ЄЛЕЙКО

Ірина Василівна

УДК [330.101+331.5+330.342.22](477)

Політика зайнятості

у перехідній економічній системі україни

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Грабинський Ігор Михайлович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Богиня Дем’ян Петрович,

Інститут економіки НАН України, завідувач

відділу економіки праці та зайнятості населення;

кандидат економічних наук, доцент

Кульчицький Ярослав Володимирович,

Український державний лісотехнічний університет, декан економічного факультету.

Провідна установа – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Харків.

Захист дисертації відбудеться “3” січня 2003 р. о 13.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79008, Львів-8, пр.Свободи, 18, ауд. 115).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка,

м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “29” листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ______________________ Панчишин С.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проблеми формування національного ринку праці, підвищення рівня зайнятості й подолання значного безробіття, що виникли у результаті трансформації командно-адміністративної системи в ринкову, набули сьогодні особливої гостроти.

У перехідній економіці населення не завжди може працевлаштуватися. Тому держава покликана допомагати громадянам і у певних межах керувати процесами на ринку праці. Головна роль держави у розв’язанні проблеми зайнятості полягає в тому, що від неї залежить радикальність і масштабність трансформаційних процесів, які мають адаптувати механізм досягнення оптимальної зайнятості та соціально-трудових відносин до перехідних форм господарювання. Ці обставини і визначають актуальність цього дисертаційного дослідження.

Економісти здавна цікавились забезпеченням максимальної зайнятості, формуванням та реалізацією політики зайнятості. У вітчизняній та зарубіжній літературі існує велика кількість фундаментальних праць, присвячених вивченню політики зайнятості. Осмислення та висвітлення різних аспектів політики зайнятості розпочалося ще у працях А. Сміта, Т. Мальтуса, Д. Рікардо, С. Подолинського. Помітний вплив на напрям дослідження проблем зайнятості мали А. Маршал, А. Пігу, Дж. Кейнс, П. Семюелсон, А. Філіпс, М. Фрідман, А. Оукен, М. Туган-Барановський та інші.

Теоретичні та науково-практичні проблеми зайнятості аналізуються у працях А. Баланди, С. Бандура, Д. Богині, М. Долішнього, С. Злупка, М. Кіма, Л. Колєшні, Ю. Краснова, Г. Купалової, Е. Лібанової, Н. Лук’янченко, В. Мандибури, В. Мікловди, В. Онищенка, В. Онікієнка, І. Петрової, В. Петюха, С. Писаренко, В. Пітюлича, С. Пірожкова, М. Шаленка, К. Якуби, В. Яценка та інших. Різні аспекти політики зайнятості простежуються у низці дисертаційних досліджень, зокрема у дисертаціях Р. Михайлишина, У. Садової, Л. Семів, С. Трубича та інших.

Незважаючи на значну кількість праць, що тією чи іншою мірою пов’язані з визначенням та систематизацією основних теоретико-методологічних підходів до проблеми зайнятості і розробленням науково обґрунтованої державної політики зайнятості, все ще існує широкий комплекс проблем для дослідження. На першому плані – питання про формування політики зайнятості як складника довготривалої макроекономічної політики, а також проблеми зменшення масштабів прихованого безробіття, неофіційної зайнятості, нелегальної трудової міграції, нейтралізації негативних наслідків безробіття тощо. Є потреба у глибшому аналізі інструментарію державної політики зайнятості, розробленні пропозицій щодо підвищення ефективності реалізації політики зайнятості, вивченні та узагальненні досвіду зарубіжних країн щодо реалізації політики зайнятості. Це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, його мету, завдання, а також логіку викладення матеріалу.

Мета і задачі дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні особливостей процесу формування політики зайнятості у контексті трансформації економіки України та виявленні її тенденцій і закономірностей.

Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:–

розглянути різні концепції зайнятості та простежити еволюцію поглядів представників різних економічних шкіл на політику зайнятості населення; –

простежити зміну політики зайнятості у перехідній економіці України;–

проаналізувати вплив трансформації відносин власності на структурні зрушення зайнятості населення в Україні;–

виявити вплив попиту і пропозиції робочої сили та рівня рівноважної заробітної плати на зайнятість населення;–

дати оцінку впливу демографічної ситуації в Україні на стан ринку праці та визначити співвідношення між коефіцієнтом демографічного навантаження на працездатне населення та величиною зайнятого населення, політикою держави у цьому напрямі; –

побудувати прості моделі прогнозу зайнятості населення в розрізі областей України; –

оцінити інструментарій політики зайнятості, розробити та обґрунтувати шляхи підвищення ефективності його використання в сучасних соціально-економічних перетвореннях.

Предметом дослідження є закономірності та особливості формування політики зайнятості населення в умовах ринкової трансформації економіки України, а об’єктом дослідження є перехідна економічна система України.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження стала система економічних законів та принципів, розроблених економічною наукою стосовно проблем політики зайнятості. У роботі використано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема методи аналізу та синтезу, історичний метод, зіставлення даних, графічне зображення цифрової інформації, аналітичні обчислення показників та порівняльний аналіз. Широко застосовуються також методи економіко-математичного моделювання.

Інформаційною та статистичною базою дисертаційного дослідження стали сучасні теорії ринкової економіки, праці вітчизняних та зарубіжних учених, офіційні українські та зарубіжні джерела, дані міжнародних організацій, результати статистичних та соціологічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. До основних наукових результатів, які становлять здобуток дисертанта і винесені на захист, належать:–

здійснено комплексний аналіз зайнятості населення в Україні, що дало змогу визначити особливості формування політики зайнятості в умовах перехідної економіки України;–

критично оцінено та систематизовано основні концепції зайнятості, уточнено зміст категорії зайнятості з урахуванням кількісних і якісних характеристик функціонування трудового потенціалу населення в умовах ринкової трансформації економіки;–

на основі кореляційно-регресійного аналізу досліджено вплив форм власності на зайнятість населення в Україні, що підтвердило потребу пожвавити інвестиційний процес при приватизації підприємств; –

побудовано функції попиту і пропозиції робочої сили в Україні, що дало змогу оцінити рівень рівноважної заробітної плати;–

досліджено вплив демографічного чинника на зайнятість населення та політику держави на ринку праці;–

побудовано прості моделі прогнозу та спрогнозовано рівні показників зайнятості в розрізі галузей вітчизняної економіки, що дало змогу точніше скерувати заходи політики зайнятості.

Теоретична значимість роботи полягає у поглибленні наукового аналізу застосування інструментарію політики зайнятості у перехідній економічній системі України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні рекомендацій щодо удосконалення політики зайнятості у перехідній економіці України. Результати дисертаційного дослідження використані при формуванні проекту Програми зайнятості населення Львівської області на 2002 рік. Отримані теоретичні положення та методичні підходи доцільно використовувати у викладанні економічних дисциплін, написанні підручників, у розробленні наукових планів чи програм.

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї і положення дисертації доповідались і отримали позитивну оцінку на міжнародних та вітчизняних конференціях, методологічних семінарах, зокрема, на міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Економічна система України: європейський вибір” (Львів, 3-5 травня 2000 р.), на міжнародній науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної освіти в Україні” (Львів, 19-20 жовтня 2000 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія українсько-польського соціально-економічного партнерства” (Львів, 7-8 грудня 2000 р.), на міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Україна в ХХІ ст.: формування економічної системи” (Львів, 3-5 травня 2001 р.), на міжнародній студентській конференції “Права власності в перехідних економіках” (Київ, Пуща-Озерна, 28-29 квітня 2001 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 23-24 травня 2001 р.), на Другій міжнародній економетричній конференції “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів, 6-8 вересня 2001 р.), на всеукраїнській науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної теорії в Україні” (Львів, 23-24 листопада 2001 р.) та на науковій конференції “Polska ekonomia wobec aktualnych wyzwaс” (Варшава, 18 квітня 2002 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових статей, з них 6 у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій – 4 авт. арк.

Структура дисертації та її обсяг. Специфіка проблем, що стали об’єктом цього дослідження, їх різноплановість зумовили загальну логіку і структуру дисертації. Вона складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дисертації викладений на 175 сторінках машинописного тексту, містить 12 таблиць, 10 рисунків, 3 додатки. Список опрацьованої літератури налічує 156 найменувань.

Дисертація має таку структуру:

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження політики зайнятості населення

1.1. Концептуальні засади аналізу політики зайнятості та макроекономічний інструментарій її дослідження

1.2. Еволюція поглядів на державне регулювання зайнятості населення у світовій економічній науці

1.3. Принципи державного регулювання зайнятості у перехідних економіках

Висновки до 1-го розділу

Розділ 2. Проблеми та напрями державного регулювання зайнятості в перехідній системі України

2.1. Особливості та динаміка зайнятості в перехідній економіці України

2.2. Макроекономічні чинники зайнятості в умовах переходу України

до ринку

2.3. Прогнозування динаміки показників зайнятості в економіці України

2.4. Напрями вдосконалення державного регулювання зайнятості населення

в Україні

Висновки до 2-го розділу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано предмет та об’єкт дослідження, його мету і завдання, теоретико-методологічну базу, теоретичне та практичне значення роботи, її наукову новизну.

У першому розділі дисертаційної роботи – “Теоретико-методологічні основи дослідження політики зайнятості населення” – розглядаються суть, інструменти та особливості реалізації політики зайнятості, еволюцію поглядів на політику зайнятості у світовій економічній науці, особливості політики зайнятості у перехідних економіках.

Дисертант простежує еволюцію поняття “зайнятість” та зазначає, що економісти досі вкладають у нього різний зміст. В економічній літературі неоднаково тлумачать і суть політики зайнятості, яка, на думку дисертанта, означає діяльність органів державної влади та соціального забезпечення, спрямовану на врівноваження попиту та пропозиції на ринку праці, адаптацію різних категорій незайнятого населення до вимог ринку праці, соціальний захист безробітних і осіб з обмеженою конкурентоспроможністю.

Підґрунтям реалізації політики зайнятості є визначення її інструментів. У дисертації охарактеризовані інструменти активної та пасивної політики на ринку праці, проаналізовано позитивні та негативні наслідки, що можуть виникнути в ході її реалізації. Інструментами активної політики зайнятості є створення додаткових і нових робочих місць, сприяння розвитку приватного бізнесу та самозайнятості населення, профорієнтація, підготовка, перепідготовка кадрів, організація громадських робіт, сприяння у підвищенні мобільності робочої сили. До інструментів пасивної політики відносимо виплату допомоги з безробіття. У дослідженні зазначено, що у проведенні пасивної політики на ринку праці участь держави значно менша, а стимули до праці – нижчі.

У роботі проаналізовано погляди різних економічних шкіл на суть та інструментарій політики зайнятості. Одними з перших цього питання торкнулися представники класичної школи, одним з основних постулатів яких було твердження про невтручання держави в економічні процеси. Прихильники класичного підходу вважали, що гнучкі ціни і заробітна плата швидко усувають з ринку будь-який надлишок чи нестачу попиту або пропозиції і поновлюють повну зайнятість, а політика уряду не може помітно вплинути на величину безробіття. Класична модель ринку праці знайшла певне відображення у неокласичній теорії зайнятості, про що, зокрема, свідчить так званий “ефект Пігу”. Згідно з роздумами, описаними в “ефекті Пігу”, економіка діє під впливом автоматичних сил самокоригування і на ній не відображаються заходи державної політики.

Далі у дисертації зазначено, що принципово новою була теорія зайнятості, яку запропонував Дж. М. Кейнс. Учений обґрунтовує тезу про потребу активної політики держави задля подолання безробіття, оскільки ринкова економіка не має автоматичного механізму, який спрямовує її до повної зайнятості. Основним напрямом державної політики зайнятості має бути забезпечення ефективного платоспроможного попиту.

У 1960-1970-х рр. теоретичною підставою політики зайнятості урядів розвинутих держав стала концепція А. Філіпса. Згідно з цією концепцією у макроекономічній політиці існує можливість вибору між нижчим рівнем безробіття та вищою інфляцією або навпаки. Основний потік макроекономіки виходить з того, що такий компромісний вибір існує лише у короткотерміновому періоді.

Монетаристи і нова класична економія виходили з постулату що національна економіка завжди перебуває в стані рівноваги за природного рівня безробіття, а політика держави на ринку праці є безрезультатною. Важливе значення мало запровадження М. Фрідманом, поняття “природний рівень безробіття”. В основі теорії природного рівня безробіття лежить теза про те, що за вільної дії ринкових механізмів на ринку праці встановлюється рівновага. За Фрідманом, рівень безробіття у стані рівноваги не перевищує природної норми безробіття.

Найвагоміші аргументи щодо невтручання держави в дію автоматичних процесів ринкового регулювання зайнятості навів Р. Лукас, представник теорії раціональних сподівань. Він піддав критиці неефективність традиційних методів проведення політики державного регулювання. Макроекономічні експерименти уряду, стимульовані кейнсіанською традицією, є, на думку вченого, мало перспективними з погляду стимулювання зайнятості. Р. Лукас і його прихильники вважали, що найкращі результати на ринку праці досягатимуться лише у ті періоди, коли уряд утримуватиметься від активного впливу на економічне життя суспільства.

У першому розділі також проаналізовано особливості формування політики зайнятості у перехідних економіках. З досвіду країн Центрально-Східної Європи відомо, що їм не вдалося уникнути масштабного безробіття, яке у 1990-х рр. гостро виявилося у відкритій формі. Шляхи його подолання у різних країнах були різними. Але у жодному випадку ефект від економічних реформ отримувався не миттєво, а поступово.

У роботі показано, що перехідний період характеризується недосконалою урядовою політикою на ринку праці: центри зайнятості виявились неготовими надати допомогу безробітним, державні видатки у цьому напрямі були мінімальними, а працівники державних служб зайнятості не мали належної професійної підготовки, та й доступ до цих служб був обмеженим, виплата допомоги з безробіття майже не практикувалась, консультації надавались досить рідко, не було ані чіткої політики, ані спеціальних методик на випадок масових звільнень, офіційні статистичні дані не відображали реального стану справ на ринку праці. Крім того, політика підготовки і перепідготовки кадрів не відповідала ні підвищеним вимогам ринку до якості робочої сили, ні потребам приватних фірм.

Дисертант доходить висновку, що політика, пов’язана з штучною реанімацією робочих місць, субсидуванням підприємств, які перебували на межі банкрутства, сприяла зростанню споживчого попиту порівняно із запропонованою товарною масою і обумовила низку нових явищ і тенденцій у сфері зайнятості, до яких передовсім належать:–

абсолютне скорочення чисельності зайнятих в економіці, супроводжуване різким стрибком відкритого безробіття;–

суттєві зміни галузевої структури зайнятості, зниження питомої ваги зайнятих у промисловості;–

розширення зайнятості у недержавному секторі економіки, подальший розвиток малого підприємництва;–

значні масштаби вимушеної неповної і неефективної зайнятості (прихованого безробіття).

В умовах перехідного періоду динаміка зайнятості змінювалася в різних напрямах і різними темпами. Практично скрізь рівень безробіття одразу ж перевищив десяти відсоткову позначку, а в таких країнах, як Болгарія, Польща і Словаччина піднявся до 15-20%. Винятком була Чехія, де безробіття стійко утримувалося на рівні 3-4%. Низький рівень безробіття в Чехії очевидно пояснюється як інтенсивним зростанням приватного сектору, так і жорсткішими обмеженнями на право отримувати виплати з безробіття.

Важливим інструментом політики зайнятості у перехідному періоді є правильне і зважене здійснення активних і пасивних заходів. У Чехії на активні заходи припадало майже 50% коштів, які були виділені на боротьбу з безробіттям, тоді як в інших країнах видатки на ці заходи становили 10% від сукупних коштів. Чехія була єдиною державою із усіх країн Центрально-Східної Європи, яка проводила активну політику у таких масштабах, які були потрібні для того, щоб забезпечити роботою та навчанням усіх безробітних.

На думку дисертанта, досвід країн Центрально-Східної Європи свідчить, що політика зайнятості повинна спрямовуватися на досягнення таких завдань. По-перше, заходи політики зайнятості мають розширювати можливості вибору місця праці. Робітники і роботодавці повинні бути достатньо інформовані про ринок праці для прийняття раціональних рішень. Здійснення раціонального перерозподілу робочої сили має відбуватися не лише через державні служби зайнятості, а й приватні агентства з працевлаштування.

По-друге, поліпшувати стимули розвитку ринку праці та підвищення продуктивності праці. Вибір системи стимулів для підтримання розвитку ринку праці залежить від того, яка модель адаптації робочої сили вибрана, і кому з основних дійових осіб надається провідна роль – приватним особам, роботодавцям чи державі.

У другому розділі дисертації – “Проблеми та напрями державного регулювання зайнятості в перехідній системі України” – проаналізовано особливості формування політики зайнятості у перехідній економіці України, визначено вплив основних макроекономічних чинників на ефективність державної політики зайнятості, здійснено прогнозування показників зайнятості та запропоновано напрями вдосконалення політики зайнятості.

У процесі формування національного ринку праці можна окреслити такі два періоди. Перший період, який охоплював 1991–1994 рр., характеризувався деяким перевищенням попиту над пропозицією робочої сили, штучним стримуванням безробіття та, як наслідок, низьким його офіційним рівнем, невеликим коефіцієнтом навантаження на одне вільне робоче місце. Відмінною ознакою ринку праці у цей період в Україні був низький рівень безробіття. Незважаючи на істотне зниження ВВП у 1991-1994 рр., офіційний рівень безробіття тоді не перевищував 0,3-0,4% чисельності працездатного населення.

Одночасно у дисертації зазначено, що уповільненість процесів вивільнення надлишкової зайнятості гальмувало реформування вітчизняної економіки. Крім того, політика стримування вивільнення робочої сили, що проводилося в цей період на державному рівні, сподівання господарських керівників на стабілізацію економічної ситуації і бажання зберегти кадровий склад призвело до виникнення неповної зайнятості.

Другий період, що тривав з 1995 до 2001 р., характеризувався жорсткою політикою уряду, спрямованою на подолання інфляції та збалансування фінансової системи. Однак дії уряду не супроводжувались структурними реформами, що призвело до погіршення ситуації на ринку праці: пропозиція робочої сили перевищила попит на неї, відповідно зросло навантаження на одне вільне робоче місце. Кількість офіційно зареєстрованих безробітних зросла більше, ніж у 9 разів. У сфері організованого працевлаштування через служби зайнятості спостерігалася тенденція до збільшення тиску на них і зменшення питомої ваги працевлаштованих як серед тих, які звернулися з питань працевлаштування, так і усіх незайнятих загалом.

Тіньові процеси в українській економіці, які розвинулися ще в середині 1980-х рр., у середині 1990-х відрізнялися особливою динамічністю. Як показують дослідження, з власне неформального сектору зайнятості поповнюють свій бюджет близько 8,5 млн. громадян країни, що становить приблизно третину працездатного населення. На фоні зростання неформальної зайнятості помітно розвинулась вторинна зайнятість, яка також часто має нерегламентований характер. За таких умов функціонування ринку праці не може бути і мови про продуктивну зайнятість населення як один із найважливіших принципів державної соціально-економічної політики.

Динаміку безробіття подано у таблиці .

Таблиця 1

Чисельність зареєстрованих безробітних

1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Середньомісячна чисельність зареєстрованих безробітних, тис. осіб | 109,7 | 296,7 | 602,1 | 932,4 | 1099,9 | 1178,7

Рівень зареєстрованого безробіття, у % до економічно активного населення працездатного віку | 0,5 | 1,3 | 2,5 | 4,0 | 5,2 | 5,5

Середньомісячна кількість вільних робочих місць, вакантних посад, тис. осіб | 107,9 | 48,4 | 41,1 | 40,1 | 49,9 | 68,7

Навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце в середньому за місяць, осіб | 1 | 6 | 15 | 23 | 22 | 17

Рівень безробіття населення за методологією МОП, у % до економічно активного населення працездатного віку | 5,8 | 8,0 | 9,7 | 12,3 | 12,5 | 12,2

Джерело: Послання президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2001.– С. 354.

У дослідженні виявлено вплив важливих макроекономічних чинників, що визначають напрями формування політики зайнятості в Україні. Дисертант вважає, що першим таким важливим чинником є створення інституту приватної власності, що істотно впливає на формування національного ринку праці. Державні підприємства забезпечували населення робочими місцями і стабільним заробітком хоча продуктивність праці здебільшого була низькою. З початком ринкових перетворень ситуація докорінно змінилася. Великі державні підприємства призупинили свою діяльність, частину їх приватизували, інші – простоювали чи збанкрутували, що різко зменшило кількість зайнятих працівників.

На підставі даних про зайнятість населення та розвиток нових форм власності у 1996-2000 рр., автор побудувала такі регресійні моделі:

= 4059,3155 + 4,0777 – 1,4187;

= 31,2157 + 0,0047 + 0,0322;

=-382,9965 – 1,8843 + 2,1080

де – загальна кількість зайнятих у промисловості на кінець періоду, тис. осіб;

– індекс середньої продуктивності праці у промисловості (1992 = 100), у %;

– загальна кількість безробітних, тис. осіб;

– кількість великих і середніх промислових підприємств державної власності, дес. одиниць;

– кількість великих і середніх промислових підприємств недержавної (колективної і змішаної) власності, дес. одиниць;

Як показали результати досліджень, державна форма власності більше забезпечує працівників робочими місцями. Побудовані регресійні моделі залежності рівня зайнятості населення від форми власності підтвердили реальну ситуацію на ринку праці в Україні й хоча певного рівня безробіття не уникнути, послабити його негативні наслідки та поліпшити результативність економічної політики можна через подальшу приватизацію великих підприємств та державного підтримання діяльності певної їх групи, створення умов і стимулів для появи нових підприємств, стимулювання розвитку малого і середнього бізнесу, відкритості товарних ринків для конкуренції, залучення інвестицій у вітчизняну економіку, проведення активної політики на ринку праці.

Значний вплив на формування ринку праці в Україні має демографічний чинник. Глибока демографічна криза – зниження коефіцієнта народжуваності та зростання коефіцієнта смертності населення – внаслідок погіршення здоров'я населення і його старіння, спричиняє скорочення чисельності населення працездатного віку. Безперечно, така ситуація підвищує демографічне навантаження на зайняте населення у працездатному віці.

На підставі статистичних даних дисертантка обчислила коефіцієнт демографічного навантаження на працездатне населення у 1991-2000 рр. та спрогнозувала значення коефіцієнта на наступні три роки. За результатами обчислень, у 1991 р. на 1000 осіб працездатного віку припадало 385 осіб старших від працездатного віку, у 1995 р. – уже 402 особи, а у 1999 р. – 412 осіб. У 2000 р. цей показник зріс до 425. Коефіцієнт демографічного навантаження на працездатне населення зростатиме і в наступні роки (рис. 1).

У дисертації наголошено, що така динаміка цього показника означає низку негативних наслідків: економічний спад, скорочення надходжень до пенсійного фонду, збільшення кількості пенсіонерів тощо. Автор зазначає, що в Україні у першій третині ХХІ сторіччя можлива ситуація, коли кількість працездатних осіб працездатного віку зменшиться так, що для утримання за рахунок соціальних виплат пенсіонерів, пільговиків та дітей, доведеться залучати додаткову робочу силу (іноземних громадян), або значно підвищити податкове навантаження на працю з одночасним продовженням верхньої межі працездатного віку. Останній варіант можливий лише за стабільного економічного зростання вітчизняної економіки.

Рис. 1 Коефіцієнт демографічного навантаження на працездатне населення

У реферованому розділі досліджено ще один важливий чинник зайнятості – попит і пропозиція робочої сили та рівень заробітної плати. На ринку праці в Україні простежується активне зростання пропозиції робочої сили. Розрив між пропозицією робочої сили і попитом на неї збільшився із 2,8:1 у 1995 р. до 6,2:1 у 2000-ому. За умов значного перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї виникає потреба в заходах щодо скорочення сукупної пропозиції на ринку праці та стимулювання попиту. Збільшення попиту можна досягти інвестуванням коштів у реконструкцію та створенням постійних чи тимчасових робочих місць. Зростанню попиту сприятиме також впровадження пільгового оподаткування і кредитування підприємств, субсидування підприємств, пов'язані з перекваліфікацією або навчанням найнятих на роботу працівників. Держава повинна економічно зацікавити підприємства у забезпеченні роботою менш конкурентоспроможні верстви населення (молодь, жінок з малими дітьми тощо). Крім того, держава проведенням активної політики на ринку праці може поліпшити співвідношення попиту і пропозиції робочої сили, створюючи сприятливі умови для ведення власного бізнесу, самозайнятості, введенням жорстких умов щодо надання статусу безробітного.

У третьому параграфі другого розділу на підставі даних про кількість зайнятого населення у вітчизняній економіці та в окремих її галузях автор побудувала моделі прогнозу та обчислила прогнозні значення показників зайнятості на найближчі два роки (табл. 2).

Таблиця 2

Прогноз зайнятості населення в економіці України у 2002-2003 рр.

(млн. осіб) |

2002 | 2003

Всього | 20,644 | 20,260

Промисловість | 3,0282 | 2,6127

Сільське, лісове та рибне господарство (без зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві) | 2,2745 | 2,0891

Транспорт і зв’язок | 1,0818 | 0,9545

Будівництво | 0,5045 | 0,3545

Торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут, заготівлі | 1,2236 | 1,1673

Житлово-комунальне господарство і невиробничі види побутового обслуговування населення | 0,6709 | 0,6473

Охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення | 1,3745 | 1,3618

Освіта, культура, мистецтво, наука і наукове обслуговування | 1,9554 | 1,8673

Апарат органів державного та господарського управління, органів управління кооперативних та громадських організацій | 0,9554 | 0,9945

Інші галузі | 0,3609 | 0,3527

Інше зайняте населення (самозайняті, включаючи зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві) | 7,0700 | 7,6436

Побудовано за: Послання президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. – К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2001.– С. 352.

Побудовані моделі прогнозу зайнятості населення дають нам невтішні результати, загальна кількість зайнятого населення у наступні роки надалі зменшуватиметься. Для поліпшення ситуації на ринку праці уряд повинен прискорити реформування економіки.

Автор вважає, що політика зайнятості в Україні сьогодні є фрагментарною та суперечливою. Щоб підвищити результативність політики зайнятості, автор пропонує:–

збільшити державні видатки на підвищення рівня зайнятості, дотримуючись принципу цільового використання коштів. В Україні на реалізацію заходів політики зайнятості витрачається приблизно 0,3% ВВП, що значно менше, ніж у країнах з розвинутою ринковою економікою;–

підвищити результативність заходів активної політики зайнятості. Наразі у структурі видатків Фонду зайнятості частка фінансування активних заходів зменшується. Якщо у 1993 р. вона становила 31,7%, у 1995 – 10,8, то у 1997 р. – лише 9,6%;–

поліпшити систему соціального захисту безробітних. Розмір допомоги в середньому на одного безробітного у грудні 2000 р. становив 59,39 грн. Ця допомога настільки мізерна, що не дає змоги людині задовольняти найелементарніші потреби; –

створювати приватні фірми з надання консультаційних послуг, перекваліфікації та професійного навчання незайнятих громадян тощо. Сьогодні державні служби зайнятості не в стані самостійно надавати громадянам послуги у належному обсязі та потрібної якості. Середньомісячне навантаження працівників служби зайнятості зросло з 1:12 у 1994 р. до 1:100 у 2000 р., а кількість охоплених послугами з профвідбору та профконсультацій незайнятих громадян зросла;–

встановити чіткий перелік територій пріоритетного розвитку, передовсім регіонів, що перебувають у стані економічного і соціального напруження, де внутрішні можливості для працевлаштування обмежені;

У реферованому параграфі також акцентується на необхідності регулювати системи оплати праці. Від рівня середньомісячної заробітної плати залежить не тільки система стимулів і мотивації до праці, а й соціальне забезпечення безробітних. Аналіз свідчить, що податкове навантаження на працю надзвичайно високе. Підприємства часто виплачують офіційну невелику платню, а решту заробітку виплачують у так званих “конвертах”, який не оподатковується. Це призводить до зменшення бази оподаткування, що знижує наповнюваність соціальних фондів. Для зміни ситуації в Україні, на наш погляд, потрібний єдиний Соціальний фонд із ставкою відрахувань не більше 20% фонду заробітної плати. Отже, буде знижено податковий тиск на заробітну плату більше, ніж у два рази та відкрито можливості до зростання заробітної плати та виходу її із “тіні”.

Висновки та пропозиції

у дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка виявляється у з’ясуванні особливостей процесу формування політики зайнятості у контексті трансформації економіки України.

проведене дослідження дало підстави сформулювати такі висновки та пропозиції.

1. Порівняльний аналіз поглядів на зайнятість дає авторові підставу вважати, що всі вони містять елементи глобальної концепції зайнятості і лише частково їх можна спроектувати на вітчизняну економіку. В Україні економісти повинні розвинути власну модель зайнятості, яка має ґрунтуватися на поглядах кейнсіанців і неокласиків, на ідеях змішаної економіки і ринкового господарства, гармонійне поєднання яких становитиме концептуальну основу соціально зорієнтованого ринку праці. Це дасть змогу найповніше врахувати національну специфіку у формуванні вітчизняного ринку праці та наблизити його у русло світових цивілізованих закономірностей формування зайнятості.

2. Зниження рівня зайнятості простежувалося в усіх країнах з перехідною економікою. У цих країнах різним було співвідношення між активними та пасивними заходами політики зайнятості, застосовувались неоднакові методи визначення розміру допомоги у разі безробіття, використовувались різні програми навчання і перекваліфікації робочої сили. Узагальнення досвіду країн з перехідною економікою у проведенні політики зайнятості дає змогу уникнути помилок і негативних наслідків у реалізації державної політики на вітчизняному ринку праці.

3. Зниження рівня зайнятості населення в Україні є наслідком взаємодії двох груп чинників: ті, що склалися внаслідок перебування України у складі Радянського Союзу; ті, які виникли після відновлення Україною незалежності. До першої групи чинників відносимо: відсутність приватної власності, зовнішню закритість економіки, недоступність інформації, бюрократизацію економіки, існування “повної” зайнятості, виплату заробітної плати незалежно від виконаної роботи тощо. До другої групи чинників відносимо: фінансову розбалансованість економіки, відсутність досконалої нормативно-правової бази, значне податкове навантаження, і відповідно, зростання тіньової економіки, низька заробітна плата, недостатнє соціальне забезпечення.

4. Побудовані за допомогою регресійного аналізу моделі впливу форми власності на зайнятість населення в Україні свідчать, що підприємства з недержавною формою власності забезпечують робочими місцями населення на значно нижчому рівні, ніж підприємства з державною формою власності. На рівень зайнятості несприятливо впливають систематичне зниження коефіцієнта народжуваності і зростання коефіцієнта смертності населення, зростання коефіцієнта демографічного навантаження на працездатне населення. Зроблений у роботі прогноз свідчить, що за нинішньої динаміки коефіцієнтів народжуваності та смертності населення виникне реальна необхідність залучати іноземну робочу силу для підтримання відтворення вітчизняної економіки та рівня життя непрацездатного населення.

5. Однією з найгостріших макроекономічних проблем є досягнення збалансованості між вільними робочими місцями і вивільненими з виробництва працівниками. У всіх регіонах України пропозиція праці перевищує попит на неї, зростає тривалість вимушеного безробіття, збільшується навантаження на одне вільне робоче місце, розширюється вторинна і нерегламентована зайнятість населення. Крім того, невідповідність попиту і пропозиції робочої сили веде до нагромадження соціальної напруги в суспільстві, декваліфікації, соціальної деградації особи. На підставі даних про попит і пропозицію робочої сили в Україні, визначено рівноважну заробітну плату, рівень якої дуже низький, що свідчить про відсутність у вітчизняній економіці мотиваційного механізму зайнятості. Для посилення її стимулювальної функції потрібно суттєво реформувати нинішню систему оплати праці.

6. У перші роки після відновлення незалежності кількість безробітних зростала повільно. Рівень офіційного безробіття був далеким від реального і коливався в межах його природної норми для країн з розвинутою ринковою економікою. Однак у другій половині 1990-х років рівень зайнятості у вітчизняній економіці помітно знизився. Наш прогноз зайнятості населення на найближчі роки не є оптимістичним. Загальна кількість зайнятого населення і надалі зменшуватиметься практично у всіх галузях вітчизняної економіки. Найбільшим воно буде у промисловості, сільському господарстві, будівництві, освіті, культурі та науці.

7. Державна політика зайнятості, на наш погляд, мало результативна. Державні служби зайнятості не виконують функцій координаційних центрів, не керують організацією працевлаштування. В Україні державне регулювання ринку праці дедалі більше використовує інструменти пасивної політики, зокрема виплати допомоги з безробіття. Проте саме заходи активної політики зайнятості допомагають переміщувати робочу силу з одного сектору ринку праці до іншого. У дослідженні подано рекомендації щодо реформування політики зайнятості та акцентується увага на необхідності здійснювати активні заходи на ринку праці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Єлейко І. В. Активна політика держави на ринку праці у країнах Центральної та Східної Європи // Вісник Львівської комерційної академії. Сер. економічна. – 2001. – Вип. 8. – С.132-134.

2. Єлейко І. В. Регулювання зайнятості в системі оцінок макроекономічних пропорцій України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регулювання зайнятості та безробіття на регіональному ринку праці: Щорічник наукових праць. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2001. – Вип.. ХХVІ. – С.142-150.

3. Єлейко І. В. Теоретичні засади дослідження впливу оплати праці на зайнятість населення // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Економ. науки. – 2001. – Вип. 3. – С.110-114.

4. Єлейко І. В. Дослідження впливу основних факторів на показники зайнятості в Україні // Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика / Матеріали другої Міжнародної економетричної конференції. – Вісник Львівської комерційної академії. Сер. економічна. – 2001. – Вип. 11. – С.173-175.

5Єлейко І. В. Ринок праці України і Польщі: чинники формування пропозиції // Вісник Львівського університету. Сер. економічна. – 2001. – Вип. 30. – С.105-110.

6. Грабинський І. М., Єлейко І. В. Економічні основи та перспективи міжнародної міграційної політики України // Вісник Львівського університету. Сер. міжнародних відносин. – 2001. – Вип. 3. – С.140-149.

7. Єлейко І. В. Проблема зайнятості в Україні // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку: Матеріали доповідей V міжнародного конгресу українських економістів, м. Львів, 22-26 травня 2000 р. – Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів, 2000. – Ч.ІІ. – С.42-44.

8. Єлейко І. В. Особливості формування ринку праці в Україні // Економічна система України: європейський вибір: Зб. наук. статей учасників Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С.37-38.

9. Єлейко І. В. Прогнозування показників зайнятості методом Брауна // Формування нової парадигми економічної освіти в Україні: Зб. наук. статей учасників Міжнародної науково-методичної конференції. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С.152-154.

10. Єлейко І. В. Чинники формування пропозиції на ринках праці України та Польщі // Стратегія українсько-польського соціально-економічного партнерства: Зб. наук. статей учасників Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – С.33-34.

11. Єлейко І. В. Політика регулювання заробітної плати і доходів як один із елементів макроекономічної стабілізації // Оплата праці: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Луцьк: “Вежа” ВДУ ім. Лесі Українки, 2000. – С.259-261.

12. Єлейко І. В. Економетричний аналіз впливу форм власності на зайнятість населення в Україні // Україна в ХХІ столітті: формування економічної системи. Зб. наук. статей учасників Міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – С.112-113.

13. Єлейко І. В. Вплив форм власності на зайнятість населення в Україні // Права власності в перехідних економіках: Зб. наук. статей учасників Міжнародної студентської конференції. – Київ: НУ “Києво-Могилянська Академія”, 2001. – С.109-112.

14.Yeleiko I., Kowal R. Choice of the Smoothing Parameter in the Brown Prediction Method // Przestrzenno-czasowe modelowanie i prognozowanie zjawisk gospodarczych: Materiaіy z XXII Ogуlnopolskiego Seminarium Naukowego / Zakіad Teorii Prognoz Katedry Statystyki Akademii Ekonomicznej w Krakowie. – Krakуw: Wydawnictwo Akademii Ekonomicznej w Krakowie, 2001. – S.191-192.

аНОТАЦІЯ

Єлейко І. В. Політика зайнятості у перехідній економічній системі України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2002.

Дисертація присвячена проблемам політики зайнятості у перехідній економічній системі України. У дослідженні з’ясовуються суть, види, макроекономічний інструментарій та чинники політики зайнятості. Критично проаналізовано погляди на державне регулювання зайнятості у світовій економічній науці. Особлива увага приділена розглядові принципів державного регулювання зайнятості у перехідних економіках.

Досліджено із застосуванням методів кореляційно-регресійного аналізу кількісний вплив окремих форм власності на зайнятість населення України. Проаналізовано також вплив демографічного чинника на формування державної політики зайнятості. На підставі отриманих функцій попиту та пропозиції робочої сили визначено умови становлення рівноваги на ринку праці та величину рівноважної заробітної плати у перехідній економіці України. Побудовані прості моделі прогнозу зайнятості дали змогу обчислити прогнозні значення основних показників зайнятості в розрізі галузей, запропоновано заходи щодо подолання негативних тенденцій, що склалися на вітчизняному ринку праці.

Ключові слова: державна політика зайнятості, зайнятість, ринок праці, макроекономічний інструментарій, перехідна економіка.

аннотация

Єлейко И. В. Политика занятости в переходной экономической системе Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2002.

Диссертация посвящена проблемам политики занятости в переходной экономической системе Украины.

В первом разделе работы “Теоретико-методологические основы исследования политики занятости населения” выясняются суть и виды политики занятости, макроэкономический инструментарий и факторы политики занятости. Критически проанализированы взгляды на государственное регулирование занятости в мировой экономической науке. Значительное внимание уделено рассмотрению принципов государственного регулирования занятости в переходных экономиках. Охарактеризованы инструменты активной и пассивной политики на