Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Вереіна Людмила Вадимівна

УДК 159.942.5 : 159.98

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ ЕМОЦІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ Я-ОБРАЗУ ЗАСОБАМИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Спеціальність 19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті ім.В.Даля Міністерства освіти і науки України, кафедра психології.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Третьяченко Вікторія Віталіївна,

Східноукраїнський національний університет ім.В.Даля

Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Бурлачук Леонід Фокович, Київський

національний університет імені Тараса

Шевченка, завідувач кафедри психодіагностики

і медичної психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Потапова Валентина Дмитрівна,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач психологічного відділення.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра прикладної психології, м.Харків

Захист відбудеться “26” червня 2003 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ-33,вул. Паньківська,2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “ 24 ” травня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Андрієвська В. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вищі моральні цінності лежать в основі цілісного і вільного прояву особистості, що віддзеркалено в працях вчених гуманістичного напрямку. Однією з основних таких цінностей є любов, що являє собою всеохоплюючу здатність людини. В основі цієї здатності лежить емоційне ставлення, яке може бути спрямоване різною мірою на цілий ряд об'єктів. Любов, спрямована людиною на себе, виступає як позитивна емоційна орієнтація Я-образу і протилежність поняття “егоїзм” (Е.Фромм, Р.Бернс, Л.Хей, М.Мольц, Л.Гозман, Л.Гримак, Ю.Орлов, Е.Румтан). Філософський аналіз показує, що любов до себе є одною з фундаментальних властивостей людської особистості. Ставлення і підхід до поняття любові до себе протягом століть змінювались і залежали від моральних цінностей суспільства (Демокріт, Епікур, Г.Гегель, І.Кант, Ф.Ніцше, Г.Сковорода, М.Бердяєв). Психологічний аналіз свідчить про істотну значущість для гармонійного розвитку особистості спрямованості любові, зокрема на власне Я (Е.Фромм, К.Роджерс, Т.Харріс, Л.Хей, Р.Ассаджолі, Л.Гримак, Ю.Орлов, Г.Померанц). При незадоволенні потреби в любові в ранній період і протягом дитинства між матір'ю і дитиною, дитиною і оточуючими дорослими, формується почуття недовіри до світу, що переноситься людиною в дорослому житті на об'єкти і явища навколишнього світу, у тому числі на себе саму (Л.Божович, М.Лісіна, А.Силвестру, Е. Рутман, М. Іскольдский).

Одним зі шляхів переформування Я-образу людини є використання психокорекційних процедур (Т.Яценко, В.Третьяченко, В.Казмиренко, Е.Єгорова). Вони допомагають людині усвідомити своє ставлення до образу Я й оточення, визволити негативні спонукання й емоції, сховані в несвідомому. Формування довіри до життя, створення фундаменту для гармонійного розвитку особистості нерозривно пов’язане з формуванням позитивної емоційної орієнтації Я-образу (М.Лісіна, В.Леві, М.Мольц, Л.Хей, М.Іскольдский). Разом з тим, у вітчизняній психології відсутня цілісна психокорекційна процедура, що безпосередньо спрямована на формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу, а в західних психотехнологіях вона присутня фрагментарно (К.Рудестам, Р.Ассаджолі, П.Феруччі, Л.Хей, Д.Рейнотер). Викладені міркування свідчать по актуальність теми даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах тематичного плану НДР кафедри психології Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля в рамках комплексної теми “Наукові основи мотиваційного потенціалу соціальної і психологічної культури навчального закладу"; номер державної реєстрації 0100U006295.

Об'єктом дослідження виступила емоційна орієнтація Я- образу.

Предмет дослідження - процес подолання егоїстичних тенденцій особистості і формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу.

Мета дисертаційної роботи: розробка психологічної процедури, спрямованої на корекцію і формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу.

Гіпотеза дослідження: ефективним шляхом формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу є розвиток в індивіда здатності до позитивної рефлексії в процесі реалізації спеціально розробленої психокорекційної програми.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначені наступні завдання:

1.На базі аналізу психологічної та філософської літератури розкрити зміст поняття позитивної емоційної орієнтації Я-образу.

2. На базі аналізу існуючих методів активного впливу на особистість визначити засади психотехнічної процедури корекціії емоційної орієнтації Я-образу.

3. Визначити шляхи психодіагностики структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу.

4. Розробити програму психокорекції з подолання егоїстичних тенденцій емоційної орієнтації Я-образу.

5. Шляхом моніторингового дослідження апробувати розроблену програму психокорекції.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали розроблені вітчизняною і закордонною психологічною наукою концепції, що розкривають закономірності і принципи розвитку особистості і Я-образу як її невід'ємної складової (концепція особистісного Я в контексті самопізнання У.Джемса, загальнопсихологічна трьохкомпонентна модель психіки З.Фрейда, Я-концепція як унікальний результат психічного розвитку Р.Бернса, концепція плідної цілісної особистості Е.Фромма, теорія організмічної особистості К.Роджерса, теорія особистості, що самоактуалізується, А.Маслоу, інтегративні рівні розвитку особистості Б.Г.Ананьєва, інваріанти новотворів якісного розвитку особистості С.Л.Рубінштейна, неузгодженості в Я-концепції Л.І.Божович, багатоваріантність спрямованості особистості О.М.Леонтьева, аспекти психологічного прояву особистості А.В.Петровського; розроблені вітчизняною і закордонною соціальною і педагогічною психологією, психотерапією тренінгові технології, спрямовані на формування і підтримку психічного здоров'я людини, гармонічний і всебічний розвиток особистості (К. Роджерс, К.Рудестам, Р.Ассаджолі, Ф.Перлз, Я.Морено, Д.Рейнуотер, В.Сатир, Л.Петровська, Х.Міккін, Т.Яценко й ін.).

Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань використовувався наступний комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження: 1) аналіз і узагальнення матеріалів літературних джерел для визначення змістовної специфіки досліджуваного психологічного феномену; 2) аналіз і узагальнення матеріалів літературних джерел для визначення специфіки існуючих методів психологічного впливу й активного навчання; 3) добір і застосування психодіагностичних методик, придатних для розв’язання завдань дослідження, серед них: самооцінки (опитувальник Будассі), рівня суб’єктивного контролю (опитувальник Роттера), турботи про себе (опитувальник Боримського й Вітенко), психологічного самопочуття (восьмиколірний тест Люшера), мотивації аффіляції (опитувальник Мехрабіана); 4) формуючий експеримент, у ході якого реалізовувалася розроблена психокорекційна процедура формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу; 5) контрольний експеримент для визначення дієвості розробленої психокорекційної програми.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- вперше проведено аналіз співвідношення поняття “любов до себе” зі складовими структури особистості як воно характеризується у філософських і психологічних працях;

- побудовано модель подолання егоїстичних тенденцій емоційного компоненту Я-образу і формування його позитивної емоційної орієнтації;

- розроблено програму психокорекції, спрямовану на формування позитивної емоційної орієнтації Я –образу.

Теоретичне значення роботи полягає в аналізі змісту поняття “любов до себе” на різних щаблях розвитку філософсько-психологічної думки; розкритті зв’язку між філософським поняттям “любов до себе” й поняттями психології особистості; визначенні структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу та її місця в структурі особистості; визначенні і систематизації принципів психокорекційної процедури з формування досліджуваної складової Я-образу.

Практичне значення дослідження полягає у розробці й обгрунтуванні психотехнічної процедури корекції емоційної орієнтації Я-образу з метою її спрямування в позитивне русло, а також у визначенні шляхів психодіагностики структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу.

Розроблена в дослідженні програма та психотехнічна процедура психокорекції впроваджена в практику навчальної діяльності Інституту післядипломної та дистанційної освіти Східноукраїнського університету ім. В.Даля при викладанні дисциплін “Психологія управління”, “Психологія та етика ділового спілкування”, “Основи педагогіки та психології”; магістратури державного управління, педагогіки вищої школи та управління навчальними закладами СНУ ім. В.Даля при викладанні дисциплін “Психодіагностика”, “Психологія управління”, “Психологія особистісного зростання”, “Психологія ділової взаємодії”; Регіонального інституту менеджменту (м.Луганськ) при викладанні психологічних дисциплін; Інституту підвищення кваліфікації керівників (м.Сєвєродонецьк); в практику психологічної роботи з керівництвом та управлінським персоналом холдингової компанії “Луганськтепловоз”.

Особистий внесок в наукові праці, виконані у співавторстві, полягає у теоретичному обгрунтуванні поняття позитивної емоційної орієнтації Я-образу, аналізі існуючих активних методів психологічного впливу щодо формування досліджуваних якостей.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечена всебічним теоретичним аналізом проблеми, відповідності методів, що застосовувалися, і методик цілям і завданням дослідження, поєднанням математичного - кількісного і якісного аналізу експериментальних даних.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та зміст дисертації доповідалися й обговорювалися на Других міжнародних психологічних читаннях “Актуальні проблеми сучасної психології” (Харків, 1995), Міжнародній науково-практичній конференції “Автоматизація проектування й виробництва виробів в машинобудуванні” (Луганськ, 1996), Науковій конференції “Проблеми соціальних і гуманітарних наук” (Миколаїв, 1996), Міжнародній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (Луганськ, 1998), Симпозиумі “Наука Луганщини у контексті розвитку регіону” (Луганськ, 1999), VI Міжнародній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (Луганськ, 2000р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2000), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті” (Одеса, 2002).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження відображені у 8 наукових публікаціях, 4 з яких надруковані у визначених ВАК України фахових виданнях, 5 - одноосібні.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (185 джерел). Робота викладена на 164 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 21 рисунком, а також містить додатки, що включають 18 таблиць, 18 графіків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, висвітлено його методологічну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі дисертації “Позитивна емоційна орієнтація Я-образу та психокорекція як предмети наукового аналізу” проводиться аналіз взаємозв'язку поняття емоційної орієнтації Я-образу як структурної складової Я-концепції з філософським поняттям “любов до себе”. Узагальнені матеріали літературних джерел, що розкривають зміст любові до себе у філософії і психології.

Витоки поняття любові до себе, що переплітаються з ученнями про чесноту, щастя, образ і зміст людського життя простежуються у вченнях Мо-Цзи, Аристотеля, Демокріта, Епікура, які, зокрема, з’ясовували причини виникнення нелюбові людини до самої себе. Протягом багатьох століть ряд найвідоміших світу філософів вживали поняття егоїзму і себелюбства як синоніми поняття любові до себе (І.Кальвін, Б.Спіноза, М.Штирнер, Ф.Ніцше). Разом із тим, продовжувались спроби знайти у любові до себе позитивний зміст. Любов до себе з цінністю людської індивідуальності пов’язували Г.Сковорода, В.Соловйов, М.Бердяєв, М.Федоров, В.Розанов. У.Джемс розглядав самооцінку або прийняття себе, що є структурною складовою любові до себе, як основу Я-усвідомлюючого.

Е.Фромм виділив структурні складові любові до себе: прийняття себе, відповідальність, турботу про себе, знання себе. У теорії А.Маслоу наводяться характеристики всеосяжної любові і любові до себе. Проблема любові до себе як позитивної емоційної орієнтації вплітається в питання самоактуалізації, самореалізації особистості, самооцінки і самоповаги, внутрішнього світу особистості. (Б.Ананьєв С.Рубінштейн, К.Роджерс). Ряд вітчизняних і закордонних психологів визначає також почуття радості буття як необхідну частину позитивної емоційної орієнтації особистості (В.Сатир, Л.Хей, Р.Ентоні, П.Феруччи, Ю.Орлов, С.Пэйдж, Д.Рейнуотер, Т.Харріс, Р.Норвуд, Н.Хілл, І.Добротворський, В.Жикаренцев, Л.Божович, Л..Гозман, Н.Ажгихина).Уміння приймати відповідальність на себе зв'язують безпосередньо з любов'ю до себе Е.Фромм, Л.Хей, І.Добротворский, Р.Ентоні. Аналіз психологічних досліджень, що стосуються самооцінки, самоповаги, прийняття себе, самоуявлення, ставлення до результатів діяльності, продуктивності активності людини, показує, що вони різною мірою пов'язані з проблемою любові до себе.

Особлива увага в роботі приділяється аналізу поняття “любов до себе” як психологічного феномену, що відповідає емоційній складовій Я-образу та її позитивній орієнтації і в багатьох відношеннях є протилежним феномену “егоїзму”. Дослідження, проведені з дітьми С.Карпетнером, Р.Фанцем, Р.Прескоттом, а також з людиноподібними тваринами К.Лоренцом, Р.Дареллом, подружжям Х.Харлоу та М.Харлоу й ін., показали, що неправильно організований емоційний контакт з матір'ю, дорослими в ранньому дитинстві призводить до порушень в емоційному реагуванні на події навколишньої дійсності, адекватному сприйманні себе і формуванні власного Я-образу. Докладний аналіз досліджень Е.Рутмана, М.Іскольдского, О.Лурія, А.Захарова, М.Ериксона з дітьми раннього дошкільного, дошкільного і шкільного віку дозволяє відстежити порушення і викривлення у формуванні адекватного Я-образу людини, включаючи як основну структурну складову емоційно-оцінну орієнтацію особистості. Для аналізу шляху формування власного образу свого Я людина повинна здійснити акт рефлексії. Для добору відповідних впливів на особистість з метою формування або відновлення любові до себе необхідно спиратися на місце позитивної емоційної орієнтації в структурі особистості. Особистість - це людина як господар самої себе, якій властива внутрішня свобода. Особистість не дана генетично, а задана і формується в діяльності й культурному середовищі. Особистість інтегративна і, за словами А.В.Петровського, виступає в трьох аспектах її психологічного прояву: інтраіндивідному, інтеріндивідному і метаіндивидному. Відповідно до цієї концепції виділені структурні інтегративні компоненти особистості: 1) на рівні свідомості – це основний життєвий принцип або ідея як зразок моральної поведінки; 2) на рівні поведінки - це характер, що визначає межі реалізації ідеалу, реальна драма реалізації ідеалу; 3) на рівні емоцій, почуттів - це інтерес, що характеризує сутність людини, зацікавленої собою і навколишнім світом, своєю цілісністю і взаємозв'язком з оточенням. Психологічний стан переживання людиною інтересу - це переживання власної цілісності. Особистість починається з формування інтересу в тісному зв'язку з характером і ідеалами. Любов до себе, згідно Е.Фромму, - це активна зацікавленість людини в самій собі, у власній цілісності, житті і розвитку. Тому в особистості любов до себе виступає на рівні третього інтегративного компонента - інтересу і є першим аспектом, з якого починається формування особистості.

Проблема дисертаційної роботи полягає у визначенні методів корекції, відновленні і формуванні у конкретної людини позитивної емоційної орієнтації Я-образу й уміння рефлексувати позитивно-орієнтовано.

В роботі виділені й проаналізовані причини, що обумовлюють успіх групової форми роботи при психокорекційному впливі. Аналіз теоретичних тенденцій і можливостей кожної з існуючих моделей психокорекційної практики надає можливість визначити психотехнології, що адекватні процесу формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу/ любові до себе в окремо взятого суб'єкта.

У другому розділі “Організація і методи дослідження” зазначено, що теоретичні підходи до вивчення й формування емоційного компоненту Я-концепції в різних дослідженнях пов'язані із сукупністю оцінних характеристик і сполучених з ними переживань. Теоретичною основою моніторингового дослідження позитивної емоційної орієнтації Я-образу є розроблені вітчизняною і зарубіжною психологічною наукою концепції, що розкривають закономірності і принципи розвитку особистості і Я-образу як її невід'ємної складової (У.Джемс, З. Фрейд, Р.Бернс, Е.Фромм, К.Роджерс, А.Маслоу, Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн, Л.І.Божович, С.Д.Максименко, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський); розроблені вітчизняною і зарубіжною соціальною і педагогічною психологією, психотерапією психокорекційні технології з формування і підтримки психічного здоров'я людини, гармонійного і всебічного розвитку особистості (К.Роджерс, К.Рудестам, Р.Ассаджолі, Ф.Перлз, Я.Морено, Д.Рейнуотер, В.Сатир, Л.Петровська, Х.Міккін, Т.Яценко, А.Коваленко, З.Кісарчук, В.Третьяченко).

Дослідження процесу формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу засобами психокорекції передбачає: а) діагностику рівня сформованості основних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу в учасників груп психокорекції; б) визначення результативності впливу психокорекційних впливів на формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу.

Основні сфери дослідження відповідають структурним складовим позитивної емоційної орієнтації Я-образу: інтернальність, прийняття себе, турбота про себе, оптимістичне переживання ставлення до життєвих проблем. Стартові обставини процесу розвитку, тобто рівень сформованості досліджуваних характеристик, виступають у даному контексті важливими чинниками становлення особистості. В дослідженні підлягали перевірці припущення і можливі варіанти в стартовому співвідношенні рівня сформованості структурних складових Я-образу:

1) навчання позитивній інтроспекції і позитивній рефлексії різних проявів Я-образу в життєдіяльності особистості сприяє розвитку структурних складових любові до себе. У ході здійснюваної програми психокорекційних процедур негативні показники виділених для дослідження характеристик емоційної орієнтації досліджуваних повинні змінитися убік формованих ознак;

2) рівень стартових показників структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу, що характеризується як нормальний, у ході здійснюваних психокорекційних процедур залишиться стійким. По закінченні корекційної процедури стартові і вихідні показники досліджуваних характеристик залишаться незмінними або будуть варіювати у рамках рівня, визначеного як “відповідний нормам”;

3) рівень стартових показників структурних складових позитивної орієнтації Я-образу, що характеризується як незадовільний, змінюється у бік “відповідного нормам” після проведеної програми психокорекційних впливів. Досліджувані характеристики зазнають змін у ході психокорекційних процедур і на виході повинні відповідати або наближатися до рівня, визначеного як “відповідний нормам”.

Для підтвердження або спростування висунутих варіантів припущень проведені дві форми експерименту – формуючий і контрольний, кожний з яких має 4 етапи: 1) підготовчий; 2) основний; 3) обробки даних; 4) аналізу отриманих результатів.

У формуючому експерименті взяли участь 120 досліджуваних основної групи, у підгрупах якої проводилася спільна програма соціально-психологічного тренінгу спілкування і психокорекційна процедура формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу, і 46 досліджуваних у контрольній, в підгрупах якої проводилася тільки психотехнічна процедура корекції емоційної орієнтації. У контрольному експерименті брали участь 60 досліджуваних за програмою соціально-психологічного тренінгу ділового спілкування (комунікативних умінь).

В кожній з використовуваних методик інтерпретувалися як “відповідні нормам” наступні рівні виразності характеристик, що діагностувалися: 1) в опитувальнику Будассі - середній (об’єктивний) рівень самооцінки; 2) у методиці Роттера - рівень, що характеризується як інтернальний; 3) в опитувальнику Боримського й Вітенко - рівень, вищий за медіану значень; 4) у восьмиколірному варіанті тесту Люшера - вибір на перші 4 місця основних кольорів; 5) у методиці Мехрабіана: прагнення до прийняття – рівень, нижчий за медіану значень; страх відкидання – рівень, нижчий за медіану значень.

Методами формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу виступили активні методи навчання й групової психокорекції: групова дискусія; рольові та імітаційні ігри; психогімнастика; вправи; аутотренінг; психомалюнок.

У третьому розділі “Психокорекційна процедура формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу” обгрунтовуються методологічні й організаційні принципи, реалізовані в програмі формування структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу, а також принципи особистісного ставлення до партнерів по взаємодії; наведена програма й психотехніка психокорекційної процедури.

До методологічних й організаційно-методичних принципів віднесено: принцип включеності в діяльність, принцип активності, принцип об’єктивації поводження, принцип дослідницької позиції, принцип формування групи. До принципів особистісного ставлення до партнерів по взаємодії віднесено: принцип автентичності, принцип емпатійності, принцип відкритості, принцип прийняття, принцип довіри переживанням, принцип динамічності досвіду.

Мета програми психокорекції полягає в переорієнтуванні оцінних емоційних установок суб’єкта щодо Я-образу в позитивне русло і формуванні умінь конструктивно рефлексувати різнобіччя Я-образу як одного цілого. Психокорекційна процедура складається з п’яти етапів: 1)діагностичного, 2)постановчого, 3)формуючого, 4)нормуючого, 5)здійснюючого або контрольного. Тривалість – 30-60 учбових годин. Процеси групової динаміки в тренінгу необхідні як передумова інтенсивного навчання. Процес групової динаміки складається з декількох фаз: 1)формування; 2) ”штурму”; 3) нормування; 4)здійснення. Перша фаза групової динаміки – формування - збігається з двома першими етапами психокорекційної процедури - діагностичним і постановчим; друга фаза - ”штурму” - з формуючим етапом; і відповідно збігаються фази й етапи нормування і здійснення. Поєднання програм соціально-психологічного тренінгу ділового спілкування і психокорекційної процедури з формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу дозволяє повною мірою реалізувати суб'єкт-суб'єктну модель стосовно побудови корекційного впливу. Провідним механізмом у рефлексуванні емоційної орієнтації Я-образу є зворотний зв'язок, що поєднує невербальний і вербальний, когнітивний і емоційний рівні взаємодії. Ступінь впливу зворотного зв'язку підсилюється за рахунок перегляду й аналізу відеозаписів рольових, імітаційних, ділових ігор і групових дискусій. Використовувалися такі форми зворотного зв’язку: прямий й непрямий, вербальний й невербальний, негайний й відстрочений, особистісний й апаратурний.

Протягом формуючого етапу відбувається навчання позитивному ставленню не тільки до позитивних якостей, але і до негативних психологічних проявів людини на трьох рівнях досягнення корекційної мети: когнітивному, оцінному і поведінковому. 1. Когнітивний рівень: а) відбувається пізнання пропонованої моделі Я-образа на вербальному рівні; мета вважається досягнутою, коли досліджувані можуть відповісти на поставлені питання або використовувати відповідні теоретичні знання в обговоренні, навести приклади з реального життя; б) формується розпізнавання позитивного емоційного ставлення до різнобіччя Я-образу і його цілісної моделі в поведінці інших членів групи без підказок з боку тренера й інших учасників; в) формується розпізнавання встановленої моделі поведінки або відсутність позитивної емоційної рефлексії Я-образу у власній поведінці під час тренінгу. 2. Оцінний рівень: а) будь-яка оцінна позиція спрямовується в нейтральне русло, аналізується за тенденціями (позитивними й негативними) і осмислюється як позитивна в цілому; мета досягнута, якщо група в цілому і кожний її учасник задоволений процесом засвоєння моделі протягом тренінгу; б) навчання учасників групи рефлексії щодо почуттів і формування позитивної оцінки усвідомлюваних емоційних станів, переорієнтуванні негативних емоцій на переживання позитивних. 3. Поведінковий рівень: а) формування рефлексії поведінки відповідно з установленою корекційною моделлю безвідносно до ситуації її використання; мета вважається досягнутою, якщо досліджуваний і група в цілому в змозі відобразити модель на рівні поводження відповідно до інструкції тренера; б) усвідомлення і позитивне емоційне забарвлення поведінки відповідно до встановлених орієнтовних основ тренінгу; мета вважається досягнутою, якщо учасник групи здатний не тільки здійснювати позитивну емоційну рефлексію Я-образу в ході тренінгу, але і переносить її за рамки психокорекційних ситуацій (у перервах між заняттями і тренінговими днями).

Нормуючий етап характеризується відпрацьовуванням відповідних психокорекційній меті умінь, розвитком установок на позитивну емоційну орієнтацію Я-образу, розвитком здатності адекватного і повного сприйняття себе й інших людей у світлі корекційної моделі. 1. На когнітивному рівні: а) закріплюється уміння розпізнавання ситуації переживання позитивних і негативних емоцій у різних психотехнічних ситуаціях, усвідомлення власних емоційних станів; мета вважається досягнутою, якщо учасники групи можуть вербалізувати і пояснити свої переживання при інтерпретації відеозаписів і безпосередньо під час програвання ситуацій; б) відпрацьовується здатність позитивно рефлексувати почуття і прийоми вербалізації емоційних станів; мета вважається досягнутою при правильному використанні учасниками групи прийомів вербалізації в ситуаціях міжособистісної взаємодії; в) розширюється діапазон знань про різні сторони Я-образу; мета вважається досягнутою, якщо досліджувані самостійно рефлексують власні прояви структурних складових Я-образу. 2. На оцінному рівні: а) відпрацьовується нейтральна оцінна позиція щодо себе й інших людей; мета вважається досягнутою, якщо учасники групи виявляють толерантність стосовно себе, інших учасників і процедурних ситуацій, б) відбувається навчання переживанню позитивних емоцій від взаємодії з іншими людьми, від тренінгових ситуацій і проявів свого “Я” у цих ситуаціях. Мета вважається досягнутою, якщо досліджувані відчувають піднятий настрій і позитивні емоції в ситуаціях тренінгових невдач. 3. На поведінковому рівні: а) фіксується здійснення неусвідомленого поводження згідно психокорекційній моделі; мета вважається досягнутою, якщо в поведінковому репертуарі досліджуваних виявляється засвоювана модель хоча б в одній ситуації психокорекційної процедури; б) відпрацьовується забезпечення поза здійснення акту рефлексії емоційного позитивного ставлення до Я-образу у всіх ситуаціях; мета вважається досягнутою, якщо корекційна модель здійснюється постійно як під час тренінгу, так і за його межами. На етапі здійснення підбиваються підсумки реалізації психокорекційної програми.

У четвертому розділі “Обговорення результатів дослідження” наводяться дані, що свідчать про підтвердження висунутої гіпотези та її варіантів. Валідність експерименту встановлена на підставі достовірної зміни статистичних показників. Для цієї мети в розрахунках використаний t-критерій Ст’юдента.

У формуючому експерименті за методичним блоком діагностики структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу отримані наступні дані.

1)

Рис.1. Показники за методикою Будассі.

2)

Рис.2. Показники рівня суб’єктивного контролю.

3) За методикою Боримського і Вітенко, яка діагностуєтурботу про себе, до формуючого експерименту в основній групі низький рівень досліджуваного показника мали 65,8%, високий – 34,2% досліджуваних. Після експерименту усі досліджувані з різною варіативністю показників “перейшли” на рівень турботи про себе, що характеризується як високий, “відповідний нормам” (див. рис.3).

Рис. 3. Показники турботи про себе.

4) Розрахунок змін загального емоційного тонусу і психологічного стану за тестом Люшера проводився з урахуванням виборів досліджуваними на перші чотири місця основних або додаткових кольорів. Збільшення кількості основних кольорів на перших чотирьох місцях вибору розцінювалось як поліпшення емоційного тонусу. В основній групі формуючого експерименту до проведення психокорекції від 5 до 8 додаткових кольорів на перших місцях у двох послідовних виборах мали 9,2% досліджуваних. Не вибрали додаткових кольорів на перші місця 3,3% респондентів, 87,5% випробуваних від 2 до 4 додаткових кольорів вибрали на перші місця. Після експерименту більш половини випробуваних вибрали тільки основні кольори, а 45% респондентів вибрали на перші місця 1 чи 2 додаткові кольори; 3,3% досліджуваних вибрали 3-4 додаткові кольори в 2-х послідовних виборах (див. рис.4).

Рис. 4. Показники за тестом М.Люшера.

Діагностика мотиву аффіляції, за методикою Мехрабіана показала, що в основній групі формуючого експерименту до проведення психокорекційних процедур значення вище медіани (112 балів) за шкалою

Рис.5. Показники прагнення до прийняття (формуючий експеримент).

ПП (прагнення до прийняття) показали 64,2% досліджуваних, нижчі або рівні медіані значення – у 35,8% респондентів. Після експерименту значення вищі за медіану відзначені в 40% досліджуваних, нижчі або рівні значенню медіани – у 60% (див. рис. 5).

За другоюй шкалою – СВ (страх відкидання) до проведення програми психокорекції показали значення вищі від медіани 73,3% випробуваних, менші або рівні медіані значення – 26,7%. Після експерименту значення вищі від медіани в 18,3% випробуваних, нижчі від медіани – у 81,7% (див. рис.3.6).

Рис.6. Показники страху відкидання (формуючий експеримент).

У висновках підбито підсумки дисертаційної роботи, на підставі узагальнення матеріалу та теоретичного аналізу встановлено основні твердження, які підтверджують гіпотезу дослідження

1.

2.

3.

4.

5.

Перспективою дослідження є психологічний аналіз умов формування емоційно позитивного Я-образу у генезісі становлення особистості.

Основні положення та результати дослідження відображені в таких публікаціях:

1. Вереіна Л.В. Переформування поглядів керівника щодо “людського фактору” засобами соціально-психологічного тренінгу // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту.- 1999. - №2. - С. 34-37.

2. Вереіна Л.В. Принципи соціально-психологічного тренінгу формування позитивної рефлексії емоційної орієнтації Я-образу (ФПРЕО) // Проблеми освіти: Наук.- метод. зб. – К.: Наук.-метод. центр вишої освіти, 2000. – Вип. 21. – С. 279-285.

3. Вереіна Л.В. Коротка характеристика процесів і програми соціально-психологічного тренінгу формування позитивної рефлексії емоціної орієнтації Я-образу // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки. Зб. наук. пр. - Луганськ: СНУ, 2001. – №1(1). – С. 32-35.

4. Вереина Л.В. Принципы и формы психологического воздействия в современной психологии // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки. Зб. наук. пр. - Луганськ: СНУ, 2001. – № 2(2). – С. 16-20.

5. Вереіна Л.В. Досвід формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. Інситуту психології ім. Г.С.Костюка АПН Украіни. – 2002. - Т. ІV – ч. 3. – С. 34-38.

6. Вереіна Л.В. Третьяченко В.В. Любов до себе як позитивна емоційна орієнтація Я-образу // Теоретичні і прикладні проблеми психології і педагогіки. Зб. наук. пр. - Луганськ: СНУ, 2002. – № 3(3). – С. 64-68.

7. Л.В.Вереина, В.В.Третьяченко. Психологические проблемы делового общения: Учебное пособие. – Луганск: ВУГУ, 1998. – 178 с.

8. Рач В.А., Вереіна Л.В., Могильний Г.А. Візуалізація інформації: психологічні та організаційні аспекти. – Луганськ, СНУ, 2002. – 160 с.

Анотація

Вереіна Л.В. Формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу засобами психокорекції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за фахом 19.00.01 – загальна психологія й історія психології.- Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – Київ, 2003.

Дисертаційне дослідження, базуючись на аналізі психологічної та філософської літератури, розкриває психологічний зміст поняття позитивної емоційної орієнтації Я-образу й відповідного йому в філософії понятия “любов до себе”. Інтегративною основою емоційного компоненту Я –образу є широко трактований інтерес.

Представлено систему структурних складових позитивної емоційної орієнтації Я-образу, відносно кожної з яких дібрані діагностичні методики. Розроблено й апробовано програму формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу. Визначено й обгрунтовано принципи психокорекції негативних емоційних особистісних проявів, егоїстичних тенденцій. Обгрунтовано приорітетність вибору групового методу психокорекційної роботи.

Обгрунтована послідовність етапів психотехнічної процедури. Модифікація психокорекційних процедур побудована з урахуванням забезпечення повноти реалізації всіх етапів. Ефективність використання психокорекційної програми знайшла підтвердження в ході формуючого та контрольного експериментів.

У дослідженні знайшла підтвердження гіпотеза, за якою ефективним шляхом формування позитивної емоційної орієнтації Я-образу є розвиток у індивіда здатності до позитивної рефлексії внутрішніх психічних актів і станів у процесі реалізації спеціально розробленої в дослідженні психотехнічної процедури.

Ключові слова: Я-образ, любов до себе, емоційна орієнтація, рефлексія, психотехнічна процедура, психокорекція.

Аннотация

Вереина Л.В. Формирование позитивной эмоциональной ориентации Я-образа средствами психокоррекции. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология и история психологии.- Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины. – Киев, 2003.

Данное диссертационное исследование, базируясь на анализе психологической и философской литературы, раскрывает психологическое содержание понятия позитивной эмоциональной ориентации Я-образа и соответствующего ему в философии понятия “любовь к себе”. Интегративной основой эмоционального компонента Я-образа является широко трактуемый интерес, развитие которого способствует формированию личности в тесной связи с сознательным и поведенческим компонентами Я-образа. Подтверждены взгляды, согласно которым деформация любви к себе приводит к нарушениям в формировании целостной гармоничной личности, искажениям в эмоциональной ориентации Я-образа.

Представлена система структурных составляющих позитивной эмоциональной ориентации Я-образа: принятие себя, интернальность, забота о себе, знание себя, радость бытия. Для каждой из этих составляющих подобраны психодиагностические методики.

В исследовании разаботана и апробирована программа формирования позитивной эмоциональной ориентации Я-образа. Определены и обоснованы принципы (методологические, организационно-методические, личностного отношения) психокоррекции негативных эмоциональных личностных проявлений, эгоистических тенденций. Обоснована приоритетность выбора группового метода психокоррекционной работы, представлен анализ причин, обусловливающих успех групповой психокоррекции.

Обоснована последовательность этапов психотехнической процедуры: диагностического, постановочного, формирующего, нормирующего, контрольного. Модификация психокоррекционных мероприятий проведена с учетом обеспечения полноты реализации всех этапов на трех уровнях достижения коррекционной цели: когнитивном, оценочном и поведенческом. Эффективность использованной психокоррекционной программы нашла подтверждение в ходе формирующего и контрольного экспериментов.

Проведенное исследование, в котором приняли участие 166 испытуемых, подтвердило соответствие разработанной программы психокоррекции формируемой структурной составляющей Я-образа.

Данные мониторингового исследования свидетельствуют о подтверждении выдвинутой гипотезы, согласнокоторой эффективным путем формирования позитивной эмоциональной ориентации Я-образа является развитие у индивида способности к позитивной рефлексии в процессе специальной психотехнической процедуры.

Ключевые слова: Я-образ, любовь к себе, эмоциональная ориентация, рефлексия, психотехническая процедура, психокоррекция.

Summary

Vereina L.V. Positive emotional orientation of I-image forming by means of psychocorrection. – Manuscript.

Dissertation to gain Candidate degree in Psychological Sciences, speciality 19.00.01 – general psychology, history of psychology. – G.S.Kostiuk Institute of Psyhology Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, - Kyiv, 2003.

This research, based on the psychological and philosophical literature analysis, describes psychological contents of positive emotional orientation of I-image conception and of the term “love to oneself”, which corresponds to this conception in philosophy.

The system of positive emotional orientation of I-image structural components is presented, and diagnostic methods are selected to each of them. The principles of negative emotional personal manifestation and selfish tendencies of the psychocorrection are determined and substantiated. The priority of choice of the group method of psychocorrection process is shown.

The succession of stages of psychotechnical procedure is grounded. Psychocorrection procedures modifications have been worked out to provide for full realization of all the stage. The effectiveness of the psychocorrectional program has been confirmed in the course of the forming and controlling experiments.

The research has confirmed the hypothetic assumption, that the efficient way of forming the positive emotional orientation of I-image is the development of a person’s ability of positive reflexion of his/her inner mental acts and states in the course of realization of special psychotechnical procedure.

Key-words: I-image, love to oneself, emotional orientation, psycho technical procedure, psycho correction.