НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Липинська Олена Андріївна

УДК 336.47.003:656.31

УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ ТА МЕТОДІВ

ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ НАЦІОНАЛЬНОГО МОРСЬКОГО

СУДНОПЛАВСТВА В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.07.04 – Економіка транспорту і зв'язку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий

співробітник

Котлубай Михайло Іванович,

Інститут проблем ринку та економіко-

екологічних досліджень НАН України,

завідувач відділом.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Чекаловець Віктор Ігнатович,

Одеський державний морський університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри “Економіка підприємства і

підприємництво”

доктор економічних наук, професор

Загорулько Валентин Миронович,

Київський національний авіаційний університет

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри “Маркетинг і ресурсозабезпечення”.

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України,

відділ економічних проблем розвитку промисловості регіонів

(м. Львов).

Захист дисертації відбудеться 11.04.2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.177.01. в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м.Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий 27.02.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тараканов М.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах національні судноплавні компанії знаходяться в складному економічному становищі. Значний вік діючого флоту, невідповідність наявного тоннажу сформованій структурі вантажопотоків, необхідність модернізації та відновлення флоту вимагають значних інвестицій. Одночасно з цим, економічні труднощі держави, відсутність необхідної законодавчої бази, у тому числі і у відношенні заставного забезпечення, не дають можливості вітчизняним судновласникам ні накопичувати власні кошти достатніми темпами, ні користуватися кредитними ресурсами. Саме собою зрозуміло, що в існуючій економічній ситуації Українська держава не в змозі надати яку-небудь фінансову підтримку національним судноплавним компаніям, як це робиться у більшості країн світу.

Разом з тим, крім заходів фінансової підтримки, багато країн світу використовують також адміністративні заходи, які у визначеній ситуації виявляються навіть більш корисними. Такі заходи застосовувалися і у колишньому СРСР, де всі експортно-імпортні перевезення були закріплені за національним флотом або флотом, зафрахтованим національним перевізником. Це забезпечувало пароплавствам стабільну роботу поза залежністю від коньнюктури фрахтового ринку і, як наслідок, високий рівень прибутку, що забезпечував можливості виробничо-господарського розвитку. Специфіка застосування методів адміністративної підтримки полягає у тому, що вони торкаються, як правило, інтересів інших країн і у такому разі не можуть бути введені без попереднього дослідження та обґрунтування. У той же час існуючі розробки в цій області не дають відповідей на багато запитань. Тому подальші дослідження, у тому числі з урахуванням аналізу економічного і політичного положення України, є актуальними та обумовлюють рішення важливої державної задачі – відродження національного флоту.

Питання державної підтримки національного судноплавства неодноразово розглядалися в працях провідних спеціалістів у цій області, таких як М.І.Котлубай Г.С.Махуренко, М.Т.Примачов, В.І.Чекаловець, Є.Д.Крушкін, Ю.М.Цветов і інших. Проте, цілий ряд теоретичних положень, методологічних і методичних аспектів залишилися неопрацьованими. Це відноситься до виявлення факторів і умов ефективної реалізації тих чи інших форм і методів державної підтримки національного судноплавства, обґрунтування методичної бази, критеріїв вибору окремих методів чи груп методів і розробці математичного апарата для рішення даної задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках досліджень, що проводяться у відділі "Ринку транспортних послуг" інституту "Проблем ринку та економіко-екологічних досліджень" НАН України за темою “Теоретичні основи забезпечення народного господарства і територій України: розробка критерій оцінки, показників зміни, стандарту транспортної забезпеченості народного господарства і територій країни” (номер держреєстрації 0195U009402), в рамках якої особисто автором було здійснено дослідження форм і методів державного регулювання. А також були використані розробки автора у темі “Розробити концепцію розвитку і взаємодії транспорту України з Європейською та світовою транспортними системами” (номер держреєстрації 0198U001378) і зв'язані з державною програмою "Стабілізація і розвиток морського та річкового транспорту України до 2005 року" і Цільовою комплексною програмою розвитку і удосконалення транспорту до 2005 року – "Транспорт".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка наукового апарата економічного обґрунтування, вибору форм і методів державної підтримки національного судноплавства, що мають застосовуватись в Україні.

Відповідно до мети дослідження в дисертації поставлені і вирішуються слідуючи задачі:

- здійснення аналізу форм і методів державної підтримки національного судноплавства, що використовуються у світовій практиці;

- виявлення причин і факторів, що обумовлюють вибір і застосування різних методів державної підтримки;

- обґрунтування критеріїв вибору методів державної підтримки національних судновласників України в залежності від економічного та політичного положення держави;

- обґрунтування організаційно-економічних умов ефективного застосування методів адміністративної-правової підтримки державою національного судноплавства;

- постановка та обґрунтування економічного інструментарію рішення задачі регулювання перевезень, як основної та необхідної умови для ефективного застосування методів адміністративної підтримки національних судновласників;

- постановка та обґрунтування математичного апарата рішення задачі резервування перевезень і встановлення розмірів квот вантажів, що перевозяться національними судновласниками;

- техніко-економічні розрахунки, які підтверджують коректність розробленого економічного інструментарію.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є морське комерційне судноплавство України.

Предметом дослідження є форми і методи державної підтримки національного судноплавства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є об'єктивні економічні закони (закон вартості, закони управління та інші), на підставі яких здійснюється функціонування суб'єктів господарювання в ринкових умовах, фундаментальні дослідження і положення вітчизняної та іноземної науки в галузі судноплавства і економіки морського транспорту.

У дисертації використовувалися теоретичні і емпіричні методи дослідження (системний аналіз, аналогія, абстрагування, конкретизація, моделювання), а також специфічні методи (формалізація, гіпотетичний метод, створення теорії).

Наукова новизна отриманих досліджень. Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні нових і розвитку існуючих теоретичних і методичних положень в області вибору і застосування методів державної підтримки національних судновласників України з метою стабілізації і зміцнення їхнього фінансового стану та створення умов для відродження національного флоту.

Науковими результатами дисертаційного дослідження, вперше досягнутими та обґрунтованими є:

·

· визначення внутрішніх і зовнішніх умов ефективної реалізації різних методів державної підтримки національного судноплавства, а саме: необхідність створення національної системи фрахтування тоннажу, інституційного морського арбітражу, об'єднання всіх учасників морського перевезення на принципах фрахтового пулу для можливості оптимізації розподілу вантажопотоків по транспортній мережі, направленість діяльності країн чорноморського клубу на обмеження доступу судновласників інших країн у цей регіон в ринкових умовах;

· визначення критерію вибору і застосування методів адміністративно-правової підтримки національних судновласників;

· постановка задачі, розробка та обґрунтування математичного апарата оптимізації розмірів квот різних вантажів по напрямках перевезень, що резервуються за національними судновласниками України.

Розвиток відповідних теоретичних положень морської економічної науки у дисертації досягнуто шляхом:

·

· уточнення класифікації форм і методів державної підтримки підприємницької діяльності у торговельному судноплавстві по сферах, областях впливу і вихідних параметрах;

· обґрунтування економічного стимулювання національних вантажовласників здійснювати експорт товарів на умовах CIF, а імпорт – на умовах FOB;

· обґрунтування необхідності використання подвійного реєстрації суден та змін форм власності для підвищення ефективності діяльності національних перевізників;

·

·

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення полягає у розробці науково-обґрунтованого економічного інструментарію, що дозволяє вирішувати насущні задачі господарської практики, які зв'язані з прийняттям на державному рівні економічно обґрунтованих рішень у відношенні вибору форм і методів адміністративно-правової підтримки національних судновласників, зокрема, встановлення обґрунтованих розмірів квот вантажів, що резервуються за національним перевізником.

Результати дисертаційного дослідження, а саме, методичні положення про обґрунтування розмірів квот вантажів, які резервуються за національними морськими перевізниками, рекомендовані Міжнародною Асоціацією судновласників чорноморського басейну (БІНСА) до використання в країнах – членах асоціації (Акт-впровадження від 25 травня 2001 рр.).

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації здійснені вибір найбільш доцільних форм і методів державної підтримки для застосування в кожній країні, що залежіть від цілого ряду внутрішніх та зовнішніх факторів дослідження яких складає одну з важливіших задач морської економічної науки. Теоретичне узагальнення і нове рішення цієї проблеми як раз і наведене у даний дисертаційній роботі. Воно полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних і методологічних положень про економічну доцільність застосування методів державної підтримки національного судноплавства в Україні та встановлення економічно доцільних квот резервування вантажів за Українськими морськими перевізниками.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювалися і були схвалені на Науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу Одеського державного морського Університету /22-25 травня 2001 року/.

Публікації. За темою дисертацій опубліковано 7 робіт загальним обсягом 4,73 д.а. (особисто автору належить 3,24 д.а.), з яких 6 опубліковані у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 117 найменувань і 2 додатків. Повний обсяг роботи складає 195 листів, із яких 16 займають додатки та 9 список використаних джерел. Робота містить 6 малюнків та 14 таблиць, з яких 6 на окремих листах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтована актуальність теми дослідження, сформульовані цілі і задачі роботи, визначена методика дослідження, практична цінність, нові наукові результати і апробація роботи.

У першому розділі "Дослідження методів протекціонізму в міжнародному морському судноплавстві" аналізується сучасний стан зовнішньої торгівлі і морського транспортного флоту України, а також проведене дослідження форм і методів державної підтримки національного судноплавства у різних країнах.

Дослідження сучасного стану національного флоту показує, що вік більшості суден складає понад 20 років. Це робить їх не конкурентноздатними на світовому ринку перевезень, де вимоги до суден, і насамперед до їх віку, з кожним роком зростають. У той же час, самостійне здійснення процесу відновлення флоту для судновласників обтяжливо, а в Україні і зовсім не можливо. Отже, для виходу зі сформованої ситуації необхідна допомога держави.

З аналізу форм і методів державної підтримки, які застосовується в усьому світі можна зробити висновок, що в країнах із розвиненою економікою широко застосовуються заходи фінансово-економічного характеру у вигляді субсидування, податкових пільг та інші, котрі можна розглядати, як адекватні великім капітальним вкладенням із боку держави. У країнах з нестабільною економічною ситуацією, перевага віддається заходам, які не потребують фінансових вкладень, а забезпечують умови збільшення прибутковості: резервування перевезень вантажів і відповідна законодавча база. Однак, усі країни світу поза залежністю від рівня свого економічного розвитку активно проводять політику захисту національних інтересів у торгівлі і судноплавстві. Така політика здійснюється за рахунок забезпечення преференціального режиму для національних судновласників в каботажних перевезеннях аж до повного їх резервування, розподілу двосторонніх перевезень вантажів взаємної зовнішньої торгівлі, захисту національних інтересів при експорті транспортних послуг. Між іншим, в країнах з найбільш конкурентноспроможним національним судноплавством бачать ефективний захист національних інтересів у відмові від адміністративно-правового втручання в діяльність ринкових механізмів. Ці країни, в першу чергу ЄС, намагаються закріпити таке положення на міжнародному рівні, яке приведе до повного їхнього контролю над фрахтовими ринками країн, що розвиваються. Таким чином, у результаті узагальнення досвіду застосування різних форм і методів державної підтримки національних судновласників у світовій практиці встановлено, що для виходу із ситуації, яка склалася в національному судноплавстві, необхідна його державна підтримка, у першу чергу, за рахунок уведення визначених заходів адміністративно-правового характеру.

У другому розділі. "Економічні передумови застосування методів державної підтримки національного морського судноплавства" розроблена класифікація форм і методів державної підтримки національних судновласників; визначено термін “національний судновласник”; наведено обґрунтування внутрішніх і зовнішніх умов ефективної реалізації різних методів державної підтримки.

Проведене у першому розділі узагальнення досвіду застосування у світовій практиці різних заходів державної підтримки національних судновласників дозволило уточнити їх класифікацію шляхом введення нової класифікаційної ознаки – інформаційні методи державної підтримки, визначити місце і роль кожного з них у забезпеченні рішення задач відновлення флоту, виявити та оцінити їх достоїнства і недоліки. У результаті сформульовано висновок про те, що найбільш доцільними для Української держави на сучасному етапі є група методів адміністративно-правового регулювання, з котрих, у першу чергу, слід застосовувати заходи резервування перевезень, що може дати позитивні результати без яких-небудь фінансових вкладень.

Класифікація форм і методів державної підтримки національного судновласника наведена на рис. 1.

Аналізуючи поняття і визначення, що використовуються у комерційному судноплавстві, у дисертації обґрунтовується твердження про те, що не прапор судна визначає національність судновласника, а його національність визначається місцем реєстрації як суб'єкта господарської діяльності, тобто країною, де судновласник декларує доходи, платить податки й інші обов'язкові платежі. На цій підставі, в дисертації визначено термін "національний судновласник" під яким варто розуміти суб'єкта господарської діяльності, юридичну чи фізичну особу української держави, що оперує власним або зафрахтованим тоннажем, поза залежністю від форми власності та прапора судна, в інтересах витягу будь якої вигоди. Тому, використовуючи умови подвійної реєстрації тоннажу та певні зміни власників, можна уникнути застосування зворотних санкцій на застосування системі резервування перевезень.

Проблема відродження національного флоту зв'язана з рішенням наступних основних задач:

Рис. 1. Класифікація методів державної підтримки національних судновласників.

1) зі створенням економічних передумов відродження флоту, по перше, це пов'язано з необхідністю експорту товарів на умовах CIF та імпорту на умовах FOB, по друге – з резервуванням, у визначеній пропорції експортно-імпортних вантажопотоків за національними перевізниками і лібералізацією законодавства в частині введення необхідних пільг, що дозволяють стабілізувати та зміцніти фінансовий стан українських судновласників.

2) зі створенням національних систем фрахтування тоннажу, здатної ефективно функціонувати на світовому фрахтовому ринку, й інституційного морського арбітражу, як ефективної системи правового захисту національних морських перевізників.

3) з розробкою системи координації і взаємодії національних судновласників усіх форм власності для забезпечення досягнення найкращих економічних результатів у цілому по всьому національному флоті України на підставі оптимізації розподілу вантажопотоків.

Для переорієнтації національних вантажовласників на здійснення експорту товарів за базисом поставки на умовах CIF та імпорту товарів за базисом поставки на умовах FOB, у дисертації пропонується вивести з коштів оподаткування вантажовласників фрахтові платежі, що сплачуються національним перевізникам у розмірі від 100 до 200 відсотків сум фрахту. При використанні нижньої межи (100%) не відбудеться ніяких зменшень надходжень до державного бюджету, бо існуючи умови поставки – FOB на експорті та CIF на імпорті, виключають ставку морського фрахту з ціни товару національного вантажовласника.

Мета системи резервування вантажопотоків полягає в створенні для національних судновласників більш сприятливих умов у частині забезпечення їх вантажною базою.

У зв'язку з цим резервуванню підлягають не всі зовнішньоторговельні вантажопотоки, а тільки та їхня частина, яка дозволить національним судновласникам одержати найкращі фінансові результати виходячи з усіх можливих варіантів використання тоннажу.

Дана обставина вимагає деякого перегляду системи управління рухом вантажопотоків. Сутність такого полягає в координації системи транспортно-експедиторського обслуговування у єдиному органі в масштабах держави з метою встановлення оптимальної спеціалізації пунктів пропуску вантажів через митний кордон України, на основі якої буде виділена та частина вантажопотоків, що проходить через морські порти і яку має сенс піддати резервуванню. Таким органом може стати Національна Асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ).

Інакше кажучи, мова йде про створення фрахтового пулу експедиторів, фрахтувальників та перевізників з метою справедливого розподілення надходження (фрахту) при мінімальних витратах у цілому по транспортній мережі.

Встановлення межі спеціалізації в колишньому СРСР здійснювалося, головним чином, на підставі сформованої практиці роботи морських портів, виходячи або з найбільших обсягів вантажопереробки, або з найвищої повторюваності переробки того чи іншого вантажу протягом розглянутого періоду часу.

Встановлювана в такий засіб спеціалізація портів хоча і дає можливість визначити відповідні обмеження для задачі розподілу вантажопотоків, однак має цілий ряд недоліків з погляду економічної обґрунтованості отриманих результатів. Таким чином, дотепер задача встановлення спеціалізації морських портів практичного рішення не одержала, а наявні розробки в цій області можливо розглядати лише як попередні, що потребують подальшого дослідження.

Кінцевою метою розробки і впровадження практично всіх задач по удосконалюванню процесів управління є підвищення ефективності результатів виробничої діяльності. Не є виключенням і задачі щодо встановлення спеціалізації морських портів, кінцева мета яких складається в підвищенні ефективності морських перевезень вантажів. У свою чергу, ефективність виробничого процесу і управління ним прийнято виражати відношенням кінцевих результатів діяльності, досягнутих у сфері виробництва до витрат по їх здійсненню. Це співвідношення застосовується як критерій оцінки практичної цінності усіх використовуваних нововведень. Таким чином, виходячи з економічного змісту критерію ефективності, оптимальною спеціалізацією для кожного порту буде та, котра забезпечує його найвище значення.

Основним критерієм, що рекомендується практично у всій економічній літературі, у теперішній час прийнято вважати норму прибутку на капітал, що забезпечує його ефективне вкладення при реалізації альтернативних варіантів господарської практиці. У той же час задачі оперативного управління прийнято вирішувати, виходячи з досягнення внутрішньосистемних критеріїв, основними з яких є мінімум транспортних витрат, фінансовий результат або та ж норма прибутку на капітал чи витрати.

При рішенні задач розподілу перевезень, що пов'язані зі заміною елементів матеріально-технічної бази (МТБ) транспорту, обраний критерій повинен враховувати розходження термінів служби елементів МТБ. У свою чергу, при виборі варіантів капітальних вкладень складові критерію "норма прибутку на капітал" повинні бути відповідним чином дисконтовані.

На відміну від морських портів сухопутні пункти пропуску вантажів через митну територію України не мають таких істотних обмежень на спеціалізацію за видом вантажу, оскільки там, як правило, не здійснюється процес перевантаження з одних транспортних засобів на інші.

У зв'язку цим задача встановлення оптимальної спеціалізації пунктів пропуску може бути зведена до задачі встановлення раціональних господарських зв'язків виходячи з обраного критерію оптимальності. Постановка такої задачі полягає у досягненні екстремуму наступного математичного виразу:

; (1)

За умови:

1) (2)

2) (3)

3) (4)

де: – обсяг заявок на відправлення i-го вантажу в t-му періоді по j – му напрямку перевезень;

– пропускна спроможність перевантажувального комплексу n –го пункту пропуску через митний кордон країни по і-му вантажу для k-го виду транспорту за t -й період;

– вартість доставки однієї тони і- го вантажу k-м видом транспорту на j-му напрямку перевезень через n-й пункт пропуску через митний кордон країни у t-му періоді.

Дана задача встановлює спеціалізацію по експорту, відправленню вантажів. Імпорт (прибуття) варто планувати під експорт таким чином, щоб забезпечити ефективне зворотне завантаження транспортних засобів.

Установлена на підставі вище викладеного, спеціалізація пунктів пропуску вантажів через митну територію України утворить групу вхідних даних у вигляді спеціалізації портів України по номенклатурі вантажів і обсягам перевезень, на напрямках які повинні використовуватися при рішенні задачі встановлення оптимальних квот вантажопотоків, резервуємих за національним перевізником. Таким чином, у другому розділі сформульовані та обґрунтовані основні умови, що пов'язані з ефективною реалізацією методів резервування перевезень і розроблені заходи та засоби , які забезпечують їх успішне здійснення.

В третьому розділі. "Економічний механізм резервування вантажопотоків" приводиться обґрунтування критерію вибору і застосування методів адміністративно-правової підтримки національних судновласників, а також постановка задачі та обґрунтування математичного апарату оптимізації встановлення розмірів квот різних вантажів за напрямками перевезень, що резервуються за національними судновласниками України.

З числа задач, розв'язуваних у процесі резервування вантажопотоків за національним перевізником, найменш розробленими є питання обґрунтування і встановлення розмірів квот на перевезення національним тоннажем тих чи інших найменувань вантажів на тому чи іншому напрямку.

Задача квотування перевезень, яка вирішується на базі результатів розподілу перевезень по пунктах пропуску через митну територію України, ставить своєю метою максимізувати фінансовий результат національних судновласників шляхом надання їм гарантованих і економічно вигідних обсягів перевезень вантажів морем. Таким чином, якщо саме по собі виділення квоти на перевезення забезпечує судновласника певним обсягом транспортної роботи, то економічна вигідність даної роботи тим самим ще не гарантується. Справді, світовий фрахтовий ринок має властивості коливатися, тобто підвищувати чи знижувати активність у певні періоди часу на деяких напрямках та по деяким родам вантажів. Такі коливання активності приводять до відповідного коливанням рівня фрахтових ставок по напрямках перевезень, родам перевезених вантажів, тоннажним групам суден. Завдання полягає у тім, щоб по можливості найбільше повно врахувати ці коливання і, таким чином, обґрунтувати розміри встановлюваних квот для певних вантажопотоків на певних напрямках, щоб забезпечити найвищий фінансовий результат для вітчизняних судновласників. Це може бути досягнуто тільки шляхом урахування варіантів розміщення флоту по всіх можливих напрямках перевезень, включаючи перевезення вантажів іноземних фрахтувальників між іноземними портами і фрахтування іноземного тоннажу для забезпечення дотримання встановлених квот, якщо у визначений час альтернативний варіант використання національного флоту на деяких інших напрямках перевезень виявляється економічно більш вигідним. Таким чином, за критерій ефективності встановлення розмірів квот у даному випадку варто використовувати інтенсивність надходження прибутку в цілому по всім варіантам перевезень, маючи на увазі, що справедливість його перерозподілу буде здійснюватися у рамках утвореного ними фрахтового пулу, а це забезпечить найвищий фінансовий результат для всіх учасників морського перевезення. Загальна постановка задачі квотування перевезень дозволяє звести її математичну інтерпретацію до однієї з різновидів статичних задач розміщення. Так, нехай на визначений розрахунковий період буде пред'явлено до перевезення тонн i-го рода груза, на j-м направлении, при b-м виде перевозок. По кожному перевезенню є відомими: питомий фінансовий результат в інвалюті на одну тонну вантажу, що утвориться у експортера чи імпортера товару (чи маржа), інтенсивність валютних надходжень по кожному можливому варіанті перевезення для національного тоннажу, тоннажу фрахтуємого під перевезення зовнішньоторговельних вантажів і, у середньому, для національного тоннажу відфрахтовуваємого під перевезення вантажів іноземних фрахтувальників.

Потрібно знайти максимум наступної функції:

+ +

+ + _ (5)

_ max

При обмеженнях:

1) ; ; ; (6)

2) ; (7)

3) ; ; ; (8)

4) ; ; ; (9)

де:

g – умова відправлення (CIF, FOB і т.д.);

i – найменування вантажу;

ј – напрямок перевезень;

в – вид перевезень (експорт, імпорт і т.д.);

k – типи суден;

- граничний розмір установлюваної квоти ;

– питомий фінансовий результат експортера на одну тонну i-го вантажу по j-му напрямку при g-тій умові перевезень;

– обсяг зовнішньоторговельних операцій у тоннах по i-му вантажу на j-му напрямку і в-му виді перевезень;

– частка зовнішньоторговельних операцій, що освоюється національним тоннажем по i-му вантажу на j-му напрямку при в-му виді перевезень;

– частка зовнішньоторговельних операцій, освоювана фрахтуємим тоннажем по i-му вантажу на j-му напрямку при в-му виді перевезень;

і – відповідно продуктивність 1 тонни вантажопідйомності за добу експлуатації для k-го типу суден по i-му вантажу, на j-му напрямку при в-му виді перевезень і тоннажу, що фрахтується для перевезення i-го вантажу на j-му напрямку і в-му виді перевезень (тонно-милі на тоннаже-добу);

і – відповідно чисте валютне надходження на тоннаже-добу в експлуатації (ДчТэ) для національного тоннажу і тоннажу фрахтуємого по i-му вантажі на j-м напрямку в-м виді перевезень;

– питоме чисте валютне надходження на тоннаже-добу в експлуатації в середньому по k-му типу судів отфрахтованих під МІП;

- відстань перевезень на j-м напрямку для k- го типу суден;

- імовірність установлення адекватних санкцій протидії з боку іноземних держав.

Таким чином, максимальний фінансовий результат національних учасників зовнішньоекономічної діяльності складається з величини сумарного прибутку експортера по зовнішньоекономічній діяльності при роботі з квотованими вантажами ( ), з величини приросту прибутку власного флоту отриманої від перевезень квотованих вантажів ( ), з величини сумарного прибутку отриманої від перевезень квотованих вантажів іноземним флотом, зафрахтованим національними перевізниками ( ) і з величини сумарного прибутку від відфрахтування іноземним фрахтувальникам не використаного на перевезеннях квотованих вантажів національного флоту ( ), а також за винятком можливих збитків від введення відповідних санкцій з боку іноземних держав (). Імовірність введення адекватних санкцій з боку іноземних партнерів визначається величиною , яку у даному випадку, при відсутності будь-якої інформації відносно цього, слід прийняти як значення пропорційне величині маючи на увазі, що для вантажопотоку, якій має більшу питому вагу в загальному обсязі експорту варто очікувати і більшої імовірності застосування відповідних санкцій. У наступному, коли з'явиться яка не будь інформація щодо встановлення мір протидії, величина буде встановлюватись відповідним чином.

У результаті рішення задачі в зазначеній постановці будуть отримані величини квот різних вантажопотоків, що резервуються за національними перевізниками для кожного з напрямків перевезень. Отримані значення повинні бути оброблені та округлені до найближчих цілих чисел, або до використовуваних у світовій практиці пропорцій, або встановлені договірними відносинами з партнерами по напрямках перевезень (паритетні умови), або закріплені відповідними нормативними актами. У цьому випадку результат рішення оптимізаційній задачі буде мати не оптимальне, а квазіоптимальне значення. У розробленій математичній моделі (5) керуючі перемінні диференційовані по власному і фрахтуємому тоннажу, тому в першому обмеженні (6) сума їхніх значень обмежується граничним розміром квоти, що вибирається, виходячи з умов судноплавства на відповідному напрямку перевезень. У випадку якщо для визначених напрямків перевезень, на перевезення деяких вантажів, необхідно за якимись умовами ввести заборону на встановлення квот, граничне значення квоти у математичному виразу (6) може встановлюватися рівним нулю. У випадку, коли зовнішніми умовами визначається п'ятдесятьох відсоткове резервування вантажопотоків за національним тоннажем, величина відповідно приймається рівної 0,5. Граничне значення квоти, рівне одиниці, припускає відсутність яких-небудь обмежень на квотування, тобто можливість чи допустимість стовідсоткового резервування всіх перевезень за національними судновласниками, а величини і дадуть економічно доцільний розподіл перевезень між власним і зафрахтованим тоннажем. Співвідношення між величинами і у принципі може бути змінене в залежності від ситуації, що складається на фрахтовому ринку, коли зміна умов визначить економічну доцільність зміни раніше прийнятого рішення і відмовитись від відфрахтування власного тоннажу під перевезення МІП і, відповідно, фрахтування іноземного під перевезення зарезервованих вантажів української зовнішньої торгівлі, чи навпаки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове рішення проблеми розвитку міжнародного морського судноплавства, яке нерозривно пов'язане з державною підтримкою національних судновласників і виконується шляхом використання широкого спектру адміністративно-правових, фінансово-економічних та інших методів.

Найбільш суттєві наукові висновки та рекомендації, які отримані в представленій роботі полягають у наступному:

1. Державна підтримка національного судноплавства є невід'ємним елементом державної політики всіх країн, які так чи інакше здійснюють морські перевезення для забезпечення потреби зовнішньої торгівлі і володіють будь яким національним транспортним флотом.

2. Узагальнення досвіду застосування різних форм і методів державної підтримки у світовій практиці дозволило зробити висновок про те, що країни, які розвиваються, в основному використовують адміністративно-правові форми державної підтримки, а розвинуті - фінансово-економічні. Це пов'язано з розходженням в рівнях економічного розвитку і фінансового стану економіки.

3. Проведені дослідження форм і методів державної підтримки підприємницької діяльності у торговельному судноплавстві дозволили уточнити класифікацію шляхом введення нової класифікаційної ознаки – інформаційні методи державної підтримки та уточнення віднесення тих чи інших груп методів до ранніх ознак, що існували раніше.

4. Виходячи з економічного становища Української держави, віку, складу і стану флоту національних судновласників, у дисертації обґрунтовується необхідність застосування як першочергового способу державної підтримки - засобів адміністративно-правового характеру.

5. На основі системного аналізу реалізації різних методів державної підтримки виявлені внутрішні і зовнішні умови, що обумовлюють ефективне застосування методів адміністративно-правового регулювання в умовах Української держави.

6. Для забезпечення реалізації умов, які пов'язаних з ефективною реалізацією методів адміністративно-правового регулювання, в дисертації виконано обґрунтування критеріїв і постановка задачі оптимізації спеціалізації пунктів пропуску вантажів через митний кордон України, а так само виконано розрахунок контрольного приклада на умовних даних.

7. Дослідження економічного змісту і наслідку застосування методів резервування вантажопотоків у світовій практиці дозволило обґрунтувати в дисертації критерії і математичний апарат рішення цієї задачі. Таким чином, розроблений і сформульований науково обґрунтований інструментарій, що дозволяє вирішити важливу загальнодержавну задачу – встановлення економічно обґрунтованих квот резервування вантажопотоків за національними перевізниками з урахуванням можливості встановлення відповідних заходів з боку іноземних держав.

8. Застосування представлених у дисертації висновків і рекомендацій дозволить створити економічні передумови для відродження національного флоту шляхом надання національним морським перевізникам гарантованої найбільш вигідної роботи.

Розроблені в результаті дисертаційного дослідження наукові положення і висновки обумовлюють подальший розвиток морської економічної науки, спрямовані на стабілізацію економічного становища національних судновласників і перевізників шляхом надання їм найбільш вигідної транспортної роботи і тим самим будуть сприяти початку процесу відродження національного флоту України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Липинская А.А., Тимофеева Н.В. Коммерческий базис экономики флота. // Судоходство. – 1997. - №11. – С.42-46.

Особистий внесок автора: обґрунтування доцільності зміни базису постачання товарів для забезпечення становлення національного флоту України.

2. Липинская А.А., Москвиченко И.М. К вопросу разработки организационной структуры судоходной компании. – Одеса: Одеський державний морській університет. Випуск № 2 . – 1997. – С.34-39

Особистий внесок автора: Дослідження взаємозв'язку між обраною організаційною формою та ефективністю розвитку судноплавної компанією.

3. Липинская А.А. Задачи и эффективность правовых форм судоходных компаний. // Экономические инновации. Совершенствование систем управления предпринимательством. Сборник научных работ – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. Выпуск № 3. – 1998. – С.176-181

4. Липинская А.А., Котлубай А.М. Критерии управления транспортными системами.// Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Збірник наукових праць. – Одеса: Одеський державний морській університет. Випуск № 7. – 2000. – С.56-66

Особистий внесок автора: обґрунтування критеріїв рішення задач оптимізації розподілу перевезень вантажів.

5. Липинская А.А. Проблемы преференций национальным судовладельцам. // Транспортный комплекс Украины: экономика, организация, развитие. Сборник научных работ. – Киев: Институт (центр) комплексных транспортных проблем. Выпуск № 9-10. – 2001. – С.65-74.

6. Липинская А.А. Основные направления возрождения национального флота Украины. // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Збірник наукових праць. – Одеса: Одеський державний морській університет. Випуск № 10. – 2001. – С.5-14.

7. Липинская А.А. Оптимизация квотирования перевозок грузов национальными судовладельцами. // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Збірник наукових праць. – Одеса: Одеський державний морській університет. Випуск № 11. – 2001. – С.30-38.

Липинська О.А. Удосконалення форм та методів державної підтримки національного морського судноплавства в Україні.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.04. – Економіка транспорту і зв'язку. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2002.

Для рішення найважливішої задачі - широкої участі України в міжнародній морській торгівлі необхідне дослідження існуючих тенденцій функціонування і розвитку торгового мореплавання, форм і способів модернізації і відновлення морського транспортного флоту України. Дослідження існуючих форм і методів державної підтримки національного судноплавства дозволило систематизувати засоби, що використовуються для цієї мети і узагальнити досвід фінансової й адміністративно правової підтримки, наявний у світовій практиці.

Виходячи з цього, метою даної дисертації є розробка наукового апарата економічного обґрунтування вибору і застосування форм і методів державної підтримки національного судноплавства в Україні.

У результаті рішення зазначених задач одержали подальшій розвиток теоретичні і методичні положення в області обґрунтування і вибору методів державної підтримки національних судновласників з метою стабілізації і зміцнення їхнього фінансового стану і створення умов для відродження національного флоту.

Ключові слова: національний судновласник, державна підтримка, комерційне судноплавство, резервування перевезень, критерії ефективності, оптимізація квотування вантажопотоків.

Липинская А.А. Совершенствование форм и методов государственной поддержки национального морского судоходства в Украине.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.04. – Экономика транспорта и связи. – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2002.

Защищаемая диссертация является рукописью, которая содержит научные исследования по проблемам поддержки судоходных компаний со стороны государства.

Для решения важнейшей задачи - широкого участия Украины в международной морской торговле необходимо исследование существующих тенденций функционирования и развития торгового мореплавания, форм и способов модернизации и обновления морского транспортного флота Украины.

Развитие морского судоходство неразрывно связанно с государственной поддержкой национальных судовладельцев путем использования широкого спектра административно-правовых, финансово-экономических и других методов государственной поддержки. Выбор наиболее подходящих форм и методов государственной поддержки для применения в каждой отдельной стране зависит от целого ряда внутренних и внешних факторов исследования, что является составляющей одной из основных задач морской экономической науки. Соответственно финансово-экономическому состоянию каждой страны предпочтение отдается тем или другим методам государственной поддержки, выбор и применение которых должен быть научно обоснован и обеспечивать достижение наилучших результатов деятельности национальных судоходных компаний.

Исследование существующих форм и способов государственной поддержки национальных судовладельцев позволило систематизировать методы, использующиеся для этой цели и обобщить опыт финансовой и административно правовой поддержки, имеющийся в мировой практике.

Исходя из этого, целью настоящей диссертации являлась разработка научного аппарата экономического выбора и применения форм и методов государственной поддержки национального судоходства в Украине, а также установление экономически целесообразных квот резервирования грузов за украинскими морскими перевозчиками..

Для реализации поставленной цели в диссертации исследованы и решены следующие вопросы:

·

· классификация форм и методов государственной поддержки предпринимательской деятельности в торговом судоходстве по сферам, областям воздействия и исходным параметрам; определение термина "национальный судовладелец";

·

· обоснование критериев решения задач установления оптимальной специализации пунктов пропуска грузов через таможенную территорию Украины;

· постановка задачи и разработка математического аппарата решения задачи установления оптимальной специализации пунктов пропуска грузов через таможенную территорию Украины, как основного и необходимого условия применения методов административно-правовой поддержки национальных судовладельцев Украины;

·

· постановка задачи, разработка и обоснование математического аппарата оптимизации установления размеров квот различных грузов по направлениям перевозок, резервируемых за национальными судовладельцами Украины.

В результате решения указанных задач получили дальнейшее развитие теоретические и методические положения в области обоснования и выбора методов государственной поддержки национальных судовладельцев с целью стабилизации и укрепления их финансового положения и создание условий для возрождения национального флота.

Ключевые слова: национальный судовладелец, государственная поддержка, коммерческое судоходство, резервирование перевозок, критерии эффективности, оптимизация квотирования грузопотоков.

Alena A. Lipinskaya Perfection of the shapes and methods of state protection to merchant shipping in Ukraine.

Thesis for Ph.D. degree on a specialty 08.07.04. - economy of transport and communication. Institute of market and economical-ecological research. Ukrainian National Academy of Science - Odessa: 2002.

For the decision of a major task - wide participation of Ukraine in the international sea trading, it is necessary to research of the existing tendencies of functioning and development of merchant shipping, sources and ways of modernization and updating of presence tonnage of Ukrainian owners. The research of the existing forms and methods of state protection to the national shipowners has allowed to systematize ways used for this purpose and to generalize experience of financial and administratively legal protection, available in world practice.

Proceeding from this, the purpose of the present dissertation was the development of the scientific device of an economic choice both applications of the forms and methods of state protection to the national shipowners in Ukraine.

As a result, the further development theoretical and methodical rules in the field of a substantiation and choice of methods of