МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського

КІХТЯК Олеся Павлівна

УДК 616. 379 -008. 65 -085. 322 -008. 9

ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ

ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ ЗА УМОВ КОРИГУЮЧОЇ ФІТОТЕРАПІЇ

(експериментально-клінічне дослідження)

14.03.04 – патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Тернопіль – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Томашевський Ярема Ілліч,

Львівський державний медичний університет імені Данила Галицького,

професор кафедри ендокринології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Файфура Василь Васильович, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри патологічної фізіології,

доктор медичних наук, Нещерет Олександр Павлович, Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, провідний науковий співробітник лабораторії нейрогормональної регуляції кровообігу.

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, кафедра патологічної фізіології.

Захист дисертації відбудеться “31” жовтня 2002 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.601.01 у Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії

ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 12)

Автореферат розісланий “26” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Боднар Я.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Цукровий діабет (ЦД) належить до патології, яка має значну частку в розвитку непрацездатності, інвалідності і смертності населення (Ефимов А.С., 1998, 1999; Сергієнко О.О., 1998; Bailey C.J., 2000; Курашвили В.А., 2001; Тронько М.Д. 1996; Старкова Н.Т., 1996). Останні статистичні дослідження показали, що на земній кулі налічується близько 120 млн хворих на ЦД і їх кількість продовжує зростати.

До основних патогенетичних принципів лікування ЦД відносять фізичні навантаження, що зменшують рівень гіперглікемії та підвищують чутливість м’язової тканини до інсуліну, дієтотерапію як засіб обмеження надходження вуглеводів, інсулінотерапію як замісну форму, а також гіпоглікемічні пероральні засоби з різновекторним патогенетичним впливом (Дедов И.И. и др., 2000).

Пероральні цукрознижувальні препарати поділяють на декілька груп, виходячи з патогенетичного механізму їх дії, та використовують у лікуванні ЦД 2-го типу. До них належать група препаратів, що сповільнюють всмоктування глюкози в кров (інгібітори ?-глюкозидаз), група засобів, що пригнічують глюконеогенез та інсулінорезистентність (бігуаніди, тіазолідиндіони), і група медикаментів, що стимулюють виділення інсуліну з ?-клітин острівців Лангерганса та знижують вміст глюкагону в крові (похідні сульфанілсечовини) (Ефимов А.С. и др., 1996; Бертрам Г. Катцунг, 1998).

Цукрознижувальні лікарські рослини (окремо чи в зборах) рекомендують використовувати на початкових стадіях ЦД 1-го та 2-го типів, а також при ЦД 2-го типу середнього ступеня важкості з деякими вказівками щодо патогегеничного механізму та патофізіологічних мішеней впливу (Боднар П.М., Ван Янжон, 1995; Сергієнко О.О, Макар Р.Д., 1997). Засоби фітотерапії як допоміжні чинники лікування ЦД мало вивчені з огляду впливу на ту чи іншу ланку патогенезу.

До можливих патогенетичних механізмів їх гіпоглікемічного ефекту відносять: вплив на імунні процеси, пригнічення всмоктування глюкози в шлунково-кишковому тракті, стимулювання регенерації ?-клітин острівців Лангерганса (Ефимов А.С., Щербак О.В., 1998), нормалізацію перекисного окислення ліпідів, підвищення активності сорбітолдегідрогенази (Малоштан Л.М. та ін., 1996). Деякі автори зазначають відсутність впливу фітосировини щодо виділення інсуліну з ?-клітин острівців Лангерганса порівняно з похідними сульфанілсечовини, але відносять присутність цукрознижувального ефекту за рахунок стимуляції глікогенезу, що загалом вказує на позапанкреатичний шлях гіпоглікемічних ефектів (Shubhashish Sarkar et al., 1996) як допоміжний ресурс мікроелементів, вітамінів у забезпеченні ферментних реакцій аеробного окислення глюкози як на стадії розщеплення глюкози до піровиноградної кислоти, так і на стадії окислювального декарбоксилювання піровиноградної кислоти (Кіт С.М., Турчин І.С., 1986).

Первинним метаболічним дефектом при ЦД (1-го чи 2-го типів) є порушення перенесення глюкози через цитоплазматичну мембрану в інсулінозалежні тканини, а отже, всі інші метаболічні зсуви в тканинах, чутливі до інсуліну, зумовлені пригніченням трансмембранного транспорту в цих тканинах (Сергієнко О.О., Макар Р.Д. 1997; Бертрам Г. Катцунг, 1998). У загальному балансі обміну частка гліколізу становить 75-80 %, окислення в циклі Кребса – до 20% та до 0,2% на пентозофосфатний шлях (Сергієнко О.О., Макар Р.Д., 1997). Першим витком порушень вуглеводного обміну є глікогеноліз. В умовах недостатнього засвоєння глюкози настає енергетичний голод, який, своєю чергою, спонукає ліполіз, індукує протеоліз до амінокислот, що через глюконеогенез використовуються для біосинтезу глюкози.

Взаємозв’язки показників вуглеводного обміну (вмісту піровиноградної кислоти, активності піруватдегідрогенази в капілярній крові, рівня -кетокислот у сечі) можуть бути додатковими показниками змін у вуглеводному обміні в процесі обраних типів лікування та дають змогу спостерігати за позапанкреатичним механізмом регуляції вуглеводного обміну при ЦД. Одна із центральних ланок у взаємозв’язку вуглеводного обміну та інших метаболічних шляхів пов’язана з піровиноградної кислоти. У результаті гліколізу утворюється піруват, який, проникаючи в мітохондрію клітини, піддається ферментативним реакціям піруватдегідрогеназної системи до утворення ацетил-КоА. На активацію піруватдегідрогеназного комплексу впливає інсулін, гіпоксія призводить до його інактивації (Зайчик А.Ш., Чурилов Л.П., 2000).

Для більшості тканин людини в умовах нормальної життєдіяльності характерний аеробний гліколіз, тобто утворення з глюкози пірувату, анаеробний – переважно в м’язах та еритроцитах. Реакції аеробного та анаеробного гліколізу повністю збігаються на першій стадії розщеплення глюкози і розрізняються лише після утворення піровиноградної кислоти, яка для аеробного гліколізу є кінцевим продуктом, з подальшим утворенням ацетилкоензиму А (основний субстрат циклу трикарбонових кислот) за наявності піруватдегідрогенази, а для анаеробного – проміжним до утворення лактату. Субстратами глюконеогенезу є піруват (із лактату), а також оксалоацетат та ?-кетоглутарат.

Вивчення динамічних змін фізіологічних параметрів, задіяних при ЦД під впливом галенових форм обраної фітосировини, в умовах керованого експерименту є початковим етапом у подальшому багатоступеневому науковому дослідженні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького за темою кафедри ендокринології “Нові методологічні підходи до вивчення порушень енергетичного обміну при цукровому діабеті та ендемічному зобі” (номер державної реєстрації – 0198U000873). Здобувач – один із співвиконавців теми. Дисертантом досліджено метаболічні зміни вуглеводного обміну у хворих на ЦД 2-го типу на фоні вживання різних терапевтичних засобів.

Мета дослідження – з’ясувати закономірності змін показників вуглеводного обміну в патогенезі цукрового діабету під впливом гіпоглікемічних рослинних засобів та розробити на цій підставі нові підходи до корекції метаболічних порушень.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Об’єкт дослідження – цукровий діабет.

Предмет дослідження – корекція порушень вуглеводного обміну фітотерапевтичними засобами гіпоглікемічного впливу.

Методи дослідження – визначення рівня піруватдегідрогенази та вмісту піровиноградної кислоти в крові, концентрації ?-кетокислот у сечі для оцінки активності мультиферментної системи мітохондрій на стадії перетворення піровиноградної кислоти на ацетил-КоА; визначення рівня цукру в крові та в сечі для характеристики стадії компенсації цукрового діабету; визначення рівня холестерину і ліпопротеїдів низької густини як опосередкованих показників компенсації вуглеводного обміну; статистичні методи опрацювання результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено, що визначення вмісту піровиноградної кислоти і активності піруватдегідрогенази у крові та концентрації ?-кетокислот у сечі може використовуватися як чутливий критерій гіпоглікемічного ефекту фітотерапевтичних засобів. Уперше здійснено порівняльну оцінку класичних лабораторних досліджень (цукру в крові та в сечі) зі специфічними (?-кетокислоти в сечі, активність піруватдегідрогенази і піровиноградна кислота капілярної крові) при ЦД за умов коригуючої фітотерапії в експерименті та клініці, встановлено їх взаємозалежність. Отримані нові дані щодо ефективності порівняльної характеристики різних гіпоглікемічних чинників. Виявлено більшу ефективність складних рослинних зборів порівняно з використанням монофітотерапії. Вперше з’ясовано перевагу цукрознижувального ефекту нового комплексного збору порівняно з офіцинальним збором “Арфазетин” та виявлено вищий гіпоглікемічний ефект при поєднаному використанні нового комплексного збору з похідними сульфанілсечовини, порівняно з такими при застосуванні “Арфазетину” з глібенкламідом. З’ясовано нові аспекти патогенетичних механізмів гіпоглікемічної активності рослинних лікарських засобів, які, активізуючи піруватдегідрогеназу та зменшуючи вміст піровиноградної кислоти, сприяють активізації гліколізу і як наслідок зниженню рівня глюкози в крові. переходу до утворення ацетил-КоА. Вперше показано, що запропоновані нами фітотерапевтичні засоби знижують вміст холестерину та ліпопротеїдів низької густини у плазмі крові при цукровому діабеті, що може свідчити про їх антиатерогенний ефект.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дали змогу довести ефективність лікування ЦД легкого та середнього ступенів важкості з використанням нового комплексного збору самостійно та в комплексі з глібенкламідом. Отримані дані розширюють уявлення щодо патогенетичних механізмів гіпоглікемічного впливу засобів фітотерапії. Результати роботи стали фундаментом подальших багатоступеневих досліджень у напрямі виділення і створення нових гіпоглікемічних засобів.

Практичним результатом роботи стала розробка нового комплексного збору в лікуванні цукрового діабету (спільно з кафедрою фармакогнозії Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького), на який отримано патент України на винахід (№ 28381 А, Рішення про видачу Пат. України №96114206). Результати досліджень впроваджені у навчальний процес і курс лекцій на кафедрах біологічної хімії, патофізіології, ендокринології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького, на кафедрі ендокринології Української медичної стоматологічної академії в м. Полтаві, на кафедрах патофізіології Івано-Франківської державної медичної академії, Буковинської державної медичної академії, в роботу відділень ендокринології Івано-Франківської обласної клінічній лікарні, Одеського обласного психо-неврологічного диспансеру, 6-ї міської клінічної лікарні в м. Запоріжжі, а також у Львівському обласному ендокринологічному диспансері. Видано 3 методичні рекомендації.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено патентно-інформаційний пошук, опрацьована література по темі. З огляду на актуальність і ступінь вивчення проблеми аргументовано робочу гіпотезу дослідження, сформульовано мету і завдання, обґрунтовані методичні рішення. Здійснено розробку експериментальних моделей. Самостійно виконано експериментальну (на базі Центральної науково-дослідної лабораторії Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького) та клінічну (на базі Львівського обласного ендокринологічного диспансеру) частини роботи, математичний аналіз і статистичне опрацювання матеріалу, оформлено роботу, сформульовано висновки та практичні рекомендації. Автором розроблено НКЗ (полин звичайний, кульбаба аптечна, стручки квасолі, листя чорниці, цикорій дикий) у співавторстві з Л.В.Яворським, Л.В.Бензелем, О.Я.Цаль, Б.М.Зузуком. Автору також належать пропозиція складу цього фітозбору, вибір лабораторних показників спостереження, експериментальна та клінічна його апробація. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, використано фактичний матеріал досліджень автора. Висновки і положення сформульовано разом із співавторами. У тій частині впроваджень, що стосуються наукової новизни, викладено наукові положення, обґрунтовані автором.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації оприлюднені на 5-му з’їзді ендокринологів України (Київ, 1994), на 1-му Конгресі світової федерації українських фармацевтичних товариств (Львів, 1994), на науково-практичній конференції ІІ Міжнародних днів діабету в Україні (Львів, 1995), на науковій конференції присвяченій 75-літтю заснування УНДІ фармакотерапії ендокринних захворювань (Харків, 1994), на IV всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нове в клінічній фармакології і фармакотерапії захворювань внутрішніх органів” (Харків, 2002), обласних конференціях ендокринологів (Львів, 1998-2001), на об'єднаному засіданні кафедр патологічної фізіології та ендокринології (Львів, 1996, 2001), засіданні Львівського товариства ендокринологів (Львів, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 друкованих праць, із них 3 самостійно та 1 у співавторстві у фахових виданнях рекомендованих ВАК України, 2 самостійні роботи у наукових журналах, 8 у матеріалах конгресів і конференцій, 1 патент на винахід та 3 методичні розробки.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 167 сторінках і складається зі вступу, 5 розділів, списку 213 використаних джерел літератури, додатків. Дисертація ілюстрована 17 рисунками і 43 таблицями. Ілюстрації, бібліографічний опис літературних джерел та додатки викладені на 33 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Виконана робота об’єднує експериментальну і клінічну частини з вивчення метаболічного ефекту обраних фітотерапевтичних засобів.

Експериментальні дослідження проведені на 69 щурах – самцях, із яких 62 були з алоксановим діабетом, та обстежено 165 осіб, серед них 135 хворих на ЦД 2-го типу.

Для отримання моделі діабету щурам інтраперитонеально вводили алоксан у дозі 200 мг/кг (Баранов В.Г. и др., 1983). Розвиток діабету наставав через 24-30 год після введення діабетогенної дози. Резистентність до алоксану не зафіксована. До експерименту допускались щурі через два тижні після введення алоксану, тобто після усунення можливих токсичних ускладнень, спричинених алоксаном, та стабілізації стану тварин. Лікування глібенкламідом і фітотерапію призначали з 14-ї доби спостереження. Проводились серії досліджень на 14-ту та на 28-му добу захворювання в кожній групі з обраним терапевтичним підходом. Глібенкламід і фітопрепарати призначали у дозі 50 мг/кг маси тіла тварин в усіх групах експерименту (Малоштан Л.М. та ін., 1996). Загальну характеристику експериментальних та клінічних досліджень наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Загальна характеристика експериментальних і клінічних досліджень |

Експериментальні дослідження | Клінічні дослідження

Група | К-сть,

характе-ристика | Глібен-кламід |

Фітопрепарат | К-сть,

характеристика | Глібен-кламід | Фітопрепарат

I | 7

здорові–– | 30

здорові––

II | 8

алоксан–– | 30

ЦД 2-го типу, сер. важкості | +–

III | 9

алоксан | + | - | 15

ЦД 2-го типу, сер. важкості | + | Кульбаба аптечна

IV | 9

алоксан– | Кульбаба

аптечна | 15

ЦД 2-го типу, сер. важкості | + | Полин звичайний

V | 9

алоксан– | Полин

звичайний | 15

ЦД 2-го типу, сер. важкості | + | “Арфазетин”

VI | 9

алоксан– | “Арфазетин” | 15

ЦД 2-го типу, сер. важкості | + | НКЗ

VII | 9

алоксан– | НКЗ |

15

ЦД 2-го типу, сер. важкості | + | Плацебо,

чай чорний байховий

VIII | 9

алоксан– | плацебо,

фіз. розчин | 15

ЦД 2-го типу, легкого ступеня– | НКЗ

IX––– | 15

ЦД 2-го типу, легкого ступеня– | НКЗ

Статистичне опрацювання даних проводилось із використанням критерію Ст’юдента (Лакін Г.Ф., 1991). Статистично значущою вважали відміннність показників при р?0,05.

Здійснено порівняльну оцінку гіпоглікемічної активності відомих фітопрепаратів (полин звичайний, кульбаба аптечна), аптечного збору “Арфазетин” та запропонованого нами новий комплексний збір, що містив офіцинальні лікарські рослини, порівняно з призначенням окремо глібенкламіду та у комплексі з ним.

Беручи до уваги той факт, що основним патогенетичним пусковим механізмом ЦД є порушення перенесення глюкози в клітину, незалежно від типу ЦД, у дослідження були включені хворі на ЦД 2-го типу (легкий та середній ступені важкості), із м’якшим патогенетичним перебігом без кетоацидозу, уможливлюючи більшу свободу дій та незалежність від інсулінотерапії, яка обов’язкова при ЦД 1-го типу.

Ефективність певних видів комбінованого лікування при ЦД 2-го типу у хворих оцінювали за динамікою клінічних симптомів, а також описаним вище показникам. Під терміном “загальноприйняте лікування” (ЗПЛ) мали на увазі стандартний підхід до лікування хворих на ЦД 2-го типу, а саме: фізіологічна дієта з виключенням вуглеводів, що легко засвоюються, дозоване фізичне навантаження, а за неефективності перелічених заходів – гіпоглікемічні пероральні препарати (в нашому випадку – призначення глібенкламіду по 5 мг двічі на добу). Показники вуглеводного та ліпідного обмінів визначали до і після лікування, який у всіх групах хворих тривав 14 діб, окрім восьмої, де лікування НКЗ тривало 30 діб, і дев’ятої – 4 місяці.

Настій НКЗ і настій окремо взятих лікарських рослин, представлених у досліджуваних групах, готували за інструкцією до збору "Арфазетин", а саме: 10 г сировини поміщали в емальований посуд, заливали 400 мл (2 склянки) окропу, нагрівали у водяній бані 15 хв, охолоджували при кімнатній температурі не менше 45 хв, проціджували. Залишок сировини відтискали, а об'єм настою доводили перевареною водою до 400 мл. Хворі вживали настій по 1/3 склянки тричі на день за 30 хв до їди.

Хворим, що отримували переварену воду, підфарбовану чорним байховим чаєм, повідомляли, що вони вживають настій із цукрознижувальних трав. Лабораторні дослідження проводили до і після такої терапії. Всі хворі перелічених груп були на дієті №9 як до, так і під час спостережень.

Вміст піровиноградної кислоти, активність піруватдегідрогенази капілярної крові, а також рівень -кетокислот у сечі визначали в кафедральній лабораторії Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького за спеціальними методиками (Томашевсь- кий Я.І., Томашевська О.Я., 1992).

Результати досліджень та їх обговорення. Абсолютна або відносна недостатність інсуліну при ЦД призводить до розвитку гіперглікемії, гіперхолестеринемії та гіперліпопротеїнемії, в основі яких лежать такі механізми: посилення глікогенолізу, глюконеогенезу, зниження активності гліколізу в усіх інсулінозалежних тканинах, пригнічення ферментів циклу Кребса в печінці та м’язах, порушення перетворення глюкози на жири у печінці та жировій клітковині, посилення ліполізу (Зайчик А.Ш., Чурилов Л.П., 2000). Тому зручною моделлю для вивчення тканинного рівня гормональної регуляції вуглеводного обміну при ЦД є піруватдегідрогеназна система. Вивчення рівня ?-ліпопротеїдів та холестерину як показників ліпідного обміну свідчить про спряжені процеси обміну вуглеводів і жирів.

Спершу проведено аналіз лабораторних показників вуглеводного та ліпідного обміну у здорових тварин (І група експерименту) і здорових людей (І група клінічного дослідження). З’ясувалося, що коефіцієнт варіації цих показників у тварин коливався в межах від 10 до 19,8 %, а у здорових осіб – від 2,9 до 20 %, що свідчить про правильність виконання методик та однорідність обраних об’єктів дослідження. Середні значення відповідали нормам стосовно тварин і людей, наведеним у літературі (Баранов В.Г. та ін., 1983; Кендыш И.Н., 1985; Дедов И.И., 1992; Малоштан Л.М.та ін. 1996).

Виявлено особливості змін ПВК на фоні призначення різних засобів фітотерапії у тварин. Найнижче значення цього показника після проведеної терапії спостерігалося в групі, де під час лікування використовували глібенкламід, та в групі застосування полину звичайного, але з огляду на вихідні дані 14-ї доби показовими були зміни в групі тварин, де призначали новий комплексний збір. Вивчення ПДГ-акт. у крові щурів показало, що підвищення його рівня після застосованого лікування було найбільш виражене в групах, де використовували глібенкламід, офіцинальний збір “Арфазетин” та новий комплексний збір. У процесі досліджень виявлено взаємозалежність між змінами піровиноградної кислоти та активністю піруватдегідрогенази у крові тварин, що підтверджується даними інших авторів (Меньшиков В.В., 1987). Зміни рівня цукру в крові тварин також були найбільш виражені у групі використання глібенкламіду, на фоні призначення офіцинального збору “Арфазетин” та НКЗ. Вивчення концентрації ?-кетокислот показало найбільше його зниження в групі призначення кульбаби аптечної на противагу групі, де використовували глібенкламід. Зміни вмісту цукру в сечі експериментальних тварин були подібні до змін більшості інших показників, особливо на фоні використання глібенкламіду, офіцинального збору “Арфазетин” та призначення НКЗ. Найактивніше зниження рівня ?-ліпопротеїдів спостерігалось у групі призначення полину звичайного, хоч позитивні зміни виявлені і в інших групах. Значним було зниження рівня холестерину в крові у групах з використанням фітозборів, найвиразніше в групі лікування новим комплексним збором.

Слід підкреслити, що в експериментальних дослідженнях підвищення рівня ПДГ-акт. асоціювалось зі зниженням вмісту ПВК, цукру в крові та в сечі і зниженням концентрації холестерину і ?-ліпопротеїдів у крові. Така залежність обраних лабораторних показників була найбільш виражена в групах, де застосовували НКЗ, офіцинальний збір “Арфазетин” та глібенкламід. У групі плацебо лікувального ефекту не виявлено. Зміни показників, що вивчалися в цій групі, відрізнялися від аналогічних у інших групах. Різниця між середніми значеннями до і після лікування була недостовірна.

Як з’ясувалося, кожен досліджуваний показник по-своєму змінюється під впливом різних терапевтичних засобів. Наприклад, призначення глібенкламіду зумовлювало значні зміни у бік нормалізації таких показників, як вміст піровиноградної кислоти, активність піруватдегідрогенази і вміст цукру в сечі. Використання настою полину звичайного стимулювало виражені зміни вмісту ?-кетокислот і ?-ліпопротеїдів. Порівняно з іншими засобами терапії, новий комплексний збір чинив найбільший вплив на рівень цукру та концентрацію холестерину в крові. Застосування офіцинального збору “Арфазетин” найефективніше зменшувало рівень цукру в сечі.

Підсумовуючи результати досліджень у групах експериментальних тварин, треба зазначити, що використання нового комплексного збору, глібенкламіду та “Арфазетину”, кожного засобу зокрема, характеризується достовірними змінами вуглеводного та ліпідного обміну у напрямі повернення до вихідних параметрів, які були констатовані в доалоксановий період. Водночас з’ясувалося, що використання фітозборів має перевагу щодо їх гіпоглікемічної дії за результативністю, а саме – значною різницею між показниками до лікування та після проведеної терапії. У VІІІ групі експерименту (плацебо фізрозчином) не спостерігалось поліпшення досліджуваних показників порівняно з ІІ групою нелікованих тварин.

Під час клінічних досліджень порівняння досліджуваних показників до та після лікування вказувало на їх достовірну зміну окрім -ліпопротеїдів та холестерину. Різниця середніх значень вмісту -ліпопротеїдів була достовірною у всіх групах крім груп комплексного застосування кульбаби аптечної та “Арфазетину” Зміни вмісту холестерину в результаті лікування були достовірними лише у групі глібенкламіду. При порівнянні значень після лікування всіх груп із значеннями після лікування групи глібенкламіду виявлено достовірні зміни вмісту піровиноградної кислоти у групі з призначенням полину на фоні загальноприйнятого лікування, у групі глібенкламіду та в групах хворих із легким перебігом ЦД 2-го типу з використанням нового комплексного збору. Статистично достовірні зміни активності ріруватдегідрогенази серед груп з комплексним підходом спостерігаються лише у випадку призначення полину, глібенкламіду, а також у групах з легким перебігом ЦД 2-го типу. Причому в групі з призначенням полину це досягається за рахунок нижчих показників після лікування, ніж у групі глібенкламіду. Статистично достовірні зміни вмісту цукру в крові як у першій, так і в другій порції спостерігаються у групах з використанням кульбаби, полину, глібенкламіду та в групах ЦД легкого перебігу.

Аналізуючи розподіл значень ??-кетокислот у сечі після лікування в різних групах, можна зазначити, що нормалізація їх значень настала на фоні лікування новим комплексним збором у хворих на ЦД 2-го типу легкого перебігу. Показники в першій порції сечі були найнижчі в групі з тривалим лікуванням (упродовж чотирьох місяців). Треба також зауважити, що вміст? ?-кетокислот у першій та другій порціях до лікування в усіх групах виразно перевищував межу норми, але після лікування значно знижувався. Серед хворих на ЦД 2-го типу середнього ступеня важкості виділяються групи з використанням глібенкламіду, плацебо та нового комплексного збору на фоні глібенкламіду. Аналіз їх результатів не свідчить про значні відмінності між отриманими даними першої та другої порцій сечі після терапії. Порівнюючи зміни вмісту цукру в сечі по двох порціях, доходимо висновку, що найбільш активно його рівень знижується в групах хворих на ЦД 2-го типу легкого ступеня важкості, а також у групах використання глібенкламіду, плацебо та в групі нового комплексного збору на фоні глібенкламіду у хворих на ЦД 2-го типу середнього ступеня важкості.

Значення ?-ліпопротеїдів, що виходили за межі норми до лікування, після терапії нормалізувалися в усіх групах. У двох групах із дев’яти обстежених рівень холестерину до лікування був вищий за норму. У групі з використанням глібенкламіду у хворих на ЦД 2-го типу середнього ступеня важкості (курс лікування 14 діб) та в групі з призначенням нового комплексного збору у хворих на ЦД легкого перебігу після чотирьох місяців лікування рівень холестерину в крові досягав норми.

Аналіз результатів дослідження показав, що використання нового комплексного збору дає змогу добитися компенсації показників вуглеводного обміну у хворих на ЦД 2-го типу середнього ступеня важкості, не збільшуючи дозу глібенкламіду. У групах хворих, де застосовували лише глібенкламід, потрібно було збільшити загальнодобову дозу препарату для досягнення компенсації.

Застосування нового комплексного збору поруч із дієтою №9 у хворих на ЦД 2-го типу легкого ступеня важкості утримувало показники вуглеводного та ліпідного обміну в межах компенсації упродовж тридцяти діб та чотирьох місяців спостереження. Слід зазначити, що хворі цих груп мали ЦД 2-го типу легкої форми і потрапляли у стані субкомпенсації, тоді як хворі інших груп мали ЦД 2-го типу середньої важкості у стадії декомпенсації під час госпіталізації.

Застосування НКЗ без глібенкламіду в групах з уперше виявленим ЦД можна розглядати як ефективний чинник впливу на метаболічні процеси, що очевидно стосуються активізації гліколізу, пригнічення глюконеогенезу і глікогенолізу та можливі у випадку зниження вмісту глюкагону, пригнічення інсулінорезистенції.

Як позитивний момент можна підкреслити відсутність випадків тахіфілаксії в призначенні НКЗ упродовж тривалого часу (чотири місяці). З’ясувалося також, що застосування монофітосировини на фоні загальноприйнятого лікування не має переваг у досягненні кращих результатів порівняно з групою, де застосовували глібенкламід.

На третьому етапі аналізу досліджувані об’єкти поділено на такі, де лабораторні показники після лікування нормалізувалися, та на ті, що лише мали тенденцію до нормалізації. Для цього використано градації компенсації (цукор у крові та цукор у сечі), запропоновані Європейською групою ВООЗ із формування політики в галузі ЦД 2-го типу (1993), критерії ефективності лікування за даними О.О.Сергієнка, Р.Д.Макара (1997) та критерії методичних рекомендацій, розроблених на кафедрі ендокринології Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького (1991–1996).

Як з’ясувалося, кількість хворих, у яких вміст усіх досліджуваних показників наближався до норми і досягнув її, становила 100 % серед хворих з легким перебігом ЦД 2-го типу після тривалого курсу лікування (чотири місяці). Далі йде VІІІ група хворих (новий комплексний збір упродовж 30 діб), у якій цей відсоток дещо нижчий, але кращий порівняно ІІ–VІІ групами. Виняток становить лише показник піровиноградної кислоти. Серед хворих на ЦД 2-го типу середнього ступеня важкості, де досліджувані показники наближалися до норми і досягали її, оптимальними були результати лікування у VІІ (плацебо), ІІ (глібенкламід) та VІ (новий комплексний збір) групах.

Кількість хворих, у яких вміст всіх досліджуваних показників серед груп з легким перебігом ЦД нормалізувався, була найбільша у ІХ, потім – у VІІІ групі, а серед хворих із середнім ступенем важкості найкращі результати лікування отримані у VІІ, VІ та ІІ групах, що наближається до попередніх результатів. Треба зазначити, що з боку показників цукру в сечі першої і особливо другої порції такої аналогії не спостерігалося. Нормалізації досліджуваних показників у групах загальноприйнятого лікування і плацебо (ІІ,VІІ) досягали головно добиранням (збільшенням) дози глібенкламіду, тоді як у хворих VІ групи (новий комплексний збір) його дозу не збільшували, а у деяких окремих хворих навіть зменшували, що можна віднести на рахунок паралельного призначення нового комплесного збору. Подальші узагальнення отриманих результатів свідчать про однорідність позитивної динаміки в ІІ (глібенкламід) та в VІІ групах (плацебо).

Зміни з боку ліпідного обміну підтверджують гіполіпідемічний ефект рослинних чинників, що особливо виражено в групах з легким перебігом ЦД (IX, VIII). Серед груп із середнім ступенем важкості найвища ефективність їх спостерігалася в групах: VI (новий комплексний збір), ІІІ (кульбаба), VІІ (плацебо) та дещо менше у ІІ (глібенкламід).

На основі аналізу результатів експериментальних та клінічних досліджень можна зробити висновки, що серед досліджуваних показників ефективності фітотерапії найбільш чутливими індикаторами змін вуглеводного обміну були вміст піровиноградної кислоти, активність піруватдегідрогенази, вміст ?-кетокислот та ?-ліпопротеїдів, причому зміни рівня активності піруватдегідрогенази передують нормалізації піровиноградної кислоти, а ?-ліпопротеїди – холестерину. Отже, існує черговість змін, що настають у процесі лікування. Можна зазначити, що позитивні зміни в ліпідному обміні були більш виражені в групах з використанням рослинних чинників.

Порівняння ефективності лікування обраних терапевтичних засобів свідчить, що найбільш значні зміни в досліджуваних лабораторних показниках спостерігалися в групах з призначенням нового комплексного збору, глібенкламіду та меншою мірою офіцинального збору “Арфазетин”.

Результати дослідження свідчать про необхідність призначення нового комплексного збору поруч із препаратами сульфанілсечовини на прикладі засобу ІІ генерації цукрознижувальних засобів – глібенкламіду у хворих на ЦД 2-го типу, середнього ступеня важкості, оскільки комплексне лікування з одночасним призначенням фітозбору і глібенкламіду забезпечує синергічний гіпоглікемічний ефект. Ефективність такого вибору, на нашу думку, є прикладом поєднаного впливу панкреатичної (препарати сульфанілсечовини) та позапанкреатичної дії (гіпоглікемічні рослинні агенти).

Гіпоглікемічні засоби рослинного походження не можуть бути призначені без жодних застанов, позаяк вони потребують подальшого вивчення з метою більш точного і раціонального застосування поруч із сильнодіючими таблеткованими цукрознижувальними препаратами.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової задачі, яке полягає у патогенетичному обґрунтуванні застосування фітопрепаратів для корекції метаболічних порушень вуглеводного обміну при цукровому діабеті.

1.

2.

3.

4.

5.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО ТА ПРАКТИЧНОГО

ВИКОРИСТАННЯ ЗДОБУТИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1.

2.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

АНОТАЦІЯ

Кіхтяк О.П. Особливості показників вуглеводного обміну при цукровому діабеті за умов коригуючої фітотерапії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 – патологічна фізіологія. – Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України, м. Тернопіль, 2002.

Виявлено ефективність складних рослинних зборів порівняно з монофітотерапією. Запропонований нами новий комплексний збір має більш виражений вплив на вуглеводний та жировий обмін порівняно з іншими рослинними засобами і збором “Арфазетин” в експерименті та клініці. Вперше з’ясовано перевагу цукрознижувального ефекту нового комплексного збору порівняно з офіцинальним збором “Арфазетин” та більш виражений гіпоглікемічний результат в комплексному застосуванні з препаратами сульфанілсечовини у хворих на цукровий діабет 2 типу.

Доведено, що використання таких фітопрепаратів, як настій кореня кульбаби аптечної, настій трави полину звичайного, настій нового комплексного збору, сприятливо впливає на клінічний перебіг захворювання, стимулює зниження рівня цукру і піровиноградної кислоти в крові, стабілізує піруватдегідрогеназну систему, зменшує екскрецію -кетокислот і цукру з сечею, ?-ліпопротеїдів та холестерину.

Ключові слова: цукровий діабет, патогенез, піруватдегідрогеназна активність, фітотерапія.

АННОТАЦИЯ

Кихтяк О.П. Особенности показателей углеводного обмена при сахарном диабете в условиях корригирующей фитотерапии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 – патологическая физиология. – Тернопольская государственная медицинская академия им. И.Я.Горбачевского МОЗ Украины, г. Тернополь, 2002.

Выполненная работа объединяет экспериментальную и клиническую части по изучению метаболического эффекта избранных фитотерапевтических средств. Экспериментальные исследования выполнены