НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

АНТОНЕНКО ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 811.162.3:81`373.611

Словотвірна структура назв діяча в сучасній чеській літературній мові

Спеціальність 10.02.03 - слов’янські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник | - | кандидат філологічних наук, доцент Паламарчук Ольга Леонідівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри слов’янської філології.

Офіційні опоненти | - | доктор філологічних наук, професор Баландіна Надія Францівна, завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка;

кандидат філологічних наук, доцент Лобур Надія Володимирівна, завідувач кафедри слов’янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка.

Провідна установа | - | Ужгородський національний університет, кафедра словацької філології, Міністерство освіти і науки України, м. Ужгород.

Захист відбудеться “2” червня 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, Київ, вул. Грушевського, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “29” квітня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради І.А.Самойлова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

З часу виокремлення вчення про словотвір в окрему лінгвістичну дисципліну інтерес славістів до проблем дериватології постійно зростає. У низці праць поетапно розв’язано цілий комплекс важливих теоретичних і практичних питань словотвору чеської мови. Водночас є цілий ряд істотних проблем чеської дериватології, які досі не отримали адекватного висвітлення в лінгвістичній богемістиці.

Актуальність теми дослідження. Словотвірна категорія назв діячів посідає важливе місце у системі іменникового словотворення у всіх слов’янських мовах і постійно поповнюється новоутвореннями, які виникають при потребі називати ту чи іншу особу за новою професією чи видом діяльності. Поряд з внутрішньою динамічною структурою групі агентивних назв властиві багатосторонні зв’язки з іншими словотвірними категоріями.

Іменники на позначення діячів становлять органічний компонент мовної дериваційної системи, тому виявлені у процесі дослідження закономірності можуть слугувати основою для ширших узагальнень. Методи та прийоми, апробовані на матеріалі назв діячів, можна ефективно використовувати для опису інших дериваційних систем, а також ідентичних словотвірних категорій в інших мовах.

У мовознавчій літературі представлено низку досліджень зі словотвору окремих категорій особових назв. Зокрема, процеси, історія та механізм творення особових назв описані у розвідках чеських дослідників М. Докуліла, Й. Кухаржа, Ф. Копечного, П. Гаусера, А. Єдлічки, В. Шмілауера, Ф. Данеша, Д. Шлосара. В українському мовознавстві процеси творення особових назв досліджували І.І. Ковалик, Л.Л. Гумецька, П.І. Білоусенко, Я.В. Закревська, Н.Ф. Клименко, В.О. Горпинич, К.Г. Городенська, Є.А. Карпіловська. Дані про словотвірну категорію діячів залучалися до робіт із порівняльно-історичного та типологічного вивчення слов’янських мов, автори яких ставили перед собою, зокрема, завдання реконструкції праслов’янської словотвірної системи (Ф. Міклошич, В. Вондрак, А. Мейє, А. Вайан, Ф. Славський, О.С. Мельничук, О.О. Тараненко, Ж.Ж. Варбот), диференціації слов’янських мов за даними словотвору (М. Докуліл, І.І. Ковалик, І. Лєков, В.В. Лопатін, І.С.Улуханов, О. Рєвзіна, Т.І. Вендіна), зіставного вивчення слов’янських мов (М. Кнаппова, Е. Македонська, Я. Моравець, Е. Секанінова, З. Скоумалова, В. Стракова, О.Г. Гавришко, Л.С. Паламарчук, В.Т. Коломієць, Г.П. Нещименко, Ф.О. Нікітіна, Н.Г. Озерова, Л.Д. Ридванська, Ф.Я. Середа, А.К. Смольська, Р. Шишкова, З.М. Волоцька, Ю. Балтова, А. Камиш та інші). Проте словотвірна категорія осіб за характером діяльності в чеській мові ще не була предметом спеціального, зокрема дисертаційного чи монографічного, вивчення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження пов’язана із загальним напрямом лінгвістичних досліджень кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні проблеми слов’янського мовознавства”.

Мета дослідження. Рефероване дослідження чеських агентивних назв має комплексний характер і спрямоване на те, щоб дати характерологічно орієнтоване висвітлення формально- та семантико-дериваційних властивостей цих одиниць як компонентів окремої підсистеми в межах словотвірної системи сучасної чеської літературної мови.

Для досягнення цієї мети були розв’язані такі конкретні завдання:

·

·

·

·

·

Об’єкт дослідження становлять похідні іменники на позначення осіб за характером виконуваної дії в сучасній чеській літературній мові, утворені виключно суфіксальним способом словотворення.

Предметом дослідження є характерологічні особливості словотвірної будови агентивних назв осіб сучасної чеської літературної мови.

Методи дослідження. Фактичний матеріал був зібраний методом вибірки з лексикографічних джерел. Для розв’язання комплексу поставлених завдань застосовано описовий метод, метод кількісної оцінки, а також методи морфологічного та структурно-семантичного аналізу досліджуваної дериваційної підсистеми.

Фактологічну базу дисертаційної роботи становлять матеріали таких словників, як Slovnнk spisovnйho jazyka иeskйho: V 8 dнlech; Андерш Й.Ф., Неруш Г.І., Цвях В.Д., Яценко Г.Т. Чесько-український словник: В 2 т.; Kurimskэ A., Љiљkovб R., Savickэ N. Ukrajinsko-иeskэ slovnнk: V 2 dнlech; Slavниkovб E. Retrogrбdnн morfematickэ slovnнk иeљtiny; Tмљitelovб M., Petr J., Krбlнk J. Retrogrбdnн slovnнk souиasnй иeљtiny; Machek V. Etymologickэ slovnнk jazyka иeskйho; Holub J., Kopeиnэ F. Etymologickэ slovnнk jazyka иeskйho; Інверсійний словник української мови; Етимологічний словник української мови: В 7-ми т. / Гол. ред. О.С. Мельничук. – Т. 1-4; Преображенский А.Г. Этимологический словарь русского языка. Робоча картотека нараховує близько чотирьох тисяч агентивних найменувань.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що робота є першою спробою цілісного багатоаспектного дослідження творення агентивних назв осіб сучасної чеської літературної мови. З цією метою було проведено комплексний аналіз мовних одиниць як із формально-словотвірного, так і семантичного погляду. Виявлено продуктивні типи, які виступають на сучасному етапі функціонування мови.

Теоретичне значення. Матеріали дисертаційної праці, зроблені в ній спостереження й висновки, отримані результати мають безпосереднє значення для подальшого дослідження низки актуальних проблем чеської, слов’янської дериватології, а також загальної теорії словотвору. Теоретичні висновки роботи доповнюють та систематизують відомості про характер словотвірної системи сучасної чеської літературної мови.

Практичне значення. Теоретичні положення й конкретний фактичний матеріал дисертації можуть бути використані в таких навчальних курсах і спецкурсах для студентів–філологів, як "Словотвір чеської мови", "Лексичний склад чеської мови", “Актуальні проблеми слов’янського мовознавства”, "Порівняльна граматика слов’янських мов", а також для створення відповідних підручників та посібників. Матеріали дисертації є цінними для лексикографічної практики, зокрема для укладання словотвірних словників.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження були викладені в доповідях на таких міжнародних та національних наукових зібраннях: Оломоуцькому симпозіумі україністів (Чеська Республіка, м. Оломоуць, 2001), конференції “З ХХ в ХХІ століття”, присвяченій 90-річчю доктора філологічних наук, професора Андрія Білецького (Київ, 2001); міжнародній конференції "Семантика мови і тексту" (Сімферополь, 2002); міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов” (Вінниця, 2003); міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003); міжнародній науковій конференції “Україністика – минуле, сучасне, майбутнє” (Чеська Республіка, м. Брно, 2003); на щорічних славістичних наукових читаннях, присвячених пам’яті академіка Леоніда Булаховського (Київ, 1999-2002); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

У повному обсязі дисертаційну роботу обговорено та схвалено на засіданні кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні положення дисертації викладено в 10 публікаціях у збірниках наукових праць.

Структура дисертації. Праця складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку використаної літератури, додатка (обсягом 10 с.). Загальний обсяг роботи – 213 с., з них основного тексту – 174 с. Список використаної літератури становить 318 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і стан наукової проблеми, обґрунтовано актуальність обраної теми, показано зв’язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет, а також методи дослідження, встановлено наукову новизну одержаних результатів, подано інформацію про теоретичне й практичне значення роботи, про структуру дисертації, апробацію результатів дисертаційної роботи та публікації.

У першому розділі “Особливості виділення словотвірної категорії nomina agentis та шляхи її дослідження” описано стан дослідження словотвірної категорії nomina agentis у слов’янських мовах, зокрема чеській та українській, визначено принципи класифікації й методи аналізу лексичного матеріалу.

Одним із перших визначення поняття nomina agentis дав німецький лінгвіст К. Бругманн, який до назв діячів зараховував іменники на позначення живих істот, що виконують певну діяльність. На це визначення безпосередньо спирається російський учений В.А. Богородицький, виокремлюючи назви діячів в особливий, самостійний варіант категорії назв осіб. Обидва автори дотримувалися думки, що до категорії nomina agentis належать назви як від дієслівних, так і від іменних основ. Концепцію К. Бругманна радикально модифікував А. Лескін, який звернув увагу на морфологічну структуру дериватів і виокремив нову категорію – так звані nomina professionalis чи nomina officii. У чеській лінгвістичній літературі концепцію А. Лескіна розвинув Ф. Травнічек, який розрізняв іменники, що позначають особу (рідше тварину чи річ), котра є діячем чи носієм дії, вираженої дієсловом, та назви діячів за професією, заняттям, що походять від іменника.

Одним із найзначніших доробків у дослідженні словотвірної будови чеських назв діячів є розділ колективної монографії “Tvoшenн slov v иeљtinм“ за редакцією М. Докуліла, Фр. Данеша, Я. Кухаржа. Основним критерієм класифікації дериватів є ономасіологічна структура, в якій виокремлено низку категорій. Значний внесок у дослідження словотвору особових назв чеської мови періоду національного відродження зробив П. Гаусер. Аналізові деяких типів агентивних назв у старочеській мові присвячено працю чеської лінгвістки Е. Пасачкової. Окремі питання словотвору агентивних назв у старочеській мові розглянув також Е. Міхалек.

У нашому дослідженні ми спираємося на принципи ономасіологічної словотвірної теорії М. Докуліла, згідно з якою акт утворення нового слова передбачає, що узагальнений образ дійсності у свідомості мовця має бути певним чином опрацьований, розчленований та класифікований таким чином, як це дозволяють зробити виражальні можливості й номінативні способи мови. Ономасіологічні структури, що утворюють підґрунтя для номінативних систем є основою для порівняння як словотвірних, так й інших номінативних мовних систем. Нас насамперед цікавлять ономасіологічні категорії, які знаходять вираження в межах одного слова, адже словотвір за своїми функціями безпосередньо пов’язаний з виникненням та використанням назв. Так, О.С. Кубрякова зауважує, що саме “словотвір є тією ланкою в мовній системі, яка “відповідальна” за формування позначень елементів зовнішнього та внутрішнього досвіду людини”.

Структура ономасіологічних категорій є двочленною. Поняттєвий клас входить до ономасіологічної структури поняття як означуваний компонент – ономасіологічна база, ознака як компонент означальний – ономасіологічна ознака. Ономасіологічною базою може бути поняттєвий рід чи загальний поняттєвий клас, що спирається на певну категорію частини мови.

У нашій роботі ми проводимо аналіз словотвірної реалізації мутаційної ономасіологічної категорії назв діячів у сучасній чеській літературній мові з евентуальним використанням українського матеріалу. Принагідне зіставлення чеського фактажу з українськими прикладами слугує засобом характерологічної характеристики словотвірної системи чеської мови, що передбачає виявлення найхарактерніших та найважливіших ознак словотвірної системи аналізованої мови. Так, В. Матезіус зазначав, якщо завдання описової граматики полягає у визначенні повного інвентарю усіх формальних та функціональних елементів, які існують у мові на певному етапі її розвитку, то саме лінгвістична характерологія визначає важливіші та фундаментальні риси мови в певний період часу, аналізує їх на базі загальної лінгвістики та намагається визначити зв’язки між ними. У зіставленні певної мови з іншою В. Матезіус убачав тільки допоміжний засіб для виявлення цих фундаментальних особливостей. Системний підхід дозволяє переходити від однієї особливості мови, що була попередньо виявлена за допомогою порівняння з матеріалом іншої мови, до інших її особливостей, що виявляються на основі внутрішньосистемних відношень.

Розробляючи модель для вивчення словотвірної системи мови у характерологічному аспекті, виходимо із затверджених у словотвірній теорії положень: словотвір є рівнем із відносно самостійним статусом, який перебуває у певних взаємозв’язках із лексичним, синтаксичним та морфологічними рівнями; головною словотвірною одиницею є похідне слово. Вихідною величиною для дослідження словотвору як системи однієї мови традиційно й обґрунтовано вважаємо поняття словотвірного типу. Слова, які належать до одного словотвірного типу, поєднані однаковим словотвірним значенням, яке випливає зі значень його окремих складових та його структури загалом, тобто це загальне структурне значення словотвірного типу. Похідні іменники, які належать до словотвірних типів на позначення назв діячів, об’єднані загальним словотвірним значенням “особа, яка виконує дію, названу твірним словом”. У межах одного словотвірного типу говоримо про підтипи словотвірних значень, що конкретизовані лексичним значенням твірного слова.

Словотвірні типи об’єднані у родове поняття „словотвірна категорія” (slovotvornб kategorie), що у тлумаченні М. Докуліла передбачає єдність ономасіологічної структури дериватів та лексико-граматичного характеру твірної основи. Під ономасіологічною структурою розуміємо характер відношень між ономасіологічною базою (у межах лексико-граматичного класу “іменник” базою є субстанція) та ономасіологічною ознакою. Так, для ономасіологічної категорії назв діячів характерне відношення субстанції (бази) до дії (ознаки), де субстанція виступає носієм дії.

У роботі аналізуємо ту частину назв діячів, які є похідними, тобто мотивовані іншим словом. Г.О. Винокур визначав похідні як номінації для позначення предметів “через встановлення того чи іншого зв’язку між даним предметом дійсності та іншим”. При встановленні семантичних зв’язків між основами, що становлять словотворчо кореляційну пару, Г. Марчанд висуває умову знаходження семантичних зв’язків на тій підставі, що слово розглядається як похідне, коли воно виражає поняття, залежне від поняття, вираженого іншим словом. На думку Н.Ф. Клименко, семантичні зв’язки повинні бути знайдені на формальній основі. Частково такою основою може бути структурна співвіднесеність слів.

У випадках, коли формальні критерії мотивації суперечать семантичним критеріям, слід брати до уваги можливість двосторонньої мотивації. При визначенні напрямку похідності слів кореляційної пари, що мають однакову кількість морфем, може бути запропонований В.В. Лопатіним та І.С. Улухановим критерій кількісного співвідношення кореневих слів у словнику. Для встановлення напрямку похідності має значення і приналежність слів до певного стилю. Менш вживані слова пояснюємо вживанішими, а стилістично забарвлені – пояснюємо стилістично нейтральними одиницями.

Під час аналізу мотиваційних зв’язків у сучасній мові часто фіксуємо випадки, коли слово має не одну, а декілька мотивацій, тобто можна говорити про паралельні мотивації. Важливість мотиваційних відношень між словами зумовлена ступенем формальної і семантичної близькості похідного та твірного слів. Під семантичною близькістю розуміємо ступінь відповідності лексичного значення слова значенню, що випливає зі значення його складових відповідно до словотвірного типу, якому воно належить, тобто словотвірному значенню. Під формальною близькістю розуміємо ступінь звукової подібності основи похідного слова з морфологічною основою твірного слова. Тут також спостерігаємо цілу градацію від повної тотожності з основою (leљtit > leљtiи) до випадків, коли основу майже не ідентифікуємо (љнt > љvec).

Назви діяча становлять компактну словотвірну категорію, де більшість дериватів прозоро реалізує лексичну семантику у відповідній словотворчій формі. Водночас nomina agentis перебувають у широких зв’язках з іншими категоріями. Так, назви суб’єктів активного впливу на предмет (nomina actoris) можна тлумачити як складову категорії агентивних імен, що виражають безпосередньо лише об’єкт (результат, місце, засіб тощо) діяльності, а сама діяльність не має матеріального вираження і є зрозумілою лише імпліцитно (пор. dшevorubec, dшevaш). Ширші контакти пов’язують назви діячів із категорією назв знарядь праці, оскільки у деяких випадках субстанція може виконувати роль як агента діяльності, так і знаряддя праці (пор. nosiи: 1) kdo se zamмstnбvб noљenнm zavazadel; 2) pшedmмt, kterэ nмco drћн, nese nebo pшenбљн). Nomina agentis також тісно межують з категорією назв носіїв ознаки, оскільки певні дії можемо сприймати як константні, характерні властивості субстанції (kuшбk “kdo иasto kouшн”).

Другий розділ “Характеристика чеських словотвірних типів із суфіксами праслов’янського походження” складається з п’ятнадцяти підрозділів, у кожному з яких подано аналіз словотвірного типу за наведеною в першому розділі схемою. Були проаналізовані 15 типів, з них із формантами -tel, -nнk, -и, -ec, -c-e, -aш / -бш, -бk, -oun, -нш / -эш / -йш, -aj, -нk, які мають кореляти в українській мові, та 4 типи на -l, -ek, -ин, -an, які відсутні в українській мові. Дослідження було здійснене на матеріалі 2964 одиниць.

У сучасній чеській літературній мові домінують агентивні деривати словотвірних типів із формантами -tel, -nнk, -и, -ec. Менш продуктивними є типи із суфіксами -нш/ -эш , -aj, -нk. Типи з формантами -l, -ek, -ин, -an слугують насамперед для утворення експресивно забарвлених номінацій, які належать до розмовної мови, чи назв особи за дією, яка позначає не її професію, функцію, певний акт тощо, а визначає характер, поведінку, тому більшість лексем можемо одночасно зараховувати як до категорії агентивних, так й атрибутивних назв. Утворення стилістично нейтральних назв діячів є другорядною функцією цих типів.

Твірними основами дериватів на -tel, -nнk, -и, -ec, -c-e, -aш / -бш, -бk, -oun, -нш / -эш / -йш, -aj, -нk найчастіше виступають дієслова із суфіксом -ova- та тематичними голосними -і-, -а- у порядку спадання, причому основи на -ova- суттєво випереджають інші дієслівні класи (напр. zlepљovatel < zlepљovat, pracovnнk < pracovat, upravovaи < upravovati, trhovec < trhovat). Роль дієслів інших структурних класів є значно меншою. Похідні від основ із суфіксом -nou- практично відсутні. Натомість суфікси -l, -ek, -ин, -an приєднані переважно до дієслів недоконаного виду з тематичними голосними -а- та -і-, -м- / -е- (breptal < breptat, љklebil < љklebit se, krejин < krбjet, slбdek < slбdit).

Семантичне коло твірних основ становлять дієслова на позначення дії, процесу, лексеми зі значенням стану чи зміни стану використовуються рідко. Здебільшого це лексеми слов’янського походження. Проте серед іменників на -nнk спостерігаємо часті утворення від дієслів іншомовного походження з суфіксом -ova- (handlovnнk < handlovat, falљovnнk < falљovat, vandrovnнk < vandrovat). Для дериватів словотвірних типів із формантами -nнk, -ec, -ce, -aш/-бш, -бk, -нш / эш поряд із дієслівною притаманна паралельна мотивація іменником дії (пор. koшistnнk < koшistit, koшist; vzbouшenec < vzbouшit se, vzbouшenн; vэherce < vyhrбt, vэhra; zhoubce < zhubit, zhouba).

Переважну більшість твірних основ становлять стилістично нейтральні дієслова, проте серед дериватів майже всіх типів реєструємо емоційно забарвлені назви, переважно з негативною конотацією. Особливо істотною є ця група іменників серед дериватів із формантом -и та -l, -an (pojнdaи, pшisluhovaи, donaљeи, љkrtil, bruибn).

Аналіз номінацій із суфіксами -tel, -nнk, -и, -ec, -c-e, -aш / -бш, -бk, -oun, -нш / -эш / -йш, -aj, -нk за критеріями тотожності / нетотожності словотвірного суфікса, лексичного наповнення твірної основи, синтетичності / аналітичності вираження змісту, похідності / непохідності українського корелята дав такі результати:

18 % дериватів мають відповідники, утворені від тотожної твірної основи за допомогою одного суфікса (muиitel – мучитель, uиitel – учитель, rozdбvaи – роздавач).

15 % одиниць корелюють з назвами, що походять від іншої твірної основи, але мають тотожний суфікс (иesaи – збирач, ladiи – настроювач, pшistмhovalec – переселенець).

17 % іменників мають кореляти з тотожним лексичним наповненням твірної основи, але відмінним суфіксом (bмћec – бігун, vмљtec – віщун).

39 % чеських номінацій відповідають назви, утворені від відмінних твірних основ за допомогою інших словотворчих формантів (шeиnнk – промовець, vrtaи – бурильник).

2,7 % чеських номінацій корелює з назвами у формі складних іменників. Здебільшого ці назви мають форму складного іменника з відношенням об’єктно-суб’єктного характеру між складовими частинами, перша з яких позначає об’єкт, а друга – виконавця дії (zamмstnavatel – роботодавець, pщjиovatel – позикодавец, rouhatel – богохульник). Рідше корелят має форму композита з дієслівною твірною основою та залежним від неї прислівником (pшнћivnнk – дармоїд, pochlebnнk – низькопоклонник).

4,1 % чеських лексем відповідають за змістом номінації у формі словосполучення (strбvnнk – той, хто харчується чи столується, zбvodnнk – учасник змагань, pшidбvaи – підсобний робітник, poplatnнk – платник податків).

3,6 % чеських дериватів мають відповідники у вигляді непохідних назв (hlнdaи – сторож, podporovatel – меценат).

Аналіз номінацій із суфіксами -l, -ek, -ин, -an за критеріями тотожності / нетотожності лексичного наповнення твірної основи, синтетичності / аналітичності вираження змісту, похідності / непохідності українського корелята показав такі результати:

Корелятами 2,6 % назв є іменники, утворені від тотожної твірної основи за допомогою відмінного словотворчого форманта (broukal – буркун, mlиek – мовчун, krejин – кравець).

60 % номінацій мають паралельні лексеми з відмінною твірною основою та іншим суфіксом (ћvatlal – лепетун, mluvин – доповідач).

6,9 % чеських дериватів корелюють зі складними іменниками, 8,6 % – словосполученнями, 1,7 % – непохідними назвами (tlachal – пустобрех; plavин – черговий рятувальної станції, vэpravин – черговий по станції; hejsek – франт).

Зазвичай із чеськими назвами діячів кореспондують українські віддієслівні номінації. Хоча кількість назв, утворених від основ інших морфологічних класів, є незначною, можна простежити певні типи співвідношень. У плані морфологічної будови назв діячів поряд із девербативними утвореннями були зафіксовані такі типи відповідників до назви діяча:

а) похідний іменник, утворений від іменникової основи (pмstitel < pмstit – рослинник < рослина, chovatel < chovat – тваринник < тварина, vtipkal < vtipkovat – дотепник < дотеп);

б) іменник, утворений від прикметникової твірної основи (љkrtil < љkrtit – жаднюга < жадний);

в) відприйменниковий іменник (zprostшedkovatel < zprostшedkovat – посередник < посеред);

г) субстантивований прикметник (vyљetшovatel – слідчий).

Іменники на позначення ідентичного виконавця дії мотивовані здебільшого тотожною чи подібною дієслівною ознакою (pшechovбvaи – утаювач, houdek – скрипаль). Поряд із цими випадками іменник може бути мотивований за ознакою об’єкта, результату чи місця дії (напр. hasiи – пожежник, holiи – перукар, zprostшedkovatel – посередник, tмћaш – гірник). Семантична структура експресивно забарвлених номінацій може відрізнятися ступенем інтенсивності ознаки (пор. kтoural – плаксій), носії мови також часто обирають як ономасіологічну ознаку ті риси тварин, предметів, які при перенесенні найвдаліше характеризують вдачу чи поведінку людини (packal – халтурник, kuтkal – м’яло).

Третій розділ “Характеристика чеських словотвірних типів із суфіксами неслов’янського походження” складається з чотирьох підрозділів.

У розділі був проведений аналіз 4 чеських словотвірних типів із суфіксами неслов’янського походження -or / -tor, -ant / -ent, -ist-(a), -йr / -er / -нr / -эr на матеріалі 742 одиниць.

Найменування іншомовного походження становлять вагому частину назв діячів у сучасній чеській мові. Кількісне співвідношення іменників із формантами іншомовного походження до загальної кількості назв діячів становить 1 : 4,3 (в українській мові – 1 : 6,3). Більша питома вага назв з іншомовними формантами в чеській лексиці відображає здатність чеської мови до запозичення не окремих слів, а цілих словотвірних гнізд, що дозволяє виокремлювати як форманти, за допомогою яких утворені ці слова, так і твірні основи, які поєднуються з іншими суфіксами для утворення нових слів на матеріалі чеської мови (напр. dekoratйr < dekorovat, recipient < recipovat, parodista < parodovat, demonstrбtor < demonstrovat).

Словотвірні типи з формантами -or / -tor, -ant / -ent, -йr / -er / -нr / -эr виявляють відносно однаковий рівень продуктивності. Віддієслівні назви із суфіксом -ist-(a) представлені зовсім невеликою кількістю лексем, бо першочерговою функцією цього форманта є утворення десубстантивних назв виконавців.

Семантичне коло дериватів цієї групи словотвірних типів охоплює насамперед назви осіб за професією, приналежністю до суспільно-політичного, ідеологічного напрямку, рідше – за певною схильністю, рисою характеру чи іншою діяльністю. Таким чином, серед твірних слів домінують дієслова іншомовного походження книжного стилю, хоча засвідчено також декілька випадків творення назв від дієслів слов’янського походження. Ці деривати мають здебільшого яскраво виражене експресивне забарвлення чи належать до розмовної мови (пор. mlsant). Похідним із формантами -or, -ant притаманна, поряд із дієслівною, паралельна мотивація іменником дії. Найменування із суфіксом -ist-(a) часто корелюють з іменниками недієслівного походження, що зумовлює їхню одночасну приналежність до категорії назв виконавців.

Іменники утворені переважно від дієслівних основ недоконаного виду із суфіксом -ova-, який при приєднанні словотворчого форманта усікається (aranћovat – aranћйr, asimilovat – asimilant, parodovat – parodista).

Аналіз номінацій за критеріями тотожності / нетотожності словотвірного суфікса, лексичного наповнення твірної основи, синтетичності / аналітичності вираження змісту, похідності / непохідності українського корелята дав такі результати:

55 % дериватів мають кореляти з тотожною твірною основою та суфіксом (hypnotizйr – гіпнотизер, konzultant – консультант, parodista – пародист).

6 % чеських дериватів кореспондують з найменуваннями, утвореними за допомогою одного суфікса та різних твірних основ (maskйr – гример, renovбtor – реставратор).

9,5 % чеських номінацій корелюють з номінаціями, утвореними від тотожної твірної основи за допомогою відмінного словотворчого форманта. (љifrйr – шифрувальник, inkasista – інкасатор).

11 % чеських назв мають відповідники з відмінною твірною основою та суфіксом (eskamotйr – фокусник, adoptant – усиновитель).

0,9 % чеських назв корелюють зі складними іменниками (aranћйr – художник-оформлювач, operatйr – лікар-хірург).

Відповідниками 12,7 % чеських дериватів є номінації у формі словосполучень (пор. fakturista – той, хто виписує фактуру, detaљйr – той, хто професійно чистить плями, koncipient – помічник присяжного повіреного).

Корелятами 4,5 % чеських дериватів виступають непохідні іменники (mixйr – бармен, solicitбtor – соліситор, љtukatйr – штукатур).

Оскільки переважна частина іменників цієї групи є словами-інтернаціоналізмами, то номінаціям властива здебільшого тотожна семантична структура. Кореляти мають девербативне походження, хоча зареєстровані також десубстантивні та деад’єктивні лексеми (пор. kopбlista – футболіст, frizйr – перукар; mudrlant – розумник).

У висновках підсумовано результати здійсненого дослідження.

У результаті характерологічно орієнтованого словотвірного аналізу чеських агентивних назв, утворених суфіксальним способом словотворення, ми дійшли таких висновків:

1. Процес творення агентивних назв має в сучасній чеській літературній мові системний характер, про що свідчить наявність семантично однорідної групи слів, які утворюються поєднанням конкретного набору суфіксів з дієсловами визначеної семантики. Словотвірні суфікси як елементи словотвірної системи абсорбують та кристалізують результати узагальнювальної людської думки та маркують слово згідно з його приналежністю до певного ономасіологічного класу.

2. У роботі застосовано розроблену нами схему аналізу дериваційної структури агентивів.

І. Загальна характеристика словотвірного типу: кількість дериватів, участь словотворчого форманта у творенні нових слів, загальний ступінь продуктивності. Варіанти словотворчого форманта.

ІІ. Порівняння лексем за структурою твірної основи, здатністю форманта приєднуватися до основи певних типів, семантичними та структурними особливостями твірної основи.

ІІІ. Порівняння іменників за параметрами тотожності / нетотожності словотворчого форманта та лексичної тотожності /нетотожності твірної основи і синтетичності /аналітичності вираження змісту.

У результаті зіставлення за цими ознаками були виділені такі групи корелятів:

1) похідні іменники на позначення тотожного денотата з тотожним словотворчим формантом (1.1. іменники з тотожним словотворчим формантом та лексичним наповненням твірної основи; 1.2. іменники з тотожним словотворчим формантом та відмінним лексичним наповненням твірної основи);

2) похідні іменники з відповідниками, утвореними за допомогою відмінного словотворчого форманта, іншим способом чи є непохідними (2.1. похідному іменнику відповідає похідний іменник з тотожною лексичною твірною основою, але іншим словотворчим формантом; 2.2. похідному іменнику відповідає похідний іменник з відмінною лексичною твірною основою та відмінним словотворчим формантом; 2.3. похідному іменнику відповідає номінація у вигляді складного іменника; 2.4. похідному іменнику відповідає номінація у вигляді словосполучення; 2.5. похідному іменнику відповідає непохідна назва).

IV. Еквівалентні словотвірні типи. На цьому етапі подаємо приклади словотвірних типів, які служать для утворення семантично й стилістично еквівалентних назв.

V. Морфологічна структура. Похідні слова, утворені від різних твірних основ чи мають відмінні словотвірні форманти, аналізуємо за характером морфологічного класу твірної основи.

VI. Семантична структура похідних. Номінації на позначення ідентичного денотата можуть мати різну семантичну структуру, оскільки мотивовані різними ознаками.

VII. Характеристика морфонологічних явищ, які супроводжують дериваційні процеси.

3. Для творення назв діячів чоловічого роду чеська мова використовує 15 суфіксів праслов’янського походження. Суфікси -tel, -nнk, -и, -ec, -ce, -aш/-бш, -бk, -oun, -нш/-эш, -aj, -нk мають паралелі в українській мові (пор. -тель, -ник, -ч, -ець, -ця, -ар / -яр, -ак, -ун, -ир, -ай, -ик), а форманти -l, -ek, -ин, -an не вживані в українській мові. Для творення агентивних назв використано також 4 суфікси неслов’янського походження: -йr (-er, -нr, -эr) , -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -бtor, -itor).

4. Серед назв словотвірної категорії назв діячів у сучасній чеській літературній мові переважають деривати словотвірних типів із формантами -tel, -nнk, -и, -ec, -aш / -бш. Менш продуктивними є типи із суфіксами -нш / -эш, -бk, -aj, -нk.

Типи на -l, -ek, -ин, -an виконують периферійну функцію у творенні агентивних назв, а їхня питома вага у категорії nomina agentis є незначною.

Важливу роль в утворенні найменувань відіграють форманти іншомовного походження -йr (-er, -нr, -эr) , -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -бtor, -itor). У чеській мові кількісне співвідношення іменників із формантами іншомовного походження до загальної кількості агентивних назв становить 1 : 4,3 (в українській мові – 1 : 6,3).

5. Базою для творення агентивних назв осіб слугують насамперед дієслова зі значенням професійної діяльності, а також процесуальної чи процесуально-оцінювальної ознаки, лексеми зі значенням стану чи зміни стану використовуються рідко (пор. sestavovatel, lichotnнk, beћec, modelбш; trpitel, vмшitel, ctitel). Суфікси -tel, -nнk, -и, -ec, -ce, -aш/-бш, -бk, -oun, -нш/-эш, -aj, -нk, -l, -ek, -ин, -an поєднані здебільшого з дієсловами слов’янського походження, натомість твірною основою дериватів на -йr (-er, -нr, -эr) , -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -бtor, -itor) слугують, як правило, дієслова іншомовного походження (пор. pracovnнk, topenбш, myslitel, chvastoun; telefonista, adoptant, likvidбtor, debatйr).

6. Більшість похідних утворено від інфінітивної основи дієслів із тематичними голосним -і- / -и-, проте кожна група формантів виявляє тяжіння до дієслів певних класів. Так, суфікси -tel, -nнk, -и, -ec, -ce, -aш/-бш, -бk, -oun, -нш/-эш, -aj, -нk приєднані до дієслів із тематичними голосними -і-, -а- та суфіксом -ova- / -va- (objevitel < objevit, poplatnнk < poplatit, objednatel < objednat, obchodnнk < obchodovat). Чеські номінації, утворені за допомогою питомих суфіксів -l, -ek, -ин, -an, походять від дієслівних основ на -а- (напр. tlachal < tlachat, hejsek < hejsati, plavин < plavat). Група іншомовних формантів утворює номінації від усічених інфінітивних основ із суфіксом -ova- (напр. aranћйr < aranћovat, asimilant < asimilovat, parodista < parodovat).

Основою імен діячів можуть бути непохідні й похідні дієслова, утворені від дієслів, іменників чи прикметників (пор. pitel < pнt, љkolitel < љkolit). Численними є лексеми, утворені від вторинних імперфектів (doplтovatel < doplтovat, dodavatel< dodбvat).

Номінації мотивовані дієсловами як доконаного, так і недоконаного видів. Назви, утворені від дієслів недоконаного виду, характеризують особу за звичною чи виконуваною у даний момент діяльністю. Іменники, похідні від дієслів доконаного виду, визначають особу за відношенням до дії, яку вона виконала чи виконає.

7. Для дериватів більшості словотвірних типів, поряд із дієслівною, притаманна паралельна мотивація іменником дії (напр. lovec < lovit та lov, rytec < rэti та rytн, zpмvбk < zpнvat та zpмv, parodista < parodovat та parodie). При цьому найменування з суфіксом -ist-(a) часто корелюють з іменниками недієслівного походження, що зумовлює їхній тісний зв’язок з категорією назв виконавців. Паралельна мотивація дієсловом хоча й має другорядний статус, але дозволяє паралельно зараховувати деривати до агентивів (пор. telefonista < telefon та telefonovat, kolonista < kolonie та kolonizovat).

8. Аналіз чеських дериватів та українських корелятів показав, що 25 % одиниць корелюють з відповідниками, утвореними від тотожної твірної основи за допомогою тотожного суфікса (пор. muиitel – мучитель, pracovnнk – працівник, traviи – отруювач, trhovec – торговець, zpмvбk – співак, piskloun – пискун). Кореляти 12 % чеських назв утворені від відмінної твірної основи за допомогою тотожного суфікса (пор. dobyvatel – скоритель, иalounнk – драпірувальник, pшistмhovalec – переселенець, шvoun – крикун). 14 % чеських номінацій мають паралельні назви з тотожною твірною основою та відмінним суфіксом (пор. mstitel – месник, poradce – порадник, pшбdlбk – прядильник, chvastoun – хвалько). 34 % чеських агентивів корелюють з назвами, які мають як відмінну основу, так і словотворчий формант (пор. odesнlatel – відправник, poruиnнk – опікун, ћehlнш – прасувальник). 2,5 % чеських назв відповідають складні іменники, 6,4 % – словосполучення й синтагми, 3,7 % – непохідні назви (пор. zamмstnavatel – роботодавець, pochlebnнk – низькопоклонник; љkolitel – науковий керівник, spби – любитель поспати, sбzkaш – гравець у тоталізатор; praobyvatel – абориген, labuћnнk – гурман, rytнш – лицар).

9. Спостереження за морфологічною будовою відповідників свідчить, що більшість еквівалентних дериватів має девербативне походження. Кількість випадків, коли твірною базою слугує іменник чи прикметник, є незначною (пор. holiи – перукар, chovatel – тваринник, vetшelec – чужинець).

10. Номінації на позначення тотожного денотата мають переважно однакові семантичні структури, тобто мотивовані ідентичною ознакою. Проте в рідких випадках назви мотивовані іншою процесуальною ознакою чи ознакою об’єкта, результату, способу дії (пор. pшechovбvaи – утаювач, holiи – перукар, jirchaш – дубильник, hasiи – пожежник, cviиenec – фізкультурник).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Антоненко О.В. Дериваційна характеристика nomina agentis у чеській та українській мовах: зіставний аспект // Мовні і концептуальні картини світу. – Вип.11, кн. 1. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – С. 18-21.

2. Антоненко О.В. Дослідження словотвірної системи nomina agentis у чеській та українській мовах // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць. – К.: Знання України, 2004. – С. 273-278.

3. Антоненко О.В. Зіставний аналіз чеської та української мов на словотвірному рівні (на матеріалі іменників словотвірного типу на -ч розряду імен діячів // Культура народов Причерноморья. – № 32. – 2002. – С.249-253.

4. Антоненко О.В. “Парні імена” в чеській та українській мовах (словотвір, функціонування) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – 2002. – Вип. 12-13. – С. 44-48.

5. Антоненко О.В. Словотвірна характеристика назв діячів з формантами іншомовного походження у чеській та українській мовах // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського: Зб. наук. праць. Серія: Філологія. – Випуск 6. – Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2003. – С. 156-162.

6. Антоненко О.В. Характеристика чеських словотвірних агентивних типів, відсутніх в українській мові // Мовні і концептуальні картини світу. – Вип.14, кн. 1. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – С. 15-19.

7. Антоненко О.В. Проблеми українського словотвору: українські nomina agentis у зіставленні з чеськими. // Ukrajinistika na prahu novйho stoletн a tisнciletн. Problйmy jazyka, literatury a kultury. Sbornнk pшнspмvkщ. – Olomouc: UP v Olomouci, 2001. – С. 145-153.

8. Антоненко О.В. Словотвір назв діячів в українській та чеській мовах (на матеріалі словотвірного типу на -ник / -nнk) // Ukrajinistika – minulost, pшнtomnost, budoucnost. Sbornнk vмdeckэch statн. – Brno: MU v Brnм, 2004. – С. 199-127.

9. Антоненко О.В. До зіставного вивчення чеської та української мов на словотвірному рівні (на матеріалі іменників словотвірного типу на -тель розряду діячів) // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур (пам’яті акад. Л.А.Булаховського). Частина 2. – К.: ВПЦ “Київський університет”. – 2001. – С. 5-20.

10. Антоненко О.В. Словотвірні типи на позначення осіб жіночої статі у чеській та українській мовах // Компаративні