КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СУББОТОВИЧ ЮЛІЯ ЛЕОНІДІВНА

УДК 336.64;336.67

ПРИБУТОК ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

08.04.01 – ФІНАНСИ, ГРОШОВИЙ ОБІГ І КРЕДИТ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Василик Остап Дмитрович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Даниленко Анатолій Іванович,

Інститут економіки НАН України, завідувач відділу

проблем фінансово-кредитного регулювання ( м.Київ);

кандидат економічних наук, професор

П’ятаченко Григорій Олександрович

Науково – дослідний фінансовий інститут

при Міністерстві фінансів України, директор ( м.Київ).

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра фінансів підприємств і страхової справи (м. Київ) .

Захист відбудеться “ 20 ” лютого 2002 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м.Київ, вул.Васильківська, 90а, ауд.704.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий “ 18 ” січня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І.Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова ринкової моделі економіки зумовлює необхідність глибшого дослідження низки важливих складових фінансової системи, зокрема, фінансів підприємницьких структур. Провідне місце у фінансовому забезпеченні їх діяльності належить прибутку. Він найповніше характеризує ефективність господарської діяльності підприємств, їх фінансові можливості й у кінцевому підсумку визначає рівень фінансової стабільності в державі та є джерелом підвищення рівня суспільного добробуту населення. Прибуток - це певний гарант соціально-економічного прогресу, а його відсутність - найяскравіший доказ регресу та соціальної напруги.

Як активний та універсальний інструмент державного регулювання економічних і соціальних процесів у державі, прибуток концентрує інтереси підприємницьких структур, окремих учасників господарської діяльності, різноманітних ланок економіки. Саме в даній економічній категорії знаходить відображення ціла низка як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Суттєве значення мають внутрішні фактори, які безпосередньо залежать від організації функціонування підприємницьких структур, форм власності та видів діяльності.

Формування й використання прибутку має свої особливості в умовах трансформації економіки до ринкових засад господарювання. Сьогодні в економіці України питання одержання прибутку і підвищення ефективності виробництва вельми актуальні. Більш як 45 відсотків підприємств працюють збитково, а одержані збитки за 8 місяців 2001 року становили 9,6 млрд. грн.

Все це зумовлює необхідність поглибленого дослідження теоретичних засад формування та розподілу прибутку, його впливу на темпи і пропорції суспільного відтворення. На сучасному етапі необхідний якісно новий підхід до теоретичного висвітлення і практичного обгрунтування рекомендацій щодо активізації ролі прибутку в економічній системі, зокрема, як основи розвитку суб’єктів підприємницької діяльності. В науковій літературі ця проблема досліджена ще недостатньо. Значна кількість праць належить представникам науки соціалістичної доби. Зокрема, це роботи Д.А. Аллахвердяна, Е.О. Вознесенського, Г.В. Базарової, В.К. Сенчагова, А.А. Бірмана, В.М. Родіонової, які відображають економічні умови того часу та мають відповідний ідеологічний відтінок.

Значний внесок у розв’язання проблем розвитку нефінансового сектору економіки, формування та використання прибутку в системі забезпечення діяльності підприємницьких структур внесли українські економісти О.Д. Василик, З.С. Варналій, З.М. Васильченко, С.Ф. Голов, В.І. Грушко, А.І. Даниленко, Л.І. Данилова, М.Я. Дем’яненко, О.Д. Заруба, М.Я. Коробов, Н.І. Костіна, І.О. Лютий, М.Й. Малік, Л.І. Нейкова, В.М. Опарін, С.С. Осадець, О.І. Пилипченко, А.М. Поддєрьогін, А.А. Пересада, К.В. Павлюк, Р.В. Пікус, Г.О. П’ятаченко, П.Т. Саблук, М.І. Савлук, В.М. Суторміна, В.М. Федосов, Д.М. Черваньов, В.М. Шелудько, С.І. Юрій та інші. На окрему увагу заслуговують праці І.О. Бланка, в яких розглядаються сучасні методи управління прибутком підприємства в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Порушена в дисертації наукова проблема досліджувалася російськими вченими І.Т. Балабановим, В.В. Ковальовим, О.С. Стояновою, Л.П. Павловою, Р.С. Сайфуліним, О.Д. Шереметом.

Серед зарубіжних економістів дана проблема знайшла відображення у роботах А. Бабо, Л. Бернстайна, Р. Брейлі, Є. Брігхема, Л. Гапенскі, А. Гропеллі, К. Друрі, Б. Коласса, С. Майєрса, Є. Нікбахта, С. Росса, Р. Холта. Проте у своїх роботах вони не враховують особливостей перехідної економіки, що посилює актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка з виконання комплексної теми ДКНТ України “Принципи побудови бюджетної системи України “, шифр 08.05.0/ 033А-95/, яка виконувалася на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету. В рамках даної теми автором підготовлено розділ щодо вдосконалення розрахунків підприємницьких структур за платежами з прибутку, у тому числі, податковими. А також дисертаційні дослідження знайшли відображення у комплексній темі “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” шифр 01 БФ 040 – 01, розділ “Розвиток фінансової системи України як фактор економічного зростання”, де обгрунтовано напрями підвищення ефективності використання прибутку в забезпеченні зростання суспільного добробуту.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне теоретичне обгрунтування економічної природи і призначення прибутку, його місця у фінансовому забезпеченні розвитку підприємницьких структур і зміцненні дохідної бази бюджетів, а також розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення формування, планування, розподілу прибутку в умовах ринкової трансформації економіки.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- теоретично обгрунтувати економічну сутність прибутку та особливості його формування й використання в умовах переходу до ринку;

-

- виявити ступінь впливу різних факторів на формування та розподіл прибутку;

- розкрити механізм формування прибутку, зокрема, його вплив на підвищення ефективності підприємницької діяльності;

- сформулювати методичні та організаційні засади вдосконалення планування і прогнозування прибутку на підприємствах;

- обгрунтувати основні принципи оптимального оподаткування прибутку та взаємовідносин підприємницьких структур з бюджетом;

- сформулювати науково-теоретичні основи розподілу прибутку для формування дивідендної політики на підприємствах.

Об’єкт дослідження – господарська діяльність підприємницьких структур, пов’язана зі створенням та використанням прибутку.

Предмет дослідження дисертаційної роботи - фінансові відносини, які виникають у процесі створення та використання прибутку на підприємствах в умовах економічної трансформації.

Інформаційну базу дослідження становлять відповідні законодавчі та нормативні документи, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, дані Міністерства фінансів України, фінансова звітність фармацевтичних підприємств міста Києва, наукові літературні джерела.

Методологія та методика дослідження базуються на системному загальнотеоретичному осмисленні процесів формування та розподілу прибутку підприємницьких структур. Для досягнення поставленої в роботі мети використовувались економіко-статистичні, економіко-математичні методи, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, порівняльних характеристик. Теоретичною та методологічною основою даного дисертаційного дослідження стало вивчення й творче переосмислення основних досягнень вітчизняної і зарубіжної науки про фінанси з проблем ефективності управління прибутком у системі фінансового забезпечення розвитку підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- обгрунтовано об’єктивну необхідність прибутку як основного фактору, що забезпечує економічне зростання, та розширено класифікацію його ознак на основі систематизації теоретичних підходів до визначення сутності цієї економічної категорії в умовах трансформації економіки ;

- дано авторське трактування прибутку як важливого джерела поповнення фінансових ресурсів підприємств і забезпечення витрат державного бюджету в економіці перехідного періоду, а також як показника кінцевого фінансового результату господарювання при проведенні ним операційної, інвестиційної, фінансової діяльності в умовах ризику, що в кінцевому підсумку приводить до збільшення власного капіталу підприємства;

- виходячи із закономірностей взаємозв’язку між величиною прибутку підприємницьких структур та макроекономічними показниками розвитку держави виявлено шляхи досягнення фінансової збалансованості, забезпечення адекватних темпів і пропорцій економічного зростання;

- запропоновано економіко-математичну модель планування й прогнозування прибутку, виявлено функціональні та кореляційні зв’язки між фінансовими показниками на прикладі діяльності вітчизняних фармацевтичних підприємств;

- сформульовано основні напрями оптимізації структури капіталу і його впливу на величину прибутковості підприємств;

- запропоновано методичні підходи щодо вдосконалення механізму розподілу й використання прибутку, визначено вплив дивідендної політики на фінансовий стан підприємств і доходи акціонерів.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати сприятимуть удосконаленню фінансового забезпечення функціонування підприємств власними коштами, ефективній реалізації завдань їх стратегічного розвитку. Практичний інтерес викликають система сучасних методів планування прибутку, механізми управління його формуванням і розподілом, які за відповідних уточнень можна застосовувати на вітчизняних фармацевтичних підприємствах. Окремі положення дисертаційної роботи були використані в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як “Фінанси підприємств“, “Фінансовий менеджмент“, “Податки та податкова політика“, “Теорія фінансів“. Висновки та положення дисертаційної роботи було використано Київським підприємством з виробництва бактерійних препаратів “Біофарма“ у процесі його фінансово-господарської діяльності на фармацевтичному ринку України, зокрема, механізм формування й розподілу прибутку, визначення ціни капіталу та оптимізація його структури, розрахунок ефекту фінансового левериджу тощо. Практичну цінність для підприємства становлять також пропозиції, пов’язані з організаційними засадами вдосконалення планування прибутку. Модель планування прибутку в умовах зростання обсягів виробництва було використано під час підготовки фінансового плану підприємства.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на засіданнях кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту, наукових конференціях, що проводилися на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, другій міжнародній конференції “Наука і освіта”, міжнародній науково-методичній конференції Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України та Київського національного економічного університету, численних науково-практичних конференціях, організованих Академією державної податкової служби України в місті Ірпіні.

Публікації. Теоретичні і практичні результати дослідження, методологічні розробки, висновки і пропозиції автора відображено в 8 публікаціях (2,1 др. арк.).

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел зі 180 найменувань та 10 додатків. Роботу викладено на 190 сторінках машинописного тексту, що містить 29 таблиць, 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обгрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, сформульовано мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

Вирішення основних завдань дисертаційної роботи, визначених її метою, здійснено шляхом дослідження проблем, згрупованих у трьох розділах.

У першому розділі “Теоретичні засади прибутку як економічної категорії” на основі комплексного та системного підходу визначено економічну природу прибутку, його призначення, основні ознаки та фактори, що впливають на показник кінцевого результату діяльності підприємств. У ході проведеного дослідження встановлено, що в ретроспективному плані розвиток теорії прибутку здійснювався за двома провідними напрямами: компенсаторним та функціональним. Перший із них пояснює походження прибутку як винагороду, плату підприємцю, власникам підприємства за вкладений капітал, прийняття ризику, а також успішне виконання економічних та управлінських функцій. Друга група функціональних теорій належить до об'єктивних концепцій, у яких визначальну роль у створенні прибутку відведено економічному середовищу: монопольному становищу підприємства, кон'юнктурному та інституціональному поясненню виникнення прибутку. Західні концепції сутності та характеру прибутку доповнюються технологічними та інноваційними теоріями. Зміст їх полягає у тому, що прибутковість, вища за середній рівень, пояснюється результатами застосування новітніх методів виробництва й різних новововведень. Новітні методи управління, маркетингу, сучасні програми фінансування та обліку сприяють збільшенню обсягів продажу вдосконалених або нових товарів. Саме це і породжує різницю між існуючими цінами і витратами, зниження яких генерує прибуток.

Практика підтверджує можливість отримання надприбутків тими компаніями, діяльність яких ґрунтується на інноваційній стратегії - впровадженні новинок у масове виробництво. Але переваги технічного прогресу окремої фірми поступово нівелюються, це відбувається тоді, коли аналогічну продукцію починають виготовляти конкуренти компанії.

У процесі дослідження виявлено, що з теоретичної точки зору прибуток у трансформаційний період виступає як об'єкт та інструмент управління, в якому сконцентровано інтереси майже всіх суб'єктів економічної діяльності. Він є джерелом фінансових ресурсів суб'єктів господарювання та держави. Як особливе джерело формування й поповнення фінансових ресурсів підприємницьких структур прибуток із переходом до ринкової економіки є тією частиною грошових нагромаджень підприємства, яка сприяє розширенню виробництва та підвищенню добробуту акціонерів. В цьому полягає відтворювальна та стимулююча функція прибутку. Як важливий показник оцінки фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання, його фінансового стану і перспектив розвитку прибуток є показником ефективності функціонування підприємства в цілому й фінансових можливостей держави. Саме тому він виконує контролюючу функцію та сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва, доцільності змін у ціновій політиці, розширення асортименту товарів.

З’ясовано, що прибуток значно впливає на величину фінансових ресурсів держави, зокрема, бюджетних ресурсів і фінансів суб’єктів господарювання, що відображено на рис.1.

Він характеризує економічні й соціальні процеси та явища, впливає на визначення загальноекономічних пропорцій, рівень фінансового забезпечення суспільного виробництва, темпи нагромадження. Взаємозв'язок прибутку з макроекономічними показниками найповніше відображено на всіх стадіях руху ВВП: при створенні, розподілі та використанні.

За підсумками дослідження встановлено, що створений у всіх секторах економіки прибуток є важливим узагальнюючим фінансовим показником. На макрорівні прибуток - це один із важелів реалізації регулятивних функцій держави й елемент системи впливу на збільшення сукупного попиту в умовах жорстких бюджетних обмежень. Він стає каталізатором економічного зростання та структурної перебудови відтворювальних факторів економічної системи.

Рис. 1. Прибуток як джерело фінансових ресурсів підприємницьких структур і держави

Результати дослідження свідчать про суттєві зрушення в структурі формування прибутку в галузевому аспекті. За даними, наведеними в таблиці 1, можна зробити висновок, що, наприклад, приблизно вдвічі зросла частка прибутку промислових підприємств у загальній величині прибутку протягом 1997-1999 рр. (з 57,1 до 100,0 відсотка) та зменшилася до 18,0 відсотка у 2000 р.; у транспорті і зв’язку протягом того ж самого періоду відбулося збільшення частки прибутку даних галузей (з 20,2 відсотка в 1997 р. до 44,4 відсотка в 1999 р. та з 6,9 відсотка в 1997 р. до 15,6 відсотка у 1999 р відповідно ), а в 2000 р. підприємства транспорту та зв’язку одержали збитки.

Однією з найбільших проблем залишається одержання негативних фінансових результатів підприємствами сільськогосподарського комплексу, де в 1999 році 84,0 відсотка суб'єктів господарювання по відношенню до їх загальної кількості в економіці країни були збитковими. За підсумками діяльності в 1999 р. у промисловості цей показник становив 51,9 відсотка, транспорті - 62,9, в галузі зв’язку - 29,6, в будівництві - 51,8 відсотка. У 2000 р. більше ніж 55 відсотків підприємств одержали збитки, що становили 3976,6 тис. грн.

Отже, в процесі планування макропоказників і бюджетних показників 1999-2000 років було визначено необхідність інвестиційного забезпечення структурної перебудови економіки шляхом мобілізації, в першу чергу, власних коштів підприємств і організацій – прибутку і амортизації, які становлять більшу половину всіх джерел загального обсягу інвестицій.

Взаємозв'язок між показниками прибутку та обсягом інвестицій має свою специфіку, що зумовлена відсутністю достатніх механізмів для залучення коштів із власних джерел фінансування та зменшення частки бюджетних асигнувань на вказані цілі. Зважаючи на це, з метою пожвавлення інвестиційної активності держава може піти шляхом зниження податкового навантаження на прибуток підприємств, застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для суб’єктів інноваційної діяльності і здійснення прискореної амортизації, що стимулювало б вивільнення коштів підприємств для інвестицій.

Таблиця 1.

Фінансові результати за галузями економіки у 1997-2000 рр. (млн.грн.)

Галузі економіки | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Прибутки | Збитки | Прибутки | Збитки | Прибутки | Збитки | Прибутки | Збитки

Всього

в тому числі: | 13867,6 | 3418,8 | 7427,0 | 2676,8

Промис-ловість | 7916,2 | 2548,3 | 7428,9 | 487,7

Сільське

господар-ство | 3362,1 | 4423,9 | 3749,9 | 281,5

Транс-порт і зв’язок | 3747,4 | 5095,4 | 4459,9 | 1326,4

Будівниц-тво | 1092,4 | 830,1 | 591,2 | 113,8

У роботі уточнено підходи до визначення факторів, що впливають на прибуток. З’ясовано, що на фінансові результати підприємницьких структур істотний вплив справляє сукупність факторів, які діють одночасно, але не завжди в однаковому напрямі. Результати аналізу доводять, що позитивна взаємодія одних факторів може бути зведена до нуля негативним впливом інших. Тому зміна величини прибутку в кінцевому підсумку є результатом дії всіх факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, первинних та підпорядкованих, постійних або тимчасових. У загальному вигляді, на стадії формування прибутку його величина залежить від розміру всіх складових прибутку і, зокрема, прибутку від операційної діяльності. В свою чергу, величину даного показника визначають обсяги виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), на яку впливають такі фактори, як ціна (види цін і собівартість) та кількісний фактор - обсяги продажу продукції (обсяги випуску продукції). Останній перебуває під впливом потреб ринку, технології виробництва, асортименту продукції.

Ретельна та всебічна оцінка кожного з факторів відповідно до виробничої програми діяльності підприємства дає змогу визначити, яка частка прибутку в певному році отримана за рахунок зростання обсягу виробництва та цінового фактору, а яка - за рахунок зниження собівартості. З точки зору впливу цих факторів на приріст величини прибутку необхідно враховувати галузеву приналежність суб’єкта господарювання. Наприклад, у фармацевтичній галузі на зростання прибутку значною мірою впливає ціновий фактор. Водночас особливе значення для забезпечення достовірності розрахунків фінансових результатів має облікова політика підприємства. До її основних чинників впливу на прибуток можна віднести: вибір методів нарахування амортизації основних засобів, порядок створення резервів, оцінку запасів.

Слід наголосити на тому, що прискорена амортизація надає переваги рентабельним підприємствам. У разі швидкого морального старіння основних засобів та інфляції вона дає змогу накопичувати кошти для заміни об’єктів, що амортизуються. Проте випереджаюче зростання нагромадженої суми амортизаційних відрахувань порівняно з дійсними темпами втрат основними засобами споживчих властивостей у перші роки використання засобів праці зменшує прибуток і погіршує фінансовий стан підприємницьких структур. Ще одним суттєвим фактором, що впливає на визначення кінцевого фінансового результату підприємства є порядок створення резервів, який визначається з метою рівномірного включення очікуваних майбутніх витрат.

Для розрахунку фінансового результату підприємства було досліджено методи визначення собівартості вибуття запасів. У період зростання цін на запаси метод ФІФО ( від англ. “First-in, First-out”) забезпечує зниження собівартості та збільшення величини прибутку. При використанні ЛІФО ( від англ. “Last-in, First-out”) підприємство при найвищій собівартості має найменший прибуток, що дає можливості маніпулювати показником звітного прибутку залежно від часу придбання запасів. Метод середньозваженої оцінки здійснюється за кожною одиницею запасів. Цей метод якнайкраще забезпечує більш рівну величину прибутку, але потребує трудомістких складних розрахунків. Обираючи один із зазначених методів оцінки запасів, підприємство має можливість визначити для себе найвигідніший у конкретній ситуації варіант обліку запасів товарно-матеріальних цінностей, який забезпечить очікувану величину прибутку. Для цього необхідно визначити вплив кожного з методів на кінцевий фінансовий результат - величину прибутку до оподаткування. Тому вважаємо за доцільне підприємствам фармацевтичної галузі в трансформаційний період використовувати метод ФІФО, який грунтується на припущенні, що одиниці запасів використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат господарювання на рівні суб'єктів підприємницької діяльності є елементом взаємовідносин усіх учасників виробничого процесу. Внаслідок цього в сучасних умовах становлення засад реальної самостійності суб'єктів господарювання механізм формування й розподілу прибутку повинен спрямовуватись на забезпе-чення взаємодії та задоволення інтересів держави, власників підприємства та найманих працівників.

У другому розділі “Формування прибутку як важеля впливу на фінансові результати діяльності підприємств” з’ясовано, що формування величини прибутку є результатом здійснення звичайної та надзвичайної діяльності підприємства. Для переважної більшості підприємств основною (операційною) є діяльність з виробництва та реалізації продукції або торговельна діяльність. Проте, крім операційної, підприємства можуть здійснювати інші види діяльності.

На формування величини чистого прибутку (збитку) як результату операційної, інвестиційної, фінансової та надзвичайної діяльності суттєво впливають показники, що зазначені на рис.2: чистий дохід (виручка) від реалізації продукції; валовий прибуток (збиток); фінансовий результат від операційної діяльності; фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування; фінансовий результат від звичайної діяльності, прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.

Зважаючи на це та враховуючи наявні тенденції розвитку фінансового забезпечення підприємницьких структур, у роботі сформульовано висновок, що прибуток є досить містким показником, оскільки він охоплює усі види діяльності на підприємстві та характеризує їх доцільність та ефективність.

Аналіз фармацевтичних підприємств міста Києва, на базі яких здійснювалося дослідження, дав змогу встановити, що основним джерелом прибутку були доходи від операційної діяльності ( доходи від реалізації продукції та інші операційні доходи за вирахуванням собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат ).

Порівнюючи фінансові результати від операційної діяльності вітчизняних фармацевтичних підприємств міста Києва в 2000 р., зазначимо, що найбільший показник прибутку одержали Борщагівський ХФЗ - 27076 тис. грн., ВАТ “Фармак” - 26791 тис. грн. та “Дарниця” - 19777 тис. грн.

Рис. 2. Формування чистого прибутку (збитку) від звичайної та надзвичайної діяльності підприємства

Негативно вплинула на фінансові результати інвестиційно – фінансова діяльність суб’єктів господарювання – майже всі підприємства отримали збитки.

На підставі проведеного аналізу з’ясовано, що серед основних чинників, які знижують рівень прибутку вітчизняних виробників лікарських засобів, можна визначити наступні:

- висока питома вага собівартості у виручці від реалізації продукції внаслідок збільшення експлуатаційних витрат основних засобів виробництва (знос яких становить приблизно 45%) і залежності від імпортної сировини;

- реальне зниження цін у результаті жорсткої цінової конкуренції та низької купівельної спроможності населення;

- недостатність обігових коштів через наявність простроченої дебіторської заборгованості;

- відсутність на достатньому рівні інвестицій у національне виробництво медичних препаратів;

- неможливість експортувати продукцію внаслідок відсутності сертифікації GMP на продукцію вітчизняних виробників лікарських засобів та їх високої ціни.

З урахуванням результатів дослідження можна зазначити, що шляхи підвищення прибутку підприємств полягають у залученні інвестицій для модернізації виробництва та підвищенні ефективності використання основних засобів, а також активному пошуку власних і запозичених коштів для розробки принципово нових препаратів. Це дасть змогу збільшити обсяги виробництва й продажу ліків і знизити їх собівартість. Доцільно застосувати метод прискореної амортизації основних засобів, що збільшить величину обігових коштів підприємств. Пошук вигідніших ринків збуту продукції створює умови для розвитку вітчизняної фармацевтичної галузі.

Мобілізація резервів збільшення прибутку - основна мета фінансового планування. Це стає можливим завдяки використанню методів економіко-математичного моделювання, оцінці доцільності та ефективності капіталовкладень. Вкрай важливим є чітке визначення пріоритетних напрямів фінансового планування на кожному конкретному етапі розвитку підприємства.

Встановлено, що в практиці господарської діяльності важливе значення для збільшення величини прибутковості підприємств має оптимізація структури капіталу. Виконання цього завдання дозволяє мінімізувати ціну капіталу, що залучається з різноманітних джерел, а також максимізувати ринкову вартість – усе це є важливими критеріями при прийнятті рішень щодо управління прибутком підприємств. Ефект фінансового левериджу полягає у прирості (підвищенні) рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення питомої ваги кредитних ресурсів. Якщо рівень прибутку (прибутку без вирахування процентів за кредит і податку на прибуток до активів підприємства) перевищує плату за використання коштів, що залучені із зовнішніх джерел, можна говорити про позитивний ефект фінансового левериджу.

Вітчизняні фармацевтичні підприємства активно використовують кредити комерційних банків на здійснення технічного переоснащення основних засобів виробництва. Аналіз структури капіталу дав змогу з’ясувати, що зростання питомої ваги запозиченого капіталу до певної межі приводить до підвищення рівня прибутку на власний капітал, який отримує фірма. Додаткові запозичення знижують фінансову стійкість підприємства, зростає ймовірність банкрутства фірми, тому кредитори збільшують відсоткові ставки на позичковий капітал з огляду на додатковий фінансовий ризик. Зростання рентабельності власного капіталу не відбувається, коли ставка відсотків за кредит зрівнюється з рівнем рентабельності активів. У цьому випадку ефект фінансового левериджу дорівнює нулю. Таким чином, підприємство, що використовує залучений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку, однак більшою мірою генерує фінансовий ризик і загрозу банкрутства.

Проведений аналіз дає змогу зробити висновки, що результати фінансово-господарської діяльності значно залежать від структури капіталу. Теорія компромісу й теорія ієрархії розглядають особливості цього процесу. Результати дослідження доводять, що не існує єдиного оптимального співвідношення власного й позичкового капіталу не лише для однотипових підприємств, а й навіть і для одного підприємства на різних стадіях його життєвого циклу. На кожному конкретному підприємстві необхідно формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови найефективнішого його використання .

У третьому розділі “Ефективність використання прибутку в системі фінансового забезпечення розвитку підприємницьких структур” з’ясовано, що прибуток, який підприємство як суб’єкт господарювання одержує в результаті різних форм своєї діяльності, розподіляється між ним і державою. Прибуток надходить до відповідних бюджетів у вигляді податкових платежів із прибутку, порядок нарахування й сплати встановлюється законодавчо. Величина прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, не повинна зменшувати зацікавленість у зростанні обсягів виробництва й поліпшенні результатів діяльності суб’єкта підприємницької діяльності.

Пропорції розподілу прибутку визначають обсяги фінансування потреб виробництва й розвиток соціальної сфери, виплату дивідендів і формування резервів. На підставі проведеного дослідження встановлено, що розподіл прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства відображає процес визначення пріоритетів стратегії розвитку підприємства.

Реінвестований прибуток є головним внутрішнім джерелом фінансових ресурсів підприємства. Прибуток, який залишається у його розпорядженні, в першу чергу має спрямовуватись на нагромадження, що забезпечує подальший розвиток підприємства. Характерною ознакою системи розподілу прибутку київських фармацевтичних підприємств протягом 1998-1999 років стало неухильне збільшення тієї частки прибутку, що спрямовувалася на виробничий розвиток. На “Борщагівському” ХФЗ питома вага використаного за цим напря-мом прибутку зросла на 16,0 відсотка і у 1999 році становила 25,3 відсотка. Приблизно ту ж саму частку мали й “Біофарма”, Київський вітамінний завод, ВАТ “Київмедпрепарат”. Необхідно відмітити, що підприємство “Дарниця” та ВАТ ”Фармак” використали на цілі розвитку виробництва більш ніж 47 відсотків чистого прибутку. У 2000 р. питома вага прибутку на розвиток виробництва зменшилася в 1,5 разу.

Засновники та учасники акціонерного товариства мають право брати участь у розподілі прибутку й отримувати його частку у формі дивідендів. Діяльність акціонерного підприємства пов'язана з інтересами різноманітних соціальних груп, зокрема: засновників, акціонерів, керівництва, працівників, кредиторів, споживачів, постачальників, центральних і регіональних органів державного управління, місцевих органів самоврядування та суспільства в цілому. Кожна з цих груп прагне зберегти свої права та розширити їх.

Як засвідчує аналіз корпоративних відносин, загальна сума сплачених дивідендів підприємствами фармацевтичної галузі міста Києва у 2000р. становила 10316,1 тис. грн., з яких 4903,4 тис.грн. було сплачено “Борщагівським” ХФЗЄ та підприємством “ Дарниця “ - 2347 тис.грн. Досить високим був рівень дивідендних виплат зазначених підприємств відповідно 21, та 27,8 відсотка до суми чистого прибутку.

Держава впливає на діяльність акціонерних това-риств опосередковано, зокрема, шляхом проведення адекватної подат-кової, кредитної, антимонопольної політики тощо. Встановлено, що під час створення конкретної схеми корпоративного управління товариства дуже важливо розробити напрями дивідендної політики, яка максимально демократично забезпечить доступ усіх акціонерів до механізму задоволення своїх інтересів. Існує декілька принципових підходів до формування дивідендної політики підприємств, вибору відповідних типів цієї політики: залишкової політики дивідендних виплат, політики стабільного розміру дивідендних виплат, політики мінімального стабільного розміру дивідендів.

Залишкової політики дивідендних виплат дотримується нині переважна більшість державних виробничих підприємств України з метою забезпечення самофінансування розвитку.

Політика стабільного розміру дивідендних виплат характеризує стабільну суму дивідендів на акції протягом певного періоду. Як правило, розмір дивідендів відповідає середній нормі прибутку на вкладений капітал і не залежить від фінансових результатів діяльності підприємства. Такий тип дивідендної політики створює умови передбачуваності отримання доходів акціонерами. Але провадити таку дивідендну політику підприємства можуть за умов стабільної економіки і кон'юнктури ринку. Політика мінімального стабільного розміру дивідендів із надбавкою в окремі періоди поєднує в собі риси обох попередніх типів.

Заохочення працівників сприяє задоволенню їх соціальних і матеріальних потреб, підвищує іх працездатність, продуктивність праці, якість продукції, що виробляється підприємством.

Дослідженням з’ясовано, що використання податку на прибуток як регулятора економічних процесів може здійснюється в таких сферах як:

-вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу та розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності й територіями;

-визначення пропорцій розподілу прибутку ( частки нагромадження чи споживання);

-вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, запозичення коштів) та структури капіталу.

Застосування різних ставок до розподіленого та нерозподіленого прибутку може суттєво пожвавити дивідендні виплати підприємницьких структур чи інвестиційні процеси.

ВИСНОВКИ

Проведено теоретичне дослідження економічної природи прибутку, його місця у формуванні фінансових ресурсів підприємницьких структур і держави, дослідження особливостей фінансового забезпечення розвитку суб’єктів господарювання в умовах ринкової трансформації економіки дало змогу сформулювати такі висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦЇЇ

1. Василик О.Д., Васильченко З.М., Пількевич Ю.Л. Основні напрямки реформи бюджетної системи України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. – 1994. - № 1. – с. 26 – 39. – 0,8 д.а. ( особисто автору належить 0,3 д.а., обгрунтовано необхідність вдосконалення оподаткування прибутку підприємницьких структур, зменшення частки прибутку, яка вилучається до бюджету).

2. Субботович Ю.Л. Прибуток у господарській діяльності підприємницьких структур // Фінанси України. – 1999. - № 12. – с.39 – 46. – 0,4 д.а.

3. Субботович Ю.Л. Структура та напрями використання державних запозичень в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. – 2000. - № 45. – с.40 - 44. – 0,4 д.а.

4. Субботович Ю.Л. Прибуток – регулятор господарської діяльності підприємницьких структур // Фінанси України. – 2001. - № 12. – с.81 – 84. – 0,25 д.а.

5. Субботович Ю.Л. Методологічні основи аналізу фінансового, виробничого стану підприємств і установ як платників податків // Матеріали науково- практичної конференції “Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України”. – Ірпінь.: 1998. - с. 287- 290. – 0,2 д.а.

6. Субботович Ю.Л. Податок на прибуток у системі регулювання підприємницької діяльності // Матеріали науково- практичної конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України”. – Ірпінь.: 1999. - с. 31- 33. – 0,2 д.а.

7. Субботович Ю.Л. Прибуток підприємства в умовах ринкової економіки: нові об’єкти та методи його планування // Матеріали другої міжнародної конференції “ Наука і освіта ”. – К.– 1999. – с.71-73. – 0,1 д.а.

8. Субботович Ю.Л. Теорії походження та сутності прибутку // Матеріали міжнародної науково-методичної конференції “ Еволюція економічного розвитку та економічних теорій ”. – К.: 2000. – с.148 -152. – 0,25 д.а.

АНОТАЦІЯ

Субботович Ю.Л. Прибуток підприємницьких структур в умовах ринкової трансформації економіки. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

У дисертаційній роботі теоретично обгрунтовано економічну природу і призначення прибутку, його місце у фінансовому забезпеченні розвитку суб’єктів господарювання та зміцненні дохідної бази бюджетів і зроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення механізму формування й розподілу прибутку в умовах ринкової трансформації економіки.

Досліджено нові підходи до визначення факторів, які суттєво впливають на достовірність розрахунку фінансових результатів: вибір методів нарахування амортизації основних засобів, порядок створення резервів, оцінку запасів.

Запропоновано економіко-математичну модель планування прибутку, виявлені функціональні та кореляційні зв’язки між фінансовими показниками на прикладі діяльності вітчизняних фармацевтичних підприємств. Визначено вплив структури капіталу на величину рентабельності власного капіталу підприємства. У зв’язку з цим розглянуто основні напрями політики оптимізації структури капіталу. Досліджено сутність та принципи оподаткування прибутку та взаємовідносини підприємницьких структур із бюджетом щодо розподілу прибутку.

Визначено, що система оподаткування прибутку може значно впливати на прийняття багатьох фінансових рішень на підприємстві. Це, зокрема, рішення про спрямування прибутку на споживання чи нагромадження, вибір методів фінансування підприємства, вибір тієї чи іншої правової форми організації бізнесу, розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності, галузями й територіями.

Досліджено вплив пропорцій розподілу прибутку на обсяги фінансування потреб виробництва й розвиток соціальної сфери, формування резервів і виплату дивідендів.

Обгрунтовано принципові підходи до формування дивідендної політики підприємств, вибору відповідних типів цієї політики: залишкової політики дивідендних виплат, політики стабільного розміру дивідендних виплат, політики мінімального стабільного розміру дивідендів.

Ключові слова: прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності; рентабельність підприємств; механізм формування та розподілу прибутку; планування прибутку; податок на прибуток; дивідендна політика.

АННОТАЦИЯ

Субботович Ю.Л. Прибыль предпринимательских структур в условиях рыночной трансформации экономики. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.

В диссертационной работе теоретически обоснована экономическая природа прибыли, ее роль в финансовом обеспечении развития предприятия и увеличении доходов бюджетов в экономике переходного периода. Основная цель диссертации заключается в комплексном исследовании механизма формирования, планирования и распределения прибыли.

С теоретической точки зрения прибыль выступает как объект и инструмент управления, в котором сконцентрированы интересы большинства субъектов экономической жизни. На макроуровне прибыль – один из рычагов реализации регулятивных функций государства и элемент воздействия на увеличение совокупного спроса в условиях жестких бюджетных ограничений. Она становится катализатором структурной перестройки экономической системы и экономического роста. Взаимосвязь прибыли с макроэкономическими показателями наиболее полно отображена на всех стадиях движения ВВП: при формировании, распределении и использовании.

В диссертационной работе рассмотрены новые подходы к определению факторов, которые существенно влияют на обеспечение достоверности расчетов финансовых результатов: выбор методов начисления амортизации основных средств, порядок создания резервов, оценка запасов.

Установлено, что на формирование чистой прибыли как результата обычной и чрезвычайной