КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАЛИТА Алла Андріївна

УДК 811.111’342

СИСТЕМА ФОНЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ АКТУАЛІЗАЦІЇ СМИСЛУ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

(експериментально-фонетичне дослідження

англійського емоційного мовлення)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фонетики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант доктор філологічних наук, професор

Стеріополо Олена Іванівна,

Київський національний лінгвістичний

університет, кафедра німецької

філології, професор

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бровченко Тамара Олександрівна,

Одеський національний університет

ім. І.І.Мечникова, кафедра теоретичної

і прикладної фонетики, професор

доктор філологічних наук, професор

Петренко Олександр Дем’янович,

Таврійський національний університет

ім. В.І.Вернадського, декан факультету

іноземної філології

доктор філологічних наук, професор

Таранець Валентин Григорович,

Одеський регіональний інститут

державного управління Української

Академії державного управління

при Президентові України, кафедра

української та іноземних мов, професор

Провідна установа Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра германського, загального та порівняльного мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться 28 травня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Велика Васильківська, 73).

Автореферат розісланий “25” квітня 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Е.Левицький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Аналіз робіт, присвячених співвідношенню звукового оформлення й семантики висловлювання, переконливо свідчить, що кодифікуюча техніка мови значною мірою детермінована глибинною семантичною структурою, яку вона відображає, й тими процесами, що виникають при переході від цієї структури до її матеріального втілення. Це означає, що ефективне вивчення взаємодії системи фонетичних засобів актуалізації смислу висловлювання у відриві від семантичного аспекту мови практично неможливе.

Теоретичні основи семантичних досліджень фонетичного рівня мови закладено у працях таких відомих мовознавців, як В. фон Гумбольдт, О.О.Потебня, Ф. де Соссюр, Л.В.Щерба та інші. Так, В. фон Гумбольдт розглядав співвідношення між звуком і думкою. Акцентуючи увагу на виборі мовцем семантичних варіантів слів і конструкцій, актуальних для вираження й передачі інформації, О.О.Потебня називав звук мовлення “слухняним знаряддям” думки. Центральне положення в лінгвістиці Ф. де Соссюра займає вчення про мовний знак, мовну значущість, теорію синтагм та асоціацій. Загальнолінгвістична концепція Л.В.Щерби побудована винятково на семантичній основі. Він також виокремлює з мовленнєвого потоку фонему і визначає її як одиницю, що потенційно пов’язана зі смислом. Подальше зростання наукового інтересу до смислу висловлювання спонукає лінгвістів звернути увагу на надсегментні характеристики мовлення. Дослідження просодії вже потребує не лише фонетичного, але й загальномовознавчого аналізу процесу комунікації. Просодичні ознаки розглядаються в тісному зв’язку із сегментним рівнем, який, виконуючи роль основи для реалізації просодичних засобів, бере опосередковану участь у передачі смислу висловлювання.

Співвідношення звукового оформлення й семантики висловлювання, набуваючи ознак визначального феномену мовлення, поступово призводить до необхідності вивчення й ряду інших питань щодо сприйняття і розуміння смислу та таких особливостей мовця як його інтелект, культура, освіта, вік, стать, що є предметом спостереження інших наук. Специфікою вивчення цих аспектів стає активне використання у фонетиці нових елементів, понять та моделей, розроблених на стиках з іншими, суміжними з нею, науками.

На цьому ґрунті на матеріалі різних мов формуються погляди щодо ролі фонетичних засобів в актуалізації смислу висловлювання та певні спрямування експериментально-фонетичного вивчення даного феномену: семантика й сегментна фонетика (В.В.Левицький, А.П.Журавльов, С.В.Воронін, R.W.Wescott, C.Whissel), надсегментна фонетика (А.Й. Багмут, Л.П.Блохіна, Т.М.Ніколаєва, Р.К.Потапова, Ю.О.Дубовський, І.Г.Торсуєва, D.Bolinger, D.Crystal, R.Egan); взаємодія тональної інформації з інформацією про сегментний склад висловлювання та його семантику (В.Б.Касевич, О.М.Шабельникова, В.В.Рибін); інтонаційні засоби вираження емоційних значень (М.П.Дворжецька, Т.Є.Єременко, Е.О.Нушікян), модальних (Т.М.Корольова) й прагматичних (D.Brazil, G.Brown, A.Cruttenden) значень; функціонально-семантичний аспект інтонації висловлювання й тексту (Л.К.Цеплітіс, І.Г.Торсуєва, В.І.Петрянкіна, О.М.Пиж, Г.Г.Поліщук, Р.К.Потапова, J.D.O’Connor, G.Dogil, J.Kuhn, J.Mayer); інтонація як об’єкт фоносемантичних досліджень (Н.М.Рогозна). Крім того, в експериментально-фонетичних дослідженнях велика увага приділяється вивченню різних аспектів функціонування фонетичних засобів мови: соціокультурного (М.В.Давидов, О.В.Яковлєва, О.Д.Петренко, Т.І.Шевченко), психолінгвістичного (J.Fitzpatrick, L.A.Wheeldon, D.Wildgruber, H.Ackermann, D. van Lancker, J.J.Didtis), когнітивного (B.Z.Pollermann, A.Riecker, W.Grodd, J.Pierrehumbert) та ін., які також дають уявлення про роль фонетичних засобів в актуалізації смислу висловлювання. Разом з тим результати таких багатоаспектних досліджень не отримали дотепер належного ступеня узагальнення й систематизації теоретичних положень щодо взаємодії системи фонетичних засобів оформлення смислу висловлювання з емоційними та прагматичними факторами, які беруть участь у породженні й визначенні смислу та створенні фоносемантичних ефектів.

Саме тому проблема функціонування фонетичних засобів сегментного й надсегментного рівнів у реалізації смислу англійського емоційного висловлювання набуває особливої актуальності. Актуальність теми також підтверджується спрямуванням сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення функціонування одиниць мови й мовлення, зокрема фонетичних, на виявлення їхніх семантичних характеристик як основи породження, сприйняття й розуміння смислу висловлювання.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія і функціонування одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 р.).

Метою дослідження є встановлення особливостей реалізації англійського емоційного висловлювання шляхом експериментальної перевірки закономірностей і специфіки функціонування системи фонетичних засобів у процесі актуалізації його смислу.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

·

· розробити теоретичні засади вивчення взаємодії лексико-граматичних та інших засобів мови з системою фонетичних засобів актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання;

· встановити й обґрунтувати найбільш раціональні підходи до аналізу взаємодії фонетичних засобів, прагматики й емоцій у породженні смислу англійського емоційного висловлювання;

· виокремити й кодифікувати основні ознаки англійських емоційних висловлювань;

· обґрунтувати методологічні положення експериментального вивчення особливостей функціонування системи фонетичних засобів актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання;

· стратифікувати інваріантні моделі просодичного оформлення смислу англійських емоційних висловлювань, реалізованих на різних рівнях комплексної взаємодії прагматичних та емоційних факторів;

· виявити вплив смислу англійського емоційного висловлювання й ситуативно-прагматичних змінних на спектральні характеристики голосних, а також на інтонаційне оформлення висловлювання та фоносемантичний ефект від взаємодії засобів сегментного й надсегментного рівнів.

Об’єктом дослідження є актуалізація смислу англійського емоційного висловлювання.

Предмет дослідження – особливості функціонування системи фонетичних засобів актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що при актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання фонетичні засоби, взаємодіючи з засобами інших рівнів мови, надають висловлюванню певного емоційно-прагматичного потенціалу (ЕПП). У процесі мовлення зазначений потенціал, перетворюючись безпосередньо в прагматичний потенціал висловлювання, залишається незмінним через перерозподіл його енергії (здатності впливати на зміну емоційного стану слухача) між логічними та емоційними компонентами висловлювання. Набутий прагматичний потенціал якісно характеризується низьким, середнім та високим рівнями ЕПП. При цьому висловлювання, актуалізовані в межах кожного рівня ЕПП, оформлюються інваріантними просодичними моделями передачі їхнього смислу. Особливості реалізації їхніх варіантів зумовлюються складним співвідношенням мовних і позамовних факторів (мовленнєва ситуація, психологічний тип мовця, його соціокультурний статус тощо). Найвищий ступінь взаємодії одиниць сегментного й надсегментного рівнів та вияву фоносемантичного ефекту притаманний емоційним висловлюванням, які передають частково неконтрольовані й практично неконтрольовані емоції.

Матеріалом дослідження слугує корпус емоційних висловлювань, відібраних із художніх творів англійських та американських авторів, лінгафонних, інтерактивних комп’ютерних курсів та відеокурсів англійської мови, а також оригінальних англійських художніх фільмів. Обсяг матеріалу, який підлягав спеціальному експериментальному дослідженню, складає 1304 висловлювання, озвучених 20 дикторами; загальна тривалість звучання проаналізованого матеріалу становить 43 години.

Методи дослідження. Досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дослідження ґрунтується на загальних положеннях системного аналізу. Встановлення особливостей взаємодії фонетичних засобів актуалізації смислу висловлювання базується на методах морфологічного аналізу та синтезу систем з використанням елементів загальнонаукових (абстрагування, узагальнення, формалізація) та емпірико-теоретичних (аналіз, синтез, ідеалізація) методів. Розробка методологічних основ дослідження спирається на загальнонаукову методологію моделювання та математичну й графічну інтерпретацію його результатів. Методика проведення експериментально-фонетичного дослідження ґрунтується на використанні емпіричних загальнонаукових методів (порівняння, вимірювання, експеримент), а також спеціальних методів встановлення просодичного інвентарю вираження смислу англійських емоційних висловлювань (семантичного, аудитивного й акустичного аналізів – комп’ютерно-осцилографічного, інтонографічного), асоціативного спостереження, порівняння мінімальних опозицій фонетичних засобів, звукозапису, кількісного аналізу даних.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні функціонально-рівневого підходу, який уперше дозволив розглянути специфіку функціонування системи фонетичних засобів актуалізації смислу в межах нових укрупнених класів або груп англійських емоційних висловлювань та диференціювати мовленнєвий простір за ознакою емоційно-прагматичних потенціалів висловлювань на низький, середній і високий рівні, які визначаються ступенем інтенсивності взаємодії емоцій і прагматики. Це забезпечило встановлення нових додаткових закономірностей функціонування одиниць сегментного та надсегментного складу мови в актуалізації смислу англійських емоційних висловлювань і визначення їхніх інваріантних просодичних моделей. Новим у роботі є також виявлення підпорядкованості акустико-артикуляційних ознак звуків комунікативно-прагматичним цілям мовлення та їхньої здатності викликати в стереотипних ситуаціях певні фоносемантичні ефекти у взаємодії з одиницями надсегментного рівня. Уперше здійснено комплексне багаторівневе моделювання взаємодії системи фонетичних засобів з іншими мовними засобами актуалізації смислу та обґрунтовано методологічні положення щодо класифікації ознак англійських емоційних висловлювань.

Теоретичне значення роботи полягає у встановленні та розкритті принципу збереження прагматичного потенціалу висловлювання; у стратифікації мовленнєвого простору з позицій взаємодії прагматики, емоцій та смислу в координатах функціонально-комунікативної тріади “комунікативна функція – емоція – смисл”, що сприяє поглибленню інтерпретації результатів експериментально-фонетичних досліджень з фонетики, фонології, фоносемантики, фоностилістики, встановленню фонологічних універсалій, визначенню процесів кодування, декодування й розуміння смислу; розробці теоретичних засад для створення фонофонду англійської вимовної культури. Функціонально-рівневий підхід та методика аналізу взаємодії фонетичних засобів актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання можуть бути застосовані у встановленні типології значень і смислів інтонації в інших мовах, у вивченні модифікацій одиниць сегментного рівня мови в емоційному мовленні тощо. Теоретично важливим є також запропоноване в роботі структурування підходів та напрямів досліджень семантичних особливостей фонетичних засобів мови.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її основних теоретичних положень, графічних моделей та результатів дослідження в курсах теоретичної (розділи “Фонологічна система мови”, “Сегментний і надсегментний рівні мови”, “Стилістичні особливості засобів фонетичного рівня мови”) й практичної фонетики (розділи “Інтонація мовлення”, “Фоностилістика”), загального мовознавства (розділи “Мова й невербальні форми спілкування”, “Семантична природа звукових форм та особливості їх сприйняття”, “Фоносемантика”), в курсах за вибором і при укладанні навчальних посібників та підручників. Фактичний матеріал і додатки до дисертації можуть слугувати основою для створення фонофонду англійської вимовної культури. Результати дослідження впроваджуються в курсі за вибором “Фонетичні засоби актуалізації смислу висловлювання”, який викладається автором у Київському національному лінгвістичному університеті, а також використовуються в науково-дослідній роботі студентів та аспірантів, що виконується під керівництвом автора.

Апробація основних теоретичних положень і результатів дослідження здійснювалася на 26 конференціях, у тому числі: міжнародних: “Teaching English as a Second Language” (Лондон, 1985); “Нові напрями в сучасних лінгвістичних дослідженнях” (Гавана, 1988); “English in an Open Society” (IATЕFL-Ukraine, Київ, 1994); “Slavic Culture in Contemporary World” (Київ, 1994); “Cultural Aspects of Language Functioning” (IATЕFL-Ukraine, Київ, 1995); “English Teacher Training: Phonology and Communicative Phonetics” (IATЕFL-Ukraine, Київ, 1996); “New Teachers for the New Century” (Київ, 1996); 30-й міжнародній конференції IATEFL (Кіль, 1996); “English Language Teaching for the 21st Century in Ukraine” (IATЕFL-Ukraine, Одеса, 1996); “Contemporary English Pronunciation: Social and Cultural Aspects in Language Education” (IATЕFL-Ukraine, Київ, 1997); “Teaching English – 2000” (IATЕFL-Ukraine, Дніпропетровськ, 1998); “English as a World Language: Pronunciation Norm and Variation in Speech Communication” (Київ, 1999); “Іноземні мови сьогодні й завтра” (Тернопіль, 1999); “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків, 2000.); “At the Threshold of the Millennium: Through Language and Culture Studies to Peace, Harmony and Co-operation” (Київ, 2000); “Соціальні, стилістичні та риторичні аспекти дослідження і викладання фонетики германських і романських мов” (Київ, 2001); “Мови і культури національних меншин у контексті процесів демократизації й глобалізації” (Київ, 2002); республіканських наукових конференціях: “Ринок і проблеми гуманітарної підготовки економічних кадрів у вищій школі” (Київ, 1992), республіканській науковій конференції, присвяченій 70-річчю доктора філологічних наук, професора В.І.Болотова “Аксиологические механизмы языка и эмоциональность текста” (Ташкент, 2001), Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, 2001), Шостій Національній конференції TESOL Ukraine “The Way Forward to English Language and ESP Teaching in the Third Millennium” (TESOL Ukraine, Київ, 2001); міжвузівських науково-практичних конференціях: “Гуманістичні аспекти лінгвістичних досліджень і викладання іноземних мов” (Київ, 1991), ювілейній науковій конференції “КДЛУ 50” (Київ, 1998), “Взаємодія одиниць різних рівнів германських, романських та слов’янських мов” (Київ, 1999), “Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 1999), “Актуальні проблеми лінгвістики та методики викладання іноземних мов у вузі та школі” (Вінниця, 2000); “Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001).

Публікації. Основні теоретичні положення й результати дослідження відображено в монографії “Фонетичні засоби актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання” (23,51 друк. арк.), у навчальному посібнику “Методология и методика педагогического исследования. Постановка целей и задач исследования” (5,7 друк. арк., у співавторстві), у 41 статті автора (з них опубліковано у фахових виданнях України 22 одноосібні статті та 4 – у співавторстві), а також у матеріалах наукових конференцій (8 тез).

Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації складає 420 сторінок (у тому числі 31 сторінка рисунків, таблиць і схем), загальний обсяг праці разом із бібліографією й додатками становить 566 сторінок. Список використаної літератури включає 747 джерел, у тому числі 13 праць на електронних носіях та 51 джерело, з яких було здійснено вибір експериментальних висловлювань.

Структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури й додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено його мету й завдання, об’єкт і предмет, сформульовано положення, що виносяться на захист, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення, описано методи дослідження, подано дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі аналізуються основні питання фонетичного оформлення смислу висловлювання, здійснюється загальний опис особливостей функціонування фонетичних засобів актуалізації смислу емоційного висловлювання. Наводяться результати комплексного системного аналізу особливостей виявлення співвідношення між звучанням та значенням, семантичної природи звукових форм та закономірностей їх сприйняття, ролі фонетичних засобів в актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання, а також специфіки дослідження взаємодії значення й смислу на фонетичному рівні. Визначається та формується алгоритмічна структура завдань подальшого теоретичного й експериментального дослідження.

У другому розділі обґрунтовуються теоретичні положення щодо взаємодії фонетичних засобів з іншими мовними та позамовними засобами реалізації смислу англійського емоційного висловлювання, ролі фонетичних засобів у кодуванні й декодуванні смислу висловлювання, механізму актуалізації його прагматичної ціленастанови. Викладається функціонально-рівневий підхід до аналізу взаємозв’язку фонетичних засобів, емоцій і прагматики у породженні смислу емоційного висловлювання. Окреслюється специфіка дослідження семантичних особливостей фонетичних засобів англійського емоційного мовлення. Наводиться класифікація ознак емоційних висловлювань. Викладаються програма й методика експериментального дослідження значення системи фонетичних засобів в актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання.

У третьому розділі описуються результати експериментально-фонетичного дослідження особливостей функціонування і взаємодії системи фонетичних засобів актуалізації смислу висловлювання в англійському емоційному мовленні.

У загальних висновках викладаються результати теоретичного й експериментального дослідження, формулюються основні висновки дисертаційної праці та окреслюються перспективи подальшого опрацювання зазначеної проблеми.

У додатках наводяться мовленнєві фрагменти експериментального матеріалу, використаного під час аудитивного й акустичного аналізу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. “Фонетичні засоби актуалізації смислу висловлювання як об’єкт лінгвістичних досліджень”. У розділі схарактеризовано основні проблеми дослідження закономірностей фонетичного оформлення смислу висловлювання. Аналіз взаємодії фонетичних засобів як системи ґрунтується на тому, що будь-який її елемент (фонема, інтонема, модель тощо) займає цілком визначене місце і має властиву лише йому значущість (Л.О.Новіков). За допомогою змістового насичення елементів зазначеної системи проводиться опис різних аспектів складного процесу реалізації смислу висловлювання.

Основною одиницею розгляду в дисертації є окреме речення-висловлювання, що, як цілісне комунікативне утворення, втілює систему мовних способів та засобів оформлення й передачі смислу (І.В.Арнольд, Г.В.Колшанський, А.В.Антонов). Під висловлюванням у праці розуміється функціонально-семантична комунікативна одиниця, що реалізується за рахунок взаємодії не лише фонетичних, синтаксичних і логіко-семантичних, але й психологічних, прагматичних і комунікативно-семантичних механізмів як складників комунікативного процесу. Смисл розглядається як динамічне явище, що, змінюючись залежно від ситуації спілкування, зумовлює комунікативні реакції слухача, уможливлюючи однакове розуміння різними людьми одиниць мови та їх сполучень у висловлюванні чи тексті, а також допомагає відчувати неадекватність в уявленнях, асоціаціях й оцінках, пов’язаних із цими змінами. Отже, смисл передає ситуативне значення, яке базується на переосмисленні змісту висловлювання й об’єднується зі значенням пропозиційним або набуває протилежного значення.

Необхідність дослідження взаємозв’язку функціонального й семантичного в мовленні обґрунтовано з позицій функціонально-комунікативного підходу, який дає можливість описувати семантичні та функціональні властивості одиниць фонетичного рівня, що беруть участь у формуванні й передачі смислу. Сумісне вивчення фонетичних засобів сегментного та надсегментного рівнів дозволяє розглядати їх як єдиний функціональний комплекс у вирішенні низки проблем, пов’язаних із виявленням співвідношення між звучанням і значенням, встановленням природи звукових форм й особливостей їх сприйняття, з’ясуванням закономірностей взаємодії фонетичних засобів в актуалізації смислу висловлювання тощо. Для встановлення співвідношення між звучанням та значенням доцільним вбачається комплексне використання існуючого теоретичного й емпіричного підґрунтя фонетики, фонології й фоносемантики.

Аналіз теоретичних поглядів лінгвістів (Ф. де Сосюр, В. фон Гумбольдт, І.О.Бодуен де Куртене, Е.Сепір, Е.Бенвеніст, У.Л.Чейф, Р.Якобсон, В.М.Солнцев, О.П.Журавльов, В.В.Левицький, С.В.Воронін, R.Wescott та ін.) про співвідношення звучання і значення показав, що семантична система мови фіксується в образній і смисловій структурі (І.О.Зімняя) висловлювання, яка відтворює не лише тезаурус мовних одиниць, але й сам процес їх символізації, включаючи семантизацію одиниць фонетичного рівня, що базується на феномені набуття ними такого символічного значення, яке в усному мовленні збігається зі значенням одиниць інших рівнів мови. Отже, засоби фонетичного рівня, сигналізуючи про наявність певного значення або його відтінку, здатні брати участь в оформленні смислу опосередковано – шляхом звукової диференціації його складників у свідомості комунікантів. При цьому зумовлена смислом слова чи висловлювання змістова енергія звука змінює емоційний стан слухача. Внаслідок цієї зміни відбувається взаємодія логічного й емоційного начал його свідомості, що призводить до сприйняття звучання й значення вже як конкретно змістової мовної єдності.

Співвіднесеність інтонації з поняттями значення і смисл ґрунтується на тому, що комунікативною суттю, смислом висловлювання як узагальненої форми відображення дійсності є сигніфікативне значення, у створенні якого поряд з іншими мовними засобами бере участь інтонація (Л.К.Цеплітіс, В.І.Петрянкіна). Значення, які виражаються інтонацією через відношення інтонаційної одиниці до смислу, більш точно відповідають конкретним цілям спілкування, а іноді вони є єдиним засобом передачі смислу висловлювання (D.Brazil, P.Roach). Тому в розділі зроблено акцент на семантичному аналізі інтонації та його пріоритеті в дослідженнях з інтонології, інтерпретації значень інтонації, які, незалежно від конкретної семантики висловлювання, тобто його смислу, в реальних умовах спілкування можуть вважатися базовими, або стереотипними формулами-моделями, типовими для певних ситуацій (D.Bolinger, Н.В.Черемісіна).

Результати теоретичних й експериментально-фонетичних досліджень показали, що в процесі передачі смислу висловлювання інтонаційні одиниці доцільно характеризувати такими ознаками: 1) співвіднесеністю з конкретною мовною ситуацією; 2) комунікативно-прагматичною спрямованістю; 3) експресивністю та конотативністю; 4) асоціативністю; 5) співвіднесеністю зі ступенем інтенсивності виражених емоцій, психологічним типом мовця, його соціокультурними особливостями, стильовою приналежністю мовлення тощо. Сукупність наведених ознак виконує важливу роль у формуванні варіантних реалізацій інтонаційних моделей, які в межах парадигми інваріантної моделі утворюють свою систему значень і передають відповідні відтінки смислу.

Тому, аналізуючи рівень фонетичної системи мови, ми маємо можливість абстрагуватися від конкретних контекстуальних і лексичних елементів висловлювання та, зосередившись на інтонаційній моделі, характеризувати її семантичний потенціал як здатність передавати певний смисл на підставі взаємодії інтонаційних значень її компонентів, з одного боку, та їх взаємодії з одиницями сегментного рівня, з іншого. Цим зумовлена актуальність одного із важливих завдань сучасної інтонології – розробки типології значень інтонаційних одиниць, розв’язання якого забезпечить реалізацію осмисленого вибору й комбінації їх елементів на основі асоціативних відношень між значенням інтонації та дійсністю.

У розділі також доводиться, що, по-перше, кожен із традиційно аналізованих елементів фонетичної системи набуває в мовленні певного смислового навантаження, яке реалізується переважно у вигляді інтеграційної, диференційної, сигналізаційної та інших функцій окремих фонетичних засобів у процесі вираження смислу. По-друге, для експериментального дослідження закономірностей фонетичного оформлення смислу англійського висловлювання доцільно використовувати такі емоційні висловлювання, фонетична структура яких є найбільш характерною з погляду наявності її інваріантних та варіантних реалізацій. По-третє, для підвищення ефективності зіставлення результатів відомих досліджень із результатами започаткованої нами праці необхідно визначити єдиний узагальнений методологічний підхід до класифікації лінгвістичних ознак емоційних висловлювань.

Аналізом шляхів раціонального вирішення проблеми дослідження визначено, що її доцільно поділити на дві окремі групи теоретичних та методологічних питань: обґрунтування теоретичних положень роботи й розробка відповідних методологічних положень. До конкретних питань, спрямованих на вирішення проблеми даної праці, віднесено: обґрунтування напрямів й аспектів дослідження закономірностей функціонування системи фонетичних засобів у вираженні смислу англійського емоційного висловлювання; опис специфіки взаємодії фонетичних засобів із засобами інших рівнів мови в актуалізації смислу досліджуваних висловлювань; формування методологічних положень класифікації ознак англійських емоційних висловлювань; розробка методологічних і методичних положень експериментального дослідження особливостей функціонування фонетичних засобів реалізації смислу англійського емоційного висловлювання.

Здійснений у розділі аналіз закономірностей функціонування системи фонетичних засобів у процесі актуалізації смислу висловлювання як об’єкта дослідження підтвердив необхідність поглиблення існуючих й обґрунтування ряду нових теоретичних і методологічних положень, які забезпечать ефективне виконання експериментально-фонетичного дослідження цієї проблеми.

Розділ 2. “Теоретичні та методичні основи експериментального дослідження фонетичних засобів реалізації смислу англійського емоційного висловлювання”. Виходячи з того, що смисл будь-якого конкретного висловлювання передається у мовленнєвому акті сукупністю всіх мовних і позамовних засобів, а роль кожної підсистеми мови у формуванні смислу є чітко визначеною, в розділі розглянуто специфіку взаємодії фонетичних засобів із засобами інших рівнів мови в актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання. На підставі систематизації мовних і позамовних засобів, які беруть участь в актуалізації смислу висловлювання, побудовано модель їхньої взаємодії з фонетичними засобами вираження смислу.

У конкретних мовленнєвих ситуаціях фонетичні засоби виконують свою компенсаційну функцію (О.М.Пєшковський, Т.М.Ніколаєва) за допомогою односпрямованої або різноспрямованої взаємодії з відповідними лексико-граматичними засобами (В.Ф.Денісов, Л.О.Кантер, Т.М.Корольова, І.О.Афонська, І.П.Ліхарєва). Кінцевим результатом такої взаємодії є підвищення чи пониження ступеня смислового та емоційного виділення висловлювання. При цьому у вираженні смислу висловлювання, залежно від структурного та якісного складу лексико-граматичних засобів і мовленнєвої ситуації, зміни ступеня інтенсивності реалізації компенсаційної функції досягаються за рахунок відповідних додаткових функцій фонетичних засобів: підсилюючої, послаблюючої, коригуючої, уточнюючої, взаємодоповнюючої, допоміжної, супроводжуючої тощо.

У межах функціонального підходу обґрунтовано загальну схему підпорядкування напрямів й аспектів дослідження семантичних особливостей фонетичних засобів мови, спрямовану на багатоаспектне вивчення та опис семантики фонетичних одиниць у реалізації їх синтагматичних і парадигматичних зв’язків в англійському емоційному висловлюванні. Це дозволяє простежити перехід від вивчення іманентної системи мови до всебічного дослідження особливостей прояву її одиниць у комунікації (М.М.Полюжин). Викладається логіка вибору методів аналізу для використання у фонетичних дослідженнях конкретної спрямованості.

Обґрунтована в розділі модель взаємодії фонетичних значень у кодуванні й декодуванні смислу англійського емоційного висловлювання уможливлює інтерпретацію природного формування обсягу й сутності фонетичного значення. За результатами моделювання визначено найтиповіші простори індивідуальних культур усної мовленнєвої комунікації та покроковий механізм прагматичного вибору мовних засобів, які беруть участь в оформленні смислу висловлювання.

Аналіз проблеми реалізації прагматики усної комунікації дозволив встановити такі її провідні аспекти: зв’язок внутрішньої культури й свідомості мовця (Л.М.Мінкін); вплив прагматики на вибір фонетичних засобів (A.Ellis, G.Beattie); прагматика, ціленастанова, засоби мовного вираження і правила сполучення смислів (G.N.Leech); прагматика й фактори вибору мови в соціальній взаємодії (Р.Якобсон, D.Crystal); комунікативно-прагматичні норми й культура реалізації комунікативної інтенції (Л.О.Кантер, К.Г.Гуськова) тощо. На основі зазначених аспектів нами було змодельовано механізм реалізації прагматики емоційного висловлювання, який уможливлює системний опис взаємозв’язку та взаємодії емоцій, інтенцій, прагматики з фонетичними та іншими мовними засобами й позамовними чинниками, що беруть участь у породженні й оформленні смислу висловлювання. При моделюванні визначено простір взаємодії факторів і засобів, що забезпечують мовленнєву комунікацію в координатах “прагматичні завдання комунікації – актуалізація смислу висловлювання – дії мовця”, у межах якого побудовано модель покрокового механізму вибору мовних засобів реалізації прагматики англійського емоційного висловлювання.

Здійснено узагальнену класифікацію типів і видів емоційних висловлювань, яка включає їх сталі ознаки: функція висловлювання, його логіко-змістова структура й ситуація спілкування. На підставі узагальненої класифікації сформовано робочу класифікацію ознак емоційних та прагматичних факторів актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання, взаємодія яких визначає особливості його просодичного оформлення. За цією класифікацією емоції, що впливають на прагматику висловлювання, поділено на позитивні та негативні; ступінь контрольованості виражених мовцем емоцій диференційовано на практично неконтрольовані, частково неконтрольовані й цілком контрольовані; загальнопрагматична функція висловлювання кваліфікована як стримування дій суб’єкта та спонукання його до дій; рівні реалізації ЕПП висловлювання градуйовано на високий, середній та низький; форми вираження смислу висловлювання класифіковано на невизначену, імпліцитну й експліцитну.

Cформульовано науковий принцип збереження прагматичного потенціалу висловлювання, який відображає здатність висловлювання, реалізованого мовцем у певному емоційному стані, зберігати свій комунікативно-прагматичний потенціал шляхом внутрішнього перерозподілу між фонетичними та іншими смислотвірними елементами англійського емоційного висловлювання. За цим принципом емоційний стан мовця розглядається як рушійна сила процесу комунікації, завдяки якій виникає певна інтенція мовця, що породжує у його свідомості складну взаємодію логічного й емоційного начал, яка надає висловлюванню сталого комунікативно-прагматичного потенціалу. Зазначений потенціал, лишаючись незмінним у процесі актуалізації смислу висловлювання, перерозподіляється та призводить залежно від умов комунікації до зміни ступеня емоційного навантаження самого висловлювання або рівня реалізації його конкретної прагматичної настанови. Таким чином, інтенція, породжена емоційною реакцією мовця, набуває свого комунікативного потенціалу у вигляді конкретної прагматичної настанови як логічного начала мовлення. У свою чергу, емоції мовця, що передаються у висловлюванні, є відбитком його почуттів як емоційного начала. Наведений принцип дає можливість розглядати інтенцію як загальнопрагматичну настанову комунікації, відносно якої емоції, що передаються висловлюванням, виконують функцію елементів безпосередньої її конкретизації у певних умовах спілкування. Це дозволяє розглядати інтегрування факторів, які породжують смисл висловлювання, у межах певного простору мовленнєвої взаємодії прагматики, емоцій та смислу висловлювання в координатах “комунікативна функція – емоція – смисл”. Побудований таким чином гіпотетичний простір забезпечує адекватний опис особливостей просодичного оформлення смислу англійського емоційного висловлювання.

Обґрунтовано функціонально-рівневий підхід до аналізу взаємодії фонетичних засобів, емоцій і прагматики, згідно з яким запропоновано поділ загального мовленнєвого простору функціонування англійських емоційних висловлювань за рівнем їх ЕПП (високий, середній та низький). У межах кожного рівня визначено ознаки реалізації інваріантних та варіантних інтонаційних моделей оформлення смислу емоційного висловлювання.

На основі змодельованого мовленнєвого простору сформовано відповідну параметричну матрицю для визначення інваріантів просодичного оформлення висловлювань, наведену в таблиці 1. Кожна клітинка матриці гіпотетично відбиває інваріантні моделі просодичного оформлення смислу певної групи або окремого класу англійських емоційних висловлювань. Згідно з таблицею, для всіх аналізованих форм вираження смислу висловлювання (невизначеної, імпліцитної, експліцитної) ознаки інваріантних просодичних моделей слід шукати в межах реалізацій їх окремих класів, визначених у таких, виділених тонуванням, координатах (Е1Д1, -Е1Д1, Е1-Д1, -Е1-Д1; Е2Д2, -Е2Д2, Е2-Д2, -Е2,-Д2; Е3Д3, -Е3Д3, Е3-Д3 та -Е3-Д3). Іншими словами, в межах кожного конкретного рівня дослідження ЕПП інваріантними вважаються просодичні моделі реалізації смислу емоційних висловлювань, ступені інтенсивності вираження прагматики та емоцій яких є адекватними аналізованому рівню. Так, інваріантна модель висловлювання середнього рівня ЕПП характеризуватиме групу висловлювань із середнім ступенем вираження прагматики та відповідним середнім ступенем вираження емоцій (частково неконтрольовані). Щодо варіантних реалізацій просодичних моделей, позначених незатонованими клітинками, то рівень ЕПП висловлювань, які вони описують, визначається іншим показником інтенсивності емоцій або прагматики.

Прикладами можливих реалізацій висловлювань, які актуалізуються у межах різних рівнів взаємодії прагматики, емоції та смислу, можуть слугувати:

1) середні за ступенем інтенсивності вираження прагматичної настанови та невизначені за формою вираження смислу спонукання суб’єкта до дій на основі частково неконтрольованих негативних емоцій мовця, що актуалізуються у відносних координатах (-Е2,Д2,С1) і описуються залежністю С1 = F [Д2 = f (-Е2)]: Good heavens! (Hicks); She ate a little bit, and said anxiously to herself, — “Which way? Which way?”, holding her hand on the top of her head to feel which way it was growing (Carroll);

2) середні за ступенем інтенсивності вираження прагматичної настанови та імпліцитні за формою вираження смислу спонукання суб’єкта до дій, що реалізуються на основі частково неконтрольованих позитивних емоцій мовця, актуалізуються у відносних координатах (Е2,Д2,С2) та описуються виразом С2 = F [Д2 = f (Е2)]: I know your headaches. I know you’re tired. I know your nerves are as raw as meat in a butcher’s window. But think of what you’re trying to accomplish. Just think what you’re dealing with (English Platinum); And I would rather be yours than anybody’s in the whole world! But I cannot marry you!" cried the sweet and honest voice miserably (Hardy); Oh, I’m glad Sally’s come. Has her brother come too? (Mortimer);

3) марковані високим ступенем інтенсивності вираження прагматичної настанови експліцитні за формою вираження смислу стримування дій суб’єкта на основі цілком контрольованих негативних емоцій мовця, що актуалізуються у відносних координатах (-Е1,-Д3,С3) та апроксимуються залежністю С3 = F [-Д3 = f (-Е1)], наприклад: No, no! You’re a serpent; and there’s no use denying it (Carroll); Don’t answer back, girl (English Platinum).

Наступні приклади відображають взаємодію емоційних і прагматичних факторів, що впливають на оформлення смислу висловлювань, які стримують дії суб’єкта на підставі вираження мовцем негативних емоцій:

1) висловлювання, що характеризуються середнім ступенем інтенсивності вираження прагматичної настанови на основі частково неконтрольованих негативних емоцій мовця (-Е2,-Д2,С1) та описуються у вигляді залежності С1 = F [-Д2 = f (-Е2)]: What a misery you are! (Jones); Oh, no, is it serious? (Beckerman); No, my dear fellow, no, no. Bad taste, Harry, bad form! (Show).

2) висловлювання, що мають високий ступінь інтенсивності вираження прагматичного спрямування експліцитних вимог стримування дій суб’єкта, які актуалізуються на ґрунті частково неконтрольованих негативних емоцій мовця (-Е2-Д3С3), у яких взаємодія емоційно-прагматичних факторів та смислу висловлювання описується залежністю С3 = F [-Д3 = f (-Е2)]: You’ll spoil all our furniture before you finish (Ware).

Подібним чином реалізуються взаємодії емоційних і прагматичних факторів у висловлюваннях, при актуалізації яких відбувається перехід одного з аналізованих факторів від попереднього якісного рівня його функціонування до наступного суміжного з ним рівня. Так, вираз (-Е2-Д2 -Д3С3) відбиває можливі реалізації визначених за смислом висловлювань, що виконують функцію стримування дій суб’єкта за допомогою середнього ступеня інтенсивності вираження прагматики, який переходить у високий на підставі вираження частково неконтрольованих негативних емоцій мовця, наприклад, “Don’t work in the kitchen like this,” he said. “You are not my servant, you’re my wife.” (Hardy). У висловлюваннях Higgins, I’m trying to tell you that I want to call off the bet. I know you are a stubborn man, but so am I (English Platinum) відзначено перехід цілком контрольованих негативних емоцій у частково неконтрольовані (-Е1 -Е2Д2С2) та частково неконтрольованих негативних емоцій в частково неконтрольовані позитивні: “In the name of our love, forgive me!” she whispered with a dry mouth. “I have forgiven you for the same!” (Hardy) (-Е2 Е2-Д2С1). Перехід невизначеної форми смислу в імпліцитну зареєстровано у висловлюваннях на зразок How do you like it here?–Very much, very much. It’s very interesting... (Blast from the Past) (Е2Д2С1 С2 ) і т.ін.

Програмою експериментального дослідження передбачається: встановлення інваріантів просодичного оформлення смислу англійських емоційних висловлювань, реалізованих на трьох рівнях ЕПП; визначення основних закономірностей взаємодії фонетичних засобів актуалізації смислу висловлювань, що виражають полярні емоції; встановлення загальних особливостей забезпечення смислової зв’язності емоційного висловлювання засобами фонетичного рівня; виявлення ролі параметрів ч.о.т. у процесі актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання; визначення впливу ситуативно-прагматичних змінних на інтонаційне оформлення смислу емоційного висловлювання; виявлення впливу конотації на просодичне оформлення смислу висловлювання; встановлення впливу динаміки зміни емоційного стану мовця на модифікації інтонаційної структури англійського емоційного висловлювання; виявлення впливу смислу емоційного висловлювання на спектральні характеристики голосних та визначення фоносемантичного ефекту, створюваного сегментним рівнем мови у взаємодії з надсегментним; виявлення модифікацій звукового спектра голосних залежно від полярності емоцій та рівня ЕПП висловлювання.

У методиці викладено послідовність комплексного підбору експериментального матеріалу, його загальну характеристику та порядок установлення інваріантів просодичного оформлення смислу емоційних висловлювань. У процесі добору експериментального матеріалу увага концентрувалась на висловлюваннях, які виражали позитивні чи негативні емоції мовця та були спрямовані на слухача з метою регулювання його поведінки шляхом спонукання до дії чи стримування його дій. Подальше їх групування здійснювалося за інтенсивністю вираження емоцій і наміру мовця таким чином, щоб одне й те саме почуття чи емоція мали місце у висловлюваннях із різним рівнем ЕПП, що дозволяло зіставляти особливості їхнього просодичного оформлення. Серед висловлювань, які передають позитивні почуття й емоції, найчастотнішими були: схвалення, задоволення, згода, зацікавлення, зворушеність, здивування, заохочування, підбадьорювання, похвала, захоплення, захват, комплімент, гордість, радість, лестощі, вдячність тощо. Ширший спектр почуттів притаманний висловлюванням, що виражають негативні емоції: несхвалення, незадоволення, незгода, докір, картання, осуд, заперечення, звинувачення, образа, сум, досада, прикрість, смуток, пригніченість, туга, розчарування, роздратування, наполягання, примушування, критика, скарга, погроза, зневага, презирство, відчай, розпач, безвихідь, ненависть, огида, протест, обурення, гнів, лють тощо.

Під час аналізу експериментального матеріалу інформантами-носіями мови в межах середнього і високого рівнів ЕПП виявлено ускладнення віддзеркалюваних почуттів, які формують певні комплекси: задоволення-схвалення-комплімент, радість-гордість-захоплення, звинувачення-протест-погроза, розпач-відчай-безвихідь, обурення-гнів-лють тощо. Наприклад:

а) погроза: Don’t answer back, girl (English Platinum); б) оцінка-зацікавлення: But aren’t their parties marvellous? (Mortimer); в) здивування-радість: Guess who I met last night – Susan Smiles! (Doff, Jones); г) невдоволення-роздратування-наполягання: Come, there’s no use in crying like that! – said Alice to herself, rather sharply, – I advise you to leave off this minute! (Мир Алисы); д) роздратування-гнів-погроза: I have answered three questions, and that is enough, – said his father; – don’t give yourself airs! Do you think I can listen all day to such stuff? Be off, or I’ll kick you down stairs! (Мир Алисы); е) задоволення-оцінка-переконання: Ruin? What do you mean? I married a beautiful woman. Highly educated, lots of culture, all kinds of charm, wonderful company, a wife who’ll be a credit to me (Bellow).

Дослідження експериментального матеріалу здійснювалося шляхом аудитивного та акустичного аналізу. Аудитивний аналіз проводився в два етапи; в ньому взяли участь аудитори-інформанти носії англійської мови (54 особи, у тому числі 20 інформантів-філологів з досвідом аудіювання мовленнєвих текстів та 34 студенти філологічних факультетів), 47 студентів факультету англійської мови КНЛУ (ІІ-ІІІ курси) та аудитори-фонетисти (7 осіб).

Розділ 3. “Функціонування фонетичних засобів сегментного та надсегментного рівнів актуалізації смислу англійського емоційного висловлювання”. Англійські емоційні висловлювання трьох рівнів ЕПП аналізувалися з погляду особливостей участі фонетичних засобів у вираженні смислу. Для акустичного аналізу відбиралися ті висловлювання, модифікації смислу яких були зафіксовані аудиторами-інформантами та відповідно підтверджені фактами відносних змін інтонаційних параметрів, визначених аудиторами-фонетистами.

Основні закономірності фонетичного оформлення смислу висловлювань із низьким рівнем ЕПП описуються інваріантними моделями взаємодії системи інтонаційних засобів, що