МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ШЛЯХОВА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 616-053.5:612.014.482-07-085

ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОРЕАКТИВНОСТІ ДІТЕЙ,

НАРОДЖЕНИХ ВІД БАТЬКІВ-ЛІКВІДАТОРІВ

АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

14.03.08 – імунологія та алергологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті охорони здоров’я дітей і підлітків АМН України,

м. Харків

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Попов Микола Миколайович, Інститут охорони здоров’я дітей і підлітків АМН України, м. Харків, завідувач лабораторії клінічної імунології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Чумак Анатолій Андрійович, Науковий центр радіаційної медицини АМН України, м. Київ, завідувач лабораторії молекулярної біології;

доктор медичних наук, професор Лісяний Микола Іванович, Інститут нейрохірургії АМН України, м. Київ, керівник відділу нейроімунології

Провідна установа:

Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України, м. Київ

Захист відбудеться “16” жовтня 2003 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 26.003.02 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця (01023, м. Київ, вул. Шовковична 39/1, корпус 2, Центральна міська клінічна лікарня).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (м. Київ, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий “8”серпня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради

доктор медичних наук С.Г. Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Збереження здоров’я й генофонду нації є однією з найактуальніших проблем для України. Радіоекологічна катастрофа, що виникла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, призвела до радіаційного забруднення значної території України. Це створило умови для постійної загрози здоров'ю населення. На цей час особливе значення набуває проблема здоров'я нащадків, народжених від молодих людей репродуктивного віку, що зазнали променевого навантаження під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (Бара-------бой В.О., 1996, Соннов В.В., 1997, РоманенкоА.Є. і співавт., 1998)

Згідно зі статистичними даними останніх років кількість хворих дітей, на-роджених від осіб, які постраждали під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у порівнянні з показниками 1987 року збільшилася в 2,5 рази (Лук’янова Е. М. і співавт., 1995, 1998; Степанова Е. И., 1996, 1998; Антипкін Ю.Г. і співавт., 1996, 1998).

До теперішнього часу відзначаються відхилення у фізичному розвитку ді-тей, що народилися від ліквідаторів аварії на ЧАЕС, порушення адаптаційних можливостей дитячого організму, збільшення загальної захворюваності (Романен-ко А.Е. і співавт., 1998, Нагорна А.М., 1998). Комплексне лабораторне й інструментальне обстеження свідчать про те, що у дітей, народжених в сім’ях учас----ників ліквідації аварії, визначається високий рівень напруженості регулятор-них систем, симптоми хронічного дистресу, порушення вегетативного й метабо-лічного гомеостазу (Король Н.А. і співавт., 1998, Сорокман Т.В., 1999, Юлиш Е.И і співавт., 1998).

Як відомо, імунна система є однією з найбільш радіочутливих в організмі. Разом із нервовою й ендокринною системами вона контролює й регулює усі фізі-ологічні реакції. Відхилення, які виникають в імунній системі, в одних випадках можуть призвести до формування імунодефіцитних станів у раніше практично здорових дітей, а в інших - стати передумовою виникнення різного роду патоло-гічних процесів чи істотно змінити плин вже наявних захворювань, особливо тих, патогенез яких прямо пов’язаний з імунологічними механізмами.

Аналіз сучасної літератури, що присвячена проблемі біологічних ефектів малих доз іонізуючого випромінювання, свідчить про те, що питання, які стосу-ються характеру й проявів реакцій імунної системи в різних поколіннях популя-ції практично неосвітлені.

За наявними даними (Голубова Е. В. і співавт., 1993, Траверсе Г. М., 1996) у дітей із сімей ліквідаторів спостерігаються в імунній системі різні розлади, що стосуються як Т-системи, так і В-ланки.

У зв'язку з нечисленністю в літературі відомостей, що стосуються характеру функціонування імунної системи, механізмів, які зумовлюють імунні порушення, та обґрунтованих підходів до реабілітації імунних розладів у дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, а також у зв’язку з вели-кою актуальністю даної проблеми, розпочато наше дослідження, важливе з діаг-ностичних позицій і реабілітації зазначеного контингенту. Крім того, ця проблема має велике соціальне значення для збереження здоров'я нації, що набуває величезної уваги у зв'язку з погіршенням екологічних умов в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідницької роботи Інституту ОЗДП АМН України на тему: "Стан здоров'я дітей, що народилися від батьків-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС і підходи до їхнього оздоровлення" (№ держреєстрації ІН.1914.0036.96).

Мета й задачі дослідження. Вивчення особливостей функціонування імунної системи дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, розкриття механізмів, що призводять до імунних розладів, та розробка на підставі отриманих даних підходів до реабілітації імунної системи.

Для досягнення мети поставлені такі задачі:

- вивчити клінічний статус дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС;

- вивчити стан Т-, В-систем, фагоцитарної ланки імунітету дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС;

- дослідити механізми розвитку імунних розладів;

- обґрунтувати основні підходи до реабілітації імунної системи дітей, народ-жених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Об’єкт дослідження: діти, народжені від батьків-ліквідаторів аварії на Чорнобильській А-ЕС.

Предмет дослідження: стан імунної системи дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, та механізми розвитку імунних порушень.

Методи дослідження. Клінічні (анамнестичний, об’єктивного дослідження), інструментальні (електрокардіографія, фонокардіографія, реоенцефалографія, ультразвукове дослідження серця, органів черевної порожнини та щитовидної залози). Лабораторні дані включали визначення стану імунної системи, фізико-хімічних властивостей мембран імунокомпетентних клітин (ІКК), вмісту продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та деяких антиоксидантів в ІКК.

Наукова новизна. Встановлено, що в більшості дітей (68,0 %), народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, спостерігаються імунні розлади, які у 36,5 % дітей виявляються у формі імунодефіцитного синдрому.

У результаті виконаних досліджень встановлені особливості функціонування імунної системи дітей, народжених від батьків-ліквідаторів. Показано, що найбільші зміни в імунній системі спостерігаються в Т-системі і, у значно меншому ступені, у В-системі й фагоцитарній ланці. В більшості дітей депресія Т-ланки імунітету супроводжується зниженням рівня сироваткових імуноглобулінів А, М, секреторного Ig А і підвищенням вмісту автоантитіл різної специфічності. Формула імунних розладів у дітей, народжених від батьків-ліквідаторів, має вигляд: ІС(РБТЛ)2Ї IgAЇ CD4+Ї ? істотно відрізняється від такої (ФЧ?НСТс?Та?) у дітей з імунними розладами Харківських шкіл.

Вперше встановлено, що в основі імунних розладів дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, лежать структурно-функціональні перебудови мембран імунокомпетентних клітин, що супроводжуються порушенням експресії їхніх рецепторів і зниженням функціональної активності, які розвиваються на тлі активації процесів перекисного окислювання ліпідів і пригнічення антиоксидантного захисту.

Обґрунтовано патогенетичні підходи до імунореабілітації дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Практичне значення роботи. Визначено основні показники моніторингу стану імунної системи дітей, які народжені від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Запропоновано диференціальні підходи до реабілітації імунної системи дітей, народжених від батьків-ліквідаторів, з імунними розладами, що супровод-жуються і не супроводжуються імунодефіцитними станами.

Упроваджено генетичний метод дослідження (визначення рівня класу лімфоцитів без та з двома асоційованими акроцентричними хромосомами) для підтвердження імунодефіцитного стану дітей.

Зареєстровано спосіб діагностики автоімунних реакцій, пов’язаних з нестабільним характером функціонування генома імунокомпетентних клітин у дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Матеріали дисертації відображені в методичних рекомендаціях "Підходи до реабілітації нащадків ліквідаторів аварії на ЧАЕС" (1999).

Доведено необхідність диспансерного спостереження лікарем-імунологом дітей, народжених від батьків-ліквідаторів. У дітей з імунодефіцитними станами запропоновано в комплексній терапії поряд з імунокоректорами застосовувати засоби, що нормалізують фосфоліпідний склад мембран клітин, а також обмін ліпідів, антиоксиданти й речовини, які поліпшують метаболізм та нуклеїновий обмін імунокомпетентних клітин.

Результати проведених досліджень впроваджені в роботу поліклініки й клініки Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України, Львівському науково-дослідному інституті спадкової патології, а також в лекційному матеріалі кафедри терапії підліткового віку Харківської медичної академії післядипломної освіти й кафедри загальної та клінічної імунології та алергології Харківського національного університету.

Безпосередній внесок здобувача. Авторка дисертації самостійно оцінювала стан імунної системи дітей, проводила лабораторні дослідження. Провела аналіз результатів досліджень, виконала їхню статистичну обробку й оформлення. Науково обґрунтувала і розробила комплекс реабілітації імунної системи дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Апробація роботи. Результати досліджень доповідалися й обговорювалися на I Національному конгресі з клінічної імунології та алергології (Алушта, 1998), на II Міжнародній конференції "Віддалені медичні наслідки Чорнобильської ка-тастрофи" (Київ, 1998), на науково-практичних конференціях молодих вчених Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України (1998, 1999), на Міжнародній конференції "Вільнорадикальні процеси: екологічні, фармакологіч-ні й клінічні аспекти" (Санкт-Петербург, 1999), на 10 з’їзді педіатрів України "Проблеми педіатрії на сучасному етапі" (Київ, 1999), на засіданні Харківського наукового товариства імунологів і алергологів (2000), на VIII конгресі Міжнарод-ної федерації українських лікарських товариств (Львів, 2000), на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Актуальні проблеми профілак-------тичної медицини" (Київ, 2000), на 4-му семінарі "Медико-біологічні наслідки Чорнобильської катастрофи" (Мінськ, 2001).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 робіт, із них 6 ста-тей у фахових медичних виданнях, затверджених ВАК України, і 5 – у матеріа-лах та тезах з’їздів та конференцій. Зареєстровано 2 інновації та винахід.

Структура та обсяг роботи. Матеріали дисертації викладені на 157 сторін-ках машинописного тексту, проілюстровані 33 таблицями, що складає 22 сторін-ки. Дисертація містить вступ, п’ять розділів (огляд літератури, визначення обсягу й методів дослідження, три розділи власних досліджень), закінчення, висновки, практичні рекомендації та список літератури (264 джерела, у тому числі 53 – з латинською графікою), що складає 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єм і методи дослідження. Під наглядом перебували 200 дітей 6-9 років, батьки яких брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (основна група). Групу порівняння склали 100 однолітків Харківських шкіл, батьки яких не за-знали впливу шкідливих факторів навколишнього середовища (популяційний зріз). Для одержання нормативів імунологічних показників було обстежено 30 здорових дітей того ж віку (контрольна група). Комплекс обстеження включав збір загального анамнезу з реєстрацією ймовірних чинників, які формують здо-ров’я дитини (стан здоров’я батьків на час зачаття, особливості перебігу вагітнос-ті, біосоціальні умови життя родини), об’єктивне обстеження. Вивчали особливості фізичного розвитку дітей, частоту гострої та хронічної захворюванос-ті. Поряд із загальноклінічними методами досліджень (клінічні аналізи крові та сечі) проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, щитовидної залози, функціональне дослідження серцево-судинної системи (ЕКГ, ФКГ, Ехо-КГ, ДЕхоКГ) та церебральної геодинаміки (РЕГ).

Імунологічні дослідження полягали у визначенні абсолютної та відносної кількості СD3+, СD4+, СD8+, СD19+клітин методом непрямої мембранної іму-нофлюоресценції за допомогою моноклональних антитіл (НПЦ ''МедБиоСпектр'', Москва). Кількість Т-активних лімфоцитів визначали за Felsburg P.J. at al., 1976.

Про порушення експресії рецепторів на імунокомпетентних клітинах ро-били висновки на підставі підвищення відсотка Е-РУК і СDЗ+клітин у суспензії лімфоцитів після їхньої інкубації з РНКазою Bi (Куриненко Б.М. і співавт., 1991).

Для судження про активність рецепторного апарату ІКК клітин використо-вували морфологічний показник афінності (МПА) (Шабалін і співавт., 1990).

Функціональну активність ІКК клітин оцінювали за рівнем спонтанної про-ліферації лімфоцитів та інтенсивності проліферації лімфоцитів під впливом ФГА (Frimel G., 1987). Облік реакції проводили по вмісту радіоактивної мітки (3Н-ти-мідину) у клітині.

Про наявність факторів супресії в сироватці крові робили висновки по ве-личині індексу пригнічення бласттрансформації лімфоцитів без і в присутності автосироватки (Саідов М.З. і співавт., 1990).

Вміст сироваткових імуноглобулінів G, A, M ( Ig G, Ig А, Ig М) і секретор-ного імуноглобуліну А (sIg A) у слині визначали спектрофотометричним мето-дом з 7 % ПЭГ з використанням моноспецифічних сироваток проти імуноглобу-лінів людини (Чіркин В.В. і співавт., 1990).

Концентрацію циркулюючих імунних комплексів і їхні розміри визначали методом селективної преципітації з ПЕГ-6000 (Стручков П.В. і співавт., 1985).

Гемолітичну активність комплементу визначали за методом Chudomel у мо-дифікації Кондрашової (Кондрашова Н.І., 1974).

Антитіла до нативної, денатурованої температурою і формаліном ДНК та антитіла до тиреоглобуліну й мікросомального антигену визначали методом іму-ноферментного аналізу з використанням наборів НП "Модифас" (Харків). Облік реакції проводили відповідно до описаної методики (Єгорова А.М., і співавт., 1991).

Гетерофільні гемолізини визначали по 50 % гемолізу еритроцитів барана в присутності комплементу морської свинки (Антипенська Л.В. і співавт., 1986).

Фагоцитарну ланку імунітету оцінювали по поглинальній (визначали фаго-цитарне число та фагоцитарний індекс) і метаболічній активності нейтрофілів крові (спонтанний та індукований НСТ-тест) з використанням інактивованої до-бової культури стафілококу штаму 209.

Процеси перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ) і стан антиоксидантної активності (АОА) вивчали в лімфоцитах 62 дітей з імунодефіцитними станами. З них основну групу склали 50 дітей, групу порівняння - 12 дітей. Як контроль ви-користовували показники 30 практично здорових дітей.

Методом спектрофотометрії у лімфоцитах визначали вміст первинних про-дуктів ПОЛ - дієнових, триєнових, оксодієнових і тетраєнових кон’югатів (Кіm R.S. at al., 1987, Powell W.S. at al, 1987) та вітаміну А, каротину, вітаміну Е та його метаболітів - димерів токоферолу й токоферилхінону (Паранич А.В., 1993); методом колориметрії - вторинних продуктів ПОЛ - малонового діальдегіду (Спиричев В.Б. і співавт., 1979). Загальну антиоксидантну активність (АОА) ви-значали за Параничем А.В., 1992.

Стан білкових і ліпідних компонентів мембран лімфоцитів досліджували методом спектрофлюориметрії з використанням флюоресцентних зондів АНС (анілінафталінсульфокислота), МНКС (2-метил-5-нітроізокарбостерил) та ГГБАК (7-гідрокси-6-гексил-3(2-бензімідазолін)-амінокумарин). (Владимиров Ю.А. та співавт., 1979).

Ступінь імунних розладів розраховували за Карауловим А.В., 1999.

Для складання рейтингового алгоритму й формули розладів імунної сис-теми використовували коефіцієнт діагностичної цінності. Формула розладів імун-ної системи складалася з трьох показників, які найбільше відрізнялися від норми. Знак ''мінус'' в верхньому індексі вказує на зниження імунологічного по-казника, а знак ''плюс'' – на його підвищення. Ніжній індекс відбував ступінь імунних розладів (Горелик А.Д., Скрипкин В.А., 1995).

Статистична обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою пакетів прикладних програм Exel і Statgraphics на ПК IBM PC/Pentium II з використан-ням параметричних і непараметричних методів, проведенням кореляційного ана-лізу.

Дослідження проводилися на базі обласного центру реабілітації дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, лабораторії клінічної імунології Інсти-туту охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України, кафедри молекулярної та прикладної біофізики Харківського національного університету ім. Каразіна.

Результати досліджень та їх обговорення. Проведені нами дослідження свідчать, що діти, які народилися від батьків-ліквідаторів, у значно більшій мірі страждають на хронічні захворювання та функціональні порушення, ніж в попу-ляції (522 на 100 обстежених та 295 на 100 обстежених відповідно, р < 0,05). Се-ред цих дітей практично відсутні здорові діти, функціональні відхилення зустрі-чаються у чверті обстежених (23,5±3,0 % проти 62,0±4,9 % в групі порівняння, р < 0,05), проте у три рази частіше зустрічаються хронічні захворювання (69,5±3,3 % проти 23,0±4,2 % в групі порівняння, р < 0,05).

Провідне місце в структурі захворюваності дітей основної групи займають нервово-психічні розлади (25,4 %), захворювання органів травлення (20,5 %), хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини (16,4 %). У дітей групи порівняння переважають захворювання системи травлення (25,6 %), хвороби кіст-ково-м’язової системи та сполучної тканини (25,3 %) та захворювання орга-нів дихання (10,1 %).

Для дітей основної групи характерна наявність поєднаної патології, тому встановлення основного нозологічного діагнозу було практично неможливим.

Встановлено, що серед дітей, народжених від ліквідаторів, у два рази час-тіше зустрічаються ті, що хворіють частіше та триваліше (40,5±3,4 %, в групі порівняння – 18,0±3,9 %, р < 0,05). Кожна друга дитина основної групи страж-дала алергічними захворюваннями (49,5±3,5 %, в групі порівняння – 34,0±4,7 %, р < 0,05).

Аналіз соціально-побутових умов, стану здоров’я батьків на момент зачаття, перебіг вагітності й пологів як можливих факторів, які могли негативно впливати на стан здоров'я дітей, виявив наявність достовірних відмінностей щодо більш високої частоти ускладнень вагітності матерів основної групи за кількістю неф-ропатій та поширеності хронічної патології в батьків дітей. В останніх, які мали контакт із радіацією, поширеність хронічних захворювань була у 3 рази вищою.

Проведені нами дослідження свідчать, що в більшості дітей (68,0±3,3 %), народжених від батьків-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, спостеріга-ються імунні розлади. Для цієї групи дітей характерні порушення Т-системи іму-нітету, що виявляються в 53,5±3,5 %. У третини дітей (35,0±3,4 %) спостеріга-лися зміни В-системи та макрофагальної ланки (31,5 ±3,3 %) .

У групі порівняння порушення імунного статусу визначалися в два рази рід-ше - у 32,0±4,6 % (р < 0,05) дітей. Найчастіше зустрічалися зміни у фагоцитарній ланці - у 25,0±4,3 % (р < 0,05) обстежуваних, рідше - в В-системі (16,5±2,7 %, р < 0,05) і в Т-системі (16,0±2,6 %, р < 0,05).

Порушення в Т-системі імунітету дітей основної групи характеризувалися зниженням абсолютної й відносної кількості Т-активних, СD3+, СD4+лімфоцитів на тлі порушення нормального співвідношення СD4+/СD8+ лімфоцити й зни-ження бласттрансформуючої здатності лімфоцитів (р < 0,05). У дітей групи порівняння зміни в Т-ланці характеризувалися зниженням тільки відносної кіль-кості Т-активних, СD3+, СD4+лімфоцитів (р < 0,05) на тлі незміненої функціональ-ної активності лімфоцитів.

Особливістю В-ланки імунної системи дітей, народжених від батьків-лікві-даторів, є збільшення абсолютної й відносної кількості СD19+лімфоцитів, а та-кож зниження вмісту сироваткових Ig А і Ig М та секреторного Ig А (р < 0,05). Для дітей групи порівняння дані зміни були не характерні.

Порушення фагоцитарної ланки дітей основної групи характеризувалося до-стовірним зниженням фагоцитарного числа й фагоцитарного індексу на тлі акти-вації кисневозалежних метаболічних процесів (р < 0,05). У дітей групи порів-няння порушення фагоцитарної активності нейтрофілів було виражено в меншій мірі й супроводжувалося зниженням метаболічної активності клітин, що фагоци-тують .

Для дітей зі зниженим імунним статусом, народжених від батьків-ліквідато-рів, були характерні порушення, що відповідають II ступеню імунних розладів (47,7 %). I ступінь імунних розладів виявлявся у 22,7 %, III ступінь – у 19,7 % дітей. Зміна 2-3 імунологічних показників була встановлена у 41,9 %дітей основ-ної групи, 4-5 показників – у 52,9 %, а у 5,1 % виявлявся важкий ступінь імунних розладів, що характеризується зниженням 6-7 показників.

Для дітей групи порівняння були характерні імунні розлади I ступеня (90,6 %). Найчастіше в цій групі зустрічалася зміна 2-3 імунологічних показників (78,1 %), зниження 4-5 показників визначалося в три рази рідше (21,8 %), ніж в основ-ній групі, а зниження 6-7 показників не виявлялося.

Згідно з отриманими даними формула розладів імунної системи в дітей, на-роджених від батьків-ліквідаторів, мала такий вигляд: ІС(РБТЛ)2ЇIgAЇ CD4+Ї , ? в дітей групи порівняння - ФЧ? НСТс? Та?.

У дітей основної групи в три рази частіше зустрічаються імунодефіцитні стани (ІДС), ніж серед дітей харківської популяції - у 36,5±3,4 % та 12,0±3,0 % відповідно, р < 0,05).

Імунодефіцитний стан у 21,0 % дітей основної групи виявлявся у формі ін-фекційного синдрому (хронічні бронхіти, часті ГРЗ і т.п.), у 14,5 % дітей - у фо-рмі інфекційно-алергійного синдрому. У 2-х дітей був виявлений автоімунний тиреоїдит. Практично всі діти цієї групи (34,5 %) були носіями патогенної мік-рофлори в носі й зіві і мали хронічні осередки інфекцій.

Формула розладів імунної системи для цих дітей була такою: ІС(РБТЛ)2Ї sIg?2 Ї CD3+Ї.

В групі порівняння імунодефіцит у 9,0 % дітей виявлявся у формі інфекцій-ного синдрому, у 3,0 % - у формі інфекційно-алергійного синдрому.

Визначення формули розладів імунної системи в цієї групи дітей виявило наступні ключові показники: Ta? СD3+? sIgAЇ.

Для цього контингенту не було характерним зниження індексу бласт-транс-формації лімфоцитів, збільшення абсолютної й відносної кількості СD19+лімфоцитів, зниження індексу СD4+/СD8+лімфоцити й зниження вмісту сироваткових імуноглобулінів А і М (р > 0,05). Крім того, виявлені зміни в імун-ному статусі дітей групи порівняння були менш виражені, ніж у дітей основної групи.

Проведенні дослідження автоімунних процесів у нащадків ліквідаторів по-казали, що в переважної кількості дітей (71,0 %) виявляються автоантитіла до тиреоглобуліну, мікросомального антигену, нативної й денатурованої ДНК, а також гетерофільні гемолізини. Практично всі ці діти належали до групи дітей зі зміненими показниками імунного статусу. У групі порівняння автоантитіла й гетерофільні гемолізини виявлялися у 18,0 % дітей. Підвищений рівень автоан-титіл різної специфічності не супроводжувався розвитком автоімунної патології.

Проведення кореляційного аналізу дозволило встановити наявність зворот-ного кореляційного зв’язку між рівнем автоантитіл до ДНК та основними показ-никами імунного статусу, особливо індексами СD4+/СD8+лімфоцити, Т-зага-льні\Т-активні та СD3+/СD19+клітини. До того ж, по мірі збільшення ступеня денатурації ДНК (нативна – термоденатурована – формалінізована) зростали кількість зв’язків та значення коефіцієнту кореляції між рівнем автоантитіл та показниками імунного статусу. Він особливо збільшувався для індексів СD4+/СD8+лімфоцити, Т-загальні\Т-активні (r = - 0,38, - 0,66, - 0,70 та r = - 0,34, -0,42, -0,58 відповідно, р < 0,05). Поява автоантитіл в сироватці крові дітей, народ-жених від батьків-ліквідаторів, імовірно, пов’язана з порушенням процесів імунорегуляції, про що свідчать показники загального імунного статусу цієї групи дітей і наявність тісних зворотних кореляційних зв'язків між основними показниками імунітету і рівнем автоантитіл.

З метою розробки оптимальних методів корекції імунних розладів і підходів до імунореабілітації, що повинні базуватися на механізмах їхнього розвитку, у своїй роботі ми досліджували деякі фактори, здатні приводити до розвитку імун-них порушень. Беручи до уваги, що імунні розлади найбільш яскраво виражені у дітей з імунодефіцитними станами, і саме ці діти мають потребу в корекції імун-ної системи, наш вибір у вивченні механізмів розвитку імунних порушень зупи-нився на цій групі.

При вивченні рецепторного апарату імунокомпетентних клітин дітей з іму-нодефіцитними станами було встановлено, що інкубація лімфоцитів дітей основ-ної групи, у яких був зниженим вміст Т-загальних лімфоцитів, з РНКазою Ві, що має здатність модифікувати мембрани ІКК і підвищувати експресію їхніх рецеп-торів, призводила до збільшення кількості СD3+лімфоцитів, Т-активних клітин і клітин, що утворюють Е-розетки, на 10,97±1,23 %, 23,71±2,18 % та 12,64±1,11 % відповідно. У дітей групи порівняння, у яких також спостерігалося зниження Т-клітин, інкубація лімфоцитів із РНКазою Ві призводила до більш істотного збільшення кількості СD3+лімфоцитів, Т-активних і клітин, що утворюють Е-розетки, - на 19,28±2,18 %, 22,11±1,25 % та 21,16±1,85 % відповідно. Під впли-вом РНКази Ві кількість СD3+, Т-активних лімфоцитів і клітин, що утворюють Е-розетки, у дітей контрольної групи з нормальним вмістом Т-лімфоцитів прак-тично не змінювалася.

При вивченні функціональної активності рецепторного апарату лімфоцитів у реакції Е-розеткоутворювання й морфофункціонального показника афінності (МПА), було встановлено, що лімфоцити дітей основної групи формують на 40,8±2,63 % менше повних розеток (р < 0,05), ніж лімфоцити здорових дітей, а МПА склав 1,49±0,15 проти 2,34±0,18 у здорових однолітків (р < 0,05).

Лімфоцити дітей групи порівняння формували на 28,15±1,87 % менш повних розеток (р < 0,05), величина МПА була 1,88±0,14 (р < 0,05).

Стан рецепторного апарату клітин мав функціональний характер, тому що після інкубації лімфоцитів з РНКазою Ві процентний вміст повних розеток у ді-тей групи порівняння підвищувався до нормального рівня розподілу й практично не відрізнявся від кількості повних розеток у здорових дітей (2,14±0,16), а в ос-новній групі істотно наближався до такого (1,83±0,22).

У дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, у сироватці виявляються фактори супресії, про що свідчить зниження рівня включення 3Н-тимідину в реакції бласттрансформації лімфоцитів на ФГА в присутності автоси-роватки. Індекс пригнічення бласттрансформації лімфоцитів у дітей цієї групи склав 1,54±0,06, у контролі -1,04±0,09 (р < 0,05). У дітей групи порівняння даний показник практично не відрізнявся від норми й склав 1,11 ±0,13 (р > 0,05). Наяв-ність факторів супресії в сироватці дітей, народжених від батьків-ліквідаторів, очевидно, також є однією з причин депресії імунної системи в цієї групи дітей.

Вивчення процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) в ІКК дітей, народ-жених від батьків-ліквідаторів, і дітей групи порівняння показало, що зміни процесів ПОЛ при імунодефіциті носять різноплановий характер. Для дітей ос-новної групи була характерна активація процесів ПОЛ у порівнянні з дітьми кон-трольної групи. В ІКК спостерігався підвищений вміст первинних і проміжних продуктів ПОЛ (дієнових і оксодієнових кон’югатів) у порівнянні з дітьми кон-трольної групи (р < 0,05). Вміст кінцевого продукту ПОЛ - малонового діальде-гіду мав тенденцію до зниження (р > 0,05).

У дітей групи порівняння з імунодефіцитним станом навпаки, відзначалося пригнічення процесів ПОЛ. Вміст триєнових і оксодієнових кон’югатів був до-стовірно нижчий, ніж у дітей контрольної групи, а вміст дієнових і тетраєнових кон’югатів мав тенденцію до зниження (р < 0,05). Вміст малонового діальдегіду достовірно не відрізнявся від норми, хоч і був трохи вищим (р > 0,05).

Отримані дані, імовірно, свідчать, що в лімфоцитах дітей з імунними розла-дами, народжених від ліквідаторів, відзначається підвищення утворення високо-активних гуморальних похідних арахідонової й лінолієвої кислот (простагланди-нів, лейкотриєнів, тромбоксанів) та про зрив адаптаційних механізмів гомеостазу клітини.

Дослідження, які проводились з метою виявити вміст деяких антиоксидан-тів (вітаміну А, каротину, вітаміну Е та його метаболітів) в імунокомпетентних клітинах, а також рівень загальної антиоксидантної активності ІКК, показали, що в дітей основної групи з ІДС спостерігається достовірне зниження вмісту в ІКК жиророзчинних вітамінів А і Е (р < 0,05). Кількість каротину вірогідно не відріз-нялась від такої у здорових дітей, хоч й мала тенденцію до зниження. Функціо-нування редокс-системи токоферолу було загальмовано, про що свідчить зниже-ний вміст у клітинах хінону й димерів токоферолу. У той же час, в ІКК цієї групи дітей спостерігається різка активація загальної антиоксидантної активності (4,5±0,93 у.о. проти 1,19±0,27 у.о. в контрольній групі, р < 0,05).

Антиоксидантна система в дітей групи порівняння також характеризувалася достовірним зниженням вітамінів А, Е, каротину, загальмованістю функціону-вання редокс-системи токоферолу (р < 0,05). При цьому загальна антиоксидантна активність ІКК вірогідно не відрізнялася від такої ж тільки в здорових дітей (1,58±0,51 у.о. р > 0,05).

Одна з сторін взаємодії процесів ПОЛ й імунної системи розкрилася в ре-зультаті комплексної оцінки основних показників імунного статусу й ПОЛ шля-хом математичного аналізу. При проведенні кореляційного аналізу між основ-ними показниками імунного статусу дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, і вмістом продуктів ПОЛ були встановлені міцні вірогідні зворот-ні кореляційні зв'язки практично за всіма показниками із середніми й ви-сокими коефіцієнтами. Вміст антиоксидантів перебував у прямій залежності з кількістю Т-активних лімфоцитів, CD3+ і СD4+клітин, а також з показниками мітогеніндукованої бласттрансформації лімфоцитів і вмістом сироваткових імуноглобулінів класів А, М і секреторного Ig A (р < 0,05).

Варто зауважити, що у здорових дітей кореляційні зв'язки між вмістом про-дуктів ПОЛ, антиоксидантів і основних показників імунної системи практично відсутні чи мають низькі коефіцієнти кореляції.

У групі порівняння математичний кореляційний аналіз виявив слабкі зв'язки між ПОЛ, антиоксидантною активністю ІКК і показниками імунітету, причому характер цих зв'язків мав протилежний напрямок, ніж в основній групі і збігався з контрольною групою.

При вивченні фізико-хімічних властивостей мембран ІКК було встановлено, що при додаванні до лімфоцитів дітей з ІДС основної групи зонда АНС, який зв'язується із білковими компонентами мембран, спостерігається зниження флю-оресценції на 66,1±5,34 % у порівнянні з контрольною групою (р < 0,05).

При додаванні зонда МНКС - барвника, розчинного в полярних ліпідах, у дітей цієї групи спостерігалося посилення флюоресценції клітин на 188,2±5,48 % (р < 0,05), що свідчило про збільшення полярності ліпідів мембран ІКК.

При обробці лімфоцитів зондом ГГБАК, що володіє ліпофільними власти-востями, інтенсивність флюоресценції в дітей основної групи знижувалася на 54,2 % у порівнянні з контролем (р < 0,05). Отримані дані вказують на змен-шення частки нейтральних ліпідів у мембранах лімфоцитів .

У дітей, батьки яких не зазнали впливу радіації, подібні зміни в структурі мембран ІКК були виражені слабко, або зовсім не виявлялися.

Таким чином, отримані дані свідчать, що поряд з порушеннями експресії рецепторів ІКК та процесів ПОЛ, мають місце структурні зміни мембран ІКК, що є причиною розвитку імунодефіцитних станів.

Встановлена нами велика частота імунних розладів у дітей, народжених від батьків-ліквідаторів, диктує необхідність їх диспансерного спостереження ліка-рем-імунологом для уточнення характеру й ступеня імунних порушень, а також проведення доцільно спрямованих реабілітаційних заходів з урахуванням індиві-дуальних особливостей організму. Своєчасне проведення імунокорекції та іму-нореабілітації дозволить уникнути переростання незначних змін в імунній сис-темі в більш глибокі і розвитку клінічної симптоматики, а також буде сприяти поліпшенню лікування соматичних захворювань.

Враховуючи механізми порушень в імунній системі, які вдалося встановити, в основі патогенетичної терапії цього контингенту повинні лежати препарати, що нормалізують фосфоліпідний склад мембран клітин, а також обмін ліпідів (ессен-ціалє, ліпостабіл, есберітокс, АТФ-лонг), антиоксиданти (Триві-плюс, вітаміни А, Е, С, антиоксидантні комплекси) й речовини, які нормалізують метаболізм та нуклеїновий обмін імунокомпетентних клітин (рибоксин, калію оротат, метил-урацил, пентоксил, вітаміни групи В). Виходячи з того, що один із механізмів розвитку імунної недостатності в дітей, народжених від батьків-ліквідаторів ава-рії на ЧАЕС, є порушення процесів проліферації Т-лімфоцитів, що виявляється при дослідженні як внутрішньоклітинних біохімічних процесів, так і експресії рецепторів на поверхні клітин, при виявленні порушень Т-ланки імунної системи доцільним є застосування Т-імуномодуляторів (тималіну, тактивіну, тимогену, тимуліну, імунофану, тимактида, тимуноксу). З огляду на те, що всі імуномоду-лятори мають досить широкий спектр дії на імунну систему, підхід до їх призна-чення повинен бути строго індивідуальним з урахуванням попереднього ви-вчення їхньої імуномодулюючої дії на імунокомпетентні клітини in vitro.

З метою вивчення терапевтичної ефективності імунокорегуючої терапії, яка базується на запропонованих нами принципах, було обстежено дві групи дітей, народжених від батьків-ліквідаторів, з імунодефіцитними станами. Клінічно іму-нодефіцит у цих дітей виявлявся у вигляді інфекційного й інфекційно-алергій-ного синдромів.

Першу групу (I группа) склали 30 дітей, в комплексне лікування яких поряд із специфічною терапією було включено: тималін по 3 мг раз на добу протягом 7 днів, есcенціалє по 1 капсулі 3 рази на день протягом 1 місяця, калію оротат по 0,5 г 3 рази на день протягом 1 місяця, вітаміни Триві-плюс.

Другу групу (II група) склали 20 дітей, які на тлі специфічної терапії одер-жували тільки вітаміни Мультитабс.

Усі діти були повторно обстежені після закінчення курсу терапії, через 1 та 6 місяців.

Після закінчення курсу терапії у 25 дітей I групи спостерігалася нормалі-зація основних показників імунного статусу: достовірне збільшення абсолютної й відносної кількості Т-активних лімфоцитів, СD3+ і СD4+клітин, індексу СD4+/СD8+лімфоцити, посилення відповіді Т-лімфоцитів на ФГА. У всіх дітей відзначена позитивна динаміка рівня сироваткових імуноглобулінів А і М та сек-реторного імуноглобуліну А. Показники фагоцитарної і метаболічної активності нейтрофілів нормалізувалися в 23 дітей, про що свідчить достовірне збільшення фагоцитарного числа і фагоцитарного індексу, а також показників спонтанного НСТ-тесту.

Моніторинг імунних показників через місяць після проведеного лікування виявив збереження в більшої кількості дітей нормальних показників імунного статусу. Цікаво відзначити, що в чотирьох дітей, у яких відразу після проведе-ного курсу терапії не було відзначено позитивної динаміки показників Т-ланки імунної системи, через місяць спостерігалося збільшення кількості Т-активних, СD3+ і СD4+лімфоцитів. У п'ятьох із семи дітей зі зниженими показниками фа-гоцитарної й метаболічної активності нейтрофілів також напевно підвищилася кількість клітин, що фагоцитують, збільшилися фагоцитарний індекс і показники спонтанного НСТ-тесту. Імовірно, отримані дані свідчать про те, що в частини дітей порушення імунної системи мають більш глибокий характер і відновлю-ються лише у віддалений період. Такі діти мають потребу в проведенні повтор-ного курсу імунокорекції.

Під час обстеження через 6 місяців було встановлено, що нормалізація іму-нологічних показників зберігається в 28 дітей з 30.

Після проведення курсу лікування у всіх 30 дітей відзначено поліпшення за-гального стану, зменшення утоми, покращення апетиту. Протягом 6 місяців тільки 5 дітей перенесли одноразові вірусні респіраторні захворювання в неус-кладненій формі, у 8 дітей було відзначене загострення хронічних захворювань, що проходили в більш легкій формі.

В II групі після закінчення курсу терапії нормалізація основних показників імунного статусу спостерігалася лише у 10 дітей. Тільки у 3-х відзначалась пози-тивна динаміка показників фагоцитарної та метаболічної активності нейтрофілів.

Обстеження дітей через місяць після лікування показало, що нормалізація показників імунного статусу зберігалася лише у 5 дітей, через 6 місяців – тільки у 2-х дітей, імунограми 5 дітей погіршилися. Протягом 6 місяців практично у всіх дітей цієї групи спостерігались випадки загострення хронічних захворювань та/або гострі респіраторні інфекції.

Таким чином, проведення реабілітації імунної системи дозволило попере-дити прогресування соматичної патології і сприяло зміцненню здоров'я молодого покоління.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розв’язання наукової задачі, що виявляється у встановленні особливостей імунореактивності дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, та механізмів, які складають основу імунних розладів, що дає змогу запропонувати підходи до імунореабілі-тації цих дітей.

2. У більшої кількості дітей (68,0 %), народжених від батьків-ліквідаторів, спостерігаються імунні розлади, а в 36,5 % дітей виявляються імунодефіцитні стани.

3. Характерною рисою клінічного статусу дітей, народжених від батьків-лік-відаторів аварії на ЧАЕС, є поліпатологія. У цих дітей у 1,5 рази вище поши-реність хронічних захворювань, ніж у популяції в цілому.

4. Найбільш виражені зміни в імунній системі стосуються Т-ланки, у мен-шому ступені - В-системи й фагоцитарної ланки. Формула розладів імунної сис-теми дітей, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, має вид: ІС (PБTJI)2ЇsIg?2ЇCD3+Ї.

5. Особливістю імунного статусу дітей з імунними розладами, народжених від батьків-ліквідаторів, є депресія Т-системи імунітету, що супроводжується зниженням рівня сироваткових Ig А, Ig М і секреторного Ig А, а також підвище-ним вмістом автоантитіл різної специфічності.

6. Наявність автоантитіл різної специфічності в дітей, народжених від бать-ків-ліквідаторів, є одним із показників, що відбиває ступінь імунних розладів у цього контингенту та не супроводжується розвитком автоімунної патології .

7. В основі імунних розладів дітей, народжених від батьків-ліквідаторів, ле-жать структурно-функціональні перебудови мембран імунокомпетентних клі-тин, що супроводжуються зниженням експресії їхніх рецепторів і функціональ-ної активності, які розвиваються на фоні активації процесів ПОЛ і пригнічення антиоксидантного захисту. Крім того, у дітей з імунними розладами, народжених від батьків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС, у сироватці виявляються фактори супре-сії.

8. З урахуванням встановлених механізмів імунних порушень, включення в комплекс лікувально-профілактичних засобів, що нормалізують фосфоліпідний склад мембран клітин, антиоксидантів і речовин, які поліпшують метаболізм та нуклеїновий обмін імунокомпетентних клітин, дозволить істотно підвищити ефективність реабілітації даного контингенту, сприяючи зниженню захворюва-ності й відновленню функціональних можливостей імунної системи.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Висока частота імунних порушень у дітей, народжених від батьків ліквіда-торів аварії на ЧАЕС, диктує необхідність диспансерного спостереження за ними в лікаря-імунолога з подальшим проведенням імунологічних досліджень і лікувально-профілактичних заходів

2. Моніторинг імунного статусу дітей, народжених від батьків-ліквідато-рів, повинен проводитися по вмісту в периферичній крові CD3+клітин, індексу СD4+/СD8+лімфоцити, бласттрансформуючої здатності лімфоцитів, вмісту сек-реторного Ig А в слині, наявності та рівнях антитіл до нативної й денатурованої ДНК.

3. Дітям з порушеним імунним статусом і у яких немає клінічних прояв, що вказують на імунодефіцитний стан, рекомендується проведення імунореабі-литації, що включає раціональне харчування, полівітаміни, імуноадаптогени (на-стойки ехінацеї, елеутерокока, кореня солодки та ін.).

4. Діти з імунодефіцитними станами потребують проведення імунокорегую-чої терапії, до складу якої поряд з імунотропними препаратами необхідно включити речовини, що нормалізують фосфоліпідний склад мембран клітин, а також обмін ліпідів (ессенціалє, ліпостабіл, есберітокс, АТФ-лонг), ан-тиоксиданти (Триві-плюс, вітаміни А, Е, С, антиоксидантні комплекси) й речо-вини, які нормалізують метаболізм та нуклеїновий обмін імунокомпетентних клітин (рибоксин, калію оротат, метилурацил, пентоксил, вітаміни групи В).

5. Дітям з імунодефіцитними станами і підвищеним вмістом автоантитіл різ-ної специфічності при динамічному рості їхнього титру рекомендується до комплексу імунотерапії включати ентеросорбенти (кар-болен, полісорб, гастро-сорб, ваулен), або проводити парентеральну терапію гемодезом чи реополіглю-кином на фоні призначення імунотропних препаратів.

6. Підход до призначення імунотропного препарату (тималіну, тактивіну, тимуліну) повинен бути строго індивідуальним. При виборі препарату для імунокорекції рекомендується попереднє вивчення його імуномодулюючої дії на імунокомпетентрі клітини іn virto.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Клинико-иммуноло-гичес-кая характеристика детей, родившихся от от-цов-ликвидаторов аварии на ЧАЭС //Вісник проблем біології і медицини. – 1998. - № 14. – С. 92-95. У співавторстві з М.М Поповим, Г.О. Бориско, Л.В. Камарчук. Автором здійснено дослідження імунної системи та оцінка отриманих результа-тів.

2. Антиокислительный гомеостаз и АТФ-азная активность лимфоцитов че-ловека при иммунодефиците // Биологический вестник. – 1999. – Т.3, № 1-2. – С.79-82.У співавторстві з М.М. Поповим, А.В. Параничем, С.В., Демченко, С.Н. Лад, Н.О. Фроловою.