УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОЛОВАЧ Андрій Йожефович

УДК 94(439)

ЗМІНА ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УГОРЩИНИ В

1990-1994 РОКАХ

07.00.02 – всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Ужгород – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Ужгородського державного Інституту інформатики, економіки і права Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор історичних наук, доцент

Матьовка Микола Петрович

факультет міжнародних відносин

Ужгородського національного університету,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор

Худанич Василь Іванович

історичний факультет

Ужгородського національного університету

професор кафедри політології

кандидат історичних наук, доцент

Кипаренко Геннадій Миколайович

історичний факультет

Львівського національного університету

ім. І.Я.Франка,

доцент кафедри нової і новітньої історії

Провідна установа: Інститут історії України НАН України

Захист відбудеться “_5__” --------липня_____________ 2004 р. о 10.00___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 61. 051. 04 Ужгородського національного університету за адресою м.Ужгород, вул. Університетська 14, ауд. 234.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою:

88000, м. Ужгород, вул.. Капітульна, 6.

Автореферат розісланий “ 2 ___” червня____________ 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук Ліхтей І.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гуманітарні науки незалежної України уже мають серйозний доробок з вивчення суспільно-політичної історії держав Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) на перехідному етапі постсоціалістичної трансформації 1990-х років. В сучасній українській історіографії поступово формується новий напрямок досліджень з регіональної історії ЦСЄ та країнознавства. З огляду на незначний часовий відступ від демократичних революцій рубежа 1980-1990-х років і початку системних суспільних перетворень у державах ЦСЄ, однак, об’єктивно бракує достатньої кількості глибоких історичних досліджень з комплексним аналізом перебігу і наслідків суспільно-політичних процесів в конкретних національних умовах навіть представників провідної групи найбільш вдало реформованих країн регіону, до яких справедливо відноситься і Угорська Республіка (УР).

Сучасна історія Угорщини є, мабуть, чи не одним із найбільш позитивних у регіоні прикладів успішного здійснення еволюційного переходу від тоталітаризму до демократії та послідовної реалізації постсоціалістичних реформ. Вступ УР до Європейського Союзу (ЄС) з 1 травня 2004 р. означає, з-поміж іншого, визнання європейською спільнотою високого рівня розвитку демократії та ступеню зрілості угорського суспільства і держави, їх відповідності цивілізованим загальноєвропейським стандартам. Складний і суперечливий перехідний етап постсоціалістичних перетворень в Угорщині, який розпочався з межі 1980-1990-х років, таким чином, на початку третього тисячоліття успішно завершується остаточним поверненням угорського народу і держави до об’єднаної Європи та в загальне історичне русло розвитку європейської і світової цивілізації.

З огляду на це, представляє значний науково-теоретичний і практичний інтерес конкретно-історичний аналіз угорського досвіду системних політичних, економічних, соціальних та інших постсоціалістичних перетворень з метою можливого використання найбільш позитивних його моментів для завершення реформування суспільних відносин в Україні, а також – прискорення інтеграції Української держави до європейської спільноти та її вступу до ЄС у стратегічній або і тактичній перспективі, що надзвичайно актуальне в контексті проголошеного вищими органами державної влади України головного історичного – європейського вибору нашої держави.

Особливої уваги заслуговує досвід Угорщини з формування нової політичної системи, основ демократії, багатопартійності і парламентаризму. У період 1990-1994 рр. в УР реалізовувалася праволіберальна модель перебудови всіх сфер суспільного життя, держави і політичної системи, у відповідності з характером та ідейними принципами правлячих тоді політичних сил на чолі з Угорським Демократичним Форумом (УДФ). Чергові парламентські вибори в 1994 р. завершилися перемогою їх опонентів – лівоцентристсько-ліберальних партій. Маятник громадської думки в Угорщині коливнувся вліво. Насамперед через суперечливі соціально-економічні результати політики правих урядів та зниження рівня життя значної частини населення в 1990-1994 рр. Інтенсивно проходила диференціація партійно-політичних сил та своєрідна “партизація” раніше єдиних масових громадянських рухів, зокрема, правлячого УДФ. Але з погляду політичної історії важливо, що зміна влади в УР в 1994 р. відбулася конституційним шляхом – за результатами демократичних виборів.

Отже, в 1990-1994 рр. були закладені міцні основи оновленої угорської демократії, багатопартійності і парламентаризму. Продемократичні політичні сили, які взяли на себе відповідальність за історичну долю народу і держави, виявили рішучість і послідовність у реформних перетвореннях. Внутрішньополітичне життя в УР на початку 1990-х років розвивалося в основному без гострого протистояння і конфліктів, що сприяло стабільному функціонуванню політичної системи та подальшій розбудові демократичної держави.

З початку 1990-х років відбулася переорієнтація зовнішньої політики Угорщини, стратегічною метою якої чітко став вступ до загальноєвропейських і трансатлантичних структур. Зовнішньополітичні чинники зіграли позитивну роль для успішного розгортання постсоціалістичної трансформації та внутрішньополітичної стабільності в УР. Зміна геополітичної ситуації на початку 1990-х років внаслідок припинення біполярного протистояння в глобальному і європейському вимірі, розпад так званого “радянського блоку” і “соціалістичної співдружності”, а, потім, і світової наддержави – СРСР, створили надзвичайно сприятливі умови для розбудови угорської демократії і суверенного виходу УР на міжнародну арену.

Саме з цього часу Угорщина почала здійснювати активну добросусідську політику, спрямовану на розвиток тісних зв’язків з Україною, яка щойно здобула незалежність. Ще у 1990 р. Угорщина першою серед іноземних держав уклала з УРСР договір. УР наприкінці 1991 р. стала першою країною світу, яка визнала нову Українську державу. Співпраця України з УР на цьому етапі навіть випереджала за динамікою розвиток двосторонніх стосунків Української держави з іншими країнами ЦСЄ. Склалися стійка система і структура міждержавного співробітництва та ефективні механізми координації зовнішньополітичних кроків двох країн на міжнародній арені. Високий рівень та інтенсивність сучасного українсько-угорського співробітництва, тому, з-поміж іншого, також базуються на досвіді тісної співпраці двох держав періоду першої половини 1990-х років.

Винятково жвавий розвиток українсько-угорських контактів і створення системи тісних двосторонніх зв’язків на всіх рівнях, однак, не привели в першій половині 1990-х років до ефективного взаємообміну досвідом постсоціалістичних перетворень, зокрема, до вивчення і запозичення Україною апробованих в Угорщині методів формування конституційної, законодавчої та іншої нормативно-правової і організаційної основи стабільного функціонування політичної системи. Наприклад, щодо принципів діяльності політичних партій, створення парламентської більшості та, на її основі, коаліційних урядів, існування парламентсько-президентської республіки, розподілу компетенцій між вищими органами державної влади, центром та регіонами, розвитку системи самоврядування територіальних громад тощо. Багато з цих питань, вирішених в Угорщині на практиці до середини 1990-х років, для молодої української демократії залишилися не розв’язаними до кінця і в умовах сьогодення. З розгортанням в 2003-2004 рр. в Україні нового етапу політичної реформи, наукове вивчення історичного досвіду зміни політичної системи в Угорщині періоду 1990-1994 рр. знову набуває виключно вагомої актуальності.

У зв’язку з цим зараз особливо необхідні серйозні комплексні конкретно-історичні дослідження перехідного періоду від тоталітаризму до демократії в Угорщині. А гуманітарні науки незалежної України зокрема, ще історично, недостатнім чином вивчають новітню історію Угорщини. З ряду об’єктивних причин – пріоритет досліджень вітчизняної історії на першому етапі українського державотворення, тимчасова дезінтеграція системи наукових зв’язків з угорськими колегами та тривала складність їх відновлення і розвитку, звуження доступу до джерельної бази і новітніх публікацій угорської історіографії, мовні бар’єри тощо. Тому переважна частина публікацій українських істориків щодо розвитку УР на зламі другого і третього тисячоліть має швидше описово-підручниковий або оглядово-політологічний характер. Нерозробленою і дискусійною залишається навіть періодизація новітньої угорської історії 1990-х років. У наукових історичних роботах нерідко відсутній критичний підхід та об’єктивна оцінка досвіду постсоціалістичної трансформації в УР, не зважується на існуючі негативи і помилки угорської політики системних суспільних перетворень 1990-х років.

Фактом є, що, наприклад, просторово і цивілізаційно віддалена від Угорщини російська історіографія має значно більші досягнення у вивченні угорського сьогодення, ніж історична наука безпосередньо сусідньої з УР України. З огляду на такий реальний стан і недоліки у вивченні новітньої історії УР українською історичною наукою, здійснене в дисертації одне з перших в сучасній українській історіографії конкретно-історичне дослідження початкового або своєрідного “стартового” етапу становлення системи новітньої угорської демократії, тобто, періоду 1990-1994 рр., беззаперечно, актуальне з науково-теоретичного і практично-політичного погляду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках планової науково-дослідної теми кафедри теорії та історії держави і права Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права: “Регіональні проблеми розбудови державності”. Обрана проблематика дослідження пов’язана також з науково-дослідною роботою кафедри нової і новітньої історії та історіографії Ужгородського національного університету за темою: “Соціально-політичний і культурний розвиток країн Центрально-Східної Європи” (номер державної реєстрації – 0198 U 00782).

Хронологічні рамки дисертаційної роботи – 1990-1994 роки –обумовлені початком зміни суспільно-політичного ладу в Угорщині та проведенням перших вільних демократичних виборів у 1990 р. і здійсненням комплексу цілеспрямованих заходів з формування засад парламентської демократії, розбудови угорської держави, становлення нової політичної системи та її партійно-політичної структури. Суспільно-політичні перетворення в Угорщині в дисертаційній роботі досліджуються в хронологічних межах діяльності праволіберальної правлячої коаліції. Завершальним рубежем дослідження є 1994 р., коли відбулися чергові парламентські вибори, за результатами яких до влади в УР прийшов лівоцентристсько-ліберальний блок партій. Разом з тим, в дисертації, задля більш повного дотримання принципу історизму та ефективності компаративно-часового аналізу, здійснюються також історичні екскурси в переддень демократичного перелому в Угорщині та розглядається вплив результатів і наслідків суспільно-політичних перетворень першої половини 1990-х років на сучасний розвиток політичної системи в УР. Цим забезпечується тісний зв’язок минулого з сучасністю у вивченні проблеми.

Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають в наступному:

- дисертація – одна з перших наукових робіт в сучасній українській історіографії, де комплексно і системно здійснено конкретно-історичний аналіз процесу переходу від тоталітаризму до демократії, проблем становлення і розвитку нової політичної системи в Угорщині в 1990-1994 рр.;

- на основі порівняльно-історичного аналізу розкрито основні історичні передумови, об’єктивні і суб’єктивні чинники суспільно-політичних перетворень в УР на першому етапі постсоціалістичної трансформації;

- виявлено спільне і особливе внутрішньополітичного розвитку Угорщини та інших держав ЦСЄ в досліджуваний період;

- викладено в логічному взаємозв’язку перебіг формування основ новітньої угорської політичної системи та її законодавчого забезпечення;

- розкрито специфіку становлення і еволюції багатопартійності, парламентаризму та партійно-політичної структури політичної системи Угорщини в першій половині 1990-х років;

- проаналізовано ідейний характер і тип основних політичних сил країни в 1990-1994 р., запропоновано нові принципи їх групування;

- висвітлено основні напрями розбудови угорської держави в першій половині 1990-х років, особливості функціонування вищих державних органів та розподілу компетенцій між гілками влади, а також центральними і місцевими органами влади;

- вказано і систематизовано головні міжнародні чинники, які впливали на розвиток політичної системи УР;

- охарактеризовано зовнішньополітичну стратегію демократичної Угорщини та розвиток українсько-угорського співробітництва в першій половині 1990-х років;

- введено до наукового обігу нові документи і матеріали з досліджуваної проблематики, в тому числі з угорських і українських архівів.

Мета і завдання дослідження. Головна мета дослідження – розкрити історичні передумови, основні чинники і напрями становлення та розвитку нової політичної системи в Угорщині в 1990-1994 рр.

Науковими завданнями, сформульованими в контексті головної мети роботи, які автор вирішував в ході дослідження, є наступні:

· з’ясувати особливості політичної та соціально-економічної ситуації в Угорщині і передумови переходу від тоталітаризму до демократії на рубежі 1980-1990-х років;

· проаналізувати процес становлення та характер основних політичних суб’єктів і еволюцію багатопартійності в УР;

· встановити ступінь нормативно-правового забезпечення функціонування політичної системи і органів державної влади Угорщини;

· розкрити механізми децентралізації влади і впровадження принципів місцевого самоврядування;

· здійснити порівняльний аналіз результатів парламентських виборів в УР 1990 р. та 1994 р.;

· дати об’єктивну оцінку політики і діяльності правлячого праволіберального блоку та коаліційних урядів Й.Анталла і П.Бороша;

· розкрити основні напрями зовнішньополітичної стратегії Угорщини в 1990-1994 рр. щодо євроатлантичної інтеграції, регіону ЦСЄ та незалежної України.

· узагальнити досвід та уроки системних суспільно-політичних змін в УР в першій половині 1990-х років у контексті спільного і особливого процесу постсоціалістичної трансформації в державах ЦСЄ.

Об’єктом наукового дослідження є новітня історія Угорщини - формування нової політичної системи в Угорщині на першому етапі переходу від тоталітаризму до демократії як цілісний історичний процес.

Предмет дослідження – основні складові частини, механізми, політичні суб’єкти, історичні передумови, перебіг і наслідки зміни політичної системи в Угорщині в досліджуваний період, а саме: діяльність політичних партій, рухів, громадських об’єднань та ініціатив, партійно-політичних коаліцій, вищих органів державної влади – парламенту, президента, коаліційних урядів країни, а також місцевих органів державної влади і самоврядування, провідних політичних і громадських діячів Угорщини за період 1990-1994 років.

Методологічні принципи дослідження. Визначальними для дослідження є принципи історизму та наукової об’єктивності, які вимагають неупередженості, достовірності і послідовності у висвітленні подій, процесів і явищ, виявлення причинно-наслідкових зв’язків на кожному етапі суспільно-політичного розвитку.

Для вирішення головної мети і основних наукових завдань дослідження використано сукупність загальнонаукових і прикладних методів пізнання. Поєднання логічного, порівняльного, конкретно-історичного підходу з комплексним, системним аналізом передумов, основних чинників, перебігу і наслідків процесу політичної трансформації угорського суспільства в 1990-1994 рр. зумовило у дисертації послідовне дослідження змін політичної системи в УР як цілісного історичного процесу.

Дисертаційна робота за своїм головним характером – конкретно-історичне дослідження переходу Угорщини від тоталітаризму до демократії та перебігу кардинальної зміни політичної системи угорського суспільства в 1990-1994 рр. і побудована на основі проблемно-хронологічного підходу. Для більш ґрунтовного вивчення теми в дисертації застосовано також ряд спеціальних історичних методів: історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний та історико-системний. У роботі комплексно поєднано політичну та соціальну історію, стадіальний і цивілізаційний підходи.

Багатогранність і складність суспільно-політичних перетворень в Угорщині на першому етапі постсоціалістичної трансформації зумовила необхідність застосування в ході дослідження міждисциплінарного підходу. Зокрема, використано методи та інструментарій низки інших суспільних дисциплін – політології, соціології, історії держави і права, теорії та історії міжнародних відносин. Застосовано системні методологічні підходи нової інтегрованої суспільної дисципліни – теорії і практики перехідних періодів (“транзитології”). Здійснено контентаналіз джерел та документів.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження, матеріали і висновки дисертації, методологічні підходи, апробовані в роботі, можуть бути використані для подальшого наукового вивчення еволюції політичної системи УР та інших держав ЦСЄ. Здійснене в дисертаційній роботі узагальнення досвіду першого етапу суспільно-політичної трансформації в УР дозволяє рекомендувати найбільш ефективні позитивні моменти з угорської практики реформування політичної системи для можливого їх використання в ході сучасної політичної реформи в Україні.

Основні положення, узагальнення і висновки дисертаційної роботи, зібраний фактичний матеріал можуть бути використані для підготовки підручників, навчально-методичних посібників і навчальних програм з всесвітньої історії, країнознавства, історії держави і права та інших дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені у доповідях на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Кордони єднання”, (Ужгород, Україна, 20-21 квітня, 2001 р.); міжнародній конференції, засіданні Саболч-Сатмар-Берегського Наукового відділу Угорської Академії Наук, (м. Ніредьгаза, Угорщина, 27-29 вересня 2001 р.); міжнародній конференції “Питання транскордонного співробітництва держав Центрально-Східної Європи”, (м. Дюла, Угорщина, 11-12 жовтня 2001 р.).

Публікації: Зміст, основні положення і результати дисертаційного дослідження розкрито у 5-ти індивідуальних публікаціях у фахових наукових виданнях, які відповідають вимогам ВАК України.

Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації становить ... сторінок, в т.ч. додатків - ... стор. Список використаних джерел та літератури включає ... найменувань на ... сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність і новизну теми дисертації, її хронологічні межі, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методологічні принципи і методи дослідження, науково-теоретичне і практичне значення роботи, вказано форми апробації результатів дослідження.

У Розділі 1 “Джерельна база та методологія дослідження трансформації політичної системи Угорщини в 1990-1994 рр.” розкрито методологічні засади дисертаційного дослідження, науковий доробок сучасних українських і зарубіжних вчених у вивченні історії постсоціалістичної трансформації та системних суспільно-політичних змін 1990-х років у країнах ЦСЄ, в цілому, та Угорщині, зокрема, а також охарактеризовано джерельну базу роботи.

Історіографію досліджуваної теми доцільно поділити на декілька груп. Принциповим є поділ на два основні масиви наукових робіт: 1) згідно з належністю до конкретних національно-державних наукових шкіл; 2) за тематично-дисциплінарним і хронологічним принципом. Тому автором, по-перше, здійснено аналіз рівня вивчення проблеми першого етапу суспільно-політичних перетворень в Угорщині українською, російською, угорською та іншою зарубіжною історіографією. По-друге, розглянуто висвітлення різноманітних аспектів змін політичної системи в УР впродовж 1990-1994 рр. у наукових роботах представників ряду суспільних дисциплін: історії, політології, теорії та історії міжнародних відносин, історії держави і права, соціології, економіки тощо. Порівняльний історіографічний аналіз вказаних груп наукових досліджень зроблено за основним структурним принципом: а) конкретно-історичні та інші країнознавчі роботи з постсоціалістичної трансформації 1990-х років в УР та інших державах ЦСЄ; б) узагальнюючі дослідження з новітньої історії регіону ЦСЄ та Європи; в) концептуальні науково-теоретичні та методологічні праці щодо системних суспільно-політичних перетворень на перехідному етапі постсоціалістичної трансформації.

Проаналізовано, насамперед, основні положення перших в сучасній українській історіографії інтегрованих робіт з європейської та регіональної історії. Виділено важливе значення публікації в 2001 р. синтезованої праці “Історія Центрально-Східної Європи”, підготовленої провідними українськими істориками. Окремі частини розділів цієї публікації – стосовно характеру комуністичного режиму в Угорщині, демократичних революцій межі 1980-1990-х років та наступних демократичних реформ безпосередньо торкаються досліджуваної в дисертації теми. Вказується, однак, що надзвичайно широкі хронологічні та країнознавчі рамки не дозволили авторам цього, безумовно, найбільш повного і солідного в сучасній українській історіографії видання з історії ЦСЄ, ґрунтовно висвітлити конкретно-історичний процес суспільно-політичних змін в УР першої половини 1990-х років. Та принципові положення щодо характеру демократичних перетворень і політичних сил, які їх здійснювали, стисло викладені в матеріалі, підготовленому С.В.Віднянським. Уваги заслуговує наступний висновок вченого, зроблений на основі аналізу суспільно-політичних змін в УР першої половини 1990-х років: “Таким чином, у першій половині 90-х років у процесі суспільно-політичної трансформації в Угорщині завдяки розвинутій культурі політичного консенсусу та швидкого відродження структур громадянського суспільства органічно відбувся процес суспільно-політичної структуризації, завдяки якому утворилася стабільна сучасна європейська демократична політична система”. Icторiя Центрально-Схiдної Європи.-Посiбник для студентiв iсторичних i гуманiтарних факультетiв унiверситетiв/ За ред. Л.Зашкiльняка.-Львiв: ЛНУ iм.I.Франка, 2001. – С.611.

Проаналізовано також публікації українських вчених з досліджуваної теми 1990-х-початку 2000-х років у періодичних наукових виданнях: “Політика і час”, “Віче”, “Стратегічна панорама”, “Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки” та ряду інших видань. Підкреслюється, однак, що рівень конкретно-історичного вивчення істориками України процесу трансформації політичної системи в Угорщині періоду 1990-х років залишається недостатнім.

Але в сучасній українській академічній і вузівській науці інтерес до вивчення проблематики постсоціалістичних суспільно-політичних перетворень в УР поступово зростає. Позитивом є відродження в минулому традиційно сильних наукових центрів і шкіл ґунгарологічних досліджень. З-поміж них слід відзначити ужгородську школу істориків-ґунгарологів, представники якої – І.М.Гранчак, І.О.Мандрик, В.І.Худанич, Я.І.Штенберг та інші зробили вагомий вклад у вивчення нової та новітньої історії Угорщини. З середини 1990-х років ужгородська історична школа надає значну увагу дослідженню історії держав Центральної та Південно-Східної Європи 80-90-х років ХХ ст., в тому числі новітньої історії Угорщини. Особливості перехідних періодів у історії країн ЦСЄ та перебіг і наслідки постсоціалістичної трансформації в окремих державах регіону розкриті в роботах І.І.Вовканича та В.В.Лемака, публікаціях наукових збірників Центру гунгарології, Інституту карпатознавства та Інституту державного управління при УжНУ. Вовканич І.І. Специфіка передумов і наслідків постсоціалістичної трансформації в Угорщині // Карпатика. – 2003. - № 23. – С. Лемак В.В. Державно-правова реформа в Чехословаччині в умовах постсоціалістичної модернізації й поділу федерації. – Ужгород:Ліра,2002. – 248 с. Лемак В.В. Постсоціалістична модернізація суспільства: поняття й типологізація // Регіональні студії (випуск №5). Збірник наукових праць.- Ужгород: Ліра, 2002. – С.48-52. Історію антитоталітарного руху та революції 1956 р. в Угорщині висвітлено в книзі професора І.Ф.Короля. Король І.Ф. Угорська революція 1956 р.: початок кризи прорадянських тоталітарних режимів. – Ужгород: Видавництво В.Падяка, 2002. – 197 с. Безпосередньо теми дисертаційного дослідження торкаються публікації і положення кандидатської дисертації ужгородської вченої Є.Б.Кіш. Кіш Є.Б. Суспільно-політична трансформація в Угорщині 1966-1990 рр. – Автореф. дис…канд.іст.наук. – Ужгород: Ужгородський державний університет, 1998 – 18 с.; Кіш Є. Перехід Угорщини до парламентської демократії (досвід трансформації політичних структур) // Політична думка - 1998. - N 1. -C. 27-38; Кіш Є. Політична трансформація в Угорщині в контексті загальноєвропейської інтеграції на зламі тисячоліть //– С. Кіш Є. Політичні трансформації в Центрально-Східній Європі // Віче - 1998. - N 5. - C. 112-119. Кіш Є. Три домінанти в політичній палітрі Угорщини // Стратегічна панорама. - 1999. - N 1-2. - C. 85-89. Уваги, зокрема, заслуговують висновки Є.Кіш стосовно домінування внутрішніх чинників у суспільно-політичному розвитку держав ЦСЄ і Угорщини в другій половині ХХ ст. Дослідниця зауважує, що трансформаційні процеси в країнах ЦСЄ, зокрема в Угорщині, були детерміновані внутрішньополітичними обставинами. Дія чинників економічного характеру – структурна трансформація економіки, реформування банківської системи, роздержавлення власності, створення ринкової інфраструктури за умов часткової демократизації стилю й методів партійно-державного врядування протягом 60-80-х рр. ХХ ст., сприяли формуванню якісно нових структурних елементів організації угорського суспільства. Під цим кутом зору Є.Кіш визначає три головні чинники, що сприяли докорінним трансформаційним змінам в Угорщині: по-перше, розвиток орієнтованої на ринок економіки; по-друге, поступове формування приватного підприємництва, і по-третє, розвиток середнього класу Угорщини. Кіш Є.Б. належить також низка публікацій в українських наукових часописах та підручникових й інших виданнях з сучасного суспільно-політичного розвитку УР та місця і ролі цієї країни в європейських і регіональних інтеграційних процесах. Однак, основною особливістю робіт Є.Б.Кіш є те, що вони мають переважно історико-політологічний, а не конкретно-історичний характер.

Процеси постсоціалістичної трансформації в державах ЦСЄ, в т. ч. Угорщині, більш інтенсивно, ніж історична, вивчає молода політична наука незалежної України. Показовими в цьому відношенні є наукові видання вчених Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, зокрема праці Ф.М.Рудича, де здійснено порівняльний аналіз трансформації політичних структур в країнах СНД, Балтії та ЦСЄ. Найбільш вагомою останньою політологічною публікацією з цієї проблематики стала колективна монографія “Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти” Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: [Кол.моногр.] / За ред. Ф.М.Рудича. – К.:МАУП, 2002.. Деякі принципові аспекти методології дослідження теми у політологічному ракурсі були сформульовані в колективних монографіях українських і зарубіжних дослідників 1990-х років – “Політологія посткомунізму” та “Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби”.

Таким чином, уже в другій половині 1990-хроків українська історична і політична наука накопичили певний досвід аналізу і створили нову методологічну базу дослідження процесів системних суспільно-політичних перетворень у державах ЦСЄ, в т.ч. Угорщині. На рубежі другого і третього тисячоліть завершився період становлення в українській історіографії дослідницького напряму з вивчення сучасної історії та проблем суспільно-політичного розвитку країн регіону. В провідних наукових часописах – “Політична думка”, “Нова політика”, “Людина і політика”, “Політика і час” були опубліковані узагальнюючі системно-порівняльні статті з аналізом результатів постсоціалістичної трансформації в державах ЦСЄ Бураковського І., Долженкова О., Романюка О., Шевчука В. та інших українських вчених. На початку 2000-х років побачили світ ряд конкретно-історичних публікацій, присвячених суспільним змінам у країнах ЦСЄ та розвитку стосунків цих держав з незалежною Україно. З-поміж них особливої уваги заслуговує перша книга видання Інституту історії України НАН України “Україна i Європа (1990-2000 рр.). Україна в мiжнародних вiдносинах з країнами Центральної та Пiвденно-Схiдної Європи. Анотована iсторична хронiка”, опублікована в 2001, де детально викладено конкретно-історичний матеріал щодо політичних подій в Угорщині і хронологію становлення та розвитку українсько-угорських відносин в 1990-ті роки. Україна i Європа (1990-2000 рр.). Частина 1. Україна в мiжнародних вiдносинах з країнами Центральної та Пiвденно-Схiдної Європи. Анотована iсторична хронiка // Мельникова I.М., Євсеєнко I.В., Знаменська М.В., Мартинов А.Ю., Нiкiфорук Д.I. – К.:Iнститут iсторiї України НАН України, 2001. – 308 с.

Сучасна російська історична наука більш послідовно і системно, ніж українська, вивчає суспільно-політичні зміни 1990-х років в УР. Уже в 1995-1997 рр. російські вчені Б.Й.Желіцький та Марков Д.С. опублікували вагомі дослідження щодо суспільно-політичних процесів в Угорщині першої половини 1990-х років у контексті загальних змін в державах регіону в колективних монографіях: “Постреволюционная Восточная Європа: экономические ориентиры и политические коллизии (1995 р.), “Политический ландшафт стран Восточной Европы середины 90-х годов” (1997 р.), “Политическая трансформация стран Центральной и Восточной Европы” (1997 р.). У 1999 р. в Москві проведено міжнародну наукову конференцію, матеріали якої ввійшли до книги “Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие”, де в окремій частині, підготовленій Б.Й.Желіцьким, розкрито і передумови та наслідки демократичного перелому в Угорщині.Революции 1989 года в странах Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие.-М.:Наука,2001. – 204 с У російських наукових журналах було опубліковано низку статей, присвячених історії постсоціалістичної трансформації в країнах ЦСЄ, серед яких найбільш повно конкретно-історичний, політичний і економічний аналіз процесів в УР здійснено в роботі М.О. Усієвич “Десятилетие реформ в Венгрии. 90-е годы ХХ в.”, опублікованій в 2002 р. Дослідниця зазначає: “За десять років відбулася зміна політичної системи, перебудова державного управління, докорінна переорієнтація зовнішніх економічних та зовнішньополітичних зв’язків”. Усиевич М.А. Десятилетие реформ в Венгрии. 90-е годы ХХ в. // Новая и новейшая история. – 2002. - №5. – С.80-97. Трансформація в Угорщині за умов багаторічного досвіду реформ, вказує М.О.Усієвич, протікала більш поступово, ніж в інших державах ЦСЄ, завдяки суспільним інститутам, які були створені в ході перетворень.

Етапними для висвітлення російською історіографією сучасного суспільного розвитку УР та інших держав ЦСЄ, однак, слід вважати вихід двох серйозних наукових досліджень у 2000-2002 р. Перше – аналітична доповідь Інституту міжнародних економічних і політичних досліджень РАН (ІМЕПД РАН): “Десять років системної трансформації в країнах ЦСЄ та Росії: підсумки та уроки” (2000 р.), окремою частиною якої є системний аналіз демократизації політичних систем в державах ЦСЄ. Десять лет системной трансформации в странах ЦВЕ и в России: итоги и уроки // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. - №5. – С.3-14. Друге – фундаментальний трьохтомник з історії ЦСЄ другої половини ХХ ст., матеріал частини 1 третього тому якого під назвою: “Трансформации 90-х годов” спеціально комплексно і порівняльно висвітлює системні суспільні перетворення в політичній і економічній сферах та їх соціальну складову, а також зовнішньоекономічні та зовнішньополітичні умови розвитку держав ЦСЄ протягом останнього десятиліття ХХ ст. Центрально-Восточная Европа во второй половине ХХ века.и В 3 т. Т.3. Трансформации 90-х годов. Ч.1.- М.:Наука, 2002. –461 с.;Центрально-Восточная Европа во второй половине ХХ века.и В 3 т. Т.3. Трансформации 90-х годов. Ч.ІІ.- М.:Наука, 2002. –464 с. Основним концептуальним положенням цих російських наукових публікацій є висновок про системний, всеохоплюючий характер постсоціалістичної трансформації 1990-х років у країнах регіону. Елементи новизни мають обґрунтовані у вказаних дослідженнях твердження російських аналітиків про формування в ході суспільних змін в деяких країнах, зокрема, УР “політичної культури злагоди”, що базується на толерантності і схильності до пошуку компромісу основних політичних сил нових демократій. Процес еволюції політичної системи демократичної правової держави в країнах ЦСЄ впродовж 1990-х років російські вчені розглядають через призму переходу від “політичного плюралізму” до “консолідованої демократії”. Загалом, ці дві публікації є найбільш повним висвітленням спільного і особливого постсоціалістичної трансформації в державах ЦСЄ. Але узагальнюючий характер вказаних робіт, все ж не дозволив детально і послідовно розкрити трансформаційні зміни у кожній із країн регіону, в т.ч. Угорщині.

У 2002-2003 рр. в РФ були опубліковані також інші вагомі колективні роботи з деяких важливих аспектів теми дисертаційного дослідження. Зокрема, дві нові монографії вчених ІСБ РАН та ІМПД РАН з аналізом еволюції і структури політичних систем та євроінтеграційної політики держав ЦСЄ. Ці публікації, однак, мають переважно інформативний характер. Новим напрямком досліджень процесу суспільно-політичних змін в країнах ЦСЄ у сучасній російській історіографії стало застосування положень та інструментарію комплексної суспільствознавчої дисципліни – теорії демократичного переходу (транзиту). Російська “транзитологія у контексті вивчення перехідного періоду 1990-х років у історії держав ЦСЄ представлена насамперед роботами І.С.Яжборовської та А.Мельвіля.

Окрему велику групу наукових робіт українських і російських вчених, які мають значну цінність для висвітлення теми дисертаційного дослідження, представляють публікації з історії та теорії і практики становлення, функціонування і розвитку нової, так званої “постбіполярної” системи міжнародних відносин. Нові підходи до міжнародних відносин і світової політики та зовнішніх стосунків незалежної України було викладено в монографіях Л.Д.Чикаленко-Васильєвої, О.І.Івченка, О.А.Коппель та О.С.Пархомчук, “Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки)” (К., 2001). Колектив вчених Московського державного інституту міжнародних відносин (університету) видав у 2001 р. дві фундаментальні книги щодо сучасних політичних і економічних глобальних і регіональних систем міжнародних відносин. Современные международные отношения / Под ред. А.В.Торкунова. – М.:МГИМО; Российская политическая энциклопедия (РОСПЭН), 2001.– 584 с.; Международные экономические отношения / Под ред. Н.Н.Ливенцева. – М.:МГИМО; РОСПЭН, 2001. – 512 с. Застосування теоретичних положень, результатів аналізу та хронології подій міжнародних стосунків з цього типу досліджень дозволяє повніше розкрити вплив зовнішніх чинників на політичні процеси трансформації в Угорщині 1990-1994 рр.

Сучасна угорська історіографія суспільно-політичних перетворень в країні періоду 1990-х років представлена насамперед роботами представників історичної, політологічної, економічної, правової та соціологічної шкіл. Фундаментальною історичною роботою є книга відомого угорського дослідника Л.Контлера, де періоду трансформації 1990-х років у країні присвячено обширний епілог. Контлер Л. История Венгрии. Тысячелетие в центре Европы / Пер. с англ.- М.:Издательство “Весь Мир”, 2002. – 656 с. Одною з початкових спроб комплексного вивчення особливостей суспільно-політичної трансформації в Угорщині кінця 80-х - початку 90-х років ХХ ст. стала колективна монографія вчених Великобританії та Угорщини “Угорщина: 1990 рік” (1990 р.). У 1991-2000 рр. це видання розширилося за обсягом і видається як щорічник політичних подій Угорщини. Magyarorszбg politikai йvkцnyve. - Bp.: Aula-Omikk, 1990. - 651.o.;Magyarorszбg politikai йvkцnyve. - Bp.: Demokrбcia Kutatбsok Magyar Kцzpontja Alapitvбny, 1995. - 865.o.;Magyarorszбg politikai йvkцnyve. - Bp.: Demokrбcia Kutatбsok Magyar Kцzpontja Alapitvбny, 1999. - 588.o.

Представники угорської політичної, соціологічної, економічної та філософської науки з 1970-1980-х років послідовно досліджували сутність політичного режиму кадарівської Угорщини, особливості та соціальні наслідки економічного реформування, наростання кризових явищ у суспільстві та формування в країні елементів некомуністичної альтернативи суспільного розвитку. З-поміж них варто назвати таких відомих вчених, як економіст Я.Корнаї, соціологи та політологи Д.Конрад І.Селені, Ч.Гаті, філософи Ф.Фехер та А.Геллер. Корнаї Я. Шлях до вільної економіки. Відхід від соціалістичної системи: угорський приклад / пер. з англ..- К.:Наукова думка, 1991. – 140 с. Konrбd Gy., Szelйnyi I. Йrtelmisйg йs dominбncia a posztkommunista tбrsadalmakban // Politikatudomбnyi Szemle. -1992. - N 1. - 9-28.o. Fehйr F., Heller Б. Kelet-Eurуpa hosszu forradalma Jalta ellen. - Bp.: Kossuth, 1990. - 320.o.

На початку 90-х рр. ХХ ст. угорськими істориками, політологами, соціологами та економістами були опубліковані дослідження, присвячені проблемам суспільно-політичного життя Угорщини. Серед них роботи М.Бігайрі, Й.Беленя, Ш.Берені, де проаналізовано розвиток парламентаризму в Угорщині, публікації політологів А.Ага, І.Кукореллі, де аналізуються різні аспекти державного управління, проблеми розвитку громадянського суспільства в Угорщині у порівнянні із функціонуванням сучасного громадянського суспільства на Заході. Вагомими є роботи політологів-вчених і, водночас, публічних політиків Л.Кері, К.Кулчара, І.Штумпфа, наукові дослідження яких пов’язані з питаннями розвитку політичної стратифікації угорського суспільства, проблемами формування багатопартійної політичної системи в Угорщині, а також з аналізом різних аспектів генезису та змісту суспільно-політичної трансформації в Угорщині 1990-х рр. Соціологію політики, соціально-політичні аспекти суспільного життя Угорщини плідно досліджує А.Гегедюш. Hegedыs L. Magyarorszбg. Megъjulу tцrtйnelem. 1100 esztendх. - Bp.: Miniszterelnцki Hivatal, 1994. - 97.o. Уваги заслуговують історико-філософські монографії та науково-публіцистичні публікації Ф.Фехера, Ч.Гомбара, А.Корошені щодо аналізу причинно-наслідкових зв’язків політичних, насамперед, конституційних змін в Угорщині у 90-х рр. ХХ ст.

Уже з початку 1990-х рр. з питань трансформації чи не найбільше робіт публікувалося представниками угорської економічної школи. Зокрема, праці щодо критичного аналізу економічного розвитку країни (Й.Кіш, З.Везер, Й. Гач), впровадження ринкових відносин (Г. Ревес, Є. Еріх, Г.Копітч), особливостей економічної політики урядів Угорщини (А.Ковеш, І.Сабо). Соціологи Т.Колоші та П.Роберт розробили концепцію стратифікації і соціальної мобільності угорського суспільства на перехідному етапі. Kolosi T., Robert P. A rendszervбltozбs tбrsadalmi hatбsai // Valуsбg. - 1992. - N 2. - 1-15.o.

Загалом, однак, необхідно зазначити, що комплексних робіт з конкретно-історичним аналізом суспільно-політичних змін в Угорщині 1990-х років в угорській історіографії поки що не опубліковано. Тому доцільним є подальше дослідження цієї проблематики як угорськими, так і українськими вченими із суттєвим розширенням джерельної основи наукового пошуку і аналізу.

Джерельну базу дисертаційного дослідження складають наступні основні групи неопублікованих і опублікованих джерел:

1. Матеріали з фондів архівів України та Угорщини, в т. ч. центральних і регіональних. Зокрема, документи з Фонду 1 – “Центральний Комітет Комуністичної партії України” Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГОУ) щодо внутрішньополітичної ситуації в Угорщині на межі 1980-1990-х років, міжпартійних зв’язків, українсько-угорського співробітництва.

2. Документальний матеріал з поточних архівів угорських політичних партій, організацій та рухів, в т. ч. регіональних організацій УСП, ФІДЕС та інших партій УР, а також електронні партійні архіви, доступ до яких відкритий через всесвітню мережу Інтернет.

3. Офіційні публікації документів – Конституції УР, законів, рішень парламенту та стенограм його засідань, урядових програм, партійно-політичних документів першої половини 1990-х років.

3. Угорська статистика – позитивом якої є значна кількість різнопланового статистичного матеріалу: а) статистичні щорічники, що висвітлюють соціально-економічний розвиток країни; б) спеціалізовані статистичні видання щодо соціальної диференціації угорського суспільства; в) статистичні збірники стосовно політичної ситуації в країні – розподіл представництв політичних партій в парламенті, соціальні характеристики депутатів парламенту, результати виборів у місцеві органи влади та інше (ці дані особливо важливі для розкриття теми дисертаційного дослідження).

4. Преса та інша періодика. Зокрема, угорська преса у 1989 - 1995 роках – газети “Непсабадшаг”, “Мадьяр Немзет”, суспільно-політичний журнал “Таршадалмі Семле” та інші детально зображували перебіг політичних подій в країні та публікували важливий документальний матеріал – програмні документи політичних партій та рухів, закони, постанови уряду та інших центральних і місцевих органів державної влади і самоврядування.

У Розділі 2 - “Формування демократичних основ нової політичної системи в Угорщині” розглядаються передумови, вирішальні чинники та специфіка угорської моделі переходу від тоталітаризму до демократії на межі 1980-1990-х років. Аналізуються проблеми становлення багатопартійності і парламентаризму в УР у першій половині 1990-х років. Розкриваються головні напрями формування правової основи нової політичної системи в Угорщині.

Зокрема зазначається, що угорською специфікою був мирний і поступовий перехід від тоталітаризму до демократії на зламі 1980-1990-х років. У завершальний період існування – друга половина 1980-х років, угорський комуністичний за характером – кадарівський режим вважався одним із найбільш ліберальних серед тодішніх країн радянського блоку і нерідко йменується “м’якою диктатурою”. В цей період у країні уже розпочалося становлення некомуністичних, громадянських політичних суб’єктів. Зокрема і завдяки таким історичним особливостям, демонтаж тоталітарної системи в Угорщині відбувався еволюційно на основі суспільного компромісу та політичних домовленостей, досягнутих за “круглим столом” представниками реформного крила керівництва колишньої партійної держави та опозиційних