К И Ї В С Ь К И Й Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й У Н І В Е Р С И Т Е Т

І М Е Н І Т А Р А С А Ш Е В Ч Е Н К А

Гончаренко Владислав Васильович

УДК 334+(339.7)

Становлення світової системи кредитної кооперації:

теорія, методологія, практика

08.05.01 - Світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Полтавського університету споживчої кооперації України.

Науковий консультант - | доктор економічних наук, професор Кредісов Анатолій Іванович - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри управління зовнішньоекономічною діяльністю Інституту міжнародних відносин

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор, академік УААН Саблук Петро Трохимович - Інститут аграрної економіки УААН, директор

доктор економічних наук, професор Поручник Анатолій Михайлович - Київський національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародної економіки

доктор економічних наук, професор Климко Григорій Никифорович – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародної економіки

Провідна установа - | Інститут економіки Національної академії наук України

Захист дисертації відбудеться "_29_"_квітня_2002 р. о _14_год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119 м.Київ, вул. Мельникова36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017 м.Київ, вул.. Володимирська 58 к.10

Автореферат розісланий "_28_"_березня_2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процеси ринкової трансформації аграрного та фінансово-кредитного секторів української економіки зумовлюють необхідність ґрунтовних наукових досліджень світового досвіду діяльності кооперативних організацій, які в ринкових умовах виконують специфічну соціально-економічну місію, пов’язану із забезпеченням своїх членів необхідними послугами на неприбуткових засадах, чим суттєво послаблюють окремі негативні аспекти ринкових відносин і підвищують соціальну спрямованість та ефективність ринкової економіки. Кооперативні організації є важливою складовою ринкових систем більшості країн світу, тоді як актуальність їх розвитку в Україні недооцінюється внаслідок допущених в минулому деформацій та дискредитації кооперативної ідеї псевдо-кооперативним рухом періоду “перестройки”.

Найбільш поширеним у світі видом кооперативних організацій є кредитні кооперативи. Цей вид кооперації розповсюджений у більшості країн, де він існує у вигляді розвинутих фінансових систем кредитних спілок, кооперативних банків та інших форм фінансової взаємодопомоги. В минулому кредитна кооперація була поширеною й в Україні, де вона виникла ще у другій половині ХІХ ст. і з часом перетворилась у потужну багаторівневу систему самозабезпечення сільського та міського населення необхідними фінансовими послугами. Але на початку 30-х років ХХ ст. мережа установ кооперативного кредиту була знищена, а її кошти та майно – передані державному банку. Після цього ідея кредитної кооперації в Україні була забутою більш, ніж на шістдесят років. Протягом цього періоду наукові дослідження даної проблематики практично не здійснювались. Тому сьогодні вона є маловідомою і майже не висвітленою не тільки українською, а й усією пострадянською економічною наукою. В зв’язку з цим, виявлення закономірностей розвитку кредитної кооперації в світі, аналіз принципів, моделей, механізмів діяльності, еволюційних особливостей формування кооперативних фінансово-кредитних установ в різних історичних, політичних та економічних умовах є надзвичайно актуальною науковою проблемою.

Актуальність теми дисертаційного дослідження підсилюється важливістю врахування багатогранного досвіду світової системи кредитної кооперації в процесі відродження кооперативних фінансово-кредитних установ в нашій державі, що розпочалось після підписання Президентом України у вересні 1993р. указу, яким було затверджено тимчасове Положення про кредитні спілки. Становлення кредитних спілок без належної теоретичної і методологічної бази, розробленої на основі світового досвіду, в Україні проходить складно, безсистемно та хаотично. І прийнятий 20 грудня 2001р. закон “Про кредитні спілки” стане вагомим фактором їх інституційного розвитку лише в тому разі, коли нормативно-правове регулювання діяльності цих установ з боку держави буде базуватись на науково обґрунтованій основі з врахуванням їх соціально-економічної природи та досвіду інших країн. Без цього може відбутись згортання руху кредитних спілок або чергова дискредитація кооперативної ідеї та виникнення серйозних проблем системного характеру на зразок ситуації з трастами, наслідком якої стала втрата довіри населення до багатьох суб’єктів фінансового ринку.

Особливої актуальності в останні роки набула також проблема створення ефективного механізму кредитування аграрного сектора української економіки, яка значно посилилась в зв’язку з банкрутством банку “Україна”. В інших країнах проблема кредитування сільськогосподарського виробництва вирішувалась завдяки активній позиції держави щодо підтримки кооперативних форм фінансової самодопомоги селян, які з часом перетворились в потужні системи кооперативних банків, що належать сільгоспвиробникам і управляються ними. Відсутність необхідних теоретичних та методологічних розробок стало значним стримуючим фактором відродження кооперативних банків в банківській системі України, можливість якого з’явилась завдяки новій редакції закону "Про банки і банківську діяльність". В той час, коли аграрний сектор більшості країн світу побудований не на комерційному, а на кооперативному кредиті, ідея створення системи аграрних кооперативних банків на базі банку “Україна” навіть серйозно не обговорюється на державному рівні, що свідчить про недостатнє розуміння важливості цього процесу для успіху структурних перетворень в економіці України. Разом з тим, досвід багатьох країн переконливо свідчить, що розвиток кооперативного сектора має стати для України одним із важливих напрямів системних реформ. Сьогодні цей процес знаходиться в зародковому стані і потребує серйозних наукових досліджень досвіду становлення світового кооперативного руху та механізмів його адаптації до умов перехідної економіки України.

В зв’язку з цим, проблеми, що пов’язані з розробкою шляхів розвитку в державі кредитної кооперації, є досить актуальними і потребують невідкладного вирішення. Особливо це стосується створення перспективної моделі розвитку системи кредитних спілок, напрямів та обсягів державного регулювання їх діяльності, механізмів захисту заощаджень членів, методології побудови системи аграрних кооперативних банків для фінансово-кредитного обслуговування аграрного сектора. В цих умовах актуальність дослідження багатогранного досвіду становлення світової системи кредитної кооперації як важливої складової світового господарства та міжнародного кооперативного руху є очевидною. Крім цього, дане дослідження є надзвичайно важливим для усвідомлення необхідності відродження і збереження унікальності соціально-економічної природи кооперативних організацій та запобігання їх переродженню у псевдокооперативні форми в умовах трансформаційних процесів, що мають місце в кооперативному секторі світової економіки в умовах глобалізації.

Окремі аспекти названих проблем частково досліджували А.Аззі, М.Аліман, Г.Аскхофф, Д.Бартон, Г.Гойл, В.Зіновчук, Д.Інглсбі, Ж.-П.Кано, Г.Климко, О.Крисальний, А.Кредісов, О.Карасик, Я.Макферсон, М.Малік, В.Марочко, О.Могильний, Л.Молдаван, А.Морозов, Р.Може, Г.Мюнкнер, Т.Ожелевська, А.Оленчик, А.Пантелеймоненко, Б.Пасхавер, А.Поручник, П.Саблук, В.Семчик, А.Філіпенко, М.Шаарс, група спеціалістів європейського проекту TACIS з розвитку кооперації та деякі інші вітчизняні і зарубіжні вчені. Однак, особливості становлення світової системи кредитної кооперації та шляхи використання міжнародного досвіду для формування ефективного кооперативного сектора у фінансово-кредитній системі України залишились не дослідженими сучасною економічною наукою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, результати яких відображені в дисертації, проводились автором протягом 1993-2001 років, одночасно з викладацькою діяльністю на кафедрах фінансів та міжнародної економіки Полтавського університету споживчої кооперації України. Наукова робота здійснювалась в межах цільових комплексних науково-дослідних тем кафедри міжнародної економіки Полтавського університету споживчої кооперації України “Перспективи розвитку кооперації в ринковому середовищі” (номер державної реєстрації 0197U017310) та кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 01БФО4801), яка є складовою Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення фундаментальних принципів, закономірностей та тенденцій світового розвитку кредитної кооперації і розробка на цій основі концептуальних засад створення в Україні ефективної кредитно-кооперативної системи мобілізації заощаджень населення для організації масового доступного кредиту.

Для досягнення мети дисертаційної роботи були встановлені наступні завдання:

- ідентифікувати понятійний апарат, чітко визначивши економічний зміст термінології кооперативної проблематики з метою усунення неоднозначного трактування окремих понять;

- проаналізувати і систематизувати визнані у світі принципи побудови кооперативних організацій, що в комплексі формують унікальність їх соціально-економічної природи;

- встановити особливості базових моделей кредитної кооперації та специфіку їх розвитку в країнах світу;

- узагальнити закономірності формування національних систем кредитної кооперації різних країн та роль держави в цьому процесі;

- виявити механізми діяльності, роль та місце кооперативних фінансово-кредитних установ в розвинутих та трансформаційних ринкових системах;

- визначити інтеграційні фактори, закономірності формування та проблеми розвитку світової системи кредитної кооперації;

- встановити проблеми розвитку кредитних спілок в Україні, визначити їх причини, шляхи подолання та методологічні засади подальшої розбудови національної системи кредитних спілок;

- обґрунтувати важливість, місце, роль і механізми створення системи аграрних кооперативних банків в кредитно-банківській системі України;

- розробити пропозиції щодо напрямів державного регулювання і підтримки розвитку кооперативних організацій, вдосконалення українського кооперативного законодавства та структурних перетворень в кооперативному секторі національної економіки.

Об’єктом дослідження обрана світова система кредитної кооперації. Вибір даного об’єкта дослідження обумовлений кількома факторами. По-перше, відродження в Україні справжніх кооперативних організацій, що діють у відповідності з визнаними в світі кооперативними принципами, є порівняно новим для нашого суспільства та вітчизняної економічної науки явищем, яке потребує наукового осмислення та узагальнення особливостей кооперативного руху у світовому масштабі. По-друге, світова система кредитної кооперації включає різноманітні національні моделі кооперативних фінансово-кредитних систем, формування яких залежало від конкретних історичних та соціально-економічних умов кожної конкретної країни. Врахування світового досвіду становлення кредитної кооперації в різних соціально-економічних та політичних умовах є надзвичайно важливим для успішного відродження кредитних спілок і кооперативних банків та побудови на їх основі ефективного кооперативного сектора в кредитно-фінансовій системі України. По-третє, стажування у Всесвітній Раді кредитних спілок (WOCCU) та кредитних спілках США, співпраця з Канадською Програмою розвитку кредитних спілок в Україні та європейським Проектом TACIS з розвитку кооперації, громадська робота автора в якості Голови правління кредитної спілки "Каса взаємодопомоги" (м.Полтава) і члена правління Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ) дозволили детально вивчити особливості розвитку кредитної кооперації в країнах світу та зібрати необхідні для дослідження матеріали.

Предметом дослідження є особливості кооперативних організацій та базових моделей сільських кооперативних кас та народних банків, закономірності та тенденції світового розвитку кредитної кооперації, існуючі в різних країнах системи сільської та міської кредитної кооперації, різновиди кредитних кооперативів та кооперативних систем, особливості їх виникнення, розвитку та державного регулювання, специфіка фінансово-господарського механізму, менеджменту та розвитку в різних історичних, політичних та економічних умовах.

Методи дослідження. В процесі дослідження застосовувались різноманітні наукові методи. За допомогою методу історичного аналізу виявлені особливості еволюційного розвитку кредитної кооперації в країнах світу. Статистичний метод дозволив зробити узагальнення стану та виявляти динаміку розвитку кредитної кооперації в окремі історичні періоди та за певних соціально-економічних умов. Застосування методу порівняння сприяло виявленню специфіки національних систем та особливостей різних моделей кредитної кооперації. Метод класифікації дозволив групувати подібні за внутрішнім змістом явища і на основі цього вибудувати чітко структуровану схему дослідження. За допомогою методу економічного аналізу виявлялась ефективність діяльності та фінансовий стан кредитних кооперативів. Застосовуючи графічний метод наочно зображались різноманітні економічні, історичні та логічні процеси, що значно полегшувало здійснення дослідження та вироблення обґрунтованих висновків. За допомогою методу SWOT-аналізу виявлялись проблеми розвитку кредитної кооперації та можливі шляхи їх усунення. Застосування логічного методу та методу аналогії дало змогу розробити схему побудови перспективних для українських умов форм кредитної кооперації, а метод системного моделювання - запропонувати перспективну модель ефективної національної системи кредитної кооперації України.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного дослідження закономірностей становлення світової системи кредитної кооперації в дисертаційній роботі вперше розроблені методологія, теоретичні засади та практичні рекомендації здійснення процесу відродження в Україні системи кредитних спілок та мережі аграрних кооперативних банків.

Новизна результатів вирішеної в дисертаційному дослідженні наукової задачі представлена сукупністю наступних наукових підходів, положень і розробок:

·

· дістало подальший розвиток теоретичне обґрунтування економічних, організаційних та соціальних принципів, які в комплексі формують унікальний неприбутковий механізм діяльності кооперативних фінансово-кредитних установ, що базується на ідеї самозабезпечення послугами шляхом об’єднання;

· визначено теоретико-методологічні засади побудови базових моделей сільської і міської кредитної кооперації, вперше виявлено подібність природи та закономірностей розвитку різних форм кредитної кооперації в країнах світу, що має важливе практичне значення для формування системи кредитної кооперації в Україні;

· виявлено особливості та тенденції еволюційного розвитку кредитної кооперації, обґрунтовано важливість різноманітних форм співпраці між кредитними кооперативами на місцевому, національному, регіональному та міжнародному рівнях, серед яких визначальне значення має створення багаторівневої системи представницьких та фінансових об’єднань;

· обґрунтовано негативний вплив глобалізації на розвиток світового кооперативного руху, вперше зроблено висновок про відхід кредитної кооперації розвинутих країн від класичних кооперативних принципів і засад діяльності, що є певною ознакою їх переродження в нові квазікооперативні форми;

· виявлено системні проблеми розвитку кредитної кооперації в Україні, класифіковано і систематизовано різноманітні методи мобілізації та використання фінансових ресурсів, запропоновано шляхи вдосконалення фінансово-господарського механізму діяльності кредитних спілок та їх законодавчого регулювання на основі адаптації світового досвіду до умов України;

· запропоновано принципово новий механізм кредитування дрібних сільгоспвиробників, в основі якого лежить не застава майна, а кругова порука позичальників, що є варіантом адаптації класичних принципів сільської кредитної кооперації до умов перехідної економіки України;

· розроблено основні шляхи розбудови системи кредитних спілок України на регіональному рівні, визначено можливі види та функції обласних об'єднань кредитних спілок, розроблено теоретичні та методологічні підходи щодо формування стабілізаційного фонду, резерву ліквідних коштів, фонду гарантування вкладів та розвитку інших об’єктів інфраструктури національної системи кредитних спілок, що сприятиме підвищенню її ефективності та фінансової стабільності;

· запропоновано методологічні підходи щодо адаптації до українських умов зарубіжних аналітичних систем CAMEL та PEARS і побудови на їх основі класифікаційної системи для оцінки українських кредитних спілок, що сприятиме здійсненню ефективного моніторингу їх фінансового стану і принципів діяльності та дозволить попередити банкрутство;

· розроблено принципово новий підхід до вирішення проблем, пов’язаних з банкрутством банку “Україна”, який передбачає створення на його основі трьохрівневої системи аграрних кооперативних банків, що будуть знаходитись у власності сільськогосподарських товаровиробників;

· дістали подальший розвиток підходи, пов’язані з вдосконаленням українського кооперативного законодавства, структурною перебудовою кооперативного сектора національної економіки, механізмами державного регулювання і підтримки відродження кооперативного руху в Україні на основі чіткої державної політики сприяння різноманітним формам кооперативної самодопомоги населення України.

Практичне значення одержаних результатів

Науково-практичні розробки автора включені до законів України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції від 7.12.2000р.), "Про кредитні спілки" (прийнятий 20.12.2001р), використані Канадською Програмою розвитку кредитних спілок в Україні для впровадження в практику діяльності 20 "модельних" та 80 "змодельованих" кредитних спілок (Довідка 1/3№16 від 15 червня 1996р.), Національною асоціацією кредитних спілок України для розробки положень, операційних стандартів, процедур та інших нормативних документів, які використовуються у понад 120 кредитних спілках, що є членами НАКСУ (Довідка №5/02 від 4.02.2002р.), Представництвом Світового банку в Україні (Довідка від 15.11.2001р.), Управлінням координації здійснення аграрної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України (Довідка від 8.02.2002р.), Європейським проектом TACIS FDUK9701 для підготовки рекомендацій Кабінету Міністрів України по створенню кооперативної системи кредитування сільського господарства України та гарантійного фонду (Довідка №505/01 від 3.05.2001р.).

Під науковим керівництвом та за безпосередньої участі автора здійснювалось виявлення системних проблем розвитку національного руху кредитних спілок, була розроблена та впроваджується концепція розвитку Національної асоціації кредитних спілок України, здійснювалась реалізація Канадської Програми розвитку кредитних спілок та проекту ТАСІС FDUK9701 по розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні, було створено понад 20 кредитних спілок і 5 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Полтавській, Чернігівській, Дніпропетровській та Харківській областях.

Теоретичні та прикладні результати дослідження широко використовувались автором при внесенні пропозицій на засіданнях Правління Національної асоціації кредитних спілок України, при наданні консультацій та проведенні навчання керівників кредитних спілок, зустрічах з представниками державних органів та зарубіжних проектів. Результати дослідження також були використані в учбових програмах та навчальному процесі окремих аграрних і кооперативних навчальних закладах України.

Особистий внесок здобувача

Всі основні наукові дослідження за темою дисертації здійснені автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації

Результати дисертаційного дослідження доповідались автором та обговорювались на конференціях, семінарах, тематичних зустрічах, серед яких найважливішими були: семінар-практикум “Кредитні спілки в Україні. Проблеми становлення і розвитку” (м.Трускавець, 1994); установча конференція Національної асоціації кредитних спілок України (м.Київ, 1994); Перша світова конференція українських кредитних спілок США, Канади та України (м.Київ, 1994); науково-теоретичний семінар "Проблеми відродження кредитних спілок в пострадянських країнах" у Всесвітній Раді кредитних спілок (м.Медісон, США, 1995); науково-практичний семінар Канадської Програми розвитку кредитних спілок в Україні по обговоренню науково-практичного посібника автора "Фінанси кредитних спілок України: положення і процедури" (м.Київ, 1996); канадсько-український семінар з проблем розвитку кредитних спілок в Україні (м.Київ, 1997); міжнародна науково-практична конференція “Проблеми розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (м.Київ, 1998); науково-практична конференція "Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність" (м.Вінниця, 2000); науково-практична конференція "Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи" (м.Київ, 2000); науково-практична конференція "Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур" (м.Севастороль, 2000); науково-практична конференція "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття" (м.Київ, 2000); науково-практичний семінар "Прогностичні оцінки і аналіз впливу діяльності спільних та багатонаціональних компаній на економіку України" (м.Полтава, 2000); науково-практична конференція "Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти" (м.Запоріжжя, 2000); науково-практична конференція "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління" (м.Харків, 2000); семінар Комітету з питань фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України "Проблеми функціонування та розвитку фінансового сектору України в контексті інтеграції в Європейський Союз" (м. Київ, 2000); науково-практичний семінар "Діяльність кооперативного банку Credit Agricole" (Париж, Франція, 2000); науково-практична конференція "Теоретичні та прикладні аспекти розвитку кооперативного руху в сільському господарстві" (м.Полтава, 2001); науково-практична конференція "Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України ХХІ століття" (м.Київ, 2001); науково-практична конференція "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (м.Луцьк, 2001); семінар Секретаріату Комісії з питань аграрної політики при Президентові України "Подальший розвиток кредитного ринку сільської місцевості в Україні: політика країни" (м.Київ, 2001); інші науково-практичні конференції, семінари, круглі столи за участю керівників українських кредитних спілок, сільськогосподарських товаровиробників, представників органів державного управління, підприємців, науковців і викладачів закладів освіти в різних областях України, що проводились протягом 1994-2001р.р. Крім цього, апробація багатьох результатів дисертаційного дослідження була успішно здійснена в процесі практичної діяльності кредитної спілки “Каса взаємодопомоги” (м.Полтава).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 48 наукових праць, в тому числі дві одноосібні монографії загальним обсягом 35,7друк.арк., один науково-практичний посібник, 4 брошури, 25 одноосібних статей у наукових фахових виданнях, 16 інших робіт. Обсяг публікацій за темою дисертації складає 75 авторських друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Повний обсяг дисертації складає 483 сторінки, з яких 439 сторінок основного тексту, 20 сторінок бібліографічних посилань, 24 сторінки додатків. Дослідження містить 46 таблиць, 48 рисунків та 5 додатків. Список використаних джерел налічує 383 найменування.

Дисертаційна робота має наступну структуру:

ВСТУП.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ 1.1.Ідентифікація понятійного апарату та напрями дослідження. 1.2.Вітчизняна та зарубіжна економічна думка про кооператив як специфічну неприбуткову форму господарської діяльності. 1.3.Міжнародні кооперативні принципи - основа діяльності кооперативів та світового кооперативного руху. 1.4.Базові моделі сільської та міської кредитної кооперації. 1.5. Класичні види та функції об’єднань кредитних кооперативів.

РОЗДІЛ ІІ. ВИНИКНЕННЯ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ 2.1.Особливості виникнення та розвитку кредитної кооперації в окремих країнах світу. 2.2.Історичні особливості розвитку української кредитної кооперації. 2.3.Міжнародні кооперативні організації та формування світової системи кредитної кооперації.

РОЗДІЛ ІІІ. КРЕДИТНА КООПЕРАЦІЯ У ФІНАНСОВОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ РОЗВИНУТИХ КРАЇН 3.1.Кредитні спілки та кооперативні банки серед суб’єктів фінансового ринку. 3.2.Особливості сучасних національних систем кредитної кооперації розвинутих країн. 3.3.Забезпечення фінансової стабільності фінансово-кредитних установ та проблеми розвитку кооперативного сектора в умовах глобалізації.

РОЗДІЛ ІУ. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ 4.1. Кредитна кооперація у фінансовому секторі країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою. 4.2.Особливості відродження та законодавчого регулювання діяльності кредитної кооперації в Україні. 4.3.Специфіка фінансового механізму та менеджменту українських кредитних спілок.

РОЗДІЛ У. ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ В ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ КРЕДИТНОЇ КООПЕРАЦІЇ 5.1.Структурна трансформація кооперативного сектора української економіки та відродження національного кооперативного руху. 5.2.Концептуальні засади вдосконалення національної системи кредитних спілок. 5.3. Важливість, передумови та методологічні основи створення системи аграрних кооперативних банків в процесі ліквідації банку “Україна”.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В розділі І - "Теоретичні основи кредитної кооперації" - досліджені особливості соціально-економічної природи і форм фінансово-кредитної кооперації. Недостатня теоретична розробка питань, пов’язаних із процесом та формами кооперації, спонукала розпочати дослідження з аналізу понятійного апарату кооперативної проблематики.

В результаті проведеного дослідження зроблено висновок про досить вільне, часто необґрунтоване вживання терміну “кооперація” і утворених в комбінації з ним словосполучень та похідних слів для означення явищ та процесів, зовні подібних за змістом, але принципово відмінних за природою, формою та механізмами реалізації. Це часто призводить до термінологічної плутанини, підміни та неправильного трактування понять, пов’язаних із кооперативною проблематикою. Термін "кооперація" (в перекладі означає - “співпраця”) традиційно застосовується у двох значеннях, які суттєво відрізняються між собою. В першому, широкому значенні цей термін використовується, коли мова йде про кооперацію - як процес, незалежно від конкретних організаційних форм його здійснення. В даному випадку під цим словом розуміють: спільні (сплановані та скоординовані) дії (свідомі чи несвідомі; добровільні чи примусові) окремих суб’єктів (вільних чи залежних) на основі об’єднання ресурсів (трудових, матеріальних, інтелектуальних; власних чи залучених) для досягнення певного ефекту (економічного, соціального, психологічного чи будь-якого іншого) для себе та/чи інших осіб (учасників процесу чи третіх осіб). В цьому, широкому значенні слово "кооперація" вживається для означення процесу будь-якої співпраці між окремими суб’єктами і відображає різноманітні форми суспільної кооперації, до яких належить міжгосподарська кооперація, кооперація праці, міжнародна кооперація, міжгалузева кооперація, горизонтальна та вертикальна кооперація тощо. Окремі похідні слова та словосполучення також стосуються цього значення - кооперування виробництва, коопераційні зв’язки тощо.

У другому, зовсім іншому значенні, слово “кооперація” вживається, коли мова йде про кооперацію як організаційну форму здійснення процесу співпраці. У цьому випадку даний термін застосовується для позначення сукупності специфічних організацій, що мають назву - кооперативи. Кооперативи є лише однією із багатьох організаційних форм кооперації (співпраці). І ця форма суттєво відрізняється від інших форм спільної діяльності специфічними соціально-економічними та організаційними принципами діяльності, що в світовій економічній науці отримали назву "кооперативні принципи". Коли мова йде про кредитну, споживчу, сільськогосподарську, житлову та інші види кооперації, мається на увазі сукупність кооперативів відповідного виду. До цього значення належать й словосполучення, що мають в своїй основі прикметник “кооперативний” у різних варіантах - кооперативний рух, кооперативна ідея, кооперативне право, кооперативна власність, кооперативна політика, кооперативна система, кооперативна організація тощо. В зв’язку з цим, зроблено висновок про важливість чіткого визначення сутності тих понять, які можуть бути віднесені до обох значень терміну “кооперація” (наприклад, кооперування, кооперативна діяльність, кооперативне формування, виробнича кооперація тощо). В іншому випадку може мати місце їх неправильне трактування і навіть дискредитація.

На основі поглибленого аналізу понад 50 визначень кооперативу, розроблених різними авторами з різних країн в різні історичні періоди часу та дослідження матеріалів Міжнародного кооперативного альянсу, Всесвітньої ради кредитних спілок та інших міжнародних організацій було розроблено авторське визначення, згідно якого кооператив це відкрите демократичне об’єднання осіб з метою самозабезпечення необхідними послугами, яке здійснює господарську діяльність на неприбуткових засадах від імені та в інтересах своїх членів, що є його рівноправними власниками-користувачами. Кооператив має особливий правовий статус неприбуткового (непідприємницького) товариства, діяльність якого регулюється національним кооперативним законодавством. Особливість пропонованого визначення полягає в тому, що воно не тільки розкриває основні принципи діяльності, а й вказує на специфічний юридичний статус кооперативів і необхідність окремого режиму регулювання їх діяльності.

У процесі дослідження набули подальшого розвитку, систематизації та деталізації положення, які можна вважати принципами кооперативної діяльності і які характеризують найважливіші ознаки кооперативів (табл.1).

Таблиця 1

Принципи діяльності кооперативних організацій

Економічні принципи | Організаційні принципи | Соціальні принципи

Кооператив функціонує для задоволення спільних потреб членів на неприбуткових засадах | Членство в кооперативі є добровільним та особистим (не може передаватись іншим особам і успадковуватись) | Формування системи економічної самодопомоги та самозабезпечення на основі взаємодопомоги

Члени кооперативу є одночасно його власниками і користувачами* (споживачами послуг) | Членство в кооперативі є відкритим (потенційна доступність членства в межах можливостей кооперативу) | Розвиток солідарності в окремих соціальних групах

Кооператив надає послуги з метою скорочення витрат та/або збільшення доходів членів від їх господарств | Демократичне управління

та контроль в кооперативі

за принципом

"один член – один голос" | Освітня робота, поширення ідеї та демократичних принципів кооперативного руху

Справедливе пропорційне фінансування членами кооперативу його діяльності | Прозорість діяльності кооперативу та рівні права членів в користуванні його послугами | Турбота про громаду, до якої відносяться чи з якою пов’язані члени кооперативу

Капітал кооперативу складається з пайової (персоніфікованої) та неподільної (колективної) частин | Діяльність виборних органів управління та контролю на громадських засадах. Оплачується робота лише найманих працівників | Співпраця з іншими кооперативами для зміцнення та розвитку кооперативної системи взаємодопомоги

Винагорода вкладеного капіталу (нарахування на паї) обмежується | Члени приймають відповідальність за роботу та розвиток свого кооперативу | Дотримання принципу політичного нейтралітету

*- законодавство окремих країн дозволяє кооперативам надавати послуги особам, що не є членами, але обсяг такої діяльності, як правило, є обмеженим.

Діяльність на основі специфічних принципів є особливою рисою кооперативних форм господарювання. Ці принципи, в комплексі формують унікальність кооперативу як організаційно-правової форми та відрізняють його від інших господарських об’єднань (табл. 2).

Таблиця 2

Найбільш суттєві відмінності кооперативних та підприємницьких товариств

ОЗНАКИ | КООПЕРАТИВНІ

ФОРМИ

ГОСПОДАРЮВАННЯ | ПІДПРИЄМНИЦЬКІ

ФОРМИ

ГОСПОДАРЮВАННЯ

Соціальні цілі | Організація самодопомоги членів на основі взаємодопомоги, економічний самозахист, соціальні програми для членів та громади |

Не встановлюються

Економічні цілі | Забезпечення членів необхідними послугами на рівні їх собівартості | Отримання для власників максимального прибутку від надання послуг клієнтам

Статус | Неприбуткова організація | Суб’єкт підприємництва

Організаційна форма | Кооператив | Господарське товариство

(АТ, ТОВ тощо)

База членства | Створюється на основі певної спільноти, об’єднаної професійною, територіальною чи іншою ознакою | Відсутня. Створюється на основі довільної групи людей, готових інвестувати у справу свій капітал

Управління | Демократичне. Кожен член має лише один голос при вирішенні питань діяльності | Приватно-групове. Кількість голосів кожного учасника пропорційна частці у капіталі

Власники | Всі члени кооперативу, незалежно від часу вступу. Кількість членів не є фіксованою чи обмеженою | Засновники та акціонери. Кількість фіксується в момент заснування та обмежується певною величиною

Капітал | Початковий пайовий капітал є невеликим, але поступово зростає за рахунок нових членів. Сформовані резерви є “неподільним” капіталом | Початковий капітал є порівняно великим та фіксованим. Зацікавленість у накопиченні резервного капіталу є низькою

Клієнти | Члени-власники кооперативу | Переважно особи, що не є власниками

Розподіл результатів діяльності | Пропорційно користуванню послугами кооперативу шляхом

повернення "переплачених" коштів |

Пропорційно частці у капіталі

Законодавче регулювання | Спеціальне (кооперативне) законодавство | Підприємницьке законодавство

Державна підтримка | У вигляді пільгового оподаткування, кредитування та інших форм державної допомоги | Як правило, лише у вигляді створення сприятливого законодавчого середовища

Важливим теоретико-методологічним результатом дисертаційного дослідження є обґрунтування неприбуткової економічної природи кооперативів. Встановлено, що розуміння неприбутковості діяльності кооперативів в сучасних умовах України суттєво ускладнюється термінологічним фактором. В зв’язку з цим, в дисертаційному дослідженні доведено, що неприбуткову діяльність не можна ототожнювати із збитковою діяльністю, як це часто має місце в результаті плутанини понять “дохід” і “прибуток”. Відсутність прибутку не означає наявність збитків. Якщо отриманий дохід покриє лише понесені витрати - організація не буде мати ні прибутків, ні збитків. Її діяльність буде неприбутковою (на рівні собівартості) і самодостатньою (самоокупною).

Крім цього, обґрунтовано, що неприбутковість кооперативів невірно ототожнювати з безприбутковою діяльністю. В ринкових умовах неможливо наперед точно визначити суму майбутнього отриманого доходу в певний період, як і передбачити всі можливі фактичні витрати. В зв’язку з цим, завжди виникає невідповідність між фактично отриманим доходом кооперативу і понесеними витратами, що приводить до виникнення прибутку (чи збитків). Тому неприбуткова діяльність кооперативів не є безприбутковою. Але виникнення прибутку є не метою цієї діяльності, а лише наслідком неможливості точного встановлення цін на послуги на рівні їх собівартості.

На основі цього зроблено важливий висновок, що неприбуткова діяльність, яку здійснюють кооперативи – це не підприємницька діяльність. Метою будь-якої підприємницької діяльності є отримання максимального прибутку та його розподіл між власниками вкладеного капіталу. Принципово важливим методологічним аспектом є те, що прибуток отримується із клієнтів, а розподіляється між власниками. Кооперативи проводять неприбуткову господарську діяльність, метою якої є не прибуток, а послуги своїм членам. В зв’язку з цим, зроблено важливий висновок, що існуючий в українському податковому законодавстві підхід, згідно якого будь-яка господарська діяльність ототожнюється з підприємницькою діяльністю, є не зовсім коректним.

В процесі дослідження встановлено, що неприбуткова діяльність, яку здійснюють кооперативи -- це надання послуг за собівартістю. Кооперативна діяльність провадиться з метою самозабезпечення необхідними послугами. Тому принцип отримання послуг за їх собівартістю є логічним. Іншою ознакою неприбуткової діяльності кооперативу є обслуговування власників. Будь-який кооператив створюється та діє з метою забезпечення своїх членів необхідними послугами. Члени кооперативу є водночас його рівноправними власниками і користувачами. Як власники вони формують пайовий капітал і забезпечують діяльність свого кооперативу. Як клієнти – користуються послугами та здійснюють їх оплату. В зв’язку з цим, зроблено висновок про особливу економічну природу паїв у кооперативі, які вносяться не задля отримання прибутку, а з метою забезпечення функціонування кооперативу і отримання можливості користування його послугами. Крім цього, неприбуткова діяльність кооперативу також проявляється у здійсненні функцій управління та контролю клієнтами. Члени кооперативу не тільки користуються його послугами, а й здійснюють управління його діяльністю через демократично сформовані органи управління, які обираються за принципом “один член - один голос”.

У процесі дисертаційного дослідження також зроблено важливий теоретичний висновок про те, що в кооперативах фактично немає отримання та розподілу прибутку. Прибуток – похідна від доходу. Кошти, які отримує кооператив за здійснення своєї діяльності надходять від членів, що є його власниками. У зв’язку з цим, їх некоректно ототожнювати з доходом в його класичному розумінні. Доходом є лише кошти, отримані від третіх осіб (клієнтів, спонсорів тощо), але не від власників. Тому кошти, що надходять від членів кооперативу за користування його послугами за своєю економічною природою ближчі до членських внесків чи цільового фінансування, ніж до доходу. Цей висновок підтверджується тим, що члени кооперативу добровільно, за взаємною згодою встановлюють механізм фінансування його діяльності, самостійно визначають цінову політику. Якщо встановлені ціни не покриють собівартості діяльності, члени будуть змушені самостійно компенсувати збитки шляхом сплати додаткових внесків, якщо для цього буде недостатньо сформованих резервів. Тому кооператив веде аналітичний облік не лише внесків, а й сплачених кожним членом коштів за користування послугами. Після закінчення фінансового року визначається фактична собівартість діяльності сума перевищення доходів кооперативу над його витратами (її для кооперативів більш доцільно назвати не прибуток, а просто “фінансовий результат”) за спільним рішенням членів розподіляється особливим чином. Частина зазначених коштів повертається членам кооперативу у вигляді “кооперативних виплат”, що по суті є поверненням частини плати за користування послугами, яка перевищила їх собівартість. Інша частина спрямовується на поповнення резервів кооперативу, необхідних для компенсації можливих майбутніх збитків. І лише обмежена частина фінансового результату використовується для нарахування на паї, природа яких принципово відрізняється від природи дивідендів. В зв’язку із відзначеними особливостями, в більшості країн світу кооперативи отримали статус неприбуткових (non-profit) організацій з відповідним режимом оподаткування.

Таким чином, неприбуткова економічна природа кооперативів визначається наступними ознаками:

·

· кооператив обслуговує лише своїх членів, які одночасно є його рівноправними власниками та користувачами (клієнтами);

· кооператив прагне здійснювати обслуговування за собівартістю;

· господарська діяльність кооперативу здійснюється від імені та в інтересах його членів і спрямована на задоволення їхніх потреб в необхідних товарах чи послугах;

· фінансування діяльності кооперативу здійснюється його членами шляхом внесення пайових внесків та оплати отриманих від кооперативу послуг;

· члени кооперативу вносять паї для отримання можливості користуватись послугами, а не для отримання нарахувань на них (тому нараховані на паї кошти мають відмінну від дивідендів економічну природу);

· фінансовий результат (перевищення доходів над витратами) є не метою кооперативної діяльності, а наслідком неможливості абсолютно точно розрахувати собівартість послуг. Цей результат отримується від членів кооперативу і розподіляються між ними за їх спільним рішенням і, після визначення фактичної собівартості, повністю чи частково повертається членам кооперативу пропорційно обсягам користування послугами або спрямовується у резервний фонд чи на визначені членами кооперативу цілі.

В процесі дослідження були виявлені особливості базових моделей сільської та міської кредитної кооперації, які вперше виникли в Німеччині і стали основою світового кредитно-кооперативного руху (табл. 3).

Таблиця 3.

Особливості класичних типів кредитних кооперативів

ОЗНАКИ | Сільські каси

Ф.РАЙФАЙЗЕНА | Народні банки

Г. ШУЛЬЦЕ-ДЕЛІЧА | Оффенбахський тип

кредит. товариства

Відповідальність членів товариства | Необмежена чи, рідше, обмежена | обмежена | обмежена чи,

рідше, необмежена

Активність членів | Висока | Низька | Середня

Район діяльності товариства | Обмежений одним чи кількома селами | Необмежений |

обмежений певною спільнотою

Сфера діяльності | Фінансові та товарні операції | фінансові операції | фінансові, рідко товарні операції

Формування початков. капіталу | Зовнішні джерела

(кредити) | паї членів, як правило, великого розміру | зовнішні джерела та невеликі паї членів

Поповнення позичкового фонду | Ощадні вклади членів, відрахування у "неподільний фонд" | пайові внески та ощадні вклади членів | пайові внески та ощадні вклади членів

Нарахування на паї | Відсутні або мінімальні | максимальні | Мінімальні

Цільове признач. позик | Тільки на виробничі потреби членів | на будь-які

потреби | на виробничі та особисті потреби

Робота членів органів управління | на громадських

засадах | на платній основі | можлива оплата

Сільські каси Ф.Райфайзена будувались на основі отриманого під необмежену солідарну відповідальність всіх членів товариства середньострокового кредиту. Ці організації розпочинали діяльність фактично без пайових внесків, тому їх членами могли бути навіть найменш забезпечені верстви сільського населення. Необмежена відповідальність за боргами товариства об’єктивно обмежувала район його діяльності таким чином, щоб члени добре знали один одного. Позики видавались лише на виробничі потреби, робота органів