МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Львівська державна академія ветеринарної медицини
імені С.З.Гжицького
Попадюк Світлана Степанівна
УДК: 636.1.082
Дослідження генетичного потенціалу та природної резистентності гуцульської породи коней
06.02.01 – розведення та селекція тварин
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Львів 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України
Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук
Подоба Борис Євгенович
Інститут розведення і генетики тварин УААН
завідувач лабораторії генетичних основ селекції
Офіційні опоненти:
доктор біологічних наук, професор Терек Василь Іванович, Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького, завідувач кафедри дрібного тваринництва
кандидат сільськогосподарських наук Россоха Володимир Іванович Інститут тваринництва УААН, завідувач лабораторії генетики
Провідна установа:
Херсонський державний аграрний університет Мінагрополітики України (м.Херсон, вул. Рози Люксембург, 23)
Захист відбудеться 17.12.2002. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35. 826. 02 у Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького за адресою: 79010. м. Львів-10, вул. Пекарська, 50
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького
Автореферат розісланий 17.11. 2002 р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Слобода О. М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблема генетичних ресурсів останнім часом стає все гострішою і їй приділяють більше уваги [Кругляк, 2002]. Особливе занепокоєння вчених викликає стан збереження генофонду диких видів-співродичів культурних рослин, місцевих та локальних порід тварин [Рубан, 1997].
В нинішніх умовах зростає актуальність збереження і раціонального використання комплексу генів, притаманних локальним породам, які забезпечують їхню адаптаційну пластичність, пристосованість до конкретних умов утримання і експлуатації [Зубець, Буркат, Єфіменко, 1996]. Наукового і практичного значення набуває об’єктивна всебічна оцінка генетичних ресурсів, зокрема аборигенних порід. Такою породою для Карпатського регіону України є гуцульська порода коней. Тому актуальним завданням стає всебічне дослідження племінних ресурсів і вирішення питання формування і раціонального використання масиву гуцульської породи коней в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи була складовою частиною плану науково - дослідних робіт Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького: “Вивчення господарсько-біологічних особливостей порід великої рогатої худоби і коней в Західному регіоні України”(№ державної реєстрації 0102V001326), та Інституту розведення і генетики тварин УААН: "Оцінка племінних ресурсів і формування масиву гуцульської породи коней в гірських районах Українських Карпат"(№ державної реєстрації 0196U016325).
Мета і задачі досліджень. Метою роботи є проведення комплексної оцінки генофонду гуцульської породи коней і визначення шляхів її відтворення. Для реалізації даної мети були поставлені такі завдання:
-
обстежити масив гуцульської породи і визначити загальний стан конярства в Карпатському регіоні;
-
дати зоотехнічну характеристику поголів’я гуцульських коней і визначити критерії добору тварин бажаного типу;
-
оцінити адаптаційні якості породи, дослідити резистентність та дати етологічну характеристику досліджуваних тварин;
-
встановити генетичну структуру породи за поліморфізмом еритроцитарних антигенів, її цитогенетичні особливості.
Об’єкт досліджень: племінні ресурси гуцульської породи коней.
Предмет досліджень: характеристика генофонду гуцульської породи коней, визначення критеріїв добору тварин бажаного типу і шляхів їх масового відтворення.
Методи дослідження. В дослідженнях застосовували зоотехнічні, імуногенетичні, цитогенетичні, гематологічні, імунологічні, етологічні та біометричні методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено системний аналіз племінних ресурсів гуцульської породи з визначенням породності тварин за комплексом критеріїв. Визначено параметри тварин бажаного типу за екстер’єрно-конституційними і етологічними характеристиками. Встановлено особливості генофонду породи за групами крові і проведений її цитогенетичний аналіз. За результатами оцінки породи з використанням біохімічних, імунологічних, гематологічних досліджень встановлена висока адаптаційна здатність гуцульських коней. Визначено шляхи відтворення генофонду породи з використанням комплексу селекційно-генетичних тестів.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень використані при формуванні масиву гуцульської породи в Карпатському регіоні України. З участю дисертанта розроблені програми і перспективні плани селекційно-племінної роботи з гуцульською породою коней в Івано-Франківській і Закарпатській областях. Атестоване як племрепродуктор гуцульської породи - фермерське господарство "Золота підкова". Результати тестування коней за групами крові утворюють підгрунтя для впровадження імуногенетичної експертизи походження племінних тварин. Результати проведених досліджень дали змогу теоретично обгрунтувати і забезпечити впровадження в практику племінної роботи з породою основних елементів селекційно-генетичного моніторингу, який дає можливість здійснювати спрямований добір тварин бажаного типу, що найбільш придатні для відтворення племінних ресурсів породи (Акт про впровадження науки і передового досвіду від 8. 07. 2002 р. Національне об’єднання по племінній справі у тваринництві).
Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто виконані етологічні дослідження, проведений біохімічний, імунологічний, гематологічний аналіз, оцінка відтворної здатності тварин і статистична обробка одержаних результатів.
За безпосередньою участю дисертанта проведено експедиційне обстеження масиву коней Карпатського регіону. В лабораторії генетичних основ селекції Інституту розведення і генетики тварин УААН проведене імуногенетичне і цитогенетичне тестування тварин. Із даних спільних наукових експериментів і публікацій дисертант використав, за узгодженням зі співробітниками, частку спільно одержаних результатів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були викладені на:
-конференції до сторіччя від дня народження заслуженого діяча науки, член-кореспондента Академії наук України, академіка УАСГН, доктора біологічних наук, професора Гжицького С.З. (Львів-2000);
-міжнародній конференції до 120-річчя заснування ветеринарної школи у Львові (Львів-2001);
-засіданнях Вченої Ради Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького (1996-1998);
розширеному засіданні кафедр скотарства і конярства,генетики та розведення сільськогосподарських тварин, дрібного тваринництва, годівлі тварин, бджільництва Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С. З. Ґжицького (2002).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 7 статтях у наукових виданнях.
Структура і об’єм роботи. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, методики і методів досліджень, результатів власних досліджень та їх обговорення, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 135 сторінках комп’ютерного тексту і містить 45 таблиць, 7 рисунків, 2 схеми. Список використаних літературних джерел включає 235 робіт, в тому числі 34 іноземних.
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Науково-виробничі дослідження виконані в 1995-2001 р.р. за схемою (рис.1). Експедиційне обстеження і вивчення стану гуцульської породи коней проведене протягом 1995-2000 років в господарствах різних форм власності Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей.
Рис. 1. Схема досліджень
Кличку, стать, масть, вік тварини та її походження визначали за документами племінного обліку та шляхом опитування.
Екстер’єрну характеристику тварин проводили за прийнятими в конярстві методами (Гопка, 1984). Брали проміри висоти в холці, косої довжини тулуба, обхват грудей; обхват п’ястя, на основі яких вираховували індекси формату, масивності, компактності і костистості.
Екстер’єрний тип визначали за методикою І.І. Жадана (1945р) і розподіляли на такі типи: монгольський, норійський, орієнтальний та тип тарпана. Живу масу коней визначали за Маторіним (1977).
Тестування тварин за 12 факторами груп крові (Da, Db, Dc, Dd, De, Df, Dh, Dk, Dm) здійснювали в лабораторії генетичних основ селекції Інституту розведення і генетики тварин УААН, постановкою реакції прямої аглютинації за методичними вказівками Дубровської ( 1983р), з використанням моноспецифічних сироваток-реагентів, виготовлених в лабораторії імуногенетики Всеросійського інституту конярства та ідентифікованих з міжнародними стандартами. Визначали фенотипову частоту антигенів і генну частоту алелів, коефіцієнт гомозиготності (Са) і фактичну гомозиготність (Н).
Етологічні дослідження проведені на конепоголів’ї фермерського господарства "Золота підкова" Ужгородського району (65 голів) та племінної ферми господарства "Шипіт" Міжгірського району (58 голів) Закарпатської області; Кутського лісокомбінату (50 голів) Косівського району Івано-Франківської області шляхом оцінки характеру їх поведінки при наближенні незнайомої людини і незнайомого коня, в упряжі, при огляді та чищенні кінцівок і за реакцією на погладжування.
Для аналізу каріотипу коней забір крові, культивування лейкоцитів та виготовлення препаратів проводили за загальноприйнятими методиками.
Для визначення резистентності тварин в цільній крові визначали індекс завершеності фагоцитозу (Меньшиков, 1987), кількість загальних і активних Т-лімфоцитів (Гондал та ін, 1972). В сироватці крові – бактерицидну, комплементарну (Желтова і Чекопіго, 1978) та лізоцимну активність (Дорофейчик, 1963), циркулюючі імунні комплекси, загальний білок та його фракції (Колба і Камишнікова, 1982). Білкові фракції сироватки крові визначали методом електрофорезу на ацетатцелюлозній плівці.
РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експедиційне обстеження масиву коней гуцульської породи. Обстеження масиву коней Карпатського регіону проведено для визначення поширення коней гуцульської породи. За відсутності необхідного племінного обліку в переважній частині господарств обстежене поголів’я за результатами окомірної оцінки умовно відносили до гуцульської породи. До тварин, типових для породи за екстер’ером відносили коней з певними вимогами: голова по величині середня, лоб плоский і досить широкий. Лінія профілю пряма. Вуха середньої величини, широкі з вирізом верхнього внутрішнього краю. Очі великі, випуклі, дуже рухливі та виразні. Ніздрі широкі, тонкі і також рухливі. Губи тонкі. Ганаші широкі. Шия – коротка, товста, широка з добре розвинутою мускулатурою. Вихід шиї високий. Лопатка круто поставлена, середньої довжини, добре обмускулена. Холка по висоті середня, по довжині здебільшого довга, добре обмускулена, від чого й широка. Спина – довга, широка та пряма. Поперек короткий, широкий і достатньо виповнений мускулатурою. Пах середньої величини. Круп округлий, широкий, короткий і приспущений, але добре обмускулений. Хвіст високо поставлений, досить густий і довгий. Грудна клітка розвинута добре, широка, з опуклими ребрами і добре розвинутими не справжніми ребрами. Кінцівки короткі, сухі, міцні з добре розвинутими суглобами, широко поставлені. На задніх кінцівках помітна шаблюватість та невелика іксоподібність. Хода в гуцульських коней дрібна та висока, але досить вільна і рухлива.
В обстеженому масиві тварин наближеного до бажаного типу було 53%, проміжного типу - 31,3%, нетипових - 15,7%. Найбільше поголів’я наближене до бажаного типу знаходиться в Закарпатській області 54,2% від загальної кількості обстежених тварин цієї зони. На 1,5% менше коней такого типу в Івано-Франківщині та на 2,4% в Чернівецькій області.
Кількісні зміни поголів’я коней в обстежених областях за 1995-2000 роки характеризують такі дані (табл.1).
1. Динаміка поголів’я коней в Карпатському регіоні України, гол
Область | Роки
1995 | 1997 | 2000
Львівська | 2051 | 1961 | 1345
Івано-Франківська | 2675 | 2889 | 2517
Чернівецька | 988 | 938 | 830
Закарпатська | 3047 | 3057 | 2788
Разом | 8761 | 8845 | 7480
За період з 1995 по 2000 рік поголів’я коней умовно віднесених до гуцульської породи зменшилось на 14,6%. При цьому найбільше зменшення поголів’я відзначено в господарствах Львівської (на 34,4%) і Чернівецької областей (16,0%).
З 1345 голів наявних коней гуцульської породи у Львівській області на приватний сектор припадало 81,8% поголів’я, а 12,0% - на фермерські господарства.
В Чернівецькій області основна частка поголів’я коней припадала на селянські господарства - 88,1%.
Найбільше поголів’я коней в приватному секторі та фермерських господарствах нараховувалось в Івано-Франківській області – 93,5% від загальної кількості. Значна частина поголів’я коней гуцульської породи в цих секторах зосереджена і в Закарпатській області – 77,1%. Не зазнала помітних змін чисельність поголів’я в лісокомбінатах.
Отже, за результатами останнього періоду обстеження встановлено, що значний відсоток коней гуцульської породи сконцентровано в приватному секторі, де необхідного зоотехнічного обліку не вели.
Як племрепродуктори атестовані фермерські господарства “Максимів” Івано-Франківської області, “Золота підкова” Ужгородского району Закарпатської області.
За результатами обстеження виділена група племінних жеребців-плідників. Десять чистопородних племінних жеребців завезено з Чехії. Чотири з них є представниками лінії Гургула ( Лорд Гу 5-20; Лукаш ЕДО2; Меркурій Гу2-8 та Кентавр, ще три жеребці-плідники з лінії Гургула ( Вулкан ІІ, Вулкан 011, Булан) та два з лінії Горала (Мудрий 019, Вулкан) з фермерського господарства "Золота підкова". Є п’ять представників лінії Гробі, а також два представники лінії Горала.
Зоотехнічна характеристика масиву гуцульських коней. Для екстер’єрної характеристики гуцульської породи поряд з окомірною оцінкою проводили вимірювання статей тіла дорослого поголів’я (жеребці і кобили) та молодняку. Були взяті проміри у 230 голів типових гуцульських коней із трьох областей (табл.2).
2. Характеристика екстер’єру коней гуцульської породи за промірами
Область | Стать | n | Проміри, см
висота в холці | коса довжина тулуба | обхват грудей | обхват
п’ястя
Закарпатська | жеребці кобили | 32
51 | 139,5±0,65
136,7±0,29 | 144,6±0,69
142,2±0,51 | 161,4±0,53
157,4±0,27 | 17,8±0,22
17,0±0,31
Івано-Франківська | жеребці кобили | 38
53 | 134,7±0,25
130,0±0,21 | 140,8±0,61
138,6±0,46 | 156,7±0,71
153,9±0,31 | 17,0±0,71
16,6±0,39
Чернівецька | жеребці кобили | 26
30 | 135,4±0,64
129,8±0,56 | 142,9±0,51
137,4±0,39 | 158,4±0,61
154,6±0,47 | 17,3±0,81
16,8±0,36
Коні Закарпатської області за висотою в холці в середньому на 5-6 см вищі за коней Івано-Франківської та Чернівецької областей. Кобили нижчі від жеребців в Закарпатті в середньому на 2,8 см, Івано-Франківщині – 4,7 см, а в Чернівецькій області різниця найбільша - 5,6 см. Коса довжина тулуба, обхват п’ястку і обхват грудей у тварин Закарпаття є більшими за відповідні проміри конепоголів’я інших областей.
Уявлення про конституційні особливості породи доповнює їх характеристика за індексами будови тіла. За індексом формату гуцульські коні Івано-Франківщини більше подібні до рисаків, а в Закарпатській області наближені до ваговозів 103,4 - 106,6%. За індексом масивності досліджене поголів’я подібне до рисистих порід 113,2-118,4%. За індексами компактності і костистості майже всі досліджувані коні подібні до верхового типу, відповідно 110,7-113,2% та 12,65-13,23%.
Відмінності коней за екстер’єром також пов’язані з географічними умовами ареалу їх розведення (табл.3).
3. Характеристика гуцулських коней залежно від географічних умов
Райони | Стать | Жива маса,
кг | Проміри, см
висота в холці | коса довжина тулуба | обхват грудей | обхват п’ястя
Гірські | жеребці | 343,0-9,33 | 137,0±0,97 | 141,5±1,44 | 160,5±1,55 | 17,5±0,17
кобили | 257,5-32,70 | 128,5±0,29 | 133,5±0,65 | 146,3±5,45 | 16,3±0,17
Низинні | жеребці | 346,0-10,39 | 139,7±1,45 | 142,7±0,88 | 161,0±1,73 | 18,3±0,33
кобили | 270,0-36,06 | 129,3±2,96 | 132,7±3,71 | 148,3±6,00 | 16,5±0,88
З наведених даних видно, що суттєвої різниці у масі жеребців гірської і передгірської зони немає, проте кобили гірської місцевості мають дещо меншу живу масу. За промірами в гірській місцевості, як правило, коні були дещо меншими, в середньому на 2-3 см за всіма промірами.
Встановлено, що індекси формату і масивності як у кобил так і в жеребців з гірської місцевості є дещо більшими, ніж у коней низинної місцевості. Проте індекс компактності у кобил з низинної зони є більшим на 3,1%, ніж у кобил з гірської зони. Індекс костистості у жеребців низинної зони більший на 0,8% ніж у тварин з гірської зони.
Дослідження динаміки змін, які відбуваються в онтогенезі показує, що кобилки до трирічного віку швидше ростуть, порівняно з жеребцями є дещо вищими і з більшим обхватом грудей, проте обхват п’ястя у них менший. Величина промірів у кобил старше 3-х років свідчить про те, що їх ріст і розвиток проходить повільніше в порівнянні з жеребцями. За всіма чотирма промірами статей тіла жеребці мають перевагу над кобилами.
До 6-річного віку перевагу у живій масі мають кобили, а серед коней старших шести років вищу масу тіла мають жеребці. Дані свідчать про те, що досліджувані коні відносяться до легких (Гопка, 1989), оскільки їхня жива маса не перевищує 400 кг.
На протязі багатьох десятиліть на формування гуцульської породи впливало багато порід і типів коней. Тому за екстер’єром гуцульський кінь досить неоднорідний (табл.4).
4. Розподіл коней гуцульської породи за екстер’єрним типом
Область | n | Тип
монголь
ський | норійський | тарпан | орієнталь
ний
гол. | % | гол. | % | гол. | % | гол. | %
Ів.-Франківська | 91 | 22 | 24,18 | 19 | 20,88 | 24 | 26,37 | 26 | 28,57
Закарпатська | 83 | 22 | 26,51 | 28 | 33,73 | 17 | 20,48 | 16 | 19,28
Чернівецька | 56 | 12 | 21,43 | 13 | 23,21 | 18 | 32,15 | 13 | 23,21
Разом | 230 | 56 | 24,35 | 60 | 26,09 | 59 | 25,65 | 55 | 23,91
Із усього обстеженого поголів’я коней найбільша частка приходиться на тип тарпана (25,6%), найменша коней орієнтального типу (23,9%), проміжне місце займають коні норійського (26,1%) та монгольського (24,4%) типів.
Характеристика поголів’я коней у господарствах різного типу господарювання і форми власності подана в таблиці 5.
5. Основні проміри статей тіла кобил у господарствах з різною формою власності
Господарства | n | Жива маса,
кг | Проміри, см
висота в холці | коса довжина тулуба | обхват грудей | обхват п’ястя
Золота підкова | 65 | 35111,14 | 134,8±0,38 | 140,0±1,19 | 164,4±2,40 | 17,5±0,09
Кутський лісокомбінат | 50 | 326,98,09 | 133,7±0,95 | 139,5±1,39 | 157,83±1,35 | 17,07±0,16
Шипіт | 58 | 32415,56 | 138,7±1,79 | 147,5±2,92 | 157,3±2,59 | 17,550,28
Суттєво відрізняються тварини з фермерського господарства “Золота підкова”, де у кобил на 30 кг жива маса більша, ніж у жеребців. Це пояснюється тим, що жеребців більше використовують для важкої роботи.
За індексами широкотілості і масивності всі досліджені в господарствах коні подібні до рисистих порід, окрім кобил господарства “Шипіт”, яких можна віднести до верхового типу. За розвитком кістяка частина кобил із племінної ферми господарства “Шипіт” та Кутського лісокомбінату відповідає характеристикам верхових коней і частково рисистих порід.
Найбільша кількість коней (86,2%), наближених до бажаного типу, знаходиться на племфермі "Шипіт"(табл.6).
6. Розподіл поголів’я за екстер’єрним типом в господарствах з різною формою власності
Господарство | n | Тип
наближений до бажаного | проміжний | невідповідний бажаному
гол. | % | гол. | % | гол. | %
"Золота
підкова" | 65 | 45 | 69,2 | 15 | 23,1 | 5 | 7,7
"Шипіт" | 58 | 50 | 86,2 | 8 | 13,8 | - | -
Кутський лісокомбінат | 50 | 25 | 50 | 15 | 30 | 10 | 20
Найменше коней наближеного до бажаного типу є в Кутському лісокомбінаті, проте тут найвищий відсоток проміжного типу та коней, які не відповідають бажаному типу, що свідчить про низький рівень ведення племінної роботи в цьому господарстві.
Характеризуючи гуцульську породу за мастю, можна відзначити, що за спектром кольорів і відтінків вона різноманітна, але переважає гніда та руда масть. З обстеженого конепоголів’я 53% мали гніду і 21% руду масті. Є невелика кількість коней рудої масті із золотистим відтінком, а також зустрічаються гуцульські коні із буланою, мишастою, соловою і караковою мастю (4-5%).
Із прикмет поширений темний ремінь на спині, особливо чітко його видно у коней з буланою. мишастою , соловою і гнідою мастю. Рідше він зустрічається у коней рудої масті. Часто темний ремінь є ніби продовженням темної гриви і хвоста. Із обстежених коней темний ремінь виявлено приблизно у 30% тварин. Дещо рідше крім темного ременя (20%), зустрічаються 2-3 смужки які відходять від холки вниз. Іноді, крім темних смужок, на холці є 2-3 поперечні темні смужки на передпліччі (зеброїдність). Вони завжди зустрічаються при наявності смужок на холці і лопатці, а також темного ременя на спині.
Однією з характеристик породи є тривалість внутрішньоутробного періоду, показник якого в фермерському господарстві „Золота підкова” в середньому за 5 років (1995 - 2000 р.р.) становить для жеребчиків 339,8 днів, а для кобилок - 340,3 днів.
Етологічні дослідження в трьох господарствах проведені на групах по 50 голів. Кожна особливість поведінки коней була оцінена індивідуально за 4-бальною системою, від А(максимальна цінність) до D(мінімальна цінність). За клас “А” тварини отримували 4 бали, за клас “В” –3 бали, за клас “С” –2 бали, за клас “D” –1 бал. До класу „А” відносили тварин з позитивною реакцією, спокійних, врівноважених, доброзичливих. Коней, що були байдужими, пасивними, відносили до класу “В”. Тварини, в яких проявлялась негативна реакція, захисна поведінка і вони були нервовими, але не небезпечними, зараховували до класу “С”. Тварини з явно вираженою негативною реакцією, агресивністю, небезпечністю віднесено до класу “D”(табл.7).
7. Етологічна оцінка гуцульських коней
Ознака поведінки | Господарства
“Золота підкова” | “Шипіт” | Кутський лісокомбінат
бали | % до макс. | бали | % до макс. | бали | % до макс.
При наближенні незнайомця | 128 | 64,0 | 158 | 79,0 | 163 | 81,5
При наближенні незнайомого коня | 155 | 77,5 | 189 | 94,5 | 166 | 83,0
В упряжі | 186 | 93,0 | 124 | 62,0 | 176 | 88,0
При огляді та чищенні кінцівок | 167 | 86,5 | 175 | 87,5 | 151 | 75,5
Реакція на погладжування | 153 | 76,5 | 174 | 87,0 | 146 | 73,0
Разом | 789 | 78,9 | 820 | 82,0 | 802 | 80,2
Встановлено, що поведінка тварин в господарствах різних форм господарювання була неодинакова. При наближенні незнайомця або веденні ним за повід кращими були тварини з Кутського лісокомбінату, а при наближенні незнайомого коня - тварини племінного господарства “Шипіт”. В упряжі добре поводили себе коні з фермерського господарства, що свідчить про досить часте їх використання на роботі. За поведінкою при огляді і чищенні кінцівок та реакцію на погладжування найбільше балів набрали коні з племінного господарства “Шипіт”.
За сумарною оцінкою найкращими можна вважати коней господарства “Шипіт” (820 бали). На 31 бал нижча оцінка у коней "Золотої підкови", і на 18 балів - у коней з Кутського лісокомбінату.
Генетично-селекційна оцінка племінних ресурсів гуцульської породи коней. Аналізом генофонду гуцульських коней в порівнянні з іншими породами за групами крові встановлено, що вони мають специфічні особливості за розподілом факторів та алелей D-системи груп крові (табл. 8).
8. Генетична структура різних порід коней за алелями системи D груп крові
Алелі
D - системи | Порода
гуцуль-
ська
n = 36 | чистокров-
на верхова
n = 21 | орловська рисиста
n = 30 | Новоолександрів
ський ваговоз
n = 35 | шетлендський поні
n = 18
ad | 0,056 | - | 0,100 | 0,400 | 0,361
de | 0,222 | 0,238 | 0,017 | 0,027 | 0,306
bcm | 0,083 | 0,190 | 0,433 | 0,043 | -
cgm | 0,250 | 0,190 | 0,017 | 0,014 | 0,056
cegm | 0,139 | 0,333 | 0,050 | - | -
cefgm | - | - | 0,050 | - | -
cfm | 0,028 | - | - | - | -
dghm | 0,222 | - | 0,167 | 0,314 | 0,250
dk | - | 0,048 | 0,083 | 0,029 | 0,028
dfk | - | - | 0,017 | - | -–
(“німий”) | - | - | 0,067 | 0,029 | -
Коефіцієнт гомо-
зиготності (Ca) | 0,19 | 0,24 | 0,24 | 0,26 | 0,29
Фактична гомо-
зиготність (H) | 0,17 | 0,19 | 0,11 | 0,31 | 0,39
За частотою антигенів гуцульським коням притаманна значна насиченість наступними факторами: Dc, частота якого у інших порід, окрім поні теж досить висока; Dd – найбільшу частоту якого мають шетлендські поні. Гуцульським коням притаманна найвища, порівняно з іншими породами коней, частота факторів Dg та Dm.
За розподілом алелей коням гуцульської породи притаманна насиченність алелем Dde, що також характерно для чистокровної верхової породи та поні, Dcgm – для чистокровної верхової породи та алелем Ddghm, найвищу частоту якого мають новоолександрівський ваговоз та шетлендський поні.
Індивідуальний аналіз генотипів гуцульських коней свідчить про досить значну їх різноманітність. Найчастіше зустрічаються генотипи, які поєднують алель Ddghm з алелями Dcgm і Dbcm.
Коням гуцульської породи притаманна мінливість генофонду (Са=0,19) при середньому значенні фактичної гомозиготності (Н=0,17).
Найбільша схожість гуцульської породи за алелями D-системи груп крові відзначена з чистокровною верховою породою, найбільша диференціація з орловською рисистою породою.
На поголів’ї коней фермерського господарства “Золота підкова” відпрацьовані основні елементи імуногенетичної експертизи походження і застосування генетичних маркерів в селекційній роботі з гуцульською породою коней.
Рис.2 Схема успадкування алелів, які маркірують спадкову інформацію жеребців Кентавра і Вулкана
Показані можливості імуногенетичного маркірування спадкової інформації, при оцінці генотипів жеребців – за результатами аналізу розподілу алелів в їх потомстві і шляхом спостереження за рухом маркерів з покоління в покоління (рис.2). Застосування такого підходу дає підстави стверджувати, що у Чайки 036 алель Dcqm маркірує спадковий матеріал батька Вулкана, а Dde – діда по матері жеребця Кентавра. У жеребця Бубен 027, навпаки, алелем Dcqm маркірується і генетична інформація Кентавра, а Dde –Вулкана.
В цілому проведені імуногенетичні дослідження дають підстави для організації селекційного процесу по реконструкції генофонду гуцульської породи з застосуванням генетичних маркерів з метою відновлення притаманних породі якостей, що дасть змогу одержати конкурентноспроможну племінну продукцію.
Цитогенетичним аналізом 24 коней гуцульської породи господарства "Шипіт" не виявлено грубих структурних порушень їх хромосом, в тому числі і робертсонівських транслокацій. Спектр хромосомних порушень не відрізнявся від спонтанно утворених і їх частота варіювала в межах 4,2-4,7% (табл.9).
9. Каріотипові характеристики клітин периферійної крові коней гуцульської породи
Статеві групи | Голів | Метафазні пластинки | Поліплоїдні
клітини, % | Клітини з хромосомними і хроматидними абераціями, %
всього | розриви хромо-
сом і хроматид | фрагменти, кіль-
цеві хромосоми
Жеребці | 13 | 277 | 3,9 | 4,29 | 1,35 | 2,94
Кобили | 11 | 291 | 1,2 | 4,7 | 1,4 | 3,3
На препаратах мітотичних хромосом коней виявлено аберації як хромосомного, так і хроматидного типів. Серед аберацій хромосомного типу найчастіше зустрічались парні фрагменти та кільцеві хромосоми. Загальна кількість хромосомних порушень становила 8,9%, частка поліплоїдних клітин – 3,9%, що відповідає нормі.
При аналізі вікових змін природної резистентності у гуцульських коней , насамперед, привертає увагу підвищений рівень лізоцимної та бактерицидної активності у дорослих коней. Перевага дорослих тварин над молодняком за бактерицидною активністю становить 10,0% (Р0,05), а лізоцимної – 6,8% (Р0,05). За фагоцитозом у дорослих та молодих коней відмінності неістотні, що свідчить про завершеність процесу становлення механізму захисних функцій організму до 3 - місячного віку. В той же час за комплементарною активністю і циркулюючими імунними комплексами спостерігається деяка перевага молодняку над дорослим поголів’ям.
Використовуючи шкалу оцінки імунобіологічної реактивності коней розроблену Галатюком [1997], ми встановили, що за кількістю еритроцитів гуцульські коні подібні до російських ваговозів, а за кількістю гемоглобіну - до чистокровних верхових і отримують найбільшу кількість балів – 4. Також найбільша кількість балів у гуцульських коней за сегментноядерними нейтрофілами та моноцитами. В цілому кількість балів, отриманих при підрахунку за цією шкалою, є вищою від середнього показника, що свідчить про досить високий рівень імунобіологічної реактивності коней гуцульської породи. Також встановлено, що кількість загального білку досліджуваних коней схожа тільки із російськими ваговозами.
Таким чином, одержана об’єктивна інформація щодо сучасного стану гуцульських коней створює передумови до розробки програми відтворення племінних ресурсів і прискореного формування масиву цієї породи в Карпатському регіоні.
ВИСНОВКИ
1.
Гуцульську породу коней слід розглядати, як національне надбання України. Вона має унікальні господарські і біологічні якості, які забезпечують її ефективне різноманітне використання в господарствах всіх форм власності в регіоні Українських Карпат. За результатами обстеження поголів’я коней цього регіону і вивчення генетико-селекційних особливостей породи доведена необхідність проведення з породою поглибленої селекційно-племінної роботи, одним з елементів якої повинен стати селекційно генетичний моніторинг з залученням імуногенетичних, цитогенетичних, гематологічних методів дослідження.
2.
За результатами проведених досліджень обгрунтовані методичні підходи і організаційно-методичні засади селекційно-генетичного моніторингу при розведенні гуцульської породи, які покликані забезпечити не тільки збереження а й реконструкцію і розширене відтворення генофонду породи.
3.
Експедиційне обстеження поголів’я коней в Західному регіоні України показало відсутність племінного обліку в переважній частині господарств, наявність неоднорідного за типом поголів’я коней, серед якого до 55% становлять тварини, яких умовно можна віднести до гуцульської породи. Обстеження дало підстави для класифікації тварин за типом і віднесення їх до відповідних груп. Для оцінки типовості розроблена методика окомірної екстер’єрної оцінки визначення форми голови, ширини лобу, форми профілю, форми і довжини шиї та спини, вираженості холки, форми крупу, міцності та поставі кінцівок, а також наявності темного ременя по спині та зеброїдності на лопатках. З усіх обстежених коней найбільш розповсюдженим є тип тарпана (25,6%), найменше коней орієнтального типу (23,9%), проміжне місце займають коні норійського (26,1%) та монгольського (24,4%) типів.
4.
Як основу для диференціації за типовістю для породи визначені такі параметри промірів та індексів: висота в холці 129,8-139,5 см, коса довжина тулуба 137,4-144,6 см, обхват грудей 153,9-161,4 см, обхват п’ястя 16,6-17,8 см і індекс формату 103,4-106,24%, масивності 113,17-118,36%, компактності 110,67-114,48%, костистості 12,65-13,23%.
5.
При проведенні етологічної оцінки коней гуцульської породи встановлено, що в цілому вони мають спокійний норов, є врівноваженими, дружелюбними, слухняними, але в різних ситуаціях тварини поводять себе по різному. Встановлені відмінності в поведінці коней залежно від форм господарювання і їх використання.
6.
Найбільша схожість гуцульської породи за розподілом алелів D-системи груп крові відзначена з чистокровною верховою породою, за чистотою еритроцитарних антигенів з шетлендським поні, найбільша диференціація за алелями спостерігається з орловською рисистою породою. Імуногенетичні дослідження дають підстави для організації селекційного процесу по реконструкції генофонду гуцульської породи з відновленням притаманних їй якостей.
7.
Цитогенетичний аналіз дослідженого поголів’я коней гуцульської породи показав наявність у переважної більшості тварин нормального каріотипу. Загальне число хромосомних порушень складає 8,9%, в тому числі у кобил 4,7%, що є порівняно з жеребцями дещо вищим (на 0,5%). Концентрація поліплоїдних клітин в крові гуцульських коней знаходиться в межах 4-10%, що відповідає нормі. Поліплоїдні клітини мали в основному тетраплоїдні набори хромосом (4n), триплоїдні зустрічались з невисокою частотою, а клітин більш високої плоїдності не виявлено.
8.
Встановлений високий рівень імунобіологічної реактивності організму коней гуцульської породи. Особливістю вікових змін природної резистентності у гуцульських коней є підвищення рівню лізоцимної та бактерицидної активності у дорослих коней.
9.
Для відновлення племінних ресурсів породи пропонується використовувати племінний матеріал з господарств різної форми власності, особливої уваги заслуговує фермерське господарство "Золота підкова", як основу для проведення поглибленої селекційно-племінної роботи. Селекційно-племінну роботу проводити під постійним селекційно-генетичним контролем, з врахуванням визначених параметрів відбору тварин бажаного типу.
СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Подоба Б.Є., Стефурак Ю.П., Попадюк С.С. Генетична структура гуцульської породи коней // Науково-виробничий бюлетень “Селекція” Національне об’єднання по племінній справі у тваринництві “Укрплемоб’єднання”. - Київ, 1997.-С-206-207 (Дисертантом виконана експериментальна робота і аналіз генофонду породи).
2.
Попадюк С.С. Вікові зміни морфологічного складу крові гуцульської породи коней // Актуальні проблеми медицини, біології, ветеринарії і сільського господарства.-Львів.-1997.- Вип.3.-С 146-147.
3.
Попадюк С.С. Природна резистентність коней гуцульської породи // Розведення і генетика тварин: Міжвід. темат. наук. зб. –Вип 30.-К.: Аграрна наука, 1999.-С.123-125.
4.
Імуногенетична характеристика коней гуцульської породи / Стоянов Р.О., Осадча Л.В., Головач М.Й., Попадюк С.С. // Розведення і генетика тварин: Міжвід. темат. наук. зб. – Вип .33.-К.: Аграрна наука, 2000.-С.143-148. (Дисертанту належить виконання експериментальних досліджень по гуцульській породі коней)
5.
Попадюк С.С. Порівняльна генетична структура гуцульських коней з іншими породами // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького.-Том.2(2). Част.3.-2000-С.130-132.
6.
Попадюк С.С. Основні проміри коней гуцульської породи // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького.-Вип.3. Том 3(№4).-2001.-С.209-212.
7.
Попадюк С.С., Дзіцюк В.В. Гуцульський кінь в Україні // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького.-Том 4 (№1).-2002.-С.139-142.
Попадюк С.С. Дослідження генетичного потенціалу та природної резистентності гуцульської породи коней. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01. – розведення та селекція тварин. – Львівська державна академія ветеринарної медецини ім. С.З.Гжицького, Львів, 2002.
В дисертації комплексно розглянуто і дано оцінку особливостей зоотехнічної та етологічної характеристики, резистентності, генетичної структури породи за поліморфізмом еритроцитарних антигенів, цитогенетичних особливостей та високої адаптаційної здатності гуцульської породи коней з використанням біохімічних, імунобіологічних показників крові.
Встановлено, що коні гуцульської породи мають унікальні господарські і біологічні якості, які забезпечують її ефективне різноманітне використання в господарствах всіх форм власності. Доведена необхідність проведення з породою поглибленої селекційно – племінної роботи, одним з елементів якої повинен стати селекційно–генетичний моніторинг з залученням імуногенетичних, цитогенетичних, гематологічних методів дослідження.
Ключові слова: екстер’єрні типи, етологія, гуцульська порода коней, групи крові, цитогенетика, селекційно – генетичний моніторинг, природна резистентність.
Попадюк С.С. Исследование генетического потенциала и природной резистентности гуцульской породы лошадей. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата сельськохозяйственных наук по специальности 06.02.01.- разведение и селекция животных. – Львовская государственная академия ветеринарной медицины им. С.З.Гжицкого, Львов, 2002.
В диссертации представлены результаты анализа и оценки генофонда гуцульской породы лошадей их зоотехнической и этологической характеристиками. Приведены материалы с оценкой её аналогом генетической структуры породы по полиморфизму эритроцитарных антигенов, оценкой её цитогенетических особенностей адаптационной способности с учётом биохимических, иммунологических и гематологических показателей.
Результаты обследования поголовья лошадей в западном регионе Украины показали отсутствие племенного учёта в большей части хозяйств, наличие разного по типу поголовья лошадей, среди которого до 55% составляют животные желательного для породы типа. Наиболее распостранён тип тарпана (25,7%), меньше всех лошадей ориентального типа (23,9%), среднее положенее занимают лошади норийского (26,1%) и монгольского (24,3%) типов.
Экстерьерные особенности лошадей желательного типа по промерам и индексам телосложения: высота в холке (129,8 - 139,5 см), косая длина туловища (137,4 - 144,6 см), обхват груди (153,9 161,4 см), обхват пясти (16,6 - 17,8 см); индексы формата (103,4% - 106,24%), обхвата груди (113,17% - 118,36%), компактности (110,67% - 114,48%), костистости (12,65% - 13,23%).
При проведении этологической оценки лошадей гуцульской породы установлены различия в поведении лошадей в зависимости от их использования и форм хозяйствования, при этом отмечено, что в целом у них спокойный нрав.
По распределению аллелей D-системмы групп крови отмечается их сходство с чистокровной верховой породой, по распределению эритроцитарных антигенов – с шетлендским пони, наибольшая дифференциация по аллелям отмечается с орловской рысистой породой.
Цитогенетический анализ исследуемого поголовья лошадей гуцульской породы показал наличие у большинства животных нормального кариотипа. Общее число хромосомных нарушений составляет 8,9%, в том числе у кобыл 4,7%, что по сравнению с жеребцами выше (на 0,5%). Совокупность полиплоидных клеток в крови гуцульских лошадей находится в пределах 4-10% и отвечает норме. Полиплоидные клетки имели в основном тетраплоидные наборы хромосом (4n), триплоидные встречаются редко, а клеток с более высокой плоидностью не обнаружено.
Установлено, что лошади гуцульской породы имеют высокий уровень иммунобиологической реактивности.
Таким образом, в результате проведённых исследований установлено, что гуцульская порода лошадей имеет уникальные хозяйственные и биологические качества, которые обеспечивают её эффективное использование в хозяйствах всех форм собственности в регионах Украинских Карпат. Доказана необходимость проведения с породой углубленной селекционно-племенной работы, одним из элементов которой должен стать генетико-селекционный мониторинг с использованием иммуногенетических, цитогенетических, гематологических методов исследований, чтобы обеспечить не только сохранение, а реконструкцию и расширенное воспроизводство генофонда породы.
Ключевые слова: экстерьерные типы, этология, гуцульская порода лошадей, группы крови, цитогенетика, селекционо-генетический мониторинг, природная резистентность.
Popadjuk S.S. The investigations of qenetic potential and natural resistance of Gutsul breed of horses. –manuscript.
Thesis presented for the scientific degree of candidate of agricultural sciences on speciality 06.02.01.- breeding and selection of animals. – lviv State Academy of Veterinary Medicine named after S.Z.Gzhytskyj, Lviv, 2002
Thesis deals with the complex examinations and it was done an opinion on peculiarities of zootechnical and ethological characteristics, genetic structure of breed by polymorhism of erythrocytes antigenes, cytogenetic peculiarities and hiqh adapted ability of Gutsul breed of horses using the immunobioligical indices of blood.
It was determined that of Gutsul breed horses have unique economical and biological guolities, which ensure its effective deverse using in economies of all forms of property, and also it was proved that it is necessary to carry out the deeper selectial – breed work, and one of the element has to become the selectial – genetic monitoring using immunocytogenetic, hematological methods of investigation.
Key words: exterior type, ethiology, Gutsul breed of horses, the group
