НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 330.322+336.7

ШЕМ’ЯКІНА НАТАЛЯ ВОЛОДИМИРІВНА

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

У ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк) у відділі проблем ефективного використання виробничого потенціалу.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор,

член - кореспондент НАН України

Іванов Микола Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН

України (м. Донецьк),

завідувач відділу проблем ефективного

використання виробничого потенціалу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Прокопенко Микола Дмитрович,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), головний науковий співробітник

відділу проблем регіональної економіки;

кандидат економічних наук, доцент

Кривоберець Борис Іванович, Донецький національний технічний університет

Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),

завідувач кафедри фінансів та банківської справи

Провідна установа – Інститут економіки НАН України (м. Київ),

відділ промислового потенціалу

Захист відбудеться 21 березня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, .

Автореферат розісланий “18 ” лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М.Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основною умовою стабілізації і подальшого стійкого розвитку економіки України є підйом інвестиційної активності у промисловості, що потребує пошуку, залучення та акумуляції фінансових ресурсів для виконання інвестиційних програм і проектів. Реалізація програм відновлення і розвитку виробництва потребує багатомільярдних коштів.

Проте сформовані обсяги інвестиційних ресурсів у даний час не відповідають вимогам оновлення, а форми і методи їхньої мобілізації обумовлюють негативні явища в розподілі національного багатства, гальмування розвитку економіки країни. В цих умовах необхідно приділяти велику увагу залученню внутрішніх джерел фінансування інвестицій, у тому числі таких потужних, як кошти підприємств (прибуток та амортизація), залучені та кредитні фінансові ресурси. Вирішення цих проблем неможливе без створення ефективного механізму формування внутрішнього інвестиційного потенціалу, активізації всіх можливих інвестиційних джерел, який передбачає створення сприятливих для інвестування економічних, організаційних, законодавчих та інформаційних умов.

Проведене дослідження показало, що рівень, темпи і масштаби оновлення промислового виробництва в значній мірі визначаються тим, наскільки задіяний потенціал фінансових джерел інвестицій, забезпечено умови їхньої активної участі у фінансуванні інвестиційних процесів.

Великий внесок у розробку питань дослідження інвестиційних процесів, умов і чинників їхньої активізації внесли вчені науково-дослідних інститутів НАН України: Інституту економіки, Інституту економічних проблем прогнозування, Інституту економіки промисловості; Інституту економіки Мінекономіки України, галузевих НДІ та інших науково-дослідних організацій України.

Аналіз дослідження стану інвестиційних процесів у промисловості, дієвості джерел формування інвестиційних ресурсів дозволив зробити висновок про те, що внаслідок складності та багатоаспектності проблеми в умовах сучасного динамічного розвитку економічних процесів існують питання методологічного і прикладного характеру, які недостатньо розроблені. Перехід до ринкової економіки обумовлює необхідність мобілізації власних коштів підприємств, залучених і кредитних фінансових ресурсів на відновлення промислового виробництва та інших джерел. Найбільш істотними інвестиційними джерелами, як показує досвід країн із ринковою економікою, є амортизаційний фонд, банківські кредити, залучені кошти. Проте для активізації цих джерел необхідно враховувати специфічні умови становлення ринкової економіки в Україні, унікальність яких полягає в переході від централізованого адміністративно керованого до регульованого ринкового господарства. Проблеми такого переходу є найменш розробленими як у теоретичному плані, так і з погляду практичного формування і реалізації економічної політики, у тому числі інвестиційної.

Теоретична і практична значущість вирішення цих проблем обумовлює актуальність теми дисертації, цілі і задачі дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в межах науково-дослідної тематики Інституту економіки промисловості НАН України: тема “Проблеми ресурсозабезпечення розвитку промислового потенціалу” (номер державної реєстрації 0196U021000), у рамках якої автором було виконано аналіз стану інвестиційних процесів в економіці України та розроблено пропозиції щодо удосконалення економічного механізму активізації інвестиційних процесів у промисловості; тема “Проблеми оновлення і перспективи розвитку виробничого потенціалу” (номер державної реєстрації 0199U001189), де дисертантом було зроблено оцінку джерел фінансування виробничих інвестицій та обгрунтовано напрями удосконалення механізму формування інвестиційних ресурсів. Автор був співвиконавцем при підготовці методичних матеріалів з проблеми управління ресурсозабезпеченням на підприємствах, наукової доповіді “Стан інвестиційних процесів в Україні та оцінка джерел їх фінансового забезпечення”, доповідної записки “Умови залучення накопичень населення в інвестиційний процес”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних основ, розробка методичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму залучення основних внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів у промисловість.

Для досягнення мети в дисертації поставлено та вирішено такі задачі:

визначено сутність інвестиційної діяльності як економічного явища і сфери економічної політики, а також її джерела, види і форми;

визначено сутність та економічну значущість ефективного механізму формування інвестиційних ресурсів у вирішенні проблем оновлення промислового виробництва;

проаналізовано стан інвестиційної діяльності в промисловості і дано оцінку ступеня її забезпеченості фінансовими ресурсами;

охарактеризовано джерела інвестиційних ресурсів, проаналізовано їх дієвість у теперішній час, оцінено значення основних джерел інвестиційних ресурсів і визначено умови їхнього ефективного використання для розвитку промисловості;

визначено роль банківської системи у фінансуванні інвестиційної діяльності і причини, що перешкоджають розвитку довгострокового кредитування, обгрунтовано умови і чинники активізації інвестиційної діяльності банків та запропоновано механізм її забезпечення;

проаналізовано роль, стан, потенціал і чинники, які впливають на залучення заощаджень населення у фінансування інвестиційних процесів, розроблено пропозиції по стимулюванню активізації цього джерела;

розроблено рекомендації щодо формування раціональної структури інвестиційних фінансових ресурсів промислового підприємства;

проаналізовано чинну державну амортизаційну політику, дано оцінку її ефективності як фактора забезпечення основного стабільного власного джерела інвестиційних ресурсів, обгрунтовано напрями її удосконалення;

розроблено науково-методичні рекомендації по формуванню амортизаційного фонду з урахуванням дії дестабілізуючих чинників перехідного періоду у промисловості.

Об'єктом дослідження є процес формування інвестиційних фінансових ресурсів для оновлення виробництва в промисловості.

Предметом дослідження є механізм формування ресурсів, спрямований на активізацію оновлення промислового виробництва.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної науки, які викладені в монографіях і наукових статтях вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем розвитку інвестиційних процесів, їхнього фінансового забезпечення в ринковій економіці і специфічних умовах переходу від централізованої системи господарювання до ринкових відносин.

Обгрунтованість дослідження та одержаних результатів забезпечувалася використанням загальнонаукового логічного узагальнення та системного підходу при розвитку теоретичних положень щодо суті інвестиційної діяльності, джерел формування інвестиційних ресурсів, ролі механізму активізації інвестиційних джерел у оновленні промислового виробництва, методів техніко-економічного аналізу при розробці рекомендацій щодо удосконалення механізму формування інвестиційних ресурсів у промисловості; застосуванням методів економіко-математичного моделювання при визначенні раціональної структури інвестиційних ресурсів промислового підприємства.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету міністрів України, укази і розпорядження Президента України з питань інвестиційної діяльності, її фінансового забезпечення; вітчизняні та зарубіжні наукові публікації, спеціальна довідкова література, статистичні дані Державного комітету статистики України і Донецького обласного управління статистики, звіти про діяльність окремих підприємств та галузей, матеріали конференцій, матеріали, що зібрані автором на промислових підприємствах, результати дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Новизна наукових результатів дослідження полягає в поглибленні та розвитку науково-методичних основ механізму формування інвестиційних ресурсів, спрямованого на прискорене оновлення промислового виробництва. Положення роботи, що відображають елементи наукової новизни і подаються до захисту, полягають у такому:

дістало подальшого розвитку застосування системного підходу щодо механізму формування інвестиційних ресурсів, відповідно з яким рівень, темпи і масштаби інвестиційних процесів у промисловості розглядаються в тісній єдності з умовами та чинниками, що впливають на активізацію потенціалу фінансових джерел інвестицій;

виявлено резерви щодо збільшення рівня забезпеченості інвестиційних процесів у промисловості фінансовими ресурсами, які полягають у створенні комплексу адекватних політичних, економічних, організаційних, законодавчих та інформаційних умов. Розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавчої та методологічної основ формування внутрішніх інвестиційних ресурсів, котрі на відміну від існуючих ураховують вплив ринкових важелів та державних механізмів активізації дії власних, кредитних та залучених джерел;

вперше розроблено пропозиції щодо удосконалення механізму регулювання кредитних та залучених інвестиційних джерел, які у порівнянні з діючими положеннями враховують вимоги ринкової економіки – одержання прибутку, а також необхідність державного стимулювання інвестиційної діяльності банків та інших фінансових інститутів;

розроблено рекомендації щодо залучення накопичень населення в інвестиційний процес, які засновані на комплексі чинників впливу на бажання брати участь в інвестуванні промисловості, а саме: монетарної та фіскальної політики, державних інструментів збереження, законодавчо-нормативного регулювання, політичної стабільності;

вперше запропоновано рекомендації з визначення раціональної структури інвестиційних ресурсів промислового підприємства з урахуванням рівня оподаткування прибутку, ставки кредитного проценту, прогнозованої економічної рентабельності. Це дозволить підприємству визначити безпечний для його автономності та платоспроможності обсяг залучення сторонніх інвестиційних ресурсів;

розроблено пропозиції щодо удосконалення державної амортизаційної політики на основі введення спеціального амортизаційного законодавства, в якому дається: поряд з податковою визначення економічної амортизації, сфера та порядок її застосування; уточнення класифікації основного капіталу за ознакою строків служби; розширення прав підприємств у виборі методу нарахування амортизації. Це забезпечить оптимальні умови для прискореного оновлення виробництва у промисловості;

запропоновано методичний підхід щодо формування амортизаційного фонду з урахуванням специфічних умов виробництва, рівня використання устаткування, інфляції, ресурсних можливостей (на прикладі вугільної промисловості).

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження мають прикладний характер і спрямовані на забезпечення умов активізації дієвості внутрішніх джерел інвестицій, концентрації та ефективного використання фінансових ресурсів для оновлення і розвитку промислового виробництва. Основні положення роботи знайшли відбиток у науково-методичних рекомендаціях щодо удосконалення механізму мобілізації фінансових інвестиційних ресурсів для прискореного оновлення промислового виробництва, а саме: у пропозиціях по залученню заощаджень населення в інвестиційний процес і активізації банківської системи як джерела інвестиційних ресурсів (Міністерство освіти і науки України, довідка про впровадження №118/1 від 15.03.2001 р.), у пропозиціях по формуванню амортизаційного фонду у вугільній промисловості (Міністерство палива та енергетики України, довідка про впровадження № 10-1/220 від 19.04.2001 р.), у методичних рекомендаціях по формуванню амортизаційного фонду на вуглевидобувних підприємствах (Орендне підприємство “Шахта ім. О.Ф.Засядька”, довідка про впровадження №251 від 07.05.2001 р.), у пропозиціях щодо визначення раціональної структури інвестиційних джерел промислового підприємства (Державне відкрите акціонерне товариство Шахта “Білицька”, довідка про впровадження №344 від 16.03.2001 р.).

Отримані результати, висновки і рекомендації було викладено в наукових доповідях і доповідних записках, поданих до Адміністрації Президента України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету у справах будівництва та архітектури України, Донецької обласної державної адміністрації.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною роботою, у якій викладено авторський підхід до вирішення наукових задач щодо обгрунтування умов і чинників, розробки елементів механізму активізації інвестиційних джерел, акумулювання та ефективного використання фінансових ресурсів у процесі відновлення виробництва. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизований у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати і пропозиції, які отримані в дисертаційній роботі, доповідались на регіональних, республіканських і міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах, засіданнях секції відділення “Проблеми мікроекономіки” ІЕП НАН України, науково-практичній конференції “Развитие рыночных процессов в Украине: макроэкономические и региональные аспекты” (28 жовтня 1997 р. м. Донецьк, доповідь “Умови активізації інвестиційної діяльності”), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (21-22 травня 1999 р. м.Дніпропетровськ, доповідь “Проблемы активизации источников финансирования капитальных вложений”), регіональній науково-практичній конференції “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года” (28-30 вересня 1999 р., м. Донецьк, доповідь “Амортизационная политика и активизация инвестиционной деяльности в угольной промышленности”), міжнародній науково-практичній конференції “Соціокультурна і економічна динаміка: закономірності, проблеми, перспективи” (11-12 травня 2000 р., м. Київ, доповідь “Направления усовершенствования механизма привлечения инвестиций в производственную сферу”).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 18 наукових праць загальним обсягом 20,0 д.а. , з яких особисто автору належить 7,3 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 151 найменування, 8 додатків. Обсяг роботи складає 176 сторінок друкарського тексту, що включає 21 таблицю, 9 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення, розроблено методичні підходи і практичні рекомендації, що спрямовані на забезпечення фінансовими ресурсами процесу оновлення і розвитку промислового виробництва.

Розділ 1. Теоретичні основи механізму залучення ресурсів в інвестиційний процес. Головною умовою ефективного розвитку промислового виробництва в Україні є активізація інвестиційної діяльності, що потребує удосконалення економічного механізму залучення та ефективного використання інвестицій у промисловості. Механізм регулювання інвестиційних процесів охоплює широке коло положень і визначень, що часто трактуються без урахування чинників перехідного періоду. Це обумовлює необхідність уточнення основних понять, які характеризують інвестиційну діяльність в умовах становлення ринкової економіки. Ряд загальних та спеціальних наук займаються вивченням інвестиційної діяльності як складного економічного явища. Проведене загальнотеоретичне дослідження її концепцій дозволило уточнити поняття інвестиційної діяльності в ринковій економіці як економічний процес акумулювання та вкладання фінансових, матеріальних, інших ресурсів та сукупність дій щодо їхнього використання з метою одержання прибутку чи інших результатів, які мають соціальне та економічне значення. Об’єктом інвестиційної діяльності є інвестиційні ресурси – матеріальні, фінансові та інші цінності, які вкладаються в економічну діяльність для одержання прибутку чи соціального та економічного ефекту. В умовах реформування економіки у напрямку ринкових відносин значне місце приділяється механізму формування інвестиційних ресурсів, який визначається системою економічних, правових, організаційних умов та чинників, що забезпечують постійну керуючу дію, спрямовану на активізацію джерел інвестиційних ресурсів, ефективну акумуляцію та розподіл їх для реалізації інвестиційних проектів. Структурну схему механізму формування інвестиційних ресурсів наведено на рис.1.

Рис. 1. Структурна схема економічного механізму формування

інвестиційних фінансових ресурсів

Відповідно до закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестиційні ресурси забезпечують дві групи джерел – внутрішні (у 2000 р. - 95,9% обсягу інвестиційних коштів) та іноземні (4,1%). Основним постачальником інвестиційних ресурсів є перша група (внутрішні інвестиційні джерела), яка складається з власних інвестиційних ресурсів підприємств (прибуток, амортизаційні нарахування), бюджетних (кошти державного та місцевих бюджетів), залучених (кошти від продажу акцій, пайові внески громадян та юридичних осіб), кредитних (довгострокові кредити банків, лізинг).

За період переходу до ринкової економіки структура інвестиційних джерел у промисловості України суттєво змінилася. Внутрішні джерела інвестицій у 2000 р. розподілилися таким чином: кошти державного бюджету - 6,1% загального обсягу, кошти місцевих бюджетів – 4,5%, власні кошти підприємств – 74,0%, кошти населення – 5,8%, інші джерела – 5,5%. Має місце стійка тенденція переміщення центру інвестиційної активності на підприємства при зменшенні частки державних капітальних вкладень. Основним джерелом фінансування відтворювальних процесів стають власні кошти підприємств. У результаті проведеного аналізу встановлено, що в цей час прибуток як інвестиційне джерело діє слабо. Основним стабільним власним джерелом фінансування є амортизаційні відрахування, які становлять сьогодні до 40% обсягу капітальних витрат підприємств у розвинутих країнах і 10-15% цього обсягу в Україні.

З метою обгрунтування положень по створенню умов активного фінансування інвестиційних процесів досліджено вітчизняний та зарубіжний досвід фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, проаналізовано засоби ринкового та регулюючого з боку держави впливу на дію таких джерел, як кредитні та заощадження населення.

Дослідження досвіду показало, що в умовах кризової ситуації в економіці можливості ринку щодо фінансування інвестиційної діяльності обмежені. Важливою умовою розкриття потенціалу джерел інвестицій є державне регулювання, державна політика акумуляції, стимулювання вітчизняних інвесторів і притягнення іноземних інвестиційних ресурсів. Арсенал державної підтримки активізації інвестиційних процесів складають достатньо низькі ставки за кредит, оптимізація структури коротко - і довгострокового кредитування, стимулююча система оподаткування, зниження інфляції, інвестування пріоритетних галузей, створення ефективної системи залучення в інвестиційний процес тимчасово вільних коштів населення. На посилення інвестиційної діяльності держава впливає також структурними змінами, які спрямовані на зменшення частки неефективних, застарілих виробництв і створення нових галузей промисловості, особливо у шахтарських регіонах.

Розділ 2. Механізм формування фінансових ресурсів для розвитку промислового виробництва. Рівень, темпи, масштаби інвестиційної діяльності щодо оновлення та розвитку промислового виробництва визначаються тим, наскільки дієвим є потенціал фінансових інвестиційних джерел, чи створені умови щодо їхньої активної участі у фінансуванні інвестиційної діяльності. Статистика говорить про те, що починаючи з 1990 р. обсяги інвестицій в основний капітал швидко і безупинно зменшувалися і у 1999 р. досягли розміру у 4,5 рази нижчого, ніж у 1990 р.

Аналіз стану інвестиційної діяльності у промисловості показав, що у 1999 р. обсяги капітальних вкладень дорівнювали 22,0%, будівельно-монтажних робіт – 17,0%, чисельність працівників у будівництві – 36,7% рівня 1990 р.

Галузева структура капітальних вкладень за минуле десятиріччя значно погіршилась: їх основна частка приходиться на електроенергетику, газову промисловість та чорну металургію. Незважаючи на те, що впродовж багатьох десятиліть оновлення активної частини основних виробничих фондів здійснювалося дуже низькими темпами – 2-2,5% на рік при потребі 5,4-6,5%, з 1990 р. цей негативний процес ще посилився, і у 1999 р. коефіцієнт оновлення становив 0,6%, що спричинило зростання ступеня зносу основних виробничих фондів у промисловості до 44,2%, парку машин і устаткування – до 52,0%.

Значно знизилась інноваційна діяльність. Обсяги проектно-конструкторських та технологічних робіт у 1999 р. склали (по собівартості) 1250,7 млн.грн., що дорівнює 29,3% від рівня 1990 р. Кошти Держіннофонду, позабюджетних фондів та фондів науково-технічного розвитку мають незначну питому вагу (2,8%) в структурі джерел фінансування науково-технічних розробок.

Ці факти дають підставу зробити висновок: має місце руйнування виробничого та інвестиційного потенціалу. Причиною цього є незабезпеченість інвестиційних процесів фінансовими ресурсами, у зв’язку з чим виникає потреба в удосконаленні механізму формування інвестиційних ресурсів у промисловості.

Виведення з кризи інвестиційної сфери, реалізація програм оновлення, розвитку структурної перебудови виробництва потребує багатомільярдних коштів. Тому необхідним є проведення дослідження потенційних можливостей та умов активізації дієвості усіх внутрішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності, у тому числі таких потужних, як кошти банківської системи, накопичення населення, амортизаційні нарахування, прибуток, які у країнах із розвинутою ринковою економікою відіграють основну роль у фінансуванні інвестиційних процесів.

Проведене дослідження інвестиційної діяльності банків дозволило зробити висновок, що банківська система України поки що не відіграє істотної ролі в інвестиційному процесі. Частка довгострокових кредитів у загальному обсязі активів банківської системи склала у 1999 р. лише 3%, вкладень у цінні папери – 11%. Механізм участі банківської системи в інвестиційній діяльності визначається сукупністю форм та методів акумулювання фінансових ресурсів з метою їхнього вкладення у національну економіку. На рис. 2 наведено структуру цього механізму.

Банки надають, в основному, короткострокові кредити за високими ставками, де процент за кредит містить премії за ризик і лаг інвестування в реальні інвестиції, через що умови кредитування є досить невигідними для промислових підприємств. У роботі обгрунтовано, що з метою активізації потенціалу банківської системи в інвестування необхідно створити на державному рівні надійну систему страхування вкладів, відрегулювати процентні ставки за кредит, щоб промислові підприємства були у змозі отримувати довгострокові кредити, забезпечити умови збільшення кредитних ресурсів, довести та підтримувати обгрунтоване співвідношення рівня прибутковості промислового та банківського капіталів. Розвиток ринкових реформ потребує створення спеціалізованих інвестиційних банків з особливими вимогами щодо уставного фонду, операцій, ресурсів, нормативів регулювання, аналізу і контролю за їхньою діяльністю.

Проведене дослідження такого джерела інвестиційних ресурсів, як збереження населення, якому до теперішнього часу не приділялося достатньо уваги, показало, що це джерело за сприятливих умов спроможне істотно вплинути на фінансування інвестиційної діяльності у промисловості. Але в Україні таких умов поки що практично немає.

Мікрорівень

Мікрорівень

Макрорівень

Макрорівень

Рис. 2. Структура механізму банківської інвестиційної діяльності

Незважаючи на те, що економіка країни гостро потребує інвестиційних ресурсів, великі обсяги грошей накопичуються у тіньовому секторі та вивозяться за кордон. Вирішити проблему залучення вільних коштів населення у фінансування інвестиційної діяльності можливо на основі комплексу методів стимулювання до інвестування, урахування чинників, що впливають на бажання брати участь в інвестиційному процесі. Дослідження показало, що істотним чинником інвестиційної активності населення є рівень розвитку фінансового ринку. З метою визначення найбільш привабливого з точки зору населення засобу вкладення вільних коштів проаналізовано структуру збережень. Аналіз показав, що майже 40% населення не мають накопичень, а з тих, що їх мають, 52% зберігають у готівковій формі, 32,5% - в Ощадбанку, 12% - у комерційних банках, 3% - у цінних паперах. Причинами того, що населення не вкладає кошти у цінні папери та депозити, є те, що банки, які мають відносно високу довіру у населення, пропонують дуже низькі процентні ставки; комерційним банкам населення не зовсім довіряє, а ринок цінних паперів перебуває на початковій стадії розвитку і не є істотним джерелом фінансування інвестиційних процесів.

Нераціональне використання державних цінних паперів призвело до створення державної фінансової піраміди, що розвивалася за схемою, коли старі борги погашаються за рахунок створення нових. Конверсія облігацій внутрішньої державної позики у довгострокові підірвала довіру інвесторів до урядових зобов'язань і практично призупинила дію ринку державних облігацій.

Ринок корпоративних цінних паперів також не є розвиненим джерелом інвестиційних ресурсів, тому що купівля акцій є непривабливою через важке фінансове становище багатьох промислових підприємств та їх дивідендну політику. Фондовий ринок як джерело акумулювання довгострокових фінансових ресурсів також діє дуже слабко, в основному він використовується для посередницько-спекулятивної діяльності щодо притягнення короткострокових портфельних інвестицій.

Дослідженням встановлено, що для активізації дії розглянутих джерел інвестиційних ресурсів потрібно: створити ефективну систему захисту майнових прав інвесторів; ринок страхових послуг; забезпечення доступності фінансових інструментів; забезпечення прозорості і гласності діяльності фінансових ринків; розвиток ринкової інфраструктури, у тому числі розробка спеціалізованих технологій та інфраструктурних об'єктів біржового ринку.

Підтримкою облігаційного сектора корпоративного ринку цінних паперів повинно стати цільове призначення, а саме - реалізація конкретного інвестиційного проекту; безумовне погашення цінних паперів відразу після закінчення терміну їх обігу; широка інформація про правила проведення операцій із цінними паперами; регулярні публікації даних про їхню надійність.

При пошуку джерел інвестування в умовах дефіциту інвестиційних ресурсів, дуже обмеженому виборі джерел необхідно оптимально використовувати існуючі джерела, здійснювати аналіз і відбір, раціоналізуючи структуру та найефективніше використовуючи їхній потенціал. У даний час питання про можливість і доцільність залучення промисловими підприємствами (особливо вугільної галузі) позикових коштів залишається до кінця не виясненим. Один із можливих методичних підходів до його вирішення розглядається в дисертаційній роботі. При формуванні раціональної структури джерел інвестиційних ресурсів на промисловому підприємстві необхідно знайти таке співвідношення між власними та сторонніми коштами, коли ефект від їхнього вкладання буде максимальним, а ризик, пов'язаний із погашенням підприємством своїх зобов'язань, - мінімальним.

Запропоновано рекомендації щодо визначення раціональної структури інвестиційних ресурсів, розроблені на прикладі підприємств вугільної галузі, які базуються на ефекті фінансового важеля (леверіджу). Доведено і підтверджено розрахунками, що при використанні сторонніх коштів для фінансування інвестиційних проектів підприємство підвищує рентабельність власних коштів (виникає ефект фінансового важеля). Щоб максимізувати ефект фінансового важеля, необхідно при прогнозованому рівні рентабельності і потрібному обсязі фінансування знайти таке співвідношення між сторонніми та власними коштами, щоб диференціал не досягав критичного (близького нулю) рівня. У зв’язку з необхідністю залучення сторонніх коштів для реалізації інвестиційного проекту підприємство, виходячи з комплексу умов, встановлює для себе безпечний (мінімальний) рівень диференціалу (К2), а також ступінь співвідношення ефекту фінансового леверіджу до економічної рентабельності до рівня К1. При відомих (прогнозних) показниках рентабельності проекту, ставки процента за кредит можна знайти значення безпечного рівня плеча фінансового леверіджу, виходячи з системи рівнянь (1), що допоможе підприємству у прийнятті рішення відносно безпечного для його автономності і фінансової стійкості рівня кредитування, раціонального співвідношення між сторонніми і власними коштами, а інвестору – вирішити, чи доцільно у підприємство вкладати кошти.

;

; (1)

;

де Ефл- ефект фінансового леверіджу; Н - ставка оподаткування прибутку у долях одиниці; Р - ставка процента по кредиту; R - економічна рентабельність інвестиційного проекту; Х- значення безпечного для підприємства співвідношення сторонніх та власних джерел.

Але можливості промислових підприємств у залученні сторонніх інвестиційних ресурсів залишаються поки що низькими, тому їм доводиться розраховувати тільки на власні кошти. В умовах низької рентабельності головним власним джерелом інвестиційних ресурсів є амортизаційний фонд.

Розділ 3. Розробка рекомендацій по удосконаленню механізму формування амортизаційного фонду для оновлення виробництва у промисловості. Законом України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” внесено принципові зміни в теорію і порядок нарахування амортизації. Проте введена система амортизації, яка орієнтована на умови розвиненої ринкової економіки, прибуткової роботи всіх підприємств, підпорядкована в основному фіскальним інтересам держави і потребує істотного удосконалення. Різкий перехід від економічної амортизації до податкової при відсутності необхідних економічних умов, ігноруванні об'єктивного стану економіки України не тільки не дав позитивних результатів, але й призвів до погіршення ситуації у формуванні амортизаційного фонду на промислових підприємствах. Основні недоліки чинного порядку формування амортизаційного фонду полягають у такому. У визначенні поняття “амортизація” не враховується її відтворювальна функція; відсутнє визначення сфери застосування податкової й економічної амортизації; недостовірною є оцінка основних фондів через віднесення ремонтних витрат на збільшення балансової вартості. Необгрунтованими є: звужена класифікація основних фондів на три групи, норми амортизації, заборона на індексацію основних фондів третьої групи при використанні прискореної амортизації, повсюдне використання методу зменшуваного залишку, знеособлене врахування балансової вартості і зносу основних фондів, граничний розмір річної індексації, невизначеність питання накопичення коштів на ремонти.

У роботі проаналізовано різноманітні методи амортизації, досліджено їхні переваги, недоліки та сферу використання, розроблено формули розрахунку основних показників амортизаційних нарахувань, які зручні для автоматизованих розрахунків. Визначено і обгрунтовано умови ефективного використання методів прискореної амортизації, уточнено їх визначення - як методів, коли у першій половині амортизаційного періоду забезпечується випереджаюче зростання суми амортизаційних відрахувань у порівнянні з дійсними темпами морального та фізичного зносу основних фондів. Досліджено дію економічного механізму утворення ефекту від застосування прискореної амортизації, яка простежується з таких викладок:

Ал + Пл – Н•Пл = Дл; (2)

Ал + Д?і + Пл – Д?і – Н•(Пл – Д?і) = Дп, (3)

де Ал, Пл – відповідно сума амортизації та прибутку при застосуванні лінійної амортизації; Н – ставка оподаткування прибутку; ?Аі, Д?і – відповідно збільшення амортизації та зменшення прибутку при терміні експлуатації і; Дл, Дп – маржинальний дохід при лінійній та прискореній амортизації.

У разі застосування прискореної амортизації частина прибутку переходить в амортизаційний фонд і не оподатковується. Таким чином маємо ефект (Н?Пі), який дорівнює сумі податку з частки прибутку, що перейшов в амортизаційний фонд. Якщо при використанні прискореного методу додержуватися нормативного строку, то вигода від нього пояснюється тільки чинником часу, коли результат від обороту сум ?Аі у попередній період є більшим, ніж у пізніший.

Ефективність того чи іншого методу амортизації залежить від закономірностей зносу основних фондів. За використання прискорених методів свідчить те, що споживча вартість машин і устаткування по мірі їх експлуатації зменшується, тому закономірним є також зменшення вартості, що переноситься на продукцію. На рис.3 наведено графіки накопичення амортизаційного фонду при застосуванні різних методів нарахування амортизації на прикладі очисного комбайну К-103М за результатами проведених у процесі дослідження розрахунків, які показують, що при використанні методів прискореної амортизації у першу половину експлуатації обладнання в амортизаційний фонд спрямовується більше, ніж 70% його початкової вартості.

Рис.3. Накопичення амортизаційного фонду різними методами амортизації

(на прикладі очисного комбайну К-103М)

Але прискорена амортизація в даний час не є розповсюдженою через те, що в умовах низької рентабельності промисловості ефект від неї є практично нульовим, тому що невелика кількість підприємств можуть дозволити собі замінити устаткування раніше нормативного строку використання, крім того, збільшення ціни на продукцію внаслідок збільшення амортизаційних нарахувань призводить до зменшення платоспроможного попиту на продукцію.

Виявлені недоліки чинного порядку формування амортизаційного фонду дозволили розробити рекомендації щодо удосконалення державної амортизаційної політики з метою забезпечення оптимальних умов для прискореного відтворення основних фондів, ефективного процесу технічного оновлення промислового виробництва. У процесі дослідження обгрунтовано, що для надання амортизаційним відрахуванням провідної ролі у формуванні інвестиційних ресурсів необхідно: економічну амортизацію для цілей бухгалтерського обліку здійснювати неприскореними методами, а підприємствам надати право використовувати різноманітні методи (лінійний, регресивний, кумулятивний) у відповідності до своїх цілей; розширити класифікацію основних фондів, класифікувати основні фонди в залежності від терміну служби, визначити одне джерело фінансування ремонтних витрат (собівартість); запровадити механізм об’єктивної і своєчасної індексації основних фондів; відновити поряд із груповим обліком основних фондів другої та третьої груп пооб’єктний облік.

Розроблено рекомендації по урахуванню специфічних умов виробництва при формуванні амортизаційного фонду (у вугільній промисловості): інтенсивності використання, ресурсних можливостей і умов експлуатації гірничо-шахтного устаткування. Доведено, що устаткування, яке працює з більшим навантаженням і в складних умовах, спрацьовується швидше і вибуває раніше нормативного строку експлуатації. Але з економічної точки зору підвищення навантаження не повинно приводити до недоамортизації обладнання та збитків. Тому відносно гірничо-шахтного устаткування при нарахуванні амортизації раціонально застосовувати коригування на ступінь його використання. Як коефіцієнт інтенсивності використання пропонується приймати співвідношення фактичного середньомісячного навантаження та нормативного. Застосування методу нарахування амортизації з урахуванням інтенсивності використання видобувної техніки на конкретних даних шахти показує, що його використання скорочує втрати від недоамортизації. Методичні рекомендації по формуванню амортизаційного фонду на підприємствах розроблені з урахуванням макроекономічних і мікроекономічних чинників і специфічних особливостей виробництва.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило зробити ряд нових висновків, підтвердити деякі з існуючих і запропонувати практичні заходи щодо створення умов та використання важелів активізації механізму формування внутрішніх інвестиційних ресурсів для забезпечення прискореного оновлення виробництва у промисловості. Відповідно до загальної мети і конкретних задач основні результати роботи полягають у такому:

1.Проведений аналіз стану інвестиційної діяльності у промисловості, її фінансового забезпечення, дієвості та потенціалу джерел інвестиційних ресурсів дозволив виявити численні причини занепаду інвестиційної сфери, головною з яких є недосконалість існуючого механізму формування інвестиційних ресурсів.

2.З позицій системного підходу до проблеми удосконалення цього механізму в дисертації відображено результати теоретичних, методологічних і методичних розробок, а також розроблені рекомендації автора, що дозволяє визначити основні резерви та напрями активізації джерел фінансування процесу оновлення виробництва у промисловості, які полягають у створенні комплексу відповідних політичних, економічних, організаційних, законодавчих та інформаційних умов. Розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавчої та методичної основ формування внутрішніх інвестиційних ресурсів з урахуванням ринкових чинників та державних засобів регулювання.

3.Застосування системного підходу при визначенні конкретних напрямків удосконалення механізму формування інвестиційних ресурсів дозволило виявити, що коло основних внутрішніх джерел – це амортизаційний фонд, банківські кредити, залучені кошти, на активізацію яких у фінансуванні інвестиційних процесів спрямовано розробку зазначеного механізму.

4.На основі аналізу діяльності фондового ринку, інвестиційної діяльності банків доведено, що в даний час потенціал цих потужних джерел інвестиційних ресурсів не реалізований в першу чергу через те, що в діючому механізмі не приділяється належної уваги такому факту: в умовах ринкової економіки зазначені джерела фінансування інвестицій по своїй суті комерційні, метою їхньої інвестиційної діяльності є одержання прибутку. Розроблено рекомендації по удосконаленню механізму активізації державного стимулювання інвестиційної діяльності банків та інших фінансових інститутів.

5.Визначення комплексу чинників і їхнього впливу на рівень участі населення в фінансуванні інвестиційних процесів дозволило розробити пропозиції щодо урахування чинників, стимулюючих інвестиційну активність населення, які засновані на захисті майнових прав інвесторів, розвитку ринку страхових послуг, доступності фінансових інструментів, розвитку ринкової інфраструктури.

6.Розроблено методичні рекомендації щодо визначення раціонального варіанта структури інвестиційних ресурсів промислового підприємства, необхідних для реалізації проектів розвитку та оновлення виробництва, засновані на застосуванні показника ефекту фінансового важеля з урахуванням рівня оподаткування прибутку, процента за кредит, прогнозованої економічної рентабельності проекту, що дозволить визначити безпечний для його автономності та платоспроможності обсяг залучення сторонніх інвестиційних ресурсів.

7.Розроблено рекомендації щодо удосконалення державної амортизаційної політики. Запропоновано: розширити класифікацію основного капіталу, визначити середні нормативи тривалості амортизаційних періодів, порядок застосування методів нарахування амортизації, переоцінки, умов списання і зарахування на баланс основних фондів, цілі і напрями застосування податкової та економічної амортизації.

8.Обгрунтовано умови ефективного використання методів прискореної амортизації, механізм утворення ефекту від яких заснований на більш швидкому накопиченні амортизаційного фонду та його нарахуванні у відповідності до темпів втрати вартості основних фондів. Запропоновано рекомендації щодо урахування при формуванні амортизаційного фонду специфічних умов виробництва: інтенсивності використання, ресурсних можливостей і умов експлуатації устаткування, які дозволяють скоротити втрати від недоамортизації. Ці пропозиції слід застосовувати у випадках різних умов використання обладнання, невідповідності фактичних строків експлуатації нормативним.

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ

ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Шемякина Н.В. Методы анализа ресурсосбережения на предприятии. Методы экономической оценки и выбор ресурсосберегающих мероприятий // Ресурсообеспечение промышленных предприятий.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999.- С. 195-227.

2.Инвестиционная деятельность банков в Украине / А.И.Амоша, Н.И.Иванов, Т.Д.Косова, Л.Т.Хижняк, А.А.Яковченко, Н.В.Шемякина.- Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999.- 52 с. (Особистий внесок автора: проведено аналіз інвестиційної діяльності банків і оцінено роль банківської системи в інвестиційній діяльності, розроблено класифікацію та структуру механізму інвестиційної діяльності банків).

3.Шемякина Н.В. Методы финансирования инвестиционных процессов за рубежом // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 43-50.

4.Шемякина Н.В. Вопросы активизации инвестиционной деятельности в угольной отрасли // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности .- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.-С. 57-63.

5.Шем’якіна Н.В. Стан та фінансові джерела інвестицій у промисловість // Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1998.- С. 272-276.

6.Шемякина Н.В. Методы минимизации инвестиционных рисков // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 1999.- С. 317-328.

7.Олейник Л.Я., Балтина В.А., Шемякина Н.В. Состояние инвестиционных процессов в Донецкой области // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности.- Донецк: ИЭП НАН Украины.- 2000.- С. 273-286. (Особистий внесок автора: розроблено пропозиції щодо удосконалення механізму активізації джерел фінансування оновлення і розвитку промислового виробництва у регіоні).

8.Шем’якіна Н.В. Формування амортизаційного фонду на вугільних шахтах в сучасних умовах // Вісник Технологічного університету Поділля.- 1999.- №5.- Частина1.- С. 21-24.

9.Хижняк Л.Т., Шемякина Н.В. Проблемы активизации источников финансирования капитальных вложений // Економічний вісник національної гірничої академії України: [Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”, травень 1999 р.].- Дніпропетровськ: РИК НГА України.- 1999.- Т.2.- С.152-154. (Особистий внесок автора: дано аналіз стану дієвості джерел фінансування інвестиційних процесів у промисловості).

10.Хижняк Л.Т., Шемякина Н.В. Амортизационная политика и активизация инвестиционной деятельности в угольной промышленности // Материалы регион. науч.-практ. конф. “Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года”.- Донецк: ИЭПИ НАН Украины.- 2000.- С. 223-230. (Особистий внесок автора: розроблено напрями удосконалення амортизаційної політики).

11. Хижняк Л.Т., Шемякина Н.В. Направления усовершенствования механизма привлечения инвестиций в производственную сферу // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Соціокультурна і економічна динаміка: закономірності, проблеми, перспективи”.- Київ: ІЕ НАНУ, ІЕПр НАНУ.- 2001.- С. 75-78. (Особистий внесок автора: запропоновано заходи щодо удосконалення системи цільового регулювання грошових потоків у виробничу сферу).

АНОТАЦІЯ

Шем’якіна Н.В. Механізм формування інвестиційних ресурсів у промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01- Економіка промисловості. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2001.

Дисертаційна робота присвячена розвитку теоретичних питань, розробці науково-методичних положень та практичних рекомендацій щодо вирішення проблеми активізації дієвості основних джерел інвестиційних фінансових ресурсів у напрямку оновлення промислового виробництва та його ефективного розвитку. Розроблено рекомендації щодо удосконалення механізму регулювання кредитних і залучених інвестиційних джерел, акумуляції в банківській сфері коштів населення і залучення їх в інвестиційний процес. Розроблено пропозиції по удосконаленню державної амортизаційної політики в напрямку перетворення амортизаційного фонду в