КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ШУСТА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК .92 (477)

ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ

В ГЛОБАЛЬНЕ КОНКУРЕНТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство та

міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Румянцев Анатолій Павлович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор Шнирков Олександр Іванович Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин - кандидат економічних наук, доцент Каніщенко Олена Леонідівна Національний технічний університет України (Київський політехнічний інститут), доцент кафедри промислового маркетингу

Провідна установа - Київський національний економічний університет, кафедра міжнародного менеджменту

Захист відбудеться 25.11. 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1,

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. .

Автореферат розісланий 23.10. 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Луцишин З.О. 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах глобалізація стає важливим реальним чинником розвитку міжнародної економіки кожної країни світового співтовариства. В цьому зв’язку набувають суттєвого значення питання ефективного функціонування економіки України, проблеми визначення напрямів, масштабів і глибини її взаємодії з національними господарствами інших країн, їх регіональними угрупуваннями. Важливість врахування інтеграційних, глобалістичних процесів для України визначається дією взаємопов’язаних між собою факторів. По-перше, перехід до ринкової економіки та подолання трансформаційної кризи тісно пов’язаний із необхідністю знаходження Україною належного місця в міжнародній торгівлі. По-друге, в умовах посилення процесів глобалізації та інтернаціоналізації, поглиблення міжнародного поділу праці, транснаціоналізації виробничої діяльності необхідним для України є розробка власного оптимального механізму входження у світове конкурентне середовище, орієнтованого на забезпечення економічного розвитку та реалізацію національних інтересів країни.

Складність проблеми інтеграції України в глобальне конкурентне середовище полягає в необхідності інтенсивно розробляти та практично здійснювати відповідну державну політику і одночасно формувати для цього надійне наукове підгрунтя. Принципово важливо не тільки оптимізувати міжнародні економічні відносини з традиційними та новими партнерами, а й закласти основи для забезпечення стабільної конкурентоспроможності національної економіки у довгостроковому контексті.

Серед наукових праць, в яких досліджуються основні економічні теорії конкуренції та види ринків в залежності від характеру конкуренції, необхідно виділити дослідження таких зарубіжних вчених, як: С.Белі, Ж.Бертран, Л.Вальрас, Р.Вернон, В.Леонтьєв, А.Маршалл, Б.Олін, М.Познер, М.Портер, Д.Рікардо, Дж.Робінсон, П.Самуельсон, А.Смітт, Р.Солоу, Е.Чемберлін, Й.Шумпетер.

Проблемам транснаціоналізації світового господарства, особливостям розвитку інтеграційних процесів та їх впливу на формування глобального конкурентного середовища присвячено низку науково-теоретичних досліджень вітчизняних вчених-економістів: В.О.Ананьїна, Р.Л.Балакіна, О.Г.Білоруса, В.С.Будкіна, І.В.Бураковського, О.М.Васильєва, О.В.Гаврилюка, В.М.Геєця, О.Н.Гончаренка, Б.В.Губського, М.І.Дідківського, Ю.Б.Іванова, О.Л.Каніщенко, Г.Н.Климка, В.І.Кононенка, В.Я.Красильчука, А.І.Кредісова, Д.Г.Лук’яненка, О.В.Мозгового, А.Мокія, М.А.Павловського, В.І.Павлюка, Ю.М.Пахомова, А.М.Поручника, А.В.Рибчука, О.І.Рогача, А.П.Румянцева, В.С.Савчука, С.І.Соколенка, В.О.Степаненка, А.С.Філіпенка, О.І.Шниркова.

Серед представників економічної наукової школи республік колишнього СРСР найпомітнішими є праці таких російських науковців: Г.Л.Азоєва, І.Н.Герчикової, Л.І.Глухарьова, П.С.Зав’ялова, В.М.Коллонтая, В.М.Кудрова, В.К.Ломакіна, В.І.Марцинкевича, О.В.Михайлова, Ю.Б.Рубіна, І.О.Спиридонова, В.В.Шустова, О.Ю.Юданова, Є.В.Ярової.

Незважаючи на наявність праць як українських, так і зарубіжних вчених, присвячених розкриттю різних аспектів та особливостей інтеграційних процесів у світовій економіці, практично не існує грунтовних праць щодо комплексної розробки механізму інтеграції України в глобальний конкурентний простір, орієнтованого не на пристосування до мікро- і макроструктур міжнародної економіки, а на досягнення її стабільної конкурентоспроможності, враховуючи одночасно відповідну специфіку національної економіки України та її довгострокові інтереси. Вищезазначені обставини обумовлюють актуальність розробки теми даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках наукової теми кафедри міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (01БФ040-01), яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України”, а також пов'язана з науково-дослідною роботою Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України “Визнання ринкового статусу країни в контексті антидемпінгових розслідувань: Україна” за програмою “Розробки найважливіших новітніх технологій та фінансова підтримка наукових кадрів у сфері економіки і торгівлі” (КПКВ 1201070).

Виходячи з наукової та практичної актуальності теми і опираючись на результати вивчення окремих її аспектів у зарубіжній та вітчизняній економічній літературі, метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз теоретичних та практичних аспектів сучасних тенденцій розвитку глобального конкурентного середовища, дослідження умов, факторів і особливостей включення національної економіки України в глобальний конкурентний простір та розробка на цій основі пріоритетів інтеграції України у світогосподарську систему.

Досягнення поставленої мети дисертаційної роботи передбачає розв’язання низки завдань дослідження, які й визначають структуру роботи:

·

· розкрити економічний зміст глобального конкурентного середовища та проаналізувати сучасні тенденції його розвитку;

· визначити передумови та особливості входження України в глобальний конкурентний простір;

· розробити механізм виваженої взаємодії національних народногосподарських структур України зі спорідненими ланками міжнародної економіки;

· проаналізувати методику оцінки конкурентоспроможності національної економіки;

· обгрунтувати напрями підвищення конкурентоспроможності економіки України з метою гармонійного входження нашої держави у глобальний конкурентний простір;

· встановити пріоритети інтеграції України у світове господарство, орієнтовані на досягнення її стабільної конкурентоспроможності.

Об’єктом дослідження є економіка України та сучасні інтеграційні процеси, які визначають особливості конкурентного середовища в умовах глобалізації, лібералізації та транснаціоналізації світового господарства.

Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні аспекти інтеграції України в глобальний конкурентний простір.

Методи дослідження. В дисертації застосовано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження світогосподарських зв’язків і міжнародних економічних відносин та спеціальних принципів науково-економічного пізнання, а саме: метод історизму (при визначенні теоретичних засад конкуренції у підрозділі 1.1), метод аналізу і синтезу (під час аналізу сучасних тенденцій розвитку глобального конкурентного середовища у підрозділі 1.2), метод індукції та дедукції (зокрема для розкриття механізму інтеграції України в глобальне конкурентне середовище у підрозділах 2.1, 2.2, 2.3), функціонально-системний підхід (у підрозділі 3.1), метод макроекономічного аналізу (у підрозділі 1.2), статистичний (у підрозділі 3.1), методи секторального та покраїнного аналізу (у підрозділах 1.2, 3.3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленому, системному розкритті основних теоретичних та практичних аспектів, закономірностей та особливостей формування глобального конкурентного середовища. При цьому, по-перше, науково обгрунтовуються сучасні тенденції інтеграційних процесів у світовому господарстві, які визначають умови конкуренції на різних ринках (національних, регіональних); по-друге, розроблено механізм інтеграції України в глобальне конкурентне середовище; по-третє, визначаються пріоритети цього процесу та подаються практичні рекомендації щодо забезпечення його ефективності.

В процесі дослідження автором було одержано такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи:

·

· визначено суттєві риси, фактори формування та сучасні тенденції розвитку глобального конкурентного середовища. До останніх віднесені: 1) посилення ролі нецінової конкуренції; 2) зміни в суб'єктній структурі глобального конкурентного середовища; 3) динамізм економічного розвитку глобального конкурентного середовища; 4) посилення інтеграційних процесів між країнами світу та нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції; 5) міжнародна координація правових аспектів національної економічної діяльності;

· проведено класифікацію основних передумов входження України в глобальний конкурентний простір та з'ясовано їх особливості на сучасному етапі розвитку національної економіки. Зокрема, визначено політико-правові, природні, економічні, інфраструктурні, соціальні та культурні передумови;

· встановлено напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, які передбачають: а) гармонізацію українського законодавства з міжнародними нормами та правилами ГАТТ/СОТ; б) забезпечення доступу до ринку послуг шляхом скасування обмежень та розширення зобов’язань у секторі аудиторських, банківських, страхових, транспортних послуг, розповсюдження кіно- і відеофільмів; в) вдосконалення податкової системи шляхом прийняття Податкового кодексу України; г) виконання положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС;

· обгрунтовано положення про необхідність переходу до нових перспективних форм міжнародного виробничого та науково-технічного співробітництва із зарубіжними країнами. До таких форм міжнародно-господарської взаємодії, які дозволяють раціонально використовувати національні конкурентні переваги, віднесені: концесійне співробітництво, міжнародні коопераційні зв'язки, спеціальні економічні зони, міжнародний туризм, міжнародний лізинг;

· доведено необхідність розробки державної політики, спрямованої на вдосконалення інформаційного забезпечення процесу входження України в глобальний конкурентний простір. Зазначене передбачає наступні напрями її реалізації: 1) здійснення комплексу заходів, спрямованих на виявлення фактів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку з боку інших держав, через впровадження на рівні державних органів системи постійного моніторингу цін; 2) проведення торговельними представництвами України за кордоном аналізу зовнішніх ринків з метою виявлення можливостей розширення присутності на них українських підприємств та запобігання введенню обмежувальних заходів з боку інших держав; 3) створення мережі інформаційно-консультативних служб з метою надання послуг суб'єктам господарської діяльності в сфері експорту;

· розроблено та систематизовано пріоритетні напрями державного регулювання процесу інтеграції України в глобальне конкурентне середовище за допомогою економічних важелів. Зокрема, визначено вплив валютної, податкової, фінансово-кредитної, митно-тарифної, нетарифної та цінової політик на посилення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки;

· запропоновано методику оцінки конкурентоспроможності країн з перехідною економікою, яка грунтується на використанні 14 показників соціально-економічного розвитку країн та проведенні розрахунків методом ранжування. Поряд з цим, обгрунтовано напрями підвищення конкурентоспроможності України, які передбачають: а) фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам; б) використання важелів податкового регулювання; в) удосконалення нормативно-правової бази експортної діяльності; г) формування і реалізацію інноваційної політики;

· встановлено основні пріоритети інтеграції України в глобальне конкурентне середовище з урахуванням аналізу сучасного стану її зовнішньоекономічних зв’язків, реальних можливостей та перспективних потреб, а саме: збереження позицій України на її традиційних ринках країн СНД, зокрема Росії; розвиток та розширення економічних зв’язків з країнами Причорноморського регіону, з Центрально- та Східноєвропейськими державами, країнами ЄС, НАФТА; освоєння нових та перспективних ринків Латинської Америки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки. Поряд з цим проведена оцінка наслідків вступу України до СОТ та ЄврАзЕС, а також визначено етапи реалізації стратегії України щодо інтеграції до ЄС.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів наукового дослідження полягає в тому, що його основні теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції можуть бути використані у діяльності органів виконавчої влади в процесі формування середньо- та довгострокової зовнішньоекономічної політики України для ефективного її входження до світового господарства. Результати даного дослідження можуть стати одним з джерел формування та реалізації різних економічних програм та проектів, в тому числі, тих їх положень і частин, які стосуються питань інтеграції України у міжнародний простір.

Матеріали і результати дисертаційного дослідження впроваджено у практичну роботу Департаменту торговельних обмежень та контролю за зовнішньоекономічною діяльністю Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка від 24.01.2002р. №52-21а(7)/77а), а також у навчальний процес Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні курсів “Міжнародна економіка”, “Міжнародні економічні відносини”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”, “Міжнародна торгівля” (довідка від 13.02.2002р. №040/16).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження доповідались та обговорювались на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях України: першій Національній міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (29 листопада 1999р., м.Київ); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні тенденції і пріоритети розвитку перехідної економіки” (20 травня 2000р., м.Симферопіль); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Україна в 2000 році: трансформація в ринкову економіку” (29 жовтня 2000р., м.Симферопіль); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (29 листопада 2000р., м.Київ); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Регіональна економіка і механізми управління її розвитком” (6-7 квітня 2001р., м.Симферопіль); ІІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі” (27 листопада 2001р., м.Київ).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 5 одноосібних наукових статей у фахових виданнях та 4 тези доповідей на всеукраїнських наукових конференціях загальним обсягом 1,3 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження та складається зі вступу, трьох розділів (9 підрозділів), висновків, списку використаних джерел із 371 найменування на 27 сторінках та 11 додатків на 43 сторінках. Основний текст дисертації викладено на 190 сторінках, включаючи 14 рисунків та 7 аналітичних таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь розробки теми, визначено об’єкт, предмет і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні засади аналізу міжнародної конкуренції” розкриваються основні концепції, які складають теоретичне підгрунтя для аналізу міжнародної конкуренції, визначаються зміст та сучасні тенденції розвитку глобального конкурентного середовища, а також передумови входження до нього України.

Проведений автором у дисертаційній роботі аналіз принципів міжнародної досконалої конкуренції свідчить, що основна увага в класичних концепціях приділяється лише одному виду конкуренції - ціновій, що не дає можливості розкрити її за допомогою сутності конкурентної діяльності. Умовності моделі досконалої конкуренції, а також абстрактність її вихідних положень не дозволяють їх використати для дослідження існуючих ринків, оскільки жодна з умов досконалої конкуренції у повному обсязі у міжнародній сфері не дотримується. Більш того, сама специфіка міжнародної сфери економічних відносин достатня для значного їх видозмінення, перетворення в умови міжнародної недосконалої конкуренції.

Дослідження свідчить, що сучасні концепції міжнародної конкуренції по суті грунтуються на умовах та обмеженнях недосконалої конкуренції. Так, наприклад, прихильники неотехнічного напрямку відмовляються від умови однорідності продукції, що виробляється, підкреслюють необхідність і можливість використання у конкурентній боротьбі порівняльних переваг, які виникають у виробників тих або інших країн у галузі найновітнішої науковомісткої продукції. Іншим фактором, що впливає на міжнародну конкуренцію та умови її розвитку, є економія на масштабах виробництва та вільне міждержавне переміщення факторів виробництва. Особливі переваги можуть також отримуватися підприємствами, галузями країни в результаті географічної концентрації.

У дисертації зроблено наголос на тому, що однією з різноманітних концепцій конкуренції є теорія конкуренції у перехідних економіках, яка має спиратися на проведення процесу економічної трансформації, що полягає у зменшенні надмірного попиту, вивільненні ресурсів та початку їх переміщення для більш ефективного використання. Зазначено, що економічна політика у перехідний період має бути спрямована на фінансову стабілізацію, дерегулювання національної економіки, реформування і приватизацію держсектора. При цьому формування конкурентних відносин характеризується наявністю трьох основних закономірностей: порівняння витрат і прибутків, конкурентна адаптація суб'єктів ринку, бар'єри для конкуренції.

У роботі зазначено, що особливості розвитку конкурентних відносин в кожній країні знаходять своє відображення при формуванні глобального конкурентного середовища, для якого характерні на мікрорівні превалююча роль багатонаціональних корпорацій у міжнародній економічній діяльності, а на макрорівні - регіональні інтеграційні процеси, що відбуваються між угрупуваннями країн (див.рис.1). При цьому автором визначено, що на мікрорівні в умовах глобальної конкуренції процес транснаціоналізації обумовлюється зміною структури та джерел економічного зростання, пріоритетів інвестування, наростаючою диверсифікацією та комбінуванням форм і способів транснаціоналізації різних видів діяльності, більш жорсткими вимогами щодо вибору найефективніших форм транснаціоналізації. В сучасних умовах одним з найрозвиненіших та найдинамічніших напрямів транснаціоналізації є транснаціональні альянси, які у своїй діяльності спрямовані на використання конкурентних переваг країни; конкурентних переваг кластеру споріднених галузей; конкурентних переваг у межах транснаціонального альянсу.

Рис.1 Структура глобального конкурентного середовища

Поряд з цим, автором зазначається, що на макрорівні інтеграційні імпульси виходять, насамперед, із міжнародних угрупувань загальноконтинентального значення: у Європі - це Європейський Союз; на американському континенті - це північноамериканська угода про вільну торгівлю із домінуючою роллю США. Для такого типу угрупувань характерні чітко орієнтовані на глобальну конкуренцію механізми регулювання і координації. Водночас в межах глобального конкурентного середовища розвиваються традиційні і створюються нові регіональні та субрегіональні угрупування країн, які безпосередньо не впливають на глобальну конкуренцію. Отже, поряд з могутніми угрупуваннями країн, що визначають масштаби, динаміку міжконтинентальної конкуренції, можуть ефективно функціонувати середні та малі інтеграційні угрупування, хоча їхній розвиток багато в чому і зумовлюють зовнішні фактори інтеграції.

Проведене дослідження глобального конкурентного середовища дозволило виявити певні тенденції його розвитку на сучасному етапі. Так, спостерігається тенденція до посилення ролі нецінової конкуренції, а використання методів цінової конкуренції на світовому ринку в більшості випадків супроводжується демпінгом. Зміни в суб’єктній структурі глобального конкурентного середовища призвели до появи нових перспективних груп країн, таких як нові індустріальні держави та окремі країни з перехідною економікою. Доведено, що світовий конкурентний простір в цілому характеризується динамізмом економічного розвитку, постійними темпами економічного зростання. Так, впродовж 1999 та 2000 років світовий ВВП збільшився на 3% та 4% відповідно, світовий експорт товарів - на 5% та 12%, світове виробництво товарів - на 2,5% та 4,5%; світовий експорт послуг - на 2% та 6%.

Поряд із особливостями розвитку глобального конкурентного середовища автор відзначає і певні структурні зміни, що мають місце в процесі його функціонування за умов посилення, інтенсифікації міжнародних економічних зв'язків країн світу. Серед таких змін необхідно відзначити: постійне переважання темпів зростання виробництва продукції обробної промисловості над обсягами виробництва у сільському господарстві та добувній промисловості; зниження питомої ваги сільськогосподарського виробництва в загальних обсягах світового виробництва; високі темпи розвитку сфери послуг; скорочення у загальних обсягах експорту послуг частки транспортних та туристичних послуг.

У роботі автор звертає увагу, що для ефективної організаційно оформленої інтеграції України в глобальний конкурентний простір необхідним є врахування та аналіз кількісних і якісних передумов, що визначають економічні можливості України. Зокрема, зазначено, що в Україні закладено правову основу двостороннього і багатостороннього економічного співробітництва, проводиться активна робота по усуненню бар’єрів, що перешкоджають вступу України до СОТ. Проте ця правова система потребує ще певного вдосконалення. Дослідження економічних передумов свідчить про позитивну динаміку валового внутрішнього продукту, сприятливу зовнішньоекономічну кон’юнктуру, скорочення частки бартерних операцій, активізацію інвестиційної діяльності, цінову стабільність та стабільність валютного курсу. Серед негативних тенденцій визначено збереження низької частки продукції кінцевого споживання в загальних обсягах експорту, а також наявність фізичного та морального застаріння основних технологічних фондів.

Одночасно звертається увага на необхідність розвитку в Україні ринкової інфраструктури, зокрема фінансово-кредитного, страхового та фондового ринків. Аналіз основних тенденцій у соціальній сфері дозволив виявити певні позитивні зсуви, серед яких: скорочення рівня безробіття, зростання заробітної плати, збільшення грошових доходів громадян.

У другому розділі “Формування механізму інтеграції України в глобальне конкурентне середовище” досліджуються структурні елементи даного механізму, з’ясовуються їх цілі, завдання, методи та характер застосування.

У дисертації зазначено, що важливою передумовою налагодження та поглиблення економічного співробітництва із зарубіжними партнерами є розвиток правової основи такого співробітництва (див.рис.2). Економіко-правовий аналіз проблем зовнішньої торгівлі показує, що сьогодні неможливо ефективно діяти в системі міжнародних економічних відносин не будучи при цьому членом СОТ. Слід відзначити, що з активізацією процесу набуття Україною членства у СОТ протягом 2000-2001 років відбулись суттєві зміни у напрямі покращання законодавчого забезпечення доступу до національного ринку товарів і послуг. Так, в торгівлі товарами усунуті практично всі дискримінаційні обмеження, зокрема, ліквідовано інститут мінімальної митної вартості; встановлено однаковий розмір збору за спеціалізовану експертизу лікарських препаратів для вітчизняних та іноземних виробників; пільгові ставки акцизного збору діють тільки для коньяків, спиртів етилового й технічного; система державних закупівель приведена у відповідність з вимогами СОТ.

Рис.2 Структура механізму інтеграції України в глобальне

конкурентне середовище

Поряд з цим, першочерговим, постає питання доопрацювання та прийняття Верховною Радою України проекту Податкового кодексу, який запроваджує у відповідності з вимогами СОТ національний режим оподаткування при доступі товарів, що імпортуються. Не менш важливе значення сьогодні має також вирішення ряду питань у сфері державного регулювання імпорту сільськогосподарської продукції, в сфері телебачення та радіомовлення, в галузі ветеринарної медицини, в сфері державної підтримки автомобілебудівної промисловості.

У сфері доступу до ринку послуг в рамках процесу вступу України до СОТ скасовано 15%-е обмеження розмірів участі іноземного капіталу в банківській системі України; встановлено однаковий розмір статутного фонду для банків за участю іноземного та вітчизняного капіталу. Щодо формування зобов'язань з доступу до ринку послуг України, слід зазначити, що узгодженими секторами ринку послуг на сьогоднішній день є юридичні, комп'ютерні, дослідницькі послуги, послуги по ренті та лізингу, будівельні, дистриб'юторські, освітні послуги, послуги з охорони навколишнього середовища, туристичні та послуги, пов'язані з організацією відпочинку. У цих секторах вже створена відповідна законодавча база для забезпечення припливу інвестицій та надання послуг іноземними постачальниками на території України. Поряд з цим, секторами послуг які потребують узгодження залишаються страхування, банківські, телекомунікаційні, поштові, транспортні та медичні послуги.

Окрему увагу автор звертає на необхідність при реалізації процесу вступу України до СОТ вивчення та використання досвіду інших країн, які вже є членами СОТ, насамперед, країн Центральної та Східної Європи, країн колишнього СРСР, які одночасно змушені вирішувати проблеми перехідного періоду. При цьому визначено три умови, які можуть становити інтерес для країни–апліканта: зобов’язання, які взяли на себе країни в обмін на членство в СОТ, наслідки від набуття членства в організації (насамперед, економічні та соціальні) та сучасна діяльність і позиція країн в СОТ.

Поряд з цим, вступ до СОТ є однією з основних передумов подальшої інтеграції України до Європейських структур, зокрема, створення зони вільної торгівлі з ЄС. Безумовно, що коли Україна бажає здійснювати процес інтеграції в ЄС, основним орієнтиром у реформуванні законодавства має стати послідовне виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, зокрема, незастосування кількісних обмежень імпорту, створення ефективного механізму захисту внутрішнього ринку відповідно до норм ГАТТ/СОТ, вдосконалення системи сертифікації та стандартизації, захисту прав інтелектуальної власності.

В роботі встановлено, що відносини, які віддзеркалюють взаємозв’язок господарського комплексу України зі світовим господарством в цілому, та його складовими – окремими країнами та їх угрупованнями зокрема, є організаційно-економічним інструментом інтеграції України в глобальне конкурентне середовище. У зв’язку з цим. автором розкриваються переваги та напрями розвитку концесійного співробітництва, міжнародного туризму та міжнародного лізингу як одних з перспективних форм міжнародного співробітництва.

Організаційно оформленою і достатньо апробованою у світовій практиці передумовою активізації зовнішньоекономічної діяльності з метою органічного входження у світогосподарську систему є створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) різних типів. З огляду на це, у дисертаційному дослідженні визначено групи завдань, на вирішення яких спрямовані механізми функціонування СЕЗ у країнах з перехідною економікою, та обгрунтовано доцільність створення СЕЗ в Україні. Найперспективнішими для України, з урахуванням її економічного і науково-технічного потенціалу, на думку автора, є зони технологічного і науково-технічного співробітництва, міжнародні технополіси.

Враховуючи відсутність в Україні суб’єктів господарювання, які мають достатні фінансові кошти, а також практичний досвід для проведення ефективної маркетингової діяльності на зарубіжних ринках, у роботі розкрито сутність державної політики щодо інформаційного забезпечення процесу входження України в глобальне конкурентне середовище. Така політика повинна передбачати вжиття комплексу заходів, спрямованих на проведення постійного моніторингу стану внутрішнього ринку України та зовнішніх ринків інших держав, створення відповідної системи зовнішньоторговельної інформації, а також мережі інформаційно-консультаційних служб.

Процес інтеграції України в глобальне конкурентне середовище робить актуальним розгляд економічних важелів як інструментів посилення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки. У зв’язку з цим у роботі визначено вплив валютної системи на національний конкурентний простір, а також основні завдання української держави в сфері валютних відносин, зокрема необхідність залучення іноземної валюти в країну і використання її в якості фактора стабілізації національної економіки, вдосконалення системи торгівлі валютою за участю держави та її структур тощо.

Суттєву роль у підвищенні ділової активності як серед національних товаровиробників та експортерів, так і серед зарубіжних інвесторів та імпортерів відіграє система оподаткування, яка посідає значне місце у формуванні конкурентного простору. Проведений аналіз основних видів податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності свідчить, що особливе значення для розвитку конкурентних умов має забезпечення стабільності податкової системи; створення однакових умов оподаткування виробників незалежно від галузевої приналежності підприємств і форм власності; рівність податкового тягаря для різних категорій платників з однаковим рівнем доходу; надання за певних умов податкових та інших пільг.

Іншим напрямом на шляху інтеграції України у міжнародний конкурентний простір є перехід від кількісних обмежень до переважно тарифного регулювання. Тим самим виробник та споживач одержують можливість самостійно та незалежно приймати рішення про експорт та імпорт товарів, виходячи в основному з вимог забезпечення рентабельності та підвищення ступеня задоволення своїх потреб. Слід зазначити, що сучасна система тарифного регулювання за допомогою ввізного мита потребує певного удосконалення в цілях підвищення ефективності захисту вітчизняного товаровиробника у відповідності з нормами ГАТТ/СОТ та з урахуванням національних інтересів. При цьому лібералізація зовнішньоекономічної діяльності повинна супроводжуватись пом'якшенням інших специфічних бар'єрів на шляху входження в ринок таких як пряме регулювання цін, неконвертованость національної валюти, множинність валютних курсів, адміністративні та приховані форми субсидування експорту тощо.

Як результат проведеного дослідження у третьому розділі “Оптимізація входження України в глобальне конкурентне середовище” автором розроблено і запропоновано ряд науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо методики оцінки конкурентоспроможності країн з перехідною економікою, напрямків підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки та пріоритетів входження України в глобальний конкурентний простір.

У роботі проведено аналіз методик оцінки конкурентоспроможності країн, які використовуються Лозанським міжнародним інститутом менеджменту і розвитку та Всесвітнім економічним форумом за сприянням Гарвардського університету. Слід відзначити, що рейтинги конкурентоспроможності країн, запропоновані зазначеними організаціями, багато в чому співпадають, проте в оцінці деяких країн є суттєві розбіжності, що пояснюється використанням різних показників для оцінки індексів конкурентоспроможності. Так, Лозанський інститут проводить дослідження за системою показників, яка включає 286 критеріїв, об’єднаних у 4 групи факторів конкурентоспроможності: стан економіки, ефективність державного регулювання, ефективність економіки та якість інфраструктури. Всесвітній економічний форум та Гарвардський університет оцінюють конкурентоспроможність шляхом розрахунку глобального індексу зростання конкурентоспроможності, який визначає здатність національної економіки забезпечувати стабільне економічне зростання у середньостроковому періоді на підставі поточного рівня економічного розвитку та призваний ідентифікувати три фактори зростання: технології, інституції та макроекономічне середовище.

Розглянуті методики дозволили автору запропонувати алгоритм оцінки конкурентоспроможності для країн з перехідною економікою. Оскільки скласти достовірний порівняльний показник конкурентоспроможності в узагальненій формі надто складно через неможливість приведення до одного знаменника різних процесів, що впливають на рівень конкурентоспроможності, було виділено ряд показників, що характеризують соціально-економічний розвиток, на підставі яких була проведена порівняльна оцінка конкурентоспроможності серед 17 країн з перехідною економікою у 1999 та 2000 роках. Комплексний показник конкурентоспроможності включає 14 показників, об’єднаних у 5 груп: економічний потенціал, міжнародна торгівля та інвестиції, ціни, державні фінанси, ринок праці.

Результати проведеного дослідження свідчать, що конкурентна позиція України підвищилася з 8 місця у 1999 році до 4 - в 2000 році і є досить високою серед інших країн. Таке зростання рівня конкурентоспроможності відбулося за рахунок покращення показників у групі економічний потенціал, де Україна пересунулася з 10 місця у 1999 році на 4 у 2000 році та у групі міжнародна торгівля та інвестиції - відповідно з 6 на 4. При цьому показники у групі ціни погіршилися на 3 позиції, тоді як оцінка показників інших двох груп залишилась майже без змін (див.табл.1). На підставі проведеного аналізу автором надані практичні рекомендації щодо напрямів підвищення конкурентоспроможності України, основними серед яких визначено розвиток промислового виробництва та експортного потенціалу країни.

Проведене дослідження свідчить, що найважливішою передумовою налагодження та поглиблення економічного співробітництва із зарубіжними партнерами є приєднання України до системи ГАТТ/СОТ. У зв’язку з цим, враховуючи сучасні тенденції розвитку вітчизняної економіки, а також досвід країн, які вже є членами СОТ, проведена оцінка наслідків вступу України до цієї організації. Встановлено, що вступ України до СОТ призведе до збільшення обсягів імпорту технологічної та машинобудівної продукції в якості інвестицій у створення виробництв на території України, а також до підвищення конкуренції на ринках послуг, в першу чергу, в таких привабливих сегментах як фінансові послуги та послуги зв’язку. Особливу увагу звернуто на визначення економічного ефекту від приєднання України до СОТ, отримання якого пов’язано із лібералізацією доступу до вітчизняного ринку товарів та послуг; збільшенням прямих іноземних інвестицій в економіку України та доходів Державного бюджету; лібералізацією доступу українських товарів на ринки світу.

У дисертації зазначено, що конкурентна політика України відносно країн світового співтовариства має носити диференційований характер. Національні відмінності в регіональній конкурентній політиці України мають визначатися роллю і значенням економічного обміну з окремою країною чи групою країн; характером і темпами формування національних конкурентних просторів, перспективами їх інтеграції до вже існуючих або нових міжнародних економічних об'єднань; політикою відносно економічного співробітництва з Україною. У зв’язку з цим визначено напрями та особливості співробітництва України з Росією, а також проведено оцінку негативних та позитивних наслідків вступу України до Євразійського економічного співтовариства.

Таблиця 1

Оцінка конкурентоспроможності країн

Країна Економічний потенціал Міжнародна торгівля та інвестиції Ціни Державні фінанси Ринок праці Конкуренто- спроможність

1999 2000 1999 2000 1999 2000 1999 2000 1999 2000 1999 2000

ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг ранг

Болгарія 10.5 9 7 10 3.5 10 8 8 17 9 10 7

Чехія 12 17 2 5 3.5 4.5 6 11.5 13 12.5 4 10

Угорщина 2 5 4 9 9 9 15 11.5 7 5 1 5

Польща 4 10 9 13 8 7.5 5 6.5 11 10.5 6 12

Румунія 15 13 5 6 16 16 4 5 10 4 12 9

Словакія 13.5 15 11 3 11 7.5 11 15 16 16 15 11

Словенія 3 16 13.5 14 7 6 1 3 14 15 9 16

Естонія 13.5 1 15 7.5 6 4.5 14 9 9 14 14 3

Латвія 9 8 13.5 17 5 3 9 13.5 12 10.5 11 14

Литва 16 13 16 11.5 1.5 2 13 10 15 17 16 13

Арменія 6 7 8 15 1.5 1 10 16 5 12.5 2 8

Білорусь 1 6 10 7.5 17 17 2.5 2 1 2 5 6

Казахстан 5 2.5 1 1 10 11.5 17 6.5 8 7.5 3 1

Киргизстан 8 13 17 11.5 13 11.5 12 13.5 3.5 6 13 15

Молдова 17 11 12 16 14.5 14 16 17 3.5 1 17 17

Росія 7 2.5 3 2 14.5 13 7 4 6 7.5 7 2

Україна 10.5 4 6 4 12 15 2.5 1 2 3 8 4

Серед основних напрямків причорноморського співробітництва автором визначені такі: створення та розвиток спільних фінансових та телекомунікаційних мереж; співробітництво в аграрній, харчовій, переробній, металургійній та оборонній промисловості; кооперація в розвитку уніфікованої митної системи та вироблення ефективного механізму взаємних розрахунків з орієнтацією на створення в майбутньому Чорноморського платіжного союзу. Економічні взаємовідносини України з Центрально- та Східноєвропейськими державами, з одного боку, є своєрідним трампліном для спільного входження до ЄС, а з іншого - важливим фактором економічної і політичної стабільності, включаючи і пом’якшення соціальних наслідків переходу до ринку.

Зважаючи на те, що пріоритетною для України є орієнтація на європейські інтеграційні структури, у роботі визначено головні завдання зовнішньоекономічної політики щодо ЄС та країн-членів цієї організації. Поряд з цим автор звертає увагу і обгрунтовує напрями розширення економічних зв’язків України з країнами Північної Америки, а також необхідність освоєння нових і перспективних ринків Латинської Америки, Африки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

ВИСНОВКИ

Виходячи із особливостей функціонування вітчизняної економіки та розвитку світового господарства в сучасних умовах посилення процесів глобалізації та інтернаціоналізації, у дисертації представлені напрями та механізм інтеграції України в глобальне конкурентне середовище, і на основі проведеного дослідження викладаються наступні, найбільш важливі висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

1. Структура глобального конкурентного середовища може бути охарактеризована як дворівнева. На макрорівні - це сукупність регіональних конкурентних середовищ, які формуються під дією процесів міжнародної економічної інтеграції; на мікрорівні - процес транснаціоналізації, який здійснюється в різних напрямах та формах. При цьому на формування і розвиток глобального конкурентного простору об’єктивно впливають фактори такі як: науково-технічний процес, інтернаціоналізація виробництва, лібералізація торгівлі, формування світового валютного ринку.

2. Розвитку глобального конкурентного середовища притаманні певні особливості, що визначають його функціонування в сучасних умовах. До них треба віднести такі: а) посилення ролі нецінової конкуренції; б) поява нових перспективних груп країн (нові індустріальні держави, окремі країни перехідної економіки); в) динамізм економічного розвитку глобального конкурентного середовища; г) посилення інтеграційних процесів між країнами світу та нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції; д) міжнародна координація правових аспектів економічної діяльності.

3. Для ефективної організаційно оформленої інтеграції України в глобальний конкурентний простір необхідним є врахування кількісних та якісних передумов, які визначають рівень її конкурентоспроможності. Серед них: політико-правові, природні, економічні, інфраструктурні, соціальні та культурні передумови.

4. Напрями та економічні орієнтири вдосконалення нормативно-правового забезпечення процесу включення національної економіки у глобальне конкурентне середовище передбачають: а) гармонізацію українського законодавства з міжнародними нормами та правилами ГАТТ/СОТ; б) забезпечення доступу до ринку товарів шляхом узгодження тарифних знижок з державами-членами Робочої групи з питань приєднання України до СОТ, зокрема по товарних позиціях сільськогосподарської продукції та промислової продукції; в) забезпечення доступу до ринку послуг шляхом скасування обмежень та розширення зобов’язань у секторі аудиторських, банківських, страхових, транспортних послуг, розповсюдження кіно- і відеофільмів; г) адаптацію законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

5. Організаційно-економічні інструменти включення України у світогосподарські зв'язки передбачають використання перспективних форм міжнародного виробничого та науково-технічного співробітництва із зарубіжними країнами. Серед таких форм, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національної економіки, можна виділити: використання концесійного співробітництва та міжнародного лізингу, розвиток міжнародних коопераційних зв'язків та міжнародного туризму, створення спеціальних економічних зон.

6. Державна політика щодо входження України в глобальний конкурентний простір, спрямована на формування інформаційного забезпечення цього процесу потребує: 1) здійснення комплексу заходів щодо виявлення фактів недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку з боку інших держав через впровадження на рівні державних органів системи постійного моніторингу цін; 2) проведення торговельними представництвами України за кордоном аналізу зовнішніх ринків з метою виявлення можливостей розширення присутності на них українських підприємств та запобігання введенню обмежувальних заходів з боку інших держав; 3) формування інфраструктури інформаційного забезпечення шляхом створення мережі інформаційно-консультативних служб з метою надання послуг суб'єктам господарської діяльності в сфері експорту.

7. Державне регулювання процесу інтеграції України в глобальне конкурентне середовище за допомогою економічних важелів передбачає використання валютної, податкової, фінансово-кредитної, митно-тарифної, нетарифної та цінової політик для посилення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки.

8. Результати порівняльного аналізу конкурентоспроможності 17 країн з перехідною економікою свідчать про досить високі конкурентні позиції України за показниками, що характеризують внутрішній економічний потенціал та міжнародну торгівлю. У зв'язку з цим, напрями підвищення конкурентоспроможності України передбачають розвиток промислового виробництва та експортного потенціалу шляхом: а) фінансового сприяння держави вітчизняним експортерам; б) використання важелів податкового регулювання; в) удосконалення нормативно-правової бази експортної діяльності; г) формування і реалізації інноваційної політики.

9. Проведене дослідження свідчить, що приєднання України до системи ГАТТ/СОТ дозволить збільшити: 1) вартість української експортної продукції у 4,2 рази порівняно з вартістю імпорту, доступ якого до ринку України буде лібералізовано; 2) експорт металургійної та хімічної продукції, яка є об’єктом застосування антидемпінгових заходів, на 10%; 4) експорт продукції чорної металургії до ЄС практично в 1,4 рази; 5) прибуток українських виробників тільки за рахунок експорту до Польщі та Туреччини на 100-140 млн.дол.США; 6) надходження прямих іноземних інвестицій вже протягом першого-другого років після вступу до СОТ в 1,5-2 рази; 7) надходження до Державного бюджету за рахунок скасування пільг, кількісного збільшення бази для справляння митних платежів; 8) економічний ефект в агропромисловому комплексі через 2-3