ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Національна Академія державного управління при Президентові України
Львівський регіональний інститут державного управління
Галанець Володимир Васильович
УДК 354.81 : 631.15
СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Спеціальність: 25.00.02 – Механізми державного управління
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Львів – 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економіки і фінансів Львівського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України.
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент
Чемерис Анатолій Олексійович – директор ЛРІДУ НАДУ
Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент
Шаров Юрій Павлович, перший заступник директора ДРІДУ НАДУ
кандидат економічних наук, доцент
Рудніцька Руслана Михайлівна, завідувач кафедри управління персоналом та економіки праці ЛРІДУ НАДУ
Провідна установа: Хмельницький інститут регіонального управління та права,
кафедра регіонального та муніципального управління
Захист відбудеться '' 24 жовтня 2003р. о єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.860.01 Львівського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України за адресою
79491, Україна, Львів-Брюховичі, вул.Сухомлинського, 16
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України ( 79491, Україна, Львів, смт. Брюховичі, вул. Сухомлинського 16 )
Автореферат розісланий '' '' вересня р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради Каляєв А.О.
К 35.860.01
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Розвиток України як суверенної держави об'єктивно зумовив необхідність переведення соціально-економічних відносин в країні на принципово нові – ринкові. Вже пройшло 12 років як в аграрному секторі економіки стали проявлятися різнопланові соціально-економічні процеси й явища, які згодом одержали певну правову базу і назву аграрної реформи. Однак, до сьогодні фрагментарні аграрні реформування не дають бажаних соціально-економічних наслідків. Державні органи управління втратили контроль за проведенням аграрної реформи та стратегічним розвитком аграрного виробництва.
Щоб вийти з аграрної кризи, об'єктивною необхідністю стало проведення наукових розробок і практичне здійснення стратегічного управління сільськогосподарським виробництвом, розробка стратегії розвитку галузі на всіх рівнях: державному, регіональному, локальному. Держава, Уряд України намагаються виправити допущені помилки, забезпечити продовольчу безпеку країни.
Аналізу проблем державного управління та можливих шляхів їх вирішення присвячені роботи вчених: В.І. Авер'янова, В.Д. Бакуменка, Г.А. Дмитренка, В.М. Князєва, О.П. Крайник, М.Д. Лесечка, А.В. Ліпенцева, В.І. Лугового, О.А. Машкова, А.Ф. Мельник, О.І. Мордвінова, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенського, Р.М. Рудніцької, В.В. Цвєткова, А.О. Чемериса, О.П. Шарова та ін. Питаннями аграрної реформи, трансформації форм господарювання присвячені праці вітчизняних економістів-аграрників: І.Ф. Баланюка, В.Г. Галанця, І.Г. Костирка, І.І. Лукінова, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, В.В. Юрчишина, Л.О. Шепотько та багатьох інших. Питаннями стратегічного управління виробництвом займаються О.С. Виханський, Й.С. Завадський, В.М. Малес, В.Ф. Оберемчук, С.В. Оборська, А.М. Поліщук, Ж.В. Поплавська, З.С. Шершньова та інші.
Але з точки зору врахування змінності та важливості стратегічних чинників зовнішнього та внутрішнього середовища аграрного виробництва та регіональних і галузевих особливостей залишається ще широке поле для наукових досліджень. Це і стало основою для вибору теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена у 1999 році вченою радою Львівського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України і є складовою його плану науково-дослідних робіт, зокрема теми “Механізм підвищення ефективності державного управління в регіоні” (номер державної реєстрації 0100V002070), в якій автор приймав безпосередню участь.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обгрунтування сутності впливу державного управління на розвиток аграрного виробництва і встановлення шляхів виходу регіону (на прикладі Львівської області) з аграрної кризи з допомогою стратегічного планування і управління сільськогосподарським виробництвом.
Відповідно до мети необхідно було вирішити такі завдання:
-
розкрити суть, зміст, узагальнити практику реалізації державного управління аграрною реформою;
-
провести економічну оцінку загальної ситуації в сільському господарстві України і визначити вплив основних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища на результати господарювання;
-
обгрунтувати необхідність застосування стратегічного планування для розв'язання проблем розвитку агропромислового комплексу;
-
виявити тенденції розвитку сільського господарства на прикладі Львівської області та провести критичний аналіз допущених помилок і прорахунків при здійсненні аграрних реформувань;
-
обгрунтувати підходи щодо структурних змін в регіональному агропромисловому комплексі і подальшої трансформації форм господарювання в сільськогосподарському виробництві;
-
визначити пріоритетні орієнтири у розбудові ефективного сільського господарства та основні напрями розвитку сільськогосподарського виробництва з врахуванням природно-економічних умов (на прикладі Львівщини);
-
розробити рекомендації з вдосконалення системи державного управління АПК та управління сільськогосподарським виробництвом.
Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є проведення аграрної реформи, предметом - стратегічне планування і управління сільськогосподарським виробництвом Львівської області, яка однією із перших приступила до аграрних реформувань і де цей процес проходив динамічніше, ніж в інших регіонах.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної робти є положення сучасної економічної теорії, методичні підходи вітчизняних та зарубіжних учених з проблем стратегічного планування та управління виробництвом, ролі держави у їх здійсненні.
У процесі дослідження використані загально-наукові та спеціальні методи, що розкривають взаємозв'язок і взаємозалежність економічних відносин в процесі проведення аграрної реформи. Серед них методи: наукового абстрагування; аналізу та синтезу; статистичні, зокрема групування, порівняння, динамічні ряди; експертних оцінок; економіко-математичного моделювання; історичного та системного підходу.
Дисертаційна робота базується на законодавчих актах Верховної Ради України, Указах Президента України, нормативних, інструктивних і методичних документах Міністерства аграрної політики в яких висвітлюється хід і наслідки аграрної реформи, стратегія розвитку агропромислового виробництва.
Вихідною інформацією послужили в основному дані Львівського обласного управління статистики, звітні матеріали окремих підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:
-
розкрито суть та зміст державного управління аграрною реформою та сільськогосподарським виробництвом. Державне управління сільськогосподарським виробництвом протягом перших 10 років було найслабкішою ланкою в процесі здійснення аграрної реформи. Тут панувала інтуіція, імпровізація і безвідповідальність, на зміну яким нами рекомендується стратегічне планування і управління;
-
узагальнені та доповнені теоретичні засади стратегічного планування і управління в аграрній сфері. Основним завданням сільськогосподарських підприємств було (та й зараз ще залишається) вижити в умовах економічної кризи. Їм важко застосовувати стратегічне управління через складні умови господарювання, відсутність знань, брак коштів для впровадження інноваційних процесів. З 2000 року ситуація покращується. Обгрунтовано, що загострення конкуренції та погіршення соціального становища товаровиробників викликає потребу застосовувати в їх роботі нові методи господарювання на підставі стратегічного планування, розвитку маркетингової та інноваційної діяльності;
-
здійснена економічна оцінка загальної ситуації в сільському господарстві як складної і загрозливої для продовольчої безпеки держави. Виявлено, що вплив чинників зовнішнього середовища є несприятливим для розширеного відтворення в сільському господарстві; чинники внутрішнього середовища також не здійснюють позитивного впливу на збільшення обсягів виробництва та підвищення його ефективності; ресурсний потенціал використовується частково;
-
виявлені прорахунки, допущені в процесі проведення аграрних реформувань. Узагальнені позитивні та негативі наслідки реформи, в ході якої основна увага зосереджувалася на розширенні меж приватної власності і меншою мірою на економічному механізмові господарювання, на матеріально-технічному забезпеченні, розробці і реалізації інноваційних та інвестиційних проектів. В результаті цього відбувся спад виробництва сільськогосподарської продукції, зниження рівня його рентабельності;
-
для виправлення становища в АПК запропонована стратегія комплексного розвитку великих, середніх та дрібних агроформувань за якою кожен суб'єкт господарювання займе своє місце в інтегрованій системі сільськогосподарського виробництва;
-
наголошено на необхідності розробки і реалізації державної програми розвитку фермерських господарств, підвищення престижу даного виду діяльності;
-
обгрунтовано, що в перспективі підсобні господарства не можуть бути пріоритетною формою господарювання, оскільки за своїми розмірами і рівнем технічної оснащеності вони не здатні до запровадження досягнень науково-технічного прогресу, без чого вийти на рівень розвинутих в аграрному відношенні країн неможливо;
-
визначені пріоритетні напрями діяльності сільськогосподарських підприємств області – в першу чергу розвиток тваринництва, зокрема молочного скотарства. Галузь сьогодні нерентабельна. Однак, навіть у цих умовах собівартість молока на Львівщині на 25% нижча, ніж в інших регіонах, умови для вирощування кормів також кращі. Підвищення рентабельності галузі буде забезпечено за рахунок зміцнення кормової бази і підвищення надоїв молока від корів до рівня, який був досягнутий у 1990 році;
-
розроблено економіко-математичну модель, за допомогою якої визначено, що оптимальний план кормовиробництва дозволяє збільшити виробництво кормів на 46%, молока з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь в 1,9 раза, яловичини – в 1,7 раза, забезпечити потреби області в молоці до 2006 року, в м'ясі - до 2015 року;
-
розроблені рекомендації щодо подальшого вдосконалення системи державного управління агропромисловим виробництвом: остаточне розмежування об'єктів управління в системі АПК; регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва економічними важелями (ціноутворення), створення необхідного правового і нормативного поля, переведення регіонів на самодостатність. Поєднуючим елементом суспільних інституцій виступатимуть: розвинута інформаційна система АПК, служба моніторингу продовольчого ринку.
Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації щодо переходу на стратегічне управління, удосконалення економічного механізму господарювання здатні підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва, перетворити галузь у прибуткову.
Орієнтація на підвищення рівня концентрації виробництва дозволить впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, що сприятиме збільшенню обсягів виробництва і підвищенню його ефективності, виведенню сільськогосподарського виробництва на рівень розвинутих в аграрному відношенні країн.
Обгрунтування напрямку в стратегії трансформацій на розвиток фермерського укладу і кооперації (виробничої, переробної, обслуговуючої), збереження сільськогосподарських підприємств дозволить створити належний мотиваційний механізм, поліпшити демографічну ситуацію на селі, успішніше вирішувати соціальні проблеми.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження відзеркалюється в довідці про впровадження, виданій Головним управлінням сільського господарства і продовольства Львівської обласної державної адміністрації № 09-05/9-198 від 19.11.2002р. (додаток Ф), де стверджується, що спеціалістами галузевих служб матеріали дисертації В.В. Галанця використано при розробці галузевих програм “Молоко-2003”, “М'ясо-2003” та розвитку кормовиробництва на перспективу.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, виконаною впродовж стаціонарного навчання в аспірантурі (1999-2002 рр.). Шляхом здійснення системного аналізу здобувач дав економічну оцінку ситуації в аграрній сфері України і Львівської області, обгрунтував основні напрями розвитку галузі та стратегічного планування і управління сільськогосподарським виробництвом, вдосконалення економічного механізму господарювання та державного управління АПК.
Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень оприлюднювалися щорічно на звітних наукових конференціях студентів і аспірантів Львівського державного аграрного університету (1995-1999рр.), та на наукових конференціях Львівського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України (1999-2002рр.). Автор виступав з доповідями на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” 17-18 травня 2001р. у Харківському державному технічному університеті, “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” 25-26 вересня 2001р. в Харківському державному аграрному університеті та “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” у Львівському державному аграрному університеті 25-27 вересня 2002р.
Публікації. Основні положення дисертації викладені в 21 науковій праці, опублікованих у фахових та інших виданнях, тезах конференцій, загальним обсягом 7,9 др.арк., зокрема 6 праць у співавторстві і 15 самостійних. Загальний обсяг авторського опублікованого матеріалу становить 6,3 др.арк.
Структура та обсяг дисертації. Повний обсяг дисертаційного дослідження викладений на 177 сторінках машинописного тексту, має 30 таблиць, та 13 рисунків. Список використаних джерел складається з 208 найменувань, в тому числі 10 німецькою і англійською мовами, якими автор володіє. Додатки займають 16 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, мету та завдання дослідження, визначено об'єкт та предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, практичне значення результатів, їх апробацію.
У першому розділі “Теоретичні засади стратегічного управління сільськогосподарським виробництвом та роль державного управління в його забезпеченні” визначено суть, зміст та практичну реалізацію державного управління сільськогосподарським виробництвом, роль держави і масштаби її втручання в економіку.
Головна мета державного управління агропромисловим комплексом полягає у тому, щоб методами державного впливу забезпечити сприятливі умови розвитку агропромислового виробництва, темпи, пропорції та якісні характеристики якого визначаються динамікою суспільних потреб та інтересами розумного природокористування.
Держава, здійснюючи макроекономічну і регіональну політику, використовує для цього законодавчу регламентацію економічної діяльності за допомогою відповідних законодавчих актів, гарантує рівність всім організаційним формам господарювання, заохочує здорову конкуренцію, захист споживачів і довкілля. Але до проведення аграрної реформи не були готові ні держава, ні наука, ні виробництво. Тому у здійсненні аграрних реформувань були допущені промахи і помилки, які не дозволили до сьогодні одержати очікувані соціально-економічні результати.
До прорахунків у науковому плані належить те, що в ході аграрних реформувань основна увага зосереджувалася на розширенні меж приватної власності, меншою мірою на економічному механізмові господарювання, на матеріально-технічному забезпеченні, на реалізації інноваційних та інвестиційних проектів. Не досягнуто гармонійного співвідношення великого і дрібного господарства, особистого і колективного інтересу. Відбувся розрив сільськогосподарських товаровиробників із сферами переробки, виробниками техніки, агросервісними структурами.
Сталося неймовірне: за деякими показниками виробництва обсяги сільськогосподарської продукції скоротилися наполовину. На внутрішньому ринку спостерігається неконтрольований імпорт продовольчих товарів. Чимало шкоди завдають аграрній економіці бартерні операції. Переробні галузі, використовуючи своє монопольне становище, дистанціювалися від інтересів сільськогосподарських товаровиробників, необгрунтовано підвищують роздрібні ціни на свою продукцію.
Відсутність стратегічного управління гальмує успішне завершення аграрної реформи, ускладнює одержання позитивних соціально-економічних її результатів. Замість стратегічного планування і управління в сільському господарстві на сьогодні переважають вільна імпровізація, інтуіція, безвідповідальність. Доки їм на зміну не прийде стратегічне планування і управління, успішне завершення аграрної реформи є проблематичним.
Стратегічне планування складається із послідовних етапів: стратегічний аналіз (змістовний, об'єктивний опис об'єкта, виявлення особливостей, сильних і слабких сторін, тенденцій, напрямів і ризиків розвитку); визначення місії і цілей, моделювання сценаріїв ймовірних подій, вибір стратегії, розробка стратегічного плану, реалізація стратегії діяльності, оцінка і контроль результатів.
Вітчизняним підприємствам важко застосовувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби. У винятково скрутному становищі є сільськогосподаські підприємства із зруйнованою внаслідок “революційного” підходу до деколективізації матеріально-технічною базою. Критичну ситуацію створюють: динаміка ринку сільськогосподарської продукції, що важко прогнозується, багато нових директивних рішень і законодавчих актів, виконання яких лімітується нестачею коштів. У зв'язку з цим, стратегічне планування і управління в сільському господарстві є лише на етапі становлення.
У другому розділі “Вплив зовнішнього і внутрішнього середовища на розвиток сільськогосподарського виробництва” оцінюється вплив стратегічних чинників середовища в якому перебувають суб'єкти господарювання. Ці чинники можуть сприяти їх розвитку, або гальмувати його. Утворюється середовище із трьох складових: макросередовище (політичні, економічні, соціальні, екологічні, природні та технологічні компоненти); мікросередовище (споживачі, постачальники, конкуренти, посередники); внутрішнє середовище (структура, маркетинг, фінанси, персонал тощо). Все це тісно взаємопов'язане і взаємозалежне.
Аналіз середовища дозволив виявити критичні чинники, визначити загрози і можливості. Найсуттєвіший вплив мають чинники групи “рівень розвитку економіки”. До загроз належать: інфляція; спад виробництва; труднощі із залученням фінансових ресурсів; високі податкові ставки; неплатежі та відсутність стабільності в суспільстві. До можливостей, що сприяють розвитку виробництва, віднесені: широкий розвиток підприємництва; самостійний вибір сфери та напрямку господарської діяльності; можливість виходу на зовнішній ринок; підвищення регулюючої ролі держави.
Стратегічні чинники зовнішнього середовища гальмують розвиток сільськогосподарського виробництва. Робота з реформування економічного механізму господарювання практично розпочалась тільки з 2000 року. Не ліквідований (хоча деякі зрушення таки відбулися) диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію і засоби виробництва промислового походження, що перетворило сільськогосподарське виробництво в збиткову галузь і паралізує виробництво. З великими труднощами приймався новий Земельний Кодекс, не прийнятий Податковий. Податки виконують тільки фіскальну і не виконують регулюючої функції. Не відпрацьована до кінця кредитна система, а без кредитів сільськогосподарські підприємства працювати не можуть. Відсутність належного державного управління АПК як цілісної системи не забезпечує галузевої пропорційності і збалансованості, не дозволяє ефективно використовувати аграрний ресурсний потенціал.
Чинники внутрішнього середовища, від яких залежить успіх стратегічного управління сільським господарством, не використовуються повною мірою. Не поліпшуються показники використання земельних ресурсів. Так, середня врожайність зернових у Львівській області впродовж останніх років не перевищує 20ц/га, тоді як в Німеччині на гірших землях вона вища у 2-3 рази. Нераціонально використовуються трудові ресурси, зросло безробіття. Руйнується матеріально-технічна база сільськогосподарських підприємств. Більшість машин і обладнання відпрацювали свій термін, на купівлю нової техніки нема коштів.
Однак, попри всі негаразди, у 1999 році вперше за останні роки виробництво валової продукції сільського господарства області, порівняно з попереднім роком, зросло на 4,1%, а в 2000 році – на 8,4%.
У 2001р. частка господарств населення у виробництві продукції сільського господарства склала 89%. Порівняно з 1990 роком вони виробили продукції на 24,8% більше, але не змогли компенсувати втрат, допущених у сільськогосподарських підприємствах. Виробництво валової продукції сільського господарства всіма категоріями господарств у 2001 році становило 63,2% рівня 1990 року. Однак виробництво продукції сільського господарства в господарствах населення зросло не за рахунок підвищення ефективності виробництва, а за рахунок збільшення площі сільськогосподарських угідь в 4,5 раза до рівня 1990р., тобто екстенсивним шляхом.
Господарства населення у 2001 році виробили продукції сільського господарства на 100 га сільськогосподарських угідь у 6,1 раза більше, ніж сільськогосподарські підприємства, але цей показник у 2001 році становить лише 80,5% до рівня 1990р.(табл.1).
Таблиця 1
Виробництво валової продукції сільського господарства у Львівській області з розрахунку на 100га сільськогосподарських угідь, у порівняльних цінах 2000 року, тисяч гривень.
Вид продукції | роки | 2001р. до 1990р.,%
1995 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001
Валова продукція усіх категорій господарств
в тому числі:
-сільськогосподарських підприємств, включаючи фермерські
-господарств населення |
229,7
122,7
438,4 |
206,0
58,6
445,1 |
217,4
53,5
468,7 |
231,7
44,3
488,3 |
225,2
57,4
352,9 |
98,0
46,8
80,5
Причина шестикратного розриву в показниках використання землі в сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення полягає в повній деградації сільськогосподарських підприємств, матеріально-технічна база яких була зруйнована внаслідок “революційного” підходу до деколективізації. Вони перестали займатися селекцією і племінною справою, вносити мінеральні і органічні добрива (не розвивається тваринництво), на зміну ресурсоощадним прийшли трудозатратні технології.
Основний прибуток господарствам області дає виробництво зерна (табл.2).
Таблиця 2
Прибутковість (збитковість) основних видів продукції (одержано прибутку або збитку від реалізації продукції) в сільськогосподарських підприємствах Львівської області, тисяч гривень.
Вид продукції | роки | Відхилення + / -
1995 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001
Зерно
Цукрові буряки
Картопля
Овочі
Молоко
Яловичина | 17540
10300
500
700
-4920
-4450 | 13588
-9695
-449
-143
-21644
-40545 | -2700
-7537
-267
-176
-16471
-34395 | -2191
-4781
-79
-44
-11276
-30891 | 29326
-36118
63
-10
-3202
-23894 | 12201
-41119
-84
-201
-2188
-16743 | -5339
-14419
-584
-901
+1718
-19444
До 1997р. включно виробництво зерна було рентабельним, у 1998-1999рр. - збитковим, у 2000р. – знову рентабельним (після встановлення заставних цін). Це яскравий приклад результативності державного впливу на аграрну економіку. Тваринництво в підприємствах області – повсюдно збиткове.
Суттєвої різниці в рівні рентабельності (збитковості) за категоріями господарств не спостерігається (табл.3).
Таблиця 3
Рівень рентабельності (збитковості) за категоріями
сільськогосподарських підприємств Львівської області за 2001р.
Показники | Господарські товариства | Приватні господарства | Виробничі кооперативи | Міжгосподарські підприємства | Державні
Кількість підприєм-ств всього, одиниць
в т.ч. збиткових
у відсотках, %
Рівень рентабельно-сті(збитковості) в %:
усієї діяльності
рослинництва
тваринництва |
292
198
67,8
-1,3
13,0
-18,8 |
257
160
62,2
-4,3
13,3
23,9 |
13
8
61,5
5,1
21,0
-12,6 |
9
6
66,6
28,9
14,2
48,5 |
12
7
58,3
-10,8
26,0
-36,6
З кращого боку в рослинництві відрізняються виробничі кооперативи та державні підприємства, в тваринництві – приватні і міжгосподарські підприємства. Основною причиною збитковості виробництва є невідпрацьований належним чином економічний механізм господарювання.
Загальний висновок з аналізу економічної ситуації в аграрному секторі виробництва можна сформулювати так: стан агропромислового виробництва на початку ХХІ століття через низку об'єктивних і суб'єктивних причин зберігає тенденцію до зниження виробництва, нестійкості, в ньому проявляються негативні соціально-економічні процеси. Аграрний потенціал використовується лише частково. Водночас відбуваються певні позитивні зміни. З 2000р. розпочався новий курс в державній аграрній політиці. Став проявлятися здоровий прагматизм. Робота різних гілок влади над вирішенням проблем аграрного сектора стала відзначатися більшою послідовністю, компетентністю, економічною обгрунтованістю. Прийнято низку важливих законодавчих актів, у яких реально відображений принцип державного аграрного протекціонізму, на необхідності якого наголошувалося впродовж попереднього десятиліття, але дальше цього справа не просувалася. Принциповим кроком було прийняття у березні 2001 року Закону України “Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податку у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств”. Була списана заборгованість на загальну суму 6,4 млрд.грн.
У третьому розділі “Застосування методів стратегічного планування для вдосконалення державного управління регіональним АПК” обгрунтовується стратегія трансформацій організаційно-правових форм господарювання, прогнозуються пріоритетні напрями діяльності, інтеграція виробництва і переробки сільськогосподарської продукції та вдосконалення системи державного управління АПК.
Пошук ефективних суб'єктів господарювання – одне з основних завдань аграрної реформи. У Львівській області не обійшовся без помилок: допущений “революційний” підхід до деколективізації, що призвело до руйнації матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств. Орієнтація у стратегічному плані на дрібних товаровиробників (господарства населення) є помилкою. Пріоритетним напрямом трансформацій повинно бути збереження достатньо великих сільськогосподарських підприємств, в тому числі і фермерських, як основи високоефективного виробництва товарної продукції: зерна, цукрових буряків, олійних, льону-довгунця, плодів, тваринницької продукції. Середні і дрібні господарства, оптимально поєднуючись з великими, мають виробляти картоплю, овочі, квіти, молоко. В умовах малоземелля в Карпатах концентрація виробництва неможлива. Господарства населення там залишаться основною формою господарювання.
Природні умови ніколи не дозволять Львівщині вийти на рівень південних і східних регіонів України у виробництві зерна тому, що собівартість 1ц зерна у Львівській області на 40-45% вища ніж на півдні і сході. Навпаки, собівартість 1 т молока у Львівській області на 18-20% нижча. Отже, пріоритетним напрямом діяльності, стратегічним орієнтиром розвитку сільського господарства на Львівщині має стати відродження тваринництва, зокрема молочного скотарства, що постачає високоцінну білкову продукцію тваринного походження, в якій відчувається найбільший дефіцит для забезпечення харчування області за фізіологічними нормами.
Шляхом моделювання і оптимізації кормовиробництва визначена можливість збільшення виробництва кормів на 40-45%, внаслідок чого збільшиться з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь виробництво: молока в 1,9 раза, яловичини – в 1,7 раза. Прогноз засвідчує, що чисельність населення у Львівській області на початок 2006 року становитиме 2635,7 тис.осіб (на 1.01.2001р. було 2683,0 тис.осіб). Враховуючи річну норму споживання молока і молокопродуктів 380 кг на душу населення потреба молока становитиме 1001,6 тис.т., зважаючи на потребу випоювання телят і годівлю поросят -1117 тис.т. Як у першому варіанті розрахунку (збереження поголів'я корів 2000 року і зростання їх продуктивності до рівня 1990 року), так і в другому (збереження продуктивності корів 2000 року і збільшення їх поголів'я до рівня 1990 року) не тільки буде забезпечений нормативний рівень споживання молока, а й певну його частину область зможе запропонувати іншим регіонам. У третьому варіанті (зростання поголів'я і продуктивності худоби) пропозиція області буде найбільшою (табл.4).
Таблиця 4
Прогнозований рівень виробництва, споживання і пропозиції молока
та молокопродуктів у Львівській області на 2006р.
Варіанти | Поголів'я корів, тис.гол. | Середньорічний удій від корови | Молока всього, тис.т
Виробництво | Фонд споживання | Пропозиція
Перший
Другий
Третій | 336,9
404,7
404,7 | 3176
3132
3176 | 1069,9
1267,5
1285,3 | 1001,6
1001,6
1001,6 | 67,3
265,9
283,7
Складніша ситуація із збільшенням виробництва і споживання м'яса, оскільки за перехідний період поголів'я великої рогатої худоби у Львівській області зменшилось у 4,1 раза. Низькою є продуктивність худоби в сільськогосподарських підприємствах. Значна частина фермерів тваринництвом не займається.
Потреба в м'ясі і м'ясопродуктах (за фізіологічною нормою споживання 45,4 кг на душу населення в рік в умовах економічної кризи) у 2006 році становитиме 119,6 тис.т. При збереженні поголів'я корів і 90% виході телят можна одержати 304 тис.гол. молодняка, 61 тис.телят піде на оновлення основного стада, а 243 тис.гол. на відгодівлю і забій. Це дозволить отримати 72,3 тис.т. яловичини, або 60,4% від потреби. У такій ситуації виключно важливим є пошук шляхів збільшення виробництва м'яса інших видів (свиней, овець, птиці), а також розвиток м'ясного скотарства, оскільки худоба м'ясних порід потребує менших затрат концкормів, добре використовує пасовища, відходи рільництва та переробної промисловості.
У стратегічному плані виключно важливим є пошук ефективних форм інтеграції сільськогосподарських товаровиробників та переробних підприємств, охоплення їх різними формами кооперації. Перед товаровиробниками сільськогосподарської продукції постає альтернатива: зайнятися самим переробкою сировини, або ці процеси до кінця монополізують комерційні структури, які і отримають основну частину доходу, створеного в аграрній сфері.
Світовий досвід переконує в тому, що на місце розрізнених видів аграрної і промислової діяльності на село повинне прийти інтегроване виробництво, яке сприятиме комплексному розвитку села, дозволить відкрити нові робочі місця, підвищити рівень життя населення. Кооперація сприятиме інтенсивному розвитку сільськогосподарського виробництва, підвищенню його економічної ефективності та конкурентноспроможності, подоланню диспаритету цін, утвердженню еквівалентного обміну на внутрі- та міжгалузевому рівнях, створенню умов для фінансової стабілізації підприємств, розвитку соціальної інфраструктури села.
Державні органи управління та самоврядування зобов'язані всебічно сприяти цьому. Ринок вимагає повного вилучення функцій господарського управління з прерогативи всіх рівнів і ланок державного регулювання, яке повинне мати регулятивне і дорадче значення. Поєднуючим елементом суспільних інституцій має бути розвинута інформаційна система АПК.
Функції державного управління АПК і їх взаємозв'язок відображені на рис.1.
Рис. 1. Взаємозв'язок функцій державного управління агропромисловим комплексом.
комунікації
процеси прийняття рішень
Серед функціональних блоків державного управління АПК вирішальну роль відіграє економіка (прогнозування, індикативне планування, програмування розвитку сільського господарства країни і регіонів). Ця функція здійснюється через кількісне обгрунтування прогнозів та формування індикативних планів і державних програм розвитку галузей АПК та регіонів, складання міжгалузевих вартісних і продуктових балансів, участь у визначенні державних потреб на сільськогосподарську продукцію і сировину. Для її виконання потрібний моніторинг розвитку галузей і регіонів, доходів сільськогосподарських товаровиробників. На цій основі розробляються пропозиції щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, його раціонального розміщення, використання економічних важелів для забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції на світовому, міжнародному, вітчизняному та регіональному ринках.
Регулюючий вплив держави на інвестиційні процеси буде проявлятися у бюджетному фінансуванні, кредитуванні, наданні державних гарантій щодо умов реалізації інвестиційних проектів, розробці та реалізації державних цільових програм. На сучасному етапі зростатиме увага до розробки державних цільових програм підтримки агропромислового виробництва щодо постачання йому матеріально-технічних ресурсів, розвитку матеріально-технічних ресурсів, розвитку матеріально-технічної бази, агрохімічного, технічного та іншого агровиробничого сервісного обслуговування, розвитку лізингових відносин.
Одним із напрямків аграрної реформи є поліпшення інформаційного забезпечення агропромислового виробництва. Існуюча система інформаційного забезпечення має суттєві вади і неспроможна задовільнити зростаючі потреби виробничих формувань і управлінських установ в інформації технічного, ринкового та економічного плану.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
1.
Аграрні реформування на Львівщині розпочалися раніше і здійснювалися динамічніше, ніж в інших регіонах. Негативно впливала на їх проведення відсутність законодавчого акту, який би вказував чого в процесі реформи треба досягти, в якій послідовності, яким тактичним схемам віддати перевагу. В умовах політичного протистояння у верхніх ешалонах влади реформа не була навіть продекларована.
Це стало причиною “революційного” підходу у Львівській області до деколективізації, що призвело до руйнування матеріально-технічної бази потужних великих господарств. Основними виробниками сільськогосподарської продукції стали особисті підсобні господарства, які у 2001 році виробили 89% валової продукції сільського господарства, а сільськогосподарські підприємства разом з фермерськими господарствами - лише 11%
Господарства населення були хибно обрані пріоритетною формою господарювання, стратегічним напрямком розвитку сільськогосподарського виробництва Львівщини.
2.
Дослідженнями встановлено, що підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва дрібні селянські господарства неспроможні. Порівняно з 1990 роком вони збільшили обсяги виробництва валової продукції на 28,5%, але це відбулося екстенсивним шляхом – площа сільськогосподарських угідь збільшилася в 4,5 раза. Компенсувати втрати, допущені в сільськогосподарських підприємствах, господарства населення не змогли.
3.
У стратегічному плані розвитку аграрної сфери рекомендуємо зберегти успішні великі сільськогосподарські підприємства, які ще залишилися, переваги концентрації виробництва доведені світовим досвідом. Шанси підвищення її рівня на Львівщині ще є. Господарства населення залишаються, оскільки в тактичному плані вони стали основним джерелом існування селянської сім'ї, допомагають вирішувати продовольчу проблему, зайняти “зайві” робочі руки. Однак у довготривалій перспективі вони престануть бути пріоритетною формою господарювання, займуть свою нішу в багатоукладній аграрній економіці.
4.
Для розвитку фермерських господарств необхідно розробити державну програму їх розвитку і всебічної підтримки державних органів управління та проводити моніторинг її реалізації. У перспективі вони стануть вагомою складовою аграрного ринку.
5.
Нами визначено, як стратегічний орієнтир – кооперацію різного напряму: створення виробничих, переробних, інтегрованих, сервісних кооперативів, їх асоціацій забезпечить підвищення рівня мотивації праці. Ефективність цієї форми господарювання підтверджується досвідом європейських постсоціалістичних країн: Німеччини, Чехії, Словаччини, Угорщини. Розвиток кооперації на селі рекомендуємо здійснювати у двох напрямках: виробничі та обслуговуючі кооперативи, їх асоціації та міжгосподарська кооперація для заготівлі, переробки і реалізації готових продуктів харчування;
6.
Ми пропонуємо і обгрунтовуємо необхідність заміни розрізнених видів аграрної і промислової діяльності на селі інтегрованим агропромисловим виробництвом, яке сприятиме багатопрофільному розвитку села, дозволить відкрити на селі нові робочі місця, підвищить рівень життя села, сприятиме розвитку соціальної інфраструктури.
7.
У роботі доведено необхідність складення програм і здійснення стратегічного планування розвитку сільськогосподарського виробництва в кожній області, зокрема, з врахуванням її природно-економічних умов, балансів продуктів харчування і величини затрат на виробництво продукції як складових загальнодержавної системи стратегічного планування сільськогосподарського виробництва.
Для Львівської області пріоритетним напрямком діяльності в аграрній сфері є традиційна для неї галузь тваринництва, зокрема, молочне скотарство, на якій область спеціалізувалася у недалекому минулому.
8.
У роботі встановлено, що населенням Львівської області менше мінімальної норми споживається передусім продуктів тваринного походження – молока і м'яса. Білково-вітамінний тип харчування змінився на менш біологічно цінний - вуглеводний. Причинами є зменшення обсягів виробництва молока і м'яса та суттєве скорочення платоспроможності населення. Систематично підвищується собівартість основних видів сільськогосподарської продукції.
9.
За результатами проведеного економіко-математичного моделювання ми визначили, що забезпечити населення області молоком за фізіологічними нормами харчування можна до 2006р., а для збільшення нормативного обсягу виробництва м'яса потрібно щонайменше 15 років.
Для відновлення рентабельності галузі молочного скотарства до рівня 1990 року планується збільшити обсяг виробництва кормів на 46% і середньорічний надій на корову з 2338кг у 2001 році до 3176кг, який був досягнутий у 1990р.
10.
У роботі обгрунтована потреба створення в регіонах інноваційних фондів для здійснення інноваційної науково-технічної політики на селі.
11.
Стратегічне планування розвитку сільськогосподарського виробництва в системі державного управління дозволить сформувати економічну політику в регіонах та в країні загалом, сприятиме переходу регіонів із дотаційних в самодостатні, дасть поштовх до соціально-економічного розвитку села, аграрного виробництва, сприятиме підвищенню конкурентоздатності сільськогосподарської продукції України на світовому ринку.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
СТАТТІ В НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ
1. Галанець В.В. Стратегічне управління аграрною реформою // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.праць Львівського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2000. - Вип.2. - С.92-100.
2. Галанець В.В. Державне управління агропромисловим комплексом у період переходу до ринкових відносин // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.праць Львівського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2000. -Вип.3. - С.182-192.
3. Галанець В.В. Оцінка демографічної ситуації на селі // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.праць Львівського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2000. - Вип.4. - С.91-99.
4. Галанець В.В. Стратегічні чинники зовнішнього і внутрішнього середовища господарських формувань у сільському господарстві // Актуальні проблеми державного управління: Зб.наук.праць Львівського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2002. - Вип.6. - С.79-91.
5. Галанець В.В. Економічна стійкість сільськогосподарських підприємств // Ефективність державного управління: Зб.наук.праць Львівського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2002. Вип. 1 . - С.193-198.
СТАТТІ В ІНШИХ ВИДАННЯХ, ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ НА КОНФЕРЕНЦІЯХ
6. Галанець В.В., Галанець В.Г. Тенденції розвитку сільського господарства в перехідний період // Вісник Львівського державного аграрного університету. Економіка АПК. - Львів, 1996. - №2. - С.84-88. (авторські 2с.).
7. Галанець В.В., Сафін О.Р. Лібералізація цін та її соціально-економічні наслідки // Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 140-річчю заснування Львівського сільськогосподарського інституту. - Дубляни, 1996. - С.199-200. (авторські 1с.).
8. Галанець В.В. Лібералізація цін в агропромисловому комплексі // Вдосконалення виробничих відносин і управління сільськогосподарським виробництвом різних форм господарювання: Зб.наук.праць Львівського державного аграрного університету. -Львів, 1996. - С.65-69.
9. Галанець В.В., Топішко І.І. До питання формування ринку продовольства Львівської області // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Зб.наук.праць Львівського державного університету Львівська політехніка. -Львів, 1996. - С.41-42. (авторські 2с.).
10. Галанець В.В. Тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва Львівської області // Шляхи підвищення безпеки життєдіяльності: Зб.наук.праць Львівського державного аграрного університету. -Львів, 1997. - С.24-27.
11. Галанець В.В., Кирилейза В.П. Формування ринку продовольства // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів, 1997. - №3. - С.160-164.(авторські 2,5с.)
12. Галанець В.В. Розвиток зовнішньо-економічних зв’язків в аграрному секторі Львівщини // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів, 1998. - №4. - С.230-233.
13. Галанець В.В. Виробництво і споживання продуктів харчування у Львівській області // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів, 1999. - №6. - С.219-223.
14. Галанець В.В. Державне управління як чинник успішного завершення аграрної реформи // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів, 2000. - №7(1). - С.115-119.
15. Галанець В.В. Стратегія економічного розвитку регіонального АПК // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів, 2000, - №7(2). - С.90-95.
16. Галанець В.В. Реформування сільськогосподарського виробництва: наслідки і проблеми // Ефективність державного управління (регіональний аспект). Матеріали щорічної науково-практичної конференції Львівського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України 22 січня 2001року. - Львів, 2001. - С.31-34
17. Галанець В.Г., Галанець В.В. Удосконалення економічного механізму господарювання – пріоритетний напрям аграрних реформувань // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Колективна монографія. За ред. П.Т. Саблука та ін. - К.: Інститут аграрної економіки УААН,- 2001. Част.2. - С.8-11. (авторські 2с.).
18. Галанець В.Г., Галанець В.В. Використання трудових ресурсів села // Вісник Харківського аграрного університету: Серія “Економіка АПК і природокористування”. – Харків, 2001. - №5. - С.155-157. (авторські 1с.).
19. Галанець В.В. Стратегічне управління економічним розвитком АПК // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів, 2001. - №8. - С.475-481.
20. Галанець В.В. Стратегічні можливості збільшення пропозиції продукції молочного скотарства на продовольчому ринку Львівської області // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів, 2002. - №9. - С.334-340.
21. Галанець В.В. Стратегічне управління сільськогосподарським виробництвом (на матеріалах Львівської області) // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ЛДАУ. - Львів, 2002. Т.2. - С.409-414.
АНОТАЦІЇ
Галанець В.В. Стратегічне планування сільськогосподарського виробництва в системі державного управління. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – Механізми державного управління. Львівський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2003.
Визначається роль держави у здійсненні аграрної реформи. Узагальнюються і поглиблюються теоретичні засади стратегічного управління сільськогосподарським виробництвом, що передбачає розробку довгострокових цілей, політики, установок, орієнтирів, напрямків діяльності.
Аналізуються стратегічні чинники внутрішнього і зовнішнього середовища. Дається економічна оцінка, розкриваються тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва у Львівській області та допущені прорахунки і недоліки в здійсненні аграрних реформувань.
Обгрунтовується стратегія трансформації організаційно-правових форм господарювання, прогнозуються пріоритетні напрями сільськогосподарського виробництва та стратегічні орієнтири для забезпечення харчування населення продуктами тваринництва відповідно до фізіологічних норм.
Обгрунтовується потреба і напрямки інтеграції виробництва і переробки продукції молочного скотарства.
Прогнозуються напрямки вдосконалення державного управління АПК.
Ключові слова: державне управління, аграрна реформа, стратегічне управління, чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, пріоритетні напрями розвитку, регулююча роль держави, стратегічні орієнтири, резерви.
Галанец В.В. Стратегическое планирование сельскохозяйственного производства в системе государственного управления. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук с государственного управления по специальности 25.00.02 – Механизмы государственного управления. Львовский региональный институт государственного управления Национальной Академии государственного управления при Президенте Украины. - Львов, 2003.
В диссертации определяется роль государственного управления в проведении аграрной реформы, обобщаются и углубляются теоретические обосновывания стратегического планирования и управления сельскохозяйственным производством. Отсутствие эффективного стратегического управления не позволяет получить от аграрной реформы ожидаемой социально-экономической отдачи.
Анализируются факторы внешней и внутренней среды сельскохозяйственных предприятий от которых зависит успех стратегического управления. Диспаритет цен на сельскохозяйственную и промышленную продукцию, невыгодные для сельских товаропроизводителей финансово-кредитная и налоговая системы ставят сельскохозяйственные предприятия на грань финансового краха. Аграрный ресурсный потенциал Львовской области используется частично, усложнилась демографическая ситуация, естественный прирост населения в сельской местности стал отрицательным.
Инвестиции в основной капитал сельскохозяйственных предприятий за 11 лет сократилась в 33,2 раза. Обновления техники не происходит. Количество тракторов и зерноуборочных комбайнов сократилось на треть. Предприятия стоят на грани техногенного кризиса.
Основной причиной убыточности сельскохозяйственного производства является чрезвичайно високая себестоимость продукции. По сравнению с 1995 годом себестоимость 1ц зерна увеличилась в 11,1 раза, сахарной свеклы – в 5,4 раза, овощей – в 6,4 раза, говядины – в 4,6 раза, молока
