ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
КОЛЕСНИК МАРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 57(07) + 373.6
ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ
НА ЗАСАДАХ “ГЛИБИННОЇ ЕКОЛОГІЇ”
В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЇ
13.00.07 – теорія і методика виховання
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Тернопіль - 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г.Шевченка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: | доктор біологічних наук, професор
Грубінко Василь Васильович,
Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри загальної біології,
проректор з навчальної роботи.
Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор
Степанюк Алла Василівна,
Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри методики викладання біології;
кандидат педагогічних наук, доцент
Лазарева Таіса Миколаївна,
Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, кафедра біології.
Провідна установа: | Інститут проблем виховання АПН України, лабораторія екологічного виховання, м. Київ
Захист відбудеться “27” лютого 2003 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.58.053.01 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2).
Автореферат розісланий “23” січня 2003 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Чайка В. М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність і доцільність дослідження. Екологічна криза сьогодення є свідченням не тільки високого рівня техногенного розвитку суспільства, але водночас і гіпертрофованого людського прагматизму, який поєднується з екологічним невіглаством. У зв’язку з цим чимраз більше дослідників (А.Волкова, Д.Кавтарадзе, Т.Каленнікова, Г.Каропа, О.Листопад, В.Борейко, Н.Пустовіт, В.Скутіна) доходять висновку, що екологічна криза є проявом світоглядної руйнації духовності людини. Зрозуміло, що екологічне виховання сьогодні не повинно обмежуватися виключно розширенням поінформованості школярів. Реальним постає той факт, що заняття з біології повинні базуватися на реалізації психоемоційних властивостей людини: співпереживанні, співчутті, радості, любові, відчутті гармонії. За умови врахування специфіки виховного процесу екологічна освіта буде здійснюватися через екологічне виховання, орієнтоване на формування екологічної культури учнів.
Здійснення екологічного виховання у процесі вивчення біології вимагає оновлення його змісту шляхом поєднання традиційних та новітніх підходів. Одним з продуктивних способів розв’язання цієї проблеми є застосування в екологічному вихованні школярів системного підходу “глибинної екології”. Науково-теоретичні засади даного підходу висвітлено з декількох позицій. “Глибинна екологія” як школа екологічної філософії (Л.Жулинська, А.Найн, В.Латинов, С.Холл, С.Шевелева, D.Bohm, S.Matre, A.Leopold) постає новою парадигмою мислення, системним підходом до вивчення світу, заснованим на фундаментальних цінностях світової цивілізації. Даний підхід допомагає усвідомити наскільки людина тісно пов’язана з природою, а також перебороти почуття відчуження та відірваності від неї шляхом ототожнення людини зі світом. Базові принципи “глибинної екології” становлять основні положення сучасної екологічної етики (А.Наесс, Д.Мейсі, Д.Сід, Д.Сессінс).
“Глибинна екологія” з позицій психології – це шлях створення психоемоційного погляду на себе крізь призму системи, частиною якої людина уявляє себе. Психологічними механізмами “глибинної екології” є: актуалізація особистої причетності людини до того чи іншого природного об’єкту, ситуацій, обставин, у яких вона знаходиться; проекція особистих станів на природні об’єкти через ототожнення себе з ними (співпереживання), а також переживання особистих емоцій та почуттів з приводу стану природних об’єктів (співчуття); самоаналіз людиною своїх дій та вчинків з погляду їх екологічної доцільності (Т.Івошина, В.Панов, В.Ясвін, С.Дерябо, В.Скребець, Б.Ліхачов , Т.Яркіна).
З огляду на зазначені властивості “глибинної екології” пропонується новий підхід в екологічному вихованні учнів. У нашому дослідженні ми підходимо до розгляду “глибинної екології” в екологічному вихованні як:
1) систематичної педагогічної діяльності, спрямованої на формування в учнів системи цінностей, поглядів та переконань, які впливають на ставлення особистості до екологічної дійсності шляхом актуалізації етичних норм та правил по відношенню до природних об’єктів;
2) інструмента формування в учнів екологічно орієнтованих навичок та звичок, передумовою яких є непрагматична взаємодія зі світом природи.
Форми та засоби екологічного виховання, таким чином, спрямовані на формування емоційно-почуттєвої сфери учнів, мотивації щодо їх активної природоохоронної діяльності. Зазначена орієнтація екологічного виховання зумовлює зроблену в дисертаційному дослідженні спробу практичного впровадження специфічних форм та засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології” у процес вивчення біології.
Отже, актуальність обраної теми зумовлена: недосконалістю сучасної системи екологічного виховання як за змістом, так і за формою та необхідністю її реорганізації на основі теоретично-педагогічного осмислення проблеми; потребою формування екологічно вихованої особистості на основі її включеності у “світ природи”, суб’єктного характеру сприйняття природних об’єктів і спрямування до непрагматичної взаємодії зі світом природи; значним виховним потенціалом “глибинної екології” у формуванні екологічного світогляду особистості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження належить до наукових напрямів “Створення комплексних програм екологічної освіти та виховання за учбовим планом педвузів України” (держбюджетна тема № 11-93), а також “Розробка державного стандарту освіти з природничих наук для педагогічних вищих навчальних закладів” (держбюджетна тема №5/2000, держреєстраційний № 0100U006664). Тема дисертації погоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 27.03.2002р.).
Об’єкт дослідження – процес екологічного виховання школярів загальноосвітніх навчальних закладів.
Предметом дослідження є зміст, форми та засоби екологічного виховання на засадах “глибинної екології” в процесі вивчення біології.
Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці змісту, форм та засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології”, визначенні педагогічних умов підвищення його ефективності.
Відповідно до визначеної мети передбачається вирішення таких завдань:
1.
Проаналізувати стан педагогічної теорії та практики з екологічного виховання учнів у процесі вивчення біології.
2.
Розробити зміст, форми та засоби екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” в процесі вивчення біології.
3.
Визначити педагогічні умови підвищення ефективності екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології”.
4.
Експериментально перевірити ефективність змісту, форм і засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології” у створенні системи відносин “людина – природа” шляхом визначення рівня розуміння учнями екологічної проблематики; встановити особливості формування ціннісних орієнтацій та світоглядних установок учнів в процесі вивчення біології.
На окремих етапах дослідження використовувались теоретичні, емпіричні та обсерваційні методи дослідження: педагогічне спостереження за навчально-виховним процесом; вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду з конструювання процесу екологічного виховання учнів в загальноосвітній школі; методи опитування: тестування, анкетування; методи оцінювання: обробка результатів дослідження здійснювалась з використанням методів математичної статистики; педагогічний експеримент, якісний та кількісний аналіз його результатів. Підібраний оптимальний комплекс методів, спрямованих на одночасне вивчення діяльності й інформованості особистості та відображення динаміки розвитку певних якостей індивіда протягом окремого періоду, дозволив одержати різнобічні відомості про розвиток особистості.
Наукова новизна дослідження: вперше розроблено зміст екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” (єдність і цілісність природи, унікальність та неповторність живих систем, взаємозв’язок та взаємозалежність всіх явищ природи, розуміння людини як невід’ємної ланки в ланцюгу взаємозалежностей природи, ствердження поваги людини до всіх форм життя, гармонійного розвитку людини і природи) та визначено педагогічні умови його реалізації в умовах класно-урочної системи в процесі вивчення біології (орієнтація на екоцентричний спосіб світосприйняття; корекція особистісних якостей шляхом поетапного здійснення екологічного виховання; цілісність теоретичної підготовки, емоційно-ціннісної оцінки та практичної діяльності; актуалізація етичних норм та правил по відношенню до природних об’єктів з метою формування ставлення особистості до природи).
Обґрунтовано підхід до екологічного виховання на засадах “глибинної екології” в процесі вивчення біології, який включає в себе: експліцитно-мотиваційні зв’язки між змістом, формами та засобами екологічного виховання; оцінку проблеми через суб’єктне сприйняття природних об’єктів з подальшим формуванням потенціалу непрагматичної взаємодії із світом природи.
Доведено, що в результаті моделювання педагогічного процесу з використанням системи традиційних та специфічних форм та засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології” здійснюється формування ставлення учнів до природи з подальшою реалізацією знань в конкретній екологічній діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблено факультативний курс “Неоекологія” з використанням засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології”. Нетрадиційні виховні методики “глибинної екології” адаптовано до умов урочної системи викладання біології. Визначено конкретні шляхи застосування форм та засобів екологічного виховання, що ґрунтуються на ідеях “глибинної екології” (докладно викладені у методичних матеріалах до факультативного курсу “Неоекологія” для учнів 9-их класів), в позаурочній еколого-виховній роботі з учнями.
Висновки та науково-методичні рекомендації проведеного дослідження можуть бути використані педагогами загальноосвітніх шкіл, виховниками дитячо-молодіжних громадських організацій, викладачами вищих педагогічних закладів освіти у підготовці майбутніх педагогів до здійснення екологічного виховання.
Особистий внесок здобувача. Усі отримані наукові результати є особистим внеском здобувача. Особисто розроблено методичні рекомендації до уроків, здійснено адаптування нетрадиційних методик “глибинної екології” до навчально-виховного процесу та розробку змісту навчально-виховного матеріалу для учнів VI, VIII, IX, X класів. Опубліковано програму факультативного курсу “Неоекологія” для учнів IX класів.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується всебічним розглядом предмета дослідження; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів науково-педагогічного дослідження відповідно до мети та завдань дослідження; кількісним та якісним аналізом результатів дослідження; застосуванням методів варіативної статистики.
Впровадження результатів дослідження здійснювалося у навчально-виховному процесі загальноосвітніх і спеціалізованих шкіл м. Чернігова (акт від 13.03.2000р., ЗОШ №22; акт від 13.03.2000р., ЗОШ №12; акт від 16.05.2001р., спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей зі зниженим зором; акт від 24.05.2001р., Центр соціально-активної молоді "Ожина"; акт від 28.05.2002р., ЗОШ №33; акт від 16.05.2002р., ЗОШ №28; акт від 27.05.2002р., ЗОШ №5).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на 1 Міжнародній науково-практичній конференції “Экология и молодежь” (Гомель, 1998), міжнародній конференції-ярмарці “Экология и образование: вопросы теории и практики” (Черкаси, 1998), 1 Всеукраїнській науковій конференції “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах” (Тернопіль, 1998), науковому семінарі “Сучасна екологія і проблеми сталого розвитку суспільства” (Львів, 1999), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Профорієнтація та довузівська підготовка майбутніх спеціалістів: проблеми, досвід, перспективи” (Чернігів, 1999), 2-їй Міжнародній науково-практичній конференції “Екологічна та техногенна безпека” (Харків, 2002). Апробація матеріалів дослідження здійснювалась також у виступах автора перед слухачами курсів підвищення кваліфікації вчителів (м.Чернігів), під час проведення відкритих занять для вчителів, а також при створенні та впровадженні тренінгових занять для молоді.
Публікації. Результати дослідження відображені у чотирьох статтях, виданих у фахових збірниках наукових праць, семи тезах наукових конференцій та методичних рекомендаціях для студентів педагогічних навчальних закладів та вчителів.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Загальний обсяг роботи 220 сторінок. Список використаних джерел, який містить 222 найменування, викладено на 17 сторінках, 6 додатків становлять 56 сторінок. Дисертація містить 6 таблиць і 36 рисунків до тексту, що відображають результати дослідження.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання роботи, розкрито її новизну, практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі “Екологічне виховання як педагогічна проблема” розглянуто теоретичну основу та практичні можливості екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” в процесі вивчення біології.
У педагогіці встановлено, що формування вихованої особистості, в умовах педагогічного процесу, припускає опору на єдність науково окреслених знань з її адекватним почуттєвим сприйняттям. Подібний синтез пробуджує у дітей естетичні переживання і вмотивовує прагнення діяти у напрямку покращення стану довкілля. При цьому головним є не обсяг знань, а поєднання останніх з особистісними якостями, умінням самостійно оперувати своїми знаннями. Аналіз традиційних підходів до екологічного виховання виявляє загальну тенденцію відмежовування себе від природи (“я” – природа), коли взаємовідносини живих істот розглядаються за межами людської діяльності, коли кожна істота є насамперед об’єктом вивчення, і лише потім – живою істотою. Для школярів не характерне цілісне сприйняття природи, вона “розібрана” різними навчальними дисциплінами. Спроба розкриття її цілісності традиційно здійснюється в процесі естетичного виховання (переважно в дисциплінах біологічного циклу). Аналізуючи чинні програми з біології для загальноосвітніх закладів, робимо висновок про те, що можливість вчителя запропонувати школярам певний блок діяльності, безпосередньо спрямованої на еколого-виховний компонент, обмежується кількома годинами. Але ж екологічне виховання має здійснюватись на протязі всього вивчення курсу природничих дисциплін. Іншими словами, центральними в екологічному вихованні є положення антропоцентризму. Натомість, сучасність висуває наперед ідеї екоцентризму, або біоцентризму, які не локалізують особистість поза природою, а вплітають її в суцільний потік живого (“я” в природі). Таким чином, об’єктом детального розгляду в даному розділі є філософські, психологічні та педагогічні засади формування нового екологічного мислення.
Потреба в нових педагогічних технологіях у сфері екологічної освіти та виховання дала поштовх у виникненні різноманітних напрямків та підходів, таких як гуманістичний напрямок навчання, фасилітаційний підхід та ін. Екологічна криза вимагає формування у людини, насамперед, екологічної етики. Школа екологічної філософії, що з’явилась у 1973 році була названа Арне Наессом “глибинною екологією”. Рух “глибинної екології” відкидає тотально-домінуючу роль людини у довкіллі, де кожен організм розглядається як ланка у загальній системі внутрішніх екологічних взаємодій.
Безумовно, проблема формування нового типу екологічного світогляду потребує створення нового напрямку екологічного виховання. Розвиток культури екологічного мислення, як психологічного процесу пізнання дійсності має ґрунтуватися на сучасних наукових знаннях. Практичне використання ідей “глибинної екології” у роботі з групами дорослих та дітей відображено в роботах Дж.Мейсі, Дж.Сіда, М.О’Коннор, С.Сзабової, J.Braus, D.Wood, J.Cornell, J.Rainwater та ін..
Розглянуто й інші погляди на місце і можливість упровадження засобів та форм екологічного виховання на засадах “глибинної екології” в навчально-виховний процес: метод “вливання” (упровадження в будь-який курс навчальної дисципліни), блоковий метод (цикли занять екологічного спрямування під час вивчення навчальних дисциплін) (J.Braus, D.Wood); інтеграційні шляхи, які також розглядаються вітчизняними дослідниками (А.Степанюк, В.Ільченко); модульно-розвивальна система освіти (А.Фурман). Аналізуються методи і засоби екологічного виховання та освіти, їх психологічні основи, ґрунтовно розглянуто зміст поняття “екологічна свідомість” (С.Дерябо, А.Ясвін, В.Скребець, Б.Ліхачов та ін.).
У другому розділі “Теоретичне обґрунтування екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” в процесі вивчення біології” висвітлено питання використання підходу “глибинної екології” у викладанні біології за шкільною програмою та за програмою факультативного курсу “Неоекологія”, визначено принципи, зміст, форми та методи екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології”, обґрунтовано їх положення у структурі навчально-виховного процесу.
Зміст екологічного виховання на засадах “глибинної екології” передбачає дотримання таких шляхів його здійснення:
·
виховання ставлення до навколишнього середовища шляхом актуалізації абсолютних вартостей;
·
формування моральних почуттів відповідальності за стан довкілля;
·
осмислення та оцінка екологічних явищ, уміння їх аналізувати з позицій особистої причетності до вирішення екологічних проблем;
·
нагромадження екологічних знань з метою формування навичок такої поведінки, яка б не завдавала шкоди довкіллю;
·
формування бажання до співпраці з Природою, активної природоохоронної діяльності з позицій рівноправності з іншими істотами в системі живого світу.
Зважаючи на визначені вище шляхи здійснення екологічного виховання на засадах “глибинної екології” в процесі вивчення біології, розкрито сутність поняття “екологічна вихованість”. Екологічна вихованість є комплексною властивістю особистості, яка характеризується наявністю та рівнем сформованості в неї екологічного світогляду, позитивної мотивації до непрагматичної взаємодії зі світом Природи, а також умінням оцінювати та аналізувати наслідки тих чи інших дій людини в Природі.
За спрямуванням та рівнями саморефлексії екологічна свідомість може бути імпліцитною або експліцитною (В.Скребець). Експліцитність може безпосередньо мотивувати відношення до тієї чи іншої проблеми, або через підсвідомість та внутрішнє відчуття учнів створити мотивацію, яка передбачає психологічну включеність особистості в світ природи. Форми та засоби екологічного виховання на засадах “глибинної екології” забезпечують суб’єктне сприйняття природних об’єктів особистістю, яка, за умови надання їй фахових знань, отримує необхідний потенціал непрагматичної взаємодії зі світом природи.
Фахові знання у поєднанні з оцінкою проблеми, що мають на меті етичні, моральні та духовні норми й цінності людини, передбачають моделювання поведінки, яка може реалізуватися у стимулюванні практичної діяльності при вирішенні поставленої задачі. Умовою такої реалізації є застосування психолого-педагогічних методів емпатії, ідентифікації та рефлексії, що детермінують застосування відповідних засобів або форм “глибинної екології” (А.Ясвін).
Виходячи зі специфіки психолого-педагогічних методів та психологічних особливостей учнів, виявлено такі психо-емоційні та інтелектуально-пошукові форми та засоби екологічного виховання, що пропонуються для впровадження в навчально-виховний процес (див. таблицю 1):
·
еколого-психологічний тренінг – форма екологічного виховання, яка заснована на методології соціально-психологічного тренінгу і спрямована на корекцію екологічної свідомості особистості (С.Дерябо, А.Ясвін). Як засіб в екологічному вихованні використовуються структурні вправи тренінгу, які добираються вчителем відповідно до специфіки аудиторії та інформаційної наповнюваності заняття. Запропоновано два варіанти тренінгових вправ згідно з їх спрямованістю: 1) психо-емоційний тренінг співпереживання та самоусвідомлення причетності до Природи; 2) психо-емоційний груповий тренінг актуалізації готовності до розв’язання екологічних проблем;
Таблиця 1.
Форми і засоби екологічного виховання на засадах “глибинної екології” в умовах класно-урочної системи
Форми та засоби | Еколого-виховна мета | Виховний результат
Еколого-психологічний тренінг | ·
Сформувати позитивне ставлення до природи, спираючись на принцип суб’єктифікації природних об’єктів.
·
Здійснити актуалізацію співпереживання особистістю стану природних об’єктів та явищ. | Сформованість мотивів екоатрибутивного змісту ставлення учня до екологічної дійсності.
Інтегрально-пошукові ро-льові та групові ігри | ·
Скорегувати та сформувати мотивацію індивідуальної взаємодії з природними об’єктами.
·
Актуалізувати процес самоаналізу особистістю своїх дій та вчинків, які спрямовані на світ природи, з погляду їх екологічної доцільності. | Усвідомлення особистістю її поведінки з позиції тих об’єктів, яких вона торкається, а звідси формування інтересу та необхідності в отриманні знань.
Творча “терапія” | Сформувати уявні образи природних об’єктів та явищ засобами мистецтва. | ·
Усвідомлення об’єктивної значущості природних об’єктів, вплив на підструктуру суб’єктного ставлення до природи.
·
Сформованість екологічних емоційно забарвлених уявлень особистості на основі інформації наукового характеру.
Мозковий штурм | Сформувати спрямованість екологічного мислення, розробити ідеї та підходи до вирішення конкретно поставлених проблем або визначення явищ екологічної дійсності з подальшим їх аналізом. | Розширення світоглядних меж розуміння явищ довкілля; розвиток творчої уяви та узагальненості образів.
Імітаційне моделювання | ·
Навчити моделювати явища екологічної дійсності: на основі “занурення” в ситуацію та обставини, в яких учень знаходиться.
·
Актуалізація відповідної поведінки до природних об’єктів. | ·
Усвідомлення причетності до станів природних об’єктів.
·
Сформованість мотивів екоатрибутивної поведінки.
·
інтегрально-пошукові групові та рольові ігри – тип екологічних ігор, що базується на проектуванні соціального змісту екологічної діяльності. Їх специфікою виступає ототожнення людиною себе з іншими живими істотами або природними об’єктами;
·
творча “терапія” – відображення людиною довкілля та почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва;
·
мозковий штурм – форма колективної роботи, яка характеризується спільною спрямованістю мислення на розробку ідей та підходів для вирішення певної проблеми, але не їх оцінку;
·
імітаційне моделювання – прогнозування і демонстрація природних процесів та фрагментів екологічної реальності шляхом перетворення створеної моделі через особистісну включеність у неї.
У структурі уроку педагогічні засоби та форми екологічного виховання використовувались на етапах засвоєння нового матеріалу та під час закріплення. Запропоновані форми та засоби можуть бути введені у вступну бесіду у вигляді мозкового штурму з подальшою дискусією, що забезпечує учням відчуття причетності до проблем, на яких наголошує вчитель, а також при закріпленні навчального матеріалу у формі своєрідного тренінгу та інших оригінальних прийомів. Важливим засобом екологічного виховання є творча “терапія” в процесі вивчення або закріплення навчального матеріалу. Це, перш за все, шлях від особистої до колективної творчості учня, яка допомагає не тільки розкрити саму суть явища, що вивчається, але й “розкритися” самому в цьому явищі. В даному випадку учні мають можливість самовираження через ізотворчість, роботу з пластиліном, цеглою, кольоровим папером та природними матеріалами.
Практичне застосування форм та засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології” вимагає спеціальної теоретичної підготовки вчителя та володіння певним досвідом роботи з групами в умовах “глибинної екології”. Загальні риси застосування нетрадиційних форм та засобів при викладанні окремого курсу з біології є універсальними, однак їх обсяг та послідовність застосування й спрямування визначаються ситуативно.
У ході констатуючого експерименту виявлено незадовільний стан екологічного виховання учнів. Опитування випускників загальноосвітніх шкіл м.Чернігова, в якому взяло участь 430 учнів, було спрямоване на констатацію реального стану сформованості взаємовідносин “людина - природа”. Результати опитування, проведеного в ході констатуючого експерименту, свідчать про невисокий рівень екологічних пріоритетів (66,1%) серед інших ціннісних орієнтацій, найвищі показники особистісних цінностей випускників (78,6%) та приблизно однаковий рівень морального та соціального чинників, що визначають ціннісну сферу особистості (72,9% та 73,2% відповідно).
Нами було здійснене опитування вчителів біології (всього взяло участь 137 вчителів м. Чернігова) з метою виявлення їх ставлення до проблем екологічного виховання в школі. Результати опитування свідчать про те, що: 37% вчителів вважає, що екологічне виховання здійснюється в процесі засвоєння навчального матеріалу шкільних курсів (більшість - віком від 40 років); 42% вчителів вважають за доцільне використовувати новітні педагогічні технології в навчально-виховному процесі, налагоджувати зв’язки навчальної та позаурочної діяльності з метою покращання якості екологічного виховання школярів (більшість – віком до 35-40 років); 21% вчителів вважає, що екологічне виховання належним чином не здійснюється через перевантаженість навчальної програми фактичним матеріалом (без вікових обмежень).
Було також з’ясовано, що виховні заходи екологічного змісту, спрямовані на формування в учнів культури екологічного мислення, бережливого ставлення до природи, ціннісних установок у системі взаємовідносин “людина – природа” розрізнені, ситуативні, несистематичні. Зміст екологічного виховання звужено до інформації про шкоду забруднюючих речовин для довкілля та здоров’я самої людини (це визнали 79,5% вчителів біології). Таким чином, удосконалення змісту екологічного виховання при вивченні біології сприятиме уникненню безсистемності у формуванні екологічно вихованої особистості. Про необхідність подібних змін засвідчили відповіді більше, ніж 50% вчителів.
Формуючий експеримент проводився з 1997р. по 2001р. на базі загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл м. Чернігова: ЗОШ № 22, № 12, № 5, № 28, № 33, спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей зі зниженим зором серед учнів 6, 8, 9, 10-х класів, а також під час здійснення програми з підготовки ековолонтерів серед учнів 10, 11-их класів загальноосвітніх шкіл м. Чернігова “ЕкоШкола”.
Експериментальна частина дослідження передбачала декілька етапів. Перший етап формуючого експерименту був спрямований на фіксацію початкових показників рівня мислення учнів, їх ціннісно-мотиваційних орієнтацій, сформованості ставлення до природи та взаємовідношення екологічних диспозицій особистості. Взаємопроникнення всіх діагностичних складових початкової стадії експерименту в поєднанні з педагогічним спостереженням, спрямованим на визначення рівня сформованості екологічного світогляду особистості, дали змогу об’єктивно оцінити стартові результати, на основі яких визначено умови для проведення наступної творчої, перетворювальної стадії експерименту.
У ході педагогічного експерименту учні експериментальних та контрольних класів вивчали матеріал однакових тем курсу біології. Всього до експерименту залучено 557 учнів.
У процесі творчого етапу дослідницько-експериментальної роботи здійснювалась інтеграція форм та засобів екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” у процес вивчення біології. Нами обґрунтовано підхід до екологічного виховання з урахуванням ціннісного та емоційно-чуттєвого компонентів формування ставлення учнів до навколишнього середовища з подальшим інформаційним наповненням структурних етапів уроку (факультативного заняття). Під час формуючого експерименту застосовано теоретичні методи дослідження, методи опитування, психолого-педагогічного тестування, які дали можливість прослідкувати динаміку змін, які відбувалися в сфері екологічного світогляду учнів. Проміжні контролюючі зрізи в ході експерименту дозволили відслідкувати психоемоційні зміни в процесі проведення експериментальних уроків, результати яких стали основою для обґрунтування позитивного впливу психоемоційної сфери особистості на формування її ставлення до предмету вивчення і зокрема на її мотиваційні установки.
Третій, контролюючий етап експерименту передбачав застосування діагностичних методів для виявлення ефективності змісту, форм і засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології” в процесі вивчення біології. Зафіксовано вплив екологічного мислення на культуру та сферу ціннісних орієнтацій учнів, їх ставлення до вирішення екологічних проблем, розподіл екологічних диспозицій у системі взаємовідносин “людина-природа”.
Оцінювання системи відносин людина-природа здійснювалося за спеціальними критеріями екологічних диспозицій (В.Скребець).
У третьому розділі “Експериментальна перевірка ефективності змісту, форм і засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології” у процесі вивчення біології” проаналізовано основні результати пошуково-експериментальної роботи.
У ході формуючого експерименту здійснено перевірку впливу форм та засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології” на формування активного процесу мислення учнів. Шляхом зіставлення екологічних понять та явищ в процесі їх вивчення було проаналізовано стан сформованості мислення учнів в сфері екологічної проблематики з урахуванням критеріїв точності, повноти та узагальненості. Подібна триланкова система дозволила встановити певні зв’язки між розумінням тих чи інших екологічних явищ та понять, рівнем мислення учнів і процесом формування в них ставлення до оточуючого середовища.
Оскільки, згідно із запропонованим підходом до екологічного виховання формування ставлення учнів до природи передує теоретичному осмисленню проблеми, маємо підстави стверджувати, що застосування зазначених форм і засобів екологічного виховання в процесі вивчення біології впливає на формування рівня мислення через емоційно-вольову та мотиваційну сфери учня.
Результати педагогічного спостереження вказують на підвищення інтересу учнів до екологічних явищ та проблем, які вивчались на уроці, їх активність під час визначення окремих екологічних понять або при виявленні екологічних зв’язків у певному природному явищі. Аналіз результатів педагогічного спостереження дозволяє стверджувати про глибинні процеси у ставленні учнів до предмету вивчення, їхнє бажання “розкрити” свою індивідуальність щодо самостійного прийняття рішень, їхню занепокоєність станом довкілля. Максимальна наближеність навчально-виховного процесу до здійснення основних завдань екологічного виховання в плані визначення основних екологічних понять, явищ та взаємоз’язків між ними дозволила вплинути на формування світогляду особистості школяра, про що свідчить подальший кількісний аналіз отриманих результатів педагогічного тестування. З аналізу результатів тестування випливає, що були отримані статистично значимі відмінності в середніх значеннях інтелектуального розвитку учнів наприкінці експерименту в контрольних та експериментальних класах.
Встановлено тісний зв’язок між формуванням світогляду особистості, зокрема її екологічної свідомості та мислення, і моральним та етичним вихованням. Під час експерименту виявлено динаміку в ціннісних пріоритетах учнів з урахуванням їх вікових особливостей. Так, учні середніх класів (6,8-мі класи) поступалися “я”-цінностями задля соціальних та екологічних, а з віком (9,10-ті класи) оціночний критерій взаємодії з природою все більше набуває морального спрямування.
У системі взаємовідносин людина-природа в учнів експериментальних класів після проведення експерименту знижуються показники байдужості до природи, споживацького ставлення, усвідомлюється залежність від природи та її благ.
Результати якісного аналізу прояву ціннісних орієнтацій учнів експериментальних класів наприкінці дослідження свідчать про підвищення рівня альтруїстичних цінностей та цінностей самоствердження.
Кореляційний аналіз отриманих даних вказує на стійкі, глибокі зв’язки між екологічними диспозиціями та ціннісними категоріями. Зіставляючи результати якісного й кореляційного аналізу, доцільно вести мову про переорієнтацію соціальних та моральних цінностей щодо екологічної дійсності.
Результати дослідження розкривають позитивний вплив запропонованих нами форм і засобів екологічного виховання на емоційно-почуттєву сферу, навички та звички поведінки, а також психічний стан учнів під час вивчення біології і проведенні факультативних занять з курсу “Неоекологія”. Емоційна база виступає основою для формування ставлення учнів до проблем екологічної дійсності, створює мотиви для активної діяльності, спрямованої на захист довкілля, формує розумну відповідальність.
Оскільки форми та засоби екологічного виховання на засадах “глибинної екології” мають вплив на свідомість людини, під час проведення уроків було досліджено особливості психологічного стану учнів 6-их та 9-их експериментальних класів. В результаті якісного та кількісного аналізу було зафіксовано позитивні зміни психологічного стану учнів у першу чергу за показником реактивної тривожності.
Ті ж тенденції можна прослідкувати в учнів під час проведення факультативних занять з біології засобами “глибинної екології”.
Результати дисертаційного дослідження дозволили сформулювати такі висновки:
1. Екологічне виховання, особливо в процесі вивчення біології, спрямоване лише на інформування учнів стосовно основних екологічних проблем сьогодення, що не сприяє переходу знань у належну поведінку, а також не впливає на формування в учнів почуття цінності Природи. Потреба в реорганізації екологічного виховання на основі теоретико-педагогічного осмислення проблеми дозволяє розробити методику формування екологічно вихованої особистості на основі її включеності у “світ природи” з урахуванням суб’єктного характеру сприйняття природних об’єктів.
2. Ефективність екологічного виховання школярів передбачає реалізацію нових підходів та обґрунтування його змісту, форм і засобів, педагогічних умов. Одним із таких підходів є концептуальне поле “глибинної екології”, тобто, екологічна етика. Запропонований підхід "глибинної екології" до екологічного виховання передбачає формування мотивації через психологічну включеність особистості в світ природи з подальшим поетапним конструюванням системи особистісного ставлення до природи (теоретичний, емоційно-ціннісний і практично-дійовий етапи). Це забезпечує дотримання логіки формування екологічних знань, встановлення їхнього пізнавального та виховного значення та місця у навчально-виховному процесі.
3. Теоретичне обґрунтування змісту, форм і засобів екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” базується на таких положеннях: єдність і цілісність природи, унікальність та неповторність живих систем, взаємозв’язок та взаємозалежність всіх явищ природи, розуміння людини як невід’ємної ланки в ланцюгу взаємозалежностей природи, утвердження поваги людини до всіх форм життя, гармонійного розвитку людини і природи.
Форми та засоби екологічного виховання на засадах “глибинної екології”, які пропонуються для впровадження у навчально-виховний процес (еколого-психологічний тренінг, інтегрально-пошукові групові та рольові ігри, творча “терапія”, мозковий штурм, імітаційне моделювання) спрямовані на активацію прояву особистої причетності, емоційної сфери, а також формування комплексу смислотвірних мотивів екологічного змісту, що дозволяє систематизувати світоглядні установки учнів.
4. До необхідних педагогічних умов, що забезпечують реалізацію підходу “глибинної екології” у процесі вивчення біології, належать такі: орієнтація учнів на екоцентричний спосіб світосприйняття; корекція їх особистісних якостей шляхом поетапного здійснення екологічного виховання; цілісність теоретичної підготовки учнів, їх емоційно-ціннісної оцінки та практичної діяльності; актуалізація етичних норм та правил щодо ставлення до природних об’єктів. Вихідними положеннями для функціонування даних умов є принципи виховання (гуманізації, демократизації, природовідповідності, культуровідповідності тощо). Отже, стимулювання емоційної сфери учня, що впливає на експліцитність свідомості, надає специфічності інтелектуальному процесу, створює позитивну мотивацію щодо непрагматичної взаємодії зі світом Природи.
5. У процесі дослідження виявлено вплив форм та засобів екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” на формування ціннісної сфери особистості учня. Зміни, які відбулися під час експерименту, характеризуються перерозподілом показників соціальних і моральних цінностей в учнів старших класів, а також екологічних та “Я”_категорій цінностей в учнів середніх класів. Кількісний аналіз засвідчує наявність стійких взаємозв’язків зазначених категорій цінностей з екологічними диспозиціями залежності від природи, небайдужості до неї, співпраці з природою, що дозволяє стверджувати про відповідність навчально-виховного процесу цілям та завданням екологічного виховання на засадах “глибинної екології”.
6. Виявлено, що у старшокласників оціночний критерій взаємодії з природою набуває більш морального спрямування (учні 9, 10-их класів). Водночас, зазначений процес у молодших учнів відбувається у проекції емоційного стану через призму значущості особистих інтересів на рівень, на якому важливість стану довкілля переважає (учні 6, 8-их класів). Психологічний компонент екологічного виховання, передбачений виховним процесом на засадах “глибинної екології”, враховує як оцінки і цінності, так і стан, досвід і мислення, що спричиняються екологічною дійсністю.
7. Необхідним елементом екологічного виховання є емоційно-почуттєва сфера особистості. Результати експерименту виявляють позитивний вплив на емоційний стан учнів, що сприяє закладанню основ для подальшого конструювання навчально-виховного процесу з позицій “глибинної екології”. На емоційну основу накладається раціональне відображення дійсності, тобто, відбувається саморефлексія та саморегуляція особистості. Даний процес сприяє формуванню ставлення учнів до навколишнього середовища, закладає підґрунтя до моделювання особистої поведінки з точки зору її екологічної доцільності.
8. Експеримент показав високу ефективність запропонованої екологовиховної моделі на засадах “глибинної екології” в структурі факультативних занять з курсу “Неоекологія” для учнів 9-их класів. Запропонована форма роботи спонукає до виявлення засвоєних екологічних норм у конкретних екологічно орієнтованих соціальних практиках, а також до формування в учнів специфічного ставлення до Природи, котре мотивує подібну діяльність.
Результати формуючого експерименту підтвердили правомірність запропонованого підходу “глибинної екології” до екологічного виховання учнів загальноосвітніх закладів.
Виконане дослідження та зроблені з нього висновки не вичерпують усіх аспектів проблеми формування екологічно вихованої особистості. До перспективних напрямків подальших досліджень відносимо розробку проблеми співвідношення між біологією та іншими природничими дисциплінами в галузі екологічного виховання учнів; вивчення умов формування в школярів стійких навичок екологічно доцільної поведінки; формування готовності майбутніх учителів до здійснення екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” в процесі викладання природничих дисциплін.
Основні положення дисертації висвітлені в публікаціях автора:
1.
Воронюк М.О. Формування етичних цінностей і екологічного мислення молоді засобами “глибинної екології” в процесі їх виховання та освіти // Науковий вісник. – Львів. – 1999. – С. 332-336.
2.
Воронюк М.О. Екологічне виховання учнів засобами “глибинної екології” // Біологія і хімія в школі. – 1999. – № 6. – С.15-17.
3.
Грубінко В., Воронюк М. Методологічні і методичні засади екологічної освіти і виховання засобами “глибинної екології” // Наукові записки ТДПУ ім.. В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 1999. – №3(8). – С.166-170.
4.
Воронюк М.О., Скребець В.О., Грубінко В.В. Психолого-педагогічні основи нетрадиційних методів екологічної освіти і виховання // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: Педагогіка. – 2000. – № 1. – С.77-80.
5.
Воронюк М.А. Формирование экологического сознания учащихся методами “глубинной экологии” на уроках биологии в средней школеМатериалы 1 Международной научно-практической конференции “Экология и молодежь”. – Том 1. – Гомель. – 1998. – С.70-71.
6.
Воронюк М.А., Сердюк В.А. Глубинная экология в структуре школьного курса биологии Материалы 1 Международной научно-практической конференции “Экология и молодежь”. – Том 1. – Гомель. – 1998. – С.71-72.
7.
Воронюк М.О., Грубінко В.В. Екологічна освіта та виховання в контексті теорії і методів “глибинної екології” // Матеріали конференції “Актуальні питання оптимізації навчально-виховного процесу у медичному вузі”. – Тернопіль: Укрмедкнига. – 1998. – С.3-7.
8.
Воронюк М.О. “Глибинна екологія” в системі екологічної освіти та виховання // Материалы международной конференции-ярмарки “Экология и образование: вопросы теории и практики”. – Черкассы. – 1998. – С.28-29.
9.
Воронюк М.О. Методи психологічної адаптації як основа для створення нових технологій екологічної освіти та виховання // Матеріали 1 Всеукраїнської наукової конференції “Екологічний стрес і адаптація в біологічних системах”. – Тернопіль. – 1998. – С.119-121.
10.
Воронюк М.О., Грубінко В.В. “Глибинна екологія” як новітня технологія екологічної освіти та виховання // Матеріали міжнародної наукової конференції “Еколого-географічні дослідження в сучасній географічній науці”. – Тернопіль. – 1999. – С.78-83.
11.
Воронюк М.О. Методологічні особливості впровадження ідей “глибинної екології” в процес екологічного навчання та виховання в школі Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Профорієнтація та довузівська підготовка майбутніх спеціалістів: проблеми, досвід, перспективи”. – Чернігів. – 1999. – С.145-146.
12.
Колесник М.О. Психолого-педагогічні засоби екологічного виховання учнів Вісник ХІСП / Матеріали 2-ї міжнародної науково-практичної конференції “Екологічна та техногенна безпека”. – Харків. – 2002. – Випуск 1(2). – С.345-350.
13.
Колесник М.О., Грубінко В.В. Екологічне виховання учнів на засадах “глибинної екології” / Методичні рекомендації для студентів педагогічних навчальних закладів та вчителів. – Тернопіль: Видавництво ТДПУ ім. В.Гнатюка, 2002. – 52с.
Колесник М.О. Екологічне виховання учнів на засадах “глибинної екології” в процесі вивчення біології. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія та методика виховання. – Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2003.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню ефективності змісту, форм і засобів екологічного виховання на засадах “глибинної екології” у викладанні біології у формуванні екологічного типу свідомості учнів. Встановлено, що методи та форми традиційної системи виховання не сприяють цілісності світогляду учнів у сфері екології. Організація навчально-виховного процесу із залученням особистої активності учнів, їх емоційної сфери та смислотвірних мотивів екологічного змісту дозволяє систематизувати базові ідеї наукового світогляду учнів, їх ціннісні орієнтації.
Теоретично обґрунтовано доцільність упровадження екологічного виховання на засадах “глибинної екології” в навчально-виховний процес та експериментально перевірено його ефективність при вивченні біології. Виявлено педагогічні умови впровадження підходу екологічного виховання учнів на засадах “глибинної екології” в процес вивчення біології.
Ключові слова: “глибинна екологія”, зміст, форми і засоби екологічного виховання на засадах “глибинної екології”, цілісність світогляду, психо-емоційна діяльність учнів, екоатрибутивна поведінка, екологічний світогляд.
Колесник М.А. Экологическое воспитание учащихся на основах “глубинной экологии” в процессе изучения биологии. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 – теория и методика образования. –Тернопольский государственный педагогический университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2003.
Диссертация посвящена комплексному исследованию эффективности содержания, форм и способов экологического воспитания на основах “глубинной экологии” в преподавании биологии в формировании экологического типа
