ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ГАЛЬЧИНСЬКА Валентина Андріївна

УДК 631.53.01:635.1/.8:339.13

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ
ФОРМУВАННЯ РИНКУ НАСІННЯ

ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.07.02. – Економіка сільського господарства

і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук

Науковий керівник: | доктор економічних наук,

професор, заслужений економіст України

БОЙКО Віктор Іванович,

завідувач відділу продовольчих

ресурсів і зовнішньоекономічних

зв’язків Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор, академік УААН

заслужений діяч науки і техніки України

ШПИЧАК Олександр Михайлович,

Академік секретар відділення економіки УААН

кандидат економічних наук, доцент

КОЗАК Григорій Якович,

асоціація “Укрсортнасіннєовоч”, голова асоціації

Провідна установа: | Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України

Захист відбудеться “29” жовтня 2002 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.350.01 в Інституті аграрної економіки за адресою: 03680, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, 3 поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомиться у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, кімн. 212.

Автореферат розісланий “26” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, В. А. Пулім

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В агропромисловому комплексі України відбуваються суттєві макроекономічні зміни, які відіграють вирішальну роль у подальшому розвитку основних галузей виробництва. Ці зміни стосуються й овочівництва, яке нині зосередилось у приватному секторі економіки, а селекція і насінництво овочевих культур у державних наукових установах. Змінилися обсяги виробництва, канали надходження насіння; попит: обсяги закупівлі насіння, експорту, імпорту; співвідношення попиту і пропозиції, структура власності в системі маркетингу й регіональна структура. Кон’юнктура на насінницькому ринку щорічно змінюється і значною мірою залежить від обсягів продажу свіжих та перероблених овочів.

Деяке зниження споживання овочів на душу населення в абсолютному вимірі призвело до звуження овочевого ринку в Україні, а трансформації умов його функціонування та відповідно вплинуло на виробництво насіння овочевих культур.

Водночас достатня забезпеченість високоякісним насінням кращих сортів і гібридів, при дотриманні всіх інших необхідних елементів технології дає можливість підвищити врожайність овочевих культур на 30-40%. Підвищення якості овочів потребує прискореного створення нових сортів і активнішого поновлення їх асортименту. Це вимагає чітко налагодженої організації селекційно-насінницької роботи по створенню нових сортів і гібридів овочевих культур інтенсивного типу, які відрізняються високими технологічними та смаковими якостями.

Слід відмітити недостатній розвиток зовнішньоекономічної діяльності у сфері насінництва овочевих культур, внаслідок чого втрачені ринки країн СНД.

З переходом до ринкових відносин виник ряд організаційно-економічних проблем, зокрема щодо визначення стратегії розвитку селекції і насінництва та формування і функціонування ринку насіння овочевих культур, удосконалення маркетингової діяльності і наукової селекційної роботи. Вирішення зазначених проблем потребує комплексного підходу до їх вивчення, спрямованого на підвищення економічної ефективності системи селекції і насінництва та відродження галузі овочівництва.

Проблеми функціонування агропромислового комплексу досліджуються вітчизняними вченими В.Я. Амбросовим, П.І. Гайдуцьким, М.Я. Дем’яненком, О.В. Крисальним, І.І. Лукіновим, М.Й. Маліком, О.М.Онищенком, М.А. Павловським, Б.Й. Пасхавером, П.Т. Саблуком, В.К. Савчуком, Л.М. Худолій, О.М. Шпичаком, В.В. Юрчишиним та багатьма іншими, а економічні проблеми овочівництва та насінництва, формування ринку даної продукції в Україні вивчають О.Ю. Барабаш, В.І. Бойко, З.І. Гризенкова, Л.П. Гудзинська, Г.Я. Козак, В.І. Криворучко, В.П. Лисюк, І.А. Микитенко, В.О. Муковоз, В.М. Скупий, Ф.А. Ткаченко, Л.В. Федорова, О.В. Федько, А.І. Шумейко та інші.

Проте специфіка вирощування насіння овочів в умовах адаптації його селекції до ринкових умов з урахуванням перспектив розвитку овочівництва в даній дисертаційній роботі досліджується вперше.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною пріоритетних напрямів розвитку науки, визначених програмою “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови”, зокрема теми “Розробити наукові основи розвитку виробництва та формування ринку продовольства” (№ державної реєстрації 0196V016299). Дисертаційна робота виконувалась протягом 1996-2001 років, одночасно з діяльністю на посаді директора Сквирської дослідної станції насінництва овочевих культур.

При виконанні цієї теми використані результати досліджень пошуковця щодо еквівалентності обміну в насіннєовочевому секторі АПК.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дослідження є оцінка сучасного стану і розробка організаційно-економічних основ підвищення ефективності виробництва насіння овочевих культур, обгрунтування його раціональної структури на перспективу, визначення напрямів удосконалення селекційної роботи та ціноутворення на насіння овочевих культур.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження були поставлені наступні основні завдання:

·

·

·

·

·

·

·

·

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні і економічні аспекти формування ринку насіння овочевих культур, стан та перспективи його розвитку в умовах конкуренції із зовнішніми суб’єктами ринку. Об’єктом дослідження є підприємства, селекційні та науково-дослідні установи, що виконують відповідні функції на ринку насіння овочевих культур.

Поглиблені дослідження проводились на базі сільськогосподарських підприємств асоціації “Укрсортнасіннєовоч”.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження слугували основи економічної теорії, положення вітчизняної та зарубіжної аграрної науки, наукові праці економістів-аграрників з проблем економічної ефективності виробництва, маркетингу, розвитку агробізнесу в умовах формування ринкових відносин, існуюча законодавчо-нормативна база. Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувались наступні методи: системного аналізу, статистично-економічний, групування, індексів, монографічний, експертних оцінок та інші. Зокрема, абстрактно-логічним методом відпрацьовано модель впливу економічних чинників на якість насіння овочевих культур; системно-функціональним методом відпрацьовано модель стратегічних напрямів розширеного відтворювального процесу в системі овоченасінницьких господарств України; графічний метод застосовано для наочного зображення схем взаємозв’язків та розвитку окремих процесів або відносин суб’єктів ринку; розрахунково-конструктивний та балансовий методи – при визначенні обсягів виробництва овоченасіннєвої продукції на перспективу; монографічний метод – для детального описання процесу селекційної роботи, окремих його операцій; метод порівняльного аналізу – для зіставлення показників статистичної інформації та первинної звітності при аналізі багаторічних даних тощо.

Інформаційною базою даного дослідження є дані Міністерства аграрної політики України, Державного комітету статистики України, первинного й бухгалтерського обліку окремих господарств, спеціальна література зарубіжних і вітчизняних авторів, законодавчі акти й нормативно-методичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що сучасні особливості та закономірності формування і функціонування ринку насіння овочевих культур розглядаються у загальній схемі: селекція-насінництво (сорт) – продукція (овочі):

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють суб’єктам в галузі насінництва скористатися методичними засадами визначення стратегічних напрямів власного розвитку й розробити та вжити оперативних заходів щодо підвищення ефективності цієї підгалузі виходячи з кон’юнктури ринку.

Водночас результати досліджень, покладені в основу удосконалення виробництва окремого дослідного господарства - Сквирської дослідної станції насінництва овочевих культур сприятимуть нарощуванню та ефективнішому використанню ресурсного потенціалу насіннєвого фонду, поліпшенню формування ринку насіннєовочевої продукції. У зв’язку з визначенням потреби насіння до 2010 року селекційна діяльність підпорядковується ринковим вимогам овоченасіннєвої галузі.

Застосування методичних підходів до аналізу ефективності виробництва насіння овочів може знайти широке використання як у господарствах асоціації "Укрсортнасіннєовоч”, так і в дослідних овоченасіннєвих установах Української академії аграрних наук.

Особистий внесок здобувача у досліджувану проблему. Дослідження за темою дисертаційної роботи, методика підбору інформаційного матеріалу та проведений на його основі економіко-статистичний аналіз сучасного стану та ефективності галузі насінництва, теоретичне узагальнення, висновки і пропозиції підготовлені особисто автором.

Апробація результатів дослідження. У процесі дослідження автором використовувалися різні форми апробації одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на виробничих нарадах спеціалістів Сквирської дослідної станції, на засіданні відділення рослинництва та переробки продукції Української академії аграрних наук, вченій раді Інституту овочівництва та баштанництва.

Результати дослідження автора впроваджені в дослідному господарстві Сквирської дослідної станції, а також використовуються економічною службою асоціації “Укрсортнасіннєовоч” у поточній роботі з удосконалення функціонування ринку насіння овочевих культур.

Автор дисертації брала участь у створенні нових гібридів цукрової кукурудзи, виведених Сквирською дослідною станцією.

Публікації. Основний зміст дисертації викладено в 6 одноосібних наукових працях загальним обсягом 5,3 друк. арк., у тому числі в двох брошурах.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 125 найменувань. Робота викладена на 159 сторінках комп’ютерного тексту, має 25 таблиць, 10 рисунків та 12 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі дисертаційної роботи – “Теоретичні основи формування ринку насіння овочевих культур” – розглянуто сутність ринку, організаційно-економічні засади виробництва і формування ринку агропродовольчої продукції, економічні основи товарного насінництва овочевих культур в ринкових умовах, складові конкурентоспроможності і маркетингу на ринку овоченасіннєвої продукції в Україні.

Ринок є сферою обміну товарів, сформованою за законами товарно-грошових відносин відповідно до закону попиту і пропозиції, закону конкуренції та законів грошового обігу. Економічна категорія “ринок” виступає як сукупність відносин, що виникають у сфері обігу як результат продажу-купівлі товарів.

При функціонуванні ринку насіння овочів діє економічний механізм, що включає три основних чинники: попит, пропозицію та ціни. Організаційно-економічний механізм – це, перш за все, виробничі відносини у сфері господарської і маркетингової діяльності, що існують між суб’єктами господарювання і базуються на законі вартості та інших економічних законах за умов дійової, ефективної ринкової організаційної структури.

Овоченасіннєвий ринок в Україні значний час перебував у занепаді, конкурентоспроможність продукції відчутно знизились на внутрішньому ринку, наслідком чого стало значне скорочення виробництва, руйнування досить ефективної системи організації насінництва. Збитковість овоченасіннєвої продукції в багатьох господарствах вплинула і на рівень спеціалізації та концентрації виробництва, значного скорочення посівних площ.

В дисертаційній роботі розглянуто категорії вартості і ціни як найбільш складні економічні категорії. З точки зору їх практичної адаптації в період переходу до ринкової економіки свого часу трудова теорія вартості була основною економічною теорією, але в сучасних умовах переважає теорія ціни, яка комплексно вивчає вплив різних факторів на ринкові ціни. На думку сучасних економістів-аграрників, при визначенні ціни потрібно спиратися на закони попиту та пропозиції в поєднанні із законом трудової вартості і граничної корисності, що обмежують розмір ціни.

Економічна ефективність виробництва означає отримання запланованого обсягу продукції при найменших затратах на ресурси. В умовах ринкової економіки продукт розподіляється між споживачами залежно від можливості і бажання заплатити за нього ціну, що складається в даний момент на ринку.

Отже, якщо мінімальна ціна визначається витратами на виробництво товару, то максимальна ціна залежить від попиту на нього. Функціонування цін в умовах ринкової економіки стимулює удосконалення технології, нагромадження капіталу і тим самим веде до підвищення продуктивності праці та життєвого рівня населення.

Вільне ціноутворення є необхідним засобом створення ринкових структур, формування незалежних товаровиробників, засобом розширення ринкової конкуренції.

Серед економічних реформ, що здійснюються в Україні, однією з основних є реформа ціноутворення. На думку вітчизняних економістів, найбільш прийнятною для України є та модель збалансованості економіки, в основі якої лежить єдність сукупного попиту, сукупної пропозиції та державне регулювання.

Дія ринку поширюється і на овоченасіннєву галузь. Овочівництво є однією з важливих товарних галузей сільського господарства. Унікальність цієї галузі проявляється в тому, що вона не базується на монокультурі. Це – набір різних за споживчими якостями культур, які дають товарну продукцію за один-два роки. Донедавна Україна мала задовільний ринок насінництва овочевих культур, який останнім часом погіршився.

Попит на насіння овочевих культур власного виробництва прямо залежить від площ посіву товарних овочів й імпорту закордонних сортів і гібридів. І хоча кількість насінницьких господарств, що входять до асоціації “Укрсортнасіннєовоч”, не зменшилася, площа під насінниками овочевих культур у цих господарствах за останні шість років скоротилася на 16,3%, а валовий збір – в 3,4 раза.

В Україні створена струнка організаційно-господарська система насінництва овочевих культур, до якої входять Інститут овочівництва і баштанництва та його дослідні станції (рис.1).

Науково-дослідні заклади–оригінатори нових сортів і гібридів овочевих культур щорічно відтворюють насіння супереліти й передають його для розмноження та організації виробництва насіння вищих репродукцій у відповідності з районуванням їх по зонах країни.

Насінництво овочевих культур – специфічна галузь сільського господарства і найризикованіша, вона вимагає великих затрат ручної праці, різноманітних енергетичних ресурсів. Це створює певні труднощі у вирощуванні високоякісної, конкурентоспроможності продукції.

Конкурентоспроможний товар – це товар, що має кращі якісні, вартісні та кількісні показники поряд із найменшою ціною споживання, а також ефективну збутову здатність задовольняти потреби споживачів щодо якості та асортименту за нижчою ціною. Сутність конкурентоспроможності насіння овочів відбивають показники, в основу яких покладено витрати виробництва, міра насичення ринку даним видом продукції, рівень купівельної спроможності споживачів.

Для того щоб успішно вести конкурентну боротьбу, кожний товаровиробник має аналізувати й оцінювати фактори конкурентоспроможності, забезпечувати науково обгрунтовані рівні затрат праці та засобів на виробництво продукції.

*) - капуста білоголова, баклажан, катран, крес-салат, кріп, кукурудза цукрова, пастернак, перець гіркий, редиска, редька, редька зимова, салат, селера, хрін, часник.

Рис. 1. | Схема вирощуванням насіннєвого матеріалу

науково-дослідними закладами України

Як показує аналіз, характерною особливістю сільськогосподарських підприємств нині є недостатня цінова конкурентоспроможність практично всіх видів сільськогосподарської продукції. Вона зумовлена багатьма причинами, серед яких першочергове значення має зниження техніко-технологічного рівня внаслідок руйнування, фізичного та морального зносу засобів виробництва.

На конкурентоспроможність насіння овочевих культур впливають ряд факторів: обсяги товарного виробництва овочів (величина посівних площ); рівень цін на насіння, платоспроможний попит населення, організацій, підприємств; сортова категорія насіння; обсяги імпорту насіння овочевих культур; реклама.

Ціна попиту певною мірою відображає споживчу цінність насіння - якість, енергія проростання і схожість, здатність акліматизації до регіональних (місцевих) умов.

Підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного овочевого насіння сприятиме організація маркетингової служби в овоченасіннєвих господарствах системи “Сортнасіннєовоч”, а також в селекційно-насінницьких центрах.

Кінцевою метою маркетингу насіння овочевих культур, як виду підприємницької діяльності, методу господарського управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства є одержання максимального прибутку від реалізації насіння за рахунок розширення обсягів виробництва та продажу виробленої продукції. Основні інструменти цієї роботи такі: аналіз структури і розмірів попиту на продукцію; розробка й організація виконання асортиментних програм виробництва з урахуванням попиту споживачів; здійснення заходів з підвищення якості та споживчих властивостей насіння; використання найефективніших та найзручніших форм торгівлі насінням; проведення рекламних заходів, що сприяють збільшенню попиту.

Система маркетингу у сфері насінництва має охоплювати такі складові частини, як заготівля, зберігання, транспортування, товарна доробка й доочистка, оптова та роздрібна торгівля тощо.

Концептуальні засади та принципи функціонування ринкових відносин зумовлюють необхідність розширення бази та істотного поліпшення роботи кожного елементу системи маркетингу на основі впровадження досягнень науки й передового досвіду.

Важливе місце в системі маркетингу по реалізації овоченасіннєвої продукції відводиться оптовій торгівлі, якою мають займатися збутові кооперативи, аукціони, торгові центри та оптові ринки. Серед останніх найперспективнішою формою є збутові кооперативи, які слід організовувати в районах концентрації виробництва овоченасінневих культур.

З метою посилення конкурентоспроможності вітчизняної овоченасіннєвої продукції необхідно здійснити наступні заходи: запровадити мораторій на імпорт такого овочевого насіння, яке виробляється в Україні у достатній кількості; кошти, які використовуються господарствами “Укрсортнасіннєовоч” для закупівлі насіння та матеріально-технічних ресурсів в інших країнах, спрямувати на інвестування власних виробників насіння; відрегулювати економічний механізм господарювання в насінницьких господарствах; створити умови насіннєвого ринку, які б сприяли виробництву конкурентоспроможного овочевого насіння; обмежити кількість посередників з числа комерційних структур, що займаються збутом насіння, та забезпечити його виробників матеріально-технічними ресурсами; встановити систему пільг, стимулюючи закупівельні ціни, дотації для окремих видів насіння овочевих культур, зменшити податковий тиск; ввести механізм здешевлення ставок за користування кредитами; відновити інтеграційні процеси насінницьких господарств з очисними заводами, торговельними й сервісними організаціями, забезпечити паритетні умови їх функціонування; відновити роль “Укрсортнасіннєовоч” як відомого у світі експортера сортового й гібридного насіння; поновити роботу великих спеціалізованих овоченасінницьких господарств, а розвиток нових агроформувань спрямувати в русло спеціалізації товарного виробництва.

У другому розділі дисертаційної роботи “Сучасний стан насінництва овочевих культур та його ефективність” розглянуто загальний стан овочівництва, кон’юнктуру ринку насіння овочевих культур, витрати виробництва, рентабельність та прибутковість насіннєовочевої продукції, собівартість та вплив різних факторів на показники ефективності виробництва.

Встановлено, що останнім часом на внутрішньому ринку спостерігаються зміни в тенденціях щодо виробництва як овочів, так і насіння овочевих культур вітчизняної селекції. Площі насінників овочевих культур зменшились в середньому на господарство від 128 га (1990 р.) до 57 га (1999 р.) Валовий збір насіння у 2000 році порівняно з 1995 роком скоротився майже втричі, в той час як посівні площі зменшились лише на 5 % (табл. 1).

Таблиця 1

Стан виробництва овоченасіннєвої продукції

в господарствах України

Роки | Овочі

(всі категорії господарств) | Насіння (господарства “Укрсортнасіннєовоч”)

площа посіву, тис. га | валовий збір, тис. тонн | площа посіву, тис. га | валовий збір, тис. центнерів

1995 | 489,0 | 5880,0 | 10,4 | 44,2

1996 | 452,0 | 5070,0 | 8,4 | 28,0

1997 | 452,0 | 4923,0 | 4,9 | 20,5

1998 | 446,0 | 5266,0 | 5,1 | 7,2

1999 | 481,0 | 5100,6 | 5,7 | 9,6

2000 | 516,0 | 5584,5 | 8,7 | 13,0

2000 в % до 1995 р. | 105,5 | 95,0 | 83,7 | 29,4

Пояснюється це надходженням значної кількості насіння з-за кордону, що практично заохочується окремими комерційними структурами на внутрішньому ринку. Внаслідок цього продаж вітчизняного насіння скоротився в 2,5 раза.

Аналіз показав, що загальний попит на насіння формується відповідно до структури асортименту свіжих овочів, вирощування у відкритому грунті.

Нами з'ясовано, що не менш важливим показником, який характеризує стан ринку насіння овочевої продукції, є пропозиція безпосереднього товаровиробника. З цих позицій внутрішній ринок України має певні недоліки. Очевидно, суть проблеми полягає в тому, що основні обсяги вирощування й реалізації насіння овочів припадають на господарства асоціації “Укрсортнасіннєовоч”. До 1990 р. вони мали до 85% насіння для реалізації в його загальному балансі, зрештою питома вага скоротилася до 25%.

Незважаючи на помітний занепад овоченасіннєвої підгалузі, кон’юнктура на зовнішньому ринку насіння овочів складається позитивно, якщо не брати до уваги надто малі обсяги експорту – близько 5 млн.дол.США. Тим більше, що стан зовнішньоекономічної діяльності на ринку насіння може розглядатися як один з важливих чинників розвитку насінництва. Аналіз показує, що на насіння українського виробництва є потенційні покупці, серед яких Німеччина, Італія, Ізраїль. Водночас не можна не помічати, що і в Україну імпортується продукції на 4,3 млн.дол. США, а це набагато перевищує доцільні межі імпорту з точки зору захисту інтересів вітчизняного товаровиробника.

Внутрішній ринок овоченасіннєвої продукції має свої особливості стосовно інфраструктури, представленої підприємствами по доочищуванню й фасуванню насіння для оптової і роздрібної торгівлі через ярмарки, фірмові магазини, лотки тощо.

В роботі, подається логістична схема сегментації ринку насіння овочевих культур за її територіально-адміністративним поділом, видами овочевих культур і рівнем споживання, а також склад агрегативного ринку, який включає субринки: оригінального, елітного та репродуктивного насіння.

Сам процес функціонування ринку насіння овочів є механізмом взаємозв’язку і взаємодії трьох елементів ринку: пропозиції, попиту й ціни. Ринкова сутність цього механізму полягає в тому, що кожний його елемент тісно пов’язаний з ціною, яка є основним інструментом впливу на попит і пропозицію.

В дисертаційній роботі зокрема, з'ясовано, що з підвищенням ціни товару попит на нього, як правило, знижуються і навпаки, тобто попит перебуває в оберненій залежності від ціни, яка в овочевому насінництві, як правило, залежить від якості насіння, його сортового складу та репродукції.

Специфіка товарного насінництва полягає в тому, що суб'єктами ринку виступають наукові установи, які пропонують споживачеві насіння супереліти й еліти, попит на яке обмежується вищими, цінами ніж на насіння нижчих репродукцій.

Наводиться порівняльний аналіз з досвіду насінницького господарства Сквирської дослідної станції, який показує, що реалізація елітного насіння забезпечує вищу виручку і рівень рентабельності. Але його реалізація порівняно з першою репродукцією більш обмежена.

В цілому на внутрішньому ринку спостерігається тенденція зростання цін на насіннєовочеву продукцію. Зокрема за даними “Укрсортнасіннєовоч” ціни, які фактично склалися на насіння овочевих культур, реалізоване всім категоріям господарств, у даній системі були: у 1997 р. – 1462,1 грн. за 1 ц; 1999 р. – 1637,3 грн.

Порівняльна характеристика економічної ефективності виробництва насіння овочів у господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч” показує, що в 2000 році по всіх овочевих культурах вони мали прибуток, хоч собівартість вирощеного насіння збільшилась. Проте ціна реалізації зросла ще вище. Особливо високоприбутковим було насіння тих культур, які в структурі овочів відкритого грунту займають провідне місце, тобто капусти, моркви, цибулі (табл.2).

Таблиця 2

Економічна ефективність виробництва насіння овочевих культур у

господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч”

Показник | Огірки | Помі-дори | Горох | Капуста | Морква | Буряки | Цибуля-насіння

Урожайність,

ц/га

1999 р. | 0,57 | 0,05 | 4,97 | 1,28 | 1,03 | 3,38 | 4,83

2000 р. | 0,80 | 0,42 | 7,00 | 2,00 | 2,50 | 4,60 | 2,00

Повна собівар-тість1 ц, грн.

1999 р. | 1436 | 6327 | 162 | 755 | 754 | 855 | 1687

2000 р. | 1544 | 5343 | 126 | 1742 | 1150 | 963 | 4076

Ціна реалізації

1 ц, грн.

1999 р. | 1549 | 7385 | 247 | 2197 | 1357 | 1608 | 3528

2000 р. | 1993 | 8200 | 312 | 3613 | 3288 | 2350 | 8230

Прибуток (+),

збиток (-) на

1 га, грн.

1999 р. | 61 | 43 | 511 | 1845 | 930 | 3118 | 10410

2000 р. | 361 | 1219 | 1302 | 3742 | 2780 | 6380 | 8307

Рівень рента-бельності, %

1999 р. | 8,0 | 16,0 | 53,0 | 191,0 | 80,0 | 77,0 | 109,0

2000 р. | 29,1 | 53,8 | 147,6 | 107,1 | 185,9 | 143,4 | 101,9

У господарствах “Укрсортнасіннєовоч” у 2000 р. по більшості культур спостерігалось підвищення собівартості 1 ц насіння овочів. Переважно це зростання відбувалося за рахунок виробничих витрат, які не зменшились проти 1999 р. ні по жодній з основних культур. Як видно з даних табл. 2, найбільше зростання собівартості спостерігалось по капусті і цибулі за рахунок різних факторів. Якщо проаналізувати динамічний ряд урожайності насіння за 15 останніх років, то виявляється, що вона має значну строкатість майже по всіх культурах.

Рівень урожайності насіння в свою чергу значною мірою визначає і рівень його собівартості. Виявлення впливу таких визначальних факторів, як матеріальні витрати і урожайність, на собівартість 1 ц насіння в господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч” було проведено шляхом застосуванням методу підстановок.

Слід відмітити, що при вирощуванні насіння огірків позитивний вплив на собівартість має зростання урожайності, а негативний –підвищення матеріальних витрат.

Майже така тенденція щодо вирощування насіння овочів у 1999-2000 роках склалася і в господарстві Сквирської дослідної станції. Собівартість 1 ц насіння в цілому тут зросла переважно за рахунок виробничих витрат. Рівень урожайності по всіх чотирьох культурах (крім моркви столової) позитивно позначився на собівартості продукції.

Крім того було проведено групування господарств асоціації "Укрсортнасіннєовоч" за рівнем валового збору насіння і одержано такі показники (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив обсягу виробництва на показники витрат і урожайність насіннєвої продукції в господарствах системи Укрсортнасіннєовоч, 1999 р.

Групи

господаств за обсягом валового збору насіння, ц | Кількість госпо-дарств

у групі | Припадає на 1 господарство | Урожай-ність, ц/га | Виробничі витрати на 1 ц, грн.

посівної площі, га | валового збору, ц

І до 100 | 22 | 62,3 | 28,6 | 0,46 | 1561,9

ІІ - 100,1-200 | 7 | 136,9 | 137,0 | 1,00 | 1306,9

ІІІ - понад 200 | 12 | 280,4 | 546,6 | 1,95 | 441,6

Всього | 41 | 138,9 | 198,8 | 1,43 | 1632,4

З аналізу даних таблиці 3 видно, що в міру зростання валового збору насіння та посівних площ у розрахунку на одне господарство зростає й урожайність. Водночас виробничі витрати на 1 ц насіння значно скорочуються. Так, від першої до третьої груп посівна площа на господарство зросла в 4,5 раза, валовий збір - в 19,1 раза, урожайність - в 4,2 раза. Виробничі витрати на 1 ц знизилися у 3,6 раза.

Дані також виявляють одночасно вплив рівня концентрації на урожайність і валові збори насіння. В насінницьких господарствах, де великі площі окремих культур, слід вести і окремий облік витрат по культурах або їх групах.

Отже, як у господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч”, так і в господарстві Сквирської дослідної станції найбільший вплив на зміну собівартості в останні роки мали витрати. Крім того, ціна на насіння формується залежно від того, за яким - однорічним чи дворічним циклом воно вирощується.

Аналіз реалізаційних цін по областяхпоказує, що залежно від асортименту і категорії насіння складається і середня ціна.

Наприклад, у 1999 р. найвищий рівень реалізаційних цін був у Криму - 3852,9 грн. за 1 ц, Херсонській області - 2985,7 грн., в Одеській - 2350 грн. за 1 ц. Найнижчий рівень склався у Кіровоградській області - 500 грн. за 1 ц, в Івано-Франківській - 655 грн. та Сумській - 777,4 грн. за 1 ц.

У структурі збуту насіння овочевих культур в асоціації “Укрсортнасіннєовоч” зростає частка приватного сектора (від 6% у 1995 р. до 34% у 1999 р.), зменшується питома вага державних та колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

В абсолютному вимірі обсяг використання насіння овочевих культур приватним сектором впродовж останніх 5 років (1996-2000 рр.) залишається майже стабільним на рівні 5,6-6,3 тис. ц щорічно.

Звичайно, виробництво насіння овочів в особистих підсобних господарствах населення з великими затратами праці як один з каналів надходження насіннєовочевої продукції – це лише тимчасовий вихід.

Основна частка насіння овочів в Україні повинна вироблятися у спеціалізованих господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч”.

У третьому розділі - “Організаційно-економічні основи удосконалення функціонування ринку насіння овочів” розкриті напрями і перспективи розвитку селекції і насінництва в галузі овочівництва, викладені різні погляди щодо стратегічного розвитку овоченасіннєвої галузі, наведені прогнозні розрахунки виробництва овочевої продукції і насіння овочів на період 2001-2010 років по природно-економічних зонах України та основних овочевих культурах. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення ціноутворення на насіння овочевих культур, розкриті форми організації праці та удосконалення її оплати в підрозділах, що вирощують насіння.

Невід’ємною умовою підвищення ефективності овоченасіннєвої галузі в Україні є удосконалення економічної стратегії підприємств, що становлять основу виробничого потенціалу галузі. З цією метою розроблено схему стратегічних напрямів розширеного відтворювального процесу в системі овоченасінницьких господарств України (рис. 2).

В наведеній схемі, поряд з іншими факторами, особливе значення має диверсифікації підприємницької діяльності та розвитку інфраструктури. Не виключається і можливості конгломератної диверсифікації, у процесі збільшення інвестицій у сільське господарство. Перспективним напрямом є створення агроконсорціумів, до складу яких увійшли б банківські установи та інші галузі агропромислового комплексу АПК.

Перехід до диферсифікаційного типу зростання економіки зумовлює об’єктивну потребу в удосконаленні структури управління багатогалузевою організацією, технологічне ядро якої становить насіннєве підприємство.

Рис. 2. | Схема стратегічних напрямів розширеного відтворювального процесу в системі овоченасінницьких господарств України

Пріоритетний напрям стратегічного розвитку

Напрям традиційного розвитку

Наведена схема дає змогу кожному господарству визначити:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Отже, кінцева точка вищезапропонованої процедури здійснення вибору варіанта стратегічного розвитку є одночасно вихідною точкою опрацювання нової економічної стратегії.

У сучасних умовах об’єктивною необхідністю є застосування стратегії реструктуризації як на мікроекономічному рівні, так і на галузевому. Лише за рахунок здійснення комплексу заходів стратегічної спрямованості на обох цих рівнях може бути забезпечено стабільне функціонування овоченасіннєвого підкомплексу в цілому. Підвищення ефективності господарської діяльності насіннєвих підприємств як передумова підвищення ефективності економічних систем, складовими яких вони є, дозволить стабілізувати внутрішній галузевий ринок, мобілізувати інвестиційні ресурси для модернізації виробництва, відновити експортний потенціал.

Логіка сучасної економічної стратегії обумовлює правомірність розраховувати на позитивні зрушення в ближчі роки саме в тих галузях, які найбільш адаптовані до ринкових умов. Саме до цих галузей відноситься і насінництво, де товарний вихід продукції становить майже 100%.

Виходячи з загальної стратегії, програма розвитку селекційної роботи в овочівництві України спрямовується на створення високоякісних сортів і гібридів нового покоління з комплексною стійкістю до хвороб, адаптованих до різних специфічних природно-кліматичних умов конкретного регіону вирощування.

Аналіз та прогнозні розрахунки вирощування овочів відкритого грунту показують, що площі під овочами зростатимуть, а це обумовлює потребу у більшій кількості насіння (табл. 4).

За розрахунками, на кінець періоду обсяги виробництва овочів зростуть на 14,2% проти 2000 р., а потреба в насінні - на 11,5%, тобто передбачається стабілізація ринку і поступове нарощування виробництва овоченасіннєвої продукції.

Таблиця 4

Розрахунок потреби насіння овочевих культур для посіву у відкритому грунті (всі категорії господарств України) на період до 2010 р.

Культури | Прогнозна площа, га | Потреба на-сіння-всього, ц | У тому числі по зонах

Степ | Лісостеп | Полісся

Під посів 2005 року

Капуста різна | 96000 | 960 | 369 | 329 | 262

Огірки | 66600 | 3996 | 1740 | 1536 | 720

Помідори | 112200 | 2244 | 1562 | 514 | 168

Буряки столові | 50900 | 7126 | 2464 | 2884 | 1778

Морква столова | 46600 | 3728 | 1312 | 1464 | 3888

Цибуля на ріпку | 73500 | 7350 | 3470 | 2390 | 1470

Зелений горошок | 4100 | 13120 | 3200 | 4800 | 5120

Інші овочі | 99300 | 5462 | 2959 | 1903 | 600

Овочі-всього | 551000 | 46902 | 17076 | 15820 | 14006

Під посів 2010 року

Капуста різна | 102900 | 1029 | 396 | 354 | 279

Огірки | 73000 | 4380 | 2016 | 1596 | 768

Помідори | 122700 | 2454 | 1640 | 634 | 180

Буряки столові | 55200 | 7728 | 2604 | 3080 | 2044

Морква столова | 51100 | 4088 | 1424 | 1520 | 1144

Цибуля на ріпку | 76000 | 7600 | 3660 | 2400 | 1540

Зелений горошок | 4700 | 15040 | 4480 | 5120 | 5440

Інші овочі | 103900 | 5715 | 3113 | 1958 | 644

Овочі-всього | 589500 | 48036 | 19335 | 16662 | 12039

Враховуючи основні фактори стратегічного розвитку насіння овочевої галузі, сформулювано необхідні умови щодо відродження і стабілізації галузі насінництва овочевих культур у період переходу до ринкових відносин на основі прогресивних технологій вирощування овочевих культур з метою підвищення енергоекономічної ефективності виробництва насіння і маточників овочевих культур. Зокрема, це передбачає:

·

·

·

·

·

Розглянуті вище проблеми селекції овочевих культур є лише першоосновою всієї насінницької роботи.

Ефективність роботи з впровадження нових сортів і гібридів овочевих культур прямо залежить від рівня організації овочевого насінництва. Воно має забезпечити:

·

·

·

·

·

·

В овочевому насінництві, де функціонує близько ста спеціалізованих овоченасінницьких господарств, відповідно до специфічних умов насінництва механізм реалізації управлінських рішень в цих структурах передбачає систему організації виробництва, наявність певних організаційно-виробничих структур, які не можуть бути статичними, а розвиваються під дією зміни матеріально-технічної бази і виробничих відносин.

Відсутність матеріально-технічних засобів виробництва призупинило процес науково-технічного прогресу в землеробстві взагалі і окремих галузях рослинництва. Тому в останні роки у насінницьких господарствах визначилися такі основні форми організації праці: постійна виробнича бригада, в тому числі по вирощуванню насіння овочів, а внутрішньобригадною формою організації праці в багатьох господарствах є спеціалізовані механізовані ланки. Більшість з них працюють за методом колективного підряду.

В ринкових умовах заслуговують на поширення групові або індивідуальні контракти як одна з форм підряду.

Перехід до ринку означає виникнення нових виробничих відносин, побудованих на соціальному партнерстві між працею і капіталом, основою є ціна праці, її справедливий рівень. Оплата праці в овочевому насінництві поділяється на основну, додаткову і преміальну. У господарствах, де вирощується насіння овочевих культур, більш ефективною залишається достатньо випробувана система оплати праці – відрядно-преміальна, а також акордно-преміальна. Важливо, щоб оплата у кожному конкретному випадку відповідала умовам господарювання, формам власності на майно і землю, їх організаційним основам і сприяла дальшому розвитку виробництва.

В насінницьких овочевих господарствах слід широко використовувати матеріальне заохочення якості роботи у вигляді додаткової оплати, за збереження маточників дворічних овочевих культур, за результатами колективної праці.

ВИСНОВКИ

1. За останні роки значно змінилася ситуація на ринку овоченасіннєвої продукції. Зменшення обсягів виробництва овочів та збільшення обсягу імпорту насіння овочів з-за кордону спричинили високі темпи спаду вирощування насіння вітчизняних сортів. Система насінництва овочевих культур в Україні занепала. Лише за шість років (1995-2000 рр.) виробництво насіння в господарствах асоціації "Укрсортнасіннєовоч" скоротилося майже в 3,4 раза.

Вітчизняний ринок насіння овочів не витримує конкуренції на світовому ринку, тому функціонує переважно внутрішній ринок. Це потребує зміцнення позицій асоціації “Укрсортнасіннєовоч”, оскільки насінництво як вузькоспеціалізована галузь, зосереджено переважно в цій спеціалізованій системі.

2. Формування і функціонування ринку насіння овочевих культур у господарствах залишається невідрегульованим, не набуло правового статусу, характеризується комплексом невирішених організаційно-економічних проблем щодо створення ринкового середовища і вдосконалення структури насіннєвого ринку та забезпечення конкурентоспроможності, рівня цін та прибутковості галузі, удосконалення законодавчої бази розвитку насінництва.

3. Насінництво овочевих культур, яке є вирішальною складовою сировинної бази з виробництва товарних овочів, швидко реагує на зміни, що відбуваються в цій галузі.

Скорочення на деякий час (1996-1998 рр.)