МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
міністерство освіти і науки україни
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДМИТРЕНКО Артем Іванович
УДК 65.012.23
Діагностика ймовірності банкрутства підприємств та формування антикризових програм їх діяльності (за матеріалами взуттєвих підприємств України)
Спеціальність 08.06.01.- Економіка, організація і управління підприємствами
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ - 2004
Дисертація є рукописом.
Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.
Науковий керівник - кандидат економічних наук, професор
Швиданенко Генефа Олександрівна
Київський національний економічний університет,
завідувач кафедри економіки підприємств
Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор
Степанов Олександр Петрович
Національний авіаційний університет (м. Київ),
завідувач кафедри міжнародних економічних відносин
кандидат економічних наук, доцент
Литвиненко Тетяна Миколаївна
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,
доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки
Провідна установа – Ужгородський національний університет
Міністерства освіти і науки України, м. Ужгород,
кафедра економіки, менеджменту та маркетингу
Захист відбудеться "20" травня 2004 року о 1600 годині, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 203.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 201.
Автореферат розісланий "20" квітня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук, професор Федонін О.С.
загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Інтеграція України до світових та європейських політичних і економічних структур вимагає інтенсифікації трансформаційних процесів. Одним із найголовніших завдань на цьому шляху стає підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки як запоруки соціально-економічного розвитку країни. В останні роки для цього сформовано низку необхідних передумов: усталення тенденції зростання ВВП, збільшення обсягів промислового виробництва, здешевлення вартості кредитних ресурсів, підвищення результативності діяльності підприємств тощо. Разом із тим, в економіці все ще існує чимало невирішених проблем. Досить високою (42 %) залишається частка збитково функціонуючих суб’єктів господарювання. На багатьох підприємствах процес роздержавлення досі не викликав очікуваних якісних змін форм і методів управління, внаслідок чого збільшується кількість порушених справ про банкрутство.
Для процесів банкрутства характерною є значна тривалість, що призводить до зупинення діяльності боржника, втрати виробничого, кадрового і ресурсного потенціалу, ділової репутації та партнерських зв’язків. До того ж, у 2002 році лише 22 вітчизняним підприємствам було затверджено процедуру та умови санації, що складає 0,38 % закінчених за рік справ про банкрутство. У зв’язку з цим, актуального значення набуває питання запобігання банкрутству та забезпечення стійкого розвитку суб’єктів господарювання як основної передумови зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки.
Становлення ринкової системи активізувало дослідження проблемних питань подолання неплатоспроможності, оздоровлення (санації) та банкрутства підприємств. Не зважаючи на значний обсяг накопичених у даній сфері знань, бракує системного теоретико-методологічного підґрунтя для ідентифікації загроз неплатоспроможності, своєчасної розробки та впровадження ефективних заходів щодо запобігання банкрутству суб’єктів господарювання. Найактуальнішими питаннями, які потребують узагальнення та систематизації теоретико-методологічних і прикладних аспектів, є типологізація та розкриття змісту окремих видів банкрутства, розробка методики визначення його ймовірності та раннього виявлення кризових проявів, ідентифікація ознак неправомірного використання інституту банкрутства, узагальнення та раціоналізація технології розробки, впровадження та оцінки результативності антикризових програм.
Актуальність вказаної проблематики, необхідність подальшої розробки інструментарію антикризової діяльності вітчизняних підприємств визначили вибір теми, мети та завдань дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету на тему "Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об’єднаннями) у ринкових умовах господарювання" (реєстраційний номер 0100U004558). Автором самостійно розроблено підрозділ "Визначення ймовірності банкрутства підприємства. Формування антикризових програм діяльності".
Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є обґрунтування теоретичних і прикладних основ банкрутства підприємств і методичного інструментарію комплексної протидії кризовим процесам. Для досягнення поставленої мети визначено й вирішено наступні завдання:
·
поглиблено економічне трактування банкрутства та окремих його видів;
·
визначено основні причини виникнення кризових явищ і банкрутства вітчизняних суб’єктів господарювання;
·
проаналізовано існуючі методичні підходи до діагностики ймовірності банкрутства та визначено межі їх використання національними підприємствами;
·
обґрунтовано теоретико-методологічні засади здійснення антикризового управління промисловими підприємствами;
·
вдосконалено методику діагностики ймовірності банкрутства підприємств на основі аналізу грошових потоків;
·
формалізовано процедуру й алгоритм виявлення ознак прихованого, фіктивного та умисного банкрутства підприємства;
·
обґрунтовано методологію розробки, впровадження та оцінки результативності антикризових програм діяльності вітчизняних взуттєвих підприємств.
Об’єктом дослідження є процеси трансформації та розвитку сучасних підприємств.
Предметом дослідження виступають теоретичні засади діагностики банкрутства та методично-прикладні питання антикризового управління вітчизняними взуттєвими підприємствами.
Методи дослідження. У дисертації використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження процесів і явищ, їх взаємозв’язку та розвитку. Із загальнонаукових методів застосовано: абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний, індукції та дедукції, аналізу й синтезу, що були використанні при узагальненні теоретико-методологічних положень, опрацюванні практичних рекомендацій щодо банкрутства та організації протидії йому. Експертний метод вибору показників, екстраполяції, факторного аналізу відхилень, порівняння та специфічні методи антикризового менеджменту застосовані для аналізу результатів господарювання, прогнозування грошових потоків підприємств.
Інформаційну базу дослідження склали теоретичні положення та емпіричні дані, опубліковані у наукових роботах вітчизняних і зарубіжних вчених, періодичних виданнях, галузевих інформаційно-аналітичних бюлетнях, мережі Інтернет, матеріали Міністерства промислової політики України, Вищого та Київського господарських судів, Державного комітету статистики, нормативні документи органів влади України, Російської Федерації та інших країн, а також фінансово-господарська документація взуттєвих підприємств.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:
·
уточнено поняття “банкрутство суб’єкта господарювання”, визначено основні причини його виникнення. На відміну від усталеного юридичного трактування сутності банкрутства, останнє запропоновано вважати наслідком нестачі існуючих і потенційних ресурсів функціонування й розвитку суб’єкта господарювання;
·
доповнено класифікацію видів банкрутства, отримали нове визначення такі його різновиди як банкрутство бізнесу, власника, у класифікаційну систему введено ознаку ступеня задоволення вимог при ліквідації підприємства, що дає змогу комплексно охарактеризувати дане господарське явище;
·
удосконалено класифікацію антикризових заходів підприємства, в якій акцентовано увагу на найважливіших характеристиках антикризових програм: спрямування, масштаби та своєчасність розробки і впровадження. Доповнено визначення поняття “санація балансу підприємства”, що є сукупністю заходів антикризового менеджменту щодо раціоналізації величини і структури не лише пасивів, а й активів підприємства, з метою залучення коштів із зовнішніх джерел. Вищенаведене дозволяє структурувати зміст та формалізувати процес моделювання програми антикризової діяльності підприємства;
·
уперше обґрунтовано концепцію здійснення антикризової діяльності на вітчизняних взуттєвих підприємствах, передумовою якої є створення антикризової системи, що включає моніторинг зовнішнього і внутрішнього середовища організації, діагностику потенціалу запобігання банкрутству, розробку, впровадження та оцінку ефективності здійснення програми антикризової діяльності;
·
сформовано систему показників об’єктів дослідження антикризового моніторингу середовища функціонування взуттєвого підприємства, що дає змогу врахувати вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на його господарську діяльність та сформувати ефективну систему заходів протидії банкрутству;
·
уточнено поняття "потенціал запобігання банкрутству", на основі подальшої розробки методу аналізу грошових потоків обґрунтовано алгоритм і методичні принципи визначення й оцінки такого потенціалу, що дає змогу спроектувати сукупність та основні параметри першочергових антикризових дій підприємства;
·
вдосконалено алгоритм і процедуру виявлення ознак прихованого, умисного та фіктивного банкрутства. Запропоновано визначати різновиди банкрутства за зміною параметрів показників, що характеризують не лише фінансову спроможність боржника, а й активність його спроб запобігання банкрутству; у разі наявності первинних ознак необхідно проводити ідентифікацію на основі виявлення типових дій правопорушників.
Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці та обґрунтуванні сучасної концепції антикризового менеджменту, що передбачає вдосконалення організаційно-економічного механізму протидії банкрутству, створення антикризової системи на вітчизняних взуттєвих підприємствах. Результати дисертаційного дослідження дістали схвальні відгуки та впроваджені у діяльність ВАТ “Крок” (довідка №835 від 22 грудня 2003 року), ЗАТ ЧВФ “Берегиня” (довідка №142 від 22 грудня 2003 року), філії Агентства з питань банкрутства у м. Києві та Київській області (довідка №135 від 25 листопада 2003 року), а також у навчальний процес Київського національного економічного університету при викладанні дисциплін “Економіка підприємства” та “Діагностика фінансово-економічної діяльності” (довідка від 18 грудня 2003 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій запропоновано авторський підхід до розв’язання проблеми побудови ефективної системи антикризового управління на вітчизняних взуттєвих підприємствах. Викладені у дисертаційній роботі наукові результати автор отримав особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які отримані самим автором.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертації викладені у наукових доповідях та обговорені на наступних конференціях: ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Теорія і практика перебудови економіки” (23-25 жовтня 2001 року, м. Черкаси), ІІІ Міжнародна науково-практична конференція “Дослідження і оптимізація економічних процесів "Оптимум-2001"” (листопад 2001 року, м. Харків), Всеукраїнська науково-практична конференція "Економічні та правові проблеми санації та банкрутства підприємств в Україні: теорія і практика" (10-15.03.2003 року, м. Яремче).
Публікації. За наслідками дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,15 д.а., з яких автору належить 2,05 д.а., у тому числі 4 роботи надруковано у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,5 д.а.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 212 сторінках машинописного тексту і складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, списку використаних джерел і додатків. Робота ілюстрована 37 таблицями на 35 сторінках, 23 рисунками на 11 сторінках та 3 додатками на 8 сторінках. Список використаних джерел містить 142 найменування і займає 12 сторінок.
основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено проблемні питання, що потребують подальшого дослідження і розробки, сформульовані мета, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів та їх апробацію.
У розділі І "Теоретико-методологічні основи діагностування ймовірності банкрутства підприємства та антикризового управління" розглянуто сутність, причини банкрутства підприємств, сучасні методики його діагностування та тенденції у здійсненні антикризового менеджменту.
Встановлено, що інститут банкрутства є одним із найважливіших атрибутів ринкової економіки. У сучасній науці та практиці господарювання має місце подвійне тлумачення банкрутства: юридичне та економічне. Якщо достатність юридичного трактування для потреб судочинства не викликає заперечень, то економічне тлумачення вимагає якісного вдосконалення. Доведено, що банкрутство суб’єкта господарювання відбувається тому, що підприємство, не володіючи достатнім обсягом активів у ліквідній формі, неспроможне погасити або реструктуризувати борги, зацікавивши кредиторів або інвесторів у доцільності свого збереження на ринку та продовженні функціонування. В зв’язку з цим, банкрутство суб’єкта господарювання визначено як неможливість продовження його існування в якості самостійної юридичної особи, через неспроможність менеджмента генерувати достатній за розмірами і строками виникнення притік грошових коштів, зменшити їх відтік, забезпечити реструктуризацію та списання боргів або здійснити інші ефективні антикризові дії внаслідок вичерпання існуючих і відсутності потенційних фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів та браку необхідних інноваційних рішень. Запропоновано власну класифікаційну систему видів банкрутства, що дає змогу комплексно охарактеризувати це явище (рис. 1).
Рис. 1 Види банкрутства
Особливу увагу приділено визначенню чинників, що викликають банкрутство, кожен випадок якого є наслідком поєднання негативного впливу внутрішніх і зовнішніх факторів. Первинні імпульси до розвитку кризи породжуються зміною зовнішніх умов функціонування, що під впливом несприятливих внутрішніх факторів перетворюються на загрозливі коливання основних параметрів діяльності. Серед зовнішніх (екзогенних) причин банкрутства слід виділяти кон’юнктурні, умисні та форс-мажорні. Якщо кон’юнктурні чинники виникають внаслідок загальної зміни умов господарювання (циклічність розвитку економіки, соціально-політична ситуація), що так чи інакше стосуються усіх суб’єктів, то умисні причини цілеспрямовано і штучно створюються суперниками (конкурентами) підприємства, з метою його усунення з ринку. Серед внутрішніх (ендогенних) причин банкрутства слід виділити помилки менеджменту (прийняття неправильних господарських рішень), нестачу ресурсів (фінансових, матеріальних, кадрових, інноваційих) та умисні дії внутрішніх осіб (власники, керівництво, працівники).
В економічній теорії та практиці господарювання використовуються різноманітні методики оцінки ймовірності банкрутства підприємств, які можна класифікувати за певними ознаками (рис. 2).
Рис. 2 Різновиди моделей прогнозування ймовірності банкрутства
Визначення можливості банкрутсва має передбачати аналіз усієї доступної інформації про зовнішнє та внутрішнє середовище діяльності підприємства. При цьому особливу увагу слід приділити поточному й перспективному фінансовому плануванню і бюджетуванню. За результатами теоретичного дослідження переваг і вад однорідних груп моделей визначення ймовірності банкрутства, було визнано за доцільне подальшу розробку методу аналізу грошових потоків та його застосування як основного в антикризовому управлінні вітчизняних підприємств.
Дослідження сутності антикризового менеджменту показало, що в економічній літературі визначення цього поняття та його завдань еволюціонували від трактування антикризового управління як тимчасової діяльності до визнання необхідності постійності цього процесу. При цьому антикризова діяльність має бути однією з основних функцій кожного підрозділу суб’єкта господарювання. Виведення підприємства з кризової ситуації або недопущення останньої передбачає розробку ефективної програми антикризової діяльності, яку визначено як комплекс взаємопов’язаних заходів щодо проблемних аспектів діяльності організації, спрямованих на недопущення формування або подолання кризового стану та запобігання банкрутству підприємства. З огляду на необхідність досконалішого визначення антикризових заходів та з метою комплексної характеристики процесу запобігання банкрутству підприємства, запропоновано поділ антикризових дій за наступними класифікаційними ознаками (рис. 3).
Рис. 3 Класифікація антикризових заходів підприємства
Програма антикризових дій має поєднувати заходи стратегічного та оперативного характеру. Основними напрямком і метою тактичних та оперативних антикризових дій на підприємствах має бути збільшення вхідних і зменшення вихідних потоків коштів. Одним із першочергових оперативних заходів визнано санацію грошових потоків та балансу підприємства. Санацію балансу визначено як комплекс заходів антикризового менеджменту в результаті якого досягається раціоналізація величини і структури як активів, так і пасивів підприємства, що здійснюється з метою залучення коштів із зовнішніх джерел. Санування балансу повинно виконувати не лише "декоративні" функції, його завданнями мають бути:
ь
збільшення інвестиційної привабливості підприємства для потенційних інвесторів і санаторів;
ь
покращення ставлення кредиторів до компанії;
ь
мобілізація додаткових внутрішніх фінансових резервів подальшого розвитку.
У розділі ІІ "Аналітична оцінка ефективності діяльності підприємств взуттєвої підгалузі України та визначення масштабів кризи" здійснено аналіз результатів господарювання та перспектив розвитку взуттєвої підгалузі України, проведено діагностування ймовірності банкрутства й виявлено причини незадовільного фінансово-економічного стану взуттєвих компаній, оцінено результативність їх антикризових заходів.
Глибока економічна криза дев’яностих років особливо позначилася на роботі легкої промисловості України у цілому, і взуттєвому виробництві зокрема. В наші дні обсяг виробництва взуття складає лише 7 % від обсягу найкращого за масштабами діяльності 1990 року, а на одного жителя України щорічно виготовляється, за різними оцінками, 0,3-0,5 пари вітчизняного взуття.
Для оцінки можливості банкрутства методом аналізу коефіцієнтів і моделями дискримінантного аналізу, а також визначення причин незадовільного фінансово-економічного стану було обрано 5 потужних (за масштабами діяльності та обсягами застосовуваних ресурсів) взуттєвих компаній. Дослідження показало, що взуттєві компанії протягом 2000-2002 рр., володіючи достатнім рівнем фінансової автономії, погіршили показники фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності та прибутковості. Встановлено, що збитковість підприємств формується вже у профільній діяльності - виробництві взуття. Основною причиною цього є неспроможність вітчизняних продуцентів забезпечити достатні обсяги виробництва та реалізації конкурентоспроможної продукції. Важливим джерелом доходів для взуттєвих компаній є здавання в оренду та продаж основних засобів, що дає змогу якоюсь мірою покрити загальні збитки, а іноді й отримати загальний позитивний результат. Жодному з розглянутих товариств не вдалося забезпечити стабільне отримання прибутку за жодним з видів діяльності.
Крім незадовільних параметрів фінансово-майнового стану, виявлено й інші негативні моменти діяльності компаній, що можуть призвести до їх банкрутства:
1.
Застарілість техніко-технологічної бази, низький рівень використання виробничих потужностей, нестача власного оборотного капіталу та інвестиційних ресурсів.
2.
Невідповідність освітньо-кваліфікаційного рівня управлінців і спеціалістів вимогам сучасного ринку.
3.
Несприятливий морально-психологічний клімат у колективах, що характеризується відсутністю впевненості у майбутньому підприємства, браком активності та ініціативи у працівників, сподіванням на зовнішню допомогу держави чи іноземного інвестора.
4.
Негативний стан справ у таких ключових областях і функціях управління, як:
·
маркетинг (незнання ситуації на ринку, брак маркетингових досліджень, неефективна асортиментна, цінова, збутова політика та просування продукції);
·
планування (повна відсутність стратегії розвитку компанії, ігнорування прогресивних методів і засобів прогнозування й тактичного планування);
·
облік і контроль (відсутність належного моніторингу зовнішнього середовища організації, здійснення обліку і контролю діяльності здійснюється, в основному, з метою задоволення нормативних вимог державних органів);
·
байдужість і повна апатія власників. На переважній більшості підприємств акціонерами є не пов’язані з компанією фізичні особи, що стали власниками в процесі “паперової” приватизації.
У результаті визначення можливості банкрутства взуттєвих компаній за допомогою моделей дискримінантного аналізу (моделі Альтмана, Тафлера, Ліса, Іркутської державної економічної академії) було отримано висновки, які не відповідають дійсності та суперечать один одному. Враховуючи наведені у розділі І вади коефіцієнтного та методу дискримінантного аналізу, зроблено висновок про недоцільність використання цих груп моделей в якості основних при прогнозуванні можливості банкрутства. Як один з індикаторів можливості банкрутства використано показник вартості компанії та орієнтовний час досягнення нею нульового значення (табл. 1).
Таблиця 1
Вартість взуттєвих підприємств у 2001-2003 рр. та орієнтовний час досягнення нею нульового значення
Підприємство | Вартість на початок року, тис. грн. | Час, необхідний для досягнення вартістю нульового значення, роки
2001 | 2002 | 2003
ЗАТ "Берегиня" | 1264,0 | 1066,9 | 998,6 | 10,4
ВАТ "ВВФ" | 3425,1 | 3137,9 | 3006,9 | 17,3
ВАТ "Кияни" | 14654,6 | 15045,0 | 10748,4 | 8,9
ВАТ "Крок" | 16713,0 | 15270,5 | 13504,3 | 11,5
ВАТ "Шкір-взуття" | 8459,0 | 7956,3 | 7132,3 | 13,8
В аналізованому періоді вартість усіх підприємств знижувалася, що є додатковим свідченням кризового стану взуттєвиробників. І хоча динаміка цього показника не є категоричним індикатором наближення банкрутства, однак, за умови збереження існуючої тенденції, воно є неминучим.
При аналізі антикризової діяльності взуттєвих підприємств було досліджено перебіг і результати розгляду справ про банкрутство чотирьох компаній. Виявлено, що банкрути не здійснювали комплексних упереджувальних антикризових заходів, хоча могли самостійно подолати свою неплатоспроможність (сума активів значно перевищувала суму зобов’язань). Володіючи достатнім обсягом матеріальних ресурсів, керівництво не спромоглося забезпечити надходження своєчасних грошових потоків або вжити заходів щодо реструктуризації заборгованості. Відмічено повну бездіяльність працівників компаній-банкрутів, що були основними власниками майна, їх потурання протиправним діям керівництва.
Антикризові заходи, проаналізованих взуттєвих підприємств, не носили системного характеру, а були спрямовані, в основному, на поточне споживання (погашення зобов’язань перед кредиторами та зниження збитковості), що не дало змоги закласти основи для відновлення економічного потенціалу підприємств та його подальшого зростання.
У розділі ІІІ "Концепція розробки і впровадження антикризових програм для вітчизняних взуттєвих підприємств" запропоновано власну концепцію здійснення антикризового менеджменту для взуттєвих компаній, яка визначає завдання, принципи, алгоритм та етапи цього процесу.
Діагностування ймовірності банкрутства підприємства запропоновано проводити за допомогою оцінки потенціалу запобігання банкрутству. Під терміном "потенціал запобігання банкрутству" слід розуміти сукупність фактичних і перспективних фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, а також наявність інноваційних підприємницьких рішень, що дають змогу суб’єктові господарювання генерувати достатні за розмірами та строками виникнення притоки грошових коштів, зменшувати їх відтоки, забезпечувати реструктуризацію і списання боргів, або здійснювати інші заходи з метою елімінування небезпеки відкриття справи про банкрутство. Ідентифікацію можливості банкрутства окремого підприємства запропоновано здійснювати на основі методу аналізу грошових потоків. Перелік грошових потоків та алгоритм аналізу наведені у табл. 2.
Таблиця 2
Перелік грошових потоків та алгоритм оцінки потенціалу запобігання банкрутству
№ | Грошові потоки | Позначення та порядок розрахунку
1 | Залишок вільних грошових коштів на початок періоду | Rbeg
Грошові потоки від діяльності за звичайних умов | 2 | + Грошові притоки від господарської діяльності за звичайних умов
3 | + Залучення коштів за звичайних умов діяльності
4 | - Відтоки коштів від діяльності за звичайних умов, пов’язані з формуванням оподаткованого прибутку
5 | - Відтоки коштів при розподілі прибутку
6 | Сальдо грошових потоків від звичайної діяльності за плановий період | =+-
7 | Перехідний залишок вільних грошових коштів на кінець планового періоду
Грошові потоки від діяльності за надзвичайних умов | 8 | + Використання залишку вільних коштів і накопичень
9 | + Збільшення вхідних потоків
10 | + Скорочення витрат
11 | + Ліквідація активів
12 | + Скорочення відтоків внаслідок реструктуризації заборгованості
13 | + Скорочення виплат ординарним та незацікавленим у банкрутстві підприємства кредиторам внаслідок перенесення строків оплати
14 | + Надзвичайне залучення коштів
15 | Разом додаткових грошових притоків від діяльності за надзвичайних умов | IFext
(сума рядків 7-14)
16 | - Додаткові виплати, пов’язані з надзвичайними умовами діяльності | OFext
17 | Підсумкове сальдо грошових потоків по підприємству з врахуванням діяльності за надзвичайних умов
Важливим визнано розмежування грошових притоків залежно від умов діяльності. Під звичайними умовами господарювання розуміємо такі, за яких підприємство не має потреби вживати надзвичайних, спеціально розроблених антикризових заходів, дотримується вимог платіжної дисципліни, залучення коштів є заздалегідь запланованим і економічно вигідним (рентабельність активів перевищує ставку відсотка залучення коштів), а залучені кошти використовуються на інвестування збільшення масштабів діяльності.
При отриманні позитивного чистого грошового потоку, додатнього або нульового перехідного залишку вільних грошових коштів, за відсутності кризових областей управління, ймовірність банкрутства підприємства (pbank) протягом планового періоду визнається незначною.
(1)
У такому разі антикризова діяльність обмежується відстежуванням результатів господарського процесу та моніторингом внутрішніх і зовнішніх умов функціонування. За наявності кризових областей управління при додатньому значенні чистого грошового потоку здійснюється розробка превентивних антикризових заходів із визначенням загальних напрямків і джерел їх фінансування. Ймовірність банкрутства підприємства протягом аналізованого періоду вважається низькою.
При невідповідності грошових притоків їх відтокам за часом виникнення та обсягами визнається можливість настання неплатоспроможності підприємства протягом планового періоду. У цьому разі необхідно продовжити оцінку потенціалу запобігання банкрутству. Наступним кроком є аналіз можливості санування грошових потоків підприємства, який передбачає збільшення притоків і зменшення відтоків коштів за надзвичайних умов функціонування. Під надзвичайними умовами діяльності слід розуміти такі, за яких підприємство постає перед необхідністю термінової розробки і впровадження спеціальних антикризових заходів, спрямованих на недопущення свого банкрутства у найближчому майбутньому, без залучення зовнішнього санатора або коли таке санування не передбачає значних змін у структурі власників суб’єкта господарювання. Важливим етапом на даній стадії оцінки потенціалу запобігання банкрутству є ідентифікація напрямків генерування додаткових притоків і зменшення відтоків коштів та визначення доцільності їх розробки.
У випадку отримання додатнього значення підсумкового сальдо потоків коштів з урахуванням діяльності за надзвичайних умов, ймовірність банкрутства суб’єкта господарювання визнається середньою, а потенціал запобігання банкрутству – достатнім, тобто:
(2)
Якщо додаткових грошових притоків від діяльності за надзвичайних умов з урахуванням додаткових відтоків не вистачає для повного покриття дефіциту коштів (від’ємної сальдової суми потоків коштів від діяльності за звичайних умов за період), то ймовірність банкрутства підприємства є високою (), а потенціал запобігання банкрутству — недостатнім. У такому разі від’ємне значення Sext показує мінімальну необхідну суму залучення коштів із зовнішніх джерел фінансування, що потребують значних змін у структурі власників або отримання позикових коштів на економічно невигідних умовах.
Можлива також ситуація, коли сума дефіциту коштів (прострочених платежів) є меншою за мінімальну суму вимог, необхідну для отримання права подачі заяви про банкрутство боржника, або коли термін прострочення менший за три місяці. У такому випадку боржник отримує часовий інтервал технічної захищеності, протягом якого він убезпечений від судового розгляду справи. За значної нестачі грошових потоків і браку інших менш ліквідних активів, що можуть бути спрямовані на погашення боргів, банкрутство суб’єкта господарювання є неминучим ().
Важливою характеристикою потенціалу запобігання банкрутству визнано його якість, яку визначає структура грошових потоків підприємства. Якість потенціалу запобігання банкрутству запропоновано оцінювати сукупністю показників (табл. 3).
Таблиця 3
Показники оцінки якості потенціалу запобігання банкрутству підприємства
Показник | Формула | Позитивна тенденція | 1. Якість потенціалу за часткою притоків коштів за звичайних умов господарювання у загальній сумі притоків коштів QOI | 2. Якість потенціалу за часткою залучених з позикових джерел коштів QL | 3. Величина резерву потенціалу (відношення обсягу кінцевого перехідного залишку грошових коштів на кінець періоду (підсумкове сальдо грошових потоків по підприємству з урахуванням діяльності за надзвичайних умов) до сукупної суми грошових відтоків за період QR | Якщо , то, ;
якщо , то |
У роботі оцінено потенціал запобігання банкрутству ЗАТ “Берегиня” (табл. 4).
Таблиця 4
Оцінка потенціалу запобігання банкрутству ЗАТ “Берегиня” у 2004 році, тис. грн.
Параметри стану коштів | Значення за період
1-ий кв. | 2-ий кв. | 3-ій кв. | 4-ий кв. | За 2004 рік
1. Потоки коштів за звичайних умов діяльності
1.1. Залишок вільних грошових коштів на початок періоду Rbeg | 1,4 | -199,4 | -517,4 | -21,0
Продовження табл. 4
1.2. Притоки коштів за звичайних умов господарювання IFord | 1116,2 | 937,6 | 1604,3 | 1626,5 | 5284,6
1.3. Відтоки коштів за звичайних умов господарювання OFord | 1317,0 | 1255,6 | 1107,9 | 1195,4 | 4899,9
1.4. Чистий потік коштів за звичайних умов господарювання NFord | -200,8 | -317,9 | 496,4 | 431,1 | 384,7
1.5. Перехідний залишок грошових коштів на кінець періоду | -199,4 | -517,4 | -21,0 | 410,1
2. Потоки коштів за надзвичайних умов діяльності
2.1. Разом додаткових притоків коштів від надзвичайних заходів IFext | 267 | 346,6 | 0,6 | 0,6 | 562,4
2.2. Додаткові виплати, пов’язані з надзвичайними умовами діяльності OFext: | 4,4 | 6,89 | 491 | 40 | 542,3
2.3. Підсумкове сальдо грошових потоків по підприємству з врахуванням надзвичайних умов діяльності | 61,8 | 32,6 | 5,9 | 391,7
2.4. Остаточний перехідний залишок грошових коштів на кінець періоду | 61,8 | 32,6 | 38,6 | 430,2
3. Оцінка якості потенціалу запобігання банкрутству
3.1. Якість потенціалу за часткою притоків коштів за звичайних умов господарювання | 0,807 | 0,724 | 1,000 | 1,000 | 0,894
3.2. Якість потенціалу за часткою залучених з позикових джерел коштів | 0,928 | 0,792 | 1,000 | 1,000 | 0,937
3.3. Величина резерву потенціалу | 0,047 | 0,026 | 0,024 | 0,348 | 0,079
Отримані результати свідчать про те, що ЗАТ “Берегиня” має досить високу якість потенціалу запобігання банкрутству у 2004 році. При цьому у третьому та четвертому кварталах є грошові ресурси для здійснення превентивних антикризових інвестицій та формування високоліквідного і прибуткового резерву коштів.
Аналіз діяльності та перебігу судових справ підприємств-банкрутів зумовив необхідність розробки методичних основ ідентифікації ознак прихованого, умисного та фіктивного банкрутства. Встановлено, що нормативно затверджені в Україні “Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” не дають змоги ефективно і вчасно виявляти факти або прогнозувати можливість правопорушень. З цією метою було розкрито сутність кожного протиправного банкрутства та наведено перелік формалізованих ознак таких дій. Запропоновано виявляти факти неправомірного використання інституту банкрутства або прогнозувати такі дії за допомогою додаткових показників, що характеризують фінансову спроможність боржника та активність його спроб запобігання своїй неплатоспроможності. Підсумковою стадією такого аналізу є ідентифікація безпосередніх ознак зловживань.
Завершальним етапом процесу антикризового управління на підприємстві є розробка та впровадження програми антикризових заходів за алгоритмом, наведеним на рис.4.
Рис. 4 Алгоритм процесу розробки та впровадження програми антикризової діяльності підприємства
Розробку програми антикризової діяльності підприємства, що залучає зовнішнього санатора, рекомендовано здійснювати у вигляді бізнес-плану. Складовими розділами програми антикризової діяльності, яка здійснюється власними силами, визнано: 1) концепцію здійснення антикризового управління; 2) план реактивних антикризових заходів; 3) план превентивних антикризових заходів; 4) деталізований план потоків коштів на період. Визначено найактуальніші для взуттєвих підприємств реактивні та превентивні заходи, що стосуються санування грошових потоків та управління персоналом.
висновки
У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-прикладної задачі підвищення ефективності системи антикризового управління на основі формування та реалізації програми антикризової діяльності. Результати проведеного дослідження дозволили зробити насупні висновки:
1.
Неоднозначність підходів до визначення банкрутства та окремих його різновидів і причин виникнення, зумовили уточнення розширеного економічного трактування банкрутства, доповнення класифікаційної системи його видів новими ознаками, вдосконалення визначень різновидів та ідентифікації основних зовнішніх і внутрішніх причин походження кризових явищ.
2.
Дослідження існуючої методології діагностування можливості банкрутства підприємства дало змогу виявити основні переваги й недоліки існуючих моделей. Результати практичного використання моделей дискримінантного аналізу та оцінки фінансових коефіцієнтів дозволили зробити висновок про доцільність використання, в якості основного, при оцінці можливості банкрутства окремого підприємства, методу аналізу грошових потоків. При оцінці можливості банкрутства необхідним є моніторинг внутрішнього стану і зовнішнього середовища функціонування підприємства.
3.
Майбутній вступ України до СОТ, перспективне членство у ЄЕС та інших світових і регіональних інтеграційних утвореннях, загострення конкуренції на внутрішньому та зовнішньому ринках вимагають подолання глибокої економічної кризи у вітчизняній взуттєвій промисловості. Враховуючи наявність достатніх, для задоволення внутрішніх потреб, виробничих потужностей, високий кваліфікаційний рівень основного виробничого персоналу, незначну вартість робочої сили, взуттєві компанії зможуть забезпечити ефективне виробництво конкурентоспроможної продукції та досягти прибутковості лише за умови впровадження антикризових систем.
4.
Наявність особливостей виробництва взуття як окремого виду господарської діяльності зумовила розробку концепції здійснення антикризового управління вітчизняними підприємствами. В рамках концепції було запропоновано практичні рекомендації щодо здійснення кожної стадії антикризового управління: а)моніторингу зовнішніх і внутрішніх умов функціонування (запропоновано перелік об’єктів дослідження зовнішніх факторів та внутрішніх областей управління і їх параметрів); б)ідентифікації можливості банкрутства підприємства через оцінку потенціалу запобігання банкрутству, що побудована на основі методу аналізу грошових потоків; в)алгоритму розробки передумов і впровадження програм антикризової діяльності.
5.
Чинний в Україні порядок виявлення зловживань з використанням банкрутства не дає змоги ефективно боротися з цим явищем. Саме тому, встановлення фактів або передбачення правопорушень у сфері банкрутства доцільно здійснювати у два етапи: а)пошук первинних ознак наявності неправочинних дій, який відбувається на основі вивчення динаміки показників, що характеризують не лише фінансову спроможність боржника, а й активність його спроб запобігання банкрутству; б)ідентифікація безпосередніх ознак зловживань на основі виявлення типових дій шахраїв.
6.
Отримані результи дослідження можуть бути використані при розробці і реалізації антикризових систем на вітчизняних промислових підприємствах, обґрунтуванні рішень господарськими судами при провадженні справ про банкрутство, а також конкурсними менеджерами, для вдосконалення теоретико-прикладного забезпечення навчального процесу у вищих навчальних закладах економічного та юридичного спрямування. Практичне застосування запропонованих у дисертації положень уможливлює підвищення оперативності та результативності прийняття й впровадження управлінських рішень у сфері антикризового менеджменту.
7.
Подальше дослідження антикризової діяльності взуттєвих підприємств пов’язується нами з удосконаленням методологічного інструментарію прогнозування результатів їх діяльності, пошуком і обґрунтуванням способів підвищення ефективності господарювання у конкурентному середовищі.
перелік опублікованих праць за темою дисертації
У наукових фахових виданнях:
1.
Дмитренко А.І. Сучасні аспекти класифікації та причин банкрутства // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб.-Вип. 2(9). - К.: КНЕУ. - С. 505-510. - 0,4 друк. арк.
2.
Дмитренко А.І. Управління персоналом в рамках антикризової програми підприємства // Економіка та підприємництво:Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. - Вип. 9. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 63-71. - 0,5 друк. арк.
3.
Дмитренко А.І. Аналіз антикризових заходів під-приємств взуттєвої підгалузі України та визначення основних шляхів запобігання банкрутству // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - Вип. 184, т. 3, 2003. - С. 498-502. - 0,3 друк. арк.
4.
Дмитренко А.І. Особливості визначення прихованого, фіктивного та зумисного банкрутства // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Вип.8. - Черкаси: ЧДТУ, 2003. - С. 13-17. - 0,3 друк. арк.
В інших виданнях:
5.
Швиданенко Г.О., Дмитренко А.І. Санація балансу в системі антикризового управління підприємством //Актуальні проблеми економіки, №4 (22), 2003. - С. 33-36. - 0,4 друк. арк. (автору особисто належить визначення поняття "санація балансу" та основних шляхів і способів її здійснення загальним обсягом 0,3 друк. арк.).
6.
Дмитренко А.І. Еволюція моделей прогнозування ймовірності банкрутства фірми // Теорія і практика перебудови економіки. Матеріали ІІ-ої всеукраїнської науково-практичної конференції. - Черкаси: ЧДТУ, 2001. - С. 164-166. - 0,15 друк. арк.
7.
Дмитренко А.І. Фіктивне банкрутство та способи боротьби з ним на підприємстві // Труды ІІІ-й международной научно-практической конференции “Исследование и оптимизация экономических процессов "Оптимум-2001". - Харків: НТУ ХПІ, 2001. - C. 143-144. - 0.1 друк. арк.
анотація
Дмитренко А.І. Діагностика ймовірності банкрутства підприємств та формування антикризових програм їх діяльності (за матеріалами взуттєвих підприємств України). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – “Економіка, організація і управління підприємствами”. Київський національний економічний університет, Київ, 2004.
У дисертації представлено комплексне теоретико-прикладне розв’язання проблеми підвищення ефективності антикризового менеджменту. Запропоновано системний підхід до здійснення антикризового управління на промислових підприємствах на основі побудови та функціонування антикризових систем.
В процесі дослідження подано розширене економічне трактування банкрутства, вдосконалено його класифікаційну систему, виділено основні причини виникнення кризових ситуацій. Сформульовано концептуальні засади здійснення антикризового менеджменту на вітчизняних взуттєвих підприємствах. Розроблено методичні основи здійснення антикризової діагностики стану суб’єкта господарювання на основі оцінки потенціалу запобігання банкрутству, яка здійснюється на основі вдосконаленого методу аналізу грошових потків. Сформовано рекомендації щодо прогнозування та виявлення фактів неправомірного використання інституту банкрутства. Представлено технологію розробки, впровадження та оцінки ефективності здійснення програми антикризової діяльності підприємства. За результатами аналізу прогнозних грошових потоків, визначено сукупність реактивних і превентивних антикризових заходів для вітчизняної взуттєвої компанії та зроблено прогнозну оцінку їх ефективності.
Ключові слова: банкрутство, визначення ймовірності банкрутства, антикризовий менеджмент, антикризова програма діяльності підприємства.
аннотация
Дмитренко А.И. Диагностика вероятности банкротства предприятий и формирование антикризисных программ их деятельности (на материалах обувных предприятий Украины). - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - “Экономика, организация и управление предприятиями”. Киевский национальный экономический университет, Киев, 2004.
В диссертации представлено комплексное теоретико-прикладное решение проблемы повышения эффективности антикризисного менеджмента. Предложен системный подход к осуществлению антикризисного управления на промышленных предприятиях, основанный на построении и функционировании антикризисных систем.
В результате исследования института банкротства и его роли в рыночной экономике сформулировано расширенное экономическое определение банкротства, усовершенствована его типологизация, которая дополнена новыми классификационными признаками и видами, раскрыта сущность разновидностей явления, представлена новая трактовка таких его типов, как “банкротство собственности”, “банкротство бизнеса”. Выделены основные причины несостоятельности субъектов хозяйствования.
Особое внимание в работе уделено рассмотрению теоретико-методологических основ определения вероятности банкротства предприятия. В ходе исследования классифицированы существующие подходы к определению возможности финансового краха субъекта хозяйствования, рассмотрены их позитивные и негативные характеристики. Установлено, что современная методика прогнозирования кризисных ситуаций должна акцентировать внимание не столько на изучении прошедшего и теперешнего состояния предприятия, сколько на финансовом прогнозировании и бюджетировании. В связи с этим признана целесообразной дальнейшая разработка метода анализа денежных потоков и использование его как основного в антикризисном управления национальными предприятиями.
В результате исследования теоретико-методических основ антикризисного управления установлена необходимость создания программы антикризисной деятельности. Представлено оригинальную классификацию антикризисных мероприятий, которая более полно описывает процесс антикризисного управления. Одним из первых мероприятий оперативного характера программы антикризисной деятельности признана санация баланса предприятия.
Осуществлен анализ результатов хозяйствования предприятий обувной отрасли Украины за период 2000-2002 гг. Используя модели метода анализа финансовых коэффициентов и дискриминантного анализа, определена вероятность банкротства пяти национальных обувных компаний. Проанализирован ход процессов банкротства, выявлены их причины на четырёх обувных предприятиях.
Представлена оригинальная концепция, охарактеризован процесс осуществления антикризисного управления для отечественных обувных предприятий. Определение вероятности банкротства субъекта хозяйствования предложено осуществлять с помощью оценки потенциала предотвращения банкротства, которая базируется на использовании усовершенствованного метода анализа денежных потоков. Разработаны показатели оценки качества потенциала. Усовершенствован существующий подход к выявлению и прогнозированию фактов правонарушений с неправомерным использованием института банкротства. Охарактеризованы структура, последовательность разработки, содержание и оценка эффективности выполнения программы антикризисной деятельности предприятия. Описаны наиболее актуальные реактивные и превентивные антикризисные мероприятия.
Ключевые слова: банкротство, определение вероятности банкротства, антикризисный менеджмент, антикризисная программа деятельности предприятия.
summary
Dmytrenko A.I. Determination of enterprises' bankruptcy possibility and forming anticrisis programs of their functioning (based on materials of shoe-producing enterprises of Ukraine). - Manuscript.
The dissertation is submitted for the scientific degree of candidate of economics in speciality 08.06.01 –
