ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УААН

БЕРЕЗОВСЬКИЙ АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 619:616. 99-084/-885:615

ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ДЛЯ ТЕРАПІЇ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ІНВАЗІЙНИХ ХВОРОБ ТВАРИН

16. 00. 11 – паразитологія, гельмінтологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі паразитології та тропічної ветеринарії Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України та Товаристві з обмеженою відповідальністю “Німецько-українська науково-виробнича фірма “Бровафарма”

Науковий консультант – доктор ветеринарних наук, професор

Галат Владислав Федорович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри паразитології та тропічної ветеринарії

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Тараненко Іван Лукич,

Одеський державний аграрний університет, професор кафедри епізоотології та паразитології;

доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник

Машкей Ігор Анатолійович, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, завідувач відділу паразитології;

доктор ветеринарних наук Коцюмбас Ігор Ярославович,

Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, заступник директора з наукової роботи.

Провідна установа Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, кафедра паразитології та рибництва Міністерства аграрної політики України, м. Львів

Захист відбудеться “20” травня 2003 р. о 9-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий “19” квітня 2003 року

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор ветеринарних наук Бабкін А.Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успішна боротьба з інвазійними хворобами тварин можлива лише за наявності високоефективних ветеринарних лікарських засобів (Бессонов А.С., 1997; Taylor M., 2000). Проте арсенал вітчизняних протипаразитарних препаратів досить обмежений. За останнє десятиліття науково-виробничі установи країни запропонували досить обмежену кількість нових лікарських засобів. Це привело до насичення ринку в Україні дорогими імпортними ветеринарними препаратами. Нерідко рекомендації щодо їх застосування розроблені без урахування існуючих умов виробництва продукції тваринництва, наявної епізоотичної ситуації, резис-тентності тварин та екологічного впливу місцевих факторів (Артеменко Ю.Г., 1996). Це, в свою чергу, в наших умовах є однією з причин їх низької ефективності (Шеховцов В.С., Приходько Ю.О., Луценко Л.І., 1998).

Терапевтична ефективність ветеринарних препаратів залежить у першу чергу від хімічної активності діючої речовини, важкості патологічного процесу та фізіологічного стану організму тварин. Проте експериментально доведено, що суттєве значення також мають лікарська форма та технологія виготовлення препаратів, їх фізичний стан, властивості складових компонентів і шляхи введення в організм (Parrak V., Zeikova S., 1982; Берёзкина С.В., Саушкин В.В., 2001). Отже, поряд зі створенням нових протипаразитарних препаратів, не менш важливим фактором є удосконалення технології виготовлення існуючих лікарських засобів.

Задовольнити потреби населення країни в продуктах високої санітарної якості та створити експортний потенціал виробів із тваринницької продукції, здатного витримувати жорсткі умови європейських стандартів, неможливо без гарантованого ветеринарного благополуччя галузі щодо зооантропонозів та паразитозів сільськогосподарських тварин. Забезпечення власників тварин необхідним асортиментом ефективних засобів боротьби з інвазійними хворобами, недорогих за ціною, в зручних для застосування форм – шлях до подальшого розвитку тваринництва. Досягнути цього можна тільки при розробці та виробництві високоефективних дешевих вітчизняних лікарських засобів чи вдосконалення вже відомих ветеринарних препаратів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до: наказу Головного Держав-ного інспектора ветеринарної медицини України “Про розробку програм щодо виробництва ветеринарних препаратів на підприємствах України” за №1/3 від 10.01. 1993 р. Вона є окремим фрагментом цілого ряду наукових програм, а саме: Міждержавної науково-технічної програми із проблем ветеринарної паразитології на 2001-2005 рр., розділу “Наукові основи вдосконалення та створення нових високоефективних і екологічно безпечних методів боротьби з паразитарними хворобами в країнах СНД”; галузевої науково-технічної програми УААН на 2001-2005 рр. “Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”, напряму “Високо-ефективні системи захисту сільськогосподарських тварин від хвороб”
(№ держреєстрації 0101V002826); науково-виробничих програм Національ-ного аграрного університету “Прогноз розповсюдження підшкірних оводів у різних зонах України, вдосконалення методів діагностики, лікування та профілактики гіподермозу великої рогатої худоби” (№ держреєстрації 0197V007114), “Бабезіоз собак (епізоотологія, патогенез та заходи боротьби)” (№ держреєстрації 0100V002839), “Сетаріоз великої рогатої худоби (епізоото-логія, патогенез, імунітет, розробка заходів боротьби і профілактики)”
(№ держреєстрації 0101V003463).

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень – розробити теоретичні основи та клініко-експериментальне обґрунтування створення нових лікарських форм вітчизняних хіміотерапевтичних препаратів для лікування і профілактики інвазійних хвороб тварин та широке впровадження їх у практику ветеринарної медицини.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:–

провести моніторинг стану виробництва лікарських засобів в Україні та розвинутих країнах світу й вивчити потреби внутрішнього ринку в окремих протипаразитарних препаратах;–

відпрацювати на основі клініко-експериментальних досліджень і виробничих випробувань технологію виготовлення лікарських форм протипаразитарних препаратів, які б за показниками ефективності та безпечності не поступалися зарубіжним аналогам, в той же час були дешевшими;–

визначити терапевтичну ефективність розроблених препаратів при основних інвазійних хворобах тварин;–

дослідити вплив розроблених препаратів на організм тварин;– 

вивчити фармакокінетику антигельмінтиків на продуктивних тваринах та встановити їх каренцію;–

розробити нормативну документацію на виготовлення й застосування запропонованих лікарських форм: настанови по застосуванню, технічні умови, технологічні регламенти;– 

встановити економічну ефективність запропонованих протипара-зи-тарних засобів.

Об’єкт дослідження: тварини (велика і дрібна рогата худоба, коні, свині, собаки, коти, кури, фазани, білі щурі та миші); збудники паразитарних хвороб (гельмінти, кліщі, комахами та їх личинки, найпростіші організми); продукти хімічного синтезу (альбендазол, бензалконіум хлорид, вермитокс, диміназен ацетурат, івермектин, клозантел, левамізол, ніклозамід, оксибен-дазол, празиквантел, триклабендазол, фенбендазол);

Предмет дослідження: розробка лікарських форм хіміотерапевтичних препаратів, визначення їх протипаразитарних властивостей, впливу на організм тварин та оцінка економічної ефективності.

Методи дослідження: загальноприйняті гельмінтоскопічні методи (овоскопія, гельмінтоскопія, гельмінтоларвоскопія); гематологічні, імуноло-гіч-ні, біохімічні та токсикологічні тести. Фармакологічну сумісність створених комплексних препаратів визначали методом часопролітної плазмово-десорбційної мас-спектрометрії. Динаміку розподілу антигельмін-тиків в органах і тканинах та терміни їх виведення з організму продуктивних тварин відслідковували за допомогою хроматографічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні на підставі клініко-експериментальних досліджень обґрунтовано розробку нових комбінацій фармацевтичних субстанцій при конструюванні протипара-зитарних лікарських засобів для ветеринарної медицини. Досліджено їх вплив на організм тварин, встановлено їх терапевтичну ефективність та доведено економічну доцільність застосування. Розроблено чи вдосконалено технології виробництва цих лікарських форм.

На основі методу мас-спектрометричного моделювання та принципу синергізму діючих речовин і складових частин вперше створено вітчизняні комплексні антигельмінтики широкого спектру дії та розроблено зручні форми упакування для індивідуального застосування хворим тваринам (бровадазол-плюс, брованол, брованол-плюс, комбітрем).

Вперше запропоновано новий комплексний вітчизняний препарат комбітрем, що згубно діє не тільки на статевозрілі, а й на личинкові стадії розвитку фасціол та відпрацьовано технологію виготовлення трьох його лікарських форм.

Доведена пряма кореляція ефективності дегельмінтизації худоби хворої на фасціольоз в залежності від інтенсивності інвазії. Запропоновані зміни до настанов по застосуванню стосовно існуючих препаратів щодо боротьби з цією хворобою.

Досліджено фармакокінетику найбільш застосовуваних антигельмінтиків і встановлено терміни їх виведення з організму продуктивних тварин.

Розроблено нову схему використання мінімальних доз бровермектину при ранній хіміотерапії гіподермозу великої рогатої худоби, що дозволяє суттєво зменшити затрати на проведення лікувально-профілактичних заходів.

Експериментально доведено ефективність бровермектину і бронтелу для дегельмінтизації великої рогатої худоби, ураженої сетаріями.

Розроблено новий метод застосування бронтелу для лікування домашніх тварин, хворих на отодектоз. Обґрунтовані його терапевтичні дози та доведено їх нешкідливість для організму тварин.

Вдосконалено хіміотерапію бабезіозу собак. Нова схема введення азидин-вет дозволила уникати його негативного впливу на організм тварин, характерного для лікарських форм на основі диміназену ацетурату.

Встановлено новий дезінвазійний ефект дезінфектанту на основі бензалконіум хлориду – бровадезу-20. Відпрацьовано дози й експозиції використання робочих розчинів та доведено його переваги у порівнянні з іншими дезінвазійними препаратами.

Наукова новизна виконаної роботи підтверджена п’ятьма патентами на винаходи.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені моніторингові та маркетингові дослідження зовнішнього й внутрішнього ринку протипаразитарних засобів підтвердили необхідність створення в Україні їх промислового виробництва. В процесі виконання дисертаційної роботи автором розроблено нормативу документацію та організовано серійне виробництво 26 лікарських форм 11 хіміотерапевтичних препаратів. За механізмом основної дії вони відносяться до різних груп: антигельмінтики (бровадазол, бровальзен, бровадазол-плюс, бровалевамізол, брованол, брованол-плюс і комбітрем); комплексні протипаразитарні препарати з політропною інсектицидною та антигельмінтною діями (бронтел, бровермек-тин); антипротозойний препарат (азидин-вет) та дезінфектант з вираженими дезінвазійними властивостями (бровадез-20). Їх виробництво істотно зменшило залежність держави від імпорту аналогічних препаратів, а за рахунок низьких цін вони є більш доступними для споживачів.

Результати досліджень знайшли відображення: в підручнику “Паразитологія та інвазійні хвороби тварин” (2003); посібниках “Препарати для ветеринарної медицини” (1995), “Лікарські препарати нового покоління для ветеринарної медицини” (2000); “Атлас гельмінтів тварин” (2001), “Довідник лікаря ветеринарної медицини” (2003); рекомендаціях “Рекомен-дації про заходи боротьби з гельмінтозами жуйних тварин”, затверджених Секцією ветеринарної медицини науково-методичної ради Мінагрополітики України (протокол №1 від 26.12. 2001 р.); “Діагностика та заходи боротьби з бабезіозом собак”, затверджених Вченою радою Національного аграрного університету (протокол №5 від 27.12.2001 р.); “Методичні вказівки з діагностики філяріатозів тварин та стратегія основних лікувально-профілактичних заходів при них”, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини Мінагрополітики України №15-1-1-1/1630 від 23.08.2002 р.

Особистий внесок здобувача. Дисертант розробив і запропонував нові науково обґрунтовані підходи в розробці і випуску різних лікарських форм ветеринарних препаратів на основі застосування методу мас-спектро-мет-ричного моделювання.

Дисертант самостійно провів аналіз наукової літератури, власноручно сформулював плани наукових досліджень, розробив програми і календарні графіки, методи та схеми проведення дослідів. Брав безпосередню участь у проведенні експериментів, провів статистичну обробку й узагальнення одер-жаних результатів, сформулював висновки та практичні рекомендації для виробництва, а також особисто розробив настанови по застосуванню запропо-нованих препаратів, технологічні регламенти та технічні умови на їх виготовлення.

Ряд виробничих та лабораторних експериментів дисертант провів спільно з науковими співробітниками, які є співавторами окремих публікацій, що включені до списку робіт, виконаних за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні матеріали дисертаційної роботи були представлені та обговорені на: науково-практичній конференції паразитологів України (м. Київ, 3-5 листопада 1999 р.); VIII European Multicolloguium of Parasitology (Poznan, 10-14 September 2000); науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і аспірантів НАУ (м. Київ, 15-16 березня 2001 р.); 5-му з’їзді паразито-ценологів України (м. Харків, 5-6 квітня 2001 р.); Всеросійській науковій конференції “Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями”
(м. Москва, 23-24 травня 2001 р.); міжнародній науковій конференції “Сучасна аграрна наука: напрямки, проблеми і шляхи їх вирішення”
(м. Львів, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю від дня народження А.І. Собка (смт. Новий Світ, 17-19 вересня
2001 р.); науково-практичній конференції “Сучасні ветеринарні та техноло-гіч-ні аспекти свинарства” (м. Київ, 28-29 березня 2002 р.); науковій конференції ”Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями (зоонозы)” (м. Москва, 22-23 травня 2002 р.); 1-й міжнародній науково-прак-тичній конференції з питань зооветеринарного бізнесу (м. Ялта, 17-19 червня 2002 р.); XII конференції Українського наукового товариства паразитологів (м. Севастополь, 10-12 вересня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “ІЕКВМ – 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (м. Харків, 15-19 жовтня 2002 р.).

Публікації. За матеріалами опубліковано 50 робіт (17 одноосібних), в тому числі: одному підручнику, 3 довідкових посібниках, 3 методичних рекомендаціях, 25 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 5 патентах на винахід, 4 зарубіжних виданнях, 7 матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 451 сторінках комп’ютерного друку, ілюстрована 56 таблицями, 35 рисунками і складається із: вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів експериментів, висновків та рекомендацій виробництву, список використаних джерел 616 найменувань, у тому числі 142 іноземних, та 40 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Експериментальна частина, апробація та виробнича перевірка результатів досліджень проводилась протягом 1993-2003 рр. у науково-виробничій фірмі “Бровафарма” (м. Бровари Київської обл.), на кафедрі паразитології та тропічної ветеринарії НАУ, в лабораторіях паразитології і диференційної діагностики ІЕ УААН (м. Рівне), в лабораторіях паразитології і токсикологічного моніторингу ІЕКВМ УААН (м. Харків).

Науково-виробничі досліди з вивчення ефективності нових лікарських форм препаратів виконані в господарствах Київської, Житомирської, Полтавської, Рівненської, Тернопільської, Сумської та Харківської областей. Об’єктом досліджень були 2054 тварини, в тому числі: свині – 618, велика рогата худоба – 964, вівці – 106, коні – 99, домашні тварини (собаки, коти) – 96, птахи (кури, фазани) – 110, лабораторні тварини (білі миші, щури) – 98. В експериментах були використані фармацевтичні субстанції:– 

фенбендазол (хімічна назва метил-5-(феніл-тіо)-бензимідазол-2-карбамат);–

альбендазол (5-(пропіл-тіо)-1-n-бензимідазол-2-іл-карбамат);– 

триклабендазол (6-хлор-5-(2,3-дихлорфенокси-)-2-метил-тіо-бензимі-да-зол);

–

Ці хімічні сполуки відносяться до групи бензимідазолів.

Івермектин (у хімічному відношенні визначається як суміш з вмістом не менш як 80% 22,23-дигідроавермектину В1а і не більш як 20% 22,23-дигідро-авермектину В1b), відноситься до групи макроциклічних лактонів;–

левамізолу гідрохлорид (Д, L-2,3,5,6-тетрагідро-6-феніл-імідазо-(2,1-в) тіазол-гідрохлорид), відноситься до групи тетраімідазолів;–

клозантел (N-{5-хлор-4-[(4-хлоро-феніл)ціанметіл]-2-метілфеніл}-2-гідроокси-3,5-дійодбензамід), відноситься до групи саліціланілідів;–

ніклозамід (2,5-дихлор-4-нітросаліціланілід), відноситься до групи саліціланілідів;–  

празиквантел (2-циклогексілкарбоніл-1,3,4,6,7,11b-гексагідро-2Н-піра-зино[2,1а]-ізохінолінол), відноситься до групи піразінізохінолінів;–

диміназен ацетурат (1,3-біс[4-гуаніл-феніл]триазиндиацетурат), відноситься до сполук ацетингліцину;–

бензалконіум хлорид (алкол-2-метіл-бензіл-амонію хлорид), відноситься до четвертинних солей амонію з групи амінових похідних.

З метою виявлення екстенсефективності (ЕЕ) та інтенсефективності (ІЕ) препаратів проби калу відбирали безпосередньо після дефекації або індивіду-ально з прямої кишки. Одержаний матеріал досліджували стандартизованим методом Г.А. Котельникова і В.М. Хренова (1980), з насиченим розчином гранульованої аміачної селітри, за методикою А.Й. Меремінського та
І.Я. Глузмана (1976), стандартним методом послідовних промивань або його модифікацій (В.Н. Трач, 1992). Визначення виду гельмінтів проводили за формою, кольором та іншими характеристиками їх яєць, поданих у довіднику (D. Thienhont et. al., 1990). Ступінь обсіменіння яйцями гельмінтів об’єктів навколишнього середовища, пов’язаних з утримуванням свиней визначали за методом А.І. Корчагіна (1986). Інтенсивність гельмінтозної інвазії встанов-лювали методом підрахунку кількості яєць в 1 г фекалій за допомогою мікроскопу при малому збільшенні або методом підрахунку кількості гельмінтів під час неповного гельмінтологічного розтину тварин.

Діагноз на саркоптоз підтверджували мікроскопічними дослідженнями зскрібків шкіри від хворих свиней за методикою В.Ф. Галата і В.О. Єв-ста-ф’євої (2002).

При створенні комплексних протипаразитарних препаратів в якості основного методу використовували часопролітну плазмово-десорбційну мас-спектрометрію (ПДМС) за методом А.В. Лисиці та співавт. (1998). Ідентифікацію та оцінку стану діючих речовин у сумішах, їх хімічну сумісність, аналіз компонентного складу субстратів різного походження проводили за характером мас-спектрів, інтенсивністю та співвідношенням комплексу піків, аддуктів, асоціатів, похідних.

Для виявлення мутагенного впливу запропонованих антигельмінтиків застосовували методику L.E. Ford et J.U. Hamerton (1956). Досліди проводили на семи групах білих щурів. Мутагенну дію оцінювали шляхом порівняння частоти та спектра хроматосомних аберацій у дослідних і контрольній групах тварин. Спостереження за хромосомами проводили під мікроскопом “Jenamed-2” (Х1000). Від кожного щура аналізували по 50 зафарбованих метафазних пластинок. Облік аберацій хромосом проводили згідно з рекомендаціями ВООЗ (1986).

Фармакокінетику і фармакодинаміку бровальзену та бровадазолу вивчали на свинях, вівцях, коровах і курях. Хроматографічні дослідження проб на наявність препаратів в органах, тканинах, а також у молоці та яйцях дослідних тварин проводили за методикою розробленою співробітниками лабораторії токсикологічного моніторингу ІЕКВМ УААН (патентна заявка).

Дослідження з щодо виявлення резистентності ціастомін до антигельмінтних лікарських засобів проводили на Дібрівському кінному заводі, Полтавської області. Для визначення резистентності стронгілід використовували тест зменшення кількості яєць у фекаліях (faecal egg count reduction test – FECRT, 1991). Для дослідження були розроблені дисертантом бензимідазольні препарати: бровальзен і бровадазол і порівнювали їх дію з лікарськими засобами на основі авермектину: універм (0,2% аверсектин, порошок) та еквісект (1% аверсектин, паста) виробництва НВО "Фармбіомед" (Росія).

Морфологічні, біохімічні та імунологічні дослідження крові проводили в ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК НАУ, ІЕ УААН, ІЕКВМ УААН, Центральній державній лабораторії ветеринарної медицини. Кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну визначали за допомогою КФК згідно інструкції. Кількість лейкоцитів підраховували в камері Горяєва. Лейкограми та абсолютний вміст популяцій лейкоцитів вираховували за загальноприйнятими методиками (Чумаченко В.Ю. та співавт., 1990), швидкість зсідання еритроцитів (ШЗЕ) – за методом Панчен-кова Т.П. (1984). Вміст загального білка визначали рефрактометричним методом за Рейссом (1971), вміст кальцію – трилонометричним методом за Луцьким Д.Я. (1968), загальний та неорганічний фосфор – за методом Брігса у модифікації Іванівського С.Д. (1987), лужний резерв – за методом, описаним Прохоровським М.І. (1982). Показники резервної лужності та каротину встановлювали за загальноприйнятими методиками, відносний та абсолютний вміст імуно-компетентних клітин Т- і В-лімфоцитів – за методикою Чернушенка Є.Ф. та співавт. (1988). Рівень імуноглобулінів у крові визначали методом радіальної імунодифузії за Манчіні (1990) з використанням відповідних діагностику мів (Чехія), бактерицидну та лізоцимну активність сироватки крові – за загальноприйнятими методами (Ю.М. Марков,
В.Ю. Чумаченко, 1990). Визначення активності АсАТ (К.Ф.2.6.1.1.) і АлАТ (К.Ф.2.6.1.2.) проводили за Reiman et Frankel у модифікації А.М. Ошековича і Б.І. Мільнера (1965).

Дезінвазійні властивості бровадезу-20 вивчали за методикою А.П. Сімо-нова та співавт. (1983). Об’єктом для цих досліджень були яйця нематод Toxascaris leonina, які виділяли з матки самок гельмінтів. Їх культивували до інвазійної стадії за методикою П.А. Астаф’єва та співавт. (1983). Біологічні проби ставили на білих мишах.

Статистичну обробку цифрових показників отриманих результатів проводили на персональному комп’ютері з використанням програм Microsoft Excel for Windows 2000.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Моніторинг виробництва протипаразитарних препаратів у світі та в Україні. За даними COMISA (Всесвітня конфедерація виробників ветеринарних лікарських засобів), у 1990 р. було продано ветеринарних препаратів на суму 7,65 млрд. доларів. Надалі спостерігалося щорічне зростання реалізації, пік якої (11,25 млрд. доларів) був зафіксований в 1999 році. У наступні роки відмічалося деяке зменшення об’ємів продажу лікарських засобів. В 2001 р. вони становили 11,05 млрд. доларів, з них 3,15 млрд. (28,5%) були протипаразитарні препарати. В структурі реалізації антигельмінтиків найбільшим попитом користувались препарати макроцик-лічних лактонів (51,6%), бензимідазолів (21,7%), імідазолтіазолів (16,5%), похідні інших груп становили 10,2%.

В Україні подібна статистика тільки починає вестися. Виробництво субстанцій ацемідофену, фенасалу, кремнефтористого натрію та ряду препаративних форм антигельмінтиків на їх основі, протягом 1993-1995 рр. було зупинено. В подальшому наповнення ринку відбувалося за рахунок імпорту та поступового нарощування виробництва вітчизняних препаратів.

Станом на 01.07.2002 р. загальна кількість зареєстрованих імпортних протипаразитарних препаратів складала 149 найменувань, у тому числі: 63 – антигельмінтики, 47 – інсектициди, 13 – кокцидіостатики та 26 – інші лікарські засоби для знищення з екто- та ендопаразитів тварин. Із загальної кількості антигельмінтних засобів, 45 лікарських форм (71,4%) виготовлено на основі лише трьох діючих речовин: альбендазолу, левамізолу та авермектинів. Аналогічна картина спостерігається при аналізі лікарських засобів, що належать до інших груп. Це свідчить про низький рівень маркетингових досліджень українського ринку ветеринарних препаратів з боку більшості присутніх на ньому імпортерів. Не краще аналізують його і вітчизняні виробники, які за останні три роки придбали технічні умови для виготовлення 15 препаратів на основі лише одного альбендазолу.

За даними корпорації “Укрзооветпромпостач” у загальній реалізації ветеринарних препаратів у 2002 році протипаразитарні становили 15,5%. Переважна більшість їх – вітчизняного виробництва. В об’ємі реалізації антигельмінтиків найбільший відсоток займали бензимідазоли (74,7), імідазолтіазоли – (6,9), макроциклічні лактони (3,1), інших хімічних груп – 15,3%. Така структура суттєво відрізняється від світової. Це можна пояснити в першу чергу вартістю препаратів. Так дегельмінтизація худоби бензимідазолами обходиться в 1,5-3 рази дешевше, ніж препаратами інших груп.

Ефективність лікарських форм на основі фенбендазолу. Лікарські форми: порошок, таблетки, капсули. (Настанова по застосуванню №15-14/50 від 13.08.1993 р. і ТУ У 46.15.316-98) та бровадазол-гель у шприцах-тубах – для коней (Настанова по застосуванню №15-14/2 від 20.01.2003 р.).

Ефективність бровадазолу та оцінку його впливу на продуктивність і збереження тварин вивчали на свинопоголів’ї племферми СВАП “Агрофірма Калита” (Київська обл.). В експерименті використали відлучених від маток 104 поросята, віком 65-70 діб, масою тіла 11,3-14,8 кг. Екстенсивність їх зараження гельмінтами перед початком досліду становила: аскарисами – 100%, езофагостомами – 26,9%, трихурісами – 43,3%. Дослідним групам застосовували бровадазол у дозі 8 г на тварину, що за діючою речовиною (ДР) становило 30 мг/кг маси тіла – груповим методом. Попередньо антигельмінтик змішували з такою кількістю комбікорму: для першої дослідної групи – однодобовий раціон, для другої групи – тридобовий раціон, для третьої групи – семидобовий раціон. Згідно результатів досліджень на
30-ту добу після дегельмінтизації у поросят першої групи по аскарисах ЕЕ становила 60%, ІЕ – 92,7%; по езофагостомах – 100 %; по трихурісах ЕЕ – 54%, ІЕ – 83,4%; у тварин другої і третьої груп по всіх видах збудників – ЕЕ та ІЕ становили 100%. На 60-ту добу у першій і другій групах яйця аскарисів знаходили в половини тварин, у третій групі – тільки в чотирьох поросят (15,4%). У контрольній групі за експериментальний період інвазованість тварин гельмінтами не знижувалася, на санітарний забій було вибракувано
5 поросят (19,2%). З першої дослідної групи за цей час було вибракувано дві (7,7%), а з другої і третьої – по одній тварині (3,8%).

Середньодобовий приріст дослідних тварин на 25,8-29,2% перевищив аналогічні показники поросят контрольної групи. Таким чином, бровадазол при кишкових нематодозах, особливо в подрібнених дозах, забезпечує краще збереження свинопоголів'я, сприяє збільшенню їх продуктивності.

Ефективність лікарських форм на основі альбендазолу. Лікарські форми: порошок, емульсія, таблетки (Настанова по застосуванню №15-14/59 від 09.09.1994 р. та № 15-14/481 від 18.10.2002 р. і ТУ У 46.15.314-98).

Визначення антигельмінтної ефективності бровальзену здійснювали на 9 вівцях спонтанно інвазованих фасціолами. Їх розділили на 2 групи. Дослідним тваринам (n=5) згодували бровальзен з кормом у дозі 1,3 г/10 кг маси тіла. У тварин відбирали проби крові та фекалій до початку експерименту, а також через 7 і 14 діб після дегельмінтизації. Гельмінто-овоскопічні дослідження показали високу ефективність бровальзену. Так, через 14 діб після дегельмінтизації у 4-х овець яйця трематод не виявлено. В однієї тварини тривало виділення яєць фасціол, проте їх кількість зменшилася у 4 рази. В той же час в овець контрольної групи (n=4) показники екстенсивності та інтенсивності інвазії не знижувалися.

Вивчення динаміки вмісту еритроцитів показало тенденцію зниження їх у тварин дослідної групи – з 8,92±0,69 до 8,01±0,42 Т/л. Показники гемоглобіну коливалися у межах 9,71±0,31 – 9,79±0,33 г/л крові. В овець контрольної групи вміст гемоглобіну вірогідно (Р>0,05) знизився із 10,49±0,24 до 9,37±0,37 г/л.

Кількість лейкоцитів у тварин дослідної групи була в межах 8,22±0,76 – 8,27±0,62 Г/л. В овець контрольної групи кількість лейкоцитів зменшилася з 7,6±0,76 до 6,47±0,13 Г/л (Р>0,05). Абсолютний вміст сегментоядерних нейтрофілів під час досліду був у межах 1,73±0,21 – 2,09±0,24 (дослідна) та 1,52±0,16 – 2,22±0,29 Г/л (контрольна група).

Абсолютний та відносний вміст Т-лімфоцитів в овець дослідної групи був відповідно в межах 0,71±0,11 – 0,87±0,09 Г/л та 13,55±1,04 – 14,87±
± 1,06%. Ці ж показники у тварин контрольної групи становили 0,58±0,14 – 0,79±0,15 Г/л та 14,06±0,58 – 15,5±0,25%.

Показники абсолютного вмісту В-лімфоцитів також суттєво не відрізнялися: 0,38±0,05 – 0,45±0,5% – у дослідних та 0,44±0,08 – 0,43±0,04% – у контрольних тварин.

У тварин дослідної групи вміст загального білка був вищим, ніж у контрольній. Кількість імуноглобулінів у тварин контрольної групи протягом експерименту дещо знизилася. На основі одержаних даних можна зробити висновок, що бровальзен у рекомендованих терапевтичних дозах не впливає на основні показники клітинного та гуморального імунітету дегельмін-тизованих тварин.

Вивчення ефективності бровальзену в комбінації з імуномодулятором левамізолом при фасціольозно-парамфістоматозній інвазії великої рогатої худоби провели на молочно-товарній фермі ПОСП “Колос” (с. Нижня Котельня, Житомирська обл.). В експерименті було використано 110 корів чорно-рябої породи віком 3–5 років. З них було сформовано дві дослідні групи (n=50) та одну контрольну (n=10).

Тваринам першої групи давали бровальзен із розрахунку 100 мг ДР/10 кг. Другій групі застосовували препарат з умовною назвою "бровальзен-плюс", доза якого на 10 кг маси тіла становила 100 мг альбендазолу та 30 мг левамізолу гідрохлориду.

Інтенсивність фасціольозної інвазії до дегельмінтизації та через 21 добу після неї суттєво змінилася. Стосовно фасціол більш ефективною виявилася комбінація бровальзену з левамізолом, проте обидва препарати були малоефективними щодо статевозрілих парамфістом. Аналіз гематологічних показників свідчить, що в кожній з груп відмічено деякі зміни в крові тварин щодо вихідних даних. Так, наприклад, у тварин першої групи відбулося достовірне збільшення гемоглобіну на 2,8% та сегментоядерних нейтрофілів на 1% У той же час спостерігали зменшення еозинофілів на 5% (Р<0,001) і моноцитів – на 3% (Р<0,01). У другій групі зареєстровано збільшення гемогло-біну на 8,6% (Р<0,01), еритроцитів на 1,4%, сегментоядерних нейтро-філів на 8% (Р<0,01) та моноцитів на 3%.

Ефективність бронтелу. Бронтел-10% лікарська форма – ін’єкційний розчин (Настанова по застосуванню №15-14/12 від 10.02.1998 р. і ТУ У 46.15.320-98).

У жуйних тварин, коней, собак і кролів лікарський засіб викликає загибель членистоногих (кліщі, личинки оводів), нематод органів травлення та їх личинок, а також трематод (статевозрілі фасціоли, дикроцелії та більшість їх личинок на пізніх стадіях розвитку).

Ефективність бронтелу при фасціольозі великої рогатої худоби з високим ступенем її інвазованості вивчали на тваринах КСП “Білоко-ровичиське” Олевського району Житомирської області. Дослід проводили на 48 коровах, віком 2,5–5 років. Тваринам трьох дослідних груп (n=12) внутрішньом’язово вводили бронтел-10% у дозі 0,25 см3, 0,4 та 0,5 см3/10 кг. Протягом тижня після дегельмінтизації за коровами вели клінічний нагляд.

До дегельмінтизації та через 21 добу провели дослідження фекалій тварин всіх груп. В дозах 0,25; 0,4 і 0,5 см3/10 кг маси тіла ЕЕ антигельмінтика становила відповідно 75, 83,3 і 91,7%, а ІЕ – 79,7; 94,1 і 97,1%. Кількість яєць фасціол у фекаліях тварин контрольної групи до і в кінці досліду не змінилася. Антигельмінтик не викликав змін у клінічному стані тварин.

Ефективність бровермектину. Лікарські форми: розчин для ін’єкцій і капсули (Настанова по застосуванню №15-14/188 від 19.10.1999 р., та
№ 15-14/143 від 12.03.2003 р. і ТУ У 24.4.14332579.05-03) та бровермектин-гель для коней (Настанова по застосуванню №15-14/1 від 20.01.2003 р.).

Дослід проводили на молодняку великої рогатої худоби в кількості 210 голів, віком 1,5-2 роки, вагою 250–400 кг у САПЗТ ім. Мічуріна та “Дубровський" Шосткінського району Сумської області. Обробку великої рогатої худоби проти личинок першої стадії підшкірних оводів провели 26.11.1999 р. Тваринам першої, другої і третьої дослідних груп підшкірно вводили відповідно бровермектин, баймек або дектомакс у дозі 1 см3/50 кг маси тіла. Проти личинок другої та третьої стадії розвитку підшкірних оводів обробку провели 19.02. 2000 р. Для цього використали зазначені вище лікарські засоби, які ввели тваринам четвертої, п’ятої і шостої дослідних груп (n=30) в аналогічних дозах.

Ефективність результатів хіміотерапії тварин визначали 28.04.2000 р. На ранній стадії хвороби найбільш ефективним виявився бровермектин (ЕЕ – 96,7%, ІЕ – 99%).

Хіміотерапія тварин зазначеними препаратами на пізніх стадіях перебігу хвороби була менш ефективною і становила: ЕЕ – 75-76%, ІЕ –
87-91%. Це відповідно на 5-19% та 4-12% нижчі показники в порівнянні з ефективністю цих же лікарських засобів при ранній хіміотерапії.

Встановлено, що в терапевтичній дозі бровермектин не спричиняє помітних змін у показниках крові тварин. Так, кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну у пробах крові до обробки бровермектином становила 2,9±0,2 Т/л і 7,48±0,63 г/л, а через 14 днів після застосування лікарського засобу – відповідно 3,0±0,22 Т/л і 7,72±0,64 г/л (Р<0,05). Вміст лейкоцитів залишався майже на однаковому рівні (відповідно 8,8±0,71 і 8,7±0,73 Г/л). Бактерицидна активність сироватки крові до обробки худоби препаратом у дослідній і контрольній групах становила 43,4±1,9% і 44,4±1,1%, а після дегельмінтизації тварин – відповідно 42±1,6% і 44,5±1,1%. Аналогічну картину спостерігали при дослідженні лізоцимної активності сироватки крові. Таким чином, одержані дані свідчать, що бровермектин не спричиняє негативних змін в організмі великої рогатої худоби.

Ефективність зменшених доз бровермектину при ранній хіміотерапії гіподермозу великої рогатої худоби вивчали на фермі СВК “Біла Криниця” Кременецького району Тернопільської області в період з листопада 2000 р. до квітня 2001 р. Протягом попереднього літнього сезону 190 корів госпо-дарства, віком від 2,5 до 5 років перебували в літніх таборах та на випасах. Більшість тварин мали середню вгодованість і масу тіла від 380 до 450 кг. Дослідним тваринам (n=150) підшкірно ввели по 2 см3 бровермектину. Ефективність препарату оцінювали через 4 міс. на основі результатів огляду і пальпації шкіри спини тварин. У 18 тварин дослідної групи було виявлено 54 жовен (від 1 до 6), у 40 контрольних – 276 жовен (7-22). Таким чином, при ранній хіміотерапії гіподермозу великої рогатої худоби бровермектином у дозі 2 см3 на тварину, що в 4 рази менше загальноприйнятої, одержано його високу ефективність (ЕЕ – 88%, ІЕ – 95,5%).

Ефективність цього лікарського засобу при сетаріозі великої рогатої худоби вивчали в СГПП “Кмитівське” Житомирської області. Експеримент проводився на 14-и телицях віком 16-18 міс. Тваринам дослідної групи (n=7) застосовували бровермектин у дозі 1 см3/50 кг маси тіла підшкірно двічі з інтервалом 7 діб. Перед початком хіміотерапії, через 7 і 14 діб після першого введення бровермектину у тварин обох груп відбирали проби крові для гельмінтоларвоскопічних і клінічних досліджень. Під час обстеження хворих на сетаріоз тварин встановлено, що всі вони були виснаженими, пригніченими, шкіра з ділянками облисіння, апетит знижений, у деяких – діарея. Кількість лейкоцитів (9,7±0,13 Г/л), еритроцитів (2,6±0,1 Т/л) і вміст гемоглобіну (6,78±0,17 г/л) були поза межами фізіологічної норми. Кольоровий показник підвищений (1,3). Такі зміни в крові свідчили про розвиток гіперхромної анемії, що було підтверджено при патолого-ана-томічному дослідженні трупів.

Про видужування хворих тварин після застосування бровермектину свідчать гематологічні показники. Так, кількість еритроцитів на 14-й день після дегельмінтизації значно зросла (3,8±0,95 Т/л), але нижньої межі фізіологічної норми не досягла. Вміст гемоглобіну (9,08±0,12 г/л) також підвищився в 1,3 рази порівняно з контролем (6,96±0,3 г/л). Кількість лейкоцитів у тварин коливалася у межах норми (6,4±1,4 Г/л).

Наявність мікросетарій в 1 см3 крові тварин контрольної і дослідної груп до застосування бровермектину була значною (19–21 личинки). Через тиждень після введення препарату в телиць дослідної групи кількість мікросетарій в 1 см3 крові різко знизилася (до 2-х екз.), а через два тижні – їх взагалі не знаходили, тоді як у тварин контрольної групи інтенсивність інвазії помітно зросла. Загальний стан дослідних тварин після застосування бровермектину значно поліпшився. У них відновився апетит і вони почали швидко набирати вагу. Таким чином, застосування бровермектину в загальноприйнятих для великої рогатої худоби дозах (1 см3/50 кг) дворазово, з інтервалом 7 діб, забезпечувало видужування тварин хворих на сетаріоз.

Ефективність бровалевамізолу. Лікарські форми: розчин для ін’єкцій, порошок, таблетки, капсули (Настанова по застосуванню №15-14/67 від 20.05.1999 р., та № 15-14/482 від 18.10.02. та ТУ У 24.4.14332579.01-02).

Вивчення в порівняльному аспекті антигельмінтної активності вітчиз-няних лікарських засобів при спонтанних гельмінтозах свиней та врахування економічних факторів щодо їх застосування провели на племфермі СВАП "Агрофірма Калита" Київської області. В дослідні групі було 140 голів свиней великої білої породи, віком 190–205 діб, масою тіла 50–55 кг. Перед початком досліду проведено дослідження фекалій. У всіх тварин (100%) встановлено наявність збудників аскарозу (інтенсивність інвазії становила від 2 до 142 яєць в 1 г фекалій), у 66 (47,1%) – езофагостомозу та в 32 (22,8%) – трихурозу. Тридцять тварин (21,4%) виявилися ураженими одночасно збудниками вказаних вище нематодозів. Після цього свиней розділили на
7 груп (n=20):–

першій групі вводили бровалевамізол у дозі 1 см3/10 кг підшкірно одноразово;–

другій – бровермектин (0,3 см3/10 кг) підшкірно одноразово;– 

третій – бровальзен (1,5 г/10 кг) перорально у суміші з кормом одноразово;–

четвертій – бровадазол (2 г/10 кг) перорально. Дозу антигельмінтика ділили на дві частини і згодовували з добовим інтервалом;–

п’ятій – бровадазол-плюс (1,5 г/10 кг) перорально з кормом одноразово;–

шостій – комбінований препарат (один із дослідних варіантів суміші оксибендазолу і левамізолу) в дозі 1 г/10 кг, перорально з кормом, двічі з добовим інтервалом.

Через 20 діб після застосування антигельмінтиків у свиней дослідних груп яєць збудників аскарозу і езофагостомозу не виявлено. Таким чином ефективність антигельмінтиків становила 100%. Яйця збудників трихурозу
(1-2 екз. в 1 г фекалій) були знайдені в чотирьох тварин першої групи. ЕЕ бровалевамізолу при трихурозі свиней становила 81,3%, ІЕ – 87,4%.

Одночасно з кожної групи було забито по три тварини з метою проведення повного гельмінтологічного розтину. В свиней дослідних груп гельмінтів не виявлено, а у тварин контрольної групи знайдено 4 екз. Ascaris suum, 7 – Trichuris suis та 6 – Oesophagostomum longicaudatum.

Найбільш високі прирости маси тіла спостерігали у тварин, яким вводили бровалевамізол (29,1%). Окупність антигельмінтних лікарських засобів за рахунок збільшення середньодобового приросту при застосуванні бровадазолу-плюс, комбінованого препарату, бровадазолу та бровалевамізолу відбувалася за дві-три доби.

Ефективність бровадазолу-плюс. Лікарські форми: порошок,
таблетки (Настанова по застосуванню №15-14/99 від 19.06.1996 р. і ТУ У 571/46.24175690.09-98).

Теоретичною підставою для розробки бровадазолу-плюс слугували одержані за допомогою сучасних фізико-хімічних методів дані про хімічну сумісність діючих речовин, та вивчення механізму їх дії. В першу чергу оцінювали стан діючих речовин у різнокомпонентних сумішах, сумісність інгредієнтів та вивчали структурні зміни, що відбуваються з ними при тривалому зберіганні. Мас-спектрограми з еквімолярної суміші складових бровадазолу-плюс – що була витримана в розчині протягом 50 діб, показали наявність всіх типових піків обох сполук, асоціатів і дисоціатів. Отже, в суміші цих речовин молекули їх не зазнали значних змін. Не виявлено також продуктів їх взаємодії, що говорить про хімічну сумісність цих компонентів.

На основі результатів цих досліджень до складу антигельмінтика бровадазол-плюс введено дві діючі речовини – фенбендазол та вермитокс. Вони мають різний механізм дії на гельмінтів. Фенбендазол гальмує засвоєння гельмінтами глюкози, і таким чином, порушує енергетичний обмін, а вермитокс вибірково паралізує м'язи гельмінтів. Спектр антигельмінтної дії фенбендазолу досить широкий. У той же час для досягнення високої ефективності проти деяких паразитичних червів, особливо A. suum, необхідно підвищувати його дозу у два рази. До вермитоксу досить чутливі аскариси. Проте на ряд інших видів нематод, особливо гематофагів (T. suis, Ollulanus tricuspis, Strоngyloides ransomi) вони діють слабко. Застосування комбінації вказаних двох діючих речовин в одному препараті завдяки синергізму дозволяє досягти високої антигельмінтної активності. Це дає змогу викорис-товувати їх при інвазійних хворобах у значно менших дозах та знизити собівартість затрат на терапевтичну обробку хворих тварин.

Проведеними науково-виробничими дослідами встановлено, що застосування бровадазол-плюс у дозі 1 г/10 кг з комбікормом груповим методом забезпечувало його 100% ефективність при основних кишкових нематодозах свиней.

Ефективність брованолу. Лікарські форми: порошок, таблетки, капсули (Настанова по застосуванню №15-14/182 від 13.10.2000 р. та
№ 15-14/394 від 18.10.2002 р. і ТУ У 24.4.14332579.02.-02).

Порошок брованолу включає: ніклозаміду 23%, оксибендазолу 3%, левамізолу гідрохлориду 4%, наповнювач 70%. Виходячи з аналізів мас-спектрограм, можна зробити висновок, що композиція розробленого антигельмінтика є хімічно сумісною в твердому стані (порошок, таблетки) і певний час у розчині.

Готові лікарські форми мають сукупні фармакологічні властивості трьох компонентів, які забезпечують широкий спектр протипаразитарної дії. У дозі 1 г/10 кг брованол виявив високу ефективність (100%) при токсокарозі, токсаскарозі та стронгілятозах собак. Встановлено, що при капіляріозі та трихурозі тварин для досягання високого ефекту дегельмінтизацію необхідно повторювати через 12 годин.

Ефективність брованол-плюс. Лікарські форми: порошок, таблетки, капсули (Настанова по застосуванню №15-14/395 від 18.10.2002 р. і ТУ У 24.4.14332579.03-02). В 1 г препарату (одні таблетці або капсулі) міститься: празиквантелу 50 мг; івермектину 2 мг; левамізолу гідрохлориду 38 мг; наповнювача 830 мг. Біофізичний аналіз молекулярної взаємодії досліджених ДР, які входять до складу брованол-плюс, показав, що