МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ОШУРКЕВИЧ ЯРОСЛАВА МИХАЙЛІВНА
УДК 339.92
УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ В ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Спеціальність 08.05.01. – Світове господарство
і міжнародні економічні відносини
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник | - доктор економічних наук, професор
Поручник Анатолій Михайлович,
Київський національний економічний університет,
завідувач кафедри міжнародної економіки
Офіційні опоненти: | - доктор економічних наук, професор
Філіпенко Антон Сергійович,
Інститут міжнародних відносин
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри світового господарства і
міжнародних економічних відносин
- кандидат економічних наук, доцент
Циганкова Тетяна Михайлівна,
Київський національний економічний університет,
доцент кафедри міжнародного менеджменту
Провідна установа | - Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України,
відділ зовнішньоекономічних досліджень, м. Київ
Захист відбудеться 24 січня 2003р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.
Автореферат розісланий 24 грудня 2002 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Домінуючі на сучасному етапі розвитку світового господарства дві діалектично поєднані тенденції – поглиблення економічної глобалізації та посилення регіональних і субрегіональних процесів – все чіткіше окреслюють межі підсистем всесвітнього господарства та визначають нову диспозицію країн у його структурі. Нові незалежні держави всіляко прагнуть увійти і закріпитися в групі країн-лідерів, в яких утверджується постіндустріальна модель економіки. Передумовами такого входження є, по-перше, надання ринковим реформам інноваційного характеру; по-друге, максимальна реалізація потенціалу зовнішньоекономічних зв’язків через ефективну участь в регіональних інтеграційних союзах.
Таким чином, актуальність даного дослідження визначається, насамперед, об’єктивною необхідністю розробки дієвого, науково обґрунтованого механізму поступового, збалансованого входження України в систему світового господарства. Він передбачає проходження нашою державою ряду етапів: від поглиблення двостороннього співробітництва, передусім з країнами – стратегічними партнерами, наступної повноправної участі в реально функціонуючих регіональних та субрегіональних інтеграційних об’єднаннях, аж до глобальної інтеграції як стратегічної мети.
Західноєвропейський вектор міжнародної стратегії України, як пріоритетний, зумовлює необхідність поглиблення та диверсифікації економічного співробітництва нашої держави з країнами Європейського Союзу та державами-сусідами. Серед останніх в контексті реалізації доктрини євроінтеграції особливе місце посідає Польща як один з наших стратегічних партнерів. Зростаючий інтерес двох країн до посилення економічної взаємодії обумовлений, по-перше, традиційністю економічних зв’язків, які склалися історично; по-друге, спільністю стратегічних орієнтирів обох країн на інтеграцію в ЄС, де Польща може бути, певною мірою, “провідником” інтересів України; по-третє, перебуванням України в числі провідних східноєвропейських партнерів Польщі.
Крім того, додаткової актуальності даній темі надає не завжди рівноправний, а в окремих сферах, зокрема в соціальній, деформований і, навіть, дискримінаційний характер стосунків Польщі відносно України, що склалися в останнє десятиліття. Така непаритетність двосторонніх відносин вимагає з’ясування її причин, суттєвого коригування та вдосконалення договірно-правової бази співробітництва, розробки реальних механізмів взаємовигідного та рівноправного партнерства в процесі загальноєвропейської інтеграції.
Відносини України і Польщі завжди були в полі наукових інтересів дослідників - як істориків та політологів так, і, хоча меншою мірою, економістів. Економічні аспекти стосунків двох країн висвітлені переважно в контексті історичних та політичних подій в роботах українських та польських істориків: М. Бабляка, О. Барановича, М. Герасименка, О. Головка, О. Дзюби, Я. Ісаєвича, Т. Казанської, М. Марченка, Д. Похилевича, О. Сидоренко, В. Смолія, Ф. Шабульди, І. Шаскольського, І. Шекери, Я. Яцкевича та інших.
Певний доробок в розробку цієї проблематики внесли також зарубіжні україністи: К. Бухановський, Б. Винар, Є. Словінський, А. Качор, М. Левенецький, К. Скрипченко, М. Стасюк, П. Стебницький, М. Яворський та інші.
Радянські вчені - М. Булаш, Д. Вовк, Ю. Голубушин, М. Іваницький, І. Євсєєв, П. Калениченко, В. Колесник, Ю. Лавриненко, С. Пархомчук, С. Сергєєв, П. Сохань – розглядали українсько-польське економічне співробітництво в рамках соціалістичної інтеграції та взаємодії нашої держави з країнами Ради Економічної Взаємодопомоги. Відносини між Україною і Польщею в цей період досліджувалися і польськими економістами: Г. Ковальчаком, І. Писарцем, Я. Пташеком, С. Шипіорським та іншими.
Дослідження міжнародної економічної діяльності України активізувалися у новітню добу, після проголошення нею державного суверенітету, в контексті пошуку шляхів найбільш ефективної інтеграції нашої країни у світове господарство, зокрема в роботах таких вчених як: В. Будкін, Б. Губський, М. Долішній, Г. Климко, Д. Лук’яненко, Т. Панфілова, Ю. Пахомов, С. Пирожков, А. Поручник, А. Рум’янцев, Є. Савельєв, В. Савчук, В. Сіденко, С. Соколенко, А. Філіпенко, Т. Циганкова та інші. Щодо українсько-польського економічного співробітництва, то на сьогодні більшою мірою розкриті його традиційні форми – зовнішня торгівля, інвестиційне та транскордонне співробітництво. При цьому висновки щодо характеру та рівня економічних відносин між Україною та Польщею є неоднозначними, а нерідко і діаметрально протилежними, над ними часто превалюють політичні домінанти.
Разом з тим, як в науковій літературі минулого, так і в роботах сучасних дослідників не знайшли достатньо обґрунтованого і всебічного аналізу генезис та еволюція українсько-польського економічного співробітництва; його характер на сучасному етапі через призму реалізації національних економічних інтересів двох держав; перспективи розвитку двостороннього співробітництва за умов формування нової моделі загальноєвропейського (регіонального) поділу праці; взаємовідносини України і Польщі у соціально-гуманітарній сфері тощо.
Особливого значення обрана тема дисертаційного дослідження набуває з урахуванням тієї обставини, що економічне співробітництво України і Польщі далеко не відповідає наявним потенційним можливостям двох країн і навіть тому рівню, на який прагнули їх вивести упродовж 90-х років лідери держав, фіксуючи свої наміри в багатьох політичних угодах, деклараціях та меморандумах. Крім того, вступ Польщі до Європейського Союзу внесе певні коригування у регіональні інтереси країни і, відповідно, у її зовнішньоекономічну політику, що не може не зачепити інтереси України та її двосторонні відносини з Польщею. Тому комплексне дослідження всього спектра міждержавних економічних відносин України і Польщі дуже важливе як в теоретичному, так і в практичному плані.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) Київського національного економічного університету. Автором особисто написана частина розділу “Міжнародна економічна взаємодія та її вплив на процеси ринкової трансформації”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз історичних передумов, генезису, еволюції та сучасного стану українсько-польських економічних відносин, оцінка їх позитивних та негативних аспектів, а також розробка науково обґрунтованого механізму ефективної реалізації двостороннього співробітництва за умов нової моделі регіонального поділу праці та євроінтеграції.
Виходячи з мети дослідження в роботі поставлені наступні конкретні задачі:
- дослідити шляхи і механізм формування та розширення інтернаціональних відтворювальних зв’язків як об’єктивної основи становлення загальноєвропейської регіональної моделі поділу праці;
- проаналізувати характер, масштаби та особливості економічного співробітництва України і Польщі на різних етапах розвитку з виділенням критеріїв оцінки його ефективності;
- провести порівняльний аналіз зовнішньоекономічних стратегій двох країн та сформулювати пропозиції щодо їх узгодження на довгострокову перспективу через призму реалізації національних економічних інтересів України і Польщі;
- визначити найбільш перспективні та пріоритетні напрямки і форми співробітництва двох держав в промисловій, аграрній, інвестиційній сферах на дво- та багатосторонній основах та обґрунтувати конкретні механізми їх реалізації;
- всебічно оцінити стан українсько-польських відносин у сфері обміну робочою силою та визначити важелі усунення деформацій, диспропорцій та дискримінаційного характеру використання Польщею праці українських трудових мігрантів.
Об’єктом дослідження є двосторонні українсько-польські економічні відносини як вираження їх національних інтересів в контексті системної трансформації цих країн за умов євроінтеграції.
Предметом дослідження є сучасний стан та перспективи розвитку економічного співробітництва між Україною і Польщею як фактора прискорення їх інтеграції в єдиний європейський економічний простір.
Методи дослідження. Основними методологічними інструментами дисертаційного дослідження, які застосовує автор, є історико-логічний, системно-структурний підходи до аналізу економічних процесів та зв’язків, діалектичний, порівняльний, індуктивно-дедуктивний та статистичний методи їх оцінки. Дослідження базується на використанні принципу єдності теорії і практики, прогнозування розвитку економічних процесів на основі методу наукової абстракції, загального та часткового.
Джерельною та статистичною базою були дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали Міністерств статистики України і Польщі, Державного комітету з міграцій України, Міністерства економіки та європейської інтеграції України, Державного митного комітету України, матеріали Євросоюзу, Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, ЮНІДО, Інституту кон’юнктури та цін зовнішньої торгівлі Польщі, Польської агенції іноземних інвестицій, українсько-польської та польсько-української господарських палат, Міністерств закордонних справ України і Польщі та інші.
Наукова новизна отриманих результатів. Внаслідок проведеного дослідження встановлено, що нинішній рівень економічного співробітництва між Україною та Польщею не вичерпує потенційних можливостей двох країн і його всебічне розширення та поглиблення є важливою передумовою входження держав в загальноєвропейський економічний простір з метою ефективного використання інтеграційного фактора економічного зростання.
Нові наукові положення, отримані особисто автором, які виносяться на захист, полягають у наступному:
- розвинуто методологію дослідження міжнародного та регіонального поділу праці і встановлено, що інтернаціональний характер суспільного відтворення (що включає фази виробництва, обміну, розподілу і споживання) в рамках ЄС виступив матеріальною основою формування зрілої моделі європейського регіонального поділу праці (яка характеризується превалюванням національних економічних інтересів лідерів об’єднання та насадженням директивних форм спеціалізації іншим членам інтеграційного угруповання). Доведено, що з поступовим залученням до європейського відтворювального процесу групи країн Центральної та Східної Європи, ця модель буде, певною мірою, модифікуватися з трансформацією в майбутньому в загальноєвропейську або континентальну, що вимагатиме від країн-претендентів на вступ до ЄС такої реструктуризації власної економіки, яка надає пріоритету європейським інтересам над національними;
- розкрито генезис та проаналізовано еволюцію українсько-польських економічних відносин, вперше виділено 8 етапів їх розвитку за такими критеріями як масштаби, структура, інтенсивність, домінуючі форми та напрямки співробітництва, рівень державного регулювання, еквівалентність обміну, ступінь реалізації національних економічних інтересів та інші;
- визначено:
? національні економічні інтереси України у співробітництві з Польщею, пріоритетом яких є розвиток не лише обмінних форм діяльності (розширення присутності українських продуцентів на польському ринку збуту; використання зростаючого потенціалу та розширення торгівлі між Україною та Євросоюзом, зокрема після введення в Польщі загальноєвропейського торговельного режиму; отримання економічного ефекту від еміграції своїх трудових ресурсів до Польщі тощо), але і поглиблення коопераційних зв’язків між галузями та підприємствами двох країн; використання можливостей отримання через Польщу західноєвропейського інвестиційного капіталу та залучення України до європейського відтворювального процесу;
? національні економічні інтереси Польщі стосовно співпраці з Україною, які сконцентровані переважно у сфері обміну матеріальними та людськими ресурсами, а також у прагненні польських виробників розширити поставки на український ринок своєї продукції, особливо за умов жорсткої конкуренції на західних ринках. Крім того, важливим для Польщі є поглиблення міжгалузевої виробничої кооперації з українськими партнерами, передусім для просування спільно виробленої продукції на ринки тих країн, з якими Україна має угоди про вільну торгівлю; використання мережі транспортної інфраструктури нашої держави для отримання паливної сировини для власних потреб та її транспортування на Захід тощо;
? коло збігу національних економічних інтересів України і Польщі, яке зосереджене на забезпеченні взаємного допуску до ринків збуту двох країн; розвитку кооперації у виробничій сфері; координації дій на ринках третіх країн; розвитку міждержавної транскордонної співпраці; поглибленні співробітництва у сфері спільного використання трудових ресурсів та інше;
? наявні та можливі розбіжності в реалізації національних економічних інтересів двох країн, що витікають з неоднакової результативності трансформаційних процесів та вступу Польщі до Європейського Союзу: конкуренція на ринках третіх країн щодо експорту однотипної продукції; поширення на Польщу після її входження до ЄС норм регулювання ЄС окремих “вразливих” секторів економіки; ускладнення умов поставок з України будь-якої технічно складної продукції, внаслідок запровадження на території Польщі єдиних європейських технічних стандартів та норм безпеки споживання; введення візового режиму щодо українських громадян після приєднання Польщі до Шенгенської угоди тощо;
? механізми усунення розбіжностей національних економічних інтересів України і Польщі в практиці двостороннього співробітництва шляхом гармонізації економічного законодавства та нормативно-правової бази міждержавних економічних стосунків (передусім, тарифної та митної політики, оподаткування зовнішньоекономічних операцій); узгодження позицій двох країн за конкретними проектами, розробки спільної маркетингової стратегії на зовнішніх ринках та просування на них продукції та послуг спільного виробництва;
- проаналізовано зовнішньоторговельне співробітництво України і Польщі і запропоновано конкретні механізми його вдосконалення через надання Україною технічної допомоги своїм експортерам за кордоном для забезпечення їх конкурентних позицій на польському ринку, створення взаємного сприятливого клімату для інтенсифікації всіх форм співпраці у сфері обміну із застосуванням фінансово-економічних, нормативно-правових та організаційних важелів, в системі яких виокремлено загальні та специфічні інструменти;
- доведено необхідність зміни парадигми українсько-польського економічного співробітництва для побудови оптимальної моделі взаємодії та взаємодоповнюваності національних економік двох країн на сучасному етапі з перенесенням акценту з переважання зовнішньоторговельного обміну на розвиток інвестиційно-виробничої та науково-технологічної кооперації на галузевому, територіальному та мікрорівнях;
- дано комплексну оцінку стану української трудової еміграції в Польщі, розкрито її дискримінаційний характер, який визначається нелегальним статусом абсолютної більшості мігрантів; їх нерівноправним становищем на польському ринку праці; соціальною незахищеністю, що нерідко створює навколо них кримінальне середовище; відсутністю права на постійне проживання; стихійністю та неврегульованістю еміграційних потоків українських громадян та інше. Запропоновані конкретні заходи щодо усунення деформації у сфері обміну трудовими ресурсами між Україною і Польщею, а саме легалізація українських трудових мігрантів на польському ринку праці, вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює обмін та взаємне працевлаштування громадян двох країн; встановлення соціальних гарантій для українських трудових мігрантів; ширше залучення робочої сили двох країн до реалізації спільних проектів тощо.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення сформульованих автором в дисертації теоретичних положень, висновків та рекомендацій полягає в тому, що вони можуть бути методологічною базою для розробки ефективного механізму зовнішньоекономічної політики України, зокрема при вирішенні проблем оптимізації зовнішньоторговельної та інвестиційно-виробничої форм діяльності та потоків трудової міграції; вдосконалення організаційних структур у реалізації спільних видів діяльності; коригування та збагачення новими елементами діючої моделі українсько-польського економічного співробітництва, ядро якої складала б не обмінна форма взаємодії, а інвестиційно-виробничо-технологічна кооперація.
Одержані результати знайшли впровадження на різних рівнях: зокрема, на загальнодержавному – при розробці за участю автора “Концепції щодо створення системи надання міжнародної технічної допомоги Україною за кордоном для забезпечення інтересів України на зовнішніх ринках (довідка про впровадження Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №45-60/342 від 05.07.2002); на регіональному рівні – в Доповідній записці, направленій Управлінню зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Волинської обласної державної адміністрації, щодо механізмів вдосконалення українсько-польського транскордонного співробітництва в єврорегіоні “Буг” (довідка про впровадження Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Волинської обласної державної адміністрації №378/1-18 від 26.08.2002.). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використано у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Міжнародна економічна діяльність України” та “Економіка зарубіжних країн” студентам факультету міжнародної економіки і менеджменту та Центру магістерської підготовки в Київському національному економічному університеті (довідка про впровадження КНЕУ №468 від 12.09.2002.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 5 міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-теоретичних та науково-практичних конференціях, зокрема: ІІ міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (29 листопада 2000р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); IV міжнародній науково-практичній конференції УАЗТ “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах” (25 травня 2001р., м. Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі); ІХ міжнародній науково-теоретичній конференції “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (25-26 жовтня 2001р., м. Київ, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка); ІІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі” (27 листопада 2001р., м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); V міжнародній науково-практичній конференції УАЗТ “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (30 травня 2002р., м. Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі). Наукові результати дисертаційної роботи обговорювалися і отримали позитивну оцінку при участі дисертанта в діяльності Літньої Школи Варшавського університету “Сучасні підходи до місцевого та регіонального розвитку” (24 червня – 5 липня 2002р., м. Варшава, Варшавський університет).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових статей, у тому числі 5 статей у фахових виданнях і 3 тез у збірниках матеріалів міжнародних та всеукраїнських наукових, науково-теоретичних та науково-практичних конференцій. Загальний обсяг опублікованих робіт становить 4,1 др. арк.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Загальний обсяг дисертаційної роботи 195 сторінок комп’ютерного тексту, в тому числі список використаних джерел з 207 найменувань, 4 рисунки на 3 сторінках, 19 таблиць на 8 сторінках та 3 додатки на 4 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і задачі дослідження, обґрунтовано наукову новизну, практичне значення отриманих результатів.
У розділі 1 “Місце і роль українсько-польських економічних відносин в новій регіональній моделі європейського поділу праці” вперше у вітчизняних наукових дослідженнях розглянуто теоретико-методологічні основи формування нової моделі українсько-польських економічних відносин з позицій узгодження їх національних економічних інтересів на регіональному та субрегіональному рівнях розвитку з урахуванням можливостей двох країн імплантуватися в європейський регіональний поділ праці, зріла модель якого на сьогодні сформована в інтеграційному угрупованні Європейський Союз.
В дисертації доводиться, що інтернаціоналізація виробничих відносин в ЄС (як економічна форма розвитку європейського регіонального поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва в даному економічному регіоні) поглиблювалася протягом тривалого часу і на сьогодні досягла найвищого рівня розвитку, пронизуючи всі фази суспільного відтворення. Це знаходить своє відображення, зокрема, у виробництві, - у зведенні до відносно однакового рівня виробничих витрат в рамках економічного об’єднання; формуванні основних економічних пропорцій на регіональному рівні; усуненні за рахунок насаджування директивної спеціалізації дублювання виробництва однотипних виробів; поглибленні міждержавного науково-технологічного та інноваційного співробітництва; введенні єдиних систем стандартизації продукції та іншому.
Наростання інтеграційних процесів між країнами Європейського Союзу зумовило якісні зміни і у сфері обміну. Найбільш яскравим проявом інтернаціоналізації цієї фази суспільного відтворення є реально діючі спільні ринки товарів, послуг, капіталів, робочої сили, технологій, інформації, знань. Внаслідок поглиблення внутрішньорегіонального поділу праці у загальному обсязі торгівлі в рамках ЄС зросла частка компонентів та напівфабрикатів при зменшенні торгівлі готовими виробами, спостерігається домінування взаємної торгівлі країн Євросоюзу над зовнішніми торговельними потоками тощо.
Трансформація сфери розподілу визначається інтернаціоналізацією фонду нагромадження держав-членів ЄС; розподілом факторів виробництва зі все значнішими зрушеннями на користь наукоємних, високотехнологічних галузей виробництва та інформаційного сектора; реалізацією країнами ЄС спільної регіональної, соціальної та політики у сфері зайнятості та іншим.
Суттєвої модифікації зазнала і сфера споживання суспільного продукту держав Євросоюзу, яка нині характеризується інтернаціоналізацією фонду споживання; формуванням і розвитком нових потреб як матеріального, так і нематеріального характеру, пов’язаних з посиленням процесів соціалізації та гуманізації економіки, і внаслідок цього - зростанням частки споживання в національному доході країн даного інтеграційного угруповання тощо.
Таким чином, розглянувши основні узагальнюючі риси інтернаціоналізації відтворювального процесу в економічному регіоні ЄС, автор резюмує, що інтернаціональний характер виробництва та споживання в рамках даного інтеграційного угруповання, зумовивши вихід процесів відтворення суспільного продукту за національні кордони країн-учасниць, виступив матеріальною основою сформованого в даному економічному блоці європейського регіонального поділу праці. У своєму становленні він еволюціонував від загального поділу праці, який базувався на спеціалізації сфер суспільного виробництва до часткового - на основі предметної спеціалізації окремих галузей та підприємств внутрі галузі - з наступним переходом до одиничного - з подетальною, поопераційною спеціалізацією окремих виробничих одиниць. Матеріальним втіленням інтернаціоналізації одиничного поділу праці в економічному регіоні ЄС є діяльність західноєвропейських ТНК, які створили інтернаціональний за характером виробничо-комерційний та інвестиційний комплекс даного інтеграційного блоку.
В дисертаційній роботі обґрунтовано, що європейська регіональна модель поділу праці не є статичною (про що свідчить, зокрема, перманентне розширення Європейського Союзу - лише протягом 90-х років на 3 держави). Нова фаза в розвитку ЄС пов’язана з виникненням великої групи (понад 20-ти) країн Центральної та Східної Європи на постсоціалістичному просторі та налагодженням з ними відносин партнерського співробітництва. Розширення Європейського Союзу на Схід вносить значні зміни кількісного та якісного характеру у відтворювальний процес “європейського ареалу”: по-перше, через збільшення обсягів ВВП; по-друге, з причини перерозподілу інтернаціональних фондів споживання ЄС; по-третє, через коригування територіальних та галузевих пропорцій європейського народногосподарського комплексу.
В дисертації наголошується на тому, що імплантація постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи (у тому числі України та Польщі) в систему європейського регіонального поділу праці буде суттєво відрізнятися від попередніх етапів розширення ЄС. По-перше, з причини затвердження більш жорстких Копенгагенських критеріїв, дотримання яких необхідне для прийняття в Євросоюз нових членів з числа центрально-східних держав. По-друге, через введення мораторію на підписання новими країнами Шенгенської угоди та використання ними фінансових ресурсів структурних фондів ЄС, що визначається нинішньою неспроможністю даного інтеграційного угруповання забезпечувати економічну та соціальну єдність розширеного складу учасників та вирівнювати диспропорції їх соціально-економічного розвитку. Таким чином, автор робить висновок про необхідність проведення в країнах - нових претендентах на вступ до ЄС економічних реформ з домінуванням загальноєвропейських інтересів над національними. Тому ефективна участь цих держав у європейській регіональній моделі поділу праці неможлива без “нарощення” внутрішнього інтеграційного потенціалу через поглиблення економічного співробітництва між собою для рівноправної участі в загальноєвропейській інтеграції.
Оскільки об’єктом дисертаційної роботи є економічні відносини України і Польщі, то автор визначає їх місце в новій регіональній моделі поділу праці. А для цього попередньо здійснює ретроспективне дослідження еволюції та розкриває генезис українсько-польської економічної взаємодії. На основі виділених критеріїв – масштаби, структура, інтенсивність, домінуючі форми та напрямки співробітництва, рівень державного регулювання, еквівалентність обміну, ступінь реалізації національних економічних інтересів та інші – дисертант виокремив 8 історичних етапів розвитку міждержавної співпраці України і Польщі від Х століття до сьогодні, які розкривають рівень, зміст та особливості взаємодії двох країн в епоху феодалізму, феодальної роздробленості, утвердження капіталістичних відносин, періоду соціалістичної співпраці. Особлива увага приділена розвитку двосторонньої економічної взаємодії у новітню добу, після проголошення Україною державного суверенітету.
Розкриваючи характер сучасних економічних відносин України і Польщі, дисертант проводить порівняльний аналіз результатів їх трансформаційних перетворень з метою з’ясування потенціалу двох країн як суб’єктів взаємодії і констатує, що, незважаючи на різнотерміновий режим включення держав до європейських структур, нового якісного рівня їх економічної взаємодії, здатного вивести Україну і Польщу на траєкторію перманентного зростання, можна досягти, утвердивши нову основу їх економічних відносин. Вона повинна базуватися, з одного боку, на формуванні цілісної системи науково обгрунтованих національних економічних інтересів України та розробці ефективного механізму їх реалізації та захисту, а з іншого – на їх взаємодії та гармонійному узгодженні з національними економічними інтересами та стратегічними пріоритетами Польщі.
Такий методологічний підхід дозволив автору визначити національні економічні інтереси України і Польщі у двосторонньому співробітництві, коло їх збігу (із зосередженням на розвитку кооперації у сфері виробництва, уникнення дублювання виробництва однотипних товарів з метою координації дій на ринках третіх країн, розвитку співпраці на рівні прикордонних територій, поглиблення співробітництва у сфері спільного використання трудових ресурсів та ін.), наявні та можливі розбіжності в їх реалізації (щодо захисту внутрішніх ринків товарів, послуг, робочої сили та вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції; різних підходів у вирішенні своїх зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних завдань тощо), а також запропонувати механізми нівелювання цих розбіжностей (через узгодження позицій двох країн за конкретними проектами; розробку спільної маркетингової стратегії на зовнішніх ринках; уніфікацію нормативно-правової бази міждержавних економічних стосунків та ін.) з метою переведення міждержавного економічного співробітництва у площину стратегічного партнерства.
У розділі 2 “Основні напрями розвитку українсько-польського економічного співробітництва” здійснено комплексне дослідження основних тенденцій зовнішньоторговельного, інвестиційно-виробничого співробітництва України і Польщі, а також міждержавного транскордонного співробітництва в єврорегіонах “Буг” та “Карпати”.
На основі аналізу розвитку українсько-польських торговельних відносин протягом останнього десятиліття, дисертант виявив їх основні параметри щодо масштабів та структури, а також розкрив суперечливий характер цієї форми двосторонніх економічних відносин. Так, незважаючи на позитивну динаміку взаємної торгівлі України і Польщі - стабільне нарощення товарообороту (який лише протягом 1993-2001рр. зріс майже у 5 разів); подолання Україною з 1999р. негативного сальдо у торгівлі з Польщею (таблиця 1); скорочення частки бартерних операцій тощо – автор відмічає і ряд негативних явищ та диспропорцій в торговельних відносинах двох країн. Це проявляється, передусім, в нераціональній товарній структурі українського експорту та імпорту порівняно з польськими показниками. В той час як у польському імпорті в Україну сировина займає щораз меншу частку в його обсягах при домінуванні таких груп як продукція хімічної промисловості та пов’язаних з нею галузей (21,0% у 2000р.), а також продукція машинобудування – машини, механізми та устаткування (15,3% відповідно), то у структурі українського експорту до Польщі переважає продукція з низькою доданою вартістю, зокрема, мінеральні продукти (55,0% у 2000р.), продукція чорної та кольорової металургії (20,4% відповідно), а також продукція хімічної промисловості з низьким ступенем обробки та пов’язаних з нею галузей (11,7% відповідно). Іншими негативними рисами розвитку українсько-польських торговельних відносин є, по-перше, зростання обсягів загального товарообороту між країнами переважно за рахунок нарощення польського експорту в Україну; по-друге, висока частка офіційно незареєстрованого, інколи контрабандного імпорту товарів споживчого та виробничого призначення (до 30% обсягу польського імпорту в Україну), які перетинають митний кордон з порушенням митних процедур і правил (занижена митна вартість, уникнення митного контролю тощо).
Таблиця 1.
Динаміка показників українсько-польської зовнішньої торгівлі товарами протягом 1992-2001рр. (млн. дол.)
Роки | Зовнішньо-торговельний оборот | Експорт з України | Імпорт в
Україну | Сальдо зовнішньої торгівлі
Дані польсь-кої статис-тики | Дані українсь-кої статис-тики | Дані польсь-кої статис-тики | Дані українсь-кої статис-тики | Дані польсь-кої статис-тики | Дані українсь-кої статис-тики | Дані польсь-кої статис-тики | Дані українсь-кої статис-тики
1992 | 285,4 | ... | 123,8 | … | 161,6 | ... | -37,8 | ...
1993 | 388,6 | 199,3 | 201,1 | 122,5 | 187,5 | 76,8 | 13,6 | 45,7
1994 | 485,3 | 386,7 | 204,9 | 197,6 | 280,4 | 189,1 | -75,5 | 8,5
1995 | 1033,4 | 714,6 | 290,8 | 256,8 | 742,6 | 457,8 | -451,8 | -201,0
1996 | 1396,3 | 873,5 | 418,5 | 362,8 | 977,8 | 510,7 | -559,3 | -147,9
1997 | 1622,3 | 930,2 | 415,5 | 380,3 | 1206,8 | 549,9 | -791,3 | -169,6
1998 | 1463,6 | 796,1 | 377,2 | 317,9 | 1086,4 | 478,2 | -709,2 | -160,3
1999 | 1040,6 | 559,9 | 338,4 | 301,4 | 702,2 | 258,5 | -363,8 | 42,9
2000 | 1273,6 | 730,4 | 475,4 | 417,9 | 798,2 | 312,5 | -322,8 | 105,4
2001 | 1354,1 | 936,2 | 503,4 | 489,2 | 850,7 | 447,0 | -347,3 | 42,0
Розраховано і побудовано автором за Статистичними щорічниками України за відповідні роки, даними Державної митної служби України; Ministerstwа Gospodarki, Departament Stosunkow Gospodarczych z Zagranica; Foreign Trade Information Center, Central Statistical Office; Poland 2001: Report Foreign Trade.
В дисертації запропоновано конкретні механізми щодо вдосконалення та створення взаємного сприятливого клімату для інтенсифікації всіх форм українсько-польських економічних відносин у сфері обміну як на рівні торговельних, так і виробничо-коопераційних зв’язків через надання Україною технічної допомоги своїм експортерам за кордоном для забезпечення їх конкурентних позицій на польському ринку.
В системі фінансово-економічних, організаційних та нормативно-правових інструментів якісного поліпшення торговельної складової співробітництва України і Польщі сформульовано перелік інструментів, які дисертант розділив на дві групи: 1) важелі, що мають загальний характер і стосуються зовнішньоторговельної діяльності України загалом; 2) специфічні інструменти щодо вдосконалення українсько-польських торговельних відносин.
До першої групи автором віднесено: надання державної підтримки експортерам промислової продукції, передусім тих галузей, де створені конкурентні переваги на світовому ринку; фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам через реалізацію механізмів кредитування експорту; надання урядом гарантій щодо залучення кредитних ресурсів в експортоорієнтовані виробництва та запровадження системи ефективного кредитування їх обігових коштів та інше. До другої групи належать заходи з налагодження широкої системи зовнішньоторговельної інформації та інформаційно-консультативних служб в межах регіональних та закордонних представництв; організація ефективної системи обміну господарською інформацією між українськими та польськими суб’єктами господарювання; гармонізація українсько-польської законодавчої бази щодо зовнішньоекономічної діяльності; проведення інвентаризації нормативно-правової бази України і Польщі та стану виконання довготермінових угод про торговельно-економічне співробітництво тощо.
Розглядаючи відносини України і Польщі в інвестиційній сфері, автор дає комплексну оцінку такого співробітництва, розкриває його рівень, напрямки та результативність, звертаючи увагу на притаманні економічній співпраці двох країн в цій галузі основні характеристики. Зокрема, невисокі обсяги надходжень польських інвестицій в українську економіку (які на початок 2002р. склали лише близько 69,3 млн. дол. США) та українських інвестицій в польську економіку (0,4 млн. дол. США у 2002р.); зменшенням ролі Польщі як донора інвестиційних ресурсів до України (протягом 1995-2002рр. її частка в іноземних інвестиціях в Україну скоротилася з 2,7% до 1,6%); невідповідність галузевої структури вкладень пріоритетам структурної перебудови української економіки (польські інвестиції найбільшою мірою концентруються в галузях, які забезпечують швидкий обіг капіталу - фінанси, страхування і кредитування (29,5%) та внутрішня торгівля (15,9%) при порівняно незначних фінансових вкладеннях в машинобудування і металообробку (7,9%), харчову, легку та хімічну промисловість – 5,2%, 3,4% та 1,9% відповідно на початок 2002р.) та інше.
Серед основних причин, що обмежують інвестиційне співробітництво двох держав автор виділив: 1) загальні фактори, які характерні для інвестиційної співпраці України зі всіма державами (відсутність надійного захисту приватної власності, нестабільність інвестиційного, податкового та валютного законодавств, високі ризики інвестування, перманентна економічна депресія, повільні темпи приватизації, неефективне державне регулювання припливу іноземних інвестицій та інше); 2) специфічні чинники, притаманні економічній взаємодії України з Польщею в інвестиційній сфері (низький потенціал та слабкість польського інвестиційного капіталу, невідпрацьованість механізмів залучення через Польщу західноєвропейського капіталу тощо).
На думку автора, все більш зростаючу роль у двосторонньому економічному співробітництві повинна відігравати міждержавна інвестиційно-виробнича кооперація. Аналіз показує, що прикладів реалізації цієї форми економічних відносин України і Польщі, зокрема через створення спільних підприємств, обмаль (так, серед близько 710 СП за участю польського капіталу, які діяли в Україні у 2002р., лише третина випускала продукцію). Наголошується, що саме ця комплексна форма інвестиційно-виробничої кооперації двох країн може забезпечити для сторін ряд переваг: підвищення технічного рівня та конкурентоспроможності продукції, прискорення процесу впровадження у виробництво досягнень НТП; вільне просування вироблених на таких підприємствах товарів на ринки країн колишнього СРСР, з якими Україна має укладені угоди про вільну торгівлю та інше.
В дисертації визначено пріоритети інвестиційно-виробничої кооперації України і Польщі: міждержавне співробітництво в галузі машинобудування ВПК та конверсії; поглиблення виробничої кооперації в аграрній сфері та у фармацевтичній промисловості; реалізація інвестиційних проектів зі спільного будівництва і модернізації транспортних артерій двох країн; кооперації капіталів України і Польщі з наступним міжнародним обміном досягненнями НДДКР; поглиблення співробітництва двох країн в галузі науки та освіти.
Україна і Польща виступили піонерами міждержавного транскордонного співробітництва, яке зародилося ще у 70-ті роки ХХ століття в рамках соціалістичної співпраці. Воно охоплювало широкий спектр економічної взаємодії двох країн та реалізовувалося у таких формах як прикордонна торгівля, будівництво в прикордонних зонах спільних промислових комплексів та об’єктів з метою більш ефективного використання природних та виробничих ресурсів, прикордонна міграція робочої сили тощо. В постсоціалістичний період ця форма економічного співробітництва України і Польщі реалізується в межах транскордонних об’єднань - єврорегіонів “Буг” та “Карпати”. Всебічний аналіз результатів їх діяльності дозволив автору виявити позитивну динаміку розвитку економічного співробітництва між прикордонними регіонами України і Польщі, що виражається, зокрема, у постійному зростанні обсягів прикордонної зовнішньої торгівлі, інвестицій, міграції тощо. Разом з тим, автор зауважує, що в рамках українсько-польських транскордонних об’єднань ще не досягнуто рівня розвитку, який був характерний для соціалістичного періоду співробітництва, та для єврорегіонів, які функціонують на західних кордонах Польщі (зокрема за участю німецької та чеської сторони в об’єднаннях “Ніса”, “Сілезія тощо).
Серед негативних чинників, які перешкоджають розвитку міждержавної транскордонної співпраці виділяються наступні: брак фінансових ресурсів, значна асиметрія господарського розвитку прикордонних територій України і Польщі, слабке співробітництво з Європейським Союзом, складність координування транскордонного співробітництва та інше. Разом з тим, автор зауважує, що транскордонне співробітництво двох країн може активізуватися після вступу Польщі до ЄС, коли для неї відкриються можливості отримання фінансових ресурсів структурних фондів Євросоюзу для розвитку єврорегіонів на своїх східних кордонах.
У розділі 3 “Взаємодія України і Польщі у сфері спільного використання трудових ресурсів” здійснено комплексний аналіз економічного співробітництва України і Польщі у сфері спільного використання трудових ресурсів; обґрунтовано об’єктивну необхідність радикальної реорганізації системи міждержавного обміну робочою силою як одного з визначальних факторів розвитку двосторонніх соціально-гуманітарних відносин сусідніх країн; а також запропоновано конкретні фінансово-економічні, нормативно-правові та організаційно-управлінські важелі реалізації ефективної українсько-польської міграційної політики.
Всебічне дослідження процесу трудової еміграції українських громадян до Польщі (нормативно-правового забезпечення, кількісних та якісних характеристик, географічних преференцій, соціального статусу, галузевого розподілу української робочої сили, що працює в Польщі), дозволило дисертанту зробити висновок про те, що міждержавні відносини у сфері обміну трудовими ресурсами набули на сьогодні деформованого і, навіть, дискримінаційного характеру. Так, незважаючи на постійне зростання чисельності та значної питомої частки легальних українських трудових іммігрантів на польському ринку праці, обсяги нелегальної еміграції на два порядки вищі і складають нині за неофіційними даними від 1,5 до 1,7 млн. чол.
Така ситуація визначається не лише слабкістю та пасивністю України в питаннях регулювання міждержавного обміну трудовими ресурсами (відсутність ефективно діючої державної міграційної політики, необхідної нормативно-правової та законодавчо-організаційної бази управління міждержавним обміном трудовими ресурсами тощо), але і, певною мірою, сприянням політики самої Польщі щодо української трудової імміграції, яка спрямована, насамперед, на реалізацію власних національних економічних інтересів у цій сфері: захист внутрішнього ринку праці; використання кваліфікованої робочої сили з України без врахування її фаху, передусім на роботах, які не користуються попитом у місцевого населення; економію коштів польських роботодавців на оплату праці за умов повної відсутності будь-якого соціального захисту українців та інше. Автор наголошує на тому, що це не лише негативно позначається на міжнародному іміджі України в очах польської громадськості, але і формує упереджене відношення поляків до українців загалом.
В той самий час в дисертації доводиться, що існуючий порядок обміну робочою силою між Україною і Польщею повністю вичерпав себе і є явищем тимчасовим. Це визначається тим, що хоча Польща і зацікавлена у часовому відтягненні процесу вирішення питань у галузі трудової міграції з України, проте, зважаючи на перспективи зменшення свого трудового потенціалу після вступу до ЄС, а також загроз, які несе в собі неконтрольований напівлегальний та нелегальний характер трудових поїздок українських громадян до цієї країни (по-перше, наші нелегали розглядаються як реальні або потенційні конкуренти на місцевому ринку праці, які здатні його дестабілізувати; по-друге, українські іммігранти, представлені в основному людьми, які в силу життєвих обставин, опустившись на дно соціальної ієрархії, перетворилися
