НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДОЛЖЕНКО ІННА ІВАНІВНА

УДК 631.151.6:633.63.664.1

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ВІДНОСИН

ПІДПРИЄМСТВ БУРЯКОЦУКРОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Лайко Петро Афанасійович,

Національний аграрний університет, завідувач кафедри податкової та страхової справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України

Борщевський Петро Прокопович,

Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, заступник голови Ради з наукової роботи

кандидат економічних наук, старший

науковий співробітник Пиркін Володимир Іванович, Інститут цукрових буряків УААН, завідувач сектора реформування внутрішньогосподарських відносин лабораторії економіки

Провідна установа - Інститут економіки НАН України, відділ економічних відносин АПК, м. Київ.

Захист відбудеться 20 лютого 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к.41.

Автореферат розісланий 17 січня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балановська Т.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах поглиблення ринкової трансформації і структурної перебудови аграрного сектора економіки України особливого значення набуває розвиток та удосконалення інтеграційних процесів між сільськогосподарськими товаровиробниками і переробниками сировини, об’єктивною передумовою яких є суспільний поділ праці. Ринковий механізм регулювання відтворювального процесу вимагає тіснішого виробничо-технологічного й організаційно-економічного поєднання виробництва сировини та її промислової переробки. Об’єднання зусиль розрізнених, самостійно функціонуючих підприємств та організацій аграрного, промислового, інфраструктурного секторів економіки, що спрямовані на створення єдиної цілісної виробничої, економічної та управлінської систем, забезпечують раціональніше використання природного, трудового, виробничого, інвестиційного потенціалів суб’єктів господарювання певної території.

У цій ситуації невідкладним завданням є створення інтеграційних систем як засобу підвищення ефективності роботи бурякоцукрового підкомплексу і стабілізації ринку цукру, збалансування економічних інтересів аграрних підприємств і цукрових заводів. Крім того, кооперування підприємств продуктового підкомплексу за схемою горизонтальної або вертикальної інтеграції створює передумови для прояву інших організаційних чинників, перш за все об’єднання виробників за професійною ознакою.

Вивчення наукових літературних джерел з даної проблеми показало, що найбільш вагомий внесок в теорію і методологію розвитку агропромислової інтеграції належить відомим вітчизняним вченим-економістам: В.Г. Андрійчуку, П.П. Борщевському, Ю.С. Коваленку, П.А. Лайку, Ю.П. Лебединському, П.П. Руснаку, П.Т. Саблуку, В.К Терещенку, О.М. Шестопалю, О.В. Шкільову,

О.М. Шпичаку та іншим.

Суттєві пропозиції методичного та практичного характеру з організації і розвитку форм та підвищення ефективності агропромислової інтеграції в бурякоцукровому підкомплексі внесли такі дослідники, як О.С. Богатиренко, В.С. Бондар, Є.В. Імас, О.С. Заєць, В.А. Кадієвський, М.Ю. Коденська, А.П. Каневський,

В.П. Март’янов, В.І. Пиркін, В.Г. Поплавський, В.Д. Слюсар, І.Г. Яремчук.

Проте в умовах трансформації агропромислових підприємств і розвитку форм господарювання багато аспектів цієї важливої проблеми вимагають подальших поглиблених досліджень з метою пошуку шляхів підвищення ефективності роботи бурякоцукрового підкомплексу. Одним з ключових завдань в цьому плані є необхідність вирішення ряду питань, пов’язаних із забезпеченням рівновигідного партнерства виробників і переробників сільськогосподарської продукції. Недостатнє опрацювання окреслених проблемних питань, а також їх методична та практична значущість визначають актуальність теми дослідження, його мету, завдання та структуру дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі організації агробізнесу Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету згідно з планом науково-дослідної роботи на 1999-2001 рр. за темою „Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад інтеграції та опрацювання практичних рекомендацій з удосконалення організаційно-економічних відносин підприємств бурякоцукрового підкомплексу в сучасних умовах господарювання.

Для досягнення зазначеної мети поставлені та вирішені такі наукові завдання:

- досліджено теоретико-методологічні засади сутності та визначено класифікаційні ознаки інтеграції у сфері виробництва і переробки сільськогосподарської продукції;

- визначено основні етапи та особливості розвитку інтеграційних процесів у бурякоцукровому підкомплексі;

- розроблено критерій та основні методичні підходи до оцінки економічної ефективності інтеграційних відносин підприємств бурякоцукрового підкомплексу;

- проаналізовано сучасні тенденції розвитку виробництва цукрових буряків і цукру та дано оцінку організаційно-виробничим й економічним відносинам у бурякоцукровому виробництві;

- визначено основні чинники, що впливають на ціноутворення, конкурентоспроможність підприємств та рівень витрат виробництва при формуванні й коригуванні ціни на цукор і цукрові буряки;

- обґрунтовано пропозиції щодо перспективних напрямів розвитку інтеграційних процесів у бурякоцукровому підкомплексі;

- опрацьовані організаційно-економічні принципи створення міжпрофесійних організацій виробників цукру.

Об’єктом дослідження є інтеграційні відносини підприємств бурякоцукрового підкомплексу Київської області.

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади й організаційно-економічні умови подальшого удосконалення процесу інтеграції підприємств бурякоцукрового підкомплексу.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання, який дає змогу комплексно дослідити інтеграційні відносини у бурякоцукровому підкомплексі в їх розвитку, взаємозв’язку та взаємозалежності. У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, які забезпечили вирішення поставлених завдань. Теоретичні і практичні розробки базуються на методі теоретичного пошуку, який використано при дослідженні наукової проблематики з питань агропромислової інтеграції; економіко-статистичних методах (монографічному, порівняння, групування, табличному, графічному), методі укрупнення результатів, кількісних методах аналізу, які покладено в основу аналітичної оцінки результатів діяльності підприємств, визначення масштабів і глибини кризових явищ у бурякоцукровому виробництві та ефективності інтеграційних відносин у бурякоцукровому підкомплексі Київської області; нормативному методі при прогнозуванні постійних і змінних витрат виробників цукрових буряків і цукру; прогностичному методі для визначення ціни цукрових буряків і цукру та перспектив діяльності міжпрофесійних організацій виробників цукру.

Інформаційною базою слугували Закони України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України щодо стимулювання розвитку сільського господарства, виробництва та регулювання ринку цукру, дані Держкомстату України і Міністерства аграрної політики України, річні звіти цукрових заводів і сільськогосподарських підприємств Київської області, база даних Інституту аграрної економіки УААН, літературні джерела, а також результати власних досліджень та розрахунків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному узагальненні засад розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу на основі удосконалення системи інтеграційних відносин між партнерами виробництва цукру в сучасних умовах господарювання. Найважливішими результатами досліджень, що характеризують їх новизну, розкривають зміст дисертації і виносяться на захист, є наступні:

- поглиблено теоретичні засади здійснення інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві доповненням класифікації вертикальної інтеграції маркетинговим і комплексним напрямами;

- запропоновано визначення інтеграційних відносин як взаємовідносин між рівноправними партнерами, що виходять із економічних інтересів кожної сторони та чинного законодавства;

- уточнено критерій та удосконалено систему показників оцінки економічної ефективності інтеграційних відносин підприємств бурякоцукрового підкомплексу за сукупними затратами праці, витратами виробництва та їх окупністю;

- виявлено закономірності та тенденції розвитку бурякоцукрового виробництва в досліджуваному регіоні, а також визначено, що рівень і динаміка окупності витрат виробництва цукрових заводів доходом і прибутком є значно вищими, ніж виробників цукрових буряків;

- удосконалено методичні підходи до формування ціни цукрових буряків і цукру, що базуються на нормативних постійних і змінних витратах на їх виробництво та однаковому рівні рентабельності;

- за запропонованими методичними підходами визначено розрахункові ціни цукрових буряків із врахуванням їх урожайності і цукристості, дигестії та фактичної ринкової ціни цукру;

- обґрунтовано перспективні організаційно-економічні форми виробничої інтеграції підприємств бурякоцукрового підкомплексу: контрактну, оренду землі цукровими заводами, створення машинно-технологічних станцій, спільних підприємств, виробничих і науково-виробничих систем;

- вперше запропоновано науково обґрунтовані принципи створення міжпрофесійних організацій виробників цукру та опрацьовано економічний механізм їх функціонування.

Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення дисертації доведено до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій для виробництва, що дає можливість широкого застосування викладених у роботі положень і пропозицій стосовно інтеграції аграрних підприємств з цукровими заводами. Впровадження результатів дисертаційного дослідження у виробництво сприятиме формуванню ефективних організаційно-економічних відносин між учасниками бурякоцукрового виробництва і, як наслідок, підвищить зацікавленість партнерів у нарощуванні обсягів виробництва цукрових буряків і цукру.

Положення, висновки і рекомендації, що містяться в дисертаційній роботі, впроваджені та використовуються у практичній діяльності сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання у сировинній зоні Кагарлицького цукрового заводу Київської області. Головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Київської області прийняло до впровадження пропозиції щодо створення міжпрофесійної організації виробників цукру. Матеріали дисертації викладені у заключному звіті про наукову-дослідну роботу „Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (реєстраційний номер 0199U002510).

Особистий внесок здобувача. Одержані наукові результати з теоретико-методологічних і практичних питань розвитку інтеграційних відносин підприємств бурякоцукрового підкомплексу є особистими розробками автора. Їх використання у практичній діяльності сільськогосподарських підприємств і цукрових заводів сприятиме стабілізації та розвитку ринку цукру.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати і висновки дисертаційної роботи викладені автором у доповідях на науково-практичній конференції „Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової трансформації" (м. Київ, Національний аграрний університет, 29-30 березня 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 50-річчю економічного факультету НАУ „Механізм господарювання та економічного зростання АПК: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, Національний аграрний університет, 18-19 жовтня 2001 р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників „Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, Інститут аграрної економіки, 22-23 листопада 2001 р.) і міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні аспекти ефективного функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі” (м. Київ, Національний аграрний університет, 25-26 квітня 2002 р.).

Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 2,1 друкованого аркуша, у тому числі 7 у фахових виданнях обсягом 1,9 друкованого аркуша.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 193 сторінках комп’ютерного тексту. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 168 найменувань, містить 38 таблиць, 7 рисунків, 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні засади розвитку інтеграційних відносин в агропромисловому виробництві” – з позицій системного підходу визначено сутність і поглиблено класифікацію інтеграції, виявлено її специфіку у бурякоцукровому підкомплексі та запропоновано показники визначення ефективності інтеграційних відносин.

Інтеграція охоплює широку низку різноманітних економічних явищ та процесів зближення, пристосування, узгодження діяльності й об'єднання підприємств та підприємців з метою стабілізації ринкового середовища та підвищення на цій основі результатів господарювання. В інтеграції виділяють види, напрями та організаційно-економічні форми.

Види інтеграції розрізняються за ознакою складу її учасників або метою об’єднання, у зв’язку з чим виділяють вертикальну та горизонтальну інтеграцію. Вертикальною є інтеграція підприємств різних сфер АПК або об'єднання підприємств однієї сфери з метою здійснення спільної діяльності. До процесів горизонтальної інтеграції залучаються підприємства однієї сфери агропромислового виробництва, і цей вид інтеграційних відносин не розширює функцій сільськогосподарських підприємств за їх традиційні межі.

Напрям інтеграції визначається внутрішнім змістом інтеграційних процесів, їх предметною стороною. Горизонтальна інтеграція за змістом може мати виробничу, фінансово-кредитну, освітньо-консультаційну та соціальну спрямованість.

Дослідженням встановлено, що у вертикальній інтеграції виділявся тільки виробничий напрямок. Виробнича інтеграція передбачає взаємодію сільсько-господарських та переробних підприємств або виробництв при вирощуванні продукції рослинництва та виробництві про-дукції тваринництва, яка в подальшому надходить на промислову переробку. Проте з переходом до ринкових відносин виникла об’єктивна необхідність виділення маркетингового і комплексного напрямів цього виду інтеграції. Предметом маркетингового - є збут виробленої продукції та постачання необхідних засобів виробництва. Комплексний поєднує функції виробничого (взаємодія сільськогосподарських та переробних підприємств при виробництві продукції, яка в подальшому надходить на переробку) і маркетингового напрямів інтеграції.

Маркетингова інтеграція має загальногалузеве і міжгалузеве значення, оскільки забезпечує формування елементів ринкової інфраструктури. Для умов України доцільним було б створення маркетинго-вих інтегрованих структур у вигляді товарно-фінансових корпо-рацій для формування регіональних продовольчих фондів. Такі об’єднання у складі виробників і споживачів агропромислової продукції та продовольства могли б здійснювати мобілізацію кредитних ресурсів споживачів і передачу їх виробникам як пільгове авансування виробництва сільськогосподарської про-дукції в обсязі регіональних потреб. Товаровиробники могли б надавати товарний кредит споживачам з подальшою оплатою. Загальним результатом інтегрування була б нормалізація розра-хунків, оптимізація грошових потоків, зменшення залежності від комерційних банків. Цей вид вертикальної інтеграції носить як маркетингову, так і фінансову спрямованість. Модель ринкової структури бурякоцукрового підкомплексу має ґрунтуватися на принципах маркетингової доцільності й ефективності, відповідно до яких має бути адаптована існуюча виробничо-збутова структура.

Організаційно-економічні форми інтеграції визначаються економіко-правовим статусом інтегрованої структури. Розрізняють такі форми інтеграції: повну, контрактну, акціонерну, кооперативну, партнерську, громадську.

В ринкових умовах господарювання інтеграційні відносини у сфері виробництва і переробки сільськогосподарської продукції змінилися. В основі їх лежить принцип створення таких механізмів інтеграції, які забезпечують еквівалентний обмін між інтегрованими структурами, що досягається завдяки встановленню паритету цін врегулюванням структури витрат на виробництво кінцевої продукції, яка давала б змогу відшкодовувати нормативні витрати товаровиробника сировини, збільшені на рівнозначний коефіцієнт прибутковості переробного підприємства.

Під інтеграційними відносинами у бурякоцукровому підкомплексі ми розуміємо взаємовідносини між рівноправними партнерами (цукровими заводами, бурякосійними господарствами та іншими суб’єктами підкомплексу всіх форм власності), які здійснюються на основі угод, що укладаються між ними, виходячи з економічних інтересів кожної сторони та з урахуванням чинного законодавства.

В результаті вивчення та узагальнення літературних джерел щодо розвитку інтеграційних відносин у бурякоцукровому підкомплексі і ґрунтуючись на проведених дослідженнях нами виявлена їх специфіка і визначені методологічні засади формування ефективних механізмів інтеграції, які полягають у нижчевикладеному:

- об’єктивна необхідність агропромислової інтеграції в бурякоцукровому виробництві обумовлюється особливостями буряківництва і цукроваріння та доцільністю формування інтегрованих структур, які гарантують сільськогосподарським підприємствам вчасно і в повному обсязі продаж виробленої продукції, а переробним підприємствам надійне забезпечення сировиною і більш повне використання виробничих потужностей;

- критерієм економічної ефективності інтеграційних відносин може слугувати оптимально можливий прибуток від реалізації кінцевої продукції для кожного учасника інтегрованого об’єднання. Максимізація прибутку обґрунтовується метою підприємницької діяльності в умовах ринку;

- запропоновано систему показників оцінки економічної ефективності інтеграційних відносин підприємств бурякоцукрового підкомплексу, що характеризує вплив і взаємозалежність ефективності вирощування та переробки цукросировини за затратами праці, витратами виробництва та їх окупністю.

У другому розділі – „Стан розвитку і ефективність господарської діяльності підприємств бурякоцукрового підкомплексу” – аналізується економічна ефективність виробництва цукрових буряків та їх переробки, а також розвиток рівновигідних економічних відносин між підприємствами бурякоцукрового підкомплексу.

Дослідженнями встановлено, що в економіці господарств сировинної зони Кагарлицького цукрового заводу асоціації „Київцукор” буряківництво є однією з конкурентоспроможних галузей (табл.1).

Таблиця 1 - Ефективність буряківництва підприємств сировинної зони Кагарлицького цукрового заводу

Показники | Роки | 2001р. в % або відсоткових пунктах до 1999 р.

1999 | 2000 | 2001

Частка цукрових буряків, %:

- у посівних площах | 10,0 | 5,6 | 10,6 | 0,6

- у сумі реалізації продукції рослинництва | 40,0 | 7,8 | 16,9 | -23,1

- в оплаті праці рослинництва | 50,4 | 44,0 | 41,3 | -9,1

Урожайність, т/га | 18,7 | 21,0 | 20,1 | 107,5

Собівартість 1т, грн. | 112,3 | 166,7 | 154,2 | 137,3

Затрати праці на 1т, люд.-год | 11,0 | 13,0 | 11,9 | 108,1

У розрахунку на 1га посівів цукрових буряків:

- виробничі витрати, тис. грн. | 2,1 | 3,5 | 3,1 | 147,6

- затрати праці, люд.-год | 205,7 | 273,0 | 240,7 | 117,0

- прибуток, збиток(-), тис.грн. | 0,3 | -0,5 | -0,1 | -

Частка оплати праці буряківників, %

- у виробничих витратах | 16,8 | 16,7 | 15,9 | -0,9

- у грошовій виручці від реалізації цукрових буряків | 12,4 | 14,2 | 13,3 | 0,9

При частці цукрових буряків у посівах 10,6% грошові надходження від їх реалізації у 2001 р. становили 16,9% доходу (виручки) продукції рослинництва. Це один з вагомих аргументів мотивації до підвищення його ефективності. Проте, у цій галузі, як і в народному господарстві, мають місце негативні явища, які впливають на рівень виробництва. Так, у 2001 р., порівняно з 1999 р., рівень ефективності галузі значно знизився: виробничі витрати зросли на 47,6%, затрати праці - на 17%, господарства мали збиток. Хоча урожайність цукрових буряків зросла на 7,5% і частка їх у посівах сільськогосподарських культур збільшилася на 0,6 відсоткового пункта, але у сумі реалізації продукції рослинництва частка буряківництва знизилася на 23 відсоткових пунктів.

Основні шляхи збільшення обсягів виробництва цукросировини і подальшого зростання її ефективності виявлені при сукупному аналізі показників прибутку, витрат на 1 га посіву та урожайності цукрових буряків. У цьому випадку виробничі витрати та урожайність виступають відносно прибутку як фактори. Групування підприємств за величиною прибутку на 1 га посіву цукрових буряків дозволило встановити, що із його зростанням урожайність збільшується, а виробничі витрати знижуються. Результати дослідження свідчать про тісний зв’язок між показниками рівня виробництва цукрових буряків та їх ефективністю (табл.2).

Підвищення економічної ефективності діяльності бурякоцукрового підкомплексу значною мірою залежить від результатів роботи цукрових заводів. Асоціація „Київцукор” об’єднує 16 заводів, що становить 8,3% загальної їх кількості в Україні. В 2001 р. працювало 15 заводів проти 13 у 2000 р., середньодобовою потужністю 30,1 тис.т, яка має тенденцію до збільшення. Відповідно і використання

потужності заводами асоціації збільшилося на 3,5% у 2001 р., порівняно з 1999 роком. Середній термін роботи цукрових заводів дорівнював 54 доби, або зріс проти попереднього року на 9 діб (20%). Але якщо врахувати, що оптимальний термін тривалості переробки цукросировини становить 90-100 діб, то для переробки тієї кількості сировини, що поставлялася на заводи у 2001 р., достатньо було половини наявних потужностей.

Таблиця 2 - Взаємозалежність між основними показниками економічної ефективності вирощування цукрових буряків у підприємствах Київської області, 2000 р.

Показники | Групи підприємств за розміром прибутку, збитку(-) з 1га цукрових буряків, грн.:

до -600 | -599-(-300) | -299-0 | 0-300 | понад 300 | у серед-ньому

Кількість господарств | 25 | 20 | 26 | 22 | 28 | 121

Урожайність, ц/га | 148,9 | 162,9 | 184,6 | 234,8 | 381,6 | 259,9

Затрати праці, люд.-год:

на 1 га | 297,8 | 276,9 | 258,4 | 258,3 | 305,3 | 287,7

на 1 ц | 2,0 | 1,7 | 1,4 | 1,1 | 0,8 | 1,1

Виробничі витрати, грн.:

на 1 га | 3960,7 | 3296,2 | 2842,8 | 2439,1 | 2823,8 | 2995,4

на 1 ц | 26,6 | 20,2 | 15,4 | 10,4 | 7,4 | 11,5

Доход (виручка), грн.:

на 1 га | 1816,6 | 2066,1 | 2418,2 | 2716,9 | 5128,5 | 3322,4

на 1 ц | 12,2 | 12,7 | 13,1 | 11,6 | 13,4 | 12,8

Прибуток, збиток (-), грн.:

на 1 га | -1144,1 | -430,1 | -224,5 | 277,8 | 1304,7 | 326,9

на 1 ц | -7,7 | -2,6 | -1,2 | 1,2 | 3,4 | 1,3

Рівень рентабельності (+), збитковості (-), %: | -28,9 | -12,9 | -7,8 | 11,4 | 46,2 | 10,9

Розраховано за даними сільськогосподарських підприємств Білоцерківського, Васильківського, Кагарлицького, Миронівського, Обухівського і Рокитнянського районів Київської області.

Рівень виробничо-технічних та економічних показників цукрових заводів залежить від тривалості сокодобування. Із збільшенням тривалості періоду цукроваріння покращуються виробничо-технічні та економічні показники діяльності заводів. Так середньодобова продуктивність заводів з тривалістю сокодобування понад 61 день у 1,6 рази вища порівняно із заводами, які працювали не більше 50 днів. Але і втрати цукрових буряків у них на 13,5% більші, що є цілком закономірно. Кількість виробленого цукру у розрахунку на один завод при збільшенні тривалості сокодобування має стійку тенденцію до зростання, як і розмір прибутку. І, якщо у заводів з тривалістю сокодобування до 60 днів виробництво цукру було збитковим, то підприємства, у яких цей показник перевищив 61 день, мали прибуток.

На обсяги виробництва цукру має суттєвий вплив вихід цукру, який залежить від технології вирощування, строків збирання та зберігання цукрових буряків. Вихід цукру в 2001 р. нижчий, ніж у 2000 р. на 0,4%, а це означає для виробників додаткову втрату цукру. Це частково пояснюється відносно низькою цукристістю цукрових буряків урожаю 2001 р. – 15,2 відсотків.

Таблиця 3 – Окупність витрат виробництва цукрових буряків і цукру, у середньому за 1999-2001 р.

Заводи | Коефіцієнт окупності

цукрових буряків | цукру

доходом | прибутком | доходом | прибутком

ВАТ „Городище-Пустоварівський цукровий завод” | 1,07 | 0,07 | 1,35 | 0,35

ЗАТ Цукрова компанія „Кочубей” | 0,46 | -0,54 | 1,01 | 0,01

ВАТ „Січневий цукровий завод” | 1,12 | 0,12 | 1,08 | 0,08

ВАТ „Кагарлицький цукровий завод” | 0,79 | -0,21 | 1,17 | 0,17

ВАТ „Кашперівський цукровий завод” | 0,99 | -0,01 | 0,93 | -0,07

ТОВ „Номінал” | 1,23 | 0,23 | 1,02 | 0,02

ВАТ „Лукацукор” | 0,89 | -0,11 | 1,19 | 0,19

ВАТ „Кристал М” | 0,88 | -0,12 | 1,26 | 0,26

ВАТ „Рокитнянський цукровий завод” | 1,11 | 0,11 | 1,23 | 0,23

ВАТ „Саливонківський цукровий завод” | 1,46 | 0,46 | 1,28 | 0,28

ТОВ „Старинський цукровий завод” | 0,81 | -0,19 | 0,66 | -0,34

ВАТ „Узинський цукровий завод” | 1,13 | 0,13 | 1,04 | 0,04

ВАТ „Шамраївський цукровий завод” | 0,96 | -0,04 | 1,12 | 0,12

ТОВ „Цукровий завод ім. Т.Шевченка” | 0,99 | -0,01 | 1,10 | 0,10

ДП „Яготинський цукровий завод” | 1,02 | 0,02 | 1,05 | 0,05

По асоціації „Київцукор" | 0,96 | -0,04 | 1,14 | 0,14

Рівень ефективності вирощування цукрових буряків безпосередньо впливає на ефективність виробництва цукру. У цьому зв’язку проведені дослідження окупності витрат на вирощування цукрових буряків та виробництво цукру, визначено ефективність економічних відносин інтеграції між виробниками сировини і переробними підприємствами. Загальна сума затрат праці для отримання 1 т цукру становила 15 людино-днів, з яких 94,7% припадають на виробників сировини, а 5,3% - на цукрові заводи. Частка витрат на закупівлю цукрових буряків у структурі собівартості 1 т цукру в середньому по асоціації дорівнювала 63,1%, а вартість технічної переробки – 36,9 відсотків. У сумі виручки від реалізації цукру частка бурякосійних господарств становила 47,3%, а цукрових заводів – 36,1 відсотків. Порівняння частки виробників у витратах на виробництво цукру і у виручці від його реалізації свідчить про її скорочення на 15,8 відсоткового пункта, тоді як частка цукрових заводів у виручці порівняно із витратами зменшилася лише на 0,8 відсоткового пункта. У середньому по асоціації окупність витрат на виробництво цукру доходом на 18,7% вища окупності витрат виробництва цукрових буряків, а окупність витрат виробництва сировини прибутком нижча окупності цукру в чотири рази (табл.3). Як наслідок, виробництво цукросировини є збитковим, тоді як заводи отримують прибуток. Тобто, створення єдиної інтегрованої системи з виробництва цукру вимагає врахування економічних інтересів усіх підприємств, що кооперуються.

У третьому розділі дисертаційної роботи – “Напрями збалансування інтеграційних відносин підприємств бурякоцукрового підкомплексу” –обґрунтовуються основні напрями макро- і мікроекономічного збалансування інтеграційних відносин, розвитку та удосконалення ціноутворення у бурякоцукровому підкомплексі АПК, принципів створення і механізму функціонування міжпрофесійної організації виробників цукру.

Ефективне функціонування та економічне зростання бурякоцукрового підкомплексу зумовлюється дією зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішнє середовище формують чинники правового регулювання, ринкової кон’юнктури і державного регулювання. Чинники правового регулювання визначають найбільш загальні напрями, тенденції і характеристики функціонування бурякоцукрового виробництва в контексті загальнодержавних правил економічної поведінки на макрорівні.

До факторів ринкової кон’юнктури відносять стан внутрішнього ринку цукру та альтернативних продуктів, його взаємодія з іншими ринками, зміна кон’юнктури світових товарних ринків.

Група факторів державного регулювання формується через державний вплив на окремі сектори економіки. Вони пов’язані з діяльністю урядових органів і стосуються пропорцій виробництва цукру, паритету цін, платоспроможного попиту населення і соціального захисту працюючих. В умовах ринку управління бурякоцукровим виробництвом здійснюється адміністративним і економічним способами. Адміністративне управління здійснюють Уряд, Міністерство аграрної політики України, податкові органи, органи контролю і нагляду за ціновою політикою. Економічне регулювання реалізується через державні програми розвитку бурякоцукрового виробництва, механізми встановлення квот на виробництво продукції та цін на неї, дотування виробничих потреб, встановлення податкових пільг і забезпечення доступу до необхідних фінансових ресурсів.

Переважна більшість факторів ефективного розвитку бурякоцукрового виробництва концентрується в його внутрішньому середовищі. До них належить: наукове забезпечення роботи підкомплексу, грунтово-кліматичні умови, селекційно-генетичний процес, забезпеченість трудовими ресурсами і кадровим складом, фінансове і матеріально-технічне забезпечення виробництва, інтенсифікація і характер технологій, що використовуються, питання організації маркетингу.

Виходячи із виявлених у процесі дисертаційного дослідження динамічної залежності ціни, обсягу випуску і реалізації продукції , доходу (виручки) і прибутку та алгоритму оцінки конкурентоспроможності підприємства за ціновим фактором, нами розроблено методичний підхід щодо формування ціни цукру і визначення конкурентоспроможності виробництва.

Визначати ціну цукру пропонується за формулою (1):

Ц = ЗВн + ПВн + Кф · Нс, (1)

де Ц - ціна цукру, грн.;

ЗВн - нормативні змінні витрати, що припадають на одиницю ваги цукру, грн.;

ПВн - нормативні постійні витрати, що припадають на одиницю ваги цукру, грн.;

Кф - функціонуючий капітал на одиницю ваги цукру, грн.;

Нс - норма прибутку в середньому по народному господарству, в частках.

Цей же методичний підхід, з деякою модифікацією, доцільно використовувати при встановленні ціни цукрових буряків і цукру в межах сировинної зони цукрового заводу. За допомогою формули (2) можна визначити ціну цукрових буряків, а формули (3) - цукру:

Ццб | = | (ЗВа · Оцб + ПВа)(1 + Р) | ; | (2)

Оцб

Цц= | (ЗВз · Оц + ПВз)(1 + Р) | ; | (3) | Оц | де ПВз і ПВа - загальна сума нормативних постійних витрат відповідно по цукровому заводу і аграрних підприємствах, грн.;

ЗВз і ЗВа - нормативні змінні витрати відповідно на 1 т цукру і 1 т цукрових буряків, грн.;

Оц - обсяг виробленого цукру, т;

Оцб - обсяг перероблених цукрових буряків, т;

Р - рівень рентабельності, у частках.

Рентабельність виробництва розраховуються за формулою:

Р | = | Вр – (НВз + НВа) | , | (4)

НВз + НВа

де Вр - доход (виручка) від реалізації цукру, грн.;

НВз - нормативні витрати цукрового заводу на виробництво цукру, грн.;

НВа - нормативні витрати аграрних підприємств на виробництво цукрових буряків, грн.

Визначення ціни на цукрові буряки здійснюється у два етапи. Спочатку необхідно обчислити базову величину нормативних сукупних витрат - постійних і змінних. По цукровому заводу ці витрати визначаються при повному використанні його виробничої потужності, а по аграрних підприємствах – виходячи із того обсягу цукросировини, яка необхідна для забезпечення вказаного рівня використання потужності. Причому, якщо постійні витрати переробного і окремо в аграрних підприємствах визначають загальною сумою, то розрахунок змінних витрат потрібно здійснювати на 1 т цукру і 1 т цукрових буряків.

Такий підхід до розрахунку сукупних витрат дає змогу визначити їх нормативну величину за будь-якого коефіцієнта використання потужності та розрахувати пропорції розподілу грошової виручки від реалізації цукру.

Таким чином, нормативні витрати цукрового заводу можна обчислити за формулою (5), а аграрних підприємств - за формулою (6):

НВз = ПВз + (ЗВз · Оц), (5)

НВа = ПВа + (ЗВа · Оцб). (6)

На другому етапі здійснюється розподіл грошової виручки від реалізації цукру пропорційно нормативним витратам аграрних підприємств і цукрових заводів (табл.4), визначених за формулами (5) і (6).

Таблиця 4 - Розподіл грошової виручки від реалізації цукру (урожайність цукрових буряків 30 т/га)

Коефіцієнтвилучення цукруЦукристість коренеплодів, що надійшли на переробку, % | до 14,5 | 14,6 – 15,5 | 15,6 – 16,5 | 16,6 – 17,5 | 17,6 – 18,5

Частка виручки виробників сировини (Вс) та цукрового заводу (Цз), %

Цз | Вс | Цз | Вс | Цз | Вс | Цз | Вс | Цз | Вс

0,72-0,73 | 28,7 | 71,3 | 29,6 | 70,4 | 30,5 | 69,5 | 31,4 | 68,6 | 32,2 | 67,8

0,73-0,74 | 28,8 | 71,2 | 29,8 | 70,2 | 30,7 | 69,3 | 31,6 | 68,4 | 32,5 | 67,5

0,74-0,75 | 29,0 | 71,0 | 30,0 | 70,0 | 30,9 | 69,1 | 31,8 | 68,2 | 32,7 | 67,3

0,75-0,76 | 29,2 | 70,8 | 30,2 | 69,8 | 31,1 | 68,9 | 32,0 | 68,0 | 32,9 | 67,1

0,76-0,77 | 29,4 | 70,6 | 30,3 | 69,7 | 31,3 | 68,7 | 32,2 | 67,8 | 33,1 | 66,9

0,77-0,78 | 29,6 | 70,4 | 30,5 | 69,5 | 27,7 | 72,3 | 32,4 | 67,6 | 33,3 | 66,7

0,78-0,79 | 29,7 | 70,3 | 30,7 | 69,3 | 31,7 | 68,3 | 32,6 | 67,4 | 33,5 | 66,5

0,79-0,80 | 29,9 | 70,1 | 30,9 | 69,1 | 31,9 | 68,1 | 32,8 | 67,2 | 33,7 | 66,3

0,80-0,81 | 30,1 | 69,9 | 31,1 | 68,9 | 32,0 | 68,0 | 33,0 | 67,0 | 33,9 | 66,1

0,84-0,85 | 31,0 | 69,0 | 32,0 | 68,0 | 33,0 | 67,0 | 33,9 | 66,1 | 34,9 | 65,1

Механізм впливу частки постійних витрат у сукупних витратах та пропорції розподілу грошової виручки діє таким чином, що із зменшенням коефіцієнта використання потужності цукрового заводу збільшуватиметься частка відрахувань від грошової виручки тому учаснику інтеграційного процесу, в якого вища частка постійних витрат, і навпаки.

Визначені закономірності зміни пропорцій розподілу грошової виручки мають принципове значення, оскільки забезпечують дотримання рівновигідності й однакової окупності сукупних витрат в аграрних і переробних підприємствах та дозволяють визначити ціну цукрових буряків в межах встановленої мінімальної ціни цукру (табл. 5).

Одним з найбільш складних і дискусійних питань практичного застосування запропонованого механізму інтеграції є визначення нормативних витрат і пропорцій розподілу грошової виручки від реалізації кінцевої продукції. Цю проблему повинні розв’язувати міжпрофесійні організації, створення яких є невідкладним завданням сьогодення.

Якщо підприємства продуктового підкомплексу інтегровані за схемою вертикальної та горизонтальної інтеграції, то цим створю-ються передумови і для прояву інших організаційних чинників і, насамперед, створення об'єднань (союзів) виробників за ознакою, яка в зарубіжній практиці іменується професійною, але до профспілок не має ніякого відношення. Ці професійні союзи не є суб'єктами конкурентних відносин. Вони представляють і відстоюють інтереси виробників як у межах інтегрованих струк-тур, так і в межах системи державного регулювання окремої га-лузі. Саме вони могли б повноцінно забезпечувати захист вітчизняних товаровиробників сільськогосподарської продукції з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу.

Таблиця 5 - Ціна 1 т цукрових буряків залежно від розподілу грошової виручки (урожайність 30 т/га)

Коефіцієнтвилучення цукру | Цукристість коренеплодів, що надійшли на переробку, %

до 14,5 | 14,6 – 15,5 | 15,6 – 16,5 | 16,6 – 17,5 | 17,6 – 18,5

0,72-0,73 | 139,6 | 147,5 | 155,2 | 162,7 | 170,0

0,73-0,74 | 141,2 | 149,2 | 156,9 | 164,5 | 171,8

0,74-0,75 | 142,7 | 150,8 | 158,6 | 166,2 | 173,6

0,75-0,76 | 144,3 | 152,3 | 160,2 | 167,9 | 175,3

0,76-0,77 | 145,8 | 153,9 | 161,9 | 169,6 | 177,1

0,77-0,78 | 147,3 | 155,5 | 173,0 | 171,2 | 178,8

0,78-0,79 | 148,8 | 157,1 | 165,1 | 172,9 | 180,5

0,79-0,80 | 150,3 | 158,6 | 166,7 | 174,6 | 182,2

0,80-0,81 | 151,8 | 160,2 | 168,3 | 176,2 | 183,9

0,84-0,85 | 159,1 | 167,8 | 176,2 | 184,3 | 192,3

Структуризацію ринку агропромислової продукції доцільно здійснювати на базі товариств (союзів, асоціацій) виробників окремих продуктів та їх груп з близькими маркетинговими влас-тивостями. Ця робота має ініціюватись на рівні країни, а здійснюватись на місцях при організаційній підтримці місцевих адміністрацій. На базі товариств виробників сільськогос-подарської та промислової продукції мають бути створені міжгалузеві (міжпрофесійні) організації, які представлятимуть інтереси галузі у владних структурах, здійснюватимуть ко-ординацію діяльності підприємств продуктового підкомплексу з ура-хуванням ситуації на внутрішньому та зовнішньому ринку, роз-поділу субсидій та дотацій тощо. Остаточного рішення щодо ство-рення в Україні професійних та міжпрофесійних організацій ще не прийнято, тому це завдання можна вважати завданням ближ-чої перспективи.

Міжпрофесійні організації в бурякоцукровому підкомплексі повинні створюватися для просування сировини та цукру на внутрішній і зовнішній ринки і мають бути неприбутковими організаціями. Вони реєструється на місцевому (обласному) та регіональному (міжобласному) рівнях кооперативними і професійними об’єднаннями сільськогосподарських товаровиробників, переробників та інших учасників продуктового підкомплексу та представників товариств споживачів. У разі створення національних міжпрофесійних організацій регіональні організації стають їх складовими підрозділами.

Міжпрофесійні організації повинні створюватися за принципами комплексності, системності, добровільності входження та неприбутковості діяльності.

Основними функціями міжпрофесійних організацій у межах продуктових підкомплексів можуть бути: вивчення ринкового попиту, пропозицій та участь у розробці ринкових механізмів їх регулювання; освоєння ринків, забезпечення їх прозорості для всіх учасників; встановлення правил виведення продукції на ринок, а також міжгалузевих цін на неї та умов оплати і продажу; підвищення конкурентоспроможності шляхом встановлення і запровадження вимог до якості продукції, а також правил визначення, транспортування та презентації продукції по всьому ланцюгу її просування, включно до роздрібної торгівлі; реалізація науково-дослідницьких, експериментальних та впроваджувальних програм, спрямованих на найкраще виконання вищезазначених функцій; організація інших заходів, що відповідають загальним інтересам та правилам сільськогосподарської політики.

Основне завдання міжпрофесійних організацій – в інтересах виробників сировини встановлювати і застосовувати стандарти на цукрові буряки, регулювати роботу цукрових заводів з метою гарантування надійності поставок цукру на внутрішній і зовнішній ринки.

Бюджет міжпрофесійних організацій виробників цукру формують внески її учасників. Доходи і видатки прогнозуються та затверджуються з урахуванням операцій, що фінансуються за рахунок організації.

Доходна частина бюджету міжпрофесійних організацій виробників цукру може формуватися за рахунок: внесків професійних об’єднань та підприємств підкомплексу ; державних субсидій та дотацій; субсидій місцевих органів влади; повернення авансів та позик; прибутку від вкладення вільних коштів; надання різноманітних послуг; інших надходжень.

З бюджету міжпрофесійних організацій виробників цукру можуть фінансуватися: адміністративні витрати; витрати на купівлю матеріально-технічних засобів для забезпечення роботи різних служб; витрати, необхідні для виконання основних функцій; позики і кредити, необхідні для виконання основних функцій; технічні і фінансові витрати для впровадження передбачених заходів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств бурякоцукрового підкомплексу на основі удосконалення системи інтеграційних відносин між партнерами виробництва цукру в сучасних умовах господарювання. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного:

1. Дослідження і наукове узагальнення сутності інтеграційних процесів дозволило сформулювати інтеграційні відносини як взаємовідносини між рівноправними партнерами, які здійснюються на основі договорів, що укладаються між ними, виходячи із економічних інтересів кожної сторони та чинного законодавства.

2. Обґрунтовано, що в ринкових умовах господарювання доцільно виділяти, крім виробничого, маркетинговий і комплексний напрями вертикальної інтеграції. Маркетинговий напрям інтеграції передбачає взаємодію елементів ринкової інфраструктури, яка забезпечує збут виробленої продукції та постачання необхідних засобів виробництва. Це зумовлено тим, що в умовах трансформації бурякоцукрового виробництва в сучасну структуровану сукупність ринків товарів і послуг велику роль відіграє маркетинг. Маркетингова інтеграція вирішуватиме завдання уникнення дисбалансів між обсягами виробництва цукру і платоспроможним попитом на нього, що виникають внаслідок звуження внутрішнього ринку цукру; координації виробництва відповідно до змін