ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

АПН УКРАЇНИ

Мельник Валентина Костянтинівна

УДК 377.111:371.13] (043.3)

ПІДВИЩЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник | кандидат педагогічних наук, доцент,

старший науковий співробітник

Даниленко Лідія Іванівна,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України,

проректор з науково-методичної роботи

та міжнародних відносин.

Офіційні опоненти: | дійсний член АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Бондар Володимир Іванович,

Інститут педагогіки і психології Національного педагогічного університету

ім. М.П.Драгоманова, директор;

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Калініна Людмила Миколаївна,

Інститут педагогіки АПН України,

лабораторія управління освітніми закладами,

завідувач.

Провідна установа: | Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Дрогобич

Захист відбудеться “27” січня 2004р. о 14год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, аудиторія 20.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-А,
корпус 3).

Автореферат розіслано “26” грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена динамічними процесами в соціально-економічній та духовно-культурній сферах України, формуванням пріоритетної моделі національної освіти, удосконаленням функціонування управлінської структури, виробленням власних орієнтирів в інноваційному освітньому просторі, зокрема, в галузі післядипломної педагогічної освіти та її складової – системи підвищення кваліфікації керівних кадрів загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ).

Реформування національної системи освіти засвідчує першорядне зростання суспільних вимог до шкільної освіти, стратегічна мета якої полягає не тільки в забезпеченні організаційно-функціональних умов передачі новому поколінню накопиченої системи знань і вмінь, а, головним чином, у формуванні творчої особистості, здатної до розвитку власних потенційних здібностей та реалізації особистої програми життя на основі вільного вибору професії. Це потребує принципового усвідомлення керівником школи необхідності неперервного підвищення кваліфікації, оволодіння теоретичними знаннями з різних галузей науки, освоєння нових форм і методів управлінської діяльності з урахуванням типу, специфіки та завдань загальноосвітнього навчального закладу. За таких умов управління навчальними закладами постає відповідальною сферою в системі загальної середньої освіти, а його ефективність великою мірою визначається рівнем управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ.

Актуальність обраного напряму дослідження підтверджують чисельні наукові праці з питань теорії і практики післядипломної педагогічної освіти та підвищення кваліфікації керівних кадрів навчальних закладів провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема: Ю.К.Бабанського, В.П.Безпалька, Є.С.Березняка, В.І.Бондаря, М.М.Ващенка, Ю.В.Васильєва, Г.А.Дмитренка, Л.І.Даниленко, М.М.Дарманського, Г.В.Єльникової, М.І.Кондакова, Ю.А.Конаржевського, В.В.Краєвського, М.Ю.Красовицького, С.В.Крисюка, Ю.М.Кулюткіна, Л.М.Калініної, В.І.Маслова, В.Г.Онушкіна, В.В.Олійника, В.С.Пікельної, Н.Г.Протасової, В.І.Пуцова, В.О.Сластьоніна, М.С.Сунцова, Т.І.Сущенко, О.П.Тонконогої, Г.В.Федорова, Є.М.Хрикова, П.В.Худоминського, М.В.Черпінського, Т.І.Шамової та ін.

Як свідчать результати нашого дослідження, система підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ протягом останніх десятиліть постійно вдосконалювалась у науковому й організаційно-методичному напрямах. В її роботу вносились корективи, які відображали суспільні вимоги до школи, теоретичні надбання, позитивні зміни і кращий досвід з підвищення кваліфікації керівників педагогічних колективів в Україні та за її межами.

Проте аналіз літературних та нормативних джерел, вивчення дисертаційних досліджень, з’ясування та оцінювання практичного стану довели, що система підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ недостатньо відповідає сучасним вимогам і освітнім стандартам у галузі післядипломної педагогічної освіти. Переважна більшість керівників шкіл підвищують кваліфікацію в інститутах післядипломної педагогічної освіти як учителі-предметники, а не як керівники-управлінці (менеджери) закладів освіти. В загальному вигляді система підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ як управлінців-професіоналів створена лише в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України. Відтак, на часі постала необхідність конструктивного вдосконалення системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ як управлінців-професіоналів в усіх інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Саме цим визначається наукова і практична доцільність подальших теоретичних і практичних розробок основ підвищення управлінської кваліфікації керівників шкіл відповідно до сучасних освітніх стратегій та технологій, що і обумовило тему нашого дослідження “Підвищення управлінської кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу в системі післядипломної педагогічної освіти”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з тематикою, передбаченою планом науково-дослідної роботи Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України, реєстраційний № 0199U004225. Тему дослідження зареєстровано Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 26 жовтня 2000 р.).

Об’єкт дослідження – підвищення кваліфікації керівних кадрів загальноосвітніх навчальних закладів у системі післядипломної педагогічної освіти.

Предмет дослідження – теорія і технологія підвищення управлінської кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів в інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Мета дослідження – розробка та наукове обгрунтування моделі підвищення управлінської кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів в інститутах післядипломної педагогічної освіти.

Гіпотеза дослідження грунтується на тому, що цілеспрямований процес підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в системі післядипломної педагогічної освіти істотно підвищить якісний рівень їхньої підготовки як управлінців-професіоналів, якщо:

-

-

-

-

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

Методологічною основою дослідження є положення теорії наукового пізнання, теорії систем, теорії управління; принципи загального розвитку предметів і явищ матеріального світу та історизму, взаємозв’язку теоретичного й емпіричного в науковому пізнанні освітньо-управлінського процесу; концептуальні положення психолого-педагогічної науки та філософії освіти про діяльнісну сутність особистості та її активну роль у процесі професійного розвитку і саморозвитку; сучасні принципи неперервної освіти на засадах андрагогіки; головні положення розвитку національної освіти, зазначені в Конституції України та інших законодавчих документах.

Теоретичну основу дослідження становлять: закономірності наукового процесу (П.Атутов, Ю.Бабанський, І.Блауберг, Б.Гершунський, В.Загв’язинський, З.Малькова, В.Полонський, М.Скаткін, В.Штофф, Е.Юдін); положення філософії і соціології професійної та педагогічної освіти (В.Андрущенко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай, Г.Філіпчук); загальні положення теорії менеджменту та соціального управління (М.Альберт, І.Ансофф, В.Афанасьєв, М.Вебер, М.Вудвок, Г.Дмитренко, М.Мескон, А.Омаров, Ф.Тейлор, А.Файоль, М.Фоллет, А.Чміль, Г.Щекін); положення теорії і методики післядипломної педагогічної освіти (С.Архангельський, М.Ващенко, В.Безпалько, О.Владиславлєв, Б.Вульфсон, В.Галузинський, А.Даринський, В.Дивак, І.Жерносек, С.Крисюк, Ю.Кулюткін, В.Онушкін, В.Олійник, Н.Протасова, В.Пуцов); наукові основи управлінської діяльності керівника ЗНЗ та підвищення його управлінської кваліфікації (Є.Березняк, В.Бондар, Л.Даниленко, М.Дарманський, Г.Дмитренко, Г.Єльникова, Л.Калініна, Н.Островерхова, В.Маслов, В.Пікельна, М.Поташник, Т.Шамова); психолого-педагогічні основи розвитку творчої особистості в умовах неперервної професійної освіти (Б.Ананьєв, Л.Божович, Н.Бібік, М.Боришевський, І.Зязюн, С.Гончаренко, Л.Карамушка, Н.Коломінський, В.Мадзігон, Н.Ничкало, В.Паламарчук, О.Савченко, В.Семиченко, С.Сисоєва, Г.Сухобська, О.Сухомлинська).

Методи дослідження:

-

-

Організація дослідження. Дослідження проводилося у три етапи протягом 1999–2003 рр.

На першому етапі (1999–2000 рр.) головну увагу було зосереджено на вивченні та аналізі філософської, соціологічної, управлінської, психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету та основні завдання дослідження; розроблено програму і методику наукового пошуку, упорядковано понятійний апарат; виокремлено рівні управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ; на базі обраних об’єктів проведено констатуючий експеримент.

На другому етапі (2000–2001рр.) зібрано та систематизовано матеріал щодо наукового обгрунтування моделі підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО та її складових; розроблено й апробовано модель підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти, який є Всеукраїнським науково-методичним центром післядипломної педагогічної освіти, та обласних ІППО.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) здійснено формуючий експеримент та відкоректовано модель підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО; перевірено сформульовані у дослідженні припущення; проведено порівняння даних констатуючого та формуючого експериментів; сформульовано висновки і розроблено методичні рекомендації щодо вдосконалення підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в обласних ІППО на основі розробленої моделі; викладено систематизований та узагальнений дослідницький матеріал безпосередньо у дисертаційній роботі та у наукових публікаціях; оприлюднено основні положення та висновки дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено та теоретично обгрунтовано модель підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО; удосконалено структуру та зміст навчального плану підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ як управлінців-професіоналів системи загальної середньої освіти; подальшого розвитку набули форми, методи та види організації їхньої навчальної діяльності на курсах підвищення кваліфікації в ІППО.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає у розробці поняття “управлінська кваліфікація керівника ЗНЗ”; уточненні понять “підвищення управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ” та “система підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ”; розробці концептуальної, змістової та технологічної складових моделі підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО; виокремленні сучасних принципів і наукових підходів до модернізації системи підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО на основі аналізу якісного стану та виявлених типових недоліків її функціонування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці методичних рекомендацій щодо вдосконалення підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО на основі запропонованої моделі; апробації програми спецкурсу з проблеми дослідження, розробці удосконалених структури і змісту навчального плану підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО та картки діагностичного контролю знань та умінь з теорії і практики управління.

Основна дослідно-експериментальна робота проводилась на базі Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України. В ній брали участь 295 керівників різних типів загальноосвітніх навчальних закладів з усіх адміністративно-територіальних регіонів України. Результати дисертаційного дослідження впроваджено в процес роботи курсів підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України (довідка № 01-14/1010 від 26.09.03р.); Хмельницькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 271 від 09.09.03р.); Кіровоградському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 324 від 11.09.03р.).

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечена методологічною обгрунтованістю його вихідних положень; комплексно-цільовим використанням теоретичних і емпіричних методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; аналізом значної кількості першоджерел і практичного стану системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ; експериментальною перевіркою припущення, узагальнених положень, висновків і рекомендацій; кількісним і якісним аналізом отриманих даних; загальними результатами науково-пошукової роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались на методологічному семінарі АПН України та Інституту вищої освіти АПН України “Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи” (Київ, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління якістю професійної освіти” (Артемівськ, 2001); Всеукраїнському науково-практичному семінарі для керівників закладів післядипломної педагогічної освіти та завідувачів кафедр ЦІППО АПН України (Київ, 2001); Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції “Педагогічні інновації: ідеї, реалії, перспективи” (Київ, 2001); звітній Всеукраїнській науково-практичній конференції “Післядипломна освіта: проблеми розвитку” (Київ, 2001); Першому Міжнародному симпозіумі “Проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти в сучасному суспільстві” (Київ, 2002); подавалися у формі лекцій та семінарів для директорів загальноосвітніх шкіл, на нарадах для ректорів обласних ІППО, на засіданнях кафедри менеджменту освіти ЦІППО АПН України; використовувалися у процесі розробки методичних матеріалів.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 9 публікаціях, у тому числі в 5 статтях у провідних фахових виданнях.

Особистий внесок автора. У статті “Підвищення управлінської кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів в інститутах післядипломної педагогічної освіти”, підготовленій у співавторстві з Л.Даниленко, висвітлено зміст і структуру цільового спецкурсу для керівників ЗНЗ з проблеми дослідження.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (308 найменувань), додатків. Основний текст дисертаційної роботи викладено на 164 сторінках. Робота містить 9 додатків, 17 таблиць, 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено науковий апарат, викладено концептуальні положення науково-педагогічного пошуку, сформульовано наукову новизну, його теоретичну і практичну значущість, охарактеризовано методи й етапи експериментальної роботи та узагальнені результати дослідження.

У першому розділі – “Підвищення кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу як науково-педагогічна проблема” – проведено історико-педагогічний аналіз системи післядипломної педагогічної освіти як організаційної структури для цілеспрямованої підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів ЗНЗ; обгрунтовано теоретичні підходи, розкрито зміст і структуру даного процесу; виявлено динаміку розвитку освітньо-кваліфікаційних вимог до керівника ЗНЗ; розглянуто нормативно-правовий аспект проблеми; охарактеризовано якісний стан підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО; визначено рівні управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ.

У розділі зазначено, що за період формування та розвитку основних структурних ланок системи підвищення кваліфікації керівних кадрів ЗНЗ набуто значний позитивний досвід їхньої діяльності. Особливу роль у розвитку й удосконаленні даної системи відіграв досвід роботи Центрального інституту удосконалення вчителів МО УРСР, нині–Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України. Порівняльні характеристики підтверджено виваженими статистичними даними.

Історичне висвітлення піднятої проблеми міститься в ряді наукових праць та дисертаційних досліджень, матеріали яких використано в процесі опрацювання літературних джерел. Зокрема, виокремлені 70-ті – початок 90-х років ХХ століття, коли, на думку дослідників (Є.Березняка, В.Бондаря, І.Жерносека, С.Крисюка, М.Красовицького, В.Маслова, В.Пуцова) відбулося зближення системи підвищення кваліфікації з системою підготовки педагогічних і керівних кадрів освіти в Україні. Водночас встановлено, що система підвищення кваліфікації розвивалась екстенсивно, головним чином, переважали практичні дії: створювалися нові інститути, факультети підвищення кваліфікації, методичні кабінети, центри тощо, але зміст їхньої навчальної діяльності залишався репродуктивним, вузько професійним, застосовувались одноманітні форми організації навчання слухачів, належним чином не упорядковувалася нормативно-правова основа підвищення кваліфікації. В результаті піднята проблема виявилась актуальною і вимагала проведення подальших науково-теоретичних розробок у галузі післядипломної педагогічної освіти.

У розділі значну увагу приділено виявленню особливостей і тенденцій сучасного етапу розвитку неперервної професійної освіти педагогічних кадрів, серед яких найбільш суттєвими постають глобалізація, інтернаціоналізація, профілізація, спеціалізація, навчання протягом усього життя.

У зв’язку з цим відбувається зміна акцентів щодо оцінювання підходів щодо формування змісту підвищення кваліфікації від так званого “гностичного” (знанієвого) – до діяльнісного (технологічного). Саме з цих позицій підвищення управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ розглянуто нами як процес формування його здатності до професійного зростання та активної управлінської діяльності в умовах реформаційних перетворень.

На основі аналізу педагогічної літератури розкрито основні поняття системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ та виявлено їх взаємозалежність.

У контексті дослідження визначено нормативно-правовий статус післядипломної освіти (завдання, принципи, функції, законодавча база) та удосконалено класифікацію її ознак (за приналежністю, спеціалізацією, статусом, типом ВНЗ, структурою ВНЗ, категорією слухачів); охарактеризовано нормативно-правовий комплекс, що визначає статус сучасного керівника ЗНЗ в системі загальної середньої освіти.

На системній основі актуалізовано базові поняття системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ і зроблено такі узагальнення:

-

-

-

На основі аналізу структури рівнево-ступеневої освіти в Україні систему післядипломної педагогічної освіти розглянуто як ієрархію елементів від нижчого до вищого рівнів функціонування та визначено в ній освітньо-кваліфікаційний рівень управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ. Вагомість даної позиції підтверджується тим, що в сучасних умовах поглиблення профілізації та спеціалізації професійної діяльності керівників ЗНЗ особливо важливою стає необхідність тісного зв’язку базової професійної (педагогічної) освіти, з одного боку, і спеціальної (управлінської) підготовки в системі післядипломної педагогічної освіти, з іншого. Водночас, проведене дослідження підтвердило, що на сьогодні відсутня чітка система науково обгрунтованих вимог до професії керівника ЗНЗ. Разом з тим, сучасними дослідниками (В.Бондар, Г.Дмитренко, Л.Даниленко, О.Зайченко, Г.Єльникова, Л.Калініна, В.Маслов, В.Пікельна, Н.Протасова, В.Пуцов, В.Сластьонін, О.Тонконога) виокремлено основні складові професійної компетентності керівника ЗНЗ, зокрема: професійно-особистісні якості і характеристики керівника; загальні вимоги до професійної підготовки; педагогічна підготовка з відповідної спеціальності; спеціальна управлінська підготовка керівника ЗНЗ.

Аналіз літературних та нормативних джерел дав підставу виділити складові професійної компетентності керівника школи, що визначаються нами як сукупність знань, необхідних для даної педагогічної спеціальності або посади; умінь, необхідних для успішного виконання функціонально-посадових обов’язків; професійних, ділових і особистісно значущих якостей для більш повної реалізації власних здібностей і можливостей під час виконання функціонально-посадових обов’язків; загальної культури, необхідної для формування гуманістичного світогляду, духовно-ціннісних орієнтирів, моральних і етичних принципів особистості; мотивації професійної діяльності.

Основними показниками складових професійної компетентності керівників ЗНЗ визначено:

-

-

-

-

-

Добір інформації про рівень управлінської компетентності керівників ЗНЗ проведено за результатами опрацювання наукової літератури, нормативно-правових документів щодо освіти, вивчення навчально-методичних матеріалів ІППО, проведення бесід, спостережень, анкетування, тестування слухачів курсів підвищення кваліфікації.

Рівні управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ визначено за допомогою середньостатистичної оцінки реалізації її складових у процесі самооцінювання. “Високий” рівень управлінської кваліфікації мають керівники ЗНЗ, середньоарифметична оцінка яких знаходиться в межах від 0,75 до 1,0; “середній” – від 0,5 до 0,75; “низький” – від 0 до 0,5.

Так, 19,3% респондентів оцінили власний рівень управлінської кваліфікації як “високий”; 76,9% – як “середній”; 3,8% – як “низький”.

У ході констатуючого експерименту виявлено також загальну тенденцію до диференційованого добору керівниками шкіл організаційних форм навчального процесу в системі підвищення кваліфікації з перевагою інтегрованих (38,6%) та групових (30,0%). При цьому 89% респондентів підтвердили потребу в систематичному підвищенні рівня управлінської кваліфікації; 23,6% керівників шкіл підтримали пропозицію щодо удосконалення структури і змісту плану підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО.

Виявлене свідчить, що виникло об’єктивне протиріччя між потребою і необхідністю щодо систематичного підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ із урахуванням динаміки освітніх процесів, професійних вимог, рівня кваліфікації та їх чіткої визначеності на законодавчому рівні. Виділені при цьому типові недоліки розглянуто як невикористаний резерв щодо подальшого вдосконалення підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО.

Проведений аналіз доводить, що підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО є структурним елементом рівнево-ступеневої системи освіти України, складовою післядипломної педагогічної освіти, основою неперервної професійної освіти в умовах нормативно-правової регламентації систем загальної середньої та вищої освіти, а також характеризується чіткою впорядкованістю і взаємодією комплексу знань та вмінь, набутих у процесі навчальної і професійної діяльності, і залежить від його професійної компетентності, інтелектуального і культурного потенціалу, зумовлених зростаючими вимогами до керівника ЗНЗ як управлінця-професіонала. За таких підходів виникла потреба в розробленні моделі підвищення рівня управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ в ІППО.

У другому розділі – “Організаційно-методичне забезпечення підвищення рівня управлінської кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу в інституті післядипломної педагогічної освіти” – обгрунтовано модель підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО та виокремлено її основні складові (концептуальна, змістова, технологічна); сформульовано методичні рекомендації щодо вдосконалення підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО на основі розробленої моделі.

Модель розроблено за умови системно-цільового підходу на основі аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених з проблем моделювання педагогічних процесів та об’єктів. Для обгрунтування її змісту конкретизовано поняття “моделювання” і “модель”. Зокрема, моделювання розглянуто як специфічний метод вивчення спеціально організованих об’єктів системи післядипломної педагогічної освіти, а модель – як засіб пізнання, узагальнення та відтворення окремих елементів системи підвищення кваліфікації керівних кадрів ЗНЗ. З огляду на це, підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО представлено в дослідженні у вигляді окремого структурного утворення – моделі, призначенням якої є обгрунтування теоретико-методологічної основи розкриття організаційно-процесуальної структури та змісту підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО, як управлінців-професіоналів на основі емпіричного опису її складових і розробки методичних рекомендацій для обласних ІППО.

Модель підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО враховує сукупність сформованих професійних якостей керівника та його рівень професійної підготовки.

Модель грунтується на таких принципах побудови, як багатовекторність факторів впливу на систему, системно-структурний аналіз і рівневий підхід, послідовність і логічність основних етапів пошуку, конкретність і доцільність обраних методів, цілісність і завершеність процесів.

За системно-комплексного підходу модель є багатокомпонентною, багатоаспектною, має трирівневу будову, яка включає теоретичну, змістову і технологічну складові (рис.1).

Рис. 1. Модель підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ

в інститутах післядипломної педагогічної освіти

Концептуальна складова моделі грунтується на аналізі організаційно-правових основ підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО, професійно-особистісних вимог до керівника ЗНЗ, принципів модернізації підвищення управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ, зокрема, принципів демократизації і соціалізації, обов’язковості і неперервності, профілізації та спеціалізації, фундаменталізації та індивідуалізації, гнучкості та цілісності, різноманітності та доступності, вибірковості й автономності, відкритості й технологічності, гуманізації та гуманітаризації, інноваційності та змінності, проектуванні та модернізації, відповідальності та відповідності. Виділені принципи відображають вимоги до підготовки конкурентоспроможного керівника ЗНЗ, здатного діяти в інноваційному освітньому середовищі.

Змістова складова моделі забезпечується визначенням сукупності управлінських знань й умінь керівника ЗНЗ, структури та змісту навчального плану підвищення кваліфікації керівника ЗНЗ в ІППО, сукупністю його професійно-особистісних якостей.

Диференціація знань й умінь, запропонована вченими, допомогла здійснити їх якісний відбір і групування щодо моделі підвищення управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ, а саме: знання – теоретико-методологічні, науково-методичні, організаційно-технологічні; вміння – діагностично-прогностичні, організаційно-процесуальні, контрольно-коригуючі, які знайшли своє відображення у навчальному плані підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, а також у його модернізованій структурі, яка має три складові: обов’язкову (соціально-гуманітарну), спеціальну (фахову), інтегральну (галузеву). Особливістю модернізованого змісту навчального плану підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО є встановлення максимальної кількості годин, відведеної для засвоєння фахової складової; введення інваріантної частини у фахову складову, виокремлення фахової складової при діагностуванні управлінських знань й умінь керівників ЗНЗ з теорії та практики управління.

Результати загальної оцінки базових наукових дисциплін, які увійшли до інваріантної частини фахової складової навчального плану підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО відображені у гістограмі (рис.2).

Гістограма фіксує переважно високий рівень отриманих знань з таких базових наукових дисциплін, як: теорія і практика управління (91%), психологія (87%), педагогіка (85%), економіка (77%), соціологія (75%), етика (71%) і дещо нижчий рівень знань склали культурологія (69%), філософія (67%), право (64%), фінанси (63% респондентів).

Технологічна складова моделі розкриває удосконалені форми, методи навчання, види організації навчання керівників ЗНЗ в ІППО. Зокрема, виділено найефективніші організаційні форми навчальної діяльності керівників ЗНЗ в ІППО: лекції, семінари, практикуми, тренінги, ділові ігри, “круглі столи”, дискусії, спецкурси, консультації, проектування. Це дало можливість раціонально використати як традиційні, так й інноваційні (активні, інтерактивні) методи навчання і досягти на цій основі максимальної активізації навчально-пізнавальної діяльності слухачів. До основних видів організації навчання керівників ЗНЗ віднесено: самоосвіту, короткострокове навчання, довгострокове періодичне навчання, стажування.

Перевірку моделі здійснено в процесі формуючого експерименту за допомогою введення модернізованої структури і змісту навчального плану підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО; картки діагностичного контролю знань з теорії і практики управління ЗНЗ; спецкурсу “Управлінська кваліфікація керівника ЗНЗ”; статистичної обробки, порівняння та якісної оцінки результатів навчальної діяльності керівників ЗНЗ в експериментальних і контрольних групах; доведення ефективності запропонованої моделі; підготовки методичних рекомендацій. На основі показників “вхідного” та “вихідного” діагностування керівників ЗНЗ з’ясовано, що в експериментальних групах, в яких застосована розроблена модель, приріст знань склав 44,85%, в контрольних – 13,85% (рис. 3), середній приріст знань становить 31%.

На основі проведеного експерименту розроблено методичні рекомендації щодо вдосконалення підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в обласних ІППО, в яких відображена доцільність визначення рівнів управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО та формування різнорівневих навчальних груп, застосування диференційованого підходу до добору змісту фахової складової навчального плану підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, активних форм та методів навчання, різноманітних видів організації навчання, додаткових курсів і спецкурсів за вибором.

На узагальнюючому етапі експерименту запропоновано на перспективу при здійсненні державної атестації керівників ЗНЗ враховувати трирівневу класифікацію управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Аналіз результатів дослідження підтверджує необхідність нового етапу наукового пошуку на рівні розробки цілісної системи підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ. Зокрема, заслуговують на увагу такі питання: диференціація управлінської підготовки керівника ЗНЗ в ІППО; науково-педагогічні основи вдосконалення системи післядипломної педагогічної освіти керівників ЗНЗ; інноваційні форми організації навчального процесу в ІППО; модель професійної підготовки керівника ЗНЗ в ІППО.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Мельник В.К. Підвищення управлінської кваліфікації керівника загальноосвітнього навчального закладу в системі післядипломної педагогічної освіти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2003р.

Дисертаційне дослідження присвячено проблемі підвищення управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ в системі післядипломної педагогічної освіти. Обгрунтовано теоретичні підходи, розкрито зміст і структуру, виокремлено основні компоненти, розроблено принципи модернізації системи підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО. Виявлено динаміку професійно-кваліфікаційних вимог до керівника ЗНЗ, розглянуто нормативно-правовий аспект порушеної проблеми. Охарактеризовано якісний стан підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО, доведено необхідність удосконалення змісту, форм, методів і видів організації навчання керівників ЗНЗ в системі післядипломної освіти. Обгрунтовано модель підвищення управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ, визначено її концептуальну, змістову та технологічну складові; підготовлено комплект організаційно-методичних матеріалів. Розроблено методичні рекомендації щодо вдосконалення підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ в ІППО на основі запропонованої моделі.

Ключові слова: система післядипломної педагогічної освіти; професійна компетентність; управлінська кваліфікація керівника ЗНЗ; підвищення управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ; система підвищення управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ; модель підвищення управлінської кваліфікації керівника ЗНЗ в інституті післядипломної педагогічної освіти.

АННОТАЦИЯ

Мельник В.К. Повышение управленческой квалификации руководителя общеобразовательного учебного заведения в системе последипломного педагогического образования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01. – общая педагогика и история педагогики. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2003 г.

Диссертация посвящена проблеме повышения управленческой квалификации руководителя общеобразовательного учебного заведения в системе последипломного педагогического образования.

Актуальность темы исследования обусловлена формированием приоритетной модели национального образования, повышением профессиональных требований к многоплановой управленческой деятельности данной категории руководящих кадров системы общего среднего образования, возрастанием их конкурентоспособности на рынке педагогического труда как управленцев-профессионалов с учетом изменяющихся социально-экономических условий и образовательно-информационных технологий, совершенствованием содержания и структуры системы повышения квалификации руководителей общеобразовательных учебных заведений (ОУЗ).

На основе изучения широкой базы литературных источников и научно-методических материалов проведен историко-педагогический анализ системы последипломного педагогического образования как организационно-функциональной структуры для подготовки, переподготовки и повышения квалификации руководителей ОУЗ. Обоснованы теоретические положения, общие тенденции и принципы развития системы повышения квалификации, раскрыты содержание и структура данного процесса. Выделены основные компоненты повышения управленческой квалификации руководителей ОУЗ, определена динамика профессионально-квалификационных требований к данной категории руководителей. Охарактеризованы нормативно-правовые документы, которые регулируют деятельность учреждений последипломного педагогического образования и определяют социальный статус современного руководителя школы. Отмечено отсутствие единого структурного представления о профессии руководителя школы в нормативно-правовом пространстве профессионального образования.

Изучение научных источников, организационно-методических и нормативно-правовых материалов позволило уточнить совокупность системообразующих понятий: “управленческая квалификация руководителя ОУЗ”, “повышение управленческой квалификации руководителя ОУЗ”, “система повышения управленческой квалификации руководителей ОУЗ”.

В диссертации осуществлено теоретико-методологическое, научно-методическое и организационно-технологическое обоснование модели повышения управленческой квалификации руководителя ОУЗ в институте последипломного педагогического образования. Модель имеет концептуальную, содержательную и технологическую составляющие. Структурно-системный подход позволил вычленить основные компоненты модели, выделить их элементный состав и определить место в системе повышения квалификации руководителей ОУЗ. Основные компоненты модели представлены как: теоретико-методический, практико-познавательный, организационно-технологический, профессионально-личностный. К основным элементам модели отнесены: совокупное управленческое знание, учебный процесс в институте последипломного педагогического образования, управленческая деятельность руководителя ОУЗ, профессионально-личностные качества руководителя ОУЗ. Технологическую основу модели составляет научно-методические материалы, разработанный в процессе экспериментально-исследовательской работы.

В результате рассмотрено внутреннее соотношение, иерархичность и единство составляющих модели. В совокупности они отразили сложность и многогранность процесса повышения управленческой квалификации руководителя ОУЗ. В процессе моделирования доказано, что уровень управленческой квалификации, достигнутый руководителем учебного заведения в курсовой период его учебной деятельности, базируется на совокупности знаний, умений и навыков, которые были структурированы на основе модели профессиональной компетентности руководителя школы как: знания – теоретико-методологические, научно-методические, организационно-технологические; умения и навыки – диагностико-прогностические, организационно-процессуальные, контрольно-корректикующие.

Выполненная работа имеет теоретико-прикладной характер, содержит теоретические выводы и конкретные рекомендации по усовершенствованию повышения управленческой квалификации руководителей ОУЗ. Результаты исследования раскрывают перспективы для дальнейшей разработки теоретических и практических вопросов поднятой проблемы.

Ключевые слова: система последипломного педагогического образования; профессиональная компетентность; управленческая квалификация руководителя ОУЗ; повышение управленческой квалификации руководителя ОУЗ; система повышения управленческой квалификации руководителей ОУЗ; модель повышения управленческой квалификации руководителя ОУЗ в институте последипломного педагогического образования.

ANNOTATION

Melnik V.K. Increase of administrative qualification of the leader of a general educational institution in system of Post-Graduate pedagogical education. – Manuscript.

The dissertation on competition of the candidate of pedagogical sciences on a specialty 13.00.01 – general pedagogic and history of pedagogic. – The Central Institute of Post-Graduate Pedagogical Education of the APS of Ukraine, Kiev, 2003.

The dissertation is devoted to the problem of increase of administrative qualification of the leader of a general educational institution in system of post-graduate pedagogical institution. The theoretical approaches are reasonable, are opened the contents and structure, the basic components are allocated and on this basis the principles of modernization of system of improvement of professional skill of the leader of general secondary educational institutions are developed. Dynamics of the vocational requirements to the leader of general secondary educational institutions is revealed, we shall