ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

Солодовник Ганна Валеріївна

УДК 519.81

МОДЕЛІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ЗАСОБИ

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВА

01.05.02 – математичне моделювання та обчислювальні методи

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата технічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі системотехніки Харківського національного університету радіоелектроніки Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - |

доктор технічних наук, професор

Петров Едуард Георгійович, Харківський національний університет радіоелектроніки, завідувач кафедри системотехніки.

Офіційні опоненти: | доктор технічних наук, професор

Чумаченко Ігор Володимирович, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського „Харківський авіаційний інститут”, завідувач кафедри менеджменту, декан факультету економіки та менеджменту;

кандидат технічних наук, професор

Соколова Надія Андріївна, Херсонський державний технічний університет, завідувач кафедри інформаційних технологій, декан факультету кібернетики.

Провідна установа - | Інститут проблем машинобудування НАН України (відділ математичного моделювання та оптимального проектування), м. Харків.

Захист відбудеться “ 29 “ червня 2004 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.052.02 у Харківському національному університеті радіоелектроніки за адресою: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету радіоелектроніки за адресою: 61166, м. Харків, пр. Леніна, 14.

Автореферат розісланий “ 19 “ травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Безкоровайний В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз економічно розвинутих країн показує, що одним з найважливіших її секторів є малий і середній бізнес. З цим сектором значною мірою пов'язане первинне накопичення капіталу, становлення середнього класу, суттєве розширення ринку праці і т.і. Цей сектор відіграє також найважливішу інноваційну роль, тому що є найдинамічнішим і більшість перспективних науково-технічних ідей спочатку перевіряється в цьому секторі економіки. Разом з цим це одна із найризикованіших галузей діяльності, що обумовлено наступними факторами: недосвідченістю багатьох операторів, особливо початківців; підвищеною стихійністю цього сектора; високим рівнем конкуренції; несталим і багато в чому неефективним правовим полем; відсутністю методологічної і теоретичної підтримки в області менеджменту і прийняття рішень.

З цього погляду виявляється дуже важливою розробка методологічних і теоретичних основ прийняття рішень у сфері малого і середнього бізнесу. На сьогодні ця теорія слабко розроблена як на Україні, так і за кордоном. Тому створення математичних моделей та інструментальних засобів управління розвитком підприємства в умовах конкуренції на ринку обмеженої місткості є актуальною як у теоретичному, так і в прикладному аспектах.

План у формі директивних завдань і показників, звичних для більшості керівників, є мало корисним сьогодні для управління підприємством. Він не дає уявлення про стан підприємства, збалансованість його структури і можливої його зміни внаслідок тих чи інших подій. Динамічне ринкове середовище вимагає використання нових методів для підготовки управлінських рішень, пов'язаних з урахуванням майбутніх подій, шляхом моделювання фінансово-економічних процесів і підприємства в цілому. Одним з основних засобів управління в умовах невизначеності і високої динамічності параметрів зовнішнього середовища є моделювання стану підприємства, процесів, що протікають на ньому, яке дозволяє встановити кількісні взаємозв'язки і залежності між значущими факторами, розрахувати наслідки управлінських рішень і зміни істотних параметрів діяльності підприємства.

Фундаментальними в теорії управління організаційними системами є праці В.Н.Буркова, В.В. Кондратьєва, внеском у розвиток цієї теорії є роботи Е.Г. Петрова. Автором перших праць, метою яких був вибір оптимального плану, був академік Л.В. Канторович. Над розвитком теорії прийняття рішень в умовах невизначеності і ризику працював радянський учений Р.І. Трухаєв, удосконаленням даної теорії в галузі економіки займається професор Л.Г. Лабскер. В галузі моделювання систем фундаментальними є роботи Совєтова Б.Я., Яковлєва С.А., Р. Шеннона, Т. Нейлора. Дж. Форрестером були розроблені методи динамічного моделювання. Засновником теорії конкуренції є Майкл Е. Портер. Його ідеї знайшли розвиток в працях Филипа Котлера, А.Ю. Юданова та інших.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Харківського національного університету радіоелектроніки в рамках держбюджетної теми № 165-К “Розробка теоретичних основ проектування системи підтримки прийняття рішень при управлінні соціально-економічним розвитком регіону” (ДР 0103U001565). У науково-дослідних роботах здобувач брала участь в якості виконавця, нею було розроблено: логістичну модель матеріальних потоків підприємства, імітаційну модель фінансових потоків підприємства, модель визначення раціональної кількості коштів розвитку.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці та аналізі комплексу математичних моделей функціонування підприємства та підвищення ефективності управління його розвитком в умовах конкурентної боротьби на ринку обмеженої місткості. Досягнення поставленої мети вимагає рішення наступних задач:

- аналізу існуючих методів і моделей управління організаційними системами, зокрема активними системами;

- синтезу імітаційної моделі функціонування підприємства, що відтворює рух матеріальних і фінансових потоків;

- розробки математичної моделі управління підприємством у детермінованих умовах;

- створення математичної моделі управління підприємством в умовах конкурентної боротьби на ринку обмеженої місткості;

- програмної реалізації розробленого комплексу імітаційних та оптимізаційних моделей;

- аналізу результатів, отриманих у ході моделювання з метою верифікації і визначення адекватності розроблених моделей.

Об’єкт дослідження – підприємство, що функціонує в умовах конкурентної боротьби на ринку обмеженої місткості.

Предмет дослідження – моделі і методи підвищення ефективності процесу управління розвитком підприємства в умовах конкурентної боротьби на ринку обмеженої місткості.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладена теорія управління організаційними системами. Для розв’язання задачі управління фінансовими ресурсами підприємства використовуються методи багатокритеріальної оптимізації. Стратегія розвитку підприємства визначається за допомогою методів прийняття рішень в умовах невизначеності і ризику. В основу створення моделі матеріально-фінансових потоків підприємства покладені методи динамічного моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що знайшла подальший розвиток теорія управління розвитком активної організаційної системи в умовах невизначеності і ризику, що складаються під впливом жорсткої конкуренції на ринку обмеженої місткості. Синтезовано оригінальну імітаційну модель матеріально-фінансових потоків, що дозволяє визначити розмір вільних коштів на рахунку підприємства й оцінити його можливості по поверненню кредитних ресурсів у залежності від розміру частки загального ринку, яку контролює підприємство. Вперше синтезована модель розподілу ринку обмеженої місткості між конкуруючими на ньому підприємствами, яка розглядає підприємства як елементи системи виробників однотипного товару. Вперше розроблена модель розрахунку матриці розмірів фонду розвитку підприємства в майбутньому плановому періоді, що відображає залежність кількості вільних коштів, необхідних для збільшення частки ринку, яку контролює підприємство, від ринкових стратегій конкурентів. Вперше запропонований метод визначення множини раціональних значень розміру фонду розвитку підприємства, необхідного для досягнення планованого обсягу реалізації товару, що враховує стратегії конкурентів по збільшенню власної ринкової частки. Вперше синтезована модель визначення оцінного значення обсягу реалізації в майбутньому плановому періоді, що дозволяє враховувати рівень конкурентоспроможності підприємства і його конкурентів, а також їхню стратегію по підвищенню цього показника.

Практичне значення одержаних результатів. Моделі, розроблені в ході досліджень програмно реалізовані, що в сукупності дозволяє оцінити фінансовий стан підприємства на початок планового періоду, визначити оптимальну ринкову стратегію підприємства в майбутньому плановому періоді з урахуванням його фінансового стану і різних ринкових стратегій конкурентів; визначити кількість коштів, що виділяються на розвиток підприємства; знайти ефективну стратегію розподілу цих коштів між заходами щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства. Визначити оцінне значення розміру частки загального ринку, контрольованої підприємством у майбутньому плановому періоді.

Розроблений комплекс програм дозволяє автоматизувати процес управління розвитком підприємства в умовах конкуренції, проаналізувати ринкові стратегії підприємства, оцінити можливі результати управлінських рішень. Застосування розробленого комплексу моделей і інструментальних засобів дозволяє підвищити якість управлінських рішень і скоротити часові і трудові витрати на їхню підготовку.

Математичні моделі і прикладні програми, розроблені в ході досліджень, впроваджені в процес управління ТОВ “Telesens Ventures” з метою аналізу матеріальних і фінансових потоків і визначення розміру коштів, що виділяються на розвиток підприємства; в ТОВ “Синтез-Сервіс” з метою підготовки і контролю виконання бізнес-планів діяльності підприємства; знайшли застосування в проведенні навчального процесу у Харківському національному університеті радіоелектроніки при читанні курсів “Методи прийняття рішень в організаційних системах”, “Дослідження операцій в соціально-економічних системах”, “Управління проектами розвитку регіонів та міст”, “Організаційне управління”; в ТОВ “Телесенс Академія” при читанні курсу “Використання MS Excel у діяльності планово-економічних підрозділів”.

Особистий внесок здобувача. У роботах, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача полягає в: створенні моделі побудови матриці платежів і визначенні оціночного значення розміру частки загального ринку, контрольованої підприємством у майбутньому плановому періоді [1]; розробці методу побудови матриці розмірів фонду розвитку підприємства в майбутньому періоді і визначення інтервалу, у якому знаходиться значення ефективного розміру фонду розвитку [2].

Апробація результатів дисертації. Основні результати доповідалися і обговорювалися на: IV Міжнародному молодіжному форумі “Радіоелектроніка та молодь в XXI сторіччі” (м. Харків, 2000 р.); Міжнародній конференції “Єдиний інформаційний простір” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових праць, у тому числі 5 статей у виданнях, що входять в переліки ВАК України, 2 публікації у збірниках наукових праць.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел, 1 додатку. Повний обсяг дисертації містить 200 сторінок, у тому числі 1 додаток на 6 сторінках, 34 рисунка на 7 сторінках, 9 таблиць на 5 сторінках, список використаних джерел з 153 найменувань на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми досліджень, сформульовані мета і задачі роботи, розкриті наукова новизна і практична цінність одержаних результатів.

У першому розділі проведено аналіз стану проблеми управління підприємством і підвищення ефективності його функціонування в умовах ринкової економіки.

В даний час у нашій країні гостро стоять питання, пов'язані з переходом до ринкової економіки. Ринок країни став відкритим для імпортних товарів, що значно посилило конкуренцію, однак рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробників ще не досить високий для ефективного функціонування в сформованих умовах. Ринкова економіка гарантує самостійність вибору як виробників, так і споживачів, посилюючи тим самим конкуренцію і підвищуючи ступінь невизначеності і ризику підприємницької діяльності. Успіх роботи кожного підприємства в сформованих умовах в однаковій мірі визначається його стратегією підвищення конкурентоспроможності і стратегіями конкурентів. Дослідження, проведені за останні роки, показали, що методи управління підприємством усе більше орієнтуються на урахування поведінки конкурентів і рівня конкуренції на ринках. У той же час аналіз робіт з проблеми показує, що більшість з них присвячена розгляду фінансово-економічних показників підприємства і методів їх підвищення без урахування впливу складного і мінливого ринкового середовища.

Аналіз робіт, що стосуються дослідження ринкового середовища, показав, що будь-який ринок на визначеному відрізку часу має обмежену місткість. Тому в роботі розглядається функціонування підприємства на обмеженому конкурентному ринку. Підвищення конкурентоспроможності товару неможливе без стабільного розвитку виробника та ефективної системи управління, до якої з ростом конкуренції висуваються усе більш високі вимоги. У ході проведення досліджень щодо розглянутої проблеми було виділено декілька підходів до рішення управлінських задач, що найбільш часто зустрічаються на сьогодні: інтуїтивний підхід, метод експертних оцінок, логістичний підхід, методи вирішення управлінських задач на основі ідеології системної оптимізації, у рамках яких підприємство розглядається як техніко-економічна система.

Про важливість проблем управління і планування в сучасному менеджменті науці свідчить досвід закордонних і вітчизняних виробників. Схеми і методи планування детально розглянуті в працях радянських учених. Однак невизначеність і ризик, з якими в даний час зіштовхуються органи управління підприємств, вносять істотні корективи в розроблені раніше методи планування. Основна відмінність нових схем планування полягає в тому, що якщо раніше величина попиту на продукцію конкретного підприємства була відома заздалегідь і мала вид призначеного планового показника, то зараз цей показник має більш невизначений характер і багато в чому визначається темпами розвитку і підвищенням конкурентоспроможності самого підприємства і його конкурентів. Визначення обсягу реалізації посідає важливе місце у схемі планування, оскільки від цього показника залежать всі інші параметри виробництва.

У результаті проведеного аналізу робіт, присвячених вивченню проблеми управління і планування на підприємстві, зроблено висновок про необхідність створення інструментальних засобів управління розвитком підприємства, що дозволило б розглядати підприємство як елемент системи підприємств, які функціонують на обмеженому ринку в умовах конкуренції.

У другому розділі представлена імітаційна модель функціонування підприємства, що складається з двох частин: логістичної моделі матеріальних потоків і моделі фінансових потоків. Модель побудована за допомогою методу динамічного моделювання, розробленого Дж. Форрестером.

При побудові моделі було зроблено припущення: підприємство випускає один вид продукції, на виготовлення якої необхідна певна кількість ресурсів декількох видів (сюди ж включаються електроенергія, вода і, якщо необхідно, інші ресурси); має мережу фірмових торгівельних пунктів, що торгують готовою продукцією вроздріб; приймає замовлення від оптових покупців, товар яким відвантажується зі складу готової продукції.

Модель матеріальних потоків відображає переміщення комплектуючих, матеріалів і готової продукції усередині підприємства. Матеріали постачаються на умовах повної передплати. Розмір постачань визначається планованим обсягом попиту на продукцію підприємства. Матеріали надходять у виробництво, звідки через проміжок часу, що дорівнює тривалості виробничого циклу, вже у вигляді готової продукції надходять на склад підприємства. Готова продукція в першу чергу відвантажується в оптову ланку торгівлі в розмірі, відповідному пакету замовлень оптових покупців. Після цього продукція розподіляється між фірмовими торгівельними точками роздрібної мережі підприємства відповідно до заявок, що надходять. Розмір пакета замовлень оптових покупців і кількість товару, продана в роздрібній ланці за плановий період, складають фактичну частку загального ринку, яка контролюється даним підприємством.

Метою моделювання фінансових потоків у даній роботі є визначення розміру чистого прибутку, тобто тієї кількості коштів, що вільні від виплати податків, відрахувань і оплати короткострокових витрат і які підприємство може на власний розсуд розподіляти згідно зі своїми потребами. Оскільки в даній роботі нас цікавить можливість розвитку виробництва за рахунок завоювання споживчого ринку, то в даній моделі припускається, що кошти на підприємство надходять із двох джерел: оптової і роздрібної ланок торгівлі. Крім того, враховується можливість отримання кредиту.

Основною вихідною змінною даної моделі є сума вільних коштів на рахунку підприємства чи заборгованість підприємства у випадку, якщо сума необхідних виплат перевищує прибуток від реалізації продукції. |

(1)

де – рівень коштів, що має підприємство у своєму розпорядженні на даний момент; – крок моделювання; – темп надходження грошей з роздрібної торгівлі; – темп надходження грошей з оптової торгівлі; – темп перерахування коштів за матеріали; – темп перерахування грошей у фонд зарплатні ІТП і АУП; – темп перерахування грошей у фонд оплати праці основних робітників; – темп відрахувань на амортизацію; – темп перерахування коштів на оплату податків; – темп перерахування коштів на оплату оренди; – темп перерахування коштів на погашення комерційних витрат; – темп перерахування коштів на погашення кредиту і відсотків за користування кредитом.

Взаємозв'язок між моделями матеріальних і фінансових потоків можна представити у вигляді схеми (рис. 1).

Рис 1. Схема моделі матеріально-фінансових потоків підприємства

Розроблена імітаційна модель функціонування підприємства служить для визначення ефективності стратегії планування в умовах конкуренції. Пропонована модель дозволяє також визначити втрати, пов'язані з помилками в оцінках попиту.

У третьому розділі описані моделі управління розвитком підприємства. У ході планування розвитку підприємства було виділено такі основні задачі: вибір ринкової стратегії підприємства і визначення необхідного для реалізації цієї стратегії розміру фонду розвитку; визначення ефективної стратегії використання виділеного фонду розвитку.

Перша з розглянутих задач – задача розподілу обмеженого ресурсу в дворівневій ієрархічній системі. Під ресурсом розуміється та кількість товару, що може бути реалізована на розглянутому ринку, його обмеженість обумовлюється місткістю ринку. Дворівнева ієрархічна система складається з підприємств-виробників товару (це елементи нижнього рівня) й елемента верхнього рівня – центра, функції якого виконує держава. Варто особливо підкреслити активність елементів нижнього рівня і наявність цілей у елементів – отримання прибутку. В умовах ринкової економіки правило розподілу загального обсягу ринку між виробниками визначається перевагами споживачів і безпосередньо не залежить від дій центра. У даному випадку центр може лише обмежувати дії елементів нижнього рівня шляхом формування правової бази, системи оподатковування і т.п. Вибір ринкової стратегії і визначення розміру фонду розвитку відбувається в умовах високого ступеня невизначеності, обумовленого відсутністю інформації про ситуацію, що складатиметься на ринку в період його функціонування в майбутньому.

Друга – задача розподілу фонду розвитку, являє собою задачу оптимального розподілу обмеженого ресурсу в дворівневій ієрархічній системі в умовах жорсткої централізації і повної інформованості. Під ресурсом у даному випадку розуміються кошти, виділені підприємством на підвищення власної привабливості й обмежені розміром фонду розвитку. Нижній рівень ієрархічної системи складають агрегати, під якими розуміються заходи щодо підвищення привабливості. Ефект від проведення цих заходів визначається локальними параметрами привабливості.

Задача максимізації прибутку підприємства пов'язана із збільшенням обсягу виробництва продукції, зниженням її собівартості при стабільних цінах. Збільшення обсягу виробництва продукції доцільно тільки в тому випадку, якщо вона має платоспроможний попит. Попит на продукцію будь-якого підприємства визначається насамперед привабливістю даного товару для споживачів. Для підвищення конкурентоспроможності товару необхідно поліпшувати параметри привабливості, що, у свою чергу, вимагає внесення коштів у відповідні види діяльності підприємства. Кошти, внесені для підвищення привабливості продукції розглянутого підприємства, складають фонд розвитку підприємства. Ринок між конкуруючими підприємствами розподіляється згідно з їхніми нормованими параметрами привабливості:

, , , |

(2)

де Dj – частка ринку j-го підприємства; V – місткість усього ринку виду товарів, що розглядається; j – узагальнений показник привабливості j-го підприємства; M – загальна кількість підприємств, що виробляють товари виду, який розглядається, і конкуруючих на ринку.

Будемо розглядати конкурентну боротьбу багатьох виробників на ринку обмеженої місткості як гру двох осіб: перший гравець – підприємство, для якого вирішується дана задача, а другий гравець – всі інші підприємства, що оперують на ринку. У цьому випадку формулу (2) можна записати так:

, , , , | (3)

де j – узагальнений показник привабливості j-го підприємства; 0 – сумарний узагальнений показник привабливості всіх конкурентів.

Припустімо, що обидва гравці прагнуть збільшувати свої ринки збуту, а отже, збільшувати привабливість своїх товарів. Тоді:

, | (4)

де T – горизонт планування; – початковий період планування; – збільшення узагальненого показника привабливості j-го підприємства; – збільшення сумарного узагальненого показника привабливості всіх підприємств-конкурентів.

З (3) і (4) після математичних перетворень отримуємо залежність збільшення узагальненого параметра привабливості підприємства від планованого збільшення контрольованої ним частки ринку і від збільшення узагальнених параметрів привабливості, яких планують досягти в майбутньому періоді конкуренти: |

(5)

Для того, щоб забезпечити збільшення привабливості товару на величину , підприємству необхідно виділити для свого розвитку кошти в розмірі , при цьому . У загальному випадку ця залежність нелінійна, але для оцінювального стратегічного планування її можна апроксимувати лінійною залежністю виду:

або . | (6)

Коректність лінійної апроксимації обумовлена тим, що варіації порівняно невеликі в масштабах усього ринку, тому в області точки планування лінійна залежність цілком припустима. Використовуючи (5), (6), можна скласти матрицю розміру фонду розвитку, рядки якої відповідають стратегіям зміни частки ринку підприємства, а стовпчики – стратегіям зміни параметрів привабливості конкурентів (табл. 1). Зважаючи на дані матриці, керівництво підприємства оцінює можливості щодо збільшення частки загального ринку, яку контролює підприємство, і розміру коштів, що можуть бути виділені на розвиток та виділяє множину, що містить раціональне значення розміру фонду розвитку .

У випадку великої кількості підприємств, що оперують на ринку, ситуацію конкурентної боротьби з погляду конкретного підприємства можна розглядати як гру з природою, у якій виграш підприємства визначається контрольованою ним часткою ринку.

Таблиця 1

Матриця розмірів фонду розвитку підприємства в плановому періоді |

…

…

…

. | . | . | … | .

…

У ролі природи виступають усі підприємства, крім того, що розглядається, а також споживачі. Як стани природи представлені ситуації, що складаються на ринку внаслідок реалізації конкурентами своїх рішень з підвищення своєї привабливості. При цьому поведінка природи не обов'язково є антагоністичною, оскільки у разі великої кількості конкуруючих підприємств їхні дії можуть компенсуватися, а поведінка споживачів як антагоністична розглядатися не може. З обмеженості місткості загального ринку випливає, що розглянута гра є грою з постійною сумою виграшів.

Припустимо, що керівництво всіх підприємств, які беруть участь у конкурентній боротьбі, розподіляють виділені ними на розвиток кошти оптимально, тоді можна припустити, що ринок розподіляється між підприємствами пропорційно розмірам їхніх фондів розвитку. Тому при формуванні матриці платежів (табл. 2) як стани природи було виділено сумарний розмір фондів розвитку конкурентів. Спираючись на дослідження ринку, плануючий орган підприємства може з деяким ступенем точності визначити обсяг продажу кожного з конкурентів, а отже, і розміри валового прибутку і вільних коштів. Набагато складніше визначити передбачуваний розмір фонду розвитку в майбутньому періоді функціонування, оскільки ця величина визначається в ході прийняття конкурентами рішення про ринкову стратегію, однак орган планування може зробити деякі припущення щодо цієї величини. Рішення в даному випадку являють собою різні значення розміру фонду розвитку, що належать інтервалу, виділеному при аналізі даних табл. 1.

Таблиця 2

Матриця платежів |

…

…

…

. | . | . | … | .

…

Тут – p-е рішення про розмір фонду розвитку, вираженого у відсотковому відношенні до вільних засобів підприємства; – h-й стан навколишнього середовища (сумарний фонд розвитку конкурентів, виражений у відсотковому відношенні до сумарних вільних коштів конкурентів); – частка ринку, яка контролюється розглянутим підприємством у майбутньому плановому періоді після реалізації підприємством p-ї стратегії при виникненні на ринку h-ї ситуації.

Для визначення виграшу підприємства, необхідно вирішити наступні задачі: обчислити значення узагальненого параметра привабливості, що відповідає p-му рішенню; знайти суму параметрів привабливості конкурентів, що відповідає h-й ринкової ситуації.

Коефіцієнт p є узагальненою багатокритеріальною оцінкою множини характеристик (їх перелік для всіх підприємств однаковий), що визначають привабливість продукції підприємства для споживача. Необхідно прийняти рішення про розподіл фонду розвитку Fp між параметрами привабливості таким чином, щоб максимізувати відносний коефіцієнт привабливості, тобто . Це задача багатокритеріальної оптимізації: як одиничні критерії тут виступають локальні параметри привабливості підприємства. Функція, що оптимізується, сформована на основі адитивної теорії корисності:

, , | (7)

де – і-й локальний параметр привабливості j-го підприємства; n – кількість локальних параметрів.

Виробничі функції локальних параметрів матимуть вигляд:

, | (8)

де – ваговий коефіцієнт і-ї характеристики привабливості; – кількість ресурсу розвитку, виділена органом планування на і-у характеристику привабливості; – максимальна кількість ресурсу, яку доцільно вкласти для реалізації і-ї характеристики; – мінімальна кількість ресурсу, необхідна для реалізації і-ї характеристики; – коефіцієнт нелінійності виробничої функції і-ї характеристики.

При визначенні оптимальної стратегії повинні виконуватися умови:

де ,. | (9)

У результаті одержуємо задачу умовної оптимізації в детермінованих умовах. Вона розв’язується методом динамічного програмування.

Складніше визначити оптимальну стратегію розподілу фондів розвитку для підприємств-конкурентів, оскільки органу планування невідомі значення параметрів виробничих функцій конкурентів. Виходячи з того, що технологія виробництва для всіх підприємств аналогічна, для визначення значень показників привабливості конкурентів може бути використана математична модель (7)-(9). Для визначення узагальнених параметрів привабливості конкурентів необхідно вирішити (М-1) задач оптимального розподілу фонду розвитку при завданні параметрів виробничих функцій у вигляді інтервалів ;. Інформації про переважання того чи іншого значення параметра на зазначених інтервалах немає. Задача полягає у визначенні на гіперплощині (де – кількість ресурсу, виділеного органом управління s-го підприємства на і-й локальний параметр привабливості в умовах h-ї ринкової ситуації) підобласті припустимої множини рішень, що відповідає варіаціям параметрів , потім спираючись на мінімаксний критерій з цієї підобласті обирається єдине рішення. У результаті одержуємо оптимальне рішення про розподіл фонду розвитку з погляду збільшення ефекту всієї системи – , . Визначивши вищезазначеним способом оптимальну стратегію розподілу фонду розвитку, обчислюємо значення узагальнених параметрів привабливості конкурентів , .

Рішення про розмір фонду розвитку приймається керівництвом підприємства за умов високого ступеня невизначеності, тому для його прийняття в роботі використана універсальна схема, що у разі присвоєння параметрам моделі пошуку рішення різних значень дозволяє оцінити стратегії поведінки гравця за такими критеріями прийняття рішень: Байєса, Лапласа, Вальда, Ходжеса-Лемана, Гермейєра, добутків, Гурвіца і максімаксним. У результаті вибирається та стратегія, яка переважає за більшістю критеріїв.

Обраний розмір фонду розвитку й є шуканою раціональною кількістю коштів, яку необхідно виділити на розвиток підприємства з метою досягнення бажаного збільшення частки загального ринку, контрольованої підприємством. При визначенні узагальненого параметра привабливості підприємства, вже була знайдена оптимальна стратегія розподілу цієї кількості ресурсів між локальними параметрами привабливості.

У четвертому розділі розглянуто програмну реалізацію розроблених моделей і здійснено аналіз отриманих з її допомогою результатів. Розроблений програмний комплекс має структуру, представлену на рис.2.

Рис. 2. Укрупнена схема програмного комплексу

Модуль імітаційного моделювання матеріально-фінансових потоків служить для визначення розміру вільних коштів на рахунку підприємства до моменту початку планового періоду . Модуль може використовуватися з метою визначення параметрів, що впливають на терміни отримання і розмір прибутку. Спираючись на дані імітаційного моделювання, можна оцінити ефективність роботи підприємства при прогнозованому обсязі попиту на його готову продукцію, а також визначити, чи можлива виплата позикових коштів, необхідних для досягнення запланованого рівня попиту.

Модуль формування матриці розмірів фонду розвитку служить для побудови матриці, на підставі якої особа, що приймає рішення, визначає ринкову стратегію шляхом виділення числового відрізку , що в ньому знаходиться значення раціонального розміру фонду розвитку. Модуль формування матриці платежів необхідний для визначення більш точних значень частки загального ринку, контрольованої підприємством у майбутньому плановому періоді при різних розмірах коштів, виділених конкурентами на розвиток, і розмірах фонду розвитку даного підприємства, що належать відрізку, виділеному в ході роботи попереднього модуля. Модуль вибору розміру фонду розвитку реалізує схему обчислення значень критеріїв прийняття рішень в умовах невизначеності. Кожне рішення, представлене у сформованій на попередньому етапі платіжній матриці, оцінюється за дев'ятьма критеріями і в такий спосіб знаходиться найкраще рішення щодо розміру фонду розвитку . У модулі оптимального розподілу фонду розвитку методом динамічного програмування визначається оптимальна стратегія розподілу виділених на розвиток коштів між локальними параметрами привабливості підприємства. Знайдений вектор-стратегія передається в модуль визначення ринкової частки підприємства, де обчислюється узагальнений параметр привабливості підприємства і визначається частка загального ринку, контрольована підприємством. Модуль генерації випадкових подій служить для визначення номера стану ринкового середовища і реалізується за допомогою внутрішньої функції Microsoft Excel. Крім того, при визначенні передбачуваного попиту на продукцію підприємства враховуються відносно невеликі коливання, пов'язані з форс-мажорними обставинами. Ці коливання моделюються за допомогою випадкової нормально розподіленої величини , яка має середнє значення нуль. Знайдене в такий спосіб значення попиту на продукцію підприємства і розмір кредиту (якщо для досягнення планованого рівня попиту необхідне залучення позикового капіталу) передається в імітаційну модель, за допомогою якої аналізується ефективність роботи підприємства за сформованих умов.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ

Перехід країни до ринкових відносин спричинив різкий ріст конкуренції, що обумовило необхідність росту та підвищення конкурентоспроможності підприємств, особливо в сфері малого та середнього бізнесу. Аналіз робот показав, що існуючі моделі та методи не дають змогу проаналізувати стан підприємства та можливі його зміни, з урахуванням неослабного впливу динамічного ринкового середовища. Тому метою роботи було створення моделей та засобів вирішення задачі визначення стратегії розвитку підприємства в умовах невизначеності, спричинених конкуренцією на ринку обмеженої місткості, що розглядають підприємство як елемент організаційної децентралізованої системи.

Таким чином, у дисертаційній роботі вирішена актуальна задача розробки ефективного математичного і програмного інструментарію прийняття рішень в галузі управління розвитком підприємства. Для досягнення отриманих результатів були розв’язані такі наукові і практичні задачі:

1. Одержала подальший розвиток теорія математичного моделювання складних техніко-економічних систем для прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику, що складаються під впливом жорсткої конкуренції на ринку обмеженої місткості.

2. Розроблена оригінальна логістична модель матеріальних потоків підприємства, що на відміну від багатьох моделей розглядає виробництво одного типу товару і дозволяє чіткіше урахувати його фінансові обмеження.

3. Розроблена оригінальна імітаційна модель фінансових потоків, яка необхідна для визначення розміру вільних коштів на рахунку підприємства і на відміну від існуючих моделей дозволяє врахувати сучасну фіскальну політику та оцінити можливості підприємства щодо повернення кредитних ресурсів.

4. Вперше синтезована модель розподілу ринку обмеженої місткості між конкуруючими на ньому підприємствами, що на відміну від відомих моделей припускає розгляд підприємств як елементів організаційної ієрархічної системи.

5. Вперше отримана модель розрахунку матриці розмірів фонду розвитку підприємства в майбутньому плановому періоді, що відбиває залежність кількості вільних коштів, необхідних для збільшення частки загального ринку, контрольованої підприємством, від ринкових стратегій конкурентів.

6. Вперше запропонований метод визначення інтервалу можливих рішень, що містить раціональне значення розміру фонду розвитку підприємства, необхідного для досягнення планованого обсягу реалізації товару, що враховує стратегії конкурентів по збільшенню власної ринкової частки.

7. Розроблено нову модель визначення раціонального розміру фінансових засобів, які виділяються на розвиток підприємства, що враховує фінансовий стан підприємства і можливі ситуації на ринку.

8. Розроблено оригінальну модель розподілу ресурсів між факторами, що визначають підвищення конкурентоспроможності підприємства.

9. Вперше синтезована модель визначення оцінного значення обсягу реалізації в майбутньому плановому періоді, що на відміну від існуючих дозволяє враховувати рівень конкурентоспроможності підприємства і його конкурентів, а також їхньої стратегії щодо підвищення цього показника.

10. Достовірність наукових результатів забезпечується коректним використанням методів досліджень, результатами тестового моделювання та чітким тлумаченням результатів, що не суперечать відомим даним.

11. Результати досліджень дозволяють зменшити час на підготовку управлінських рішень стосовно стратегії розвитку підприємства та отримати кількісні показники ефективності рішень в умовах різних ринкових ситуацій. Синтезовані моделі та програмні засоби дозволяють вирішувати питання розподілу вільних коштів підприємства з метою збільшення контрольованої частки ринку; можуть застосовуватися органами управління підприємств малого та середнього бізнесу, а також у консалтингових фірмах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

Солодовник Г.В. Моделі та інструментальні засоби управління розвитком підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 01.05.02 – математичне моделювання та обчислювальні методи. – Харківський національний університет радіоелектроніки, Харків, 2004.

Проведений аналіз відомих методів управління розвитком підприємства, дозволив сформулювати наукову задачу підвищення ефективності управління розвитком підприємства як елемента системи виробників, що конкурують на обмеженому ринку. Розроблено імітаційну модель функціонування підприємства. Запропоновано метод планування розвитку підприємства, що передбачає розв’язання двох задач: визначення раціонального розміру коштів розвитку підприємства в умовах невизначеності, та оптимальної стратегії розподілу цих засобів між діями, спрямованими на підвищення привабливості товару. Першу задачу вирішено за допомогою методів теорії ігор та прийняття рішень в умовах ризику і невизначеності. Друга була розв’язана методом динамічного програмування. Побудовано модель обчислення оціночного значення розміру частки загального ринку, контрольованої підприємством у майбутньому плановому періоді з урахуванням привабливості підприємства та його конкурентів.

Ключові слова: модель, управління, оптимальний розподіл, розвиток, конкурентоспроможність, частка ринку, ієрархічна система, критерій привабливості, підприємство, невизначеність.

АННОТАЦИЯ

Солодовник А.В. Модели и инструментальные средства управления развитием предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата технических наук по специальности 01.05.02 – математическое моделирование и вычислительные методы. – Харьковский национальный университет радиоэлектроники, Харьков, 2004.

Проведенный анализ известных методов управления развитием предприятия, функционирующего в условиях конкурентной борьбы на рынке ограниченной емкости, позволил сформулировать научную задачу повышения эффективности управления развитием предприятия как элемента системы производителей, конкурирующих на ограниченном рынке.

Разработана имитационная модель функционирования предприятия, предназначенная для определения размера свободных денежных средств на счету предприятия и его возможностей по возврату кредитных ресурсов.

Данная модель позволяет определить возможные потери, связанные с ошибками в прогнозах объемов реализации готовой продукции предприятия в будущих периодах функционирования, а также пороговые значения параметров, влияющих на размер и сроки получения прибыли. Имитационная модель функционирования предприятия служит для оценки реализуемости синтезированных в ходе работы моделей решений относительно стратегии распределения свободных средств предприятия. Модель построена на основе методов динамического моделирования. Предложен метод планирования развития предприятия, заключающийся в решении двух задач: первая – определение рационального размера денежных средств, выделяемых в фонд развития предприятия; вторая – определение оптимальной стратегии распределения средств фонда развития между действиями, направленными на повышение привлекательности товара. Выбор рыночной стратегии и определение размера фонда развития происходит в условиях неопределенности, обусловленной отсутствием информации о ситуации на рынке в будущем периоде функционирования. Эта задача решалась с помощью методов теории игр и принятия решений в условиях риска и неопределенности. Вторая – задача оптимального распределения ограниченного ресурса в двухуровневой иерархической системе в условиях жесткой централизации и полной информированности решена методом динамического программирования.

Построена модель определения оценочного значения размера доли общего рынка, контролируемой предприятием в будущем плановом периоде с учетом привлекательности предприятия и его конкурентов.

Достоверность полученных в ходе исследований результатов обеспечивается корректным использованием методов: динамического моделирования, теории игр, принятия решений в условиях риска и неопределенности и динамического моделирования; четкой интерпретацией положений и выводов; проведением тестового моделирования и верификацией моделей.

Разработан комплекс программных средств, реализующий работу синтезированных в процессе исследований моделей. Программный комплекс разработан в среде Microsoft Excel.

Построенные в ходе исследований математические модели и комплекс программ используются в процессе планирования в ООО “Telesens Ventures” с целью определения размера денежных средств, выделяемых на развитие предприятия и анализа материальных и финансовых потоков; в ООО “Синтез-Сервис” с целью подготовки и контроля выполнения бизнес-планов деятельности предприятия. Созданные модели и программные средства нашли применение в проведении учебного процесса в Харьковском национальном университете радиоэлектроники при чтении курсов: “Методы принятия решений в организационных системах”, “Исследование операций в социально-экономических системах”, “Управление проектами развития регионов и городов”; в ООО “Телесенс Академия” при чтении курса “Использование MS Excel в деятельности планово-экономических подразделений”.

Применение разработанного комплекса моделей и программных средств в процессе управления позволило снизить трудовые и временные затраты на подготовку решений относительно стратегии развития компании, обосновать их реализуемость, оценить объем реализации в будущем периоде функционирования.

Ключевые слова: модель, управление, оптимальное распределение, развитие, конкурентоспособность, доля рынка, иерархическая система, критерий привлекательности, предприятие, неопределенность.

ABSTRACT

Solodovnik A.V. Models and tools for enterprise development management. - Monograph.

Thesis on the obtaining of scientific degree of a candidate of technical science according to the specialization 01.05.02 - mathematical modeling and computing methods, Kharkov, 2004.

The conducted analysis of well-known methods of managing the enterprise has allowed formulating a scientific task of increasing the effectiveness of managing the enterprise development as an element of the system of manufacturers competing on the confined market. An imitation model of the enterprise functioning was developed. A method of planning the enterprise development was suggested. It comprises two tasks: to define a rational amount of assets allocated to the enterprise's development fund under the conditions of uncertainty; to determine the optimal strategy of allocating the development fund between the activities focused upon increasing the commodity attraction. First task has been solved with the help of methods of making decisions under the conditions of risk and indefiniteness. Second