ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ (м. Одеса) імені К.Д.УШИНСЬКОГО

ЗІНОВ’ЄВ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

УДК:372.36+616.988.23

КОРЕКЦІЯ ПСИХІЧНОГО І ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ІНВАЛІДІВ З ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЙ СПИННОГО МОЗКУ

13.00.03. – корекційна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Одеса 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Словянському державному педагогічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: -кандидат педагогічних наук, доцент

Пристинський Володимир Миколайович

Словянський державний педагогічний

університет, доцент кафедри теоретичних,

методичних основ фізичного виховання

і реабілітації

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

дійсний член АПН України

Синьов Віктор Миколайович

Київський інститут внутрішніх справ,

начальник кафедри соціальної педагогіки

кандидат педагогічних наук, доцент

Лянной Юрій Олегович

Сумський державний педагогічний університет

імені А.С.Макаренка, завідувач кафедри фізичної реабілітації

Провідна установа - Запорізький державний університет, кафедра спорту, Міністерство освіти і науки України,

м. Запоріжжя

Захист дисертації відбудеться “14” березня о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.01 при Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65029, м.Одеса, вул. Ніщинського, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського за адресою: 65020, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферет розісланий “11” лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Трифонова О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Багаторічний досвід вітчизняної і зарубіжної практики роботи з інвалідами, які мають порушення опорно-рухового апарату, і зокрема, інвалідами з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі, засвідчує, що фізична культура і спорт для означеного контингенту є найбільш дієвим методом з- поміж усіх інших видів фізичної реабілітації (Вісковатова Т.П., Віцько С.М., Глоба О.П., Григоренко В.Г., Колесник Є.А., Любезнов Ю.Ю., Лянной О.Ю., Сермеєв Б.В., Синьов В.М., Соколовський В.С., Штеренгерц О.Ю.). Саме тому вона повинна функціонувати як лікувально-педагогічна і психологічна системи, що дозволяють на різних етапах корекції і компенсації їхньої рухової сфери ефективно і оперативно вирішувати як часткові, так і перспективні завдання. Психолого-педагогічна реабілітація інвалідів засобами фізичної культури дозволяє в оптимальному об’ємі реалізувати співвіднесеність лікувальних, психологічних і педагогічних факторів і забезпечує тим самим їхню інтелектуальну, емоційну і фізичну адаптацію до умов оточуючого середовища (Вісковатова Т.П., Глоба О.П., Григоренко В.Г., Лянной О.Ю., Синьов В.Н., Сермеев Б.В., Шеремет Б.Г., Ярмаченко М.Д.). Фізична реабілітація, структурним компонентом якої є корекційне навчання фізичних вправ, розвиток фізичних якостей, нервово-м’язової працездатності, моторно-вісцеральної регуляції, як лікувально-педагогічна система в наш час потребує подальшого теоретичного, експериментального і методичного обґрунтування. Практика фізичної і соціальної реабілітації засвідчує, що вона повинна стати підґрунтям формування в нашому суспільстві фізичної культури для інвалідів як соціально обумовленого явища з відповідним науковим, організаційним, програмним та фінансовим забезпеченням. Корекційна фізична культура повинна надати інвалідам можливість задовольняти достатньою мірою свої естетичні і етичні потреби, прагнення до фізичного вдосконалення і реалізації себе як особистості в різних сферах людської діяльності (Бенков С., Бонев Я., Васін Ю., Вісковатова Т., Віцько С., Глоба О., Гозова А., Григоренко В., Зембатий А., Іполитова М., Коган О., Лівшиц А., Лубовський В., Лянной Ю., Мастюкова Є., Начинова Є., Раку С., Сергієнко Л., Сермеєв Б., Синьов В., Слинчев П., Соколовський В., Шеремет Б., Штеренгерц О.).

Натомість аналіз зарубіжних і вітчизняних літературних джерел дозволяє констатувати, що ефективне застосування засобів фізичної культури ускладнюється у зв’язку з недостатньою розробкою проблеми структури корекційного фізичного виховання , корекції і компенсації рухових дій, адаптації в соціально-суспільні відносини інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі, розвитку в них дидактико-реабілітаційної мотивації. Фізичній і соціальній реабілітації інвалідів означеної категорії і було присвячене запропоноване дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану Слов’янського державного педагогічного інституту “Фізична і психічна реабілітація аномальних дітей у спеціальних навчальних закладах” (№ 0197000853). Дослідження виконане відповідно до основних напрямів, окреслених Національною програмою “Діти України” в галузі корекційної педагогіки, психології, теорії і методики фізичної культури, спортивної педагогіки. Дисертаційне дослідження пов’язане з вирішенням складної наукової і соціально-педагогічної проблеми корекції і компенсації порушень опорно-рухового апарату в дітей з травмами спинного мозку та загальною проблемою їхньої інтеграції в суспільство.

Обєкт дослідження – корекційно-реабілітаційна навчально-виховна діяльність учнів старшої вікової групи з частковим порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі спинного хребта.

Предмет дослідження – корекційно спрямована система оптимального відновлення, розвитку і компенсації рухових дій, фізичних якостей, психічної і нервово-мязової працездатності, формування позитивної дидактико-реабілітаційної мотивації у процесі спеціальних занять.

Мета дослідження полягає в розробці оптимальної корекційної психолого-педагогічної системи фізичної культури, спрямованої на реабілітацію особистості учнів з порушеннями функцій спинного мозку, формування у них адекватних механізмів корекції і компенсації рухової сфери відповідно до складної структури дефекту.

Гіпотеза дослідження - вторинні порушення в інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку можуть нормалізуватись і бути компенсованими шляхом поетапної індивідуалізованої системи їхньої фізичної реабілітації, основу якої складає корекційне навчання рухових дій та індивідуальний розвиток фізичних якостей з інтенсивним формуванням моторно-вісцерального, мотиваційного, пізнавального і управлінського компонентів поведінки.

Завдання дослідження:

1.Вивчити характер вторинних порушень рухової сфери (фізичний розвиток, розвиток основних рухових здібностей, мязову працездатність, моторно-вісцеральну регуляцію, соціально-побутові рухові навички і вміння ) інвалідів залежно від складної структури дефекту.

2. Розробити зміст та науково обгрунтувати поетапну структуру корекційного і реабілітаційного фізичного виховання інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі.

3. Розробити методику формування позитивної дидактико-реабілітаційної мотивації інвалідів у процесі корекційних занять.

4.Визначити дидактичні і психофізіологічні умови реалізації поетапної структури фізичної і соціальної реабілітації інвалідів.

5.Розробити й апробувати комплексну програму і методику корекційного фізичного виховання учнів-інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі хребта.

Методологічними засадами дослідження виступили: теорія відображення, взаємозв’язок мови, мовлення, мислення і рухової діяльності людини; єдність і множинність форм відображення; характер їх соціальної детермінації у процесі корекційної роботи. Конкретна методологія дослідження будувалась на принципах корекційної педагогіки, дидактики і теорії фізичної культури, системного підходу як багаторівневого та всебічного аналізу досліджуваних об’єктів педагогічної дійсності в умовах корекційно-компенсанторного впливу на учнів з порушеннями функцій спинного мозку.

Теоретичними засадами дослідження виступили провідні положення концепцій: єдності свідомості та особистості (Ананьєв Б.Г., Анохін П.К., Бех І.Д., Байкіна Н.Г., Богуш А.М., Бондар В.І., Вісковатова Т.П., Виготський Л.С., Григоренко В.Г, Єременко І.Г., Єрмаков В.П., Костюк Г.С., Ломов Б.Ф., Лубовський В.І., Моргуліс І.С., Сермеєв Б.В., Синьов В.М., Ярмаченко М.Д.); вчення про складну структуру дефекту (Виготський Л.С., Лубовський В.І., Сермєєв Б.В., Синьов В.М.); поетапне формування рухових дій (Бернштейн О.М., Григоренко В.Г.); фазову структуру м’язової і психічної працездатності (Байкіна Н.Г., Васін Ю.Г., Григоренко В.Г., Сермєєв Б.В.); теорії моторно-вісцеральних рефлексів, регуляції (Могендович М.Р.); мотивований деференційовано-інтегральний підхід до корекції рухової сфери людини (Григоренко В.Г.); рухової функціональної системи (Бойко В.В., Григоренко В.Г.).

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної і спеціальної літератури, документальних матеріалів щодо корекційно-реабілітаційної роботи з порушеннями опорно-рухового апарату; педагогічні спостереження і педагогічний експеримент; медико-біологічні методи: соматоскопія, антропометрія, тонометрія, фазовий аналіз психо-фізичної працездатності, спірометрія. Для контролю за розвитком якості рухів, основних фізичних здібностей використовувались спеціальні тестові вправи; обробка результатів досліджень здійснювалась за допомогою статистичного аналізу.

Базою дослідження були спеціалізований санаторій “Слов’янський” Слов’янської територіальної ради управління курортами профспілок Донецької області, реабілітаційний центр для інвалідів з порушеннями функцій опорно-рухового апарату та травмами спинного мозку № 1 м. Краматорська, загальноосвітні школи № 3, 8, м. Слов’янська. У дослідженні взяло участь 150 учнів, з них 90 юнаків і 60 дівчат з частковими порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі хребта віком від 16 до 18 років. У педагогічному експерименті брало участь 30 учнів, які формувались з урахуванням віку, статі, структури дефекту та однорідності вторинних порушень рухової сфери.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: Вперше дано характеристику складної структури дефекту спинного мозку в шийному відділі; визначено вторинні порушення і рівні моторно-вісцеральної регуляції; діагностовано зони актуального і найближчого розвитку інвалідів означеної категорії; розроблено комплексну програму поетапної організації з корекційного фізичного виховання; дістала подальшого розвитку методика поетапної організації фізичної і соціальної реабілітації інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку; визначено дидактичні і психолого-фізіологічні умови реалізації оптимальної поетапної структури фізичної і соціальної реабілітації інвалідів.

Практична значущість роботи полягає у реалізації методики поетапної корекції і компенсації рухових дій соціально-побутового характеру, фізичних якостей та нервово-м’язової працездатності в інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі; корекції і компенсації вторинних порушень у складній структурі дефекту. Розроблено і впроваджено у практику методику формування позитивної дидактико-реабілітаційної мотивації, розвитку в інвалідів основних рухових здібностей, визначення їх корекційної і компенсаторної спрямованості.

Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження доповідалися на наукових семінарах Слов’янського державного педагогічного інституту і Південноукраїнського державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського (1996-2001 р.р.), на міжнародній (м. Вінниця, 1998 р.), республіканських (м. Словянськ, 1998, Луцьк, 1999 р.). Результати дослідження проваджувались під час лекцій на факультетах: дефектологічному, валеології та корекційної медицини, фізичної культури та валеології Слов’янського державного педагогічного університету. Результати дослідження впроваджувались у Словянському міському відділі освіти (довідка про № від ), санаторію “Шахтобудівельник” (довідка № від ).

Достовірність результатів дисертаційної роботи обумовлена науковим обґрунтуванням вихідних позицій, використанням системи методів, що адекватні об’єкту, предмету, меті і завданням; якісним і кількісним аналізом одержаних даних; результатами експериментальної перевірки розроблених положень і рекомендацій.

Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 9 роботах автора, в тому числі 4 з них у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації -- сторінка, з них --- сторінок основного тексту. Робота містить 14 таблиць, 6 рисунків, що займають сторінок основного тексту. У списку використаних джерел 178 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено обєкт, предмет, завдання, методи, наукову новизну і практичну значущість дослідження, подано дані щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади фізичної реабілітації інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку” подано аналіз літературних джерел і практики фізичної реабілітації інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку. В результаті аналізу було зясовано, що сьогодні достатньо глибоко вивчені питання патології ураження спинного мозку як основи раціональної відновлюючої терапії, корекції і компенсації рухів; обгрунтована складна структура дефекту, рівень вторинних відхилень; систематизовані фактори травматичного враження функцій спинного мозку ( Віцько С.М., Глоба О.П., Григоренко В.Г., Коган О.Г., Любезнов Ю.Ю., Лянной Ю.О., Сермеєв Б.В., Штеренгерц О.Ю.). Практичною лікувальною фізкультурою накопичені знання і досвід досить ефективного застосування фізичних вправ, природних сил, санітарно-гігієнічних факторів у корекції та відновленні порушень функцій організму, фонду життєво-важливих умінь і навичок, формування компенсаторних механізмів з урахуванням характеру побутової, навчальної і трудової діяльності хворих та інвалідів з порушенням функції спинного мозку в різних відділах хребта, натомість вони не організовані як психолого-педагогічна система їхньої фізичної і соціальної реабілітації (Банков С., Бонєв Я., Глоба О., Григоренко В., Іванов С., Іполітова М., Жилєнкова В., Калтенін А., Коган О., Колеснік Є., Лянной Ю., Сменчев Т., Сермеєв Б.).

Сучасні проблеми вдосконалення фізичної реабілітації вимагають глибокого вивчення педагогічних і психологічних аспектів означеного процесу, структури і планування корекційного навчання рухових дій, точності рухів, самоконтролю, оскільки ефективність її залежить також від рівня мотивації, інтересу хворих і інвалідів до систематичних занять, системи знань з теорії і практики фізичної і психічної реабілітації (а також зі спорту інвалідів), готовності до самостійних занять фізичною культурою в умовах побуту, навчання та професійної діяльності. Отже, до фізичної і соціальної реабілітації інвалідів необхідно підходити як до поетапної лікувально-педагогічної і психологічної системи, що забезпечує, окрім лікувального, корекційного, компенсаторного ефекту, ще й вирішення низки соціально-суспільних завдань ( Віцько С.М., Глоба О.П., Григоренко В.Г., Дамьє М.Г., Любехнов Ю.Ю., Сафронова С.П., Сермеєв Б.В., Чехов А.А.).

Складна структура дефекту, характер вторинних порушень в інвалідів з ураженням функцій спинного мозку засвідчують, що система фізичної і соціальної реабілітації повинна будуватись на основі обєктивної інформації щодо стану їхньої рухової системи, нервово-мязової працездатності, моторно – вісцеральної регуляції механізмів адаптації її організму до фізичних навантажень різної потужності та обєму, корекційної спрямованості і в повній мірі враховувати їхні індивідуальні особливості (вік, стать, складну структуру дефекту, характер вторинних відхилень, якісний стан рухової сфери, тип вищої нервової діяльності та характер, рівень позитивної дидактико-реабілітаційної мотивації і т. ін.). Немає сумніву, що психолого-педагогічна система фізичної і соціальної реабілітації інвалідів означеної категорії повинна бути організована як поетапна структура, що враховує перманентний стан їхнього організму від моменту травматичного враження до конкретного рівня інтеграції в суспільно-соціальні відносини.

Наукові джерела засвідчують про те, що процес фізичної і соціальної реабілітації інвалідів із стійким ураженням функцій спинного мозку в різних відділах хребта, зокрема і шийного відділу, носить багаторічний характер, відтак, вона повинна стати одним із найважливіших аспектів їхнього способу життя, оптимальної адаптації до різних умов побутової, навчальної, трудової, реабілітаційної, спортивної діяльності, бути ефективною психолого-педагогічною формою всебічного розвитку і самовираження особистості травмованих учнів.

У другому розділі “Характеристика структури рухової сфери інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі хребта” охарактеризовано якісний етап, структуру і рухову сферу інвалідів з порушеннями спинного мозку в шийному відділі хребта.

Метою констатуючого експерименту було: вивчення характеру вторинних порушень рухової сфери (фізичний розвиток, розвиток основних рухових здібностей, мязова працездатність, моторно-вісцеральна регуляція, соціально-побутові рухові навички і вміння) інвалідів залежно від складної структури дефекту. Дослідженням було охоплено 150 учнів, з них 90 юнаків і 60 дівчат з частковими порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі хребта віком від 16 до 18 років. Для вирішення завдань констатуючого експерименту були використані сучасні методи і технології корекційної роботи. Опишемо окремі з них.

Точність рухових дій інвалідів визначалась за загальноприйнятою методикою Б.О.Ашмаріна: піддослідний виконував по 10 кидків тенісного мяча правою і лівою рукою в мішень діаметром 100 см з пятьма концентричними колами через кожні 10 см. Центр мішені знаходився на висоті 100 см над рівнем підлоги, а відстань до мішені – 2 м. Кільця мішені позначалися від периферії до центру відповідно цифрами 1,2,3,4,5. Зараховувалась загальна сума 10 випробувань. Візуально оцінювалося також виконання основних елементів техніки рухової дії, що виконувалась, вихідна позиція, замах, кидок, збереження стійкого положення тіла після виконання рухової дії. Оцінка здійснювалась за пятибальною системою.

Рівень розвитку швидкісно-силових здібностей досліджувався за допомогою таких вправ. Кидок тенісного мяча на дальність лівою і правою рукою з вихідного положення “сидячи на інвалідній колясці” (замість загальноприйнятого вихідного положення “стоячи” (за Б.В.Сермеєвим, В.Г.Григоренком).

Кидок набивного мяча масою 1 кг двома руками із – за голови проводився за загальноприйнятою методикою, але в модифікації С.М.Віцька, О.П.Глоби, В.Г. Григоренка, що дозволяло враховувати специфіку досліджуваного контингенту. Час рухової реакції досліджувався за допомогою хронорефлексометра, до складу якого входить генератор звукових коливань, електричний секундомір і пристрій для зупинки звукових сигналів. Швидкісно-силові здібності в умовах реальної діяльності досліджувались шляхом застосування слаломного пересування на інвалідній колясці: піддослідним пропонувалось проїхати відстань 55 м, обїжджаючи через 3 метри 10 фішок. Загальна витривалість досліджувалась шляхом ручного педалювання на велоргометрі ВЕ – 02.03.00. Рівень витривалості визначався за продовженням педалювання 70% до зниження темпу або появи стійких ознак втоми (критерій адекватності фізичного навантаження за показниками серцевої діяльності). Як фізичне навантаження на витривалість інтегрального характеру, була використана також їзда на інвалідних колясках, дистанція 800 м і т. ін..

За розробленою методикою нами було зясувано, що при інтантному спинному мозку до С 7 включно формується специфічна іннерваційна зона, при якій повністю зберігаються рухові можливості мязів шиї, плечового поясу і верхніх кінцівок; частково іннервовані довгі флексори і дрібні мязи руки. Такий характер іннервації обумовив стійку тенденцію до зниження показників фізичного розвитку інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі як в юнаків, так і в дівчат. Особливо були вираженими відставання порівняно з нормою в показниках ЖЕЛ, які в ранньому відновлювальному періоді (РВП) досягають 62% (дівчата – 56,7%), у пізньому відновлювальному періоді (ПВП) – 51,3% (дівчата – 47,4% і в резидуальному (РВП) – 18% (дівчата – 12,4%). Означеній тенденції підпорядковується і показник екскурсії грудної клітини, який у відновлювальний період в юнаків мав таку динаміку: РВП – 63,4% (дівчата 40%), ПВП –61,7%, (дівчата 36,7%), РВП – 28,4% (дівчата – 6,7%). Такий характер означених показників обумовлений тим, що при інтактному спинному мозку до С 7 функція дихання є неповноцінною у звязку з паралічем частини дихальної мускулатури.

Рівень рухових здібностей інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі також обумовлений характером іннервації, на основі якої формуються специфічні міжмязові координаційні звязки як результат даного явища, що характеризується зниженням рівня рухових здібностей. Особливо низькими виявились результати як у юнаків, так і в дівчат щодо рухових здібностей, зміст яких складають показники внутрім’язової інтеграції і міжмязової координації (сила, швидкісно-силові здібності, спритність). Низький рівень розвитку витривалості в періодах відновлення (РВП у юнаків – 60%, у дівчат – 52,7%, ПВП в юнаків – 44,4%, у дівчат – 41,8%, РВП у юнаків – 12,8%; у дівчат – 18,3%) очевидно обумовлений паралічем частини дихальної мускулатури, яка у процесі реабілітації відновлює свою функцію, формуючи морфологічні і функціональні передумови розвитку спеціальної та аеробної витривалості.

У ході експерименту було зясовано, що в інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі в пізньому відновлювальному періоді фізичне навантаження силового характеру 90% і потужності можуть виконати 2 серії по 2 рази; навантаження потужністю 80% - 3 серії по 4 рази; з потужністю 70% - 5 серій, з них, з серії по 5 разів і 2 - по 4 рази, а з потужністю 60% - 3 серії по 6-7 разів, 2 серії по 5 разів і 2 – по 3 рази. В резидуальному відновлювальному періоді цей показник статистично ймовірно збільшився (Р 0,001), з потужністю 80% - 6 серій, з них, 2 - по 5 разів (Р 0,001), 3 - по 4 рази (Р 0,001) і 1 серію по 2 рази; з потужністю 70% - 8 серій (Р 0,001), з них, 4 серії по 6 разів (Р 0,001), 3 - по 4-5 (Р 0,001) і 1 - по 2 рази; потужністю 60% - 9 серій (Р 0,001) з них, 6 серій по 7-9 разів (Р 0,001) і 3 по 4-6 разів (Р 0,001).

Зясувалось, що мязова працездатність швидкісно-силового характеру має фазову структуру, чіткість якої обумовлюється потужністю фізичного навантаження, що застосовується з метою корекції. Основний вплив на кількісні параметри мязової працездатності здійснює неврологічний статус інвалідів. Так, у ранньому відновлювальному періоді інваліди з ураженням функцій спинного мозку в шийному відділі здатні виконати фізичне навантаження означеного характеру: з потужністю 90% - 2 серії по 11 повторів; з потужністю 80% - 3 - серії по 16 повторів; з потужністю 70% - 4 серії по 23 повтори і з потужністю 60% - 5 серій по 34 повтори. Зазначена динаміка показників мязової працездатності була одержана в ранньому відновлювальному періоді. У пізньому відновлювальному періоді основні параметри працездатності швидкісно-силового характеру мали статистично ймовірну тенденцію до збільшення. Так, максимальний результат збільшився до 6,4+0,1 м (Р 0,001), а працездатність за умови серійного виконання заданого навантаження характеризується такими особливостями.

Фізичне навантаження з 90% потужністю інваліди здатні виконати 2 серії по 20,1+0,3 повторів (Р 0,001), з потужністю 80% - 4 серії по 31,7+0,2 повторів (Р 0,001), з потужністю 70% - 5 серій по 40,5 + 0,2 повторів (Р 0,001) і з потужністю 60% цей показник досягає 65,3+0,5 повторів в 11 серіях (Р 0,001).

У резидуальному періоді показник мязової працездатності швидкісно-силового характеру в інвалідів з порушенням функцій в шийному відділі продовжував збільшуватись. Так, абсолютний результат досяг 7,2+0,1 (Р 0,001), а максимальна кількість повторів (100% потужність) досягла 27,0+ 0,3 разів (Р 0,001). З потужністю 90% інваліди виконували фізичне навантаження 2 серії по 33,2+0,5 повторів (Р 0,001), з потужністю 80% - 4 серії по 44,0 +0,5 повторів(Р 0,001), з потужністю 70% і 60% показники працездатності характеризувалися стійкістю їх подальшого збільшення.

Отже, було встановлено, що мязова працездатність інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі при виконанні фізичного навантаження на витривалість носить фазовий характер, тривалість і якісні параметри якого визначаються неврологічним статусом, потужністю впливового фізичного навантаження і періодом реабілітації. Так, у пізньому відновлювальному періоді інваліди могли виконувати навантаження з 90% потужністю при темпі 50 об/ хв 2 серії з тривалістю ЧОВ навантаження 1,19+0,52 хв. І 1,27+0,71 хв. с. з 80% потужністю – 4 серії, діапазон ЧОВ навантаження від 2,03+0,81 хв. с до 2,04+0,75 хв. с, з потужністю 70% - серій, ЧОВ навантаження у межах від 2,47+0,76 хв. с до 2,50+ 0,81 хв. с і 60% потужністю – 6 серій з ЧОВ навантаження від 3,31+1,96 хв. с 3,35+3,10 хв. с.

У резидуальному відновлювальному періоді мязова працездатність характеризувалася статистично імовірною тенденцією до збільшення її основних параметрів. Так, фізичне навантаження з потужністю 90% при темпові 50 об/хв. виконувалось зі збільшенням ЧОВ навантаження на 23,4 (Р 0,001), з 80% потужністю – на 19,7%(Р 0,001), з 70% потужністю – 26,9 (Р 0,001).

Структурний аналіз рухової сфери інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі дозволив установити, що:

- характер первинного дефекту визначає особливості вторинних порушень, які знаходять своє вираження у стані занепаду здоровя, фізичного розвитку, нервово-мязової працездатності, сформованості фонду життєво важливих рухових навичок і вмінь, у порушенні параметрів рухової підготовленості (низький рівень розвитку сили, швидкості, спритності, швидкісно-силових здібностей, витривалості, гнучкості, мязової працездатності), в порушенні механізмів моторно-вісцеральної регуляції рухової діяльності;

- порушення рухової сфери інвалідів означеної категорії обумовило низькі можливості їхньої інтеграції в побутові і соціальні структури, низький рівень дидактико-реабілітаційної мотивації, загострення психопатичних реакцій на умови життя і можливості реалізації себе як особистості;

- інформація про складну структуру дефекту порушення параметрів рухової сфери інвалідів з ушкодженням функцій спинного мозку в шийному відділі дозволила діагностувати зони їхнього індивідуального розвитку; встановити рівень адаптаційних можливостей, на основі яких можна розробити ефективну поетапну методику корекційного навчання рухових дій, розвитку і компенсації рухових здібностей; вдосконалення моторно-вісцеральної регуляції, мязової працездатності, соціальної адаптації інвалідів до умов навчальної, побутової, трудової, реабілітаційної діяльності;

У третьому розділі “Зміст комплексної програми фізичної і соціальної реабілітації інвалідів з травматичним ураженням функцій спинного мозку в шийному відділі хребта” подано характеристику експериментальної комплексної програми, систему вправ, виявлено закономірності побудови поетапної і комплексної системи фізичної і соціальної реабілітації інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі.

Експериментальна комплексна програма передбачала реалізацію таких етапів: етап корекційної роботи з учнями з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі хребта; проміжний відновлювальний етап корекційної роботи з учнями старшої вікової групи з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі хребта; пізній етап корекційної роботи; фізична і соціальна реабілітація учнів - інвалідів старшої вікової групи; мотиваційно-підготовчий етап фізичної реабілітації в резидуальному періоді; мотиваційно-тренувальний етап фізичної реабілітації інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в резидуальному періоді; мотиваційно-прогресуючий етап фізичної реабілітації учнів – інвалідів у резидуальному періоді.

Поетапне навчання пояснюється тим, що процес опанування рухових дій, формування компенсаторних механізмів має певну тривалість, повторність, підкріплення, кожний момент яких характеризується певним рівнем якості володіння технікою і структурою моторно-вісцеральної регуляції рухових дій, що вивчаються, від загального уявлення про неї до високого рівня, який дає можливість інваліду широко застосовувати її в умовах побуту, навчання, виробництва, фізичної реабілітації, спортивної підготовки і змагань у доступних видах спорту. У викладеному аспекті кожен етап передбачав корекційну (реабілітаційну) мету та суму специфічних ознак, до яких пропонувались ревалентні завдання і використовувались для їх вирішення адекватні засоби, методи, “дози” фізичних навантажень і форми фізичної і соціальної реабілітації.

Зміст етапів корекційного фізичного виховання регламентувався індивідуальними психофізіологічними особливостями інвалідів (рівень ураження функцій спинного мозку, стан рухової сфери, якість моторно-вісцеральної регуляції, досвід систематичних занять фізичними вправами в дотравматичний період, рівень дидактико-реабілітаційної мотивації і т. ін.) з орієнтацією на те, що етапи це тільки умовні поділи корекційно-виховного процесу і відображають педагогічні і психофізіологічні та біомеханічні закономірності оволодіння руховими діями розвитку фізичних якостей.

Поетапна організація реабілітації інвалідів дозволила ефективно застосовувати засоби, методи, фізичні навантаження і дидактичні форми вирішення поставлених завдань на шляху формування рухових навичок і вмінь (рухові дії – складні рухові навички, адаптовані до практичних умов життя інвалідів), організовані як функціональна система рухової діяльності у вигляді суми простих рухових навичок і спеціальних фізичних якостей з характерною для них етапною природою свого розвитку та вдосконалення. Ефективність корекційної системи інвалідів в умовах фізичної реабілітації перевірялась засобами систематичного оперативного, поетапного, лікувально-педагогічного контролю за результатами і якістю вирішення поставлених завдань, корекції і компенсації рухової сфери осіб з травматичним частковим ураженням функцій спинного мозку в шийному відділі хребта.

У процесі організації дослідження ми враховували, що розвиток фізичних якостей, навчання рухових дій і формування компенсаторних механізмів в інвалідів буде більш ефективним за умови, якщо вони пройдуть в етапній структурі реабілітаційної роботи спеціальні види підготовки, що виконують проективну функцію, а саме:

- рухова підготовка – з урахуванням індивідуальних психофізіологічних особливостей у них буде розвинений на кожному етапі достатньо високий рівень основних фізичних якостей, що визначають у процесі навчання зміст рухової дії (сила, швидкість, швидкісно-силові якості, гнучкість, витривалість, спритність);

- психологічна підготовка – достатньо високий рівень психічної стійкості, адекватний стану здоровя, руховій сфері, нервово-мязовій працездатності, необхідними в умовах розвитку фізичних якостей, формування нових рухових дій і компенсаторних механізмів, розвитку позитивної діагностико-реабілітаційної мотивації;

- координаційна підготовка – оптимальний рівень координаційних можливостей, адекватний координаційній структурі рухових дій, що вивчаються, з включенням оцінно-контрольних дій, зорово-рухової і моторно- вісцеральної регуляції.

Методика формування знань в інвалідів будувалась з урахуванням принципу диференціально-інтегральних оптимумів педагогічних факторів у фізичній та соціальній реабілітації, реалізація яких забезпечила їхню позитивну орієнтацію діяльності в умовах корекційної роботи. Таке поєднання педагогічних і психологічних умов формувало в них позитивну орієнтацію на інтенсивний пошук інформації щодо ефективності різних форм фізичної реабілітації, результатів автоекспериментів, підвищувало рівень свідомості і активності в умовах організованих і самостійних занять фізичними вправами, спортом. Зауважимо, що рівень фізичної освіти інвалідів ми розглядали як найважливішу умову підвищення ефективності реалізації поетапної структури фізичної і соціальної реабілітації інвалідів з ПФСМ. На кожному етапі фізичної та соціальної реабілітації інвалідів діяльність педагога була спрямована на інтенсивне, але оптимальне формування позитивної “Я – концепції” особистості кожного юнака чи дівчини. При цьому вирішувалась низка завдань: формування свідомого ставлення інвалідів до якості своїх психічних і фізичних стандартів і можливостей; систематичне орієнтування діяльності інвалідів в умовах корекційної та реабілітаційної практики на досягнення позитивних результатів; дезактуалізація хвилювань, психопатичних станів в інвалідів з приводу хвороби, напрацювання конкретних оптимальних сподівань на майбутнє; формування свідомого розуміння кожним учнем природи позитивних змін у сфері їхніх психофізичних можливостей, обдарувань, які були досягнуті у процесі фізичної та соціальної реабілітації і т. ін.

Отже, ефективність поетапної структури фізичної і соціальної реабілітації учнів з ураженням функцій спинного мозку в шийному відділі хребта забезпечувалась оптимальним поєднанням корекційних, психологічних, педагогічних та лікарняних факторів, що позитивно впливали на розвиток, корекцію і компенсацію розумової і фізичної діяльності інвалідів (див. таблицю).

Як засвідчує таблиця, відбулись відчутні позитивні зміни в учнів експериментальної групи за всіма показниками, що виражається у стійкій тенденції до поліпшення параметрів моторно - вісцеральної регуляції та якості структурних компонентів їхньої рухової системи. Так, рухова сфера інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі в пізньому періоді відновлення характеризувалась зростанням показників сили на 42,8 % (Р<0,001), швидкості - на 23,8% (Р<0,001), швидкісно-силових здібностей - на 34,8% (Р<0,001), витривалості - на 28,7% (Р<0,001), спритності на 14,2% (Р<0,001), у резидуальному періоді ця тенденція зберігалась з таким збільшенням показників: сили - на 10,9% (Р<0,001), швидкості - на 15,3 % (Р<0,001), витривалості - на 12,4 % (Р<0,001), спритності - на 7,9% (Р<0,001), точність рухів зросла на 38,6% (Р<0,001), гнучкості - на 14,3 % (Р<0,001) швидкісно-силові здібності - на 18, 3% (Р<0,001), рухова реакція зросла на 47,6%, а реакція на рухомий об’єкт - на 39,8% (Р<0,001).

Реалізація комплексної поетапної структури фізичної і соціальної реабілітації учнів старшої вікової групи з частковим порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі хребта в резидуальному періоді (мотиваційно-підготовчий, мотиваційно-тренувальний, мотиваційно-прогресуючий етапи) забезпечили стабільну тенденцію подальшого покращення показників якісного стану рухової сфери: силові здібності верхніх кінцівок досягали рівня 50-52 кг, швидкісні якості дорівнювали 249,6 мс, швидкісно-силові можливості сягали 7-8,5 м; спритність вимірювалась за показниками правої та лівої верхніх кінцівок, відповідно, 44,7 та 39,8 очки, витривалість дорівнювала 110,1с. Порівняльний аналіз викладених показників рухової сфери інвалідів з ЧПФСМ у шийному відділі контрольної і експериментальної груп був статистично достовірним (показник t знаходився в межах 2,75-3,26, Р<0,001), значного покращення досягли показники дидактико-реабілітаційної мотивації. Так, 95% інвалідів експериментальної групи вважають, що фізичні вправи, спорт для них є життєво-необхідними; 92% - впевнені, що будуть систематично займатись фізичними вправами, спортом; 98% - будуть брати участь у спортивних змаганнях; 95% - мають бажання брати участь у роботі спортивних клубів для інвалідів; 85% - відчувають свідомий інтерес до спеціальної літератури з

питань фізичної та соціальної реабілітації людини. Ці досягнення є дуже важливими, оскільки фізична культура та реабілітаційний спорт повинні стати органічним компонентом всебічного розвитку інвалідів у системі їхньої побутової та соціальної діяльності.

Отже, гіпотетично передбачений та експериментально підтверджений підхід до побудови поетапної структури фізичної реабілітації інвалідів даної категорії виявився достатньо ефективним і науково обґрунтованим.

ВИСНОВКИ

Дослідження було спрямоване на вивчення порушення функцій спинного мозку та організацію фізичної і соціальної реабілітації інвалідів означеної категорії. У процесі дослідження було визначено етапи корекційної роботи та їх зміст щодо фізичної і психічної реабілітації інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі.

1.

2.

3. На констатуючому етапі вивчався характер вторинних порушень рухової сфери (фізичний розвиток, розвиток основних рухових здібностей, мязова працездатність, моторно-вісцеральна регуляція, соціально побутові рухові навички і вміння) інвалідів залежно від складної структури дефекту. Одержані дані засвідчили досить низькі показники фізичного розвитку і рухової підготовленості інвалідів з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі. Структурний аналіз рухової сфери інвалідів означеної категорії засвідчив, що фізична і соціальна реабілітація повинна бути організована як поетапна структура з включенням операційних, мотиваційних, регулятивних компонентів їхньої діяльності.

4. Такими експериментальними етапами було визначено: етап корекційної роботи з учнями з порушеннями функцій спинного мозку в шийному відділі хребта; проміжний відновлювальний етап корекційної роботи; пізній етап корекційної роботи; фізична і соціальна реабілітація учнів – інвалідів старшої вікової групи; мотиваційно-підготовчий етап фізичної реабілітації в резидуальному періоді; мотиваційно- тренувальний етап фізичної реабілітації інвалідів; мотиваційно – прогресуючий етап фізичної реабілітації учнів інвалідів у резидуальному періоді. Кожний етап передбачав корекційну (чи реабілітаційну) мету та суму специфічних ознак, відповідно до яких ставились ревалентні завдання і використовувались для їх вирішення адекватні засоби, методи, “дози” фізичних навантажень і форми фізичної і соціальної реабілітації.

5.

6. Реалізація комплексної поетапної структури фізичної і соціальної реабілітації учнів старшої вікової групи з частковим порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі хребта в резидуальному періоді (мотиваційно-підготовчий, мотиваційно-тренувальний, мотиваційно-прогресуючий етапи) забезпечили стабільну тенденцію подальшого покращення показників якісного стану рухової сфери: силові здібності верхніх кінцівок досягали рівня 50-52 кг, швидкісні якості дорівнювали 249,6 мс, швидкісно-силові можливості сягали 7-8,5 м, спритність вимірювалась за показниками правої та лівої верхніх кінцівок відповідно, 44,7 та 39,8 очки, витривалість дорівнювала 110,1 с. Порівняльний аналіз викладених показників рухової сфери інвалідів з ЧПФСМ у шийному відділі контрольної і експериментальної груп був статистично достовірним (показник t знаходився в межах 2,75-3,26, Р<0,001), значного покращення досягли показники дидактико-реабілітаційної мотивації.

7. Експериментально доведено, що домінуючими психолого-педагогічними умовами, які повною мірою забезпечують ефективність фізичної і соціальної реабілітації учнів старшої вікової групи з частковим ураженням функцій спинного мозку в шийному відділі хребта виступили: поетапна структура корекційної роботи, що враховує складну структуру дефекту та індивідуальні особливості кожного інваліда; створення для них комфортних умов та ситуацій, що формують оптимістичні сподівання відносно своїх можливостей та позитивну дидактико-реабілітаційну мотивацію; комплексний характер використання корекційних психологічних і педагогічних факторів, спеціальних рухових режимів, методів лікарняно-педагогічного контролю, формування рухових дій, розвитку фізичних якостей, корекції і компенсації рухової сфери; рейтинговий контроль рівня фонду життєво-важливих рухових навичок і вмінь; комплексний підхід до соціальної адаптації; максимальний рівень індивідуальної активності кожного інваліда в офіційних і самостійних формах фізичної реабілітації.

8. Встановлено, що позитивними факторами, які вплинули на поліпшення стану рухової і психічної сфер інвалідів були: дизактуалізація негативних переживань відносно стану здоров’я; орієнтація на результативну діяльність, досягнення мети, успіх, виховні ситуації та інше.

9. Проведене дослідження дозволило виявити закономірності фізичної і соціальної реабілітації інвалідів з порушенням функцій спинного мозку в шийному відділі: ефективність поетапної корекційної роботи визначається характером первинного дефекту і якісними параметрами вторинних порушень їх рухової сфери, рівнем точності рухів та самоконтролю, моторно-вісцеральної регуляції; поетапна структура корекційної роботи з домінуючою значущістю дидактико-реабілітаційної мотивації дозволяє максимально індивідуалізувати процес диференційованого, а потім і інтегрального оволодіння руховими структурами побутового, трудового, спортивного характеру, розвиток фізичних якостей, нервово - мязової працездатності.

Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо в пошуках оптимальної організації спортивної підготовки інвалідів і психолого-педагогічної форми систематичної роботи з їхньої фізичної і соціальної реабілітації, поліпшення якості життя.

Основний зміст дослідження викладено в таких публікаціях автора:

1. Теоретичні і методичні засади поетапної структури фізичної і соціальної