МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Дніпропетровський НАЦІОНАЛЬНИЙ університет

НОВІКОВА РАДМІЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 336. 76

АКТИВІЗАЦІЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ФОРМУВАННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.02.03 – організація управління,

планування і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

Калмикова Ірина Юріївна,

завідувач кафедри економіки та управління

підприємством Дніпропетровського

національного університету.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Бень Тарас Григорович,

завідувач кафедри економіки промисловості

Національної металургійної академії України,

м. Дніпропетровськ

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Моліна Олена Валентинівна,

завідувач відділу соціально-економічного

розвитку приморських регіонів Інституту

проблем ринку та економіко-екологічних

досліджень НАНУ, м. Одеса

Провідна установа: | Харківський державний економічний університет,

кафедра менеджменту, м. Харків

Захист відбудеться “25” травня 2004 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.03 у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова,8.

Автореферат розісланий “19” квітня 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 08.051.03

доктор економічних наук, професор А.К. Василевський

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах структурної перебудови економіки України виключно важливого значення набуває активізація інвестиційної та інноваційної діяльності. Результати фундаментальних досліджень українських та зарубіжних вчених однозначно свідчать про те, що процеси економічного росту обумовлюються обсягом і темпами зростання інвестицій, їх структурою та якісними характеристиками. Незважаючи на деяке пожвавлення інвестиційного процесу в України, позитивні тенденції в інвестиційній сфері ще не набули сталого характеру. Крім того, в умовах трансформації економічних відносин продовжують діяти чинники, що стримують розвиток інвестиційної та інноваційної діяльності.

Найголовнішою серед існуючих деструктивних тенденцій, на нашу думку, є проблема гострої нестачі інвестиційних ресурсів в економіці України та відсутності сприятливих умов для їх нагромадження. Актуальність цієї проблеми закономірно привертає увагу великої кількості вітчизняних і зарубіжних економістів. Більшість з них присвячені практичному аналізу сучасного стану інвестиційного процесу в Україні, зарубіжній практиці державного регулювання інвестиційної діяльності. Значна увага також приділена оцінці роботи іноземних інвесторів на українському ринку й механізмам активізації залучення зарубіжних капіталів у вітчизняну економіку. Так, в Україні дослі-джен-нями інвестиційної сфери займаються Т.Бень, В.Геєць, М.Герасимчук, Б.Губський, Я.Жаліло, Б.Кваснюк, І.Лукінов, О.Махмудов, О.Моліна, Б.Па-на-сюк, А.Пересада та інші. До найвідоміших зарубіж-них науковців з даної про-бле-матики можна віднести Р.Барроу, Ч.Брауна, Дж. Бейлі, Л.Дж. Гітмана, М.Джонка, Дж.М. Кейнса, Х.Лебенстайна, Р.Нурксе, Е. Хансена, У.Шарпа та інших.

Незважаючи на велику кількість оригінальних і змістовних праць як зарубіжних, так і вітчизняних вчених з досліджуваної проблематики, слід визначити, що практично відсутні фундаментальні дослідження, присвячені проблемам формування інвестиційних ресурсів на макроекономічному рівні. Зауважимо також, що цілий ряд питань, пов'язаних з реалізацією інвестиційного потенціалу економіки України, носить дискусійний характер. Це стосується, зокрема, оцінки внутрішнього потенціалу національних заощаджень, з'ясування можливостей фінансових інститутів щодо інвестиційної трансформації ресурсів, визначення функцій держави в регулюванні інвестиційної діяльності в умовах трансформації економічних відносин. Необхідність подальшого теоретичного дослідження механізмів державного регулювання інвестиційної діяльності і в тому числі процесів формування інвестиційних ресурсів посилюється суперечливим характером трансформаційних процесів, практично відсутністю прогресу у використанні заощаджень населення як важливого джерела фінансування інвестицій та інших внутрішніх інвестиційних ресурсів. Вищевикладені міркування і визначили вибір теми дисертації, мету і задачі дослідження, його логіку та коло питань, розглянутих у роботі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт кафедри економіки та управління підприємством Дніпропетровського національного університету “Організаційно-економічні проблеми становлення і розвитку підприємництва в Україні” (2001-2003 рр., № ІЕ-56) та кафедри фінансів та кредиту Севастопольського національного технічного університету “Організація фінансування інвестиційних проектів регіонального рівня банківськими установами” (2000-2001 рр., номер державної реєстрації 0100U005188). У рамках цих тем особисто автором визначено особливості формування інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання в умовах перехідної економіки, розроблено рекомендації щодо активізації інвестиційної діяльності за рахунок власних коштів підприємств та визначено фінансові регулятори забезпечення росту інвестиційної активності комерційних банків.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні шляхів вдосконалення інвестиційної політики, розробці комплексу економіко-організаційних заходів, які забезпечать умови для формування інвестиційних ресурсів та активізації інвестиційного процесу на інноваційній основі.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення в дисертації таких теоретичних і практичних задач:

·

·

·

·

·

Об'єктом дослідження є інвестиційний процес в умовах трансформації економіки України, предметом – теоретичні і практичні аспекти формування інвестиційних ресурсів в економіці України і розробки механізму регулювання даного процесу.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні принципи діалектичного методу пізнання, системного підходу, аналізу і синтезу, наукової абстракції, дедукції й індукції. Інформаційною основою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали наукових конференцій, укази Президента, законодавчі і нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, статистичні дані Державного комітету статистики, Національного банку України. При виконанні дослідження використовувалися такі методи: абстрактно-логічний (для виявлення сутності інвестицій як економічної категорії), монографічний (при вивченні особливостей розвитку інвестиційної сфери й основних принципів її регулювання), середніх, абсолютних і відносних величин, порівняння, графічний (у статистичному аналізі динамічних рядів показників), балансовий (при оцінці інвестиційного потенціалу економіки), економіко-математичний (у кореляційному аналізі залежності між такими показниками, як інвестиції і заощадження, заощадження і доходи населення, кредити і депозити), системного аналізу (у дослідженні можливостей регулювання і зміцнення внутрішніх інвестиційних ресурсів як фінансової основи розвитку інвестиційної діяльності в Україні).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розкритті сутнісних основ формування інвестиційних ресурсів на макроекономічному рівні та удосконаленні механізму державного регулювання цього процесу в умовах трансформаційної економіки України і визначається такими результатами:

Вперше:

·

·

Поглиблено та уточнено:

·

Дістало подальшого розвитку:

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки дослідження можуть бути використані для розробки практичних заходів зі вдосконалення інвестиційної політики на загальнодержавному, регіональному та муніципальному рівнях. Запропоновані в роботі рекомендації щодо шляхів підвищення ефективності інвестицій за рахунок централізованих коштів, способів активізації інвестиційної діяльності на основі мобілізації приватних заощаджень та трансформації їх у реальні інвестиції дають можливість посилити вплив інвестицій на процеси економічного зростання.

Окремі теоретичні висновки і пропозиції роботи доведені до рівня практичних рекомендацій і були використані у роботі Головного управління економіки Севастопольської місдержадминистрації при формуванні комплексу заходів щодо регулювання та активізації інвестиційної діяльності у м. Севастополі (довідка №108-ГУЕ від 23.01.2004 р.). Матеріали досліджень використані у навчальному процесі Інституту економіки та права м. Севастополя при викладанні курсів “Фінансовий менеджмент”, “Банківський менеджмент” (довідка № 125/02 від 01.02.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою роботою. В ньому викладено авторський підхід до визначення концептуальних основ і механізму державного регулювання формування інвестиційних ресурсів в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені в опублікованих автором наукових працях. Результати дослідження доповідалися на ІІ Міжнародній науково-практичної конференції “Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение деятельности предпринимательских структур” (4-5 травня 2000 р., м. Севастополь); Науково-практичної конференції “Республика Крым: проблемы развития региона” (1-2 червня 2000 р., м. Сімферополь); ІІ,ІІІ та ІV Міжнародних міждисциплінарних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (4-11 листопада 2001 р., 4-9 листопада 2002 р., 3-8 листопада 2003 р., м. Харків); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (7-8 листопада 2002 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб'єкта” (12-13 грудня 2002 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” (24 лютого 2003 р., м.Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (25 лютого 2003 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень’2003” (20-27 жовтня 2003 р., м.Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (4 листопада 2003 р., м. Дніпропетровськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства” (5 листопада 2003 р., м.Дніпропетровськ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових праць у фахових виданнях і 11 - додаткових, що відбивають результати апробації, загальним обсягом 3,8 д.а. (в тому числі - 3 д.а. належать особисто автору).

Структура дисертації складається із вступу, основної частини, яка включає три розділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 202 сторінки, у тому числі: обсяг додатків - 9 сторінок, обсяг списку використаних джерел (201 найменувань) - 17 сторінок. В основній частині дисертації нараховується 25 таблиць, 30 рисунків.

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і задачі дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі “Сутність і особливості інвестиційної діяльності в умовах трансформації економіки України” досліджені науково-теоретичні основи інвестиційної діяльності і виявлені особливості розвитку інвестиційного процесу в умовах трансформації економічних відносин.

У розділі доведено, що інвестиції, які мають інноваційну спрямованість, є визначальним чинником економічного росту в перехідній економіці. Обсяг і ефективність використання інвестицій визначають безліч макропропорцій. Критичний аналіз розвитку інвестиційного процесу в Україні показав, що відсутність росту інвестицій обумовлює негативну динаміку реального валового внутрішнього продукту і посилення негативних структурних деформацій в економіці. Саме це і спостерігається в Україні протягом усього періоду реформування економіки. Замість технологічного відновлення і технічного переозброєння розвиваються прямо протилежні процеси, тобто відтворюються технічна і технологічна відсталість (знос устаткування на багатьох підприємствах провідних галузей матеріального виробництва складає близько 80%). Іншими словами, на даний час бази для стабільного росту економіки не закладено.

Дисертантом обгрунтовано, що сучасні обсяги інвестування економіки, незважаючи на відносне пожвавлення інвестиційного процесу, не досягають рівня дореформеного періоду і залишаються абсолютно недостатніми для кардинального поліпшення економічної ситуації в країні (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка інвестицій в основний капітал в Україні

Інвестиції в основний капітал | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

% к 1990 г. (1990 г. = 100%) | 22,7 | 20,7 | 21,9 | 22,0 | 25,2 | 30,4 | 33,1

% до попереднього періоду | 78,0 | 91,2 | 106,1 | 100,4 | 114,4 | 120,8 | 108,9

% до ВВП в фактичних цінах відповідного періоду | 15,4 | 13,3 | 13,6 | 13,5 | 13,9 | 16,0 | 16,8

Перехід до стадії економічного росту в Україні, на думку автора, може затягтися на достатньо довгий час, якщо не переломити траєкторію розвитку інвестиційного процесу. Навіть при збереженні найбільш високих темпів росту інвестицій, досягнутих у 2001 р. (обсяг інвестицій збільшився на 20,8 % у порівнянні з 2000 р.), Україні буде потрібно не менш десяти років для того, щоб вийти на рівень обсягів інвестування 1990 р.

На підставі критичної оцінки сценаріїв розвитку інвестиційного процесу в Україні дисертантом зроблено висновок, що для створення первісного імпульсу росту економіки завдяки механізму мультиплікатора інвестицій та реалізації на цій основі інноваційної моделі економічного розвитку необхідно забезпечити щорічний приріст інвестицій у розмірі 12-15 % ВВП.

Але для здійснення масштабних структурних інвестицій потрібні значні фінансові ресурси. Тому на перший план в умовах переходу української економіки до ринкових відносин виходить проблема подолання дефіциту інвестиційних ресурсів. У процесі усебічного вивчення особливостей розвитку інвестиційного процесу в Україні і у міжнародній практиці було виявлено, що економіка, яка знаходиться в умовах кризи, при будь-якому рівні розвитку ринкових відносин не має автоматичного механізму концентрації необхідних ресурсів для подолання кризового стану. Фактично перебороти кризову ситуацію без активного втручання держави в інвестиційні процеси не уявляється можливим. Також дисертантом було обгрунтовано, що інвестиційні кризи в країнах з перехідною і з розвинутою ринковою економікою мають різну природу, що вимагає різних підходів до їх подолання.

У розділі встановлено, що зміна глобальної економічної моделі в Україні призвела до розриву звичних закономірностей суспільного відтворення. Держава, що раніш за рахунок централізованих інвестиційних ресурсів забезпечувала підтримку темпів і рівня розширеного відтворення, фактично відмовилася від участі в інвестиційному процесі, переклавши цю функцію на приватних суб'єктів (табл. 2). Фактично централізований механізм фінансування інвестицій в Україні був зруйнований, а новий, заснований на формуванні приватних інвестиційних ресурсів і спрямуванні їх у реальний сектор економіки, ще не задіяний.

Таблиця 2

Динаміка державних капіталовкладень в Україні

Показник | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002

Обсяг державних капіталовкладень, млрд. грн. | 1,4 | 1,6 | 2,0 | 2,2 | 3,1 | 3,2

Частка державних джерел фінансування в загальному обсязі інвестицій, % | 11,9 | 11,5 | 11,5 | 9,2 | 9,5 | 8,7

Норма державного накопичення (державні капіталовкладення / ВВП), % | 1,5 | 1,6 | 1,5 | 1,3 | 1,5 | 1,4

На думку автора, пасивна участь держави в інвестиційному процесі призвела до “проїдання” накопичених інвестиційних ресурсів на фоні відсутності умов для їх розвитку. Спираючись на результати кореляційного аналізу динаміки обсягів заощаджень та капіталовкладень в Україні, дисертантом зроблено висновок, що подальші перспективи активізації інвестиційної діяльності в Україні багато в чому визначаються можливостями економіки по формуванню, мобілізації й ефективному використанню інвестиційних ресурсів, основою яких є заощадження.

За оцінками автора внутрішній інвестиційний потенціал української економіки складає більш 60 млрд. грн., але ступінь трансформації його в інвестиції вкрай низька. У результаті аналізу альтернативних стратегій розвитку фінансової бази інвестиційного процесу зроблено висновок, що в умовах несприятливого інвестиційного клімату масштабні зовнішні фінансові ресурси поки недоступні для української економіки. Тому обгрунтована необхідність реалізації в Україні державної інвестиційної політики, що спрямована на розвиток внутрішнього інвестиційного потенціалу.

В другому розділі “Формування інвестиційних ресурсів в економіці України” проведений детальний аналіз усіх структурних елементів внутрішніх заощаджень, а також умов і перспектив їхньої мобілізації з метою наступного ефективного використання, розглянуто роль фінансових посередників в трансформації заощаджень в інвестиції.

Спираючись на ґрунтовний мікроекономічний аналіз фінансового стану українських підприємств, було виявлено значні складності у пошуку ресурсів інвестування на мікрорівні. Автором зазначено, що власні кошти підприємств, як і раніше, залишаються основним джерелом інвестицій в Україні: їх частка у загальному обсязі становить 63-69% (табл. 3). Разом з тим, враховуючи складний фінансовий стан підприємств (43% підприємств за підсумками 2002 року були збитковими; значний обсяг дебіторської та кредиторської заборгованості між суб’єктами господарювання) та надмірний податковий тиск, постійно існує ризик зниження власних інвестиційних ресурсів підприємств. Незважаючи на позитивну тенденцію росту заощаджень підприємств, рівень їхньої трансформації в інвестиції, як і раніше, залишається низьким, що свідчить про використання значної частини інвестиційних ресурсів на підтримку поточної діяльності.

Таблиця 3

Заощадження та інвестиції підприємств України, млрд. грн.

Показник | 2000 | 2001 | 2002

Прибуток після сплати податків | 28,4 | 31,5 | 28,0

Частка прибутку в заощадженнях підприємств, % | 55,9 | 56,5 | 58,3

Амортизаційні відрахування | 22,4 | 24,3 | 20,0

Частка амортизаційних відрахувань в заощадженнях підприємств, % | 44,1 | 43,5 | 41,7

Заощадження підприємств, усього | 50,8 | 55,8 | 48,0

Частка заощаджень у ВВП, % | 29,9 | 27,3 | 21,7

Інвестиції за рахунок власних коштів | 16,2 | 21,8 | 24,5

Частка інвестицій за рахунок власних ресурсів, % до сукупних інвестицій | 68,6 | 66,8 | 65,8

Частка заощаджень, використаних на інвестиції, % | 31,9 | 39,1 | 51,0

Дослідження показали, що вкрай обмежені можливості підприємств фінансувати інвестиції за рахунок власних ресурсів обумовлюються, насамперед, дефіцитом ліквідних ресурсів в оборотному капіталі підприємств, що, в свою чергу, є наслідком жорсткої монетарної політики. Якщо фінансовий результат підприємств на 01.06.2003 р. склав 7,6 млрд. грн., то дебіторська і кредиторська заборгованості за той же період склали відповідно 251,6 та 312,1 млрд. грн. Очевидно, що в таких умовах господарювання лише незначна частина прибутку підприємств після сплати податків може використовуватися на накопичення основного капіталу.

У розділі доведено, що доки на державному рівні не буде вирішена проблема дефіциту оборотного капіталу, ефект від реалізації мір податкової й амортизаційної політики, спрямованих на стимулювання інвестиційної діяльності підприємств, буде вкрай низьким. Тому автором обгрунтована необхідність більш гнучкого державного регулювання параметрів грошової маси з урахуванням потреб розвитку виробництва і запропоновано доведення рівня монетизації економіки до 40% ВВП, що є нижньою межею даного показника в країнах з економікою, що розвивається (на 01.06.2003 р. рівень монетизації в Україні склав 28,9%). Це дозволить вирішити проблему неплатежів в економіці і буде сприяти інвестиційному використанню заощаджень підприємств.

На основі критичного аналізу діючої в Україні системи нарахування амортизації встановлено, що вона виконує, перш за все, фіскальну функцію і практично не передбачає стимулів для оновлення основних фондів підприємств. Основна частина амортизаційних відрахувань (50-70%) використовується не за призначенням. Для посилення ролі амортизаційних відрахувань в фінансуванні інвестицій запропоновано введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств через систему інвестиційних рахунків з обмеженням використання коштів, що на них накопичуються, винятково для капітального будівництва і закупівель устаткування.

Аналіз централізованих джерел фінансування інвестицій показав, що інвестиційний потенціал держави поступово знижується: якщо у 1990 р. частка інвестицій в основний капітал за рахунок бюджетних коштів складала 33%, то у 2002 р. лише 8,3% (див. табл.2). Скорочення обсягів державного фінансування інвестицій обумовлюється вкрай низьким рівнем державних заощаджень внаслідок дефіцитності державного бюджету. На основі дослідження особливостей бюджетного процесу в Україні дисертантом зроблено висновок, що фінансування інвестиційних витрат з державного бюджету здійснюється по залишковому принципу, та виявлено наступні недоліки діючої системи розподілу централізованих інвестиційних ресурсів: 1) на законодавчому рівні не визначені пріоритетні напрямки державної політики, внаслідок чого обмежені фінансові ресурси не концентруються на вирішенні пріоритетних завдань; 2) має місце значне збільшення кількості державних цільових програм, що призводить до розпорошення коштів та неефективного використання; 3) недостатньо широко використовуються механізми спільного з приватним капіталом фінансування інвестицій.

Для посилення ролі держави у фінансуванні інвестиційного процесу запропоновано забезпечити жорстке розмежування поточних і інвестиційних витрат у бюджетах усіх рівнів, ввести практику регулювання бюджетного дефіциту в ув'язуванні з обсягами капітальних витрат, удосконалити форми централізованного фінансування інвестицій, підсилити контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

Ще одним важливим джерелом фінансування інвестицій в Україні є заощадження населення. Проведений у розділі аналіз показав, що незважаючи на низький рівень доходів, схильність населення до заощадження залишається високою, що пояснює позитивну тенденцію росту заощаджень. Однак, на відміну від заощаджень підприємств, що цілком вливаються в господарський оборот шляхом фінансування за їхній рахунок поточної або інвестиційної діяльності, значна частина заощаджень населення у формі готівки на руках вилучається з економічної системи. Обсяг коштів населення поза господарським оборотом оцінюється в 10-15 млрд. доларів, причому сума подібних вилучень щорічно накопичується, і тим самим, збільшує нереалізований інвестиційний потенціал економіки.

Для того, щоб перетворити заощадження населення в могутній інвестиційний ресурс, обгрунтовано необхідність, по-перше, стимулювати збільшення заощаджень в активній формі (тобто у формі банківських вкладів, пенсійних рахунків, цінних паперів і т.д.) за рахунок введення системи податкових пільг для населення, що передбачає виключення із бази оподаткування фізичних осіб суми заощаджень, здійснених в організованій формі, а також часткове звільнення від оподаткування прибутків, отриманих від окремих фінансових активів, і, по-друге, реалізувати комплекс заходів для відновлення і зміцнення довіри населення до фінансових посередників шляхом удосконалення системи державних гарантій цілості заощаджень, наданих у розпорядження фінансовим інститутам.

На основі аналізу діючого механізму трансформації національних заощаджень у виробничі інвестиції автором доведено, що в умовах перехідної економіки України серед усіх фінансових посередників найбільш важливу роль у формуванні інвестиційних ресурсів і фінансуванні інвестиційного процесу грають комерційні банки. У розділі досліджено вплив ресурсної бази банків на обсяги кредитування економіки та запропоновано напрямки розширення кредитних ресурсів за рахунок залучення депозитів населення.

В розділі 3 “Удосконалення державного регулювання формування інвестиційних ресурсів в економіці України” обґрунтовано основні напрями вдосконалення державного регулювання інвестиційної сфери в умовах перехідної економіки та пропозиції щодо запровадження ефективних організаційно-економічних механізмів активізації інвестиційної діяльності в Україні.

Реалізація в Україні інноваційної моделі розвитку потребує чіткого комплексу заходів щодо активізації інвестиційної діяльності в країні. Водночас, сучасна інвестиційна політика в Україні носить достатньо суперечливий і непослідовний характер і не завжди враховує специфіку перехідної економіки, що часто призводить до суперечливих результатів. З урахуванням особливостей сучасного етапу виходу української економіки з затяжної стадії рецесії в розділі розроблена модель державної інвестиційної політики, яка передбачає активну участь держави в інвестиційному процесі і дозволяє забезпечити умови для стійкого економічного росту шляхом реалізацїї і розвитку внутрішнього інвестиційного потенціалу економіки, запропоновано поетапний механізм її реалізації, визначено методи і форми впливу держави на інвестиційну сферу.

У рамках поданої моделі обгрунтовано доцільність переходу до селективної бюджетної політики, яка дозволить знизити інвестиційне навантаження на бюджет і буде сприяти залученню коштів недержавного бізнесу в підтримувані державою проекти. По суті мова йде про розробку “Бюджету розвитку” як програми концентрації інвестиційних ресурсів з централізованих і децентралізованих джерел і витрачання їх на підтримку інвестиційних проектів, що відповідають системі стратегічних пріоритетів розвитку національної економіки. Розроблений в дисертації механізм цього процесу подано на рис.1. Ключовим інститутом

реалізації “Бюджету розвитку” повинен стати державний Банк розвитку (БР), необхідність створення якого проголошується вже давно, проте досі ідею не реалізовано.

Відповідно до поданого на рис. 1 механізму, Банк розвитку повинен забезпечити концентрацію централізованих інвестиційних ресурсів, найбільш ефективний їх розподіл та контроль цільового використання. Сполучення механізмів прямого і непрямого фінансування інвестицій через Банк розвитку дозволить збільшити обсяги інвестицій за рахунок залучення в інвестиційний оборот ресурсів комерційних банків і коштів приватних інвесторів (кожна гривня бюджетних коштів, що використовується для непрямого фінансування інвестицій через БР, може залучити 3-4 гривні приватних інвестицій). Крім бюджетних коштів для фінансування пріоритетних інвестиційних програм і проектів БР може використовувати власні ресурси, а також залучати додаткові фінансові ресурси шляхом емісії цінних паперів, що істотно розширює його роль у стимулюванні інвестиційного процесу в Україні. Для активізації інвестиційної діяльності також запропоновано забезпечити стимулювання інвестиційної спрямованості банківських операцій з боку Національного банку України за рахунок введення системи пільг для комерційних банків щодо резервування та оподаткування прибутку.

З метою підвищення ефективності розподілу бюджетних ресурсів в розділі обгрунтовано необхідність розширення повноважень регіонів по регулюванню фінансових потоків в інвестиційному процесі та запропоновано диференційований підхід щодо визначення ключових критеріїв відбору інвестиційних проектів у залежності від напрямків регіональної інвестиційної політики. При цьому в якості критеріїв пропонуються:

- для проектів, що фінансуються в рамках антикризового напрямку (спрямованого на подолання структурних деформацій регіональної економіки) та часто не відповідають критеріям ринкової ефективності, - непрямий економічний ефект, який визначається як розмір додаткових податкових надходжень у регіональний бюджет унаслідок посилення конкурентних позицій місцевих виробників, збільшення обсягів виробництва, формування нових робочих місць;

- для проектів, що фінансуються в рамках стимулюючого напрямку (пов'язаного з підтримкою підприємств регіону, що мають сильні конкурентні позиції та перспективи росту) та забезпечують одержання прямих прибутків, - прямий економічний ефект (очікуваний прибуток від реалізації проекту з урахуванням чинників ризику, невизначеності і часу);

- для проектів, що фінансуються в рамках соціального напрямку та можуть узагалі не генерувати прибутків - порівняння їхньої вартості з вартісною оцінкою очікуваного приросту соціальних послуг у результаті здійснення проекту.

Реалізація даного підходу заснована на визначенні чіткого структурного співвідношення між основними напрямками бюджетного фінансування інвестицій на регіональному рівні, що дозволяє концентрувати обмежені інвестиційні ресурси на найбільше перспективних проектах для вирішення не тільки економічних, але і соціальних проблем регіону.

Найважливішою задачею державної інвестиційної політики на сучасному етапі є також залучення заощаджень населення в інвестиційний процес через банківську систему. На основі аналізу недоліків діючої системи державних гарантій розроблено рекомендації щодо удосконалення функціонування Фонду страхування депозитів: обгрунтовано необхідність розширення функцій Фонду страхування депозитів у відношенні контролю за діяльністю комерційних банків, перестрахування ризиків, можливості надання фінансової допомоги банкам, що знаходяться в стадії санації. Активна роль Фонду страхування депозитів у системі державних гарантій цілості заощаджень, на нашу думку, буде сприяти зміцненню стабільності банківської системи і відродженню довіри населення до фінансових інститутів, що у свою чергу, забезпечить розширення фінансової бази інвестиційного процесу.

Для активізації інвестиційної діяльності за рахунок заощаджень населення розроблено механізм відновлення депозитів населення в Ощадбанку на основі безготівкової емісії та залучення даних ресурсів до інвестиційного процесу. Приріст активів Ощадбанку в результаті реструктурізації боргів перед населенням запропоновано використовувати на кредитування стратегічно значимих вітчизняних підприємств, а використання відновлених заощаджень населення обмежити безготівковим перерахуванням на придбання житла і товарів вітчизняного виробництва, оплату комунальних платежів, придбання цінних паперів, що в цілому забезпечить розширення фінансових ресурсів підприємств реального сектора.

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу зробити такі узагальнення і висновки:

1. Доведено, що сучасних темпів росту інвестицій в економіці України абсолютно недостатньо для переходу її від стадії пожвавлення до стійкого економічного росту. Грунтуючись на результатах аналізу розвитку інвестиційного процесу в Україні, встановлено, що одним із ключових факторів скорочення обсягів інвестицій під час реформування вітчизняної економіки є дефіцит інвестиційних ресурсів. На основі оцінки потенційних джерел фінансування інвестицій доведено, що реалізація інноваційної моделі розвитку економіки в умовах неприступності масштабних зовнішніх фінансових ресурсів можлива лише за рахунок мобілізації внутрішнього інвестиційного потенціалу України.

2. Встановлено, що важливу роль у формуванні інвестиційних ресурсів в економіці грають фінансові посередники. Доведено, що в умовах перехідної економіки України найбільший потенціал по трансформації заощаджень в інвестиції належить комерційним банкам. Досліджено чинники, що визначають масштаби участі банків в інвестиційному процесі, і встановлено, що одним із визначальних чинників є обсяг ресурсної бази банків.

3. Доведено, що для залучення потенційних інвестиційних коштів в економіку, особливо у перехідний період, надзвичайно важливе значення має державне регулювання економіки взагалі та інвестиційних процесів зокрема. З урахуванням специфіки перехідної економіки України розроблена модель державного регулювання інвестиційної сфери, що націлена на розвиток інвестиційного потенціалу як фундаменту стійкого економічного росту і дозволяє удосконалити організаційно-економічний механізм підвищення інвестиційної активності шляхом комплексного стимулювання збільшення обсягів інвестиційних ресурсів в економіці, їхньої мобілізації й ефективного використання.

4. З урахуванням обмеженості державних інвестиційних ресурсів в умовах трансформації економіки України обгрунтовані сучасні методи, принципи і форми централізованого фінансування інвестицій та запропоновано модель активізації інвестиційної діяльності за рахунок коштів бюджету розвитку, що дозволяє значно збільшити ефективність використання бюджетних коштів за умови їхньої економії, підвищити зацікавленість комерційних банків у розширенні кредитних операцій, залучити додаткові ресурси приватного сектора до фінансування інвестицій.

5. Запропоновано методичні принципи оцінки та відбору інвестиційних проектів для фінансування за рахунок бюджетних коштів в рамках регіональної інвестиційної політики. Встановлено, що бюджетні регіональні інвестиції частіше не забезпечують прямих прибутків від реалізації проектів, але водночас сприяють виконанню важливих соціальних і структурних задач розвитку регіону. Тому запропоновано диференційований підхід до визначення ключових критеріїв відбору проектів в залежності від напрямку регіональної інвестиційної політикі, в рамках якого вони фінансуються.

6. Виявлено, що заощадження підприємств залишаються головним джерелом фінансування інвестицій в Україні, але внаслідок дефіциту оборотного капіталу їх інвестиційне використання скорочується. Запропоновано комплексний підхід щодо регулювання інвестиційних ресурсів підприємств на макроекономічному рівні: для підсилення інвестиційної спрямованості використання прибутку й амортизаційних відрахувань обгрунтовано необхідність першочергового рішення проблеми дефіціту оборотного капіталу через регулювання рівня монетизації економіки в ув'язуванні з темпами зростання виробництва, а також запропоновано введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються від оподаткування у зв'язку з їх інвестиційною спрямованістю, через систему інвестиційних рахунків.

7. Виходячи зі специфіки формування і використання заощаджень населення, розроблено рекомендації по підсиленню їхньої ролі в інвестиційному процесі шляхом стимулювання активних форм заощаджень і залучення їх у господарський оборот. Розроблено механізм відновлення депозитів населення в Ощадбанку і залучення даних ресурсів в інвестиційну сферу. Доведено необхідність розширення функцій Фонду страхування депозитів та запропоновано удосконалений механізм державних гарантій заощаджень населення у формі банківських депозитів. Застосування даного механізму у вітчизняній практиці державного регулювання фінансового сектора дозволить забезпечити приплив додаткових ресурсів в інвестиційну сферу та буде сприяти формуванню в Україні ефективного механізму фінансування інвестицій, який відповідає економіці ринкового типу.

Реалізація запропонованого механізму державного регулювання і стимулювання інвестиційної діяльності дозволить підсилити інвестиційний та інноваційний потенціал української економіки не тільки в короткостроковому періоді, але і на перспективу, що є важливою умовою переходу української економіки до стадії стійкого росту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Новикова Р.А. Проблемы финансирования инвестиционной деятельности в Украине // Вестник СевГТУ. Випуск 44. – Севастополь: СНТУ, 2003. – С. 158-163. – 0,35 д.а.

2. Новікова Р.О. Проблеми активізації та регулювання інвестиційної діяльності в економіці України // Економіка: проблеми теорії та практики. – Зб. наук. пр. Випуск 182. – Дніпропетровськ: “Наука и образование”. – 2003. – С. 350-356. – 0,4 д.а.

3. Калмикова І.Ю., Новікова Р.О. Принципи формування й функціонування регіональних інвестиційно-позикових систем // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наук. праць. Випуск 158. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 128-131. - 0,2 д.а. належать особисто автору (досліджено особливості фінансування регіональних інвестиційних програм за рахунок запозичених ресурсів).

4. Вожжов А.П., Новікова Р.О. Фінансові методи забезпечення економічного зростання // Фінанси України. – 2001. - №3.- С. 74-83. – 0,4 д.а. належать особисто автору (обгрунтовано напрямки державної інвестиційної політики та розроблено методику формалізації інвестиційних потоків на макроекономічному рівні).

5. Вожжов А.П., Новикова Р.А. Проблемы формирования инвестиционных ресурсов за счет сбережений населения // Економіка, Фінанси, Право. – 2001. – №4. – С.9-13. – 0,35 д.а. належать особисто автору (досліджено основні чинники банківського фінансування інвестицій, розроблено схему активізації інвестиційного процесу за рахунок розширення рівня доходів в економіці).

В інших виданнях:

6. Новикова Р.А. Институциональные условия повышения эффективности инвестиционной политики на региональном уровне // Динаміка наукових досліджень ’2003. Матеріали ІІ Міжнарод. науково-практич. конференції. Том 22. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С.49-50. – 0,1 д.а.

7. Новикова Р.А., Калмыкова И.Ю. Механизм регулирования инвестиционных ресурсов предприятий на макроэкономическом уровне // Економіка підприємства: проблеми теорії та практики. Матеріали Всеукр. науково-практич. конференції молодих вчених. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 68. – 0,1 д.а. (автором обгрунтовано напрямки державного регулювання формування інвестиційних ресурсів підприємств).

8. Новикова Р.А Оценка перспектив активизации инвестиционной деятельности в Украине за счет финансовых ресурсов предприятий // Сучасні проблеми економіки підприємства. Матеріали Всеукр. науково-практич. конференції. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С.23-24. – 0,2 д.а.

9. Новикова Р.А. Роль финансовых посредников в развитии рынка инвестиционного капитала // Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України. Матеріали IV Всеукр. науково-практич. конференції. – Том II. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 138-139. – 0,1 д.а.

10. Новикова Р.А. Бюджет развития как инструмент региональной инвестиционной политики // Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону. Матеріали Всеукр. науково-практич. конференції.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 226. - 0,1 д.а.

11. Новикова Р.А. Применение методов регрессионного анализа для прогнозирования параметров участия банковского сектора в финансировании инвестиционной деятельности в экономике Украины // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали Міжнарод. науково-практич. конфереції.-Харків: ХНУ, 2002.- С. 21-22. - 0,1 д.а.

АНОТАЦІЯ

Новікова Р.О. Активізація та регулювання формування інвестиційних ресурсів в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2003.

Дисертація присвячена важливим та актуальним питанням фінансування інвестиційної діяльності в умовах трансформаційної економіки.

Обгрунтована можливість розширення інвестиційної та інноваційної діяльності за рахунок мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів, які є основою інвестиційного потенціалу економіки України. Розкрито макроекономічний аспект процесу формування інвестиційних ресурсів на базі аналізу структури, динаміки національних заощаджень та можливостей їх інвестиційного використання. Встановлено, що забезпечення умов для росту заощаджень та ії трансформації у інвестиції є необхідним чинником активізації інвестиційного процесу в Україні. Особливу увагу приділено визначенню ролі фінансових посередників у формуванні інвестиційних ресурсів.

Обгрунтовано основні напрямки державної інвестиційної політики на сучасному етапі розвитку економіки України і розроблено систему пропозицій, спрямованих на збільшення національних заощаджень та активізацію інвестиційної дяльності.

Ключові слова: інвестиційна діяльність, інвестиційний процес, інвестиційний потенціал, інвестиційні ресурси, заощадження, державне регулювання, інвестиційна політика.

АННОТАЦИЯ

Новикова Р.А. Активизация и регулирование формирования инвестиционных ресурсов в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономики. Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2003.

В диссертации раскрыта сущность инвестиций и исследована их роль в развитии экономики на этапе перехода её от стадии затяжной рецессии к оживлению и последующему экономическому росту. Доказано, что реализация инновационной модели развития в Украине возможна только при условии осуществления масштабных инвестиций в приоритетные отрасли народного хозяйства. Проанализированы современное состояние и условия инвестиционной деятельности в Украине, исследованы основные причины инвестиционного кризиса. Установлено, что одним из ключевых факторов, сдерживающих развитие инвестиционной деятельности в условиях трансформации экономики, является дефицит инвестиционных ресурсов. Выявлено недостаточное внимание со стороны государства к проблемам инвестиционной сферы в целом, и к проблеме формирования и распределения инвестиционных ресурсов в частности.

На основе анализа структуры, динамики национальных сбережений и возможностей их инвестиционного использования раскрыт макроэкономический аспект формирования инвестиционных ресурсов. Предложены пути и методы расширения инвестиционной и инновационной деятельности за счет мобилизации