МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дементьєв Вячеслав Валентинович

УДК 330.101.301.732.4

ВЛАДА В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк _2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

Семенов Анатолій Григорович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної теорії

(м. Донецьк).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Батура Олександр Васильович, завідувач кафедри гуманітарних і соціально-економічних дисциплін Державної медичної академії України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ);

доктор економічних наук, професор Гриценко Андрій Андрійович, завідувач кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (м. Харків);

доктор економічних наук, професор Малий Іван Йосипович, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України (м. Київ).

Провідна установа: Львівський національний університет ім. І. Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії (м. Львів).

Захист дисертації відбудеться 28 квітня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано 18 березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Влада є певним аспектом у відносинах між людьми, котрий складається із здатності однієї людини або цілої групи нав'язувати свої цілі іншим. Економічні відносини, як і будь-які соціальні відносини, включають владну складову. Влада є феноменом економічного життя суспільства, повсякденного економічного буття, яке не підлягає сумніву. Йдеться про владу власника, ринку, споживача, державну владу, фінансову владу, владу трудових колективів, владу корпорацій тощо. Визнається також суттєве значення влади в економіці, її вплив як на поведінку окремих економічних агентів, так і на функціонування господарської системи у цілому. Можна по різному оцінювати роль, значення й функції влади в економіці, але безперечним є той факт, що поведінка економічних агентів формується під впливом системи влади, в межах якої вони діють.

Відображенням значення даного феномену для економіки є те, що в історії економічної думки були неодноразові спроби включити проблематику влади до предмету економічного аналізу – марксизмом, теорією господарського порядку, інституціональною теорією, теорією фірми, політичною економією, соціально-інституціональною теорією (французькою школою), теорією організації тощо. Останнім часом у світовій економічній літературі з’явилася значна кількість наукових праць, присвячених проблемам економічної влади. Теоретичні аспекти проблеми влади та її ролі в економіці розглянуто в працях С.Боулєса, Г.Гінтиса, А.А.Гриценка, В.Дуггера, Г.В.Задорожного, А.Лібмана, А.Мовсесяна, М.Морішима, Дж.Палермо, Е.Тоффлера, Є.Шутца, П.Маргінсона, В.М.Цветаєва, Д.Янга. Це є свідченням зростання інтересу до проблеми влади у сучасній економічній теорії. Суттєвим внеском у розвиток економічної теорії влади є дослідження видатного сучасного економіста М.Олсона, яке знайшло відображення у монографії “Power and Prosperity: Outgrowing Communist and Capitalist Dictatorships” (Влада та процвітання: подолання комуністичної та капіталістичної диктатур), видання якої привернуло увагу дослідників до даної проблеми.

Разом з тим можна констатувати, що комплексного теоретичного аналізу сутності влади в системі економічних відносин так і не відбулося. Проблема влади залишається на периферії економічних досліджень. У сучасній літературі неодноразово підкреслюється недостатність досліджень сутності та значення влади в системі економічних відносин. Влада, яка є одним з головних об’єктів досліджень у політичних і соціологічних науках, ще не стала таким в економічній теорії. Більшість дослідників обмежують свій аналіз лише деякими аспектами проблеми влади в економіці. Як виняток можна назвати праці В.Ойкена, Ф.Перру, Дж.К.Гелбрейта, Я.Таката, в яких зроблено спробу надати системне пояснення феномену влади в економічному житті. Слід зазначити, що дослідження економічної влади мають глибокі традиції і в історії української економічної думки. Вони пов’язані передусім з науковими доробками видатного економіста початку ХХ століття М.І.Тугана-Барановського, який розглядав економічну владу як фактор, що визначає розподіл доходів у суспільстві. На цей час у сучасній вітчизняній економічній теорії системне дослідження проблеми економічної влади у контексті відносин власності виконано в наукових роботах Г.В. Задорожного.

Протиріччя між недостатнім відображенням проблеми влади в економічній теорії, з одного боку, і очевидним значенням фактору влади у господарському житті, з іншого, вимагають необхідність створення економічної теорії влади. Її значення полягає в тому, що реальна система економічних відносин – це світ асиметричних відносин між такими агентами, які займають нерівні економічні або політичні позиції і мають нерівні можливості підпорядковувати (примушувати) один одного. В економічній системі домінують відносини, що включають владу і підпорядкування один одному. У цьому плані не відсутність влади, а її наявність можна розглядати як “природний стан” економічної організації суспільства.

Особливого значення набуває проблема влади для аналізу перехідної економіки. Суттєвим ідеологічним недоліком у розробці моделей переходу до ринку є відсутність уявлення про те, що перехід від планової економіки до ринкової є не просто перехід від примусу до економічної свободи. Трансформація соціалістичної економіки в ринкову є переходом від однієї системи влади або примусу до іншої, яка у цілій низці своїх суттєвих моментів має прихований характер. На наш погляд, головним недоліком реформ була лібералізація економічного життя й руйнування механізмів влади соціалістичної економіки, які здійснювалися без створення адекватних механізмів влади, що могли б спонукати до ефективної діяльності (з окремими аспектами цієї проблеми можна, зокрема, ознайомитися у працях О.В. Батури, Є.Т. Гайдара, А. Гальчинського, А.А. Гриценка, В.М. Гєєця, А.П. Заостровцева, Р.І. Капелюшникова, Г. Клейнера, І.Й. Малого, Р.М. Нуреєва, В. Радаєва, А. Радигіна, Л.І. Якобсона).

Необхідність створення економічної теорії влади, а також практичних рекомендацій щодо удосконалення розподілу влади в економіці є актуальною проблемою і потребує подальшої розробки теоретичних засад сутності й значення влади в системі економічних відносин.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок наукових досліджень є складовою частиною спільного INTAS-проекту “Industrial Restructuring during Ukrainian Economic Transition with a Special Regional Policy Perspective for Eastern Ukraine” (“Реструктуризація промисловості в період економічної трансформації в Україні і спеціальні регіональні перспективи для Східної України”), реєстраційний номер INTAS-Ukraine UA 95-0280. Дисертацію виконано в рамках державної бюджетної теми за планом науково-дослідних робіт Донецького національного технічного університету "Розвиток теоретичних засад формування господарських рішень в умовах ризику" (№ ДР 0102U001239).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вирішення актуальної наукової проблеми щодо визначення природи, сутності й форм влади в системі економічних відносин, особливостей функціонування влади в умовах ринкової трансформації в Україні, а також розробка теоретичних засад та практичних пропозицій щодо вибору стратегії удосконалення політики в галузі соціального контролю над розподілом економічної влади.

Для досягнення поставленої мети в дисертації були вирішені такі задачі:

визначено місце й роль концепцій влади в історії економічної думки;

виконано методологічне обґрунтування включення проблеми влади до предмету економічного аналізу;

визначено сутність економічної влади і на цій основі здійснено виділення владного аспекту економічних відносин;

проаналізовано структуру й основні елементи відносин влади: суб’єкт і об’єкт влади, ресурси влади, мотивація до здійснення влади;

визначено вплив влади на витрати, мотивацію та зміст поведінки економічних агентів;

виділено інститути економічної влади й надано ґрунтовні характеристики владної структури в системі економічних відносин;

розглянуто економіку як систему влади, тобто як систему взаємодій між асиметричними економічними агентами;

сформульовано теоретичні основи аналізу ефективності системи економічної влади;

досліджено співвідношення влади та інститутів щодо впливу на економічну поведінку;

розроблено модель поведінки учасників підприємства в системі економічної влади;

проаналізовано стан економічної влади в перехідній економіці й визначено особливості її впливу на мотивацію економічної поведінки;

розроблено концепцію ефективного (суспільно-необхідного) порядку влади в економічній системі;

обґрунтовано необхідність соціального контролю над розподілом економічної влади і розроблено методи його запровадження у суспільстві.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено:

По-перше, модель раціонального вибору (у модифікованому вигляді представленому в неоінституціональних теоріях) та заснований на її використанні економічний інструментарій. Проте поведінкова модель, що використана в роботі, за деякими параметрами відрізняється як від традиційної неокласичної, так і від неоінституційної моделі, а саме: модель раціонального вибору доповнено умовами нерівності агентів, які беруть участь в обміні, й обмеженою добровільністю цього обміну.

По-друге, дослідження економіки як системи соціальної взаємодії, в якій соціальні, політичні й економічні інститути “мають значення” (тому обов’язковим є залучення методів не тільки економічного, але й соціологічного аналізу).

По-третє, діалектична логіка, абстрактно-логічний та історичний методи дослідження, системний підхід.

Об’єктом дослідження є процеси здійснення та розподілу влади, що відбуваються в системі економічних відносин.

Предметом дослідження є економічний зміст відносин влади та механізм впливу влади на економічну поведінку та функціонування господарської системи.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у такому.

Вперше:

проведено системне теоретичне дослідження економічної сутності й форм влади в системі економічних відносин та підходів до визначення її ефективності. Надано визначення природи влади як аспекту економічних відносин та доведено, що підґрунтям влади є асиметрія в розподілі ресурсів між агентами економічної системи, виділено види асиметрії в розподілі ресурсів, які породжують відносини влади;

обґрунтовано існування ренти влади, виходячи з аналізу її корисного ефекту. Визначено, що рентою влади є різниця між кількістю витрат, необхідних для присвоєння блага, які суб’єкт влади вимушений був би нести за умови її відсутності, з одного боку, і кількістю витрат, необхідних для досягнення цієї мети за умови наявності влади (тобто витрат на владу), з іншого боку. Проаналізовано різні види рент, що створюються владою;

доведено вплив влади на поведінку суб’єктів економічних відносин, умови, зміст і результати їх економічного вибору. Обґрунтовано, що влада впливає на зміну, по-перше, кількості витрат, які вимушений нести економічний агент для привласнення одиниці корисності за альтернативних варіантів економічної поведінки; по-друге, мотивації в результаті зміни умов (обмежень) вибору; по-третє, цілей і результатів економічної діяльності;

визначено на підставі вивчення інститутів економічної влади поняття системи влади як певної цілісності, що характеризується такими основними параметрами, як розподіл влади, ієрархія влади та рівновага влади, в межах якої формується поведінка окремих агентів економічних відносин та економічної системи в цілому. Досліджено вплив системи влади на функціонування економічної системи. Обґрунтовується, що система влади визначає структуру розподілу доходів в економічній системі, характер розподілу контролю над ресурсами, цілі і напрямки змін у економічній системі, розподіл витрат і доходів у суспільстві;

сформовано критерії суспільної ефективності системи влади та доведено, що організація системи влади, яка відповідає цим критеріям, характеризується як “суспільно-необхідний порядок” влади. Запропоновано застосування порівняльно-інституціонального підходу до аналізу ефективності системи влади. Визначено, що порушення суспільно-необхідного порядку влади, тобто виникнення її “надмірності” або “недостатності” провокує деформацію мотивів, змісту й результатів економічної поведінки, виникнення розриву між індивідуальними функціями корисності і соціально-продуктивними формами діяльності;

розкрито двоїсту природу економічних інститутів: як засобу зменшення невизначеності й засобу влади одних економічних агентів над іншими. Доведено, що перешкодою для здійснення парето-ефективних трансакцій й ефективного розподілу ресурсів є не тільки трансакційні витрати, але й “зміщення витрат” як наслідок нерівності владних позицій економічних агентів;

визначено, що незбалансованість зовнішнього контролю над діяльністю підприємства і незбалансованість розподілу прав влади на підприємстві призводять до викривлення мотивації у поведінці власника, тобто до порушення рівноваги між інтересом власника і громадським інтересом. Розглянуто основні форми, в яких виявляється деформація або “провали мотивації” власника. Запропоновано заходи економічної політики щодо формування ефективних інститутів економічної влади з метою контролю за поведінкою власника.

Дістали подальшого розвитку:

концепція підприємства як системи відносин влади між власниками активів (акціонерами), менеджментом і персоналом підприємства. Показано, що організація влади на підприємстві впливає на розподіл доходів, результати виробництва, економічну політику підприємства. Аргументується, що цільова функція агентів підприємства формується як результат, по-перше, внутрішньої структури влади на підприємстві і, по-друге, владних позицій підприємства в економічній системі, його становища як об’єкта та суб’єкта економічної влади у суспільстві;

модель перехідної економіки як системи економічної влади, що не є ефективною. Доведено, що деформація системи влади породжує деформацію форм доходів і умов їх одержання. Аргументовано, що низький рівень рентабельності підприємств залежить від інституційних чинників, зокрема, відсутності ефективної мотивації менеджменту і власника до одержання підприємством максимального прибутку. Наведено додаткові аргументи на користь того, що економічна система, яка сформувалася на пострадянському просторі на основі незбалансованої системи влади, – це “рентна економіка” перерозподільного типу з відповідним домінуванням рентних інтересів і рентоорієнтованої поведінки;

обґрунтування необхідності проведення “політики влади”, мета якої – формування суспільно-необхідного порядку влади (ліквідація як надлишку економічної влади, так і її нестачі). Доведено, що через політику влади суспільство повинне здійснювати контроль над розподілом економічної влади. Визначено основні напрямки та методи здійснення соціального контролю над розподілом економічної влади.

Практичне значення одержаних результатів зводиться до такого.

Перше. Визначено, що оскільки характер економічної влади впливає на мотиви, зміст і результати економічної поведінки, то фактор влади “має значення” і повинен враховуватися при проведенні економічної політики. Друге. Доведено, що оскільки влада є результатом діючих економічних і політичних інститутів, то специфіка її розподілу і впливу на економічну поведінку є однією з характеристик і критеріїв оцінки ефективності економічних інститутів суспільства. Третє. Обґрунтовано необхідність соціального контролю над розподілом економічної влади. Показано, що оскільки умовою ефективної економічної поведінки є наявність суспільно-необхідного порядку влади, то вона має бути об’єктом економічної політики. Четверте. Сформульовано цілі проведення політики влади (формування суспільно необхідного порядку влади) і визначено основні методи проведення політики у сфері розподілу економічної влади.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у визначенні пріоритетів і розробці інституціональної економічної політики.

Практичне значення мають також пропозиції автора стосовно вдосконалення структури розподілу прав власності та підсилення соціального контролю над поведінкою власника щодо вдосконалення структури ринків і механізмів корпоративного контролю.

Висновки і пропозиції автора були використані Донецькою державною обласною адміністрацією при обґрунтуванні програми “Стратегія управління соціально-економічним розвитком регіону на період до 2010 року (Донецька область – 2010)”, Міністерством палива й енергетики України при підготовці “Програми реформування та розвитку (ринкової трансформації) паливно-енергетичного комплексу України”, а також “Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та подальшу перспективу”, що підтверджується відповідними довідками.

Результати дисертаційного дослідження використовуються в Донецькому національному технічному університеті у викладанні курсів “Державне управління економікою”, “Економічна політика”, “Інституціональна економіка”, “Сучасні економічні концепції”, а також при виконанні курсових і дипломних робіт студентами економічних спеціальностей і слухачами магістратури державного управління.

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації одержані автором самостійно. В них викладено авторський підхід до вирішення наукової проблеми щодо аналізу сутності влади в системі економічних відносин. Більшість наукових публікацій за темою дослідження підготовлено автором одноосібно. З публікацій, що написані у співавторстві, використано лише ті результати, що отримані автором особисто. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались автором на наукових конференціях і науково-практичних семінарах: “Актуальные проблемы регионального самоуправления и правового обеспечения хозяйствования” (Донецьк, 1993); “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз: теорія і стратегія” (Ялта, 1996); “Город, регион, государство: проблемы распределения власти” (Слов’яногорськ, 1997); “Fourth EDINEB Conference” (Edinburg, Scotland, 1997); “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (Київ-Трускавець, 1998); “Еволюція економічного розвитку та економічних ідей” (Київ, 2000); “Business and Economic Development in Central and Eastern Europe: Implications for Economic Integration into wider Europe” (Brno, Czech Republic, 2000); “Economics and Social Science: Complements, Competitors, Accomplices” (Berlin, Germany, 2000); “Реформирование общественного сектора” (Санкт-Петербург, Росія, 2001); “Comparing Economic Institutions" (Siena, Italy, 2001); “Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект” (Донецьк, 2002); “Теорія і практика сучасного менеджменту та шляхи їх вирішення” (Тернопіль, 2002); “Stability and Dynamics of Power. XXVII Annual Colloquium on Research in Economic Psychology”, (Turku, Finland, 2002); “Современные экономические проблемы и институциональная теория” (Донецьк, 2002); “Современные технологии в менеджменте” (Харків_Алушта, 2003); “Соціальні та економічні проблеми мотивації праці в умовах ринкової економіки” (Миколаїв, 2003).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 39 праць, у тому числі 22 праці у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. Загальний обсяг публікацій – 55 д.а., з яких особисто автору належить 53 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаної літератури та трьох додатків. Загальний обсяг роботи складає 391 сторінок, у тому числі 2 таблиці та 7 рисунків. Список використаної літератури містить 233 найменування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дослідження, його мета та задачі, визначено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, наведено інформацію про апробацію роботи.

Розділ 1. Проблема влади в економічній теорії. У розділі розглядаються концепції феномену економічної влади, які існують в історії економічної думки: К.Маркса, австрійської школи, теорії господарського порядку (В.Ойкен), традиційного інституціоналізму (Дж.К.Гелбрейт), теорії домінування Ф.Перру, теорії влади Я.Такати.

Аналіз свідчить, що в історії економічної думки завжди існував інтерес до пояснення феномену влади і включення проблеми влади до предмету економічної теорії. Особливо це стосується представників неортодоксальної економічної думки, яких цікавила “реальна економіка”, що інкорпорувала вплив соціальних, політичних і етичних факторів. Разом з тим в історії економічної думки склалося суперечливе ставлення до проблеми економічної влади – від її повного заперечення (австрійська школа) до визнання центральним концептом економічного аналізу (як приклад можна навести традиційний інституціоналізм або теорію господарського порядку) (табл. 1).

Залежно від підходу до проблеми влади економічні концепції можна класифікувати таким чином.

По-перше, повне заперечення впливу влади на економічну поведінку та її значення для економічної теорії з виведенням проблеми влади за межі економічного аналізу. Влада при цьому ототожнюється виключно з насильством. Прикладами такого підходу до проблеми влади можуть служити австрійська і неоінституційна школи.

По-друге, визнання феномену влади в економіці і її впливу на економічні параметри. Але економічна влада та її прояв розглядаються як окремі форми відхилення від “природного” стану економіки, що викликані передусім зовнішніми силами. Влада не є визначальною і сталою характеристикою економічної системи. Аналіз проблеми влади зводиться до аналізу окремих форм її прояву без спроб створення узагальнюючої і систематичної теорії. Даний підхід до проблеми влади характерний для неокласичної теорії.

По-третє, розгляд влади як системної характеристики економічних взаємодій без спроб систематичного дослідження влади і самостійного аналізу концепту економічної влади. Причини полягають у методологічній обмеженості таких теорій – традиційного інституціоналізму, історичної школи і частково марксизму.

По-четверте, визнання влади системною внутрішньою характеристикою економічного життя, дослідження економічних відносин як відносин влади, тобто як владної складової економічних взаємодій; виділення концепту економічної влади у самостійний предмет аналізу як економічної категорії. Представниками даного напрямку є Ф.Перру, Я.Таката, В.Ойкен.

По-п’яте, економічні концепції, що розрізнюються в оцінці ролі влади в економіці і, далі, – в характері рекомендованої політики щодо відношення до влади.

Для одних економістів (ліберальна неоавстрійська школа) втручання держави з метою обмеження приватної економічної влади є неприйнятним, оскільки це обмежує свободу вибору; для інших (В.Ойкен) – приватна економічна влада на ринку – це “зло”, а влада держави розглядається як сила, що може цьому запобігти; для третіх (Ф. Перру) – економічна влада – це рушійна сила економічного розвитку, без якої є неможливою динаміка капіталізму.

Аналіз показав, що дослідження проблеми влади в економічній теорії наштовхується на такі перешкоди.

Методологічні перешкоди. Перешкодою для включення проблеми влади до предмету економічного аналізу є загальні поведінкові передумови неокласичної теорії. Загальна економічна рівновага в моделі Вальраса передбачає наявність рівності між економічними агентами і, відповідно, відсутність соціальних обмежень для вільного вибору та добровільності в трансакціях між ними. Усі трансакції вільні й добровільні. Такий стан “за умовчанням” передбачається як “природний стан” економічного життя суспільства.

В умовах відсутності зовнішнього втручання в економічне життя феномен влади (у тому числі монопольної ринкової влади) носить минущий характер, значенням якого можна знехтувати. Тому дослідження проблем влади передбачає перегляд передумов базової моделі вибору економічних агентів щодо включення в поведінкову модель фактору нерівності і, далі, обмеженої добровільності обміну.

Епістемологічні перешкоди. Як показує аналіз досліджень у цій сфері, більшість проблем пов’язано саме з розпливчастістю і невизначеністю терміну “влада”, з відсутністю чіткого уявлення про природу влади і про характер її впливу на економічну поведінку. Однією з перешкод, що обмежує можливості дослідження проблеми влади, є відсутність адекватного концепту влади в економічній теорії. Проблема полягає у тому, що економічна теорія не виробила власного концепту влади – праці, які спеціально присвячено системному дослідженню поняття “економічна влада”, практично відсутні.

Ідеологічні перешкоди. Нехтування проблемою влади в господарському житті має також і певні ідеологічні причини. Соціальні групи, що є носіями влади, створюють ідеології, котрі перекручують реальний розподіл влади в економічній системі і характер її впливу на економічну та соціальну ефективність суспільного виробництва.

Розділ 2. Природа влади: економічний аналіз. У другому розділі аналізується визначення влади в економічній і соціологічній літературі, надається авторське визначення влади, яке дозволяє ввести це поняття до предмету економічного аналізу і виділити владну складову економічних відносин.

Доводиться, що влада є результатом прагнення економічних агентів до максимізації індивідуальної функції корисності за умов взаємної доступності обмежених ресурсів кожного і формою взаємодії між ними, при якій один економічний агент підпорядковує поведінку іншого і використовує належні йому ресурси для власних інтересів.

Різні форми влади мають єдину природу. Природа (тобто якісна визначеність) влади як відносини, що виділяють владу із сфери соціальних (у нашому випадку – економічних) відносин, полягає у тому, що це є такою взаємодією між агентами економічної системи, при якій агент А (суб’єкт влади) примушує агента Б (об’єкт влади) нести витрати, результатом яких є створення корисності для агента А (витрати підкорення). Сутність підкорення у тому, що у випадку відмови від неї, суб’єкт влади створює для її об’єкта таку кількість збитків або такі витрати (витрати відмови), яких неможливо уникнути або які не можна скоротити чи компенсувати, діючи альтернативним підкоренню чином. Під економічною владою у широкому контексті в роботі розуміється будь-яка влада, що впливає на вибір економічних агентів, тобто на величину витрат економічних агентів, пов’язаних з присвоєнням ними корисності (доходу).

Виникнення владних відносин між агентами у порівнянні з відсутністю влади обумовлює такі зміни: по-перше, зміну співвідношення витрат і прибутків альтернативних варіантів економічної поведінки (“зрушення витрат”); по-друге, зміну або “зрушення мотивації” економічного агента відносно альтернативних варіантів поведінки; по-третє, зміну розподілу ресурсів між суб’єктами владних відносин; по-четверте, зміну (зрушення) цілей, на досягнення яких спрямована діяльність економічних агентів – суб’єктів владних відносин; по-п’яте, зміну змісту і результатів їх поведінки.

Таким чином, можна стверджувати, що “влада має значення”, оскільки породжує результати, що відхиляються від стану відсутності влади.

Ознаки, наявність яких дозволяє характеризувати цей вплив як владу одного економічного агента над іншим, можна звести до таких: один економічний агент (об’єкт влади) несе витрати (а також підпорядковує свою поведінку) на користь іншого економічного агента (суб’єкта влади); перший з них вимушений нести ці витрати. Отже, вимушений характер підпорядкування – результат навмисного впливу з боку суб’єкта влади. Викладене дозволяє “відокремити” владу від відносин впливу і взаємодій між економічними агентами, які не включають до свого змісту ознак влади.

Економічну взаємодію можна умовно поділити на відносини, які вміщують ознаки влади, і відносини, які не містять владу однієї сторони взаємодії над іншою. В економічній системі відносини влади не існують у чистому вигляді і не відокремлюються в самостійні відносини. Як правило, в економічній системі відносини влади становлять елемент, аспект, властивість взаємодій між її агентами. Влада “уплетена” у систему економічних відносин поряд з іншими їх аспектами і характеристиками. У цьому плані можна говорити про владну складову (тобто владний аспект) економічних відносин. Її можна виділити у відносинах власності, обміну, найму, управління виробництвом тощо. Кожне з цих відносин включає елемент підпорядкування одного економічного агента іншому. Але разом з тим, безумовно, зміст цих відносин не можна звести до влади.

Розділ 3. Відносини економічної влади. У третьому розділі досліджуються характеристики економічної влади як окремих відносин.

Ресурси влади. Ресурси, завдяки яким об’єкту влади можна створювати витрати відмови, виступають як ресурси влади (або владноскладові ресурси), які є джерелом сили, здатної впливати на поведінку інших економічних агентів. Контроль над владноскладовими ресурсами створює для агента, який їх має, потенціал влади. Виділяють два основних види ресурсів влади, що розрізняються залежно від того, які витрати можна створити за їх допомогою: значимі ресурси і ресурси насильства. Підставою, на якій виникає влада, є асиметрія (нерівність) в розподілі ресурсів між економічними агентами, які взаємодіють.

Мотивація й цілі влади. Сутність мотивації до здійснення влади полягає у тому, що в межах владних відносин відбувається заміщення витрат суб’єкта влади, необхідних для досягнення певної мети, витратами об’єкта влади, який підпорядковується для досягнення даної мети (тобто витратами на владу). Різниця між кількістю витрат, необхідних для присвоєння блага, які суб’єкт влади вимушений був би нести за умови її відсутності, з одного боку, і кількістю витрат, необхідних для досягнення цієї мети за умови наявності влади (тобто витрат на владу), з іншого боку, становить ренту влади. Графічну інтерпретацію ренти влади наведено на рис. 1.

Рис. 1. Рента влади

Маємо певну діяльність А, яку виконує економічний агент. Корисність діяльності А (U) є функцією від здійснених витрат (C), тому її можна зобразити у вигляді U = U(C).

Нехай U* – функція корисності діяльності А в умовах відсутності влади, а Up – функція корисності діяльності А в умовах, коли економічний агент має владу.

Як видно з наведеного графіка економічний агент досягає певної величини корисності (U1) в одному випадку (при відсутності влади) при величині витрат С*, в іншому випадку (маючи владу) – при величині витрат Ср.

Різниця між величиною витрат, що необхідні для досягнення певної величини корисності, є рентою влади (С = С* _Ср).

Отримання ренти влади дозволяє її суб’єкту зменшити витрати одиниці корисності у порівнянні з ситуацією відсутності влади або, інакше кажучи, збільшити норму віддачі витрат. Рента влади 1 створюється за рахунок “переміщення витрат” для створення блага від суб’єкта влади до її об’єкта, рента влади 2 – за рахунок створення нової продуктивної сили в результаті використання влади, рента влади 3 – за рахунок зменшення збитків суб’єкта влади, викликаних зовнішніми діями. Таким чином, можливість одержання ренти породжує мотивацію суб’єкта до одержання влади та її здійснення. В результаті оволодіння реальною владою стає метою.

Влада як діяльність. Влада виявляє себе як певний вид діяльності її суб’єкта і становить сукупність певним чином організованих операцій, які повинен виконувати цей суб’єкт для впливу на поведінку об’єкта. Влада, яка розглядається з точки зору змісту її діяльності, виступає у вигляді контролю. У цьому плані всі форми контролю (управління), що здійснюються з метою підпорядкування поведінки економічного агента зовнішнім інтересам, можна розглядати як форми реалізації і прояву єдиної “субстанції” – влади.

Об’єкт влади. Будь-який агент економічної системи (власник, менеджер, споживач, виробник, держава, корпорація тощо) може виступати як об’єкт влади. Результатом влади є обмеження свободи і виникнення залежності економічного агента, який виступає об’єктом, від її суб’єкта. Кожна зовнішня влада виступає для її об’єкта прямою протилежністю свободі, як фактор, що обмежує самостійність вибору. Влада як сила виявляється зовні – у підпорядкуванні. Тільки через своє виявлення у підпорядкуванні вона як потенція стає дійсністю, реальною владою. Зовнішні зміни змісту поведінки об’єкта влади виявляються у функціях, які щодо нього виконує її суб’єкт: заборонній (або обмежувальній), спрямовуючій, дозволяючій, захисній, об’єднуючій, координуючій.

Влада як взаємодія. Владу можна розглядати як взаємодію (трансакцію), де кожна із сторін має певні владостворюючі ресурси і тому виступає одночасно і об’єктом, і суб’єктом влади. Іншими словами, влада виступає у формі відносин двостороннього примусу. Характер взаємовідносин між сторонами влади як взаємодії буде визначатися тим, яке співвідношення владних потенціалів буде у цих двох сторін.

Залежно від характеру взаємодії між сторонами влади можна виділити три основні форми трансакцій: влада як обмін, де взаємодія між сторонами владних відносин обмежується обміном правами власності і де влада виявляється у примусових пропорціях і параметрах обміну; адміністративна (ієрархічна) влада, яка характеризується асиметричним розподілом прав і обов’язків сторін владних відносин; арбітражна влада, при якій застосування сили, що “покликана” забезпечувати права владної взаємодії і примушувати їх до виконання обов’язків, монополізоване “третьою стороною”.

У соціально-економічному житті існують взаємодії, які займають пограничне положення між владою і відсутністю влади. Мова йде про такі взаємодії, які хоч і мають певні ознаки влади, але лише частково, не повністю. Подібні взаємодії характеризуються як “квазівлада”. У роботі розглядаються такі форми “квазівлади”, як “влада ринку”, “внутрішня влада”, ідеологічна влада.

Розділ 4. Система влади і економічна поведінка. Предметом аналізу у четвертому розділі є економічна влада як система відносин, характеристика системи економічної влади, а також проблема її ефективності. Сталі, повторювальні владні відносини в економічній системі характеризуються в роботі (на відміну від одиничних владних відносин) як інституціональні (інститути влади). Інститути влади закріплюються через систему законодавчих актів, контрактів і неформальних правил, що регулюють взаємовідносини між агентами економічної системи. Вони можуть розглядатися як рамки, у межах яких здійснюються одиничні владні відносини. У цьому плані можна стверджувати, що влада як інституціональні відносини носить домінуючий характер щодо одиничної влади і є умовою її здійснення. Соціально-економічна система охоплює такі основні інститути: владу держави, владу споживачів, владу фірми (корпоративну владу), внутрішньофірмову владу, владу економічних коаліцій, фінансову владу, владу міжнародних агентів, неформальні інститути влади.

У сукупності інститути влади в економічній системі створюють певну цілісність ? систему влади, тобто свого роду мережу влади, єдине “владне поле”, у межах якого формується поведінка як окремих економічних агентів, так і економічної системи у цілому. Соціально-економічну систему як систему взаємодій, що включає владу, можна розглядати як систему влади. Система економічної влади характеризується такими основними параметрами: розподілом влади, ієрархією влади і характером рівноваги влади (балансом сил).

Залежно від структури економічної влади (розподілу влади, ієрархії влади і характеру рівноваги) можна виділити різні типи систем влади в економічному житті. Тип системи влади визначається тим, які інститути влади є домінуючими і носять для неї системостворюючий характер. Такі системостворюючі інститути влади складають своєрідне “жорстке ядро” системи влади, а зміна їх домінуючої ролі впливає на зміну типу системи влади.

Структура економічної влади виступає фактором, що визначає стан, спрямованість і результати функціонування соціально-економічної системи у цілому (рис. 2).

Структура економічної влади обумовлює ефективність соціально-економічної системи. Здатність економічної організації до ефективного функціонування у певній мірі буде залежати від того, хто, над ким, якою мірою, у яких межах і яким способом здійснює владу, які види економічної діяльності влада обмежує, на що влада спрямовує, які можливості вона створює. Тому виникає проблема ефективності системи економічної влади або ефективної рівноваги влади в економічній системі.

З позиції економічного агента критерієм суспільної ефективності системи економічної влади можна розглядати порівняльну величину витрат одиниці доходу (вигоди) або норму віддачі від витрат альтернативних варіантів економічної діяльності, яку створює для нього ця система. Організація економічної влади є ефективною, коли вона у порівнянні з іншими її формами мінімізує величину витрат (трансформаційних і трансакційних), необхідних для одержання одиниці доходу (багатства, корисності, вигоди) від соціально-продуктивної діяльності.

Ефективність системи економічної влади носить порівняльно-інституціональний характер. Оцінку ефективності даної організації економічної влади доцільно здійснювати не шляхом порівняння її з певною “ідеальною” організацією, а зіставляючи усі її реально можливі (в даній політико-економічній структурі і при даному технічному рівні розвитку суспільства) альтернативні варіанти. Ось чому доцільно говорити не про ефективний, а про найкращий варіант організації економічної влади.

Розподіл й ієрархія влади, які здатні створити ефективну владу, визначено в роботі як стан ефективної рівноваги системи економічної влади, або як “суспільно-необхідний порядок влади”. Стан інститутів економічної влади, при якому досягається така рівновага, визначено у дисертації як рівноважні інститути економічної влади.

Порушення (деформації) ефективної рівноваги системи економічної влади або “суспільно-необхідного порядку влади” виявляються у тому, що, з одного боку, виникає “надлишок” влади, а з іншого, ? “нестача” влади. У дисертації доведено наявність негативного впливу надлишку і нестачі влади на функціонування економіки (рис. 3).

Влада може розглядатися як соціальні відносини. Соціальну владу можна розглядати як “загальне” по відношенню до одиничної влади абстрактного економічного агента або до інститутів економічної влади. Влада класів, характер її розподілу і представництва мають вирішальний вплив на інституціональний устрій суспільства, на склад і структуру його політичних, економічних і соціальних інститутів. У цьому сенсі можна стверджувати, що соціальна влада як влада класова займає домінуючі позиції щодо інституційної і одиничної влади.

Економічні інститути мають двоїсту природу: виступають як способи зменшення невизначеності і як засоби влади одних економічних агентів над іншими. Перешкодою для здійснення парето-ефективних операцій та ефективного розподілу ресурсів є не тільки трансакційні витрати, але й нерівність владних позицій економічних агентів. Ефективність економічних інститутів повинна оцінюватися не тільки з точки зору скорочення невизначеності (мінімізації трансакційних витрат), але й з точки зору впливу влади, яка виникає на їх основі, на розподіл витрат і вигод у суспільстві.

Розділ 5. Підприємство в системі економічної влади. Досліджується становище підприємства у системі економічної влади і вплив владних відносин на мотивацію і економічну поведінку його учасників.

Ресурси, що необхідні для виробничої діяльності підприємства (матеріальні активи, інформація, робоча сила), розподілені між його економічними агентами асиметрично. Взаємодія між асиметричними сторонами породжує владу. У процесі виробництва і розподілу доходів агенти підприємства вступають між собою у відносини влади. Ось чому, з певної точки зору, підприємство можна розглядати як систему владних відносин між власником активів (акціонерами), менеджментом і трудовим колективом.

Джерелом влади економічних агентів підприємства можуть виступати такі фактори: власні ресурси, які мають економічні агенти (потенційні учасники підприємства); “переговорна сила” учасників підприємства при укладенні контракту; зовнішні інститути, забезпечення яких гарантується державою, що дозволяє впливати на процеси прийняття рішень на підприємстві і вживати санкції до контрагентів; асиметрія інформації, а також специфічні ресурси, які в межах підприємства “набувають” його економічні агенти і які виступають як ресурси влади по відношенню до інших економічних агентів цього підприємства; корпоративна культура й етика бізнесу; здатність економічних агентів підприємства до колективних дій.

Відносини влади на підприємстві визначаються як сукупність двосторонніх відносин, де кожний з учасників має власний потенціал впливу на партнера з “коаліції власників ресурсів”. Структура влади на підприємстві характеризується наявністю чітко виражених домінуючих і підпорядкованих економічних агентів. У сукупності владні відносини на підприємстві (між власником і менеджментом, менеджментом і працівниками, трудовим колективом і акціонерами) створюють певну систему, або “мережу” відносин влади. Така система влади характеризується розподілом, ієрархією і рівновагою влади.

Стан системи влади на підприємстві (розподілу й ієрархії влади) впливає на його функціонування в таких напрямках: виробництво продукції, розподіл доходів, економічна політика підприємства, структура управління підприємством (рис. 4).

Підприємство функціонує у певному економічному, соціальному і правовому середовищі. Агенти соціально-економічної системи, які взаємодіють з підприємством, можуть мати владу над підприємством і його учасниками. У свою