Харківський державний технічний університет

будівництва та архітектури

НАГОРНИЙ Павло Анатолійович

УДК 72.01

ДИЗАЙН АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ІСТОРИЧНИХ КВАРТАЛІВ МІСТА

18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Харків - 2004

Дисертація на правах рукопису.

Робота виконана на кафедрі дизайну архітектурного середовища Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури Міністерства

освіти та науки України

Науковий керівник:

доктор архітектури, професор МИРНЕНКО Віктор Павлович,

завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор НІКОЛАЕНКО Володимир Анатольович,

професор кафедри дизайну архітектурного середовища Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України

кандидат архітектури, доцент БЕВЗ Микола Валентинович,

завідувач кафедри реконструкції та реставрації Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України

Провідна установа: Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури Міністерства культури і мистецтв України, кафедра теорії та історії архітектури й синтезу мистецтв , м. Київ.

Захист відбудеться "29" жовтня 2004 р. о 13 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 40, архітектурний факультет.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 40.

Автореферат розісланий “29” вересня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д-р архітектури, доц. Фоменко О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Найважливіша проблема архітектурної діяльності на сучасному етапі - взаємодія консервативного й перетворю-вального напрямків.Усвідомлення безперечної цінності архітектурно-історич-

ної спадщини вимагає її збереження й відновлення. Особливу актуальність набувають питання перетворення й реконструкції середовища історичного мі-ста з обліком новітніх інженерних і соціальних вимог, із дотриманням інтере- сів користувачів на рівні не стільки кількісному, скільки якісному. У проектній культурі завжди має місце проблема взаємин старого і нового, проблема відповідності історично сформованого середовища життєзабезпечення запи-там сучасного життя. В даний час підвищився інтерес до формування місько- го середовища (МС) як особливого виду архітектурно-дизайнерської діяльно-сті. МС при цьому розуміється як сукупність міського інтер'єра (МІ) і його предметно-просторового середовища (ППС) (В. Шимко, 2003).

У вітчизняній літературі докладно висвітлюються питання нормування придомових територій, озеленення, розроблені номенклатури майданчиків для відпочинку й господарської діяльності. Однак дотримання усіх чинних нормативів при організації відкритих просторів не гарантує створення ком-фортного, з точки зору використача, середовища життєдіяльності людей. МС більшості міст в Україні відрізняється дискомфортністю: порушенням “люд-ських” масштабів; невідповідністю реальних метричних та візуально-естетич-них властивостей вулиць і площ їхньому функціональному використанню; пе-ренасиченістю і не структурованістю информаційно-рекламних елементів; не-доліком засобів, що інформаційно орієнтують; непродуманістю рішень устат-кування й експлуатації відкритих просторів міста в різний час року і доби; по-ганою організацією середовища для різних вікових і соціальних груп людей; відсутністю елементарних зручностей для літніх і інвалідів. Сучасний недо-статній моральний і фізичний стан об'єктів ГС і невідповідність їхнього функ-ціонального наповнення знижують соціальну ефективність просторів міста, що вимагає професійного втручання, особливо в процесі формування ППС історично цінних міських просторів, що активно експлуатуються.

Було б помилковим розглядати зміни, що відбулися у свідомості і пове-ведінці людей в організації МС, у відриві від соціальної психології, ергономі-ки*, тобто сукупності процесів і форм взаємодії людини з усім середовищем його мешкання - соціального, технічного, природного. Системний облік ерго-номічних вимог при формуванні житлового середовища або його реабілітації-

необхідна умова формування комфортного середовища життєдіяльності лю-

__________________

*У широкий науковий обіг поняття “ергономіка” було введено в 1857р. В.Ястшем-бовським, а в сучасній інтерпретації архітектурна ергономіка (В.Мироненко,1999) - це нова наукова дисципліна, що займається вивченням особливостей і закономірностей взаємодії людини, груп людей із ППС. Вона узагальнює прикладні розділи ряду наук, що вивчають умови підвищення ефективності людського фактора в процесах життєдіяльності, і розробляє рекомендації проектувальникам з системного удосконаленню засобів функціо- нальної активності людей.

дей. Розробка й впровадження ще на стадії проектного процесу ергономічних

рекомендацій є складовою частиною широкої програми заходів, спрямованих

на подальше підвищення ролі людського фактора в усіх сферах людського су-спільства. Значення ергономічних досліджень МС сьогодні визначається тою обставиною, що в умовах ринкових відносин МС здобуває все більшу роль у відтворенні людини як виробничої сили і як особистості, а соціо-культурний, інформаційний,технологічний потенціал міст багато в чому визначають ефек-тивність і темпи суспільного виробництва. Зростає значення соціально-від-творювальних функцій МС, з соціально-екологічною і ергономічною органі-зацією міст.

Ергодизайнерський підхід (ЕП) до дослідження й рішення вищеозначе-них проблем виводить науковий пошук за рамки вузькоспеціалізованих роз-робок, забезпечуючи досліднику дуже широкий діапазон діяльності. Однак, у цій широті діапазону укладені і протиріччя: становлення комплексних дисци-плін із неодмінною приставкою “ергономіка” має безліч білих плям у, здава-лося б, уже вивчених областях. Звідси природна невизначеність меж дослід-ження, різнобій у термінології, складність вироблення загальних поглядів у різних фахівців, що по-різному формулює конкретні цілі й задачі. Усе більш ємною й багатоплановою стає сама архітектура. Синтез архітектури, дизайну й ергономіки відбувається на різних масштабних рівнях, межі яких, як прави-ло, розмиті.

Установлено, що проблема формування дизайну відкритих просторів (ДВП), особливо в умовах урбосередовища, виявлення теоретичних основ, ар-хітектурних принципів і прийомів такої організації, є однією з актуальних за- дач сучасної архітектури. Пошук розумного, художньо обміркованого ком-промісу між історичною формою й актуальним змістом, діяльна позиція в її удосконаленні вносять динаміку в еволюційний процес. Безжиттєва консерва-ція, чи руйнівне забуття старовини, чи агресія або, навпроти, інертність ново-го - різні боки кризового стану містобудівної культури. Розвиток ДВП як но-вої області творчої діяльності з'явилося наслідком визначених економічних і соціальних досягнень МС. Зі збільшенням обсягу інформації і розширенням мережі комунікацій у місті зростає значення предметного наповнення. МД чи ДВП – це системне формування ППС міста шляхом проектування елементів середовища за допомогою методів і засобів дизайну на базі містобудівних рішень у сполученні з архітектурою, ландшафтом і великим колом технічних областей - будівництвом, інженерним забезпеченням, комунальним господар-ством. МД відведена роль “посередника” у вирішенні питань відповідності історично сформованого середовища життєзабезпечення запитам сучасного життя. Разом із тим, за ступенем функціональної й художньої розробки, він помітно відстає від “великої архітектури”. Виникає необхідність розглянути можливості вирішення протиріччя між сформованим архітектурно-предмет-ним колом і новими функціональними процесами, що уже не вписуються в задані рамки предметно-просторових параметрів середовища. Крім того, тре-ба визначити різні засоби повної чи часткової зміни середовищних характе-ристик без утрати цілісності вигляду, історично складених просторів міста, де неможливі чи не ефективні інші перетворення (містобудівні, ландшафтні, гео- пластичні й архітектурно-дизайнерські роботи).

Відсутнє системне дослідження морфології, еволюції, виразності внут-рішнього середовища історичних кварталів у сукупності архітектурних і ди-зайнерських компонентів, елементів і т.п. Не вивчені особливості композицій-ної організації й сприйняття внутріквартальних просторів. Нема розробленої методики оцінки й реконструкції таких масових об'єктів містобудівної спад-щини, як двірські простори. Вимагаються обґрунтовані рекомендації з вико-ристання сучасних архітектурних засобів, колористики, дизайну, упорядку-вання, освітлення, декоративного мистецтва в умовах історично щільної забу-дови.

У ході формування сучасного ставлення до вигляду МС теорією було встановлено, а практикою підтверджено важливе значення таких компонентів

просторового середовища, як сукупності елементів матеріального оточення міського житла, що містяться у даний час у поняттях “малі архітектурні фор-ми й елементи благоустрою”, що доповнюють макроструктуру міського утво- рення, його будівельну субстанцію й створюють свого роду “передній план” сприйняття забудови. Складність ця виникає відразу, як тільки предметом уваги стає не окрема лава, альтанка чи гральний майданчик, а міське середовище (МС), у якому відбувається життєдіяльність людини.

Внутріквартальні простори є активною ланкою на всіх етапах перетво-рення й відновлення містобудівельної структури: у контексті ревалоризації історичних районів, створення пішохідних зон, реконструкції кварталів, включення нових будинків і комплексів у сформовану забудову. У кожному випадку важлива цілісна, соціально орієнтована програма перетворення у вза-ємозв’язку різних напрямків – від реставрації й відтворення до радикального новаторства. Існує небезпека навмисної концептуальності, нав’язливої естети-зації, що суперечить сформованій своєрідності й натуральній саморегуляції МС. На вирішення сформованих протиріч у МС спрямовані дослідження з ви-роблення глобальних напрямків організації й оптимізації архітектурного сере-довища міста (В.А. Абизов, Х.А.Бенаі, В.М. Вадимов, М.М.Габрель, М.М. Дьомін, В.І.Єжов, В.Й.Кравець, Н.Я. Крижановська, Г.І. Лаврик, В.П. Миро-ненко, З.В. Мойсеєнко, В.А.Ніколаєнко, В.О.Проскуряков, А.М.Рудницький, В.О.Тимохін, І.О. Фомін та ін.), вивченню соціальних аспектів ГС (О.П.Буряк, В.Ю.Дурманов, К.К.Карташова, Л.Б.Коган та ін.), з розширення функцій житлових районів (Е.Г.Коситіна, К.В.Каркарьян, О.А.Крижановська й ін.), ущільнення сформованої забудови малоповерховими будинками (Е.С.Бажено-ва, С.В.Романов та ін.), реконструкції панельних будинків перших масових серій (Ю.И.Бахмутов, Н.М.Саєнко, Г.Ф.Тимохов та ін.), упорядкуванню придомових територій (А.А.Кувшинов. Е.З.Павловська), залученню жителів до участі в створенні середовища мешкання (В.П. Бандаков, А. Пастернак, В.Л. Хайт).

В основі даного дослідження середовища міста лежать роботи, присвя-чені як проблемам теорії дизайну (Е.В.Ас, Д.А.Аркін, О.І.Генісаретський, В.Л.Глазичев, Г.Б.Мінєрвін, В.Ф.Сидоренко, О.В.Рябушин, О.В.Шило, В.Т. Шимко й ін.) і історії дизайну (К.А.Кондратьєва, С.О.Хан-Магомедов та ін.), так і питанням урбодизайна і благоустрою МС (В.Д.Ангелов, І.А.Добриціна, А.В.Єфімов, Л.Ю.Салмін та ін.). При аналізі проблем враховувалися різні ас-пекти формування, існування й сприйняття середовища міста, які розгляда-ють у своїх роботах В.Л.Антонов, Р.Арнхейм, Е.Л.Бєляєва, М.Бранч, А.В.Іко-нніков, В.Н.Мухін, В.А.Нікітін, Ю.М. Шкодовський та ін. Пошук шляхів удосконалювання середовища історичного міста йде в різних напрямках. Дослідженню закономірностей функціонування міст стосовно насамперед, до історично сформованих великих центрів присвячені роботи М.В.Бевза, Ю.П.Бочарова, А.E.Гутнова, З.Н.Яргіної та ін. Питання сполучення сучасних включень об'єктів з історико-архітектурною спадщиною в структурі міста розглядаються в працях О.І.Пруцина, Ю.В.Ранінського, А.С.Щенкова й ін. Можливості вивчення, використовування й перетворення суспільних просто-рів міста висвітлюють: Б.Мейтленд, І.В.Писарський, М.В.Щубенков та ін. У ключі “середовищного” підходу проблеми міста досліджуються Г.З.Кагано-вим, В.А.Степановим, М.Хейдметсом та ін., але на рівні узагальнення явищ, спостереження і теоретичного опису, не торкаючись до ступеня розгляду ок-ремих компонентів і їх взаємозв’язків, а також не вдаваючись до пошуку мо-жливостей участі у проектному процесі.

Разом із тим, хоча об'єкти МД (малі архітектурні форми, технічні еле-менти оснащення міста, функціональні будівельні елементи міського устат-кування, елементи візуальної інформації і декоративні елементи міста) уже давно й щільно насичують простір міста, “урбодизайн” ще мало вивчений на предмет дійсних средовищеутворюючих можливостей і специфіки, обумовле-ної особливостями міського контексту. Можливості дизайну в цій області ще тільки починають систематично досліджуватися. Аналіз і узагальнення ситуа-ції історичних міст, різних за збереженням середовища з метою вивчення можливості перетворення, предметного наповнення й устаткування історич-ного середовища в Україні не проводилися. Поки не розроблені рекомендації з МД у системі навколишнього благоустрою. У той же час у практиці дизай-ну позначається відсутність системних уявлень про МС як про складний специфічний соціокультурний механізм і ті різноманітні наслідки, що тягнуть за собою упровадження дизайну в цю область. Тому одним із головних пи- тань на сучасному етапі залишається пошук інструментарію безконфліктного проникнення в природно-історично сформований об'єкт – середовище відкри-тих просторів історичного міста.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напря-мок даного дисертаційного дослідження є частиною науково-дослідницької держбюджетної роботи кафедри дизайну архітектурного середовища ХДТУБА з теми “Основи й методи художнього проектування архітектурного середовища”, “Сучасні проблеми розвитку міст регіону” (№ 0102U001073).

Мета дисертаційного дослідження: установити закономірності роз-витку МС історичного центру з урахуванням неоднорідності їхньої предмет-но-просторової основи; запропонувати систему підходів до вирішення проти-річ між історично сформованою середовищною дійсністю і бажаним функціо-нуванням середовища.

Відповідно до цього визначені і задачі дослідження:

- збір фактичного матеріалу про історично сформовані й культурно-ціннісні об'єкти дизайну;

- аналіз, узагальнення й систематизація даних про ці об'єкти з позиції неоднорідності середовища й типології складових елементів;

- виявлення специфіки взаємодії (взаємовпливу) різних шарів об'ємно-просторової й предметної структури середовища;

- збір і вивчення матеріалів з сучасномго МД із складанням номенклатури елементів, аналіз їхніх властивостей і функцій у відповідності із знанням характеристик і активності шарів МС;

- формування принципів проектування й розміщення засобів дизайну в умовах реконструкції центра історичного міста;

- розробка методики з удосконалення історичного предметно-просторового середовища з урахуванням сучасних вимог; розробка пропозицій з контролю дотримання збереження характеру місця.

Об'єкт дослідження – історичний квартал великого міста.

Предмет дослідження – дизайн архітектурного середовища історичних кварталів великого міста. Межі дослідження: територіальні- пересічна забудо-ва підвищеної щільності (60-80%) у межах історичного центра м. Харкова; просторова: система дворів у межах червоних ліній забудови; типологічні: усе різноманіття історичних, просторових, функціональних типів середовища кварталів.

Методи дослідження. У роботі використані методи: історико-типоло-гічний; системного аналізу; дослідження видової структури середовища; ста-тистичного аналізу; оцінки адаптаційної якості середовища; експерименталь-ного проектування. Методика роботи полягає в узагальненні теоретичних і архівних матеріалів з формування забудови м. Харкова; висування як нау-кової гіпотези основних принципів перетворювання розглянутих районів Хар-кова і перевірці їх на практиці стосовно до конкретного району, обмеженого вул. Полтавський Шлях і вул. Малиновского шляхом проведення натурних спостережень і соціологічного опитування жителів. Методом випадкової ви-бірки було розподілено 200 анкет, основною метою яких було з'ясування під-готовленості жителів до участі в програмі перетворення історичної частини ГС, що включила в себе пропозиції з функціонального наповнення району об'єктами інфраструктури, перепланування найбільше морально застарілих будинків і розміщення на вільних територіях малоповерхової забудови, а та-кож з гуманізації району в цілому.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

-

історичного центра міста, що охоплює архітектурно-дизайнерскі та ергоно-мічні аспекти;

-

міському просторі у відповідності до образу життя городян;

- установлено основні образно-типологічні й провідні змістовні характети-ки дизайнерської складової середовища історичного центра, показана її неоднорідність із позиції динаміки власних параметрів та стійкості зв'язків з іншими компонентами міського ансамблю;

-

турно-містобудівної активності й рівня мобільності;

-

дизайнерського наповнення, що забезпечує спадкоємність архітектурно-міс-тобудівного процесу, збереження історико-культурної спадщини, послідовне формування й розвиток великих міст щодо регіональних і місцевих особли-востей середовища;

-

го центра міста з урахуванням ролі й можливостей елементів МД, як способу

й засобу гуманізації середовища життєдіяльності городянина.

Перелічені положення виносяться на захист.

Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в тому, що сформульовані адресні рекомендації з перетворення історичного центру міського простору можуть бути основою для розробки політики реабілітації міста в цілому. Реалізація результатів дослідження буде сприяти зниженню соціальних конфліктів у МС, дозволить підвищити комфортність забудови за допомогою наповнення елементами дизайну й устаткування районів і поліпшення планувальних якостей кварталів за рахунок їхньої реконструкції й модернізації. Усе це буде сприяти підвищенню активності й зацікавленості городян в організації середовища свого мешкання.

Особистий внесок здобувача. Основні результати роботи отримані автором особисто. Здобувач розробив у роботах [2,4,5,] концепцію перетво-рення історичного середовища міста.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені в статтях, науково-технічному звіті, у доповідях на науково-техніч-них конференціях ХДТУБА (2002-2004 р.), а також на Міжнародній науково-практичної конференції: “Сталий розвиток міста” (м. Харків, ХДАМХ, 28 лю-

того-1березня 2002р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Розви-ток національної моделі дизайну й образотворчого мистецтва в умовах глоба-

лізації сучасного світу” (25-27 березня 2002 р.), а також Міжнародному сим-позіумі “The trasformation of the city space on the background of politikal-econo-mic changes in central Europe”, 19-20 квітня 2002 р., Польща, м. Краків, Кра-ківський технологічний університет, Інститут урбаністики й дизайну.

Публікації. Основні наукові положення дисертації опубліковані в 7 друкованих працях, у виданнях, що входять у перелік ВАК.

Структура дисертації. Робота складається з вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи – 181 сторінка, із яких 150 сторінок основного тексту, 54 сторінки ілюстрацій і таблиць, 9 - список використаних джерел (108 позицій), 10 сторінок додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані мета і задачі дослідження, наукова новизна, практичне значення для науки і практики, рівень апробації й публікації результатів роботи.

У першому розділі “Морфогенетичний аналіз архітектурного просто-ру історичного центра міста” показані особливості формування відкритих просторів міста. Дано визначення міським відкритим просторам (МВП). Місь-кі простори є штучне утворення середовища, яке формується людиною відпо-відно до особливостей процесів життєдіяльності. Орієнтація архітектурної діяльності на конструктивні рішення при формуванні МС визначає необхід-ність системного підходу до обліку індивідуальних, соціально-групових і за-гальнодержавних інтересів. Показано соціальний аспект архітектурної діяль-ності. Установлені життєво важливі показники якості МС. Виявлена активна роль в освоєнні середовища, у просторовій поведінці населення таких факто-рів, як психологічний комфорт, умови орієнтації, соціальна неоднорідність середовища і т.п.

З урахуванням тимчасових характеристик поняття “МС” можна розді-ділити на історичне середовище, що містить у собі пам'ятники й об'єкти істо-рії і культури країни, і нове середовище, що включає як об'єкти новобудов в історичних районах, так і нові житлові простори. За територіальною ознакою житлове середовище підрозділяється на: середовище міста в цілому; середо-вище великих районів міста; середовище житлових мікрорайонів; середовище дворів і будинків; середовище житлових осередків. Останній рівень градації матеріального МС визначає середовище як внутрішню (житлову); зовнішню (оточення), яка є “громадським простором”. Не менш важлива й духовна сторона простору помешкання людини. Воно містить у собі соціальне середо-вище, безпосередньо зв'язане з людиною, його способом життя, і стихію, зв'я-

зану з духовним світом, яку назвемо аниматичною. Між матеріальними й ду-ховними сферами МС на різних рівнях існує постійні взаємодія й взаємо-вплив.

У роботі показана проблема ідентифікації історичної цінності МС. Від-повідно до Міжнародної Хартії з охорони історичних міст” (Вашингтон,1987) “... цінності, що підлягають охороні, - це історичний характер міста і сукуп-ність матеріальних і художніх елементів, що визначають його образ (конфігу-рація плану міста, відношення між особистими міськими просторами, форма й вид споруджень, різні функції міста, придбані їм протягом його історичного розвитку і т.д.)”, “...втручання в структуру повинне здійснюватися з обереж-ністю, методично, уникаючи догматизму, але з урахуванням специфічних проблем у кожному окремому випадку...”. Сформувалися зовсім нові тенден-ції поліфункціональності міських просторів і окремих вузлів, що мають кіль-ка рівнозначних функцій, які забезпечують можливість більш повного задово-лення потреб населення. У той же час важливо не втратити такі важливі яко-сті міського простору, як масштабність, гармонія функції й форми пластично-сті і т.д., - усе те, що створює сприятливий психо-фізіологічний комфорт. Роз-глянуто критерії історико-художньої цінності культурної спадщини.

Показано, що старе місто розглядається як частина загальноміського центру, у якому розміщаються всі основні суспільно-культурні заклади. У той

же час старе місто – концентроване вираження індивідуальних особливостей художнього образа міста, центр притягання внутріміських інформативно-ко-мунікативних зв'язків. Для оцінки своєрідності центральної частини міста ви-являються “морфотипи” (И.Шарлай, 1998). Провідним критерієм морфотипу є щільність забудови, яка розглядається як універсальний показник інтенсив-

ного освоєння території центра. Установлено чотири морфотипа, що обумо-

влюються образом міста і впливають на своєрідність історичного центра:

1тип - найбільш урбанізований щільний тип МС у самому ядрі сформованого

центра. До нього відносяться головні суспільні простори, капітальна забудова високого класу, архітектурно-планувальний каркас кварталів; 2 тип- щільна, периметрально - компактна забудова, що склалася в точках більш високої функціональної активності - це “сплав” архітектурних напластувань різних епох; 3 тип - малоповерхова й змішана забудова, яка сформувалася переваж-но до другої половини ХIХ століття; 4 тип – традиційна і найбільш розпов-сюджена забудова, що склалася в другу половину ХIХ - 30-50-і рр. ХХ ст.

Показано, що АС історичного міста розглядається в першу чергу з пози-ції морфологічного аналізу. Основними якісними характеристиками АС, що забезпечують ефективність процесу адаптації до неї жителів, є наступні фак-тори: цілісність просторової організації середовища; можливість легкої (інва-ріантної) і досить повної тимчасової ідентифікації її елементів; легкість іден-тифікації функціонально-діяльнісних процесів, що протікають у цьому сере-довищі. В умовах історичного міста ці характеристики формуються посту-пальними еволюційними змінами морфологічних, функціональних й естетич-них параметрів МС. Цей процес характеризується поняттям “спадкоємність історичного розвитку” АС, що, по К.Лінчу, є одним з основних показників якості МС, що забезпечуєть успішність адаптації людини в міському оточен-ні. Установлено диференціацію відкритих просторів МС.

По О. Гутнову (1970) МС неоднорідне, і її предметно-просторову струк- туру складають три шари: “каркас” - стабільний, “тканина” чи “заповнення каркаса” - відносно стійка й мобільна “плазма”, тобто має місто “речове” на-повнення. Кожний шар має свої межі й ступінь волі (рухливість) щодо інших. “Каркас” і “тканину” складають об'ємно-просторове оточення, предметне на-повнення - “плазма” поділяється на стаціонарні предмети устаткування і пор-тативні речі. Кожний шар таким чином указує на історичний період свого формування. А їх гармонічна єдність взаємно уточнює існуюче положення кожного середовищного утворення на шкалі часу. Властивості одного шару задають наступні властивості інших шарів і загальні композиційно-художні установки (масштаб, ритм і т.д.). Шари мають свої області дії, категорії ста-більності (рухливість) щодо інших. Сфера МД частково проявляється на рівні “тканини” і цілком захоплює шар “плазми”. Структура дизайну також неод-норідна, і її складові відповідають визначеним рівням багатошарової структу-ри середовища.

Дається визначене поняття МД. Міський дизайн (дизайн міського сере- довища) – комплексне формування ППС міста шляхом проектування його елементів за допомогою методів й засобів дизайну. До компонентів МС від-носяться: освітлення, колористика, графіка й шрифт, тимчасові спорудження, зелень, транспортні засоби і т. ін. Предметне наповнення - вуличні меблі, пок-риття, елементи освітлення, водяні спорудження й озеленення, устаткування систем обслуговування міста, інформаційні знаки і різні тимчасові споруди. Все це є ланкою між людиною й архітектурою, необхідною для цілісності контексту культури. Назріла потреба активізації уявлень про МС, що вимагає

дій по зміні життя у місті на більш дрібному рівні складових елементів сере-довища.У МС необхідно забезпечити збереження “каркасу” і “тканини”, щоб: зрозуміти, чи є необхідність створювати які-небудь дизайнерські дії в на-прямку відновлювання втрачених частин, з метою підтримки характеру й ролі існуючих просторів і об'єктів, для уникнення негативних наслідків деяких ра- ніше зроблених архітектурно-містобудівних дій; виявити місця, де найбільш необхідні дизайнерські перетворення (осередок середовищної напруги); вия-вити зони різної взаємодії архітектури й дизайну; визначити середовищні “ні-ші” для можливого розміщення елементів МД; знайти “межі”, “ворота”, “кути”, “вузли” і “перехрестя” й інші середовищні ситуації можливих актив-

них включень дизайну.

З метою удосконалювання прийомів формування функціональної й ес-тетичної організації території житлового утворення пропонується багаторів-нева ієрархічна диференціація МС. Це дає можливість, при збереженні прин- ципу взаємозв'язку, відносно ізольовано розглядати кожний з елементів стру-ктури відкритих житлових утворень. Це значно полегшує аналіз і проектуван-ня, що дає можливість засередити увагу на тому предметі, що тепер є най-більш важливим. В основі зазначеного принципу знаходиться уявлення про просторову будівлю міського житлового середовища як сукупності просторів, у різному порядку взаємозв’язаних і взаємодіючих один з одним, що обумов-лює необхідність розгляду можливостей систематизації всієї безлічі просто-рів, що представляються. Весь процес життєдіяльності населення (функціону- вання процесів дозвілля, побуту і відпочинку) представляється як сума окре-мих взаємозалежних функціональних процесів, і кожному такому процесу відповідає визначене предметно-просторове вираження, що характеризується розмірно-конфігураційними параметрами й кількістю визначених функціо-нальних процесів. Така систематизація можлива у зв'язку зі стійкими типоло- логічними ознаками, що дозволяють будь-який простір життєдіяльності зіста-

вити із відповідним типом, що поєднує еквівалентні по визначенню ознакам простору. Принцип багаторівневої диференціації просторової організації МС припускає розгляд її як дисперсного утворення.

Показано, що формування МС являє собою процес “вигороджування” просторів, що служать для забезпечення різних процесів життєдіяльності на-селення. Основними спонукальними причинами такого “вигороджування”

житлових просторів є:

- установлення різних режимів ізоляції окремих процесів і їхніх комплексів один від другого;

- визначення “порядків” проходження просторів по шляхах їхніх взаємозв'язків, що зумовлені характером приступності до просторів різного функціонального призначення;

- забезпечення необхідних ергономічних, гігієнічних і орієнтаційних вимог

до типів просторів і характеру їхнього розміщення.

Установлено, що для визначення різних просторів житлового середови-ща склалася безліч понять: “міський простір”, “житловий простір”, “вулиця”, “житловий двір”, “сквер”, “внутрішній двір” і т.п. Кожне таке поняття при-пускає наявність ділянки, зони, території, наділених визначеними характерни-ми властивостями й обладнанням. Однак виділення таких просторів у житло-вому середовищі міста формально: вони не мають досить строго встановле-них меж і не класифікуються в предметно-якісному наповненні. У результаті аналізу комплексу соціальних і просторових факторів і відповідно до прийня-того принципу багаторівневої диференціації можна виділити дві відносно са-мостійні просторові системи.

Доведено, що такими системами є мережа “суспільних комунікаційних просторів”, наділена функціями культурно-побутового обслуговування і “від-криті житлові простори”, якими користуються відносно постійні групи насе-лення. Кожна з цих систем однорідна за своїм складом, вона забезпечує функ-ціонування тих самих одиничних процесів, але за характером і кількістю пре-дметного наповнення має свою типологію. Виділяються три основних крите-рії, що характеризують суттєві властивості просторових систем: доступність, чи способність досягнення різних місць діяльності населення, інформативне забезпечення і т.п.; контролюємість, чи ступінь використання елементів про-сторового оточення визначеним типом населення; просторова відповідність, чи ступінь тотожності просторового вираження вимогам соціальних відносин і видам діяльності населення.

Показано специфіку дизайнерської діяльності з формування МС. Основою архітектурно-дизайнерської організації середовища будь-якого мі-стобудівельного утворення є органічна взаємодія архітектури і системно ор-ганізованого комплексу елементів МД. Архітектурно-дизайнерська діяль-ність, спрямована на формування МС визначається як організація ППС на основі проектних методів дизайну в синтезі з архітектурою і на базі загаль-них містобудівних рішень. Таке визначення відображує безпосередній зв'язок процесу формування комплексу елементів МД з архітектурно-містобудівними задачами, рішення яких переслідує мету створення цілісного міського інтер’-

єру. Установлено, що основною визначальною ознакою об'єктів, які відно-сяться до сфери МД, є володіння властивостями функціонального структуру-вання міського простору й регламентації діяльності і поведінкових процесів у середовищі міста. Функції елементів МД зводяться до забезпечення техноло-гічних процесів життєдіяльності у середовищі. Основною загальною ознакою об’єктів МД залишається тимчасовість стосовно об’єктів архітектури, що зу-мовлено їхньою функціональною нестабільністю.

Доведено, що найбільш розповсюдженою є класифікація об’єктів МД за належністю їх до міських служб: устаткування комунально-господарських служб (благоустрій, збирання сміття, каналізація, водопостачання, освітлення вулиць); устаткування торгівлі (кіоски, торгові павільйони, торгівельні паві-льони, торгівельні автомати, лотки, навіси і т.п.); устаткування служби зв'яз-ку (поштові скриньки, телефони - автомати); устаткування транспорту (на-віси, павільйони на зупинках суспільного транспорту, підпори контактної ме-режі, дорожні знаки, світлофори й ін.); устаткування інформаційно-довідко-вих служб (кіоски, реклама, інформаційні стенди, табло і т.д.).

Розглянуто проблеми стилеутворення МС. Установлено, що при ство-ренні елементів МД і включенні їх у МС можуть застосовуватися різні форми стилізації. Упровадження ж у середовище новітніх систем життєзабезпечення повинне ґрунтуватися на діалозі елементів середовища при створенні інтегро-ваного предметно-просторового оточення. Необхідна відповідність різности-левих елементів архітектури й дизайну в естетично інтегрованій середовищ-ній системі може бути досягнута тільки на основі професійної інтуїції архі-текторів і дизайнерів, яким повинно бути властиве естетично ціннісне сприй-няття культури в її цілісності і структурних зв'язках, відчуття її середовищної “діалогічності”, вільної орієнтації у сформованій системі стилів.

Сформульовано образно-типологічні характеристики міського простору.

Типологія просторів проведена за наступними ознаками:

-соціально-містобудівної значущості (надміські, міські, районні, локальні);

-функціонально-комунікаційної використанності (транспортні, транспорт-но-пішохідні, пішохідно-транспортні, пішохідні і відкриті стоянки);

-функціонально-соціальної значущость (адміністративно-ділові, культурно-

видовищні, торгівельні і суспільного харчування, масових суспільних дійств, поліфукціональні і т.п.);

-культурно-духовної цінності (сакральні, напівсакральні, публічні) .

Розглянуто інформативно-комунікативний аспект сприйняття міського простору. Показано важливість обліку просторово-антропометричних домір-ностей міських просторів.

У другому розділі “Архітектурно-художні й ергономічні особливості формування об'єктів дизайну в міському просторі” визначені передумови формування міського устаткування історичного центра. Дана оцінка архітек-турно-ергономічних якостей МС. Доведено, що необхідним предметом до-слідження є фактори виразності, їхня специфіка в умовах відкритих просто-рів середовища, зв'язок із морфологією архітектурно-предметних комплексів. Перевід морфотипологічної інтерпретації середовища в аспект почуттєво сприйманих, естетично значущих параметрів дозволив доповнити структурну модель відкритих просторів середовища змістом, необхідним для цілей архі-тектурно-естетичного перетворення. До засобів виразності відкритих просто-рів міста можна віднести масштаб, пропорції, ритм, силует, пластику, колір, фактуру, світлотінь і т.д. Усі вони формують вигляд окремого компонента й архітектурно-просторового цілого, складають візуальну інформацію сприй-няття й естетичної оцінки, служать композиційною організацією, є носіями іс-торичних асоціацій і стильових ознак.

Подальшим кроком у типологічній інтерпретації ВКС стали моделі візуальної змістовності історичних типів (МІТ), що фіксують склад і суму засобів виразності для історично визначеного складу компонентів; модель візуальної змістовності морфотипів середовища (ММС) фіксує традиційний склад і суму засобів виразності для сформованих архітектурно-предметних комплексів; модель потенціалу виразності (МПВ) фіксує можливий склад і суму засобів виразності для морфотипів. Підсумовування в балах значень за кожною виразною характеристикою дає умовний показник її змісту для окремого компонента (У). Сума показників за різними характеристиками виз-начає візуальну змістовність даного компонента:

Пк = Вм + Впр + Вр + Вс + Впл + Вцв + Вф + Всв,

де: П - показник візуальної змістовності компонента;

Вм., Впр ... - показники активності засобів виразності.

Загальна сума показників по всіх компонентах архітектурно-предметного комплексу (Мвс) дає кількісний еквівалент МИТ, ММС, МВП:

Мвс = Пк = Ппр + Ппов + Пзем + Псоор +Поз + Поб + Пдек + Посв,

де Мвс - комплексний показник візуальної змістовності;

Ппр, Ппов - показники для простору, вертикальних поверхонь, землі, споруджень, озеленення, устаткування, художньо-декоративних форм, освітлення.

Зіставлення реальних об'єктів з отриманими показниками дає змогу, з одного боку, оцінити ступінь їхньої реальної змістовності, і з другого боку, резерви відозмін об'єкта в межах структурних параметрів. Виведені показни-ки за історичними типами розкривають різноманітність не тільки складу ком-понентів, але і їхніх виразних характеристик. Далі ММТ і МПВ посядуть важ-ливе місце в системі оцінки і моделювання АС. Аналіз особливостей сприй-няття, у процесі якого реалізується виразний потенціал середовища, проведе-ний з кожним видом сприйняття відповідно до типології АС.

Сформульовано критерії естетичної цінності історичних кварталів.З ме-

тою об'єктивного системного характеру ефективності практичного викори-стання оцінка повинна відповідати наступним умовам: системності; наукової обґрунтованості; багатоступінчастості; неоднозначності; універсальності і гнучкості апарата відповідно до різноманітних цільових установок й об'єктів; методичної оснащеності; можливості програмування естетичних якостей. Зіб-

раний масив даних: просторова типологія, компоненти, морфотипи середови-ща, структура процесу сприйняття і формування естетичних властивостей – необхідний матеріал для розробки й застосування системи оцінки. Проведе-ний аналіз факторів естетичного впливу підготував методичну базу для утворення критеріїв і параметрів естетичної якості. Оцінка утворених форм є важливою складовою концепції перетворення ВКС. Естетична оцінка дифе-ренційована за наступними категоріями: містобудівної, історичної, морфоло-гічної, візуальної, художньої, образно-емоціональної, функціональної.

Розглянуто типологію й номенклатуру елементів міського дизайну і їхніх систем. Виявлені основні тенденції розвитку й застосування форм місь-кого устаткування: збільшення розмаїтості форм; модернізація (сучасна змі-на) матеріалу, фактури, кольору й т.п.; технічне удосконалення; поліпшення ергономічних характеристик; зміна й сумісництво функцій; взаємозамін-ність; об’єднання різнофункціональних утворень (“гібридність” форм); угру-пування різнорідних елементів (“супутність”, ансамблевість, комплексність систем); повторюваність основних форм (мережні і цикличні елементи й си-стеми); стилістична єдність (фірмовий стиль); стилізація (прив'язка до кон-кретної ситуації); “мімікрія” (прив'язка до конкретних умов); мобільність (переміщення у просторі); тимчасовість, періодичність, сезонність викори-стання; нерівномірність термінів і швидкості фізичної амортизації і мора-льного старіння.

Доведено, що устаткування - це самий швидкозмінюючий шар МС. Установлено типи й групи елементів МД. Відповідно до прийнятої класифі-кації (по В.Шимко, 2003) компоненти міського інтер’єру розрізняють за міс-цевим розташуванням (планшет, огородження і заповнення), елементи від-критих просторів за функціями і походженням (площини спорудження, еле-менти ландшафту, міське устаткування, деталі архітектурних об’ємів, засоби інформації, добутки монументально-декоративного мистецтва). Елементи МД і їхніх систем розрізняють, також за призначенням (зручність і пристосування, прикраси, засоби зв’язку й інформації). Виділені основні типи елементів МД. Сформовано номенклатуру елементів урбодизайну. Елементи урбодизайну - важлива частина розвитку міста, що має за мету внести ясність руху, забезпе-чити красу й привабливість вулиць і відкритих просторів, а також безперерв-ність і гармонію оточення всього МС.

У третьому розділі “Художнє перетворення міського середовища іс-торичного центра” сформульовані напрямки й принципи архітектурно-ди-зайнерского перетворення МС. Воно являє собою системний підхід до сфор-мованого середовища, спрямованого на збереження історичної основи; роз-криття й збагачення її естетичного потенціалу, оптимальне рішення сучасних проблем. Під концепцією перетворення розуміється система принципів, нау-кових рекомендацій і практичних дій, що забезпечують якісне удосконалення середовища історичних кварталів й центра міста в цілому. Практичним інст-трументом виступають напрями, принципи, прийоми й засоби архітектурно-дизайнерської організації. Кінцевою метою бачеться високий художній рівень

й комфортність середовища, збереження і відродження історичної спадщи-ни, єдність містобудівного ансамблю, позитивний соціальний і економічний ефект. Основні положення концепції згруповані за наступними етапами: “підхід”, “пріоритети”, “орієнтири”, “утілення”.

Визначено, що задачами дизайнерської облаштованості відкритих прос-

торів центра історичного міста є необхідність забезпечення матеріального збереження пам’ятників містобудівного мистецтва; збереження й поліпшення природно-ландшафтних складових; використання переваг і усунення негатив-них факторів кліматичних умов; створення оптимальних умов сприйняття й огляду історичних ансамблів; збереження і відновлення архітектурно-худож-ніх якостей ансамблів і споруджень; усунення протиріч різностильових і різ-ночасних складових матеріально-просторового середовища, розміщених на одній території; модернізація благоустрою міста.

Сформульовано загальні принципи гуманізації міського простору за ра-хунок ергономіки. Показано, що в сучасних умовах формування й експлуата-ції архітектурного середовища росте розуміння необхідності обліку біо,-пси-хофізіологічних потреб людини (групи людей). В даний час одним тільки жи-тлом не обмежується потреба людей у комфортному середовищі мешкання.

Доведено, що засобами ергодизайну можливо вносити визначений орга-нізуючий початок у “інтер'єр” міста, частково забезпечувати й поліпшувати такі показники, як легкість пересування й безпека, доступність для спожива-чів регулювання транспортного режиму, вжити заходи з поліпшення аерації й інсоляції, акустичні міри (усунення шуму), вирішувати санітарно-гігієнічні проблеми (очищення вулиць), робити пом’якшення кліматичних умов, що, у свою чергу, визначає життєздатність міста.

Розглянуто практичні засоби перетворення міського середовища. Пока-

зані різні сторони структурної своєрідності АС, що піддаються типологізації. Формування єдиної, практично спрямованої концепції вимагає виявлення ти-пових зразків, що відбивають межі й діапазон різноманіття утворених форм АС. Метод типологізації спирається на історичний досвід планування й забу-дови Харкова з використанням “зразкових” рішень, механізмів регулювання й природного відбору, а також на наявну базу наукових розробок з цієї тема-тики. Розроблена в дослідженні типологія АС розвиває й конкретизує її осно-вні положення, концентруючи увагу на структурній й історичній своєрідності відкритих просторів кварталів у єдності просторових, архітектурних, природ-них компонентів. В основі типології лежить: ієрархія рівнів структурної орга-нізації (окремо простір-група, простір-простір, квартал-просторова система, групи кварталів); параметри оцінки простору, істотні для архітектурно-есте-тичної якості середовища; градації показників, що фіксують кількісні і якісні зміни; комплекси архітектурно-предметних компонентів, що відповідають ха-рактеру простору; ознаки історичних типів у структурі і вигляді середовища.

Визначена роль морфотипа в перетворенні МС. Морфотип означає мо-дель архітектурно-предметного комплексу, що склався до цього часу в ме-жах простору в результаті нашарування елементів і ознак різних історичних періодів. Основою морфотипа є просторовий тип двору, групи дворів, кварта-лу, групи кварталів. Як об'єкти детального обстеження обрані 20 кварталів із числа домінуючих, розповсюджених і характерних пропорційно їхньому реа-льному співвідношенню в структурі центральних районів Харкова.

Розроблено методику моделювання й перетворення МС. Головна задача моделювання - систематизувати і зв’язати найбільш значущі умови, дати об'єктивну і багатомірну картину ситуації, виділити пріоритетні задачі, напрямки й засоби перетворення, представити узагальнені зразки рішення. Моделювання в проектному процесі виступає як форма вираження об’єкта (творча модель) і як процес (програма, правила побудови об’єкта в сукупності різних характеристик). Складовими апарата моделювання є модель архітек-турно-дизайнерского перетворення (МАДП), банк ергономічних даних (БЕД) і модель процесу проектування (МПП). МАДП зв’язує початкові умови, комплексну оцінку об’єкта, програму і практичні засоби його перетворення. В основі моделі лежить алгоритм взаємодії факторів, розкритий у процесі дослідження. БЕД містить інформацію з різних параметрів, які необхідні для перетворення. МПП фіксує етапи передпроектних і проектних робіт, їхній зміст і форму, а також блоки інформації даних, що рекомендуються для використання.

Модель перетворення, БЕД і МПП об’єднані єдиною структурою, зумовленою закономірностями формоутворення МД і послідовністю процесу моделювання. Перспективною задачею є