МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ПОДРУШНЯК ВАЛЕНТИНА БОРИСІВНА

УДК 614.23/.25:001.8

ОБҐРУНТУВАННЯ І РОЗРОБКА КВАЛІФІКАЦІЙНИХ КРИТЕРІЇВ

У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ І ВИКОРИСТАННЯ МЕДИЧНИХ КАДРІВ В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я

14.02.03 - соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському інституті громадського здоров’я МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Нагорна Антоніна Максимівна,

Український інститут громадського здоров’я МОЗ України,

завідувач відділу дослідження стану здоров’я населення

та його прогнозування

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Криштопа Борис Павлович,

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України,

завідувач кафедри управління охороною здоров’я

доктор медичних наук, професор Уваренко Анатолій Родіонович,

Український центр наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної

роботи МОЗ України, директор

Провідна установа:

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України,

кафедра соціальної медицини, організації та управління

охороною здоров’я, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “ 19 ” вересня 2002 року о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця
за адресою: 03057, м. Київ-57, проспект Перемоги, 34, медико-профілактичний корпус Національного медичного університету, аудиторія № 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету
ім. О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ - 57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “ 22 ” ------травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.П. Яворовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Забезпечення закладів охорони здоров’я України кваліфікованими кадрами є одним з важливих чинників, який впливає на якість надання медичної допомоги населенню. Зазначена проблема набирає ще більшого значення в період реформування охорони здоров’я, оскільки в цей час змінюються правові, економічні та організаційні основи системи суспільних відносин, а також формування нових стереотипів професійної і соціальної поведінки медичних працівників.

Питанням підготовки медичних працівників та їх удосконаленню приділяється постійна увага (Гончарук Є.Г., Широбоков В.П., Остапюк Л.І., 1996; Криштопа Б.П., 1997, 2001;
Дюкарева А.М., 1997; Гирін В.М., 1999, 2001; Вороненко Ю.В., 1999, 2000; Richard B. Saltman, Josep Figurase, 1997; London B., Cleary P., 1998; Reamy J., 1998).

Порівнюючи загальні тенденції розвитку медичної освіти в Україні та досвід розвинених країн можна зробити висновок, що незважаючи на значні позитивні зрушення, існуюча система підготовки медичних працівників досі не є оптимальною. Враховуючи те, що кваліфікація є вагомим важелем у підвищенні якості медичного обслуговування населення, питання щодо удосконалення професійної підготовки медичних кадрів залишається актуальним.

Чітке визначення критеріїв професійної компетентності медичних працівників, що повно враховують новітні досягнення науки, значимість фундаментальних наук та визначають обсяг знань та практичних навичок, якими повинен володіти кожний спеціаліст за своїм фахом, надає гарантії підготовки висококваліфікованого медичного працівника.

Підготовка сучасного висококваліфікованого медичного працівника зумовлює наявність кваліфікаційних характеристик, що визначають завдання, функціональні обов’язки, рівень теоретичних знань, кваліфікаційні вимоги до лікарів та середнього медичного персоналу. Тому розробка кваліфікаційних характеристик посад медичних працівників як моделі спеціаліста-медика, може стати вагомим внеском у розвиток концептуальних основ реформування галузі охорони здоров’я, що і зумовило виконання даної роботи та визначило її мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлена робота є фрагментом соціально-гігієнічних досліджень, проведених в Українському інституті громадського здоров’я МОЗ України в межах науково-дослідної роботи “Наукове обґрунтування та розробка кваліфікаційних характеристик професій працівників галузі охорони здоров’я України” (№ держреєстрації 0197U005737), в якій дисертантом виконані окремі фрагменти дослідження щодо наукового обґрунтування та розробки кваліфікаційних критеріїв у системі професійної підготовки та використання працівників галузі охорони здоров’я.

Дослідження проводилися відповідно до Концепції побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики.

Мета дослідження: На основі обгрунтування і розробки кваліфікаційних критеріїв удосконалити систему професійної підготовки та використання медичних кадрів в охороні здоров’я відповідно до вимог сучасних світових стандартів.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких задач: –

вивчення сучасного стану підготовки і використання медичних кадрів; –

проведення аналізу нормативного регулювання процесів підготовки та використання медичних працівників; –

дослідження ставлення медичних працівників до якості їх професійної підготовки та удосконалення; –

визначення підходів до класифікації медичних професій в Україні та за кордоном;–

приведення класифікації та переліку посад медичних працівників у відповідність до Міжнародної стандартної класифікації професій; –

обґрунтування розробки кваліфікаційних характеристик посад працівників галузі охорони здоров’я; –

обґрунтування, розробка та впровадження заходів щодо удосконалення системи підготовки та використання медичних працівників.

Об’єктом дослідження була визначена система підготовки та використання медичних кадрів.

Предмет дослідження – кваліфікація, що визначає здатність медичного працівника виконувати конкретні завдання та обовязки в межах певного виду діяльності.

В процесі роботи були використані такі методи дослідження: соціально-гігієнічний – для вивчення сучасного стану системи підготовки та використання медичних кадрів; медико-соціологічний, експертний, статистичний – для вивчення ставлення медичних працівників до якості їх професійної підготовки та удосконалення; експертний – на етапі розробки класифікації, переліків та кваліфікаційних характеристик посад працівників охорони здоров’я.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: –

визначено структуру суб’єктивних оцінок якості професійної підготовки медичних працівників та їх потребу в удосконаленні теоретичних знань і практичних навичок; –

виявлено особливості та удосконалено структуру класифікації професій медичних працівників у відповідності до Міжнародної стандартної класифікації професій (ІSСО-88: International Standard Classification of Occupations/ILO, Geneva), що дозволить забезпечити міжнародне використання національної інформації в галузі зайнятості; –

створено концептуальну модель системи підготовки та використання медичних працівників, що відображає взаємозв’язок класифікації, переліку та кваліфікаційних характеристик посад; –

обґрунтовано підходи до побудови кваліфікаційних характеристик професій працівників галузі;

– визначено шляхи удосконалення системи підготовки та використання медичних працівників.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено класифікацію посад медичних працівників у відповідності до міжнародного стандарту та з урахуванням національних підходів до підготовки та використання медичних працівників; внесені зміни до Класифікатора професій ДК 003-95, що допоможуть у вирішенні завдань стосовно систематизації статистичних даних, а також розрахунків чисельності медичних кадрів та планування додаткової потреби в них; складені кваліфікаційні характеристики посад працівників галузі, в яких визначено місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності; розроблено проект Довідника кваліфікаційних характеристик професій медичних працівників, що є державним нормативним документом і призначатиметься для вирішення питань раціонального розподілу праці, здійснення контролю за правильністю використання персоналу згідно з професією, фахом, кваліфікацією та складання на його основі посадових інструкцій працівників; розроблені пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання підготовки, розподілу та використання фахівців галузі.

Результати проведених наукових досліджень впроваджені в практику охорони здоров’я на державному та галузевому рівнях.

На державному рівні при: внесенні пропозицій щодо нової редакції ст. 75 “Основ законодавства України про охорону здоров’я”, внесенні змін до Класифікатора професій ДК 003-95 та підготовці проекту його другого видання, розробці 78 випуску “Охорона здоров’я” Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, внесенні змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 “Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку”.

На галузевому рівні при: розробці наказу МОЗ України про “Тимчасові кваліфікаційні характеристики фахівців з лікарських спеціальностей”; доопрацюванні наказу МОЗ України від 23.02.2000 № 33 “Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я”; внесенні пропозицій щодо змін і доповнень до наказів МОЗ України: від 23.10.91 № 146 “Про атестацію середніх медичних працівників”, від 25.12.92 № 195 “Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю”, від 22.06.95 № 114 “Про затвердження переліку закладів охорони здоровя, переліку лікарських посад і переліку посад фармацевтичних працівників”, від 19.12.97 № 359 “Про подальше удосконалення атестації лікарів” та від 31.07.98 № 231 “Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів”; розробці інформаційних листів “Удосконалення Класифікації посад медичних працівників” та “Пропозиції щодо поліпшення професійної підготовки медичних працівників”.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначено мету, методологію та програму наукового дослідження, провела аналіз сучасного стану системи підготовки і використання медичних працівників, нормативного регулювання та кадрового забезпечення галузі. Розробила інструментарій та здійснила медико-соціологічне дослідження ставлення медичних працівників до якості їх професійної підготовки та удосконалення (більш як на 85%). Виконала статистичну обробку, науковий аналіз та узагальнила отримані результати дослідження. Науково обґрунтувала методичні підходи до побудови класифікації, переліку та кваліфікаційних характеристик професій працівників галузі. Визначила шляхи удосконалення системи підготовки та використання медичних працівників. Сформулювала основні висновки та практичні рекомендації. Підготувала наукові праці до друку, виступи, впровадження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на засіданнях Вченої ради Українського інституту громадського здоров’я (1998р., 1999 р., 2000 р.); нарадах у Міністерстві охорони здоров’я України (1997 р., 1998 р.); Українсько-канадській конференції програми “Партнери в охороні здоров’я” “Ефективність реформи охорони здоров’я” (Київ, 1997 р.); науково-практичній конференції “Специализированная медицинская помощь городскому населению” (Донецьк, 1998 р.); науково-практичній конференції “Вопросы експериментальной и клинической медицины” (Донецьк, 1998 р.); VII Конгресі Світової Федерації Українських лікарських товариств (Ужгород, 1998 р.); V з’їзді Всеукраїнського лікарського товариства “Сучасні проблеми первинної медико-санітарної допомоги” (Київ, 1999 р.); науково-практичній конференції профпатологів України “Сучасний стан, організація та перспективи розвитку профпатологічної служби України в нових умовах економічного розвитку з урахуванням змін форм власності” (Київ, 1999); науково-практичній конференції “Організація та управління системою охорони здоров’я, її правове і фінансове забезпечення на сучасному етапі реформування галузі” (Житомир, 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід” (Київ, 2000 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 21 наукових праць, з яких 5 у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Основний текст дисертації викладено на 144 стор. машинописного тексту. Робота складається з вступу, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (235 найменувань),
7 додатків; ілюстрована 28 таблицями та 20 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Програма, методи, об'єкт дослідження. Досягнення основної мети дослідження – обґрунтування і розробка кваліфікаційних критеріїв у системі професійної підготовки і використання медичних кадрів – потребувало розробки спеціальної програми дослідження, що включала п’ять основних етапів, кожний з яких передбачав вирішення конкретної задачі (табл.1).

На першому етапі роботи обґрунтовано мету дослідження, сформульовані основні його завдання, визначені напрям, методи та обсяг роботи.

Другий етап включав комплексний аналіз різноманітної інформації наукового, нормативного та статистичного характеру, що відображає сучасний стан підготовки, підвищення кваліфікації та діяльності медичних працівників. Проаналізовані світові інформаційні джерела, законодавчі та галузеві нормативно-правові акти Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства праці і соціальної політики України, Комітету

зі стандартизації, метрології та сертифікації, матеріали офіційної державної статистики за проблемою дослідження.

Дослідження ставлення медичних працівників до рівня якості їх професійної підготовки, проведене на третьому етапі роботи в усіх регіонах України, дозволило із середини вивчити стан вітчизняної освіти та визначити шляхи її удосконалення. Було опитано 486 лікарів за різними спеціальностями, а саме: організатори охорони здоров’я, терапевти, хірурги, педіатри, санітарні лікарі, вузькі спеціалісти та 400 середніх медичних працівників.

Приведення класифікації та переліку посад медичних працівників у відповідність до міжнародних стандартів, на четвертому етапі роботи, потребувало вивчення концептуальних підходів до класифікації професій як в Україні, так і за кордоном. Проаналізовані державні та міжнародні класифікації професій, переліки спеціальностей та номенклатури посад медичних працівників. Розробка кваліфікаційних характеристик професій медичних працівників потребувала обгрунтування кваліфікаційних критеріїв, яким повинен відповідати медичний працівник для виконання певного виду професійної діяльності в системі суспільного розподілу праці. Були визначені функціональні завдання, обов’язки, обсяг необхідних знань та умінь медичних працівників за різними спеціальностями. Важливим етапом нашої роботи була розробка проекту випуску №78 “Охорона здоров’я” Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Розробка та впровадження заходів щодо удосконалення системи підготовки та використання медичних працівників складали останній, п’ятий етап, дослідження.

В процесі роботи були використані соціально-гігієнічний, медико-соціологічний, статистичний та експертний наукові методи дослідження.

Результати дослідження та їх обговорення. Вища медична освіта в Україні реалізується на принципах єдиної безперервної системи. Іде процес її інтеграції у світову систему вищої освіти. Медичні працівники отримують, підвищують і вдосконалюють свій освітньо-професійний рівень переважно у державних вищих медичних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти.

Підготовка медичних працівників здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями відповідно до переліку напрямів і спеціальностей, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Спеціалізація та удосконалення медичних та фармацевтичних працівників тісно пов’язані з атестацією, результатом якої є отримання права на самостійну роботу. У більшості розвинених країн є тільки одна кваліфікаційна категорія – "атестований", що дозволяє працювати самостійно. Якщо медичний працівник не пройшов атестацію, то він може працювати тільки під керівництвом атестованого спеціаліста. В Україні лікар або медична сестра, які не мають кваліфікаційної категорії, лише не отримують надбавки до заробітної плати, але мають право на самостійну діяльність. Хоча оплата праці є одним з важливих факторів підвищення якості праці, діюча система оплати не є стимулом для підвищення її ефективності. Розмір заробітної плати медичних працівників в Україні і на сьогодні визначається залежно від посади, стажу роботи, кваліфікаційної категорії і не залежить повної мірою від кінцевого результату.

Результати медико-соціологічного дослідження ставлення медичних працівників до рівня якості їх професійної підготовки достовірно виявили, що близько 35% респондентів оцінили свій професійний рівень як “добрий”, 44% – “задовільний”, 9% – “незадовільний”, 12% – не змогли визначитись у цьому питанні. Найбільш високу оцінку своєму професійному рівню дали хірурги та стоматологи, відповідно 46,9% та 47,6% респондентів. Найбільший відсоток респондентів, що вважають задовільним існуючий рівень, виявлено у педіатрів – 60,9%. Група лікарів за іншими спеціальностями склала найбільш високий відсоток респондентів, яких не задовольняє рівень підготовки і які вважають, що він потребує удосконалення (17,9%). На рис. 1 подана порівняльна оцінка лікарями основних професій рівня якості їх професійної підготовки.

Найбільша кількість респондентів, що висловили незадоволеність рівнем своєї підготовки, відмічена серед лікарів зі стажем 10-19 років, а серед середніх медичних працівників – зі стажем до 10 років. Отже фахівці з меншим стажем роботи, і відповідно молодшого віку, виявилися більш вимогливими до свого професійного рівня. Незалежно від оцінки рівня якості своєї професійної підготовки майже 90% лікарів та 85% середніх медичних працівників відзначили, що вони потребують професійного удосконалення. За результатами дослідження встановлено, що 93,6% лікарів та 65,6% середніх медичних працівників використовували за весь період своєї професійної діяльності різні форми післядипломної підготовки (табл. 2). Кожний медичний працівник для свого професійного удосконалення обирав ті шляхи, які були найбільш прийнятними, відповідали його індивідуальним можливостям та здібностям.

Таблиця 2

Післядипломна підготовка медичних працівників за весь період їх професійної діяльності, %

Види післядипломної підготовки | Організатори охорони здоров’я | Лікарі | Середні медичні працівники

Інтернатура | 10,81,3 | 12,71,3–

Ординатура | 2,50,64 | 2,50,6–

Спеціалізація | 13,81,4 | 12,41,3 | 14,11,7

Тематичне удосконалення | 61,82 | 58,32 | 85,91,7

Передатестаційний цикл | 9,71,2 | 11,91,3–

Стажування | 0,70,3 | 1,70,5–

Курси інформатики | 0,70,3 | 0,50,3–

Разом | 100 | 100 | 100

За оцінками респондентів визначено найбільш пріоритетні види професійного удосконалення. Для лікарів це участь у конференціях і наукових семінарах, проходження циклів удосконалення та аналіз спеціальної медичної літератури; для середніх медичних працівників – цикли удосконалення, накопичення особистого досвіду, участь у конференціях і наукових семінарах. Останні місця зайняли цикли спеціалізації, навчання за допомогою комп’ютера та передатестаційні цикли (табл. 3).

Таблиця 3

Ставлення медичних працівників до різних видів удосконалення

Вид удосконалення | Медичні працівники

Лікарі | Середні медичні працівники

% | Ранг | % | Ранг

Участь у конференціях, наукових семінарах | 54,1 | 1 | 30,8 | 3

Цикли удосконалення | 50,6 | 2 | 47,8 | 1

Аналіз спеціальної медичної літератури | 47,3 | 3 | 23 | 5

Накопичення особистого досвіду | 42,4 | 4 | 34 | 2

Спілкування з колегами | 41,8 | 5 | 24,3 | 4

Цикли спеціалізації | 20,6 | 6 | 21,8 | 6

Навчання за допомогою компютера | 20,4 | 7 | 13,3 | 7

Передатестаційні цикли | 19,8 | 8––

Оскільки передатестаційні цикли є обов’язковою формою підвищення кваліфікації лікарів перед проходженням атестації на отримання кваліфікаційної категорії або підтвердження звання “спеціаліст”, визначення їх непопулярними видами удосконалення свідчить про наявність суттєвих проблем в організації і проведенні даного виду підвищення кваліфікації.

Лише 52% лікарів і 78% середніх медичних працівників визнали задовільною існуючу систему додипломної підготовки, решта надала свої пропозиції щодо її удосконалення. Так, за

зміни у підготовці на рівні професійно орієнтованої школи висловились 19,3% лікарів та 10,7% середніх медичних працівників, на рівні професійного відбору – відповідно 45,3% та 51,2%, у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації – 26% та 54,7%, у закладах ІІІ-ІV рівнів – 57,9% та 21,4%. Існуючу систему післядипломної підготовки визнали задовільною 65% лікарів і 80% середніх медичних працівників. Решта лікарів запропонувала провести заходи щодо удосконалення підготовки в інтернатурі, в клінічній ординатурі, на циклах спеціалізації, удосконалення та на передатестаційних циклах. Середні медичні працівники висловились за покращання підготовки на циклах спеціалізації та удосконалення. Серед незадоволених підготовкою в обох періодах були досвідчені медичні працівники, що мали стаж роботи від 10 до 30 років і, відповідно, змогли точніше оцінити, як свій професійний рівень, так і потребу в удосконаленні. Лікарі, які мали більший стаж роботи та найбільш високу кваліфікаційну категорію, зазначали, що атестація визначає дійсний рівень їх професійної підготовки. Середні медичні працівники із збільшенням трудового стажу та набуттям вищої кваліфікації не відчували, що атестація адекватно відображає їх професійний рівень і відповідно позначається на оплаті праці. Медичні працівники з вищою атестаційною категорією, які вважають, що не існує відповідності між атестацією і дійсним рівнем професійної компетенції, надали перевагу змінам у проміжках часу її проведення. Працівники з першою та другою категоріями та ті, що не мають кваліфікаційної категорії, віддали перевагу впровадженню іспитів на підтвердження звання “спеціаліст” без використання кваліфікаційного категоріювання.

Достовірно встановлено, що медичні працівники більш молодого віку вважають доцільним проведення атестаційних іспитів за допомогою компютера. Наприклад, серед респондентів-лікарів віком до 30 років цей показник дорівнює 75,7%, в той час як серед опитаних у віці 40-49 років він складає лише 53,8% (р < 0,01). У середніх медичних працівників ці показники складають відповідно 67% та 48,5% (р < 0,01). Аналогічна закономірність щодо позитивного ставлення до технологічних новацій виявлена у респондентів залежно від їх трудового стажу за спеціальністю. Майже всі медичні працівники відзначили потребу в максимальному наближенні навчального процесу до практики, розширенні тематики практичних занять, залученні до їх проведення висококваліфікованих практичних лікарів і медичних сестер.

Результати медико-соціологічного дослідження свідчать про необхідність прийняття управлінських рішень щодо удосконалення професійної підготовки медичних працівників на всіх її етапах шляхом корекції освітньо-професійних програм та навчальних планів, що передбачають більш поглиблене опанування теоретичними знаннями та практичними навичками у відповідності до сучасних вимог освітньо-кваліфікаційних характеристик спеціальностей та кваліфікаційних характеристик посад.

З метою удосконалення інформаційного забезпечення нормативного регулювання процесами підготовки, розстановки і раціонального використання медичних кадрів, розроблена інформаційно-пошукова система “Нормативна база МОЗ”, з використанням методу проектування інформаційно-аналітичних систем, яка узагальнила відомчі нормативні акти Міністерства, стосовно поліпшення діяльності вищих медичних навчальних закладів, їх ліцензування та акредитації; номенклатури спеціальностей, за якими здійснюється підготовка медичних працівників; переліку закладів охорони здоров’я, лікарських і фармацевтичних посад; підвищення кваліфікації та проведення атестації медичних працівників тощо.

Концепція побудови національної статистики виходить із загальнодержавних потреб суверенної України – повноправного члена міжнародного співтовариства. Перехід до ринкової економіки, докорінна зміна виробничих відносин в усіх сферах господарювання, інтеграція народного господарства нашої держави у світову економіку потребують перебудови методологічних і організаційних принципів діяльності статистичних органів. Створюючи цілісну систему національної статистики, необхідно скоординувати дії в різних її галузях. Обовязковою умовою впровадження цих заходів є перехід на міжнародні класифікації і в першу чергу адаптація до Міжнародної стандартної класифікації професій (ISCO-88).

Результати порівняльного аналізу Міжнародної стандартної класифікації професій, Класифікатора професій ДК 003-95 та номенклатури посад медичних працівників системи охорони здоровя виявили невідповідність у кількості, віднесенні до певних розділів і самих найменувань професій. Так до ISCO–88 включено 141 посаду, з яких: 8 посад керівників, 61 – професіоналів, 58 – фахівців і 14 посад молодшого медичного персоналу. У Класифікаторі професій загальна кількість посад дещо менша – 133 (в тому числі 17 керівників,
77 професіоналів, 35 фахівців, 4 молодшого персоналу), і вона не відповідає чинній номенклатурі Міністерства охорони здоровя, яка нараховує 206 посад, з яких 20 посад керівників, 139 – професіоналів, 41 – фахівців та 6 посад молодшого персоналу. Незважаючи на наявність широкого діапазону рівнів класифікації у вищезазначених стандартах, рівень кваліфікації для певної професії не завжди співпадає з тим, який визначається особливостями системи надання медичної допомоги в Україні та прийнятими вимогами до медичної освіти. Отже повний перехід на Міжнародну класифікацію в сучасний період має значні труднощі.

Все вищенаведене визначило потребу в удосконаленні чинного Класифікатора професій і зумовило внесення пропозицій щодо змін і доповнень до нього, а саме: введення нових назв посад (61 позиція); зміни назв у відповідності до норм сучасної української мови та медичної термінології (16); скасування посад, як таких, що застаріли внаслідок змін у організації праці (20); зміни кодів для уточнення приналежності посад до певних розділів Класифікатора з урахуванням освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки медичних працівників (26), а також внесено 12 пропозицій щодо змін і доповнень до розділу “Класифікація професій”. Підготовлені пропозиції враховані при виданні Змін №1, №2 та №3 до Класифікатора професій, які були затверджені наказами Комітету України з питань стандартизації, метрології та сертифікації, а також підготовці до другого видання Класифікатора. Структура класифікації посад медичних працівників представлена 5 розділами, 7 підрозділами, 11 класами та 24 підкласами ( рис. 2).

Складені нами класифікація та перелік посад медичних працівників, з урахуванням положень концепції побудови Міжнародної стандартної класифікації професій, є кроком до вирішення проблеми інтеграції в Міжнародну статистичну систему, зокрема міжнародного обміну професійною інформацією.

Кваліфікаційні характеристики посад медичних працівників розроблені за єдиною методикою, що потребувала чіткого визначення змісту кожного її розділу. У розділі “Завдання та обов’язки” подається опис основних завдань професійної діяльності за допомогою “ключових” слів в певній послідовності, що передають її найхарактерніші визначальні ознаки. У розділі “Повинен знати” визначається, в залежності від професійних завдань та обов’язків, обсяг необхідних знань професійного характеру. До кваліфікаційної характеристики включаються посилання на провідні документи галузі та розділи законодавства, інструктивні матеріали та правила, знання яких є обов’язковим. Розділ “Кваліфікаційні вимоги” визначає мінімальні кваліфікаційні вимоги до спеціаліста, що займає відповідну посаду – рівень освіти, кваліфікація за дипломом (іншим документом), стаж роботи (рис. 3). Характеристика містить в собі опис основних, що найчастіше зустрічаються, завдань та обов’язків. Конкретний зміст, обсяг і порядок їх виконання на кожному робочому місці встановлюються безпосередньо в установах та організаціях посадовими інструкціями, контрактами чи іншими документами.

ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ

опис основних завдань професійної діяльності за допомогою “ключових” слів в певній послідовності, що передають її найхарактерніші визначальні ознаки

ПОВИНЕН ЗНАТИ

в залежності від професійних завдань та обов’язків, визначається обсяг необхідних знань професійного характеру, а також знання чинного законодавства України про охорону здоров’я та відомчих нормативно-правових актів

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Рівень освіти | Кваліфікація за дипломом

про освіту | Стаж роботи

– –

повна або базова загальна середня освіта та підготовка на робочому місці

– | спеціаліст ( магістр)–

бакалавр–

молодший спеціаліст–

робітник | встановлюється з урахуванням обсягу та складності професійних завдань та обов’язків, який є достатнім для набуття професійного досвіду та навичок роботи

Рис. 3. Структура та зміст кваліфікаційної характеристики

Структура Довідника кваліфікаційних характеристик професій медичних працівників відповідає побудові Класифікатора професій і складається з 5 розділів: “Керівники”, “Професіонали”, “Фахівці”, “Технічні службовці” та “Робітники”. Перший розділ – включає професії, повязані з керівництвом підприємствами, установами та організаціями охорони здоровя та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів діяльності. Цей розділ щодо кваліфікації, є змішаним порівняно з іншими. Він охоплює широке коло професій, повязаних із здійсненням різноманітних функцій управління та керівництва, які в цілому суттєво відрізняються за своєю складністю і відповідальністю. Другий розділ, “Професіонали”, вміщує професії, які передбачають високий рівень знань в галузі медицини (крім медичних сестер). Це спеціалісти в галузі лікувальної справи, стоматології, медико-профілактичної справи, фармації. Професійні завдання полягають у застосуванні певних концепцій, теорій та методів для розвязання конкретних задач, збільшенні існуючого обсягу знань. До цього розділу належать професії, що вимагають від працівника (з урахуванням кола та складності професійних завдань та обовязків) кваліфікації за дипломом про вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста або магістра. Третій розділ, “Фахівці”, охоплює професії асистентів професіоналів в галузі сучасної медицини (крім медичних сестер), медичних сестер та акушерок. Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних робіт, повязаних із застосуванням положень та використанням методів медичних наук. До цього розділу належать професії, яким відповідає кваліфікація за дипломом чи іншим відповідним документом: молодшого спеціаліста, бакалавра або спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування, інтернатуру тощо). До розділу “Технічні службовці” увійшли професії, що передбачають знання, необхідні для підготовки, збереження чи відновлення інформації та проведення обчислень. Професійні завдання повязані з опрацюванням цифрових даних чи обслуговуванням клієнтів (надання довідок, реєстрація тощо). До цього розділу належать професії, що вимагають повної або базової загальної середньої освіти та професійної підготовки на робочому місці. Пятий розділ, “Робітники сфери обслуговування та торгівлі”, вміщує професії робітників, що надають персональні послуги або здійснюють догляд за окремими особами, що передбачають знання, необхідні для надання послуг чи торгівлі. Професійні завдання охоплюють забезпечення послугами, пов’язаними з обслуговуванням, побутом, харчуванням та торгівлею. Зазначені професії вимагають повної або базової загальної середньої освіти та підготовки на робочому місці.

Згідно із завданнями, покладеними на Довідник кваліфікаційних характеристик, він є державним нормативним документом, обов’язковим для всіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, і призначається для вирішення питань раціонального розподілу праці, здійснення контролю за правильністю використання медичного персоналу згідно з професією, фахом, кваліфікацією та складання на його основі посадових інструкцій працівників.

На основі узагальнення кваліфікаційних вимог до посад медичних працівників, що увійшли до Довідника кваліфікаційних характеристик, додатково до програми дослідження, складено перелік відповідності посад медичних працівників, які вони можуть обіймати, згідно з отриманою спеціальністю та освітньо-кваліфікаційним рівнем. Цей документ може бути використаним під час перегляду нормативних актів, які регламентують процеси підготовки та діяльності медичних кадрів, зокрема номенклатури спеціальностей і посад. Наукове обгрунтування і розробка Класифікації, Переліку та Довідника кваліфікаційних характеристик посад медичних працівників скеровано на удосконалення навчально-виховного процесу у вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладах та управління медичним персоналом у лікувально-профілактичних закладах.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена актуальна наукова задача щодо удосконалення системи підготовки і використання медичних кадрів на основі обгрунтування і розробки кваліфікаційних критеріїв, які відповідають вимогам міжнародних стандартів.

1. Комплексним соціально-гігієнічним дослідженням встановлено, що на сучасному етапі існуюча кадрова політика системи охорони здоров’я не відповідає вимогам ефективного функціонування галузі, не забезпечує в повному обсязі всіх її ланок висококваліфікованими спеціалістами, не має єдиних підходів до формування кадрового складу медичних працівників. Порівняння загальних тенденцій розвитку медичної освіти в Україні з розвиненими країнами свідчить про те, що, незважаючи на значні позитивні зрушення в національній медичній освіті, чинна система підвищення кваліфікації досі не є оптимальною і потребує удосконалення.

2. Отримана кількісна і якісна оцінка якості професійної підготовки медичних працівників (у 35% професійна компетенція відповідає потребам сьогодення, 44% – задовільна, 9% – незадовільна) та їх потреба в удосконаленні теоретичних знань і практичних навичок (для 90% лікарів та 85% середніх медичних працівників підвищення кваліфікації є нагальною потребою). Визначена закономірність підвищення якості підготовки медичних кадрів від застосування нових принципів і методологічних підходів до складання навчальних планів і програм за різними формами підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації у вищих медичних навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, що забезпечує диференційовану підготовку спеціалістів з урахуванням потреб ринку медичних послуг.

3. Удосконалено принцип систематизації професій і на цій основі розроблена ієрархічна (п’ятирівнева) класифікація посад медичних працівників з урахуванням: рівня їх освіти, потенційної галузі застосування фахівців, практичної галузі використання, спеціалізації та конкретної посади. Обґрунтовано і приведено зміст підготовки медичних працівників у відповідність до вимог міжнародних стандартів, видів їх професійної діяльності при наданні медичної допомоги населенню в сучасних соціально-економічних умовах функціонування охорони здоров’я, що сприяло підвищенню кваліфікаційного рівня якісно нових спеціалістів, та потребувало внесення змін до Класифікатора професій ДК 003-95 щодо нових назв посад (61), зміни назви (16), зміни кодів (26), скасування посад (20).

4. Розроблені номенклатури посад лікарів, провізорів і середніх медичних працівників з урахуванням вимог міжнародних стандартів до класифікації професій та визначена їх відповідність спеціальностям, за якими здійснюється підготовка, з урахуванням освітньо-кваліфікаційного рівня.

5. Створена концептуальна модель взаємозв’язку запропонованих класифікації, переліку та кваліфікаційних характеристик посад медичних працівників. Обґрунтована необхідність і доцільність розробки специфічних для охорони здоровя кваліфікаційних характеристик 206 посад медичних працівників (10 посад керівників, 142 – лікарів та провізорів, 48 – середнього медичного персоналу, 6 – технічних службовців та робітників сфери обслуговування), які включені до 78 випуску “Охорона здоров’я” Довідника кваліфікаційних характеристик професій. Запропоновані характеристики визначають основні завдання, обов’язки, права і відповідальність медичних працівників та служать основою для формування системи контролю за раціональним використанням медичних кадрів, розподілу праці згідно з професією, фахом та кваліфікацією.

6. Науково обґрунтована система побудови та використання “Нормативно-правової бази МОЗ України”, яка здатна забезпечити організаторів охорони здоров’я інформацією стосовно динаміки розвитку галузі з питань підготовки та використання медичних кадрів.

7. На основі удосконалення принципів систематизації професій, розробки номенклатури посад лікарів, провізорів і середніх медичних працівників, створення концептуальної моделі взаємозв’язку класифікації, переліку та кваліфікаційних характеристик посад медичних працівників, науково обґрунтовані, розроблені і впроваджені заходи щодо удосконалення системи підготовки та використання медичних працівників до рівня світових стандартів, що забезпечить надання кваліфікованої медичної допомоги, а також гарантуватиме конкурентоспроможність фахівців в умовах ринкової економіки.

Висловлюю щиру подяку д.м.н., професору Ю.В. Вороненку і д.б.н. В.В. Кальнішу за консультативну та методичну допомогу при виконанні наукової роботи.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З метою удосконалення системи підготовки та використання медичних кадрів вважаємо за доцільне рекомендувати:

1. Переглянути галузеві нормативні документи, що регламентують процеси підготовки, перепідготовки, удосконалення та атестації медичних працівників і привести їх у відповідність до 78 випуску “Охорона здоров’я” Довідника кваліфікаційних характеристик професій.

2. Привести термінологію стосовно назв посад медичних працівників, яка використовується у медичній статистиці, у відповідність до чинного Класифікатора професій ДК 003-95.

3. Проводити введення нових спеціальностей і посад до номенклатури МОЗ з урахуванням положень запропонованої Класифікації професій медичних працівників.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. Подрушняк В.Б. Методичні підходи до розробки довідника кваліфікаційних характеристик посад медичних працівників // Вісник соц. гігієни та організації охорони здоровя України. –1999. – № 1. – С.168-170.

2. Подрушняк В.Б. Нормативне регулювання професійної підготовки та діяльності медичних кадрів //Вісник соц. гігієни та організації охорони здоровя України. – 1999. – № 2.
– С.153-156.

3. Нагорна А.М., Москалець Г.М., Карлова А.Л., Подрушняк В.Б. Методика розробки кваліфікаційних характеристик на лікарські посади //Вісник соц. гігієни та організації охорони здоровя України. – 2000. – № 2. – С.38-41. (Дисертанту належить обгрунтування критеріїв професійної компетенції медичних працівників та удосконалення методики розробки кваліфікаційних характеристик лікарських посад).

4. Нагорна А.М., Подрушняк В.Б., Єлагін В.В. Методичні підходи до приведення класифікації посад медичних працівників до міжнародного стандарту //Вісник соц. гігієни та організації охорони здоровя України. – 2000. – № 4. – С.35-40. (Дисертанту належить удосконалення принципів класифікації професій медичних працівників у відповідності до Міжнародної стандартної класифікації професій, створення концептуальної моделі взаємозв’язку класифікації, переліку та кваліфікаційних характеристик посад).

5. Нагорна А.М., Слабкий Г.О., Мельник Ю.В., Подрушняк В.Б. Методичні підходи до розробки посадових інструкцій для медичних працівників в галузі охорони здоровя //Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2001. – Т. 10, № 3. – С. 348-351. (Дисертантом розроблена структура посадової інструкції медичного працівника, визначені кваліфікаційні вимоги до посад керівників, лікарів, середніх медичних працівників, технічних службовців).

В інших наукових виданнях:

1. Подрушняк В.Б. Підготовка лікарів сімейної медичної практики (Матеріали українсько-канадської конференції програми “Партнери в охороні здоровя”. Ефективність реформи охорони здоровя 1-3 грудня 1997 року, Київ, Україна) // Українські медичні вісті. – 1997. – Т.1. – № 2-3.
– С. 64.

2. Подрушняк В.Б., Якутович Н.В. Основні вимоги до розробки кваліфікаційних характеристик медичних працівників галузі охорони здоровя ( Матеріали VII Конгресу СФУЛТ 16-20 серпня 1998 року, Ужгород, Україна) // Українські медичні вісті. – 1998. – Т.2.
– С.46-47.

3. Москалець Г.М., Карлова А.Л., Подрушняк В.Б., Смірнова Т.М. Адаптація лікарських посад педіатричного профілю до міжнародного стандарту ( Матеріали VII Конгресу СФУЛТ
16-20 серпня 1998 року, Ужгород, Україна) //Українські медичні вісті.
– 1998. – Т.2. – С.43-44.

4. Подрушняк В.Б Методичні підходи до розробки кваліфікаційних характеристик посад медичних працівників лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоровя //Вопросы экспериментальной и клинической медицины (Сб.статей). – Вып.2, Т.1. – Донецк: ООО “Лебедь”, 1998. – С.149-151.

5. Москалець Г.М., Подрушняк В.Б. До проблеми реформування медичної освіти
//Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід.
/Зб. наук.праць. – К., 2000. – С. 344-347.

6. Москалець Г.М., Вороненко Ю.В., Мельник Ю.В., Карлова А.Л., Подрушняк В.Б. Проблеми підготовки медичних кадрів та забезпечення ними охорони здоровя на сучасному етапі //Вопросы здравоохранения Донбаса /Сб. статей. – Вып. 4, Т.2. – Донецк, 2000. – С. 3-5.

7. Москалець Г.М., Подрушняк В.Б, Якутович Н.В., Лещук Н.М. Нормативно-правове регулювання підготовки медичних працівників //Материалы науч.-практ. конф. “Специализированная медицинская помощь городскому населению” 4-5 марта 1998 года.
– Донецк, 1998. – С. 29-30.

8. Москалець Г.М., Подрушняк В.Б, Якутович Н.В., Сіненко М.В. База даних нормативних актів МОЗ України //Матеріали конф. “Інформаційне забезпечення охорони здоровя в єдиному медичному просторі столиці держави”, Київ, 10-11 грудня 1998 р. – К., 1998. – С. 91.

9. Москалець Г.М., Подрушняк В.Б., Карлова А.Л., Аксенова В.І., Якутович Н.В., Смірнова Т.М. Класифікація професій медичних працівників // Матеріали наук.-практ. конф. “Організація та управління системою охорони здоровя, її правове і фінансове забезпечення на сучасному етапі реформування галузі”, Житомир, 7-8 жовтня 1999 р. –Житомир: центр “Здоровя”, 1999. – С.85-86.

10. Москалець Г.М., Подрушняк В.Б., Карлова А.Л., Аксенова В.І., Якутович Н.В., Смірнова Т.М., Слабкий Г.О. Наближення навчального процесу до практики – пріоритетний напрям підготовки медичних працівників // Матеріали наук.-практ. конф. “Організація та управління системою охорони здоровя, її правове і фінансове забезпечення на сучасному етапі реформування галузі”, Житомир, 7-8 жовтня 1999 р. – Житомир: центр “Здоровя”, 1999. – С.87.

11. Москалець Г.М., Карлова А.Л., Подрушняк В.Б. Проблеми приведення номенклатури посад лікарів-гігієністів до міжнародного стандарту //Матеріали конф. профпатологів України “Сучасний стан, організація та перспективи розвитку профпатологічної служби України в нових умовах економічного розвитку з урахуванням змін форм власності”, Київ, 4-6 жовтня 1999 року.
– К., 1999. – С.25-26.

12. Вороненко Ю.В., Подрушняк В.Б. Регламентація підготовки та діяльності медичних кадрів: Здоровя населення України та діяльність лікувально-профілактичних