НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

СЕРГЄЄВ АНАТОЛІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 351.745

Організаційно-правові засади діяльності

підрозділів місцевої міліції щодо

охорони громадського порядку

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління,

адміністративне право і процес, фінансове право;

інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

БАНДУРКА Олександр Маркович,

Верховна Рада України, народний депутат.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ПЄТКОВ Валерій Петрович,

Кіровоградський юридичний Інститут Національного університету внутрішніх справ, ректор;

кандидат юридичних наук, професор

БИТЯК Юрій Прокопович,

Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України, директор.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України, кафедра проблем управління ОВС, Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ).

Захист відбудеться “20” лютого 2004 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “20” січня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мошенський О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У період демократичних перетворень суспільного життя, реформування державних інститутів, першочерговим є питання побудови демократичної правової держави. Функціонування останньої передбачає реалізацію принципів, заснованих на визнанні загальнолюдських цінностей, на гідному ставленні до особи, визнанні її пріоритету у взаємовідносинах з державою. Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком такої держави, у виконанні якого важлива роль належить правоохоронним органам, зокрема, міліції.

Сучасна практика діяльності міліції свідчить, що вирішальною умовою забезпечення нею належного громадського порядку та громадської безпеки на певній території є, в першу чергу, врахування місцевих особливостей, чітка організація і управління силами і засобами, можливість отримання своєчасної й достовірної інформації про вчинені правопорушення і оперативного реагування на неї. З початком демократизації суспільства, з деполітизацією системи МВС, з наданням більших прав місцевим органам державної влади і самоврядування в ряді регіонів України з’явилися підрозділи міліції, які утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Поява таких формувань свідчить про реальне забезпечення права територіальних громад на самоврядування, їх можливість самостійно вирішувати питання місцевого значення. Це стосується також можливостей вживати всіх необхідних заходів до підтримання належного громадського порядку на своїй території.

Отже, сучасні уявлення про призначення та характер діяльності міліції вийшли далеко за межі тих шаблонів, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування. На сучасному етапі розвитку державності в Україні, в умовах зміцнення інституту самоврядування територіальних громад та усвідомленої необхідності перегляду завдань і функцій МВС та його місцевих органів актуальним стало питання про доцільність повсюдного формування підрозділів місцевої міліції, основним напрямком діяльності якої має стати охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на регіональному рівні.

Разом з тим наукові дослідження організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку практично відсутні. Тому дослідження організаційних та правових основ діяльності місцевої міліції, основних форм та методів діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку має велике як теоретичне, так і практичне значення.

Таким чином, необхідність зміцнення правопорядку на регіональному рівні, посилення захисту прав і свобод громадян, гарантій права територіальних громад на самоврядування обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку.

Зв’язок з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. п. 24, 28, 33, 44, 47 Плану наукових досліджень та розробок з удосконалення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ на 2002-2005 роки, п. п. 1.1, 1.2, 3.1, 6, 7 розділу І та п. п. 2, 3, 9 розділу VІІ Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., а також п. 2.1 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі узагальнень чинного законодавства України та практики його застосування проаналізувати теорію і практику здійснення охорони громадського порядку підрозділами місцевої міліції, дослідити організаційно-правові основи організації її діяльності та проблеми їх практичної реалізації, виробити пропозиції і рекомендації щодо їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- здійснити теоретичний аналіз функції органів місцевого самоврядування щодо охорони громадського порядку;

- проаналізувати закордонний досвід здійснення охорони громадського порядку муніципальною (місцевою) поліцією і можливості його використання в Україні;

- визначити пріоритетні і оптимальні моделі місцевих органів охорони громадського порядку;

- дослідити організаційні та правові основи діяльності місцевої міліції;

- провести аналіз організаційно-правових питань проходження служби в підрозділах місцевої міліції;

- визначити основні форми та методи діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку;

- дослідити основи взаємодії підрозділів місцевої міліції з населенням, державними органами та органами місцевого самоврядування щодо охорони громадського порядку;

- визначити і охарактеризувати основні засоби забезпечення законності в діяльності підрозділів місцевої міліції;

- сформулювати конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції у сфері охорони громадського порядку.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються в процесі діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання організації діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід. Для аналізу природи, сутності і перспектив місцевого самоврядування в Україні, закордонного досвіду здійснення охорони громадського порядку муніципальною (місцевою) поліцією і можливостей його використання в Україні, визначення проблем реалізації функції охорони громадського порядку органами місцевого самоврядування застосовувалися системно-структурний, логіко-семантичний, структурно-функці-ональний методи, методи аналізу і синтезу, порівняльного аналізу (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.3, 3.4). Методи класифікації та групування застосовувалися для виділення окремих функцій місцевої міліції, форм та методів її діяльності щодо охорони громадського порядку (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2). Статистичні методи було використано при дослідженні діяльності підрозділу місцевої міліції міста Харкова (підрозділ 2.1, 2.2. додатки). Компаративний метод і документальний аналіз використовувалися для вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавства щодо діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку (підрозділи 2.1, 2.2, 3.3).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук: Авер’янова В.Б., Ануфрієва М.І., Бандурки О.М., Бахраха Д.М., Битяка Ю.П., Голосніченка І.П., Додіна Є.В., Ібрайбекова С.Р., Ківалова С.В., Кідрука Ю.В., Клюшніченка О.П., Колпакова В.К., Комзюка А.Т., Коренєва Д.П., Кравченка Ю.Ф., Кудрявцева В.М., Міненка О.В., Остапенка О.І., Павловського Р.С., Переверзєва Є.А., Пєткова В.П., Попова Л.Л., Самойленка Є.А., Самощенка І.С., Скакун О.Ф., Тихомирова Ю.О., Фролова М.Ю., Юсупова В.А. та ін.

Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ які регулюють питання діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять також політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали, які характеризують діяльність підрозділу місцевої міліції міста Харкова щодо охорони громадського порядку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших в українській юридичній науці спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити організаційно-правові засади діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

- дістало подальший розвиток з’ясування природи, сутності і перспектив розвитку місцевого самоврядування в Україні;

- удосконалено аналіз засад реалізації функції охорони громадського порядку органами місцевого самоврядування;

- в новому аспекті проаналізовано зарубіжний досвід здійснення охорони громадського порядку муніципальною (місцевою) поліцією і можливості його використання в Україні;

- вперше визначено пріоритетні і оптимальні моделі місцевих органів охорони громадського порядку;

- покращено розуміння організаційних та правових основ діяльності місцевої міліції;

- подальший розвиток одержав аналіз особливостей проходження служби в підрозділах місцевої міліції;

- удосконалено аналіз основних форм і методів діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку;

- поліпшено визначення форм взаємодії підрозділів місцевої міліції з населенням, державними органами та органами місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку;

- удосконалено визначення основних засобів забезпечення законності в діяльності підрозділів місцевої міліції;

- вперше сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції у сфері охорони громадського порядку, зміни до законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про міліцію”, Бюджетного кодексу України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:–

у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку;–

у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити діяльність місцевої міліції щодо охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки;–

у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, зокрема, законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про міліцію”, Бюджетного кодексу України та ін.;–

у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, спецкурсу “Організація діяльності місцевої міліції”, а також у практичному навчанні працівників органів внутрішніх справ.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві із А.С.Спаським опубліковано тези наукового повідомлення “Проблеми фінансування місцевої міліції” (здобувачем визначено можливості розширення джерел фінансування місцевої міліції). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2002), “Бюджетний та фінансовий контроль у державному будівництві” (Харків, 2003), а також на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ та кафедри управління в органах внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані у чотирьох наукових статтях у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць та двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 181 сторінку. Список використаних джерел складається із 214 найменувань і займає 20 сторінок, додатки займають --сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача в їх одержання‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ І “Теорія і практика здійснення охорони громадського порядку підрозділами місцевої міліції” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі “Юридична природа, сутність і перспективи місцевого самоврядування в Україні” аналізуються історичні типи самоврядування та його види. Поняття самоврядування досліджується з позицій соціології, права, кібернетики. Проаналізовано сучасні моделі самоврядування як країн СНД, так і далекого зарубіжжя.

На основі проведеного дослідження виділено риси української моделі самоврядування: основною одиницею місцевого самоврядування в Україні визнається муніципальне утворення – будь-яке міське, сільське поселення, кілька поселень, об’єднаних загальною територією, інша населена територія, у межах якої здійснюється місцеве самоврядування, де є муніципальна власність, місцевий бюджет і виборні органи місцевого самоврядування; місцеве самоврядування реалізується в рамках муніципальної діяльності – специфічної управлінської діяльності щодо вирішення питань місцевого значення чи виконання окремих державних повноважень; місцеве самоврядування має специфічні суб’єкта і об’єкти муніципальної діяльності. Суб’єктом муніципальної діяльності чинне законодавство визнає населення міських, сільських поселень та інших територіальних утворень. Місцеве самоврядування має й особливий об’єкт управління – питання місцевого значення; відповідно до Конституції України місцеве самоврядування в межах своїх повноважень є діяльністю самостійною, що виявляється в гарантованому державою праві і можливості населення самостійно вирішувати питання місцевого значення; для України характерне різноманіття організаційних форм здійснення місцевого самоврядування. Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування здійснюється громадянами безпосередньо, а також через виборні та інші органи місцевого самоврядування. При цьому населенню надано можливість самостійно вибирати будь-які форми і поєднання форм здійснення місцевого самоврядування.

У другому підрозділі “Проблеми реалізації функції охорони громадського порядку органами місцевого самоврядування” зазначається, що аналіз сучасного стану правоохоронної системи і, насамперед, однієї з основних її ланок – органів внутрішніх справ, свідчить, що екстенсивний шлях їх розвитку шляхом нарощування чисельності працівників міліції і внутрішніх військ в умовах бюджетного дефіциту країни приречений на невдачу. Система органів внутрішніх справ внаслідок своєї громіздкості вже в недалекому майбутньому може мати ряд складних проблем щодо організації управління. Крім того, централізована структурна побудова системи МВС України і практично повна монополізація в її руках функції охорони громадського порядку не повною мірою відображають нові реалії устрою держави і фактично ігнорують наявність в країні однієї з конституційних форм організації публічної влади – місцевого самоврядування. В таких умовах є виправданим віднесення питань охорони громадського порядку в містах, сільських населених пунктах до компетенції муніципальних правоохоронних формувань, здатних, завдяки своїй максимальній наближеності до населення конкретних територіальних утворень, найбільш повно задовольняти його потреби в правопорядку, особистій і громадській безпеці.

У третьому підрозділі “Закордонний досвід здійснення охорони громадського порядку муніципальною (місцевою) поліцією і можливості його використання в Україні”, зокрема, зазначається, що у країнах, орієнтованих на демократичний шлях розвитку, поліція розглядається винятково як правоохоронний орган, призначений для забезпечення “контролю над злочинністю”, стримування її за допомогою застосування засобів, встановлених законом. У країнах, де правоохоронна система будується на принципах централізації, а це, як правило, унітарні держави з континентальною моделлю організації влади, поліцейські сили перебувають під прямим контролем національного уряду, і місцеві підрозділи поліції більшою мірою підпорядковані вищим органам управління, ніж місцевій владі. Високий рівень централізації поліцейських сил має місце в Ізраїлі, Данії, Норвегії, Португалії, Фінляндії, Швеції, Японії та деяких інших країнах. У сучасній Європі модель цілком децентралізованої поліції, організованої на принципах самоврядування, зберігається тільки у Швейцарії. В цій країні відсутній єдиний і монолітний корпус державної поліції. Чисельність органів правопорядку і принципи їх функціонування визначають окремі місцеві (кантональні) органи влади.

Проведений порівняльний аналіз різних моделей організації охорони правопорядку в зарубіжних країнах дозволяє погодитися з висновком, що муніципальна поліція у більшості держав є історично сформованим елементом поліцейської системи, обумовленої існуванням традиційних форм місцевого самоврядування та їх особливостей. При цьому визнається, що у розвинених демократичних країнах з досить високим ступенем децентралізації соціального управління нині сформовано стійкий механізм взаємовідносин органів управління різного рівня, створено політичні, правові, економічні та інші умови, які дозволяють ефективно функціонувати муніципальній формі поліцейського обслуговування. В численних дослідженнях, проведених за кордоном і присвячених перспективам поліцейської діяльності, муніципальна поліцейська робота розглядається як головна стратегія поліції в XXI столітті. ЇЇ основною перевагою визнається здатність зменшити ступінь відчуженості поліції та суспільства, об’єднати зусилля органів місцевого самоврядування та різних суспільних інститутів: сім’ї, школи, співтовариства сусідів у забезпеченні обстановки громадського спокою та порядку, зробити їх ключовими партнерами поліції. Обраний Україною демократичний шлях розвитку, схожість прийнятих моделей місцевого самоврядування дозволяють широко використовувати накопичений у зарубіжних країнах досвід реалізації функції охорони громадського порядку на самоврядних територіях та організації муніципальних сил правопорядку. Зарубіжний досвід підказує необхідність виявляти крайню обережність у виборі шляхів і термінів переходу до децентралізованих форм охорони громадського порядку. Цей процес повинен бути обумовленим створенням відповідних політичних, правових, економічних та організаційних умов.

Розділ ІІ “Організаційно-правові основи організації діяльності місцевої міліції і проблеми їх практичної реалізації” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі “Пріоритетні й оптимальні моделі організації діяльності місцевої міліції: критерії вибору, організаційна основа і компетенція”, автор аналізує різні організаційні побудови місцевої міліції. Перша модель місцевої міліції у функціональному і структурному відношенні фактично повторює міські і районні органи внутрішніх справ і може майже цілком їх замінити. Друга може мати місце в трьохрівневій системі організації охорони громадського порядку: міліція загальнодержавна, міліція областей, місцева міліція і місцеві органи охорони громадського порядку. У цьому випадку на місцеві органи охорони громадського порядку має бути покладено ті функції, які здійснює сьогодні міліція громадської безпеки в містах і районах. Третя модель має на увазі те, що місцеві органи охорони громадського порядку діють не замість органів міліції на місцях, а поряд з ними, вирішуючи вузьке коло завдань при чіткому розмежуванні компетенції, належному контролі й у тісній взаємодії з ними. Такі місцеві органи правопорядку будуть виконувати лише деякі функції існуючої нині міліції громадської безпеки, наприклад: попередження і припинення злочинів на вулицях та в побуті, адміністративних правопорушень, забезпечення в межах наданих повноважень виконання рішень органів місцевого самоврядування тощо. Структура місцевих органів охорони громадського порядку в даному випадку буде відповідати зазначеним завданням.

Оцінюючи сукупність розглянутих критеріїв, стверджується, що у світлі реалій сьогодення варто вважати наведені моделі не як конфронтуючі, а як такі, що доповнюють одна одну. Перша модель у своєму класичному вигляді більше підходить для країни благополучної у соціальному плані, що має міцні демократичні традиції, друга – може мати місце у відносно стабільному суспільстві, але з недостатньо розвиненим місцевим самоврядуванням, третя має перехідний характер. Можливо, згодом, коли будуть дозволяти умови, коло завдань і, відповідно, обсяг повноважень місцевих органів охорони громадського порядку будуть розширюватися. Поступово “слабка” – перехідна модель переросте у більш “сильні”. Структура і чисельний склад місцевої міліції буде визначатися з урахуванням завдань, покладених на неї, чисельності населення, його соціального складу, географічних особливостей території, що обслуговується, і її криміногенності, ефективності діяльності державних правоохоронних органів, особливостей організації місцевого самоврядування, фінансових можливостей місцевого утворення та інших факторів.

У другому підрозділі “Організаційна та правова основа діяльності місцевої міліції” автор зазначає, що місцева міліція – це озброєний підрозділ, який утворюється органами місцевого самоврядування за спільним поданням місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим із Міністерством внутрішніх справ України, для забезпечення охорони прав і свобод громадян та громадського порядку на території села, селища, міста. Вона входить до складу відповідних управлінь (відділів) внутрішніх справ і утримується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Завданнями місцевої міліції названо: охорону прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та безпеки на території села, селища, міста; попередження та припинення правопорушень; захист власності від протиправних посягань; забезпечення безпеки дорожнього руху в межах наданих повноважень; забезпечення громадського порядку при здійсненні контролю за додержанням правил санітарії та благоустрою на території села, селища, міста; охорону державних символів, символіки територіальної громади та пам’яток історії і культури; забезпечення виконання загальнообов’язкових рішень органів місцевого самоврядування з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі та громадського харчування; контроль за додержанням громадянами і посадовими особами встановлених правил паспортної та дозвільної систем; забезпечення громадського порядку при проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій; участь в межах своїх повноважень у забезпеченні правового режиму воєнного та надзвичайного стану; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

В дисертації визначено принципи, яким має відповідати діяльність місцевої міліції: законності; соціальної справедливості і гуманізму; гласності; взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, трудовими колективами, населенням; комплексності діяльності; диференціації заходів впливу (переконання і примусу); індивідуального підходу; своєчасності і достатності заходів впливу; використання у своїй діяльності зарубіжного досвіду і його здійснення в міжнародному правовому полі, у сфері дії відповідних міжнародних правових актів. До функцій місцевої міліції віднесено адміністративну; профілактичну; виконавчу; соціального обслуговування населення.

Зроблено висновок, що організаційна структура місцевої міліції та її підпорядкованість мають визначаються її основними завданнями і функціями. До підрозділів місцевої міліції мають належати: підрозділи ППСМ; служба дільничних інспекторів міліції; підрозділи ДАІ; підрозділи дозвільної системи; спеціальні установи міліції (ІТТ, приймальники-розподільники для неповнолітніх, приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту); підрозділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб; підрозділи охорони і конвоювання затриманих та заарештованих за адміністративні правопорушення.

Третій підрозділ “Організація проходження служби в підрозділах місцевої міліції” присвячено особливостям проходження служби в підрозділах місцевої міліції. В роботі зазначається, що до рядового і начальницького складу підрозділів місцевої міліції належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством. Здобувач вважає, що на особовий склад місцевої міліції має поширюватись дія Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та Дисциплінарного статуту ОВС. Розглянуто порядок зарахування на службу до підрозділів місцевої міліції, переміщення по службі, порядок застосування заохочень та накладення стягнень, питання соціального захисту працівників місцевої міліції.

Певну увагу приділено фінансуванню місцевої міліції. Законом України “Про місцеве самоврядування” передбачено виділення коштів на утримання місцевої міліції, а Бюджетний кодекс України не передбачає видатки місцевих бюджетів на це. У зв’язку з цим пропонується внести до зазначеного Кодексу певні зміни і закріпити видатки на утримання підрозділів місцевої міліції, які забезпечують правопорядок на території відповідної ради.

Оскільки підрозділи місцевої міліції фінансуються за рахунок місцевих бюджетів, актуальним, на думку дисертанта, є питання про “самооплатність” цих підрозділів. Зважаючи на це, запропоновано включити до доходів місцевих бюджетів гроші, які “заробляють” ці підрозділи під час здіснення своєї діяльності (штрафи як адміністративні стягнення, плата за послуги дозвільної системи, внески та обов’язкові платежі під час проходження технічних оглядів у підрозділах ДАІ та ін.). Крім цього потрібно враховувати те, що чисельність міліції, що утримується на кошти місцевого бюджету, і витрати на її утримання визначаються місцевими радами за поданнями відповідних управлінь (відділів) внутрішніх справ, погодженими з Міністерством внутрішніх справ України.

Розділ ІІІ “Проблеми діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку” складається з чотирьох підрозділів. У першому підрозділі “Форми діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку” зазначено, що міліція здійснює такі види діяльності: оперативно-розшукову, адміністративну та кримінально-процесуальну, але, зважаючи на завдання, структуру, функції підпорядкованість місцевої міліції, треба говорити, насамперед, про форми та методи адміністративної діяльності місцевої міліції. Виділено такі форми адміністративної діяльності місцевої міліції: проведення суспільно-організаційних заходів; вчинення організаційно-технічних і матеріальних дій; видання індивідуальних і нормативних актів управління; вчинення інших юридично значущих дій.

У другому підрозділі “Методи діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку” зазначається, що метод адміністративної діяльності місцевої міліції – це спосіб практичного здійснення її цілей, завдань і функцій.

Адміністративна діяльність місцевої міліції здійснюється за допомогою різних методів, що обумовлено складністю процесів цієї діяльності. Методи доповнюють один одного, тому що кожен з них характеризується способом реалізації загальних цілей адміністративної діяльності. Правильне розуміння єдності і взаємного зв’язку методів адміністративної діяльності, їх класифікація важливі для пізнання їх сутності і умов ефективного застосування.

Основними методами адміністративної діяльності місцевої міліції щодо охорони громадського порядку названо переконання і примус, тому що в реалізації будь-якої функції цієї діяльності міститься варіантність їх співвідношення. При цьому на першому місці стоїть переконання, а потім – примус. Таке співвідношення методів випливає із суспільної природи нашої держави, з відповідності її завдань інтересам людини і громадянина, з величезної виховної ролі переконання.

Переконання як метод адміністративної діяльності місцевої міліції щодо охорони громадського порядку розглядається як моральний, психологічний, матеріальний вплив суб’єкта адміністративної діяльності міліції на об’єкт, на його волю, поведінку, що породжує, зміцнює і розвиває свідомість відповідно до мети і завдань діяльності, а також спонукає до усвідомленого виконання вимог суб’єкта, який здійснює адміністративну діяльність.

Дисертант підтримує точку зору А.Т. Комзюка щодо розуміння адміністративного примусу в діяльності міліції і вважає доцільним поширити його на адміністративний примус в діяльності міліції місцевої. Ним визнається застосування відповідними суб’єктами до осіб, які не перебувають в їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного та іншого характеру з метою охорони суспільних відносин, що виникають у сфері державного управління, шляхом попередження і припинення правопорушень, покарання за їх вчинення.

У підрозділі 3.3 “Засоби забезпечення законності в діяльності підрозділів місцевої міліції” зазначається, що законність – явище досить об’ємне і багатопланове, у зв’язку з чим існують численні визначення, які розкривають той чи інший аспект законності, той чи інший зв’язок її із соціальними процесами. Це і принцип діяльності державних органів, і своєрідний політико-правовий режим суспільного життя, і сувора вимога дотримання законів.

Законність розглядається як сукупність різноманітних, але однопланових вимог, пов’язаних із ставленням до законів і втіленням їх у життя: вимоги точно і неухильно дотримуватися законів усіма, кому вони адресовані; вимоги дотримуватися ієрархії законів та інших нормативних актів – конституційний закон має вищу юридичну силу. Зважаючи на це, зроблено висновок, що забезпечення законності в діяльності місцевої міліції – це створення такого правового режиму в суспільстві, при якому вся система підрозділів місцевої міліції, виконуючи функції охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби з правопорушеннями, зобов’язана, з одного боку, суворо дотримуватися вимог законів, а з іншого – вимагати від посадових осіб і громадян безумовного виконання законів та інших законодавчих актів, здійснювати правоохоронні і правозастосовчі заходи з метою зміцнення правопорядку на підлеглій території та у державі в цілому.

Найбільш важливими формами реалізації законності в діяльності підрозділів місцевої міліції названо: здійснення нагляду за виконанням посадовими особами і громадянами законів та інших нормативних актів, що регулюють питання охорони громадського порядку; точне виконання і дотримання працівниками місцевої міліції правових актів, які регулюють застосування заходів адміністративного впливу; дотримання особами рядового і начальницького складу підрозділів місцевої міліції службової дисципліни, законності, виконання вимог Присяги, статутів і наказів начальників, сприяння начальникові у зміцненні дисципліни.

У підрозділі 3.4 “Основи взаємодії підрозділів місцевої міліції з органами державної влади та місцевого самоврядування і населенням щодо охорони громадського порядку” зроблено висновок, що взаємодія підрозділів місцевої міліції з органами державної влади та місцевого самоврядування і населенням щодо охорони громадського порядку – це погоджений за місцем, часом та характером комплекс певних заходів, які здійснюються підрозділами місцевої міліції з метою захисту інтересів держави, прав та свобод громадян, підприємств, установ і організацій всіх форм власності від протиправних посягань. Вона включає своєчасний обмін інформацією між відповідними суб’єктами, одночасність проведення намічених заходів, персональну відповідальність та взаємний контроль.

Основними принципами взаємодії підрозділів місцевої міліції з іншими підрозділами органами внутрішніх справ, державними органами, населенням щодо охорони громадського порядку визнаються: законність; оперативність розгляду і прийняття рішень з питань, що потребують спільного вирішення, та забезпечення їх виконання у межах визначеної компетенції; комплексне використання у разі необхідності сил і засобів, що є у розпорядженні взаємодіючих сторін.

У роботі запропоновано створення координаційних рад з охорони громадського порядку в містах (районах міст). Очолювати координаційну раду з охорони громадського порядку в місті має міський голова, а в районах у місті – голови районних рад. До складу координаційної ради з охорони громадського порядку в місті (районі міста) за посадою мають входити: голова профільної комісії з питань забезпечення законності та правопорядку ради міста (районної у місті ради); начальник органу внутрішніх справ міста (району у місті); начальник місцевої міліції; начальник служби дільничних інспекторів міліції; командир стройового підрозділу міліції місцевого самоврядування; начальник підрозділу державної автомобільної інспекції; начальник служби охорони громадського порядку органу внутрішніх справ.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції у сфері охорони громадського порядку. Основні з них такі:

1.

2.

3.

4.

5.

·

·

·

·

·

·

·

6.

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

·

7.

·

·

·

·

8.

9.

10.

11.

12.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЇ

Сергєєв А.В. Організаційно-правові засади діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено аналізу організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку, її форм та методів діяльності.

В роботі досліджено юридичну природу, сутність і перспективи місцевого самоврядування в Україні, проблеми реалізації функції охорони громадського порядку органами місцевого самоврядування. Проаналізовано зарубіжний досвід охорони громадського порядку муніципальною (місцевою) поліцією і можливості його використання в Україні. Значну увагу приділено аналізу пріоритетних і оптимальних моделей місцевих органів охорони громадського порядку, дослідженню організаційної та правової основ діяльності місцевої міліції і організації проходження служби в підрозділах місцевої міліції. Визначено основні форми та методи діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку, проведено змістовний аналіз основ взаємодії підрозділів місцевої міліції з населенням, державними органами та органами місцевого самоврядування щодо охорони громадського порядку та основних засобів забезпечення законності в діяльності підрозділів місцевої міліції.

Сформульовано конкретні пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення організаційно-правових засад діяльності підрозділів місцевої міліції щодо охорони громадського порядку.

Ключові слова: самоврядування, громадський порядок, громадська безпека, місцева міліція, проходження служби, адміністративна діяльність, форми, методи, законність, взаємодія.

Сергеев А.В. Организационно-правовые основы деятельности подразделений местной милиции по охране общественного порядка. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени