ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ АМН УКРАЇНИ

ДЕМЕЦЬКА Олександра Віталіївна

УДК 613.6+616-057:616-006:001.5

ОЦІНКА КАНЦЕРОГЕННОГО РИЗИКУ

У ПРАЦЮЮЧИХ ОКРЕМИХ ВИРОБНИЦТВ ЗА ДОПОМОГОЮ МАРКЕРІВ

14. 02. 01. - гігієна

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у лабораторіїї гігієни праці в електрозварювальному виробництві та токсикології зварювальних аерозолів Інституту медицини праці АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

академік НАН і АМН України

Кундієв Юрій Ілліч,

Інститут медицини праці АМН України, директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, профессор

Яворовський Олександр Петрович

Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця МОЗ України,

завідуючий кафедрою гігієни праці та профзахворювань

доктор біологічних наук, професор

Гамалія Микола Федорович

Інститут експериментальної патології, онкології

та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України,

завідуючий відділом клітинної фотобіології

та фотомодуляції пухлинного росту

Провідна установа: Інститут гігієни та медичної екології

ім. О.М. Марзєєва, лабораторія канцерогенних факторів,

АМН України, м. Київ

Захист відбудеться “17” -------------------червня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 554. 01 в Інституті медицини праці АМН України, 01033, м. Київ-33, вул. Саксаганського, 75.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту медицини праці АМН України, 01033, м. Київ-33, вул. Саксаганського, 75.

Автореферат розісланий “13 ” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Степаненко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Злоякісні новоутворення є однією з найважливіших медико-біологічних та соціально-економічних проблем. Смертність від злоякісних пухлин займає друге місце, поступаючись лише смертності від патології серцево-судинної системи. За даними ВООЗ до 2020 року у світі буде реєструватися 20 млн. хворих на рак. Щорічно тільки в Україні реєструється до 160 тис. нових випадків раку, а 100 тис. хворих вмирають від злоякісних новоутворень. Захворюваність та смертність від раку стабільно збільшуються (у порівнянні з 1999р. поширеність злоякісних новоутворень у 2001р. збільшилася на 2,3%, у порівнянні з 1991р. - на 18,3%), зростає також і ризик їх виникнення (Москаленко В.Ф., Гойда Н.Г., 2001).

Серед основних причин, що зумовлюють таку ситуацію, фахівці вказують на несприятливе екологічне становище, професійний вплив шкідливих факторів виробничого середовища, зниження рівня життя населення, поширеність паління, алкоголізму, недостатній рівень онкологічної настороженості лікарів та інформованості працюючих контингентів (Кундієв Ю.І., Краснюк О.П., 2000).

У розвинутих європейських країнах, США, Японії та ін. професійний рак складає від 5% до 40% усіх випадків вперше виявлених злоякісних новоутворень (Goldschmidt G., Olsen E., Svane O., 1993). В Україні дослідження професійного раку ведуться фрагментарно, відсутня державна система обліку і реєстрації онкологічних захворювань професійного генезу. Відсутній облік осіб, зайнятих у канцерогенонебезпечних виробництвах, тобто підприємствах, на яких працюючі зазнають або можуть зазнавати впливу хімічних канцерогенних факторів, та існує небезпека забруднення навколишнього середовища канцерогенами.

Позитивних змін в зниженні онкозахворюваності може бути досягнуто шляхом ефективної первинної профілактики (недопущення онкозахворювання, повний облік та державна реєстрація онконебезпечних виробництв, створення відповідних банків даних, одержання, накопичення та обробка інформації щодо їхньої кількості та особливостей, а також заходи щодо управління онкоризиком). З позицій первинної профілактики особливої уваги заслуговують розрахунки професійного канцерогенного ризику, що, в свою чергу, не тільки припускає, а й потребує застосування сучасних підходів та методів ранньої доклінічної діагностики передракових станів (Меньшиков В.В., 2001).

Сьогодні в онкологічній практиці, а також при проведенні медичних оглядів стану здоров'я працюючих та населення в цілому прийнято встановлювати діагноз онкопатології на підставі рентгенологічних даних, даних УЗД, комп'ютерної томографії та ін., що, на жаль, в більшості випадків дозволяє виявляти вже хворобу. У зв'язку з цим, для цілей медичної профілактики онкопатології (для розробки профілактичних заходів) такі методи мало придатні, тому що вони спрямовані на хоча й раннє, але усе ж таки виявлення вже захворювання (сформованої пухлини).

Відповідно до сучасних уявлень, канцерогенез є багатостадійним процесом, причому фаза промоції, на відміну від стадії ініціації, вважається зворотньою (принаймні, на ранньому етапі неопластичного процесу). Тому пошук методів, що дозволяють виявляти доклінічні прояви злоякісних новоутворень у популяційних підгруп (у т.ч. робочих контингентів), схильних до онкологічних захворювань — є чи не найпершочерговим завданням фахівців різного профілю: медичних генетиків, імунологів, онкологів та гігієністів (Smith R.A., Mettlin C.J., Davis H..J, Eyre H., 2000).

Аналіз сучасних тенденцій щодо методології канцерогенного ризику свідчить про необхідність разробки нового системного підходу до оцінки та прогнозу небезпечності впливу шкідливих факторів оточуючого, в т.ч. виробничого середовища на здоров’я населення. Тому для індивідуального прогнозування, а також для формування контингентів працюючих, що мають підвищений онкоризик, доцільним є комплексне використання відносно простих та доступних маркерів, що відображують первинні прояви несприятливих ефектів при дії факторів виробничого середовища (Indulski J.A. Lutz W., 1999).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає основному плану науково-дослідних робіт Інституту медицини праці АМН України і виконувалася у рамках НДР “Визначити роль виробничих факторів у формуванні онкологічної захворюваності в Україні й обґрунтувати систему заходів щодо профілактики професійного раку" (1998-2000 рр.) (№ держреєстрації 0198U000793) та “Обґрунтувати методичні підходи оцінки канцерогенного ризику впливу пріоритетних забруднювачів виробничого середовища (сполуки хрому, нікелю, азбесту та ін.) на працюючих та удосконалити заходи щодо первинної профілактики професійного раку" (2001-2003 рр.) (№ держреєстрації 0101U000545 ).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягала в розробці підходу щодо комплексного використання маркерів для оцінки канцерогенного ризику працюючих на окремих виробництвах України.

Для досягнення вказаної мети були поставлені наступні завдання:

1. Сформувати групи працюючих канцерогенонебезпечних виробництв з різними рівнями впливу несприятливих факторів виробничого середовища.

2. Оцінити функціональний стан організма працюючих на підставі вивчення показників темпів їх постаріння та змін у лейкоцитарній формулі.

3. Вивчити стан специфічної сенсібілізації організму працюючих до пухлиноасоційованого антигену раку легень та ембріонального (загального ракового) антигену.

4. Оцінити відносний ризик розвитку передракових станів та онкопатології в групах стажованих працюючих канцерогенонебезпечних виробництв за допомогою використання маркерів відповідних реакцій організму на впливи шкідливих факторів виробничого середовища.

Об’єкт дослідження — працюючі в канцерогенонебезпечних виробництвах.

Предмет дослідження — професійний канцерогенний ризик.

Методи дослідження. Оцінка специфічної сенсибілізації проводилася за допомогою методу імунодетекції доклінічних станів канцерогенезу (ЕФП-тест) (Новіченко Н.Л., Горбань Л.М., 1997), для визначення біологічного віку працюючих була використана методика, розроблена Інститутом геронтології України (Войтенко В.П., Токар А.В., Полюхов А.М., 1984). Лейкоцитарний індекс інтоксикації розраховували за формулою Кальф-Каліфа Я.Я., 1947 (у редакції Карашурова Е.С., Островського А.Г., Лузгіной Е.В., 1987). Розрахунки відносного ризику розвитку передракових станів та онкопатології проводили за допомогою комп'ютерної програми, рекомендованої ВООЗ для епідеміологічного та лікарського спостереження — Epi Info (версія 5.01a, березень 1991р.).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для оцінки канцерогенного ризику у працюючих онконебезпечних виробництв України застосовано комплексний підхід з використанням високочутливого імунологічного методу доклінічної діагностики (ЕФП-тест) злоякісних новоутворень, оцінки функціонального стану організму - біологічного віку та показника “лейкоцитарного індексу інтоксикації”.

Практичне значення одержаних результатів. У результаті проведених комплексних досліджень були отримані дані про можливий розвиток злоякісних новоутворень у працюючих деяких канцерогенонебезпечних виробництв України, які дозволили внести зміни в державний гігієнічний норматив “Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових і природних факторів, канцерогенних для людини”.

Використання методу імунодетекції дозволило на підставі отриманих даних розрахувати значення відносного ризику розвитку онкопатології у працюючих, які зазнають впливу шкідливих факторів виробничого середовища, а також розробити проект методичних вказівок “Організація проведення санітарно-гігієнічної паспортизації канцерогенонебезпечних виробництв”.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проведено інформаційно-патентний пошук. Він є безпосереднім виконавцем експериментальних досліджень. Дисертантом самостійно проведено збір матеріалу для дисертаційної роботи, досліджено стан сенсибілізації до пухлинних антигенів працюючих деяких канцерогенонебезпечних виробництв, розраховані значення біологічного віку та лейкоцитарного індексу інтоксикації, а також розраховано відносний ризик розвитку передракових станів та онкопатології для деяких професійних контингентів. Самостійно здійснено математичну обробку отриманих даних та проаналізовано результати досліджень.

Пухлинні антигени були люб’язно надані старшим науковим співробітником Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіологіїї ім. Р.Є.Кавецького НАН України Н.Л.Новіченко.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи були представлені на II Конгресі онкологів країн СНД (Київ, Україна, 2000р.); конференції молодих вчених, присвяченої 73-й річниці заснування Інституту медицини праці АМН України (Київ, Україна, 2001р.); III науково-практичній конференції "Проблеми онкогенетики: наукові та прикладні аспекти" (Київ, Україна, 2002р.); міжнародній науковій конференції “Етичні проблеми медицини праці та гігієни довкілля“ (Київ, Україна, 2003р.).

Результати окремих етапів роботи доповідались та обговорювались на засіданнях Вченої ради та наукових семінарах в Інституті медицини праці АМН України.

Публікації. За результатами роботи опубліковано 6 статей в наукових фахових журналах та в збірках наукових праць, а також 3 тези в збірках конференцій.

Структура дистертації. Дистертаційна робота складається із вступу, огляду літератури, експериментальної частини (5 розділів, 9 підрозділів), висновків, списку літературних джерел (145 найменувань). Робота викладена на 135 сторінках машинописного тексту. Дисертація містить 6 ілюстрацій, 17 таблиць та додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. В огляді літератури представлено сучасні дані щодо проблеми професійного раку в світі, зокрема в Україні, а також висвітлено стан та перспективи доклінічної діагностики передракових станів в контексті проблеми первинної профілактики онкозахворювань, зокрема оцінки канцерогенного ризику.

Методологія та основні методи досліджень. Чіткі дані про характер відповідних реакцій організму на вплив шкідливого фактора, що підлягають описові залежності типу “доза-ефект” є не завжди. Особливо це стосується багатофакторного впливу, що є однією з реалій сучасного виробництва (Кундієв Ю.І., Краснюк О.П., 1997).

Як індикатори змін або подій, що відбуваються в біологічних системах, застосовують біомаркери. Біомаркери можуть бути використані як непрямий метод оцінки ризику: при ідентифікації небезпеки, для оцінки впливу, а також для встановлення ймовірного зв’язку між первинною реакцією організму та можливим розвитком захворювання. Сьогодні існують та розробляють такі маркери, що характеризують виражені порушення в організмі. Біомаркери поділяють на три групи: маркери "впливу" (експозиції), маркери "ефекту" та маркери "сприйнятливості" (чутливості). Як відомо, маркери ефекту кількісно характеризують біохімічні, поведінкові або інші зміни в організмі, в залежності від ступеню виразності яких оцінюється фактичне або потенційне порушення здоров'я (розвиток захворювання). Маркери ефекту відображують найбільш ранні, тобто первинні прояви несприятливого ефекту при дії різноманітних факторів оточуючого, в т.ч. виробничого середовища (Bonassi S., Neri M., Puntoni R., 2001).

Як відомо, пошук методів, які дозволяють виявляти доклінічні прояви злоякісних новоутворень у контексті медичної профілактики — один з найважливіших шляхів у реалізації керування канцерогенним ризиком. У зв'язку з тим, що потенційний канцерогенний ризик, обумовлений впливом онконебезпечних факторів виробничого середовища, реалізується не у всіх працюючих, надзвичайно важливим крім проведення заходів оздоровлення умов праці є виявлення серед осіб, що мають виробничий контакт із канцерогенними факторами, тих з них, що у найбільшій мірі схильні до розвитку злоякісних новоутворень. Це тим більш важливо, якщо враховувати, що, з одного боку, пухлинна хвороба, викликана будь-яким канцерогенонебезпечним виробничим фактором хімічної, біологічної або фізичної природи, як правило, має досить тривалий період розвитку, і тому необхідно намагатися як найбільше раннього виявлення осіб, схильних до онкопатології, або тих, хто має її продромальну (початкову) стадію. З іншого боку, саме початкові стадії розвитку пухлинної хвороби, виходячи із сучасних наукових уявлень про процеси канцерогенезу, у багатьох випадках можуть бути зворотніми, що надзвичайно важливо з погляду прийняття своєчасних управлінських рішень та профілактичних заходів (припинення контакту з речовиною, здійснення необхідних лікувально-профілактичних заходів і ін.). У цьому зв'язку найбільш перспективним напрямком діагностики злоякісних новоутворень вважається виявлення так званих маркерів пухлинного росту, що виробляють в організмі злоякісно трансформовані клітини. Пухлинні антигени підрозділяють на пухлиноасоційовані органоспецифічні антигени (ПОАГ), які можуть бути присутні в незначних кількостях на нетрансформованих клітинах та різко зростати при процесах бласттрансформації та пухлиноасоційовані антигени, відсутні на поверхні нормальних клітин (Демецкая А.В., Новиченко Н.Л., Горбань Л.Н., 2001).

Для виявлення розвитку сенсибілізації до таких антигенів успішно використовують тести на електрофоретичну рухливість індикаторних клітин. Такі тести засновані на здатності лімфоцитів при контакті з антигеном, що викликає сенсибілізацію, виділяти медіатор, що, в свою чергу, зменшує електрофоретичну рухливість індикаторних клітин .

Для визначення ступеня сенсибілізації до пухлиноасоційованих антигенів використовували метод імунодетекції (ЕФП-тест), який був розроблений Інститутом експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України та Інститутом медицини праці АМН України (Новіченко Н.Л., Горбань Л.М., 1997). ЕФП-тест є методом імунологічного аналізу, а саме, відноситься до імунологічних способів виявлення ранніх стадій пухлинного процесу. ЕФП-тест являє собою модифікацію відомого тесту на электрофоретичну рухливість індикаторних клітин (Field E.J., Caspary E.A., 1970). В ході експериментальних досліджень було використано ПОАГ легень та ембріональний (загальний раковий) антиген (ЕА).

Для моніторінгу стану здоров'я працюючих було використано такий інтегральний показник як “біологічний вік” (БВ) та показник “лейкоцитарний індекс інтоксикації” (ЛІІ). БВ є однією з найважливіших інтегральних характеристик функціонального стану організма, що відображує загальну “життєздатність” індивідуума по деяким показникам об’єктивної та суб’єктивної оцінки функціонування та резервних можливостей серцево-судинної, дихальної, центральної нервової системи, опорно-рухального апарату.

Визначення БВ виконували за методикою Інституту геронтології АМН України (Войтенко В.П., Токарь А.В., Полюхов А.М., 1984) для використання в амбулаторних умовах на підставі 4 тестів: для визначення біологічного віку чоловіків — систоличний артеріальний тиск (АТС), тривалість затримки подиху на вдиху (ЗПВ), статичне балансування на лівій нозі (СБ), суб'єктивна оцінка здоров'я (СОЗ); при визначенні біологічного віку жінок — артеріальний тиск пульсовий (АТП), маса тіла (МТ), СБ та СОЗ.

Для визначення ЛІІ використовували формулу Кальф-Каліфа Я.Я., 1947 (у редакції Кашурова Е.С., Островського А.Г., Лузгіной Е.В., 1987).

Для оцінки канцерогенного ризику працюючих на підставі даних про рівень сенсибілізації до вказаних антигенів було використано комп’ютерну програму, рекомендовану Всесвітньою організацією охорони здоров’я для епідеміологічного та лікувального спостереження — Epi Info (версія 5.01a, березень, 1991 р.).

Відбір крові та анкетування відбувалось під час проведення профілактичних медичних оглядів за згодою працюючих.

Умови праці відібраної когорти працюючих. Аналіз даних щодо стану умов праці працюючих Білицького ЗАТ “Теплозвукоізоляція”, смт. Коцюбинське (ТЗІ) (працюючі зазнають впливу насамперед пилу базальтового надтонкого волокна), ВАТ “Трібо”, м. Біла Церква (АТІ) (працюючі підлягають впиву пилу хризотил-азбесту) та заводу “Феросплавів”, м. Запоріжжя (ЗФЗ) (працюючі зазнають впливу сполук хрому, марганця оксиду, кремнія діоксиду та ін.) показав, що виходячи з критеріїв, які закладено в основу гігієнічного нормативу ГН 3.3.5-8-6.6.21 “Гігієнічна класифікація праці” (2001) умови праці на вказаних вище підприємствах не відповідають сучасним гігієнічним вимогам, що обумовлює високий професійний ризик працюючих. Це знайшло підтвердження у розрахунках показників БВ та ЛІІ працюючих різних вікових та стажових груп зазначених підприємств, а також розрахованих на підставі даних про специфічну сенсибілізацію до ООАГ легень та ЕА значень відносного ризику розвитку онкопатології.

Прогнозування канцерогенного ризику працюючих. Усього було досліджено 400 осіб (111 працюючих ТЗІ, 90 працюючих ЗФЗ, 149 працюючих АТІ, а також 50 осіб контрольної групи).

Дослідження планувалися виходячи з того, що всі працюючі, зайняті в канцерогенонебезпечних цехах або професіях виробництва феросплавів, азбестотехнічних виробів та теплозвукоізоляційних матеріалів, мають ту чи іншу імовірність розвитку онкопатології, а їхні індивідуальні розбіжності у реалізації канцерогенного ризику, в основному, можуть полягати у спадковій схильності, факторах способу життя та можливостях адаптаційних реакцій організму. Така робоча гіпотеза базувалася на загальноприйнятих положеннях про те, що приховані патологічні зміни в організмі найбільш характерні для осіб старших вікових груп і можуть прогресувати на фоні негативних змін у стані імунної системи. Це, в свою чергу, дало підстави припустити, що у цих осіб може бути підвищена й схильність до розвитку онкопатології.

Серед простих у застосуванні і доступних для використання методів до- і ненозологічної діагностики, що дозволяють виділити групи підвищеного професійного ризику з метою наступного поглибленого обстеження груп працюючих, важливе значення має визначення БВ робочих різних календарно-вікових груп. При цьому, важливе значення має визначення БВ при обстеженні робітників із календарним віком (КВ) більш 40 років, коли вікові процеси, реалізовані на тлі вже досить тривалого стажу роботи, починають грати все більш велику роль у формуванні патологічних змін, у тому числі й передпухлинних станів.

Виконані дослідження дозволили встановити, що на всіх трьох виробництвах у працівників різних вікових і стажових груп значення БВ значно перевищували популяційну "норму" — т.з. “належний біологічний вік” (НБВ) (табл. 1).

Таблиця 1

Біологічний вік і ЛІІ у працюючих досліджуваних підприємств (чоловіки)

КВ, років | БВ-НБВ | ЛІІ, од.

ЗФЗ

21-30 | 14,53 ±0,87 | 0,41±0,04

31-40 | 9,01 ±1,65 | 0,35±0,03

Більше 41 | 6,08 ±1,09 | 0,37±0,03

ТЗІ

21-30 | 15,4 ±4,40 | 0,45±0,08

31-40 | 7,83±3,90 | 0,43±0,06

Більше 41 | 5,08 ±2,70 | 0,58±0,09

АТІ

21-30 | 13,81 ±5,40 | 0,48±0,01

31-40 | 9,99± 3,40 | 0,62±0,10

Більше 41 | 5,04 ±2,80 | 0,74±0,07

Отримані дані співпадають із результатами виконаних раніше досліджень темпів постаріння інших професійних груп працюючих (Горбань Л.Н., Кучерук Т.К., Лубянова И.П., 1988).

У той же час, виходячи із середніх значень показника БВ-НБВ у чоловіків зі стажем роботи більше 10 років, можна з великою ймовірністю припустити, що практично всі вони знаходяться або в стані “передзахворювання”, або в стані хвороби (явної або ще прихованої). Сказане, зокрема, підтверджується не тільки результатами виконаних раніше робіт, але й розрахунками показника ЛІІ, значення якого у працюючих різних професій зі збільшенням стажу збільшуються, досягаючи в осіб, які працюють на підприємстві більше 10 років, значень, 0,74±0,07 од., тобто притаманних для т.з. передпатологічних станів.

Такі прискорені темпи постаріння були характерними для 80% працюючих — чоловіків, тоді як у жінок цей показник був значно меншим, що може бути пов'язано, з одного боку, з відносно більш сприятливими умовами їхньої праці, а з іншого, — кореспондує з даними про відносно уповільнене (у порівнянні з чоловіками) постаріння жіночого організму (Войтенко В.П., 1982).

Аналізуючи результати досліджень темпів постаріння працюючих вивчених канцерогенонебезпечних виробництв у стажовому розрізі, звертає на себе увагу той факт, що зі збільшенням стажу роботи вони трохи сповільнюються, однак загальна закономірність перевищення показника БВ над НБВ при цьому зберігається. Це може свідчити, у першу чергу про те, що внаслідок “природнього” добору в результаті припинення роботи у професії осіб із вже розвиненими порушеннями у стані здоров'я чи незадоволених умовами, рівнем охорони та оплати праці, соціальним і медичним забезпеченням та іншими обставинами, цю стажову групу складає відносно більш здоровий контингент із досить великими індивідуальними адаптаційно-компенсаторними можливостями організму.

Паралельно з визначенням БВ працюючих були проведені розрахунки лейкоцитарного індексу інтоксикації, який можна вважати неспецифічним показником імунного гомеостазу (табл. 1). Встановлено, що значення ЛІІ менші за нижню межу норми було зафіксовано більш ніж у 80% працюючих ЗФЗ. Такі значення цього показника за даними ряду авторів, найбільш характерні для станів, можливо пов'язаних з порушеннями стану імунної системи і т.з. адоптивного протипухлинного імунітету (Потебня Г.П., Лисовенко Г.С., Ялкут С.И., 2002). На заводі АТІ у працюючих різних вікових та стажових груп спостерігалося істотне перевищення значень цього показника верхньої межі його норми. У працюючих ТЗІ значення показника ЛІІ знаходилися в межах середньостатистичної популяційної норми (0,5±0,07 од.), однак у групі працюючих, які мали КВ більше 40 років, було зафіксовано значення ЛІІ, що перевищували верхню її межу (0,62±0,09).

У осіб, сенсибілізованих до ПОАГ легень та ЕА, значення показника ЛІІ зі збільшенням стажу роботи прогресивно знижувались, досягаючи в осіб, що працюють на підприємстві більше ніж 10 років, значень на рівні 0,3 од. (0,34±0,06), тобто значень, характерних для розвитку т.з. імунодефіцитних станів та хронічних захворювань різної етіології.

Таким чином, можна припустити, що у працівників досліджуваних канцерогенонебезпечних виробництв, які зазнають комбінованого впливу шкідливих професійних факторів, відзначається перевищення значень БВ над НБВ, а також реєструються відхилення від норми деяких гематологічних показників.

Використання у проведеному дослідженні БВ і ЛІІ дало підстави для проведення ЕФП-тестування професійних груп робітників цих підприємств, в які увійшли представники різних професій із стажем 1 — 10, 10— 20 та понад 20 років.

Проведеними дослідженнями встановлено, що найбільша кількість працюючих, які мають той чи інший ступінь сенсибілізації до ПОАГ легень та ЕА, було виявлено на заводі АТІ (38,5%) (табл. 2). Останнє, ймовірніше всього, може бути пов'язано з тим, що з числа усіх вищевказаних виробництв, умови праці на яких не відповідають встановленим гігієнічним нормативам, саме на заводі АТІ вони є найбільш несприятливими, а працюючі зазнають найбільш агресивного впливу канцерогенних факторів виробничого середовища.

Таблиця 2

Розподіл обстежених осіб деяких канцерогенонебезпечних виробництв за ступенем сенсибілізації до ПОАГ легень і ЕА

Виробництво |

Загальна кількість сенсибі-лізованих осіб, % |

Питома вага осіб, сенсибілізо-ваних до ПОАГ легень, % |

Питома вага осіб, сенсибілі-зованих до ЕА, % |

Питома вага осіб, сенсибілізо-ваних до ПОАГ легень

та ЕА, %

ЗФЗ |

30,95 | 7,15 | 11,9 | 11,9

ТЗІ |

22,73 | 13,64 | 9,09—

АТІ |

38,5 | 14 | 9 | 15

Контроль |

7,5 | 2,5 | 2,5 | 2,5

На заводі ЗФЗ відсоток працюючих, сенсибілізованих до застосованих антигенів, склав 30,95%. На заводі ТЗІ, де працюючі зазнають впливу найменш агресивного в канцерогенному відношенні пилу базальтових волокон, відсоток сенсибілізованих до ЕА та ПОАГ легень був найменший у порівнянні з двома іншими підприємствами – 22,73%.

Найбільшу кількість осіб, які сенсибілізовані до ПОАГ легень, також було виявлено на заводі АТІ, що склало 14% від кількості всіх обстежених працюючих даного підприємства. Відсоток працюючих, сенсибілізованих до ПОАГ легень на заводі ТЗІ склав 13,64%, і був істотно вищим, ніж у працюючих ЗФЗ (7,15%).

Одночасно було встановлено, що частота специфічної сенсибілізації до застосованих антигенів у працюючих зростає зі збільшенням стажу роботи на виробництві. Виключенням стала група працюючих заводу ТЗІ, що пов’язано із відносно невеликою кількістю обстежуваних осіб (табл. 3).

Дані, отримані завдяки використанню методу імунодетекції, дозволили зробити розрахунки значень сумарних відносних ризиків розвитку онкопатології для працюючих вищевказаних підприємств.

Таблиця 3

Розподіл обстежених осіб по ступенію сенсибілізації до ПОАГ легень та ЕА в залежності від стажу роботи на деяких канцерогенонебезпечних підприємствах

Стаж роботи на виробниц-тві, роки |

Загальна кількість сенсибілі-зованих,

% |

Питома вага сенсибілі-зованих до ПОАГ легень, % |

Питома вага сенсибілі-зованих до
ЕА,

% |

Питома вага сенсибілізо-ваних до ЕА та ПОАГ легень, %

ЗФЗ

10-20 | 18,8 | 9,08 | 4,55 | 4,55

Більше 20 | 45 | 20 | 5,0 | 20

ТЗІ

10-20 | 36,36 | 18,18 | 18,18—

Більше 20 | 9,09 | 9,09——

АТІ

1-10 | 20 | 5,7— | 14,3

10-20 | 45,7 | 14,28 | 14,28 | 17,14

Більше 20 | 50 | 23,33 | 13,33 | 13,33

Дані досліджень свідчать про те, що найбільша величина сумарного відносного ризику була отримана для заводу АТІ (5,1) (табл. 4), що, передусім, може бути пов'язано зі специфікою умов праці та дією шкідливих факторів виробничого середовища (насамперед, пилу азбесту та ін.).

Сумарний відносний ризик у працюючих заводу ТЗІ за даними тестування, був у 1,68 рази нижчий у порівнянні з відповідним ризиком для працюючих заводу АТІ і склав 3,03. Сумарний відносний ризик по ПОАГ легень для працюючих ТЗІ також був нижчий, ніж відповідний ризик для робітників АТІ в 2,1 рази і склав відповідно 2,73 та 5,83. Сумарний відносний ризик розвитку онкопатології по обох антигенах та по ПОАГ легень у працюючих ЗФЗ відповідно склав 4,16 та 3,83.

Таблиця 4

Сумарний відносний ризик (MHRR) розвитку онкопатології в працюючих деяких канцерогенонебезпечних підприємств

Підприємство | RR

( ПОАГ легень і ЕА) |

RR

(ПОАГ легень)

ЗФЗ |

4,16

(1,71<MHRR<10,09, p0,005) | 3,83

(1,23<MHRR<11,92,p0,05)

ТЗІ | 3,03

(1,02<MHRR<9,00, p0,05) | 2,73

(0,66<MHRR<11,29, p0,05)

АТІ | 5,1

(2,60<MHRR<10,01, p0,005) | 5,83

(2,53<MHRR<13,45, 0,005)

Якщо розглядати значення відносного ризику розвитку онкопатології в стажовому розрізі, то в цьому випадку також спостерігається тенденція щодо зростання його значень зі збільшенням стажу роботи на виробництві (табл. 5).

Таблиця 5

Залежність відносного ризику розвитку (RR) онкопатології від стажу роботи на деяких канцерогенонебезпечних підприємствах

Стаж роботи на підприємстві, роки | RR

(ПОАГ легень і ЕА) | RR

(ПОАГ легень)

ЗФЗ

10-20 | 2,42

(0,60<RR<9,87, p0,05) | 2,73

(0,49<RR<15,11, p0,05)

Більше 20 | 6,0

(1,82<RR<19,75, p0,005) | 5,0

(1,06<RR<23,55, p0,005)

ТЗІ

10-20 | 4,85

(1,27<RR<18,52, p0,05) | 3,64

(0,58<RR<22,96, p0,05)

Більше 20 | 1,21

(0,14<RR<10,54, p0,05) | 1,82

(0,18<RR<18,24, p0,05)

АТІ

1-10 | 2,07

(0,75<RR<9,54, p0,05) | 4,0

(0,89<RR<18,01, p0,05)

10-20 | 6,10

(1,94<RR<19,19, p0,005) | 6,29

(1,49<RR<26,44, p0,005)

Більше 20 | 6,67

(2,12<RR<20,96, p0,005) | 7,33

(1,75<RR<30,65, p0,005)

Слід зазначити той факт, що відносний ризик, близький до одиниці, свідчить про відсутність впливу досліджуваного фактора/факторів на розвиток захворювання. Чим більше величина ризику перевищує одиницю, тим більше даний фактор може впливати на ризик виникнення порушень стану здоров'я. Так, хоча всі особи відібраної когорти працюють у шкідливих умовах виробництва, робітники заводу ТЗІ мають меньший ризик розвитку онкопатології в порівнянні з працюючими ЗФЗ та АТІ, що може бути обумовлено найменьш вираженою канцерогенністю факторів виробничого середовища (головним чином, пилу базальтових волокон у порівнянні з пилом хризотил-азбесту) на даному підприємстві.

Проте, підсумовуючи результати проведених досліджень, можна зробити висновок, що канцерогенний ризик працюючих усіх досліджуваних виробництв є досить істотним для того, щоб здійснювати цілеспрямоване динамічне спостереження за станом здоров'я особливо тих осіб, у яких було зафіксовано позитивну реакцію в ЕФП-тесті.

Канцерогенонебезпечні виробництва: підходи до первинної профілактики професійного раку. Як відомо, попередження будь-яких порушень здоров'я, а також захворювань (у тому числі й злоякісних новоутворень), у порівнянні з найсучаснішими засобами лікування хворих, безсумнівно, є більш економічним, ефективним і безперечно, більш гуманнішим. Отже, визначальним етичним принципом у медицині є пріоритет профілактики.

Приймаючи до уваги достатньо істотний професійний канцерогенний ризик працюючих досліджуваних виробництв, у рамках первинної профілактики професійної онкопатології є доцільним створення відповідних механізмів керування канцерогенним ризиком. Так, одним з них є санітарно-гігієнічна паспортизація канцерогенонебезпечних виробництв, яка спрямована на зниження рівня професійної онкологічної захворюваності населення. Отримана в ході її здійснення інформація може бути призначена для рішення наступних питань:

-

-

-

-

-

Проведення паспортизації підприємств по єдиному зразку дозволить оцінити, і, по можливості, зменшити ступінь канцерогенної небезпеки, а також визначити конкретних осіб, що зазнають впливу канцерогенів в умовах виробництва; створити регіональний, галузеві та загальнодержавний банки даних підприємств, де працівники мають контакт із канцерогенними речовинами та факторами, а також реєстри осіб, які мали професійний контакт із канцерогенами, що дало б змогу прогнозувати ступінь канцерогенної небезпеки і правильно вирішувати питання щодо його зниження.

Етичні проблеми оцінки канцерогенного ризику працюючих. При використанні тестів доклінічної діагностики злоякісних новоутворень, виникає цілий ряд етичних проблем:

·

·

·

·

Для рішення етичних та організаційних проблем, що виникають при використанні тестів на ранішнє виявлення онкологічних захворювань, пропонується чітка організація проведення просвітницької роботи з боку спеціалістів-профпатологів, яка спрямована на інформованість працюючих про вплив на організм канцерогенно небезпечних речовин, а також про характер розвитку злоякісної патології та її можливості щодо зворотності на ранніх стадіях. Використання тестів на раннє виявлення передпатологійних станів, зокрема, ЕФП-тесту, дозволяє виявляти індивідуумів, схильних до злоякісних новотворів, тобто позитивна реакція на використовувані пухлиноасоційованих антигенів не є “вироком”. Також розроблено певний алгоритм ведення пацієнтів в яких було зареєстровано позитивну реакцію в ЕФП-тесті.

Успішна діяльність в області медицини праці є можливою лише за умов самого високого рівня відповідальності за життя, здоров'я та працездатність працюючих. Це обумовлює постійну необхідність підвищувати рівень знань усіх тих, хто бере на себе таку відповідальність. Високий професіоналізм та компетентність є неодмінними умовами повноцінної участі в оцінці ризику та розробці ефективних профілактичних заходів. Особливо потрібно відмітити, що дані про стан здоров'я працюючих обов’язково повинні бути суворо конфіденційними. Але самі працюючи мають право на детальну інформацію щодо стану свого здоров'я та лікарських висновків.

Отже, проведення досліджень з оцінки канцерогенного ризику не є можливим без урахування етичних питань.

ВИСНОВКИ

1.

2. Встановлено, що умови праці працюючих феросплавного виробництва (ЗФЗ), заводів азбестотехнічних виробів (АТІ) і теплозвукоізоляційних матеріалів (ТЗІ) не відповідають критеріям безпеки, закладеним у “Гігієнічній класифікації праці”, що, в свою чергу, створює підгрунтя для підвищення ризику виникнення професійних захворювань, у тому числі, онкопатології.

3. Встановлено, що вплив шкідливих факторів виробничого середовища на працюючих основних професій досліджуваних канцерогенонебезпечних виробництв обумовлює прискорення темпів їх постаріння, а також відхилення від нормальних значень деяких гематологічних показників.

4. Показано, що використання критерію “біологічний вік” разом із показником лейкоцитарного індексу інтоксикації може служити одним з додаткових гігієнічних критеріїв впливу виробничого середовища на організм, що дозволяє рекомендувати їх для більш широкого використання при проведенні епідеміологічних досліджень щодо оцінки ступеню професійного ризику, в тому числі у працюючих канцерогенонебезпечних виробництв.

5. Надано оцінку ступеню сенсибілізації до ембріонального (загального ракового антигену) та пухлиноасоційованого органоспецифічного антигену раку легень у працюючих досліджуваних виробництв. Було виявлено значний відсоток осіб, сенсибілізованих до використовуваних антигенів (АТІ — 38,5%, ЗФЗ — 30,95%, ТЗІ — 22,73%), що свідчить про високий професійний канцерогенний ризик працюючих.

6. Найбільш високі значення відносного ризику розвитку онкопатології були зафіксовані у працюючих заводу азбестотехнічних виробів (5,1), найнижчі — у працюючих заводу теплозвукоізоляційних матеріалів (3,01). На заводі феросплавів відносний ризик розвитку онкопатології склав 4,16 (р0,05).

7. Відзначена тенденція збільшення відносного ризику виникнення передракових станів та онкопатології зі стажем роботи на підприємстві, зокрема для осіб, що працюють на досліджуваних виробництвах більше 20 років.

8. Проведені дослідження визначили доцільність санітарно-гігієнічної паспортизації канцерогенонебезпечних виробництв та необхідність дотримання етичних норм при оцінці канцерогенного ризику працюючих.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у наукових провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України та інших країн

1. Демецкая А.В., Горбань Л.Н., Кучерук Т.К., Мовчан В.А. Биологический возраст и некоторые показатели гомеостаза у рабочих основных профессий производства ферросплавов //Довкілля та здоров’я. — 2002. — Т.22., №3. — С. 34-37. (самостійно проведено анкетування працюючих, а також розраховані значення біологічного віку та показника лейкоцитарного індекса інтоксикації).

2. Демецкая А.В., Горбань Л.Н., Новиченко Н.Л., Витте П.Н., Мовчан В.А. Применение метода иммунодетекции для оценки риска развития профессионального рака у работающих, подвергающихся воздействию потенциально токсичных и канцерогеноопасных химических веществ //Современные проблемы токсикологии. — 2003. — №1. — С. 91-94. (самостійно проведено збір зразків крові, їх обробка, ЕФП-тестування; розраховано значення відносного канцерогенного ризику працюючих та зроблено узагальнення отриманих результатів).

3. Демецкая А.В. Биологический возраст рабочих заводов теплозвукоизоляционных материалов и асбестотехнических изделий //Врачебное дело. — 2003. — №3-4. — С. 126-130.

4. Демецкая А.В., Мовчан В.А., Кучерук Т.К. Сравнительный анализ профессионального канцерогенного риска рабочих некоторых онкоопасных производств Украины //Гигиена труда. Сборник. — Вып. 34, Т.1. - 2003. - С. 110-122. (самостійно проведені дослідження ступеня специфічної сенсибілізації до пухлинних антигенів; розраховані значення біологічного віку та лейкоцитарного індексу інтоксикації, розраховані значення відносного канцерогенного ризику працюючих та проведено узагальнення отриманих даних).

5. Демецкая А.В., Новиченко Н.Л., Горбань Л.Н. Применение способа иммунодетекции рака как метода доклинической диагностики при выявлении групп профессионального риска //Гигиена труда. Сборник. Вып. 32. – 2001. – С. 297-302. (самостійно апробовано метод імунодетекції раку для подальшого його використання для оцінки канцерогенного ризику працюючих).

6. Демецкая А.В., Новиченко Н.Л., Горбань Л.Н., Витте П.Н., Кучерук Т.К., Мовчан В.А. Применение метода иммунодетекции для оценки риска развития профессионального рака //Гигиена труда. Сборник. – Вып. 33. - -. – С. 290-295. (самостійно проведено збір зразків крові з подальшим ЕФП-тестуванням працюючих та розраховано значення відносного ризику розвитку онкопатології).

У інших наукових виданнях

7. Новиченко Н.Л., Демецкая А.В., Горбань Л.Н. Этические проблемы использования лабораторных тестов на раннее выявление онкологических заболеваний //Тез. доп. міжнар. наук. конф. “Етичні проблеми медицини праці та гігієни довкілля”, Київ, 9-10 грудня 2003р. — Киев, 2003. — С. 22-23. (самостійно проаналізовано етичні труднощі, що виникли в ході використання методу імунодетекції раку для оцінки канцерогенного ризику працюючих окремих виробництв України).

8. Демецкая А.В., Горбань Л.Н., Новиченко Н.Л., Витте П.Н. Канцерогеноопасные производства и оценка риска развития профессионального рака у работающих //Онкология: Тез. докл./Матеріали III науково-практичної конференції “Проблеми онкогенетики: наукові та прикладні аспекти, Київ, 23-24 травня 2002р. — Киев, 2002. — Т.4. — С.17. (самостійно розраховані значення відносного ризику розвитку онкопатології на підставі данних власних досліджень щодо ступеню специфічної сенсибілізації працюючих до маркерів злоякісної трансформації — пухлинноассоційованих антигенів).

9. Gorban L.N., Krasniuk E.P., Demetskaya A.V., Novichenko N.L. Problem of the professional Cancer in Ukraine //Экспериментальная онкология: Тез. докл./II съезд онкологов стран СНГ, Киев, 23-26 мая 2000г. – Киев, 2000. – Т.22. – С.4. (самостійно проаналізовано стан вивчення проблеми професійного раку в світі та в Україні).

АНОТАЦІЇ

Демецька О.В. Оцінка канцерогенного ризику у працюючих окремих виробництв за допомогою маркерів. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 14.02.01 — гігієна. — Інститут медицини праці АМН України, Київ, 2004.

Дисертаційна работа присвячена розробці комплексного підходу до оцінки канцерогенного ризику у працюючих з використанням маркерів. Оцінку ризику проводили у працюючих заводу феросплавів, а також в осіб, які зазнають професійного впливу пилу хризотил-азбесту та пилу базальтового волокна. Вплив шкідливих факторів виробничого середовища на працюючих основних професій досліджуваних підприємств обумовлює прискорення темпів їх постаріння, а також відхилення від нормальних значень гематологічних показників.

За допомогою методу доклінічної детекції новоутворень здійснено оцінку ступеню специфічної сенсибілізації працюючих до загального ракового антигену та антигену раку легень. Виявлено значний відсоток осіб, сенсибілізованих до пухлинних антигенів, що свідчить про високий професійний ризик працюючих зазначених виробництв. Значення відносного ризика розвитку онкопатології продемонстрували тенденцію щодо його збільшення в осіб, які зайняті на зазначених виробництвах більше ніж 20 років. Отримані дані стали підставою для розробки проекту методичних вказівок з санітарно-гігієнічної паспортизації канцерогенонебезпечних виробництв.

Ключові слова: канцерогенний ризик, канцерогенонебезпечні виробництва, професійний рак, доклінічна діагностика раку, біомаркери, біологічний вік.

Демецкая А.В. Оценка канцерогенного риска работающих отдельных производств с помощью маркеров. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 14.02.01 — гигиена. — Институт медицины труда АМН Украины, Киев, 2004.

Диссертационная работа посвящена разработке подхода комплексного использования маркеров для оценки канцерогенного риска работающих отдельных предприятий Украины.

Ввиду наличия в производственных условиях разнообразных канцерогеноопасных веществ и факторов физической природы, вычленить вклад каждого из них в суммарный вредный эффект, практически не представляется возможным. Поэтому, в таких случаях к канцерогеноопасным принято относить весь технологический процесс или производство в целом. Наиболее высокие уровни онкопатологии присущи населению старших возрастных групп. Также злокачественными новообразованиями обусловлено 16,2% случаев инвалидизации лиц трудоспособного возраста.

Сегодня в клинической практике установление диагноза онкопатологии, как правило, базируется на использовании данных рентгенологических исследований,