НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-

ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

СУВОРОВ Володимир Борисович

УДК 620.9:330.34 (477).

РОЗРОБКА МЕХАНІЗМУ ЕКОНОМІЧНОЇ СТАЛОСТІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацїї на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Продіус Іван Прокопович,

Одеський національний політехнічний

університет Міністерства освіти і науки

України,

завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Осипов Василь Іванович,

Одеський державний економічний

університет Міністерства освіти і науки

України, завідувач кафедри

кандидат економічних наук, доцент

Кубликов Володимир Костянтинович,

Одеський регіональний інститут

державного управління Української академії

державного управління при Президенті

України, завідувач кафедри

Провідна установа: Львівський національний політехнічний

Університет “Львівська політехніка”,

кафедра менеджменту і міжнародного

підприємництва (м. Львів)

Захист відбудеться “3” липня 2003 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “30” травня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тараканов М.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Енергетика України – потужний, складний і розгалужений технологічний комплекс, який є основою функціонування всього суспільного виробництва, забезпечення умов цивілізованого життя населення країни.

Зберігати цей комплекс і створити умови для його успішної роботи в нинішній час і в майбутньому – головне завдання всіх органів державного управління. На жаль, з початку 90-х років дуже складний енергетичний комплекс країни поступово втрачає свій потенціал, для відновлення якого необхідний тривалий час і колосальні фінансові ресурси.

Одним із важливих аспектів вирішення названих проблем є стабілізація економічного і фінансового становища в цій визначальній галузі української промисловості. Останні два роки у вітчизняній економіці характеризуються стабілізацією і тенденцією до зростання. В нинішній час припинення спаду в енергетиці і переведення її на рейки ринкового розвитку наштовхується на гостру фінансову нестабільність. Відомо, що необхідною умовою стабілізації виробництва в енергетиці є структурна перебудова, яка передбачає підвищення ефективності виробництва, підвищення конкурентноздатності продукції на основі впровадження нових технологій і нової техніки. Проте, вирішення даної проблеми стримується відсутністю фінансових коштів. Їх на сьогоднішній час немає ні в державі, ні в регіонах, ні у підприємств. Що стосується безпосередньо самих підприємств, бо в них не тільки відсутні кошти для проведення структурної перебудови, але більше того, є величезні борги, що безперервно зростають, за ресурси, які постачаються; по заробітній платі, яка не виплачується. В таких умовах проводити структурну перебудову галузі на основі нових технологій буде надзвичайно проблемним.

Іншою перешкодою на шляху стабілізації енергетики – величезна за своїми масштабами платіжно-розрахункова криза, що безперервно посилюється. За ступенем своїх негативних наслідків вона небезпечніша за всі інші, пов?язані з ринковими перетвореннями. На відміну від спаду виробництва та інфляції вона більш замаскована. Тому, як з боку широкої громадськості, так і органів, що здійснюють державне управління економікою, їй не приділяється достатньої уваги.

Суттєвий внесок у розробку даної проблеми внесли праці українських учених: Геєця В.М., Дорогунцова С.І., Лукінова І.І., Орлова О.А., та інших. В процесі роботи використовувались праці російських і західних спеціалістів: Абалкіна Л.У., Львова Д.С., Маєвського В.І., Беренса Р., Норкотт Д., Шарпа У. і багатьох інших.

В умовах, що склалися, необхідно терміново вирішувати низку наукових і практичних питань: як і чому виникла платіжно-розрахункова криза; якою мірою вона пов?язана із загальною економічною кризою і, зокрема, зі спадом виробництва в енергетиці; як виникнення кризи неплатежів впливає на вироблення обсягів електроенергії, її збут і розвиток паливно-енергетичного комплексу; які варто розробити рекомендації і що необхідно зробити для того, щоб подолати, або деякою мірою до можливо безпечних меж послабити платіжно-розрахункову кризу. Цим проблемам присвячене дане дисертаційне дослідження.

Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності з тематичними планами науково-дослідних робіт Одеського національного політехнічного університету в 1996-2002 р.р. Її результати використані при виконанні НДР: №400-71 “Формування стратегії антикризового управління суб?єктами господарювання” (автором проведено діагностику регіональної енергетики), №1338-71 “Розробка концепції стратегічного маркетингу підприємства” (автором обгрунтовано варіанти сталості підприємства при розробці стратегії розвитку), №1345-71 “Розробка концепції реструктуризації підприємства” (автором сформовано варіанти трансформації вітчизняного промислового виробництва).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення і обгрунтування основних напрямків стабілізації і підвищення економічної сталості виробництва електроенергії за рахунок подолання платіжно-розрахункової кризи і подолання енергетичного відставання регіону.

Відповідно зазначеної мети були поставлені і розв?язані такі завдання:

-

-

-

-

-

- надати пропозиції щодо створення нових організаційно-економічних структур в енергетиці.

Об?єктом дослідження є механізм функціонування вітчизняної енергетики, яка функціонує в умовах платіжно-розрахункової кризи в період трансформації економіки.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні і методологічні положення підвищення економічної сталості енергетичної галузі в умовах ринкових реформ.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, який дозволив розглянути всі явища і процеси в розвитку, законодавчі акти, роботи вітчизняних і зарубіжних учених в сфері економіки паливно-енергетичного комплексу і перехідної економіки, корпоративного управління процесами приватизації. Методологічною основою дослідження є системний аналіз, який дозволив вивчити фактори підвищення ефективності сектору енергетики комплексно, у взаємозв?язку і взаємодоповненні. В роботі були використані: системний підхід, методи логічного і порівняльного аналізу, що дозволило дати оцінку стану сектора енергетики промислового виробництва України. Були застосовані методи економічної статистики і організаційного моделювання для забезпечення ефективних напрямків розвитку вітчизняної енергетики.

Інформаційну базу роботи склали статистичні дані Міністерства статистики України, Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки, статистичні дані про роботу енергетичної галузі, результати науково-дослідних розробок, матеріали наукових конференцій, дані періодичних видань.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі представлені до захисту такі теоретичні, методологічні положення і практичні рекомендації, що складають її наукову новизну і науково-практичну цінність:

-

-

-

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення проведених досліджень заключається в тому, що запропоновані дисертантом розробки дозволяють посилити вплив фінансових ресурсів на ефективність роботи енергетики України. Запропоновано наукові розробки у вигляді конкретних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності енергетичної галузі будуть сприяти подоланню платіжно-розрахункової кризи, запобіганню спаду виробництва електроенергії і загального розвалу економіки.

Наукові результати дисертаційної роботи, які мають прикладний характер, впроваджені в практичну діяльність промислових енергетичних об?єктів: ВП “ПУ АЕС”, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл. (акт впровадження №0033015 від 12.07.2000 р.), ВАТ “Миколаївобленерго” (акт впровадження №14/20-268 від 27.08.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій запропоновано персональний авторський підхід і особисто одержано теоретичні і практичні результати в сфері подолання кризи неплатежів в енергетиці України, підвищення стабільності поступального розвитку енергетичного сектору регіону. Автором у дисертаційній роботі виділено тільки ті ідеї, положення і розрахунки, які є результатом особистого наукового внеску в публікаціях, опублікованих у співавторстві.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідались на наукових конференціях: 3-я науково-практична конференція “Маркетинг і логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2000 р.); 2-а Міжнародна конференція “Економіка і маркетинг в XXI столітті” (м. Донецьк, 2001 р.); обговорені на науково-методологічних семінарах Інституту економіки, бізнесу та інформаційних технологій Одеського національного політехнічного університету.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових робіт., у тому числі 4 статті у фахових виданнях. Загальний обсяг друкованих праць складає 6,2 д.а.,з яких особисто автору належить 4,8 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатку. Робота містить 190 сторінок машинописного тексту, включаючи 7 таблиць і 14 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В дисертаційній роботі, на підставі проведених автором досліджень, захищаються теоретичні і науково-методичні розробки стосовно питань стабілізації енергетичної галузі України на базі підвищення сталості підприємств паливно-енергетичного комплексу.

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, завдання, наукову новизну і практичне значення.

В першому розділі “Підвищення сталості енергетичної галузі в умовах трансформації вітчизняної економіки” з позиції системного аналізу вітчизняна економіка транформаційного типу схарактеризована як економіка зі сформованою масою ринкових перетворень, визначальними характеристиками якої є перетворення власності. В другій половині 90-х років сформувався основний каркас ринкової інфраструктури. При існуючих проблемах трансформації українська економіка за своєю структурою і системними перетвореннями – це вже не адміністративна, а особливий тип пострадянської ринкової економіки. Але найскладнішим є те, що у вітчизняній практиці відсутні не тільки механізми постіндустріальної трансформації, але й ефективна мотивація відповідних перетворень. Відзначається, що саме це в результаті буде визначати в подальшому місце господарського комплексу України в процесі глобалізації, в тому числі і наші реальні можливості європейської інтеграції.

В ході розвитку ринкових відносин все більшого значення набуває економічна взаємодія, що відбувається на мікрорівні. При цьому фінансове становище більшості підприємств залишається нестійким. Меті виживання відповідає статична сталість – спокій, пасивність. Для стабільного розвитку досягнення вищого рівня – динамічна сталість, або сталий розвиток.

Під економічною сталістю підприємства, на думку дисертанта, треба розуміти комплекс властивостей організаційної, інноваційної, логістичної, виробничої, фінансово-кредитної діяльності з урахуванням їх взаємовпливу і взаємодії, а також кількість продукції, що випускається, та її новаторські властивості, науково-технічну розвиненість матеріальної бази, стабільність всього спектру ресурсного забезпечення, розвиненість кадрового та інтелектуального потенціалів, наявність інноваційного менеджменту (рис.1).

Мета сталого розвитку в загальному вигляді формулюється як забезпечення сталого економічного зростання, збереження або згортання виробництва певних видів техніки і технологій, а також розгортання нових напрямків розвитку. Конкретні ж завдання ставляться в рамках кожної мети із зазначенням термінів і обмежень (умов). Є можливість припустити, що нестійкий період в електроенергетиці України підходить до кінця. Дані розвитку вітчизняної економіки за останні 2 роки показують зростання обсягів виробництва на підприємствах по виробництву і збуту електроенергії у порівнянні з попередніми (90-ми) роками. Однак найголовнішою проблемою електроенергетичного сектору України залишається заборгованість споживачів електроенергії.

В 2001 році вона виражалась сумою 3,2 млрд. грн. Реальні грошові платежі складали лише 18% від вартості всієї використаної електроенергії. Внаслідок цього підприємства сфери впливу Мінпаливенерго змогли оплачувати тільки нагальні ремонтні роботи. Про стратегічні заходи розвитку галузі мова не могла йти. Важливою умовою фінансової стабілізації електроенергетики стає підвищення платіжної дисципліни енергоспоживачів.

Вихід з кризи електроенергетики неможливий без надзвичайно жорстоких заходів. Необхідно в законодавчому порядку відключати від енергомереж певну кількість споживачів, відключати енергоблоки для того, щоб таким чином заощадити паливо і сформувати мінімальні його запаси. Першим кроком до стабілізації електроенергетики вважаємо чітке розмежування відповідальності держави і ринкових інститутів, проведення тендерів на право передачі в управління держпакету акцій енергопідприємств приватним компаніям, реструктуризацію існуючих енергоборгів і одночасно широке застосування процедури банкрутства відносно до боржників.

В другому розділі “Сталий розвиток української енергетики на основі вдосконалення ринкового механізму” наведено дослідження, які дозволили визначити, що енергетика, як провідна галузь промисловості, представляє собою складне, багатопланове явище, що знаходиться під впливом багатьох соціальних, економічних і політичних факторів. Вона страждає тим спектром “хвороб”, які характерні для перехідної економіки в цілому. На перший план у них виходить проблема взаємних неплатежів між підприємствами.

За період ринкових перетворень у вітчизняному виробництві відбулися якісні зміни.

Перша: відбувся серйозний спад виробництва, який торкнувся всіх галузей народного господарства, але перш за все – промисловості. При виробництві засобів виробництва спад сильніше виявився в найбільш наукомістких і високотехнологічних галузях, ніж у сировинних і паливно-енергетичних.

Друга: багатомасштабне скорочення виробництва в промисловості призвело до суттєвого зниження всіх показників ефективності праці, фондовіддачі, матеріаломіскості, собівартості і рентабельності. Продуктивність праці знизилась тому, що зменшення чисельності працюючих відбувається набагато повільніше, ніж скорочуються обсяги виробництва. Фондовіддача також знижується, хоч цей процес вуалюється тим фактом, що продукція, яка випущена, оцінюється за діючими ринковими цінами, а основні фонди – за незмінними цінами, котрі приймаються у відповідності з переоцінкою.

Третя: зростання матеріаломісткості і фондоміскості промислового виробництва неминучим наслідком має загальне зниження рентабельності виробництва і зменшення обсягів одержаного прибутку. Зниження рентабельності і збереження обсягів одержаних прибутків призводить насамперед до скорочення інвестицій і порушення природного процесу відтворення основних фондів.

Зниження рентабельності має більш глибокі причини. Якщо відбувається мінімізація прибутку в результаті зниження ефективності виробництва, то наслідком цього є зменшення залишків грошей, що знаходяться на розрахункових рахунках, так як прибуток є головним і, по суті, єдиним джерелом поповнення розрахункового рахунку і грошової частини статутного фонду кожного підприємства (якщо не брати до уваги бюджетне фінансування і банківське кредитування). В свою чергу, зменшення залишків грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках, призводить до різкого зниження ліквідності та фінансової платоспроможності підприємств. Результатом цих процесів є виникнення глибокої платіжно-розрахункової кризи, яка безперервно посилюється, у вигляді безперервного збільшення взаємної дебіторської заборгованості. А зростання дебіторської і кредиторської заборгованості ще більше знижує ліквідність підприємств, сприяє розриву і руйнуванню господарських зв?язків, посиленню спаду виробництва. Процес зниження ефективності виробництва в результаті його скорочення стає необоротним: спад виробництва знижує його ефективність, а зниження ефективності посилює спад виробництва, що суттєво обмежує можливості його стабілізації.

Для призупинення подальшого посилення енергетичної кризи і здійснення руху у зворотному напрямку необхідно перш за все створити ефективне законодавче забезпечення паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), яке б визначило його технічну політику і стратегію розвитку і не змінювалося б разом зі зміною керівництва.

Недоліками розвитку вітчизняного енергоменеджменту варто вважати такі:

-

-

-

-

В умовах України найпершим завданням енергоменеджменту є розробка і впровадження мало витратних енергозберігаючих заходів. Показовим у плані становлення до проблем енергозбереження керівництва органів держуправління в Центрі і в регіонах є те, що в складі кількох облдержадміністрацій підрозділи з енергозбереження мають статус керівництва.

Під діагностикою загроз для забезпечення енергетичної безпеки дисертант розуміє виявлення та аналіз з наступною локалізацією причин, які можуть викликати порушення стабільності енергетичної сталості та поступальності розвитку як окремих регіонів, так і сфер життєдіяльності всієї країни.

Поєднання інтересів Центру і регіонів має подвійний характер: регіон виступає полігоном з локалізованими соціально-економічними, екологічними, демографічними та іншими процесами, які можуть загрожувати ЕБ України і мати територіально-диференційний характер їх появи: регіон - суб?єкт регулювання з боку Центру процесів, пов?язаних із забезпеченням ЕБ України, з одного боку, з іншого боку, в рамках кола повноважень, які мають, провідник власної енергетичної політики.

Подолання платіжно-ринкової кризи необхідно починати з розв?язання кредитно-банківської кризи, а останню, в свою чергу, потрібно починати долати із збільшення ресурсів самих банків.

В умовах економіки, що трансформується, особливе значення набувають реальні можливості окремого регіонального утворення формувати енергетичну безпеку України, залишаючись при цьому сталою і прогресуючою територією, здатною ефективно нейтралізувати або попередити появу енергетичних загроз (табл.1). І, відповідно, необхідно на основі діагностики загроз енергетичної безпеки конкретного регіону приступити до формування Концепції енергетичної безпеки.

Енергетична безпека територіального утворення (область, регіон, країна) – сукупність теперішнього становища умов і факторів, що характеризують стабільність, сталість і поступальність розвитку економіки території (країни), певної незалежності та інтеграції з економікою країни, що виражається в таких її проявленнях:

-

-

-

-

Таблиця 1

Оцінка стану енергетичної безпеки України

Енергетична безпека територіального утворення (область, регіон, країна) – совокупність теперішнього становища умов і факторів характеризуючих стабіль

Предметом діяльності законодавчої та виконавчої влади в регіоні в галузі ЕБ є:

- вияв і моніторинг факторів, що впливають на стійкий розвиток регіону в поточній ситуації і перспективі;

- формування енергетичної політики та інституціональних перетворень у межах загальнодержавної стратегії економічної реформи;

- недопущення дискримінації з боку центральних органів відносно регіону, паритетна участь у державних програмах з розвитку регіонів, у розміщенні державних замовлень і т. ін.

Пріоритетними завданнями регіональної енергетичної політики, спрямованими на підвищення ЕБ, є:

-

-

-

-

-

Участь Центру у підвищенні ЕБ регіону полягає:

- у здійсненні державної підтримки державних програм регіонального розвитку;

- у розміщенні державних замовлень на постачання електроенергії загальнодержавних потреб;

- у паритетній участі у великих регіональних інвестиційних проектах з урахуванням різних форм забезпечення пільгами;

- у створенні сприятливого клімату в розвитку енергетичного середовища в регіоні;

- у створенні урівноваженої взаємодії республіканської і місцевої бюджетних систем;

- у виборі обгрунтування енергетичної стратегії у відносинах з територіями, недопущенні поспішних, неаргументованих рішень, результатом яких (експериментів) можуть бути соціальні вибухи.

В третьому розділі “Організаційно-економічний механізм підвищення економічної сталості енергетики України” запропоновано напрямки подолання платіжно-розрахункової кризи в промисловості та в енергетиці, варіанти формування сучасної ідеології енергоринку України, сценарна розробка економічного механізму подолання енергетичного відставання регіону, напрямки створення нових організаційно-економічних структур в енергетиці.

Основою швидкого розгортання платіжно-розрахункової кризи є безперервне зниження ліквідності всіх без винятку підприємств і господарських організацій. Вона знаходить своє вираження, насамперед, у зменшенні реального обсягу грошових коштів, що знаходяться на розрахункових рахунках і призначених для розрахунків з постачальниками і споживачами продукції. В свою чергу, зменшення реального обсягу грошових коштів відбувається через спад виробництва, різке погіршення фінансового становища, інфляцію, знецінення грошей, яке роз-повсюджується не тільки на готівкові, але й на безготівкові гроші. Якщо це так, то ключ до розв?язання проблеми міститься у підвищенні ліквідності підприємств, у послабленні тих негативних тенденцій, які впливають на зниження ліквідності. За іншими рівними умовами ліквідність окремо взятого підприємства залежить від двох факторів. Перший – норма і маса отримуваного прибутку. Другий – величина (доля і маса) нерозподіленого прибутку, що залишається в обороті підприємств. Чим більша норма і маса отриманого прибутку, тим вищою, за іншими рівними умовами, буде ліквідність підприємств. Збиткове підприємство ніколи не буде мати високу ліквідність, воно завжди буде знаходитись в боргах. Далі необхідне проведення повної комерціалізації державних підприємств і повної приватизації (при обов?язковому виконанні умов енергетичної безпеки регіону).

Енергоринок України відноситься до типу природної монополії. Її суть у ринковій економіці – зниження сумарних витрат на виробництво продукції при розширенні масштабів її випуску. Пропонуючи ідеологію проекту створення єдиного Енергетичного комітету, вважаємо доцільним створення єдиної регулюючої державної структури, яка б збалансувала і реально займалась реалізацією енергоносіїв, що добуваються в Україні, проектами їх переробки, впроваджувала б правила (власне державну політику) на національному ринку енергоносіїв, формувала цінову політику (рис.2).

Формування ідеології вітчизняного енергоринку необхідно супроводжувати законодавчими та організаційними заходами:

Ідеологія енергоринку України, що розробляється, повинна відповідати вектору здійснюваних ринкових перетворень, зокрема, оголошеному курсу входження нашої країни в європейські економічні структури.

Спільний порядок дій, спрямованих на інтеграцію енергетики України в енергетичний сектор Європейського союзу, може бути таким:

- підготовка спеціалістів з енергетичного права ЄС;

- відзначення повного переліку документів ЄС, що регулюють в ПЕК і суміжних сферах, створення бази цих документів;

- переклад важливих документів ЕС стосовно ПЕК;

- порівняльний аналіз законодавства України, норм і стандартів ЕС стосовно ПЕК;

- оцінка готовності виконати вимоги ЄС в енергетичній сфері (законодавство, екологія, ринки, робота галузей, приватизація, стандарти, безпека і т. ін.);

- визначення переліку вимог, непридатних для України або недосяжних на даному етапі, що вимагають переговорів з ЄС для пошуку узгоджених рішень;

- розробка плану адаптації національного законодавства до норм і стандартів ЄС, з урахуваннях потреб і особливостей ПЕК України;

- оцінка ресурсних потреб для впровадження в ПЕК України норм і стандартів ЄС;

- погодження з ЄС: спільного плану інтеграції енергетики України в енергетичний простір ЄС; щорічних планів заходів щодо реформування ПЕК; пріоритетів співробітництва на короткострокову, середньострокову і довгострокову перспективу; термінів виконання заходів; переліку нормативно-правових актів ЄС, доцільності і порядку їх гармонізації з національним законодавством України; необхідності зняття окремих вимог ЄС або їх змін (за кількісними і якісними параметрами, термінами впровадження), враховуючи особливості ПЕК України; обсягів фінансової допомоги України з боку ЄС;

- впровадження в Україні норм і стандартів ЕС стосовно ПЕК.

Здійснюючи аналіз і опис економічного механізму подолання енергетичного відставання розвитку регіону (на прикладі Миколаївської області), дисертант розглядає два сценарії подолання енергетичного відставання: 1-й – інерційне стримування кризи з поступальним підвищенням енергетичного рівня регіону; 2-й – підвищення енергетичної сталості регіону на основі адресного стимулювання розвитку енергетичного потенціалу.

При реалізації сценаріїв подолання енергетичного відставання перевагу необхідно віддавати сценарію 2. Але при всій своїй привабливості цей сценарій найбільше залежить від політичної кон?юнктури і державної фінансової підтримки.

Створення на регіональному рівні організаційно-економічних структур в енергетиці має бути спрямоване на вирішення науково-технічного забезпечення проблем (насамперед соціальних) комплексного розвитку регіону, формування умов для раціонального використання і розвитку науково-технічного потенціалу регіону, інфраструктури паливно-енергетичного комплексу і збереження єдиного енергетичного простору в межах конкретного економічного району.

Організаційна трансформація підприємств енергетики бачиться дисертанту в створенні, наприклад, енергетичного холдінгу. Створення холдінгу на підставі функціонуючого підприємства не суперечить діючому законодавству і входить в організації дочірніх підприємств (як правило, на базі стало працюючих станцій, що мають сучасний парк обладнання, сталий збут і перспективи на ринку) у формі акціонерних товариств відкритого типу.

Ліквідація організованого монополізму енергетичних об?єднань і придбання свободи в розвитку підприємництва, залучення коштів інвесторів і вибору стратегії поведінки дозволяють господарюючим суб?єктам формувати нові ринкові структури, до яких можна віднести створення енергетичних промислово-фінансових груп.

Енергетика України в умовах трансформації вітчизняної економіки в напрямку соціально-орієнтованому, на думку дисертанта, міститься в поступово цілеспрямованих заходах:

-

-

-

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове рішення наукової задачі розвитку і поглиблення концептуальних основ організаційно-методичної бази формування і функціонування системи економічної сталості енергетичної галузі.

1. Трансформаційні процеси в економіці, що відбуваються сьогодні в Україні, відрізняються неоднозначністю. Можна стверджувати, що критична маса ринкових перетворень вже сформувалася. Визначальними в цьому плані є перетворення власності. На сьогоднішній день біля 80% промислової продукції виробляється на недержавних підприємствах. Але що стосується підприємств енергетики, здатних впливати на енергетичну (економічну, екологічну) безпеку як регіону, так і країни в цілому, то тут процес приватизації, на думку дисертанта, необхідно проводити надзвичайно обережно, залишаючи, по можливості, контрольний пакет за регіональною владою.

2. Під час розвитку ринкових відносин все більшого значення набувають економічні взаємодії, що існують на мікрорівні. Фінансовий стан більшості підприємств залишається нестійким, значна частина прибутку носить інфляційний характер, не покращується стан із платоспроможністю. В ситуації, що склалася, для підприємств основною метою поки залишається виживання. Меті виживання відповідає статична сталість – спокій, пасивність. Для стабільного розвитку необхідний рух більш високого рівня – динамічної сталості або сталого розвитку.

Під економічною сталістю підприємства (за визначенням дисертанта) необхідно розуміти комплекс властивостей організаційної, інноваційної, логістичної, виробничої, фінансово-кредитної діяльності з урахуванням їх взаємовпливу і взаємодії, а також якість продукції, що випускається, та її новаторські властивості, науково-технічну розвиненість матеріальної бази, стабільність всього спектру ресурсного забезпечення, розвиненість кадрового та інтелектуального потенціалів, наявність інноваційного менеджменту.

3. Проведений аналіз вітчизняного енергоринку дозволяє припустити, що несталий період в електроенергетиці України підходить до кінця. Необхідно спільними зусиллями Мінпаленерго і міжнародних фінансово-консультаційних організацій підготувати аналіз, а потім і законопроект оздоровлення енергетики країни. Далі розпочати розробку Концепції енергетичної стратегії. Важливішою умовою фінансової стабілізації електроенергетики повинно стати підвищення дисципліни енергоспоживачів.

4. Перехід до ринкової економіки і ринкових відносин супроводжувався створенням великої мережі комерційних банків. Незважаючи на широке розповсюдження банківських установ, результат у сфері виробництва одержався негативним. Причому, головне – не спад виробництва, а повний розлад банківської системи і платіжно-розрахункова криза, тобто сфери господарської діяльності, які найближче стикаються з кредитно-банківською системою.

Без найактивнішої участі комерційних банків цю кризу подолати неможливо і неможливо нормалізувати систему безготівкових розрахунків між підприємствами. А без нормалізації розрахунків між підприємствами неможливо подолати фінансову кризу та інфляцію, без подолання яких неможливо зупинити спад виробництва і підвищити його ефективність.

5. В Україні є потужний, але швидко старіючий енергетичний комплекс, що створювався протягом більше ніж півстоліття. Йде прискорене вибуття його виробничих потужностей. Необхідні термінова модернізація і реконструкція існуючих фондів енергетики на підставі новітніх технологій, що зберігають електроенергію. Автор надає перевагу технологіям вітчизняного виробництва.

6. В умовах економіки, що трансформується, особливе значення набувають реальні можливості окремого регіонального утворення формувати енергетичну безпеку України, залишаючись при цьому сталою і прогресуючою територією, здатною ефективно нейтралізувати або попередити появу енергетичних загроз. Процесу формування регіональної Концепції енергетичної безпеки повинні випереджати діагностика загроз енергетичної безпеки, інвентаризація енергетичного потенціалу території, обгрунтування економічного механізму подолання енергетичного оновлення.

7. В роботі звертається увага на проблему в промисловості і в енергетиці – платіжно-розрахункову кризу. Платіжно-розрахункова криза знаходить своє вираження, насамперед, в безперервному зростанню взаємної кредиторської і дебіторської заборгованості.

Розв?язання проблем бачиться в такому. Перше – це індексація обігових коштів енергетичних підприємств та господарських організацій. Друге – введення в обіг між енергетичними підприємствами і господарськими організаціями спеціальних розрахункових документів – векселів. Третє – відкриття підприємством енергетики паралельно з розрахунковим рахунком особливого рахунку для розрахунків по боргах – або з бюджетом, або з іншими підприємствами. Для цього переведення економіки на рейки ринкових відносин повинно супроводжуватись перетворенням державних підприємств в господарські організації комерційного типу.

Запропонована комерціалізація державних підприємств енергетики якраз переслідує мету, з одного боку, максимізувати одержуваний прибуток, а з другого – орієнтувати підприємства на можливо більш бережливе та економне витрачання, для того, щоб можливо більша частина прибутку залишалась в обігу і поповнювала розрахункові рахунки.

8. Заходи щодо зміцнення кредитно-фінансової сфери енергетики автор пропонує підкріпити заходами в галузі створення нових організаційно-економічних структур: на мікрорівні – об?єднання різних державних організацій в один Енергетичний комітет України з організацією інститутів експертизи і тендерних рад по оцінці енергетичних проектів; на мікрорівні – створенням нових організаційних структур типу енергетичних промислово-фінансових груп. Останнє дозволить підвищити економічну сталість підприємств вітчизняної енергетики.

Таким чином, комплексне розв?язання вищерозглянутих проблем на підставі поєднання економічного механізму подолання регіонально-енергетичного відставання, платіжно-розрахункової кризи, прямої участі Центру, опори на власний потенціал підприємств енергетики дозволить зберегти енергетику України як потужний, складний і розгалужений технологічний комплекс, який є основою функціонування всього суспільного виробництва, забезпечення цивілізованого життя населення України.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Продіус І.П., Зайцев О.П., Суворов В.Б. Підвищення ефективності виробництва електроенергії на основі кредитного обслуговування.-Одеса: Астропрінт.-2000.-24с. Особистий внесок здобувача - визначено проблему подолання криз виробництва електроенергії.

2. Соколенко В.М., Суворов В.Б. Проблеми подолання платіжно-розрахункової кризи в електроенергетиці України.-Одеса:Астропрінт.-2000.-26с. Особистий внесок здобувача – зроблено опис небанківських форм виробництва.

3. Соколенко В.М., Суворов В.Б. Управление производством на основе управления качеством продукции // Труды Одесского политехнического университета.-Одесса.-2000.-№2.-С.254-256. Особистий внесок здобувача –розроблено методи визначення ефективності виробництва.

4. Суворов В.Б. Фактори ефективності вироблення і збуту електроенергії на Україні.-Одеса: Астропрінт.-2000.-25с.

5. Суворов В.Б. Проблеми підвищення ефективності виробництва електричної енергії в Україні // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.-Одеса.-2000.-№3.-С.222-226.

6. Суворов В.Б. Шляхи подолання платіжно-розрахункової кризи в електроенергетичній галузі // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ.-Одеса.-2001.-№1.-С.175-178.

7. Захарченко В.И., Суворов В.Б. Диагностика угроз энергетической безопасности региона. – Економіка: проблеми теорії та практики №157. –Дніпропетровськ, 2002, - С. 163-173. Особистий внесок здобувача – розроблено методи діагностування енергетики.

Суворов В.Б. Розробка механізму економічної сталості енергетичної промисловості.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01.- Економіка промисловості.-Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2003.

Дисертація присвячена питанням розвитку теоретичних положень в розробці методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення економічної сталості енергетичного сектору в промисловості. Уточнено понятійний апарат, пов?язаний з економічною сталістю. Запропоновано заходи щодо розв?язування проблем подолання кризи платежів, обгрунтовано необхідність розробки механізму по погашенню заборгованості, а також регіональної Концепції енергетичної безпеки. Розроблено напрямки подолання платіжно-розрахункової кризи в промисловості, напрямки формування ідеології вітчизняного енергоринку, сценарії розробки економічного механізму подолання енергетичного відставання регіону, напрямки створення нових організаційно-економічних структур в енергетиці. Результати дослідження реалізовано в практичній діяльності енергетичних підприємств Миколаївської області.

Ключові слова: сталість, енергетика, промисловість, ефективність, неплатежі, платіжно-розрахункова криза, енергетична безпека, енергетичне відставання, енергозбереження.

Суворов В.Б. Разработка механизма экономической устойчивости энергетической промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – экономика промышленности. – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2003.

Диссертационное исследование посвящено вопросам развития теоретических положений и разработке методических рекомендаций, направленных на повышение экономической устойчивости отечественной энергетики в условиях трансформации экономики.

Понятийный аппарат исследования опирается на определение экономической устойчивости отрасли, что по мнению автора, следует понимать как комплекс свойств организационной, инновационной, логистической, производственной, финансово-кредитной деятельности с учетом их взаимовлияния и взаимодействия, а также качество выпускаемой продукции и ее новаторских свойств, научно-техническую развитость материальной базы, стабильность всего спектра ресурсного обеспечения, развитость кадрового и интеллектуального потенциалов, наличие инновационного менеджмента.

Под диагностикой угроз энергетической безопасности понимается выявление и анализ, с последующей локализацией причин, которые могут вызвать нарушение стабильности экономической устойчивости и поступательности развития, как отдельных регионов, так и в сфере жизнедеятельности всей страны.

Энергетическая безопасность региона – это совокупность текущего состояния условий и факторов, характеризующих стабильность, устойчивость и поступательность развития экономики территории, определенной независимости и интеграции с экономикой страны.

В условиях трансформирующейся экономики особое значение приобретают реальные возможности отдельного регионального образования формировать энергетическую безопасность Украины, оставаясь при этом устойчивой и прогрессирующей территорией, способной эффективно нейтрализовать или предупреждать появление энергетических угроз. И, следовательно, необходимо на основе диагностики угроз энергетической безопасности конкретного региона приступить к формированию региональной Концепции энергетической безопасности.

Проводя анализ описания экономического механизма преодоления энергетического отставания развития региона, рассматривается два сценария преодоления энергетического отставания: 1-й – инерционное сдерживание кризиса с поступательным повышением энергетического уровня региона; 2-й – повышение экономической устойчивости региона на основе адресного стимулирования развития энергетического потенциала.

При реализации сценариев преодоления энергетического отставания предпочтение следует отдавать сценарию 2. Но при всей своей привлекательности этот сценарий в большей мере зависит от политической конъюнктуры и государственной финансовой поддержки.

Мероприятия по укреплению кредитно-финансовой сферы энергетики автор предлагает подкрепить мероприятиями в области создания новых организационно-экономических структур: на макроуровне - объединением различных государственных организаций в один Энергетический комитет Украины с организацией институтов экспертизы и тендерных советов по оценке энергетических проектов; на микроуровне – созданием новых организационных структур типа энергетических промышленно-финансовых групп. Последнее позволит повысить экономическую устойчивость предприятий отечественной энергетики.

Таким образом, комплексное решение выше рассмотренных проблем на основе совмещения экономического механизма преодоления регионального энергетического отставания, платежно-расчетного кризиса, прямого участия Центра, опоры на собственный потенциал предприятий энергетики позволит сохранить энергетику Украины как мощный, сложный и разветвленный технологический комплекс, который является основой функционирования всего общественного производства, обеспечения цивилизованной жизни населения страны.

Ключевые слова: устойчивость, эффективность развития, энергетика, инвестиционный процесс, неплатежи, энергетическая безопасность, энергетическое отставание, энергосбережение, сценарии, структура.

Suvorov V. B. Development of economic stability mechanism of power industry. - Manuscript.

The thesis for scientific degree of candidate of economics sciences on speciality 08.07.01 – Industrial Economy. The Institute of Market Problems and Economic - Ecological Researches of NAS of Ukraine. Odessa, 2003.

Thesis is devoted to theoretical provisions concerning to development of methodological recommendations aimed to economic stability enhancement of industry power sector. There has been clarified conceptual apparatus related to economic stability. Activities to resolve problems of payment crisis were proposed, necessity of acquittance mechanism development was grounded as well as Regional Conception of Power Supply Safety. There has been developed a line of industrial payment and account crisis, tendency of modern power-market ideology formation, scenarios for development of economical mechanism to bridge a region power-gap, tendencies for economic-organizing structure formation in power industry. The investigation results have been implemented in practice on Nikolaev Region power enterprises.

Key words: stability, power engineering, efficiency, non-payment, payment and account crisis, power supply safety, bridge a power-gap, scenarios, structure.