УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

МАЗУРЕНКО Олена Василівна

УДК 631.14+(636.03:637.5)

РОЗВИТОК М’ЯСОПРОДУКТОВОГО

ПІДКОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України

МЕСЕЛЬ-ВЕСЕЛЯК Віктор Якович,

Інститут аграрної економіки УААН, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу форм господарювання, м. Київ

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

ЗАЇНЧКОВСЬКИЙ Анатолій Олександрович,

Національний університет харчових технологій Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки і права, м. Київ

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

КОРЖИНСЬКИЙ Михайло Пахомович,

Інститут аграрної економіки УААН, провідний науковий співробітник відділу продовольчих ресурсів та зовнішньоекономічних зв’язків, м. Київ

Провідна установа: | Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України, м. Харків

Захист відбудеться 21 жовтня 2003 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН (03680, МСП, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (03680, МСП, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к.212).

Автореферат розісланий “_11_ ” __вересня__ 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук |

В.А. Пулім

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. М’ясопродуктовий підкомплекс України, який об’єднує сільськогосподарських товаровиробників, м’ясопереробні підприємства і торговельні організації в межах функцій вирощування худоби та птиці, їх переробки і реалізації готової продукції, перебуває нині у кризовому стані. Негативні процеси, що мають місце в його функціонуванні, супроводжуються зменшенням обсягів виробництва продукції, скороченням чисельності поголів’я тварин і зниженням їх продуктивності, а це в свою чергу впливає на ефективність м’ясної галузі та забезпеченість населення м’ясом, споживання якого зменшилося на одну особу з 68,2 кг у 1990 р. до 32,6 кг у 2002 р. Зниження купівельної спроможності унеможливило споживання населенням більшості видів м’ясної продукції.

Такий стан м’ясопродуктового підкомплексу потребує вжиття невідкладних заходів щодо вирішення організаційних питань розвитку, підвищення ефективності виробництва в усіх його ланках, зміни структури й збільшення обсягів виробництва м’яса до рівня фізіологічної потреби людини, забезпечення формування експортного потенціалу, удосконалення цінової та податкової політики держави, а також економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, м’ясопереробними підприємствами та торговельними організаціями. Цим і зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.

Стан вивчення проблеми. Питання ефективності виробництва м’ясної продукції, формування економічного механізму функціонування м’ясопродуктового підкомплексу висвітлені в наукових працях вітчизняних вчених-економістів Андрійчука В.Г., Березівського П.С., Бойка В.І., Дем’яненка М.Я., Заїнчковського А.О., Канінського П.К., Коржинського М.П., Крисального О.В., Лукінова І.І, Месель-Веселяка В.Я., Пабата В.О., Полякова О.М., Саблука П.Т., Шпичака О.М, Щепієнка П.В. та ін.

Проте недостатньо вивченими залишаються питання ролі держави у вирішенні проблем виходу підкомплексу з кризового стану, визначення напрямів підвищення економічної ефективності виробництва м’яса та м’ясо-продуктів, економічного регулювання й удосконалення організаційно-економічних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, м’ясопереробними підприємствами і торговельними організаціями, розробки і реалізації заходів щодо раціонального використання їх виробничого потенціалу, визначення необхідних обсягів виробництва та переробки м’ясної продукції з урахуванням необхідності забезпечення фізіологічних норм харчування, підвищення купівельної спроможності населення, експортних потреб.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася згідно з програмами науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН: “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкових умовах” (1996-2000 рр.) та “Трансформація організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК” (2001-2005 рр.), науковими темами: “Розробити пропозиції по організації і розвитку інтегрованих господарських формувань, фермерських і підсобних господарств населення” (№ 0196U016301, 1996-2000рр.), “Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян”(№ 0100U006520, 2000 р.), “Розробити пропозиції по організації ефективного виробництва в господарських формуваннях ринкового типу” (№0102U000259, 2001-2005 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування напрямів ефективного розвитку м’ясопродуктового підкомплексу України, удосконалення організаційних питань його формування та економічних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, м’ясопереробними підприємствами і торговельними організаціями. Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

- розглянути сутність організаційних і економічних основ розвитку та ефективного функціонування м’ясопродуктового підкомплексу в ринкових умовах;

- оцінити сучасний стан розвитку м’ясопродуктового підкомплексу та з’ясувати причини спаду виробництва і споживання м’яса та м’ясопродуктів;

- проаналізувати ефективність виробництва м’яса в рі-з-них господарських формуваннях підкомплексу та визначити на-пря-ми її під-ви-щен-ня;

- оцінити стан інтеграційних процесів при вирощуванні худоби, її переробці і реалізації готової продукції та опрацювати напрями його розвитку;

- проаналізувати економічні відносини між суб’єктами м’ясопродуктового підкомплексу і внести пропозиції щодо їх удосконалення;

- опрацювати параметри розвитку м’ясопродуктового підкомплексу та визначити необхідні обсяги виробництва продукції на перспективу.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні питання розвитку м’ясопродуктового підкомплексу, які впливають на ефективність вирощування худоби та її переробки, а також обумовлюють характер економічних взаємовідносин між ланками: сільськогосподарські товаровиробники – м’ясопере-робні підприємства – торговельні організації.

Об’єктом дослідження є сільськогосподарські товаровиробники, які вирощують худобу і птицю та переробні підприємства, що є основними складовими м’ясопродуктового підкомплексу України.

Методи дослідження грунтуються на економічних законах розвитку суспільства. Методологічною основою є вітчизняна нормативно-правова база, наукові розробки вчених-економістів. У процесі дослідження застосовано комплексний підхід щодо визначення впливу економічних чинників на розвиток підприємств м’ясопродуктового підкомплексу із застосуванням економіко-математичних, розрахунково-аналітичних та статистичних методів, варіантних розрахунків. Використана інформація Державного комітету статистики України, результати анкетування особистих господарств громадян, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- визначено сутність поняття організаційно-економічних напрямів розвитку м’ясопродуктового підкомплексу, яка полягає у зростанні виробництва м’яса для задоволення обсягів його споживання населенням та експортних потреб, шляхом підвищення інтенсивності вирощування і збільшення чисельності поголів’я худоби та птиці сільськогосподарськими товаровиробниками різних форм власності та господарювання, поліпшення структури виробництва м’яса за рахунок прискореного розвитку високоінтенсивних і скоростиглих галузей свинарства та птахівництва, розвитку інтеграційних процесів, удосконалення економічних відносин між суб’єктами м’ясопродуктового підкомплексу;

- запропоновано для економічного аналізу показник – коефіцієнт спеціалізації сільськогосподарських підприємств, районів, областей і природно-економічних зон на виробництві м’яса як відношення обсягу виробництва продукції на одиницю площі порівняно з даним показником в Україні або в порівнюваному регіоні;

- удосконалено методику встановлення економічних взаємовідносин між сільськогосподарськими товаровиробниками, м’ясопереробними підприємствами та торговельними організаціями шляхом визначення економічно обгрунтованих цін на живу вагу тварин і продукцію їх переробки, з урахуванням розміру роздрібних цін, що забезпечить одержання рівновеликих прибутків на рівновеликий авансований у виробництво капітал;

- визначено оптимальні розміри ферм по вирощуванню великої рогатої худоби та свиней шляхом поєднання методів вивчення фактичної ефективності досягнутого рівня концентрації в окремих сільськогосподарських підприємствах і варіантних розрахунків;

- обгрунтовано напрями розвитку інтеграційних процесів між підприємствами м’ясопродуктового підкомплексу;

- опрацьовано необхідні обсяги виробництва м’яса в цілому в Україні і різними господарськими формуваннями для забезпечення внутрішніх потреб країни та експорту продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в опрацюванні методичних підходів до визначення впливу організаційно-економічних чинників на розвиток виробництва м’яса; заходів щодо підвищення ефективності вирощування худоби; оптимальних розмірів вирощування та переробки м’яса, врегулювання міжгалузевих взаємовідносин у м’ясопродуктовому підкомплексі. Пропозиції щодо розвитку інтеграційних процесів у підкомплексі, визначення необхідних обсягів виробництва м’яса на перспективу, шляхів зниження його собівартості та підвищення рентабельності галузей використовуються на державному та регіональних рівнях.

Особистий внесок здобувача. Наведені в дисертаційній роботі результати дослідження, висновки і пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування та удосконалення економічних відносин між підприємствами м’ясопродуктового підкомплексу отримані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (Харків, 2001р.), Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (Київ, 2001р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми природокористування та екології” (Миколаїв, 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи” (Миколаїв, 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (Харків, 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (Харків, 2002 р.).

Публікації. Результати досліджень опубліковано у 8 наукових працях, з них 4 одноосібні у фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 184 сторінках комп’ютерного тексту, складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (223 найменування), містить 54 таблиці, 2 рисунки, 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – “Теоретичні основи розвитку та ефективного функціонування м’ясопродуктового підкомплексу в ринкових умовах” – розглянуто організаційно-економічні основи розвитку й ефективного функціонування підкомплексу, сутність економічних відносин, що склалися у ньому.

Розглядаючи м’ясопродуктовий підкомплекс з точки зору його сутності, як суцільний процес вирощування худоби та птиці, її переробки та реалізації готової продукції, основна увага в роботі зосередилася на теоретико-методологічних основах його розвитку, способах підвищення ефективності, організаційно-економічних важелях ефективного функціонування. При цьому враховувалося, що до складу м’ясопродуктового підкомплексу входять самостійні сільськогосподарські товаровиробники, м’ясопереробні підприємства, торговельні організації, які, незважаючи на повну юридичну та господарську самостійність в організаційному й економічному відношеннях, залежать один від одного.

Одним із найважливіших резервів підвищення ефективності виробництва є його спеціалізація. Як відомо, загальноприйнятим є визначення рівня спеціалізації сільськогосподарських підприємств за питомою вагою галузі в грошових надходженнях. Проте в умовах, коли відбувається спад або нарощування поголів’я, необхідно знати питому вагу не тільки реалізації, а й вирощування продукції. Тому пропонується визначати рівень спеціалізації на виробництві окремих видів м’яса за питомою вагою у валовій продукції сільського господарства в цілому і тваринництва зокрема.

Крім того необхідно знати рівень спеціалізації території сільської ради, району, області, природно-економічної зони з виробництва м’яса по видах в усіх категоріях господарств. У зв’язку з цим нами пропонується обчислювати коефіцієнт спеціалізації суб’єктів господарювання з виробництва окремих видів м’яса на різних рівнях управління (формула 1):

(1)

де Ксп – коефіцієнт спеціалізації; ВПсг – валова продукція суб’єкта господарювання в натурі або співставних цінах; ВПсп – валова продукція району, області, природно-економічної зони, країни, з якими проводиться порівняння в натурі або співставних цінах; ПУсг – площа сільськогосподарських угідь суб’єкта господарювання; ПУсп – площа сільськогосподарських угідь району, області, природно-економічної зони, країни, з якими проводиться порівняння.

Головним завданням спеціалізації підприємства є зосередження уваги на веденні обмеженої кількості галузей і за рахунок спеціалізації праці та підвищення концентрації поголів’я окремого виду тварин забезпечити ефективне виробництво м’яса.

Проте досягнення необхідного рівня концентрації виробництва шляхом спеціалізації не завжди можливе через незначні розміри сільськогосподарських підприємств. У цих випадках виникає необхідність розвитку кооперування. Як форма організації продуктивних сил суспільства кооперація має істотні переваги перед окремими господарськими формуваннями. Підвищення концентрації виробництва шляхом розвитку різних форм кооперування, комбінування та інтеграції у межах міжгалузевих зв’язків є підгрунтям для економічного об’єднання підприємств аграрного та промислового напрямів. Тому в дисертаційній роботі акцентується увага на тому, що агропромислова інтеграція є закономірним, економічно обгрунтованим і соціально необхідним явищем, а економічні відносини учасників на всіх стадіях підприємництва, від виробництва до реалізації кінцевої продукції, мають бути взаємовигідними для всіх партнерів і забезпечувати дотримання закону вартості у визначенні цін на продукцію. В умовах ринку, коли ціну фоpмують попит і пропозиція, орієнтиром є pоздpібна ціна, тобто, знаючи її, можна загальний пpибуток pозподілити у цінах на продукцію по стадіях: виpобництво – пеpеpобка – pеалізація так, щоб забезпечити умови для одержання рівновеликих пpибутків на авансований у виробництво капітал з уpахуванням теpміну його обоpоту, що характеризується показником норми прибутку.

У другому розділі – “Сучасний стан розвитку м’ясопродуктового підкомплексу України” – розглядаються особливості розвитку підкомплексу, стан виробництва і переробки м’яса.

М’ясопродуктовий підкомплекс вирішує кардинальні народногосподарські завдання: по-перше, виробництва м’яса як високобілкового продукту; по-друге, забезпечення трудової зайнятості населення; по-третє, він є складовою економіки країни, яка в загальному обсязі продажу продовольчих товарів займала у 1990 р. більше 20 %, а у 1998-2001 рр. – у межах 12 %.

У 2002 р. в Україні виробництво м’яса в забійній вазі в розрахунку на одну особу становило 34,2 кг порівняно з 84 кг у 1990 р., а споживання – 32,6 кг проти 68,2 кг. Це є наслідком різкого скорочення поголів’я худоби та птиці. На кінець 2002 року в порівнянні з 1990 р. поголів’я великої рогатої худоби зменшилося у 2,7 раза, корів – 1,8, свиней – 2,1, овець – 4,2, коней – 1,1 і птиці – у 1,6 раза. Це призвело до скорочення обсягів вирощування і реалізації худоби та птиці м’ясопереробним підприємствам (табл.1).

1. Обсяги вирощування і реалізації худоби

та птиці в живій вазі в Україні, тис. тонн

Категорії господарств | Роки

1990 | 1995 | 1997 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Вирощування худоби та птиці

Всі категорії господарств | 6465,0 | 3107,2 | 2333,8 | 2387,8 | 2278,0 | 2431,7 | 2533,1

у тому числі:

сільськогосподарські

підприємства | 4206,1 | 1415,3 | 737,3 | 708,2 | 546,6 | 637,3 | 733,3

фермерські господарства | - | 9,7 | 8,6 | 6,9 | 9,8 | 12,5 | 15,3

особисті селянські господарства | 2258,9 | 1682,2 | 1587,9 | 1672,7 | 1721,6 | 1781,9 | 1784,5

Реалізація на забій

Всі категорії господарств | 6428,2 | 3581,0 | 2974,0 | 2646,6 | 2607,5 | 2332,5 | 2517,5

у тому числі:

сільськогосподарські

підприємства | 4672,5 | 1788,4 | 1095,3 | 776,5 | 704,7 | 543,1 | 667,9

фермерські господарства | - | 10,8 | 9,1 | 10,7 | 13,8 | 11,5 | 14,4

особисті селянські господарства | 1755,7 | 1781,8 | 1869,6 | 1859,4 | 1889 | 1777,9 | 1835,2

У 2002 р. порівняно з 1990 р. у всіх категоріях господарств обсяги вирощування і реалізації худоби зменшилися у 2,5 раза, а їх переробка на підприємствах м’ясної промисловості – у 7,8 раза (табл.2).

2. Промислова переробка худоби та птиці підприємствами м’ясної

промисловості в Україні (включаючи давальницьку) в живій вазі, тис. тонн

Види худоби та птиці | Роки

1990 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Всього худоби та птиці | 4088,8 | 924,1 | 654,8 | 424,6 | 495,3 | 494,7 | 361,7 | 518,0

у тому числі:

велика рогата худоба | 2632,9 | 793,1 | 588,5 | 379,3 | 421,3 | 414,3 | 298,1 | 413,5

свині | 968,3 | 114,2 | 56,1 | 38,8 | 69,6 | 74,9 | 49,3 | 69,6

вівці та кози | 43,7 | 6,0 | 1,8 | 0,4 | 0,2 | 0,5 | 0,3 | 0,4

птиця | 436,9 | 4,5 | 1,5 | 2,2 | 2,5 | 2,7 | 10,8 | 31,6

коні | 7,0 | 6,3 | 6,9 | 3,9 | 1,7 | 2,3 | 2,0 | 2,9

Зниження обсягів промислової переробки живої ваги худоби та птиці є наслідком не тільки зменшення обсягів вирощування, а й питомої ваги реалізації продукції сільськогосподарськими товаровиробниками. Якщо у 1990 р. сільськогосподарськими підприємствами було реалізовано 81,7 % вирощеної худоби та птиці, то у 1995 р. – 46,3%, а 2002 р. – 32,1%. Особисті господарства населення реалізували м’ясопереробним підприємствам за ці роки майже 14 % виробленої продукції. Решту продукції сільськогосподарські товаровиробники переробляють у себе в господарствах, незважаючи на те, що в них не досягається повна глибина переробки, продукція має гіршу якість, затрати вищі, ніж на м’ясопереробних підприємствах, а процес переробки є збитковим. Така ситуація пояснюється тим, що сировина закуповується у товаровиробників за низькими цінами, які не забезпечують навіть простого відтворення виробництва.

У третьому розділі – “Ефективність виробництва на підприємствах м’ясопродуктового підкомплексу та економічні відносини між ними” - розглядаються питання ефективності вирощування і переробки худоби, економічні взаємовідносини підприємств м’ясопродуктового підкомплексу.

Основними умовами ринкової економіки є підвищення економічної ефективності функціонування всіх ланок м’ясопродуктового підкомплексу. У сільському господарстві, в силу значно більшого зростання цін на промислові товари, порівняно із сільськогосподарською продукцією, відбувається зменшення обсягів виробництва. Негативно вплинула на ефективність виробництва м’яса відміна державних дотацій. Якщо у 1990 р. рівень рентабельності реалізації живої ваги худоби та птиці склав 20,2 %, то у 1999 р. рівень збитковості був -55, 9 %. У 2001 р. збитковість знизилася до -16,6 %.

Групування сільськогосподарських підприємств за рівнем рентабельності показало, що у 2001 р. 8312 (80,3%) господарствам вирощування великої рогатої худоби нанесло збитки (від -10 % до -70 %), а прибутки одержали 2044 (19,7 %) господарства, з коливанням від 4 до 46 %. Що стосується свинарства, то збитковим воно було у 6514 (77 %) господарствах з рівнем збитковості від -8 до -73 %, а прибутковим у 1967 (23 %), з рівнем рентабельності від 5 до 58 %.

Вивчення комплексу факторів, які впливають на ефективність виробництва м’яса, дало змогу зробити висновок, що основними з них є спеціалізація і концентрація виробництва, собівартість продукції, продуктивність праці, рівень годівлі, що визначається середньодобовими приростами живої ваги тварин. При загальній збитковості виробництва м’яса, є господарства, які за цими показниками досягли кращих результатів, навіть, за несприятливих умов реалізації ведуть виробництво прибутково.

На основі групування сільськогосподарських підприємств за собівартістю центнера вирощеної живої ваги великої рогатої худоби у 2001 р. виявлено, що у 1164 (11 %) господарствах, де вона в середньому була 255 грн., рівень рентабельності становив 35 %, у 2539 (24 %) – при собівартості 352 грн., – лише 0,7 %. У решті господарств виробництво збиткове – на рівні від -20 % до -70 %. У свинарстві прибутково працювали 1796 (21 %) господарств, з них у 170 господарств середня собівартість центнера живої ваги становила 238 грн., у 317 – 361 грн., у 635 – 462,9 і в 674 – 541,7 грн., а рівень рентабельності відповідно був 123, 72, 36 і 13 %. У решти господарств, де собівартість перевищувала 600 грн., виробництво було збитковим – від -2 % до -67 %.

При середньому рівні затрат праці на вирощування 1 ц живої ваги великої рогатої худоби у 105 люд.-год. в Україні, 882 (9 %) господарства, де цей показник становив 35 люд.-год., забезпечили у 2001 р. прибуткове ведення галузі на рівні 3,2 %. У свинарстві, при середніх затратах праці у 116 люд.-год., 455 (5 %) господарств при затратах праці 22 люд.-год. забезпечили рівень рентабельності у 37,2 %, а у 912 (11 %) – ці показники були відповідно 72 люд. год. і 11 %.

В господарствах по вирощуванню великої рогатої худоби у 543 (5 %), в яких середній коефіцієнт спеціалізації становить 4,3, одержали прибутки при рівні рентабельності 14 %. У свинарстві 274 (3 %) господарства, з коефіцієнтом спеціалізації 5,9, мали прибутки на рівні 39 % (табл.3).

3. Вплив спеціалізації сільськогосподарських підприємств

України на ефективність виробництва м’яса (2001 р.)

Коефіцієнт спеціалізації | Кількість господарств | Коефіцієнт спеціалізації | Виробництво продукції на господарство, ц | Виробництво продукції на 100 га с.г. угідь1, ц | Затрати праці на 1 ц, люд.-год. | Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. | Рентабельність (збитковість), %

Вирощування великої рогатої худоби

до 0,5 | 3684 | 0,2 | 92,6 | 4,0 | 193,4 | 562,2 | -42,5

від 0,5 до 1 | 2295 | 0,7 | 264,0 | 12,1 | 129,8 | 485,6 | -32,2

від 1 до 3 | 2580 | 1,7 | 591,5 | 27,5 | 94,4 | 417,7 | -15,8

>3 | 543 | 4,3 | 1504,4 | 72,1 | 64,3 | 359,1 | 14,1

Всього | 9102 | 1,0 | 361,4 | 16,3 | 103,7 | 447,2 | -21,0

12542 | 2,3 | 87,4 | 37,7 | 142,8 | 460,7 | -24,6

Разом | 10356 | 1,0 | 448,8 | 16,6 | 105,0 | 448,0 | -21,2

Вирощування свиней

до 0,5 | 5083 | 0,2 | 93,2 | 1,5 | 322,6 | 1174,9 | -46,5

від 0,5 до 1 | 1296 | 0,7 | 208,6 | 5,1 | 185,3 | 868,3 | -25,9

від 1 до 3 | 1046 | 1,6 | 532,2 | 11,7 | 113,3 | 642,8 | -2,3

від 3 до 100 | 274 | 5,9 | 4633,2 | 43,4 | 49,8 | 452,0 | 39,3

>100 | 3 | 217,0 | 36321,7 | 1604,3 | 7,3 | 479,3 | 34,4

Всього | 7702 | 0,9 | 134,1 | 6,7 | 119,1 | 685,6 | -7,8

7793 | 11,30 | 148,9 | 82,8 | 90,3 | 634 | 2

Разом | 8481 | 1,0 | 283,0 | 73,9 | 116,2 | 680,5 | -6,8

1 Вирощування свиней на 100 га ріллі.

2 Господарства, в яких розмір сільськогосподарських угідь менше 500 га.

3 Господарства, в яких розмір ріллі менше 500 га.

Ефективно працюють сільськогосподарські підприємства з підвищеним рівнем концентрації виробництва. У 2001 р. 647 (6 %) господарств, кожне з яких забезпечувало 3,8 тис. ц приросту живої ваги великої рогатої худоби рівень рентабельності становив 5 %, а при досягненні виробництва у 51 господарстві 11,7 тис. ц він зріс до 14 %. У свинарстві 302 (3,5 %) господарства, які забезпечили по 1 тис. ц приросту живої ваги мали рентабельність на рівні 26 %, а при виробництві 4,5 і 20,9 тис. ц – відповідно у 15 і 13 господарствах – рівень рентабельності становив 55 і 41 %.

У господарствах із середньодобовим приростом великої рогатої худоби понад 500 г порівняно з господарствами, де отримано 100 г приросту, собівартість центнера продукції у 2001 р. була у 3 рази нижча, а продуктивність праці у 4 рази вища. У свинарстві за таких самих приростів собівартість відповідно нижча у 2,1 раза, а продуктивність праці у 3,4 раза вища.

Щодо переробки худоби та птиці на м’ясопереробних підприємствах м’ясної промисловості, то на відміну від сільськогосподарських підприємств, вона приносить прибутки (табл.4).

4. Ефективність переробки худоби та птиці

підприємствами м’ясної промисловості

Показники | Роки

1995 | 1999 | 2000 | 2001

Затрати всього, млн. грн. | 1398,0 | 1833,5 | 2393,1 | 2897,9

на 1 т переробленої живої ваги, грн. | 1233,5 | 3701,8 | 4837,5 | 8011,9

у тому числі

затрати власного виробництва, млн. грн. | 691,3 | 856,9 | 920 | 1240

на 1 т переробленої живої ваги, грн. | 609,9 | 1730,1 | 1859,7 | 3428,3

Одержано прибутку всього, млн. грн. | 169,1 | 48,2 | 288,7 | 227,2

на 1 т переробленої живої ваги, грн. | 149,2 | 97,3 | 583,6 | 628,1

Рівень рентабельності, %

- на всі затрати | 12,1 | 2,6 | 12,1 | 7,8

- на затрати власного виробництва | 24,5 | 5,6 | 31,4 | 18,3

В цілому ж сільськогосподарські і м’ясопереробні підприємства мали збитки або отримували незначні прибутки. У 1995 р. рівень рентабельності вирощування і переробки худоби та птиці становив 1,1 %, а на власні затрати – 1,6 %, у 1999 р. рівень збитковості був відповідно -26,2 і -35,0 %, у 2000 р. - 8,7 і -12,9%, а у 2001 р. одержано прибутки на рівні 2,5 і 3,9 %.

Слід відзначити, що за оплатою праці працівники м’ясопереробних підприємств знаходяться у значно кращому становищі, ніж сільськогосподарських. Якщо у 1990 р. середня заробітна плата працівників сільського господарства становила 231 крб., а м’ясної промисловості – 222 крб., то у 2002 р. відповідно – 180 і 339 грн.

Що стосується переробки живої ваги тварин безпосередньо у сільськогосподарських підприємствах, то вона в цілому неефективна. Великі збитки у 2001 р. мали господарства, які реалізували за рік до 1000 ц переробленої продукції (у розрахунку на живу вагу). Рівень збитковості реалізації готових м’ясних продуктів коливався від -31 до -40 %. Проте 74 господарства, які реалізовували продукції в середньому по 8673 ц за рік, мали прибутки на рівні 13 %. Реалізація тварин у живій вазі і в переробленому вигляді забезпечила цим господарствам 55 грн. прибутку на 1 центнер живої ваги при рівні рентабельності 12 %.

В умовах нерегульованого ринку економічні відносини у м’ясопроду-ктовому підкомплексі склалися не на користь сільськогосподарських товаровиробників. Індекс зростання цін на худобу і птицю у 1993 р. до попереднього року становив 34, а на продукцію переробки - 245, що у 7 разів вище, а порівняно з 1990 р. - у 14 разів. В подальшому, незважаючи на щорічні нижчі індекси зростання цін на продукцію переробки, ліквідувати цей диспаритет не вдалося. Середньорічні ціни за 1991-2002 рр. на продукцію переробки були у 3,2 раза вищими, ніж на сільськогосподарську сировину.

Негативно вплинуло на стан тваринництва, зокрема на виробництво м’яса, справлення податку на додану вартість (ПДВ). Сільськогосподарські підприємства сплачували цей податок при реалізації живої ваги тварин і птиці у великих розмірах, оскільки відбувався процес прискореного спаду поголів’я. Втративши купівельну спроможність, вони майже не купували продукцію промисловості, за яку сплата ПДВ мала бути їм повернена. Отже, ПДВ, який становив 28 %, а потім 20% від суми реалізації живої ваги тварин, став прямим, нічим не компенсованим, податком на продукцію тваринництва.

Проте, згодом з’явилися позитивні зрушення. Прийняте на державному рівні рішення щодо підвищення цін на худобу, надання сільськогосподарським товаровиробникам права розпоряджатися ПДВ від реалізації тварин, встановлення надбавки за реалізацію молодняка великої рогатої худоби високовагових кондицій сприяло усуненню дисбалансу між обсягами вирощеної й реалізованої продукції, підвищенню ефективності галузі. В результаті рівень збитковості виробництва м’яса у 2001 р. був найнижчий за останні роки, прибутково працювала м’ясна промисловість, а в цілому вирощування і переробка забезпечили прибутки. Ці позитивні тенденції слід було б закріпити і розвивати, проте у 2002 р. ціни на живу вагу худоби та птиці знову почали знижуватися, прибутки – зменшуватися, а поголів’я худоби - скорочуватися. Тенденція до зниження цін має місце і в 2003 році.

У четвертому розділі – “Напрями розвитку і підвищення ефективності функціонування м’ясопродуктового підкомплексу” – обгрунтовано напрями розвитку підкомплексу і підвищення його ефективності, необхідні обсяги виробництва м’яса, визначено оптимальні розміри ферм по вирощуванню великої рогатої худоби та свиней, опрацьовано пропозиції щодо удосконалення економічних відносин між партнерами по м’ясопродуктовому підкомплексу.

Для підвищення ефективності функціонування м’ясопродуктового підкомплексу, збільшення обсягів виробництва м’яса та м’ясопродуктів, необхідно здійснити ряд організаційних і економічних заходів. У оpганізаційному напрямі слід забезпечити впровадження науково обгрунтованих форм організації виробництва на основі спеціалізації, концентрації та інтеграції виробництва, досягнення оптимальної структури виробництва м’яса, застосування прогресивної техніки і новітніх технологій, що сприятиме підвищенню інтенсивності ведення галузей АПК, підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції. Економічні заходи передбачають: удосконалення механізму економічних відносин як на міжгалузевому, так і внутpішньо-галузевому pівнях, які забезпечать дотримання закону вартості у формуванні цінової політики, враховують терміни обороту капіталу в галузях народного господарства при формуванні кредитної і податкової систем.

Перспективною формою організації виробництва в м’ясопродуктово-вому підкомплексі є інтеграція, яка розвивається з різною тіснотою економічних і технологічних зв’язків між її учасниками в напрямах формування юридично оформлених корпорацій, асоціацій та інших структур за участю самостійних м’ясопереробних підприємств і сільськогосподарських товаровиробників, організації вирощування і переробки м’яса в сільськогосподарських підприємствах, фермерських і особистих селянських господарствах та вирощування худоби і птиці м’ясопереробними підприємствами на орендованих землях, а також на основі прямих зв’язків сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності з м’ясопереробними підприємствами на взаємовигідних договірних засадах.

Одним з найефективніших заходів є досягнення оптимального рівня концентрації виробництва. В опрацьованій методиці визначення оптимальних розмірів ферм з виробництва яловичини і свинини, пропонується поєднувати методи вивчення фактичної ефективності виробництва залежно від рівня концентрації поголів’я і варіантних розрахунків. Проведені за 2000 рік групування сільськогосподарських підприємств за середньорічною кількістю поголів’я великої рогатої худоби показали, що у 150 господарствах, де у розрахунку на господарство воно становило від 2,7 до 3 тис. гол., рівень рентабельності досягав 20 %, зростала продуктивність праці, одержували прибутки. У свинарстві господарства, які утримували в середньому 5,5 тис. і 9 тис. голів, одержували прибутки при рівні рентабельності відповідно 39 і 15,8 %.

Варіантні розрахунки показали, що при чисельності середньорічного поголів’я великої рогатої худоби на вирощуванні та відгодівлі 3 тис. гол. амортизаційні відрахування у розрахунку на 1 ц приросту живої ваги будуть у 2,6, а оплата праці – у 3 рази нижчими, ніж при утриманні 500 голів. У свинарстві при утриманні 10 тис. гол. ці показники відповідно у 3,4 і 6,8 рази нижчі, ніж при тисячному поголів’ї. Отже, раціональна кількість вирощуваного поголів’я великої рогатої худоби має бути в межах 3 – 6 тис. гол., а свиней – 6 – 10 тис. голів.

Під економічним механізмом розвитку м’ясопродуктового підкомплексу розуміється система економічних важелів, які впливають на ефективність виробництва: ціна, яка відповідає вартості товару; кредити, їх розміри і плата за них; податкове навантаження та заходи стимулювання виробництва.

На основі формули визначення ціни, за якої відшкодовуються затрати і забезпечуються прибутки в розмірі, що відповідають нормі прибутку на авансований у виробництво капітал, з урахуванням терміну його обороту, опрацьована методика розрахунку ціни на pізних стадіях виpобничого процесу. За основу взято розраховані нормативи затрат сільського господарства, м’ясної промисловості та торгівлі й норму прибутку в 15 % (табл.5).

5. Розрахунки рівня заготівельної,

відпускної і роздрібної ціни м’яса свиней, грн. за 1 кг

№ | Показники | Сільське

господарство | М’ясна

промисловість | Торгівля

1 | Власні затрати | 4,901 | 2,20 | 0,40

2 | Вартість сировини або продукції, грн. | - | 6,72 | 9,56

3 | Повна собівартість продукції (р.1+р.2), грн. | 4,90 | 8,92 | 9,96

4 | у тому числі

амортизаційні відрахування | 0,80 | 0,40 | 0,09

5 | Собівартість продукції без амортизаційних

відрахувань (р.3-р.4), грн. | 4,10 | 8,52 | 9,87

6 | Вартість основних фондів, грн. | 8,0 | 8,5 | 2,5

7 | Коефіцієнт норми прибутку | 0,15 | 0,15 | 0,15

8 | Термін виробничого циклу, міс. | 12 | 3,0 | 2,4

9 | Коефіцієнт оборотності затрат. (р.8: 12 міс.) | 1,0 | 0,25 | 0,20

10 | Прибуток на основні фонди, грн. (р.6хр.7хр.9) | 1,20 | 0,32 | 0,08

11 | Прибуток на оборотні фонди (р.5хр.7хр.9) | 0,62 | 0,32 | 0,30

12 | Всього прибутку (р.10 + р.11), грн. | 1,82 | 0,64 | 0,38

13 | Оптова ціна (р.3+р.12), грн. | 6,72 | 9,56 | 10,34

14 | ПДВ (20%), грн. | - | - | 2,07

15 | Роздрібна ціна (р.13 + р.14), грн. | - | - | 12,41

1 На 1 кг м’яса свиней необхідно 1,4 кг живої ваги тварин.

Hа місцях, виходячи з конкpетних умов, ці показники можуть уточнюватися. Ціну встановлюють на всі види сировини та готової продукції. В умовах ринку, коли ціну фоpмують попит і пропозиція, пріоритетною є pоздpібна ціна. Тобто, знаючи pоздpібну ціну, можна pозподілити пpибуток в цінах на продукцію по стадіях виpобництво – пеpеpобка – реалізація готової продукції.

Незалежно від того, як би не врегульовувалися відносини між сільськогосподарськими товаровиробниками і підприємствами м’ясної промисловості, разом за останні роки вони є збитковими, або низькорентабельними. Сільськогосподарським товаровиробникам неодмінно потрібні державні дотації, які б дали їм змогу отримувати рівновеликі прибутки на авансований у виробництво капітал на рівні норми прибутку м’ясопереробних підприємств і торговельних організацій. Кошти на державну підтримку можна забезпечити за рахунок вирівнювання економічних умов господарювання між галузями народного господарства. Сутність цієї проблеми полягає в тому, щоб галузі народного господарства, незалежно від форм власності і господарювання, відраховували певні суми з одержаних понад норму прибутків, яка склалася по країні. Маючи такі кошти, можна підтримати сільське господарство через пільгові кредити, зменшення податкового тиску, стимулювання рівня спеціалізації і концентрації та інших організаційних заходів підвищення ефективності виробництва.

Визначено необхідні обсяги виробництва м’яса, в основу яких покладено забезпечення споживчих потреб населення України та експорту продукції. Для того, щоб забезпечити річну потребу населення в обсязі 80 кг м’яса на одну особу та 500 тис. тонн експорту, в Україні необхідно виробляти 4,4 млн. тонн м’яса в забійній, або 6,7 млн. тонн у живій вазі. Вирішення питань збільшення обсягів виробництва м’яса має бути за рахунок прискореного розвитку таких скоростиглих галузей як свинарство та птахівництво (табл.6).

6. Виробництво (реалізація) м’яса в забійній вазі

в усіх категоріях господарств

Види худоби

та птиці | 1990 р. | 2001 р. | Перспектива на 2011 р.

тис. тонн | %

(у забійній вазі) до

тис. тонн | % | тис. тонн | % | у забійній вазі | у живій вазі | 1990 р. | 2001 р.

Всього | 4357,8 | 100 | 1517,4 | 100 | 4400 | 6701 | 101 | 290

у тому числі:

велика рогата худоба | 1985,4 | 45,56 | 645,7 | 42,55 | 1600 | 2759 | 81 | 248

свині | 1576,3 | 36,17 | 591,2 | 38,96 | 1930 | 2699 | 122 | 326

вівці та кози | 45,8 | 1,05 | 15,4 | 1,01 | 33 | 75 | 72 | 214

птиця | 708,4 | 16,26 | 238,9 | 15,75 | 787 | 1072 | 111 | 329

кролі | 30,2 | 0,69 | 14,5 | 0,96 | 35 | 70 | 116 | 241

коні | 11,7 | 0,27 | 11,7 | 0,77 | 15 | 26 | 128 | 128

Визначено по категоріях господарств можливі обсяги виробництва в них м’яса різних видів. В особистих господарствах населення темпи приросту виробництва будуть нижчими (0,55 млн. тонн, або 12,6 % загального приросту), ніж у сільськогосподарських підприємствах, оскільки їх потенційні можливості щодо нарощування обсягів виробництва вичерпуються. Це пояснюється тим, що в них вже досягнуто високої продуктивності худоби, а також застосовується переважно ручна праця. Що стосується фермерських господарств, то вони практично не займаються тваринництвом через його високу капіталомісткість і збитковість. Поліпшити ситуацію з виробництвом м’яса можна на основі відновлення і подальшого розвитку галузей тваринництва в підприємствах, створених на основі реформованих колективних сільськогосподарських підприємств.

ВИСНОВКИ

1. До складу м’ясопродуктового підкомплексу входять самостійні сільськогосподарські товаровиробники, що вирощують худобу та птицю, м’ясопереробні підприємства по їх переробці та торговельні організації, які незважаючи на повну юридичну та господарську самостійність в організаційному й економічному відношеннях, залежать один від одного.

2. Споживання м’яса і продуктів його переробки скоротилося в розрахунку на одну особу з 68,2 кг у 1990 р. до 32,6 кг у 2002 р., що становить 72,4 % до мінімальної (45 кг) норми та 40,8 % до раціональної (80 кг).

3. Провідне місце у м’ясопродуктовому підкомплексі належить вирощуванню худоби та птиці. Проте з 1990 р. відбувається скорочення чисельності поголів’я та зниження його продуктивності, продукції вирощується менше, ніж реалізується, скорочується виробничий потенціал галузей. Особливо це стосується сільськогосподарських підприємств.

4. Прийняте на державному рівні рішення щодо підвищення цін на худобу, надання сільськогосподарським товаровиробникам права розпоряджатися ПДВ від реалізації тварин, встановлення надбавки за реалізацію молодняка великої рогатої худоби високовагових кондицій сприяло усуненню дисбалансу між обсягами вирощеної й реалізованої продукції, підвищенню ефективності галузі. Рівень збитковості виробництва м’яса був найнижчий у 2001 р., прибутково працювала м’ясна промисловість, а в цілому вирощування і переробка забезпечили прибутки. Проте у 2002