Національний авіаційний університет

ТУЛЬЧИНСЬКА СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 656.7.025.2:338.4(043.3)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ РИНКУ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ В УКРАЇНІ

08.07.04 – економіка транспорту і зв'язку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки та підприємництва Національного технічного університету України (“КПІ”) Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Круш Петро Васильович,

Національний технічний університет України (“КПІ”),

завідувач кафедри економіки та підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Ященко Леонід Андрійович,

Національний авіаційний університет,

професор кафедри логістики і транспорту;

кандидат економічних наук, доцент

Аксьонов Іван Михайлович,

Київський університет економіки і технологій

транспорту, доцент кафедри управління процесами перевезень

Провідна установа - Науково-дослідний економічний

інститут Міністерства економіки та з

питань європейської інтеграції України, відділ міжгалузевих

та структурних проблем виробництва, м. Київ

Захист відбудеться “ 24 ” травня 2003 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ-58, пр. Космонавта Комарова, 1, корпус 2, ауд. 418.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ -58, пр. Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий “ 15” квітня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Матвєєв В.В.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення періоду ринкових реформ істотно змінюють загальну структуру народногосподарського комплексу України. Її господарська система поступово трансформується в економіку ринкового, соціально орієнтованого типу, що відповідає вимогам часу і напрямкам політики держави. Удосконалення ринкових відносин передбачає зміну економічних пріоритетів, зокрема, значне збільшення питомої ваги виробництва і споживання послуг.

У зв'язку з цим неухильно зростатиме роль і значення транспорту як однієї з найважливіших галузей національної економіки, ефективне функціонування якої стає необхідною умовою стабілізації і структурних перетворень всього господарського комплексу, задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях та захисту економічних інтересів держави.

Транспортний сектор економіки є складною і стратегічно важливою в усіх відношеннях системою, основна мета функціонування якої полягає у реалізації комплексу транспортних послуг, відповідних по кількості і якості платоспроможному попиту споживачів. Транспорт, з одного боку, є важливою складовою інфраструктури, а, з іншого, - він сам стає суб'єктом ринкових відносин, реалізуючи необхідні суспільству послуги переміщення пасажирів і доставки вантажів.

Пасажирський комплекс транспортної галузі є однією із тих сфер діяльності, де у процесі розвитку ринкових відносин зберігають свою актуальність проблеми знаходження оптимального поєднання вільного підприємництва і державного регулювання. Тому об'єктивною потребою є необхідність глибшого вивчення механізмів цієї сфери діяльності, специфіки її функціонування, визначення форм та методів використання наукових досягнень для удосконалення системи управління пасажирським комплексом.

Особливо слід наголосити на актуальності наукового аналізу процесів, що відбуваються у транспортному секторі у зв’язку з орієнтацією України на органічне включення її економіки у систему світового господарства. У свою чергу, цей процес неминуче приведе до зростання товарообмінних операцій між співпрацюючими сторонами, збільшення пасажиропотоків та перевезення товарів.

Здійснювані трансформаційні процеси у транспортному секторі економіки стали основою формування нової економічної структури управління. Це обумовлюється розвитком ринку транспортних послуг, що ґрунтується на принципах: конкуренції, вільного ціноутворення, самостійності виробників послуг, інтеграції і кооперуванні транспортного виробництва та державному регулюванні на основі суто економічних

2

інструментів. На ринку пасажирських перевезень відбувається узгодження суспільних, групових та особистих інтересів пасажирів і працівників транспортного комплексу, а на цій основі забезпечується ефективне функціонування галузі.

Для визначення природи ринкових явищ у транспортному секторі актуальними є недостатньо розроблені у наукових працях попередників і важливі у практичному аспекті дослідження функціонування організаційно-економічного механізму пасажирського транспорту як складної сукупності елементів, форм і методів, за допомогою яких здійснюється організація транспортного процесу.

Дослідження методологічних основ та практичних аспектів розвитку транспортного сектору та окремих його галузей здійснювали відомі українські та російські вчені І.Я. Аксьонов, І.М. Аксьонов, М.В. Андреєва, О.О. Бакаєв, В.Я. Бєлозьоров, М.Н. Бідняк, А. І. Воркут, В. Г. Галабурда, Ю. М. Гончаров, В. Т. Єлагін, В. М. Загорулько, В.Г. Коба, М.І. Котлубай, Ю.Ф. Кулаєв, Б.Є. Марчук, В.В. Мова, А.В. Перепелюк, Є.М. Сич, Ю.М. Цвєтов, В.І. Щелкунов, Л.А. Ященко та ін.

У той же час ступінь висвітлення теоретичних положень і наявних методичних і науково-практичних розробок щодо формування і розвитку ринку пасажирських перевезень дає підставу стверджувати, що теоретико-методологічні засади ринку пасажирських послуг, незважаючи на їх актуальність, комплексно не досліджувалися.

Об’єктивна необхідність поглиблення концептуальних положень організаційно-економічного механізму становлення і розвитку ринку пасажирських перевезень зумовлюють актуальність теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження визначається Державною програмою стратегічного розвитку “Україна – 2010”, Державною програмою “Транспортна галузь у системі пріоритетів розвитку економіки України до 2010 р.”, “Концепцією реформування транспортного сектору економіки” та планами науково-дослідних робіт кафедри економіки та підприємництва Національного технічного університету України (“КПІ”).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є удосконалення теоретичних основ і розробка методичних рекомендацій щодо формування організаційно-економічного механізму розвитку ринку пасажирських перевезень магістрального транспорту.

Досягнення мети дослідження зумовило вирішення наступних задач:

- визначити суть економічної категорії механізму функціонування ринку пасажирських перевезень;

- дослідити стан та шляхи ринкового реформування транспортної галузі та засоби підвищення її конкурентоспроможності;

- обґрунтувати методику оцінки конкурентоспроможності пасажирських перевезень та окремих підприємств;

3

- проаналізувати тарифно-цінову політику на ринку пасажирських перевезень та розробити рекомендації щодо її удосконалення;

- систематизувати фактори впливу підвищення якісних характеристик транспортних послуг;

- узагальнити основні напрямки і методи досліджень ринку пасажирських перевезень;

- запропонувати нову методику розрахунку рентабельності пасажирських перевезень.

Предмет і об’єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність організаційно-економічних відносин, які виникають у процесі розвитку ринку пасажирських перевезень.

Об’єктом дослідження є процес удосконалення механізму розвитку ринку пасажирських перевезень.

Методи дослідження. Методологічною та інформаційною базою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії. При дослідженні використовувалися наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем економіки транспорту, а також законодавчі й нормативні акти України з питань розвитку народного господарства і утвердження ринкових відносин.

У роботі застосовувалися сучасні і традиційні методи дослідження, зокрема, теоретичного узагальнення і порівняння - для уточнення наукових понять з проблем визначення конкурентоспроможності транспортних послуг та аналізу зовнішнього і внутрішнього середовища.

Метод статистичного аналізу – для вивчення, групування, порівняння, оцінки та інтерпретації фактичних даних про результативність функціонування пасажирського комплексу.

Методи системного аналізу - для характеристики показників діяльності транспортних підприємств, оцінки їх конкурентоспроможності; парних порівнянь і експертних оцінок – для визначення значимості кожного фактора з точки зору його важливості сприйняття споживачами транспортних послуг тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у поглибленні існуючих і розробці нових теоретичних положень щодо підвищення ефективності ринку пасажирських перевезень магістральними видами транспорту України, зокрема:

вперше:*

на основі узагальнення теоретичних положень і практичного досвіду досліджено функції та елементи ринку пасажирських перевезень магістрального транспорту у нових економічних умовах;*

обґрунтовано необхідність введення в теорію і практику роботи транспортної галузі поняття “організаційно-економічний механізм ринку пасажирських перевезень”;

4*

сформульовані сутність, особливості та напрямки ринкових трансформацій транспортної галузі і на цій основі розроблена методична база оцінки конкурентоспроможності пасажирських транспортних послуг;

удосконалено:*

принципові підходи і напрямки розробки економічно обґрунтованих тарифів на пасажирські перевезення як важливого ринкового інструменту впливу на якісні параметри транспортних послуг та прибутковість, рентабельність і фінансову стійкість підприємств;*

методику визначення рентабельності авіаційних пасажирських перевезень з урахуванням сум покриття витрат, сфера використання якої може бути поширена на інші види транспорту;*

класифікацію факторів організаційно-економічного впливу на підвищення конкурентоспроможності ринку пасажирських перевезень;

знайшли подальший розвиток:*

аналітичні дослідження структури освоєння ринку пасажирських перевезень трьома видами магістрального транспорту на комплексній основі;*

можливості розширення диверсифікаційної діяльності підприємств пасажирської сфери як заходи підвищення їх економічної стабільності, поліпшення транспортних послуг і задоволення попиту споживачів.

Практичне значення проведеного дослідження полягає у тому, що теоретичні положення і розроблена методика розрахунку й оцінки рентабельності пасажирських перевезень можуть бути використані при визначенні стратегії підприємств пасажирського комплексу.

Одержані автором результати сприятимуть впровадженню нових принципів управління ринковою діяльністю усіх транспортних підгалузей. Досягнення цих завдань пропонується здійснювати за рахунок формування банку даних щодо попиту на пасажирські перевезення; точності визначення оцінки динаміки попиту на пасажирські перевезення; систематичного проведення дослідження ринку транспортних послуг; різноманітності заходів післяпродажного обслуговування; формування сприятливого іміджу підприємств, широкомасштабної рекламної діяльності тощо.

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення та результати одержані здобувачем самостійно на основі вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного й практичного матеріалу і знайшли відображення в опублікованих працях автора.

Реалізація результатів дослідження. Розроблена у дисертації методика розрахунку й оцінки рентабельності пасажирських перевезень шляхом врахування особливостей формування доходів (виручки) і витрат – дозволяє використовувати даний підхід не тільки на транспорті, але й у інших галузях у процесі виробництва продукції та наданні послуг. Окремі методичні розробки та висновки використовуються у навчальному процесі Інституту економіки і менеджменту при Національному авіаційному університеті при викладанні дисциплін: “Вступ

5

до фаху”, “Економіка підприємства”, “Оцінка конкурентоспроможності підприємства”.

Апробація роботи. Результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях методологічного семінару кафедри економіки та підприємництва Національного технічного університету України (“Київський політехнічний інститут”) у 2000 – 2002 рр. і знайшли застосування при викладанні економічних дисциплін викладачами кафедр факультету менеджменту та маркетингу.

Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях: “Авіа-2001, ІІІ Міжнародна науково-технічна конференція” (24-26 квітня 2001 року, Київ, Україна). Том 4.; “Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених, присвячена 10-річчю незалежності України” (м. Київ, 2001р.); ІХ Всеукраїнська науково-практична конференція “Менеджмент і маркетинг: здобутки та перспективи” (м. Київ, 2002р.); “Управління організацією: регіональні аспекти”. Х міжнародна науково-практична конференція (м. Чернігів, 2002р.); “Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна – Німеччина” ІІ міжнародно-практична конференція (м. Київ, 2002р.); “Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України”. Міжнародна науково-практична конференція (19-20 квітня 2002р. м. Київ) та ін.

Публікації. Результати досліджень автора, основні положення, теоретичні та методичні розробки, що містяться у дисертації, знайшли відображення у публікаціях, у тому числі п’яти статтях у фахових виданнях ВАК України загальним обсягом 1,8 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 175 найменувань, додатків. Робота викладена на 196 сторінках друкованого тексту, містить 28 таблиць, 21 рисунок та 12 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подано обґрунтування актуальності теми дисертації, її зв'язок з науковими програмами, сформульовані цілі та задачі, предмет і об'єкт дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи організаційно-економічного механізму ринку пасажирських перевезень” – проаналізовано становище складових частин пасажирського комплексу, перспективи його розвитку та основні напрямки транспортної політики держави, сформульовані і узагальнені теоретичні положення організаційно-економічного механізму ринку пасажирських перевезень.

Відзначається, що транспорт є однією з тих галузей, ефективне функціонування якої є неодмінною умовою подальшого розвитку всієї економіки держави, активізації зовнішньоекономічної діяльності,

6

задоволення потреб суспільного виробництва і населення у вантажних та пасажирських перевезеннях.

В умовах ринкових трансформацій реформування пасажирського транспорту відбувається недостатніми темпами. І хоча роль транспорту зростає, проте його матеріально-технічний стан та масштаби інвестицій залишаються далеко не оптимальними по відношенню до поточних і особливо перспективних потреб економіки і населення. Порівняння з ринково розвинутими країнами показує, що транспортна система має не тільки розвиватися адекватно зростаючим потребам суспільства, але навіть випереджувати їх та мати певний запас резервної потужності.

Розглянуті нові акценти транспортної політики держави, спрямовані на розв'язання невідкладних проблем оздоровлення всього транспортного сектору економіки, зокрема, подолання тенденції фізичного спрацювання та морального старіння інфраструктури транспорту і в першу чергу парку транспортних засобів. Особливо актуальними і складними у плані реалізації залишаються проблеми підвищення інвестиційної привабливості галузі.

Організаційно-економічні заходи, здійснювані у транспортному секторі економіки, мають привести у відповідність з принципами ринку не тільки його матеріально-технічну базу, але й галузеву структуру управління, зорієнтовану на інтереси споживачів, здатну здійснювати повне і якісне задоволення потреб в усіх видах перевезень та наданні супутніх з перевізницьким процесом послуг.

Показана суттєва відмінність пасажирських перевезень в умовах командної і ринкової економіки з точки зору пріоритетності їх ресурсного забезпечення, функціонального призначення та необхідності системного аналізу ринкових факторів, що впливають на ефективність пасажирських перевезень. Значна увага приділена дослідженню ринку пасажирських перевезень, структурі та специфіці послуг, що надаються транспортниками.

Визначено сутність організаційно-економічного механізму стосовно сфери пасажирського транспорту як сукупності економічних відносин, форм і методів господарювання у зв’язку з реалізацією пасажирськими підприємствами різноманітних послуг по перевезенню та обслуговуванню пасажирів у країні та за її межами.

В умовах, коли на транспортному ринку взагалі і в тому числі на ринку пасажирських перевезень автомобільного та авіаційного транспорту виникли і функціонують підприємства різних форм власності, вони змушені корегувати концепцію комерційної діяльності у напрямку активного пошуку клієнтів, вивчення та задоволення потреб потенційних пасажирів, поліпшення рекламної діяльності та поглиблення диверсифікації виробничої діяльності, надання непрофільних послуг. Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що ринкові умови орієнтують пасажирські підприємства на індивідуальні, групові, регіональні та інші специфічні потреби, на групи конкретних споживачів і навіть на окремого клієнта.

7

Ефективність функціонування транспортних підприємств та їх адаптація до ринкових умов у значній мірі визначаються якістю управлінських рішень, тому важливим інструментом розробки і реалізації стратегії стають маркетингові дослідження ринку пасажирських перевезень. Вони спроможні надати керівництву перевірені практикою рецепти дій з обмеженим ризиком негативних наслідків у ході практичної реалізації.

Незважаючи на те, що у транспортній, як і у інших сферах економіки, методи ринкового механізму ще не стали домінуючими, відмова від директивних принципів управління зумовлює значні зміни у системі визначення споживчого попиту на пасажирські перевезення. Поступово відбувається перехід до так званого індикативного планування перевезень, яке враховує реальні запити потенційних пасажирів і більш гнучко реагує на їх коливання, а також з допомогою економічних методів має нівелювати ці коливання та забезпечувати стабільність пасажирських перевезень.

Аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень і діяльність транспортних підприємств в умовах, наближених до ринкових, дозволив уточнити зміст, періодичність, послідовність і саму процедуру маркетингового аудиту у залежності від мети його проведення і на цей основі формулювати принципи розробки стратегії управління ефективністю пасажирських перевезень.

У другому розділі – “Проблеми формування конкурентного середовища у сфері пасажирських перевезень” – розглянуті організаційно-економічні та інституціональні зміни на транспорті у зв'язку з удосконаленням ринкових відносин, що відбувалися впродовж останнього десятиліття, зокрема, конкурентні відносини на ринку пасажирських перевезень, проаналізовано місце й перспективи українських авіакомпаній на міжнародному авіаринку.

Зроблено спробу авторського визначення реструктуризації підприємств магістрального транспорту на основі здійснення організаційно-економічних, правових і технологічних заходів з метою підвищення ефективності виробництва, реалізації транспортних послуг і підвищення їх конкурентоспроможності.

Проведене дослідження ключових факторів реформування підприємств автомобільного, залізничного та авіаційного транспорту дало змогу визначити стратегію корпоративного реформування, що ґрунтується на врахуванні потенційних сприятливих можливостей, зокрема: здійсненні узгодженої ринкової політики; можливостей маневрування капіталом; наявності нових збутових мереж; досягненні домінуючого становища на внутрішньому ринку; підвищенні конкурентоспроможності підприємства та виході його на зовнішній ринок.

Для транспорту корпоратизація має особливе значення внаслідок відомих обмежень приватизаційних процесів з боку держави. Відзначається, що дискусія з приводу ролі і місця держави у соціально-економічному розвитку України, по суті, є реакцію на гіпертрофовану роль держави в

8

умовах адміністративно-командної економіки, з одного боку, а, з іншого, - наслідком розуміння цих проблем представниками різних наукових шкіл у середовищі вітчизняних та зарубіжних економістів.

Аналіз становлення ринкових відносин доводить необхідність державного регулювання транспорту, але органи державної влади та адміністративного управління транспортом не повинні брати безпосередньої участі в управлінні виробничо-фінансовими процесами, створюючи для підприємств сприятливі умови та надаючи їм всебічну підтримку. У питаннях дотримання безпеки перевезень, охорони довкілля, досягнення світових стандартів транспортних процесів контролююча і регулююча роль з боку держави має посилюватися.

Здійснені трансформаційні процеси у транспортному секторі економіки України, незважаючи на їх незавершеність, стали основою формування нового економічного механізму управління транспортною галуззю – ринку транспортних послуг.

Дослідження українського ринку послуг свідчить про те, що значна частина вітчизняних підприємців ще недостатньо використовують у своїй практиці теоретично обґрунтовані методи конкурентної боротьби, тому навіть наявність конкурентоспроможної продукції та послуг не гарантує багатьом із них можливості їх реалізації. Така ситуація зумовлена, зокрема, прорахунками у ринковій діяльності підприємств і неадекватним знанням мотивації споживачів на ринку, відсутністю практики впровадження ринкових методів регулювання процесів підвищення конкурентоспроможності підприємств. На транспорті ринкові методи у сфері послуг, у тому числі й пасажирських перевезеннях, значно поступаються виробництву, що обумовлюється як обєктивними, так і суб'єктивними факторами.

Теоретично доведено і практикою підтверджено, що найефективніше ринкова концепція спрацьовує тоді, коли вона використовується як комплекс заходів, що включає: детальне вивчення і прогнозування ринку перевезень; розробку методів впливу на ринок з метою просування послуг; запровадження ефективної цінової політики; застосування сучасної системи інформаційного забезпечення; аналіз персоналу фірми з точки зору його здатності працювати у ринкових умовах; визначення, як відбувається процес реалізації послуг та настільки його оптимізації сприяє внутрішнє і зовнішнє середовище.

Конкурентоспроможність конкретних видів транспорту та його підприємств проявляється як система із постійно взаємодіючих факторів, що характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей виду транспорту та його підприємств щодо набуття та утримання впродовж певного часу конкурентної переваги. Таким чином, конкурентоспроможність характеризує не тільки ефективність виробничих процесів, але й динаміку пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища, не тільки як результат, але й як поступальний процес, системна категорія.

9

Для прогнозування конкурентоспроможності різних видів транспорту необхідно провести маркетингові дослідження транспортного ринку, залучивши до них постійних клієнтів. Результати таких досліджень можна використовувати для розробки конкурентної стратегії.

Автором запропоновані етапи проведення дослідження ринку пасажирських перевезень й оцінки вибору виду транспорту (табл. 1). На етапі аналізу транспортних послуг і відбору факторів-критеріїв визначення виду транспорту клієнти самі або за допомогою залучених спеціалістів-аналітиків (експертів) визначають перелік факторів-критеріїв вибору виду транспорту. Після цього проводиться їх ранжування (ієрархія), тим самим визначається ступінь важливості. На даному етапі можливі й інші варіанти визначення переліку факторів-критеріїв, коли клієнти вибирають вид транспорту, який задовольняє вимоги щодо перевезення і пов'язаного з ним обслуговування.

Таблиця 1

Етапи проведення дослідження й оцінки виду транспорту

Етап 1 | Аналіз ринку пасажирських перевезень та відбір факторів-критеріїв, що впливають на вибір виду транспорту

Етап 2 | Попередній вибір декількох видів транспорту

Етап 3 | Обчислення інтегральних показників за вибраними видами транспорту

Етап 4 | Визначення сумарного показника по кожному досліджуваному виду транспорту, порівняння сумарних показників (чим більша величина сумарного показника, тим прийнятніший вид транспорту для клієнта)

Аналіз вітчизняних та зарубіжних досліджень з проблем формування ринку товарів і послуг та механізмів його регулювання переконує у відсутності єдиного загальноприйнятого методологічного підходу до оцінки конкурентоспроможності транспортних підприємств. Здійснене порівняння методичних підходів дослідження конкурентоспроможності компаній, об'єднаних за спорідненістю у шість груп, показало, що найпридатнішим для отримання оцінок конкурентоспроможності транспортних підприємств і послуг виявився інтегральний метод. Очевидною перевагою даної методики є простота розрахунків та можливість рівнозначного тлумачення отриманих результатів. Разом з тим інтегральному методу властиві недоліки теорії якості товарів і теорії порівняльних переваг, на яких він базується.

На основі інтегрального методу пропонується здійснювати оцінку конкурентоспроможності пасажирських послуг у залежності від конкретних умов їх реалізації з урахуванням кон'юнктури транспортного ринку, маркетингової стратегії підприємств та механізмів досягнення і зміцнення конкурентних переваг.

10

Для порівняльної характеристики комплексної оцінки конкурентоспроможності проаналізовані результати роботи двох авіакомпаній (“Міжнародні авіалінії України” та “Люфтганза” (Німеччина),

що здійснювали рейси на маршруті Київ – Франкфурт-на-Майні), за такою схемою (рис. 1).

Рис. 1. Схема алгоритму формування комплексної оцінки конкурентоспроможності авіакомпаній на ринку пасажирських перевезень

Інтегральний показник конкурентного становища підприємства К визначається за формулою:

К=Ік * Іе,

де lк - критерій, що характеризує ступінь задоволення потреб споживача;

le - критерій ефективності виробництва.

Цей показник зорієнтований на об'єднання зусиль як перевізників, так і клієнтів для оптимального взаємовигідного використання якісних можливостей пасажирських послуг.

Запропонований метод має істотні переваги, оскільки, по-перше, носить комплексний характер, відбиваючи основні напрямки оцінки та забезпечення конкурентоспроможності підприємств у певний відрізок часу. По-друге,

11

дозволяє аналізувати і порівнювати підприємства з приблизно однаковим рівнем конкурентоспроможності без додаткових аналітичних процедур. По-третє, при систематичному дослідженні конкурентів дана модель дає можливість аналізувати причини спроможності або неспроможності підприємства, витримувати конкуренцію і на цій підставі корегувати свою стратегію.

У третьому розділі – “Удосконалення ринкового механізму підвищення ефективності пасажирських перевезень” – розкрита суть, особливості і проблеми функціонування тарифно-цінового механізму у сфері залізничних і авіаційних пасажирських перевезень, запропоновані напрямки визначення показників якості послуг і рентабельності пасажирських перевезень.

Функціонування тарифно-цінового механізму у дисертації розглядається як складова частина державної політики ціноутворення в умовах переходу до ринкових відносин, одним з елементів якої є збереження на певному етапі державного регулювання тарифів на транспортні послуги.

Проаналізовані основні методи і особливості ціноутворення на транспортні послуги, їх відмінність від визначення цін на товари та вплив на мотиваційні фактори підвищення ефективності пасажирських перевезень.

Дослідження проблем, які постали, зокрема, перед залізничним транспортом в умовах ринкових трансформацій, свідчать, що існуючий порядок формування цін на транспорті має суттєві недоліки. Вони значно знижують роль ціни як одного з важелів організаційно-економічного механізму господарювання і не забезпечують підвищення ефективності пасажирських перевезень в сучасних умовах.

Як один із варіантів вирішення проблеми підвищення ефективності пасажирських залізничних перевезень пропонується запровадження принципів комерційного розрахунку з метою оптимального розподілу фінансових ресурсів між спеціалізованими ланками, що здійснюють перевезення пасажирів.

Доцільність формування на принципах функціонального підходу базового тарифу на залізничні пасажирські перевезення обумовлене участю у перевізницькому процесі різних спеціалізованих ланок і структурних підрозділів, необхідністю узгодження соціальних функцій залізничного транспорту з комерційними інтересами залізниць та мотиваційним механізмом ефективної взаємодії учасників перевезень.

Запропонований підхід до формування базового тарифу на комерційних засадах має ряд переваг, що робить його використання можливим і доцільним в умовах подальшої адаптації Укрзалізниці до ринку та зростаючої конкуренції з боку різних видів автомобільного транспорту.

Ринок авіаційних пасажирських перевезень також є складною системою економічних відносин, пов'язаних з виробництвом і наданням пасажирських послуг. Тарифи тут формуються не тільки під впливом ринкових законів, але

12

й під контролем відповідних міжнародних організацій та державних органів на основі багатофакторної моделі, що розглядається у дисертації.

Методика розрахунків тарифів авіаційних перевезень має враховувати важливі напрямки діяльності авіакомпанії, а підсумковим етапом дослідження пасажиропотоків є визначення основних груп потенційної клієнтури з метою розробки відповідних диференційованих тарифів: звичайних, спеціальних та заохочувальних.

Основними напрямками удосконалення тарифно-цінової політики у процесі її ринкового реформування в усіх видах магістрального транспорту мають стати:

- комплексний підхід до формування тарифів на основі єдиної методологічної бази на кожній стадії відтворювального процесу;

- поступовий перехід від регульованого ціноутворення до вільних та договірних цін при активній ролі держави у забезпеченні доступності пасажирських перевезень для всіх категорій населення;

- поступове зближення цін на внутрішньому і зовнішньому ринках пасажирських перевезень;

- ринкові ціни у поєднанні з податковими і бюджетно-кредитними механізмами мають стати дійовим засобом оздоровлення, інвестиційної та інноваційної активності транспортного комплексу держави і сприяти найповнішому задоволенню індивідуальних та групових запитів клієнтів і платоспроможного попиту населення.

- транспортні тарифи доцільно розглядати не тільки як елемент внутрігалузевого фінансового механізму, а передусім як суттєвий фактор стабільного розвитку всієї економіки і соціальної сфери. При цьому за підприємствами має зберігатися прерогатива цінових рішень, оскільки від них залежить конкурентоспроможність, якість і обсяги реалізації послуг і, як наслідок, доходи, становище на ринку, фінансова і ділова стабільність та імідж на міжнародному транспортному ринку.

Складність пошуку і реалізації напрямків удосконалення економічного механізму для підвищення ефективності пасажирських перевезень полягає у тому, що він визначається одночасно техніко-технологічними параметрами і рівнем сервісу (якістю обслуговування і наданими додатковими послугами). А оскільки можливості техніко-технологічних параметрів в сучасних умовах обмежені, особливої ваги набувають економічні дослідження ефективності перевезень, розширення асортименту і підвищення якості обслуговування.

При дослідженні економічного механізму, що діє на ринку пасажирських перевезень, встановлено, що оцінка якісних параметрів послуг в уявленні виробника і споживача, як правило, бувають різними: для першого вони завжди усереднені, а для другого – завжди індивідуальні. Дані обставини та інші фактори актуалізують необхідність визначення поняття якості транспортних послуг як форми споживчої вартості суспільного виробництва, що включає сукупність властивостей і характеристик, які

13

надають послузі здатності задовольняти обумовлені та очікувані потреби у процесі поїздки чи польоту з певною ефективністю.

Дослідження транспортних послуг, з одного боку, дає можливість встановити, чого хоче споживач, які види додаткових послуг йому потрібні, який час відправлення і прибуття для нього прийнятніший. А, з іншого боку, - яким чином надати пасажирам нові форми додаткових послуг, як забезпечити їхнє впровадження, на яких параметрах зконцентрувати увагу, на яку групу пасажирів орієнтувати самі послуги і їх рекламу, які можливості для пасажирів відкривають нові додаткові послуги тощо.

Аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень у галузі теорії економічної ефективності виробництва і реалізації товарів та послуг свідчить про те, що загальнотеоретичні принципи визначення показника економічної ефективності методами співставлення ефекту з повними затратами живої та уречевленої праці є дещо умовними, оскільки не відображають усіх кількісних та якісних виробничих взаємозв'язків, що виникають у процесі виробництва. Крім того, в умовах формування конкурентного середовища постійно виникають потреби оперативної оцінки обстановки та вжиття термінових заходів.

Існуюча різноманітність підходів до формування витрат окремих структурних підрозділів транспортних підприємств і їх питома вага у загальних витратах підприємств чи авіакомпаній не дозволяють простими розрахунками визначити, зокрема, ефективність конкретної повітряної лінії та її вплив на ефективність чи збитковість авіакомпанії в цілому.

У дисертації пропонується метод розрахунку виробничих результатів на короткострокові періоди шляхом поділу витрат на: прямі змінні, що залежать від обсягу перевезень; прямі постійні, що не залежать від обсягу роботи; постійні витрати на продаж перевезень; адміністративні витрати.

Зміст розрахункової частини методики розрахунку і оцінки рентабельності пасажирських перевезень базується на трьох складових частинах, що характеризують фінансову діяльність авіакомпанії, розміщених у таких її відділах:

- бухгалтерії або фінансовому відділі, що відбиває надходження (доходів) і облік витрат при використанні виробничої діяльності авіакомпанії;

- службі зовнішніх розрахунків або комерційної дирекції авіакомпанії, що зіставляє доходи з витратами і визначає фінансові результати авіакомпанії перед податковими службами держави;

- службі внутрішніх розрахунків (характерні для більшості структурних підрозділів авіакомпанії), що визначають ефективність своєї спеціалізованої діяльності у сумарних показниках фінансових звітів, авіакомпанії в цілому тощо.

Такий підхід дозволяє одержати відповідні проміжні результати (суми покриття визначених витрат) шляхом зіставлення виручки з конкретними складовими витрат. У цьому випадку сума покриття показує, що

14

залишається від виручки після відрахування відповідних витрат, віднесених до конкретного носія (табл. 2).

Таблиця 2

Можливості використання сум покриття

Категорія | Інтерпретація

Сума покриття

1 | - Показник економічності для короткострокових оцінок окремих ліній і рейсів;

- Придатна для прийняття рішень при визначенні ціни (економічно обґрунтована нижня межа ціни), для аналізу завантаження (необхідне мінімальне завантаження) і при альтернативному застосуванні наявного типу літаків.

Сума покриття

2 | - Показник економічності для середньострокових оцінок окремих ліній і рейсів, з урахуванням типу літаків та екіпажу;

- Допомога при ухваленні рішення про зміну структури мережі повітряної лінії (наприклад, інші маршрути);

- Відкриття і закриття повітряних ліній при постійних зовнішніх умовах її функціонування;

- Альтернативне використання літаків при недостачі їхньої провізної спроможності.

Сума покриття

3 | - Показник економічності для середньо- і довгострокової оцінки окремих повітряних ліній або регіонального результату з урахуванням умов функціонування авіакомпанії;

- Допомога в ухваленні рішення при значних змінах в умовах обслуговування ліній (зміна частоти польотів, відкриття або закриття ліній).

Фінансо-ві результа-ти | - Показник економічності для загальної оцінки роботи всієї лінії (по повній собівартості);

- Індикатор становища адміністративних витрат підприємства;

- Індикатор сильних і слабких сторін підприємства;

- Порівняльні параметри при оцінці підприємства зовнішньою розрахунковою службою.

Виручка на повітряній лінії у першу чергу йде на покриття прямих змінних витрат (витрат на обслуговування пасажирів: продаж білетів і оформлення перевезень, страхування пасажирів, кетерингу, бортсервісу, пасажирського збору, бронювання; та витрат, пов'язаних з польотом: витрати на пально-мастильні матеріали, аеропортові збори, технічне обслуговування, аеронавігаційні збори). Тільки після того, як усі змінні витрати будуть покритими, можна визначити першу суму покриття. Решта виручки повітряної лінії йде на покриття прямих постійних витрат (заробітна плата пілотів і бортпровідників, періодичне технічне обслуговування, витрати на амортизацію та страхування), внаслідок чого ми отримуємо наступну другу

15

суму покриття. Якщо відрахувати від другої суми покриття постійні витрати на продаж перевезень (представницькі витрати у середині країни, представницькі витрати за кордоном і витрати на рекламу), отримуємо наступну, третю суму покриття, від якої відраховуємо адміністративні витрати і одержуємо прибуток (фінансовий результат).

У підсумку ефективність функціонування пасажирського підприємства залежить від результативності організаційно-економічних заходів, орієнтації у всьому різноманітті ринкових факторів, здатності активно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.

ВИСНОВКИ

Здійснене дисертаційне дослідження дозволило зробити наступні висновки теоретичного і практичного характеру:

1. У результаті проведеного аналізу розкрито сутність та особливості процесу перевезення пасажирів магістральними видами транспорту, встановлено закономірності його удосконалення та розвитку. На цій основі визначено поняття “організаційно-економічний механізм ринку пасажирських перевезень”, що характеризує сукупність форм, методів, способів взаємодії та важелів управління і стимулювання, спрямованих на досягнення стратегічної мети при управлінні економічними процесами на транспорті.

2. Дослідженням доведено, що у формуванні ринкових відносин у транспортній, як і в інших галузях економіки, важливу координуючу роль має відігравати держава. Під її керівництвом і партнерством розробляються і реалізуються програми роздержавлення і демонополізації економіки та створюється нормативно-правова база для вирівнювання умов господарювання суб’єктів різних форм власності.

Методологічний підхід до управління пасажирськими перевезеннями, заснований на централізації і державному регулюванні економічних процесів, має об'єктивну природу, але не повністю відповідає ринковим умовам.

3. Обґрунтована необхідність реформування тарифно-цінової стратегії та політики цін у транспортній галузі як важливого інструменту впливу на якісні параметри пасажирських послуг та прибутковість підприємств. Для упорядкування та регулювання ринкових відносин у системі пасажирських залізничних перевезень доведена необхідність і об'єктивні можливості синхронізації грошових потоків, насамперед, у рамках пасажирського комплексу. Відповідно до цього пропонується механізм формування тарифної політики, методологія якого має визначатися функціями спеціалізованих ланок.

4. У ході дослідження встановлено, що підприємства, які безпосередньо виробляють і реалізують пасажирські перевезення і супутні їм послуги,

16

мають стати основними суб’єктами ринку перевезень з більш широкими повноваженнями: від визначення своєї виробничо-збутової стратегії до надання їм прав запровадження гнучких цін і тарифів у залежності від ринкової кон’юнктури, сезонних коливань попиту на пасажирські перевезення з урахуванням загальноекономічної і соціальної політики держави.

5. У ринкових умовах показник інтегральної якості є сукупною характеристикою як основних, так і додаткових послуг у процесі їх виробництва і споживання.

Для підвищення якості пасажирських послуг, крім низки заходів організаційно-економічного і технологічного характеру, необхідне приведення положень і правил перевезення пасажирів у відповідність з європейськими стандартами, у тому числі більш чітке врегулювання економічно-правових відносин між перевізниками і пасажирами у порівнянні з існуючими нормами.

6. На основі дослідження об'єктивних процесів розпочатої у галузі транспорту ринкової трансформації показано, що реструктуризація як суттєвий чинник організаційно-економічного механізму не повністю виправдала очікувані результати, оскільки не створила конкурентного середовища на ринку транспортних послуг, не стимулювала структурну перебудову галузей, а, головне, - не відвернула загального погіршення стану всього транспорту.

Здійснені трансформаційні процеси форм власності, систем управління транспортними підприємствами можна кваліфікувати як перший етап реструктуризації – так звану пасивну, або оперативну. Встановлено, що значно вагоміших результатів можна очікувати від наступного етапу реструктуризації – стратегічної, яка вимагатиме кардинальних змін управління та суттєвого удосконалення виробничих і маркетингових функцій підприємств з метою досягнення їх комерційної життєдіяльності.

7. Встановлено, що однією із найскладніших проблем функціонування і розвитку транспортного комплексу України є модернізація і оновлення його основних виробничих фондів, особливо якщо враховувати їх зношеність від 50 % і більше.

Вирішенню цих проблем має сприяти реформування фінансового механізму інвестиційної політики у галузі транспорту. Програми інвестування, розраховані на короткостроковий і довгостроковий періоди, повинні чітко визначати пріоритети капіталовкладень, спрямованих на розвиток пасажирських перевезень, джерела формування прибутків від перевезення пасажирів, їх розподіл тощо.

8. Удосконалено методику оцінки ефективності пасажирських перевезень з використанням класифікації параметрів транспортної продукції, яка враховує якісні та економічні фактори і задоволеність клієнтів наданими послугами. Показано, що інтегральний метод дозволяє здійснювати

17

диференційовану оцінку конкурентоспроможності на кожній стадії виробництва і реалізації пасажирських послуг.

9. Розроблена методика розрахунку і оцінки рентабельності авіакомпаній, що здійснюють рейси на міжнародних маршрутах, яка може стати економічним інструментом управління, оскільки гарантує одержання оперативної об’єктивної інформації для прийняття оптимальних рішень.

10. Запропоновану методику можна використовувати як для розрахунку рентабельності повітряних ліній, що експлуатуються, так і для проведення попередньої експертизи потенційних перспективних маршрутів, а також у інших видах транспорту.

Таким чином, отримані результати і рекомендації можуть бути науково-методичною і практичною основою удосконалення організаційно-економічного механізму управління ринком пасажирських перевезень, а також перспективними напрямками подальших досліджень і розробок у сфері транспортних послуг.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Тульчинська С. О. Стратегія конкуренції на ринку транспортних послуг //Проблемы системного подхода в экономике. Сб. н. тр. Вып. 4. - К.: КМУГА, 2000. – С. 133-135.

2. Тульчинська С. О. Маркетингова концепція і політика у сфері пасажирських перевезень на сучасному етапі //Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. Зб. н. пр. Вип. 5. – К.: НАУ, 2001. – С. 51-61.

3. Тульчинська С. О. Інтегрована система маркетингових комунікацій у галузі транспорту //Актуальні проблеми економіки. 2002. - №4. – С. 44-47.

4. Тульчинська С. О. Проблеми підвищення конкурентоспроможності ринку транспортних послуг в сучасних умовах //Продуктивні сили і регіональна економіка. Зб. н. пр. у двох частинах Ч. І – К.: РВПС України НАН України, 2002. – С. 246-251.

5. Тульчинська С. О. Комплексна оцінка рентабельності пасажирських перевезень //Проблеми інформатизації та управління. Вип. 7. – К.: НАУ, 2003. – С. 99-101.

Матеріали науково-практичних конференцій

6. Тульчинська С.О., Базельчук Л.П. Система маркетингових комунікацій на ринку транспортних послуг в Україні //“Авіа-2001, ІІІ Міжнародна науково-технічна конференція” (24-26 квітня 2001 року, Київ, Україна). Том 4. – С.13.21-13.23.

7. Тульчинська С. О. Функції маркетингової діяльності у сфері пасажирських перевезень //Наука і молодь: Матеріали міжнародної наукової конференції. – К.: НАУ, 2001. – С. 304.

18

8. Тульчинська С. О. Оцінка якості транспортних послуг // Управління організацією: регіональні аспекти: Матеріали Х міжнародної науково-практичної конференції. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”” 2002. - С. 313-314.

9. Тульчинська С. О. Специфічні особливості потреб у галузі транспорту //Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції 16-17 травня 2002 р., Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна – Німеччина. – К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка”” 2002. - С. 90-91.

АНОТАЦІЯ

Тульчинська С. О. Організаційно-економічний механізм розвитку ринку пасажирських перевезень в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.04 – економіка транспорту і зв'язку. – Національний авіаційний університет, Київ, 2003.

У дисертації досліджуються особливості становлення і функціонування вітчизняного ринку транспортних послуг і тенденції його розвитку в умовах формування нових економічних відносин.

Проаналізовані теоретичні і практичні аспекти визначення конкурентоспроможності пасажирських перевезень як однієї з категорій ринкової економіки, що характеризує можливість та ефективність адаптації транспортних підприємств до умов конкурентного середовища.

З метою підвищення конкурентоспроможності транспортних підприємств запропонований розроблений на основі інтегрального методу алгоритм формування комплексної оцінки конкурентоспроможності. Здійснено розрахунок практичних результатів рентабельності авіаліній, який може бути використаний як інструмент оперативного управління і контролю у різних галузях транспорту.

Ключові слова: транспортний комплекс, ринок, організаційно-економічний механізм, пасажирські перевезення, реструктуризація, конкурентоспроможність, рентабельність.

АННОТАЦИЯ

Тульчинская С. А. Организационно-экономический механизм развития ринка