МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДОБРОЗОРОВА Олена Владиславівна

УДК : 658:338.439: 664.8

ОРГАНІЗАЦІЯ ІНТЕНСИВНОГО ВИРОБНИЦТВА В ОВОЧЕКОНСЕРВНОМУ ПІДКОМПЛЕКСІ АПК

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Миколаїв-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Миколаївському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Червен Іван Іванович,

Миколаївський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації виробництва та агробізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

В’юн Валентин Георгійович,

Миколаївський державний університет ім. П.Могили,

завідувач кафедри економіки і менеджменту;

кандидат економічних наук,

Руденко Валентин Юхимович,

Кримський державний аграрний університет

(м. Сімферополь), доцент кафедри економіки.

Провідна установа: Національний аграрний Університет Кабінету Міністрів

України, кафедра аграрної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться “ 21 ” лютого 2003р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 в Миколаївському державному аграрному університеті за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Миколаївського державного аграрного університету за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий “ 20 ” січня 2003р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ф. Клочан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стабілізація роботи та розробка стратегії розвитку овочеконсервного підкомплексу АПК України має велике народногосподарське значення в забезпеченні населення продуктами харчування. Особливої актуальності набуває розв’язання цієї проблеми в Херсонській області, яка має великий біокліматичний, науковий та ресурсний потенціал для високоефективного ведення товарного овочівництва, а також потужну переробну базу.

Сучасні умови функціонування структурних формувань овочеконсервного підкомплексу характеризуються економічною нестабільністю, тиском монополістів - постачальників енергоресурсів, добрив, хімікатів, будматеріалів, сільськогосподарської техніки, комплектуючих. Кризові явища спостерігаються у системі фінансування та інвестицій. Економічні, агроекологічні та соціальні труднощі загострюють проблеми розширеного відтворення на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Наукові основи організації інтенсивного виробництва в АПК, у тому числі в овочеконсервному підкомплексі, висвітлені в роботах відомих економістів: Благодатного В.І., Борщевського П.П., В’юнаВ.Г., Ганечка Л.О., Гризенькової З.І., Дайленка Є.О., Криворучка В.І., Лазні В.В., Лебединського Ю.П., Мармуль Л.О., Плешкова К.К., Руденка В.Ю., Скляревського М.О., Уланчука В.С., Харьківського Д.Ф., Фірсова Є.А., Федорової Л.В., Червена І.І., Шумейка А.І. та інших. Разом із тим в економічній теорії та практиці залишаються недостатньо повно з’ясовані питання щодо визначення теоретичних понять, суті та чинників організації інтенсивного виробництва в овочеконсервному підкомплексі АПК у ринкових умовах.

Усе викладене визначило вибір теми дисертаційного дослідження. Розробка концепції інтенсивного розвитку овочеконсервного підкомплексу АПК Херсонщини з врахуванням позитивного та негативного досвіду вітчизняних і іноземних підприємств щодо ефективного використання ресурсів на базі впровадження новітніх технологій постає актуальною задачею, яка потребує ґрунтовного дослідження й розв’язання.

Зв`язок роботи з науковими планами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївської державної аграрної академії за темою: “Організація інтенсивного виробництва в продуктових підкомплексах АПК”. Вона також включена в науково-технічну програму УААН на 2001-2005 роки “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК”, в якій здобувач досліджував процеси трансформації економіки в овочеконсервному виробництві.

Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є розробка й обґрунтування теоретичних і практичних основ організації інтенсивного виробництва в овочеконсервному підкомплексі АПК в умовах ринку.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення ряду задач:

Ш

Ш

Ш

Ш

Ш

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методичні основи та практичні аспекти організації інтенсивного виробництва в овочеконсервному підкомплексі.

Об’єктом дослідження обрано виробництво овочів та переробка їх в господарствах населення сільськогосподарських підприємствах, та в консервній промисловості Херсонської області.

Методика дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні концептуальні положення сучасної економічної теорії, дослідження наукових організацій і окремих учених з питань інтенсифікації виробництва в цілому і в овочеконсервному підкомплексі– окремо, відповідні положення законодавчих і нормативних актів України. Для реалізації визначених у роботі завдань використовувались загальнонаукові методи – логічного узагальнення окремих фактів та результатів досліджень, аналізу та синтезу; загальноекономічні методи - економічних вимірювань, економіко-статистичного аналізу (групування, розрахунку статистичних параметрів, дослідження рядів динаміки, кореляційний тощо). Крім того, використані методи наукового абстрагування, графічний, монографічний, картографування, економіко-математичного моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

Ш

Ш

Ш

Ш

Ш

Ш

Практичне значення одержаних результатів. Найбільшу цінність для практики овочеконсервного підкомплексу мають наступні положення:

Ш

Ш

Ш

Ш

Ш

Ш

Впровадження результатів дослідження сприятиме підвищенню рівня інтенсивності виробництва в овочеконсервному підкомплексі, більш ефективному використанню його ресурсного потенціалу.

Особистий внесок здобувача . Дисертація є особистим дослідженням автора. У статті “Розвиток овочеконсервного підкомплексу АПК Херсонської області”, опублікованій у Міжнародному науково-виробничому журналі “Економіка АПК” ( №5 1998 року) у співавторстві з професором Червенем І.І., особистим внеском здобувача є збір і обробка інформації та частина наведених висновків.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях і семінарах Херсонського державного аграрного університету та Миколаївському державному аграрному університеті в 1998р., 1999р., 2002р., на міжнародній науково-практичній конференції “Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи” (м. Миколаїв, листопад 2001р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 8 наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,49 друк. арк..

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 134 одиниці, та 22 додатків. Текстова частина містить 180 сторінок, 29 таблиць, 15 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні та методологічні основи організації інтенсивного виробництва в ринкових умовах” уточнено сутність інтенсифікації виробництва, висвітлено фактори та проблеми організації інтенсивного виробництва в АПК, узагальнено систему показників інтенсивності й ефективності роботи овочеконсервного підкомплексу. Розглянуто основні складові та особливості функціонування овочеконсервного підкомплексу України в сучасних умовах.

Опрацювавши роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, ми прийшли до висновку, що інтенсифікація - це якісне перетворення всіх чинників виробництва, раціональне, економне використання ресурсного потенціалу, що забезпечує зростання виходу високоякісної продукції на одиницю трудових, матеріальних та інших витрат. Здійснення курсу на інтенсифікацію - перехід виробництва до якісно нового стану - від ресурсного до ресурсозаощадливого розвитку.

Оцінку рівня інтенсифікації необхідно проводити не тільки за виробництвом у цілому, але й у розрізі основних груп ресурсів ( землі, основних виробничих фондів та капітальних вкладень, обігових коштів та праці). На наш погляд, найбільш вичерпними є показники, які можна об’єднати поняттям “ресурсомісткість”. Це фондомісткість, трудомісткість, розмір виробничих витрат на 1 грн. або одиницю окремих видів продукції (у тому числі за окремими її елементами - добривами, амортизацією, паливом тощо). Стосовно до землі в якості прямих показників рівня інтенсифікації можна використовувати виробництво продукції (у вартісному або натуральному вираженні) на 1 га відповідних земельних угідь (з урахуванням їхньої якості).

Оскільки інтенсифікація виробництва є безперервним процесом , то для її характеристики доцільно використовувати темпові величини. Можна здійснювати й порівняння даних різних господарств, але вони повинні мати приблизно однакову спеціалізацію та ідентичні природні та економічні умови.

Оцінка економічної ефективності овочівництва здійснюється за допомогою системи показників, яку умовно можна розділити на шість груп: показники ефективності використання земельних угідь; показники ефективності використання праці; показники ефективності використання основних фондів; показники ефективності використання обігових коштів (в першу чергу - матеріальних); показники ефективності капітальних вкладень; узагальнюючі показники ефективності. Своєрідними узагальнюючими показниками економічної ефективності овочівництва є прибуток на 1 га і 1 грн. ресурсного потенціалу, рівень рентабельності і норма прибутку.

Овочеконсервний підкомплекс становить собою сукупність спеціалізованих галузей сільського господарства, промисловості та торгівлі , які забезпечують виробництво, переробку, транспортування, збереження, реалізацію овочів. Тому дослідження доцільно проводити по підкомплексу в цілому і окремим його сферам.

Виробництво овочевих культур в Україні за всіма категоріями господарств зараз нижче критичної й значно менше раціональної межі. Площі під овочами в усіх категоріях господарств з 1990р. по 2001р. зросли на 6,7%. Урожайність же овочевих за ці роки знизилась на 20,1% . Валовий збір овочів зменшився на 14,9%. Суттєво змінилася в країні структура основних виробників цієї продукції. Якщо в 1990р. овочівництвом займалися тільки дві категорії господарств - сільськогосподарські підприємства (їх доля в валовому зборі овочевих дорівнювала 73%) та особисті підсобні господарства, то з 1991р., на ринку з’явились фермерські господарства. Поки що їх доля у виробництві овочевих не суттєва -1 % від загального валового збору.

За останні десять років втратили свої позиції сільськогосподарські підприємства з колективною формою господарювання: їх доля у виробництві овочевих за останні три роки в Україні не перевищувала 17%. Рівень збитковості виробництва овочевих в цієї категорії господарств в середньому за 1997-2001рр. становив 15,6%.

Негативні тенденції спостерігаються й у консервній промисловості України. Випуск овочевих консервів з 1990р. по 2000р. знизився на 1040 муб (або на 87,7%) , томатних (без соків) - на 164 муб (або 46,9%), соків натуральних овочевих - на 205 муб (або 83,7%).

У другому розділі “ Організація та економічна ефективність виробництва та переробки овочів в АПК Херсонської області” розглянуті особливості організації та розвитку виробництва овочів в господарствах всіх категорій, визначені причини зниження рівня інтенсивності та економічної ефективності виробництва овочів, досліджені тенденції розвитку та економічна ефективність переробки овочів.

Дослідження показали, що Херсонська область має великий біокліматичний, ресурсний та науковий потенціал для високоефективного ведення товарного овочівництва, але рівень його використання низький. Галузь розвивається переважно за рахунок екстенсивних факторів.

У 2001р. валовий збір овочів був рекордним для області за останні десять років і становив 418,3 тис. тонн, що більше на 0,6 % середнього показника за період 1986-1991рр. Проте рівень врожайності овочевих залишається низьким. У 2001р. він становив 131,5 ц/га, що на 31,3% менше аналогічного середнього показника за 1986-1991рр.. Посівні площі ж під овочевими культурами за останні дванадцять років збільшились на 51,5%, і в 2001р. вони складали 34,7 тис. га. Це сталося за рахунок збільшення в 3,8 рази площ під овочами в господарствах населення. Урожайність овочів у господарствах населення та громадян орендарів в 2001р. дорівнювала 156,8 ц/га, що вище, ніж у суспільному секторі та у фермерів відповідно на 68,2% та 23,8%.

У 1993р. частка суспільного сектора складала 67,3 % валового збору овочів в області, а господарств населення - 31,4%, за останні роки ситуація діаметрально змінилась. У 2001 р. питома вага цих категорій господарств дорівнювала відповідно 26% та 69,0%. Частка фермерів у валовому виробництві овочів складала в указані роки відповідно 1,3% і 5%.

Лідируючі позиції займає населення області й у виробництві ранньої овочевої продукції. Питома вага цієї категорії господарств у валовому зборі овочів закритого ґрунту за останні три роки складала 97,4%. Але потенціал можливості до нарощування виробництва овочів в господарствах населення вичерпаний завдяки низькій фондоозброєності праці та обмеженості джерел фінансування. Відсутність особистого інтересу у фермерів до виробництва овочів зумовлена в основному фінансово-економічними та правовими причинами.

У Херсонській області в структурі посівних площ усіх категорій господарств в 2001р. найбільшу долю займали: помідори –50,1%; капуста -11,9%; цибуля на ріпку – 9,4%; огірки – 6,6%; морква столова –3,6%; буряки столові - 3,1%; часник – 1,9%. Питома вага інших овочевих культур становила 13,4%, серед яких найбільшу площу займали посіви кабачків (50,0%), баклажанів (15,0%), перцю солодкого та гіркого (16,0%), цибулі зеленої (19,0%).

Водночас структура посівних площ овочів у господарствах різних категорій має суттєву відмінність. Суспільний сектор спеціалізується на виробництві томатів для промислової переробки (вони займають 71,5% всіх площ під овочевими). Структура овочевих посівів у господарствах населення відрізняється різноманітністю культур, причому перевага віддається раннім сортам і гібридам.

Аналіз інтенсивності та економічної ефективності виробництва овочів відкритого ґрунту в господарствах громадського сектору Херсонської області показав, що в 2001р. порівняно з 1990р. зменшилася урожайність овочевих на 44,1% (табл. 1).

Таблиця 1

Основні показники розвитку й рівня інтенсивності та економічної ефективності виробництва овочів відкритого ґрунту в господарствах суспільного сектора Херсонської області

Показники | Роки

1990 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Площа, тис. га | 18,5 | 15,9 | 16,1 | 17,5 | 14,4 | 11,9

Валовий збір, тис.т | 351,0 | 76,0 | 186,3 | 175,0 | 142,4 | 110,7

Кількість реалізованої продукції, тис. т | 241,1 | 46,77 | 145,68 | 129,53 | 90,53 | 60,22

Рівень товарності, % | 68,7 | 61,5 | 78,2 | 74,0 | 63,6 | 54,4

Припадає на 1 га:

- витрат праці, люд.- год. |

641,4 |

545,6 |

615 |

490,5 |

485,1 |

521,9

- матеріально-грошових затрат * | 2075,8 | 1703,3 | 2354,1 | 2084,2 | 2132,2 | 3259,9

Урожайність, ц/га | 166,6 | 62,0 | 123,0 | 100,1 | 99,0 | 93,2

Працемісткість 1 ц , люд.-год. | 3,9 | 8,8 | 5,0 | 4,9 | 4,9 | 5,6

Собівартість1ц реалізованої продукції * | 14,58 | 28,71 | 20,53 | 22,24 | 25,32 | 29,74

Реалізаційна ціна 1 ц* | 20,24 | 22,51 | 15,32 | 18,95 | 24,02 | 30,71

Прибуток(+), збиток(-) на 1га* | 647,8 | -236,4 | -501,1 | -243,7 | -81,9 | 49,2

Рівень рентабельності (збитковості), % | 38,8 | -21,6 | -25,4 | -14,8 | -5,1 | 3,3

*1990р.- крб., 1997-2001рр.-грн.

Затрати праці на виробництво 1 ц овочів збільшилися на 43,6% (тоді як на 1 га зібраної площ вони зменшилися на 18,6%). Виробнича собівартість 1 т овочевих в 2001р. в порівнянні з 2000р. збільшилась на 15,1%, а виробничі затрати на 1 га зібраної площі зросли в 1,5 рази. Затрати на реалізацію 1 т овочевих в 2001р. зросли порівняно з 2000р. на 30,6% і склали в структурі повній собівартості продукції 20,0%. Рівень рентабельності виробництва овочів відкритого ґрунту в 1990р. становив 38,8%, а в 2001р. – тільки 3,3%.

Причинами зниження ефективності виробництва овочів в господарствах суспільного сектора є порушення основних агротехнічних прийомів вирощування культур, зменшення внесення мінеральних та органічних добрив, недотримання режимів зрошення, погіршення захисту рослин від шкідників та хвороб. Це відбувається, в першу чергу, через слабку матеріально –технічну та фінансову базу господарств. Зниження обсягів виробництва та реалізації продукції господарствами громадського сектора обумовлено й великими її втратами через несвоєчасне збирання врожаю, нестачу сховищ, незадовільним забезпеченням господарств сучасною тарою та спеціальним транспортом на фоні низьких стимулів і мотивації всіх категорій працівників до плідної праці.

Групування сільськогосподарських підприємств громадського сектору Білозерського, Голопристанського, Каховського, Скадовського та Цюрупинського районів, які є найбільшими виробниками овочів в області за розміром виробничих затрат на 1 га площі показало, що підвищення рівня інтенсивності супроводжується збільшенням урожайності, валового доходу та рівня рентабельності (табл.2).

Таблиця 2

Вплив розміру виробничих витрат на 1 га овочевих на економічну ефективність галузі в господарствах Білозерського, Голопристанського, Каховського, Скадовського та Цюрупинського районів Херсонської області в середньому за 1997-2000рр.

Показники | Групи господарств за розміром виробничих затрат на 1 га овочевого поля, грн. | По всіх господар-ствах

I

до 1500 | II

від 1501- до 3000 | III

більше

3000

Кількість господарств | 10 | 11 | 5 | 26

Середній розмір виробничих затрат на 1 га, грн. | 1002 | 2018 | 3098 | 1834,9

Урожайність овочів, ц з 1 га | 32,0 | 75,8 | 165,1 | 80,6

Працемісткість 1 ц, люд.-год. | 8,4 | 6,0 | 4,1 | 5,3

Одержано овочів на 1 грн. виробничих витрат, кг | 3,2 | 3,8 | 5,3 | 4,4

Собівартість 1 ц овочів, грн. | 31,3 | 26,6 | 18,8 | 22,8

Прибуток (збиток) на 1 га, грн. | -321,0 | -466,6 | 63,5 | -237,5

Рівень рентабельності (збитковості), % | -38,5 | -27,8 | 2,5 | -15,6

Ефективним овочівництво було лише в тих господарствах, де рівень виробничих витрат на 1 га зібраної площі перевищував 3 тис. грн. Саме в господарствах третьої групи спостерігається більш поглиблена овочева спеціалізація, порівняно висока забезпеченість основними фондами та робочою силою, більш досконала система основних виробничих фондів, що й зумовило більш високу економічну ефективність галузі.

Херсонщина характеризується розвинутою консервною промисловістю. Виробничі потужності переробних підприємств області становлять 391,1 муб, із них 49,6 % припадає на частку крупних консервних заводів. Питома вага консервних цехів господарств та харчосмакових фабрик у загальних потужностях складає 48,6%. Майже 70% займають потужності з переробки томатів та виробництва томатної пасти

Виробництво овочевих і томатних консервів в період 1998-2001рр. порівняно з 1996-1997 рр. значно збільшилося (рис.1).

Рис.1. Виробництво овочевих і томатних консервів підприємствами Херсонської області

Випуск консервів томатної групи зріс в шість разів. Причиною цього явища, передусім, стало введення у дію після реконструкції (інвестиції склали більш 1 млн. доларів США)“Скадовського консервного комбінату” – дочірнього підприємства "South Food, Inc” (торговельна марка - “Чумак”), головним напрямком діяльності якого є виробництво консервів томатної групи. Останні три роки підприємство випускало в середньому 25829 туб або 24% від загального об’єму томатних консервів, що виробляються в області.

Значну долю овочевих консервів Херсонщини (42,8% або 5475 туб) випускає спільне україно-шведське підприємство "South Food, Inc”.

Питома вага овочів, що надходять на промислову переробку, в загальному обсязі виробництва незначна та має тенденцію до зменшення. Так, наприклад, в 2001р. вона дорівнювала 19,3%, що на 6,1% менше, ніж у 1998р. Це пояснює повільний спад виробництва консервів. У 2001р. в області було вироблено 17,9 муб овочевих та 95,5муб томатних консервів, що відповідно на 8,2% та на 17,5% менше, ніж у 1998р.

Підприємства консервної промисловості не мають довгострокових договірних відносин із сільськогосподарськими виробниками. Відсутність сировинних зон та власних пунктів заготівлі не дає можливості переробним підприємствам планувати свою діяльність на перспективу. Наслідком цього є зниження ефективності діяльності й ускладнення фінансового стану на більшості консервних заводів та цехів. Рівень використання середньорічних потужностей консервних заводів та цехів в 2000р. складав 28,4%. Фондовіддача на підприємствах основного кола та підсобної промисловості становила відповідно 0,83грн. та 0,53грн. Рівень рентабельності виробництва овочевих і томатних консервів дорівнював 0,7 та 0,9% відповідно.

В овочеконсервному підкомплексі Херсонської області ще не вирішене до кінця питання оптимальної форми організації виробництва, яка не приводила б до протиставлення економічних інтересів господарств та великих переробних підприємств області, забезпечувала їх узгоджений взаємовигідний розвиток, сполучала б переваги крупного виробництва з дрібним, максимально наближеним до місця вирощування сировини.

Наведені дані є свідченням крайньої нестабільності функціонування підприємств консервної промисловості, яку, можна згладити, тільки подолавши роз'єднаність окремих ланок підкомплексу та створивши чітку загальну стратегію розвитку для виробників овочів та консервних підприємств.

У третьому розділі “ Основні шляхи організації інтенсивного виробництва в овочеконсервному підкомплексі АПК” розкрито розвиток різних форм господарювання в сільському господарстві та консервній промисловості, розроблено прогноз розвитку овочеконсервного підкомплексу до 2007р., обґрунтовано поглиблення спеціалізації структурних формувань підкомплексу, розвиток агропромислової інтеграції та кооперації. Запропоновано напрямки раціонального використання виробничих ресурсів та механізм реалізації продукції овочеконсервного підкомплексу АПК.

Аграрний сектор економіки Херсонщини характеризується динамічним розвитком різних форм господарювання. Так, кількість радгоспів з 1998р. по 2001р. зменшилась на 42,3%. Значно (на 170 одиниць або в 3,2 рази) збільшилась кількість сільськогосподарських товариств. Зросла кількість кооперативів. Якщо в 1998р. їх було всього дев’ять, то в 2001р. – 71. Аналіз окремих показників інтенсивності та економічної ефективності виробництва овочів відкритого ґрунту у господарствах різних форм власності показав, що зміна форм власності сама собою без створення відповідних економічного середовища та матеріально-технічної бази не спроможна подолати кризові явища в овочевій галузі області. Позитивним зрушенням у вирішенні проблеми технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств буде сприяти докорінна зміна економічних умов виробництва, в першу чергу - кредитного обслуговування села (у тому числі поширення взаємовигідних лізингових операцій).

Процеси роздержавлення та приватизації майна торкнулися й підприємств переробної промисловості. Серед 25 консервних заводів та харчосмакових фабрик, що входять до складу підприємств основного кола, приватними є 24 (96%). Переважна більшість підприємств овочеконсервної промисловості Херсонщини (13, або 61,9%) були перетворені на акціонерні товариства. Останнім часом зникли промислові кооперативи, замість них утворилися товариства з обмеженою відповідальністю (5 одиниць або 23,8%).

Херсонська область має унікальні природно-кліматичними умови для високоефективного виробництва насіння овочевих культур, що зумовлено можливістю безрозсадного його виробництва. З урахуванням вказаного в області пропонується забезпечити самостійно 100% власних потреб в насінні та налагодити виробництво їх найбільш популярних сортів та гібридів для інших регіонів країни. З цією метою, як показали розрахунки, доцільно розмістити на Херсонщині значні насінницькі посіви овочевих культур України: баклажанів і перцю солодкого - 50-60%; томатів – 40%; моркви столової, петрушки, пастернаку, селери – 30-40%; патисонів, кабачків – 50%; огірків – 30%. Виконанню цієї програми буде сприяти створення на базі Інституту південного овочівництва і баштанництва УААН обласної (у перспективі - регіональної) асоціації насінництва овочевих та обласного фонду насінництва.

В роботі побудований прогноз розвитку овочівництва в Херсонській області на 2003-2007рр. За нашими оцінками, за п’ять років виробництво овочів на Херсонщині по всіх категоріях господарств зросте до 500,0 тис. тонн. Темпи повільного зростання собівартості овочів будуть зберігатися, але ріст урожайності й ціни забезпечить прибутковість галузі. Прибуток у 2007 році складе 36,91 млн. грн., а рівень рентабельності становитиме 35,8% (табл.3).

Таблиця 3

Прогноз розвитку виробництва овочів відкритого ґрунту в господарствах Херсонської області (всі категорії)

Показники | Роки

2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007

Площа ,тис. га | 33,46 | 31,68 | 30,29 | 29,24 | 28,13

Урожайність, ц з 1 га | 133,46 | 145,8 | 157,2 | 167,6 | 177,7

Валовий збір, тис. т | 445,0 | 461,9 | 476,2 | 490,1 | 500,0

Матеріально-грошові витрати: - на 1 га, грн. | 3400 | 3550 | 3760 | 3900 | 4100

- загальні, млн. грн. | 113,7 | 113,7 | 113,9 | 114,6 | 115,33

Кількість реалізованої продукції, тис. т | 300 | 317 | 339 | 370 | 400

Собівартість 1ц, грн. | 27,56 | 26,72 | 26,26 | 25,81 | 25,77

Середня ціна реалізації 1ц, грн. | 31 | 32 | 33 | 34 | 35

Прибуток: - на 1 га, грн. | 308,1 | 528,1 | 754,5 | 1036,4 | 1312,1

- всього, млн. грн. | 10,31 | 16,73 | 22,85 | 30,30 | 36,91

Рівень рентабельності, % | 12,5 | 19,7 | 25,7 | 31,7 | 35,8

Значну роль у виробництві овочевих відіграватимуть Білозерський, Голопристанський, Каховський, Скадовський, Цюрупинський райони області. Тут буде зосереджено 15,2 тис. га або 54,0%, від загальних площ під овочами області. Валовий збір у перерахованих районах у 2007р. становитиме 303,3 тис. тонн, або 60,7%. Урожайність у перерахованих районах за п’ять років зросте на 35,9% і в 2007р. у середньому становитиме 199,5ц/га.

Згідно із прогнозом у 2007 році зміниться структура використання овочевих: зменшиться питома вага овочів, що реалізуються в свіжому вигляді, та збільшиться частка овочевих, що будуть перероблятися. У 2007р. на переробку надійде 225тис. т овочів, у тому числі 170 тис. т томатів. У результаті в області буде вироблено 300 муб овочевих консервів.

На основі проекту розвитку овочівництва до 2007р. та з урахуванням наявних потужностей з переробки овочевих в районах області, була розроблена карта-схема раціонального розміщення та перспективного розвитку консервних заводів, харчосмакових фабрик, підсобних цехів господарств на території Херсонщини (рис.2).

Для підтвердження висновків щодо впливу концентрації (площа овочевих)– Х1 (га) і спеціалізації – Х2 (%) на кінцеві результативні показники господарювання (урожайність овочевих, ц/га -У1; виробничу собівартість 1 ц, грн. -У2; прибуток із 1 га , грн. -У3; рівень рентабельності, % -У4) проведено багатофакторний кореляційно – регресійний аналіз. Вихідною інформацією для цього дослідження стали дані річних звітів господарств Цюрупинського, Голопристанського, Білозерського, Скадовського та Каховського районів Херсонської області. У результаті розрахунків за допомогою персонального комп’ютеру у програмному редакторі Microsoft Excel’2000 були одержані наступні рівняння регресії:

У1 = 2,91561,0496х12,6303х2 R=0,685 R2=0,469

У2 = 49,72-0,1802х1-0,0715х2 R =0,784 R2=0,615

У3 = -2020,94 14,632х184,0612х2 R =0,711 R2= 0,505

У4 = -56,05050,3939х11,9032х2 R = 0,715 R2=0,511

На основі проведених досліджень встановлено, що підвищення питомої ваги овочів в грошових надходженнях понад 20%, а площ овочевих до 200-250га на одне господарство сприятиме покращенню результативності овочевої галузі за виробничими та економічними показниками господарювання.

Досвід передових господарств свідчить, що найбільш оптимальні площі під окремими овочевими культурами такі: під огірками - 20-50 га, томатами - 100-150, капустою -30-60, морквою - 30-50, буряками - 20-40, цибулею-50-70 га.

В Херсонській області пропонується створити зону одержання надранньої овочевої продукції, яка буде включати чотири райони: Цюрупинський, Голопристанський, частково Скадовський, Каховський(див. рис.2). До 2007 р. заплановано збільшити виробництво ранньої продукції на 30% в порівняно з рівнем 2001р. Зростання виробництва буде проходити в основному за рахунок спеціалізованих селянських (фермерських) господарств та господарств населення.

З метою удосконалення внутрішньогосподарської спеціалізації і забезпечення максимального прибутку в галузі розроблена економіко-математична модель визначення оптимальної структури посівних площ під овочевими культурами в ПОК “Зоря” Білозерського району. За розрахованою структурою посівів господарство від овочівництва одержить прибуток у розмірі 586,3 тис. грн., що в 6,7разів вище, ніж у середньому в 1998-2000рр.

Однією з основних причин кризи в овочеконсервному підкомплексі Херсонської області є проблема неврегульованості взаємовідносин між виробниками овочевих та переробними підприємствами. Серед заходів, що будуть сприяти її вирішенню, чільне місце займає розробка та впровадження концепції інтегрованого виробництва. У механізмі функціонування інтегрованих виробничих об’єднань овочеконсервного підкомплексу основним є питання про розподіл спільно одержаного доходу. Перерозподіл надприбутків, одержуваних переробними підприємствами, ми пропонуємо здійснювати пропорційно частці кожного учасника у нормативній повній собівартості кінцевої продукції. Проведені розрахунки показали, що під час укладання договорів необхідно передбачати передачу 26% одержаного надприбутку постачальникам овочевої продукції, а консервному підприємству– 74%.

У спеціалізованих овочевих господарствах області рекомендується для широкого застосування астраханська технологія вирощування томатів, розроблена Всеросійським НДІ зрошуваного овочівництва і баштанництва . Як свідчить досвід окремих господарств, ця технологія має наступні переваги: в 1,4 рази зменшує виробничі затрати, в 1,5-2 рази - втрати врожаю при збиранні, на 70% - витрати гербіцидів і на 20-25% підвищує урожай.

Порівняльна оцінка економічної ефективності застосування біологічної і хімічної меліорації в короткоротаційній овочевій сівозміні, яка була застосована в ТОВ “Нововоронцовський” Нововоронцовського району на дослідній площі в 4,8 га, показала, що використаня сидератів дозволило отримати прибутку на 1953,4 грн. більше, ніж у контрольному варіанті, рівень рентабельності при цьому становив 144%. Прибуток від внесення хімічних меліорантів був на 1545,4 – 2430,4 грн. більшим за контрольний. Рівень рентабельності в цих варіантах становив 142-152%. При застосуванні хімічних меліорантів на фоні сидератів прибуток був максимальним, більшим за контрольний на 3290,8 – 3829,8 грн., рівень рентабельності в цих варіантах 157-164%.

З метою посилення трудової мотивації нами пропонується використовувати контрактну систему, яка є однією з ефективніших у ринкових умовах. За нашою системою оплати праці кожний робітник підприємства гарантовано щомісячно одержуватиме 70-80% окладу, 10-15% - за умови виконання виробничої програми й 10-15% - за додержання термінів поставки та виконання плану реалізації продукції. Крім того, у контракті буде передбачено не тільки поточне матеріальне винагородження за визначені роботи, а й заохочування за підсумками року. Запропонована система сприятиме найбільш повному задоволенні інтересів як господарства, так і робітника, а на цій основі - раціональній організації виробництва.

Для цивілізованого реформування овочеконсервного підкомплексу Херсонщини потрібно розвивати інфраструктуру, яка ефективно генерує ринкові ціни. Сучасним особливостям економіки нашої держави найбільше відповідають малоресурсні форми ринкової інфраструктури, орієнтовані на операції з реальним товаром - оптові ринки, торгові доми та фірмові магазини сільськогосподарських та переробних підприємств. Торгові доми повинні стати не лише посередниками між продавцями та покупцями, а й центрами високої маркетингової культури.

Із розширенням міжнародного товарообміну вимоги до вітчизняної продукції постійно зростають. Важливе значення при позиціонуванні та просуванні консервної продукції мають упаковка та маркірування. Товарний знак є першою сходинкою до створення бренду, що дає виробнику цілу низку переваг: товар майже не піддається впливу конкурентів, попит на нього менше залежить від коливання ціни, витрати на вивід нових різновидів однойменного товару зменшуються, з’являється можливість економити на рекламі та інших елементах маркетингу. Наші дослідження на ринку м. Херсону показали, що особливо популярні заходи брендингу у виробників кетчупів. Упровадження сучасних маркетингових технологій в просування продуктів на ринок вітчизняними виробниками дозволяє підвищити власний конкурентний статус та перемагати в конкурентній боротьбі з іноземними виробниками.

ВИСНОВКИ

1. Херсонщина має сприятливі природно-кліматичні умови, високий науковий та ресурсний потенціал для ефективного ведення товарного овочівництва. Але останніми роками в галузі спостерігаються негативні тенденції: знижуються урожайність, товарність продукції, рівень механізації виробничих процесів, обмежені інвестиції для впровадження сучасних технологій. Одержаний в 2001р. рекордний для області за останні десять років валовий збір овочів (418,3 тис.т) досягнутий переважно екстенсивними методами. Овочівництво поступово концентрується в господарствах населення. Питома вага формувань з колективною формою господарювання, населення та фермерів у валовому зборі овочевих області в 2001 р. дорівнювала відповідно 26,0%, 69,0 % та 5,0%.

2. Виробництво овочевих в сільськогосподарських підприємствах з колективною формою господарювання знаходиться в критичному стані. Катастрофічне фінансово-економічне становище не дозволяє господарствам отримувати навіть наявну техніку у працездатному стані, що призводить до порушення технології вирощування овочевих культур, втрат урожаю та погіршення фінансового стану товаровиробників. Одним із шляхів подолання цього замкнутого кола є доступний кредит, у тому числі лізинг.

3. Консервна промисловість Херсонської області характеризується потужним виробничим потенціалом, але рівень його використання залишається низьким (28,4%). Питома вага овочів, що надходить на промислову переробку, незначна та має тенденцію до зменшення. Одна з головних причин - відсутність довгострокових договірних відносин із сільськогосподарськими виробниками, порушення або повна відсутність сировинних зон. Слідством цього є зниження ефективності діяльності й ускладнення фінансового стану консервних заводів та цехів.

4. В області пропонується організувати самостійне забезпечення на 100% власних потреб області в насінні та виробництво найпродуктивніших сортів і гібридів овочевих для інших регіонів країни. З цією метою доцільно розмістити на Херсонщині значні насінницькі посіви культур України: 50-60% баклажанів і перцю солодкого, 40% томатів, 30-40% моркви столової, петрушки, пастернаку, селери, 50% патисонів і кабачків, 30% огірків. Досягненню намічених цілей буде сприяти організація на базі Інституту південного овочівництва і баштанництва УААН обласної (у перспективі - регіональної) асоціації насінництва овочевих та створення обласного фонду насінництва.

5. Згідно розробленому в дисертації прогнозу за п’ять років виробництво овочів по всіх категоріях господарств Херсонської області зросте до 500,0 тис. тонн. Темпи повільного зростання виробничої собівартості овочів зберігатимуться, але ріст урожайності та ціни реалізації продукції забезпечать прибутковість галузі. Прибуток у 2007 році складе 36,91 млн. грн., а рівень рентабельності становитиме 35,8%. За п’ять років зміниться структура використання овочів: зменшиться питома вага тих з них, що реалізуються в свіжому вигляді, і збільшиться частка овочевих, що спрямовують на переробку. У 2007р. в області буде вироблено 300 муб овочевих консервів.

6. В Херсонській області пропонується створити зону одержання надранньої овочевої продукції. До 2007 р. в області заплановано збільшити виробництво надранньої та ранньої продукції на 30% порівняно з рівнем 2001р. Це планується досягнути на базі спеціалізованих селянських (фермерських) господарств та господарств населення.

7. Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу новостворених підприємств підкомплексу може бути досягнуто за рахунок використання комплексу організаційних чинників, серед яких: поглиблення спеціалізації, кооперація, інтеграція, розвиток міжрегіональних та міжгалузевих зв’язків, освоєння інноваційних програм. На основі розробленої багатофакторної моделі встановлено, що доведення питомої ваги овочевих в структурі грошової виручки понад 20% і площі овочевих до 200-250га на одне господарство сприятиме покращенню результативності галузі за виробничими і економічними показниками .

8. З метою удосконалення внутрішньогосподарської спеціалізації і забезпечення максимального прибутку в галузі розроблена економіко-математична модель визначення оптимальної структури посівних площ під овочевими культурами в ПОК “Зоря” Білозерського району. За розрахованою структурою посівів господарство від овочівництва одержить прибуток у розмірі 586,3 тис. грн..

9. Удосконаленню механізму функціонування інтегрованих виробничих об’єднань овочеконсервного підкомплексу сприятиме запропонований метод перерозподілу надприбутків, одержуваних від реалізації овочевих консервів, між виробниками і переробниками сировини. Перерозподіл надприбутків пропонується здійснювати пропорційно частці кожного учасника у нормативній повній собівартості кінцевої продукції. Проведені розрахунки показали, що під час укладання договорів необхідно передбачати передачу 26% одержаного надприбутку постачальникам овочевої продукції, а 74% - консервному підприємству.

10. З метою посилення трудової мотивації доцільно застосовувати контрактну систему, згідно з якою кожний робітник підприємства щомісячно гарантовано одержуватиме 70-80% окладу, 10-15% - за умови виконання виробничої програми, 10-15% - за додержання термінів поставки та виконання плану реалізації продукції. Поряд з поточним матеріальним винагородженням за роботи в контракті необхідно передбачити й стимулювання працівників за підсумками року. Запропонована система оплати відповідає інтересам як господарства, так і його робітників, сприяє раціональній організації виробництва.

11. Для цивілізованого реформування овочеконсервного підкомплексу Херсонщини потрібно розвивати інфраструктуру, яка ефективно генерує ринкові ціни. Сучасним особливостям нашої держави найбільше відповідають малоресурсні форми ринкової інфраструктури, орієнтовані на операції з реальним товаром. Це - невеликі оптові ринки, торгові доми та фірмові магазини сільськогосподарських та переробних підприємств. Торгові доми повинні стати не лише посередниками між продавцями та покупцями, а й центрами високої маркетингової культури.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.