НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Національна академія наук України
Інститут світової економіки і міжнародних відносин
Шинкарук Антон Любомирович
УДК 327.39(4):303.725.37
Інформаційні виміри політичного простору країн європи (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна)
Спеціальність 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
КИЇВ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Науковий керівник: доктор політичних наук
Канцелярук Борис Іванович, головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор
Макаренко Євгенія Анатоліївна, завідувач кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
кандидат історичних наук
Асатуров Сергій Костянтинович, завідувач кафедри міжнародної інформації Київського славістичного університету.
Провідна установа: Інститут соціальних наук Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.
Захист відбудеться “_21 ” _грудня 2004 року о _14_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.
Автореферат розісланий “_12_” _листопада__ 2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради, О.В. Сушко
кандидат політичних наук
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Особливе значення і роль інформаційних засобів для “політичного спілкування” зафіксовані ще за часів Арістотеля. Втім, лише поява глобального ефекту комунікацій формує якісно новий етап розвитку політичних систем. Науково осмислити це явище намагалися, передусім, західні теоретики інформаційного суспільства І. Масуда, Р. Робертсон, М. Маклюен, Е. Гідденс, Д. Белл, М. Кастельс. Їхні дослідження в основному засвідчують, що технології інформаційного суспільства (ТІС) є джерелом прискорення політичних процесів і їх переходу на глобалізований рівень. Водночас, сучасні інформаційні процеси обумовлюють неоднозначність такого прискорення: або сприяння стабільності суспільного розвитку, або навпаки – дестабілізації, спричиненню конфліктності, виникненню кризових станів. Ці явища особливо актуальні для країн “стабільної демократії”, які традиційно в нових умовах визначають зразки поведінки політичних акторів і рівень системної інтеграції політичного простору з ТІС в контексті інтеграційних і глобалізаційних зрушень.
Інтеграційні процеси в Європі обумовлюють доцільність розгляду поняття “європейський політичний простір” як середовища діяльності міжнародних політичних акторів в Європі. Втім, багато європейських політиків та науковців вказують, що ЄС, як міжнародне політичне утворення, має нечіткі геополітичні кордони, що посилюється також і відсутністю спільноєвропейської ідентичності. Враховуючи погляди П. Бурдьє, в дослідженні зроблено висновок, що політичний простір країн Європи сформований у двох ключових площинах: ідеологічній (ліво-правий, партійний спектр) та площині інтеграції-незалежності. Це означає, що європейський політичний простір обмежується діяльністю національних політичних акторів, які зацікавлені в нагромадженні та обміні символічного капіталу, важливого для здійснення владних повноважень насамперед на рівні окремих країн Європи. В цьому випадку європейські наддержавні організації, які формують простір постміжнародної політики, і є наднаціональними акторами цього простору, мають інші системні характеристики (зокрема, не завжди передбачається пряме залучення національних держав).
Враховуючи це, автор обрав об’єктами дослідження окремі країни Європи: Німеччину, Францію, Португалію, Чеську Республіку і Україну, що дає можливість розглянути різні аспекти інформаційного чинника в сучасній політиці. При цьому вважаємо за необхідне виокремити провідні політичні актори, які впливають на соціально-політичні процеси, а саме – політичні партії та, залежно від особливостей системи, політичні лідери або представники бюрократичних еліт. Такий підхід сформувався на основі вчень П. Бурдьє та Д. Белла.
Перед лідерами європейської інтеграції – Францією і Німеччиною – головним постало питання про відповідне адаптування функцій політичних інститутів до умов європейських інтеграційних процесів, коли відбувається “стирання” основної політичної цінності ліберально-демократичної системи – національної держави, що спричинює поправіння електорату і посилення правих політичних партій. Автор розглядає різні синергетичні моделі розвитку політичного поля цих країн: у Франції – це режим із загостренням, у Німеччині – координація при динамічній стабільності. В обох випадках авторський аналіз засвідчив активне застосування інформаційних технологій провідними політичними акторами для створення “натовпу інформаційного суспільства” та “менеджменту відносин з виборцем” відповідно. Для менш розвинутого представника ЄС – Португалії характерне зіткнення внутрішніх політичних акторів з динамічними змінами в такій структурі, як Європейський Союз. При обмеженому символічному капіталі тут виникає нестійка циклічність політичної боротьби, в тому числі за інформаційне середовище.
Проголошення країнами Центральної і Східної Європи інтеграції в ЄС як головного пріоритету свідчить про початок перехідного етапу трансформації всієї суспільної системи в умовах глобалізації. Ми виділяємо локалізацію політичного простору як основну модель розвитку країн даного регіону (на прикладі Чеської Республіки). Роль інформації в цій моделі полягає у збереженні руху суспільства до визначеного пріоритету при хаотичних коливаннях в жорстких межах. Це досягається за допомогою гнучкого системного зв’язку влади та ЗМІ.
Політичний досвід європейських інформаційних суспільств особливо актуальний для України, яка опинилася перед потребою розв’язання низки доленосних проблем: політичного, національного і державницького самоідентифікування, пошуку оптимальних варіантів адаптування до цивілізаційних надбань світової спільноти в умовах загострення геополітичної і технологічної конкуренції. Вагомі творчі доробки в цьому напрямкові зроблено науковцями Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України, зокрема Ю.М. Пахомовим, О.Г. Білорусом, Ю.В. Павленком, О.В. Зернецькою, Є.Є. Камінським, Ю.М. Мацейком, О.К. Скаленком, Б.І. Канцеляруком. Успішно розробляють цю тематику вітчизняні вчені Є.А. Макаренко, Г.Г. Почепцов, Д.Г. Лук’яненко, О.В. Литвиненко, С.К. Асатуров та інші.
Дослідження ґрунтувалося на тому, що після зруйнування старого аттрактора (СРСР) розвиток країн пострадянського політичного простору нагадує хаотичний аттрактор зі слабо виділеними політичними акторами (модель динамічної нестабільності). Інформація в такій моделі забезпечує збереження деструктивного зворотного зв’язку, який не дає змоги передчасно вийти системі на певну структуру внаслідок збільшення кількості неконтрольованих імпульсів соціального середовища. Найбільш вірогідним сценарієм розвитку цієї ситуації є об’єднання ознак моделей локалізації (як підтвердження інтеграційних намірів України) та циклічності.
Тема дослідження, таким чином, логічно обумовлює потребу розв’язання питань, що привернули увагу багатьох дослідників: якою буде поведінка політичних систем в інформаційному суспільстві, про яке говорять всі уряди Європи?; яка ймовірність того, що політичні системи зможуть впоратися з переривчастим хаосом безперервного бурління політичного процесу в інформаційному суспільстві?; яке взаємовідношення між поведінкою політичних сил та інформаційною системою суспільства в європейських державах?; яким чином уряди будуть застосовувати технології інформаційного суспільства з метою збільшити якість рефлексів (тобто модернізувати політичну систему і підсилити технології влади, функціонування системи)?
Зв’язок дисертації з планами науково-дослідних робіт. Дисертація виконана в межах планової теми Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України “Проблеми інтеграції, кризового управління і безпеки на євроатлантичному просторі” (І кв. 1999 – IV кв. 2000 рр., державний реєстраційний номер 0199U000993, шифр ІІ.93/02.99).
Об’єктом дослідження є елементи політичного середовища країн Європи (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна).
Предмет дослідження – рольова функція елементів інформаційного середовища у поведінці політичних акторів зазначених країн.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертації є аналіз впливу сучасного інформаційного середовища на поведінку основних політичних агентів у контексті формування глобалізаційних та інтеграційних структур. Цим, відповідно, обумовлено основні завдання дослідження:
-
визначити параметральні характеристики інформаційної системи у контексті соціальних систем та міжнародних відносин;
-
узагальнити і критично осмислити існуючі концепції взаємозв’язку між розвитком інформаційного середовища та інтеграційними процесами;
-
підтвердити гіпотезу про збільшення нестабільності та динамічності в політиці внаслідок ускладнення інформаційної системи;
-
проаналізувати основні типи політичної поведінки країн Європи відповідно до їх місця в глобальному та інтеграційному середовищах (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна);
-
дослідити генезу та використання технологій інформаційного суспільства залежно від типу політичного процесу, встановити вид та особливості;
-
сформулювати теоретичні висновки про роль технологій інформаційного суспільства в європейському політичному просторі;
-
визначити можливості врахування досвіду європейських країн (Німеччини, Франції, Португалії, Чеської Республіки) для формування інформаційного суспільства в Україні.
Методологія і методи дослідження ґрунтуються на принципах синергетичної парадигми, компаративістики, системного та статистичного аналізу. Необхідність застосування синергетичної парадигми зумовлена потребою аналізу поведінки основних політичних акторів при вивченні політичних систем, що уможливлює адекватне пояснення динаміки процесів розвитку. Багатозначність синергетики як наукового підходу дало змогу, зокрема, поєднати політологічний івент-аналіз з положеннями синергетики та запропонувати авторське тлумачення окремих термінів, адаптоване до завдань дослідження. З огляду на зазначений предмет дослідження, основними поняттями обрано аттрактор, флуктуації, агенти (актори), біфуркації, режими із загостренням, нестабільність, динамічність, стійкість, інформаційне середовище і т.д., які відповідним чином накладаються на методику івент-аналізу, що передбачає послідовний опис схеми: політична ситуація – події – середовище – учасники (їхні ресурси, інтереси, взаємозв’язки) – обмеження діяльності – цілі і завдання – альтернативні рішення – сценарії і прогнози – стратегія дій.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні європейського політичного простору і визначенні автором деяких типів політичного процесу країн Європи (Німеччини, Франції, Португалії, Чеської Республіки, України) в рамках синергетичної парадигми. Так, встановлено п’ять типів політичних процесів залежно від їхньої ресурсної бази і місця у соціальному просторі: 1) динамічна стабільність; 2) режим із загостренням при нестійкій стабільності; 3) нестійка циклічність; 4) локалізація та 5) динамічна нестійкість. У свою чергу, поєднання політичної модернізації інтеграційних процесів і розвитку інформаційного середовища визначає актуальність саме останніх політичних подій у зазначених країнах. Відтак основна частина дослідження присвячена з’ясуванню місця і функцій елементів інформаційної системи у політичному просторі Європи протягом 1999-2003 рр. Таким чином, основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну, полягають в наступному:
-
здійснено аналіз суспільствознавчих та політологічних концепцій, що склалися у світовій науці і відображають системоутворююче значення інформації для поведінки суспільних систем;
-
з’ясовано залежності типів політичного процесу та інформаційної системи. Встановлено кореляційний зв’язок між динамікою політичних акторів та рівнем використання інститутів інформаційного суспільства (ЗМІ, Інтернет, технології політичного менеджменту);
-
дано авторське тлумачення поняття інформаційного суспільства в контексті політичної системи (з урахуванням її ресурсної бази та низки інших параметральних характеристик);
-
досліджено узалежненість поведінки політичних акторів (у Німеччині, Франції, Португалії, Чеській Республіці, Україні) відповідно до конкретного інформаційного середовища. При цьому з’ясовано рольову функцію інформації, яка може впливати на стан демократичного суспільства, підсилюючи його ресурсну базу;
-
здійснено системний аналіз політичних процесів в Україні та елементів інформаційного чинника. Зокрема встановлено, що нестабільність політичного середовища не обов’язково є прямим наслідком перехідних процесів, а багато в чому зумовлена також ставленням політичних лідерів до інформаційних інститутів;
-
на гіпотетичному рівні визначено ймовірність коливання і утворення довгих циклів процесу державотворення в Україні, зокрема у форматі так званого “ефекту маятника” внутрішньо- та зовнішньополітичного вимірів.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тім, що його основні положення і висновки доповнюють концептуальний доробок вітчизняної школи міжнародних відносин, розширюють загальні уявлення про роль і значення інформаційних акторів у європейських політичних процесах, перспективи реалізації Україною свого європейського вибору. Матеріали дисертації можуть бути використані в діяльності державних установ, навчальних курсах з політології, соціології, міжнародних відносин, міжнародної інформації, інформаційного суспільства тощо.
Хронологічні рамки дослідження визначаються на підставі діяльності політичних акторів зазначених країн. А саме: у Німеччині та Франції було досліджено виборчий період 2002 р. з визначенням діяльності політичних акторів протягом 2001 р.; в Португалії розглянуто період урядової кризи 2001 р. та наступні парламентські вибори 2002 р.; в Чеській Республіці проведено порівняння діяльності урядів 1998, 2001 та 2002 рр., а також напередодні вступу до ЄС – 2003 р.; в Україні проаналізовано вибори 1998, 1999, 2002 рр., зміни урядів 2001, 2002, 2003 рр., а також тенденцію до активізації зовнішньополітичного простору у 2000-2002 рр.
Апробація результатів дисертації. Основні її положення були оприлюднені автором на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України; на регіональній науково-практичній конференції “Майбутнє України: проблеми та перспективи” (Рівне, 8 грудня 2001 р.); доповідалися на міжнародній конференції “Університети – Міжнародні відносини – ЮНЕСКО” (Київ, 5-6 грудня 2002 р.), міжнародному конгресі “Інформаційне суспільство: стратегія розвитку у 21 столітті” (Київ, 1-2 квітня 2003 р.), міжнародній науковій конференції “Глобалізаційні та інтеграційні процеси у сучасному світі: виклики та шанси для України” (Львів, 15-16 травня 2003 р.), міжнародному науковому семінарі “Роль мас-медіа в розвитку співпраці України і НАТО” (Чернівці, 27-28 жовтня 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Моделювання міжнародних відносин” (Київ, 29-30 квітня 2004 р.).
Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 166 сторінок, список використаних джерел і літератури складається з 398 найменувань і займає 33 сторінки.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт та предмет дослідження, сформульовано мету, завдання, розкрито методи дослідження, наукову новизну і практичне значення, висвітлено апробацію отриманих результатів.
У першому розділі “Методологічні засади дослідження політико-інформаційного простору” проаналізовано можливість застосування теорії складних динамічних систем до політичних процесів, визначено декілька моделей впливу інформаційного чинника на політику. При розгляді політики як турбулентного потоку дій політичних акторів у боротьбі за владу та її використання вагомого значення набувають фазові переходи у цій суспільній системі, які на макроскопічному рівні розподіляються на декілька відносно стабільних станів. Автор виділяє п’ять таких станів (моделей): стійка група – динамічна стабільність, нестійка стабільність; нестійка група – динамічна нестабільність, нестійка циклічність та локалізація. Враховуючи важливість соціальної інформації, ми визначаємо, що дані моделі мають різні закономірності використання і впливу інформаційного ресурсу. Спільним для всіх моделей є прагнення політичних акторів використовувати ресурси інститутів інформаційного суспільства для збереження існуючого фазового портрету політичної системи. Це підтверджують модель медіазалежності та теорія посилення.
Стійкій групі моделей властива залежність від ЗМІ та ТІС як джерел новин та інформації, важливих для координації вираження політичних інтересів громадян (динамічна стабільність) та для миттєвої політичної мобілізації населення (нестійка стабільність). Саме за рахунок координації відбувається зменшення аттракторного напруження і утворення автоколивань в політичній діяльності. Це явище повинно забезпечуватись складною, розподіленою системою ЗМІ та активним запровадженням ТІС з відповідними політичними технологіями. Найкраще це проявилось у моделі нестійкої стабільності, якій властиві короткочасні пікові навантаження. Інформаційний чинник при цьому дає можливість утворити і керувати “мережними” групами за допомогою нелінійної логіки.
Для моделей нестійкої групи характерна системна взаємозалежність між інформаційними інституціями та політичними акторами, які розглядають ЗМІ як засіб посилення власних позицій за умови невизначеного аттрактора (динамічна нестабільність) або при складності процесу його досягнення (локалізація та нестійка циклічність). У моделі динамічної нестабільності функція інформації – контроль і недопущення передчасного структурування політичного простору. Стратегіями поведінки в такому випадку стають визначення мети та дії, спрямовані на відповідність політичної системи меті (локалізація та нестійка циклічність відповідно). В обох випадках відмічається зацікавленість політичних акторів у збереженні функції контролю за громадською думкою: або через “коаліції” влади та ЗМІ або ж запровадження програм інформаційного суспільства як засобу “м’якої” політики, особливо якщо політична система є об’єктом глобальної політики.
В другому розділі “Інформаційна складова політичних трансформувань в країнах Європи” досліджено визначені моделі формування політичного простору країн Європи з урахуванням різних властивостей інформаційного середовища. В результаті деталізовано якісні характеристики теоретичних моделей розвитку політичного простору і ролі інформаційного фактора в ньому. Виходячи з цього, країни можна поділити на стабільну групу – Німеччина і Франція і нестабільну групу – Португалія та Чеська Республіка.
Аналіз ситуації в Німеччині дав підстави виділити риси динамічної стабільності і, відповідно, координації дій політичних акторів та інститутів інформаційного суспільства. По-перше, велика кількість розподілених подій за участю німецьких політичних партій, пріоритет “м'якої” політичної боротьби між партійними лідерами. По-друге, одна з найскладніших і найбільш розвинутих соціально-інформаційних систем Європи привела до того, що процес політичної ідентифікації в Німеччині залежить від представлення політичних лідерів в інформаційному просторі. Це доводить приклад телевізійних дебатів і активної політичної кампанії в Мережі. Таким чином, персоналізація, тематичний менеджмент, мережна кампанія та проникнення партій у володіння ЗМІ стають елементами координації та автоколивання, що важливо для динамічної стабільності країни в інтеграційному процесі. Саме ця особливість, на нашу думку, забезпечує дихотомію локалізаційного процесу вісі Париж-Берлін, яка є основою Європейського Союзу.
Для сучасної Франції властиві активна політична діяльність на виборах, накопичення негативних політичних настроїв у суспільстві, що виражається в масових протестах, сильній позиції президента, істотній залежності ЗМІ від влади і т.д. Оцінюючи виборчий процес 2002 р. як велику подію з піковим напруженням та завершенням меншими за значенням подіями, автор дійшов висновку про застосовність у даному випадку поняття “режиму із загостренням”. Особливістю цього режиму у Франції стала “мережна логіка” поведінки Ж. Ширака і його опонентів. Така логіка поведінки почала вироблятися задовго до впровадження технологій інформаційного суспільства, однак саме Інтернет сприяв створенню “натовпу інформаційного суспільства” шляхом ініціювання міжособистісного обговорення соціально-політичних питань в Мережі. Найбільш медіазалежними при цьому стають великі політичні актори, особливо пропрезидентські, адже вони володіють достатніми ресурсами для створення “керованого хаосу” в управлінні цим “натовпом” (це отримало офіційну назву – “політика близькості”). Елементами такої політики стали політичні технології психологічного програмування, вакцинації, планування позитивної інформаційної кампанії в Інтернет.
Досвід моделей стабільної групи може бути використаний нестабільними політичними системами. Найближчою з них до стабільної групи є Португалія, для політичного процесу котрої характерні неоднорідні цикли правління основних політичних партій. Ця циклічність стає нестійкою через відмінність пріоритетів партій, обмеженість їхнього ресурсу влади, а також через динамічну зміну зовнішньополітичного середовища країни. Оскільки інтеграційний процес в Європі пов'язаний з розвитком інформаційних технологій, це дає підстави розглядати інформаційне суспільство як одне з основних “гасел” у політичній боротьбі. Однак такі властивості інформаційного суспільства, як глобальність, нелінійність впливу, необхідність високого рівня освіти і т.д. при обмеженості внутрішньополітичного ресурсу в Португалії не сприяють стабілізації, а, навпаки, означають перенесення існуючих моделей політичної комунікації в Мережу. Як наслідок – посилення елітистських і корпоративних зв'язків політичних акторів з медіа-групами як учасниками не тільки національного, а й глобального ринку. Це дає можливість знизити рівень конфліктності внутрішньої політики за допомогою використання зовнішніх (не тільки європейських) ресурсів.
За відсутності розвинутої системи інформаційного суспільства провідним стає збереження системного зв’язку між політичними акторами та ЗМІ. Це явище посилюється необхідністю формування нової політичної ідеології, що характерно для країн ЦСЄ, наприклад Чеської Республіки, де інформаційна система виступає джерелом та середовищем локалізаційних дій політичних акторів (зокрема, йдеться про створення штучного емоційного напруження, використання виборів як засобу впровадження ідеології, труднощі з розрізненням основних партійних позицій).
У третьому розділі “Інформаційно-політичні виклики Україні” розглядаються інформаційні аспекти забезпечення процесу національної ідентичності залежно від типу політичного процесу. Перехідні політичні процеси вказують на домінування в українському політичному просторі хаотичних, нестабільних явищ. Це дає підстави зробити висновок про те, що Україна на даному етапі політичного розвитку перебуває в зоні впливу хаотичного аттрактора і, відповідно, розвивається за моделлю динамічної нестабільності. За допомогою даної моделі визначено, що позитивний зворотний зв'язок є головною вимогою для збереження позицій українських політичних акторів, зокрема їх жорсткого структурного зв'язку з інформаційним середовищем.
Можна вважати, що політичними флуктуаціями в Україні є нестійкий уряд, посилення позицій президента, об'єднання в опозиції партій різного напрямку, створення компромісного уряду, вибори, а також політична і конституційна реформи. Ці флуктуації супроводжуються активними діями політичних акторів в інформаційному просторі. На етапі нестійкого уряду це проявилося у прагненні окремих партій домінувати в регулюючих органах інформаційного простору, розширенні своєї присутності в ЗМІ, що супроводжується зростанням тиску на журналістів.
Аналіз підтвердив припущення про те, що зростання партійного впливу на ЗМІ приводить до посилення хаотичного інформаційного потоку, що виражається у виникненні великої кількості малих різновекторних подій. Також з’ясовано, що ці події (особливо під час виборів) не супроводжуються додатковою діяльністю політичних акторів. Це є підтвердженням перебування українських політичних акторів у зоні впливу хаотичного аттрактора.
Дані характеристики вказують на мережне, зовнішнє керування процесами нестабільного аттрактора. Таким чином, встановлюється значення інформаційного потоку в Інтернет. Враховуючи властивість Мережі як джерела інформаційного потоку, що лише частково контролюється політичними акторами, визначаємо прагнення опозиційних політичних акторів посилити своє значення в Мережі та, пропорційно цьому, відзначаємо активізацію виконавчої влади щодо встановлення політичного статусу Мережі за допомогою законодавчого впливу і перенесення ініціативи від політичних лідерів до виконавчої влади.
Параметр відкритості впливам зовнішніх джерел у моделі динамічної нестабільності України підтверджує, що зовнішня політика України перебуває під впливом трьох різновекторних сил – США, ЄС та Росії, які не дають можливості структурувати зовнішньополітичний курс України. Свідченням позитивного зворотного зв’язку в даному випадку є неефективність дій українських дипломатичних представництв за кордоном та при міжнародних організаціях, неспроможність України подолати потік негативної інформації у світових ЗМІ, формування іміджу країни в Європі за допомогою критичних виступів лідерів Єврокомісії та ОБСЄ.
Встановлено, що інформаційний тиск США особливо проявляється в таких сферах, як новітні технології, зброя та питання війни в Іраку. Зокрема, серед інформаційних інструментів слід виділити так званий фактор “Файненшнл Таймс”, що формує зовнішнє ставлення до України з боку фінансових та економічних кіл. На відміну від США, Росія встановлює свій вплив на внутрішній інформаційний простір України за допомогою розширення володіння українськими ЗМІ та внаслідок активної діяльності російський посадовців.
Розглянуті моделі також дають змогу спрогнозувати розвиток політичного простору України і визначити місце інформаційного ресурсу в ньому. При цьому слід зазначити, що пучок поліфуркацій визначається як сукупністю політичних, так і інформаційних характеристик кожної з моделей. Важливо відзначити, що при прогнозуванні можливе запозичення окремих елементів розглянутих моделей.
Сценарій 1. Локалізація політичного процесу в Україні. Оскільки динамічна нестабільність як приклад складної організації має великий потенціал для руйнування, це обумовлює високу ймовірність виходу на певну структуру і відповідно – ціль розвитку політичного простору. Однак формування варіантів дій залежить від ресурсів і розподілу сил у політичному просторі. У варіанті локалізації важливими умовами системи політичних елементів і їхніх зв'язків є наявність подібних політичних програм. Односпрямоване протистояння партій і політичних лідерів, що можливо тільки за умови завершення процесу їхнього виокремлення із суспільного простору, свідчить, що інформаційний простір при цьому виконує функцію джерела флуктуацій у чітко встановлених рамках. Таким чином, між ЗМІ і політичними акторами формуються відносини взаємної зацікавленості, а не жорсткого контролю з боку влади.
Сценарій 2. Циклічність. З огляду на відкритість і нелінійність динамічної нестабільності, можна припустити, що велику роль у визначенні мети політичного процесу в Україні відіграють зовнішні фактори: Росія і ЄС. Ці фактори мають різноспрямовану дію і різну ресурсну базу, що вказує на ймовірність формування фазовості політичного процесу з перевагою одного з векторів: російського або європейського. Така циклічність відбивається на внутрішньополітичному процесі і виражається у створенні декількох блоків на базі політичних партій і рухів. Однак як прояв коаліційності це означає також і необхідність структурування інформаційного простору на рівні декількох медіа-груп, що сприяє створенню розподіленої системи формування суспільної думки, яка закріплює окремі медіа-групи за визначеними політичними блоками. Оскільки для сучасного стану України характерні як процес визначення мети, так і вплив зовнішніх чинників на політичний фазовий простір, то доцільно об’єднати сценарій локалізації та циклічності, що й буде найімовірнішим варіантом формування політичного простору України з відповідним впливом інформаційного чинника.
Сценарій 3. Динамічна стабільність. Оскільки перебування політичної системи в моделі динамічної і нестійкої стабільності потребує великої ресурсної бази політичних акторів, такий сценарій найменш вірогідний для політичного простору України. Разом з тим, цей сценарій передбачає ймовірні шляхи використання технологій політичного менеджменту і маркетингу інформаційного суспільства. При цьому фактор парламентської республіки і впливу Росії та ЄС означає формування двофазовості політичного процесу з перевагою м'яких, автоколивальних, переходів між двома фазами. В цьому випадку політичні актори еволюціонують в активне використання медіа-потенціалу, наприклад, створення персоніфікації політичних партій на рівні окремих лідерів. Режими із загостренням політичного простору також ймовірні, особливо в моменти переходів між фазами: від домінування однієї партії в уряді до іншої, або від російського вектора до європейського. Загалом для сценарію стабільності властива розподілена структура політичних партій, що створюється шляхом використання мережних структур інформаційного суспільства.
висновки
У висновках сформульовано основні підсумки здійсненого дослідження:
1.
Нинішнє суспільство характеризується складною поведінкою, активізуванням таких явищ, як нелінійність, зони напруження, біфуркації. Проте соціальна природа подій означає їх незворотність, через те передбачити ступінь впливу середовища на соціальну систему досить складно. Відповідно актуалізується значення методів, які уможливлюють поєднання теоретичних положень з практичними методиками – поєднання синергетичної парадигми та політологічного івент-аналізу.
2.
Конфліктність поведінки політичних акторів, цикли діяльності яких часто відбуваються одночасно, свідчить про можливість існування різних станів як на рівні внутрішньої політики, так у взаємодії держав на світовій арені: динамічної стабільності, режиму із загостренням, нестійкої циклічності, локалізації та динамічної нестабільності. Разом з тим, дослідження цих станів вказує на важливість початкових умов, зокрема визначення мети, системних ресурсів та подій-флуктуацій, що супроводжують біфуркаційні явища.
3.
Інтеграційні та глобалізаційні процеси обумовлюють необхідність враховувати значення і роль інформаційних інститутів, які формують середовище політичного процесу, чим обумовлена потреба встановлення існування кореляції між політичним дискурсом та характеристиками інформаційного середовища. Скоріше всього, цей зв’язок є досить стабільним, хоча й не безперервним.
4.
Оскільки демократичні суспільства є відкритими і прогнозованими, зміни в їх інформаційному середовищі відбуваються переважно за траєкторією “м’яких” біфуркацій. Це дає можливість зберегти геополітичне значення держави, стійкість якої базується на застосуванні принципу “м’якої” влади як на внутрішньополітичному, так і на міжнародному рівнях. Прояви “м’якої” влади означають збільшення динамічності політичних діалогів, через те економія ресурсів та спрямування їх на досягнення політичних дивідендів стають важливим чинником економічних відносин.
5.
Складові сучасного “м’якого” політичного процесу – Noo- і Cуberpolitik, таким чином, обумовлюють ймовірність появи в міжнародних відносинах тенденцій встановлення глобальної політичної стабільності з наявністю декількох центрів. При цьому варто зважати, що зазначена тенденція формується в умовах нестабільності (зокрема, пов’язаної з наявністю різної ресурсної бази окремих політичних акторів та недержавних структур). Темпи формування інформаційного суспільства, у свою чергу, узалежнені від нерівномірності поділу ресурсів, що негативно позначатиметься на розвиткові взаємовідносин, зокрема між учасниками Європейського Союзу.
6.
Інтеграційні процеси обумовлюють перехід системи на якісно інший рівень. Система приблизно визначає свій аттрактор і формує свою поведінку розвитку. Загальним аттрактором європейського політичного середовища є інтеграція в європейські наддержавні структури – ЄС, ОБСЄ, НАТО тощо, а динаміка досягнення мети визначається наявністю ресурсів та структурними характеристиками політичних систем, особливостями головних політичних агентів.
7.
Політична система розвивається в напрямкові переходу до динамічних станів з властивими їм “м’якими” біфуркаційними періодами. Посилення інформаційної складової обумовлює потребу використання інформації для політичного маніпулювання з метою збереження позиції системи в рамках визначеного аттрактора, що потребує від неї більших затрат ресурсів, у тому числі й інформаційних.
8.
Залежності політичного процесу від дій інформаційного чинника в досліджуваних системах встановлювалися за відповідними моделями поведінки. Для стабільних суспільств – лідерів ЄС – характерними є чітко визначений аттрактор та наявність необхідної інформаційної бази для політичної поведінки. Це утворює середовище з великою кількістю “малих” подій, які, тільки при потраплянні в центр структури, можуть викликати прискорення процесу. Саме ця умова визначає неможливість виникнення режимів із загостренням у динамічній стабільності, коли система розвивається переважно за “м’яким” сценарієм координації дій політичних акторів, відносини котрих зі ЗМІ та Інтернет можуть мати вирішальне значення.
9.
При нестійкій стабільності виникає ймовірність розвитку режимів із загостренням, утворення “керованого хаосу”, що дає можливість вийти на якісно новий структурний рівень при збереженні позицій за умови, що народ є головним джерелом демократії. При цьому зростає роль інформаційних інститутів для підтримки емоційно насиченої кампанії на базі “мережної логіки”, головними прикметами котрої є ініціювання міжособистісного обговорення і закріплення нового статусу внаслідок поступового зниження напруги в суспільстві.
10.
Для суспільств перехідного типу характерним є підпорядкування інформаційної системи умовам нестабільності політичних агентів, наприклад, явище локалізації або нестійкої циклічності. При локалізації забезпечується інтегративна функція інформаційної системи суспільства, що формує відповідну кореляцію між політичними агентами та ЗМІ: незацікавленість політичних агентів у різкій некерованій трансформації ЗМІ. Це ґрунтується на вимозі формування ідеології країни-члена ЄС. Досвід “молодих демократій” ЄС дає підстави зробити висновок, що ці відносини формуватимуть політичний капітал для партій та лідерів при членстві в ЄС. Одним з можливих варіантів цього процесу є нестійка циклічність при пошукові зовнішніх ресурсів для інформаційного суспільства.
11.
Нестабільність політичного простору також може впливати на його структурування, оскільки слабкість структурних полів означає їх хаотичний рух, що обумовлює потребу жорсткого зв’язку із середовищем для використання його ресурсів, і, передусім, інформаційних. Це дає змогу зберегти позитивний зворотній зв’язок і, головне – владний контроль. Для збереження контролю позиція політичної системи спрямовується на посилення свого значення в Мережі, наприклад, за допомогою законодавчого впливу і виконавчого тиску.
12.
З огляду на те, що слабкі політичні поля не можуть активно використовувати кіберпростір, виникають дві ймовірності: по-перше, перехід на використання внутрішніми політичними акторами мережних принципів поведінки; по-друге зростання впливу зовнішніх політичних акторів, які можуть суттєво впливати на інформаційні потоки в міжнародному масштабі. Перша умова пов'язана з ресурсними витратами, що обмежені при хаотичному аттракторі, через те зростає роль зовнішніх джерел енергії, матерії та інформації для визначення поведінки політичної системи. Це обумовлене великою відкритістю нестабільного простору, тобто його вразливістю до зовнішніх впливів.
13.
Можливість розвитку європейських варіантів політичного процесу в Україні є незначною. По-перше, динамічна стабільність лідерів ЄС є неможливою через консервативність хаотичного стану. По-друге, органічний зв'язок між інформаційною і політичною сферами означає формування принципів елітизму і корпоративності. Це дає підстави для висновку, що ініціатива формування інформаційного суспільства повинна розглядатися як елемент посилення владних позицій. По-третє, відсутність єдиного геополітичного вектора означає зіткнення глобальних акторів у політичному просторі України, що формує можливі сценарії подальшої поведінки, засновані на пошукові ресурсної бази політичної системи як об’єкта глобалізації. Найбільш ймовірним шляхом розвитку політичної ситуації може бути формування довгих хвилеподібних циклів відносин між ЄС і Росією через трансформацію економічних і політичних систем Росії і України і подальше поступове їх наближення до ЄС.
публікації за темою дисертації
Основні положення дисертації викладено у 9 публікаціях, в тому числі в 7 статтях в наукових фахових виданнях:
1.
Шинкарук А.Л. Регіональна ініціатива інформаційного суспільства // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К.: Знання України, 2000. – Вип. 10. – С. 73-77.
2.
Шинкарук А.Л. Концептуальні питання якісної взаємодії інформаційної і політичної систем суспільства // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. / Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України – К.: Знання України, 2001. – Вип. 18. – С. 109-118.
3.
Шинкарук А.Л. Інтернет у динаміці політичних систем Європи (на прикладі Великобританії та Чеської Республіки) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. / Ін-т міжнар. відносин КНУ ім. Т. Шевченка – К., 2002. – Вип. 37. Частина І. – C. 169-175.
4.
Шинкарук А.Л. Інформаційна складова зовнішньополітичної динаміки України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наук. праць. / Ін-т міжнар. відносин КНУ ім. Т. Шевченка – К., 2003. – Вип. 41. Частина ІІ. – C. 103-110.
5.
Шинкарук А.Л. Елементи локалізації політичного процесу у Чеській Республіці // Грані. – 2003. – №6(23). – С. 149-153.
6.
Шинкарук А.Л. Політичне значення інформаційного суспільства у європейських процесах Португалії // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. – 2003. – Вип. 12. – С. 136-144.
7.
Chynkarouk A.L. Internet dans la dynamique des systиms politiques europйens // Les problиmes actuels des relations internationales: Le recueil des travaux scientifiqes. Edition 37 (En deux parties). Partie 2. – K.: IRI, 2003 – P.156-161.
8.
Шинкарук А.Л. Нові соціально-інформаційні системи Франції // Політичний менеджмент. – 2004. – №3(6). – С. 143-151.
9.
Шинкарук А.Л. Інформаційна складова моделей політичного простору країн Європи // Міжнар. науково-практ. конференція “Моделювання міжнародних відносин”. Тези доповідей. – К.: ІМВ, 2004. – С. 116-118.
Анотація
Шинкарук Антон Любомирович. Інформаційні виміри політичного простору країн Європи (Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. – Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – Київ, 2004.
Дисертація присвячена аналізові європейських політичних процесів і впливові інститутів інформаційного суспільства на політичне життя європейських країн. Синергетична парадигма дала можливість розглядати ці процеси в рамках п'яти моделей взаємодії політичного простору й окремих інститутів інформаційного суспільства. Для стійкої групи європейських країн автор виділяє такі особливості даних моделей: надскладна система ЗМІ, активна діяльність політичних лідерів, прагнення створювати явище “натовпу інформаційного суспільства”, явища режиму із загостренням і координація. Для нестабільних моделей характерним є системне проникнення політичних інститутів в інформаційне поле, що обумовлено потенціалом останнього створювати позитивний зворотний зв'язок. Найбільшою мірою така взаємодія виявляється в моделі динамічної нестабільності.
Ключові слова: політичний процес, міжнародні відносини, інтеграція, інформаційне суспільство, Європа, Німеччина, Франція, Португалія, Чеська Республіка, Україна.
АННОТАЦИЯ
Шинкарук Антон Любомирович. Информационные измерения политического пространства стран Европы (Германия, Франция, Португалия, Чешская Республика, Украина). – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 – Политические проблемы международных систем и глобального развития. – Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. – Киев, 2004.
Диссертация посвящена анализу европейских политических процессов и влиянию информационного общества на политическую жизнь европейских стран. На основе синергетического подхода предложено гипотезу, что политическая сфера европейских стран является неоднородной с доминирующим влиянием национальных политических акторов. Такой вывод базируется на теоретических работах Д. Белла и П. Бурдье. Для анализа влияния информационного фактора сформулировано пять моделей развития политического пространства в европейских странах (динамическая стабильность, неустойчивая стабильность, нестабильная цикличность, локализация и динамическая нестабильность). Для описания особенностей указанных моделей выбрано Германию, Францию, Португалию, Чешскую Республику и Украину.
В Германии – процесс политической координации в рамках модели динамической стабильности, во Франции – синергетический “режим с обострением”. В обоих случаях нами выделено, что информационные технологии активно используются доминирующими политическими акторами для создания “толпы информационного общества” (Франция и “политика близости” Ж.Ширака) и “менеджмент отношений с избирателями” (медиа-демократия в Германии). В менее развитом участнике ЕС – Португалии выделено модель неустойчивой цикличности, которая вызвана четырьмя взаимозависимыми факторами: важностью внутренней стабилизации – интеграцией в ЕС – созданием информационного общества – активным участием Португалии в глобализационных процессах. Интеграционный процесс является главным приоритетом для стран Центральной и Восточной Европы. Это позволяет рассматривать интеграцию как процесс локализации политического процесса под сильным влиянием внешнего аттрактора. Такая модель предусматривает интеграционную роль информационных институтов, особенно СМИ, которые используются для внедрения новой идеологии в общество. Таким образом, интеграция создает жесткие рамки для деятельности политических акторов, но с возможностью хаотических колебаний социального сознания.
Политический опыт европейских информационных обществ особенно важен для Украины. В исследовании выделяется, что после разрушения старого аттрактора (СССР) развитие постсоветского политического пространства напоминает странный (хаотический) аттрактор со слабо выделенными политическими акторами – модель динамической нестабильности. Во внешней политике эта модель описывается влиянием трех разнонаправленных вектора – ЕС, России и США – которые, в терминах синергетики, создают “источники и стоки” энергии и информации в Украине. В результате подтверждается предположение, что информационная сфера выполняет
