КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІРСОВА Юлія Анатоліївна
УДК 811.112.2'373.7
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З ТОПОНІМІЧНИМ КОМПОНЕНТОМ
У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ: ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 10.02.04 – германські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник кандидат філологічних наук, професор
ГАВРИСЬ Володимир Іванович,
Київський національний лінгвістичний університет, кафедра німецької філології, професор
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
ОМЕЛЬЧЕНКО Лариса Федорівна,
Київський національний лінгвістичний університет, кафедра граматики та історії англійської мови, професор
кандидат філологічних наук, доцент
ВЕЛИЧКО Світлана Іванівна,
Київський університет туризму, економіки
і права, кафедра іноземних мов, доцент
Провідна установа Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра германської філології, Кабінет Міністрів України, м. Київ
Захист відбудеться “19” грудня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680 МСП, Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету.
Автореферат розісланий “18” листопада 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.А.Калита
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Вивчення лінгвокультурологічного аспекту фразеології пов'язане з загальною проблемою взаємозв'язку, взаємовпливу та взаємодії мови і культури. Філософські аспекти цієї проблеми, закладені В. фон Гумбольдтом, О.О.Потебнею, Е.Сепіром, підготували ґрунт для появи лінгвокраїнознавчої теорії слова (Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров) і низки досліджень культурного компонента значення слова (О.Ф.Бурбак, М.Г.Комлєв, В.М.Огольцев, І.О.Стернін, М.І.Толстой, С.М.Толстая, Г.Д.Томахін). Лінгвокраїнознавча орієнтація у фразеології зумовила підвищений інтерес дослідників до вивчення національно-культурної специфіки фразеологізмів (Є.М.Верещагін, В.Г.Гак, Л.І.Даниленко, С.Н.Денисенко, Д.О.Добровольский, В.Г.Костомаров, Д.Г.Мальцева, В.Т.Малигін, О.П.Пророченко, О.Д.Райхштейн, Т.З.Черданцева, Cs.Fцldes, K.Lцffer, J.Sternkopf), зокрема до виділення національно-культурного (Б.М.Ажнюк, Р.Р.Аллаярова, Є.М.Верещагін, С.М.Назаров, О.Я.Остапович, Н.Д.Петрова), або культурологічного (C.Н.Денисенко, В.М.Телія), компонента як складової частини значення мовних одиниць взагалі та фразеологічних одиниць (ФО) зокрема. Такі дослідження сприяли формуванню наприкінці XX століття самостійного напряму в лінгвістиці – лінгвокультурології (Н.Д.Арутюнова, В.В.Воробйов, В.О.Маслова, Ю.С.Степанов, В.М.Телія), предметом якої є і безеквівалентна лексика (за Є.М.Верещагіним, В.Г.Костомаровим), і фразеологічний фонд мови.
Ономастична фразеологія становить саме той пласт мовних одиниць, які через “колоритні імена” (В.М.Мокієнко) інформують про своєрідний склад мислення, світосприйняття, історію та міфологію народу – носія певної мови. Попри значну кількість робіт з ономастичної фразеології російської (В.Д.Бояркін, В.М.Мокієнко, Л.І.Степанова, Ф.Ф.Фархутдінова), української (О.Ф.Кудіна, Л.Г.Скрипник, Д.В.Ужченко), англійської (Т.В.Лиховідова, Г.П.Манушкіна, М.П.Тарасевич, О.В.Сафронова), французької (Н.Р.Філліпакі), фінської (D.Wilske), німецької (О.Ф.Кудіна, Н.В.Муравльова, Р.І.Охштат, Н.П.Щербань, Cs.Fцldes, W.Fleischer) мов вивчення фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом (ФОТК), а особливо їх лінгвокультурологічного аспекту, залишається поза увагою дослідників. У роботах фразеологів німецької мови (Д.О.Добровольського, С.М.Назарова, О.Я.Остаповича, О.Д.Райхштейна) вказувалось, що топоніми у складі фразеологічних одиниць є носіями національно-культурної семантики. Проте ФОТК у німецькій мові до цього часу не були об'єктом спеціального дослідження. Не вивчалась достатньою мірою специфіка впливу топонімічного компонента, асоціативних явищ і пов'язаних з ним певних суспільно-історичних і культурних чинників на формування фразеологічного значення.
Актуальність теми дослідження зумовлена загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на вивчення культурного фактора в мові. Важливим є аналіз процесів утворення та розвитку ФОТК німецької мови з погляду відображення в них національно-культурної специфіки. Врахування історичної ретроспективи при дослідженні фразотворчих процесів створює можливість простежити їх динамічний характер, продуктивність, залежність від специфічного національного світосприйняття німців і впливу культурно-історичних чинників на формування мовної картини світу.
Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в рамках держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем германських та романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти”, що розробляється в Київському національному лінгвістичному університеті (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року), та в рамках науково-дослідної теми кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету “Взаємодія одиниць різних рівнів мови та мовлення” (тему затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 6 від 30 січня 2000 року).
Метою дослідження є встановлення лінгвокультурологічних особливостей утворення та структурного й семантичного розвитку фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом у німецькій мові крізь призму взаємозв'язку мови й культури шляхом виявлення характеру взаємодії мовних і позамовних (культурологічних) чинників у семантичній структурі фразеологічних одиниць. Окреслена мета передбачає вирішення таких завдань:
· визначення особливостей семантичної організації фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом у німецькій мові;
· встановлення семантичної структури топонімів як особливих лінгвокультурних знаків;
· визначення ролі топонімічного компонента у створенні фразеологічного значення;
· розкриття основних механізмів семантичних трансформацій топонімів при створенні ФОТК німецької мови й установлення семантичних зв'язків топонімічних компонентів із відповідними топонімами;
· визначення джерел виникнення досліджуваних одиниць з погляду відбиття в образній основі ФОТК національно-культурних та міжкультурних знань;
· виявлення лінгвокультурологічних особливостей утворення ФОТК німецької мови;
· визначення специфіки запозичення фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом у німецьку мову;
· встановлення основних механізмів фразеологічної деривації на базі ФОТК німецької мови.
Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці з топонімічним компонентом у німецькій мові.
Предметом аналізу є лінгвокультурологічні особливості утворення та розвитку фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом у німецькій мові.
Матеріалом дослідження слугували 512 ФОТК німецької мови (включаючи територіальні варіанти загальнонімецьких зворотів), отримані шляхом суцільної вибірки з лексико- й фразеографічних джерел з кінця XIX та протягом XX століть і через опитування інформантів.
Методи дослідження зумовлені метою, завданнями й аналізованим матеріалом: культурно-історична реетимологізація в діахронічному плані – для встановлення взаємозв'язку між мотивацією, прототипом і ситуативною сферою з метою виділення основних типів первинного фразотвору досліджуваних фразеологічних одиниць, а також для розкриття механізмів їхнього семантичного розвитку; метод фразеологічної ідентифікації – для виявлення фразеологічності того чи іншого усталеного словесного комплексу; порівняльний аналіз лексикографічних і фразеографічних джерел – для порівняння лексикографічних експлікацій значень досліджуваних одиниць у словниках, виданих у різні періоди, з метою підтвердження гіпотези про структурні й семантичні видозміни твірних фразеологічних одиниць; компонентний аналіз – для виділення інтегральних, диференційних та індивідуальних сем топонімів і дослідження перебудови їхньої семантичної структури при створенні фразеологічних одиниць; елементи кількісного аналізу – для встановлення кількості семантично монолітних і семантично членованих ФОТК з метою визначення ролі топонімічного компонента у створенні цілісного фразеологічного значення.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що аналіз утворення та видозмін фразеологічних одиниць німецької мови з топонімічним компонентом уперше здійснено з позицій лінгвокультурологічного підходу до розгляду мовних одиниць. Такий підхід дозволив розкрити системний характер культурологічного компонента значення ФОТК у німецькій мові та виявити особливості утворення досліджуваних одиниць. У роботі дістало подальший розвиток дослідження семантичної структури топонімів. Уперше проведено аналіз перебудови семантичної структури топоніма як номінативної одиниці з функцією індивідуалізуючої ідентифікації в одиницю, що виконує характеризуючу функцію. Вперше встановлено провідну роль топонімічного компонента в передачі культурно значущої інформації при створенні фразеологічних одиниць німецької мови. Шляхом вивчення структурних і семантичних видозмін фразеологізмів із топонімічним компонентом виявлено змінний характер культурологічного компонента значення.
Теоретичне значення роботи визначається тим, що дослідження особливостей утворення ФОТК у німецькій мові є внеском у вивчення лінгвокультурологічного аспекту фразеології. Встановлення системного характеру культурологічного компонента значення ФОТК, його зв'язків з іншими компонентами фразеологічного значення дозволяє поширити використані у роботі підходи на аналіз семантики ономастичних фразеологімів інших мов. Результати дослідження можуть бути використані в подальшій розробці теорії фразеологічної номінації, проблем лінгвокультурології, ономастики, перекладознавства.
Практичне значення роботи полягає в можливості використання її основних положень і висновків у курсах загального мовознавства (розділи “Мова і культура”, “Мова та історія”, “Проміжні рівні мови”), лексикології німецької мови (розділи “Лексико-семантична система мови”, “Фразеологія”), у спецкурсах, присвячених проблемам мовної еволюції, ономастики, лінгвокультурології, у практиці викладання німецької мови, лінгвокраїнознавства, перекладу, а також у лексикографії та фразеографії при укладанні фразеологічних і загальних одно- та двомовних словників.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції “Україна – Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва” (Маріуполь, 1999), Всеукраїнській науковій конференції “Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності” (Львів, 1999), ювілейній науково-практичній конференції КДЛУ (Київ, 1998), науково-практичних конференціях Київського державного лінгвістичного університету (Київ, 1999, 2000), колоквіумах з ономастики та загальної лінгвістики в університеті м. Реґенсбург (Німеччина, 2001), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002), на III Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі” (Гурзуф, 2002).
Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 9 публікаціях (7 статтях і 2 тезах наукових конференцій).
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури та списку джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації – 155 сторінок, загальний обсяг роботи – 194 сторінки.
У вступі обґрунтовується вибір теми й актуальність обраної для дослідження проблеми, визначаються об'єкт і предмет, мета, завдання та методи дослідження, розкриваються наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, формулюються положення, що виносяться на захист.
У першому розділі наводяться особливості семантики та знакової природи фразеологічних одиниць, визначається семантична організація ФОТК, детально досліджується семантична структура топонімів як особливих лінгвокультурних знаків, визначається роль топонімічного компонента в утворенні фразеологічного значення, розкриваются основні механізми семантичних перетворень топонімів у формуванні фразеологічних одиниць.
Другий розділ присвячено визначенню джерел виникнення досліджуваних одиниць з погляду відбиття в образній основі ФОТК національно-культурних і міжкультурних знань, виділенню основних способів первинного фразотвору фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом, аналізу перебудови значення топоніма як номінативної одиниці з функцією ідентифікуючої індивідуалізації в одиницю з характеризуючою функцією, виявленню лінгвокультурологічних особливостей утворення ФОТК у німецькій мові.
У третьому розділі розглядається специфіка фразеологічної деривації на базі ФОТК, установлюється характер змін ФОТК і культурологічного компонента їхнього значення.
У загальних висновках підсумовуються основні результати проведеного дослідження й окреслюються його подальші напрями.
Список використаної літератури містить 345 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних дослідників. Список джерел ілюстративного матеріалу включає 20 назв.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Розділ 1. “Семантичні основи формування фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом”. Спроби проаналізувати специфіку значення фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом не можна вважати ефективними без точного визначення семантичної структури ФОТК. Суттєвою особливістю фразеологічного значення є деталізованість семантики фразеологізмів. Денотативний аспект фразеологічного значення вужчий від відповідного аспекту лексичного значення, тобто ФО позначає меншу кількість об'єктів, несучи бiльший обсяг інформації про них. Друга особливість денотативної віднесеності фразеологізмів полягає у використанні матеріальної форми наявних у мові одиниць як імені для нового позначення. Граматичне значення ФО має свої особливості, оскільки існують два типи фразеологізмів: стійкі словосполучення і речення (фрази). Номінативна функція не є основним мовним призначенням фразеологічних одиниць, вони існують переважно для того, щоб виконувати “характеризуючу функцію” (Н.Д.Арутюнова). Пристосованість фразеологізмів до функції характеризуючої предикації обумовлена наявністю в їхній семантичній структурі емотивності, яка несе прагматичне навантаження (В.М.Телія, М.В.Гамзюк). Фразеологічні одиниці відтворюють культурний досвід народу, виконуючи роль культурних стереотипів, тобто їм властива також культурологічна функція. Базовим у роботі є положення В.М.Телії, згідно з яким фразеологізми є мікротекстами, в номінативній основі яких концентруються різні типи інформації – денотативної, емотивної, граматичної, стилістично маркованої, мотиваційної, оцінної, культурологічної. Спираючись на вказане положення ми вважаємо, що семантична структура ФОТК німецької мови складається з таких інформаційних блоків (макрокомпонентів): денотативний, емотивно-оцінний, граматичний, функціонально-стилістичний, мотиваційний, культурологічний. Кожен із зазначених блоків має, у свою чергу, власну семну структуру. Денотативний, граматичний і функціонально-стилістичний блоки є обов'язковими елементами семантичної структури ФОТК, у той час як інші блоки мають факультативний характер. Культурно значуща інформація про світ зберігається у ФОТК німецької мови в денотативному блоці або в культурологічному (культурних конотаціях, які відбивають зв'язок асоціативно-образної основи з еталонами, символами, стереотипами культури).
Особливості фразеологічної семантики тісно пов'язані також із планом вираження. Специфіка плану вираження ФО полягає в нарізнооформленості її складу, що формується на основі слів і синтаксичних конструкцій, які зазнали певних змін своїх семантичних, синтагматичних і парадигматичних властивостей порівняно з вільним уживанням. Цілісність фразеологічного значення є наслідком його співвіднесеності з одним денотатом (ситуацією) (І.І.Чернишова). З іншого боку, значення фразеологічної одиниці має дискретний характер, тобто у фразеологізмі існує потенційна можливість семантичної подільності (О.Д.Райхштейн, Т.В.Мітіна). Не всі компоненти фразеологізмів втрачають зв'язок із вихідними лексемами. Слово в ролі компонента фразеологізму в цілому зберігає свої синтагматичні властивості, однак при цьому граматичні та лексичні валентності реалізуються вибірково (Н.І.Мосунова). Ступінь семантичної самостійності компонентів знаходиться в широкому діапазоні між нульовою та повною, не досягаючи в більшості випадків ні тієї, ні іншої межі. Семантична самостійність окремих компонентів є обов'язковою властивістю фразеологічних сполучень, компаративних ФО і стійких фраз без повного переосмислення їх компонентів (О.Д.Райхштейн, Т.В.Мітіна). Зазначені типи фразеологізмів є семантично членованими. Вивчення ФОТК німецької мови показало, що більшість з них є семантично членованими (”58% від загальної кількості аналізованих одиниць). Аналіз повністю переосмислених ФОТК проводився з урахуванням “семантичної значущості” (Т.В.Мітіна) фразеологічного компонента, тобто ролі компонента у створенні фразеологічного значення. За Т.В.Мітіною виділяємо три типи семантичної значущості топонімічного компонента: 1) імпліцитний, характерний для семантично монолітних ФОТК (”20% від загальної кількості досліджуваних ФОТК), 2) напівімпліцитний, властивий ФОТК, мотивованість значення яких має елементно-компонентний характер (”3%) і 3) автономний, що поєднує ФОТК, в яких топонімічний компонент є семантично самостійним (”19%). Проведений аналіз німецьких ФОТК засвідчує, що кількість ФОТК із семантично самостійніми топонімічними компонентами становить ”80%. Зазначене вказує на те, що топонімічний компонент у більшості випадків не втрачає зв'язку з вихідними топонімами.
Для того, щоб визначити роль топонімічного компонента у створенні значення ФО, необхідно розглянути специфіку топонімів як мовних і культурних знаків. Топоніми є повноправними одиницями лексико-семантичної системи національної мови й “ономастичним кодом культури” (Н.І.Толстой). Сутність топоніма полягає в тому, що в ньому знання про слово перетинається зі знанням про іменований географічний об'єкт. Географічна назва в усіх своїх характеристиках поєднує позамовні (фонові) знання, асоціації, уявлення про назву та об'єкт (за яким закріплений топонім), а також наявну лінгвістичну інформацію про топонім (М.В.Горбаневський). Екстраполюючи висновок В.М.Телії про можливість представлення семантичної структури номінативних одиниць у вигляді блоків інформації різних типів, виділяємо в семантичній структурі топонімів такі блоки: денотативний, граматичний, функціонально-стилістичний, етимологічний, культурологічний, емотивний, перифрастичний (мотиваційно-образний). Кожен із зазначених блоків має свою семну структуру, яка містить інтегральні, диференційні й індивідуальні семи.
Можливість виділення сем у семантичній структурі топонімів дозволяє застосувати метод компонентного аналізу, який, “незважаючи на новітні когнітивні напрями досліджень залишається іманентним принципом вивчення фразеологічних одиниць” (R.Geier та J.Sternkopf). У роботі дістало подальший розвиток дослідження семної структури топонімів. Вихідними були положення В.Бланара про власну назву як єдність загального, одиничного та специфічного, а також положення В.Г.Гака про те, що відношення між архісемами та диференційними семами не є незмінними. Інтегральні семи – категоріальна сема 'предметність', субкатегоріальні семи 'конкретність', 'власна назва', 'одиничність' – властиві всім видам власних назв. Диференційними семами, які характерні лише для топонімів як підкласу власних назв, є субкатегоріальна сема 'неживий предмет', 'локальність' (співвіднесеність із певною точкою земної поверхні), 'розрядність' (можливість віднесення географічної назви до певної групи в рамках топоніміки: гідронім – назва водних об'єктів, оронім – назва гірських об'єктів, ойконім – назва адміністративної одиниці: країни, міста, села). Інтегральні та диференційні семи відображають суттєві ознаки географічного об'єкта, які входять в основне топонімічне значення, порівняно з індивідуальними семами, що відображають побічні ознаки об'єкта, реально існуючі або уявні, й не включаються до складу основного значення топоніма. У наявності індивідуальних сем закладена можливість перебудови семантичної структури топонімів. Джерелом формування індивідуальних сем є різноманітна культурно значуща інформація й конотації, пов'язані з географічною назвою. Актуалізація цієї інформації є передумовою для перебудови семантичної структури топоніма й відповідно до зміни функції індивідуалізуючої ідентифікації на характеризуючу функцію, що зумовлює семантичне й функціональне зближення топоніма із загальною назвою.
Основними механізмами семантичних перетворень топонімів у складі ФО німецької мови є метафора та її різновид антономазія, каламбур, синекдоха, перифраза, евфемізм, іронія, а також комбінації зазначених механізмів. Найпродуктивнішим серед вказаних механізмів є метафора й антономазія (загалом 54,5% ФОТК). Проте втративши ознаки власної назви, топонімічний компонент фразеологізму зберігає ономастичний за формою зв'язок із вихідним топонімом. Поєднання ономастичної за формою й апелятивної характеристик топонімічного компонента складає специфіку його функціонування у складі фразеологічних одиниць. Семантичні зв'язки топонімічних компонентів із відповідними топонімами можна позначити як прямий, непрямий і формальний. У випадку прямого зв'язку “культурна інформація” (В.О.Маслова) міститься в денотативному компоненті значення топонімів (den Rubikon ьberschreiten). При непрямому зв'язку топонімічний компонент передає культурну інформацію, яка закріпилась як індивідуальні семи в культурологічному блоці семантичної структури топоніма (aus Schilda stammen). Квазітопоніми, тобто нереальні топоніми, функція яких на відміну від реальних полягає в характеризації об'єкта, не виступають носіями культурної інформації (Hier ist nicht Kostnitz).
Розділ 2. “Лінгвокультурологічний аспект утворення фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом у німецькій мові”. У дослідженнях фразотвору німецької мови фразотворчий процес прийнято аналізувати з урахуванням трьох основних моментів: 1) мотивації мисленнєвої і/або емотивної інформації, яка підлягає реалізації у фразеологічній одиниці; 2) дериваційної бази – вихідної матеріальної форми, завдяки якій відбувається матеріалізація значення фразеологізму; 3) позамовної ситуативної сфери, що служить поштовхом для появи фразеологічних одиниць (О.Д.Райхштейн, В.І.Гаврись, М.В.Гамзюк). У процесі створення фразеологізмів зазначені фактори взаємодіють, але залежно від дериваційної бази їх вплив може бути різним. Дериваційна база є основою для поділу фразотворчого процесу на первинний і вторинний. У ході первинного фразотвору фразеологізми формуються на базі слів, словосполучень і речень. Під час первинного фразотворчого процесу відбувається становлення нарізнооформленості й відтворюваності. Часто основою для створення фразеологізмів є позамовна ситуативна сфера при повній або частковій відсутності дериваційної бази. Позамовною ситуативною сферою служить культурний фон, який є одним із способів представлення культурної інформації. З погляду відображення соціокультурних знань в образній основі фразеологізмів в роботі виділяються дві групи ФОТК: I. національно-культурні ФОТК (власне німецькі); II. міжкультурні ФОТК (запозичені з інших мов). Національно-культурні фразеологізми з топонімічним компонентом включають: 1) ФОТК, обумовлені соціально-історичними чинниками (Wir mьssen nicht in das Zurzacher Schiff); 2) фольклорні ФОТК (wie im Schlaraffenland leben); 3) ФОТК, які походять від літературних джерел (in der groЯen Seestadt Leipzig). До групи міжкультурних входять: 1) ФОТК, джерелом виникнення яких є антична міфологія (Lethe trinken); 2) ФОТК, в основі яких лежить біблійна міфологія (sich nach den Fleischtцpfen Дgyptens zurьcksehnen); 3) ФОТК, що запозичені з інших європейських мов (sein Waterloo erleben).
Залежно від основних відношень у фразеологізмі розрізняють (О.Д.Райхштейн) лексико-семантичні, структурно-синтаксичні та лексико-граматичні шляхи первинного фразотворчого процесу. Стабілізація фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом у німецькій мові охоплює не всі вищезазначені види відношень. Утворення ФОТК відбувається лексико-семантичним, фонетичним і лексико-граматичним шляхами.
Ураховуючи мовні й позамовні чинники, залежно від дериваційної бази фразеологізму та фразотворчого способу лексико-семантичним шляхом німецькі ФОТК утворюються на основі переосмислення вільних словосполучень і речень, на основі потенційних фразеологізмів (словосполучень і фраз з обмеженою сполучуваністю) і на базі крилатих висловів.
Вільні словосполучення та речення переходять у ФОТК шляхом семантичного зсуву, викликаного метафоричним, метонімічним, іронічним переосмисленням або їх комбінацією. Основою трансформації значення при створенні ФОТК цим шляхом є перебудова семантичної структури топонімічного компонента, в результаті чого індивідуальні семи переходять в основні. Прикладом метонімічного зсуву може бути ФОТК Sowas lebt in China! – “вигук здивування”, де ототожнюються конкретне основне топонімічне значення “China“ (назва країни) й додаткове абстрактне значення “Ungewohnheit“ (“незвичність, дивність”), яке виражає одну з індивідуальних сем топоніма. Зазначена індивідуальна сема формується на основі культурних конотацій – стереотипного для європейського суспільства сприйняття Китаю та китайської культури як чогось незвичного, а отже, незрозумілого й дивного. Утворення ФО на основі вільних словосполучень і речень є найпоширенішим типом первинного фразотвору в англійській мові (О.В.Кунін), проте він не є характерним для ФОТК німецької мови (10% ФОТК).
Основними прийомами семантичних трансформацій при створенні ФОТК на основі потенційних фразеологізмів є метафора, оксюморон, алогізм, іронія, метафоричне порівняння. Найпродуктивнішим механізмом переосмислення серед них є метафоризація, яка починається з відчуття подібності типового образу реалії та деякої подібності з нею конкретного типового образно-асоціативного уявлення про іншу реалію. В процесі метафоризації в межах фразотвору має місце аглютинація сем, при якій обирається план вираження одного слова, а план змісту іншого (М.В.Гамзюк), тобто внаслідок збігу частини основних сем значення топоніма відбувається їхня деактуалізація й заміна індивідуальними семами. Основою для переосмислення виступає культурна інформація (традиції, звичаї, повір'я, міфи, легенди, обряди, ритуали тощо), яка, зазнавши з боку суспільства певної оцінки, закріплюється у вигляді індивідуальних сем. Процес перебудови семантичної структури топоніма як рушійний фактор утворення метафоричного значення ФО можна проілюструвати на прикладі фразеологізму Ab nach Kassel! – “Геть звідси! Геть з-перед очей! Скатертю дорога!”. Топонім Kassel у своїй семантичній структурі має інтегральні семи 'предметність', 'конкретність', 'власна назва', 'одиничність'; диференційні семи 'неживий предмет', 'локальність', 'розрядність' (ойконім). Індивідуальними семами предметно-логічного характеру є семи 'адміністративне положення' (федеративна земля Гессен), 'розмір' (єдине велике місто Північного Гессену, кількість населення – 202 000 осіб), 'шляхи сполучення' (місто розташоване на перехресті важливих автомагістралей, належить до міжнародних експрес-ліній Німецької залізниці), 'економічне значення' (економічний центр Північного Гессену, відомий завдяки будівництву локомотивів, вагонів, а також як центр оптичної промисловості), 'культурно-історичне значення' (всесвітньо відомий центр міжнародної виставки сучасного мистецтва “Documenta”; з 1814 до 1822 р. Кассель був місцем проживання братів Грімм – авторів “Німецького Словника” та великої збірки народних казок та казок для дітей; за часів північноамериканської колоніальної війни 1776-1783 рр. Кассель був місцем зборів призовників, яких гессенські князі продавали англійцям для участі у війні проти Північної Америки; з 1870 р. Кассель – це місце заслання Наполеона III, якого було взято у полон біля Седану під час франко-прусської війни 1870-1871 рр.). Факт продажу гессенськими князями підданців-новобранців для участі у війні (індивідуальна предметно-логічна сема) зазнав негативної оцінки з боку німецького суспільства (індивідуальна емотивна сема), що обумовило вживання топоніма Kassel у значенні “місце зборів нещасних, силою вигнаних на війну рекрутів” (індивідуальна емотивно-логічна сема). В результаті злиття індивідуальних емотивних сем 'емоційний стан або комплекс емоцій, який супроводжує процес рекрутизації' (горе, сум, ненависть та ін.), 'інтенсивність протікання емоцій' (незадоволення ® гнів ® обурення) та імпліцитної предметно-логічної семи 'спрямованість руху на віддалення від вихідного місцезнаходження' утворюється в потенції емотивно-логічна сема 'інтенсивність руху геть'. У складі звороту Ab nach Kassel! – букв. “Геть до Касселя!” відбувається актуалізація індивідуальних емотивно-логічних сем імені Kassel і, як наслідок, деактуалізація інтегральних сем 'власна назва', 'одиничність', диференційних сем 'локальність', 'ойконім', що веде до перебудови семантичної структури топоніма й до перетворення його на загальну назву. Семантичним механізмом перетворення топоніма є антономазія як підвид метафори. Зміна семантичної структури топоніма призводить до зміни його основної топонімічної функції – індивідуалізуючої ідентифікації – на характеризуючу. Наслідком зміни функції є зміна сполучуваності переосмисленого імені з іншими словами – замість переважної сполучуваності слів з певним компонентом топонім набуває одиничної сполучуваності лексичних і граматичних компонентів з повністю переосмисленим значенням, тобто ідіоматичного зв'язку. Сукупність цих факторів веде до утворення фразеологізму.
Потенційні фразеологізми з топонімічним компонентом відрізняються від прототипів інших розрядів ФОТК домінуючим положенням емотивного компонента в семантичній структурі прототипів. Висока продуктивність утворення ФОТК на основі потенційних фразеологізмів пов'язана з тим, що топонімічний компонент у складі фразеологізму є носієм інформації культурного характеру.
Крилаті вислови мають категоріальні ознаки ФО, але зберігають тісний зв'язок із літературним джерелом або автором. Їх перехід до складу фразеології відбувається за умови втрати асоціацій з автором вислову, розширення обсягу значення та сполучуваності (В.І.Гаврись, О.Д.Райхштейн). Потенційна фразеологічність крилатих висловів із топонімічним компонентом у німецькій мові зумовлена домінуючим положенням емотивного компонента в семантичній структурі їхніх прототипів і культурологічного компонента в семантичній структурі топонімів. Прикладом є вислів Отто фон Бісмарка nach Canossa gehen wir nicht! – “на приниження ми не підемо” (букв. “У Каноссу ми не підемо”), де значення топоніма “приниження” є результатом актуалізації у фразі культурно-історичної інформації: під стінами італійського замку Каносса німецький кайзер Генріх IX, босоніж і в лахмітті, навколішках просив папу Григорія IX зняти з нього анафему. Висока фразотворча активність крилатих висловів із топонімічним компонентом насамперед античного та біблійного походження зумовлюється наявністю в їхній структурі семантичного зсуву (наприклад: Sodom und Gomorrha – “содом і гомора”, що має значення “гріх; кара господня”, оскільки топоніми Sodom і Gomorrha у біблійній міфології є символом Божої кари за гріхи). При створенні ФОТК лексико-семантичним шляхом топонімічний компонент відіграє провідну роль у створенні фразеологічного значення й у відтворенні та передачі культурної інформації.
Фонетичний шлях утворення ФОТК полягає в переносі значення слова, частини слова, вільного словосполучення чи речення на основі подібності зовнішньої форми. Прийомом переосмислення є каламбур, який розглядається як культурне явище, оскільки для розуміння каламбурів реципієнту необхідно відтворити в пам'яті культурні дані. Характерним для ФОТК, утворених на основі каламбуру, є реальне існування топонімів, зовнішня форма яких є подібною до апелятивів, на основі чого відбувається ототожнення топонімічного основного значення з апелятивним. Ілюстрацією цього положення є фразеологізм nach Bethlehem gehen – “йти спати”, комічний ефект досягається завдяки звуковій подібності частини топоніма Beth і слова Bett – “ліжко”.
Утворення ФОТК лексико-граматичним шляхом починається зі стабілізації лексико-граматичних відношень у словосполученні. Семантичний зсув зумовлюється наявністю у висловлюванні “унікальних компонентів” (W.Fleischer) – квазітопонімів, функція яких, на відміну від реальних топонімів, полягає в характеризації об'єкта. Механізмом переносу є антономазія як підвид метафори. Особливістю переносу значення квазітопонімів на основі антономазії є подібність і плану вираження, і плану змісту: aus Dummsdorf sein – “бути тупою, обмеженою людиною” (dumm – “дурний, тупий”). Семантичний зсув квазітопоніма можливий лише в складі спеціальної синтаксичної конструкції Prдp.+Qtop.+Verb, де Prдp. – це прийменники von або aus, Qtop. – квазітопонім, який реалізує значення апелятива, Verb – дієслова sein або kommen. Стабілізація висловлювання забезпечується за рахунок обмеженої сполучуваності квазітопонімів.
Особливістю запозичення ФОТК німецької мови є повне перенесення їхньої семантичної структури з мови-донора у мову-реципієнт, наприклад: Hic Rhodus, hic salta! – “Покажи, на що ти здатний!”. Подальша асиміляція запозичених ФОТК відбувається за законами мови-реципієнта Hic Rhodus, hic salta! ? Hier ist Rhodus, hier springe!
Розділ 3. “Видозміни семантики та структури фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом у німецькій мові: лінгвокультурологічний аспект”. Семантичний і структурний розвиток ФО полягає в модифікації як їхньої семантики, так і матеріальної форми й залежить від механізмів змін та від структурних і семантичних властивостей твірних фразеологічних одиниць.
Модифікація змісту на фоні стабільної форми є непродуктивним шляхом вторинного фразотвору (6% ФОТК, які утворилися в ході вторинного фразотворчого процесу). Семантичний розвиток фразеологізмів із топонімічним компонентом відбувається під впливом мовних і позамовних чинників. Позамовним фактором слугує зникнення реалій або пов'язаних з цими реаліями конотацій, які спричинили первинне утворення фразеологізму. Семантичні зміни відбуваються в результаті розширення або звуження значення, зміни ступеня метафоричного переосмислення внаслідок затемнення вихідного образу, в результаті розширення лексико-семантичної та синтаксичної сполучуваності ФОТК з іншими одиницями або внаслідок зміни функціонально-стилістичної приналежності. Зміна культурологічного компонента ФОТК виявляється у втраті культурних асоціацій з вихідним образом фразеологізму. У більшості випадків типи семантичних змін поєднуються між собою.
ФОТК виникають також у результаті зміни форми на фоні стабільного змісту. Структурні видозміни виявились більш продуктивними, ніж семантичні (13% ФОТК, які утворилися внаслідок вторинного фразотвору). Модифікація форми виявляється під час структурного варіювання. Основними механізмами структурних видозмін ФОТК на базі ФОТК є варіювання означеного і неозначеного артиклів (der gordische Knoten – ein gordischer Knoten), варіювання однини і множини іменників (Holland in Not / Nцten), заміна прийменників (die schцnen Tage in / von Aranjuez), варіювання часових форм дієслова (es geht / ging aus wie das Hornberger SchieЯen), варіювання порядку слів (es fьhren viele Wege nach Rom – viele Wege fьhren nach Rom).
Нарізнооформленість фразеологізмів дозволяє модифікувати як їхній план вираження, так і план змісту. Механізмами структурних і семантичних видозмін ФОТК є основні механізми “фразеологічної деривації” (І.І.Чернишова, W.Fleischer): заміни лексичних і граматичних компонентів, розширення та спрощення структури твірних ФОТК. Більшість німецьких ФОТК (79%) у процесі розвитку зазнали і структурних, і семантичних видозмін.
Лексичні заміни, які завжди зумовлені міркуваннями носіїв мови, є складовою частиною процесу модернізації одиниць. Причини таких видозмін носять і позамовний, і власне мовний характер. Позамовними чинниками модернізації німецьких ФОТК є причини культурно-історичного, прагматичного або психологічного характеру, що викликають модифікацію значення похідного фразеологізму, яка виражається в оновленні або зміні образу (j-n auf den Blocksberg wьnschen - “посилати когось кудись дуже далеко, @ до чорта”® j-n nach Buxtehude wьnschen – “посилати когось кудись далеко, де відбуваються дивні речі”), в утворенні відтінків значення, посиленні інтенсивності емотивності ФО (tцnen / schmettern wie die Posaunen von Jericho – “звучати / приголомшливо звучати мов єрихонські труби”), у позначенні територіальної віднесеності (Wasser ins Meer tragen ? Wasser in den Rhein / in die Donau / Elbe / Werra / ReuЯ / Limmat tragen – „займатися марною справою“ (букв. “носити воду в Рейн / Дунай / Ельбу / Верру / Рось / Лимат”). Ступінь відмінності семантики твірного й похідного фразеологізмів залежить від кількості компонентів, що підлягають субституції. Шляхом заміни лексичних та граматичних компонентів відбувається асиміляція запозичених і калькованих ФОТК. При калькуванні заміна лексичних компонентів розглядається як процес оновлення форми. Оновлення семантики виявляється у зміні образу, яка зумовлена прагненням носіїв мови відобразити в одиниці національне світобачення. Зміна образу має наслідком утворення фразеологічних синонімів або підсилення узагальнено-метафоричного значення твірних фразеологізмів: Eulen nach Athen tragen (букв. “возити сов до Афін”) ? Bier nach Mьnchen tragen (букв. “возити пиво в Мюнхен”). У процесі асиміляції запозичені та кальковані фразеологізми з топонімічним компонентом зазнають таких само змін, як і ФОТК, що виникли в німецькій мові.
Розширення компонентного складу ФОТК відбувається за рахунок додавання компонентів і контамінації. Розширення синтаксичної структури твірного фразеологізму має наслідком розширення семантичної структури ФОТК, що виражається у створенні додаткових відтінків значення, розширенні значення, підсиленні образності або емотивності. Наприклад, при розширенні синтаксичної структури твірного фразеологізму in Buxtehude – „десь дуже далеко“ за рахунок підрядного речення wo die Hunde mit dem Schwanz bellen – „де відбуваються неймовірні речі“ (букв. „де собаки гавкають хвостом“) значення фразеологізму збагачується новим відтінком неймовірності, неправдоподібності через імпліцитні культурні конотації. Культурні конотації пов'язані з тим, що в католицьких церквах у дзвони дзвонять, тримаючись рукою безпосередньо за серце дзвону, а в православних прив'язують до серця дзвону канат. У церкві містечка Букстехуде у дзвін дзвонили саме православним способом, що викликало у католиків подив перед незвичною ситуацією: in Buxtehude, wo die Hunde mit dem Schwanz bellen – „десь дуже далеко, де відбуваються неймовірні речі; невідомо де, ніде“. В результаті розширення твірної ФОТК підсилюються образність та емотивність новоствореного фразеологізму.
Основою для контамінації ФОТК є семантична близькість або належність до одного розряду в рамках топоніміки. Семантична близькість твірних ФО сприяє утворенню синонімічних похідних фразеологізмів. Так, поєднання двох ФОТК das kommt mir spanisch vor – „це здається мені дивним, комічним“ та das sind mir / fьr mich bцmische Dцrfer – „це для мене незрозуміло“ має наслідком утворення двох фразеологізмів із близьким до вихідних ФОТК значенням: das sind mir / fьr mich spanische Dцrfer – „щось дивне, тарабарщина“ і das kommt mir bцmisch vor – „це здається мені незрозумілим“.
Скорочення структури базових ФОТК стає можливим завдяки фразеологічному еліпсису та перерозкладу синтаксичної структури. Редукція компонентного складу фразеологізмів відображає загальну тенденцію розвитку мови до економії зусиль. Наслідком скорочення є посилення узагальнено-метафоричного змісту новоутворених фразеологізмів. ФОТК, утворені за допомогою еліпсису, підтверджують характерну для фразеологізмів властивість стисло передавати велику кількість інформації як вияв закону мовної економії. Це виявляється в розвитку скорочених варіантів, які поступово витісняють з ужитку вихідні одиниці. Наприклад, фразеологізм den gordischen Knoten durchhauen – “розрубити гордіїв вузол” має тенденцію до скорочення вихідної структури, хоча цей процес ще в стадії варіювання: den (gordischen) Knoten durchhauen. Фразеологічний еліпсис може бути межею квантитативного варіювання фразеологізмів із топонімічним компонентом: leben wie (der liebe Herr-)Gott in Frankreich ? leben wie Gott in Frankreich – “жити безтурботно @як у бога за пазухою”.
Перерозклад твірної ФОТК веде до утворення однієї або кількох похідних, значення яких має більш узагальнений і ускладнений характер. Перерозклад є основою для подальшого варіювання компонентів і розширення компонентного складу ФОТК. Дію механізму перерозкладу може продемонструвати фразеологізм seine Pappenheimer kennen – “знати, з ким маєш справу”. По відношенню до цієї ФОТК твірною основою виступає стійка фраза Ich kenne meine Pappenheimer – просторіч., зневаж. “я знаю, з ким маю справу”, що утворилася на основі відомої цитати з твору Ф.Шілера “Смерть Валенштейна” – “daran erkenn' ich meine Pappenheimer“. Перетворення стійкої фрази Ich kenne meine Pappenheimer у фразеологізм seine Pappenheimer kennen відбувається в результаті семантичних видозмін, які супроводжуються граматичними видозмінами. Семантичні видозміни виражаються посиленням узагальнено-метафоричного значення похідної ФОТК внаслідок втрати асоціативних зв'язків з автором і джерелом. Ситуативно обумовлена зміна дієслівного компонента kenne і втрата компонента ich відбувається в результаті граматичної деривації.
У процесі структурного і семантичного розвитку ФОТК можуть утворюватися нові слова внаслідок набуття компонентами фразеологізмів семантичної самостійності. Ілюстрацією цього положення є ФОТК ein Gang nach Canossa, den Gang nach Canossa tun/ gehen/ antreten (mьssen), в яких автономність компонентів Gang і Canossa зумовлена їх вживанням у контекстах, котрі відрізняються від вихідного в лексичному та структурному і/або семантичному плані. Істотнє зростання “семантичної автономності” (О.Д.Райхштейн) відбувається в процесі лексикалізації зазначених компонентів у складі ФО: den Gang nach Canossa antreten ? einen Canossagang antreten. Варіювання дієслівного компонента фразеологізму einen Canossagang antreten / eintreten підсилює семантичну автономність компонента Canossagang, у результаті чого цей компонент починає сприйматись як окреме слово зі своїм відособленим значенням. Наслідком семантичної автономності є синтаксична автономність компонента, тобто можливість його самостійного синтаксичного розвитку. Лексикалізація компонента фразеологізму не веде до розпаду фразеологічної одиниці. Фразеологізм і новоутворена лексема співіснують паралельно як твірна та похідна одиниці.
Аналіз структурних і семантичних видозмін фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом уможливив висновок про змінний характер культурологічного компонента значення, який залежить від мовних механізмів змін і від позамовних чинників.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення наукової проблеми, що полягає у встановленні лінгвокультурологічних особливостей утворення ФОТК у німецькій мові, в установленні системного характеру культурологічного компонента значення фразеологізмів, його взаємодії з іншими компонентами семантичної структури номінативних одиниць, а також у визначенні способів і механізмів відтворення, збереження та передачі культурної інформації у фразеологічних одиниць із топонімічним компонентом.
Використання лінгвокультурологічного підходу до вивчення проблем національно-культурної семантики мовних одиниць дало підставу для спростування тверджень про повну асемантичність власних назв, що дозволило детальніше дослідити семантичну структуру топонімів як особливих лінгвокультурних знаків, проаналізувати можливості її перебудови під впливом культурних конотацій, а також визначити провідну роль топонімічного компонента в передачі культурної інформації при створенні фразеологізмів.
Топонім – це особливий лінгвокультурний знак, в якому знання про слово
