НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

ЛОСІЦЬКА Тетяна Іванівна

УДК:633.15:332.13:339

Ефективність виробництва

і реалізації зерна кукурудзи

08.07.02 – економіка сільського

господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН.

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України

Бойко Віктор Іванович

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН,

завідувач відділу продовольчих ресурсів

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, старший

науковий співробітник

Худолій Любов Михайлівна

Приватний вищий навчальний заклад “Європейський університет”,

завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук

Захарчук Олександр Васильович

Державна служба з охорони прав на сорти рослин, Український інститут експертизи сортів рослин, заступник директора з економічних та організаційних питань

Провідна установа: | Національний аграрний університет

Кабінету міністрів України

Захист відбудеться “ 25 ” січня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц – зал, кімн. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за адресою: м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кімн. 211.

Автореферат розісланий “ 21 ” грудня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат економічних наук В.А. Пулім

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зернове господарство традиційно відіграє вирішальну роль у розвитку аграрно-промислового комплексу України. Проте з кінця 90-х років у цій галузі було втрачено темпи зростання виробництва, вкрай критичними щодо обсягу виробництва зерна виявилися 1996, 1999, 2000 і 2003 роки, що позначилось на економічному стані зерносіючих господарств. Водночас вкрай нестабільною є структура виробництва зернових, погіршилась матеріально-технічна база галузі, значно знизився рівень використання інтенсивних методів вирощування основних культур.

Загострилася проблема ефективності виробництва продукції зернопродуктового підкомплексу, розвитку зовнішньоекономічної торгівлі, а отже – і її конкурентоспроможності.

Програма “Зерно України – 2001-2004 роки” дещо скоригувала напрями розвитку виробництва зерна, було визначено місце і роль у ньому кукурудзівництва, народногосподарське значення й економічні можливості якого залишаються високими, а потенціал культури ще не вичерпаний.

Основною проблемою залишається стабілізація виробництва, не вирішені також питання удосконалення структури зернової групи, раціональне розміщення посівів кукурудзи по природно-економічних зонах, визначення рівня концентрації, питання системи насінництва й ефективного використання генетичного потенціалу кукурудзи вітчизняної селекції.

Оскільки виробництво і ринок зерна кукурудзи є важливим сегментом зернового ринку, де склалася відповідна кон’юнктура, а тенденції його розвитку мають суперечливий характер виникла необхідність розробки прогнозу виробництва та пошуку альтернативних шляхів виходу галузі на нові рубежі виробництва і підвищення ефективності її функціонування на всіх ієрархічних сходинках системи.

Результати дослідження різнопланових проблем розвитку зернового господарства як на макро-, так і на регіональних рівнях, зокрема окремих фундаментальних питань проблеми, розглядаються у працях багатьох відомих вчених економістів, зокрема Саблука П.Т., Ситника В.П., Бойка В.І., Гладія М.В., Калінчика М.В., Стельмащука А.М., Андрійчука В.Г., Анішина Л., Лебедя Є.М., Захарчука О.В., Калюжної О.В., Худолій Л.М., Куліша М.Ю., Сайка В.Ф., Ніколаєвої З.П. та інших дослідників.

З окремих питань та деяких складових обраної теми, зокрема, що стосуються технології виробництва, формування економічного механізму ринкових відносин, зовнішньоекономічної діяльності тощо, широко відомі результати досліджень Шпичака О.М., Галушко В.П., Балабанова Т.В., Лобаса М.Г., Падія І.П., Кваші С. М., Цикова В.С. та ін.

Проте всебічного дослідження виробництва кукурудзи з позицій порівняльного аналізу ефективності та стійкості, відповідності розміщення природному середовищу, адаптації цієї галузі до ринкових умов не можна вважати достатніми, що визначає актуальність вибраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи відділу продовольчих ресурсів Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за темою “Розробити наукові основи макро- і мікрорайонування сільськогосподарського виробництва на період до 2010 р.” (№ державної реєстрації 0102U000258) науково-технічної програми на 2001-2005 роки.

Робота виконувалась протягом 1999-2004 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методичних засад і напрямів ефективного розвитку галузі (виробництва зерна кукурудзи) як важливого сегмента в системі зернового господарства і продовольчого ринку.

У зв’язку з цим у дисертаційній роботі були визначені такі завдання:

- систематизувати й узагальнити сукупність теоретичних підходів до розвитку продуктивних сил сільського господарства в системі територіального розміщення і формування товарного виробництва з позицій його ефективності в ринкових умовах;

- з’ясувати економічну сутність конкурентоспроможності продукції досліджуваної галузі, провести оцінку ринкової кон’юнктури на ринку зерна і насіння кукурудзи та визначити місце України на ньому;

- провести аналіз і комплексну оцінку динаміки розвитку та ефективності виробництва у галузі кукурудзівництва та спрогнозувати кількісні і якісні його параметри на ближчу перспективу, передбачивши при цьому розробку питань концентрації товарного виробництва, його територіальної та господарської спеціалізації з урахуванням відповідності територіальних агрокліматичних ресурсів щодо вирощування кукурудзи на зерно різних строків достигання;

- обґрунтувати систему заходів щодо забезпечення ефективної господарської діяльності в галузі кукурудзівництва та належної ресурсовіддачі в зонах раціонального її розміщення;

- розглянути зовнішньоекономічні аспекти формування світового ринку фуражного зерна та визначити концептуальні основи маркетингової стратегії України на ринку зерна і насіння кукурудзи.

Об’єктом дослідження є процес виробництва і реалізації зерна кукурудзи в науково-дослідних і селекційних установах, сільськогосподарських підприємствах різних організаційних форм та ін. Поглиблені дослідження проводились на прикладі діяльності конкретних підприємств і асоціацій.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти ефективності виробництва і реалізації зерна і насіння кукурудзи в період його адаптації до ринкових умов.

Методи дослідження. В основу досліджень покладено здобутки економічної теорії, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економічної ефективності виробництва, проблем агроекології, землекористування, формування інтегрованих систем, менеджменту, маркетингу тощо. Використана сучасна законодавчо-нормативна база. При проведенні дисертаційного дослідження застосовувалися загальні наукові (абстрактно-логічний, системного аналізу і синтезу) та спеціальні методи дослідження: економіко-статистичні: статистичного групування (при дослідженні впливу ряду чинників на ефективність виробництва), розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні окремих перспективних параметрів розвитку кукурудзівництва), монографічний, анкетування, експертних оцінок, балансовий, графічний та ряд інших методів.

Інформаційною базою проведеного дослідження були матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, матеріали науково-дослідних установ, Державної служби з охорони прав на сорти, Української Державної насіннєвої інспекції, Головної Державної інспекції з карантину рослин України, окремих господарств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором розроблено теоретичні та практичні організаційно-економічні заходи щодо формування важливого сегмента зернопродуктового комплексу України з урахуванням специфіки відтворювального процесу виробництва. Зокрема, в дисертації:

вперше:

- визначено концептуальні основи стратегії розвитку галузі кукурудзівництва в контексті створення системи стійкого забезпечення зростаючих внутрішніх потреб у зерні та нарощування його експортного потенціалу;

- досліджено та систематизовано сукупність агрокліматичних й економічних факторів, що впливають на рівень ефективності виробництва зерна кукурудзи. Зокрема, це стосується рівня адаптації гібридів кукурудзи за строками достигання до природного середовища, концентрації і спеціалізації виробництва тощо;

- обґрунтовано модель розширеного відтворювального процесу виробництва зерна і насіння кукурудзи, в якій з урахуванням різновекторного характеру його вирощування і використання визначено параметри виробництва зерна кукурудзи на перспективу, зони, сприятливі для його товарного виробництва, територіальної поглибленої спеціалізації, а також рівень його оптимізації в окремих типах виробничих структур;

набули подальшого розвитку:

- основні положення щодо сучасних напрямів формування і використання експортного потенціалу зерна і насіння кукурудзи та принципи визначення його оптимального рівня на перспективу на основі запропонованої маркетингової стратегії та заходів сталого розвитку галузі;

удосконалено:

- сукупність теоретичних і методичних підходів щодо сутності таких понять, як територіальне розміщення, галузь і конкурентоспроможність продукції. Зокрема, за сукупністю ознак кукурудзівництво віднесене до категорії самостійної галузі, конкурентоздатність якої розглядається з позицій прагматичного підходу до оцінки порівняльних переваг з позицій природних і господарських властивостей даного виду товару.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці авторських пропозицій щодо практичної розбудови важливої ланки зернопродуктового підкомплексу України. Зокрема:

- пропозиції щодо раціонального розміщення посівів кукурудзи, адаптованих до відповідних природно-кліматичних умов з урахуванням сортових особливостей;

- параметри виробництва кукурудзи на період до 2011 та 2016 років, що покладені в основу зональних систем ведення сільського господарства України, які розроблялися за участю автора у 2004 році.

- окремі теоретичні та методичні положення дисертаційної роботи за рівнем наукового спрямування можуть бути використані у навчальних закладах по програмі підприємництва та аграрного бізнесу.

Результати дослідження можуть бути використані регіональними центрами наукового забезпечення або окремими підприємствами при обґрунтуванні ринкової стратегії розвитку галузі (довідка №365 від 14 серпня 2004 р. – ТОВ “Земля і воля” Бобровицького району Чернігівської області).

Концептуальні основи щодо регіонального розміщення виробництва зерна кукурудзи частково враховані при визначенні заходів Міністерства аграрної політики України на 2003 і 2004роки в зерновій галузі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним самостійним дослідженням, проведеним на основі загальних і власних методичних підходів. Суть комплексу стабілізаційних і регулятивних заходів, обґрунтованих автором, полягає у розробці науково- методичних й організаційно-економічних аспектів територіального розміщення та ефективного функціонування галузі і її експортної орієнтації. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, авторські доробки стосуються переважно формування інформаційної бази, обробки та аналізу статистичних даних, зроблено окремі узагальнення відповідно до тексту збірників, де вони опубліковані.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи пройшли апробацію в доповідях автора на міжнародній конференції “Стан, тенденції та перспективи розвитку АПК” (м. Кам’янець-Подільський, 2004 р.), на науково-практичній конференції по науково-технічному прогресу “Зернові і олійні культури” по підпрограмі “Технологія вирощування кукурудзи” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Київ, 2001 р.), на науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання (м. Харків, 2001 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у 8 наукових працях, з них 4 самостійні статті у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,6 друк. арк., у тому числі у фахових виданнях – 1,0 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота обсягом 212 сторінок комп’ютерного тексту складається із вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Вона містить 35 таблиць, 10 рисунків і 13 додатків. Список літературних джерел налічує 156 одиниць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методичні основи територіальної організації та визначення ефективності агропромислового виробництва” розглянуто теоретичні аспекти і методологічні засади територіальної організації виробництва та його ефективності, проаналізовані вітчизняні й зарубіжні джерела, що розкривають сутність та особливості проблеми.

Сільське господарство базується на суспільному поділі праці, що обумовлює розвиток територіальних, галузевих, корпоративних і господарських систем товарного виробництва продукції. У цьому зв’язку в роботі наголошується, що основоположним напрямом нинішнього етапу формування та реалізації стратегії розвитку АПК є обґрунтування й розробка науково-методичних та організаційно-економічних засад раціональної ринкової структуризації і територіального розміщення, ефективного функціонування аграрного виробництва як основи забезпечення конкурентоспроможності та зростання його експортного потенціалу.

Суть виважених, обґрунтованих стабілізаційних і регулятивних економічних важелів з позиції державних інтересів полягає у забезпеченні функціонування внутрішнього ринку продовольства необхідних обсягів і структури, недопущення цінових ринкових диспропорцій, підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників та населення. Тривалий еволюційний розвиток цих процесів обумовлений становленням і розбудовою ринкових відносин.

У процесі розгляду методичних основ визначення ефективності виробництва зерна в роботі наголошено на потребі розглядати кукурудзівництво як самостійну галузь виробництва, яка має для цього всі організаційно-виробничі ознаки. Це стосується високого рівня товарності широких технологічних зв’язків з іншими (переробними) галузями, наявності підгалузі – насінництва кукурудзи, що виконує самостійну функцію, в тому числі на ринку товарної продукції.

Іншим важливим аспектом, що розглядається в даному розділі з точки зору ринкової теорії, є проблема конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції і зерна зокрема.

У розділі вказується, що визначення ефективності виробництва за загальноприйнятими критеріями, тобто з позицій використання ресурсів й одержаного результату, зокрема на базі встановленої статистичної звітності, не дають повної уяви про рух (поведінку) виробленої продукції як товару на ринку. Особливо це стосується продукції сільського господарства, в тому числі тієї, яка вироблена в особистих селянських господарствах. Сільське господарство в цілому має специфіку, яка накладає на процес конкуренції такі особливості (невідшкодований ризик підприємництва), внаслідок чого конкурентоспроможність продукції є складовою багатьох чинників.

По-перше, сільськогосподарська продукція може мати кілька функцій товару і за сукупністю властивостей значною мірою відрізняється від продукції промисловості. Можна вважати, що немає такої зернової культури у світі як кукурудза, із зерна якої виготовляється така маса кінцевої продукції (крупа, борошно – мають порівняльні переваги за властивостями білка і енергетичною цінністю), пластівці, кукурудзяні палички, крохмаль, сироп, цукор, мед, спирт, глюкоза, солодові продукти, олія, алкалоїди, стерини, ксентини (медицина) та багато інших. Тобто потенціал харчових, кормових та інших якостей зерна й порівняльних переваг кукурудзи як сільськогосподарської культури, яку природа наділила властивими лише їй ознаками, дає підстави для позитивної оцінки конкурентоспроможності кукурудзи. Це означає, що в умовах різних форм і методів конкуренції (цінова, недобросовісна та ін.) характерною складовою щодо порівняльних переваг продукції є її природні споживчі якості.

У другому розділі “Розвиток і економічна ефективність виробництва зерна кукурудзи в системі сучасного продовольчого ринку” розглянуто тенденції, фактори й ефективність виробництва кукурудзи, зокрема, з позицій використання агрокліматичних ресурсів окремих регіонів України (табл. 1).

Таблиця 1

Виробництво зерна кукурудзи в Україні

Зони | Усі категорії господарств | Сільськогосподарські підприємства

Зібрана площа, тис. га | Урожай-ність, ц/га | Валовий збір, тис. тонн | Зібрана площа, тис. га | Урожай-ність, ц/га | Валовий збір, тис. тонн

2002 р.

Степ | 521,0 | 27,9 | 1452,9 | 223,1 | 23,9 | 534,0

Лісостеп | 542,4 | 40,4 | 2190,7 | 341,9 | 36,9 | 1263,1

Полісся | 125,6 | 42,7 | 536,7 | 53,6 | 41,5 | 223,0

Україна | 1189,0 | 35,2 | 4180,3 | 618,6 | 32,7 | 2020,1

2003 р.

Степ | 984,6 | 29,4 | 2894,2 | 623,4 | 26,8 | 1667,9

Лісостеп | 831,4 | 38,8 | 3228,4 | 595,1 | 36,5 | 2172,3

Полісся | 173,0 | 43,5 | 752,5 | 93,4 | 42,8 | 400,0

Україна | 1989,0 | 34,6 | 6875,1 | 1311,9 | 32,3 | 4240,2

Показники, наведені в таблиці, свідчать, по-перше, про істотну різницю в урожайності, одержаної господарствами різних кліматичних зон у сприятливі для цієї культури роки і, по-друге, приріст валового збору в кожному регіоні одержано виключно за рахунок розширення посівних площ, зокрема у сільськогосподарських підприємствах. Внаслідок цього у 2003 р. господарства цієї категорії зібрали вдвічі більше зерна, ніж у попередньому році, що різко позначилось на структурних господарських і територіальних співвідношеннях.

Разом з тим було виявлено, що загальні результати виробництва кукурудзи є такими, що можуть викликати неоднозначне відношення до їх оцінки. Зокрема, це стосується зміни обсягу виробництва кукурудзи, яка спостерігається протягом останніх 13 років. Статистичні дані показують, що у 1994 р. у сільськогосподарських підприємствах було зібрано 700 тис. тонн зерна, або 26% до рівня попереднього року, у 1996 р. – 800,6 тис. тонн, або 35% до попереднього, у 1999 р. – 675,9 тис. тонн, або втричі менше, ніж у наступному 2000 році. Такий стан дестабілізує внутрішній ринок, баланс фуражного зерна й експортні ресурси з точки зору визначення кон’юнктури ринку. Нарешті, це дезорієнтує виробництво і його економіку. Для обробки динамічних рядів виробництва кукурудзи застосували спосіб найменших квадратів, що відноситься до методів математичної статистики. Поряд з виявленням тенденцій він дає кількісний вираз явищу, що змінюється у часі. Графічне уявлення про сутність проблеми дає рисунок 1.

У дисертаційній роботі розглядаються питання, пов’язані із загальним станом виробництва кукурудзи та причинами, через які здобутки багатьох господарств і навіть районів губляться за середньогалузевими показниками, та їх постійним і різким коливанням.

Виходячи з цього, в даному розділі роботи організація виробництва зерна кукурудзи в Україні розглядалася через критерій його ефективності залежно від:

- розміру і категорії господарства;

- обсягу виробництва;

- величини витрат на гектар посіву;

- зонального розміщення,

а також за показниками собівартості, рентабельності, прибутку та ін.

Оскільки рівень організації виробництва в галузях рослинництва відображає насамперед обсяг виробництва або розмір посівних площ у господарстві, це питання вивчалося за даними різних років. Зазначимо, що в загальному валовому зборі зерна питома вага зерна кукурудзи порівняно не висока і в 2002 р. в середньому по Україні становила 14,2 %, що на 4 ,0 % більше в порівнянні з 2001 роком, зокрема в зоні Полісся – 27,17 %, Лісостепу – 17,0 %, та Степу – 8,23 %. Нижче наведені показники підприємств, які були і залишаються основними виробниками цього виду зерна, показують тісну залежність між рівнем концентрації виробництва й основними результативними показниками (табл. 2).

Таблиця 2

Вплив обсягу виробництва зерна кукурудзи на його ефективність у сільськогосподарських підприємствах, 2002 р.

Групи підпри-ємств за обсягами виробництва, ц | Кількість госпо-дарств у групі | Вироблено зерна кукурудзи, ц | Питома вага кукурудзи в загальному обсязі зерна, | Собівар-тість 1 ц зерна, грн. | Затрати праці на

1 ц,

люд.-год. | Прибу-ток,

тис.грн. | Рентабель-ність,

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8

І | До 500 | 224 | 57725 | 1,0 | 78,2 | 7,88 | 418 | 10,95

II | 500-1000 | 184 | 134970 | 2,7 | 53,8 | 4,38 | 475 | 8,27

III | 1000-2000 | 221 | 318439 | 4,4 | 40,8 | 3,19 | 733 | 7,99

IV | 2000-3000 | 131 | 343709 | 6,2 | 36,9 | 2,91 | -211 | -2,34

V | 3000-5000 | 115 | 454804 | 9,1 | 34,2 | 2,33 | 1247 | 11,27

VI | 5000-7000 | 58 | 346945 | 10,9 | 27,3 | 2,72 | 2656 | 41,29

VII | Понад 7000 | 115 | 1865035 | 16,8 | 29,2 | 1,31 | 10484 | 22,73

Степ | 1055 | 3521627 | 8,2 | 33,2 | 2,13 | 15802 | 17,30

І | До 500 | 283 | 77272 | 1,4 | 61,3 | 7,48 | 516 | 12,48

II | 500-1000 | 255 | 187926 | 3,5 | 43,4 | 3,77 | -145 | -2,58

III | 1000-2000 | 376 | 554152 | 6,1 | 37,2 | 2,96 | -851 | -5,78

IV | 2000-3000 | 211 | 524339 | 9,3 | 30,2 | 1,93 | 477 | 3,93

V | 3000-5000 | 250 | 984670 | 12,6 | 26,6 | 1,54 | 3103 | 14,00

VI | 5000-7000 | 140 | 825273 | 17,8 | 25,7 | 1,42 | 2363 | 15,12

VII | Понад 7000 | 334 | 6817684 | 32,7 | 24,4 | 0,99 | 51167 | 37,26

Лісостеп | 1849 | 10025316 | 17,0 | 26,4 | 1,34 | 56630 | 26.,5

І | До 500 | 69 | 16397 | 3,2 | 46,1 | 9,03 | 15 | 2,82

II | 500-1000 | 32 | 21642 | 4,3 | 48,2 | 6,19 | -5 | -0,75

III | 1000-2000 | 39 | 54035 | 6,9 | 35,5 | 2,72 | -172 | -11,48

IV | 2000-3000 | 28 | 68735 | 9,8 | 29,4 | 2,04 | 78 | 6,20

V | 3000-5000 | 30 | 115842 | 11,4 | 31,4 | 2,16 | 264 | 9,79

VI | 5000-7000 | 11 | 66883 | 19,0 | 31,7 | 1,67 | 47 | 3,16

VII | Понад 7000 | 32 | 1456170 | 52,8 | 27,0 | 0,92 | 9559 | 27,53

Полісся | 241 | 1799704 | 27,2 | 28,2 | 1,26 | 9786 | 22,83

Україна | 3145 | 15346647 | 14,2 | 28,2 | 1,51 | 82218 | 23,77

Аналіз дає підстави для наступних висновків. По-перше, як бачимо, кількість підприємств, де виробництво не досягає 50 тонн, досить велика. У зоні Степу – 21,0%, Лісостепу – 15,3% і Полісся – 28,2%. По-друге, в усіх зонах простежується послідовне підвищення продуктивності праці та зниження собівартості 1 ц зерна від групи підприємств з меншим обсягом виробництва до більшого. При цьому ця різниця досить суттєва, щоб на неї не звернути увагу з точки зору визначення межі, за якою настає вірогідність низької ефективності роботи.

У групі господарств, де обсяги виробництва зерна кукурудзи становлять понад 7000 ц, собівартість 1 ц зерна і продуктивність праці в 2002 р. нижчі в 2-2,5 рази в порівнянні з господарствами, де її обсяги 500-1000 ц, а прибуток і рівень рентабельності вищі на 12-25 %. Найнижча собівартість 1 ц зерна в 2002 р. спостерігається в сільськогосподарських підприємствах зони Лісостепу – 26,40 грн., що майже на дві гривні нижче від середньої по Україні, та в зоні Полісся – 28,20 грн., затрати праці на 1 ц зерна кукурудзи становили відповідно 1,34 та 1,26 люд.-год., тоді як в зоні Степу собівартість 1 ц зерна кукурудзи – 33,20 грн., затрати праці – 2,13 люд.-год., що на 70 % більше, ніж у середньому по Україні.

Ця ж проблема має досить тісний зв’язок з обсягом витрат, який дає уяву про рівень інтенсивності виробництва. Виявляється, що навіть в часи сучасного нестійкого фінансового стану, заборгованості підприємств, великих витрат на матеріально-технічні ресурси за цим показником існує величезна диференціація.

Можна вважати, що конкурентне ринкове середовище певною мірою скеровує ресурси у виробництво тих товарів і послуг, в яких споживач відчуває потребу. Попит таким чином “диктує” пошук і застосування ефективніших методів використання ресурсів для виробництва, в даному випадку зерна кукурудзи. Це підтверджується одним із суттєвих показників стабілізації галузі у 2002 і 2003 роках, яким є обсяг витрат, тобто внесений капітал у даний вид виробництва. В окремих зонах спостерігається стійка тенденція до фінансування розвитку цієї галузі. Зокрема, підприємства Черкаської області у 2000 р. на виробництво кукурудзи в цілому “інвестували” 49,2 млн. грн., у 2001 р. – 64,7 млн. грн., у 2002 р. – 78,7 млн. грн., а у 2003 р. – 109,1 млн. грн. При цьому собівартість 1 ц зерна залишається майже на одному рівні – в межах 30 грн.

Проведений аналіз із застосуванням методу групування сільськогосподарських підприємств за згаданим показником дозволив одержати переконливі результати на користь інтенсифікації виробництва. Йдеться про те, що в усіх природно-економічних зонах спостерігається високий рівень кореляційної залежності між затратами на 1 га посіву та урожайністю. Так, між першою групою сільськогосподарських підприємств зони Лісостепу, де затрати на 1 га були меншими – 500 грн., і останньою, де затрати були вищими – 2500 грн., різниця в урожайності становила 47,1 ц/га, у зоні Степу – відповідно 32,4 ц і т. д. Тобто цей фактор впливає на показник урожайності, який відіграє найважливішу роль у визначенні економіки галузі.

Проведений аналіз за даними 2000 р. підтверджує зроблений висновок (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив урожайності кукурудзи на собівартість її виробництва у сільськогосподарських підприємствах зони Лісостепу

Групи підпри-ємств за урожай-ністю, ц/га | Кіль-кість госпо-дарств | Зібрана площа, тис. га | Валовий збір,

тис. тонн | Урожай-ність, ц/га | Затрати на основну продукцію всього, млн. грн. | Собі-вартість 1 ц зерна, грн.

20 | 737 | 69,8 | 94,5 | 13,53 | 31,5 | 33,30

25 | 268 | 31,7 | 71,4 | 22,55 | 17,5 | 24,53

30 | 247 | 27,9 | 77,2 | 27,62 | 18,9 | 24,48

35 | 186 | 26,3 | 84,8 | 32,24 | 18,3 | 21,61

40 | 176 | 19,7 | 73,7 | 37,38 | 15,5 | 21,08

Понад 40 | 787 | 97,5 | 570,4 | 58,52 | 92,1 | 16,14

По зоні | 2401 | 273,0 | 972,1 | 35,61 | 193,8 | 19,94

Україна | 4521 | 620,9 | 1726,6 | 27,81 | 388,3 | 22,49

Не складно підрахувати, що в цій зоні площі з урожайністю понад 40 ц зерна з гектара дали 58,6% валового збору. Найнижча собівартість 1 ц зерна кукурудзи була у сільськогосподарських підприємствах Черкаської області – 16,26 грн., Полтавської – 18,55 грн., Сумської – 20,47 грн. У зоні Полісся – Чернігівська область – 23,93 грн. Водночас, у цьому ж році спостерігаємо високу собівартість одиниці продукції у традиційних кукурудзяних регіонах: Херсонській області – 34,47 грн., Донецькій – 31,48 грн., Одеській – 28,82 грн. Відчутна різниця за собівартістю між областями зберігалася і в 2001 р., менш сприятливому по результатах вирощування. Так, у господарствах Запорізької області цей показник становив 46,02 грн., Чернігівської – 29,71 грн.

В роботі проведено значний обсяг досліджень щодо оцінки природних умов та їх впливу на розміщення, спеціалізацію й ефективність виробництва зерна кукурудзи. Суть проблеми полягає в тому, що, як доведено практикою, раціональне природокористування забезпечує ефект за умови підбору таких культур та їх сортів, які найбільш відповідають наявним ресурсам певного регіону. З цього приводу можна послатися на Одеську область, де за показником рівня стабільності урожайності кукурудзи найбільш сприятливі фактори мають Килійський, Ізмаїльський та Кодимський райони, а найменш сприятливі – Фрунзівський, Великомихайлівський та деякі інші.

У дисертаційному дослідженні визначено методичні підходи щодо порівняння агроекологічних характеристик тих чи інших зернових культур, в даному випадку кукурудзи, з відповідними грунтово-кліматичними умовами, і на цій основі з’ясовано рівень адаптації. Результатом такого зіставлення стала оцінка, яка показала, наскільки показник ефективності вирощування даної культури в даному регіоні вищий або нижчий від середнього по країні, або від іншого регіону зони.

В цьому зв’язку проведено порівняльний аналіз і показників окремих областей, які презентують певну грунтово-кліматичну зону за характерними для них ознаками й одержано такі результати (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка урожайності зернових культур в усіх категоріях господарств в окремих регіонах України за 1990-2003 рр.

Область | Культура | Урожайність по

ух = а+вх

Херсонська | Пшениця озима | у=32,66-1,11х

Ячмінь ярий | у=22,49-0,65х

Кукурудза | у=31,48-0,499х

Черкаська | Пшениця озима | у=43,96-1,43х

Ячмінь ярий | у=32,81-0,82х

Кукурудза | у=25,4+1,35х

Львівська | Пшениця озима | у=33,21-0,89х

Ячмінь ярий | у=33,06-1,13х

Кукурудза | у=40,21+0,50х

Як бачимо, аналіз рядів динаміки врожайності за одним із методів математичної статистики дав можливість з’ясувати наступне. По-перше, кукурудза в останні 14 років виявилася більш стійкою зерновою культурою відносно пшениці озимої та ярого ячменю. По-друге, більш стійкою (за показником урожайності) вона залишається в зоні Полісся і Лісостепу.

Є підстави вважати, що при розміщенні кукурудзи недооцінюються потенційні можливості господарств окремих підзон Полісся, адже в останні роки ця культура займає дедалі менші площі, у 2001 р. в семи поліських областях її вирощували на зерно лише 267 сільськогосподарських підприємств, було вирощено 154,8 тис. тонн зерна, або лише 9,2% від загальної кількості зібраного врожаю в Україні. Між тим, вже в наш час ТОВ “Земля і воля” Бобровицького району Чернігівської області є одним із тих підприємств, яке відповідає всім вимогам ринкової економіки. Тут порівняно з 1990 р. виробництво зерна кукурудзи збільшили з 3053 тонн до 75,9 тис. тонн. У 2003 р. з вирощеного урожаю було реалізовано 58,3 тис. тонн зерна за ціною 524,2 грн. за 1 тонну. За все реалізоване зерно тут було одержано 32,3 млн. грн., з них 30,6 млн. за зерно кукурудзи, або майже 95%. У 1990 р. середній врожай кукурудзи по базовому господарству становив 50,9 ц з гектара на площі 600 га, за 1996 – 2000 рр. – 75 ц, у т. ч. в 2000 р. – 77,6 ц, а у 2003 р. – 75,9 ц на площі 11350 га.

Таким чином, запорукою успіху у вирощуванні кукурудзи як на насіннєві, так і на товарні цілі стала глибока спеціалізація підприємства в галузі кукурудзівництва і як наслідок застосування високих технологій та високий рівень організації виробництва. Достатньо вказати, що крім періодичного внесення органічних добрив, тут на кожний гектар посіву кукурудзи щорічно вносять 1,5 – 2,0 ц мінеральних добрив (в діючій речовині). Важливе значення для одержання високих врожаїв мало і впровадження ранньостиглих гібридів вітчизняної селекції. Зокрема, такий гібрид як ДЕА дає 120-130 ц, Магріте – від 103 до 111 ц, Консул – 93-102 ц з гектара. Можна зробити загальний висновок, що ефективність виробництва кукурудзи лежить в площині багатьох неоднозначних за впливом факторів на виробництво.

У третьому розділі “Організаційно-економічні основи удосконалення функціонування ринку зерна кукурудзи” з’ясовуються макроекономічні напрями аграрної політики держави відносно максимізації виробництва продовольчої продукції, маючи на увазі адаптацію економіки до вимог євроструктур і організацій світової торгівлі.

Виходячи з прийнятої концепції пріоритетного значення галузі, як важливого сегмента зернопродуктового підкомплексу держави, в роботі обґрунтовано прогнозні (очікувані) параметри виробництва зерна кукурудзи на перспективу до 2016 р. Згідно з розрахунками приріст виробництва має відбутися переважно за рахунок сільськогосподарських підприємств, де валовий збір зерна порівняно з 2000 р. збільшується у 2,3 рази, або до 5100 тис. тонн на кінець періоду. Тобто, йдеться про пріоритет великотоварного виробництва зерна: від 300-500 тонн до 500-700 тонн і більше в середньому на підприємство, залежно від регіону, спеціалізації тощо. При цьому частка господарств Лісостепу буде порівняно з іншими вищою – 46,7% всього зерна, виробленого у всіх категоріях господарств.

Загалом у районах із найбільш сприятливими умовами може вирощуватись кукурудза на площі 225-250 тис. га, у сприятливих умовах – 500-550 тис. га і відносно сприятливих – 600-650 тис.га.

В основу трансформативних перетворень покладено такий мотиваційний принцип як одержання максимального прибутку та ресурсовіддачі, тобто “проект” повинен бути прибутковим. Розрахунковий кінцевий результат на кінець періоду має скласти 200 млн. грн., а рівень рентабельності 30%. Крім прямого ефекту, слід мати на увазі соціально-економічний аспект – збільшення зайнятості на селі в цій галузі, дохідної частини домогосподарств за рахунок заробітної плати працевлаштованих та ін.

З багатьох способів прогнозування показників урожайності були розглянуті ті, які найчастіше застосовуються, а саме два статистичні методи: нормативний та екстраполяції рядів динаміки, що забезпечують, на думку багатьох економістів, найбільш точні й реальні результати.

Система показників для вибору регіонів гарантованого стабільного й ефективного виробництва зерна кукурудзи включала результати групування підприємств і районів, систему показників, що характеризують агрокліматичні відмінності (показники сприятливості) тощо.

За одержаними оціночними показниками Черкаська область віднесена до областей високо інтенсивного вирощування зерна і насіння кукурудзи та його експорту.

Це ж стосується Полтавської і Чернівецької областей. До районів інтенсивного насичення сівозміни посівами кукурудзи у Вінницькій області віднесено Бершадський район та 8 інших, у Закарпатській – низинні райони, а у Чернігівській – Менський і Бобровицький райони і т.д.

Ефективність виробництва в землеробстві ґрунтується на тому, що для сільськогосподарських культур створюються відповідні (протягом вегетаційного періоду) оптимальні умови, необхідні для реалізації потенціалу їхньої продуктивності. В Україні, з огляду на значні втрати в часі щодо динаміки технологічних зрушень, важливий як технічний (технічне оснащення), так і біологічний бік проблеми (сорти, гібриди, агротехніка тощо). У цьому відношенні окремою самостійною проблемою є селекція і насінництво кукурудзи.

В розділі акцентується увага на важливості для умов України збалансованого розміщення по природно-економічних зонах посівів кукурудзи насінням гібридів різних груп стиглості. Проте, для нинішнього періоду організації насінництва характерна розпорошеність виробництва. Право на виробництво і реалізацію насіння мають 304 наукові заклади, фірми, товариства, кооперативи тощо. Через це спостерігається не лише значна дисперсія виробництва між дрібними приватними підприємствами, а й в розміщенні виробництва насіння певного гібриду, що не може не позначитися на його якості. Наприклад, у Вінницькій області насіння гібриду Харківський 294 МВ вирощували 19 різних підприємств.

Окремі з них вирощують до 20 гібридів, або по 6-8 тонн насіння кожного. В роботі обґрунтовано пропозиції на користь ранньостиглих гібридів, зокрема для зони Полісся та північних районів Лісостепу.

Вирощування елітного насіння автором відноситься до категорії, що ґрунтується на високих технологіях і високому рівні його організації. Тобто селекція є науковою базою сортової політики і підпорядкована основному завданню – отримати з гектара посіву більше зерна. Серед лідерів селекційного процесу знаходяться такі установи, як “Дніпро” (УААН), ТОВ “Росава” та інші, гібриди яких не поступаються зарубіжним аналогам. Отже, для того щоб спростити і полегшити відбір найбільш ефективних гібридів для виробництва і тим самим підвищити їхній вплив на рівень урожайності кукурудзи, доцільно провести поглиблений їх аналіз, залишивши в реєстрі не більше 45-50 найбільш ефективних для впровадження. В роботі запропонована генеральна схема оптимізації функціональних і виробничих зв’язків та їх координації в системі “селекція, насінництво – виробництво” зерна кукурудзи. В її основу покладено мету: відтворення насіннєвих фондів з позицій підвищення якості насіння, з позицій адаптації нового покоління гібридів до конкретних агрокліматичних умов та ін.

Відзначається, що реальна дійсність доводить правомірність орієнтації на більш повне використання потенціалу України в галузі зернового господарства, що зумовлює пошук шляхів інтенсифікації, раціональної регіональної структуризації, ефективного використання біокліматичних та інших ресурсів.

Проведено наукове узагальнення структури зовнішньоекономічних операцій на світовому ринку фуражного зерна та визначено пріоритети окремих країн і місце України на ньому щодо експорту й імпорту зерна і насіння кукурудзи. Відмічається, що формування ринку грубого зерна відбулося у 80-ті роки минулого століття, коли обсяг торгівлі ним зріс з 49 млн. тонн (1970 р.) до 110 млн. тонн (1980 р.). У 2000 р. країнами–експортерами було продано 118 млн. тонн грубого зерна. З цієї кількості частка кукурудзи становила 70%, ячменю – 17,1%, вівса – 2%. Результати зовнішньоекономічної діяльності на ринку представлені в таблиці 5.

Таблиця 5

Динаміка зовнішньоекономічних операцій України на ринку зерна кукурудзи

Рік | Експорт, поставка на умовах FOB | Імпорт, поставка на умовах СІF

кількість, тис. тонн | вартість, тис. дол. | ціна, дол. за тонну | кількість, тис. тонн | вартість, тис. дол. | ціна, дол. за тонну

1996 | 152,3 | 26043,3 | 170,94 | 10,9 | 5597,4 | 511,08

1997 | 70,7 | 9966,8 | 140,96 | 13,8 | 5568,7 | 404,16

1998 | 588,1 | 52256,4 | 88,86 | 6,6 | 6574,7 | 997,69

1999 | 304,8 | 23781,5 | 78,01 | 1,4 | 1117,33 | 807,44

2000 | 163,2 | 17113,0 | 105,00 | 92,0 | 16163,0 | 175,7

2001 | 368,2 | 38826 | 105,45 | 3,3 | 3424 | 1033,8

2002 | 496,7 | 45620 | 91,80 | 4,6 | 5872 | 1269,6

2003 | 943,1 | 105100 | 111,40 | 21,5 | 12019 | 559,2

У 2002 р. Україна експортувала майже 500 тис. тонн зерна кукурудзи у 20 країн світу, а в 2003 р. – у 30 країн. Найбільші обсяги експорту були до Алжиру, Тунісу, Лівану і країн ЄС. Експорт зерна кукурудзи, культури з пізніми строками збирання врожаю, відбувається переважно в період з листопада по березень-квітень, що видно з рис. 2, який відображає динаміку обсягів експорту і ціни продажу як за господарський 2002 р., так і за 2002/03 маркетинговий рік. Цінова кон’юнктура була відносно сприятливою і стабільною, якщо не брати до уваги помірні ціни реалізації (86-100 дол. США за 1 т).

Рис. 2. Обсяги експорту і ціни реалізації 1 т зерна кукурудзи з України

Орієнтація цієї галузі на ринок, безумовно, позначилась на її розвитку, проте в Україні ще немає достатньо вираженої стратегії щодо цього сегмента зовнішньоекономічної діяльності, під яким розуміють зерно (як сировину) і продукцію харчосмакової