ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОЛУБЧИК Ганна Данилівна

УДК 930.1 (477)

РІД МАРКОВИЧІВ-МАРКЕВИЧІВ У КУЛЬТУРНО-

ГРОМАДСЬКОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ: “НОВА СІМЕЙНА ІСТОРІЯ”

07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні

дисципліни

АВТОРФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету

Науковий керівник: Доктор історичних наук, професор

КОЛЕСНИК Ірина Іванівна,

Дніпропетровський національний університет,

професор кафедри

історіографії та джерелознавства.

Офіційні опоненти: Доктор історичних наук, професор

СВІТЛЕНКО Сергій Іванович,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри історії України,

декан історичного факультету;

Кандидат історичних наук, доцент

ПОПОВА Тетяна Миколаївна,

Одеський національний університет

ім. І.І. Мечникова,

доцент кафедри всесвітньої історії.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна

кафедра історіографії, джерелознавства та археології.

Захист відбудеться “17” грудня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна 72, ауд. 307.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49150, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий “15” грудня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасна історична наука перебуває на теоретичному “перехресті”, в пошуках нових підходів і методів. Одним з таких методів є “нова сімейна історія” – напрям “нової історичної науки”, або антропологічно орієнтованої соціальної історії, що виник в межах “школи Анналів” та структурної антропології (Кембриджська група, роботи американських соціоісториків). Bullard Melissa M. Marriage Politics and the Family in Florence: The Strozzi-Medichi Alliance of 1508 //American Historical Rewew (далі -AHR). 1978. June; Emigh Rebecca J. Land Tenure, Household Structure and Age of Marriage in Fifteen-century Tussany //Journal of Iinterdisciplinary History (далі - JIH) . 1997. Spring; Hareven Tamara K. Family Time and Industrial Time: The Relationship between the Family and Work in a New England Industrial Community. New York, 1982; Hareven Tamara K. The History of the Family and the Complexity of Social Change //AHR. 1991. XCVI; Stow Kenneth R. The Jewish Family in the Rhineland in the High Middle Ages: Form and Functions //AHR.1987. Dec; Репина Л.П. Новейшие тенденции в британской и американской медиевистике //Одиссей. 1990. С.173-181. Історія сім’ї, на думку американської дослідниці Кетрін Лінч, вивчає статус родини “з точки зору демографії, права, економіки, суспільних наук і психобіхевіорістики”. Lynch Katherine A. The Family and the History of Public Life //JIH. 1994. #4. Р. 665. Словом, сімейна історія займає нішу між структурною і культурною антропологією і є новим ракурсом сучасної історичної науки. Американський історик Лоуренс Стоун виділив демографічний, правовий, економічний, соціологічний, психологічний напрями традиційної сімейної історії, що сформувалися в 1960-70 – х рр. Stone Lowrence. Family History in the 1980’s. //JIH. 1981.#XII. Дослідницьку перспективу сімейно-історичних студій він вбачає у комплексному вивченні родини, соціокультурних аспектів її історії. Там само. З цим перегукується думка К.Лінч, яка доводить доцільність досліджень на зламі публічного і приватного життя, а також формулює проблему ідеологічного статусу сім’ї в суспільстві, співвідношення історії держави з історією родини. Lynch Katherine A. The Family and the History of Public Life. Р. 665-667.

Ідеологія “нової сімейної історії” відповідає “викликам” сучасної української історіографії. Особливістю українського історичного процесу є перервність державної традиції, відтак носієм української культури виступають не легітимні (державні) інституції (національна школа, університети, наукові товариства, громадські об’єднання), а дворянські “гнізда”, страршинсько-шляхетські і інтелігентські родини. Колесник І.І. Українська культура та історіографія: історія ментальностей //УІЖ. 2002. № 1. С.34-35.

Таким чином, перед дослідниками постає проблема родини як системи, що продукує і транслює культурні цінності нації. Сімейна історія зараз виступає конструктивним засобом дослідження соціальної та культурно-інтелектуальної історії України.

Українська культурна та соціальна історія представлена низкою видатних дворянсько-інтелігентських родин, таких як Капністи, Полетики, Гудовичі, Забіли, Білозерські-Куліши, Антоновичі, Лазаревські, Грушевські, Дорошенки, тощо. Блискучим взірцем родин - “вогнищ” національної культури є сім’я Марковичів-Маркевичів, багатогранна діяльність представників якої розгорталась в межах великого часового і територіального простору.

Об’єктом дослідження є процес формування шляхетсько-інтелігентських родин як ланок культурно-історичної тяглості українського народу та вивчення їх ролі в культурно-громадському житті України ХVIII-ХІХ ст.

Предметом дослідження є історія роду Марковичів-Маркевичів, діяльність його представників в різних сферах культурно-громадського, літературного, мистецького та наукового життя України.

Мета дослідження полягає у вивченні історії родини Марковичів-Маркевичів як цілісної соціокультурної системи, суб’єкти якої відіграли важливу роль в створенні національно-культурних цінностей української нації.

Для досягнення мети необхідно розв’язати наступні дослідницькі завдання:

- проаналізувати стан історіографічної розробки історії роду Марковичів-Маркевичів і діяльності його представників;

- охарактеризувати джерельну базу вивчення культурно-інтелектуальної історії родини Марковичів-Маркевичів;

- реконструювати рід Марковичів-Маркевичів в його історичному розвитку;

- з’ясувати умови, що сприяли формуванню і трансляції культурних надбань сім’ї протягом її історії;

- висвітлити участь представників роду Марковичів-Маркевичів в громадсько-політичних процесах в Україні в ХVІІІ-ХІХ ст.;

- показати внесок сім’ї Марковичів-Маркевичів в розвиток української культури, літератури, мистецтва;

- проаналізувати доробок Марковичів-Маркевичів в царині історичного знання.

Хронологічні межи роботи мають кілька рівнів, які відбивають, по-перше, історію даної старшинсько-дворянської фамілії (кін. ХVII - поч. ХХ ст.); по-друге, участь роду в культурно-громадському житті України (кін. ХVIII – поч. ХХ ст.); по-третє, період найвищої реалізації його представників в сфері культури, науки і суспільного життя України (50-80 - х рр. ХІХ ст.)

Методологічні засади дисертації. Робота базується на сучасних методологічних ідеях вивчення культурного та історіографічного процесу в Україні кінця XVIII - початку ХХ ст., що знайшли відображення в працях І.Лисяка-Рудницького, Лисяк-Рудницький І. Із Драгоманівських студій //Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т.1. К.: Основа. 1994. С.183-191. Р.Шпорлюка, Шпорлюк Р. Українське національне відродження в контексті європейської історії к. ХVIII- поч. ХІХ ст. //Наука і культура. Вип. 25. К., 1991. С 159-167. В.СарбеяСарбей В.Г. Етапи формування україснької національної самосвідомості (кінець XVIII - початок ХХ ст.) //УІЖ.1993. № 7-8.С.3-16. та І.Колесник. Колесник І.І. Українська історіографія (ХVIII-ХХ ст.). К.: Генеза, 2000. До методологічних засад роботи належить теорія численних лояльностей та взаємовиключних свідомостей канадського історика П.Магочия, що набуває особливого значення для визначення національної ідентичності українських старшинсько-дворянських родин в Російській імперії. Магочій П. Українське національне відродження: Нова аналітична структура //УІЖ. 1991. №3. С.97-107.

Соціальна природа сім’ї зумовлює міждисциплінарність дослідження. Сутність міждисциплінарного підходу полягає у використанні принципів і методів таких соціогуманітарних дисциплін, як історія культури, історія літератури, генеалогія, історична психологія, соціологія, історіографія, ґендерні студії. Зокрема, з історичної психології, запозичені: а) принцип психологічної інтерпретації, спрямований на вивчення такої поведінки мікросоціуму (сім’ї), що призводить до зміни соціальних і культурних умов; Боброва Е.Ю. Основы исторической психологии. С-Пб: Изд-во Санкт-Петербуржского университета. 1997. С.71-73. б) принцип історичного ефекту, необхідний для з’ясування впливу колективу на розвиток суспільства (в нашому випадку історичним колективом є родина Марковичів-Маркевичів); Там само. в) закон “суспільної спадковості” В.М.Бехтєрева, який обґрунтовує комплексний підхід щодо діяльності всіх поколінь роду. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. М.: Наука, 1994.

В роботі використані загально - та спеціальнонаукові методи дослідження: метод синтезу і аналізу, структурний, історико-хронологічний, історико-порівняльний, персонологічний, проблемний, історіографічний методи, принципи класифікації і систематизації, а також прийом “розпорошеної історіографії”.

В дисертації застосовані, спеціальні методи “сімейної історії”, а саме - метод реконструкції сім’ї, запропонований британськими соціоісториками, метод трансмісій, введений до наукового обігу французькими соціологами Д.Берто та І.Берто-Вьям. Bertaux, Daniel et Isabelle Bertaux-Wiame. Ethnosociologe de la mobilite familiale. Elements theoriques et methodologiques //Communication presenteau Seminare International sur ies Tendances de la Recherche en Stratification et Mobilite. UNESCO, Paris, 27-30 april 1981, p.13; Bertaux, Daniel et Isabelle Bertaux-Wiame. Familles et Mobilite sociale. Une Enqueie comparsive (en collab. avec. Howard Herby and Paul Thompson). Paris, 1984; Берто Д., Берто-Вьям И. Семейное владение и семья: трансмиссии и социальная мобильность, прослеживаемые на примерах пяти поколений //Социс. 1992. №12. С.133.

Наукова новизна дисертації полягає у застосуванні принципів та методів “нової сімейної історії” на матеріалах історії України. Реконструкція роду Марковичів-Маркевичів представляє так зване “метаджерело” Бессмертный Ю.Л. Новая демографическая история. С. 246.

, тобто систему відомостей про рід, що відтворює структуру роду. В свою чергу, реконструкція роду являється підставою для визначення соціокультурних трансмісій – шляхів передачі головних засад діяльності роду до наступних поколінь. Показано формування освітніх і фахових традицій, соціальних амбіцій (престижний шлюб, кар’єра), передачу літературного і музичного таланту, активної громадянської позиції, тощо. Визначальними показниками для встановлення соціокультурних трансмісій сім’ї Марковичів-Маркевичів обрані освіта, військова та цивільна державна служба, культурно-громадська діяльність представників роду.

Автором розкрито соціокультурне значення родинності в історії України. На підставі вивчення історії роду Марковичів-Маркевичів запропоновано оригінальну диференціацію типів родинності. Горизонтальний тип (рівень) охоплює ідейні взаємовпливи, спільні культурно-громадські проекти, службове протегування серед родчів-сучасників. Вертикальний тип відповідає літературно-науковій традиції роду як “діалогу” предків і нащадків. Встановлено, також, що родинність сприяла інтеграції української еліти до структур загальноросійської.

За допомогою етногеографічного підходу до походження засновників роду, запропоновано новий вимір щодо вивчення ранньої історії роду Марковичів-Маркевичів. Це означає, що до уваги береться не лише етнічне походження засновників роду, але й історичний шлях, пройдений ними до оселення на Прилуччині. Такий підхід є внеском у процес дослідження етнічного складу козацької старшини, міграційної історії України ХVI - ХVII ст.

Внесено доповнення щодо генеалогії роду на рівні ХІІ покоління молодшої гілки, уточнено, зокрема, місце сім’ї композитора І.Маркевича серед нащадків роду.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що вона може бути використана в лекційних курсах з історії України, історії української культури, історіографії історії України, історії регіонів, етнології. Результати дослідження можуть бути враховані в процесі дослідження історії української державності, історії українського національного відродження, історії української еліти, історії суспільної та наукової думки, історії українсько-російських культурних взаємозв’язків. Результати роботи є підставою для подальших досліджень з історії родини як новітньої галузі української історичної науки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідницької роботи кафедри історіографії та джерелознавства Дніпропетровського національного університету за темою “Історія науки та освіти в Україні в контексті інонаціональних процесів”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на міжнародній науковій конференції “Інтелігенція: суть, історичні долі, перспективи” (Дніпропетровськ, 1996 р.), на міжрегіональних наукових конференціях: історико-краєзнавчій конференції до 350-річчя початку Визвольної війни українського народу середини ХVII ст. “Історичне краєзнавство Подніпров’я” (Дніпропетровськ, 1998 р.), “Історична та суспільна думка Російської імперії другої половини ХІХ - початку ХХ століття” (Дніпропетровськ, 2003 р.), ХІІ сесії наукового Товариства ім. Т.Г.Шевченка (Дніпропетровськ, 2001 р.), а також доповідались на щорічних підсумкових конференціях кафедри історіографії і джерелознавства Дніпропетровського національного університету. Дисертація обговорена на засідання кафедри історіографії та джерелознавства ДНУ.

Структура роботи відповідає поставленій меті та завданням дослідження. Згідно з цим, дисертація складається із вступу, п’яти розділів що, в свою чергу, поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури. Робота містить два додатки:

Додаток 1: Генеалогічне дерево Марковичів (старша гілка).

Додаток 2: Генеалогічне дерево Маркевичів (молодша гілка).

Обсяг дисертації - 175 с., список джерел та літератури складає 467 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, об’єкт і предмет, мета і завдання, хронологічні рамки, сформульовані методологічні принципи і наукова новизна дослідження, розкрито практичне і теоретичне значення дисертації, вказані заходи по апробації результатів дослідження, обґрунтовано його структуру.

Розділ 1. - “Рід Марковичів-Маркевичів в контексті української культури: історіографія, джерела, методи”, присвячений огляду літератури, джерел і обґрунтуванню методологічної бази дослідження, складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 - “Історіографія проблеми” - визначені основні періоди в процесі дослідження історії роду Марковичів-Маркевичів. Характерною рисою першого (дореволюційного) визнано те, що історію роду вивчали сучасники роду та його представники. Саме тому характерною для цього періоду була різнобічність напрямів дослідження та форм публікацій. В цей час видаються джерела до історії роду,Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства. Т.II, Ч.VI. Спб., 1901.; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т.3. К., 1912. спогади, присвячені його видатним представникам: історикам Миколі МаркевичуЖемчужников Л. Заметки к статье “Воспоминания о Н.А.Маркевиче” //Основа. 1861. №2. С.3; Макаров Н.Я. Воспоминания о Н.А.Маркевиче //Основа. 1861. №1. С.5-8. і Олексію Маркевичу, Маркевич Арс. Памяти А.И.Маркевича //Известия Таврической ученой архивной комиссии. 1903. №35. С.27-30. фольклористу Опанасу Марковичу;Шугуров М. К воспоминаниям об Аф.В.Марковиче //Киевская старина [далі - КС]. 1893. №5. С.263-271; Лазаревский А. Памяти Марковича //КС. 1892. Июль-сентябрь. С.405-409. літературно-наукові твори представників роду. Маркович Я. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях. Ч.1. Спб, 1798; Маркович А.М. Малороссийская старина //Украинский журнал. 1824. №19-20, С.43-55; №21. С.126-128; Маркевич Н.А. История Малороссии. М., 1842, тт.1-4; 1843, т.5; Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. Ч.І, ІІ. Изд. Александра Марковича. М., 1859; Маркович Я. Дневник генерального подскарбия /под ред. А. Лазаревского. Ч.I (1717-1725). К., 1893. Ч. II (1726-1729). К., 1895. Ч. III (1730-1734). К., 1897; Маркович Я. Дневник генерального подскарбия /под ред. В. Модзалевского. С.IV (1735-1740). К.-Львiв, 1913; Маркевич А.И. Марковичи. К., 1890. Наукову традицію дослідження історії роду започаткував О.М.Лазаревський.Лазаревский А.М. [Передмова] //Дневник генерального подскарбия. Ч.1, С.І-Х; Лазаревский А.М. Прежние изыскатели малорусской старины: Я.М.Маркович //КС. 1894. №12. С.349-387; Лазаревский А.М. Прежние изыскатели малорусскйо старины. 3. А.М.Маркович //КС. 1896. №1. С.92-111; №2. С.275-310. Ця традиція була продовжена в роботах істориків (М.Василенко,Василенко Н. К истории малорусской историографии и малорусского общественного строя //КС. 1894. № ХІ. С.242-260. М.Грушевський,Грушевський М. Развитие украинских изучений в конце XVIII и нач. ХІХ вв. //Украниский народ в его прошлом и настоящем. Т.І. Спб., 1914. Ол. ГрушевськийГрушевський Ол. Сучасне українське письменство. Д.Маркович //Літературно-науковий вісник [далі - ЛНВ]. 1908. кн. 4. Т.42. С.46-49.) та літературознавцями (Б.Грінченко, Гринчено Б. Несколько дополнений к статье Франка об украинской литературе //КС. 1902. Т.ІІІ, С.121-123. С.Волох, Волох С. Д.Маркович (літературна характеристика) //ЛНВ. 1908. №8. С.54-75. В.Доманицький Доманицький В. Марко Вовчок //ЛНВ. 1908. Кн.1. Т.41. С.48-75.).

Другий період наукового дослідження роду Марковичів (1920-1930 - ті рр.), співпадає з процесом загального піднесення українознавчих студій, підвищенням інтересу до історії ХІХ ст., історії української інтелігенції, суспільних рухів та культурного життя, особливої уваги до діяльності представників суспільних наук ХІХ ст. В цей період в роботах М.Марковського, В.Міяковського, Д.Граховецького, Л.Перетца, Ф.Савченка, В.Маслова сформульовані нові підходи до вивчення культурно-інтелектуальної спадщини представників роду. Розвідки М. Марковського Марковський М. Шевченко і М.Маркевич: Щодо історії поетичної творчості Шевченка //Україна. 1925. Кн.1-2. С.37. і В.Маслова Маслов В.І. М.А.Маркевич. Прилука, 1929. присвячені літературній і науковій діяльності Миколи Маркевича, його відносинам з Т.Г.Шевченком. Етнографічну діяльність О.В.Марковича досліджує Ф.Савченко, Савченко Ф. “Родини, хрестини і похрестини” О.В.Марковича //Первістне громадянство та його пережитки на Україні. 1926. Ч.27. С.76-82. а його роль у Кирило-Мефодіївськім товаристві - В. Міяківський Міяковський В. О.Маркович у Кирило-Методіївському братцтві //За сто літ. 1927. Кн.1. С.25-28. і Л.Перетц. Перетц Л.М. М.О.Марко-Вовчок і І.П.Дорошенко //Науковий збірник ленінградського товариства дослідників української історії, письменства та мови. К., 1931. С.53-60. Водночас з істориками до історії сім’ї звертаються літературознавці М.Кушнір Кушнір М. Д.В.Маркович (з приводу ювілею 8.ХІ.1848 - 8.ХІ.1918) //Книгарь. 1918. Ч.15. С.873-876. та М.Хращевський. Хращевський М. Матеріали до біографії Д.Марковича //Література. Збірник.Ч. І. К., 1928. С.172.

В рамках радянського періоду історії дослідження діяльності роду Марковичів-Маркевичів існують два напрями досліджень - радянських та діаспорних істориків, а також два підперіоди: а) кін. 1930-тих - кін. 1950-тих рр.; б) 1960-1980-ті рр. Занепад українознавства в Радянському Союзі (кін. 1930-тих - кін. 1950-тих рр.) спричинив активізацію досліджень історії роду Марковичів-Маркевичів діаспорними істориками. В центрі уваги діаспорних авторів - представники роду, які займалися літературно-науковою працею. В “Огляді української історіографії” Д.Дорошенка дана оцінка творів Я.Марковича-мемуариста, Я.М. та О.М.Марковичів, М.Маркевича. Дорошенко Д.І. Огляд української історіографії. К.:“Українознавство”, 1996. Роль Я.Марковича як виразника думок “гуртка” петербурзьких українців кін. ХVIII ст., і його “Записок о Малороссии” відзначена в роботі О.Оглобліна. Оглоблін О. Люди старої України. Мюнхен, 1959. Дослідження цього важливого в становленні історичної науки в Україні твору продовжено в роботах Н.Полонської-Василенко, Полонська-Василенко Н. Історія України. Т.2. К., 1992. М.Семчишина, Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу. К., 1993. М.Голубця. Голубець М. Велика історія України від найдавніших часів. Т. 2. К., 1993. Наукова діяльність Миколи Маркевича розглядалась як складова інтелектуальної історії України І.Лисяком-Рудницьким. Лисяк-Рудницький І. Із Драгоманівських студій. Неможливість в цей період дослідження дворянської сім’ї радянськими істориками, певною мірою, компенсувалась архівною роботою, Щапов Я.Н. Собрание рукописных книг И.Я.Лукашевича и Н.А.Маркевича //Государственная библиотека им. Ленина. Записки отдела рукописей. М., 1957. Вып.19, С.3-63. і заходами аматорів. Лбовский А.Н. О роде Марковичей (или Маркевичей). Н.Маркевич и Глинка. Відділ Рукописів Російської Національної бібліотеки [далі - ВР РНБ]. Ф.423, спр.196.

З розвитком історичної науки періоду відлиги пов’язана важлива віха в історії дослідження наукової спадщини Марковичів-Маркевичів; з’являється монографія М.Марченка, Марченко М.І. Українська історіографія з давніх часів до сер. 19ст. К.: Вид-во Київського університету, 1959. завдяки якій до широкого вжитку в радянській історіографії внесені імена Я.Марковича-старшого, Я.Марковича-молодшого, Олександра Марковича. Значення цієї події для вивчення історії сім’ї Марковичів-Маркевичів може бути співставлене лише з виходом у 1987 р. монографії Є.М.Косачевської, присвяченої культурно-громадській діяльності і літературно-історичній спадщині історика та музиканта М.Маркевича.Косачевская Е. М. Н.А.Маркевич. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1997. У 1960-ті рр. до української науки повертається ім’я видатного фольклориста і етнографа Опанаса Марковича. Коцюба А.И. А.В.Маркович - выдающийся украинский фольклорист. Авт. канд. дисс. К., 1963.

Новітній (з 1990-х рр.) етап в історії пов’язаний з об’єднанням зусиль вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо вивчення інтелектуальної спадщини роду Марковичів-Маркевичів. Зокрема, В.Г.Сарбей дослідив соціокультурні передумови появи “Записок о Малороссии” Я.М.Марковича.Сарбей В.Г. Праця Я.Марковича “Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях” //УІЖ. 1999. № 1. С.56-68, № 2. С.15-27. В монографії В.В.Кравченка проаналізовано “Історию Малороссии” М.Маркевича як пам’ятку української історіографії епохи національного Відродження.Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного Відродження (др. пол. XVIII - сер. ХІХ ст.). Харків: “Основа”, 1996. Науково-просвітницька діяльність О.І.Маркевича представлена в роботах Т.М.Попової.Попова Т. Алексей Маркевич //Історіографічні дослідження в Україні /Відп. ред. Ю.А.Пінчук. К.: НАН України. Ін-т історії України, 2002. Вип.12: Визначні постаті української історіографії ХІХ-ХХ ст., С.113-149.

У підрозділі 1.2 – “Джерельна база та методи дослідження” - подані класифікаційні системи джерельного комплексу роботи. Всі використані джерела можна розподілити на дві основні групи - опубліковані і архівні. Архівні джерела виявлені автором роботи в центральних та місцевих архівосховищах України та Росії. Зокрема, в Інституті рукописів ЦНБ НАН України ім. Вернадського зберігаються джерела до історії підготовки Я.Марковичем – молодшим його “Записок о Малороссии” Перечень книг, вернувшихся к неизвестному владельцу после смерти Я.М.Марковича. Інститут Рукописів наукової бібліотеки ім. В.І.Вернадського НАНУкраїни [далі - ІР НБУ]. Ф.І., спр. 58245 (62). В Російському Державному історичному архіві – матеріали справи щодо уточнення форми родового прізвища, Дело о дозволении тайному советнику Маркевичу с потомством именоваться по фамилии Маркович. Російський Державний історичний архів [далі - РДІА], Ф.1405, оп.89, спр.2456. програма курсу університетських лекцій Олексія Маркевича. Маркевич А.И. Программа курса лекций по истории Юго-Запидной России ХІV ст. РДІА, Ф.733, оп.1, спр.783, арк.10-11 зв. На матеріалах фондів літераторів і видавців (М.О.Лернер,Маркевич Алексей Иванович. Письма к Лернеру Николаю Осиповичу. Відділ рукописів Російської Національної бібліотеки [далі - ВР РНБ]. Ф.430, оп.1, спр.187. С.Ф.Платонов,Маркевич Алексей Иванович. Письма и телеграммы к Платонову Сергею Федоровичу. ВР РНБ. Ф.585, спр.3484. М.І.Привалов,Там само, Ф.1227. І.В.Помяловський,Маркевич Алексей Иванович. Письмо к И.В.Помяловскому. ВР РНБ. Ф. 608, оп. 1, спр. 989. О.М.ПипінТам само, Ф. 608.) відділу рукописів Російської національної бібліотеки (м. Санкт-Петербург), встановлені зв’язки історика О.І.Маркевича. В Інституті російської літератури (м. Санкт-Петербург) зберігаються джерела до вивчення культурно-громадської діяльності сенатора Андрія Маркевича.Балакирев М.А. Письма к Марковичам. Інститут російської літератури [далі -ІРЛІ]. 10.690; Галаган Григорий Павлович. Письма к Андрею Николаевичу Маркевичу. ІРЛІ. 10.695; Костомаров Н.И. Письмо к Андрею Николаевичу Марковичу. ІРЛІ. 10.742. З Російського Державного архіву літератури та мистецтв (м. Москва) використано документи щодо літературної діяльності письменника Д.В.Марковича. Маркович Дмитрий Васильевич. Письма в редакцию издательства “Посредник”. РДАЛМ. Ф.122, оп.2, спр.67, арк.129-133. Важливі джерела історії роду зберігаються в науково-дослідницькому відділі Російської Державної бібліотеки (м. Москва): листи генерального підскарбія Я.Марковича до батька, Маркович Яков Андреевич. Письмо к Андрею Михайловичу Марковичу. НДВР РДБ. Ф.159, спр.696(787). матеріали судових процесів сім’ї Марковичів. Экстракт из дела бунчукового товарища Д.Забелы (1728 р.). НДВР РДБ, Ф.159, спр.2436 (2642). В Дніпропетровському облдержархіві зберігаються документи, що відбивають перебування під слідством і арешт у м. Новомосковську Б.А.Марковича у 1887-89 рр. Дело канцелярии Екатеринославского губернатора об установлении гласного полицейского надзора за Марковичем Б. Державний архів Дніпропетровської області. Ф.11, оп.1, спр.178. Серед матеріалів Чернігівського історичного музею – родинне листування чернігівської гілки роду, яке відбиває її участь у культурно-громадських процесах України в кінці ХІХ ст. Маркович Е. Листи до М.Б.Маркович. Чернігівський історичний музей. 41-2/1 - 41- 2/22 // Ал.528.

За формально-змістовним принципом всі використані в роботі джерела можна поділити на такі групи:

1. Документальні джерела: послужні списки, матеріали поліцейських справ, доповідні записки посадових осіб, звернення представників роду в офіційні установи. Так, джерелами до вивчення кар’єри професора О.І.Маркевича є справи міністерства освіти. Дело департамента народного просвещения по письму товарища министра внутренних дел о профессоре Новороссийского университета Маркевиче. РДІА, Ф.733, оп.149, спр.783. Про долю віолончелі Страдиварі, що належала сенатору А.М.Маркевичу свідчать матеріали справи міністерства імператорського двору. Дело канцелярии Министерства императорского двора о покупке виолончели Страдивариуса у наследников сенатора Маркевича для придворного оркестра. РДІА. Ф.468, оп.14, спр.3134. Різновидом документальних джерел є родовідні розписи Марковичів-Маркевичів; Маркевич А.И. Марковичи. К., 1890; Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства. Спб., 1901. Т. II, Ч. VI.; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т.3. К., 1912.

2. Літературні твори: поезія Миколи Маркевича, [Маркевич М.А.] Украинские мелодии, соч. Н.Маркевича. М., 1831. твори письменника Дмитра Марковича; Маркович Д. Постепах і хуторах. К., 1929.

3. Публіцистичні твори: О.І.Маркевича, Маркевич А.И. Заботы о бедных детях в России. Одесса, 1893. О.В.Марковича Маркович Аф.В. Воспоминания о П.В.Киреевском //Русская беседа.1857. кн.1. С. 17-23. і Б.А.Марковича; Маркович Б.А. Марко Вовчок (М.А.Маркович). Биографический очерк //Союз женщин. 1908. № 1. С. 11-15; № 2, С 10-21.

4. Наукові роботи представників роду:

а) історичні праці: “Щоденник” Я.Марковича-старшого, Маркович Я. Дневник генерального подскарбия /под ред. А. Лазаревского. Ч.I (1717-1725). К., 1893. Ч. II (1726-1729). К., 1895. Ч. III (1730-1734). К., 1897; Маркович Я. Дневник генерального подскарбия /под ред. В. Модзалевского. С.IV (1735-1740). К.-Львiв, 1913. “Записки о Малороссии” Я.Марковича-молодшого, Маркович Я. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях. Ч. 1. Спб, 1798. “Історія Малоросії” М.Маркевича, Маркевич Н.А. История Малороссии. М., 1842 г., ТТ. 1 - 4; 1843 г.,Т. 5. роботи О.В.Марковича, Маркович Аф.В. Родини, хрестини, похрестини //Зап. Черниговского Статистического Комитета. 1869, кн. ІІ, С. 341-347. О.І.Марковича; Маркевич А. О местничестве: исследование. Ч.1: Русская историография в отношении к местничеству: [Магистер.дис.]. К.: 1879; Маркевич А.И. Калужские купцы Дехтеревы. Одесса, 1891; Маркевич А.И. Императрица Екатерина II и Крым. Симферополь, 1897. б) природничі роботи: підручник з геометрії Б.А.Марковича, Маркович Б.А. Геометрия пространства. Спб, 1911. дослідження в хімічній галузі його сина, М.Б Марковича; Маркович М.Б. Крэкинг углеводородов. Сб. обзорных статей. Л.-М., 1935. в) мистецтвознавчі публікації (композитора і диригента І.Маркевича, Маркевич И. Органный пункт. Статьи. Г.Пятигорский - виолончелист //Сигети Й. Скрипичные произведения Бетховена.Маркевич И. Органный пункт. Статьи. Г.Пятигорский - виолончелист. М.: “Музыка”, 1970. історика О.І.Маркевича, Маркевич А.И. О совместном преподавании русской истории и истории русской литетратуры в средних учебных заведениях //Труды ІІ Археологического съезда в Санкт-Петербурге в 1872. М., 1881. вып.2., С.6; Маркевич А.И. Реализм русской литературы //Филологические записки. Воронеж, 1882. Вып. 6. С. 1-34. підручник з французької мови С.Б.Марковича Маркович С.Б. Учебник французского языка. М., 1953. );

5. Епістолярна спадщина, “внутрішнє” та “зовнішнє” сімейне листування: листи Олександра Марковича до А.П.Марковича, Маркович Александр Михайлович. Письма к Марковичу Андрею Парменовичу. РДІА. Ф.940, оп.1, спр.227. листування сім’ї сенатора А.М.Маркевича; Маркевич Андрей Николаевич. Письма к Надежде Грикорьевне Маркевич и детям. ІРЛІ. 10.754. листування з громадськими і культурними діячами: М.Маркевича і Й.Бодянського, Маркевич Николай Андреевич. Письмо к О.М.Бодянскому. РДАЛМ. Ф.1265, оп.1, спр.1; Бодянский Ф. Письмо к Николаю Андреевичу Маркевичу. РДАЛМ .Ф.1265, оп.2, спр.3. А.М.Маркевича з М.О.Балакірєвим, Маркович Андрей Николаевич. Письма к Милию Алексеевичу Балакиреву. ВР РНБ. Ф.41, оп.1, спр.1080-1083. Балакирев М.А. Письма к Марковичам. ІРЛІ. 10.690. Г.П.Галаганом, Галаган Григорий Павлович. Письма к Андрею Николаевичу Маркевичу. ІРЛІ. 10.695. М.І.Костомаровим; Костомаров Н.И. Письмо к Андрею Николаевичу Марковичу. ІРЛІ. 10.742.

6. Спогади, щоденники (мемуари М.А.МаркевичаМаркевич Н.А. Россия. Петербург. Литература (1817-1820). Воспоминания. ІРЛІ. Ф.488, спр.37.);

7. Ювілейні статті і некрологи, рецензії, замітки (присвячені, зокрема, М.А.Маркевичу, Поминка о Н.А.Маркевиче (к столетней гдовщине его). //КС. 1904. № 9. С.89-90. О.І.Маркевичу Синявский А. А.И.Маркевич - историк Новороссийского края //Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. Т.1. 1904. С.I-X.).

В підрозділі викладено сутність міждисциплінарного підходу та методів сімейної історії. Розроблено понятійний апарат дослідження, з’ясована сутність термінів “родина”, “сім’я”, “рід”, “гілка роду”, “лінія роду”, “психоісторичне покоління”, їх специфіка на українському ґрунті.

Розділ 2. - “Родовід Марковичів: історія та версії” складається з трьох підрозділів. В підрозділі 2.1 - “Походження та структура роду крізь призму історіографічних дискусій” - висвітлено історію складання родоводу. Засновник роду, Марко, оселився у 1650-х рр. на Прилуччині, одружився з дочкою прилуцького війта, займався промислами. Його сини, Андрій (нар. близько 1674 р., в 1729-1740 рр. - генеральний підскарбій; у 1736 р. отримав спадкове дворянське звання) і Федір (прилуцький сотник, учасник Ладозького і Бучацького походів) заснували дві гілки роду. Традиція пов’язала молодшу гілку роду з полонізованою формою прізвища – “Маркевичі”.

В підрозділах 2.2 –“Старша (Чернігівська) гілка роду: Марковичі” та 2.3 – “Молодша (Прилуцька) гілка роду: Маркевичі” реконструйовано рід Марковичів-Маркевичів, визначена структура роду і специфіка його складових (гілок, ліній). Реконструкція основана як на генеалогічних розписах, так і на інших документах, що відбивають життя і діяльність представників роду. Це дозволило дослідити історію роду в соціокультурному контексті: піднесення його статусу, обставини життя окремих сімей. Показано формування і трансляція традицій роду: освіти, військової і цивільної служби. Вказано, що освіта, в свою чергу, сприяла формуванню інших родинних рис - літературного і музичного таланту, інтересу до сучасності і минулого. Визначені горизонтальний і вертикальний рівні втілення родинності.

В розділі 3. - “Суспільно-політична діяльність представників роду Марковичів-Маркевичів” - висвітлюються громадсько-культурні і суспільно-політичні погляди Марковичів-Маркевичів.

Підрозділ 3.1 - “Олександр Маркович та його культурно-громадські “експерименти”” присвячено діяльності О.Марковича, який запропонував і втілив у своєму маєтку модель звільнення селян, засновану на забезпеченні землею і особистій волі, відкрив школу і лікарню.

В підрозділах 3.2 - Батько і син: Микола та Андрій Маркевичі як українські громадські діячі, і 3.3 - Опанас та Богдан Марковичі - учасники суспільно-політичних рухів розглядається участь представників обох гілок роду в суспільному житті ХІХ ст. Аналіз двох пар “батько-син” дозолив визначити напрями діяльності роду в цілому (на противагу особистих життєвих проектів), виявити соціокультурні трансмісії - передачу літературного і музичного талантів, тяжіння до гуманітарних наук (історія, етнографія, правознавство). Показано, що трансмісія за ідентичністю, тобто повне відтворювання нащадком діяльності предка, відповідає сфері “неформальної” діяльності: створення маєткових культурних осередків (Турівка М.А.Маркевича і Кобрине А.М.Маркевича); участь в Кирило-Мефодіївському товаристві О.В.Марковича і в російському революційному русі кін. ХІХ ст. Б.О.Марковича. Трансмісія за еквівалентністю (переосмислений і перероблений нащадком досвід предка) - відповідає професійній діяльності представників обох пар батьків і синів. Так А.М.Маркевич, син історика М.А.Маркевича, набув юридичної освіти і реалізувався як державний діяч; син фольклориста О.В.Марковича був журналістом і математиком.

Розділ 4. - “Внесок представників роду Марковичів-Маркевичів в розвиток української культури” складається з трьох підрозділів. В підрозділі 4.1 - “Представники роду та українська література” - показано, що діяльність представників роду відбивала основні етапи розвитку української літератури, її напрями та стилі від романтизму (поезія М.Маркевича), до реалістичної школи (Марко Вовчок), а також її еволюції до народницької літератури (Д.Маркович); показано внесок Марковичів в царині журналістики (Б.Маркович).

В підрозділі 4.2 - “Місце представників роду в українському та європейському мистецтві” - простежено успадкування та розвиток музичного таланту поколіннями роду: від домашніх концертів і маєткових оркестрів до формування фахових музикантів в межах роду (всесвітньо відомий музикант І.Маркевич). Вплив родини Марковичів-Маркевичів на розвиток мучного мистецтва в Україні і за її межами показано на прикладах співпраці М.А.Маркевича і М.І.Глинки, участі у становленні музичного життя Росії А.М.Маркевича, музичній діяльності І.Маркевича.

У підрозділі 4.3 – “Марковичі у культурному житті української провінції” висвітлено сторінку історії чернігівської компоненти роду, зокрема, культурні зв’язки родини Б.А.Марковича (1831-1893) з діячами російської і української культури (художник М.М.Ге, письменник Л.М.Толстой, скульптор Ф.П.Толстой, письменник Д.Маркович).

В розділі 5. - “Марковичі-Маркевичі та українська історіографія: діяльність і образи” - аналізується спадщина представників роду, які звертались до вивчення української історії, а також оцінка, яку знайшла ця спадщина в українській історіографії.

Підрозділ 5.1 – “Яків Маркович старший як засновник традиції українських історичних студій” - присвячено генеральному підскарбію Я.А.Марковичу, авторові видатної пам’ятки української мемуаристики ХVІІІ ст. “Щоденник” Я.А.Марковича - унікальне джерело повсякденної історії козацької старшини, а також економічної і політичної історії України поч. ХVІІІ ст., автор якого першим репрезентує рід на історико-літературній ниві.Маркович Я. Дневник генерального подскарбия.

У підрозділі 5.2 – ““Записки о Малороссии” Якова Марковича молодшого - перша спроба української наукової історії” простежується історіографічна доля твору,Маркович Я. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях. який вперше в українській історіографії поєднав соціальну і політичну історію України, її природно-територіальні умови, психологію народу, і був першою спробою критичної історії України. Показано еволюцію оцінок “Записок” в розвитку української історіографії (М.Марченко, Марченко М.І. Українська історіографія з давніх часів до середини 19 ст. С.255. В.Г.Сарбей, Сарбей В.Г. Праця Я.Марковича “Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях” . В.В.Кравченко, Кравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного Відродження (др. пол. XVIII - сер. ХІХ ст.). І.І.Колесник Колесник І.І. Українська історіографія (ХVIII-ХХ ст.).)

В підрозділі 5.3 – “Інтелектуальна спадщина Олександра Марковича” - аналізуються основні напрямки діяльності О.Марковича, який започаткував дослідження історії роду Марковичів-Маркевичів,Маркович А.М. Малороссийская старина //Украинский журнал. 1824. № 19-20, С.43-55; № 21. С.126-128. здійснив перше видання “Щоденника” свого діда, Я.Марковича-старшого,Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича. був автором першої розвідки з історії чернігівського дворянства, а також, рукописів з різноманітної тематики (етнографія, педагогіка, етика, медицина, сільське господарство, тощо). Інтелектуальна спадщина О.М.Марковича розглядається як складова антикварного напряму в розвитку історичного пізнання в Україні XVIII - поч. ХІХ ст.

Підрозділ 5.4 – “Микола Маркевич у витоків української романтичної історіографії” - присвячено аналізу наукової спадщини Миколи Маркевича і його образу в українській історіографії (в працях В.Маслова,Маслов В.І. М.А.Маркевич. М.Марченко,Марченко М.І. Українська історіографія з давніх часів до середини 19 ст. Є.Косачевської,Косачевская Е. М. Н.А.Маркевич. В.КравченкаКравченко В.В. Нариси з української історіографії епохи національного Відродження.).

В підрозділі 5.5 – “Українознавчі студії Опанаса Марковича” - показана фольклористична діяльність О.В.Марковича, його внесок у популяризацію етнографічних знань. Етнографічні студії як метод вивчення минулого, дозволяють визначити його як представника романтичної доби української історіографії.

В підрозділі 5.6 - Олексій Маркевич та народницька історіографія - визначено напрями діяльності О.І.Маркевича. Тематика краєзнавчих і етнографічних досліджень Маркевича, його внесок в джерелознавство історії України, дослідження соціальної історії та етнографії міста, дозволяють ідентифікувати його як представника народницького напряму української історіографії.

У Висновках викладені загальні підсумки роботи

Одним з головних чинників формування матеріальних і культурних засад існування роду була військова служба представників IV-VI покоління роду. Важливу роль успішній соціалізації Марковичів-Маркевичів їх культурно-інтелектуальної діяльності відігравала освіта. Засвідчено зв’язок між вибором шлюбних партнерів нащадків роду і піднесенням його соціального престижу, входженням Марковичів до лав української еліти: другим чоловіком Анастасія Марківни, старшої дочки засновника роду, був гетьман І.Скоропадський; мемуарист Я.А.Маркович, був одружений з дочкою гетьмана Оленою Полуботківною.

Запропоновано диференціацію форм втілення рідства як горизонтальну (культурні, ідейні і інтелектуальні взаємовпливи, протекція) і вертикальну (літературно-наукова традиція). Родинність визнана засобом інтеграції української еліти до верхівки російського суспільства.

Визначено магістральні напрями діяльності представників роду Марковичів-Маркевичів: активна громадянська позиція, політика, література, музичне мистецтво, історична наука. На прикладі репрезентативних в цих сферах персоналій (Я.М.Маркович, О.М.Маркович, А.М.Маркевич, Б.О.Маркович, Д.В.Маркович) виявлено трансмісії як засіб передачі і втілення духовних надбань роду. Доведено, що трансмісія за еквівалентністю – реалізується в професійній сфері, а трансмісія за ідентичністю – в сфері “неформальної”, непрофесійної діяльності. Відтак, перший вид трансмісії сприяє соціальному злету, а другий – збереженню духовно-культурних настанов існування роду.

Висвітлено участь представників роду Марковичів-Маркевичів у розвитку української літератури (М.Маркевич, А.Маркевич, Д.Маркович). Встановлено, що інтелектуальна діяльність представників роду відбиває особливості розвитку української історичної науки. Наукова спадщина старшої гілки роду представлена у домінуючих в Україні XVIII - початку ХІХ ст. напрямах історичних студій: Щоденник Я.Марковича; історико-статистичні, природничі роботи і археографічна діяльність О.М.Марковича репрезентують їх антикварний напрям. Перший твір з критичної історії України, написаний Я.М.Марковичем, підсумовує розвиток українського історичного письменства XVIII ст. До романтичної історіографії належать О.В.Маркович і М.А.Маркевич. Народницький напрям у української історіографії представляє О.І.Маркевич.

На матеріалах сім’ї Марковичів-Маркевичів з’ясовано, що соціокультурна трансмісія як суспільне явище, сприяє збереженню статусу рода через успадкування і особисте відтворення його елементів (освіченість, кар’єра, культурно-громадська діяльність) окремими представниками. Трансмісія стає тим чинником, що зумовлює прищеплення і передачу культурних цінностей в родині, а рід робить ланкою культурно-історичної тяглості в українському суспільстві кін. ХVІІІ - поч. ХХ ст. В роботі доведено, що діяльність роду Марковичів-Маркевичів як історичного колективу мала важливі суспільно-історичні наслідки для розвитку суспільних рухів, літератури, мистецтва, історичних знань.

Зміст дисертації викладено у наступних публікаціях автора:

Голубчик Г.Д. Родина Марковичів та українська культура: Історія дослідження та особливості джерельної бази //Гуманітарний журнал. 2000. №3-4. С.159-168.

Голубчик Г.Д. Соціокультурна діяльність Миколи та Андрія Маркевичів крізь призму сімейної історії //Грані. 2003 . №5. С.47-52.

Голубчик Г.Д. Родина як фактор тяглості національної культури: Марковичі-Маркевичі //Збірник праць молодих вчених ДДУ. Історія. Дніпропетровськ, 1999. С.13-22.

Голубчик Г.Д. З історії української інтелігенції: родина Марковичів //Інтелігенція: суть, історичні долі, перспективи. Міжнародної наукової конференції. Дніпропетровськ, червень 1996. Дніпропетровськ, 1996. С.85-87.

Голубчик Г.Д. З історії родини: Родина Марковичів //Наддніпрянський історико-краєзнавчій збірник. Вип.1: Матеріали Першої міжрегіональної історико-краєзнавчої конф. (8-9 жовтня 1998, м. Дніпропетровськ). Дніпропетровськ, 1998. С.195-201.

АНОТАЦІЯ

Голубчик Г.Д. Рід Марковичів-Маркевичів у культурно-громадському житті України: “Нова сімейна історія”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню ролі українського старшинсько-дворянського роду Марковичів-Маркевичів в соціокультурній історії України (поч. ХVІІІ - поч. ХХ вв.). На великому джерельному комплексі вивчено структуру роду і його соціальну динаміку, а також його суспільно-політичну і культурно-інтелектуальну діяльність. З’ясовані чинники, що сприяють