КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Васюк Оксана Вікторівна

УДК 025.4:011:34.001.85

ІНФОРМАЦІЙНО-БІБЛІОГРАФІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЮРИСТІВ

В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство
та бібліографознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

ЗАГУМЕННА Віра Вікторівна,

Київський національний університет культури і мистецтв,

завідувач кафедри інформаційних ресурсів та сервісу

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

КУЛЕШОВ Сергій Георгійович,

Український науково-дослідний інститут архівної справи та

документознавства, завідувач відділу документознавства

кандидат педагогічних наук

ПАВЛУША Тетяна Петрівна,

Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського,

завідувач відділу наукової організації основного фонду

Провідна установа: Харківська державна академія культури, кафедра

інформаційно-документних систем

Захист відбудеться 19.06.2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36)

Автореферат розіслано 17.05.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Коваленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнє десятиліття характеризується докорінними суспільними перетвореннями, правові засади яких закріплені Конституцією України. Розбудова і зміцнення незалежної України як демократичної, правової держави, входження її до міжнародного економічного і правового простору, створення соціально орієнтованої ринкової економіки, приєднання до міжнародних договорів, інтенсивна законотворчість, становлення нових, правових інститутів кардинально змінюють структуру і характер інформаційних потреб фахівців у галузі правознавства.

Відповідно змінюються форми і засоби інформаційного забезпечення цих потреб в нових умовах. У зв’язку з цим набуває актуальності наукове дослідження проблем інформаційно-бібліографічного забезпечення діяльності юристів.

Аналіз наукових праць з інформаційно-бібліографічного забезпечення галузі засвідчує відсутність узагальнюючого дослідження з питань інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів. Так, у 60-80 – х рр. ХХ ст. дослідники зосереджували свою увагу переважно на розкритті основних етапів розвитку поточної та ретроспективної бібліографічної інформації з правознавства (В.В. Антонов, Т.Є. Ксензова, Є.М. Попов, К.М. Серьогіна, Є.П. Сударікова).

Особливий інтерес, з огляду досліджуваної теми, становлять фундаментальні праці, в яких аналізуються документні потоки (Г.Ф. Гор-дукалова, Л.С. Козачков, Е.Є. Рокицька), а також теоретико-методологічні роботи (Г.В. Гедримович, В.А. Мінкіна, Д.Ю. Теплов). Теоретичні аспекти документних потоків досліджувалися і в роботах українських вчених-документознавців - С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецової-Водки та російських бібліографознавців - О.П. Коршунова, А.В. Соколова, Ю.М Сто-лярова.

Загальнонаукове, теоретичне значення мають праці з проблем теорії інформації, розвитку суспільства та його інформатизації, інформаційної культури особистості. Йдеться, зокрема, про роботи соціально-філософського напряму (В.Т. Афанасьєв, Н.Г. Джинчарадзе, Г.І. Калитич, Ю.М. Канигін, Й. Масуда, А.В. Соколов), з інформатики і бібліотекознавства (Н. Віннер, В.С. Бабич, К.Е. Шеннон, Ю.А. Шрейдер); та юридичного напряму (В.М. Куд-рявцев, С.С. Сливка).

Порівняльний аналіз діючих методик вивчення споживачів правової інформації здійснено у працях А.Є. Вікторова, А.В. Голованова, В.І. Горькової, В.А. Маркусової, А.І. Чорного; теоретичні аспекти інформаційних потреб розглядають В.І. Бородиня, С.Д. Коготков, Н.В. Хохлова.

Проблема інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів в умовах формування правової держави не стала предметом спеціального наукового дослідження, хоча її актуальність зростає у зв’язку з об’єктивним протиріччям між новим рівнем інформаційних потреб юристів і недостатнім використанням потенціалу бібліографічної інформації для задоволення цих потреб.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до програми наукової діяльності Київського національного університету культури і мистецтв і є складовою комплексної наукової теми кафедри інформаційних ресурсів та сервісу КНУКіМ: “Бібліографознавство: історія, сучасний стан та перспективи розвитку”.

Мета роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні та узагальненні процесів формування і функціонування системи інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів, у виробленні відповідних шляхів для удосконалення даної системи в умовах формування правової держави.

Для досягнення вказаної мети дослідження визначені такі завдання:

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є інформаційно-бібліографічна діяльність в умовах формування правової держави.

Предметом дослідження є інформаційно-бібліографічне забезпечення юристів.

Відповідно до поставлених завдань у роботі застосовано такі методи дослідження: теоретичний (аналіз, синтез, узагальнення даних); емпіричний (інтерв’ю, анкетування) для вивчення інформаційних потреб юристів, а також статистичний, проблемно-тематичний, системно-типологічний методи для розгляду особливостей документного потоку і його відображення в бібліографічних джерелах. На основі закону “концентрації-розпорошення” С.К. Бредфорда вивчалися концентрація і розпорошення публікацій з правознавства. Системний метод застосовувався для аналізу сукупності бібліографічних посібників.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що автором вперше:

·

·

·

·

·

·

Практичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому запропоновано шляхи створення повних, оперативних і достовірних інформаційно-бібліографічних джерел з правознавства.

Результати дослідження можуть бути використані книгознавцями, бібліотекознавцями та бібліографознавцями при написанні монографій, наукових праць, а основні положення та висновки - у навчальному курсі “Бібліографознавство: історія та теорія”, зокрема, для проведення практичних занять з бібліотекознавства та бібліографознавства, для підготовки навчальних спецкурсів, а також в системі підвищення кваліфікації бібліотечних працівників та для координації роботи бібліотек та інформаційних центрів з інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів.

Апробація результатів дослідження.

Основні теоретичні положення дисертації оприлюднено у виступах на наукових, науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня, зокрема, на міжнародних наукових конференціях “Бібліотечно-інформаційні ресурси: формування і розвиток” (Київ, 1999) та “Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (Київ, 2002), науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу докторантів, аспірантів та студентів КНУКіМ “Пріоритетні напрямки розвитку інформаційно-бібліотечної сфери в нових соціально-економічних умовах” (Київ, 2000), “Культура і сучасність: проблеми, тенденції, трансформації” (Київ, 2001).

Основні матеріали дослідження використовуються при викладанні навчального курсу “Бібліографознавство: історія та теорія” (довідка про впровадження № 1699/1 від 02.12.2002 р.).

Методичні рекомендації, розроблені на допомогу юристам у пошуку фахової інформації, використовуються у навчальному процесі Національного аграрного університету – Інститут земельних ресурсів, педагогіки і правознавства (довідка про впровадження від 19.11.2002 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення дослідження висвітлені в семи одноосібних публікаціях, з яких п’ять – у фахових виданнях, одна – у збірнику наукових праць, одна – в науковому журналі.

Структура і обсяг роботи зумовлені логікою наукового пошуку і викладу його результатів. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг повного тексту дисертації - 190 сторінок. Список використаних джерел включає 332 позиції. Три додатки складають 6 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується вибір теми та її актуальність, висвітлюється зв’язок роботи з науковими програмами; визначаються об’єкт і предмет, мета, завдання, методи дослідження; розкривається наукова новизна та практичне значення результатів; відображено апробацію наукової роботи та публікації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів” здійснено теоретичний аналіз досліджуваної проблеми, який засвідчує, що розвитку теорії інформаційно-бібліографічного забезпечення фахівців з різних галузей знання приділялась особлива увага у 70-80-ті роки ХХ ст. У цей період з’являються дисертаційні дослідження, предметом яких є інформаційне забезпечення журналістів (Є.Г. Агратін), бібліографічне забезпечення історичних досліджень (С.С. Гризунова), комплектування бібліотек (В.В. Загуменна), потреб вчителів (Л.А. Черепуха). Дослідники тлумачать терміни “інформаційне забезпечення”, “бібліографічне забезпечення” відповідно до визначених в роботі завдань. Зокрема, Є.Г. Агратін під інформаційним забезпеченням журналістів розуміє систему засобів, що дозволяють їм з найменшими затратами часу отримати всю або, в кожному разі, достатньо повну інформацію. В.В. Загуменна бібліографічне забезпечення комплектування розглядає як систему бібліографічних посібників на допомогу комплектуванню.

Найбільш коректним вважаємо підхід до проблеми, запропонований
Л.А. Черепухою, яка під інформаційно-бібліографічним забезпеченням розуміє вид бібліографічної діяльності, спрямований на створення носіїв бібліографічної інформації, здатних бути довготривалою інформаційною базою для проведення науково-дослідних робіт різного масштабу. Дане визначення стосується не тільки бібліографічних посібників, а й усієї інформаційно-бібліографічної діяльності, спрямованої на забезпечення користувача необхідною інформацією.

Інформаційно-бібліографічне забезпечення залежить безпосередньо від наявного документного потоку, аналіз якого дає можливість визначити його кількісні параметри, типово-видовий склад, тематичні напрями, концентрацію і розпорошення публікацій. Це, у свою чергу, спричинює необхідність аналізу понять “документ” і “документний потік”, наукове визначення яких здійснено у дослідженнях вітчизняних вчених - С.Г. Кулешова, Н.М. Кушнаренко, Г.М. Швецової-Водки.

Принципово важливим для формування позиції дисертанта з питань методики вивчення документних потоків були праці Г.В. Гедримович, Т.І. Клю-ченко, В.А. Мінкіної, Е.Є. Рокицької, Д.Ю. Теплова, в яких викладено теоретичні основи дослідження документних потоків.

Аналіз наукових джерел з питань вивчення документних потоків визначив такі методи дослідження, як: історико-генетичний, книгознавчий, типологічний, класифікаційний, статистичний (кількісний), семантико-лінгвістичний, бібліографічний. Обґрунтовано необхідність комплексного застосування цих методів.

Для дослідження суттєве значення мав аналіз спеціальної літератури, в якій розкрито тематичну структуру документного потоку (Н.А. Бабкіна, Г.Г. Семенова, Є.П. Сударікова), видову структуру (Л.В. Денисенко, Н.Б. За-харова, Є.В. Ластовка, Ю.С. Ліпатов, М.П. Родіна), особливості концентрації і розпорошення публікацій в періодичних виданнях (Г.В. Гедримович, В.І. Горь-кова, Т.І. Гусєва, Г.П. Закутіна, Л.С. Козачков, В.К. Прянікова).

Певний інтерес в межах досліджуваної проблеми становлять праці Є.Г. Агратіна, Е.П. Бережної, Г.В. Гедримович, Г.В. Головко, Г.Ф. Гор-дукалової С.С. Гризунової, Є.М. Смірнової, в яких характеризуються галузеві документні потоки з метою удосконалення інформаційно-бібліографічного забезпечення користувачів.

Дослідженню документного потоку з правознавства присвячена дисертація К.М. Серьогіної. Написана у 80-х роках ХХ ст., вона, природно, не розкриває сучасного вітчизняного потоку документів з правознавства. Крім того, авторка не звернула уваги на значну частину документного потоку - газетні публікації, особливо важливі для правознавців.

Задоволення інформаційних потреб юристів розглядається як головна складова інформаційно-бібліографічного забезпечення. З огляду на складність завдань, дослідження грунтується і на даних інших наук. Крім праць з бібліотекознавства та бібліографознавства (Т.С. Монько, Л.А. Черепуха, О.М. Чорна, Г.В. Шемаєва), спрямованих на вдосконалення інформаційно-бібліографічного забезпечення різних категорій споживачів, проаналізовано дослідження з філософії, інформатики та правознавства (В.Т. Афанасьєв, Н. Віннер, Н.Г. Джинчарадзе, Г.І. Калитич, Р.А. Калюжний, Ю.М. Канигін, В.М. Кудрявцев, Й. Масуда, Р.С. Гіляревський, А.І. Михайлов, К.Е. Шеннон, А.В. Соколов, С.С. Сливка, А.І. Чорний). Це дало можливість повніше розкрити такі поняття, як: “інформація”, “соціальна інформація”, “правова інформація”, вплив інформаційного середовища на інформаційну культуру та інформаційні потреби споживачів, зокрема, юристів.

Дослідниками проблем вивчення інформаційних потреб накопичено значний теоретичний і практичний досвід в розкритті їх сутності і природи. Аналіз внеску українських і російських вчених у розвиток теорії і методики вивчення інформаційних потреб користувачів дозволив виявити основні тенденції в розвитку поглядів на дану проблему. З точки зору А.І. Остапова, інформаційна потреба характеризується як властивість не тільки окремої особи, а й колективу, окремої професійної групи, будь-якої інформаційної системи загалом. В.І. Бородиня визначає інформаційні потреби як усталеної форми взаємовідносини людей, що виявляються у їх прагненні отримати інформацію як відтворений продукт і як відображення об’єктивної дійсності. В.І. Горькова і Т.І. Гусєва розглядають інформаційну потребу як необхідність своєчасного одержання споживачем потрібної йому, достовірної, достатньо повної інформації в зручному для нього вигляді. Р.С. Гіляревський, А.І. Михайлов, А.І. Чорний інформаційну потребу розглядають як попит певного фахівця на визначені, і тільки визначені відомості, необхідні в даний момент у найзручнішій для сприймання формі та опрацьовані даним фахівцем. А.М. Грабченко підкреслює, що, незважаючи на відсутність однозначно чіткого визначення поняття “інформаційна потреба”, воно розглядається переважно в трьох аспектах: інформаційна потреба як психологічна категорія; інформаційна потреба як суспільна категорія (вивчаються її соціологічні характеристики); інформаційна потреба як економічна категорія, що набуває особливого значення в умовах формування інформаційного ринку.

Загальновідомо, що будь-яке дослідження інформаційних потреб має починатися з вивчення споживача інформації. Розроблено різні підходи до користувача, зокрема, за такими ознаками, як статус організації, вид діяльності (В.І. Бородиня, Д.І. Блюменау, С.А. Дубінська, Т.М. Пачевський), адміністративно-посадові функції (М.С. Слободяник, Л.І. Сорокалєтова, Д.Є. Шехурін), професійна діяльність (С.Д. Коготков), інформаційно-комунікативна діяльність (М.С. Слободяник), спеціальність (А.А. Нікітіна, Л.Л. Попілова, Е.М. Цукерман), комплекс соціально-психологічних і інформаційних факторів (А.І. Остапов), специфіка колективу, його психологічний клімат (М.С. Карташов).

В інформаційних потребах юристів є спільні ознаки із запитами інших категорій споживачів. Вони зумовлені процесами впровадження нових інформаційних технологій у сферу фахової діяльності, в той час як характерні особливості, специфічні ознаки цих потреб пов’язані з конкретною спеціалізацією та високою динамікою змін інформаційного і законодавчого простору.

У дисертаційному дослідженні ми виходили з визнання того, що на потреби фахівців у галузі правознавства впливає комплекс різних факторів, серед них, зокрема, - освіта, вік, характер, стаж роботи, наукова кваліфікація і спеціфіка власне галузі діяльності. Однак потреби у правовій інформації залежать передусім від характеру виконуваної роботи.

Рівень задоволення інформаційних потреб користувачів певної галузі знання залежить від якості інформаційно-бібліографічного забезпечення. В практиці наукового аналізу бібліографічної продукції принято застосовувати системний підхід, основу якого становлять дослідження об’єктів як систем. В даному дослідженні під системою розуміємо сукупність елементів, що перебувають у відповідних відношеннях і взаємозв’язках, створюючи певну цілісність, єдність.

О.П. Коршунов, застосувавши методологію системного підходу в загальнотеоретичних роботах, вперше розглянув бібліографію як соціальну динамічну систему. Розуміння бібліографії як органічно цілісної системи, узагальнення основних функцій бібліографії (пошукової, комунікативної і оціночної) відкрили шлях для подальшого поглибленого вивчення бібліографічних джерел, зокрема, за їх функціональним призначенням, адже суспільна ефективність бібліографії як системи залежить від того, наскільки правильно, науково обґрунтовано (теоретично, організаційно, методично) створюється бібліографічна інформація, реалізуючись у формі бібліографічних посібників. Тому однією з головних завдань бібліографознавства є проблема всебічної оптимізації процесів створення і використання бібліографічних посібників.

Досліджуючи систему бібліографічних посібників з правознавства, ми спирались на роботи М.К. Архипової, Е.К. Беспалової, В.А. Виноградова, Є.В. Ієніш, І.К. Кирпичової, Е.Є. Рокицької, в яких розкривається системний підхід до їх формування.

У роботі використані також праці В.В. Антонова, Т.Є. Ксензової, Є.М. Попова, К.М. Серьогіної, Є.П. Сударікової, автори яких торкаються проблем формування системи бібліографічних посібників з правознавства.

Певний інтерес становлять дисертаційні дослідження з проблем формування системи видань поточної бібліографічної інформації з питань театрознавства (С.Г. Антонова), суспільних наук (І.В. Бабченко), економіки (А.Ж. Єлтаєв), відомчої технічної літератури (Є.М. Смірнова). Історико-краєзнавчі бібліографічні посібники розглядаються С.С. Гризуновою, художньої літератури й літературознавства – Ю.С. Зубовим, Н.А. Сляднєвою, С.А. Трубніковим.

Аналіз наукової літератури з проблем формування системи бібліографічних посібників переконує, що ефективність інформаційно-бібліографічного забезпечення користувачів залежить від наявності якісних і багатоаспектних інформаційно-бібліографічних посібників, підготовка яких вимагає системного підходу.

Другий розділ - “Дослідження документного потоку з правознавства та методи вивчення інформаційних потреб юристів” - включає два підрозділи: 2.1. “Аналіз публікацій з правознавства” та 2.2. “Дослідження інформаційних потреб юристів”.

В контексті досліджуваної проблеми визначено поняття “документний потік з правознавства” як сукупність публікацій на різних носіях інформації, що постійно створюються й використовуються в юридичній практиці для обміну інформацією.

Зважаючи мету і завдання дослідження, дисертантом здійснено спробу простежити динаміку розвитку документного потоку з правознавства, його склад і структуру, основні типи і види, тематичне розмежування, концентрацію-розпорошення публікацій.

Дослідження документного потоку з правознавства проводилися на основі державних бібліографічних посібників “Літопис книг”, “Літопис журнальних статей”, “Літопис газетних статей” Книжкової палати України (розділ “Право. Юридичні науки”). Такий вибір бібліографічних посібників обґрунтований тим, що видання державної бібліографії найповніше відображають різні типи і види документів: монографії, словники, енциклопедії, статті тощо.

Проаналізовано документний потік з правознавства за 1991-1999 рр. Загальна кількість виявлених публікацій становить 21 428, серед них: книг – 1 397, брошур – 378, авторефератів дисертацій – 392, матеріалів із журналів – 2 152, газетних публікацій – 17 109. За результатами такого аналізу документного потоку можна дійти висновку, що він є, практично, однаковим: 2 524 публікацій 1991 року і 2 554 - 1999 року. Щорічна їх кількість різна: найменше зафіксовано в 1994 р. (956), а найбільше – в 1997 р. (4 637). Найвагомішу частину становлять газетні публікації (17 109), кількість яких також є сталою порівняно з першим і останнім роками дослідження. Протягом періоду, що розглядається, дещо зменшується кількість публікацій у журналах, втричі збільшилася кількість книжкових видань (підручників та навчально-методичних посібників) та авторефератів дисертацій.

У дослідженні виявлено такі типи видань з правознавства: офіційні (436); громадсько-політичні (14); наукові (352); навчальні (549); науково-популярні (281); нормативно-виробничо-практичні (51); довідкові (84); літературно-художні (7). Найпоширенішим типом є навчальний (30,9 % від усього потоку), кількість видань якого щороку збільшується за рахунок навчально-методичних посібників (1991 - 43, 1999 – 115). Крім того, у потоці помітно зростає кількість монографій та матеріалів наукових конференцій. Аналіз видово-типового складу документного потоку з правознавства дозволяє дійти висновку, що в Україні належним чином відбувається розвиток юридичної науки, і видавці забезпечують необхідними підручниками та посібниками навчальний процес. Їх видають державні, комерційні видавництва і видавничі організації, видавництва при наукових установах та навчальних закладах (всього 417). За кількістю книг, виданих протягом 1991-1999 рр., на першому місці – видавництво при Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого (м. Харків). Типологічно видання даного видавництва можна класифікувати як наукові, навчальні та науково-популярні.

Дисертантом розглянуто книжкові, журнальні та газетні видання з погляду тематичного забезпечення інформацією з правознавства. Книжкові видання найбільше містять інформації з державного (конституційного) права – 227, кримінально-процесуального права - 125, цивільного права - 131; журнальні видання – з цивільного права та судоустрою – 569, державного, конституційного і адміністративного права - 486, кримінального права - 397; газетні видання - з права в цілому – 3 752 публікацій, з державного, конституційного і адміністративного права - 3 605, цивільного права та судоустрою - 2 528. Зовсім незначна кількість книг, в яких розкриваються питання права охорони здоров’я, міжнародного, атомного, інформаційного, водного, повітряного, закладного, лісового, кооперативного, космічного, бюджетного, охорони здоров’я, транспортного права. В журнальних публікаціях недостатньо звертається увага на питання атомного і церковного права, в газетних – на військове карне та атомне право.

Дослідженням виявлено кількість журналів та газет, на сторінках яких друкувалися матеріали з правознавства в період з 1991 по
1999 рр. Було зареєстровано 153 назви журналів, кількість яких в межах року залишається, практично, однаковою (1991 – 33, 1999 – 34). В них вміщено 2 152 публікації. Дослідженням виявлено 151 назву газет, кількість яких значно зменшилася в межах року (1991 – 75 видань, 1999 – 46). В них вміщено 17 109 публікацій. Зменшення кількості газетних видань жодною мірою не позначається на обсягу публікацій з правознавства, оскільки він помітно зріс в таких газетах, як “Голос України” та “Урядовий кур’єр”.

Публікації з правознавства розпорошені по багатьох профільних журналах (“Адвокат”, “Право України” та ін.) і газетах (“Голос України”, “Закон і бізнес” та ін.) та непрофільних (“Бизнес-Информ”, “Бухгалтерський облік та аудит” та ін.) журналах і газетах (“Зеркало недели”, “Робітнича газета” та ін.). Продуктивні журнали і газети не завжди є профільними.

С.К. Бредфорд сформулював закономірність, сутність якої можна викласти так: якщо наукові журнали розташувати у порядку зменшення в них кількості статей з конкретної теми (галузі знання, проблеми, питання), то в такому списку журналів можна виділити три їх зони, в яких кількість статей буде майже однаковою. При майже однаковій кількості статей з певної тематики в кожній зоні, кількість журналів різко збільшується при переході від однієї зони до іншої. С.К. Бредфорд визначив, що кількість журналів в третій зоні буде приблизно в стільки разів більше ніж в другій, у скільки разів число назв у другій зоні більше ніж в першій. Отже поряд з явищем розпорошення статей спостерігається процес їх концентрації в зоні “ядра” (тому цю закономірність називають ще “законом концентрації – розпорошення інформації”).

З масиву журналів, що аналізувалися за параметрами “закону концентрації-розпорошення С.К. Бредфорда”, було виділено ядро і дві зони. До ядра віднесені галузеві видання (“Адвокат”, “Вісник Академії правничих наук України” та ін.), до зони В – видання з суміжних галузей знання (“Діловий вісник”, “Економіка України” та ін.), до зони С – усі інші джерела. Дослідження показало, що зона ядра вміщує більшу частину публікацій (67,8%), а друга частина публікацій розподіляється між зонами В і С порівну.

Розподіл газет за зонами здійснювався за ознаками спадання продуктивності джерел. До зони А віднесені 9 газет, що за досліджуваний період вміщували 130 і більше публікацій з правознавства. До зони В належать 23 газети (від 130 до 50 публікацій), до зони С - всі інші 119 видань. В ході дослідження виявлено, що 9 назв видань ядра містять 77,9% усіх публікацій, а 142 назви зон В і С вміщують 22% публікацій.

Проведене дослідження концентрації і розпорошення публікацій з правознавства дозволяє стверджувати, що його результати не відповідають положенням “закону концентрації-розпорошення С.К. Бредфорда”; концентрація публікацій в незначній кількості журналів і газет зумовлена характером і фундаментальністю правознавства, а розпорошення пояснюється тісним зв’язком даної галузі з іншими. Для найповнішого забезпечення інформацією фахівців галузі правознавства необхідне повне використання її з усіх періодичних видань (ядра, зон Б і С).

У дисертації обґрунтовується вибір групи користувачів для дослідження, розкривається сутність інформаційних потреб юристів та методи, за якими здійснюється дослідження. Розглядається одна із груп споживачів правової інформації, що має споріднені, подібні інформаційні потреби, зумовлені видом діяльності, характером і місцем роботи, а саме – судді. Від рівня інформаційної та загальної культури юристів, зокрема суддів, що формується у межах правових і моральних норм правосвідомості, моральної відповідальності їх перед суспільством, а також від таких факторів, як правова поінформованість та забезпечення інформаційних потреб, залежить зміцнення законності і правопорядку в державі. Для підвищення якості й удосконалення роботи судової влади необхідно вивчати інформаційні потреби суддів для своєчасного забезпечення їх необхідною оперативною правовою інформацією.

Із загальної кількості користувачів інформації (суддів) виокремлено підгрупи: за посадою (викладач, науковий працівник та ін.) та науковою кваліфікацією (науковий ступінь). Розглядалися переважно інформаційні потреби науковців, адміністративно-управлінських працівників, працівників прикладної галузі, викладачів, аспірантів і тих суддів, які підвищують свій професійний рівень.

На основі класифікаційних ознак користувачів інформації було розроблено анкету. Всі питання розглядалися за двома напрямами:

-

-

Анкетування поєднувалося з інтерв’юванням, що дало можливість одержати детальніші відповіді на питання анкети. В ході опитування, проведеного на базі Конституційного суду України, шести міських районних судів м. Києва та двадцяти обласних судів України протягом 2000-2001 рр. було розповсюджено 200 анкет, отримано з відповідями – 140. Вибірково опитано 78 суддів. Для забезпечення репрезентативності даних зроблено вибір по відношенню до генеральної сукупності. За даними соціологічних досліджень, така репрезентативність є достатньою (30 %).

Для кращого узагальнення та порівняння одержаних результатів за даними анкет складено таблиці, що характеризують інформаційні потреби суддів України. Характеристика за освітою і характером роботи засвідчила, що 134 респонденти (95,71 %) мають вищу спеціальну освіту, 6 (4,29 %) – науковий ступінь кандидата наук, що свідчить про високу фахову підготовку.

Найбільше серед респондентів було представників прикладної та адміністративно-управлінської сфери діяльності (38,57%, 28,57%), дещо менше (21,43%) – науковців і зовсім мало - викладачів (2,86%) та аспірантів (1,43%), а 7,14% опитаних підвищують свій фаховий рівень, що й зумовлює підвищений попит на джерела інформації.

Аналіз відповідей на запитання анкети дозволив визначити, що найбільше суддів цікавлять збірники нормативно-правових актів – 98,28 % та періодичні видання – 57,14 %, дещо менше – довідкові видання – 40%, в навчальних посібниках зацікавлені 37,14%. Найкраще задовольняють інформаційні потреби суддів аудіовізуальні засоби масової інформації – 44,29%, газети і журнали – 38,57%. Найчастіше респонденти називають видання: “Голос України” (72,86%) та “Урядовий кур’єр” (52,29%). Однаковою мірою задовольняють потреби користувачів реферативні видання (21,43 %) та бази даних – бібліографічні, фактографічні, текстові (22,86 %). Значна кількість респондентів використовує Інтернет. Традиційні джерела інформації – каталоги та картотеки задовольняють потреби лише 15,7% респондентів. Це сві-д-чить про те, що в ка-та-ло-гах фахівці ча-с-то не зна-хо-дять ві-до-мо-с-тей про лі-те-ра-ту-ру, яка їх ці-ка-вить, в них від-су-т-ні дані про ма-те-рі-а-ли з жу-р-на-лів, збі-р-ни-ків, на-у-ко-вих праць і ві-дом-чих ви-дань. Осо-б-ли-во не за-до-во-ль-няє юристів від-су-т-ність ві-до-бра-жен-ня но-р-ма-ти-в-но-правових ак-тів, що опу-б-лі-ко-ва-ні в збі-р-ни-ках, коментарів до нормативно-правових актів.

Оперативне опрацювання інформаційних джерел на різних носіях, їх ефективне використання у професійній діяльності залежить від їх повноти і міри розкриття для користувача. Для з’ясування даного питання респондентам під час інтерв’ю було запропоновано вибрати: реферат, огляд, анотацію. Більшість опитаних обирали реферат (72 респонденти).

В ході дослідження отримані дані про залежність інтересу до інформації від того, якою мовою вона подана (50% респондентів висловили бажання отримувати інформацію тільки українською мовою). Визначено, що потреби суддів в бібліотечних фондах за певний хронологічний період залежить від посади та характеру виконуваної роботи. Так, потреба в публікаціях останніх років однаково висока для всіх категорій користувачів – 68,57 %. Управлінці та практики користуються переважно публікаціями за 1991-2000 рр. (68,5 7%). Вчених, викладачів, аспірантів, а також суддів, які підвищують свій фаховий рівень, цікавлять не тільки нові публікації, а й попередніх років, що містять теоретичні положення і зберігають свою цінність порівняно тривалий час (1980-1991 рр. – 34,29%, 1917-1980 рр. – 42,86%). Значну частину опитаних (28,57 %) цікавлять матеріали, видані до 1917 р. Це переважно ті судді, які працюють як науковці.

У відвідуванні бібліотек опитані надають перевагу Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського, обласним науковим бібліотекам та бібліотекам установ, в яких вони працюють. Укомплектованість фондів відомчих бібліотек публікаціями певної тематики в установах, де працюють користувачі, сприяють найбільш повному і ефективному забезпеченню необхідною інформацією.

Для одержання конкретних публікацій до бібліотеки та інформаційної установи звертаються 82,86% респондентів, за тематичним пошуком публікацій – 14,28% і за уточненням бібліографічних даних публікації – 15,71% опитаних. Більша частина респондентів (65,71%) звертається за необхідною інформацією щодня. Це свідчить про велике значення та необхідність спеціальних служб інформації. 25,71% потребують необхідної інформації щотижня, і 30% – раз на місяць. Рідше звертаються до бібліотек та інформаційних центрів спеціалісти з великим стажем роботи.

Дослідження показало, що 32,26% опитаних задоволені системою бібліографічних посібників, якими вони користуються.

Респондентам було запропоновано висловити побажання й пропозиції для удосконалення системи бібліографічної інформації. Так 61,43 %, вказали на необхідність “інформації про пошук інформації” і 32,86 % – на необхідність розширення рекламних меж бібліографічних служб.

У третьому розділі - “Система інформаційно-бібліографічних посібників з правознавства”, - що включає підрозділи 3.1. Бібліографічна інформація з правознавства”, 3.2 “Основні тенденції розвитку поточних бібліографічних посібників”, 3.3. “Формування підсистеми ретроспективних бібліографічних посібників”, характеризується сучасний стан та тенденції розвитку бібліографічної інформації з правознавства, визначаються поняття “бібліографічна інформація з правознавства” і “система інформаційно-бібліографічних ресурсів з правознавства”.

Бібліографічна інформація з правознавства – це одна із складових соціальної інформації, що містить відомості про державну політику у сфері українського законодавства, зміцнення правової основи життєдіяльності українського суспільства, про законотворчу діяльність органів державної влади, про застосування нормативно-правових актів, спрямованих на неухильне дотримання законодавства; про результати наукових досліджень з правознавства і суміжних наук. Cистема інформаційно-бібліографічних ресурсів з правознавства – це комплекс форм і методів бібліографічної діяльності, спрямованих на створення і розповсюдження бібліографічної інформації з правознавства, а також сукупність каналів її поширення.

На характер змісту бібліографічної інформації впливає специфіка права (юридичної науки і практики). Бібліографічна інформація організується відповідно до потреб розвитку правознавства. Нормативно-правові акти, що видаються органами державної влади, є важливою складовою правової інформації.

У створенні бібліографічних посібників з правознавства в Україні беруть участь: Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, Книжкова палата України, великі спеціальні наукові біліотеки, вищі юридичні навчальні заклади (факультети), бібліотеки юридичних навчальних закладів, обласні універсальні наукові бібліотеки.

У розділі акцентується увага на тому, що система інформаційно-бібліографічних ресурсів з правознавства складається з перспективних, поточних та ретроспективних бібліографічних посібників. На жаль, сьогодні зруйнована одна з оперативних форм інформації про видання, що готуються до друку, – видавничі плани випуску літератури як підсистема перспективних бібліографічних посібників з правознавства.

Дослідження поточних бібліографічних джерел з правознавства виявило три основні види посібників: сигнальні, аналітичні (реферативні) і аналітико-синтетичні (оглядові). Сигнальні посібники - це державні бібліографічні покажчики: “Літопис книг”, “Літопис журнальних статей”, “Літопис газетних статей” та “Нові надходження з питань суспільних і гуманітарних наук до бібліотек України”, “Громадсько-політичне життя України”, “Україна сьогодні: політика, економіка, культура”, “До нормативно-правового забезпечення галузі”. Крім того, - бібліографічні списки “Державне будівництво”, “Законодавчі акти України” та інші. Дані бібліографічні посібники обліковують усі типи і види видань. Аналітичні (реферативні) посібники: український реферативний журнал “Джерело” (серія “Суспільні та гуманітарні науки. Мистецтво”, розділ “Юридичні науки. Держава і право”), який створюється на основі бази даних “Україніка наукова”; реферативний журнал “Політика. Політичні науки”. Як показало дослідження, реферати, з одного боку, задовольняють зростаючі потреби в інформації, а з іншого, стаючи все стислішими, вони не задовольняють потреб юристів, які хотіли б отримати якнайповніший реферат публікації. Досліджуючи тематичну наповненість рубрик у покажчиках сигнального і реферативного типів, зясовано, що вони співпадають. Аналіз тематичної спрямованості поточних бібліографічних посібників переконав, що особлива увага звертається на розкриття питань державного (конституційного), міжнародного, цивільного, торговельного, сімейного, кримінального права й кримінології. Аналітико-синтетичні посібники вміщують інформацію аналітичних служб Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Національної бібліотеки України ім. І.В. Вернадського. Ці служби комплексно ведуть усі напрями науково-аналітичної роботи: готують аналітичні матеріали, в яких всебічно аналізується ситуація в Україні в цілому і в окремих її регіонах, здійснюють огляд центральної і регіональної преси з певного кола питань, а також огляд зарубіжної преси про події в Україні. Але про даний напрям інформаційного забезпечення, на жаль, юристи не поінформовані.

Значна роль у створенні і розповсюдженні інформації належить інформаційно-аналітичному центру “Ліга”, (м. Київ), що розробив, постійно веде та розвиває комп’ютерну правову повнотекстову базу даних “Ліга-Закон”. Така база даних подається абоненту в тій конфігурації, яка його цікавить, вона має оптимальний пошуковий механізм, у її складі функціонує й комп’ютерна правова бібліотека “Закон” – програмно-інформаційний продукт, призначений для надання доступу до правової інформації всім зацікавленим користувачам в Україні та за її межами. Вона активно використовується в Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського, Національній парламентській бібліотеці України та в інших бібліотеках.

Вивчення діючої підсистеми поточних бібліографічних посібників з правознавства, дозволило зробити висновок, що в даний час вона повною мірою не забезпечує зростаючих потреб юристів (не всі галузі права забезпечені бібліографічними посібниками, практично, відсутні виробничо-практичні посібники).

Зразками ретроспективних бібліографічних посібників в Україні, що висвітлюють питання правознавства, є: “Наука на Украине” (видавався щорічно і вміщував публікації за рік, що минув), “Бібліографія робіт з кримінального права, опублікованих у періодичних виданнях у 1986-1998 рр.”, “Президент України” (1991-1999), ”Українська революція і державність (1917-1920)”, “Україна: минуле і сучасність” (1994-1998), щорічник “Каталог видань Украї-ни ...” та ін.

В ході дослідження з’ясовано, що переважна більшість тем з правознавства не забезпечена ретроспективними посібниками. Підготовка таких покажчиків здійснюється стихійно, що призводить до утворення тематичних лакун в комплексі джерел даного виду. Протягом досліджуваного періоду бібліографувалися переважно: адміністративне, державне, кримінальне, митне право. Не було виявлено жодного бібліографічного посібника, призначеного безпосередньо для працівників судів.

Важливим доповненням до ретроспективної бібліографічної інформації з правознавства у досліджуваний період є прикнижкова і пристатейна бібліографія. Певну частину такої інформації містять покажчики докторських і кандидатських дисертацій, списки наукових праць співробітників наукових установ та вищих юридичних навчальних закладів, видавничі та книготорговельні посібники.

ВИСНОВКИ

В загальних висновках викладено основні науково-теоретичні результати роботи над темою і зазначено:

1. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми доводить, що сучасна система державотворення в Україні вимагає нових підходів до інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів. Значна роль при цьому відводиться бібліографічній інформації, яка набуває сьогодні особливого значення.

2. Проведений аналіз дозволив дати визначення документного потоку з правознавства як сукупності публікацій на різних носіях інформації, що постійно створюються й використовуються в юридичній практиці з метою обміну інформацією. Бібліографічна інформація з правознавства – це одна із складових соціальної інформації про державну політику у сфері українського законодавства, зміцнення правової основи життєдіяльності українського суспільства, про законотворчу діяльність органів державної влади, про застосування нормативно-правових актів, спрямованих на неухильне дотримання законодавства; про результати наукових досліджень з правознавства і суміжних наук. Системно досліджуючи інформаційно-бібліографічні ресурси з правознавства, можна стверджувати, що це цілісний комплекс форм і методів бібліографічної діяльності, що забезпечує створення і розповсюдження бібліографічної інформації з правознавства, а також сукупність каналів її поширення.

3. Здійснений аналіз документного потоку з правознавства виявив динаміку його розвитку. Порівнявши перший і останній рік досліджуваного періоду, можна стверджувати, що документний потік не зазнав змін: 2 524 публікацій за 1991 р. і 2 554 - за 1999 р., щорічна їх кількість різна.

Найпоширенішим видом видань з правознавства є газетні публікації; зменшується кількість публікацій в журналах; втричі більше видруковано книжкових видань навчального типу (підручники та навчально-методичні посібники) та авторефератів дисертацій. Крім того, у потоці помітно зростає кількість монографій та матеріалів наукових конференцій. Це дає підстави стверджувати, що в Україні розвивається юридична наука та освіта.

Доведено, що в книжкових виданнях найповніше розкрито питання державного (конституційного) права, кримінально-процесуального права, цивільного права; в журнальних публікаціях – цивільного права та судоустрою, державного, конституційного і адміністративного права, кримінального права; в газетних публікаціях - з права в цілому, державного, конституційного і адміністративного, цивільного права та судоустрою, що не задовольняє повною мірою інформаційних потреб юристів. Дисертаційним дослідженням визначено теми, що потребують інформаційної підтримки і розробка яких актуальна для сучасної юридичної науки.

Документний потік з правознавства характеризується значним розпорошенням публікацій у профільних і непрофільних виданнях. Робота над дисертаційною темою підтвердила, що профільні журнали і газети не завжди є продуктивними. Дослідження концентрації-розпорошення виявило інформаційне ядро джерел, що важливо для інформаційних служб в організації системи інформаційно-бібліографічного забезпечення юристів.

4. Інформаційні потреби юристів розглядалися залежно від характеру роботи, рівня освіти, наукової кваліфікації, від посади, стажу роботи, віку. Юристи найактивніше використовують збірники нормативно-правових актів та періодичні видання, особливо цікавляться нормативно-правовими актами, а також коментарями до них; активне використання періодичних видань зумовлене їх поширеністю й доступністю, оперативністю надання інформації; виявлено бажання респондентів користуватися базами даних (бібліографічною, фактографічною, текстовою) та мережею Інтернет.

5. Система бібліографічних посібників з правознавства в Україні являє собою сукупність підсистем бібліографічних посібників, які за часом видання відображених документів є перспективними (видавничі), поточними (державні, науково-допоміжні, професійно-виробничі), ретроспективними (науково-допоміжні, рекомендаційні, професійно-виробничі, книготорговельні). Виявлено покажчики, яким притаманні функції кількох видів бібліографічних видань (перспективних і поточних; поточних і ретроспективних).

Проведене дослідження довело, що бібліографічною інформацією переважно, забезпечені книжкові