Київський національний торговельно-економічний університет

Піратовський Георгій Леонідович

УДК 338.24:368.03

Управління розвитком суб’єктів

страхового підприємництва

Спеціальність 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному торговельно-економічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Ушакова Ніна Миколаївна,

Київський національний торговельно-економічний

університет, професор кафедри економіки

підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Внукова Наталія Миколаївна,

Харківський державний економічний університет,

професор кафедри фінансів;

кандидат економічних наук, доцент

Шершньова Зоя Євгеніївна,

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри менеджменту .

Провідна установа - Донецький державний університет економіки

і торгівлі ім. Туган-Барановського, кафедра

екоміки підприємства,

Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк.

Захист відбудеться “ 11” червня 2004 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26 055 01 в Київському національному торговельно-економічному університеті за адресою:

02156, Київ-156, вул. Кіото,19, ауд. В-206.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного торговельно-економічного університету за адресою :

02156, Київ-156, вул. Кіото,19

Автореферат розісланий 10.05.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.е.н., доцент Н.І.Морозова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан розвитку підприємництва в Україні обумовлює зацікавленість в розробці теоретичних і методичних засад управління окремими типами й видами підприємницької діяльності, оскільки саме від ефективності роботи бізнес-структур залежать темпи економічного зростання економіки нашої держави, добробут населення, формування бюджету.

У ринкових умовах підприємництво –господарська діяльність, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, що здійснюється з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, особлива форма економічної активності фізичних та юридичних осіб (суб’єктів підприємницької діяльності), яка здійснюється самостійно, на постійній основі, на власний ризик - є відтворювальним та системоутворювальним фактором функціонування та розвитку будь-якої економічної системи .

Поширена типологія підприємництва передбачає виокремлення його різних видів: виробничого, посередницького (комерційного) та фінансового, одним з різновидів якого є страхове підприємництво.

В сучасній економічній літературі поняття „страхування”, „страховий захист”, „страхова діяльність” стали предметом багатьох досліджень, детально розглядалися в працях вітчизняних (Артюх Т.М., Базилевича В.Д., Внукової Н.М., Заруби О.Д., Лутака М.Д., Осадця С. С., Таркуцяка А.О, Яковенко І.С. та ін. ) та зарубіжних (Зубця А.Н., Крутика А.Б., Корчевскої Л.І., Нікітіної Т.В., Рейтмана Л.І., Орланюк-Малицької Л.О.,Турбіна К.Е, Шахова В.В., Юлдашева Р.Т.) та ін. дослідників.

Віддаючи належне існуючим теоретичним і методичним розробкам, слід наголосити, що головна увага приділялася страхуванню як системі суспільних відносин (страхових), способу (інструменту) захисту економічних інтересів страхувальників; побудові системи державного регулювання страхової діяльності; характеристиці окремих страхових продуктів (послуг); розвитку страхового ринку тощо.

Водночас в Україні практично немає комплексних спеціальних досліджень, які були б присвячені обґрунтуванню теоретико-методологічних засад страхового підприємництва, визначенню особливостей функціонування його суб’єктів (страхових компаній, організацій, товариств тощо), формуванню теоретичних положень та практичного інструментарію управління їх розвитком.

Створення умов для забезпечення ефективного розвитку суб’єктів страхового підприємництва виходячи зі стратегічних інтересів їх власників (зростання ринкової вартості підприємств та підвищення прибутковості інвестованого капіталу), страхувальників (підвищення різноманітності та надійності страхового захисту) та суспільства в цілому (зниження рівня ризикованості життєдіяльності фізичних та юридичних осіб, зростання обсягів формування страхового фонду для відшкодування можливих страхових збитків, зростання обсягу податкових надходжень та кількості робочих місць) визнано одним з пріоритетних завдань затвердженої Кабінетом Міністрів України Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки .

Досі не створено належне методичне забезпечення управління розвитком суб’єкта страхового підприємництва як на корпоративному рівні, так і домінантними сферами його розвитку - страховою, інвестиційною та фінансовою діяльністю , яке б враховувало особливості, що притаманні даному виду підприємницької діяльності та реалії сучасного етапу розбудови страхового ринку України.

Потреба в розробці такого методичного забезпечення не потребує додаткової аргументації, оскільки в умовах браку кадрів відповідної кваліфікації та підвищення гостроти конкурентної боротьби на страховому ринку , опанування сучасним інструментарієм ефективного загального та функціонального управління є не тільки основою підвищення їх конкурентного статусу, але й виживання, збереження досягнутих позицій.

Отже, практична значущість та недостатня теоретична розробленість проблем, пов’язаних із формуванням системи управління розвитком суб’єктів страхового підприємництва та розробкою інструментарію її впровадження, визначили вибір теми дослідження та її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Апробацією результатів дослідження стала участь у науково-дослідницькій темі „Концептуальні засади створення системи протидії кризовим явищам у сфері товарного обігу” (№ державної реєстрації 0100U003021) в розділі „Діагностика кризи розвитку підприємства” (термін виконання: 1 кв. 2000р. - 1У кв.2001 р.). Здобувачем розвинуті теоретичні засади стратегічного управління підприємством в системі заходів протидії виникненню та поширенню кризових явищ, з позицій системного підходу розкрито зміст поняття “розвиток підприємства” та розроблено його типологію (довідка № 545/33 від 17.03.2004 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад та розробка методичного інструментарію управління розвитком суб’єкта страхового підприємництва.

Реалізація мети дисертаційного дослідження обумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

- визначити сутність та відмінні особливості страхового підприємництва як специфічного виду підприємницької діяльності;

- узагальнити накопичений досвід та доповнити типологію суб’єктів страхового підприємництва, визначити особливості, що притаманні їх окремим видам;

- розробити типологію поняття „розвиток суб’єкта страхового підприємництва” з врахуванням реалій сучасного стану розвитку страхового ринку;

- обґрунтувати базові теоретичні положення та методологічні засади управління розвитком суб’єкта страхового підприємництва;

- проаналізувати сучасний стан розвитку страхового ринку в Україні, визначити основні тенденції та проблеми, що йому притаманні;

- провести сегментацію страхового ринку України за критерієм конкурентної позиції та виявити закономірності, притаманні розвитку окремих сегментів страхового ринку;

- розробити методику проведення експрес-оцінки розвитку страхових компаній України на базу їх публічної звітності;

- систематизувати умови розвитку страхового підприємництва та оцінити їх рівень в Україні;

- визначити напрями реформування страхового маркетингу для забезпечення зростання продажу страхових продуктів;

- обґрунтувати шляхи удосконалення управління інвестиційною діяльністю суб’єктів страхового підприємництва в конктекті загальних завдань управління їх розвитком;

- розробити пропозиції та рекомендації щодо раціоналізації процесів управління формуванням власного капіталу суб’єктів страхового підприємництва .

Об’єкт дослідження - страхове підприємництво та стан його розвитку в Україні.

Предмет дослідження - економічний механізм управління розвитком суб’єктів страхового підприємництва в цілому та в розрізі окремих домінантних сфер розвитку.

Методи дослідження . Методологічну основу та теоретичну базу дослідження становлять монографії, книги, наукові статті та доповіді вітчизняних і закордонних учених і практиків, огляди стану вітчизняного та світового страхового ринків. Методологічною базою теоретичних досліджень є системний підхід до вивчення економічних явищ, зокрема теорія розвитку господарських систем, фундаментальні положення економічної теорії, макро-та мікроекономіки, економічного аналізу та прогнозування, теорії фінансового та інвестиційного менеджменту, поведінки споживачів та маркетингу партнерських відносин, ризик - менеджменту.

Прикладні аспекти управління розвитком страхових компаній вивчалися, спираючись на існуюче економіко - правове забезпечення страхової діяльності. Для дослідження стану та тенденцій розвитку страхового ринку України, оцінки розвитку окремих страхових компаній застосовано економіко-статистичні методи збору та обробки інформації: вибіркових досліджень, угрупувань, середніх величин, відносних величин; економіко-математичні методи, метод експертних оцінок, економіко-математичне моделювання. Для висунення емпіричних гіпотез та їх верифікації, формулювання наукових положень використовувалися методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, інші методи пізнання економічних явищ, об’єктів та процесів. Обробка кількісної інформації, яка отримана в перебігу дослідження, апробація розроблених наукових рекомендації та моделей, здійснювалася за допомогою персонального комп’ютера з використанням пакету Excel Windows.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дисертаційного дослідження одержано ряд наукових результатів, а саме:

вперше:

-

-

удосконалено :

- розкриття сутнісних ознак та особливостей функціонування суб’єкта страхового підприємництва, зокрема розроблені моделі його основних бізнес-процесів, кругообігу активів та грошового обороту, які дозволяють ідентифікувати специфічні особливості даного виду підприємницької діяльності;

- визначення поняття „суб’єкт страхового підприємництва” та суттєво розширені ознаки його класифікації, зокрема за ступенем утримання ризику, фінансовою самостійністю та участю в інтеграційних процесах, використання яких дозволить підвищити якість аналітичних досліджень страхового ринку;

- методологічні принципи управління розвитком з врахуванням специфіки діяльності суб’єкта страхового підприємництва;

дістало подальший розвиток:

- методологічні принципи формування маркетингового комплексу страховика в рамках трансакційного та партнерського маркетингу, що сприятиме активізації збуту страхових продуктів;

- теоретико-методологічні засади інвестиційного менеджменту страховика, зокрема обґрунтовані особливості та зміст специфічних принципів та функцій управління його інвестиційною діяльністю;

- теоретико-методичні засади управління формуванням власного капіталу суб’єкта страхового підприємництва, зокрема розроблені методичні рекомендації щодо формування власного капіталу на різних етапах життєвого циклу та виконання державних вимог щодо рівня капіталізації .

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що нові підходи, комплекс методик та практичних рекомендацій можуть використовуватися в практиці управління розвитком окремих страхових компаній України. Автором розроблено:

- система показників оцінки розвитку окремих складових діяльності суб’єктів страхового підприємництва, яка може використовуватися для побудови системи контролінгу та моніторингу, удосконалення управління його діяльністю на основі концепції стратегічних карт;

- методика інтегральної оцінки розвитку та перспективного аналізу страхових компаній на базі їх публічної звітності, яка передбачає визначення інтегрального індикатора розвитку на основі гармонізації темпових та обсягових характеристик діяльності суб’єкта страхового підприємництва;

- методичні рекомендації щодо вдосконалення маркетингового комплексу страхової компанії в розрізі окремих етапів процесу прийняття рішення потенційними страхувальниками, впровадження концепції маркетингу партнерських відносин з пріоритетними страхувальниками компанії;

- динамічну імітаційну модель сумісного планування-контролю страхової та інвестиційної діяльності, яка враховує існуючі державні вимоги стосовно розміщення страхових резервів та визначення фінансового результату діяльності страховиків;

- методичні рекомендації та структурно-логічна модель управління формуванням власним капіталом страхової компанії, які створюють необхідне підґрунтя для виконання державних вимог щодо мінімального обсягу статутного капіталу страховика;

- методика визначення цільового прибутку та оцінки критичних обсягів діяльності страхових компаній , які є невід’ємною складовою системи внутрішньофірмового планування та контролю господарсько-фінансової діяльності.

Запропоновані методологічні підходи та методичні прийоми управління розвитком страхової компанії та підвищення ефективності домінантних сфер її діяльності впровадженні в практику роботи ВАТ „Страхова компанія „Лемма” (довідка №022715 від 27.02. 2004 р.) , прийняті до практичного використання ВАТ „Велес” (довідка № 2/2-173 від 13.11.2003 р.), ВАТ „Енергорезерв” (довідка №49/1 від 19.02.2004 р.). Теоретичні та методичні розробки, присвячені питанням ідентифікації стану та перспектив розвитку окремих страхових компаній, удосконаленню планування та прогнозування їх діяльності прийняті для практичного використання Харківською спілкою страховиків (довідка №5 від 25.02.2004р.). Методичні підходи до рейтингування страхових компаній та оцінки їх фінансової надійності використовуються в роботі Київського обласного державно-комунального фонду підтримки підприємництва (довідка № 61 від 27.02.2004 р.) при проведенні тендерів на страхування його фінансових ризиків.

Результати проведеного наукового дослідження використовуються в навчальному процесі КНТЕУ, зокрема покладені в основу розробки навчально-методичного комплексу дисципліни „Страховий бізнес”.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження були оприлюднені в 7 доповідях на наукових конференціях: професорсько-викладацького складу КНТЕУ за підсумками науково-дослідної роботи за 1997-1998, 1999-2000, 2001-2002 рр., Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття“ (Полтава, 2000 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Менеджмент підприємницької діяльності” (Ялта, 2003р.), науково-практичній конференції “Розвиток фінансово-кредитних відносин” (Київ, 2004), П- ій Міжнародній науково-практичній конференції „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 2004).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових праць, в тому числі 4 статті у фахових виданнях, загальним обсягом 3,2 друкованих аркушів .

Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 204 найменувань, додатків. Основна частина дисертації викладена на 183 сторінках. Дисертація містить 27 таблиць , 5 рисунків та 14 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено сутність та стан наукової проблеми та її значущість, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено предмет і об’єкт дослідження; висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; вказано форми апробації та оприлюднення результатів дослідження.

У першому розділі “ Теоретико-методологічні засади управління розвитком суб’єктів страхового підприємництва” розкрито сутність та особливості функціонування суб’єктів страхового підприємництва; запропонована типологія суб’єктів страхового підприємництва та охарактеризовані відмітні особливості господарсько-фінансової діяльності їх окремих типів (видів); з позицій системного підходу розглянуто генезис поняття “розвиток підприємства” та розроблені підходи щодо його оцінювання; визначені висхідні теоретичні положення та методологічні засади управління розвитком суб’єкта страхового підприємництва.

Страхове підприємництво визнано специфічним видом підприємницької діяльності, метою якого є: 1) захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб (страхувальників) за рахунок страхового фонду, сформованого учасниками страхових відносин (страховиком та страхувальниками); 2) реалізація економічних інтересів суб’єкта цієї діяльності ( його засновників та акціонерів).

Суб’єктом страхового підприємництва є страхова компанія (організація, товариство, страховик) – специфічний учасник підприємницької діяльності, предметом діяльності якого є тільки надання страхових (перестрахувальних та посередницьких страхових) послуг та фінансове управління страховими резервами (створення, розміщення, інвестування), створений засновниками відповідно до вимог Закону України „Про страхування” для отримання прибутку та (або) забезпечення максимізації свого добробуту.

Специфічність діяльності суб’єкта страхового підприємництва полягає в тому що: 1) предметом господарсько-фінансової діяльності є надання страхових послуг (реалізація страхових продуктів); 2) діяльність здійснюється лише в ризиковому полі , що обумовлює особливості фінансової організації – формування страхового фонду, призначеного для компенсації збитків за страховими ризиками, що прийняті на страхування; 3) суспільне призначення полягає у виконанні специфічних функцій – ризикової, превентивної (попереджувальної), ощадно – накопичувальної та контрольної, 4) здійснюються специфічні бізнес-процеси, основними з яких є : страховий маркетинг, андеррайтинг (управління продажем), управління ризиками, прийнятими на страхування, врегулювання збитків; 5) наявні особливості грошового обороту з точки зору його учасників, джерел формування та напрямів використання грошових коштів; 6) має місце специфічний цикл кругообігу активів, який обумовлює особливості складу майна, швидкість та напрямок трансформації активів в перебігу господарсько-фінансової діяльності.

З метою характеристики особливостей діяльності суб’єктів страхового підприємництва здобувачем виявлені та систематизовані такі класифікаційні ознаки як : форма власності, організаційно – правова форма функціонування, національна природа капіталу, основна мета діяльності, обсяг капіталу і страхової діяльності, тип страхових відносин, вид страхових послуг, ступінь утримання ризику, продуктова спеціалізація, ступінь фінансової самостійності, ступінь розвитку інтеграційних зв’язків. Більшість запропонованих ознак класифікацій та виокремлених в їх межах видів суб’єктів страхового підприємництва є новітніми авторськими пропозиціями. Запропоновані класифікаційні ознаки доцільно використовувати в перебігу моніторингу стану та ефективності розвитку страхового ринку України, враховувати при оцінці існуючих реалій розвитку окремих видів (типів) страхових компаній.

Розвиток суб’єкта страхового підприємництва пропонується визначити як багатогранний процес перманентної та незворотної зміни ( удосконалення) підсистем та параметрів (складових) діяльності (як окремих, так і в сукупності), що має суттєвий характер, певну форму і наслідки для його життєздатності.

Розроблена здобувачем на основі систематизації існуючих пропозицій та їх доповнення типологія розвитку суб’єктів страхового підприємництва представлена на рис. 1. Зокрема вперше запропоновано включити до типології розвитку ознаку його гармонійності. Гармонійним пропонується вважати такий розвиток, при якому основні домінантні сфери діяльності страхової компанії розвиваються узгоджено одна з одною (спрямованість та темпи змін пропорційні в обсягах та часі), що в комплексі створює необхідне ресурсне ( клієнтське, інвестиційне та фінансове ) підґрунтя для досягнення сталих та високих показників господарювання, зростання ринкової вартості страхової компанії.

Вимога щодо гармонізації розвитку обумовлюється доцільністю адекватного та синхронізованого розвитку домінантних сфер діяльності суб’єкта страхового підприємництва, що в сукупності створює необхідне ресурсне (клієнтське, інвестиційне та фінансове ) підґрунтя для досягнення сталих та високих показників господарювання, зростання ринкової вартості страхової компанії. Таким чином, в сучасних умовах саме гармонізація розвитку є провідним управлінських завданням.

Оцінка розвитку може проводитися на базі статичного ( рівень) та динамічного (тип) підходу та є інтегральною характеристикою розвитку його домінантних сфер: страхової (операційної) (яка в свою чергу обумовлюється розвитком збуту страхових продуктів та розвитком обслуговування ризиків , прийнятих на страхування), інвестиційної та фінансової діяльності. Оцінка рівня та типу кожної домінантної сфери розвитку в свою чергу є інтегральною і потребує проведення комплексного дослідження.

Визначені напрями та об’єкти оцінки стану та перспектив розвитку страхової компанії: 1) реалізація страхових продуктів (страховий продукт, страхове поле, андеррайтинг); 2) обслуговування ризиків, прийнятих на

Рис. 1. Типологія розвитку суб’єктів страхового підприємництва

страхування (утримання ризику, перестрахування ризику , відшкодування збитку, фінансові результати страхової діяльності); 3) інвестиційна діяльність (обсяги та динаміка інвестиційної діяльності, структура інвестицій, ступінь контролю над об’єктами інвестування , ефективність інвестицій; збалансованість страхової та інвестиційної діяльності); 4) фінансова діяльність ( динаміка та структура власного капіталу, фінансові стійкість та платоспроможність, ефективність використання власного капіталу).

Для оцінки кожного об’єкта дослідження розроблена система показників-індикаторів, яка включає не тільки поширені, а головним чином новітні аналітичні показники. У межах розробленої системи виокремлені показники експрес (публічного) та поглибленого оцінювання; визначені показники, які доцільно використовувати при побудові збалансованої системи показників (в розрізі аспекта фінансової діяльності, взаємовідносин з покупцями страхових послуг, організації внутрішніх бізнес-процесів, навчання та розвитку) .

Управління розвитком страхової компанії являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з визначенням типу (моделі) та пріоритетів розвитку на довгостроковий та поточний період. На стратегічному рівні управління розвитком є складовою системи розробки і реалізації корпоративної стратегії, на тактичному та оперативному рівні виступає інструментом її реалізації, забезпечує цілеспрямований вплив на окремі фактори (елементи потенціалу) розвитку.

Розвиток страхової компанії може відбуватися за однією з базових (або еталонних) стратегій розвитку бізнесу або забезпечувати їх комбінування. Як базові доцільно виокремлювати такі стратегії (моделі) розвитку: 1) стратегія концентрованого розвитку (посилення позиції на страховому ринку, розвитку страхового продукту, розвитку страхового поля); 2) стратегія інтегрованого розвитку (вертикальної інтеграції з покупцями страхових послуг, розвитку страхового поля за рахунок посилення контролю над потенційними страхувальниками, стратегія вертикальної інтеграції з перестрахувальниками, стратегія вертикальної інтеграції з покупцями інвестиційних ресурсів, стратегія вертикальної інтеграції з посередниками страхового ринку); 2) стратегія диверсифікованого розвитку (централізованої, горизонтальної, конгломератної диверсифікації); 4) стратегія скорочення (ліквідації бізнесу, “збору врожаю”, скорочення бізнесу, зниження витрат).

Основними методологічними принципами управління розвитком страхової компанії визнано: розуміння страхової компанії як відкритої соціально-економічної системи, здатної до самоорганізації; врахування місії та стратегічних цілей її господарювання; виокремлення домінантних сфер розвитку; врахування існуючого стану розвитку; врахування стану зовнішнього середовища підприємництва в цілому, динаміки розвитку страхової галузі та конкурентоспроможності страхової компанії ; забезпечення гнучкості розвитку; альтернативність вибору моделі розвитку; орієнтація переважно на підприємницький стиль управління; врахування ступеня ризикованості страхового портфеля, фінансових можливостей страховика та кваліфікаційного рівня його працівників .

Послідовність управлінського процесу, субординацію його окремих етапів віддзеркалює розроблена структурно-логічна модель процесу управління розвитком страхової компанії, яка наведена на рис.2. Кожен блок управлінської діяльності конкретизовано з урахуванням специфіки діяльності суб’єкта страхового підприємництва.

У другому розділі “Дослідження розвитку страхового підприємництва в Україні” здобувачем визначені сучасні тенденції розвитку страхового ринку України, виявлені закономірності, притаманні розвитку окремих сегментів страхового ринку, здійснено спробу ідентифікації стану розвитку суб’єктів страхового підприємництва України , проведено дослідження наявності передумов для розвитку страхового підприємництва.

Страхове підприємництво в Україні є однією з галузей фінансового сектору економіки, що активно розвивається. Позитивним явищем слід вважати випереджувальні темпи росту збору страхових платежів порівняно з іншими галузями та сферами економіки України та валовим внутрішнім продуктом. У той же час обсяг страхової премії на душу населення, який в

Україні становить лише 14,76 дол. США, у сотні разів нижчий, ніж у розвинутих країнах світу. Висновок про нерозвиненість страхового ринку підтверджує й аналіз структури страхових платежів у розрізі видів страхування.

Недостатність андеррайтингового досвіду та власного капіталу обумовлює посилену залежність українського страхового ринку від перестрахувальних операцій, причому ця залежність досягла катастрофічного (якщо не кримінального) рівня (55,87% страхових платежів). У той же час ефективність перестрахування як інструменту управління ризиками, надзвичайно низька - отримуючи 56% страхових платежів перестраховики фінансують тільки 12% страхових випадків.

Негативною рисою сучасного стану розвитку українського страхового ринку залишається і вкрай низький рівень збитковості – тільки 13, 92% страхових надходжень. Така ситуація є закономірною для ринку, 2/3 якого займає фінансове страхування, яке є беззбитковим по своїй суті. Комбінований показник збитковості ( з врахуванням витрат на ведення справи) також є дуже низьким - 27,12% (особливо в порівняння з станом світового страхового ринку - в 2001 році 132% ). Існуючий рівень збитковості , безумовно, заслуговує негативної оцінки, враховуючи його вплив на формування страхової культури та довіри до страхового захисту.

Аналітичний блок

Рис. 2. Структурно-логічна модель процесу управління розвитком

суб’єкта страхового підприємництва

Оцінюючи ефективність діяльності страхових організацій з точки зору їх корпоративних інтересів, слід зазначити, що страхування виправдано можна вважати найбільш ефективною сферою обігу капіталу в Україні, що й обумовлює високу інвестиційну привабливість галузі. Рівень прибутковості доходів (маржа прибутку) протягом періоду дослідження коливається в межах 15-20%, що є надзвичайно високим показником.

Проведений аналіз динаміки чисельності суб’єктів страхового підприємництва (ССП) України виявив наявність двох протилежних тенденцій: зростання чисельності операторів ринку та посилення концентрації. Перші п’ять страхових компаній нині за збором страхових платежів контролюють третину страхового ринку, а перші п’ятнадцять - майже половину. Причиною цього є той факт, що вони, по суті, є перестраховиками, ретроцесорами ризиків, які збирають з ринку 200-250 інших страхових компаній.

Основними закономірностями сучасного етапу розвитку страхового підприємництва в Україні є (табл.1): нерівномірність розвитку окремих сегментів ринку, виокремлених залежно від частки в загальному зборі страхових платежів; посилення конкурентної боротьби між сегментами „Лідери” -„Претенденти” та „Послідовники” -„Аутсайдери”; нерівномірність темпів зростання обсягів страхової діяльності; збитковість страхового портфеля зменшується при зростанні обсягів страхових платежів; рівень перестрахування ризику має тенденцію до зростання при посиленні страхової позиції; збільшення обсягів страхової діяльності, як правило, обумовлює зниження рівня її доходності; майновий розвиток більшості учасників страхового ринку, особливо в сегменті „Лідери”, неадекватний їх страховим потребам, що обумовлює недостатній рівень їх фінансової надійності (з позиції клієнтської привабливості більші переваги мають компанії сегменту „Послідовники” та „Аутсайдери”); для більшості компаній сегменту „Лідери” та „Претенденти” надзвичайно актуальним є подальше зростання власного капіталу, оскільки рівень заборгованості є критичним для їх фінансової стійкості та інвестиційної привабливості.

Для оцінки стану розвитку окремих суб’єктів страхового підприємництва України розроблена методика оцінки, яка передбачає використання таких аналітичних показників: страхова , доходна та бізнес-позиція страхової компанії, динамічність розвитку страхової діяльності, рівень збитковості, забезпеченість страховим покриттям, рівень перестрахування ризику, рівень чистого доходу, оборотність активів, рівень заборгованості. Ідентифікація стану розвитку окремих напрямів (сфер) страхової компанії здійснювалася за дев’яти варіантною оцінкою (залежно від співвідношення оціночного показника окремого страховика в порівнянні до середнього значення по сукупності та розміру стандартного відхилення від середнього в межах досліджуваної сукупності). Узагальнююча оцінка рівня розвитку окремих страховиків здійснювалася за допомогою розрахунку інтегрального індикатору розвитку.

Таблиця 1

Узагальнюючі показники розвитку окремих сегментів

страхового ринку України ( в 2000-2002 рр.)

Характеристика

сегменту ринку

| Страхова позиція | Доходна позиція | Бізнес-позиція | Динамічність розвитку | Рівень збитковості | Забезпеченість страховим покриттям | Рівень пере страхувавання ризику |

Рівень чистого доходу | Оборотність активів | Рівень заборгованості

Лідери ринку

> 3%, 9 ССП | 0,072 | -0,051 | -0,708 | 1,897 | 0,378 | 1,186 | 0,443 | 0,083 | 1,008 | 0,499

Претенденти на лідерство

1,5 - 2,99 %, 8 ССП | 0,018 | 0,068 | 0,050 | 3,849 | 0,203 | 1,275 | 0,380 | 0,418 | 0,843 | 0,489

Послідовники

1,0-

1,49 %, 11 ССП | 0,009 | 0,042 | 0,032 | 3,474 | 0,167 | 2,966 | 0,350 | 0,486 | 0,879 | 0,413

Аутсайдери

< 1%, 30 ССП | 0,003 | 0,015 | 0,012 | 3,765 | 0,132 | 2,499 | 0,375 | 0,492 | 0,741 | 0,346

Аналіз визначених 10 найважливіших параметрів діяльності 58 страхових компаній України дозволив виявити як позитивні, так і негативні риси, притаманні поточному стану та перспективам розвитку окремих учасників ринку. Отримана аналітична інформація має вагоме практичне значення для власників та керівників страхових компаній (виявлення наявних недоліків і проблем, оцінка їх гостроти та важливості для продовження діяльності компанії та забезпечення її належної ефективності), органів Державного нагляду за страховою діяльністю (моніторинг стану розвитку страхового ринку, удосконалення нормативного регулювання страхової діяльності в Україні).

Розроблена методика рейтингової оцінки розвитку страхових компаній, яка передбачає розрахунок інтегрального індикатора розвитку на основі гармонізації темпових та обсягових характеристик діяльності суб’єкта страхового підприємництва. Її апробація на матеріалах досліджуваної сукупності дозволила визначити як найбільш розвинуті такі страхові компанії ( в порядку зменшення інтегрального індикатора розвитку): „Лемма ”, „ Страхова група ТАС”, „Оранта”, „Кредо-класик”, „Вексель ФСА”, „Захід-Резерв”, „Гарант-Авто”, „Остра-Київ”, „АСКА”, „Аура” .

Проведене дослідження показало, що стан та перспективи розвитку суб’єктів страхового підприємництва обумовлюються декомпозиційним впливом системи факторів зовнішнього (загальна макроекономічна ситуація, платоспроможність потенційних страхувальників, чутливість до ризику або наявність страхового інтересу, ступінь розвитку страхової культури, попит на страхові послуги, кон’юнктура перестрахувального, фондового та інвестиційного ринків, міжнародна конкуренція, механізм державного нагляду (регулювання) страхової діяльності, ступінь присутності держави на страховому ринку, система оподаткування страховиків та страхувальників) та внутрішнього характеру (стадія життєвого циклу страхової компанії, продуктова спеціалізація, менталітет та стратегічні інтереси власників, комунікаційні, фінансові та кадрові ресурсами, стан менеджменту страхової компанії). В роботі детально розглянуто кожен з визначених факторів, оцінено їх сучасний стан та характер впливу на перспективи розвитку суб’єктів страхового підприємництва в Україні.

У третьому розділі “Управління домінантними сферами розвитку суб’єктів страхового підприємництва” розроблені пропозиції та рекомендації, що в сукупності дозволяють суттєво підвищити обґрунтованість та якість управління страховою, інвестиційною та фінансовою діяльності страховика.

Теоретичною основою подальшого удосконалення страхового маркетингу визнана теорія поведінки споживачів. На базі її використання з врахуванням специфіки страхового продукту та страхових відносин розроблено модель прийняття рішень потенційними страхувальниками, що дозволило структурувати процес придбання та використання страхового продукту (усвідомлення потреби в страховому захисті, пошук інформації щодо страхових пропозицій, передкупівельна оцінка варіантів, купівля страхового продукту, споживання страхового продукту, оцінка страхового продукту за результатами його споживання, звільнення від страхового продукту) та визначити на цій основі необхідну корекцію традиційного маркетингового комплексу страховика ( в розрізі кожної стадії процесу прийняття рішень).

Альтернативний підхід, який визнається актуальним у сучасних умовах, передбачає використання в страховому бізнесі нової парадигми маркетингу - маркетингу партнерських відносин , суть якого полягає у встановленні довготривалих партнерських взаємовигідних відносин з ключовими (пріоритетними) страхувальниками для максимізації ефекту страхової діяльності за весь період контакту з ними. Аргументовані наявність передумов для впровадження даної концепції в практику діяльності страхових компаній України, зацікавленість страховиків в зростанні лояльності страхувальників та встановленні партнерських відносин ; виявлені переваги, які отримує страхувальник від налагодження партнерських відносин з певним страховиком. Визначена сутність та особливості застосування інструментів нового маркетингового комплексу страховика („11С”).

Нова маркетингова парадигма повинна будуватися на системі інтересів покупця страхових продуктів, головними з яких визнаються його страхові потреби, вартість покупця, зв’язки та інформованість покупця, зручність , якість страхового продукту та страхового обслуговування, регулювання та розвиток взаємовідносин з ним. Для забезпечення впровадження маркетингу партнерських відносин в страхуванні визначено напрями реінжинірингу складових внутрішнього маркетингу – організаційної структури страхової компанії, системи продаж страхових продуктів та управління персоналом страховика.

Удосконалення інвестиційної діяльності страхових компаній потребує впровадження в їх діяльність інвестиційного менеджменту, який являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень щодо проведення інвестиційної діяльності страховика. Особливостями інвестиційного менеджменту страхової компанії є: 1) його підпорядкованість основній операційній (страховій) діяльності; 2) залежність форм та напрямів інвестиційної діяльності страховика від складу його інвестиційного портфеля; 3) залежність обсягів інвестування та складу інвестиційного портфеля від стадії життєвого циклу; 4) залежність обсягів та часу отримання інвестиційного прибутку від поточної та кумулятивної прибутковості страхової діяльності та податкової політики страховика; 6) високий рівень специфічних інвестиційних ризиків.

Аргументовані класифікаційні ознаки видів інвестицій, що здійснюються суб’єктом страхового підприємництва: об’єкт вкладання капіталу, відтворювальна спрямованість; характер участі в інвестиційному процесі , залежність від страхових доходів; ставлення до підприємства; період здійснення; рівень прибутковості; рівень інвестиційного ризику; рівень ліквідності; характер використання капіталу в інвестиційному процесі; регіональна спрямованість, які доцільно використовувати для моніторингу та контролінгу його інвестиційної діяльності .

Ефективне управління інвестиційною діяльністю страховика потребує дотримання як загальних принципів управлінської діяльності та принципів інвестиційного менеджменту, так і специфічних принципів, які віддзеркалюють особливості інвестиційної діяльності страховика. Ними визнано: врахування складу інвестиційних ресурсів та часових обмежень інвестиційного процесу; легітимність та прозорість інвестиційних рішень.

З урахуванням визначеної сутності та принципів інвестиційний менеджмент страховика повинен орієнтуватися на розв’язання таких задач: 1) забезпечення достатньої інвестиційної підтримки високих темпів розвитку страхової діяльності; 2) оптимізація співвідношення прибутковості та ризикованості інвестиційної діяльності; 3) оптимізація співвідношення між ліквідністю та прибутковістю інвестиційного портфеля; 4) забезпечення достатнього обсягу формування інвестиційних ресурсів відповідно до потреб розвитку матеріально - технічної бази страхової діяльності; 5) забезпечення узгодженості інвестиційних рішень з державними вимогами щодо розміщення страхових резервів; 6) підтримка належної фінансової рівноваги в процесі здійснення інвестиційної діяльності. Практична реалізація даних завдань повинна покладатися на спеціалізовані інвестиційні департаменти .

Для удосконалення методичного забезпечення планування і контролю інвестиційної діяльності страховика (з врахуванням обмежень та особливостей, які їй притаманні) запропоновано використання імітаційної моделі сумісного планування – контролю страхової та інвестиційної діяльності. Розроблена модель дозволяє забезпечити комплексне планування усіх найважливіших показників діяльності страхової компанії, а в межах контрольної функції - контролювати досягнення цільових параметрів господарювання.

Удосконалення фінансового менеджменту суб’єкта страхового підприємництва вимагає побудови ефективної системи управління формуванням його власного капіталу, який має вагоме практичне значення для успішного операційного та інвестиційного розвитку. Управління формуванням власного капіталу страховика розглядається здобувачем як система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень щодо визначення оптимальних розмірів власного капіталу та структури його формування з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення страхової та інвестиційної діяльності.

Обґрунтовано, що ефективне управління формуванням власного капіталу страховика забезпечується реалізацією системи загальних та специфічних принципів управління, головними з яких визнано: 1) додержання державних вимог щодо розміру статутного капіталу страховика; 2) врахування державних вимог щодо складу коштів, що можуть використовуватися для формування (збільшення) статутного капіталу страховика; 3) врахування перестрахувальної політики; 4) забезпечення інфляційного захисту інвестованих коштів; 5) врахування впливу обсягу власного капіталу та показників фінансової стійкості, що є вторинними від нього, на конкурентоспроможність страховика, якість його страхових продуктів, обсяги та темпи зростання їх реалізації; 6) врахування ступеню ризикованості страхової діяльності; 7) визнання недостатності фінансового фактору для побудови успішної стратегії розвитку страховика.

Виходячи з цього, основними завданнями управління формуванням власним капіталом страховика визнано: 1) забезпечення достатнього обсягу формування власного капіталу для забезпечення необхідних темпів розвитку; 2) забезпечення умов для виконання державних вимог та обмежень щодо процесу формування власного та статутного капіталу; 3) створення умов для максимізації доходності використання власного капіталу при прийнятому рівні фінансового ризику; 4) мінімізацію ризиків формування власного капіталу; 5) мінімізацію ризиків втрати власного капіталу внаслідок неефективної страхової діяльності; 6) створення умов для інфляційного захисту власного капіталу.

В перебігу первинного формування власного капіталу (для новоствореного страховика) управління формуванням власного капіталу повинно бути спрямовано на коректну оцінку власних можливостей засновників, визначення вимог щодо прибутковості використання власного капіталу (або інших цільових параметрів діяльності страховика) та перевірку практичної можливості їх забезпечення; обґрунтовану розробку емісійної політики з врахуванням пріоритетних покупців емітованих акцій (для страховиків у формі ВАТ).

Управління формуванням власного капіталу в перебігу функціонування страховика орієнтується перш за все на власні джерела його збільшення - за рахунок чистого прибутку від господарсько-фінансової діяльності, що забезпечує збереження контролю з боку первинних засновників (акціонерів). Запропоновано методичний інструментарій визначення критичних обсягів страхової діяльності для забезпечення необхідного приросту власного капіталу за рахунок внутрішніх джерел („точка цільового прибутку”), при побудові якої врахований існуючий механізм формування резервів незароблених премій та визначення фінансового результату діяльності страховика.

Критичні (мінімальні) обсяги страхової діяльності, необхідні для генерування цільового чистого прибутку, - „точка цільового прибутку” – можуть бути розраховані за таким алгоритмом , при побудові якого врахований існуючий механізм формування резервів незароблених премій та визначення фінансового результату діяльності страховика:

ЧПі min -- ЧДІі + АУВі –НСПі – РНП о + ЧПРНПо

СПі = ------------------------------------------------------------- ------- (1)

( 0,25- Р ав- Р лікв- Рзб- Ропод) * (1-КП і)

де: ЧПі min- мінімальний (цільовий) обсяг формування чистого прибутку на і-ий період;

ЧДІі - чисті (після оподаткування) інвестиційні та інші доходи страховика, які планується отримати в і-ому періоді;

АУВі- адміністративно-управлінські витрати в і-ому періоді (фактичні або очікувані);

НСПі- накопичені страхові платежі для обчислення доходу в і-ому періоді, обсяг яких розраховується за формулою ( 2)

РНПо –резерв незароблених премій на початок і-ого періоду;

ЧПРНПо- частка перестраховиків у резерві незароблених премій на початок і-ого періоду;

Рав - рівень аквізиційних витрат, на одиницю чистих (після перестрахування) страхових надходжень (фактичний або очікуваний);

Рлік- рівень ліквідаційних витрат, на одиницю чистих (після перестрахування) страхових надходжень (фактичний або очікуваний);

Рзб- рівень збитковості страхової діяльності (виплата страхових сум і страхового відшкодування), на одиницю чистих (після перестрахування) страхових надходжень (фактичний або очікуваний);

Ропод- рівень оподаткування страхових платежів (з врахуванням перестрахувальної політики), на одиницю чистих (після перестрахування) страхових надходжень ( фактичний або очікуваний) ;

КПі - коефіцієнт перестрахування ризику в і-тому періоді, в долях одиниці;

НСПі = 0,5* П і-1*( 1- КП і-1) + 0,25* П і-2* (1- КП і-2), (2)

де П і-1 ., П і-2 – відповідно, страхові платежі, отримані в і-1-ому та і-2-ому періодах;

КП і-1 КП і-2 - відповідно, коефіцієнт перестрахування ризиків в і-1-ому та і-2-ому періодах.

У разі недосяжності обсягів страхової діяльності (з врахуванням існуючого клієнтського поля та конкурентоспроможності страховика), необхідний приріст власного капіталу може забезпечуватися проведенням зовнішньої реорганізації . Основою використання реорганізаційних процедур для розв’язання проблеми капіталізації страхових компаній є оцінка економічної ефективності злиття (приєднання) для обох її учасників.

Автором визначені операційні та фінансові синергії, які потенційно можуть мати місце в перебігу злиття (приєднання) страховиків. Розроблена структурно-логічна модель підготовки та проведення зовнішньої реорганізації страховиків , визначено відмітні особливості та методичні принципи окремих етапів підготовки та проведення реорганізаційної процедури.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, пов’язаного з забезпеченням гармонійного розвитку суб’єктів страхового підприємництва, удосконалення управління домінантними сферами його розвитку з метою підвищення їх ринкової вартості, інвестиційної привабливості та зростання ефективності господарювання . На основі проведеного дослідження зроблені такі висновки:

1.Страхове підприємництво є відмінним видом підприємницької діяльності, яке здійснюється специфічним суб’єктом. Його особливостями є предмет діяльності, підвищена ризикованість господарювання, виконання специфічних функцій, обумовлених сутністю страхових відносин, специфічність бізнес-процесів, грошового обігу та кругообігу активів. Автором суттєво розширено ознаки класифікації суб’єктів страхового підприємництва, що дозволяє виявити та охарактеризувати відмітні особливості їх діяльності.

2. Розвиток суб’єкта страхового підприємництва - це багатогранний процес перманентної та незворотної зміни (удосконалення) підсистем та параметрів (складових) діяльності, що має суттєвий характер, певну форму і наслідки для його життєздатності. Визначені типи розвитку суб’єктів страхового підприємництва та їх відмітні особливості. Головним управлінським завданням визнано гармонізацію розвитку. Розроблена система оціночних показників розвитку страхової компанії може використовуватися для проведення експрес- оцінки (на