ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Мегрелішвілі Марія Олексіївна
УДК:141.7:111.8
БУТТЯ ЛЮДИНИ ЯК БУТТЯ МОЖЛИВОСТЕЙ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АНАЛІЗ
09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Запоріжжя – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Запорізькому державному університеті Міністерства освіти і науки Украіни.
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор
Воловик Віталій Іванович,
Запорізький обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти,
проректор.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор
Воронкова Валентина Григорівна,
Запорізька державна інженерна академія,
завідувач кафедри менеджменту організацій;
кандидат філософських наук
Волова Лія Олександрівна,
видавництво “Просвіта”,
головний редактор.
Провідна установа: Дніпропетровський національний
університет, кафедра філософії,
Міністерство освіти і науки України,
м. Дніпропетровськ.
Захист відбудеться “ 24 ” грудня 2004 р. о 15.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 в Запорізькому державному університеті за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66, корп. VI ауд. 114.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького державного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66, корп. II.
Автореферат розісланий “ 20” листопада 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Снєжко В.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження обумовлена наступними обставинами.
По-перше, зміст і спрямованість людського буття визначається не лише об'єктивними факторами - постійним розвитком суспільного виробництва, культури та людських потреб, але й суб’єктивними, серед яких - розуміння людиною існуючої дійсності, сенсу свого буття, загальні уявлення й оцінка можливої і належної дійсності, усвідомлення перспектив розвитку людства, способів і засобів досягнення ним бажаного майбутнього. Останнє породжує потребу осмислення людиною власних духовно-практичних можливостей. Звідси постійна й повсякчасна актуальність дослідження як можливостей природного, так і суспільного буття.
По-друге, за умов загострення глобальної кризи наприкінці ХХ – початку ХХІ сторіччя проблема буття людини як буття її можливостей набула особливо зловісного забарвлення у зв'язку з розвитком науково-технічного потенціалу: людство в змозі реалізувати максимально широкий спектр не лише можливостей свого буття, але й небуття.
По-третє, в епоху змін, які відбуваються в теперішньому соціумі, людина має більше, ніж в умовах стабільного, “традиційного” суспільства шляхів реалізації власних можливостей. У той же час у країнах стабільного розвитку, де на державному рівні створюються і підтримуються програми сприяння реалізації членами суспільства своїх можливостей, більшість громадян спроможна впевнено будувати довгострокові плани власного самоздійснення. Сучасний світ змушує індивіда постійно прагнути до цього, інакше перед ним відкриється перспектива духовної і фізичної деградації, небуття як соціального суб'єкта.
Ситуація світоглядної розгубленості, в якій опинилось українське суспільство в процесі трансформації, викликана втратою старих і пошуком нових життєвих орієнтирів, з особливою гостротою поставила проблему соціально-філософського дослідження людського існування, розкриття механізму функціонування і реалізації можливостей людини.
В умовах соціальної трансформації вирішення даної проблеми може сприяти збагаченню людини новим сенсом, допомогти привести самооцінку сучасного українця у відповідність з об'єктивними і суб'єктивними факторами його буття. Результати дослідження будуть корисні і при розробці відповідних управлінських рішень, пов'язаних із подальшим розвитком гуманітарної сфери українського суспільства, яка перебуває в перехідному стані.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми № 0194У043134 Міністерства освіти і науки України “Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України” та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького державного університету.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження – розкрити зміст буття людини як буття можливостей і виявити детермінанти оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини в умовах трансформації суспільства.
Реалізація цієї мети вимагає вирішення таких завдань:
·
дослідження становлення зазначеної проблеми в історії філософської думки;
·
обґрунтування і вибір методологічних підходів до соціально-філософського дослідження проблеми буття людини як буття можливостей;
·
визначення ключових понять дослідження;
·
обґрунтування взаємозв'язку можливості і дійсності як закономірності становлення і розвитку буття людини;
·
виділення факторів реалізації можливостей буття людини;
·
розкриття взаємозв'язку можливостей і форм буття людини;
·
дослідження специфіки реалізації людиною можливостей на різних етапах суспільного розвитку;
·
виділення факторів соціального середовища, які обумовлюють буття людини як буття можливостей у суспільстві, що трансформується;
·
визначення детермінант оптимізації взаємозв’язку можливості і дійсності у бутті людини в умовах трансформації українського суспільства.
Об'єктом дослідження є теоретичні моделі буття людини.
Предметом дослідження є детермінанти оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності буття людини в умовах трансформації суспільства.
Методи дослідження. Комплекс методологічних засобів містить принципи, категорії матеріалістичної діалектики, міждисциплінарні поняття (зокрема поняття синергетики), загальнонаукові методи, формаційний і цивілізаційний підходи.
Основними принципами дослідження є принципи: об'єктивності розгляду; загального зв'язку і розвитку; історизму; системності, діалектико-матеріалістичного детермінізму; діалектичної єдності соціальної теорії і соціальної практики.
У роботі використовуються такі методи:
·
аналіз і синтез, що послужили виявленню складових буття людини як буття можливостей, класифікації факторів реалізації можливостей людини, об'єднання в єдине ціле частин, властивостей, відносин, які сприяють розумінню буття людини в контексті дослідження даної проблеми;
·
сходження від абстрактного до конкретного, що сприяло одержанню дефініцій “можливості людини”, “можливості середовища”, “форми буття людини”, визначенню “буття людини як буття можливостей”, яке виступає як цілісна діалектична єдність;
·
аналогія, що дозволила сформувати окремі положення концепції буття людини як буття можливостей з погляду матеріалістичної діалектики і соціальної синергетики, виявити детермінанти оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини в умовах українського суспільства, що трансформується.
Виходячи з єдності формаційного і цивілізаційного підходів, досліджена реалізація людиною можливостей на різних етапах суспільного розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за допомогою засобів соціально-філософського аналізу вдалося розкрити зміст буття людини як буття можливостей, виявити детермінанти оптимізації взаємозв’язку можливості і дійсності в бутті людини в умовах трансформації суспільства.
В дисертації це проявилося в тому, що:
·
вперше визначено, що буття людини як буття можливостей є діалектичною єдністю можливостей людини і можливостей середовища, реалізація яких за допомогою діяльності людини сприяє її самоздійсненню як унікальної, невичерпної особистості;
·
дістало подальшого розвитку обґрунтування взаємозв'язку можливості й дійсності як закономірності становлення і розвитку буття людини, що обумовлена незавершеністю і відкритістю людини;
·
дістала подальшого розвитку класифікація факторів реалізації можливостей буття людини, доповнена комплексом факторів - базових, духовного освоєння майбутнього, тих, що сприяють соціально-практичній реалізації можливостей;
·
поглиблені знання про зміст змін, які відбуваються в бутті людини в процесі і результаті реалізації нею можливостей в рамках певних форм її буття (діяльності, творчості, екзистенції, трансцендування, спілкування, гри) і які в основному сприяють її самоздійсненню;
·
уточнені особливості прояву взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини на різних етапах суспільного розвитку; зокрема наголошується, що протягом історії людства спостерігається об’єктивно зумовлений рух до все більш вільного вибору і реалізації індивідом можливостей;
·
уточнені фактори соціального середовища, що визначають буття людини як буття можливостей в сучасному українському суспільстві, що трансформується;
·
вперше розкрита роль оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини, яка виражається в тому, що детермінанти оптимізації сприяють наданню формальній можливості статусу реальної і перетворенню останньої в дійсність; виявлені детермінанти оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини в умовах трансформації сучасного українського суспільства.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі подальших досліджень різних аспектів проблеми буття людини і реалізації її можливостей як у суспільстві, яке стабільно розвивається, так і в суспільстві, що трансформується. Результати дослідження можуть бути застосовані при розробці і викладанні відповідних тем з історії філософії, соціальної філософії і філософської антропології у вищих навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження знайшли відображення в доповідях на Науковій студентській конференції “Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя, 2002); Студентській регіональній науковій конференції “Спадщина Г.С. Сковороди в контексті розвитку сучасної української духовності” (Запоріжжя, 2002); Науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених (Запоріжжя, 2003); Міжнародної науково-практичній конференції “Філософія та історія філософії” (Київ, 2003); Х Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях “Проблема свободи у теоретичній і практичній філософії” (Харків, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманістичний менеджмент як чинник оптимізації суспільної трансформації” (Запоріжжя 2003); Регіональній науково-практичній конференції “Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи” (Запоріжжя 2004); Науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (Запоріжжя 2004).
Матеріали дисертації обговорювалися на методологічних семінарах у Запорізькому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти і на кафедрі філософії Запорізького державного університету.
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладені в 10 публікаціях (3 д.а.), серед яких 5 у фахових виданнях (2,4 д.а.). Усі роботи написані без співавторів.
Структура й обсяг роботи обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації 159 с., список використаних джерел (у кількості 196 найменувань) поданий на 15 с.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У ВСТУПІ розглядається актуальність теми дисертації, формулюються мета і завдання, визначаються об’єкт і предмет дослідження, розкриваються методи вирішення проблем, наукова новизна отриманих результатів, подаються відомості про теоретичну та практичну цінність дисертаційного матеріалу, вказуються форми апробації результатів дослідження.
Розділ перший – “СВІТОГЛЯДНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІЗНАННЯ БУТТЯ ЛЮДИНИ ЯК БУТТЯ МОЖЛИВОСТЕЙ” - містить два підрозділи. Підрозділ 1.1 “Історико-філософський аспект дослідження буття людини як буття можливостей” присвячений критичному розгляду різних підходів до розуміння можливостей буття людини і способів їхньої реалізації, починаючи з міфотворчості як світогляду, що виник у найдавніші часи, і завершуючи сучасним станом дослідження даної проблеми. Стверджується, що в часи античності філософами (Сократ, Платон, Аристотель) формулюється одна з основних умов буття можливостей людини - самопізнання для вибору програми дій. У період європейського Середньовіччя вважалося, що щастя людина досягне в надприродному світі, тому все земне життя має бути підпорядковане досягненню можливого райського блаженства (А. Августин, П. Абеляр). Вперше в історії філософії проблема життя як самотворення була чітко сформульована в епоху італійського Відродження (П. Мірандола). Аналіз філософії цього періоду дозволив виділити ще дві складові буття можливостей: свобода вибору тих способів буття, що відповідають бажанню людини, і творча діяльність людини. В подальші періоди розвитку філософської думки дана проблема або звужувалася до дослідження: пізнавальних можливостей (Новий час – Ф. Бекон, Б. Спіноза; німецька класична філософія – І. Кант, Г. Фіхте, Г.Ф.В. Гегель), соціальних можливостей (Просвітництво - Ж.А. Кондорсе, І.Г. Гердер; марксистська концепція людини), естетичних можливостей (романтики). У ХХ столітті окремі аспекти проблеми досліджували представники екзистенціалізму (М. Гайдеггер, Ж.П. Сартр, К. Ясперс, Х. Ортега-і-Гассет, Н. Аббан’яно), філософської антропології (М. Шелер, Г. Плеснер, А. Гелен), персоналізму (М. Бердяєв, Е. Муньє).
У вітчизняній філософії Г. Сковородою висловлювалися ідеї про чинники, які сприяють реалізації можливостей буття людини: самопізнання і споріднена праця.
У радянській філософії – П. Алексєєвим, Л. Довженко, В. Ільїним, М. Маковкою, М. Макаровим, А. Мінасяном, М. Мостепаненко, О. Паніним, М. Руткевичем, Л. Смирновим, Б. Чагіним, В. Штоффом, О. Шептуліним та ін. докладно вивчалися категорії можливості і дійсності, їхній діалектичний взаємозв'язок, розроблялися класифікації можливостей.
Найтісніше проблема буття людини як буття можливостей була зв'язана з дослідженням проблем цілепокладання і свідомого вибору життєвого шляху (Р. Ануфрієва, Є. Головаха, О. Донченко, Н. Соболєва, Л. Сохань, В. Шинкарук, М. Шульга), потенціалу людини (І. Маноха, О. Чаплигін), самореалізації особистості (В. Муляр), стратегії її життя (Г. Горак, О. Злобіна, В. Тихонович), меж людини (Н. Хамітов), її проблем на зламі тисячоліть (В. Воронкова).
У Росії проблема людської природи як незавершеної можливості досліджується П. Гуревичем; у вітчизняній філософії – у контексті дослідження категорій можливості і дійсності – С. Грабовським, В. Загороднюком, О. Кирилюком, В. Кизимою, М. Парнюком та ін. Фактори реалізації можливостей - свобода вибору, елементи духовного життя (віра, надія, мрія) - були проаналізовані І. Бичком, В. Воловиком, В. Нестеренком, В. Шинкаруком, О. Яценком та ін. У роботі В. Нестеренка загалом була зображена значеннєва структура розгортання буття людини у вимірі можливого. У роботах В. Табачковського досліджується взаємозв’язок історії та самотворення людини.
Незважаючи на дослідження різних аспектів проблеми буття людини як буття можливостей, вона дотепер не виділилася в окреме питання соціальної філософії. Однак, продуктивність ідей, висловлених зазначеними філософами, дозволила автору розглядати їх в якості методологічного і теоретичного базису при розкритті змісту буття людини як буття можливостей.
У підрозділі 1.2 “Методологічний аспект дослідження буття людини як буття можливостей” розкривається специфіка пізнання соціального змісту людського буття і на цій основі обґрунтовується застосування до предмета дисертаційного дослідження комплексу методологічних засобів.
Дисертантом аналізується категоріально-понятійний апарат дослідження: буття, небуття, становлення, буття людини; діалектичні категорії “можливість-дійсність”, “випадковість-необхідність”; супутні їм поняття – імовірність, неможливість, умови реалізації можливостей, потенціал, здібності людини та різні класифікації можливостей. Спираючись на досягнення в галузі дослідження взаємозв'язку можливості і дійсності, автор дає визначення можливостям людини і можливостям середовища.
Можливості людини є її потенційне буття, тобто деяка кількість варіантів її майбутнього життя, кожний з яких має різну ймовірність реалізації і може здійснитися за наявності певних умов. Для ефективної реалізації своїх цілей людині необхідно співвідносити свої можливості з можливостями середовища.
Можливості середовища - це об'єктивні тенденції становлення, розвитку, перетворення і вгасання матеріальних систем у природі і суспільстві, які можуть стати дійсністю за наявності певних умов.
У дисертації стверджується, що раніше визначення “можливостей людини” не приводилося, унаслідок чого деякими авторами можливості людини ототожнюються з її здібностями. З погляду дисертанта, здібності як індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовою успішного виконання діяльності, виступають як необхідна умова ефективної реалізації людиною своїх можливостей. Таким чином, можливості людини, хоча і припускають наявність певних здібностей, але не зводяться до них.
Проаналізувавши поняття “буття людини” і “можливості людини”, автор дійшов висновку, що буття людини як буття можливостей є діалектична єдність можливостей людини і можливостей середовища, реалізація яких через діяльність людини сприяє її самоздійсненню як унікальної, невичерпної особистості.
Другий розділ “ДІАЛЕКТИКА БУТТЯ ЛЮДИНИ ЯК БУТТЯ МОЖЛИВОСТЕЙ” містить три підрозділи. Підрозділ 2.1 “Взаємозв’язок можливості і дійсності як закономірність становлення і розвитку буття людини” присвячений обґрунтуванню зазначеного взаємозв'язку. Взаємозв'язок можливості і дійсності є закономірністю становлення і розвитку буття людини як буття можливостей. Він є істотний зв'язок, оскільки виражає протиріччя єдності сутнісних рівнів людського буття – потенційного й актуального; він є внутрішній зв'язок, оскільки, виступаючи як сутнісне відношення між можливістю і дійсністю, відображає внутрішню суперечливість буття людини; як сутнісне відношення, даний взаємозв'язок має загальний характер, виявляючись у формах буття людини, його особливостях на різних етапах суспільного розвитку; він є необхідний зв'язок, оскільки обумовлює, визначає саме буття людини; даний взаємозв'язок є об'єктивним, оскільки його наявність не залежить від волі і свідомості соціального суб'єкта; він є повторюваний зв'язок у бутті людини, оскільки реалізує себе в ідентичних умовах, тобто у певних межах соціального простору і часу; він має стійкий характер у бутті людини, оскільки зберігає свою стабільність, незмінність при зміні сукупності умов реалізації.
Виникнення і процес реалізації конкретної можливості обумовлені дією не тільки необхідності, але й випадковості. Згідно синергетичному підходу, буття людини у точках біфуркації, тобто точках випадкового прояву можливостей, піддано різним коливанням – і внутрішнім, і зовнішнім, має велику чутливість щодо змін у зовнішньому середовищі, навіть до зовсім незначних. Після того як точку біфуркації пройдено, а визначена можливість обрана і реалізується - у цей час з необхідністю діють відповідні закони. Людина, як наділена свідомістю істота, завжди намагається передбачити усі можливі варіанти розвитку події, проте виключити дію якої-небудь випадковості вона не в змозі.
Одними з основних ідей концепції буття людини як буття можливостей є ідеї незавершеності і відкритості людини. Незавершеність означає, що становлення і розвиток буття людини здійснюється за допомогою зародження можливостей, зведення їх до реальної можливості і перетворення її в нову дійсність; відкритість, з одного боку, сприяє самореалізації людини, з іншого - створює проблеми, пов'язані з небезпекою руйнування людського буття, реалізації її небуття. Можливість органічно поєднана не тільки з дійсністю, але і з неможливістю. Об'єктивна неможливість стати кимось, ким дуже хочеться стати, стимулює людину на пошуки іншої основної можливості у своєму житті. Автор вважає, що, в певному сенсі, саме неможливість детермінує буття людини: з одного боку, вона може послужити поштовхом у розвитку особистості і привести до повноцінної реалізації сутнісних сил конкретної людини; з іншого боку, постійний тиск на людину думки, що вона не може стати тим, ким хоче, і змушена займатися тим, що не приносить їй задоволення, може привести до краху надій і втрати сенсу життя.
Дисертантом аналізуються етапи життєвого шляху особистості (дитинство, юність, молодість, зрілість, старість), яким притаманні свої особливості реалізації можливостей. Їх дослідження підтверджує висновок про діалектичний взаємозв’язок можливості і дійсності як закономірності становлення і розвитку буття людини.
У бутті людини своєчасна реалізація можливостей багато в чому визначає якість її життя, її відношення до самої себе і відношення оточення до неї. Автор обґрунтовує класифікацію факторів реалізації можливостей, які умовно можна розділити на базові фактори (потреби і здібності людини), фактори духовного освоєння майбутнього (уявлення, мрія, віра, надія), фактори, що сприяють соціально-практичній реалізації можливостей (самопізнання для вибору програми дій; свобода вибору тих способів буття, які відповідають бажанню людини; творча діяльність). Слід зазначити різну роль факторів реалізації можливостей буття людини в її становленні, самореалізації (зокрема, постійна реалізація творчих здібностей у процесі перетворення можливості в дійсність є головним критерієм самореалізації особистості). Дисертант не стверджує, що в процесі реалізації людиною тієї або іншої можливості будуть задіяні всі названі фактори, враховуючи такий аспект психіки людини, як спонтанність, коли вона, не замислюючись, робить вибір, перетворюючи можливість у дійсність. Однак, автор вважає, що дія усіх вищевикладених факторів реалізації можливостей людини веде до мобілізації сутнісних сил особистості, необхідних для її самоствердження, самореалізації, саморозвитку.
Підрозділ 2.2 “Форми буття людини як реалізація її можливостей” присвячений аналізу взаємозв'язку можливостей і форм буття людини. Уточнюється, що форма буття людини - це спосіб її вираження й існування. Здійснюється аналіз таких форм людського буття, як діяльність, творчість, екзистенція, трансцендування, спілкування, гра. Обґрунтовується думка, що названі форми не вичерпують усієї дійсності буття людини, але вони найбільше сприяють її самоздійсненню.
Будучи вихідною й основною формою буття людини, діяльність є так само способом реалізації її можливостей. Творчість, будучи фактором реалізації можливостей людини, є і форма її буття, безупинний процес самоздійснення, тобто творення людиною самої себе. Екзистенція є постійним здійсненням людиною вибору своїх можливостей, супроводжувана повнотою людських почуттів і переживань. Трансцендування як вихід за межі повсякденного існування, з одного боку, відкриває в людині духовні обрії, розширює межі її можливостей, з іншого боку - сприяє самореалізації. Спілкуванню притаманна двозначна роль – воно може як сприяти, так і перешкоджати реалізації власної можливості людини, формуванню її як унікальної неповторної особистості. У грі людина найбільш повно розкрита можливісному світу, у ній вона здатна максимально реалізувати свій творчий потенціал, своє можливісне “Я”.
Підрозділ 2.3 “Особливості взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини на різних етапах суспільного розвитку”. Аналіз основних розходжень у реалізації можливостей людини в західній і східній цивілізаціях, показав, що на Заході об'єктивні умови існування людини сприяли реалізації можливостей людини в рамках такої форми буття, як суспільно-практична, трудова діяльність, а на Сході сприяли реалізації можливостей людини у формі трансцендування.
У первісному суспільстві за умов низького рівня продуктивності праці, залежності людини від сил природи, нерозвиненості людини і всіх суспільних відносин не всі форми буття людини одержали свій прояв. Разом з тим, усі види діяльності людини включали елементи творчості, реалізацію можливостей буття людини. Жінка з розкладанням родової громади попадає під владу чоловіка, тому у даному підрозділі, коли мова йде про можливості людини, йдеться лише про нього.
Якщо для античного етапу розвитку людини була характерна свободна (правда не для всіх людей) реалізація індивідом можливостей свого буття і досягнення на цій основі найвищих зразків духовної і матеріальної культури, то середньовічному суспільству була властива жорстка станово-ієрархічна система залежностей реалізації можливостей людини. Індивід міг реалізувати свої можливості лише в межах соціальної групи, до якої він був приписаний від народження.
Становлення капіталізму руйнувало станову особисту залежність, ставлячи на її місце товарну конкуренцію, яка відкривала перед людьми широке поле соціальної творчості. Робітник у цей період суспільного розвитку, порівняно з рабом і кріпаком, володіє вже формальною можливістю змінити своє положення.
Розвиток матеріального і духовного виробництва у новоєвропейській цивілізації сприяв формуванню нових можливостей буття людини.
Радикальні зміни, які відбулися в соціальному житті країн західної цивілізації в ХХ - початку ХХІ століття, обумовили появу для людини величезного простору реальних можливостей. Жінка в ХХ столітті, здобувши рівні права з чоловіком, має можливість для розвитку не тільки в рамках родини або обмеженого кола професій, як це було раніше, але практично у всіх спеціальностях.
У цілому можна сказати, що протягом історії людства (на прикладі західної цивілізації) спостерігається рух до усе більш вільного вибору і реалізації індивідом своїх можливостей.
Третій розділ “ДЕТЕРМІНАНТИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МОЖЛИВОСТІ І ДІЙСНОСТІ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА” містить два підрозділи. У підрозділі 3.1 “Фактори соціального середовища, що визначають буття людини як буття можливостей”, аналізуються впливи середовища на процес самоздійснення людини на трьох рівнях: процеси глобалізації; процеси трансформації українського суспільства; вплив безпосереднього оточення. Виділяються позитивні і негативні аспекти формування інформаційного суспільства; розглядаються економічні й культурні аспекти впливу глобалізаційних процесів на реалізацію людиною можливостей у сучасному українському суспільстві.
Автор виділяє фактори середовища, які впливають на процес перетворення можливості в дійсність у бутті людини, перешкоджаючи її самоздійсненню: криза ідентифікації; відсутність зрозумілої і близької більшості громадян суспільної і державної ідеології; нестабільність ринку праці; незабезпеченість потреб більшості населення економічним потенціалом; протиріччя між соціальними верствами населення.
Результатом дії цих факторів є: низький рівень реалізації власних можливостей для більшості людей; девальвація реалізації духовного творчого потенціалу особистості; переважання реалізацій можливостей, спрямованих на виживання.
Стабільність у функціонуванні суспільства, розвиток демократичних свобод, довіра громадян до інститутів влади, а також праця, яка “виступає осмисленим, значимим проявом здібностей людини” (Фромм), - є факторами, що сприяють реалізації людиною своїх можливостей. Автор стверджує, що відсутність даних факторів у сучасному українському суспільстві, яке трансформується, не означає, ніби члени даного суспільства (мова йде, насамперед, про незахищені верстви) не можуть сподіватися на реалізацію власної можливості. Людина може здійснити свій вибір і реалізуватися у будь-яких умовах існування.
Підрозділ 3.2 “Детермінанти оптимізації буття людини в умовах трансформації українського суспільства” присвячений виявленню детермінант оптимізації буття людини на основі виділених у попередньому підрозділі факторів соціального середовища, що визначають процес вибору і реалізації можливостей.
Автор вважає, що оптимізація взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини полягає в тому, що її детермінанти сприяють набуттю формальними можливостями статусу реальних і перетворенню останніх у дійсність в умовах трансформації українського суспільства.
Детермінанти оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини в умовах сучасного українського суспільства містять у собі фактори реалізації можливостей, які можуть бути застосовані в будь-якому суспільстві і внаслідок цього є універсальними (про них мова йшла у підрозділі 2.1).
До детермінант оптимізації взаємозв’язку можливості і дійсності в бутті людини, адекватних даному суспільству, яке трансформується, відносяться:
·
соціально-психологічні детермінанти: ціннісні орієнтації і настанови - звільнення від утриманства, психологічна налаштованість на здійснення власної можливості в умовах нестабільного суспільства; віра в себе; готовність до ризику;
·
детермінанти соціально-психологічної мобільності: здатність адаптуватися до жорсткої зміни умов життя, зміни професій, культурного середовища, що сприяє прискоренню процесу реалізації власної можливості у тому випадку, коли людина усвідомила необхідність її зміни;
·
наявність комунікативних якостей людини, що сприяє отриманню і використанню необхідної для реалізації можливостей інформації;
·
розширення соціального ареалу особистості, що спричиняє розширення “поля можливостей” у бутті людини;
·
висока освіченість сучасної особистості і готовність її вчитися все життя, що дозволяє їй побачити і реалізувати нові можливості, а також зрозуміти шляхи реалізації існуючих можливостей;
·
наявність інформаційної культури, що сприяє розвитку абстрактної можливості в реальну;
·
громадянська активність у політичній сфері, яка деякою мірою сприяє формуванню об'єктивних детермінант оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини, наприклад, практичному виконанню законів усіма членами суспільства, гарантованістю прав і свобод людини і т.ін.
Виділені детермінанти передбачають застосування системного самоврядування в повсякденному житті людини, сприяють реалізації бажаних можливостей, навіть в умовах несприятливого соціального середовища.
Автор вважає, що положення про діалектику взаємозв’язку можливості і дійсності у бутті людини є теоретичною основою для практичної реалізації буття людини як буття можливостей. Наприклад, при виборі з “віяла” можливостей своєї основної можливості (яка є сенсом її буття), виявлення і використання можливостей, що сприяють її реалізації.
Оптимальним для буття індивіда і суспільства критерієм оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності людського буття в умовах трансформації суспільства є усвідомлення індивідом себе як повноцінного члена суспільства, здатного своїми діями творити своє життя, створювати умови для реалізації бажаних можливостей, зберігаючи при цьому права інших членів суспільства.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявилося в розкритті змісту буття людини як буття можливостей і виявленні детермінант оптимізації взаємозв’язку можливості і дійсності в бутті людини в умовах трансформації суспільства. Комплексний соціально-філософський аналіз з використанням принципів діалектико-матеріалістичної методології, загальнонаукових методів, окремих конструктивних положень синергетики дозволяє сформулювати головні теоретичні результати.
·
Буття людини як буття можливостей є діалектична єдність можливостей людини і можливостей середовища, реалізація яких через діяльність людини, сприяє її самоздійсненню як унікальної, невичерпної особистості. Можливості людини є її потенційне буття, тобто деяка кількість варіантів її майбутнього життя, кожний з яких має різну ймовірність реалізації і може здійснитися за наявності певних умов. Можливості середовища - це об'єктивні тенденції становлення, розвитку, перетворення і згасання матеріальних систем у природі і суспільстві, які можуть стати дійсністю за наявності певних умов.
·
Взаємозв'язок можливості і дійсності, який виступає як закономірність становлення і розвитку буття людини, обумовлений незавершеністю і відкритістю людини, певним чином виражає її сутність, а остання виявляється у формах її буття.
·
Форми буття людини (діяльність, творчість, екзистенція, трансцендування, гра), у рамках яких вона здійснює себе, різною мірою сприяють зародженню, вибору, реалізації або знищенню можливостей. Основною для реалізації можливостей є діяльність людини, яка впливає певним чином на всі наступні форми. Найбільш повно людина відкрита можливому світу в грі, у якій вона здатна максимально реалізувати свій творчий потенціал, своє можливісне “Я”.
·
Факторами реалізації можливостей є базові фактори (потреби, здібності людини), фактори духовного освоєння майбутнього (уявлення, мрія, віра, надія), фактори, що сприяють соціально-практичній реалізації можливостей (необхідність самопізнання для вибору програми дій; свобода вибору тих способів буття, які відповідають бажанню людини; творча діяльність людини).
·
На реалізацію можливостей особистості в умовах сучасного українського суспільства впливають (як позитивно, так і негативно) існуючі в діалектичній єдності глобалізаційні і трансформаційні процеси. Відкриття нових можливостей у бутті людини за умов інформаційної перенасиченості, економічний і культурний диктат процесів глобалізації, який веде до важко розв’язуваної проблеми самоідентифікації особистості, соціальна напруженість між різними соціальними верствами, невизначеність векторів напряму трансформаційних процесів в українському суспільстві, з одного боку, ускладнюють вибір і реалізацію людиною своїх можливостей, з іншого – являють собою сильну мотивацію для прояву і реалізації сутнісних сил людини. Наскільки це можливо, залежить від самої людини та умов найближчого середовища.
·
Оптимізація взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини полягає в тому, що її детермінанти сприяють наданню формальній можливості статусу реальної і перетворенню останньої в дійсність в умовах трансформації українського суспільства.
·
Наявність детермінант оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини, адекватних сучасному нестабільному суспільству, яке трансформується (соціально-психологічних, громадянська активність та ін.), обумовлює не тільки реалізацію людиною своїх власних можливостей, але і деякою мірою оптимізацію соціального середовища, що сприяє розвитку буття людини як буття можливостей на більш високому рівні.
·
Конкретні типи взаємозв’язку можливості і дійсності спричинені певними етапами суспільного розвитку. Протягом історії людства (на прикладі західної цивілізації) спостерігається рух до все більш вільного вибору і реалізації індивідом своїх можливостей. Людина стала суб’єктом великої міри свободи самореалізації, що дозволяє здійснити обрані нею можливості свого буття.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Публікації у фахових виданнях
1.
Мегрелишвили М.А. Бытие человека как бытие возможностей: историко-философский анализ // Нова парадигма: Альманах наукових праць. – Вип. 28. – Запоріжжя, 2002. – С. 79-92.
2.
Мегрелишвили М.А. Возможности бытия человека как социально-философская проблема // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Вип. 11. – Запоріжжя, 2003 – С.123-128.
3.
Мегрелишвили М.А. Факторы реализации возможностей человеческого бытия // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Вип. 12. – Запоріжжя, 2004 – С. 112-117.
4.
Мегрелишвили М.А. Формы бытия человека как реализация его возможностей // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Вип. 13. – Запоріжжя, 2004 – С. 140-146.
5.
Мегрелишвили М.А. Эпоха Возрождения: взгляд на бытие человека как бытие возможностей // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Філософія та історія філософії” 22-23 травня 2003 р.: Вісник Київського національного університету. - Філософія. Політологія. – К.: Київський університет, 2004. - № 66-67 – С.61.
Публікації у інших виданнях
1.
Мегрелишвили М.А. Творческий потенциал студента: проблема реализации // Современное студенчество Украины: опыт, проблемы, перспективы. Материалы научной конференции преподавателей и студентов 11-12 апреля 2002 г. - Запорожье: ЗГУ, 2002. – С.108-110.
2.
Мегрелишвили М.А. Возможности человека в эпоху трансформации общества // Сборник материалов научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых 14-17 апреля 2003 г. – Запорожье: ЗГУ, 2003. – С.132-135.
3.
Мегрелишвили М.А. Свобода как фактор реализации возможностей человеческого бытия // Проблема свободи у теоретичній та практичній філософії. Матеріали Х Харківських міжнародних Сковородинівських
читань 26-27 вересня 2003 р. В 2 ч. Ч.1. – Харків: Екограф, 2003. - С. 172-174.
4.
Мегрелишвили М.А. Невозможность как фактор развития человека: современные реалии студенческой жизни // Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи: Збірник матеріалів регіональної науково-практичної конференції 23 квітня 2004 р. – Запоріжжя: ЗДУ, 2004. – С. 62-65.
5.
Мегрелишвили М.А. Деятельность – форма человеческого бытия как бытия возможностей // Збірник матеріалів наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених 13-16 квітня 2004 р. – Запоріжжя: ЗДУ, 2004. – С.93-96.
АНОТАЦІЯ
Мегрелішвілі М.О. Буття людини як буття можливостей: соціально-філософський аналіз. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2004.
Дисертація є соціально-філософським дослідженням буття людини як буття можливостей. Виділено ідеї, які складають основу концепції буття людини як буття можливостей. Обґрунтування отримав взаємозв’язок можливості та дійсності як закономірності становлення та розвитку буття людини. Виділено і обґрунтовано класифікацію факторів реалізації можливостей. Розкрито взаємозв’язок можливостей та форм буття людини. Досліджено реалізацію людиною можливостей на різних етапах суспільного розвитку. Виявлено фактори соціального середовища, які обумовлюють буття людини як буття можливостей та детермінанти оптимізації взаємозв'язку можливості і дійсності в бутті людини в умовах трансформації українського суспільства.
Ключові слова: можливості людини, можливості середовища, буття людини як буття можливостей, фактори реалізації можливостей, форми буття людини, детермінанти оптимізації.
АННОТАЦИЯ
Мегрелишвили М.А. Бытие человека как бытие возможностей: социально-философский анализ. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Запорожский государственный университет, Запорожье, 2004.
Диссертация посвящена социально-философскому анализу бытия человека как бытия возможностей. Были выделены идеи, составляющие основу концепции бытия человека как бытия возможностей. К ним относятся:
признание незавершенности и открытости миру как существенных качеств человека, самопознание для выбора собственной возможности, наличие свободы выбора способов бытия, отвечающих желаниям человека, творческая деятельность человека.
Бытие человека как бытие возможностей есть диалектическое единство возможностей человека и возможностей среды, реализация которых посредством деятельности человека способствует его самоосуществлению как уникальной, неисчерпаемой личности.
Получило дальнейшее развитие обоснование взаимосвязи возможности и действительности как закономерности становления и развития бытия человека. И возможности, и невозможности детерминируют бытие человека. Выбор и реализация возможностей в бытии человека обусловлены действием не только необходимости, но и случайности.
Обосновано, что факторами реализации возможностей бытия человека являются базовые факторы (потребности и способности человека), факторы духовного освоения будущего (воображение, мечта, вера, надежда), а также факторы, способствующие социально-практической реализации возможностей (необходимость самопознания для выбора программы действий; наличие свободы выбора способов бытия, отвечающих желанию человека; творческая деятельность человека).
Раскрыта взаимосвязь возможности и форм бытия человека. Формы бытия человека (деятельность, творчество, экзистенция, трансцендирование, общение, игра), в рамках которых он осуществляет себя, в разной степени способствуют зарождению, выбору, реализации или уничтожению возможностей.
Конкретные типы взаимосвязи возможности и действительности обусловлены определенными этапами общественного развития. В целом, в истории человечества (на примере западной цивилизации) наблюдается движение ко все более свободному выбору и реализации индивидом своих возможностей.
Выявлено, что на реализацию возможностей личности в условиях современного украинского общества оказывают влияние (как положительное, так и негативное) находящиеся в диалектическом единстве глобализационные и трансформационные процессы. Открытие новых возможностей в бытии человека в условиях информационной перенасыщенности, экономический и культурный диктат процессов глобализации, ведущий к трудноразрешимой проблеме самоидентификации личности, социальная напряженность между различными социальными слоями, неопределенность вектора направления трансформационных процессов в украинском обществе, с одной стороны, затрудняют процесс реализации человеком своих возможностей, с другой – являют собой сильную мотивацию для проявления сущностных сил человека. Насколько это возможно, зависит от самого человека и условий ближайшей среды.
Оптимизация взаимосвязи возможности и действительности в бытии человека заключается в том, что ее детерминанты способствуют приданию формальным возможностям статуса реальных и превращению последних в действительность в условиях трансформации украинского общества.
Если к объективным факторам, способствующим реализации возможностей личности, относятся общеизвестные и принятые большинством исследователей такие, как наличие демократических свобод и экономических гарантий, а также организация осмысленного труда, то к субъективным факторам, по нашему мнению, относятся те детерминанты оптимизации взаимосвязи возможности и действительности, которые зависят прежде всего от усилий самого человека и предполагают осуществление системного самоуправления.
Помимо факторов реализации возможностей, которые могут быть использованы в любом обществе и вследствие этого являются универсальными, существуют детерминанты взаимосвязи возможности и действительности в бытии человека, адекватные современному нестабильному трансформирующемуся обществу. Осуществление данных детерминант (социально-психологических, социально-психологической мобильности, расширение социального ареала личности, высокой образованности, наличия информационной культуры, гражданской активности и др.) способствуют не только реализации человеком своих собственных возможностей, но и в определенной степени формированию объективных детерминант оптимизации взаимосвязи возможности и действительности в бытии общества и индивида.
Ключевые слова: возможности человека, возможности среды, бытие человека как бытие возможностей, факторы реализации возможностей, формы бытия человека, детерминанты оптимизации.
SUMMARY
Megrelishvili M. O. A Human Existence as a Being of Possibilities: Social and Philosophic Analysis. – Manuscript.
Dissertation for a degree of Candidate of Philosophic Science on speciality 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. – Zaporizhzhia State University, Zaporizhzhia, 2004.
The dissertation is a social and philosophic research of a human existence as a being of possibilities. The ideas which form the basis of the concept of a human existence as a being of possibilities were found out in the dissertation. The correlation between the possibility and reality was proved to be a regularity of the
formation and development of a human existence. The classification of the factors of the possibilities realization was disfinguished and grounded. The correlation between the possibilities and the forms of a human existence was analyzed. The realization of the possibilities by on the different stages of the social development was researched. The factors of the social environment which stipulate a
