харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна

Вдовіченко Оксана Володимирівна

УДК: 378.937+378.14+378.126+152

Прояв та корекція ризику у студентів, які навчаються за різними освітньо-професійними програмами

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандитата психологічних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор, дійсний член

АПН України Чебикін Олексій Якович,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (м. Одеса) імені К.Д.Ушинського,

завідувач кафедри теорії та методики практичної

психології

Офіційні опоненти:

-

-

Провідна установа – Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології навчання, м. Київ

Захист відбудеться 16 травня 2003 року о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.08 Харьківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. V-24; т. 45-71-70.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харьківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 14 квітня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Крейдун Н.П.

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема дослідження прояву та корекції ризику є однією з найбільш актуальних як у теоретичному, так і в практичному аспектах (Абчук В.А., 1999; Альгін А.П., 1991; Бункін В.О., 1990; Єрмольєв Ю.М., 1991; Калін В.К., 1975; Міхалєвич В.С., 1991; Петровський В.А., 1975; Сонцева Г.М., 2001 та ін.). Кінець минулого та початок нинішнього тисячоліття свідчить, що в сучасному світі ризик людини приводить, з одного боку, до різних небезпечних ситуацій та катастроф, а з іншого боку, відсутність ризику ускладнює рішення багатьох як особистісних, так і соціально-економічних проблем. У той же час розмаїття безпосередніх та опосередкованих досліджень (Волович В.Г., 1983; Голубєв Ю.В., 1972; Козелецький Ю., 1977; Чернікова О.О., 1980 та ін.) свідчить, що механізми виникнення та прояву ризику залишаються недостатньо розкритими. Наявні теорії ризику, як правило, обмежуються спробою пояснити його психологічний зміст на рівні емоцій (Додонов Б.І., 1978; Журавльова Л.П., 2002; Саннікова О.П., 1988; Чебикін О.Я., 1999 та ін.), емоційно-вольової регуляції (Іванніков В.А., 1991; Ільїн Є.П., 2001; Калін В.К., 1986; Селіванов В.І., 1974 та ін.), психології прийняття рішень (Кетлінський Р., 1975; Кумбс К., 1971; Словица П., 1967; Томашевський Т., 1975 та ін.), типології явища ризику (Альберт М., 1992; Альгін А.П., 1991; Мескон М.Х., 1992; Пашкевич С., 1974; Роттер Дж., 1966 та ін.), а також властивостей особистості, що його детермінують (Голубєв Ю.В., 1972; Гомульський В., 1972; Камерон Б., 1966; Кисєльов В.І., 1970; Стар К., 1969) та ін. Недостатньо розкриті також особливості ризику в зв'язку з навчально-професійною підготовкою людини (Гератеваль З, 1956; Келлер В.С., 1977; Криворучко П.П., 1998; Сорока А.В., 1998; Сирищева З.С., 1989 та ін.). Все це суттєво ускладнює пізнання особливостей прояву ризику і його корекцію. Саме ці обставини й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Прояв та корекція ризику у студентів, які навчаються за різними освітньо-професійними програмами”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до плану Південного наукового центру АПН України (м. Одеса) “Психолого-педагогічні основи особистісного розвитку в навчальній та навчально-професійній діяльності” (№ 0100V006391). Автором досліджувалися зміни прояву ризику та способи його корекції.

Об'єкт дослідження – особливості ризику та способи його корекції у студентів.

Предмет дослідження – прояв вираженості та спрямованості ризику у студентів, властивості їхної особистості, умови та способи корекції ризику.

Мета дослідження полягала в розкритті особливостей прояву ризику у студентів, які навчаються за різними освітньо-професійними програмами і розробці цілеспрямованої системи його корекції.

Задачі дослідження:

1.

2.

3.

4.

Гіпотеза дослідження. У своєму припущенні ми виходимо з того, що ризик має як природне, так і соціальне підґрунтя. При цьому ступінь вираження ризику у студентів, які навчаються за різними освітньо-професійними програмами, визначається як специфікою навчально-професійної діяльності, так і сукупністю різних властивостей особистості. Визначивши останні, можливо покращити корекцію небажаних проявів ризику.

Методи дослідження. Теоретичні: вивчення та аналіз наукової літератури за проблемою дослідження; емпіричні: спостереження, бесіда, тестування і психолого-педагогічний експеримент; статистичні: аналіз середніх значень, статистично достовірні розходження і кореляційний аналіз.

Для вивчення ступеня готовності до ризику використовувалася методика “Діагностика ступеня готовності до ризику” (Шуберт). Дослідження оцінки схильності до ризику проводилося за допомогою методики “Схильність до ризику” (Р.Хизрич, М.Пітерс). Для вивчення прагнення до ризику обиралася методика “Чи любите ви ризик?” (В.В.Черкасов). Діагностування особистісної схильності до ризику реалізовувалося за допомогою методики “Чи здатні ви йти на ризик?” (М.Л.Любавин). Розроблений нами спеціально для даного дослідження питальник дозволяє аналізувати прояв ризику студентів у різних галузях діяльності. Для визначення особистісних особливостей використовувався 16PF тест (Р.Кеттелла) та питальник FPI, форма “В” (в адаптації А.А.Крилова та ін.). В роботі також застосовувалися методики “Діагностика темпераменту” (Г.Ю.Айзенк) та “Оцінка емоційної зрілості особистості” (О.Я.Чебикін).

Дослідно-експериментальна робота виконувалась у вищих навчальних закладах м. Одеси (Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, Одеський інститут сухопутних військ, Одеський інститут внутрішніх справ та Одеський державний політехнічний університет).

Дослідження проводилося у три етапи.

На першому етапі (1999 – 2000 рр.) проводилося теоретико-методологічне дослідження, спрямоване на визначення сутності ризику, його механізмів і особливостей прояву у різних галузях діяльності.

На другому етапі (2000 – 2001 рр.) розроблялися методи вивчення ризику. Проводився констатуючий експеримент для оцінки вираженості ризику у студентів, які навчалися за різними освітньо-професійними програмами.

На третьому етапі (2001 – 2002 рр.) перевірялася гіпотеза дослідження, розроблялася й апробовувалася система корекції ризику у студентів. Систематизувалися й узагальнювалися результати констатуючого та формуючого експериментів.

Наукова новизна одержаних результатів. Запропоноване та уточнене поняття ризику як інтегральної властивості особистості, яка ґрунтується на емоційно-вольових, інтелектуальних та інших ознаках, внаслідок яких людина потрапляє до небезпечних ситуацій та прагне з них вийти. Визначені основні теоретико-методологічні підходи, що розкривають сутність виникнення ризику; умови прояву ризику в навчально-професійній діяльності; розроблено питальник, який дозволяє аналізувати прояв ризику студентів у різних галузях діяльності. Вперше встановлено, що прояв ризику залежить від специфіки навчально-професійної діяльності та певних властивостей особистості. До останніх належать: сміливість, рішучість, азарт, впевненість та ін. Показано, що спрямованість ризику до конкретної діяльності визначається вибором навчально-професійної підготовки: правознавців, інженерів, психологів, військових. Отримала подальший розвиток система цілеспрямованої корекції вираженості ризику, яка оптимально поєднувала спеціальні психологічні вправи, етюди, рольові ігри та ін., що мають різну спрямованість.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані результати дослідження, пов'язані з уточненням концептуальних підходів, що розкривають сутність поняття “ризик”, методів досліджень й умов його формування у навчально-професійній діяльності, можуть бути використані при складанні методичних розробок, а також навчальних посібників з вікової, педагогічної та інших галузей психології. Запропоновані особистісні детермінанти ризику можуть бути використані психологами-практиками в процесі професійного відбору фахівців, а розроблена система корекції ризику – різними психологічними службами. Окремі результати, пов'язані зі змістом поняття “ризик”, методами його дослідження, а також технологіями його корекції впроваджені до системи навчально-професійної підготовки на факультеті психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (довідка № 131 від 16.12.2002р.), а також в Одеському обласному науково-практичному Об’єднанні “Інноваційних та інформаційних технологій освіти” (довідка № 121 від 02.12.2002р.).

Особистий внесок здобувача. В роботі у співавторстві Вдовиченко О.В., Чебыкин А.Я. Личностно-психологические детерминанты явления риска // Дифференциация и интеграция психолого-педагогического знания в науке, социальной практике и научных исследованиях / Сб. материалов Межд. науч.-практ. конф. аспирантов. – Смоленск, 2001г. – С. 68-73. Автором узагальнено стан вивчення проблеми дослідження феномену ризику, а також систематизовані теорії, які дозволяють пояснити механізми його виникнення, прояву на рівні якостей та властивостей особистості.

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася: методологічною і теоретичною обґрунтованістю його вихідних положень, застосуванням взаємодоповнюючих методів, що відповідали меті та завданням дослідження, результатами експериментальної перевірки теоретичних положень у психологічному експерименті, кількісним і якісним аналізом отриманих емпіричних даних, а також використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародному конгресі “Стреси у повсякденному житті дітей” (Одеса, 2000), на Міжнародній науковій конференції, присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності видатного українського психолога академіка С.Д.Максименка “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001), на Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів “Диференціація та інтеграція психолого-педагогічних знань в науці, соціальній практиці і наукових досліджень” (Смоленськ, 2001), на ІІІ Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 2000), на регіональній конференції, присвяченої 80-й річниці від дня заснування державного показового Дитячого містечка імені ІІІ Комінтерну в Одесі “Дитяче право: теорія, досвід, перспективи” (Одеса, 2001).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 7 публікаціях, з них 4 – у фахових наукових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та десяти додатків (загальний обсяг – 305 сторінок). Основний зміст дисертації складає 170 сторінок машинописного тексту. В роботі нараховується 25 таблиць. Список використаних джерел включає 205 найменувань, з них 23 роботи іноземними мовами (англійською, французькою та польською).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, його гіпотезу та основні завдання, викладено теоретико-методологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано дані про особистий внесок автора, апробацію роботи, її структуру та обсяг.

У першому розділі “Теоретико-методологічне дослідження феномену ризику в психології” наведені узагальнені дані досліджень, спрямованих на визначення змісту поняття “ризик” в життєдіяльності людини, розкриття концептуальних уявлень, що дозволяють зрозуміти механізми й умови виникнення ризику.

Так, дослідження сприяли уточненню змісту поняття “ризик”. Узагальнення різних підходів до визначення феномену ризику дозволило встановити, що він характеризується неоднозначно як: деяка соціально-філософська категорія (Артьомов В.А., 1987; Сюсюкалов Б.І., 1986; Урсул А.Д., 1971 та ін.); можлива невдача, небезпека матеріальних чи інших втрат (Гринберг М.С., 1963; Собчак А.О., 1968; Малеїн М.С., 1971; Расудовський В., 1963; Серебровський В.І., 1927 та ін.); образ дій в ситуації невизначеності (Абчук В.А., 1999; Бункін В.О., 1987 та ін.); діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору (Альгін А.П., 1991; Дагаєв О.О., 1985; Кондрацький О.А., 1982 та ін.); передбачувана вдача, успішний результат (Агапаєв В.Є., 1981; Черкасов В.В., 1996 та ін.); елемент процесу прийняття рішень (Комов С.І., 1982; Рудашевський В.Д., 1974; Растригін Л.А., 1974 та ін.); прояв сміливості, відваги, рішучості (Даль В.І., 2000; Додонов Б.І., 1978; Ізард К.Е., 2000; Ільїн Є.П., 2001 та ін.).

Що стосується емпіричних досліджень, спрямованих на пізнання феномену ризику, то їх можна розділити на ті, що орієнтовані: по-перше, на створення концепцій, теорій і моделей, що дозволяють пояснити механізми виникнення та прояву ризику (Альтшуллер Г.С., 1973; Додонов Б.І., 1978; Іванніков В.А., 1991; Козелецький Ю., 1979; Селіванов В.І., 1974; Чебикін О.Я., 1999; Черкасов В.В., 1996; Бйоркман М., 1972; Кумбс К., 1971; Едвардс У., 1953 та ін.); по-друге, дослідження конкретних дій ризику у різних видах професійної діяльності (Галлей М.Л., 1969; Голубєв Ю.В., 1972; Калашников Г.А., 1961; Ковальов Є.Є., 1976; Чернікова О.О., 1991; Дашкевич О.В., 1991; Стар К., 1969 та ін.).

Також умовно можна виділити три підходи до прояву ризику людиною. По-перше, підхід, заснований на аналізі природних процесів у становленні психіки з урахуванням віку (Волович В.Г., 1983; Захаров А.І., 1986; Титова Т.М., 1998; Карпенко Н.В., 1997 та ін.). По-друге, підхід, орієнтований на вивчення прояву ризику з урахуванням впливу на особистість певних виховних та психокорекційних технологій (Наєнко Н.І., 1976; Нємчин Т.А., 1983; Володіна І.О., 1993; Рожевий В.І., 1993; Короленко Ц.П., 1970 та ін.). По-третє, підхід, заснований на вивченні специфіки впливу на ризик конкретних умов навчально-професійної та трудової діяльності (Малопурін І.І., 1983; Воронін А.Б., 1975; Кричевський Р.Л., 1996; Захарова Л.М., 1990; Крошо В.П., 1995 та ін.).

Специфіка ризику в діяльності суб’єктів залежить від того, хто є “діючою особою” (індивід, група, колектив, соціальна організація); де (в якій галузі) здійснюється ризикова діяльність; що (які чинники) і як впливають на вибір ризикованих альтернатив або на відмову від ризику.

Проведене розмежування понять “небезпека” та “ризик” дозволило встановити, що небезпека і ризик – не є тотожними поняттями. Небезпека – є об’єктивною категорією, що реально існує поза свідомістю людини і незалежно від її волі, а ризик – є категорією суб’єктивною.

Результати досліджень, наведені в цьому розділі, дозволили також констатувати, що при виборі ризикованих рішень важливе значення мають властивості особистості, такі як оригінальність мислення, гнучкість розуму, рівень тривожності, самостійність, рішучість, екстравертність чи інтровертність, егоїзм чи альтруїзм та ін.

У другому розділі, “Дослідження вираженості ризику у студентів, які навчаються за різними освітньо-професійними програмами”, розкриваються методи, умови та етапи проведення дослідження. Наводяться дані, що характеризують особливості прояву ризику у студентів різних вищих навчальних закладів.

При відборі методів дослідження ми враховували, по-перше, їх валідність; по-друге, відповідність віковим можливостям; по-третє, можливість проведення діагностики за якісними ознаками та кількісними показниками.

Обстеження здійснювалося на базі чотирьох вищих навчальних закладів м. Одеси. Досліджувалися студенти, які навчалися за різними освітньо-професійними програмами: правознавці, інженери, психологи, військові. Враховуючи специфіку програм підготовки курсантів вищого військового закладу освіти, ми розглядали особливості змін властивостей їхніх особистостей, дані щодо схильності до ризику та етап навчання. В експерименті брали участь: студенти Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського, курсанти Одеського інституту сухопутних військ, курсанти Одеського інституту внутрішніх справ та студенти Одеського державного політехнічного університету.

Обстеження досліджуваних здійснювалося у п’ять етапів. На першому етапі були застосовані методики, що дозволяють оцінити вираженість ризику (тобто методика діагностики ступеня готовності, схильності, особистісної схильності і прагнення до ризику). На другому – аналізувалися прояви ризику студентів у різних галузях діяльності. На третьому – комплексно вивчалися особистісні особливості студентів. На четвертому – узагальнювалися результати дослідження. На п’ятому – розроблялася й апробовувалася система цілеспрямованого коригування ризику студентів.

Попередньо всі студенти кожного вищого навчального закладу умовно були розділені на 4 підгрупи. До першої підгрупи ввійшли студенти з високим рівнем ризику. До другої – студенти з переважно середнім рівнем ризику. До третьої – студенти з середнім рівнем ризику. І до четвертої – з низьким рівнем.

Аналізуючи результати дослідження, ми виявили, що студенти, залежно від специфіки їх навчально-професійної підготовки, мають неоднаковий рівень ризику. Так, студенти-психологи і курсанти-військові І курсу мають представників у кожній з виділених вище підгруп. Серед курсантів-правознавців та курсантів-військових ІІІ курсу відсутні ті, хто має низький рівень ризику. Що стосується студентів-інженерів, то вони мають лише середній та низький ступінь ризику.

Таким чином, ці результати показують, що курсанти-правознавці та військові старших курсів мають більш високі значення прояву ризику порівняно зі студентами-психологами та курсантами-військовими І курсу, а студенти-інженери взагалі мають знижений прояв ризику.

Ми пов’язуємо це з тим, що навчальні програми курсантів-правознавців та курсантів-військових містять дисципліни, що сприяють більшому прояву ризику – це спеціальна фізична підготовка, стрільби, польові навчання та ін. При цьому додатково встановлено, що в процесі навчання курсанти-військові набувають якостей та спеціальних навичок, що сприяють виконанню ризикованих дій. Саме це, на нашу думку, пояснює більший прояв ризику курсантами-військовими ІІІ курсу, порівняно з курсантами молодших курсів.

Що стосується психологів та інженерів, то їхні навчальні програми не передбачають дисциплін, що моделюють ситуації, які сприяють прояву ризику.

Кореляційний аналіз показав, що в структурі взаємозв’язків у курсантів-правознавців з переважно високим рівнем вираженості ризику провідні позиції займають емоційна нестабільність та відсутність депресії, у курсантів-правознавців із середнім рівнем – емоційна лабільність, а також відсутність сором’язливості. У студентів-інженерів із середнім рівнем ризику провідними ознаками є спонтанна агресивність та експресивність, а такі особистісні ознаки, як депресивність, реактивна агресивність, дратівливість, експресивність, спрямована на себе, властиві студентам-інженерам з низьким рівнем вираженості ризику. З іншого боку, характерними ознаками у студентів-психологів з високим рівнем ризику є стриманість, напруженість, нонконформізм; особам з переважно високим рівнем притаманна мотивація до попередження невдач; така ознака особистості, як підпорядкованість, є властивою студентам-психологам із середнім рівнем ризику, а у студентів з низьким рівнем ризику характерними ознаками є конформізм і емоційна стійкість. Курсантам-військовим І курсу з високим рівнем ризику притаманні такі ознаки, як дратівливість та емпатія, спрямована на внутрішнє співчуття; для курсантів з переважно високим рівнем важливими властивостями особистості є експресивність, спрямована на інших, та саморегуляція, пов’язана з соціальною взаємодією; такі провідні ознаки як емпатія та емоційна лабільність виявляються у осіб із середнім рівнем ризику, а сором’язливість, саморегуляція й емоційна стабільність притаманні курсантам з низьким рівнем ризику. Для курсантів-військових ІІІ курсу з високим рівнем ризику, провідними є такі особистісні ознаки, як дратівливість та маскулінізм; особи з рівнем ризику вище середнього виявляють депресивність, емоційну стабільність та саморегуляцію, пов’язану з соціальною взаємодією. Емпатія й емоційна лабільність виступають головними ознаками особистості для курсантів із середнім рівнем ризику.

Підтвердження виявлених взаємозв’язків розкриті також на генеральній вибірці, без поділу студентів на вказані вище підгрупи. Характерними ознаками курсантів-правознавців є експресивність, відсутність депресії та сором’язливості. Провідну позицію у студентів-інженерів займає саморегуляція, спрямована на внутрішню самоорганізацію. Для студентів-психологів провідними є домінантність та мотивація до попередження невдач. Встановлено, що важливими особистісними ознаками курсантів-військових І курсу є товариськість і маскулінізм. Що стосується курсантів-військових ІІІ курсу, то їх головними ознаками є дратівливість та екстравертність.

Кореляційний аналіз, середні значення та достовірні відмінності показали, що для студентів, схильних до ризику, головними є такі ознаки особистості, як відсутність депресії, сором’язливості та високі показники експресивності. Наявність емоційної стійкості, конформізму та ін. є чіткими ознаками несхильності до ризику.

В третьому розділі “Розробка й апробація системи цілеспрямованого формування та коригування ризику” подається опис розробленої системи цілеспрямованої корекції ризику та умови її апробації в психолого-педагогічному експерименті.

Розроблена нами система цілеспрямованої корекції ризику ґрунтується на принципі поступовості та поетапності, де кожен етап виходить з попереднього. Така система сприяє істотній корекції сміливості, схильності та ступеню готовності до ризику.

Основна мета системи полягала в корекції вираженості ризику з урахуванням індивідуальних особливостей його прояву.

Завданнями системи було:

1)

2)

3)

4)

5)

6)

Розроблена система складається з 11 корекційних занять (п’ять занять для студентів з високим рівнем ризику та чотири – з низьким рівнем). Перші два заняття орієтовані на розвиток і закріплення навичок саморегуляції для всіх студентів, незалежно від вираженості ризику. Потім студенти поділяються на дві підгрупи: з підвищеним та зниженим ризиком (див. табл. 1).

Таблиця 1

Спрямованість занять з урахуванням вираженості ризику

№ занять | Спрямованість занять | № занять

Підгрупа з підвищеним ризиком | Підгрупа із зниженим

ризиком

1 |

Орієнтовані на розвиток та закріплення навичок саморегуляції. | 1

2 | 2

3 | Орієнтовано на формування вміннь, які знижують збудження та реактивність дій. | Орієнтовано на зняття комплексів підвищеної тривожності та страху. |

3

4 | Орієнтовано на зниження агресивності. | Орієнтовано на активізацію сміливості та рішучості. |

4

5 | Орієнтовано на формування розумових дій у ризикованих ситуаціях. | Орієнтовано на формування впевненості. |

5

6 | Орієнтовано на формування самовладання, рефлексії до сприйнятливих екстремальних ситуацій. | Орієнтовано на формування прийняття рішень в екстренних обмежених умовах. |

6

7 | Орієнтовано на вироблення навичок адекватності при прийнятті рішень у ризикованих ситуаціях. |

_________ |

7

Виявлено, що у розробленій системі, для зниження схильності та ступеня готовності до ризику, істотний вплив справили етюди, запропоновані З.С.Карпенком та адаптовані нами, в залежності від поставленної мети: “Дружна родина”, “Злюка”, “Добрий хлопчик” та ін., а також ігри “На березі моря”, “Гра з піском” та ін. Відзначено, що на вироблення навичок адекватності під час прийняття рішень у ризикованих ситуаціях важливе значення справили такі групові прийоми, як непомітне рішення, авторитетне рішення, рішення меншості, компромісне рішення та ін. На розвиток самовладання значний вплив зробили вправи “Втеча”, “Стіна”, “Монета” та ін. На формування стриманості досить ефективно вплинули вправи “Валіза”, “Чарівне слово”, “Співзвуччя”, “Чищення цибулини” та ін.

Встановлено, що у студентів з низьким рівнем ризику більш дійовими для його підвищення були ігри “Тінь”, “В крамниці дзеркал”, “Річка”, вправи “Битва”, “Страх”, “Гроза” та ін. На розвиток рішучості істотний вплив справили такі вправи як “Гідна відповідь”, “Рішуча відмова”, “Карусель” та ін. Дійовими виступили вправи й прийоми “Протилежні рухи”, “Сова”, “Попелюшка”, “Я – грізний боєць” для формування самооцінки, а такі вправи як “Немає – діалог”, “Знедолений”, “Захоплення ініціативи в діалозі” вплинули на активізацію сміливості. Розвиткові впевненості сприяли ігри “Хто сильніший?”, “Турнір”, “Кораблик” та ін., а також етюди “Школа”, “Подаруй квітку”, “Прохання – відмова” та ін.

Наслідки апробації зазначеної системи на спеціально підібраної групи студентів засвідчили статистично достовірні розходження між результатами до і після корекційної роботи за такими показниками:

а) ступінь готовності до ризику (t = 2,4), схильності до ризику (t = 2,6), а також особистісної схильності до ризику (t = 3,2). У всіх випадках виявлені статистично достовірні відмінності на рівні p < 0,05 – у студентів з високим рівнем ризику;

б) ступінь готовності до ризику (t = 5,00; p < 0,001), за показником сміливості (t = 3,22; p < 0,01), схильності до ризику (t = 3,37; p < 0,001), прагнення до ризику (t = 3,60; p < 0,01) і за особистісною схильністю до ризику (t = 5,66; p < 0,001) – у студентів з низьким рівнем ризику.

Наведені результати доводять доцільність використання запропонованої системи для корекції і формування ризику у студентів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретико-методологічний аналіз і запропоновано нове рішення вивчення проблеми прояву та корекції ризику у студентів різних вищих навчальних закладів, що дозволило уточнити сутність змісту ризику, механізми його функціонування, а також психологічні умови цілеспрямованного впливу на його розвиток.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Дослідження дозволило також висунути ряд актуальних проблем для подальшої розробки обраної теми. Зокрема, вивчення специфіки вираженості ризику з урахуванням статтєвих розходжень випробуваних, а також їхніх етнічних особливостей; розробки автоматизованої системи, методів, що дозволяють діагностувати схильність до ризику в зв’язку з його професійним самовизначенням; уточнення механізмів, що визначають прийняття суб’єктом ризикованих рішень та ін.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

Вдовіченко О.В. Прояв та корекція ризику у студентів, які навчаються за різними осітньо-професійними програмами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2003.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей прояву ризику у студентів, які навчаються за різними осітньо-професійними програмами та разробці цілеспрямованої системи його корекції. В роботі уточнено сутність поняття “ризик”, концептуальні уявлення, що дозволяють зрозуміти механізми й умови його виникнення. Показано, що ризик є інтегральною властивістю особистості, яка ґрунтується на емоційно-вольових, інтелектуальних та інших ознаках, внаслідок яких, людина потрапляє до небезпечних ситуацій та прагне вийти з них.

Розроблено питальник, який дозволяє аналізувати прояв ризику у студентів в різних галузях діяльності. В психодіагностичному дослідженні встановлено, що вираженість ризику у студентів детермінується комплексом різних властивостей особистості, визначивши які можна підвищити ефективність процесу корекції його небажаних проявів.

Ключові слова: вираженість ризику, прояв ризику, властивості особистості.

АННОТАЦИЯ

Вдовиченко О.В. Проявление и коррекция риска у студентов, которые обучаются по разным образовательно-профессиональным программам. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Харьковский национальный университет имени В.Н.Каразина, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена исследованию особенностей проявления риска у студентов, которые обучаются по разным образовательно-профессиональным программам, и разработке целенаправленной системы его коррекции. Проведено теоретико-методологическое исследование, направленное на уточнение сущности понятия “риск”, концептуальных направлений, позволяющих понять механизмы его возникновения и проявления. Впервые, на основе теоретико-экспериментальных исследований, представлено понятие риска как интегрального свойства личности, базирующееся на эмоционально-волевых, интеллектуальных и др. особенностях, посредством которых, человек вовлекается в опасные ситуации и стремится их преодолеть.

В работе представлены результаты, определяющие особенности выраженности риска у студентов. Полученные данные показывают, что курсанты-правоведы и курсанты-военные ІІІ курса имеют более высокие значения в проявлении риска относительно студентов-психологов и курсантов-военных І курса. У студентов-инженеров риск имеет заниженную особенность в проявлении.

Мы связываем это с тем, что в учебных программах курсантов-правоведов и курсантов-военных содержатся дисциплины, которые способствуют большему проявлению риска - это специальная физическая подготовка, стрельба, полевые учения и др. При этом дополнительно установлено, что в процессе обучения курсанты-военные приобретают определённые качества и специальные навыки, позволяющие выполнять рискованные действия. Следовательно, у курсантов-военных ІІІ курса выраженность риска проявляется в большей степени, чем у курсантов младших курсов.

Учебные программы психологов и инженеров не предусматривают дисциплин, в которых моделировались бы опасные ситуации, способствующие проявлению риска у студентов.

Выявлена взаимосвязь выраженности риска у студентов, которые обучаются по разным образовательно-профессиональным программам, с личностными особенностями, а также проявление риска в разных сферах деятельности (бытовой, пространственной, в сфере охраны здоровья, услуг и достижения личных целей) у студентов.

Так, курсанты-правоведы в большей степени проявляют риск в бытовой сфере; студенты-инженеры – в пространственной сфере и при сдаче экзамена; студенты-психологи – при обращении в милицию и возражении начальнику; что же касается военных, то они склонны к риску при перемещении в темноте, в сфере охраны здоровья и при одалживании денег.

В работе представлена система целенаправленной коррекции риска. Данная система способствует существенной коррекции смелости, склонности и степени готовности к риску.

Ключевые слова: выраженность риска, проявление риска, свойства личности.

SUMMARY

Vdovichenko O.V. Risk display and its correction among the students who are taught according to different curricula on professional education. – Manuscript.

Thesis for candidate of science degree by speciality 19.00.07 – pedagogical and age psychology. – V.N.Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2003.

The thesis is devoted to the research of peculiarities of risk display among the students who are taught according to different curricula on professional education and elaboration of the purposeful system of its correction. The essence of the matter of risk, the conceptual trends allowing to comprehend the gear of its origin and display, are defined more exactly in the work. The notion of risk is presented as a personality’s integral quality, which is based on emotional, volitional, intellectual and other peculiarities by means of which a person is involved in dangerous situations and aims to overcome them.

The questionnaire is worked out and it allows to analyze risk display among the students in different spheres of activity. It is ascertained in the psychodiagnostic thesis that the manifestation of risk among the students is determined by the complex of the personality’s definite qualities, having defined which we should be able to optimize the process of the correction of its undesirable display.

Key words: manifestation of risk, risk display, personality’s qualities.