Автореферат
Харківський національний університет
ім. В.Н.Каразіна
Акименко Ірина Миколаївна
УДК 271+ 94(477.51)
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ТРОЇЦЬКО-ІЛЛІНСЬКИЙ МОНАСТИР:
історія, господарська і культурно-просвітницька діяльність
(друга половина XVII-XVIII ст.)
спеціальність 07.00.01 – історія України
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Харків-2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі українознавства і політології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
ПОЛОВЕЦЬ ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ,
Чернігівський державний педагогічний університет
імені Т.Г.Шевченка, завідувач кафедри українознавства
і політології
Офіційні опоненти: доктор історичних наук
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ЯКОВИЧ,
Харківський державний педагогічний університет
імені Г.С.Сковороди, професор кафедри історії України
кандидат історичних наук
ПОСОХОВА ЛЮДМИЛА ЮРІЇВНА,
Харківський національний університет
імені В.Н.Каразіна, доцент кафедри історії України
Провідна установа: Донецький національний університет, кафедра історії
України, Міністерство освіти і науки (м. Донецьк)
Захист відбудеться 9 квітня 2004 року о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 051.10 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна за адресою : 61077, м.Харків, площа Свободи, 4, ауд. IV-65
З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи,4)
Автореферат розісланий 2 березня 2004 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Пугач Є.П.
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження визначається потребами відтворення особливостей розвитку історії української православної церкви та її інституцій. Повернення до релігійної спадщини України, як одного з основних елементів нашої історії, засвідчує, що нині існують нез’ясовані наукові проб-леми, пов’язані з православними монастирями. Переживаючи складну еволюцію свого минулого, монастирі упродовж тривалого часу були вагомими чинниками політичного, економічного і ду-ховного розвитку суспільства, формування його наукового і культурного потенціалу. У цьому контексті заслуговує на увагу їх роль у відродженні національної пам’яті народу, загальному економічному піднесенні, а також у подальшому розвитку літописання, освіти, книгодрукування, живопису, архітектурного будівництва. Завдяки православним обителям інтелектуальний потен-ціал Лівобережної України складався переважно з церковних діячів, які внесли вклад у національ-не відродження. Разом з тим інтереси монастирів при ствердженні своїх позицій в суспільстві не завжди співпадали з прагненнями інших верств населення, що в свою чергу приводило до нега-тивних проявів, зокрема, до звуження їх потенціалу, кризового стану в суспільно - політичному житті країни та з часом знайшло свій прояв у секуляризаційній реформі 1786 р. Один з найстаріших та найвпливовіших монастирів України - Чернігівський Троїцько-Іллінський упро-довж тривалого періоду відігравав визначну роль в історичному розвитку як Чернігівщини, так і всієї Лівобережної України. Його внесок у ствердження православ’я в українських землях був вагомим, а широкий спектр напрямків діяльності потребує грунтовного дослідження, яке сприя-тиме подальшому православно-церковному та національному відродженню.
Об’єктом дослідження є Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир як один з осередків релігійного, суспільно-політичного, економічного та культурного розвитку Лівобережної України XVII-XVIII ст.
Предметом дослідження є історія розвитку Чернігівської Троїцько-Іллінської обителі, його господарська та культурно просвітницька діяльність у другій половині в XVII-XVIII ст.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період діяльності Троїцько-Іллінського монас-тиря в другій половині XVII-XVIII ст. Для поглибленого розкриття процесу історичного розвитку нижня хронологічна межа іноді зміщується до існування Іллінського монастиря в ХІ ст. Кінцева межа обумовлена часом проведення Катериною ІІ у 1786 р. антимонастирської секуляризаційної реформи та її наслідками.
Метою дисертаційного дослідження є комплексна характеристика історичного, господарсь-кого та культурно-просвітницького розвитку Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря.
У відповідності з метою ставляться такі наукові завдання:
- визначити науково-теоретичний рівень дослідженості проблеми;
- дослідити історію становлення та розвитку Чернігівського Троїцько- Іллінського монас-тиря;
- простежити структуру управління обителлю та висвітлити службу її настоятелів;
- проаналізувати господарську діяльність монастиря, процес формування його власності на тлі загального політичного та економічного розвитку Лівобережної України у другій половині XVII-XVIII ст.;
- розкрити напрямки культурно-просвітницької діяльності православної обителі, з’ясувати вплив визначних політичних та духовних осіб XVII-XVIII ст. на розвиток монастиря.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше:
- всебічно досліджується історія, господарська та культурно-просвітницька діяльність Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря у другій половині XVII - XVIII ст.;
- показані та обгрунтовані етапи історичного розвитку обителі; висвітлюється багатого-лузевий економічний розвиток монастиря, його вплив на загальне піднесення сільського господар-ства, промислового та торгового виробництва країни;
- з’ясовується питання формування землеволодіння та майнової власності обителі, що в свою чергу зробило її однією з найбагатших та найвпливовіших в Лівобережній України;
- розкриті основні види та напрямки його культурно-просвітницької діяльності;
- вивчена роль в історії монастиря визначних політичних та релігійних діячів.
Методологічними засадами дисертаційного дослідження є принцип історизму, об’єктивності та комплексний підхід до вивчення соціально-економічних, культурних та релігійних явищ в їх розвитку та взаємозв’язку. При написанні дисертації використано наукові методи: проблемно-хро-нологічний, порівняльно-історичний, а також метод статистичного обстеження та аналізу показ-ників сільськогосподарського і промислового розвитку Чернігівської Троїцько-Іллінської обителі, методики бібліографічного опису стародруків.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання матеріалів та результатів дослідження при студіюванні вітчизняної історичної науки, а також при підготовці спеціальних праць з історії українських монастирів, розробці курсів з історії України, українознавства, історії релігійної думки в Україні, історії українського друкарства, музейній та краєзнавчій роботі.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорені на кафедрі українознавста і політології Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шев-ченка. Результати дослідження були оприлюднені на міжнародних і вітчизняних конференціях, на-уково-практичних семінарах: міжнародна наукова конференція “Історія та культура Лівобережної
України” (Ніжин, жовтень, 2001), конференції молодих вчених-істориків (Чернігів, квітень-2000, травень-2001, травень-2002); науково-методичних семінарах “Вища школа: проблеми, пошуки,
тенденції” (2001, 2002, 2003); щорічних наукових конференціях Чернігівського державного педа-гогічного університету імені Т.Г.Шевченка (1999, 2001)
Структура дисертації обумовлена проблемно-хронологічними принципами, а також специфі-кою визначеної мети та завданнями дослідження. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 218 сторінок (основна частина – 179 стор.), вступу, чотирьох розділів, які поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та літератури (283 позиції), додатків (на 15 стор.)
Основний зміст дисертації
У першому розділі “Історіографія та джерельна база” викладено результати аналізу украї-нської та російської наукової літератури, дано характеристику джерел, які використані для вико-нання основних завдань дисертації. Аналіз показав, що дана тема не була предметом окремого на-укового дослідження. Історіографія господарської та культурно-просвітницької діяльності Черні-гівського Троїцько-Іллінського монастиря представлена значним корпусом праць істориків та ре-лігійних діячів XVII - початку ХХ ст. З другої половини XVII ст. з’явилися перші релігійні твори, які фрагментарно висвітлювали історичне минуле обителі. В даному контексті заслуговує на увагу праця церковного діяча Д.Туптала (Ростовського) (1). Автор, спираючись на древні літописні ма-теріали, документи монастирського архіву, спогади сучасників описав період заснування та діяльність монастиря після монголо - татарської навали.
У кінці XVIII - на початку ХІХ ст. з’явилися праці історико-краєзнавчої спрямованості. Зокрема, проблеми церковної історії та монастирського життя Чернігівщини вивчали архієпископ Філарет (Гумілевський), М.Маркевич, М.Марков, О.Шафонський (2). Аналізуючи джерела та наукові доро- бки XVII-XVIII ст., дослідники значну увагу приділяли історичним та економічним описам не ті-льки міст і сіл нашого регіону, але й монастирів Чернігівської єпархії. З подальшим проявом серед істориків інтересу до церковної минувшини Чернігівщини збільшилася кількість матеріалів по іс- торії монастиря. Важливим доповненням теми стали грунтовні роботи релігійних істориків О.Єфі-
____________________________________
1. Ростовский Д. Руно орошенное.- Чернигов, 1691.
2.Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии: В 7-ми томах.- Чернигов, 1873.- Т.3; Маркович Н. Историческое и статистическое описание Чернигова.- Чернигов, 1852; Марков М. О достопамятностях Чернигова.- Чернигов, 1882; Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание с кратким и историческим описанием Малой России.- К., 1851.
мова та Т.Стефановського (1). У визначеному напрямку працювали також такі науковці як О. Бо-гаєвський, П.Ростовцев, О.Страдомський (2). Опрацьовані ними документи та джерела подають важливі відомості про початковий період організації обителі, роль у її відбудові архієпископів Чернігівської єпархії, насамперед Л.Барановича. З-поміж невеликого об’єму матеріалу про дос-лідження історії стародавнього монастиря на початку ХХ ст. заслуговують на увагу колективні праці “Черниговская епархия после Батыя, именуемая Брянскою”, ”Очерки истории г.Чернигова 907-1907 гг.”, “Картины церковной жизни Черниговской епархии из ІХ - вековой ее истории”, де автори намагалися показати давнє походження міста Чернігова, використовуючи при цьому харак-теристики його основних релігійних об’єктів, зокрема храмів та монастирів (3).
При висвітленні питань історії Троїцько - Іллінського монастиря використовувалися праці істо- риків ХІХ - початку ХХ ст., в яких розглядалася загально - теоретична характеристика розвитку православної церкви та монастирського життя на фоні історичних подій,. що відбувалися з Х по ХІХ ст.(4), Докладне вивчення наукових доробків дало можливість з’ясувати місце і роль украї- _______________________________________
1. Ефимов А. Черниговский Свято-Троицко-Ильинский монастырь, ныне Троицко-Архиерейский Дом, его прошлое и современное состояние (1069-1911 гг.) // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям.- 1910.- №10.- С.371-375.-Часть неоф.; № 12.- С.449-458.-Часть неоф.; № 14.-С.499-504.-Часть неоф.; Його ж. Черниговский Свято-Трои-цко-Ильинский монастырь. Его прошлое и современное состояние (1069-1911 гг.) (Продолж.) // Прибавление к Черни-говским епархиальным известиям.- 1911.- № 3.-С.72-73.-Часть неоф.; № 4.-С. 114-116.-Часть неоф.; № 14.-С.376-382.-Част неоф.; № 15.-С.400-408.-Часть неоф.; № 24.-С. 708-717.-Част неоф.; Стефановский Т. О Черниговском Троицком монастыре - нынешнем Архиерейском доме // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям.- 1893.- № 3.-С.85-95.- Часть неоф.
2.Богаевский А. Краткое описание достопримечательных древностей г.Чернигова // Черниговские губернские ведо-мости.-1851.- № 42.- б.с.; Страдомский А. О Черниговском Троицко-Ильинском монастыре: из келейных записок по-койного архимандрита Иллариона, бывшего эконома Черниговского архиерейского дома // Прибавление к Черни-говским епархиальным известиям.-1874.- № 21.- С.530-534.- Часть неоф.; Ростовцев П. Лазарь Баранович (Биогра-фический очерк) // Черниговские губернские ведомости.- 1849.- № 42.- б.с.
3.Черниговская епархия, именуемая Брянскою / Под ред. А.Титова.-М., 1892; Очерки истории г.Чернигова 907-1907 гг. Чернигов, 1908; Картины церковной жизни Черниговской епархии из ІХ - вековой её истории.- К., 1911.
4. Авсеенко В. Малороссия в 1767 г. - К., 1864; Бантыш-Каменский Д. История Малой России: У 5-ти т. - К., 1903; Болховітінов Є. Вибрані праці з історії Києва. - К., 1995; Добронравин К. Очерки истории русской церкви от начала христианства в России до нашего времени. - Спб., 1863; Ефименко А. История украинского народа.- Спб., 1906; Зве-ринский В. Материалы историко-топографического исследования о православных монастырях в Российской импе-рии.-Спб.,1897; Маркевич Н. История Малороссии: У 5-ти т. - К., 1842, Голубинский Е. История Русской церкви. - М., 1880; Голубев С. Материалы для истории Западно-русской церкви (XVII ст.) // Чтения в истор. общ-ве Нестора-лето-писца. - К, 1891; Його ж. Материалы для истории Западно-русской церкви (XVIII ст.) // Чтения в истор. общ-ве Нес-тора - летописца. - К., 1895; Судиенко М. Материалы для отечественной истории. - К., 1853; Титов Ф. Русская правос-лавная церковь в Польско-Литовском государстве в XVII-XVIII ст.: В 2-х т. - К., 1905.- Т.2 (1686-1797 гг.); Эйгорн В. Очерки по истории Малороссии в XVII в. // Чтения в императорском общ-ве истории и древностей России при Московском университете. - М., 1899.
нських монастирів у суспільно-політичному та культурному житті Російської імперії. Зокрема, Троїцько-Іллінська обитель розглядалася як невід’ємна частина історичного розвитку Російської православної церкви.
Комплексний підхід до розгляду історії Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря вимагає дослідження її у визначений нами період як окремого господарського об’єкту. Варто зазначити, що монографічних розвідок по Троїцько-Іллінській обителі на цю тему не існує, однак ті праці, що є, дають можливість простежити господарський розвиток монастиря як складової частини вели-кого церковно - вотчинного господарства, чому присвячені наукові доробки М.Горчакова, П. Веденяпіна, М.Любинецького, В.Милютіна, П.Чудецького (1). Практично недосліджений економі-чний розвиток монастирських господарств Лівобережної України та відмежована імперська позиція російських істориків надали можливість українським науковцям В. Антоновичу, В. Барвинському, О.Лазаревському більш докладно зайнятися даними проблемами (2).
Окреслена в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в історіографії по економічному розвитку Лівобе-режної України тематична спеціалізація по регіональному та галузевому напрямках дала мож-ливість більш ретельно дослідити М.Лілеєву, А.Ханенку монастирські господарства Чернігівської єпархії (3). Зосереджуючи увагу на розвитку регіону, вчені не виділяли окремо майнову власність, земельні володіння та господарський розвиток монастирів Чернігівщини, втім детальна характе-ристика міст, сіл Чернігівського полку, намісництва та губернії дає можливість простежити про-цес накопичення власності Троїцько-Іллінським монастирем упродовж XVII-XVIII ст.
Історіографічні дослідження дожовтневого періоду пов’язані з культурно-просвітницьким роз-витком монастиря, в яких простежуються такі напрямки, як церковна архітектура, діяльність мо-настирської друкарні та організація бібліотеки. Троїцько-Іллінський монастир розпочав своє існу-вання з будівництва Іллінської церкви у ХІ ст., тому перші дані з історії архітектурного будів-ництва були тісно пов’язані з археологічними роботами на території обителі та відносяться до другої половини ХІХ ст. У працях М.Маркова та Г.Барадуліна поряд з історичними описами
_________________________________
1. Горчаков М. О земельных владениях всероссийских митрополитов, патриархов и Св.Синода. - Спб., 1871; Веденя-пин П. Законодательство императрицы Елизаветы Петровны относительно православного духовенства // Правос-лавное обозрение. - М.,1867.-№ 5,7,10; Любинецкий Н. Землевладение церквей и монастырей Российской империи.-Спб., 1900; Милютин В. О недвижимых имуществах духовенства в России. - М., 1862; Чудецкий П. Опыт историчес-кого изследования. О числе монастырей русских, закрытых в XVIII-XIX в. - К.,1887.
2. Антонович В. Изследования о крестьянах в Юго-Западной России по актам 1700-1798 гг. - К.,1870; Його ж. О промышленности Юго-Западного края в XVIII ст. - К., 1873; Барвинский В. Крестьяне в Левобережной Украине в XVII-XVIII в. - Харьков, 1909; Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, зем-левладения и управления. - К., 1888.
3. Лилеев М. К истории Черниговской области XVII-XVIII ст. - К., 1900; Ханенко А. Историческое описание неко-торых маетностей Черниговской губернии. - Чернигов, 1887.
підземної частини храмів, подається лише характеристика архітектури древньої споруди (1). Знач-но доповнили окреслену тему публікації в часописах “Черниговские епархиальные известия” та “Черниговские губернские ведомости”(2). Починаючи з 1900-х р. з’явилися друковані праці І. Гра-баря, П.Добровольського, П. Лашкарьова та Н.Петрова, присвячені історії української архітектури, в тому числі описам монастирських комплексів Київської та Чернігівської єпархій.У них охарак-теризовані основні архітектурно-стильові елементи монастирських будівель, їх взаємозв’язок з елементами західноєвропейського бароко (3). Архітектурне будівництво монастирських споруд тісно пов’язане з їх внутрішнім оздобленням. Втім, по Троїцько-Іллінському монастирю такі нау-кові розвідки відсутні. Виняток становить лише праця С. Таранущенка, в якій подано загальну ха-рактеристику іконографії українських іконостасів (4). Обмежена кількість наукових праць про ви-давничу справу та організацію бібліотеки при монастирях Чернігівської єпархії, в тому числі й Троїцько-Іллінської обителі. На увагу дослідників заслуговують твори Філарета (Гумілевського), В.Срезневського та М.Сумцова (5). Зокрема Гумілевський, одним з першим систематизувавши ка-талог монастирської бібліотеки, на жаль, не показав роль книгозбірні в культурно-просвітницькій діяльності Троїцько-Іллінського монастиря у другій половині ХVII-XVIII ст.
Отже, аналізуючи історичні дослідження дожовтневого періоду, підкреслимо, що вчені не виді-ляли окремо історію монастирів, а розглядали її в контексті загально-історичного розвитку. Лише релігійні історики ХІХ - початку ХХ ст. зробили спробу висвітлити історію та господарську діяль-ність українських монастирів у контексті церковної минувшини. Такий підхід обумовив обмеже-ність наукових розвідок, в т.ч. і про історію, господарську та культурно-просвітницьку діяльність Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Аналізуючи дослідження радянського періоду з історії української православної церкви та монастирського життя, належить підкреслити їх нерів-
номірність та упередженість, обумовлену відповідними обставинами історичного розвитку країни.
___________________________________
1.Марков М. Вказана праця; Барадулин Г. Церковь Св. Ильи и пещера преподобного Антония Печерского в г.Чернигове. - Чернигов, 1897.
2. Описание Чернигова // Черниговские губернские ведомости.-1847.-№ 14.-б.с.; Стефановский Т. О древних пещерах, находящихся на Болдиной горе при Ильинской г.Чернигова церкви, близь Троицкого монастыря // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям .- 1892.- № 7-8.- С.257-265.- Часть неоф.
3. Грабарь И. История русского искусства. - М., 1909; Добровольский П. Творчество Расстрелли в области церковного зодчества. - К., 1912; Лашкарёв П. Церкви Чернигова и Новгород-Северского // Труды 11 археологического съезда в Киеве.1899. - К., 1902; Петров Н. Черниговское церковное зодчество ХІ-ХІІ ст. - Чернигов, 1915.
4. Таранущенко С. Іконографія українських іконостасів. - К., 1916.
5. Филарет (Гумилевский). Вказана праця; Срезневский В. Издания церковной печати времени императрицы Ели-заветы Петровны 1741 01761 гг. - Пг., 1914; Сумцов Н. К истории южнорусской литературы XVII ст. Лазарь Баранович. - Харьков, 1885; Його ж. Иоаникий Галятовский. К истории южнорусской литературы XVIII ст. - К.-Харьков, 1885.
Церковна проблематика не вважалася в історіографії пріоритетною. У 20-30-х роках ХХ ст. історія української православної церкви досліджувалася фрагментарно, а православні монастирі, за нез-начним винятком, були взагалі поза увагою вчених (1). Упродовж 40-80-х років ХХ ст. історія розвитку монастирів Лівобережної України, в тому числі Чернігівщини, практично не досліджу-валася. Існуючі публікації висвітлюють культові об’єкти як складову частину державної культури. У працях Б.Рибакова, М.Тихомирова, І.Ігнаткіна в контексті давньоруської історії звертається увага на спорудження в період запровадження християнства перших храмів та монастирів на Русі, серед яких згадується й древня Іллінська обитель в Чернігові (2). Разом з тим, в окреслений період визначилася тенденція досліджень про монастирські господарства окремих регіонів у загально-економічному аспекті. Починаючи з 20-х р. ХХ ст. з’являються фундаментальні праці М. Слаб-ченка, П.Федоренка, в яких досліджується економічний розвиток Гетьманщини та окремих монас-тирських господарств, характеризується стан земельної власності в Лівобережній Україні, шляхи її придбання та відносини між суб’єктами, подається загальна структура розвитку галузей сільського господарства та промислового виробництва, наголошується на багатопрофільній спрямованості обительских вотчин (3).
Запровадженню гутного та паперового виробництв на Чернігівщині присвячені наукові дороб-ки В.Модзалевського та М.Кошарнівського (4). З 50-х р. ХХ ст. українські історики більш грун-товно почали досліджувати економічний розвиток Лівобережної України (5). З’явилися історичні розвідки, в яких на основі архівного матеріалу аналізується господарська діяльність монастирів Чернігівської єпархії, в тому числі й Троїцько-Іллінського монастиря .
Малодослідженою в означений період залишалася культурно-просвітницька діяльність, видав-нича справа та храмове будівництво. Наукові праці М.Возняка, В.Дубровського, Т. Камєнєвої, І.Каганова порушували питання про монастирське книгодрукування та просвітницьку діяльність
______________________________
1. Дубровський В. З побуту українських монахів другої половини XVIII cт. - К.- Харків, 1930; Джиджора І. Україна у першій половині XVIII ст. -К., 1930; Луканенко Г. Україна у 60-90-х рр XVIII ст. - К., 1936.
2. Рыбаков Б. Древности Чернигова. - М.-Л.,1949; Тихомиров М. Древнерусские города. - М., 1956; Игнаткин И. Чернигов. - М., 1955.
3. Слабченко М. Організація господарства України від Хмельнищини до світової війни: В 3-х т.- К., 1923.-Т.3; Федоренко П.З історії монастирського господарства на Лівобережжі XVII-XVIII ст. // Записки істор.-філол. відділу ВУАН. - К., 1927.-Кн.2.
4. Модзалевський В. Гути на Чернігівщині. - К., 1926; Кошарнівський М. З історії старої паперової промисловості на Чернігівщині// Бібліографічні вісті.-1930.-№3-4.
5. Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII-XVIII ст. - К.,1959; Нес-теренко О. Розвиток промисловості на Україні : У 2-х ч. - К., 1959.-Ч.1; Голобуцький В. Економічна історія УРСР. - К., 1970; Пономарьов О. Розвиток капіталістичних відносин у промисловості України XVIII ст. - Львів, 1971; Борисенко В. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України у другій половині XVII ст. - К., 1986.
чернігівських архієпископів і монастирських настоятелів (1). Аналізу стародруків присвятили свої дослідження Я.Запаско, Я.Ісаєвич та О.Мацюк (2).
Негативно-тенденційне відношення до церковної архітектури простежується в наукових дороб-ках більшості дослідників, які намагалися показати її на загальному фоні розвитку культури (3). Історія проектування та будівництва Троїцько-Іллінського монастирського ансамблю подавалася з позиції не сприйняття його як культового об’єкту, що в свою чергу не розкривало існуючі харак-теристики комплексу. Серед обмеженого наукового доробку по історії архітектури Чернігівщини виділяються праці А.Карнабіда, який сприючись на широку джерельну базу, подає розгорнутий аналіз древніх пам’яток міста Чернігова (4).
Таким чином, у зазначений період історіографія українських монастирів достатньо репрезента-тивна. Як правило, дослідження носять загальноекономічний і загальнокультурний характер. Ра-зом з тим, вивчення монастирів як феодальних господарств і видавничих осередків дає можли-вість значно розширити та доповнити наше дослідження.
У першій половині 90-х рр. ХХ ст. у науковців виникає надзвичайний інтерес до минулого ук-раїнської церковної історії. Новітній період у дослідженнях даної проблеми позначився пере-осмисленням усталених поглядів на релігійне минуле. На основі широкого документального маси-ву провідні історики О. Крижанівський, В.Мокрий, С.Плохій, В.Ульяновський присвятили свої до-слідження соціально-економічній і культурній діяльності церкви та монастирів (5). В окреслений період значно розширили дослідження з господарської діяльності В.Степанков і В.Мордвинцев (6)
Всебічне висвітлення діяльності монастирів України допомагає з’ясувати їх роль в культур-ному житті народу. Архітектурну спадщину монастиря досліджували В.Віроцький, В. Вечерсь-
______________________________
1. Возняк М. Історія української літератури XVI-XVIII ст. - Львів, 1924; Дубровський В. Нариси історії Чернігівської Троїцько-Іллінської друкарні в першій половині ХІХ ст. - К., 1928; Каменева Т. Книгопечатание в Чернигове (1646-1818 гг.) // Проблемы источниковедения. - М., 1959; Каганов І. Українська книга кінця XVI-XVII ст. - Харків, 1959.
2. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків: У 3-х кн. - Львів, 1981.-Т.1; Мацюк О. Папір та філіграні на українських землях (XVI- початок XX ст. ). - К., 1974.
3. Асеев Ю. Стили в архитектуре Украины. - К., 1985; Нельговский Ю. Архитектура Украины второй половины XVI- первой половины XVII в. - М., 1968; Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII-XVIII ст. - М., 1967.
4. Карнабід А. Чернігів: пам’ятки архітектури ІХ-ХІХ ст. - К., 1976.
5. Крижанівський О., Плохій С., Ульяновський В. Історія церкви та релігійної думки в Україні: В 3-х кн. - К., 1994.-Т.1.; Мокрий В. Церква в житті українців. - Львів-Краків-Париж, 1993.
6. Степанков В. Аграрна політика Богдана Хмельницького (1648-1654 рр.) // Феодалізм на Україні. - К., 1990; Мордви-нцев В. Государственные налоги и повинности монастырских крестьян Левобережной Украины в XVIII в. - К., 1998; Його ж. Торгово-промышленное предпринимательство монастырей Левобережной Украины в XVIII в. - К., 1988.
кий, І.Довганюк і А.Карнабіда (1). Незначний спектр проблем, пов’язаний з характеристиками основних елементів монастирського комплексу викладено у дослідженнях чернігівських істориків А.Адруга, Г.Арендар, А.Доценко і В.Пуцко (2).
Серед значної кількості загального матеріалу по історії української православної церкви і мо-настирів слід визначити наукові доробки вченого - емігранта І.Огієнка, написані у 20-х рр. ХХ ст., вперше видані в Україні у кінці 90-х рр. ХХ ст.- на початку ХХІ ст (3). Дослідник одним з перших глибоко проаналізував причини та умови виникнення чернецтва на теренах України, загальний процес розвитку та видавничу діяльність православних монастирів.
. Підсумовуючи підкреслимо, що, незважаючи на загальний доробок історичних досліджень по окремих напрямках діяльності Троїцько-Іллінського монастиря, проблема господарського і куль-турно - просвітницького розвитку залишається практично невивченою.
Джерельна база дослідження складається з комплексу історіографічних та історичних джерел. Значний масив документального матеріалу, пов’язаний з історією українських монастирів, опуб-лікований в археографічних виданнях: “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной Рос-сии”(Т.1-5, Спб., 1863-1892), “Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною Комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Во-лынском генерал-губернаторстве” (Ч.1.- Т.4 (1648-1798 ).- К.,1873), “Бумаги императрицы Екате-рины II, хранящиеся в государственном архиве Министерства иностранных дел” (Т.ІІІ.-Спб., 1874), “Бумаги Кабинета Министров императрицы Анны Иоановны”( Т.2, Юрьев, 1899). Цінним джерелом для вивчення церковної історії є опубліковані зібрання законодавчих актів Польсько-Литовсь кої держави, де вміщені матеріали стосовно діяльності чернігівського архієпископа Л.Ба-рановича (4).
Окрему групу документів складають законодавчо-розпорядчі акти державних та церковних ор-ганів:”Полное собрание законов Российской империи” (Т.IV (1700-17012), Т.Х (1737-1739), -Спб., 1830), “Полное собрание постановлений и распоряжений по ведомству православного исповедо-вания Российской империи” (Т.1-4.- Спб., 1910-1915), “Описание документов и дел, хранящихся в архиве Св.Синода” (Т.1.-Спб., 1868-1910). Збагатили дослідження про господарську діяльність мо-
____________________________
1. Віроцький В. Храми Чернігова. - К., 1998; Віроцький В., Карнабід А. та інші. Монастирі та храми землі Сіверської.-К., 1999; Вечерський В. Архітектура й містобудівна спадщина доби Гетьманщини. - К., 2001: Довганюк І. Архітектура українських церков. - Львів, 1997.
2. Адруг А. Стінопис Троїцького собору // Старий Чернігів.1994. - №1.-С.4; Доценко А. До питання про датування стінопису Троїцького собору // Сіверянський літопис.- 1997.- № 5.- С.95-97; Пуцко В. Чернігівські іконостаси XVII-XVIII ст. // Сіверянський літопис. - 1996.-№ 2-3.-С.90.
3. Огієнко І. Українське монашество. - К., 2002; Його ж. Українське друкарство. - К.,1994.
4. Volumina Legum. Przedruk zbioru praw staraniem XX/ Pijarow w Warsawie, od roku 1732 do roku 1782 wudanego.- Psb., 1859-1868.- T. 4-5.
настиря збірники документів з історії XVIII ст. (Материлы по истории СССР Т.5. XVIII cт.- М., 1957), де вміщено матеріали про розвиток рудних промислів в Лівобережній Україні у XVII-XVIII ст.
Важливим доповненням є корпусні видання джерел по історії України, серед яких належить ви-ділити групу документів з архівів Росії та Польщі про монастирське землеволодіння у XVII-XVIII ст.(1). Джерелом першорядного значення з господарської діяльності монастиря у першій по-ловині XVII-XVIII ст. є описово-статистичні матеріали, де вміщено важливі дані про земельні маєтності та нерухому власність Троїцько-Іллінської обителі. (2).
Для комплексного розкриття дисертаційної теми залучено епістолярну документацію Л. Барано-вича до київських архієпископів І.Гізеля, І.Галятовського, Д.Туптала, українських гетьманів І.Мазепи, І.Скоропадського, К.Розумовського про подальший розвиток Троїцько-Іллінського монастиря (3).
До найчисельнішої групи опублікованих документів щодо церковної історії монастирського життя на Чернігівщині відносяться публікації їх у періодичних виданнях “Киевскя старина”, “Вера и жизнь”, “Черниговские губернские ведомости”, “Черниговские епархиальые известия”, а також друковані джерела в місцевих календарях-довідниках, що висвітлювали переважно господарську діяльність обителі.
Основу масиву джерел становлять нововиявлені документи з монастирських фондів, що зна-ходяться в архівосховищах міст Києва та Чернігова. Першорядну вагу мають матеріали фонду Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря ( ЦДІАУК, ф. 163, Чернігівський Троїцько-Іллі-нський чоловічий монастир (1664-1784 рр.). До них належить фундаційна документація на держа-вних та церковних осіб Росії і Лівобережної України та внутрішня документація Троїцько-Іллінської обителі. Значно доповнили та конкретизували історичні відомості про діяльність монас-тиря інші архівні фонди ЦДІАУК: ф.51. Генеральна військова канцелярія; ф.139. Чернігівський Троїцький Андроніковський монастир; ф.128. Києво-Печерська Лавра; ф.736. Канцелярія Черні-гівського генерал-губернатора; ф.739. Колекція стародруків; ф. 763; Канцелярія Малоросійського
__________________________
1. Лазаревский А. Акты по истории землевладения в Малороссии (1663-1730 гг.) // Чтения в истор. об-ве Нестора-летописца. - К., 1890.- Кн.4; Його ж. Акты по истории монастырского землевладения в Малороссии (1634-1740 гг.) // Чтения в истор.об-ве Нестора-летописца.- К., 1891.- Кн.5; Мицик Ю. З нових джерел до історії церковного землево-лодіння на Чернігівщині XVII-XVIII ст. // Сіверянський літопис .-1997.- № 1-2.
2. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка (1729-1730 гг.)-Чернигов, 1865; Материалы для геогра-фии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба - Черниговская губерния / Сост. Домонтович М.- Спб., 1865; Описание Румянцевской описи Малороссии (полк Черниговский).- Чернигов, 1866; Описание Чернигов-ского наместничества (1781 г.) - Чернигов, 1866; Опис Новгород-Сіверського намісництва. - К., 1931.
3. Письма преосвященного Лазаря Барановича. - Чернигов, 1865; Письма митрополита Стефана Яворского // Труды Киевской духовной академии.-1866.-№ 4.-С.539-555.
генерал-губернатора П.Румянцева-Задунайського; ф.2011. Чернігівське духовне правління.
Окрему групу документального матеріалу складають фонди Чернігівської духовної консисторії Державного архіву Чернігівської області, зокрема ф. 679. Чернігівська духовна консисторія, в яко-му вміщені дані про стан рухомого та нерухомого майна монастиря, документація про споруди на території Троїцько-Іллінської обителі, друкарню і бібліотеку. Використані також матеріали з фон-дів, які не пов’язані з релігійними відомствами: ф.127. Чернігівська губернська управа; ф.128. Кан-целярія Чернігівського губернатора; ф.179. Чернігівська губернська будівельна та шляхова комісії.
До наукового обігу залучено також рукописні джерела, зосереджені в Інституті рукопису На-ціональної бібліотеки ім. В.Вернадського: вивчені особові фонди М. Белозерського (ф.204), М.Ли-лєєва ( ф.127), В.Модзалевського (ф.12), М.Петрова (ф.225), Ф.Титова (ф.175), С.Таранущенка (ф.278), в наукових доробках яких виявлені проблеми, пов’язані з церковною історією Черні-гівщини, зокрема господарською та культурно-просвітницькою діяльністю православних монас-тирів. Для докладного висвітлення історичного минулого монастиря використана також руко-писна документація фондів: ф. 160. Універсали українських гетьманів (1660-1722), накази Синоду до Чернігівської консисторії про земельні володіння та матеріальну власність монастирів (1760-1784); ф.ІІ-10178-11066, ІІ-923-1077, збірник з монастирських справ XVIII ст., ф. ІІ-23403; екстракти та реєстри царських грамот.
Серед наративних джерел важливе місце займають літописи, а також описи подорожей (1). Особливе місце серед зазначених джерел посідає агіографічна література та монастирські стародруки (2).
Значним доповненням до вивчення історії чернігівської обителі стали речові джерела, що збе-реглися як матеріально, так і в описах. Серед них заслуговують на увагу архітектурні споруди монастирського комплексу - Іллінська церква ( ХІ ст.), Антонієві печери ( ХІ ст.), Троїцький собор (друга половина XVII ст.), монастирська дзвіниця (друга половина XVIII ст.), келії ченців (друга половина XVII-XVIII ст.), предмети культу, а також окремі стародруки колишньої монастирської бібліотеки. Важливим у даному контексті є фонди Чернігівського історичного музею, де збері-гаються церковні старожитності та фонди бібліотеки того ж музею, пов’язані з друкованими матеріалами чернігівського єпархіального давньосховища.
Отже, джерельна база з історичного, господарського та культурно-просвітницького розвитку Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря представлена практично всіма видами та типами _________________________________
1. Повесть временных лет : В 2-х т.-М. - Л.1950.-Т.1; Черниговская летопись / Южнорусские летописи, открытые и изданные Н.Белозерским. - К., 1856; Путешествие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII в.-М., 1896-1900.
2. Житие и подвиги Святителя Феодосия Углицкого, архиепископа Черниговского // Прибавление к Черниговским епархиальным известиям. - 1891.- №15.- С.447-458.
джерел для вивчення проблеми і є достатньою для досягнення цілей, визначених в роботі.
У другому розділі “Основні етапи розвитку Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря ” автор визначає місце і роль одного з стародавніх монастирів Лівобережної України в системі дер-жавно-церковних відносин окресленого періоду, його стосунки з гетьманським урядом та коза-цькою старшиною. З’ясовані процес і причини заснування Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Підкреслюється, що історія становлення древньої обителі тісно пов’язана з часом запровадження християнської віри в Київській Русі. Досліджуваний об’єкт був провідником православ’я в Чернігівському князівстві. Засновником монастиря був відомий ченець Антоній Печерський, який стояв у витоків Києво - Печерської лаври. Чернігівський монастир засновано за подібною схемою: викопування печер, підземний монастир та наземна надбудова.
Широко висвітлені питання розбудови обителі та ролі в цьому архієпископів і настоятелів у важкі часи періоду монголо-татарської навали і литовсько-польскої експансії, а також підтримка з боку гетьманів, козацької старшини і царського уряду. Підкреслена плідна діяльність чернігів-ських архієпископів Л.Барановича, В.Садковського, настоятелів З.Тишевича (1649-1682 рр.), Іоля (1765-1775 рр.), Паїсія (1777-1780 рр.) по відбудові древніх споруд монастиря, зокрема Іллінської церкви, підземних храмів Антонієвих печер. З’ясована роль у спорудженні храмів західноєвро-пейських архітекторів І.Баптиста, А.Зерникау, Б.Растреллі.
Висвітлене питання, пов’язане з настоятельським управлінням в Чернігівському Троїцько-Іллінському монастирі, з’ясовано його структуру управління, взаємовідносини керівництва з ви-щими органами церковної та світської влади. Зазначено, що церковна, політична та культурно-просвітницька діяльність обителі визначалася статусом ставропігії - підпорядкування вищій церковній владі.
В дисертації досліджена також проблема чернецтва монастиря, його чисельний склад, станове положення, а також з’ясовано причини переходу в інші обителі. В розділі висвітлене питання по-дальшої долі чернігівської обителі після закриття у 1786 р., насамперед встановлено зміни, які відбулися після проведення російським урядом секуляризаційної реформи упродовж другої половини XVIII ст. та перетворення її у резиденцію чернігівських архієреїв.
У висновках зазначається, що Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир був одним з найста-ріших та найвпливовіших монастирів Лівобережної України. Поряд з іншими православними осередками він посідав чільне місце в Українській козацькій державі. Діяльність архієпископів Чернігівської єпархії та монастирських настоятелів спрямовувалася на відстоювання інтересів обителі. Імперська позиція російського уряду привела до остаточного закриття монастиря, що не-гативно вплинуло на культурне та релігійне життя Чернігівщини упродовж другої половини XVIII - початку ХІХ ст.
У третьому розділі “Господарська діяльність Чернігівської Троїцько-Іллінської обителі (друга
половина XVII-XVIII ст.)” розглянуто комплекс питань, пов’язаних з основними напрямками гос-подарської діяльності монастиря. Звернуто увагу на малодосліджену проблему - формування його земельної та майнової власності упродовж другої половини XVII-XVIII ст.
При вивченні визначеної теми встановлено шляхи придбання Троїцько-Іллінським монастирем значної кількості земельних володінь, сіл, хуторів та промислових об’єктів. Зазначено, що меха-нізм придбання обителлю рухомої та нерухомої власності відбувався за рахунок жалування цар-ським і гетьманським урядами, купівлі, пожертви на “помин душі”, захоплення та приписки. Під-креслюється, що гетьмани, козацька старшина та російський уряд всіляко сприяли такому про-цесу. В збагаченні та зміцненні всіх українських монастирів вони вбачали надійну підтримку се-ред населення, а монастирі в свою чергу використовували таке відношення для виходу з еко-номічної скрути.
Аналіз значного масиву архівних джерел дав можливість окреслити межі власності монастиря до 1786 р. Нами встановлено, що найбільше монастирських маєтків знаходилося в Чернігівському та Городнянському повітах, незначна кількість була в Сосницькому та Ріпкінському повітах Чер-нігівського намісництва. Широко розглядаються питання сільськогосподарської та промислової діяльності обителі. Автор звертає увагу на окремі галузі сільського господарства у вотчинах монастиря: землеробство, тваринництво, городництво, садівництво та побічні напрямки - рибаль-ство, бджільництво, бортництво. Встановлено, що основною галуззю сільського господарства маєтків обителі було землеробство, в якому переважала трипілка. Крім того, отримання значних врожаїв жита, ячменю, пшениці давало можливість розвивати переробні промисли: винокуріння, гуральництво, млинарство тощо. Завдяки добре налагодженій системі обробітку зернових зазна-чені промислові виробництва стали основною статтею прибутків монастиря.
Монастир мав у своїй власності не тільки великі земельні володіння, а й біля трьох десятків промислових виробництв, серед яких були рудне, гутне, цегельне та паперове. В дисертації на до-статній джерельній базі аналізується робота даних промислів, більшість з яких працювали на потреби монастиря, зазначається, що досягти високого рівня господарювання та значних при-бутків Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир зміг завдяки добре розвинутій системі управ-ління, де всі посади суворо регламентувалися. Відмічено також торгівельну діяльність обителі, продажу горілчаних виробів, шинкарювання, яке давало монастирю найбільший прибуток. Вста-новлено, що монастир вів своє господарство дбайливо, використовуючи в умовах товарно-грошо-вих відносин нові форми організації праці. Крім монастирських селян, на більшості промислових об’єктів працювали наймані робітники, оплата яких здійснювалася грошима, продуктами та одя-гом.
У висновках підкреслюється, що Чернігівський Троїцько-Іллінський монастир у другій половині
XVII-XVIII ст. був одним з найбагатших не тільки на Чернігівщині, але і в Північному Лівобереж-
жю. Велика кількість земельних володінь, розгалужена система сільськогосподарського та промислового виробництва сприяли швидкому виведенню обителі з кризового стану та отри-манню значних прибутків, які використовувалися переважно на монастирські потреби.
У четвертому розділі “Культурно-просвітницька діяльність Чернігівського Троїцько-Іллі-нського монастиря (друга половина XVII-XVIII ст.)“ досліджуються умови, характер та особи-вості видавничої і бібліотечної діяльності монастиря та його архітектури в поширенні просвіт-ництва серед населення. На широкій джерельній базі та історіографічному матеріалі висвітлюється початок книгодрукування в монастирі.
Досліджуються етапи розвитку друкарства, які повністю залежали від суспільно-політичної си-туації в зазначений період. Наголошується, що з початку свого заснування і до 1720 р. обите-льська друкарня була вільна у виборі тематики, видаючи богослужбову, повчальну, полемічну, історичну та іншу літературу. Втім випуск книжок під ставропігією Константинопольського патріарха викликав репресії з боку московської світської та духовної влади, про що свідчить низка наказів та розпоряджень св. Синоду про заборону друку. Переведення друкарні у 1721 р. під став-ропігію Московського патріарха привело до значних обмежень як у кількості, так і в якості друкованої літератури. Водночас, попри всі негативні заходи по відношенню до друкарні: кон-фіскацію майна, великі штрафи та погрози, настоятелі обителі та архієпископи єпархії намагалися відстояти права видавництва. В роботі з’ясовується роль в означеному процесі релігійних діячів, зокрема Л.Барановича, І.Галятовського, І.Жураківського, Н.Сребницького, світських осіб, україн-ських гетьманів І.Мазепи та І.Скоропадського. Підкреслюється значення монастирських видань у поширенні просвітництва на Чернігівщині. Висвітлюється практично недосліджена проблема міс-ця та ролі бібліотеки обителі у даному процесі. Стародруки, древні рукописи, унікальні видання релігійної та світської тематики були постійним джерелом розповсюдження православного хрис-тиянства та сприяли розвитку освіти на Лівобережній України.
У дисертації досліджено книговидавничу діяльність монастиря та його сприяння залученню України в
