НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ І ВІРУСОЛОГІЇ ім. Д.К. ЗАБОЛОТНОГО

ТРОПКО ЛЮДМИЛА ВІТАЛІЇВНА

УДК 616.34-002.44-036.12-008.87-08-059-07

ПОРІВНЯННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ БІОСПОРИНУ З ДІЄЮ ІНШИХ ПРОБІОТИКІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА НЕСПЕЦИФІЧНИЙ ВИРАЗКОВИЙ КОЛІТ

03.00.07 – мікробіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті гастроентерології АМН України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, академік НАНУ

Смірнов Валерій Веніамінович, директор Інституту

мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАНУ, провідний

науковий співробітник Коваленко Надія Костянтинівна, Інститут мікробіології

і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, відділ фізіології

промислових мікроорганізмів

доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Поліщук Олена Іванівна, Інститут епідеміології та інфекційних хвороб

ім. Л.В. Громашевського АМН України, завідувач лабораторії загальної мікробіології

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться “ 20 ” березня 2002 р. о 1000 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.233.01 при Інституті мікробіології і вірусології

ім. Д.К. Заболотного НАН України (03143, м. Київ, вул. Заболотного, 154)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту мікробіології і вірусології

ім. Д.К. Заболотного НАН України

Автореферат розісланий “ 20 ” лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук Пуріш Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На протязі останніх десятиріч мікробний пейзаж шлунково-кишко-вого тракту, особливо вмісту товстої кишки, являється об’єктом пильної уваги широкого кола дос-лідників, тому що значення нормального функціювання біологічної системи ”макроорганізм – мі-кроорганізм” багато в чому обумовлює стан здоров’я людини. Стабільність цієї системи залежить від цілого комплексу ендогенних та екзогенних факторів, рівень дестабілізуючих компонентів яких в останній час постійно зростає, що являється причиною виникнення дисбіотичних порушень (дисбактеріозів), тобто якісних та кількісних змін в мікробних популяціях різних біотопів макро-організму (Василенко В.В., 2000; Парфёнов А.И. и др. 1998; Покровський В.І., 2000; Румянцев В.Г., 1999; Шендеров Б.А., 1998; Шептулін А.А., 1999; Macfarlane G.T. et al. 1997; Pulverer G. et al., 1997; Saltzman I.R., Russel R.M., 1994).

Дисбактеріози на цей час характеризуються неухильним ростом серед населення всіх віко-вих груп і згідно з сучасними епідеміологічними дослідженнями виявляються у понад 90% людей. З дисбактеріозами пов’язані численні клінічно виражені хвороби, функціональна робота тих чи ін-ших органів та систем. Прояви дисбіозу різноманітні – починаючи з розладу обміну речовин, дис-пепсичних порушень (запор, діарея), і закінчуючи серйозними хворобами, такими як гнійнозапаль-ні ускладнення різної локалізації, виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, злоякісні новоутво-рення, алергія тощо. Дисбактеріози являються важливою патогенетичною ланкою в розвитку ен-догенної інфекції, тобто служать джерелом аутоінфекції при порушеннях імунологічної ланки си-стеми антиінфекційної резистентності організму і здатна викликати та/або підтримувати запальні процеси різної локалізації (Бондаренко В.М., 1998; Покровський В.І., 2000; Хаітов Р.М., Пінєгін Б.В., 2000; Руденко А.В. та ін., 1999; Федорців О.Є., 2000; Donowitz M. et al., 1995; James S.P., Klapproth J.M., 1996; Sator R.B., 1997; Solomon M.J., Schmitzler H.A., 1998).

Так, при неспецифічному виразковому коліті, який продовжує бути однією з важливих ме-дико-соціальних проблем у зв’язку з тенденцією в останній час до агресивного перебігу захворю-вання, раннім розвитком ускладнень та інвалідності хворих (Береза Н.М. та ін., 1999; Білоусова О., 2000; Ногаллер А.М., 1998; Кравченко Т., 2000; Mourn B. et al., 1997; Ruprecht K.W., 1997; Mendel-loff A.G., 1995), частота виявлення дисбіотичних порушень досягає 90 –98%. Особливістю патоге-незу цього хронічного запально-дистрофічного захворювання також являються і порушення імун-них механізмів регуляції (Береза Н.М. та інш., 1995; Дейнеко Н.Ф. та ін., 2000; James S.P. et al., 1996; Janeway C.A. et al., 1997). Тому необхідним вважається подальше вивчення питань про видо-вий склад, функції мікрофлори людини в нормі, при патології, в динаміці патологічного процесу; виявлення причинно-наслідкових зв’язків між виникненням дисбактеріозів та патологічними проя-вами різного характеру, ролі імунних факторів у виникненні і генезі дисбактеріозів, а також вив-чення впливу останніх на імунний стан організму.

Профілактику та лікування дисбактеріозів також відносять до числа важливих і важкови-рішуваних питань. В останній час перевага надається бактеріальним препаратам, у зв’язку з чим вельми актуально постає проблема, пов’язана з розробкою нових високоефективних біологічних препаратів та широким впровадженням їх в медичну практику (Румянцев В.Г., 1999; Михайлова Т.Л. та ін., 1999; Смирнов В.В., Резник С.Р., 1993; Lidbeck N. et al., 1992; Altwegg M., 1992; McFar-land L.V. et al., 1993; Gibson G.R., Robefroid M.B., 1995; Bergogne-Berezin E., 1995).

Одним з таких препаратів є новий вітчизняний пробіотик біоспорін (Пат. 689 Україна, МКИ5 А 61 К 39/02, 35/74. Препарат біоспорін для профілактики та лікування шлунково-кишко-вих захворювань людини/Смирнов В.В., Резник С.Р., Сорокулова І.Б., В’юницька В.О., Слабо-спицька А.Т., Берилло Е.А., Скорикова І.Г., Чаплинський В.Я., Тофан А.В. (Україна).- № 4641513 /13; Заявл. 06.02.89; Опубл. 15.12.93, Бюл. № 2.- 2 с.). В літературі існують дані про ефективність його при різних патологічних станах (Чернякова В.И. с соавт., 1993; Горшевикова Э.В. с соавт., 1993; Смирнов В.В. с соавт., 1993; Сорокулова І.Б., 1997), але порівняльних даних про вплив цього пробіотика і дію інших бактеріальних препаратів у клініці хронічних запальних захворювань ки-шок обмаль. Не освітлені питання пов’язані з детальним вивченням перерозподілу видового та кількісного складу мікробіоценозу товстої кишки після лікування біопрепаратами. Останнім часом визначено, що бактеріальні препарати мають певний вплив на імунну систему, що відкриває ши-рокі можливості їх застосування як “м’яких” імуномодуляторів, однак механізми цього впливу, ступінь нормалізуючого ефекту на показники клітинного та гуморального імунітету для кожного пробіотика вивчені недостатньо (Кудрявцев В.А. та ін., 1997; Савченко З.І. та ін., 2000; Дрозд Т.Е., Кременчуцкий Г.Н., 1994).

У зв’язку з вищевикладеним, подальше, більш детальне, вивчення дисбіотичних порушень при хронічних запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, визначення ступеня впливу різних бактеріальних препаратів на нормалізацію та відновлення мікробіоценозу товстої кишки, а також імунний статус організму, порівняння ефективності кожного з них, являється необхідним для здійснення найбільш раціонального комплексного підходу до лікування та профілактики дис-бактеріозів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової НДР Інституту гастроентерології АМН України ”Розробка забезпечуючої досягнення стійкої ремісії нової медичної технології диференційованого лікування та реабілітації хворих на неспецифічний виразковий коліт у залежності від стану дифузної ендокринної систе-ми” (№ державної реєстрації 0193U007442).

Мета дослідження: встановити і порівняти ефективність різних пробіотиків в комплексно-му лікуванні неспецифічного виразкового коліту, ступінь їх нормалізуючої та відновлювальної дії на мікробіоценоз товстої кишки та імунітет.

Задачі дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Об’єкт дослідження: хворі на неспецифічний виразковий коліт. Пробіотик біоспорин. Клі-нічні тест-штами різних видів мікроорганізмів, виділених від хворих на неспецифічний виразко-вий коліт.

Предмет дослідження: антагоністична активність біоспорину по відношенню до клінічних штамів різних видів мікроорганізмів, ефективність його впливу на полірезистентні штами Staphy-lococcus aureus, стан мікробіоценозу товстої кишки та показники клітинного та гуморального іму-нітету залежно від впливу різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуванні неспецифіч-ного виразкового коліту.

Методи дослідження: клінічні (ендоскопічні, морфологічні, цитологічні, біохімічні) – для оцінки ступеня клінічного перебігу неспецифічного виразкового коліту; мікробіологічні – для іде-нтифікації клінічних штамів, оцінки антагоністичної активності біоспорину, його бактеріальної чистоти та визначення кількісних показників вмісту живих мікроорганізмів у препараті, для вив-чення антибіотикочутливості клінічних штамів Staphylococcus aureus, визначення видового та кількісного складу мікрофлори товстої кишки; імунологічні (показники Т-, В-лімфоцитів та основ-них субпопуляцій Е-РУК, ЕАС-РУК, СД4-РУК, Е45-РУК, Ig A, Ig G) – для виявлення впливу різ-них бактеріальних препаратів на показники клітинного та гуморального імунітету; статистичні – для аналізу та оцінки достовірності отриманих даних.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі дістав подальшого розвитку напрямок про антагоністичну активність спороутворюючих бактерій роду Bacillus, які входять до складу біо-спорину. Визначення його дії, яке проведено на численному клінічному матеріалі, доказує перс-пективність застосування цих мікроорганізмів для розробки нових високоефективних біопрепара-тів. В задачу дослідження також входило визначення ступеня антагонізму бацил по відношенню до полірезистентних клінічних штамів Staphylococcus aureus.

Вперше проведено порівняння нормалізуючої та відновної дії на мікробіоценоз товстої ки-шки різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуванні неспецифічного виразкового колі-ту. Встановлена ефективність кожного з них, спектр та рівень впливу на представників головної, супутньої та залишкової мікрофлори.

Визначені різниця та ступінь впливу окремих бактеріальних препаратів, які входили до комплексної терапії хворих на неспецифічний виразковий коліт, на відновлення показників клі-тинного та гуморального імунітету.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені нами дослідження дозволили розробити та запропонувати високоефективну систему корекції дисбіотичних порушень у лікуван-ні неспецифічного виразкового коліту. Встановлений широкий діапазон антагоністичної дії бакте-рій роду Bacillus, які входять до складу біоспорину, що являється актуальним у лікуванні дисбак-теріозів, обумовлених асоціацією патогенних та умовно-патогенних ентеробактерій, а також дока-зує перспективність їх застосування для розробки нових високоефективних пробіотиків. Виявле-ний в результаті дослідження високий рівень антагонізму бацил по відношенню до полірезистент-них штамів стафілокока, припускає широке використання біоспорину з метою профілактики та лі-кування дисбактеріозів, пов’язаних з S. аureus, а також інфекційних процесів різноманітної локалі-зації, джерелом яких є даний мікроорганізм. Проведені дослідження довели доцільність застосу-вання пробіотиків, як засобів замісної та відновлювальної терапії, при хронічних запальних захво-рюваннях кишечника та дозволили запропонувати комплекс з біоспорином , як найбільш не лише ефективний щодо нормалізації та відновлення мікробіоценозу товстої кишки, а ще й у стабілізації показників клітинного та гуморального імунітету.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень впроваджені в навчальний процес кафедри гастроентерології та терапії факультету післядипломної освіти Дні-пропетровської державної медичної академії по розділу „Захворювання кишок”, біологічного фа-культету Дніпропетровського державного університету при викладанні розділів курсів „Медична мікробіологія”. Матеріали дисертації впроваджені в клінічну практику відділення захворювань ки-шок Інституту гастроентерології АМН України.

Особистий внесок здобувача. Здобувачка самостійно здійснила патентно-інформаційний пошук, проаналізувала наукову літературу з обраної теми. Представлені в роботі матеріали є влас-ним внеском автора в розроблену проблему. Визначення напрямків дослідження, збір та обробка фактичного матеріалу, мікробіологічні дослідження, теоретичне узагальнення отриманих резуль-татів, побудова на їх підставі відповідних висновків та рекомендацій проведені автором самостій-но.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на підсумкових на-укових конференціях Інституту гастроентерології АМН України (1995-2000), на II Українському конгресі гастроентерологів (Дніпропетровськ, 2000), на XIV з’їзді терапевтів України (Київ, 1998), на науково-практичних конференціях: ”Новые средства и методы противомикробной терапии в современной клинике” (Харків, 1992), ”Клинические аспекты фармакотерапии и презентация но-вого в гастроэнтерологии” (Смоленськ, 1992), ”Нове в клінічній фармакотерапії та фармакотерапії захворювань внутрішніх органів”(Харків, 1993), ”Нове в діагностиці та лікуванні захворювань ор-ганів травлення” (Вінниця, 1993), ”Новое в диагностике и лечении заболеваний органов пищеваре-ния” (Харків, 1994).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт, у тому числі 5 – журнальні статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (3 з них – самостійні), 4 робіт у збірниках наукових праць та матеріалах з’їздів та конференцій.

Структура дисертації. Матеріали дисертації викладено на 132 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, п’яти розділів власних досліджень, аналізу і уза-гальнення результатів дослідження, висновків і списку літератури, який містить 245 джерел (146 – з країн СНД та 99 – інших країн). До складу роботи входять 19 таблиць та 11 діаграм.

основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Основними об’єктами дослідження при вивченні анта-гоністичної активності біоспорину в експерименті in vitro являлись 218 клінічних штамів мікроор-ганізмів, які належали до різних таксономічних груп, виділених від хворих на неспецифічний ви-разковий коліт (Escherichia – 36 штамів, Sta-phylococcus – 35, Citrobacter – 20, Klebsiella – 13, Ente-robacter – 22, Pseudomonas – 16, Proteus – 48, Candida – 12, Serratia – 9, Shigella – 3, Salmonella – 4). Ідентифікацію ізольованих штамів проводили на підставі прикмет визначника Бергі (1994), Прика-зу № 535 МОЗ СРСР ”Об унификации микробиологических методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно-профилактических учреждений”(1985), Посіб-ника для лікарів ”Энтеробактерии” під ред. В.І. Покровського (1985).

Здатність біоспорину пригнічувати ріст бактерій перевіряли методом відстроченого антаго-нізму – радіальних та перпендикулярних штрихів (Єгоров, 1986). В експерименті використані ви-робничі серії бактеріального препарату №№ 2, 7, 17. Кожну серію перевіряли на бактеріальну чис-тоту та кількість живих мікроорганізмів. Метод заснований на виявленні в препараті живих типо-вих мікробних клітин B. subtilis та B. licheniformis, підрахунку їх кількості та констатації відсут-ності будь-яких інших мікроорганізмів.

До складу досліджень антагоністичної активності біоспорину ввійшло вивчення чутливості 25 клінічних тест-культур Staphylococcus aureus до 9 антибіотиків (гентаміцину, еритроміцину, ка-наміцину, олеандоміцину, левоміцетину, рістоміцину, пеніциліну, тетрацикліну, лінкоміцину) ме-тодом дифузії в агар з використанням стандартних дисків (Методические указания по определе-нию чувствительности микроорганизмов к антибиотикам методом диффузии в агар с использова-нием дисков. МЗ СССР, 1983).

Для порівняння ефективності дії різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуванні хворих на неспецифічний виразковий коліт (НВК) під спостереженням знаходились 255 пацієнтів (131 чоловік та 124 жінки), які були на лікуванні у клінічному відділенні захворювань кишок Ін-ституту гастроентерології АМН України. При розподілі хворих за віком було встановлено, що на НВК страждають усі вікові категорії населення, вилучення немає і серед молодого віку (до 20 ро-ків), однак переважали групи віком від 31 до 40 років (31%) та від 41 до 50 (22%). Пацієнтів було розподілено на 7 клінічних груп залежно від бактеріального препарату, який входив до комплекс-ної терапії: до I групи увійшли 94 пацієнти, яким призначався біоспорин; до II – 34, які отримува-ли біфідумбактерин; до III – 33 (біфікол), до IV – 31 (колібактерин), до V – 19 (лактобактерин), до VI – 9 (бактісубтил), VII – контрольна група, яку склали 35 хворих на НВК, які в комплексному лікуванні не отримували пробіотики. У всіх пацієнтів проводили дослідження видового та кількіс-ного складу мікрофлори вмісту товстої кишки, до і після лікування, методом посіву десятикратних розведень (10-1 – 10-9 ) на стандартний набір елективних та диференційно-діагностичних пожив-них середовищ для виділення аеробних та анаеробних мікроорганізмів на підставі Методичних рекомендацій ”Применение бактерийных биологических препаратов в практике лечения больных кишечными инфекциями. Диагностика и лечение дисбактериоза кишечника”(1987). Оцінку ефек-тивності дії різних бактеріальних препаратів проводили шляхом порівняння глибини дисбіотич-них порушень, виявлених до і після лікування пробіотиками, використовуючи градацію за ступе-нями, яка свідчить про амплітуду відхилень мікробіоценозу твстої кишки: відсутність відхилень – еубіоз; наявність відхилень – дисбактеріоз (I ступеня – компенсований, легкий; II ступеня – суб-компенсований, середній; III ступеня – декомпенсований, тяжкий). Порівнювали середні загальні показники еубіозу та трьох ступенів дисбактеріозу до і після лікування (зіставлення поміж груп), та індивідуальні (окремо у кожного хворого) – процентне співвідношення показників нормалізації, поліпшення та погіршення стану мікробіоценозу товстої кишки після лікування. Діапазон дії про-біотиків на представників головної, супутньої та залишкової мікрофлори визначали, порівнюючи їх кількісні показники (lg концентрації) та частоту висівання від хворих на неспецифічний вираз-ковий коліт до і після комплексного лікування.

Для вирішення питань про вплив бактеріальних препаратів на імунну систему було прове-дено дослідження клітинної та гуморальної ланок імунітету за вмістом Т- і В-лімфоцитів та їх ос-новних субпопуляцій (Е-РУК, ЕАС-РУК, СД4-РУК, Е45-РУК, Ig A, Ig G) до і після комплексного лікування.

Статистичний аналіз отриманої інформації виконано за допомогою інтегрованого пакету програм Microsoft Word 3,0 на персональному комп’ютері IBM PC “Pentium”. Виборки пацієнтів формували відповідно до завдань дослідження. Достовірність відмінностей показників між сфор-мованими виборками аналізували за t-критерієм Ст’юдента з визначенням рівня статистичної зна-чущості (Лакін Г.Ф., 1980).

Результати дослідження та їх обговорення. Вивчення антагоністичної активності біо-спорину по відношенню до тест-культур різних видів мікроорганізмів, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт. Отримані результати свідчать, що біоспорин має широкий спектр антагоністичної дії, як на грамнегативні, так і на грампозитивні мікроорганізми, а також на дріжджоподібні гриби.

Найбільш дієво спороутворюючі бактерії впливали на Staphylococcus aureus (63% штамів були чутливі та високочутливі до його дії (37% та 26% - відповідно), нечутливих – не виявлено. 7 з 35 штамів мали слабовиражену чутливість(20%) і 6 тест-культур – помірну (17%).

Встановлено, що біоспорин виявляє антагоністичну дію по відношенню до дріжджоподіб-них грибів роду Candida. Серед 12 випробуваних тест-культур лише 3 (25%) були стійкими до дії біоспорину, 1 (8%) – мала слабку чутливість і 2 (17%)– помірну. По відношенню до решти 6 (50%) штамів пробіотик характеризувався вираженою антагоністичною активністю.

Досліджуючи вплив біоспорину на мікроорганізми роду Proteus, була виявлена видоспеци-фічність його дії. Так, вивчався вплив спороутворюючих бактерій на три види мікроорганізмів цього роду: P. vulgaris (28 штамів), P. mirabilis (15 штамів) та P. morgani (5 штамів). Встановлено, що найбільш чутливими виявились мікроорганізми, які відносились до виду P. mirabilis, з 11 (73%) тест-культур були чутливі 8 (53%) та високочутливі 3 (20%) до дії біоспорину, нечутливих не ви-явлено. Серед штамів P. morgani 40% були нечутливі і 60% мали слабку чутливість до пробіотика, а мікроорганізми, які належали до виду P. vulgaris, показали найбільший процент штамів, стійких до дії спорових бактерій (61%). Однак, серед досліджених культур протею вульгарного також ви-являлися штами, ріст яких активно пригнічувався біоспорином, 3 (10%) – були чутливі і 3 (10%) – високочутливі. Таким чином, встановлена індивідуальна чутливість різних штамів в межах одно-го виду мікроорганізмів до дії бацил-антагоністів.

Для вивчення впливу спороутворюючих бактерій на індигенну мікрофлору ми використо-вували штами кишкової палички. В експеримент увійшли різні біовари ешеріхій, які висівалися від хворих на неспецифічний виразковий коліт, (з нормальною ферментативною активністю, лак-тозонегативні та гемолітичні варіанти). Результати дослідження показали, що антагоністична дія біоспорину на клінічні штами Escherichia coli з нормальною ферментативною активністю має по-мірний потенціал впливу ( з 20 тест-культур 4 (20%) виявляли слабку чутливість, 15 (75%) – по-мірну і лише 1 (5%) штам був чутливим), що являється важливим при відновленні дисбіотичних порушень, коли необхідно активно впливати на патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, не пригнічуючи індигенну мікрофлору. Антагоністична дія бацил на лактозонегативні та гемолітичні біовари, зміна кількісних показників яких у складі мікробіоценозу товстої кишки є однією з ознак дисбіозу, була більш виражена. Так, слабореагуючих штамів не виявлено; 33% лактозонегативних і 50% гемолітичних Е. сoli мали помірну чутливість; 67% і 40% - відповідно – були чутливими; се-ред гемолітичних варіантів 10% тест-культур мали високий рівень чутливості (величина зони при-гнічення росту склала більше 20 мм).

В результаті дослідження антагоністичної дії біоспорину на умовно-патогенну групу мік-роорганізмів, представлених родами ентеробактерій (Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Serratia) встановлено, що найбільш чутливими виявилися тест-культури, які належать до роду Citrobacter (35% штамів були чутливими та високо-чутливими до дії біоспорину), тоді як мікроорганізми ро-дів Klebsiella, Enterobacter, Serratia виявили лише помірну та слабку чутливість, хоча і стійких до дії бацил серед них не було. Нечутливими до біоспорину в експерименті in vitro виявилися мікро-організми роду Pseudomonas. Усі синьогнійні палички (16 тест-культур) не реагували на антибіо-тичні речовини, які виділяють спороутворюючі бактерії цього препарату.

Бацили пригнічували ріст патогенних мікроорганізмів. Серед досліджених культур (4 шта-ми сальмонел: Salmonella derby - 1, S. infantis – 1, S. arizonae – 2; 3 тест-культури шигел: Shigella flexneri – 1, Sh. sonnei – 2), як високочутливих, так і стійких штамів не виявлено. Серед клінічних ізолятів сальмонел S. arizonae 34 була чутлива, S. arizonae 818 – помірно чутлива, S. derby 653 та S. infantis 209 мали слабковиражену чутливість. Серед шигел слабкореагуючих штамів не виявлено. Досліджені тест-культури були чутливі (Sh. flexneri 420) та помірно чутливі (Sh. sonnei 92 і Sh. sonnei 843) до дії біоспорину.

Порівняння антибіотикограми штамів Staphylococcus aureus, виділених від хворих на неспецифічний виразковий коліт, з антагоністичною дією на них біоспорину. В ході дос-лідження чутливості 25 клінічних штамів S. aureus до 9 антибіотиків встановлено, що найбільш ефективним виявився гентаміцин (100% тест-культур були чутливі до нього), 76% штамів були чутливі до левоміцетину і 56% - однаково чутливі до еритроміцину, олеандоміцину, тетрацикліну та лінкоміцину. Найменш ефективним був пеніцилін: тільки 3 штами (12%) мали чутливість, тоді як 22 (88%) були стійкими до нього. Досліджені культури характеризувалися високими показника-ми стійкості і до еритроміцину (48% штамів), олеандоміцину (44%), лінкоміцину (44%) та тетра-цикліну (40%). 13 штамів (52%) були помірно чутливі до канаміцину та ристоміцину.

Антибіотикограма кожного штаму S. аureus та антагоністична активність спороутворюю-чих бактерій роду Bacillus, які входять до складу біоспорину, представлені в табл. 1. Отримані ре-зультати свідчать, що тільки 2 (8%) штами S. аureus були чутливі та помірночутливі до 9 антибіо-тиків. Решта 23 (92%) виявили стійкість до множини антибіотиків. Усі 25 (100%) досліджених тест-культур стафілококу мали чутливість до біоспорину; 16 (64%) з них були чутливі та високо-чутливі до біопрепарату, решта 9 (36%) характеризувалися помірною чутливістю; до того ж, серед штамів, які виявили стійкість одразу до 5 і 6 антибіотиків (9 культур), 4 штами були високочут-ливі, 2 штами – чутливі, 2 – помірночутливі і лише 1штам мав слабку чутливість до антагоністич-ної дії бацил.

Таблиця 1

Антагоністична активність біоспорину та ефективність

9 антибіотиків по відношенню до клінічних штамів S. aureus

Тест-куль-тури | Кількість антибіотиків, до яких тест-штами: | Дія біоспорину | чутливі | помірно чутливі | стійкі | Зона пригнічення росту, мм | S. aureus 562 | 6 | 2 | 1 | 20 | S. aureus 92 2 | 1 | 6 | 18 | S. aureus 569 | 8 | 0 | 1 | 8 | S. aureus 15 | 6 | 1 | 2 | 15 | S. aureus16 | 2 | 1 | 6 | 25 | S. aureus 111 | 3 | 1 | 5 | 24 | S. aureus 19 | 8 | 0 | 1 | 12 | S. aureus 24 | 3 | 1 | 5 | 10 | S. aureus 505 | 7 | 0 | 2 | 28 | S. aureus 29 | 7 | 0 | 2 | 26 | S. aureus 40 | 7 | 1 | 1 | 25 | S. aureus 824 | 3 | 1 | 5 | 24 | S. aureus 27 | 3 | 2 | 4 | 18 | S. aureus 5 | 7 | 1 | 1 | 26 | S. aureus 4 | 3 | 0 | 6 | 26 | S. aureus 814 | 3 | 1 | 5 | 18 | S. aureus 34 | 3 | 2 | 4 | 11 | S. aureus 11 | 8 | 1 | 0 | 19 | S. aureus 12 | 5 | 1 | 3 | 7 | S. aureus 42 | 3 | 4 | 2 | 10 | S. aureus 73 | 6 | 2 | 1 | 20 | S. aureus 139 | 2 | 1 | 6 | 6 | S. aureus 30 | 2 | 1 | 6 | 11 | S. aureus 18 | 7 | 2 | 0 | 12 | S. aureus 96 | 5 | 2 | 2 | 19 |

Порівняльна ефективність різних бактеріальних препаратів в комплексному лікуван-ні хворих на неспецифічний виразковий коліт. У початковому стані, до лікування, дисбіотичні порушення в мікробіоценозі товстої кишки виявлені у 232 (91%) хворих, до того ж дисбактеріоз I ступеня ( Д I) – у 72 (28%), II ступеня (Д II) – у 81 (32%) і III ступеня (Д III) – у 79 (31%). Кіль-кість пацієнтів з еубіозом склала лише 9% (23 хворих).

Показники стану мікрофлори товстої кишки у хворих на неспецифічний виразковий коліт до і після комплексного лікування, з включенням різних бактеріальних препаратів та без їх вико-ристання, в кожній дослідженій групі представлені в табл. 2. Отримані результати свідчать, що в групі хворих, яким в комплексній терапії призначався біоспорин, після лікування виявилася най-більша кількість пацієнтів з відновленими показниками видового та кількісного складу мікробіо-ценозу товстої кишки. Так, у 9 хворих, які мали до лікування дисбіотичні порушення різного сту-пеня, спостерігалася нормалізація, тобто повне відновлення (еубіоз), тоді як серед пацієнтів, які одержували біфікол або лактобактерин відновлення мікробіоценозу товстої кишки спостерігалося лише у 2 і 1 (відповідно).

Таблиця 2

Стан мікробіоценозу товстої кишки у хворих на НВК до і після лікування

Бактеріальні препа-рати | Кількість обстежених хворих | Кількість хворих з еубіозом | Кількість хворих з дисбактеріозом до і після лікування

Усього | I

ступеня | II

ступеня | III

ступеня

Біоспорин | 94/100 | 5/6*

14/15** | 89/94

80/85 | 15/16

40/42 | 37/39

29/31 | 37/39

11/12

Бактісуб-тил | 9/100 | 2/22

2/22 | 7/78

7/78 | 1/21

3/34 | 3/33

2/22 | 3/33

2/22

Колібактерин | 31/100 | 3/10

3/10 | 28/90

28/90 | 15/48

13/42 | 8/26

12/38 | 5/16

3/10

Біфікол | 33/100 | 3/9

5/15 | 30/91

28/85 | 9/27

7/21 | 9/27

10/30 | 12/36

11/33

Біфідумбактерин | 34/100 | 3/9

2/6 | 31/91

32/94 | 9/27

12/35 | 11/32

10/29.5 | 11/32

10/29.5

Лактобак-терин | 19/100 | 4/21

5/26 | 15/79

14/74 | 8/42

3/16 | 4/21

6/32 | 3/16

5/26

Контрольна група | 35/100 | 3/9

1/3 | 32/91

34/97 | 15/43

12/34 | 9/26

12/34 | 8/23

10/29

Примітка. 1. В чисельнику абсолютна кількість хворих, в знаменнику процент хворих; 2. * (і всі показники верхніх рядків) кількість хворих до лікування;

3. ** (і всі показники нижніх рядків) кількість хворих після лікування.

Відновлення мікрофлори (нормалізація) не виявлено в групах хворих, які отримували бакті-субтил та колібактерин, а в групі, до лікувального комплексу якої входив біфідумбактерин, та в контрольній групі (без застосування бактеріальних препаратів) кількість пацієнтів з дисбіотични-ми відхиленнями після лікування зросла. Крім того, група хворих на НВК, яка одержала біоспо-рин, мала і більший відсоток поліпшень, тобто перехід з більш важкого ступеня дисбактеріозу в менш важкий (Д III > Д I і Д II; Д II > Д I). Так, з 37 чоловік (39%) з дисбактеріозом III ступеня після лікування залишилося 11 (12%); з 37 чоловік (39%) з Д II залишилося 29 (31%), а більша кі-лькість хворих перейшла до групи з дисбактеріозом I ступеня, збільшився з 15 (16%) до 40 (42%).

Найгірші показники по відновленню мікробіоценозу товстої кишки спостерігалися в конт-рольній групі. Кількість хворих з дисбіотичними відхиленнями після лікування зросла з 32 (91%) пацієнтів – до лікування до 34 (97%) – після; зросла кількість хворих з більшими змінами мікро-флори за рахунок підвищення відсотка пацієнтів з Д III і Д II від 8 (23%) та 9 (26%) – до лікування до 10 (29%) та 12 (34%) – після.

Порівняння кількісних показників та частоти висівання визначених видів мікроорга-нізмів у хворих на неспецифічний виразковий коліт до і після комплексної терапії з вклю-ченням бактеріальних препаратів. Детальний аналіз видового та кількісного складу мікрофлори товстої кишки у хворих на НВК до і після комплексного лікування показав, що найбільша пози-тивна динаміка, яка свідчила про відновлення кількісних показників вмісту біфідофлори, виявля-лася в групах, які отримували бактісубтил, біфікол, біоспорин, де кількість хворих з B. bifidum у концентрації ?g 8,0 – 9,0 КУО/г (колонієутворюючих одиниць в 1 г) після лікування зросла на 23%, 15% і 11% (відповідно), в групі, яка отримувала біфідумбактерин, цей показник дорівнював 8%, а у контрольній – лише 3%. Кількість хворих на НВК з нормальною і зниженою концентраці-єю біфідобактерій у вмісту товстої кишки (ТК) до і після лікування не змінювалася в групі, яка отримувала лактобактерин. Спостерігалася негативна динаміка, що проявилося зменшенням кіль-кості хворих з нормальним вмістом біфідобактерій, у пацієнтів після курсу лікування колібактери-ном.

Найбільший ефект відновлення лактофлори виявлявся в групі, яка одержала біфідумбакте-рин. Так, відсоток хворих з нормальною концентрацією лактобактерій після лікування збільшився на 26 %; в інших групах: з біоспорином – на 11%, з лактобактерином – на 10%, з біфіколом – на 9%. У групах, пацієнти яких отримували колібактерин і бактісубтил, виявилась негативна динамі-ка, тобто після лікування відсоток хворих зі зниженим вмістом ацидофільної мікрофлори збіль-шився на 7% та 22% (відповідно).

Порівняння до і після лікування показників частоти виділення E. coli з нормальною фер-ментативною активністю в межах концентрації ?g 7,0 – 8,0 КУО/г виявило дві групи (з біоспори-ном та біфіколом), які мали схожу позитивну динаміку (зросла кількість хворих з нормальним вмістом кишкової палички, зменшилась – з підвищеним та зниженим). Спільна тенденція погір-шення виявилася в контрольній групі.

Аналіз показників висівання дефектних варіантів E. сoli (лактозонегативних, гемолітичних, зі зниженою ферментативною активністю) показав, що тільки в групі, хворі якої отримували біос-порин, виявлено зниження кількості вмісту усіх трьох біоварів після лікування. В групі хворих, які отримували лактобактерин, відзначена позитивна динаміка по відношенню до лактозонегативних біоварів E. сoli (до лікування вони висівались від 11% хворих, після – не виявлялись), однак, зрос-ла частота гемолітичних – з 16% до 32% і з’явилися (у 5% ) ешеріхії зі зниженою ферментативною активністю в концентраціях, які перевищували допустимі концентрації. Хворі, які отримували бі-фідумбактерин і біфікол, мали спільну тенденцію збільшення після лікування концентрації усіх трьох біоварів у зразках фекалій. В контрольній групі виявлення гемолітичних варіантів ешерихій після лікування було найбільшим ( до лікування 3%, після – 23%), також зросла кількість хворих з їх підвищеним вмістом (6% до лікування, 14% - після).

Лікувальний комплекс, до складу якого входив біоспорин, здійснював найбільший вплив по відношенню до S. аureus, C. albicans, Proteus sp. Частота висіву S. аureus після лікування в цій гру-пі знизилась з 18% до 3%, а кількість хворих з підвищеною концентрацією (>lg 3,0 КУО/г) змен-шилась на 14%. Позитивна динаміка за двома показниками виявлялася і в групі хворих, які одер-жували бактісубтил, тоді як в інших досліджених групах виявлена тільки негативна динаміка.

По відношенню до дріжджоподібних грибів C. albicans визначилися дві групи з чіткою по-зитивною динамікою: група пацієнтів, яка отримувала біоспорин (мала найкращі результати) і гру-па хворих, яка одержувала біфікол; частота виявлення хворих з підвищеною концентрацією вмісту C. albicans в зразках фекалій (>lg 4,0 КУО/г) після лікування зменшилась на 13% в групі з біоспо-рином і на 3% з біфіколом, а частота висіву - на 8% і 18% (відповідно). Найгірші результати одер-жані в контрольній групі.

Збільшення кількості хворих з концентрацією гнильних мікроорганізмів Proteus sp. >?g 4,0 КУО/г у вмісту ТК після лікування виявлялося у групах, терапевтичний комплекс яких включав лактобактерин (на 6%), біфікол (на 6%) і в контрольній групі (на 2%), до того ж у групі хворих, які отримували лактобактерин, зросла і частота висіву цього мікробу (з 5% до 16%). Поліпшення по-казників відзначено у групах: з біоспорином (кількість зразків фекалій з підвищеною концентраці-єю зменшилась на 9%), з колібактерином (на 7%) та біфідумбактерином (на 3%).

Порівняння кількісних характеристик та частоти висіву умовно-патогенних мікроорганіз-мів, які належали до родів Citrobacter, Klebsiella, Enterobacter, Serratia, Pseudomonas виявило на-явність позитивної динаміки у всіх досліджених групах.

Таким чином, ми визначили, що найбільш постійний лікувальний ефект мав комплекс, до складу якого входив біоспорин. Лікувальні комплекси з включенням біфідумбактерину, лактобак-терину, колібактерину та біфіколу не мали такого впливу та спектру дії на мікроорганізми біотопу товстої кишки, як комплекс з біоспорином: виявлялась як позитивна, так і негативна динаміка. Чіткої залежності між відновленням певних представників мікробіоценозу ТК і впливом бактері-альних препаратів, основою яких служили ті ж самі мікроорганізми, не встановлено. Найбільш ефективними серед них були комплекси, до складу яких входили біфікол та біфідумбактерин. Те-рапевтичний комплекс, який не містив пробіотики, виявляв найменший вплив на оздоровлення мікробіоценозу ТК; за деякими показниками мікроекологічний дисбаланс в цій групі хворих на НВК після лікування посилювався.

Вплив лікувальних комплексів з включенням різних бактеріальних препаратів на по-казники клітинного та гуморального імунітету при неспецифічному виразковому коліті.

Проведена комплексна терапія з включенням різних бактеріальних препаратів мала стиму-люючий вплив на показники Т-клітинного імунітету, переважно на Т-хелперну ланку. Найбільш вираженою імуностимулюючою дією володіли комплекси з включенням біоспорину, біфідумбак-терину та лактобактерину. Відносний вміст (%) Е-РУК підвищився у хворих, які отримували: біо-спорин, з 34,7 ± 1,5 до 38,4 ± 1,4; біфідумбактерин – з 31,5 ± 2,19 до 38,8 ± 2,66 (Р < 0,01); лакто-бактерин – з 30,2 ± 4,27 до 43,3 ± 1,89 (Р < 0,02). В контрольній групі показники Т-клітинного іму-нітету після лікування залишилися без змін.

Наростання Т-клітин в досліджених групах відбувалося за рахунок підвищення вмісту СД4+ клітин, тобто клітин, які несли функціональні маркери Т-хелперів. Порівняльний аналіз виявив значну перевагу кількісних показників Т-хелперів після лікування у хворих, які отримува-ли пробіотики, тоді, як у хворих контрольної групи (без бактеріальних препаратів) відносний (%) вміст СД4+-РУК після лікування знизився до 19,7 ± 3,1. Так, цей показник у групі, пацієнти якої отримували біоспорин, дорівнював 26,9 ± 1,35 (Р < 0,05), - біфідумбактерин – 28,8 ± 2,44 (Р < 0,05), - біфікол – 28,6 ± 2,09 (Р < 0,05).

Певної закономірності у зміні кількісних показників вмісту циркулюючих у крові Т-супре-сорів між групами, які отримували пробіотики, і контрольною групою, не виявлено. Однак, тен-денція зниження концентрації Е45-РУК після лікування спостерігалась у хворих , які отримували біоспорин, біфікол, лактобактерин та у контрольній групі, тоді як підвищення - в групах, до ком-плексної терапії яких входили біфідум- та колібактерин, але зміни цих кількісних показників не були статистично значущі.

Порівняльний аналіз динаміки відхилених від норми індивідуальних показників рівня цир-кулюючих у крові Е45-РУК (з початково підвищеними або зниженими значеннями) виявив відмін-ність ступеня нормалізуючого ефекту між групами, залежно від одержаного бактеріального пре-парату, а також між загальною групою хворих, які отримували пробіотики, і групою без їх вико-ристання. Так, застосовані біопрепарати сприяли нормалізації переважно знижених показників Т-супресорів; найбільша імуномодулююча дія спостерігалася в групах, хворі яких отримували біо-спорин та біфікол (відновлення до норми показників Т-супресорів з початково низькими характе-ристиками відбулося у 81% і 75% пацієнтів - відповідно). Найбільша позитивна динаміка Т-суп-ресорів з початково підвищеним рівнем також спостерігалася в цих групах , однак нормалізуюча дія в групі хворих, які отримували біфікол була вищою у всіх 11 чоловік з початково підвищеним рівнем циркулюючих у крові Е45-РУК, після лікування вони набули нормальних значень, в групі з біоспорином цей показник дорівнював 62%. Імуномодулююча дія терапевтичних комплексів з включенням бактеріальних препаратів була вищою, ніж комплексів без їх використання.

Лікувальні комплекси, до складу яких входили біопрепарати, мали той ж самий ступінь нормалізуючої дії на показники В-лімфоцитів з початково зниженими значеннями, що і комплекс без їх використання: кількість хворих з позитивною динамікою склала 49% і 50% відповідно. Од-нак, встановлена різниця між групами, які отримували ті чи інші пробіотики.