Міністерство освіти і науки України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НЕЧАЄВ ВІКТОР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 338.23+338.242

ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ І МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРА ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.02.03. – Організація управління, планування і
регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ-2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат технічних наук

(економіка промисловості)

Гришкін Вадим Олегович, Дніпропетров-ський національний університет, доцент кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Биков Георгій Михайлович, Український державний хіміко-технологічний університет Міністерства освіти і науки України, (м. Дніпро-петровськ), професор кафедри політекономії

кандидат економічних наук, доцент

Подсолонко Олена Адольфівна, Тав-
рійський національний університет ім. В.І. Вер-надського (м. Сімферополь), доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Провідна установа: Східноукраїнський національний університет ім. В.І.Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), кафедра менеджменту

Захист відбудеться “_10_” червня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.03 при Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий “__7_” травня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 08.051.03

доктор економічних наук, професор А.К.Василевський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА дисертаційної РОБОТИ

Актуальність теми. З проголошенням незалежності Україна не тільки задекларувала перехід на якісно новий рівень реалізації концепції соціальної держави, а й здійснила в руслі ринкової трансформації докорінні перетворення в формах організації виробництва, як основи активізації продуктивної діяльності й забезпечення тим самим добробуту населення та надання соціальним процесам постійної динаміки. Державна власність перестала бути абсолютно домінуючою формою власності. З 889330 діючих на початок 2002 р. об’єктів ЄДРПОУ тільки 4,9% відносилося до державної форми власності, 7,4% – до комунальної, 29% – до приватної і 57,2% - до колективної.

У конгломераті організаційно-виробничих структур форми власності, яка сягнула найбільшого застосування, вагомого значення набули елементи економічної структури, котрі в розвинених країнах світу почали виникати ще в тридцяті роки XVIII століття, а масове розповсюдження отримали в останній третині XIX століття. Мається на увазі корпоративне підприємництво, потенціал якого полягає в можливостях усуспільнення капіталу, інтеграції економічного життя зі збереженням відносної приватної господарської автономії для достатньо широкого кола економічних суб’єктів.

Проте очікування виключно позитивних наслідків від відчуження засобів виробництва у власність окремих фізичних і юридичних осіб не справдалися. На значній кількості підприємств, окреслених корпоративною формою господарювання, зміна власності не тільки не вирішила, а навіть поглибила існуючі проблеми. В силу цього можна стверджувати, що недержавний сектор економіки зі специфічним відокремленням правочинностей щодо володіння та управління виробничими ресурсами поки що не набуває за мірками розвинених країн здатності до вирішального впливу на економічну систему. Тільки в період 2000-2001 рр. у виробництві господарських товариств пройшло скорочення арени праці для 227 тис. робітників, а витрати на одиницю виробленої продукції за станом на кінець 2001 р. склали 95,5 коп./грн., що на 6,5% вище від приватного сектору і на 2,9% - від державного.

Відсутність очевидних і вагомих для практики результатів від введення в дію на національних теренах корпоратизованих виробничих структур виступає свідченням недостатньо обґрунтованої стратегії і тактики їх формування. Склалася і набуває розповсюдження думка про неврахування вітчизняними реформаторами світового досвіду роздержавлення економіки і створення корпорацій.

За останні 100 років накопичено багатий і надзвичайно цінний досвід дослідження корпоративного управління та корпоративного менеджменту як центральних проблем корпоративного підприємництва. Особливу цінність мають праці таких відомих представників американських шкіл корпоративного менеджменту, як Д. Грейсон, П. Друкер, Г. Кунц, Е. Мейо, М. Мескон, С. О`Донелл, Т. Пітерс, Г. Саймон, Д. Сінк, Ф. Тейлор, Р. Уотермен та інші. Відомі науковій громадськості й дослідження у цій сфері таких українських фахівців, як
Ю. Архангельський, В. Геєць, А. Гальчинський, В. Голіков, В. Гош,
Г. Козаченко, Є. Мендрул, С. Мочерний, П. Несенко, М. Павли-шенко, О. Пасхавер, Ю. Пахомов, С. Пішпек, Г. Рибалкін, Є. Суіменко, М. Чечетов та інші. Але практика реформування значно випереджає наукове осмислення трансформаційних процесів, що негативно впливає на їх соціально-економічну ефективність. Дуже спрощені, а в значній мірі й ілюзорні уяви про механізм формування та функціонування корпоративного підприємництва в країнах із перехідною економікою були однією з головних причин невтішних результатів реформування великих підприємств. Тому не викликає сумніву необхідність активізувати дослідження цього нагального і в той же час дуже складного аспекту реформування постсоціалістичної економіки. Актуальність і важливість виокремлених проблем у теоретичному і практичному плані визначили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в руслі програм Національного банку України, що проводилися по лінії USADI з охопленням таких напрямків, як “Розвиток інфраструктури України: банківський нагляд”, “Реструктуризація українських підприємств” та ін. Окрім цього вона тісно пов’язана з науково-дослідною роботою, що проводилася в Дніпропетровському національному університеті на кафедрі міжнародних економічних відносин і бізнесу за держбюджетними темами “Методологічне обґрунтування стійкого розвитку Придніпров`я в умовах соціально-економічної кризи” (№ 117-95, номер державної реєстрації 0195V023123) та “Актуальні проблеми адаптації промислового сектора економіки України до ринкових перетворень” (№ 05-191-00).

Мета і завдання дослідження. З огляду на науково-практичну актуальність теми і спираючись на результати дослідження окремих її аспектів в економічній літературі, метою дисертаційної роботи є оцінка і теоретичне осмислення специфічних процесів формування і функціонування підприємств корпоративного сектора в нестабільному ринковому середовищі та розробка на їх основі науково-методичних положень і практичних рекомендацій з обґрунтування механізму забезпечення динамічного розвитку цих нових для країни організаційно-виробничих структур у перспективі з урахуванням реалій вітчизняної економіки.

Цільова спрямованість дисертації обумовила необхідність постановки і вирішення таких завдань:

- визначення сутності виробничо-економічних формувань з колективно-приватною або корпоративною формою власності, що поступово насичують господарський комплекс країни;

- обґрунтування економічної природи корпоратизації, яка до останнього часу не має єдиного тлумачення і використовує термінологію в законодавчій і практичній діяльності в різнопланових аспектах;

- визначення змісту, місця та складових корпоративного сектора економіки, взагалі, та промисловості, зокрема, розроблення методології і встановлення на її основі ємності корпоративного сектора промисловості України;

- віднайдення способів і здійснення оцінки стану сектора корпорацій промисловості в галузевому і регіональному аспектах та визначення чинників, які на даному етапі ринкової трансформації гальмують зростання ефективності результатів господарювання;

- визначення основ функціонування корпоратизованих підприємств та обґрунтування концепції механізму забезпечення сталого розвитку асоційованих форм господарювання;

- обґрунтування й запровадження організаційно-економічних заходів з підвищення ефективності управлінських рішень і якості менеджменту на підприємствах.

Предметом дослідження виступає процес формування і функціонування ринково-орієнтованих виробничо-економічних угруповань, адаптованих до тенденцій усуспільнення і соціалізації.

Об’єктом дослідження є корпоративний сектор промисловості, який об’єднує економічно відокремлених від власника суб’єктів господарювання.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основи дисертаційної роботи склали праці класиків економічної теорії, вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів з проблем корпоратизації та корпоративного управління, виробничого і фінансового менеджменту, економічного аналізу. Інформаційною базою дисертації стали законодавчі акти України, методичні та інструктивні матеріали міністерств і відомств, дані Держкомстату України, Національного банку України, матеріали первинної звітності промислових підприємств металургійної промисловості.

У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження процесів і явищ в їх взаємозв’язку і взаєморозвитку. Зокрема, при визначенні природи корпоратизації і обґрунтуванні концепції сталого розвитку підприємств корпоративного сектора промисловості використано методи наукового відбору, системного аналізу суспільних явищ та їх синтезу, економічного моделювання на основі логічних побудов. При оцінці стану та дослідженні тенденцій розвитку корпоратизованих підприємств віднайшли застосування методи порівняльного аналізу, угруповань, вибіркових обстежень, статистичного й ситуаційного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні процесу корпоратизації і новому вирішенні проблеми створення цілісного організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку корпоративного підприємництва, що в сукупності є суттєвим для поглиблення теоретичних і науково-методологічних основ реформування власності, адаптації та ефективного використання роздержавлених майнових комплексів з високим виробничим потенціалом.

Найбільш вагомі результати, які було досягнуто і які складають наукову новизну роботи, полягають у наступному:

- уточнено дефініції економічних понять, які широко використовуються в економіці перехідного періоду, але не мають єдиного тлумачення, відповідного їх економічній природі (корпоратизація, корпорація, корпоративний сектор, сталість фінансового забезпечення розвитку і т.ін.);

- визначено реальні масштаби корпоративного сектора промисловості, який об’єднує економічно відокремлених від власника суб’єктів господарювання, створених на основі відчуження державної власності;

- оцінено стан і стійкість сектора промислових корпорацій у статичному і динамічному аспектах на основі регіонального і галузевого структурних зрізів;

- обґрунтовано чинники, які гальмують рух корпоратизованих підприємств до системи координат соціально спрямованої ринкової економіки;

- розроблено концепцію сталого розвитку національних корпорацій, яка має витіснити неефективно діючий механізм підтримання їх функціонування та задіяти в повній мірі потенціал самофінансування;

- розроблено методику комплексного оцінювання динаміки фінансового стану корпоратизованих підприємств і зміни їх можливостей у створенні стабільних і надійних джерел забезпечення розвитку;

- розроблено порядок та відповідні йому інституційні засоби та режими підготовки кадрового резерву менеджерів, здатних забезпечити підвищення культури і ефективності менеджменту на корпоратизованих підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки даного дослідження були задіяні і можуть бути використані у подальшому в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади при обґрунтуванні заходів корпоратизації найбільш великих і інвестиційно-привабливих підприємств та вторинної корпоратизації діючих корпорацій.

Матеріали дослідження можуть представляти практичний інтерес для господарюючих об’єктів корпоративного сектора промисловості, які прагнуть віднайти сталі джерела фінансування власних потреб розвитку в сучасному нестабільному ринковому середовищі. Крім того, матеріали роботи мають віднайти чільне місце в навчальному процесі вузів різного рівня акредитації при викладанні курсів, спецкурсів та підготовці навчально-методичної літератури з питань фінансів підприємств, економічного аналізу фінансово-господарської діяльності, менеджменту.

Результати наукового дослідження, викладеного в дисертації, були використані в розробці стратегії та перспективних заходів з підвищення ефективності корпоративного управління та менеджменту на ряді великих гірничо-металургійних корпорацій України, з якими налагоджено партнерське співробітництво Криворізької філії ПриватБанку. Це відкриті акціонерні товариства “Криворізький південний гірничо-збагачувальний комбінат” та “Суха Балка” (акти про впровадження науково-методичних розробок № /289 від 10.01.03 та № 63 від 13.01.03). Науково-методичні розробки автора використовуються в навчальному процесі Криворізького технічного університету та Криворізького підрозділу Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Фінанси підприємств”, “Економічна теорія”, “Економічний аналіз”, “Менеджмент організацій”, “Фінансовий менеджмент” (довідки про впровадження науково-методичних розробок № /11-26 від 09.01.03, № 03-2 від 14.01.03 2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні висновки та рекомендації дисертаційної роботи відтворюють узагальнення результатів дослідження реальних трансформаційних процесів, що проводилися автором протягом досить тривалого періоду і спираються на його практичний досвід з проведення корпоратизації, розробки та реалізації заходів, спрямованих на адаптацію соціально-кадрової, економічної та фінансової політики великих підприємств до нових соціально-економічних умов за багато років управлінської діяльності на посадах керівника кадрових, економічних, фінансового підрозділів, заступника генерального директора з економіки комбінату “Криворіжсталь” та директора Криворізької філії ПриватБанку. В ході роботи над дисертацією здобувачем виконувались як індивідуальні розробки, так і в складі авторських колективів. Обґрунтування системи опорних категорій та теоретико-логічних моделей взаємозв’язків, які визначають сутність та впливають на ефективність корпоративного підприємництва, аналіз процесів формування та чинників, які впливають на ефективність українського корпоративного підприємництва, висновки та пропозиції, які містить дисертаційне дослідження, одержані автором самостійно. Колективний доробок стосується накопичення первинної статистичної та соціодіагностичної інформації, яке здійснювалося працівниками органів Держкомстату, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, фінансово-економічних та соціально-кадрових служб промислових корпорацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи апробовано автором на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми діагностики і прогнозування соціально-економічних ситуацій”, котра проходила у м. Кривому Розі (4-5 грудня 1993 р.), на другій Міжнародній конференції “Проблеми іміджології-2” у мм. Києві – Кривому Розі (27 лютого 2001 р.), на третій Міжнародній конференції “Проблеми іміджології” у мм. Києві – Кривому Розі (28 лютого 2002 р.), на третій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” у м. Дніпропетровську (7-8 листопада 2002 р.), на науково-технічній конференції “Проблеми розвитку Криворізького залізорудного басейну” у м. Кривому Розі (20 листопада 2002 р.), на техніко-економічних нарадах Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату “Криворіжсталь”, ВАТ “Криворізький південний гірничо-збагачувальний комбінат” та “Суха Балка”.

Публікації. Основні ідеї, положення та результати дослідження висвітлені у 14 опублікованих роботах, в тому числі 9 робіт - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 7 друк.арк., з них фахових – 5,5 друк.арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків загальним обсягом 225 сторінок (у тому числі 22 таблиці, 14 рисунків), списку використаної літератури із 268 найменувань і 11 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, мету та завдання дослідження, окреслено предмет та об’єкт дослідження, визначено положення наукової новизни та практичне значення.

У першому розділі “Корпоративне підприємництво в контексті розбудови соціальної держави” розглянуто сутність та необхідність зміни форми виокремлення суб’єктів господарського комплексу на основі колективно-приватної власності, проаналізовано теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів до визначення економічної природи та змісту понять “корпоратизація”, “корпоративний сектор промисловості”, “корпорація” і запропоновано власну концепцію їх тлумачення.

Діалектика цивілізаційного поступу свідчить, що визначальним фактором, домінантою світової цивілізації є спосіб виробництва матеріальних благ. Більше того, єдино спроможним щодо забезпечення збалансованості економіки і виходу на конкурентоспроможний технологічний рівень ресурсозатрат визнаються великі виробничі та промислово-фінансові структури. Проте не розмір в кінцевому підсумку визначає результати господарювання, а способи поєднання засобів виробництва з робочою силою в рамках виробничо-економічних формувань. Робітник у розвинених країнах у другій половині ХХ ст. змінив свій економічний статус у виробництві і трансформувався з об’єкта економіки в суб’єкт, поєднавши в собі обидві складові одночасно.

Але автор не обмежився цією констатацією і в пошуку відповіді на протилежність наслідків усуспільнення промислового сектора у двох принципово різних економічних системах виходить в поле відносин власності.

Форма власності є життєвою в рамках її продуктивного використання, тобто міри задіяння на досягнення мети, зосередження засобів виробництва в конкретній виробничій ланці. Коли доля чинників, що обумовлюють ефективність виробничого використання засобів виробництва понижується, виникає необхідність в пошуку нових форм господарювання або зміні моделі управління факторами виробництва.

За логікою розвитку власності в економічному ракурсі, в роботі відтворено механізм приходу зарубіжних країн до такої форми продуктивного функціонування капіталу, яка виключає пряме управління групи власників. Зміна форми і ролі ланки управління в системі економічних відносин віднайшла відтворення в зміні поняття і форми господарської одиниці. Домінуючого характеру набула колективно-приватна або корпоративна форма власності.

Автором доведено, що для України, зважаючи на масштаби усуспільнення промислового сектора економіки, набуття мотиваційних витоків до економічного зростання було і залишається можливим на фундаменті корпоратизації.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що в підходах визначення поняття й змісту корпоратизації та наслідків її здіснення у вигляді сектора корпорацій є розходження, і часом суттєві.

Відповідно до запропонованого уточнення корпоратизацію слід розглядати в якості процесу відчуження майна держави в межах окремого державного підприємства (об’єднання) через передачу прав розпорядження економічно незалежному суб’єкту, створеному державою на базі цього ж майнового комплексу, з метою надання йому в майбутньому прийнятної для приватизації інвестиційної привабливості. Сфера, яка об’єднує економічно відокремлених від власника суб’єктів господарювання, що створювалися на основі відчуження державної власності, і може бути кваліфікована як корпоративний сектор економіки. Масштаби та плідність корпоратизації промисловості, тобто розширення меж корпоративного сектора, виступають індикатором просування по шляху реформ у руслі процесів соціалізації.

У другому розділі “Оцінка процесів корпоратизації і корпоративного сектора в промисловості України” досліджено стан корпоративного сектора промисловості в розрізі галузей і регіонів, оцінено його стійкість і результати використання виробничих ресурсів та визначено чинники, що впливають на означені характеристики.

За результатами проведеного наукового дослідження встановлено, що перехід від практично повністю одержавленої економіки до структурованої за власністю приніс з собою як здобутки, так і втрати. Форми здійснення приватизації за одержаними економічними та соціальними результатами схилили автора до висновку про вибір для практичного застосування тих з них, які забезпечили лише швидкий і відносно дешевий перерозподіл державного майна. Способи приватизації, які потенційно спрямовані уже на передприватизаційному етапі на формування сприятливих умов і можливостей післяприватизаційного використання відчуженого від держави майна, залишилися за межами процесу роздержавлення. Підставою до таких думок стало домінування у приватизаційних процесах ранніх стадій тенденцій швидкого оволодіння власністю у галузях, майнові об’єкти яких були незначними за вартістю.

Питома вага способу акціонування державної власності коливалася по галузях економіки від 1,0 до 85,4%. Якщо у галузях побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування, житлово-комунального господарства домінував спосіб викупу об’єктів приватизації, то в будівництві, науці і науковому обслуговуванні, промисловості, матеріально-технічному постачанні і збуті, транспорті і зв’язку та заготівлі – продаж акцій ВАТ.

У ході акціонування державних підприємств шляхом продажу акцій ВАТ утворився конгломерат підприємств, який дослідники приватизації пов’язують із корпоративним сектором держави. В дисертаційній роботі приведено обґрунтовані заперечення щодо поверхневого розуміння пооб’єктного насичення корпоративного сектора економіки. На національних теренах в часі поєдналися два протилежних за змістом процеси. Один - в руслі трансформаційних перетворень власності, а другий - за класичною схемою на основі власного або поєднаного капіталу. До того ж формування акціонерних товариств як за ініціативним, так і за примусовим сценарієм, проходило, в свою чергу, теж за двома достатньо жорсткими моделями, що орієнтувалися на створення акціонерних товариств відкритого та закритого типу. В загальній кількості створених в процесі корпоратизації ВАТ більш ніж 21% сформовані на базі підприємств групи “А”. Суб’єктами корпоративного сектора економіки, за логікою автора, є не всі ВАТ. В дослідженні доведено, що корпоративний сектор національної економіки в істинному розумінні відокремлення власності складають АТ, створені в процесі корпоратизації за вирахуванням ВАТ, сформованих на основі майнових комплексів групи “А”.

За проведеними здобувачем розрахунками, корпоративний сектор України за станом на початок 2001 року коливається в межах 4-5% у складі недержавних формувань, що підпадають під визначення “товариство”. Суспільство має справу з наслідками формальної зміни організаційно-правової форми, нехай і в різних її проявах. Після першого кроку, результатом якого було створення закритих і відкритих АТ, не спостерігалося наступного кроку, тобто перетворення ЗАТ у ВАТ, а у відкритих – через продаж акцій до зміни власника чи власників. Внаслідок невибагливості до вектора реформування власності держави більшість підприємств, не дивлячись на зміну форми господарювання і вторгнення у відносини власності, залишилися на стадії корпоратизації.

Набула принципово нового характеру і структура власності, що внутрішньо змінило природу управління корпоратизованими під-приємствами. Біля 55% корпоративної власності належить інсайдерам, що зумовлює зберігання керівниками підприємств ідеології управління, яка не виправдала себе за часів командної економіки.

Структура власності, що утворилася в економіці України в результаті роздержавлення майна, особливо середніх та великих підприємств, не може бути сформована в руслі вимог корпоративного управління. Приватна, подрібнена та розчленована власність не може бути ефективною.

Майже 42% створених за роки реформування АТ функціонувало у промисловості. В період з 1995 по 2000 р. АТ за кількістю зросли майже в 1,74 раза. За розрахунками автора, місцем концентрації корпоративних форм господарювання у промисловості стали в розрізі галузей: машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів, харчова та легка промисловість, а по регіонах: Донецька, Луганська, Харківська та Дніпропетровська області. Кількісний стан корпоративного сектора визначених галузей і регіонів кваліфіковано зростаючою функцією часу. Тобто, що довший термін формування і функціонування, тим більші зміни. Визначення сталості галузево-регіонального сектора корпорацій здійснено на підставі середньоквадратичного відхилення від середньої кількості підприємств акціонерного типу або співвідношення стандартного відхилення від середньої кількості підприємств.

Коло чинників, що реально впливають на стійкість корпоративного сектора, досить велике. Тому в дослідженні автор обмежився лише тими, якими можуть маніпулювати самі підприємства. Було сформовано дев’ять комплексних груп, до яких увійшли: сталість і спрямованість законодавчої бази (х1), можливості виходу на зовнішній ринок (х2), формування ефективно діючого суб’єкта економіки (х3), зміна технологічного рівня виробництва (х4), дорозподіл і перерозподіл власності (х5), можливості отримання пільг в оподаткуванні (х6), ступінь забезпеченості сировиною (х7), короткотермінові інтереси (х8), розширення арени і належна оплата праці (х9). За змістом виокремлені чинники характеризують у певному сполученні спрямованість на поточні завдання (х5, х6, х7, х8, х9) і перспективні (х1, х2, х3, х4). Для відтворення реально сповідуваного суб’єктами економіки бачення і відповідно напрямку руху в здійсненні корпоратизації дисертантом було проведено анонімне анкетування керівників корпоратизованих підприємств різних галузей Дніпропетровської області. При цьому, коло опитуваних було таким, що дозволяло сформувати дві їх групи, що відповідали структурі АТ за кількістю (1) і обсягами випуску продукції (2).

Упорядкована за критеріями частот варіантів і міри збігу думок сукупність має вигляд:

(1) {х5, х6, х8, х7}, {х2, х9, х4, х1, х3}

(2) {х8, х7, х5, х6}, {х2, х1, х4, х9, х3}

Отримані результати дозволили сформулювати положення про орієнтацію корпоративного сектора виключно на найближчі цілі і завдання. В наборі цілей і прагнень, які склалися в промисловості на початок 2001 р., невпинно звужувалася матеріально-технічна і соціальна база для нормального функціонування суб’єктів.

Дослідження підтверджують факт стагнації корпоратизованих підприємств уже на ранніх стадіях реформування власності. Якщо підходи до корпоратизації в її первинній фазі можна і не змінювати, то все, що слідує потому, має бути протилежним. Реалізація прав на отримання власності повинна бути підпорядкована реалізації відповідальності за отриману власність.

У третьому розділі “Перспективні напрямки підвищення ефективності корпоративного підприємництва” визначено основні складові організаційно-економічного механізму забезпечення сталого роз-витку суб’єктів корпоратизованого сектора промисловості, обґрунтовано їх взаємодію і взаємообумовленість, виділено систему показників оцінки ефективності ресурсовикористання і на її підставі розроблено методику оцінки динаміки виробничо-господарської діяльності та обґрунтовано заходи, які необхідно провести на загальнодержавному рівні, по створенню системи підготовки резерву кадрів менеджерів та підвищенню ефективності корпоративного менеджменту.

Свої конструктивні пропозиції дисертант пропонує, виходячи з тези необхідності виходу з кола суто функціонування корпорацій і переходу на шлях набуття ними якостей, які б зміцнювали стабільність і гармонійність, посилювали мотивацію діяльності.

Враховуючи об’єктивні та суб’єктивні труднощі, з якими пов’язуються негаразди і прогалини щодо функціонування фондового ринку та обмеження можливостей банківської системи, в дослідженні обґрунтовується концепція організаційно-економічного механізму, здатного у повній мірі задіяти потенціал самофінансування поточних потреб і перспектив розвитку та компенсувати неспроможність певних складових зовнішніх джерел фінансування. Задіяння потенціалу самофінансування пов’язується з організаційною і фінансовою реструктуризацією. Послідовність задіяння цих гілок самофінансування через певні їх елементи, на погляд автора, може мати безліч варіантів.

Від того, якому співвідношенню підпорядковані структурні складові самофінансування, фондового ринку та фінансово-кредитної системи, залежить потенціал організаційно-економічного механізму і його спрямованість на потреби функціонування або розвитку корпоративного підприємництва. У кожного окремого об’єкта корпоративного сектора економіки у певні проміжки часу економічно і фінансово дієвими є свої специфічні компоновки елементів механізму забезпечення ресурсо-фінансових потреб, свій ланцюг їх задіяння, які диктуються його видом і місією. В силу цього вони мають у своєму розпорядженні різні обсяги резервів виробництва, що вимагає системи діагностики фінансово-господарської діяльності. Але сам вимір фінансово-господарського стану не дозволяє встановити динаміку ресурсовикористання і фінансового потенціалу.

Здобувачем запропоновано встановлювати тенденцію розвитку об’єкта господарювання шляхом аналізу показників за деякий період часу або на підставі порівняння з їх нормативними значеннями. По показниках, за якими відсутні індикатори, обґрунтована можливість визначення оптимально можливого рівня для конкретних проміжків часу. В цілому методика оцінки руху корпорації до створення стабільних і надійних джерел фінансування розвитку базується на комплексі з 51 показника і алгоритмі рейтингового оцінювання узагальнюючого показника за формулою

де Rj – рейтинг результату господарювання за j-ю групою показників;

де xi j = - стандартизований і-й показник із їх j-ї групи,

xij, xij - фактичне і нормативне значення і-го показника із j-ї їх групи.

Динаміка зміни рейтингу R рахується за позитивну в разі виконання умови

У процесі відпрацювання методичних положень на практиці доведено їх можливості у системній і оперативній оцінці ефективності менеджменту корпорацій.

Суто методичну новацію доповнено конструктивними заходами щодо підготовки кадрового резерву сучасних менеджерів. На думку автора, потрібні національна і регіональна комплексні програми формування, розвитку та ефективного використання організаційно-управлінського персоналу.

Управління не уподібнюється технологічному процесу і здій-снюється за специфічними правилами, які повинен відкрити менеджер. Керівник не може обмежитися створеними на певну дату стандартами. Він повинен самостійно прокладати індивідуальний шлях, орієнтуючись на рельєф конкретних ситуацій на підприємстві і в оточуючому середовищі. Оскільки механізм оволодіння навичками аналізу і продукування рішень виходить за межі знань, які надаються у вузах, дисертант пропонує створити багаторівневу структуру підготовки кадрового резерву менеджерів за рівнями управління.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального питання перехідної економіки з підвищення ефективності функціонування та забезпечення стабільного розвитку корпоративного сектора економіки. Основ-ні висновки та результати, які виникли з наукового дослідження, зводяться до наступного:

1. Історія розвитку не дає підстав для сумнівів щодо ствердження про великі інтегровані виробничі та промислово-фінансові структури як єдино спроможні рішучим чином впливати на соціальну й економічну динаміку національних економік. У конгломераті інтегрованих виробничо-економічних формувань, адаптованих до тенденцій усуспільнення і соціалізації, домінуючого характеру набула колективно-приватна або корпоративна форма власності.

2. Економічна природа корпорації полягає у відокремленні власності через делегування прав розпорядження нею. Результатом корпоратизації є створення повноцінних суб’єктів ринку. Саме корпоратизація в умовах значного зносу виробничого капіталу і застосування відсталих технологій здатна задіяти господарську мотивацію та стати дієвою формою залучення інвестицій.

3. На етапах первинної корпоратизації, тобто при перетворенні діючих державних підприємств у відкриті акціонерні компанії без зміни власника і в подальшому на більш вищому етапі корпоратизації шляхом продажу акцій створених державних корпорацій національне законодавство передбачило застосування способу акціонування. В ході акціонування державних підприємств та продажу акцій ВАТ утворився конгломерат підприємств, який і пов’язується з корпоративним сектором держави.

4. У процесі корпоратизації набула принципово нового характеру налаштованість корпоратизованого сектора на активізацію діяльності. Інсайдерська спрямованість корпоративної власності зумовлює зберігання керівниками підприємств ідеології внутрішньогосподарського управління, що не виправдала себе в минулі роки. Власність аутсайдерів розпорошена та деперсоніфікована і не є потенційно здатною до тиску на керівництво корпоратизованих підприємств. В силу того, що структура власності і власни-ків формується і змінюється без внутрішнього і зовнішнього узгодження, корпоративний сектор набув нестійкого характеру.

5. Місцем концентрації корпоративних форм господарювання у промисловості стали машинобудування та металообробка, промисловість будівельних матеріалів, харчова та легка промисловість. У відповідності до приуроченості промислових об’єктів до певних джерел сировини, палива, енергії, місць концентрації трудових ресурсів і споживання готової продукції такі області, як Донецька, Луганська, Харківська і Дніпропетровська, мали найбільш потужний сектор корпоративних підприємств.

6. Зміни, які супроводжують корпоратизовані підприємства, безпосередньо у галузях традиційного домінування у промисловості та по регіонах, не постають завершеними і чітко спрямованими. Локалізовані галузями і регіонами корпорації не є стійкими, як внутрішньо, так і на ринку взаємовідносин з іншими суб’єктами. Судячи з мінливості корпоративного сектора в промисловості України, ще не здійснена первісна фаза – фаза приходу до більш-менш прийнятного його обсягу.

7. Векторові руху корпоративного сектора до системи координат соціально спрямованої ринкової економіки протидіють чинники, пов’язані з його орієнтацією на короткотермінові цілі. Суб’єктами корпоративного господарювання в якості мети вбачається дорозподіл і перерозподіл власності, можливість отримання пільг в оподаткуванні, забезпеченість сировиною та інші досить наближені цілі.

8. За результатами дослідження автор дійшов висновку, що тенденцію розвитку корпоратизованого об’єкта господарювання дозволяє ґрунтовно оцінювати методика аналізу на основі 7 груп показників, що відтворюють основні напрямки діяльності і ресурсовикористання підприємства. У зв’язку з різновекторністю критерію позитивності зміни показників обґрунтовано вихід по групах і системі в цілому на один синтезований, інтегральний критерій. Інструментарій порівняння забезпечується частково нормативними індикаторами масового використання, а в іншій частині - можливостями визначення оптимально можливого для конкретного періоду часу рівнів показників. Оціночним показником тенденції руху корпорації до створення стабільних і надійних джерел фінансування розвитку є рейтинг стану на конкретну дату.

9. Ефективність реформування за результатами роботи повинна оцінюватися динамікою реальних змін у культурі й ефективності управління підприємствами. З метою упорядочення процесу професійного становлення менеджерів у дослідженні запропонована специфічна структура підготовки кадрового резерву менеджерів, що володіють основами теорії та передовим досвідом управління промисловими організаціями.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Публікації у фахових виданнях

1. Нечаев В.А. Основные направления повышения эффективности корпоративного менеджмента // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 27. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С. 46-58.

2. Нечаев В.А. Роль финансовых институтов в системе корпоративного предпринимательства // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 28. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С. 12-26.

3. Нечаєв В.О. Перспективні напрямки реструктуризації постсоціалістичних корпорацій // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2002. - №1. – С. 16-18.

4. Нечаєв В.О. Корпоративний сектор економіки: зміст, контури, ємність і поточний стан. // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 163. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 143-152.

5. Нечаєв В.О. Концептуальні засади корпоратизації промислового сектора національної економіки. // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 155. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 79-89.

6. Нечаєв В.О. Формування кадрового резерву корпоративного менеджменту. // Продуктивність. Науково-практичний журнал. – 2002. - №3. – С. 13-16.

7. Нечаєв В.О. Формы и методы “дебюрократизации” современного корпоративного менеджмента. // Менеджер: Вісник Донецької державної академії управління. – 2002. – 6(22). – С. 44-52.

8. Нечаєв В.О. Методичні основи забезпечення сталого функціонування і розвитку підприємств корпоративного сектора економіки. // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 169. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 274-282.

9. Нечаєв В.О. Гарантування корпоративних прав і соціальної відповідальності корпоративного підприємництва. // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі: Економічні науки. – 2002. – 4(16). – С. 103-108.

Додаткові публікації

10. Нечаев В.А. Проблемы реформирования металлургии Кривбасса. // Диагностика и прогнозирование социально-экономических процессов: Материалы международной конференции. Киев: Украинская академия наук национального прогресса, 1993. – С. 34-43.

11. Нечаев В.А., Чухарев С.М. Мероприятия PR-инструмент формирования имиджа банка. // Проблемы имиджелогии: Материалы II международной конференции. – К.: Из-дво Европейского университета финансов, информационных систем, менеджмента и бизнеса, 2001. – С. 128-139.

12. Нечаев В.А., Чухарев С.М. Корпоративный имидж – важная составляющая успеха банка. // Проблеми іміджології: Матеріали ІІІ міжнародної конференції. Том 3. – К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2002. – С. 80-88.

13. Нечаєв В.О. Ефективність участі держави у корпоративній власності як чинник збільшення доходів бюджету. // Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку району: Матеріали третьої Всеукраїнської науково-практичної конференції. Т. 2. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 33-35.

14. Нечаєв В.О. Деякі аспекти створення ефективного корпоратив-ного сектора в промисловості. // Проблемы развития Криворожского железорудного бассейна: Тезисы докладов научно-технической конференции. – Кривой Рог: Криворожский технический университет, 2002. – С. 198.

АНОТАЦІЯ

Нечаєв В.О. Оцінка формування і механізм забезпечення ефективного функціонування та розвитку корпоративного сектора промисловості. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних і науково-методичних основ створення цілісного механізму забезпечення сталого розвитку корпоративного підприємництва. У роботі уточнено теоретичні положення теорії реформування власності в частині визначення економічної природи поняття “корпоратизація”, змісту та складових “корпоративного сектора промисловості”. Сформульовано критерії і визначено ємність корпоративного сектора національної економіки. Досліджено сучасні тенденції та особливості генезису об’єктів корпоративного підприємництва. Обґрунтовано чинники, які гальмують рух корпоративного сектора до системного утворення підвалин соціально орієнтованої економіки.

Запропоновано нові підходи до діагностики ефективності дій менеджменту корпоратизованих підприємств і обґрунтовано механізм створення та функціонування багаторівневої структури підготовки кадрового резерву менеджерів за рівнями управління.

Ключові слова: корпоратизація, корпоративний сектор, промисловість, стійкість, оцінка, галузь, регіон, чинники, результативність, механізм, ресурсовикористання, фінансування, самофінансування, менеджмент, аналіз, методика, система підготовки.

АННОТАЦИЯ

Нечаев В.А. Оценка формирования и механизм обеспечения эффективного функционирования и развития корпоративного сектора промышленности. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03. – организация управления, планирования и регулирования экономикой. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2003.

Диссертация посвящена разработке теоретических и научно-методических основ создания целостного механизма обеспечения устойчивого развития корпоративного предпринимательства.

Определяющими факторами цивилизационного развития стран Запада стали такие формы производительного функционирования капитала, которые исключают прямое управление собственников. В рамках подобных производственно-экономических формирований преобладает корпоративная форма собственности. В работе обосновано введение в экономику мотивационных характеристик исключительно на основе корпоратизации. Предложено рассматривать корпоратизацию в качестве процесса отчуждения имущества государства через передачу прав распоряжения экономически независимым субъектам. Сфера, которая объединяет корпоратизированные предприятия, отнесена к корпоративному сектору экономики.

Корпоратизация в Украине осуществлялась исключительно способом акционирования по двум моделям по инициативе и принудительно. Для определения тех, которые стали основой корпоративного сектора экономики, в общем, и промышленности, в частности, приведены логические схемы и произведены расчеты. Определены отрасли и регионы сосредоточения корпоративных форм хозяйствования. На основании статистических критериев определены границы устойчивости отраслерегионального сектора корпораций. Очерчен круг факторов, которые реально воздействуют на устойчивость корпоративных формирований. Среди них в исследовании по силе воздействия выделены дораспределение и перераспределение собственности, возможность получения льгот в налогообложении, краткосрочные интересы, уровень сырьевого обеспечения, возможности выхода на внешний рынок, оплата труда, технологический уровень производства и др.

Конструктивные предложения исследования выходят из необходимости отхода от концепции функционирования и перехода к устойчивому развитию. Их смысл сводится к задействованию в ближайшей перспективе потенциала самофинансирования. Разработана методика оценки результатов деятельности менеджмента корпораций на основе комплекса из 51 показателя и оригинального способа сведения их разноориентированных изменений в единый вектор динамики.

Проектные решения содержат и методические положения по созданию многоуровневой системы подготовки кадрового резерва современных менеджеров.

Ключевые слова: корпоратизация, корпоративный сектор, промышленность, устойчивость, оценка, отрасль, регион, факторы, результативность, механизм, ресурсоиспользование, финансирование, самофинансирование, менеджмент, анализ, методика, система подготовки.

ANNOTATION

V.O. Nechayev. The estimate of the formation and mechanism of ensuring the effective operation and development of the corporate sector of industry. – Manuscript.

The thesis for the Candidate’s Degree in Economy according to speciality 08.02.03 – Organization of economy management, planning and regulation – Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, 2003.

The thesis is dedicated to the development of theoretical and scientific-and – methodical grounds for the creation of an integral mechanism to ensure the steady development of the corporate enterprise. In the work, some theoretical points of the property reforming theory have been made more precise in respect of defining the economical nature of the “corporatization” concept, the content and constituent parts of the “corporate sector of industry”. The formulation is provided and the capacity is defined of the corporate sector of national economy. The modern tendencies and features of the genesis of the objects of the corporate enterprise have been investigated. The substantiation is given to the factors which retard the movement of the corporate sector towards the systemic formation of the foundations of socially oriented economy.

The proposals have been made in respect of new approaches to the diagnostics of the corporatized enterprises management performance efficiency and substantiation has been provided to the mechanism for creation and operation of the multilevel