ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

КОРЕЦЬКИЙ ЮРІЙ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 330.341.1: 332.1 (477.82)

ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ
ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В РЕГІОНІ

(на прикладі Волинської області)

Спеціальність: 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луцькому державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

ПАВЛОВ Володимир Іванович,

Луцький державний технічний університет,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

КАЛИТИЧ Георгій Ілліч,

Український інститут науково-технічної та економічної інформації,

заступник директора

кандидат економічних наук

ШЕВЧЕНКО-МАРСЕЛЬ Вікторія Іванівна,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Інститут економіки НАН України,

відділ методології і теорії економічних досліджень, м. Київ

Захист відбудеться “22” травня 2003 року о 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий “21” квітня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Одним із основних шляхів стабілізації економіки України, забезпечення випуску якісної високотехнологічної продукції, конкурентної як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, є розвиток інноваційної діяльності. Утвердження нової інноваційної стратегії не може здійснюватись шляхом відтворення старої науково-технічної політики. Завдання полягає в тому, щоб розробити і впровадити нові мотиваційні механізми інноваційного процесу, забезпечити його комерціалізацію, спрямованість на задоволення ринкового попиту.

Відсталість технологічної структури, низький технічний рівень виробничої бази промисловості, недостатнє фінансуван-ня державою науково-дослідних і дослідно-конструктор-ських робіт, брак фінансових ресурсів не дають можливості економіці країни розвиватися в напрямку до-сягнення більш високих технологічних укладів на власній науково-технічній основі, коли наукові та дослідно-кон-структорські розробки перетворюються в базовий елемент виробництва. Вітчизняне виробництво в цілому й далі зали-шається несприйнятливим до науково-технічних нововве-день. Ось чому формування ефективної інноваційної політики, створення іннова-ційної сфери у вітчизняній економіці є важливими зав-даннями системи державного та регіонального управління.

У зв'язку з цим особливої уваги заслуговує вивчення передового вітчизняного і зарубіжного досвіду з метою визначення комплексу умов, які забезпечують інноваційну активність регіонів, виявлення економічної природи такої активності, пошуку інструментарію проведення ефективної інноваційної політики.

Проблеми інновацій, інноваційної діяльності, інноваційної політики одержали широке висвітлення в науковій літературі. Зокрема, їх дослідженням займа-лися: Алимов О.М., Александрова В.П., Амоша О.І., Бажал Ю.М., Безчасний Л.К., Бєлєнький П.Ю., Бойко Є.І., Геєць В.М., Долішній М.І., Калитич Г.І., Козоріз М.А., Кузьмін О.Є., Лапко О.О., Лукінов І.І., Павлов В.І., Писаренко С.М., Побурко Я.О., Тивончук І.О., Черваньов Д.М., Чумаченко М.Г. та інші. У наукових працях цих вчених розглядаються питання створення, оцінки, реалізації інновацій, їх розповсюдження, фінансової підтримки, кадрового забезпечення інноваційної діяльності, формування інноваційної інфраструктури, створення правової бази інноваційних процесів.

Разом з тим, недостатня увага приділяється регіональній інноваційній політиці та її ролі як важливому фактору економічного та соціального розвитку країни. Кожен регіон має свою специфіку, тому в роботах по даній проблематиці, які мають загальне спрямування, особливості регіону не знаходять достатнього відображення. Слід відмітити, що проблеми інноваційної діяльності в межах країни та підприємств також не зовсім адекватні регіональним проблемам. Тому численні дослідження ролі інноваційної діяльності в економіці країни та підприємств стосувались, в основному, галузевого сектора.

Вимагають уточнення і поглиблення поняття "інноваційна діяльність", класифікація видів інновацій та факторів, які активізують чи гальмують проходження інноваційних процесів. Досі не цілком зрозумілими залишаються питання регулювання інноваційної діяльності і забезпечення інноваційної активності на рівні регіону.

Нестабільність вітчизняного законодавства щодо інновацій, недостатня розвиненість інноваційної інфраструктури в регіонах, нечіткість пріоритетів регіональної інноваційної політики зумовили актуальність і необхідність проведення даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалось у рамках планів науково-дослідних робіт Луцького державного технічного університету та Інституту регіональних досліджень НАН України. Матеріали дослідження використовувались при розробці науково-дослідних тем: “Теоретичні засади регіональної політики” (ДР № 0197 V 012834); “Механізми реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки” (ДР № 0100 V 005272); “Організаційно-економічні механізми розвитку ринкової інфраструктури і створення конкурентного середовища в регіоні” (ДР № 0100 V 002774).

Мета і завдання наукового дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексна розробка теоретичних, методичних і прикладних аспектів формування інноваційної політики регіону та організаційно-економічних механізмів підвищення ефективності її реалізації.

Досягнення поставленої мети обумовило постановку і вирішення таких завдань:

- дослідження економічної категорії “інноваційна привабливість регіону”, визначення її суті та місця в процесі ринкових перетворень;

- комплексне дослідження особливостей державного регулювання інноваційної діяльності в сучасних умовах;

- здійснення аналізу інноваційного діяльності в регіонах України;

- обґрунтування методичних положень оцінки інноваційного потенціалу регіону;

- визначення місця і значення інноваційних структур в інноваційній сфері регіону;

- розробка системи регулювання регіональної інноваційної політики для координації інноваційної діяльності;

- визначення складових економічного механізму реалізації інноваційної політики регіону та розробка пропозицій щодо його вдосконалення;

- побудова графічної моделі інституціонального забезпечення інноваційної діяльності в регіоні.

Об’єкт дослідження – інноваційна діяльність регіону та особливості її розвитку (дослідження виконано на прикладі Волинської області).

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні аспекти формування інноваційної політики регіону та організаційно-економічні механізми підвищення ефективності її реалізації.

Методи дослідження. Теоретичними і методичними засадами дослідження стали сучасні теорії ринкової економіки, комплексний підхід, системний підхід, що передбачають інформаційно-аналітичне забезпечення вирішення поставлених завдань.

В процесі роботи над дисертацією були використані методи аналізу: аналітико-статистичні, графоаналітичні, індексний, багатофакторний, порівняння та узагальнення, експертних та вартісних оцінок, які знайшли відображення в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, результатах власних дослідженнях автора.

В дисертаційній роботі використані нормативні акти та закони України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку, вдосконалення організаційно-економічної структури управління регіональним розвитком і науково-технічною діяльністю, створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів, матеріали Національної Академії Наук України, дані Волинського обласного управління статистики, Волинського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеного дослідження отримано наступні результати, які становлять його наукову новизну:

- обґрунтовано поняття “інноваційна привабливість регіону” як економічної категорії, що означає комплекс умов, які формують сприятливе середовище для інноваційних процесів в регіоні, а саме: можливість впровадження результатів наукових та науково-технічних розробок у виробництво, ефективність освоєння інноваційних проектів, рівень фінансового забезпечення інноваційної діяльності, ступінь розвитку інноваційної інфраструктури;

- систематизовано шляхом ретроспективного аналізу основних концепцій формування та реалізації інноваційної політики основні наукові підходи щодо розуміння її сутності, поглиблено поняття і сформульовано визначення інноваційної діяльності як сукупності науково-технічної, виробничої, інвестиційної діяльності, кінцевим результатом якої є нові або вдосконалені продукти, що реалі-зуються на ринку, новітні або вдосконалені технології, що впроваджені у виробництво, нові організаційно-тех-нічні рішення адміністративного, комерційного або іншого характеру, що знайшли використання у практичній діяльності;

- запропоновано методичні рекомендації щодо оцінки інноваційного потенціалу регіону шляхом багатофакторного порівняльного аналізу основних показників інноваційної діяльності: фінансового забезпечення, чисельності науково-технічних кадрів, результативності науково-технічної та інноваційної діяльності, кількості наукових організацій, промислових підприємств, що впроваджують інновації, на основі яких були визначені рейтингові оцінки інноваційного потенціалу регіонів України, а також базуючись на методі нормалізації показників за середньоквадратичним відхиленням проранжовано регіони за рівнем інноваційної привабливості;

- на базі виявлених організаційно-економічних передумов формування інноваційної політики в регіоні з’ясовано роль та обґрунтовано доцільність створення нових організаційно-територіальних структур підтримки інноваційної діяльності у вигляді регіональних науково-інформаційних центрів та спеціальних територій пріоритетного розвитку, діяльність яких направлена на створення умов для комерціалізації науково-технічних розробок та підвищення рівня ефективності виробництва інноваційної продукції;

- запропоновано новий методичний підхід до реалізації інноваційної політики регіону, який базується на комплексному забезпеченні інноваційних процесів: фінансовому, стимулюючому, організаційному, матеріально-технічному, кадровому і результатом якого є підвищення ефективності регулювання інноваційних процесів в регіоні;

- розроблена графічна модель інституціонального забезпечення інноваційної діяльності в регіоні на основі комплексного дослідження стадій інноваційного процесу та визначення напрямів організаційної та фінансової підтримки інноваційної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати теоретико-методологічних досліджень проблем забезпечення регіонального інноваційного розвитку знайшли впровадження при вирішенні питань формування та реалізації політики економічного розвитку Волині. Вони враховані при розробці державних та регіональних програм, направлених на підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств, формування регіональної інноваційної інфраструктури, покращення фінансування науково-технічної сфери та інноваційної діяльності.

Практична значимість розробки і впровадження механізмів реалізації регіональної інноваційної політики підтверджується довідками головного управління економіки Волинської обласної державної адміністрації (довідка №199/05-15 від 07.02.2003р.), Волинського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії (довідка №67/1 від 18.03.2003р.), Волинського державного наукового та інформаційного центру (акт №24 від 27.02.2003р).

Матеріали досліджень використані в навчальних курсах “Економіка і організація інноваційної діяльності”, “Економіка підприємства” в системі підготовки бакалаврів і спеціалістів за напрямом “Економіка та підприємництво” в Луцькому державному технічному університеті (акт №1344/І-10 від 17.12.2002р.).

Особистий внесок автора. Дисертація є самостійною завершеною роботою автора, в якій викладено науково-методичні положення щодо визначення форм і методів вдосконалення організаційно-економічних механізмів, скерованих на підвищення ефективності регіональної інноваційної політики. Результати розробок, здійснених в рамках дисертаційного дослідження, отримані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертаційної роботи були апробовані на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів України” (м. Донецьк, 2002р.), ХІІІ Міжнародній науково-практичній кон-ференції “Україна в глобальному середовищі: нові алгоритми управління економікою” (м. Чернівці, 2002р.), Міжнародній науково-практичній кон-ференції “Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2001р.), Міжнародній конференції студентів та молодих науковців “Економіка та маркетинг в XXI столітті” (м. Донецьк, 2001р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 одноосібних наукових праць загальним обсягом 4,5 д.а., у тому числі 9 у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації – 220 стор., у т.ч. основного тексту – 185 стор. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, містить 22 таблиці, 20 рисунків, 27 додатків. Список використаних джерел нараховує 185 позицій і займає 18 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими темами Інституту регіональних досліджень НАН України та Луцького державного технічного університету. Сформульовано головну мету і завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію основних положень роботи.

Перший розділ “Теоретичні та методологічні основи інноваційної політики” присвячений розгляду основних теоретико-методологічних положень дисертаційного дослідження.

Регіональна специфіка проведення економічної реформи в сучасних умовах обумовлюється складною системою діючих факторів. Суттєве місце в цій системі займає інноваційна діяльність.

Під інноваційною діяльністю ми розуміємо сукупність науково-технічної, виробничої, інвестиційної діяльності, кінцевим результатом якої є нові або вдосконалені продукти, що реалі-зуються на ринку, новітні або вдосконалені технології, що впроваджені у виробництво, нові організаційно-тех-нічні рішення адміністративного, комерційного або іншого характеру, що знайшли використання у практичній діяльності.

Для результатів інноваційної діяльності характерні наступні властивості: науково-технічна новизна, виробниче застосування, реалізованість на комерційній основі. При цьому слід звернути увагу на два моменти: матеріалізацію інновацій, винаходів і розробок в нові технічно досконалі види промислової продукції, технологію та організацію виробництва, а також комерціалізацію інновацій, що перетворює їх на джерело доходів.

При вирішенні питань фінансування інноваційної діяльності необхідно виходити з того, на якому етапі інноваційного циклу вона здійснюється, а саме: проведення НДДКР, розробка нових видів продукції та технології, впровадження інновацій у виробництво. Як правило, найбільш затратною є перша фаза, де здійснюються науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи та розпочинається процес освоєння виробництва. Так, як на даному етапі рівень ризику є найвищим, особливо при переході від прототипу до серійного виробництва, то ймовірність отримання інвестицій тут найнижча. Тому досить важливим є питання пошуку джерел фінансування саме науково-технічної діяльності.

Було встановлено, що на ефективне протікання інноваційних процесів в регіоні впливає цілий ряд стримуючих факторів, які доцільно згрупувати за п’ятьма ознаками: економічні, технологічні, організаційно-управлінські, правові, професійна підготовка кадрів. Їх активний вплив можливий лише при спільних зусиллях держави, регіональних органів влади та самих підприємств.

Одним з факторів, що впливають на ефективність формування інноваційної політики в регіоні, є інноваційний потенціал, який визначає рівень інноваційних можливостей суб’єктів господарської діяльності регіону. Під інноваційним потенціалом регіону ми розуміємо його спроможність здійснювати інноваційну діяльність в академічному, прикладному (галузевому), вузівському, заводському секторах науки та інноваційній сфері, що функціонують на даній території. Він характеризується забезпеченістю ресурсами інноваційної сфери: науковими кадрами, матеріально-технічною базою, джерелами фінансування, інформаційними ресурсами, науковими школами, інтелектуальною власністю, наявністю прогресивних інноваційних структур та результативністю їх функціонування.

Інноваційний потенціал регіону є базою для здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, проектно-конструкторських і технологічних робіт, які орієнтовані на вирішення як наукових, так і науково-технічних, соціально-економічних та екологічних проблем різних рівнів – державного, регіонального, галузевого. На базі існуючого інноваційного потенціалу регіону здійснюється, в основному, наукове супроводження його соціально-економічного та інноваційного розвитку, забезпечується впровадження сучасних прогресивних технологій та проводиться освоєння випуску нових видів конкурентноздатної продукції.

Активізація інноваційних процесів в регіоні значною мірою залежить від інноваційної привабливості регіону – тобто комплексу умов, які формують сприятливе середовище для інноваційних процесів в регіоні, а саме: можливість впровадження результатів наукових та науково-технічних розробок у виробництво, ефективність освоєння інноваційних проектів, рівень фінансового забезпечення інноваційної діяльності, ступінь розвитку інноваційної інфраструктури.

Успішна інноваційна діяльність неможлива без системи ефективного державного регулювання, яка включає створення законодавчої бази, вибір пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, фінансову підтримку інноваційної діяльності, створення відповідної інфраструктури інноваційної діяльності. Головним завданням регіональних органів влади є створення соціально-економічних умов для активізації інноваційної діяльності, комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, формування нових інноваційних структур (табл. 1), проведення реструктуризації наявного в регіоні інноваційного потенціалу.

Таблиця 1

Характеристика інноваційних структур |

Визначення | Завдання та функції

1. Інновацій-ний
бізнес-інкубатор | Організаційна структура, що надає приміщення, обладнання, устаткування, інформа-ційно-комунікаційні послуги на пільгових умовах малим підприємствам у сфері інно-ваційної діяльності з метою їх під-тримки на етапі становлення. | · Проведення ділової експертизи для створен-ня інноваційних підприємств.

· Фінансування інноваційних проектів.

· Сприяння розробці конкурентоздатної продукції з використанням новітніх технологій.

· Надання консультаційних послуг з питань інноваційного менеджменту.

· Залучення до інноваційної сфери підпри-ємств малого бізнесу.

2. Ін-но-ва-цій-ний
центр | Організаційна структура, яка являє собою асоціацію підприємств і організацій, об’єднаних з метою досягнення високого комерцій-ного результату на основі використання науково-технічних розробок і винаходів. | · Підтримка існуючих та створення нових інноваційних підприємств.

· Надання допомоги підприємствам малого бізнесу в доступі до фінансування та розши-рення їх комерційних можливостей.

· Сприяння створенню спільних підприємств.

· Надання консалтингових, інжинірингових послуг, проведення маркетингових дослі-джень, тренінги з інноваційного менеджменту.

3. Технопарк | Компактно розміщений науково-технічний ком-плекс, функціонування якого ґрунтується на коме-рціалізації науково-техніч-ної діяльності, а також підтримці малих науково-дослідних, дослідно-конструкторських та обслуговую-чих підприємств у сфері високих технологій. | · Впровадження у виробництво науково-технічних розробок, виконаних за пріоритетними напрямами дія-льності технопарку.

· Інтеграція різних стадій інноваційного проце-су.

· Прискорення процесів передачі науково-технічних знань у виробництво.

· Розвиток інноваційного підприємництва.

· Залучення наукових, промислових та банківських фінансових ресурсів в інно-ваційну сферу.

4. Технополіс | Спеціально створений науково-промисловий комп-лекс, що включає підприєм-ства і організації, охоплені повним інноваційним циклом. Створюється поблизу невеликого міста з розвиненою інфраструктурою. Стрижнем технополісу є науково-дослідний комплекс, який виконує фундаментальні наукові дослідження, що визначають перспективи розміщених в ньому виробництв. | · Забезпечення необхідної інфраструктури для надання послуг в сфері маркетингу, реклами, фінансування, патент-ної охорони, матері-ально-технічного постачання, збуту іннова-ційної продукції.

· Створення невеликих підприємств для первинного впровадження досягнень науки і техніки у виробництво.

· Передача інформації та документації про наукомістку продукцію існуючим чи ново-створеним з цією метою інноваційним під-приємствам.

· Активізація міжнародного співробітництва в сфері НДДКР та інновацій.

Дослідження показали, що регіональна інноваційна політика повинна базуватись на наступних принципах: пріоритет інновацій над традиційним виробництвом регіону, забезпечення правової охорони інтелектуальної власності, сприяння розвитку конкуренції в інноваційній сфері, гнучкість інноваційної політики, інтеграція освіти, науки та підприємницької діяльності, забезпечення розвитку інноваційного підприємництва, сприяння розвитку міжрегіонального та міжнародного наукового співробітництва.

Одним з напрямів вирішення проблем прискорення інноваційного розвитку регіону є широке розповсюдження організаційно-економічних структур, що реально сприяють активізації інноваційної діяльності та встановленню більш тісних зв’язків між науково-дослідною сферою і виробництвом. Зокрема, передбачається створення інноваційних бізнес-інкубаторів, інноваційних центрів, технопарків, технополісів. Вони сприяють розвитку інноваційного підприємництва, прискоренню процесів передачі науково-технічних знань у виробництво, створенню сприятливих умов для ефективної діяльності малих інноваційних підприємств, що реалізують прогресивні наукові ідеї.

Результати проведеного дослідження показали, що основними причинами гальмування розвитку інноваційного підприємництва в Україні є: недостатність власних фінансових ресурсів, скорочення платоспроможного попиту на науково-технологічну продукцію, недосконалість вітчизняного законодавства з питань розвитку інноваційного підприємництва, низька порівняльна прибутковість інноваційних підприємств, відсутність інфраструктурних інститутів інноваційного підприємництва, недосконалість системи підготовки кадрів для інноваційного бізнесу. Тому на нинішньому етапі основою регіональної інноваційної політики має стати формування організаційних та соціально-економічних умов для ефективного розвитку інноваційної діяльності регіону.

У другому розділі “Аналіз формування та становлення інноваційної політики в регіонах України” досліджується інноваційна сфера регіонів України на сучасному етапі реформування економіки, враховуючи їх господарську специфіку.

Як свідчать результати аналізу, станом на 01.01.2002 р. в Україні інноваційною діяльністю займались 1697 промислових підприємств, або 16,5% від їх загальної кількості. Найбільшу кількість нових видів продукції освоєно на підприємствах Київської (4895 одиниць), Львівської (2277 одиниць), Харківської областей (1437 одиниць). Більш інтенсивно інновації фінансувались у Донецькій – 524,4 млн. грн. (26,6% від загального обсягу фінансування в Україні), Харківській – 224,0 млн. грн. (11,4%), Дніпропетровській областях – 194,9 млн. грн. (9,9%).

Обсяг наукових та науково-технічних робіт, виконаних власними силами наукових організацій України, станом на 01.01.2002 р. склав 2275,0 млн. грн., що на 5,7% більше, ніж в попередньому році. Найвища активність наукових та науково-технічних організацій спостерігається в м. Києві – 14,0 тис. розробок (39,2% від загальної кількості), а також в Харківській – 5,7 тис. розробок (16,1%), Донецькій – 2,4 тис. розробок (6,8%) та Дніпропетровській областях – 1,9 тис. розробок (5,5%).

Проведені дослідження показали, що оцінку стану та умов розвитку інноваційної діяльності регіону доцільно проводити за допомогою аналізу складових інноваційного потенціалу: фінансової, кадрової, науково-технічної, технологічної (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка основних складових інноваційного потенціалу
Волинської області

Показники | На 01.01. 1998 р. | На 01.01. 1999 р. | На 01.01. 2000 р. | На 01.01. 2001 р. | На 01.01. 2002 р.

Фінансова складова:

фінансування наукових та науково-технічних робіт, тис. грн. | 2541,6 | 2578,1 | 3084,5 | 5137,8 | 6696,5

фінансування впровадження інновацій на підприємствах, тис. грн. | 23421,7 | 20933,8 | 15563,7 | 9069,2 | 8346,8

Кадрова складова:

чисельність працівників наукових організацій (із сумісниками), що виконують науково-технічні роботи, чол. | 884 | 925 | 867 | 865 | 817

чисельність винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій, чол. | 302 | 284 | 304 | 261 | 305

Науково-технічна складова:

кількість науково-технічних розробок, одиниць | 623 | 361 | 354 | 499 | 650

кількість розроблених об’єктів промислової власності, на які подано заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності України, одиниць | 24 | 32 | 18 | 17 | 27

Технологічна складова:

кількість впроваджених технологічних процесів, одиниць | 62 | 36 | 36 | 88 | 87

кількість нових видів продукції, освоєних у виробництві, одиниць | 483 | 417 | 331 | 473 | 425

У Волинській області станом на 01.01.2002 р. знаходилось 18 наукових та науково-технічних організацій, де було зайнято понад 1 тис. наукових працівників. Результати дослідження свідчать, що загальний обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт в області за останні п’ять років зріс в два рази, і станом на 01.01.2002 р. склав 6,4 млн. грн. Така тенденція пояснюється збільшенням обсягу фінансування науково-технічних організацій за цей період в 2,7 разів (з 2,5 млн. грн. до 6,7 млн. грн.).

Сучасний стан винахідництва в регіоні відповідає загальним тенденціям у науково-технічній сфері країни. Так, за 10 років чисельність винахідників в області зменшилась в 16 разів, і станом на 01.01.2002 р. становила 305 осіб; кількість використаних об’єктів промислової власності зменшилась в 24 рази, і в 2001 р. склала 194 одиниці. Незважаючи на це, величина отриманого прибутку від використання об’єктів промислової власності (винаходів, раціоналізаторських пропозицій) постійно зростає, і в 2001 р. склала 576 тис. грн., порівняно із затратами на них – 55 тис. грн.

Аналіз основних показників інноваційної діяльності у Волинській області вказує на значну активізацію її інноваційного потенціалу. За останні 7 років на промислових підприємствах області було освоєно виробництво понад 2,9 тис. нових видів продукції, впроваджено 445 нових технологічних процесів. Кількість промислових підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, постійно зростає, і станом на 01.01.2002 р. склала 50 одиниць (30% від загальної кількості). В галузевому розрізі найбільше інноваційною діяльністю займаються підприємства харчової (45%), машинобудівної (17%) та легкої промисловості (14%).

Позитивним фактором підвищення інноваційної активності в регіоні є зростання обсягу відвантаженої інноваційної продукції – станом на 01.01.2002 р. він склав 262,3 млн. грн., або 20% від загального обсягу відвантаженої продукції (в минулому році – всього 45,3 млн. грн., або 4%).

З метою ефективної реалізації науково-технічних розробок вкрай необхідним є усунення недоліків в системі фінансування науково-технічних організацій. Дослідження показали, що у загальних обсягах фінансування наукових та науково-технічних робіт переважає частка замовників – 3,9 млн. грн. (58,7%). Разом з тим, частка бюджетних асигнувань в науково-технічну сферу області постійно зменшується, і станом на 01.01.2002 р. вона склала лише 1,4 млн. грн. (20,2%), що пояснюється загальними тенденціями до зменшення бюджетних асигнувань на науково-технічну діяльність в країні (рис. 1).

Рис. 1. Структура джерел фінансування наукових та науково-технічних робіт у Волинській області (станом на 01.01.2002 р.)

В подальшому доцільно залучати нові джерела фінансування, які можуть використовуватись на основі вдосконалення відповідного законодавства: кошти іноземних інвесторів, венчурних капітал, фінансовий лізинг, а також використовувати підприємства малого інноваційного бізнесу для окремих розробок.

Як свідчать результати дослідження, основним джерелом фінансування виробництва нових видів продукції та впровадження технологічних процесів на підприємствах Волинської області є власні кошти підприємств – 6,6 млн. грн. (78,8%) та кошти кредиторів – 1,5 млн. грн. (18,5%) (рис. 2). Значну підтримку в фінансуванні інноваційних проектів підприємствам також надавало Волинське регіональне відділення Держіннофонду України – з 1993 р. по 2000 р. ним було профінансовано 76 інноваційних проектів на загальну суму понад 20 млн. грн. Реалізовані інноваційні проекти характеризувались як пріоритетні для регіону і дозволили отримати значні податкові надходження до державного бюджету, створити додаткові робочі місця.

Рис. 2. Структура джерел фінансування впровадження інновацій на підприємствах Волинської області (станом на 01.01.2002 р.)

Було встановлено, що недостатнє фінансове забезпечення інноваційної діяльності не дозволяє в повній мірі використовувати наявний інноваційний потенціал регіону. Недостатність власних коштів підприємств та відсутність можливостей залучення довгострокових кредитів і коштів інвесторів в інноваційну сферу призводять до відмови проведення науково-технічних робіт, зменшення обсягу інноваційної продукції та зниження технічного рівня створених нових видів техніки та технологій.

Для фінансової підтримки інноваційної діяльності в регіонах доцільно створювати спеціалізовані державні та комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи, діяльність яких законодавчо закріплена Законом України “Про інноваційну діяльність” і передбачає залучення коштів як місцевих бюджетів, так і юридичних та фізичних осіб. На регіональному рівні необхідно стимулювати створення фінансово-промислових груп, які об’єднують промислові підприємства, банки, наукові організації регіону, мають високий рівень технологічної та фінансової інтеграції для реалізації інноваційно-інвестиційних проектів.

Результати кількісного аналізу показників наявного стану науково-технічної та інноваційної сфери регіонів свідчать про невисоку ефективність використання їх інноваційного потенціалу, вказують на необхідність кардинального покращення фінансування інноваційної діяльності та спонукають до пошуку шляхів і методів ефективної реалізації інноваційної політики в регіоні.

Третій розділ “Вдосконалення організаційно-економічного механізму реалізації інноваційної політики регіону” подає методичні розробки автора стосовно обґрунтування шляхів, форм і методів ефективної реалізації інноваційної політики регіону.

Одним з головних завдань інноваційної політики регіону є концентрація зусиль на збереженні його інноваційного потенціалу. Разом з тим, необхідність оперативного визначення змін, які відбуваються на всіх етапах інноваційної діяльності, вимагає систематизації методичних рекомендацій, підходів, практичних розробок щодо оцінки рівня інноваційного потенціалу регіону. Використання факторного підходу до визначення складу інноваційного потенціалу є найбільш доцільним: підставою для цього слугує наявність відповідної інформації та статистичної бази в кожному регіоні.

В процесі дослідження було виявлено можливість провести оцінку інноваційного потенціалу регіону на основі використання методики багатофакторного порівняльного аналізу, яка включає наступні показники інноваційної діяльності: фінансове забезпечення, чисельність науково-технічних кадрів, результативність науково-технічної та інноваційної діяльності, кількість наукових організацій, промислових підприємств, що впроваджують інновації. На основі проведених розрахунків з використанням таблиць Excel було визначено, що в першій п’ятірці станом на 01.01.2002р. знаходились: Київська (Rj = 2,7606), Донецька (Rj = 2,0319), Харківська (Rj = 1,6668), Дніпропетровська (Rj = 1,2560) та Луганська області (Rj = 1,0004). Отримані рейтингові оцінки дозволили проаналізувати рівень інноваційного потенціалу регіонів України та визначити місце кожного з них (табл. 3).

Таблиця 3

Групування регіонів України за рівнем інноваційного потенціалу (станом на 01.01.2002 р.)

Значення рейтингу, Rj | Рівень інноваційного потенціалу | Регіони (області)

1,000 Rj < 3,000 | Дуже високий | Київська, Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Луганська

0,600 Rj < 1,000 | Високий | Херсонська, Полтавська, Львівська, Чернігівська, Запорізька, Автономна Республіка Крим, Волинська, Сумська

0,400 Rj < 0,600 | Середній | Житомирська, Вінницька, Миколаївська, Чернівецька, Івано-Франківська

0,000 Rj < 0,400 | Низький | Одеська, Черкаська, Тернопільська, Хмельницька, Кіровоградська, Рівненська, Закарпатська

Порівняння рейтингових показників інноваційного потенціалу за період 1998-2001рр. дозволило визначити динаміку та тенденції розвитку інноваційних процесів в окремих регіонах. Зокрема, аналіз Волинської області показав, що за останні чотири роки її інноваційний потенціал зріс із середнього рівня до високого ( R1998 = 0,4521; R2001 = 0,6505), що свідчить про ефективність заходів щодо активізації інноваційної політики в даному регіоні.

З метою координації діяльності в процесі реалізації інноваційної політики регіону, підвищення результативності використання наявного інноваційного потенціалу та створення дієвої регіональної інноваційної інфраструктури запропонована чітка система управління та регулювання інноваційними процесами, яка включає в себе систему регулювання науково-технічної сфери регіону, систему регулювання інноваційної сфери та систему розвитку інноваційної інфраструктури. Мова йде про узгоджений вплив органів державного та регіонального управління на суб’єктів інноваційної діяльності.

Збереження та розвиток інноваційного потенціалу можливі лише в тому випадку, якщо вони підкріплені заходами з розвитку інноваційної інфраструктури. З метою здійснення науково-координаційної діяльності в регіоні доцільно створювати регіональні наукові центри, які б організовували спільні наукові дослідження, проводили науково-технічну експертизу інноваційних проектів, забезпечували передачу наукових розробок у виробництво. На основі вже існуючого досвіду було обґрунтовано необхідність створення в регіоні Волинського державного наукового та інформаційного центру, і визначено основні напрями його діяльності: організація використання в економіці регіону прогресивних науково-технічних розробок, інформаційно-аналітичне забезпечення регіональних програм і проектів на стадії їх розробки та реалізації, формування довідково-інформаційного фонду, баз даних, методичне керівництво патентно-ліцензійною діяльністю в регіоні.

Для успішної реалізації інноваційних процесів – від проведення фундаментальних досліджень до впровадження їх результатів у виробництво запропоновано механізм соціально-економічного розвитку регіону шляхом створення спеціальних територій пріоритетного розвитку. Основна ідея їх формування полягає в тому, щоб на базі наявного наукового та промислового потенціалу регіону забезпечити реалізацію повного інноваційного циклу. При цьому на даних територіях створюється спеціальний режим інвестиційно-інноваційної діяльності з метою освоєння випуску нових видів інноваційної продукції, організації високотехнологічних виробництв та створення нових робочих місць.

В роботі обґрунтовано, що в нових умовах господарювання доцільно створювати науково-технічні зони, де діє офіційний правовий режим, орієнтований на розвиток наукового і виробничого потенціалу регіону шляхом стимулювання фундаментальних досліджень з подальшим впровадженням результатів наукових розробок у виробництво. Такі науково-технічні зони можуть існувати в системі регіональних наукових центрів, високотехнологічних промислових комплексів, технопарків, а також локальних інноваційних центрів.

Ефективна реалізація регіональної інноваційної політики можлива лише за умов комп-лекс-ного забезпечення інноваційних процесів в регіоні: наявністю фінансового забезпечення інно-ва-ційної діяльності, механізму стимулювання інноваційної діяльності, а також органі-зацій-ного, ма-те-ріально-технічного та кадрового забезпечення. Відповідно до цих чинників розроблені складові економічного механізму реалізації регіональної інноваційної політики, кінцевим результатом якої є виробництво нової конкурентноздатної продукції, впровадження нових технологічних процесів, автоматизованих виробництв, поява нових організаційних рішень (рис. 3).

Для залучення фінансових коштів в інноваційну сферу рекомендується впровадити контрактне фінансування інновацій через регіональні цільові програми підтримки інноваційного розвитку, започаткувати фінансування органами регіональної влади інноваційних програм та проектів, що мають пріоритетне значення для регіону, формувати ринок венчурного капіталу та стимулювати розвиток венчурного підприємництва.

Рис. 3. Складові комплексного забезпечення регіональної

інноваційної політики

З метою покращення інвестиційного забезпечення інноваційних проектів через регіональні відділення Української державної інноваційної компанії в дисертації запропонований механізм повернення раніше наданих інноваційних позик шляхом створення спеціалізованого державного підприємства з відділеннями в кожному регіоні, які б займались реалізацією безоплатно переданої підприємствами-боржниками інноваційної продукції в рахунок погашення заборгованості. На дане підприємство також слід покласти функції по консалтинговому та інжиніринговому обслуговуванні інноваційних проектів, а також експертній оцінці заставної вартості майна підприємств-позичальників.

Реалізація запропонованих заходів сприятиме активізації інноваційної діяльності в регіоні і дозволить в найкоротші терміни забезпечити зростання випуску нових видів конкурентноздатної продукції, впровадження нових високотехнологічних процесів, дозволить сформувати організаційні та соціально-економічні умови для ефективного використання і відтворення інноваційного потенціалу.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження регіональної інноваційної політики дає підстави стверджувати, що теоретична основа формування та реалізації регіональної інноваційної політики знаходиться лише на стадії становлення. Тому певну теоретичну цінність має розробка системи регулювання регіональної інноваційної політики, метою якої є координація діяльності в здійсненні регіональної інноваційної політики, підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу та створення дієвої регіональної інноваційної інфраструктури.

2. Проведений аналіз надав можливість зробити відбір факторів, що в більшій мірі впливають на показники інноваційної діяльності. Зокрема, встановлено, що на показники динаміки науково-технічної діяльності по створенню нових видів техніки і технологій та їх впровадження у виробництво найбільший вплив мають такі чинники: обсяг фінансування науки, кадровий науковий потенціал, ступінь використання об’єктів промислової власності та залучення діючих ліцензій. Динаміка темпів зростання обсягів інноваційної продукції обумовлюється інтенсивністю науково-технічних робіт і винахідницької діяльності, чисельністю винахідників та раціоналізаторів, обсягом фінансування інновацій, кількістю залучених діючих ліцензій, а також загальноекономічними факторами – податковим навантаженням та чисельністю збиткових підприємств.

3. Ефективна реалізація регіональної інноваційної політики можлива лише за умов комплексного забезпечення інноваційних процесів в регіоні: фінансового, організаційного, матеріально-технічного, кадрового, а також завдяки вдосконаленню механізму стимулювання інноваційної діяльності. Відповідно до цих чинників розроблені складові економічного механізму реалізації регіональної інноваційної політики, кінцевим результатом якої є виробництво нової конкурентоздатної продукції, впровадження нових технологічних процесів, автоматизованих виробництв, поява нових організаційних рішень.

4. Для ефективної реалізації інноваційного потенціалу регіону вкрай необхідним є усунення недоліків в системі фінансування інноваційної діяльності, зокрема, необхідно залучати нові джерела фінансування, які можуть використовуватись на основі вдосконалення відповідного законодавства: іноземні інвестиції, венчурний капітал, фінансовий лізинг. З метою акумулювання коштів для подальшого фінансування науково-технічних та інноваційних розробок в регіонах доцільно створити ряд спеціалізованих фондів: регіонального фонду фундаментальних досліджень, регіонального фонду науково-технічних та інноваційних програм, інвестиційного фонду підтримки інноваційного підприємництва, регіонального венчурного фонду; доцільно організувати регіональний інноваційний банк для цільового фінансування малого інноваційного бізнесу.

5. Для активізації інноваційних процесів в регіоні слід створити необхідні умови для інтеграції освітньої, наукової, виробничої та інноваційної діяльності. З метою покращення співпраці цих складових інноваційного процесу доцільно організувати регіональні інноваційно-освітні центри, основними завданнями яких були б: професійна підготовка для потреб регіону менеджерів з управління науково-технічними та інноваційними проектами; розробка інноваційних продуктів та їх патентний захист; вирішення питань комерціалізації результатів інтелектуальної праці. Дані інноваційно-освітні центри можуть бути створені на базі альянсу вищих учбових закладів з групою провідних промислових підприємств регіону, які мають належний професійно-кваліфікаційний склад, сучасну виробничо-технічну базу і займаються впровадженням інноваційних проектів.

6. З метою формування інфраструктури підтримки інноваційної діяльності доцільно впровадити модель інституціонального забезпечення інноваційних процесів регіону, яка визначає напрями підтримки виконавців науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та виконавців інноваційних проектів. Запропонована модель також відображає види фінансової підтримки учасників інноваційного процесу та вказує на можливі джерела фінансування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ дисертації

Публікації у фахових виданнях

1. Корецький Ю.М. Основні шляхи активізації регіональної інноваційної політики // Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник. – Вип. 1 (8). – К.: КНЕУ, 2002. – С. .

2. Корецький Ю.М. Механізм вдосконалення системи фінансування інноваційної діяльності // Соціально-економічні дослідження в перехідний пері-од. Проблеми управління інноваційною діяльністю: Зб. наук. пр.: Вип. 4 (ХХХV) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2002. – С. 219-229.

3. Корецький Ю.М. Система підтримки та фінансування інноваційних процесів на різних етапах розвитку // Социально-экономические аспекты промышленной политики: теоретические аспекты регионального развития и модели инновационного развития территорий: Сб. науч. работ: В 2 т. / НАН Украины. Институт экономики промышленности. – Донецк, 2002. – Т.1. – С. 464-469.

4. Корецький Ю.М. Активізація науково-технічного розвитку як передумова формування інноваційної політики // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія: Економіка: Зб. наук. пр. – Вип. 141-142. – Чернівці, 2002. – С.139-.

5. Корецький Ю.М. Організаційні форми інноваційної діяльності // Пробле-ми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Серія: “Підприємництво та зайнятість населення”: Зб. наук. пр. / Луцький державний технічний університет. – Луцьк, 2001. – Вип. – №2. – С. 90-99.

6. Корецький Ю.М. Шляхи реформування регіональної стратегії інноваційного розвитку // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія: Економічні науки. – Луцьк, 2001. – № 8. – С. 228-235.

7. Корецький Ю.М. Формування інноваційного простору в регіоні // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Серія: “Ринкова трансформація економіки”: Зб. наук. пр.Луцький державний технічний університет. – Луцьк, 2000. – Вип. VI. – №1. – С. 87-96.

8. Корецький Ю.М. Управління інноваційною стратегією підприємства // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія: Економічні науки. – Луцьк, 2000. – № 5. – С.203-209.

9. Корецький Ю.М. Іноземні інвестиції в підприємства регіону // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону. Серія: “Фінансова політика та інвестиції”: Зб. наук. пр.Луцький державний технічний університет. – Луцьк, 1999. – Вип. V. – №3. – С. .

Додаткові публікації

10. Корецький Ю.М. Механізм державного управління інноваційною діяльністю // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні проблеми управління" / НТУУ “Київський політехнічний інститут”. – Київ: ІВЦ “Політехніка”, 2001. – С. 160-162.

11. Корецький Ю.М. Іноземний досвід стимулювання інноваційної діяль-ності // Матеріали міжнародної конференції студен-тів та молодих науковців "Економіка та маркетинг в XXI столітті". – Донецьк: РВА ДонДТУ, 2001. – С. 84-87.

АНОТАЦІЯ

Корецький Ю.М. Формування та реалізація інноваційної політики в регіоні (на прикладі Волинської області). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2003.

В дисертаційній роботі досліджені теоретичні, методичні та організаційно-прикладні аспекти формування та реалізації інноваційної політики регіону, обґрунтовані організаційно-економічні механізми її регулювання.

На основі аналітичного огляду вітчизняних та зарубіжних публікацій, присвячених дослідженню даної проблеми, визначені суть та особливості протікання інноваційних процесів в умовах ринкових перетворень, систематизовано фактори, що перешкоджають розвитку інноваційного підприємництва, визначено місце і значення інноваційних структур в процесі реформування економіки регіону. Дослідження проблем формування та реалізації інноваційної політики виконані на прикладі Волинської області, що дозволило проаналізувати сучасний стан та перспективи інноваційного розвитку в регіоні, визначити роль фінансового забезпечення у процесі