МИКОЛАЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

ЛАГОДІЄНКО Володимир Вікторович

УДК 631.16:658.155.4

ФОРМУВАННЯ ОПТИМАЛЬНОГО СКЛАДУ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

(на матеріалах Миколаївської області)

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

МИКОЛАЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Миколаївській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Червен Іван Іванович, Миколаївська

державна аграрна академія, завідувач

кафедри організації виробництва та агро-

бізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

член-кореспондент УААН

Амбросов Володимир Якович,

Харківський технічний університет

сільського господарства, завідувач

кафедри економіки

кандидат економічних наук, доцент

Тимчуренко Анатолій Миколайович,

Одеський державний аграрний університет,

завідувач кафедри економічної теорії і

аграрної економіки

Провідна установа: Кримський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

Кафедра економіки, м. Сімферополь,

смт. Аграрне

Захист відбудеться “ 21 ” червня 2002р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 у Миколаївській державній аграрній академії за адресою: конференцзала, вул. Паризької Комуни, 9, м. Миколаїв, 54010

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Миколаївської державної аграрної академії за адресою: вул. Карпенка, 73, м. Миколаїв.

Автореферат розісланий “ 20 ” травня 2002р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

Кандидат економічних наук, доцент Клочан В.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Агропромисловий комплекс України відіграє визначальну роль у досягненні продовольчої безпеки суспільства, яка є однією з основних умов стійкості і незалежності держави. Сьогоднішній його стан характеризується глибокими якісними змінами. Нові умови господарювання, зміна відносин власності, структурні зміни в економіці в період переходу до ринкових відносин, які супроводжувалися значним спадом виробництва, вимагають пошук резервів для покращення ситуації. Використання внутрішніх факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, що є важливою умовою створення економічних резервів для сталого економічного розвитку агропромислового комплексу в майбутньому, можливе за умови раціонального рівня розвитку матеріально-технічної бази та її головної ланки – основних виробничих фондів.

Глибокі кризові явища в економіці країни, посилення нееквівалентності обміну сільськогосподарської та промислової продукції, недооцінка основних засобів під час проведених урядом чергових індексацій вартості ресурсів, недосконала амортизаційна політика спричинили спад інвестиційної активності в аграрному виробництві, уповільнення оновлення і підвищення ступеню зносу основних фондів, що привело до кількісних та якісних змін у їх структурі та видовому складі, а також до зниження ефективності використання основних засобів виробництва. В зв'язку з цим на даному етапі значно підвищується роль їх відновлення та підвищення ефективності використання. Досягнути цього можливо за умови залучення необхідної кількості інвестиційних ресурсів, потрібних для техніко-технологічного переоснащення сільського господарства з використанням нових удосконалених засобів праці.

В економічній літературі вивчення та дослідження питань формування, підвищення економічної ефективності використання та оновлення основних виробничих фондів привертає увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Так, теоретичні аспекти підвищення капітальних вкладень та ефективності основних фондів та особливості формування основних фондів їх функціонування та відтворення, методи обґрунтування нормативів досліджувались і висвітлені у роботах вітчизняних вчених: П.Т. Саблука, Г.М. Підлисецького, В..Я. Плаксієнка, М.Я. Дем'яненка, В.Я. Дзиковича, М.С. Герасимчука, Л.В. Конторовича, В.Г. Більського, А.П. Покиньчереди, Р.Г. Кравченка, О.Д. Василика, О.В. Ольховикова, а також іноземних – А. Гроппелі, Е. Нікбахта, В. Хойєра, Х. Еберта, К. Томаса, Нельсона Ж.С., та іншими.

В працях названих вчених досліджені критерії та системи показників економічної ефективності основних виробничих фондів, закономірності їх оновлення, відтворення, шляхи більш раціонального використання та методи планування. Але значна більшість вітчизняних вчених розглядала ці проблеми стосовно умов командно-адміністративної економіки, державної та колективної власності, а зарубіжні вчені – розвиненої ринкової економіки. Проте сьогодні, в умовах зміни економічних формацій та переходу на ринкові умови господарювання і при панівній ролі приватної власності на основні засоби та землю, необхідно по-новому розглядати ці проблеми, які вимагають подальшого вивчення та опрацювання.

Все вище викладене і обумовило вибір теми даної дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний нами напрямок є частиною науково-дослідної теми кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївської державної аграрної академії “Організація інтенсивного виробництва в АПК”, яка є складовою підпрограми “Розробити пропозиції щодо організації виробництва та земельних відносин у ринкових умовах” (реєстраційний номер 01.04.01) Програми Інституту аграрної економіки УААН на 2001-2005 роки “Трансформація організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є дослідження теоретичних основ і розробка обґрунтованих пропозицій, практичних рекомендацій щодо формування та оновлення, відтворення видового складу і структури основних виробничих фондів аграрних підприємств та підвищення ефективності їх використання.

Вказана мета обумовила наступні задачі:

- висвітити економічну суть, роль і особливості формування основних виробничих фондів та методи оцінки ефективності їх використання в умовах переходу до ринкової економіки;

- дослідити структуру та видовий склад, вартісні та фізичні співвідношення, рівень фондооснащеності, стан оновлення основних виробничих фондів;

- проаналізувати економічну ефективність використання основних виробничих фондів і її вплив на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва;

- обґрунтувати можливості інвестиційного забезпечення сільськогосподарських підприємств при формуванні складу основних виробничих фондів і пропозиції щодо їх удосконалення і оптимізації;

- визначити головні напрями та знайти резерви підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів.

Предметом дослідження є питання формування і відтворення видового складу основних виробничих фондів, удосконалення їх структури та підвищення ефективності використання в умовах становлення ринку.

Об'єктом дослідження є аграрні підприємства Миколаївської області (з поглибленим вивченням розвитку господарств Новобузького району).

Методологія і методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові розробки вітчизняних та зарубіжних провідних вчених економістів-аграрників з проблем економічної ефективності використання, відтворення, формування складу та структури основних виробничих фондів, законодавчі та нормативні акти державних органів.

У процесі дослідження використані абстрактно-логічний, статистико-економічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, експериментальний, аналізу і синтезу, порівнянь, співставлень та інші методи проведення економічних досліджень.

Інформаційною основою досліджень є річні звіти аграрних підприємств Миколаївської області, бухгалтерська та статистична звітність, статистичні збірники Миколаївського обласного управління статистики і Комітету статистики України, матеріали наукових та інформаційно-публіцистичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

- уточнено сутність основних засобів виробництва – виходячи з їх функціональної ролі в умовах ринкової економіки;

- узагальнено теоретичні положення щодо удосконалення складу основних виробничих фондів аграрних підприємств, а також методичні підходи до розрахунку окремих показників ефективності їх використання;

- визначено основні фактори формування і розроблено комплекс рекомендацій щодо покращення забезпечення господарств технічними засобами, їх складу та підвищення ефективності використання;

- визначено комплекс факторів, що впливають на відновлення і підвищення ефективності біологічної групи основних засобів;

- обґрунтовано особливості і складові механізму стимулювання залучення інвестицій у відновлення основних фондів аграрного сектору АПК.

Особистий внесок здобувача. Дисертація і опубліковані статті є самостійною роботою автора. У спільних з І.Д. Бурковським і А.Г. Богатовим статтях автору належать розрахунки і основна частина висновків. З урахуванням особливостей перехідної економіки проведено комплексне дослідження складових формування основних виробничих фондів аграрних підприємств і підвищення їх ефективності.

Практичне значення мають такі результати дисертаційного дослідження, як комплекс розроблених автором заходів щодо підвищення забезпеченості господарств основними виробничими засобами, поліпшення структури і росту ефективності їх використання; визначенні за допомогою ПЕОМ оптимальний склад машинно-тракторного парку і бізнес-план закупки необхідної техніки для експериментального господарства – ВАТ-агрофірми “Зоря Новобужжя” Новобузького району Миколаївської області. Основні положення, висновки та рекомендації наукової роботи вже використовуються в практичній діяльності аграрних підприємств Миколаївської області, а також в навчальному процесі Миколаївської державної аграрної академії.

Ряд пропозицій здобувача щодо удосконалення структури основних виробничих фондів, підвищення забезпеченості ними аграрних підприємств та ефективності їх використання представляють практичний інтерес і для господарств інших регіонів України.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати роботи пройшли апробацію у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях інституту державного та муніципального управління, м. Запоріжжя в 2000 р., Харківського державного технічного університету сільського господарства в 2001 р., Миколаївської державної аграрної академії і Миколаївської облдержадміністрації в 2001 р., а також на регіональних конференціях Миколаївської державної аграрної академії в 2000 і 2001 рр.

Теоретичні і практичні розробки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на засіданнях і семінарах головних спеціалістів аграрних підприємств Миколаївської області в 1999-2001 рр.

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 8 статтях (в т.ч. 6 одноосібних): у колективній монографії – 1, у фахових виданнях (“Економіка АПК”, “Вісник аграрної науки Причорномор'я”) – 7. Загальний обсяг публікацій автора 2,3 друк. арк., з яких одноосібно – 1,9 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 155 найменувань, додатків. Основна частина роботи викладена на 154 сторінках. В роботі нараховується 36 таблиць і 6 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні та методичні основи формування та ефективності використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення” розглянуто сутність основних виробничих фондів (засобів), їх роль в ефективному розвитку аграрного виробництва в сучасних ринкових умовах, а також методичні підходи до оцінки ефективності використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення та їх складових.

Визначальна роль та економічне значення основних виробничих фондів полягає у тому, що вони завжди були мірилом і основою розвитку продуктивних сил сільського господарства, забезпечуючи відповідний рівень та темпи збільшення виробництва продукції. Нові умови господарювання, при яких право приватної власності на майно та земельні ділянки стає панівним у аграрному секторі, вимагають перегляду категорії основних фондів у зв'язку з розвитком такого поняття, як “капітал”. Тому сьогодні одночасно мають існувати категорії “основні виробничі фонди” і “основні виробничі засоби”.

Глибокі кризові явища в економіці країни (зростаюча інфляція, недосконала індексація, посилення нееквівалентності обміну сільськогосподарської та промислової продукції) призвели до зниження темпів розвитку і навіть спаду інвестиційної активності в агропромисловому виробництві, уповільнення оновлення основних виробничих фондів, підвищення ступеню їх зносу. Вказане знайшло відображення в скорочені якісного та кількісного складу основних засобів, зменшенні забезпеченості господарств ними, зниженні рівня ефективності виробництва кінцевої продукції. Збільшення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення відбувалося в основному шляхом підвищення цін на діючі і нові засоби праці (практично без введення додаткових виробничих потужностей). Все вищезазначене обумовило помітну зміну структури основних засобів аграрних господарств, яка в більшості випадків не відповідає реальним потребам виробництва. Формування кількісного та якісного складу основних фондів, покращення їх структури та використання повинні здійснюватися з урахуванням спеціалізації підприємства і перспектив його розвитку, а також передового досвіду.

У зв'язку з нестачею інвестицій в оновлення основних виробничих фондів у сучасних умовах їх розширене відтворення у сільському господарстві дуже проблематично. На даному етапі необхідно забезпечити хоча б просте їх відтворення з одночасним поліпшенням використання вже створеного технічного потенціалу.

Для оцінки ефективності використання (віддачі) основних фондів в якості ефекту доцільно брати вартість валової продукції (в співставних цінах) і прибуток, виробничі ж засоби слід використовувати у середньорічному виразі і з включенням до їх складу вартості землі. Ефективність використання окремої групи (виду) основних виробничих засобів необхідно оцінювати із застосуванням системи показників, перелік яких визначається специфікою кожної (кожного) з них.

У другому розділі “Аналіз складу та ефективності використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення аграрних підприємств Миколаївської області” проведено аналіз складу і відтворення основних виробничих фондів та забезпеченості ними підприємств, ефективності використання в цілому та їх окремих складових.

В останні роки у Миколаївській області спостерігається поступове зменшення вартості та питомої ваги основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (в загальному складі основних засобів) (табл.1).

Таблиця 1

Груповий склад основних виробничих фондів по аграрним підприємствам Миколаївської області на кінець року

Групи фондів Вартість фондів, тис. грн. Структура, %

1991р. 1996р. 1999р. 2000р. 1991р. 1996р. 1999р. 2000р.

Основні виробничі фонди – всього 3458523 4911537 4047901 3739273 87,6 90,3 87,9 92,6

в т. ч. сільгосппризначення 3288453 4693447 3885720 3330614 83,3 86,3 84,3 82,5

Невиробничі основні фонди - всього 488405 525604 559286 296970 12,4 9,7 12,1 7,4

Разом 3946928 5437141 4607187 4036243 100 100 100 100

Скорочення частки цієї групи основних засобів супроводжується і погіршенням показників їх відтворення (табл. 2). За період з 1991 по 2000 роки суттєво знизились коефіцієнти придатності та оновлення. Водночас значно підвищилися коефіцієнти зносу (1,5 разів) та вибуття (в 2,5 разів).

Таблиця 2

Основні показники відтворення основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення аграрних господарств Миколаївської області (на кінець року)

Показники Роки

1991 1996 1999 2000

Росту 1,11 1,00 0,93 0,91

Зносу 0,22 0,47 0,50 0,55

Придатності 0,78 0,53 0,50 0,45

Оновлення 0,13 0,02 0,02 0,05

Вибуття 0,04 0,03 0,07 0,13

Відсутність в продовж останніх років належного оновлення основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення у сполученні з високими ступенями зношення та списання привели до суттєвого погіршення їх структури і якісного стану. Зокрема, зменшення зазнала частка активних виробничих засобів аграрних підприємств: питома вага технічних засобів з 1991р. по 2000р. знизилася на 1,7 п.п., багаторічних насаджень - на 2,7, робочої та продуктивної худоби - на 6,7 п.п. Найбільше скорочення частки технічних засобів мало місце у Врадіївському, Казанківському, Новоодеському, Миколаївському, Первомайському, Веселинівському районах. Відповідно незначним воно було у Березанському, Арбузинському, Єланецькому, Очаківському районах.

Зменшення частки активних основних виробничих фондів у вартісному виразі в цілому по області супроводжувалося зниженням кількості їх складових: тракторний парк аграрних підприємств за аналізований період скоротився з 19020 до 10503 штук (тобто в 1,8 разів); число зернових комбайнів - з 4450 до 2400 штук (в 1,9 разів), кукурудзянозбиральних - з 670 до 350 (в 1,9 разів), кормозбиральних - з 657 до 320 (в 2,1 разів), бурякозбиральних - з 564 до 300 (в 1,9 разів); парк вантажних автомобілів - з 12 до 7,6 тис. одиниць (в 1,6 разів). У 5 разів знизилося поголів'я корів, у 10 разів – свиноматок, в 23 рази – вівцематок. На 34,5% зменшилися площі садів і на 43,7% - виноградників. Ця тенденція є характерною практично для всіх адміністративних районів області і більшості її господарств.

Переважна частина технічних засобів має строк служби понад 10 років (тоді як нормативний термін використання, наприклад тракторів дорівнює 7-10 років, а іншої техніки – 5-8). Проте розмір інвестицій в основний капітал понизився в 2000 р. порівняно з 1990 р. в 40 разів. У результаті техніка в останні роки списується майже у 2 рази менше, ніж належало за нормативними строками її експлуатації.

Зменшення кількості тракторів та комбайнів привело до значного росту навантаження земель (що знаходяться в обробітку) в розрахунку на одиницю техніки. В середньому по Миколаївській області його розмір виріс: по тракторах – з 95 га в 1991р. до 113 га в 2000р.; по зернозбиральних комбайнах – з 170 до 323 га.

Економічна криза аграрного сектору знайшла своє відображення і на пасивних основних засобах, загальна вартість яких з роками поступово зменшується. Проте частка будівель, споруд та передавального устаткування по сільськогосподарським підприємствам Миколаївської області в 2000 році склала 71,2%, що на 7,1% більше рівня 1991 р. Вказане зумовлено зменшенням частки активних засобів (особливо – багаторічних насаджень та продуктивної і робочої худоби). Розмір інвестицій в основний капітал понизився в 2000 р. порівняно з 1990р. в 40 разів. В результаті господарства аграрного сектору майже зовсім не інвестують капітальне будівництво, придбання технічних засобів тощо.

Ефективність використання основних виробничих фондів в цілому по господарствам Миколаївської області в динаміці не підвищується і навіть має тенденцію до зниження (табл. 3). Зокрема, фондовіддача в 2000 році зменшилась порівняно з 1996 роком на 9,5%. І тільки в 5-ти районах області (з 19-ти) був досягнутий ріст цього показника.

Таблиця 3

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в аграрних підприємствах Миколаївської області, грн.

Показники Роки

1996 1998 1999 2000

Припадає на 100 грн. вартості основних фондів:        

валової продукції сільського господарства в оцінці у порівняльних цінах 9,5 8,6 10,2 8,6

прибутку (+), збитку (-) -1,3 -3,4 -2,6 +1,5

Вартість основних фондів на 100 грн. валової продукції 1049,6 1164,9 977,8 1162,8

Як по Миколаївській області в цілому, так і всім її районам (за винятком Миколаївського та Казанківського районів) в останні роки спостерігається значне зниження ефективності використання головної складової основних виробничих фондів сільгосппідприємств - машинно-тракторного парку (табл. 4). За більшістю наведених в таблиці показників ефективність використання тракторного парку за аналізовані 10 років в області погіршується. Так, з 1991 по 2000 роки кількість відпрацьованих машино-днів зменшилися на 24,8%, а машино-змін – на 23%, річний виробіток - на 138,7 ет. га (тобто на 13,2%), змінний виробіток - на 0,2 ет. га ( тобто на 4,3%), денний - на 0,1 ет. га (13,2%), коефіцієнт використання робочого часу - майже на 25%. Підвищилися на 20,4 % витрати палива на одиницю тракторних робіт, збільшилася на 94% собівартість 1 ет. га (що передусім спричинений значним ростом цін на пальне). Зазначимо, що протягом цього періоду коефіцієнт змінності підвищився на 2,9%.

Таблиця 4

Рівень ефективності використання тракторів по аграрних підприємствах Миколаївської області

Показники Роки

1991 1996 1999 2000 2000 у % до1991

Відпрацьовано одним еталонним трактором за рік:          

машино-днів 223 182 158 168 75,3

машино-змін 228 189 167 175 76,8

Коефіцієнт використання річного фонду часу 0,84 0,69 0,59 0,63 75,0

Коефіцієнт змінності 1,02 1,04 1,06 1,05 102,9

Виробіток на 1 еталонний трактор, ет. га          

за зміну 4,6 5,2 4,8 4,4 95,7

за день 4,7 5,4 5,1 4,6 97,9

за рік 1047,6 980,6 803,3 908,9 86,8

Витрати палива на 1 ет. га, кг 9,3 9,7 11 11,2 120,4

Собівартість 1 ет. га., грн. x 12,7 16,5 24,7 -

Як свідчить проведений по господарствах Новобузького району аналіз показників ефективності використання зернозбиральних комбайнів і вантажних автомобілів, у 2000р. в порівнянні з 1991р. відбулось помітне їх зниження. Так, обсяг зібраного зерна одним комбайном у господарствах Новобузького району в 1991р. складав 35,2 т, в 1996р. – 26,1 т, в 2000р. – 22,2 т, а вироблених тонно-кілометрів одним автомобілем – відповідно 18988, 15463 і 5768.

У динаміці відбувається і значне падіння віддачі продуктивної худоби і багаторічних насаджень. Так, середньорічний надій молока від 1 корови по області в цілому у 2000 р. проти 1991 р. знизився в 2 рази (з 2435 кг до 1249 кг), урожайність садів - в 4,1 рази (з 60,5 ц/га до 14,6 ц/га), виноградників – в 1,1 рази (з 44,1 ц/га до 41,3 ц/га).

Враховуючи вищевказане, потрібні невідкладні заходи щодо підвищення забезпеченості господарств основними виробничими засобами, удосконалення їх складу та підвищення ефективності використання.

У третьому розділі “Організаційно-економічні заходи щодо удосконалення складу основних виробничих фондів та підвищення ефективності їх використання” висвітленні головні фактори, які є необхідними для формування оптимального складу основних виробничих засобів та більш ефективного їх застосування у виробництві.

Покращенню складу і стану основних виробничих засобів, підвищенню ефективності їх використання насамперед сприятимуть ріст рівня концентрації виробництва (до оптимальних розмірів) та раціональна його спеціалізація. Вказане підтверджується результатами проведеного по господарствах Новобузького району кореляційно-регресійного аналізу. Коефіцієнти детермінації склали: по залежності фондовіддачі від розмірів сільськогосподарського виробництва (в якості показника яких взято вартість валової продукції) – 0,65; по залежності фондовіддачі від рівня спеціалізації господарств – 0,6327.

З метою підвищення ефективного використання основних виробничих засобів розмір аграрних підприємств Новобузького району Миколаївської області з колективною формою господарювання (за вартістю валової продукції сільського господарства у співставних цінах) повинен бути не менше 760 тис. грн. За умовою досягнення вказаного рівня концентрації всіма господарствами району можна додатково отримати 15246 тис. грн. валової продукції за рік.

Важливим напрямом вирішення проблем з оптимізації розмірів виробництва та його спеціалізації є посилення розвитку інтеграційних процесів (міжгосподарська кооперація і агропромислова інтеграція). Як форма організації виробництва, міжгосподарська кооперація передбачає більш глибоку його спеціалізацію на основі об'єднання виробничих ресурсів господарств – учасників кооперування. Її виникнення спричинене об'єктивною необхідністю дальшого посилення концентрації виробництва (слід ураховувати, що у більшості господарств відсутні в достатній кількості потужності для організації виробництва на сучасній технічній основі).

Перспективною організаційною формою підвищення активної ролі фінансів в оздоровленні економіки сільськогосподарських підприємств та розвитку інтеграційного процесу (як фактора поглиблення концентрації та спеціалізації) є аграрно-промислово-фінансові групи. Пріоритетом при створенні сучасного інтегрованого об'єднання є забезпечення фінансової стійкості його учасників, наявності в складі потужного інвестора – банку чи потужного промислового підприємства. Останні тісно задіяні в технологічному ланцюгу, мають спільну заінтересованість у кінцевих результатах.

Підвищення оснащеності сільського господарства основними виробничими фондами до економічно обґрунтованого рівня, удосконалення їх видового складу і структури дозволять оновлювати та модернізувати матеріально-технічну базу підприємств (у сполученні з впровадженням досягнень науково-технічного прогресу), прискорити вирішення важливих завдань по дальшій інтенсифікації виробництва, застосуванню прогресивних технологій. Дослідження, проведені по матеріалах аграрних підприємств Новобузького району, показали, що рівень забезпеченості основними виробничими фондами, необхідний для досягнення росту ефективності виробництва, повинен складати не менше 310 тис. грн. на 100 га сільськогосподарських угідь.

Для забезпечення оптимальної структури основних виробничих фондів треба досягти збалансованості між їх активною та пасивною частинами. Як показали дослідження по господарствах Новобузького району, частка активних фондів у загальній структурі повинна становити не менше 22%. Більш низький ж її розмір веде до зменшення рівня ефективності використання основних виробничих фондів (табл. 5).

Таблиця 5

Вплив питомої ваги активної частини основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (в їх загальній вартості) на рівень ефективності аграрного виробництва в господарствах Новобузького району за 2000 р.

Показники Групи аграрних підприємств за питомою вагою активної частини фондів, % По всіх групах Індекс III група до I

I до 15,5 II 15,6-22,0 III понад 22,0

Кількість господарств у групі 10 9 7 26 X

Середня питома вага активної частини фондів, % 12,9 18,4 29,2 19,2 2,3

Вироблено валової продукції сільського господарства (у порівняльних цінах) на:

- 100 га сільгоспугідь, тис. грн. 22,1 23,8 26,0 23,7 1,2

- 1 працівника, тис. грн. 3,7 4,2 4,6 4,1 1,2

- 100 грн. основних виробничих фондів сільгосппризначення, грн. 11,2 13,4 15,9 13,2 1,4

Прибуток на 1 тис. грн. основних виробни- чих фондів, грн. 10,84 13,12 13,72 14,0 1,3

Рівень рентабельності, % 12,2 13,8 15,1 13,5 1,2

Формування оптимальної структури основних виробничих засобів найбільш доцільно здійснювати з використанням методів економіко-математичного моделювання. Визначений за його допомогою оптимальний склад машинно-тракторного парку для ВАТ-агрофірми “Зоря Новобужжя” Новобузького району включає 11 тракторів, 7 комбайнів і 171 знаряддя (для досягнення цього підприємству необхідно придбати 5 тракторів, 2 зернозбиральних комбайна, 10 знарядь). Це дозволить господарству забезпечити своєчасне і якісне виконання всіх технологічних операції, що сприятиме підвищенню урожайності сільськогосподарських культур, покращенню інших показників ефективності їх вирощування, забезпечить економію коштів від його експлуатації в розмірі 12,3 тис. грн.

Для здешевлення основних виробничих фондів і підвищення ефективності їх використання основний упір слід робити на застосування найбільш досконалих вітчизняних марок технічних засобів. Як свідчать наведені в дисертації розрахунки, використання вітчизняної техніки значно економічно вигідніше, ніж закордонних зразків (табл. 6). Для покращення ж її якості, підвищення надійності і продуктивності необхідними є дійова фінансова підтримка заводів сільськогосподарського машинобудування з боку держави і її обґрунтована, стимулююча технічна політика.

Таблиця 6

Склад та розрахована структура витрат на вирощування 100 га озимої пшениці при використанні іноземної (I варіант) і вітчизняної (II варіант) техніки *

Статті витрат Обсяг робіт, га Розцінка, грн./га Разом витрат, грн. Відхи-лення, грн.

I варіант II варіант I варіант II варіант

Культивація 100 37,38 22,16 3738 2216 - 1522

Посів 100 41,32 24,23 4132 2423 - 1709

Коткування 100 23,61 13,85 2361 1385 - 976

Боронування 100 14,17 8,31 1417 831 - 586

Внесення добрив 100 51,32 34,23 5132 3423 - 1709

Обприскування 100 35,54 25,50 3554 2650 - 904

Прокоси, розкоси (10%) 10 165,0 94,0 1650 940 - 710

Протипожежна оранка 10 99,04 59,9 990 599 - 391

Збирання 90 165,0 94,0 14850 8460 - 6390

Разом витрат 100 X X 37824 22927 - 14897

* - за діючими розцінками Миколаївської державної МТС 2001 р.

Враховуючи сучасний скрутний стан економіки сільського господарства, власну порівняно міцну технічну базу (з включенням до її складу найбільш досконалої високопродуктивної, економічної і надійної техніки) повинні мати насамперед економічно сильні підприємства. Її слід формувати з урахуванням їх розмірів і виробничої спеціалізації. Для економічно слабких ж і невеликих за розміром господарств доцільним є кооперування їх коштів з метою сумісного володіння та використання технічних засобів на міжгосподарській основі, залучення техніки і послуг міцних підприємств, а також машинно-технологічних станцій і мехзагонів.

Важливе місце у покращенні забезпеченості аграрного виробництва технікою та підвищення ефективності її використання повинні займати сервісні формування, до яких належать ремонтно-обслуговуючі підприємства та організації матеріально-технічного постачання. До їх функцій, насамперед, входять такі, які невигідно здійснювати господарствам власними силами (забезпечення їх новою технікою і запасними частинами, технічне обслуговування та ремонт складних машин і обладнання, відновлення та реалізація зношеної техніки, комісійна торгівля, навчання споживачів). Дослідження показали, що у ВАТ-агрофірмі “Зоря Новобужжя” доцільно створити центр по ремонту техніки для господарств Новобузького району. Для цього додатково потрібно 41,8 тис. грн. капітальних вкладень.

З переходом до багатоукладної економіки система техсервісу поряд з існуючою трьохрівневою структурою повинна включати і економічно та юридично самостійні дилерські формування (як це робиться у більшості розвинутих країн світу). Це повинні бути економічно й юридично самостійні структури, до функцій яких входитиме перелік робіт, які невигідно виконувати власними силами господарств: реалізація нової техніки і запасних частин.

Дослідження показали, що для збільшення обсягів виробництва продукції багаторічних насаджень в Миколаївській області доцільно здійснити наступні заходи:

- закладення за період з 2002 по 2004 рр. 2044 га молодих виноградників (в 2002 р. – 838 га, 2003 р. – 629 га, 2004 р. – 577 га), а також 1007 га садів (у тому числі 257 га – в 2002 році, 380 га – в 2003 р, і 370 га – в 2004 р.);

- підвищення продуктивності насаджень – за рахунок зменшення зрідженості, впровадження найбільш перспективних сортів і клонів, застосовування капельного зрошення та поліпшення догляду за ними. Середня урожайність виноградників в 2002 р. планується на рівні до 52,5 ц/га, в 2003 р. – 53,2 ц/га, в 2004 р. – 54,1 ц/га, а садів – з 30 ц/га в 2001 р. довести до 55 ц/га в 2004 р.

Для підвищення ефективності використання продуктивної худоби доцільно впроваджувати енерго- та ресурсозберігаючі технології, здійснити перехід на науково обґрунтовані норми годівлі тварин, сформувати належну інфраструктуру ринку продукції галузі. При цьому на регіональному рівні першочергову увагу необхідно сконцентрувати на:

- фінансуванні (за рахунок місцевих бюджетів) програм селекції тварин;

- розширенні мережі сервісних послуг товаровиробникам (у першу чергу – з питань селекції та відтворення сільгосптварин, заготівлі, переробки і реалізації тваринницької продукції тощо);

- впровадженні прогресивних маловитратних технологій, підготовці та перепідготовці кадрів масових професій на селі, створенні консультативно-дорадчих служб з наданням широкого спектру послуг сільськогосподарським товаровиробникам у питаннях розвитку тваринництва.

На рівні господарств насамперед слід забезпечити необхідні обсяги виробництва кормів, належні умови утримання та годівлі тварин, дотримання технологій виробництва продукції, селекційно-племінної роботи і ветеринарного обслуговування.

Основою збільшення виробництва продукції тваринництва повинна стати стабілізація і нарощування кількості маточного поголів'я, значний ріст його продуктивності, підвищення якості і здешевлення продукції. До 2004 р. обсяги виробництва м'яса в забійній масі в Миколаївській області потрібно довести до 49,3 тис. т (що переватиме рівень 2000 р. на 17,6%), молока – до 398 тис. т (приріст дорівнюватиме 14%), яєць – до 185 млн. шт. (більше на 13%). Це забезпечить душове споживання м'яса і м'ясопродуктів та яєць на рівні 60% від норм фізіологічних потреб, молока та молочних продуктів – 90%.

В умовах, коли у більшості господарств власних коштів на оновлення основних засобів майже немає, а бюджетні можливості держави дуже обмеженні, перевагу слід віддавати в першу чергу розвитку кредитних спілок, кооперативних банків, лізингу, залученню коштів інших (у тому числі іноземних) інвесторів.

ВИСНОВКИ

1. Нові умови господарювання вимагають перегляду категорії основних фондів у зв'язку з розвитком такого поняття, як “капітал”. Тому сьогодні одночасно можуть використовуватися категорії “основні виробничі фонди” і “основні виробничі засоби”. Оскільки проведені в останні 10 років індексації основних фондів не відповідають фактичним темпам зростання їх вартості, у найближчі роки доцільно провести нову їх індексацію, яка б урахувала дійсний стан справ у цьому питанні.

Для оцінки ефективності використання (віддачі) основних фондів в якості ефекту доцільно брати вартість валової продукції (в співставних цінах) і прибуток, виробничі ж засоби слід використовувати у середньорічному виразі і з включенням до їх складу вартості землі. Ефективність використання окремої групи (виду) основних виробничих засобів необхідно оцінювати із застосуванням системи показників, перелік яких визначається специфікою кожної (кожного) з них.

2. В останні роки у Миколаївській області спостерігається поступове зменшення вартості та питомої ваги основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (в загальному складі основних засобів). Скорочення частки цієї групи основних засобів супроводжується і погіршенням показників їх відтворення.

3. Відсутність належного оновлення основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення у сполученні з високими ступенями зношення та списання привели до суттєвого погіршення їх структури і якісного стану. Зокрема зменшення зазнала частка активних виробничих засобів аграрних підприємств (технічних засобів, багаторічних насаджень, робочої та продуктивної худоби). Останнє насамперед пов'язано з негативними змінами в кількості практично кожного виду основних фондів цієї групи: тракторний парк за аналізований період скоротився в 1,8 разів, число зернових комбайнів – в 1,9 разів, кукурудзянозбиральних – в 1,9 разів, кормозбиральних – в 2,1 разів, бурякозбиральних – в 1,9 разів, парк вантажних автомобілів – в 1,6 разів. Майже у 5 разів знизилося поголів'я корів, у 10 разів – свиноматок, в 23 рази – вівцематок. На 34,5% зменшилися площі садів і на 43,7% - виноградників. Ця закономірність є характерною практично для всіх адміністративних районів області і більшості її господарств.

Переважна частина технічних засобів має строк служби понад нормативного терміну. Проте розмір інвестицій в основний капітал понизився в 2000 р. порівняно з 1990 р. в 40 разів. У результаті техніки в останні роки списується майже у 2 рази менше, ніж належало за нормативними строками її експлуатації.

4. Зменшення кількості технічних засобів привело до значного росту навантаження земель, що знаходяться в обробітку, в розрахунку на одиницю техніки. В середньому по Миколаївській області його розмір виріс: по тракторах з 95 га в 1991 р. до 113 га в 2000 р.; по зернозбиральних комбайнах - з 170 до 323 га.

5. Ефективність використання основних виробничих фондів в цілому по господарствам Миколаївської області в динаміці знижується. Зокрема фондовіддача в 2000 році зменшилась порівняно з 1996 роком на 9,5% (і тільки в 5-ти її районах з 19-ти був досягнутий ріст цього показника). Водночас погіршилися показники ефективності використання і практично всіх складових основних виробничих фондів (тракторів, комбайнів, продуктивної худоби і багаторічних насаджень).

6. Оскільки у зв'язку з кризовим фінансовим станом більшість сільськогосподарських підприємств не в змозі забезпечити розширене відтворення, на даному етапі упір слід робити насамперед на простому їх відтворенні ( у сполученні з покращенням використання вже існуючого потенціалу на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу). Дослідження, проведені по матеріалах аграрних підприємств Новобузького району, показали, що рівень забезпеченості основними виробничими фондами, необхідний для досягнення росту ефективності виробництва, повинен складати не менше 310 тис. грн. на 100 га сільськогосподарських угідь.

7. Покращенню складу і стану основних виробничих засобів, підвищенню ефективності їх використання насамперед сприятимуть ріст рівня концентрації виробництва (до оптимальних розмірів) та раціональна його спеціалізація. Вказане підтверджується результатами проведеного по господарствах Новобузького району кореляційно-регресійного аналізу. Розмір аграрних підприємств Новобузького району Миколаївської області з колективною формою господарювання (за вартістю валової продукції сільського господарства у співставних цінах) повинен бути не менше 760 тис. грн. За умовою досягнення вказаного рівня концентрації всіма господарствами району можна додатково отримати 15246 тис. грн. валової продукції за рік. Важливу роль повинні зіграти і міжгосподарська кооперація та агропромислова інтеграція.

8. Для забезпечення оптимальної структури основних виробничих фондів треба досягти збалансованості між їх активною та пасивною частинами. Виходячи з досліджень по господарствах Новобузького району, частка активних фондів у загальній структурі повинна становити не менше 22%.

9. Визначений за допомогою економіко-математичного моделювання оптимальний склад машинно-тракторного парку для ВАТ-агрофірми “Зоря Новобужжя” Новобузького району включає 11 тракторів, 7 комбайнів і 171 знаряддя (для досягнення цього підприємству необхідно придбати 5 тракторів, 2 зернозбиральних комбайна, 10 знарядь). Це дозволить господарству забезпечити своєчасне і якісне виконання всіх технологічних операції, що сприятиме підвищенню урожайності сільськогосподарських культур, покращенню інших показників ефективності їх вирощування, забезпечить економію коштів від його експлуатації в розмірі 12,3 тис. грн.

Для здешевлення основних виробничих фондів і підвищення ефективності їх використання основний упір слід робити на застосування найбільш досконалих вітчизняних марок технічних засобів. Як свідчать наведені в підрозділі 3.2 розрахунки, використання вітчизняної техніки значно економічно вигідніше, ніж закордонних зразків.

10. Враховуючи сучасний скрутний стан економіки сільського господарства, власну порівняно міцну технічну базу (з включенням до її складу найбільш досконалої високопродуктивної, економічної і надійної техніки) повинні мати насамперед економічно сильні підприємства. Її слід формувати з урахуванням їх розмірів і виробничої спеціалізації. Для економічно слабких ж і невеликих за розміром господарств доцільним є кооперування їх коштів з метою сумісного володіння та використання технічних засобів на міжгосподарській основі, залучення техніки і послуг міцних підприємств, а також машинно-технологічних станцій і мехзагонів. Дослідження показали, що у ВАТ-агрофірмі “Зоря Новобужжя” доцільно створити центр по ремонту техніки для господарств Новобузького району. Придбання обладнання для нього потребує 41, 8 тис. грн. капіталовкладень.

11. Збільшення обсягів виробництва продукції багаторічних насаджень повинно відбуватися за рахунок закладань в Миколаївській області в 2002-2004 роках 2044 га виноградників і 1007 га садів, а також доведення у 2004 році урожайності виноградних насаджень до 54,1 ц/га, а плодових – 55, 0 ц/га.

Для підвищення ефективності використання продуктивної худоби доцільно впроваджувати енерго- та ресурсозберігаючі технології, здійснити перехід на науково обґрунтовані норми годівлі тварин, сформувати належну інфраструктуру ринку продукції галузі. Основою роботи у тваринництві повинні стати стабілізація і нарощування кількості маточного поголів'я, значний ріст його продуктивності, підвищення якості і здешевлення продукції. До 2004 р. обсяги виробництва м'яса в забійній масі в Миколаївській області потрібно довести до 49,3 тис. т (що переватиме рівень 2000 р. на 17,6%), молока – до 398 тис. т (приріст дорівнюватиме 14%), яєць – до 185 млн. шт. (більше на 13%).

12. В умовах, коли у більшості господарств власних коштів на оновлення основних засобів майже немає, а бюджетні можливості держави дуже обмеженні, перевагу слід віддавати в першу чергу розвитку кредитних спілок, кооперативних банків, лізингу, залученню коштів інших (у тому числі іноземних) інвесторів.

Комплексне застосування в практиці аграрних підприємств Миколаївської області результатів даного дисертаційного дослідження сприятиме поліпшенню їх оснащеності основними виробничими фондами, покращенню їх складу і стану, підвищенню ефективності використання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лагодієнко В.В. Технічна база аграрного сектору Миколаївської області і завдання щодо її укріплення // Вісник аграрної науки Причорномор'я – 2000. – №8. – С. 14-16.

2. Лагодієнко В.В. Структура основних виробничих фондів аграрних