ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Жамалдінов Руслан Аліжанович

УДК 339.13.017

Регулювання ринків, що розвиваються, в умовах

фінансової лібералізації

Спеціальність 08.05.01 -

світове господарство і міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: Плотніков Олексій Віталійович,

доктор економічних наук, професор, завідувач

відділу міжнародних валютно-фінансових

відносин Інституту світової економіки і

міжнародних відносин НАН України

Офіційні опоненти: Бураковський Ігор Валентинович,

доктор економічних наук, професор кафедри

економічної теорії Національного університету

"Києво-могилянська академія"

РУБЦОВА Марина Юріївна,

кандидат економічних наук, старший науковий

співробітник кафедри світового господарства і

міжнародних економічних відносин Інституту

міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка

Провідна установа: Київський національний економічний

університет, кафедра міжнародної економіки

Захист відбудеться "21" січня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової еко-номіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий "04" грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А. М. Хахлюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Основною умовою й рушійною силою глобальних трансформацій у сфері валютних, кредитних і фінансових відносин є фінансова лібералізація, сутність якої полягає в усуненні чи зменшенні обмежень у діяльності банків та інших фінансових установ при наданні ними своїх послуг.

Лібералізаційні процеси не лише вплинули на динаміку фінансових потоків, але й зумовили якісні трансформації світових фінансових ринків. Йдеться, у першу чергу, про відкриття для іноземного капіталу ринків, що розвиваються. Цю тенденцію необхідно розуміти як одну з найважливіших умов набуття фінансовими потоками дійсно глобального характеру.

Проте, незважаючи на інтенсифікацію процесів інтеграції фінансових ринків країн, що розвиваються, та держав з перехідною економікою до міжнародної фінансової системи, їх вага у загальному обсягу світового руху капіталу залишається доволі незначною. За обсягами залучених прямих іноземних інвестицій, синдикованих позик та міжнародних боргових зобов'язань, що знаходяться в обігу, вони значно поступаються розвиненим країнам. Починаючи з 60-х рр. століття, що минуло, спостерігається драматичне скорочення притоку фінансових ресурсів по офіційній лінії.

За цих умов пріоритетного значення для ринків, що розвиваються, набуває залучення приватного іноземного капіталу. Потенційні можливості для реалізації означеного завдання надає фінансова лібералізація.

Але навіть якщо подальша інтеграція ринків, що розвиваються, до міжнародної фінансової системи і буде успішною, варто враховувати ризики й недоліки зростаючої фінансової взаємозалежності. Так, наприклад, досвід країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки та держав з перехідною економікою свідчить про те, що за певних умов фінансова лібералізація представляє реальну загрозу як для банківського сектору, так і для економічного розвитку в цілому.

З огляду на це вкрай актуального значення набуває проведення фундаментальних досліджень щодо стимулювання надходження іноземного капіталу на ринки, що розвиваються, а також розробка механізму регулювання останніх з метою отримання позитивних і пом'якшення негативних ефектів фінансової лібералізації.

До того ж, незважаючи на актуальність, велике наукове й практичне значення даної проблематики, вона, на жаль, ще не знайшла адекватного розкриття та відображення в рамках вітчизняної наукової думки.

Науково-практичне дослідження базується на вивчен-ні праць провідних українських вчених, зокрема Балакіна Р.Л., Білоруса О.Г., Будкіна В.С., Бураковського І.В., Волошина Є.Н., Гальчинського А.С., Геєця В.М., Дудченка М.А., Кредісова А.І., Левицького М.А., Лук'яненка Д.Г., Новицького В.Є., Пахомова Ю.М., Плотнікова О.В., Рум'янцева А.П., Сльозко О.О., Степаненка В.О., Філіпенка А.С., Шниркова О.І. та ін.

В науковому аналізі широко використовувались праці сучасних російських вчених, таких як Долгов С., Федякіна Л., Макаревич Л., Биков К., Доронін І. та ін.

Також грунтовно вивчені праці з проблем міжнародних валютно-фінансових відносин провідних західних вчених, зокрема Сороса Д., Бансала К., Гібсона Х., Кальво Г., Лєйдермана Л., Маршала Ф. та ін.

Статистичною базою для проведення дослідження ринків, що розвиваються, слугували аналітичні й статистичні матеріали, звіти і огляди СОТ, МВФ, Світового банку, Банку міжнародних розрахунків, ЮНКТАД та інших міжнародних організацій. Стан інвестиційної сфери в Україні досліджено з використанням аналітичних і статистичних матеріалів Кабінету Міністрів України, Держкомстату тощо.

Однак в роботах українських та іноземних вчених, в основному, розглядаються валютно-фінансові кризи на ринках, що розвиваються, але практично відсутні фундаментальні дослідження, пов'язані з формуванням, розвитком та регулюванням означених ринків в умовах фінансової лібералізації.

Таким чином, запропоноване до захисту дисертаційне дослідження має на меті заповнити цю прогалину.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, а саме теми “Валютно-фінансові аспекти глобалізації світової економіки” (номер державної реєстрації ІІ.93/03.01). Автором розроблені пропозиції в частині формування механізму регулювання ринків, що розвиваються, в умовах зростаючої взаємозалежності світового фінансового сектору. Положення роботи використані при виконанні теми "Інтеграція валютно-фінансової системи України в світове господарство" на замовлення Міністерства освіти і науки України (номер державної реєстрації Ф7/380-2001).

Мета та завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розробка заходів у сфері регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації. В контексті означеної проблематики основними завданнями, які визначатимуть структуру даної роботи, є:

- визначення ролі лібералізації в глобальних трансформаціях на світових фінансових ринках;

- дослідження впливу міжнародних фондових ринків на внутрішні фондові ринки в результаті фінансової лібералізації;

- вивчення кризових явищ на міжнародних фінансових ринках в 90-х роках ХХ століття;

- аналіз особливостей формування та розвитку фінансових ринків країн, що розвиваються, та держав з перехідною економікою;

- розробка заходів у сфері регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації;

- вивчення динаміки й структури надходження іноземного капіталу в Україну;

- формування пріоритетних напрямків політики залучення прямих іноземних інвестицій в Україну.

Об'єктом дослідження є фінансові ринки країн Азії, Африки, Латинської Америки, Близького та Середнього Сходу, а також держав з перехідною економікою.

Предмет дисертаційного дослідження становлять процеси, пов'язані з регулюванням ринків, що розвиваються, їх інтеграцією до міжнародної фінансової системи.

Методологічну основу дисертаційної роботи складають системні діалектичні принципи. В першому розділі використано методи порівняльного та економіко-статистичного аналізу. У другому розділі методами наукового дослідження були гіпотези та припущення, методи дедукції та індукції, аналіз та синтез, метод емпіричного дослідження. У заключному третьому розділі застосовано метод економіко-правового аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, полягає в нижченаведеному:

- вперше в українській економічній науці обґрунтована залежність між лібералізацією і глобальними трансформаціями на світових фінансових ринках та досліджено вплив міжнародних фондових ринків на внутрішні фондові ринки в результаті фінансової лібералізації;

- подано авторський аналіз валютно-фінансових криз на міжнародних фінансових ринках у 1997-1999 роках в частині передумов їх виникнення;

- проведено комплексний аналіз руху міжнародного капіталу на фінансові ринки країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою;

- виявлено фактори, які сприяють інтеграції ринків, що розвиваються, до міжнародної фінансової системи та розроблено механізм регулювання останніх в умовах фінансової лібералізації;

- дістало подальший розвиток питання формування пріоритетних напрямків політики залучення прямих іноземних інвестицій в Україну.

Практичне значення одержаних результатів. У теоретичному відношенні дисертація дозволяє глибше оцінити позитивні й негативні аспекти інтеграції ринків, що розвиваються, до міжнародної фінансової системи.

Практичне значення роботи визначається, насамперед, тим, що в ній було вироблено комплекс конкретних рекомендацій у сфері регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації, які можуть бути використані відповідними державними органами при розробці стратегії інтеграції України до світового фінансового простору.

Висновки і рекомендації дисертаційного дослідження також можуть виявитись корисними для організацій і установ, які здійснюють регулювання фінансових ринків у країнах, що розвиваються, та державах з перехідною економікою.

Практичне значення роботи полягає також в тому, що її результати та пропозиції можуть бути використані в науково-педагогічному процесі, зокрема при підготовці лекцій і спецкурсів зі світової економіки, соціально-економічних проблем країн, що розвиваються, міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорювалось на засіданні відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Основні положення та теоретичні висновки дисертації були апробовані автором на міжвідомчій конференції "Проблеми національної стратегії розвитку України в умовах глобалізації" (2002 р., м. Київ).

Крім того, тема, напрямки та окремі результати дослідження пройшли апробацію під час участі автора у науково-теоретичних конференціях: "Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України" (2002 р., м. Київ) та "Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації" (2002 р., м. Київ).

Публікації. Найбільш істотні результати дослідження і зміст дисертації відображені в опублікованих автором чотирьох наукових статтях обсягом 2.8 д.а.

Структура дисертації. Відповідно з логікою дослідження, а також характером розробки теми, обсягом та особливостями емпіричного матеріалу, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які вміщують 8 підрозділів та висновків. Загальний обсяг роботи становить 165 сторінок. Дисертація включає також список використаних літературних джерел загальним обсягом 141 найменування та додатки обсягом 9 сторінок. Робота містить 27 таблиць та 5 рисунків.

Загальний напрям та логіка дослідження визначили таку структуру дисертації.

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Розвиток фінансових ринків в умовах лібералізації

1.1. Лібералізація як основна передумова глобальних трансформацій на світових фінансових ринках

1.2. Світовий фінансовий ринок: структура та динаміка розвитку

1.3. Кризи на міжнародних фінансових ринках в умовах глобалізації

РОЗДІЛ 2. Ринки, що розвиваються: формування, розвиток, регулювання

2.1. Формування фінансових ринків країн, що розвиваються

2.2. Особливості та фактори інтеграції ринків, що розвиваються, до міжнародної фінансової системи

2.3. Розробка механізму регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації

РОЗДІЛ 3. Проблеми залучення іноземного капіталу в Україну

3.1. Структура та динаміка надходження іноземного капіталу в Україну

3.2. Формування пріоритетних напрямків політики залучення прямих іноземних інвестицій в Україну

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Основні положення дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані його мета, завдання, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі розкрита суть фінансової лібералізації та визначено її вплив на розвиток фінансових ринків. Так, зокрема, зазначається, що роль фундаментальної рушійної сили, яка визначає глобальний характер сучасних економічних трансформацій, цілком справедливо належить динамічним змінам у структурі та характері міжнародних валютних, кредитних й фінансових відносин, які були зумовлені інтенсифікацією процесу лібералізації фінансового сектора, що полягає в дерегулюванні банківської діяльності (включаючи скасування обмежень на процентні ставки за внесками та депозитами), усуненні перешкод на шляху міжнародних фінансових трансфертів, відкритті фондових ринків для нерезидентів, швидкому переході від фіксованих до плаваючих валютних курсів.

В результаті означених процесів була сформована сучасна фінансова система, яка, зберігаючи національно-державну форму організації грошово-фінансових систем, характеризується найвищим рівнем інтернаціоналізації капіталу, що, в свою чергу, стимулює динамічне зростання фінансових потоків. Так, наприклад, накопичений в усьому світі обсяг прямих інвестицій досяг у 1997 р. майже 3 трлн. дол., перевищивши 10% від обсягу світового ВВП; у 1998 році обсяг ринку вторинних цінних паперів становив близько 100 трлн. дол., а загальний обіг фінансових трансакцій оцінювався сумою порядку півквадріліона доларів.

Водночас лібералізаційні процеси зумовили якісні трансформації на світових фінансових ринках.

Мова йде, у першу чергу, про відкриття для іноземного капіталу фінансових ринків країн, що розвиваються, та держав з перехідною економікою. Цю тенденцію необхідно розуміти як одну з найважливіших умов набуття фінансовими потоками дійсно глобального характеру.

По-друге, упродовж останніх двох декад ХХ століття спостерігалось стрімке зростання міжнародної конкуренції на світових фінансових ринках. У цьому зв'язку, дослідження, проведені американським інвестиційним банком "Морган Стенлі", довели, що для реалізації загальносвітового попиту на капітал, обсяг заощаджень країн Заходу має зростати не менш як на 9% щорічно.

По-третє, дерегулювання міжнародної торгівлі, лібералізація експортно-імпортних операцій, поліпшення інвестиційного клімату в багатьох країнах з перехідною економікою значно прискорили інтеграційні процеси на міжнародних фінансових ринках, наслідком яких стали ліквідація бар'єрів щодо проникнення на національні ринки капіталу іноземних фінансових інститутів-кредиторів та позичальників, підвищення мобільності позичкового капіталу, зниження трансакційних витрат, пов'язаних з отриманням від місцевих органів державної влади необхідних дозволів і ліцензій. Зросла можливість учасників глобального ринку зменшувати рівень фінансових ризиків шляхом їх диверсифікації.

Крім того, протягом останніх двох десятиліть спостерігалось пожвавлення процесу конвергенції міжнародних фінансових ринків, сутність якої полягає в тому, що в результаті зняття законодавчих обмежень, бар'єрів регулювання і росту операцій як міжнародних позичальників, так і міжнародних кредиторів відбувається поступове розмивання межі між окремими секторами та сегментами світових фінансових ринків. Процеси злиття і поглинання призводять до глобальної реорганізації фінансової галузі, в результаті чого створюються універсальні фінансові холдинги, які поєднують страхові компанії, пенсійні та взаємні фонди, інвестиційні й комерційні банки. Так, наприклад, в 1998 р. у світовій економіці сума угод в процесі поглинань і злиттів перевищила 2,4 трлн. дол., що на 50 % більше ніж у 1997 р.

Починаючи з 70-х років ХХ століття переважна більшість країн, що розвиваються, отримали доступ до світових джерел фінансових ресурсів. У 90-х роках до них приєднались країни з перехідною економікою, що, як вже зазначалось, переконливо свідчить про набуття фінансовими потоками дійсно глобального характеру. В результаті означених змін світовий фінансовий ринок досяг величезних розмірів і перетворився на провідний фактор глобалізації світової економіки.

Динамічний розвиток міжнародної фінансової системи розпочався з появи євродоларів та євроринків у 50-х роках ХХ століття. З 70-х років обсяги усіх форм міжнародного кредитування зростали стабільними темпами. Тимчасове скорочення надання міжнародних кредитів у період світової боргової кризи не змогло переломити тенденцію динамічного розширення міжнародних кредитних засобів.

Найбільш динамічно зростаючим сегментом міжнародного фінансового ринку є світовий ринок середньо-і довгострокових цінних паперів (табл. 1). Стрімке зростання світового ринку цінних паперів відображає процес сек'юритизації кредитних відносин, що став однією з визначних рис міжнародних фінансових ринків останнього десятиліття.

Таблиця 1

Основні показники розвитку міжнародного ринку боргових цінних паперів (БЦП) у 1999-2001 рр., в млрд. дол.* *Bank for international settlements. BIS Quarterly Review December 2001: International banking and financial market developments. - P. 23. //

В основі цього процесу лежать, насамперед, широкі можливості вторинного ринку цінних паперів, які почали розглядатися як більш вигідне капіталовкладення, ніж традиційне кредитування, оскільки воно не прив'язує фінансовий інститут незмінно до одного позичальника, що, у свою чергу, обумовило перехід від банківського посередництва до ринкового.

Фондовий ринок є одним з найголовніших механізмів фінансових ринків, за допомогою якого здійснюється зв'язок між реальними і фінансовими потоками. В результаті дослідження впливу міжнародних фондових ринків на внутрішні фондові ринки в процесі фінансової лібералізації було зроблено наступні висновки:

- ситуація на іноземному фондовому ринку хоча і впливає на внутрішні фондові ринки, але такого безпосереднього зв'язку не існує;

- на відміну від фінансових ринків розвинених країн, фондові ринки країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою є більш хитливими;

- значення зовнішніх факторів, які впливають на нестабільність ринків, що розвиваються, може зростати і ця нестабільність має тенденцію до зниження під впливом лібералізації.

Висока мобільність і величезні потоки фінансових ресурсів за певних умов здатні викликати різного роду дисбаланси - істотні дефіцити поточних платіжних балансів, завищення ціни активів і глибокі валютно-фінансові потрясіння.

Кризовий стан валютно-фінансової системи держав з перехідною економікою та країн, що розвиваються, обумовлюють наступні фактори:

- істотні дефіцити державних бюджетів;

- наявність неефективної системи оподаткування;

- висока частка тіньової економіки;

- значна сума зовнішньої заборгованості з високою часткою короткострокових зобов'язань і обмеженими іноземними резервами;

- послаблення розходжень між внутрішнім і зовнішнім боргом у зв'язку з допуском нерезидентів на внутрішній ринок державного боргу й активною участю резидентів в операціях із зовнішніми державними зобов'язаннями на світовому ринку;

- значні валютні проблеми, пов'язані із завищеним реальним курсом;

- низький рівень внутрішніх заощаджень;

- дефіцити поточних платіжних балансів, що вимагають постійного притоку іноземного капіталу для підтримки відносної стабільності валютного курсу та мобілізації власних державних валютних резервів;

- слабкість фінансових інститутів, викликана обтяженістю банків значними сумами безнадійних боргів підприємств;

- нерозвиненість фондових ринків.

В другому розділі проведено комплексний аналіз руху міжнародного капіталу на фінансові ринки країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою, а також розроблено механізм регулювання останніх в умовах фінансової лібералізації.

В динаміці й структурі засобів, які надходили на фінансові ринки країн, що розвиваються, у 70-80-х роках ХХ століття можна виділити наступні моменти:

- з початку 60-х років століття, що минуло, обсяги надходжень офіційних засобів постійно скорочувались. Найвищими темпами знижувалось надання безоплатної допомоги. Навіть у період світової боргової кризи частка офіційного кредитування в загальному обсязі засобів для країн, що розвиваються, продовжувала зменшуватись. Це було обумовлено тим, що розвинені країни на початку 80-х років також відчували серйозні економічні труднощі;

- 60-і роки характеризувались збільшенням частки прямих іноземних інвестицій, що було пов'язано з переміщенням виробництва з розвинених держав у країни, що розвиваються;

- з 1973 р. в результаті надходження величезних обсягів нафтодоларів на міжнародні фінансові ринки відбувалось динамічне збільшення обсягів притоку приватного капіталу в країни, що розвиваються, причому домінуючі позиції в структурі надходжень належали банківським кредитам;

- на початку 80-х років, а саме з середини 1982 р. розпочався відтік фінансових ресурсів з країн, що розвиваються, що було пов'язано з загостренням проблем заборгованості.

Аналіз безпрецедентного розширення участі ринків, що розвиваються, у міжнародних фінансових відносинах протягом 90-х років минулого сторіччя виявив ряд характерних рис, а саме:

- різко збільшився приплив приватного капіталу (табл. 2), у 9 разів перевищивши запозичення по офіційній лінії;

- у структурі чистих потоків іноземні прямі й портфельні інвестиції замінили синдиковані кредити, які домінували в 1978-1982 рр.;

- боргові інструменти, які знаходяться в обігу на ринках, що розвиваються, значно перевищили обсяги емісій, в результаті чого підвищилась ліквідність цінних паперів країн з нерозвиненими фінансовими ринками;

- протягом 90-х років золотовалютні резерви центральних банків країн з нерозвиненими фінансовими ринками збільшились втричі й становили приблизно половину іноземних резервів центральних банків усього світу;

- зросла значимість руху капіталу між ринками, що розвиваються.

Активізація діяльності ринків, що розвиваються, на міжнародних фінансових ринках у 90-х роках ХХ століття обумовлювалась низкою внутрішніх і зовнішніх причин.

Найважливішим внутрішнім фактором є поліпшення основних макроекономічних показників у порівнянні з попереднім десятиліттям, що виразилось, зокрема, в динамічному прирості ВВП, зниженні рівня інфляції, скороченні дефіцитів платіжних балансів, збільшенні експорту товарів та послуг. Приватизація й розширення доступу іноземних партнерів до внутрішньої інформації також відносяться до внутрішніх факторів, які стимулюють інтенсифікацію взаємин зі світовим фінансовим середовищем. Розширення доступу іноземних партнерів до внутрішньої інформації в країнах з нерозвиненими фінансовими ринками та удосконалення її якості сприяли зростанню зацікавленості інвесторів, а також полегшили вибір останніх стосовно сфер інвестування й оцінки активів.

Залученню ринків, що розвиваються, до міжнародної фінансової системи сприяли такі зовнішні фактори як зняття контролю за капіталом на розвинених ринках, виникнення на них надлишку ліквідних засобів, зниження рівня процентних ставок і звуження спредів за корпоративними облігаціями у США, спад ділової активності в розвинених країнах на початку 90-х років ХХ століття, зростання активів інституціональних інвесторів, сек'юритизація кредиту, що призвела до появи інноваційних фінансових інструментів, й удосконалення комп'ютерних і комунікаційних технологій.

Таблиця 2

Чистий притік приватного капіталу на ринки, що розвиваються, в млрд. дол.*

Роки | Загальний чистий притік приватного капіталу | Темпи росту, в % | Темпи росту, в % до 1990 р.

1990 | 45,7 | - | -

1991 | 139,8 | 205,9 | 205,9

1992 | 116,9 | -16,4 | 155,8

1993 | 124,3 | 6,3 | 172

1994 | 141,3 | 13,7 | 209,2

1995 | 189 | 33,8 | 313,6

1996 | 224,2 | 18,6 | 390,6

1997 | 262,2 | 16,9 | 473,7

1998 | 45,2 | -82,8 | -1,1

1999 | 71,5 | 58,2 | 56,5

2000 | 32,2 | -55 | -29,5

*1) International Capital Markets: Developments, Prospects, and Key Policy Issues. IMF. Washington, DC. November 1997. - Table 13, P. 28. //

2) International Capital Markets: Developments, Prospects, and Key Policy Issues. IMF. Washington, DC. August 2001. - Table 3.1, P. 43. //

Дослідження ряду питань, пов'язаних в тій чи іншій мірі з нестабільністю фінансових ринків, показало, що уряди мають значні можливості при визначенні економічної політики росту країн. Зокрема, для запобігання повторення кризових явищ і пом'якшення негативного впливу зростаючої взаємозалежності країнам з нерозвиненими фінансовими ринками необхідно:

- проводити раціональну макроекономічну політику;

- запровадити ефективні заходи щодо обмеження припливу короткострокового капіталу;

- стимулювати надходження прямих іноземних інвестицій;

- перейти до системи гнучкого валютного курсу;

- зміцнювати фінансовий сектор, насамперед, удосконалювати контроль, запроваджувати міжнародні стандарти, дотримуватись вимог щодо співвідношення власного і позикового капіталу, забезпечення "поганих" позик тощо;

- проводити лібералізацію внутрішньої фінансової системи до відкриття економіки для іноземного капіталу;

- удосконалювати надання фінансової інформації.

На світовому рівні також необхідно вживати заходів по запобіганню можливих великих порушень у сфері міжнародних фінансів.

В третьому розділі розглянуто структуру та динаміку надходження іноземного капіталу в Україну, а також на основі положень та висновків, сформульованих у процесі проведення даного дисертаційного дослідження, визначено пріоритетні напрямки політики залучення прямих іноземних інвестицій в Україну.

Рівень залучення іноземного капіталу в Україні залишається вкрай низьким (табл. 3). За період з 1992 по 2001 рр. включно в Україну було залучено лише 4,6 млрд. дол. ПІІ, що співставне з обсягом іноземних інвестицій, яке Польща залучає в середньому за рік.

За роки, що минули, незважаючи на прийняття низки законів та інших нормативних актів стосовно забезпечення сприятливих умов для підприємств з іноземними інвестиціями, потенціал останніх практично не вдалося використати для усунення успадкованих Україною галузевих та регіональних диспропорцій.

Таблиця 3

Притік ПІІ в Україну, в млн. дол.*

Роки | Всього | Темпи росту, в % | Темпи росту, в % до 1992 р.

1992 | 170 | - | -

1993 | 200 | 17,6 | 17,6

1994 | 159 | -20,5 | -6,5

1995 | 267 | 67,9 | 57,1

1996 | 521 | 95,1 | 206,5

1997 | 623 | 19,6 | 266,5

1998 | 743 | 19,3 | 337,1

1999 | 496 | -33,2 | 191,8

2000 | 595 | 19,6 | 250

2001 | 800 | 34,4 | 370,6

*The Vienna Institute for International Economic Studies. Press Release: New Database on Foreign Direct Investment. 2001. - Table 1, P. 3. //http://wiiwsv.wsr.ac.at/wiiwpubl/FDIdataPress0701.pdf

Нині Україна має вирішити дуже складне завдання: залучити в країну іноземний капітал з врахуванням його власних стимулів і одночасно орієнтуючи його заходами економічного регулювання на досягнення національних цілей. Для цього є вкрай необхідним проведення узгодженого комплексу заходів у законодавчій та адміністративній сфері, спрямованих на максимально повне розкриття і використання інвестиційного потенціалу економіки й підвищення її привабливості для іноземних інвесторів.

Фундаментальні зрушення в політиці залучення ПІІ припускають використання прийнятих в усьому світі принципів у відношенні іноземних інвестицій, перегляд пріоритетів стосовно сфер розміщення інвестицій.

Україна не має можливості здійснювати стимулювання ПІІ у значних масштабах. Дефіцит засобів вимагає чіткого вирішення таких питань як методи стимулювання, на які цілі повинні витрачатися фінансові ресурси, пріоритетні сфери залучення ПІІ, кому, на яких умовах і ким можуть надаватися пільги.

Стратегічною метою політики в сфері залучення ПІІ повинне бути надання іноземним інвесторам національного режиму, який би забезпечував сприятливі умови для припливу ПІІ в економіку України. З огляду на загострення конкуренції у світі за іноземні інвестиції, що супроводжується наданням країнами численних пільг іноземним інвесторам, а головне – несприятливий інвестиційний клімат в Україні, принцип національного режиму в Україні повинен бути доповнений системою пільг і гарантій для іноземних інвесторів.

Поряд із застосуванням принципу національного режиму необхідна також реалізація інших прийнятих у міжнародній практиці принципів правового регулювання іноземних інвестицій. В першу чергу, мова йде про режим найбільшого сприяння (РНС), який надається багатьма державами з метою усунення дискримінації по відношенню до інвесторів з інших країн. Режим у відношенні ПІІ в Україні має характеризуватися високою транспарентністю.

Політика у відношенні ПІІ повинна бути зосереджена на ліквідації формальних обмежень і адміністративних бар'єрів на шляху іноземного капіталу, на використанні системи гарантій, орієнтованих на специфіку іноземного інвестування й покликаних компенсувати негативні наслідки існуючого інвестиційного клімату. Особливу увагу необхідно приділити питанням страхування іноземних інвесторів від некомерційних ризиків та припинення відтоку капіталу.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу більш ґрунтовно підійти до пошуку шляхів розв’язання проблеми регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації і сформулювати наступні висновки:

1. Основною умовою й рушійною силою глобальних трансформацій у сфері валютних, кредитних і фінансових відносин є фінансова лібералізація. Лібералізаційні процеси не лише вплинули на динаміку руху капіталу, але й зумовили якісні трансформації на світових фінансових ринках.

2. Найбільш динамічно зростаючим сегментом міжнародного фінансового ринку є світовий ринок середньо-і довгострокових цінних паперів. Стрімке зростання світового ринку цінних паперів відображає процес сек'юритизації кредитних відносин, що став однією з визначних рис міжнародних фінансових ринків останнього десятиліття.

3. Фондовий ринок є одним з найголовніших механізмів фінансових ринків, за допомогою якого здійснюється зв'язок між реальними і фінансовими потоками. В результаті дослідження впливу міжнародних фондових ринків на внутрішні фондові ринки в процесі фінансової лібералізації було зроблено наступні висновки: ситуація на іноземному фондовому ринку хоча і впливає на внутрішні фондові ринки, але такого безпосереднього зв'язку не існує; на відміну від фінансових ринків розвинених країн, фондові ринки країн, що розвиваються, і держав з перехідною економікою є більш хитливими; значення зовнішніх факторів, які впливають на нестабільність ринків, що розвиваються, може зростати і ця нестабільність має тенденцію до зниження під впливом лібералізації; найбільші фінансові ринки розвинених країн є менш нестабільними у відношенні прибутковості, ніж невеликі ринки цих країн; коливання ринків, що розвиваються, в середньому є найвищими.

4. Дослідження валютно-фінансових криз, зокрема кризи в Південно-Східній Азії, дозволяє зробити висновок, що саме невідповідність економічної політики, що проводилась, й неготовність внутрішнього ринку, насамперед фінансового сектора, адаптуватись до нових умов функціонування світової економіки відіграли вирішальну роль у виникненні настільки глибоких потрясінь.

5. В динаміці й структурі засобів, які надходили на фінансові ринки країн, що розвиваються, у 70-80-х роках ХХ століття можна виділити наступні моменти: з початку 60-х років століття, що минуло, обсяги надходжень офіційних засобів постійно скорочувались; 60-і роки характеризувались збільшенням частки прямих іноземних інвестицій, що було пов'язано з переміщенням виробництва з розвинених держав у країни, що розвиваються; з 1973 р. в результаті надходження величезних обсягів нафтодоларів на міжнародні фінансові ринки відбувалось динамічне збільшення обсягів притоку приватного капіталу в країни, що розвиваються, причому домінуючі позиції в структурі надходжень належали банківським кредитам; на початку 80-х років, а саме з середини 1982 р. розпочався відтік фінансових ресурсів з країн, що розвиваються, що було пов'язано з загостренням проблем заборгованості.

6. Аналіз припливу капіталу на ринки, що розвиваються, у 90-х роках ХХ століття дозволяє зробити наступні висновки: різко збільшився притік приватного капіталу, у 9 разів перевищивши запозичення по офіційній лінії; у структурі чистих потоків іноземні прямі й портфельні інвестиції замінили синдиковані кредити, які домінували в 1978-1982 роках; боргові інструменти, які знаходяться в обігу на ринках, що розвиваються, значно перевищили обсяги емісій, в результаті чого підвищилась ліквідність цінних паперів країн з нерозвиненими фінансовими ринками; протягом 90-х років золотовалютні резерви центральних банків країн з нерозвиненими фінансовими ринками збільшились втричі й становили приблизно половину іноземних резервів центральних банків усього світу; зросла значимість руху капіталу між ринками, що розвиваються.

7. Активізація діяльності ринків, що розвиваються, на міжнародних фінансових ринках у 90-х роках ХХ століття обумовлюється низкою внутрішніх і зовнішніх факторів. До першої групи відносять приріст ВВП, зниження рівня інфляції, скорочення дефіцитів платіжних балансів, збільшення експорту товарів та послуг, приватизацію, розширення доступу іноземних партнерів до внутрішньої інформації. Найважливішими зовнішніми факторами є зняття контролю за капіталом на розвинених ринках, виникнення на них надлишку ліквідних засобів, зниження рівня процентних ставок і звуження спредів за корпоративними облігаціями у США, спад ділової активності в розвинених країнах на початку 90-х років ХХ століття, зростання активів інституціональних інвесторів, сек'юритизація кредиту, що призвела до появи інноваційних фінансових інструментів, й удосконалення комп'ютерних і комунікаційних технологій.

8. Для запобігання повторення кризових явищ і пом'якшення негативного впливу зростаючої взаємозалежності країнам з нерозвиненими фінансовими ринками необхідно проводити раціональну макроекономічну політику; запровадити ефективні заходи щодо обмеження припливу короткострокового капіталу; стимулювати надходження прямих іноземних інвестицій; перейти до системи гнучкого валютного курсу; зміцнювати фінансовий сектор, насамперед, удосконалювати контроль, запроваджувати міжнародні стандарти, дотримуватись вимог щодо співвідношення власного і позикового капіталу, забезпечення "поганих" позик тощо; проводити лібералізацію внутрішньої фінансової системи до відкриття економіки для іноземного капіталу; удосконалювати надання фінансової інформації. На світовому рівні також необхідно вживати заходів по запобіганню можливих великих порушень у сфері міжнародних фінансів.

9. У вартісному вимірі іноземних надходжень недостатньо для здійснення відчутного впливу на перебіг макроекономічних процесів в Україні. За роки, що минули, незважаючи на прийняття низки законів та інших нормативних актів стосовно забезпечення сприятливих умов для підприємств з іноземними інвестиціями, потенціал останніх практично не вдалося використати для усунення успадкованих Україною галузевих та регіональних диспропорцій.

10. Нині Україна має вирішити дуже складне завдання: залучити в країну іноземний капітал з врахуванням його власних стимулів і одночасно орієнтуючи його заходами економічного регулювання на досягнення національних цілей. Для цього є вкрай необхідним проведення узгодженого комплексу мір у законодавчій та адміністративній сфері, спрямованих на максимально повне розкриття і використання інвестиційного потенціалу економіки й підвищення її привабливості для іноземних інвесторів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

Анотація

Жамалдінов Р.А. Регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Київ, 2002.

У дисертації досліджуються вплив лібералізаційних процесів на розвиток фінансових ринків, кризові явища на міжнародних фінансових ринках в 90-х роках ХХ століття; висвітлюються особливості формування та розвитку фінансових ринків країн, що розвиваються, та держав з перехідною економікою; визначаються фактори інтеграції ринків, що розвиваються, до міжнародної фінансової системи.

Зроблені висновки та запропоновані практичні рекомендації відносно розробки механізму регулювання ринків, що розвиваються, в умовах фінансової лібералізації.

Наводиться аналіз структури та динаміки надходження іноземного капіталу в Україну. Сформульовані пріоритетні напрямки політики залучення прямих іноземних інвестицій в Україну.

Ключові слова: ринки, що розвиваються, фінансова лібералізація, фінансові ринки, валютно-фінансові кризи, сек'юритизація, прямі іноземні інвестиції, портфельні інвестиції, синдиковані кредити, акції, облігації.

Аннотация

Жамалдинов Р.А. Регулирование развивающихся рынков в условиях финансовой либерализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. Киев, 2002.

В диссертации раскрывается сущность финансовой либерализации, анализируется ее роль в глобальных трансформациях на мировых финансовых рынках. Определяются предпосылки интенсификации либерализационных процессов в финансовом секторе. Рассматриваются позитивные и негативные аспекты финансовой либерализации. Анализируется связь между либерализацией в финансовом секторе и кризисом в банковской системе.

Исследована динамика развития мирового кредитного рынка и мирового рынка ценных бумаг. Изучено влияние международных фондовых рынков на внутренние фондовые рынки в результате финансовой либерализации.

Определены основные предпосылки возникновения валютно-финансовых кризисов на развивающихся рынках. Рассматриваются особенности валютно-финансового кризиса в странах Юго-Восточной Азии, а также его последствия для развивающихся стран и государств с переходной экономикой.

Проанализированы особенности формирования и развития финансовых рынков развивающихся стран и государств с переходной экономикой. Рассмотрена структура и динамика поступления прямых и портфельных иностранных инвестиций, синдицированных кредитов на развивающиеся рынки, а также их географическое распределение. Кроме этого, анализируется приток средств по официальной линии.

Выявлены внутренние и внешние факторы роста развивающихся рынков в 90-х годах ХХ столетия.

На основе проведенного исследования разработан механизм регулирования развивающихся рынков, направленный на стимулирование поступления иностранного капитала и устранение отрицательных эффектов финансовой либерализации.

В контексте данного диссертационного исследования проведен анализ притока иностранного капитала в Украину. Рассмотрена структура и динамика поступления прямых и портфельных иностранных инвестиций, кредитов международных организаций, а также их географическое распределение по регионам Украины. Критически оценена деятельность специальных экономических зон и территорий приоритетного развития.

На основе изучения притока иностранного капитала в Украину, а также положений и выводов, сформулированных в процессе проведения данного диссертационного исследования, определены приоритетные направления политики привлечения прямых иностранных инвестиций в Украину.

Ключевые слова: развивающиеся рынки, финансовая либерализация, финансовые рынки, валютно-финансовые кризисы, секъюритизация, прямые иностранные инвестиции, портфельные инвестиции, синдицированные кредиты, акции, облигации.

Annotation

Zhamaldinov R. The regulation of the emerging markets under financial liberalization. - Manuscript.

Dissertation submitted for Ph. D. degree in economics in the speciality 08.05.01 - World Economy and International Economic Relations. Institute of World Economy and International Relations of the National Academy of Science of Ukraine. Kiev, 2002.

The dissertation investigates the impact of financial liberalization on the development of financial markets, international financial markets crisises in 90th of ХХ century; elucidates the peculiarities of formation and development of financial markets in developing countries and transition economies; determines the factors of integration of emerging markets into international financial system.

The conclusions are made and the practical recommendations about the creation of the mechanism of the regulation of the emerging markets under financial liberalization are offered.

The analysis of the structure and dynamics of international capital inflow into Ukraine is given. The priority directions of the foreign direct investment attraction policy of Ukraine are formulated.

Key words: emerging markets, financial liberalization, financial markets, currency and financial crisises, securitization, foreign direct investments, portfolio investments, syndicated loans, shares, bonds.