Інститут аграрної економіки
Інститут аграрної економіки
Української академії аграрних наук
УДК 631.115: 316.334.52
ВИШИВАНЮК Михайло Васильович
Пореформений розвиток
сільського господарства в регіоні
Спеціальність 08.07.02 – економіка
сільського господарства і АПК
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Дисертаційна робота виконана у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника.
Науковий керівник | доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України
Юрчишин Володимир Васильович,
Інститут аграрної економіки УААН,
завідувач відділу аграрної та соціальної політики
Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор,
академік УААН
Гайдуцький Павло Іванович,
Адміністрація Президента України,
заступник глави Адміністрації Президента України
кандидат економічних наук, доцент, заслужений економіст України
Стратілат Олександр Ананійович,
Українська академія аграрних наук,
начальник відділу аграрної економіки і земельних відносин
Провідна установа | Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра аграрного бізнесу,
м. Тернопіль
Захист дисертації відбудеться 16 квітня 2002 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, кімн. 212.
Автореферат розісланий 14 березня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор економічних наук,
професор, член-кореспондент УААН |
М.Й. Малік
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. В результаті здійснення в Україні аграрної реформи відбулися докорінні зміни в системі соціально-економічних відносин на селі та в організації сільськогосподарського виробництва. Проведено глибоку земельну реформу, реформування майнових відносин власності, відбулися організаційно-правові перетворення колективних сільськогосподарських підприємств в агроформування ринкового типу, започатковано розвиток фермерства, розширився і зміцнів присадибний сектор, одержали розвиток орендні відносини. На селі почалось становлення приватного сектора.
Організаційним завершенням таких змін у сільському господарстві закінчився перший великомасштабний етап аграрної реформи. Сільське господарство вступило у пореформений період розвитку, який вимагає досконаліших і більш ефективних форм і методів його організації. З огляду на новітній характер і складність проблеми вона у науковому відношенні ще мало вивчена. Лише окремі її аспекти знайшли відображення в наукових працях В.Я. Амбросова, В.Г. Андрійчука, І.Ф. Баланюка, В.І. Бойка, О.М. Бородіної, П.І. Гайдуцького, В.Г. Галанця, М.В. Гладія, А.С. Даниленка, В.В. Зіновчука, Ю.С. Коваленка, В.І. Криворучка, О.В. Крисального, І.І. Лукінова, Ю.О. Лупенка, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, І.Р. Михасюка, О.М. Онищенка, Г.М. Підлісецького, І.В. Прокопи, В.А. Пуліма, Л.В. Романової, П.Т. Саблука, М.П. Сахацького, В.П. Ситника, А.М. Стельмащука, О.А. Стратілата, М.М. Федорова, Г.В. Черевка, Л.О. Шепотько, О.М. Шестопаля, В.Й. Шияна, В.В. Юрчишина та інших вчених.
Виконане автором дослідження є першою в Україні науково-прикладною розробкою з питань комплексного вивчення проблеми організації пореформеного розвитку сільського господарства в адміністративному регіоні. Воно виконане на матеріалах і з використанням відповідного досвіду Івано-Франківської області, яка характеризується своєрідними природними і соціально-економічними умовами українського Прикарпаття, нетрадиційними у ряді випадків підходами до організації проведення реформи, меншим порівняно з більшістю інших областей спадом сільськогосподарського виробництва, більшою часткою земель, переданих присадибному сектору, та іншими особливостями.
Це зумовлює високу актуальність обраної теми та важливе народногосподарське значення проведеного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено у контексті виконання Прикарпатським університетом ім. Василя Стефаника науково-дослідної роботи за темою ”Етнічні і соціальні проблеми регіону”, затвердженої Міністерством освіти і науки України на 1999-2001 роки (номер державної реєстрації 0101U002446), а також Інститутом аграрної економіки УААН науково-технічної програми на 2001-2005 роки “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК” (затверджена Міністерством аграрної політики України і Президією Української академії аграрних наук, грудень 2000 року).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення наукових і прикладних проблем пореформеного розвитку сільського господарства, підпорядкованого інтересам виведення його на якісно вищий рівень соціально-економічного функціонування і забезпечення на цій основі поступального зростання ефективності його розвитку.
Відповідно до цього в роботі окреслено такі завдання дослідження:
·
визначити наукову сутність, особливості, передумови і механізми ефективного розвитку аграрних відносин на пореформеному етапі;
·
узагальнити практику проведення початкового етапу аграрної реформи в регіоні;
·
обгрунтувати основи стратегії та пріоритетні напрямки організації пореформеного розвитку аграрного сектора економіки регіону та організаційні засади її практичного втілення;
·
опрацювати основні напрямки оздоровлення соціальної та демографічної ситуацій у сільських поселеннях області;
·
розробити організаційні засади зміцнення кадрового потенціалу сільського господарства на пореформеному етапі розвитку аграрних відносин.
Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність організаційних передумов (чинників) і механізмів пореформеного розвитку сільського господарства.
Об’єктом дослідження є створені на першому етапі реформи аграрні формування Івано-Франківської області, фермерські та особисті господарства громадян.
Методологія і методика дослідження. Теоретико-методологічну основу опрацювання досліджуваної проблеми складають три групи відповідних вихідних положень. Одна з них охоплює собою загальноприйняті в економічних дослідженнях методи пізнання, найбільш суттєві положення сучасної економічної теорії, загальноекономічні основи системного підходу до вивчення соціально-економічного розвитку. Другу групу організаційно-методологічних положень, використаних у процесі дослідження, становлять Закони України та нормативно-правові акти і положення міністерств і відомств, які у рамках встановлених для них повноважень регулюють розвиток аграрного сектора економіки, а також наукові публікації інших дослідників проблеми. Третя група науково-методологічних положень дисертаційного дослідження розроблена безпосередньо автором і включає опрацювання сукупності відповідних концептуальних положень, а також обгрунтування пропозицій з вирішення окремих питань.
Методи дослідження базуються на визначальних основах системного аналізу розвитку складних систем.
Метод історико-економічного аналізу використано при розгляді першого етапу аграрної реформи; монографічний – при вивченні особливостей аграрних реформувань; побудови рядів динаміки – при аналізі виробництва продукції сільського господарства; використання даних первинного обліку – при аналізі вилучення селянами належних їм майнових паїв; побудови структурних моделей – при обгрунтуванні методологічних підходів і соціального забезпечення пореформеного розвитку; абстрактно-логічний – при розробці комплексної програми відродження сільського господарства області; графічний – при аналізі результативності початкового етапу реформи.
Наукова новизна одержаних результатів. Виконана робота є першим в Україні науковим дослідженням проблеми пореформеного розвитку аграрного сектора економіки. Наукова новизна охоплює такі положення:
·
поглиблено теоретико-методологічні основи соціально-економічної сутності, особливостей і передумов ефективного розвитку сільського господарства на пореформеному етапі;
·
удосконалено методичні підходи до опрацювання стратегії пореформеного розвитку сільського господарства регіону та її практичної реалізації на основі організаційно-виробничих програм з урахуванням досвіду проведення аграрної реформи в регіоні на її початковому етапі;
·
вперше розроблено пріоритетні напрямки організації пореформеного розвитку сільського господарства та його кадрового забезпечення з визначенням шляхів і механізмів їх практичного втілення;
·
вперше обгрунтовано науково-прикладні засади соціального відродження на пореформеному етапі сільських поселень та оздоровлення в них демографічної ситуації.
Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції, що містяться в роботі, спрямовані на створення умов для поетапного виведення пореформеного розвитку сільського господарства в Україні на якісно новий соціально-економічний рівень на основі розробленої стратегії, належного організаційного, кадрового та соціального забезпечення. Результати дослідження впроваджені в практику пореформеного розвитку сільського господарства, що підтверджено довідкою Міністерства аграрної політики України (№ 37-1-15/292 від 11 січня 2002 року). Вони використовуються також у навчальному процесі в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника (довідка № 08-01-583 від 29 грудня 2001 року).
Особистий внесок здобувача. Науково-прикладні результати дисертаційної роботи отримані автором особисто і опубліковано в одноосібній монографії та відповідних фахових виданнях. Ним же організовано їх упровадження у виробництво.
Апробація результатів розробки дисертації. Основні результати дослідження доповідались на Всеукраїнській нараді економістів “Економіка України та шляхи її подальшого реформування” (Київ, вересень 1995 року), на Всеукраїнській нараді з питань агропромислового комплексу ”Швидше завершити пошуки ефективних шляхів і методів реформування на селі” (Київ, січень 1997 року), на Всеукраїнській науковій конференції ”Регіон у системі нових економічних і правових відносин” (Івано-Франківськ, жовтень 1997 року), на регіональній науковій конференції ”Україна: державність, історія, перспективи” (Івано-Франківськ, 1999 року), на міжнародній науково-практичній конференції “Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи” (Київ, вересень 2000 року).
Публікації. Результати дослідження викладено у 8 наукових працях, у тому числі в одноосібній монографії (13,63 др. арк.), трьох публікаціях у фахових виданнях, а також у матеріалах наукових конференцій і економічних нарад. Загальний обсяг публікацій – 14,98 друкованих аркушів.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 154 сторінках комп'ютерного тексту, містить 13 таблиць, 5 рисунків. Складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (138 найменувань) і 3 додатків.
Основний зміст дисертаційної роботи
У першому розділі дисертації – “Теоретичні і методологічні основи пореформеного розвитку сільського господарства” – розглянуто комплекс теоретичних, методологічних і практичних питань щодо соціально-економічної сутності і науково-методологічних засад пореформеного розвитку сільського господарства регіону.
Важливу роль у пореформеному розвиткові сільського господарства відіграло його здійснення на основі Указу Президента України від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” та положень ”Земельного кодексу України”, прийнятого у жовтні 2001 року. Обгрунтовано положення про те, що проведення паювання майна, земельної реформи і організаційно-правових перетворень колективних суб’єктів господарювання на селі становило основний зміст першого великомасштабного етапу аграрної реформи. Такі перетворення розглядаються складовими реформи, які, розвиваючись у єдності та взаємозалежності, визначили соціально-економічну сутність її початкового (першого) етапу, логічним продовженням якого є наступний, пореформений етап розвитку сучасних аграрних відносин.
Акцентується увага на тому, що соціально-економічний успіх пореформеного розвитку можливий лише на основі дотримання при його здійсненні низки науково-методологічних положень цільового призначення. Найважливішими з них визначено такі:
·
пореформений розвиток розглядається як безпосереднє продовження аграрної реформи після організаційного завершення її першого етапу;
·
мета, завдання і механізми здійснення пореформеного розвитку, як і реформи взагалі, повинні відповідати цільовій спрямованості аграрної політики держави;
·
пореформений розвиток повинен мати чітку, всебічно відпрацьовану стратегічну спрямованість;
·
пореформений етап аграрної реформи має розглядатися з позицій його поступальної соціальної орієнтації;
·
сутність, мета і механізми пореформеного розвитку повинні мати відроджувальний характер;
·
організація пореформеного розвитку повинна включати у себе довго-, середньо- і короткострокові прогнози (передбачення) щодо його соціально-економічної результативності;
·
як важлива передумова ефективного пореформеного розвитку розглядається його здійснення на засадах комплексності і системності;
·
у процесі пореформеного розвитку враховуються природні та соціально-економічні умови і можливості області, кожного окремо взятого району і кожної виробничо-господарської структури.
Складовою обраної для дослідження методології є також спеціально опрацьована для досягнення цієї мети системна модель пореформеного розвитку аграрних відносин в регіоні (області), рис. 1.
До особливостей розвитку аграрного сектора області на пореформеному етапі належать:
·
переорієнтація цільових завдань і механізмів його розвитку в бік повнішого врахування інтересів селян та інших сільських мешканців;
·
поглиблення і підвищення соціально-економічної результативності здобутків попереднього етапу;
·
подолання руйнівних, дестабілізаційних процесів, що мали місце на початковому етапі реформи, на користь процесів створювальних і зміцнюючих аграрний сектор і економіку області в цілому;
·
утвердження переваг господарювання на селі на засадах приватної власності, поступальне становлення приватного сектора.
У результаті земельної реформи в області відбувся істотний перерозподіл земель між її власниками та користувачами. Його наслідком стало скорочення площ земельних угідь у сільськогосподарських підприємствах при одночасному розширенні площ у громадян та селянських (фермерських) господарствах. У недержавних сільськогосподарських підприємствах за аналізований період площа сільськогосподарських угідь зменшилась в 1,9 раза, в державних – більше ніж у три рази (табл. 1).
Основними соціально-економічними здобутками першого етапу реформи стали:
·
передача у власність громадян найбільшої в Україні частки сільськогосподарських угідь, що стало визначальною причиною найменшого (на 26,9 %) порівняно з іншими областями спаду обсягів виробництва продукції сільського господарства, допущеного у попередні роки, а також підвищення місця області у загальнодержавних обсягах такої продукції з 2,1у 1990 році до 2,9 % у 2000 році;
·
створення умов для зміцнення присадибного сектора шляхом передачі йому 167,9 тис. га сільськогосподарських угідь, а також завдяки приєднанню частиною власників земельних паїв належних їм ділянок до присадибних земель і господарювання без створення юридичних осіб. Як наслідок частина цього сектора у виробництві продукції сільського господарства збільшилась з 51,9 % до 90,8 %, у тому числі картоплі, овочів – до 95 – 98 %. Таке зростання у значній частині зумовлено великим спадом виробництва у громадському секторі;
Таблиця 1
Перерозподіл земельних угідь в Івано-Франківській області
внаслідок проведення аграрної реформи, тис. га
Власники землі,
землекористувачі | 1990 р. | 2001 р.
Загальна площа земельних угідь | У тому числі сільськогосподарських угідь | Загальна площа земельних угідь | У тому числі сільськогосподарських угідь
всього | ріллі | всього | ріллі
Недержавні сільськогосподарські підприємства | 308,7 | 299,6 | 253,1 | 174,4 | 160,4 | 142,8
колективні | 308,4 | 299,3 | 252,8 | 9,3 | 4,2 | 3,3
інші агроформування | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 165,1 | 156,2 | 139,5
Державні сільськогосподарські підприємства | 44,8 | 40,4 | 34,9 | 14,7 | 12,4 | 10,9
Громадяни | 158,8 | 153,2 | 111,9 | 340,7 | 326,7 | 223,1
Селянські (фермерські) господарства––– | 25,7 | 24,9 | 22,1
Інші власники та землекористувачі | 880,4 | 139,4 | 7,7 | 837,2 | 111,9 | 10,0
Всього земель | 1392,7 | 632,6 | 407,0 | 1392,7 | 636,3 | 408,9
·
формування нового для області фермерського укладу, становлення якого відбувається з великими ускладненнями, внаслідок чого він ще не зайняв помітного місця у розвитку сільськогосподарської галузі;
·
розвиток у сільському господарстві процесів кооперування, внаслідок чого станом на 1 жовтня 2001 року в області було 89 сільськогосподарських виробничих і 158 обслуговуючих кооперативів. Останніх ще мало, але обнадійливою є тенденція щодо збільшення їх чисельності;
·
становлення на селі агроформувань ринково-підприємницького типу: господарських товариств, кооперативів, приватно-орендних підприємств тощо;
·
розвиток орендних відносин, внаслідок чого на 25 грудня 2001 року в орендному обороті знаходилось 175,3 тис. га сільськогосподарських угідь, або біля 80 % їх загальної площі, переданої у власність громадян.
У другому розділі дисертації – “Стратегічні аспекти пореформеного розвитку аграрного сектора” – розглянуто основні питання стратегії і напрямків пореформеного розвитку сільського господарства. Акцентується увага на тому, що однією з передумов його соціально-економічного успіху є чітко визначена стратегія розвитку і досягнення на її основі очікуваної кінцевої мети.
Відповідно до цього у дисертації обгрунтовано висновок, що стратегічна орієнтація пореформеного розвитку охоплює собою визначення як загальної стратегії розвитку аграрного сектора області, так і стратегії усіх її складових: правових, економічних, соціальних, технологічних, організаційних тощо. У зв’язку з неможливістю охопити в дослідженні всі аспекти стратегії, основну увагу зосереджено на чотирьох найважливіших, на погляд автора, стратегічних проблемах: поглиблення соціальної орієнтації пореформеного розвитку, доведення до логічного завершення реформування земельних і майнових відносин власності і форм господарювання, прискорення становлення приватного сектора на селі, орієнтація на кінцеві результати, на власні сили та уміння.
Під поглибленням соціальної орієнтації пореформеного розвитку сільського господарства у дисертації розуміється така його організація, яка повинна забезпечити виведення на істотно вищий рівень розвитку всієї системи життєзабезпечення селян та інших сільських мешканців. Основними напрямками досягнення цієї мети визначено такі: підвищення їх трудової зайнятості і зарплати, відродження сільськогосподарських галузей, відновлення і подальший розвиток соціальної інфраструктури. Результатом комплексної дії цих чинників має також стати оздоровлення на селі демографічної ситуації. Щодо кожного аспекту у роботі опрацьовано конкретні заходи.
Значну увагу в дисертації приділено питанню необхідності підвищення зарплати зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Визначено, що однією з передумов зростання зарплати має стати така розбудова державної політики щодо села, яка дозволяла б агроструктурам одержувати додаткові кошти для зміцнення їх матеріально-технічної бази, впровадження прогресивних технологій виробництва і забезпечення на цій основі підвищення продуктивності праці з подальшим зростанням заробітної плати.
Як один з варіантів вирішення проблеми підвищення зарплати в дисертації розглянуто необхідність законодавчого введення нормативу зарплати, подібно до того, як це зроблено щодо розміру орендної плати. Такий норматив повинен бути обов’язковим для всіх без винятку агроформувань та інших агросруктур. При цьому має бути законодавчо встановлено, що визначений норматив зарплати може лише підвищуватися і у жодному випадку не може бути нижчим від установленого рівня.
З великої низки причин соціальне становище у переважній більшості сіл і районів регіону загострилося. В організаційному відношенні поліпшення соціального становища можливе за умов комплексного вирішення соціальних проблем на основі спеціально відпрацьованої моделі (рис. 2.).
Рис. 2. Структурна модель соціального забезпечення пореформеного розвитку сільського господарства в області
Особливість цієї моделі полягає у визнанні того, що здійснювана в області соціальна політика щодо села повинна базуватися на загальнодер-
жавній соціальній політиці. Узгодженість загальнодержавної та регіональної соціальної політики розглядається як одна з передумов ефективного здійснення пореформеного розвитку аграрного сектора економіки області.
Щодо подолання на селі безробіття і підвищення трудової зайнятості його мешканців у дисертації обгрунтовано необхідність прискорення процесів відродження галузей, у яких у зв’язку з їх високою трудомісткістю у недавні роки була зайнята значна частина селян, передусім це стосується тваринництва і льонарства, а також включення у промислову культуру лікарських рослин, квасолі тощо. Одночасно з цим селяни та інші сільські мешканці проявляють ініціативу щодо підвищення їх самозайнятості шляхом вирощування на присадибних ділянках трудомістких цукрових буряків. Завдяки цьому в останні роки понад 40% цукру в області одержують саме з цього сектора. Як показує практика, це вигідно не лише селянам та іншим сільським мешканцям (деякі дані наведено у табл. 2), але й області взагалі.
Таблиця 2
Показники вирощування цукрових буряків господарствами
населення зони діяльності ВАТ “Галичцукор” у 2000 році
Здавачі сировини |
Райони | Площа посіву цукрових буряків, га | Здали сировини, т | Одержали
цукру, кг | жому, т
Стефанишин Б.Д. | Галицький | 0,6 | 20,0 | 1300 | 10,0
Михайлик В.П. | Рогатинський | 0,6 | 15,3 | 990 | 7,6
Барасик З.В. | Снятинський | 3,0 | 77,0 | 5010 | 38,5
Медведюк Д.М. | Коломийський | 0,5 | 17,0 | 1100 | 8,5
Гайдейчук О.М. | Тлумацький | 1,5 | 34,0 | 2210 | 17,0
Фурманик А.О. | Тисменицький | 0,6 | 15,0 | 980 | 7,5
Хоч і повільно, однак зростає участь сільських мешканців у розвиткові зеленого сільського туризму, створенні дрібних і середніх підприємницьких структур. Сукупністю цих заходів створюються умови для вирішення в області у єдності соціальних і економічних проблем села.
В частині доведення до логічного завершення земельних і майнових відносин власності основне місце у дисертації відведено такій організації і результативності відповідної роботи, за якої власники земельних і майнових паїв відчули б реальну соціально-економічну віддачу від належної їм земельної і майнової власності.
Сукупна дія цих та інших заходів сприятиме, як передбачається у дисертації, прискоренню становлення на селі приватного сектора у сучасному розумінні його соціально-економічної сутності. Мається на увазі такий його розвиток, за якого соціально-економічний виграш мали б власники-господарі дрібних і середніх агроформувань і власники, які вестимуть натуральне господарство і одержуватимуть прийнятну для них плату за здані в оренду земельні та майнові паї.
У дисертації обгрунтовано висновок, що з огляду на ситуацію, яка склалася у сільському господарстві і навколо нього, навіть за умов активізації економічної підтримки галузі державою основою виведення її на вищий рівень розвитку залишатиметься орієнтація агроформувань та їх керівників на власні сили та активізацію підприємницької діяльності.
У третьому розділі дисертації – “Організаційне забезпечення пореформеного розвитку сільського господарства” – визначено комплекс організаційних чинників, покликаних підвищити соціально-економічну результативність сільського господарства, оздоровити соціальну, демографічну і соціально-психологічну ситуації на селі, зміцнити кадровий (кадрово-управлінський) потенціал пореформеного розвитку.
Обгрунтовано положення щодо того, що однією із запорук забезпечення ефективного здійснення пореформеного розвитку сільського господарства є його організація на основі спеціально відпрацьовуваних виробничих програм. Для практичної реалізації цього завдання у роботі викладено організаційно-методичні основи розробки програм, на основі яких опрацьовано комплексну програму відродження сільського господарства області. Її особливістю є урахування пропозицій з місць: сільських і селищних рад, агроформувань, районів, обласних управлінських структур, які кількаразово узгоджувалися на конференціях і семінарах. Така організація розробки програми дала можливість одержати всебічно обгрунтований нормативний документ обласного рівня. Крім загальних положень, вона містить 12 галузевих і функціональних підпрограм з приводу розвитку на пореформеному етапі зернового господарства, буряківництва, льонарства, садівництва, овочівництва, кормовиробництва, тваринництва та інших галузей, соціальної сфери, оздоровлення демографічних процесів на селі тощо. Досвід організації роботи за комплексною програмою відродження сільського господарства області підтверджує виправданість її розробки.
Серед інших організаційних складових пореформеного розвитку у дисертації розглянуто питання, що стосуються проблеми поглиблення і підвищення соціально-економічної результативності відроджувальних процесів та освоєння вмілого використання на пореформеному етапі суб’єктами господарювання ринкових відносин. У цьому аспекті важливе місце займають питання організації навчання практиці господарювання у ринкових умовах, розбудови і підвищення соціально-економічної результативності функціонування ринкової інфраструктури, розвитку ринково-підприємницьких структур. У дисертації наведено конкретні приклади вирішення цих проблем.
Окреме місце у розділі відведено проблемі організації відтворення соціального потенціалу пореформеного розвитку шляхом активізації використання всіх складових життєзабезпечення селян та інших сільських громадян. Особливе значення у цій частині відведено питанню проведення державою активнішої і ефективнішої соціальної політики щодо села, покликаної забезпечити повне, надійне і незворотне вирішення життєзабезпечення сільських громадян шляхом створення умов для подолання безробіття на селі, підвищення трудової зайнятості селян та інших мешканців села, у тому числі шляхом розвитку їх самозайнятості.
Одночасно привертається увага до того, що покладання надій лише на державу не забезпечить вирішення цієї проблеми. Тому відповідна спрямованість роботи має стати обов’язковою для всіх суб’єктів підприємницької діяльності на селі.
У дисертації обгрунтовано також положення, що важливим результатом вирішення на пореформеному етапі соціально-економічних проблем стане оздоровлення демографічної ситуації на селі. Хоча вона в області не є настільки складною, як в інших регіонах, однак недооцінка важливості її оздоровлення може з часом значно її ускладнити. У зв’язку з цим у дисертації опрацьовано організаційні, соціальні та медичні заходи, здійснення яких сприятиме припиненню негативних демографічних тенденцій і поступовому відновленню традиційних для регіону тенденцій високої людності сільських поселень.
У роботі досліджено також ряд інших організаційних складових підвищення соціально-економічної результативності пореформеного розвитку аграрних відносин:
·
розвиток відроджувальних процесів. Оскільки, як визначено у дисертації, пореформений розвиток за своєю сутністю і цільовим призначенням буде відроджувальним, обгрунтовано необхідність надання відроджувального характеру процесам, які будуть його супроводжувати;
·
організація пореформеного розвитку на засадах поглиблення і підвищення результативності ринкових і підприємницьких відносин. Особливе місце тут відведено навчанню ринковій практиці всіх суб’єктів господарювання, зміцненню і підвищенню якості роботи і результативності функціонування ринкової інфраструктури та розширенню мережі підприємницьких структур;
·
активізація і підвищення результативності поступального моніторингу пореформеного розвитку. Привернення уваги до цієї проблеми зумовлене тим, що, як показав досвід здійснення першого етапу реформи, недооцінка важливості моніторингу стала однією з причин її недостатньої соціально-економічної результативності.
Завершальним у цьому розділі дисертації є розгляд питань зміцнення і підвищення надійності кадрового потенціалу сільського господарства області, перш за все у його кадрово-управлінській частині.
Висновки
1.
Радикалізація сучасних аграрних відносин належить до найважливіших складових післярадянського розвитку України. За порівняно короткий з погляду історії період її сільське господарство пройшло важкий, складний, неоднозначний за його сприйняттям українською спільнотою взагалі і селянством зокрема. Денаціоналізація за ініціативою держави землі і передача переважної її частини у власність громадян, у першу чергу селян, реформування майнових відносин власності на селі, перехід до принципово нових форм і методів господарювання, створення реальних умов для становлення приватного сектора, поглиблення розвитку різноукладності та інші соціально-економічні зміни створили обнадійливі передумови для виведення аграрного сектора економіки країни на якісно вищий рівень розвитку і для підвищення на цій основі всієї системи життєзабезпечення селян на пореформеному розвиткові аграрного сектора економіки.
2.
Визначальною (генеральною) метою пореформеного розвитку має стати вирішення у єдності кількох основних проблем:
·
подолання наслідків прорахунків і помилок, допущених у процесі здійснення першого етапу реформи, і перехід від переважання на ньому дестабілізаційних, руйнівних процесів до процесів відроджувальних і створювальних;
·
повне і по можливості швидше і ефективніше використання потенційних можливостей, закладених у суспільно-політичних і соціально-економічних результатах першого етапу реформи, шляхом використання переваг господарювання на селі на засадах приватної власності і забезпечення на цій основі істотного підвищення життєвого рівня селян і всіх сільських мешканців у його сучасному розумінні; оздоровлення соціальної і демографічної ситуацій на селі; формування навколо сільського господарства, села і селянства більш сприятливої для них і для країни взагалі соціально-психологічної ситуації;
·
створення на цьому етапі соціальних, економічних, організаційних, технологічних, ресурсних та інших передумов для поступового наближення сільського господарства до рівня його розвитку в найбільш розвинених в аграрному відношенні країн.
3.
У системі чинників, єдність і цілеспрямованість дій яких повинна забезпечити підвищення ефективності ведення сільського господарства в пореформений період, одне з основних місць відведено комплексному, багатоаспектному організаційному чиннику. Особливість його дії і прояву полягатиме у тому, що, безпосередньо виконуючи притаманну йому цільову функцію, він одночасно повинен буде забезпечити ефективне використання потенційних можливостей, закладених в інших елементах аграрних реформувань: правових, економічних, соціальних, технологічних, ресурсних, еколого- і природоохоронних тощо. Таке розуміння сутності і цільового призначення організаційного чинника може стати основою розширення його впливу на пореформений розвиток аграрної сфери.
4.
Однією з передумов досягнення мети і завдань пореформеного етапу становлення стійкого сільського господарства є розробка всебічно відпрацьованої стратегії його розвитку. З огляду на багатоаспектність цієї проблеми складовими стосовно до сучасних умов і проблем визначені:
·
поглиблення соціальної орієнтації пореформеного розвитку;
·
доведення до логічного завершення розвитку започаткованих на першому етапі реформування земельних і майнових відносин власності та форм господарювання, які у найбільшій мірі відповідали б інтересам селянства, формуванню на селі дрібних і середніх власників та ефективно діючих господарів;
·
прискорене (без шкоди для якості) становлення на селі приватного сектора у найсучаснішому розумінні;
·
орієнтація на кінцеві результати, на власні сили та вміння за умови використання можливостей ефективного господарювання, створюваних державою.
5.
Серед інших організаційних чинників ефективного пореформеного розвитку визначальне місце відведено його програмному забезпеченню. З цією метою у досліджуваній області під керівництвом і за безпосередньою участю автора дисертації у 2000 році розроблено Комплексну програму відродження сільського господарства. Перший досвід її практичного втілення підтверджує доцільність такого організаційного заходу.
6.
Соціальна спрямованість пореформеного розвитку об’єктивно зумовлює необхідність оздоровлення у прикарпатських селах соціальної (у її найширшому і найсучаснішому розумінні) демографічної ситуації. Як відомо, ця проблема є загальнодержавною і може бути вирішена лише спільними зусиллями державної влади, регіонів, сільських і селищних рад, соціальною спрямованістю функціонування усіх господарюючих суб’єктів.
7.
З урахуванням інших організаційних чинників пореформений розвиток стане достатньо результативним лише за умови його надійного кадрового, у тому числі кадрово-управлінського, забезпечення.
Список публікацій за темою дисертації
1.
Вишиванюк М.В. Новий етап аграрної реформи в області. – Івано-Франківськ: ”Плай”, 2001. – 218 с. (одноосібна монографія).
2.
Вишиванюк М.В. Проблеми комплексності на післяреформаційному етапі розвитку сільського господарства області // Економіка АПК. – 2000. – № 8. – С. 47 – 51 (0,31 др. арк.).
3.
Вишиванюк М.В. Комплексне відродження сільського господарства Івано-Франківщини // Проблеми формування ринкової економіки. Спе-ціальний випуск ”Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи”. Міжвід. наук. зб. К.: КНЕУ, – 2000. – С. 91 – 94 (0,17 др. арк.).
4.
Вишиванюк М.В. Новий етап розвитку аграрних відносин в області. // Економіка АПК. – 2001. – № 1. – С. 14 – 18 (0,31 др. арк.).
5.
Вишиванюк М. Економічні реформи на селі // Матеріали всеукраїнської наради економістів. ”Економіка України та шляхи її подальшого реформування”. Київ, 14 – 15 вересня 1995 р. – К. : ”Генеза”, 1996. – С. 111 – 113 (0,11 др. арк.).
6.
Вишиванюк М. Швидше завершити пошуки ефективних шляхів і методів реформування на селі. Виклад матеріалів Всеукраїнської наради з питань агропромислового комплексу (10 січня 1997 р. м. Киів) // Економіка АПК. – 1997. – № 3. – С. 3 – 23, в т.ч. автора – С. 6 – 7 (0,1 др. арк.).
7.
Вишиванюк М.В. Вступне слово // Всеукраїнська наукова конференція ”Регіон у системі нових економічних і правових відносин”. Івано-Франківськ, 8 – 10 жовтня 1997 р. – Івано-Франківськ: Сіверія, 1998. – С. 4 – 5 (0,1 др. арк.).
8.
Вишиванюк М.В. Україна на шляху державоутворення // Матеріали регіональної наукової конференції. ”Україна: державність, історія, перспективи”. – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – С. 4 – 8 (0,25 др. арк.).
Анотація
Вишиванюк М.В. Пореформений розвиток сільського господарства в регіоні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.
Досліджено науково-прикладні аспекти розвитку аграрного сектора економіки Івано-Франківської області після організаційного завершення реформування земельних і майнових відносин власності та реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств у більш прогресивні організаційно-правові структури. Опрацьовано найважливіші особливості, напрямки і механізми подальшого розвитку агроформувань індивідуальних господарств. Обгрунтовано положення щодо того, що в системі правових, економічних, соціальних, ресурсних, технологічних та інших чинників, покликаних забезпечити ефективний пореформений розвиток, провідну роль відіграватиме багатоаспектний організаційний чинник. Поряд з виконанням ним притаманних йому функцій від ефективності його прояву залежатиме результативність дій інших чинників.
Вказано, що у функціональній структурі цього чинника визначальні місця належатимуть поступальній соціальній орієнтації пореформеного розвитку, організації його програмного і кадрового, перш за все кадрово-управлінського, забезпечення. Особливе значення у системі здійснюваних у цьому аспекті дій і заходів будуть мати відновлення і подальший розвиток соціального потенціалу та оздоровлення демографічної і соціально-психологічної ситуацій на селі. Стосовно кожного з цих напрямків у роботі обгрунтовано і втілюються у практику конкретні організаційні, економічні, технологічні та інші заходи.
Ключові слова: регіон, аграрні відносини, аграрна реформа, пореформений розвиток, організація, селянський інтерес, власність, соціальний розвиток, становлення приватного сектора, система життєзабезпечення сільських мешканців.
Аннотация
Вышиванюк М.В. Пореформенное развитие сельского хозяйства в регионе. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2002.
В диссертации изложены результаты исследования организационных аспектов развития аграрного сектора экономики Ивано-Франковской области после завершения реформирования земельных и имущественных отношений собственности и реструктуризации коллективных предприятий в более прогрессивные организационно-правовые структуры. Обоснованы наиболее важные цели, задачи, особенности, направления и механизмы дальнейшего развития агроформирований и индивидуальных хозяйств на новом этапе их развития. Наиболее важными слагаемыми достижения поставленных целей и задач в диссертации определены: разработка соответствующих теоретико-методологических подходов, обоснование стратегии постреформенного развития сельского хозяйства; разработка организационных направлений и механизмов решения совокупности проблем и задач; определение слагаемых обеспечения социально-экономической результативности развития отрасли на новом этапе ее развития; обоснование основных направлений оздоровления социальной и демографической ситуаций в сельских поселениях области; разработка системы соответствующих организационных механизмов, к определяющим из которых отнесены: организация постреформенного развития сельского хозяйства на началах углубления и повышения социально-экономической результативности развития аграрных отношений, активизация и повышение результативности последовательного мониторинга происходящих процессов и явлений, достаточно надежное кадровое, в первую очередь кадрово-управленческое, обеспечение постреформенного развития.
Принимается, что при осуществлении постреформенного развития должна учитываться совокупность особенностей функционирования аграрного сектора на этом этапе. В качестве определяющих определены следующие: глубокая переориентация целевых задач и механизмов развития в направлении максимально возможного учета интересов крестьян и других сельских жителей; полное преодоление разрушающих, дестабилизационных процессов и явлений, которые имели место на начальном этапе реформы, в интересах процессов созидательных; наиболее существенной чертой постреформенного развития должно стать его движение по восходящей, подчиненной достижению ожидаемых социально-экономических результатов; постреформенное развитие должно обеспечить последовательное утверждение на селе частного сектора в рамочных формах его проявления.
В диссертации обоснован вывод о том, что одной из определяющих исходных позиций постреформенного развития сельского хозяйства должна приниматься его последовательно стратегическая направленность. В практическом отношении применительно к исследуемой отрасли это должно означать формирование в области совокупности стратегических целей, задач и механизмов их реализации, направленных на оздоровление экономики региона в целом, его административных районов, агроформирований и других агроструктур. В качестве наиболее важных стратегических направлений пореформенного развития определены следующие: углубление социальной ориентации аграрных преобразований, их последовательное подчинение интересам крестьян и прочих сельских жителей; доведение до логического завершения развития земельных и имущественных отношений собственности и форм хозяйствования и обеспечение на этой основе становления на селе такого частного сектора, в котором нашлось бы место для всех сельских жителей; повышение социально-экономической результативности аграрных преобразований; ориентация развития аграрного сектора на конечные результаты при по возможности полном использовании собственных сил и умений. В диссертации разработаны конкретные предложения и механизмы по решению этих задач.
В системе социальных факторов ведущее место отводится укреплению и повышению эффективности функционирования всей системы жизнеобеспечения крестьян и всех жителей села, созданию условий для обеспечения их более высокой зарплаты (для достижения этой цели обоснован вывод о введении на селе гарантированной зарплаты, которая может только повышаться при недопущении ее снижения), преодоление безработицы на селе, восстановление и дальнейшее укрепление в нем социальной инфраструктуры. Особо важное место отводится вопросу оздоровления демографической ситуации на селе, формированию в нем, вокруг него и всей сельскохозяйственной сферы более благоприятной социально-психологи-ческой обстановки.
В организационном отношении ключевыми факторами достижения конечной цели послереформенного развития определены ее программное и кадровое (кадрово-управленческое) обеспечение, развитие на селе мелкого и среднего предпринимательства, в том числе обучение сельских предпринимателей рыночной практике, укрепление и дальнейшее развитие рыночной инфраструктуры, проведение активного, объективного и действенного мониторинга. По каждому из этих направлений в диссертации определены и реализуются в практике конкретные организационные, социальные и другие задачи и практические меры.
Ключевые слова: регион, аграрные отношения, аграрная реформа, постреформенное развитие, организация, крестьянский интерес, собственность, социальное развитие, становление частного сектора, система жизнеобеспечения сельских жителей.
Summary
Vyshyvanjuk M.V. “The Post Reform Development of Agriculture in an Administrative Region”
Thesis for a degree of a “Candidate of Economic Sciences” specialty 08.07.02.ґ: “Economics of Agriculture and Agro-Industrial Complex”. The Research Institute of Agricultural Economics of the Ukrainian Academy of Agricultural Sciences, Kyiv, 2002.
The dissertation presents the results of a research in the methodological and practical approaches to the development of an agricultural sector of the Ivano-Frankovsk area at the final stage of introduction of reforms in land and property ownership. This stage is characterized by the substitution of the former agricultural entities by more efficient private enterprises and farms. The author investigates specific trends and mechanisms of the formation and further development of private agricultural units, and proves that matters of organization and management are the most decisive for the successful functioning of the post reform economy.
The dissertation defines and emphasizes the significance of the human and social aspects of the reforms: the development of program support and management training. It specifically demonstrates that the improvement of the demographic situation as well as in the social and psychological environment of the population in the rural areas are the main factors of the successful implementation of these reforms.
Key words: region, agrarian relations, agrarian reform, post reform development, rural Interest, property, social development, private sector assessment.
Підписано до друку 11.03. 2002.
Формат 60х801/16. Папір офсетн.
Обл.-вид. арк. 1,0. Ум. друк. арк. 1.
Наклад 100 прим. Зам. № 35
ДОД Інституту аграрної економіки УААН.
вул. Героїв оборони, 8, 03680, м. Київ, МСП
