ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

ІМЕНІ С.З.ҐЖИЦЬКОГО

СЛОБОДЮК

НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УКД 619:615.26:619:616.5

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

ТА ЛІКУВАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МАЗІ „ОФЛОДEPМ”

ПРИ ГНІЙНО-НЕКРОТИЧНИХ УРАЖЕННЯХ ШКІРИ

16.00.04 – ветеринарна фармакологія та токсикологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фармакології та токсикології Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор

Канюка Олександр Іванович,

Львівська національна академія ветеринарної

медицини імені С.З.Ґжицького, професор кафедри

фармакології та токсикології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Сергієнко Олексій Іванович,

Державний науково-дослідний контрольний

інститут ветеринарних препаратів і кормових

добавок, провідний науковий співробітник

кандидат ветеринарних наук, доцент

Духницький Володимир Богданович,

Національний аграрний університет,

кафедра фармакології та токсикології

Провідна організація: Білоцерківський державний аграрний університет,

кафедра паразитології та фармакології

Міністерства аграрної політики України,

м. Біла Церква

Захист відбудеться “18”березня 2004 р. о 12 00 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.03 у Львівській національній академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська 50, аудиторія №1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів-10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий “17” лютого 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук, доцент Салата В.З.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Головне завдання в галузі сільського господарства – збільшити та здешевити виробництво тваринницької продукції високої поживної якості. Одним із шляхів вирішення цього питання є профілактика та ефективне лікування захворювань інфекційної та незаразної етіології. Серед вказаних захворювань, що завдають тваринництву значних економічних збитків, гнійно-некротичні ураження шкірного покриву тварин бактеріальної етіології займають одне з провідних місць. За даними Т.І.Фотіної, П.Г.Улько (1998), Ф.П.Якубовського і співавт. (2002), у неблагополучних господарствах гнійні ураження кінцівок овець в зимово-весняний період становлять 70-80%, у телят ураження пуповини складають 25% від загальної кількості всього поголів’я.

Як встановлено в дослідах А.А.Гамоти (1983), А.Ф.Бурденюка (1986), основними причинами ран та виразок тканин міжпальцевої щілини є порушення зоогігієнічних умов утримання, нерегулярне розчищення копитець, незадовільний стан приміщень та пасовищ.

При гнійно-некротичних ураженнях шкіри з лікувальною метою застосовують мазі або лініменти, що містять антибіотики групи хлортетрацикліну, стрептоміцину, гентаміцину. Однак, у бактерій до вказаних антибіотиків виробилася резистентність, внаслідок чого значно зменшилася ефективність лікування препаратами (Е.Н.Падейская і В.П.Яковлев, 1994). Тому постійно проводиться пошук нових груп антибіотиків на основі більш складних способів синтезу та нових технологій виробництва лікарських препаратів.

Встановлено, що при гнійно-некротичних ураженнях шкіри високу ефективність лікування проявляють антибіотики групи фторхінолону. Завдяки специфічному механізмові антимікробної дії на фермент ДНК-гіразу бактеріальних клітин лише невелика кількість штамів бактерій стали резистентними до цих антибіотиків, що надає їм високої перспективності в лікуванні бактеріальних інфекцій (В.П.Яковлев, 1993, С.М.Навашина, 1996). Це підтверджує застосування антибіотиків цієї групи у клінічній практиці уже протягом 20-ти років.

Впровадження у практику лікування антибіотиками із новими фармакологічними властивостями та зменшення вартості лікування гнійно-некротичних процесів можна досягти за рахунок оптимізації терапії на основі застосування нових лікарських форм. Виходячи з цих міркувань проведення досліджень є актуальним, оскільки в Україні застосування мазі „Офлодерм” проведено вперше і має важливе значення для науки й практики ветеринарної медицини.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри фармакології та токсикології „Дослідження механізмів патогенезу розладів гідролітично-транспортної функції травної системи у худоби за дії техногенних факторів та розробка ефективних способів зменшення їх негативної дії на продукти і здоров’я тварин”, номер державної реєстрації 0102U001339, і є окремим самостійним фрагментом у вирішенні питання розробки ефективних методів зменшення побічної дії та підвищення лікувальної ефективності лікарських препаратів.

Мета і задачі досліджень. Метою проведених досліджень було розробити оптимальний склад, вивчити ефективність лікування, впровадити у практику ветеринарної медицини мазь для лікування гнійно-некротичних уражень шкіри тварин. Дослідити специфічну дію мазі та її переваги у порівняні з хлортетрацикліновою маззю при лікуванні тварин з інфікованими ранами.

Для вирішення поставленої мети необхідно було провести наступні дослідження:

- вивчити видовий і кількісний склад мікрофлори, яка викликає гнійно-некротичні ураження шкіри у тварин різних видів;

- установити чутливість мікрофлори, виділеної із вмісту рани, до офлоксацину, порівняти з іншими антибіотиками;

- розробити оптимальний склад мазі для лікування тварин з гнійно-некротичними ураженнями шкіри;

- дослідити фармакокінетичні, фармакологічні та токсикологічні властивості компонентів, що входять до складу мазі зокрема та її в цілому;

- установити ефективність лікування маззю „Офлодерм” порівняно з хлортетрацикліновою;

- вивчити вплив офлоксацину на морфологічні та біохімічні показники крові тварин;

- провести клінічні дослідження мазі „Офлодерм” при гнійно-некротичних ураженнях шкіри у собак, телят, овець;

- розробити і впровадити у практику ветеринарної медицини методику лікування гнійно-некротичних уражень шкіри маззю „Офлодерм”.

Об’єкт досліджень: мазь „Офлодерм”, інфіковані рани, бактеріальна мікрофлора, виділена з вмісту ран при гнійно-некротичних ураженнях шкіри собак, телят, овець.

Предмет досліджень: тварини з гострими та хронічними бактеріальними ураженнями шкіри: собаки з інфікованими ранами за умов експериментальних і спонтанних захворювань; телятам з гнійним запаленням пуповини; вівці з некробактеріальними ураженнями кінцівок.

Методи досліджень: фармакологічні, токсикологічні, біологічні, біохімічні, морфологічні, клінічні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в Україні розроблено склад та технічні умови на виготовлення мазі „Офлодерм” для лікування тварин з гнійно-некротичними ураженями шкіри. У дослідах на лабораторних тваринах вивчено фармакокінетику, фармакологію та токсичні властивості компонентів, що входять до складу мазі „Офлодерм” та мазі в цілому. При спонтанних інфікованих ранах у собак, некробактеріальних ураженнях кінцівок у овець, гнійному запаленні пуповини у телят встановлено високу терапевтичну ефективність мазі „Офлодерм”, порівняно з хлортетрацикліновою. Отримано позитивне рішення на патент України „Спосіб лікування інфікованих ран у собак” № 2003065857, що підтверджує новизну та актуальність досліджень.

Практичне значення отриманих результатів.

На препарат мазь „Офлодерм” розроблено та затверджено ТУ У 24.4.00485670.030-2003 і настанову по її застосуванню. Налагоджено серійне виробництво препарату. Рекомендуємо використовувати мазь „Офлодерм” для лікування інфікованих ран у тварин.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом особисто виконано весь обсяг експериментальних і лабораторних досліджень, проведено статистичну обробку отриманих результатів та їх аналіз, підбір та узагальнення інформаційних джерел. За участю наукового керівника проведено обґрунтування та інтерпретацію отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і отримали схвалення на 3-х міжнародних наукових конференціях: до 120-річчя від дня заснування ветеринарної школи у Львові, 2001 р., з проблем лікування дрібних тварин – Одеса, 2003 р. та Національного аграрного університету, 2002 р.; конференції з проблем неінфекційної патології тварин –Біла Церква, 2003 р.; на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів ЛНАВМ ім. С.З.Ґжицького, 2001-2003 рр.

Публікації матеріалів досліджень. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць, із них 7 – у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. Видано 1 інформаційний листок.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 4 розділів, висновків, пропозицій виробництву, списку літератури та додатків. Загальний обсяг роботи – 168 сторінок, містить 26 таблиць, 10 рисунків і 5 додатків. Список використаних джерел літератури включає 265 найменувань, у тому числі українською та російською мовами – 148, іншими мовами – 117.

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Для виконання поставленої мети в дисертаційній роботі проводили фармакологічні та токсикологічні дослідження мазі „Офлодерм” та її інгредієнтів, порівняно з хлортетрацикліновою маззю. Досліди проведені на тваринах-аналогах при лікуванні спонтанних та експериментальних гнійно-некротичних ураженнях шкіри.

Експериментальну частину роботи з вивчення фармакологічних, кінетичних властивостей та токсичності мазі „Офлодерм” виконано на найпростіших (Infusoria caudatum), 69 нелінійних білих щурах, 12 морських свинках, 18 кролях. Клінічні дослідження терапевтичної ефективності мазі „Офлодерм” проведені за умов лікування спонтанних інфікованих ран у 26 собак, некробактеріальних уражень кінцівок у 8 овець, при гнійному запаленні пуповини у 15 телят.

За умови вивчення біологічних властивостей мазі „Офлодерм” визначали наступні показники: здатність мазі поглинати ексудат із рани – за кінетикою абсорбції води через целофанову мембрану; вплив мазевої основи на прояви активності шкірної анафілаксії – на моделі активної шкірної проби на морських свинках; алергізуючу дію мазі – за тестом кон’юнктивальної проби; місцевоанестезуючу дію – шляхом реєстрації латентного періоду відсмикування хвоста щурів на дію термічного подразника; подразнюючу дію – за кон’юнктивальною пробою на кролях; вплив мазі на лізис опікового струпа. Вказані дослідження проведені відповідно до „Методичних рекомендацій з експериментального (доклінічного) вивчення лікарських препаратів для місцевого лікування ран” (1989).

При вивченні фармакології офлоксацину досліджували наступні показники: резорбцію офлоксацину одного та з димексидом при підшкірному і пероральному введенні; розподіл офлоксацину у внутрішніх органах методом рідинної хроматографії, модифікованим у лабораторії ДНДКІ ветпрепаратів і кормових добавок, на хроматографі з флюориметричним детектором (1995); вивчення мутагенної дії офлоксацину проводили на сперматозоїдах білих щурів (1995).

Для визначення терапевтичної ефективності мазі „Офлодерм”, порівняно з хлортетрацикліновою маззю, проведено експериментальні та клінічні дослідження при спонтанних інфікованих ранах на 20 собаках, гнійному запаленні пуповини на 15 телятах, некробактеріальному ураженні кінцівок на 8 вівцях. За цих захворювань визначали кількісний і якісний склад мікрофлори ранового вмісту, встановлювали чутливість виділеної мікрофлори до офлоксацину, порівняно з хлортетрацикліном, гентаміцином, стрептоміцином за показниками мінімальної бактеріостатичної концентрації (МБК) та бактеріцидної концентрації (БЦК) антибіотиків методом серійних розведень із використанням м’ясопептонного бульйону Хотінгера та методом затримки росту бактерій на твердому живильному середовищі.

При вивченні лікувальної ефективності мазі „Офлодерм” у тварин визначали швидкість загоєння ран та нормалізацію морфологічних і біохімічних показників крові: кількість еритроцитів на ФЕК-М за методикою Е.С.Гаврилець і співавт. (1966), концентрацію гемоглобіну крові – гемоглобінціанідним методом (1985), величину гематокриту – мікрометодом за допомогою центрифуги (1985). На основі гематологічних показників червоної крові вираховували еритроцитарні індекси: кольоровий показник, середній об’єм еритроцита, середній вміст і середню концентрацію гемоглобіну в одному еритроциті. Загальну кількість лейкоцитів підраховували у камері Горяєва, а відсотковий вміст окремих лейкоцитів (лейкограму) визначали у мазках крові за загальноприйнятою методикою. Вміст загального білка, альбумінів і глобулінів у сироватці крові визначали біуретовим реактивом за методикою Л.П.Делекторської (1971). Активність амінотрансфераз АлАТ і AcAT у сироватці крові визначали за допомогою відповідних наборів реактивів за методом Райтмана-Френкеля (1969).

Статистичну обробку отриманих результатів цифрових матеріалів морфологічних і біохімічних показників крові тварин проводили за методом В.А.Ойвіна (1960) на комп’ютері за допомогою програми MS Excel (1990).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. Якісний і кількісний склад мікрофлори при спонтанних гнійно-некротичних ураженнях шкіри у тварин.

Якісний і кількісний склад мікрофлори, виділеної з інфікованих ран, вивчали за умов спонтанного виникнення гнійно-некротичних уражень шкіри та м’яких тканин у собак, які надходили у клініку дрібних тварин Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького, в телят і овець у тваринницьких господарствах Львівської області. При мікробіологічних дослідженнях виділень із ран у собак встановлено високу їх бактеріальну забрудненість. Виявляли, в основному, кокову мікрофлору як в монокультурі, так і в асоціаціях. Стафілококів було виявлено 426 колоній, що становило 58%. В монокультурі вони були представлені показниками: стафілокок золотистий – 33%, стафілокок гнійний – 25%; стрептококи становили 68 колоній, що складає 19%; протей – 46 колоній, що становить 11%; синьогнійна паличка – 30 колоній, що становить 10%; кишкова паличка – 10 колоній, що складає 3%; на іншу мікрофлору припадало 2%.

За умов виникнення гнійного запалення пуповини в телят у вмісті ран у великих кількостях виявляли стафілокок золотистий – 65% та стрептококи – 18%. В менших кількостях були протей та синьогнійна паличка.

Із ділянок гнійно-некротичних уражень кінцівок у овець, в основному, виявляли Вас. necrophorus 72-98%, а також супутню мікрофлору: стафілококи – 28%, золотистий стрептокок і протей – відповідно 16 і 8% (табл. 1).

Таблиця 1

Видовий і кількісний склад мікрофлори

Вид тварини

Діагноз |

Виділена мікрофлора

Staphylococcus aureus | Staphylococcus pyogenes | Streptococcus pyogenes | Proteus vulgaris | Escherichia coli | Pseudomonas aeruginosa | Bac. necrophorus | Інша мікрофлора

Собаки

Панарицій

Покуси

Флегмона

Гангрена кінцівок

Наявність мікрофлори (%) |

+

+

+

+

32,9 |

+

+

+

+

24,5 |

+

+

+

18,9 |

+

+

11,4 |

+

+

3,2 |

+

+

+

9,6 |

2,2

Телята

Гнійне запалення пуповини

Наявність мікрофлори (%) |

+

64,8 |

+

18,5 |

+

8,4 |

+

10,0 |

+

4,6 |

+

2,5

Вівці

Некробактеріоз

Наявність мікрофлори (%) |

+

28,3 |

+

16,4 |

+

8,4 |

+

5 |

+

5 |

+

72-

98,3 |

+

Отже, при гнійно-некротичних ураженнях шкіри (інфіковані рани у собак, гнійне запалення пуповини у телят, некробактеріальні ураження кінцівок у овець) мікрофлора вмісту рани була різноманітна за якісним і кількісним складом. У більшості випадків у рановому вмісті виявляли бактеріальні асоціації, в яких переважали стрептококи, стафілококи та протей.

2. Чутливість мікрофлори, виділеної із вмісту ран, до офлоксацину порівняно з іншими антибіотиками.

На основі методу дифузії у твердому агарі із застосуванням дисків, просочених антибіотиками: офлоксацином, хлортетрацикліном та гентаміцином встановлено, що проти виділеної мікрофлори слабку антимікробну дію проявляв хлортетрациклін, більш сильну – гентаміцин, а найбільшу – офлоксацин, особливо при сумісному застосуванні з димексидом.

При застосуванні офлоксацину сукупно з димексидом діаметр затримки росту бактерій на агарі складав: стосовно бактеріальної асоціації – 26 мм, кишкової палички – 26, стафілококів – 14, протея – 20, синьогнійної палички – 18, стрептококів – 18,5 мм.

Отже, офлоксацин високоефективний проти виділеної ранової мікрофлори і його антибактеріальну дію посилює димексид. При визначенні чутливості мікрофлори до антибіотиків за методом серійних розведень у рідкому живильному середовищі встановлено, що за величинами показників МБК офлоксацин в концентрації 12 мкг/мл діє згубно на стрептококи, в концентрації 22 мкг/мл – на протей, в концентрації 18 мкг/мл – на стафілококи (табл. 2).

Таблиця 2

Чутливість мікрофлори до антибіотиків

Штам

бактерій | Антибіотик, мкг/мл

Димексид | Офлокса-цин | Офлокса-цин з димексидом | Гентамі-цин | Хлортет-рациклін

МБК | БЦК | МБК | БЦК | МБК | БЦК | МБК | БЦК | МБК | БЦК

Streptococcus

pyogenes | 320 | 430 | 12 | 30 | 10 | 22 | 160 | 240 | 120 | 250

Staphylococcus aureus | 325 | 480 | 18 | 34 | 8 | 20 | 38 | 56 | 180 | 254

Proteus vulgaris | 340 | 445 | 22 | 40 | 18 | 24 | 40 | 65 | 140 | 186

Pseudomonas aeruginosa | 335 | 453 | 30 | 65 | 15 | 54 | 38 | 74 | 230 | 340

Escherichia coli | 310 | 420 | 18 | 34 | 10 | 25 | 42 | 56 | 80 | 120

Бактеріальна

асоціація | 315 | 425 | 15 | 24 | 20 | 15 | 40 | 52 | 150 | 230

Отже, мікрофлора, виділена з вмісту рани, проявляє високу чутливість до офлоксацину, малу чутливість – до гентаміцину, ще меншу – до хлортетрацикліну.

3. Фармакокінетика офлоксацину.

Для вивчення всмоктування та розподілу офлоксацину в крові, внутрішніх органах і тканинах організму щурам перорально та підшкірно вводили офлоксацин у дозі 10 мг/кг та офлоксацин з димексидом відповідно у дозах 10 мг/кг і 2 мг/кг (табл. 3).

Таблиця 3

Концентрація офлоксацину в крові щурів (мкг/мл), Mm, n=20

Час

досліджень | Перорально | Підшкірно

Офлоксацин | Офлоксацин + димексид | Офлоксацин | Офлоксацин + димексид

10 хв | 0,100,06 | 0,160,04 | 0,380,04 | 0,410,05

20 хв | 0,230,01 | 0,440,02 | 0,430,03 | 0,460,06

30 хв | 0,460,04 | 0,420,02 | 0,400,02 | 0,380,04

1 год | 0,380,03 | 0,400,02 | 0,320,01 | 0,340,03

2 год | 0,300,02 | 0,360,04 | 0,240,02 | 0,100,04

4 год | 0,230,02 | 0,150,03 | 0,120,01 | 0,060,02

8 год | 0,130,01 | 0,100,02 | 0040,01 | сліди

16 год | 0,080,01 | сліди | не виявлено | не виявлено

20 год | не виявлено

Встановлено, що після перорального введення офлоксацин швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту і через 10 хв проникає у кров. Через 30 хв рівень офлоксацину в крові досягає максимальних величин, потім його рівень поступово зменшується і через 20 год наявність офлоксацину в крові щурів не встановлено. При пероральному введенні офлоксацину разом із димексидом, препарат всмоктувався в більших кількостях і через 20-30 хв досягав максимальної концентрації. Виводився офлоксацин з організму дещо швидше і через 16 год у крові виявляли лише сліди препарату (табл. 3).

При підшкірній ін’єкції офлоксацин резорбується швидко і в більших кількостях, особливо при введенні його з димексидом. Виведення препарату з організму настає скоріше. Отже, димексид посилює резорбцію офлоксацину та прискорює виведення його з організму.

Розподіл офлоксацину у внутрішніх органах і тканинах організму через 30 хв після пероральної ін’єкції самого та сукупно з димексидом представлено на (рис. 1).

Рис. 1. Концентрація офлоксацину у внутрішніх органах і тканинах щурів.

Встановлено, що при дослідженні внутрішніх органів і тканин організму після пероральної ін’єкції через 30 хв концентрація офлоксацину складала: у печінці – 1,80,01 мкг/г, нирках – 2,60,04 мкг/г, м’язах – 0,80,01 мкг/г, шкірі – 0,60,02 мкг/г (рис. 1). Після перорального введення офлоксацину разом з димексидом розподіл препарату у внутрішніх органах був аналогічним, але кількість його була більша на 8-17%.

Отже, проникнення офлоксацину в шкіру і м’язи, хоча і в невеликих кількостях, дає підстави сподіватися на відповідну антимікробну дію препарату при лікуванні гнійно-некротичних уражень: інфіковані рани у собак, гнійне запалення пуповини у телят, некробактеріальні ураження кінцівок у овець, що встановлено нами за умов спонтанних захворювань.

При дослідженні алергізуючої дії офлоксацину за тестом кон’юнктивальної проби, в дослідах на морських свинках, не встановлено запальної реакції слизової оболонки ока. В дослідах на інфузоріях, згідно з „Методичними рекомендаціями з токсикологічного контролю засобів захисту тварин” (1997) виявлено, що офлоксацин належить до помірно токсичних лікарських засобів (3-й клас токсичності). При застосуванні офлоксацину разом із димексидом за умов одноразової та тривалої (30 діб) підшкірної ін’єкції щурам не встановлено побічної дії препарату. Офлоксацин незначно активізує сперматогенез та зменшує кількість мертвих і патологічних форм сперматозоїдів. Тобто він не проявляв гонадотоксичного впливу.

4. Біологічні властивості мазі „Офлодерм”.

При експериментальних дослідженнях за показниками антимікробної ефективності самого офлоксацину та сукупно з димексидом з додаванням новокаїну для прояву місцевоанестезуючої дії та вибору мазевої основи ми дійшли висновку, що оптимальний склад мазі „Офлодерм” повинен бути таким: офлоксацину – 0,5 г, новокаїну – 6 г, димексиду – 3 г, ланоліну – до 100 г.

4.1. Визначення гідрофільних властивостей мазі „Офлодерм” проведено за умов дослідження кінетики абсорбованої води 0,5% маззю „Офлодерм”, що виготовлена на вазеліні та ланоліні (рис. 2).

Рис. 2. Абсорбція води маззю „Офлодерм”.

Встановлено, що маса абсорбованої води і тривалість осмотичної дії мазі „Офлодерм”, що виготовлена на ланоліні, у перші 4 год значно більша, ніж у мазі, що виготовлена на вазеліні. Вона швидше і триваліше абсорбує воду.

Отже, за умов наявності в рані ексудату та гнійних мас мазь, що приготована на ланоліні, має кращу сорбційну здатність порівняно з маззю, що приготована на вазеліні.

4.2. Дослідження впливу мазі „Офлодерм” на прояви активності шкірної анафілаксії проведено на моделі активної шкірної анафілаксії у дослідах на 9 морських свинках за умов оптимальної схеми застосування мазі „Офлодерм” при лікуванні гнійно-некротичних уражень шкіри.

Встановлено, що за умов підшкірної ін’єкції 10%-ного розчину офлоксацину не підвищується проникність кровоносних судин, тобто активна шкірна реакція на анафілаксію відсутня. За умов введення офлоксацину разом з 2 мг/кг димексиду, площа забарвлення шкіри метиленовою синькою була дещо більшою, але не виходила за межі нормальних величин.

Отже, мазь „Офлодерм” не спричиняє шкірну анафілаксію.

4.3. Дослідження місцевоанестезуючої дії мазі „Офлодерм” із димексидом та без нього визначали на 12 білих щурах за реєстрацією латентного періоду відсмикування хвоста при термічному подразненні. Встановлено, що після аплікації на хвіст щурів мазі „Офлодерм”, яка містить димексид, реакція на термічне подразнення була на 2 секунди тривалішою.

Отже, димексид у складі мазі „Офлодерм” посилює місцевоанестезуючу дію новокаїну.

4.4. Дослідження подразнюючої дії мазі „Офлодерм” проведено за кон’юнктивальною пробою в дослідах на кролях. Встановлено, що при одноразовому нанесенні мазі на слизову оболонку ока у двох із шести дослідних кролів через 1 хв була незначна гіперемія кон’юнктиви, яка зникла протягом 60 хв. За умов хронічного досліду, при тривалому нанесенні (протягом 7 діб) мазі „Офлодерм” морським свинкам на вистрижену ділянку шкіри не встановлено запальної реакції.

Отже, мазь „Офлодерм” за умов одноразового і тривалого нанесення на шкіру не спричиняє подразнюючої дії.

4.5. Вплив мазі „Офлодерм” на лізис опікового струпа вивчали на моделі опікових ран у 18 білих щурів. Встановлено, що термін відторгнення опікового струпа після аплікації мазі „Офлодерм” настає на 4 доби швидше, порівняно з хлортетрацикліновою маззю, та на 6 діб скоріше, порівняно з контролем (спонтанне видужання).

4.6. Дослідження токсичності мазі „Офлодерм” проводили на 9 білих щурах. На вистрижену ділянку шкіри наносили мазь „Офлодерм” протягом 14 діб у лікувальній дозі та у дозі, яка в 10 разів більша за лікувальну. Мазь „Офлодерм” не спричиняє токсичної дії.

Відповідно до класифікації токсичних речовин мазь „Офлодерм”, за встановленими показниками, належить до нетоксичних препаратів.

5. Вивчення лікувальної ефективності мазі „Офлодерм”.

Лікувальну ефективність мазі „Офлодерм” вивчали за умов спонтанних гнійно-некротичних уражень шкіри і м’яких тканин: інфіковані рани у собак, гнійне запалення пуповини у телят, некробактеріальні ураження кінцівок у овець.

Встановлено, що за умов вказаних захворювань якісний і кількісний склад мікрофлори різноманітний і в більшості випадків представлений бактеріальними асоціаціями, в яких переважають стафілококи та стрептококи. В менших кількостях виділяли протей, кишкову та синьогнійну палички. За умов некробактеріальних уражень кінцівок у овець основна мікрофлора представлена Bac. Necrophorus та супутньою мікрофлорою.

5.1. Ефективність лікування собак маззю „Офлодерм” при інфікованих ранах.

Досліди проведені на 26 собаках з діагнозами: панарицій кінцівок – 6 тварин, покуси – 16, флегмони – 2, гангрена кінцівок – 2 тварини. Собак дослідної групи лікували 0,5% маззю „Офлодерм”. Собак контрольної групи – 1% хлортетрацикліновою маззю. В процесі лікування досліджували загальний стан тварин та ран, визначали швидкість загоєння ран та загальне видужання хворих тварин. Досліджували морфологічні та біохімічні показники крові.

Загальні принципи обробки ран у собак обох груп проводили згідно з вимогами хірургічної практики. Рану очищали від некротизованих тканин і зрошували 0,1% розчином офлоксацину (дослідні тварини). На поверхню рани наносили мазь „Офлодерм” та накладали бинтову пов’язку. При глибоких ранах порожнину рани заповнювали дренажем, просоченим маззю „Офлодерм”. Тваринам контрольної групи застосовували хлортетрациклінову мазь. У перші 2-3 доби лікування (перша фаза загоєння ран) мазі наносили щоденно. В наступні дні (друга і третя фази загоєння ран) мазі наносили через добу. У випадках розвитку сепсису внутрішньом’язово вводили офлоксацин у дозі 10 мг/кг маси тіла з димексидом - 2 мг/кг маси тіла. Тваринам контрольної групи вводили хлортетрациклін у дозі 10 мг/кг маси тіла.

Встановлено, що до лікування в ранах контрольних і дослідних тварин переважали стрептококи і стафілококи, в менших кількостях виділяли протей, синьогнійну і кишкову палички.

Після проведеного лікування собак маззю „Офлодерм” на 5-у добу у ранах був відсутній золотистий стрептокок, а на 7-у добу рани були стерильними. У собак, яких лікували хлортетрацикліновою маззю, у відбитках із ран на 7-у добу у невеликій кількості виявляли гнійний стрептокок, протей та кишкову паличку. Повну асептику ран тварин, яких лікували хлортетрацикліновою маззю, встановлено на 9-у добу.

За результатами гематологічних досліджень, проведених на період надходження тварин в клініку встановлено, що у собак дослідної та контрольної груп морфологічні та біохімічні показники крові характеризувалися зменшенням кількості еритроцитів і зниженням рівня гемоглобіну крові, високою активністю амінотрансфераз та підвищеною кількістю лейкоцитів. У межах нормативних величин був рівень загального білка в сироватці крові та його фракцій – альбумінів і глобулінів (табл. 4).

Таблиця 4

Динаміка морфологічних і біохімічних показників крові собак

при лікуванні інфікованих ран маззю „Офлодерм”, М±m, n=10

Показник | На період надходження в клініку | Час дослідження (доба) у період лікування

3 | 5 | 7 | 9

Еритроцити, Т/л | 5,9±0,1** | 6,5±0,2** | 7,7±0,2* | 7,8±0,2 | 7,2±0,1

Гемоглобін, г/л | 148,5±7,9** | 154,2±6,4* | 168,4±6,4* | 174,6±6,3 | 178,5±8,2

Гематокритна величина, л/л | 50,4±1,2* | 49,2±1,5* | 49,6±2,4* | 48,4±2,6* | 48,6±2,6*

Кольоровий

показник | 1,25±0,03 | 1,18±0,06* | 1,09±0,05* | 1,11±0,04* | 1,23±0,03

Білок загальний, г/л | 68,3±3,6 | 67,6±3,5 | 67,6±2,6 | 68,4±3,6 | 69,2±3,7

Альбуміни, г/л | 31,5±1,5 | 31,4±1,4 | 30,8±1,2 | 31,2±1,4 | 32,0±1,6

Глобуліни, г/л | 36,8±1,9 | 36,2±1,7 | 36,8±1,8 | 37,2±1,9 | 37,8±1,2

Коефіцієнт, А/Г | 0,86±0,03 | 0,87±0,03 | 0,83±0,04 | 0,84±0,03 | 0,85±0,04

АсАТ, мкмоль/л | 0,64±0,02* | 0,60±0,02* | 0,52±0,02 | 0,54±0,02 | 0,52±0,02

АлАТ, мкмоль/л | 0,56±0,02** | 0,52±0,02* | 0,43±0,02* | 0,42±0,01 | 0,43±0,01

Коефіцієнт, АсАТ/ АлАТ | 1,14±0,02* | 1,15±0,03* | 1,21±0,06 | 1,28±0,06 | 1,21±0,06

Лейкоцити, Г/л | 10,7±0,4*** | 9,35±0,3** | 8,84±0,3* | 8,52±0,4* | 7,86±0,3

Ступінь вірогідності у цій та наступних таблицях:

* - P < 0,05; **- P<0,025; *** - P < 0,001.

При аналізі лейкограми встановлено, що у хворих собак, які надійшли в клініку і яких лікували мазями „Офлодерм” та хлортетрацикліновою, на тлі збільшення кількості лейкоцитів відзначався зсув ядра нейтрофілів вліво. На це вказує збільшення кількості паличкоядерних та юних нейтрофілів більше, ніж у два рази. В межах фізіологічної норми була кількість лімфоцитів і моноцитів, але в два рази була меншою від норми кількість еозинофілів. Встановлені зміни лейкограми вказують на наявність у хворих собак гострого запалення, яке за показниками цитологічних досліджень належить до дегенеративно-запального процесу.

На 3-ю добу від початку лікування у собак, яких лікували маззю „Офлодерм”, покращився загальний стан, нормалізувалася температура тіла, пульс та частота дихання. У рані зменшилися кількість бактерій та гнійного ексудату, частково зменшилися прояви запального процесу, кількість еритроцитів збільшилася на 10%, підвищився рівень гемоглобіну крові на 4%. Зменшилася кількість лейкоцитів, юних нейтрофілів, збільшилася кількість сегментоядерних нейтрофілів та еозинофілів. На 5-у добу запальний процес нормалізувався. Встановлено подальшу тенденцію до збільшення кількості еритроцитів і рівня гемоглобіну крові, знизилася активність амінотрансфераз у сироватці крові та зменшилася кількість лейкоцитів. Дослідження місцевого процесу вказує на завершення періоду очищення ран та інтенсивне заповнення дефекту грануляційною тканиною. Цитограма відбитків з рани вказує на стабільність грануляційного процесу – наявність невеликої кількості нейтрофілів і молодих фібробластів, епітелізація країв рани і відсутність мікрофлори у рані.

Повну нормалізацію морфологічних та біохімічних показників у крові собак, яких лікували маззю „Офлодерм”, встановлено на 7-у добу, а загоєнення ран – на 12-14-у добу. У собак, яких лікували хлортетрацикліновою маззю, нормалізацію морфологічних і біохімічних показників крові встановлено на 9-у добу, а повне загоєння ран – на 16-17-у добу.

5.2. Ефективність лікування телят маззю „Офлодерм” при гнійному запаленні пуповини.

Досліди проведені на 15 телятах 2-5-денного віку при спонтанних запаленнях пуповини. Для місцевого лікування застосовували 0,5% мазь „Офлодерм” (8 тварин), порівняно з 1% хлортетрацикліновою маззю (7 тварин).

Лікувальну ефективність мазей визначали за показниками загального стану тварин, результатами місцевої реабілітації ранового процесу, нормалізацією морфологічних і біохімічних показників крові дослідних та контрольних телят. Встановлено, що у гнійному ексудаті, взятого з пуповини, була бактеріальна асоціація, в складі якої стрептококи становили 19%, стафілококи – 65%, протей – 8%, синьогнійна паличка – 5%, кишкова паличка – 10%.

Виділена мікрофлора проявляла високу чутливість до офлоксацину з димексидом, помірну чутливість – до гентаміцину, малу чутливість – до хлортетрацикліну.

При дослідженні морфологічних і біохімічних показників крові телят при гнійному запаленні пуповини, порівняно з показниками контрольної групи (клінічно здорові телята-аналоги даного господарства), на першу добу встановлено вірогідне збільшення кількості еритроцитів і підвищення рівня гемоглобіну крові відповідно на 11% і 22%. В крові збільшилася кількість лейкоцитів на 17%, а у сироватці крові підвищувалась активність АлАТ і АсАТ. Рівень загального білка в сироватці крові був на 2%, а альбумінів на – 14% меншим за величини в нормі.

У телят, яких лікували хлортетрацикліновою маззю, нормалізація морфологічних і біохімічних показників крові та загальне видужання тварин наставало на 2-3 доби пізніше.

У телят, яких лікували маззю „Офлодерм”, на 3-ю добу нормалізувалися кількість еритроцитів і рівень гемоглобіну крові. На 6-у добу нормалізувалася активність амінотрансфераз. На 9-у добу в межах норми був рівень загального білка і його фракцій у сироватці крові, кількість лейкоцитів, показники лейкограми. Загальне видужання телят встановлено на 9-у добу (табл. 5).

Таблиця 5

Морфологічні та біохімічні показники крові телят при лікуванні

гнійного запалення пуповини маззю „Офлодерм”, М±m, n=8

Показник | Контроль | Період досліджень (доба)

1 | 3 | 6 | 9

Еритроцити, Т/л | 7,68±0,18 | 8,54±0,24** | 7,82±0,36 | 7,96±0,34 | 7,85±0,36

Гемоглобін, г/л | 97,5±2,4 | 118,4±2,6** | 98,4±1,5 | 96,2±2,8 | 96,6±1,8

Кольоровий показник | 0,63±0,03 | 0,69±0,03* | 0,68±0,03 | 0,60±0,02 | 0,62±0,03

Об’єм еритроцитів, л/л | 45,6±1,2 | 45,2±1,4 | 45,8±1,4 | 45,2±1,2 | 45,4±1,4

Величина еритроцита, куб. ?. | 59,7±1,3 | 53,4±2,3* | 58,4±1,6 | 56,2±1,4 | 58,4±1,6

Вміст гемоглобіну в еритроциті, пг | 12,6±0,4 | 13,8±0,6* | 12,6±0,6 | 12,1±0,6 | 12,3±0,6

Концентрація гемоглобіну в еритроциті, % | 21,4±1,0 | 26,4±1,4* | 21,4±0,8 | 25,1±1,3 | 21,1±1,1

Білок загальний, г/л | 62,4±2,6 | 61,1±3,1** | 59,4±2,7** | 60,2±2,8* | 62,8±2,6

Альбуміни, г/л | 28,0±1,0 | 24,6±1,2** | 25,2±1,3* | 26,4±1,2* | 27,8±1,4

Глобуліни, г/л | 35,4±1,5 | 35,7±l,4 | 34,2±1,3 | 33,8±1,2 | 35,0±1,4

Коефіцієнт, А/Г | 0,79±0,03 | 0,68±0,02* | 0,74±0,03 | 0,78±0,04 | 0,79±0,03

АсАТ, мкмоль/л | 1,34±0,06 | 1,56±0,07* | 1,52±0,05* | 1,46±0,04 | 1,42±0,05

АлАТ, мкмоль/л | 0,62±0,03 | 0,87±0,03* | 0,84±0,02* | 0,70±0,03 | 0,65±0,03

Коефіцієнт,

АсАТ/АлАТ | 2,16±0,07 | 1,79±0,05* | 1,8±0,04* | 2,08±0,05 | 2,18±0,07

Лейкоцити, Г/л | 6,42±0,3 | 7,54±0,4** | 7,32±0,3** | 7,85±0,3* | 6,64±0,2

За аналізу лейкограми у хворих тварин встановлено збільшення кількості еозинофілів удвічі, паличкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів відповідно на 40% і 8% та зменшення кількості лімфоцитів на 25%.

Встановлено, що при лікуванні телят маззю „Офлодерм” нормалізація морфологічних і біохімічних показників крові наставала на 3 доби, а відновлення ранового процесу – на 5 діб швидше, порівняно з телятами, яких лікували хлортетрацикліновою маззю.

5.3. Ефективність лікування овець маззю „Офлодерм” при некробактеріальних ураженнях кінцівок.

Досліди проведені на 8 вівцях. З ранового вмісту виділено Вас.Nekrophorus та супутню мікрофлору – стрептококи, стафілококи, протей, кишкову та синьогнійну палички. Виділена мікрофлора проявляла високу чутливість до офлоксацину сукупно з димексидом, меншу чутливість – до гентаміцину та незначну чутливість – до хлортетрацикліну.

У хворих овець проводили хірургічну обробку ран за загальноприйнятими методами та наносили 0,5% мазь „Офлодерм” (дослідна група) і 1% хлортетрациклінову мазь (контрольна група). У випадках септичного процесу дослідним телятам внутрішньом’язово вводили офлоксацин у дозі 10 мг/кг маси тіла разом з димексидом – 2 мг/кг маси тіла. Тварин контрольної групи лікували 1% хлортетрацикліновою маззю та внутрішньом’язово вводили хлортетрациклін у дозі 10 мг/кг маси тіла (табл. 6).

У хворих овець визначали морфологічні та біохімічні показники крові в день постановки діагнозу (до лікування). Було встановлено вірогідне збільшення кількості еритроцитів та вмісту гемоглобіну крові, порівняно з контролем, відповідно на 39% і 14%. Величина еритроцитів і середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті були меншими за нормальну. Середня концентрація гемоглобіну в одному еритроциті була на 11% більша. Внаслідок цього величина кольорового показника складала 1,27 проти 1,55 у контролі. Вищою від нормальної була активність амінотрансфераз – АсАТ на 77% та АлАТ у 2 рази. На тлі зменшення рівня білка в сироватці крові хворих овець на 11% встановлено одночасне зниження рівня альбумінів на 30% при відносному підвищенні рівня глобулінів на 5%. Тому величина коефіцієнта А/Г складала 0,71 проти 0,95 у здорових тварин. Кількість лейкоцитів складала 8,28±0,4 Г/л (Р<0,025) проти 7,36±0,3 Г/л у здорових тварин (табл. 6).

Таблиця 6

Морфологічні та біохімічні показники крові при лікуванні овець

від некробактеріозу маззю „Офлодерм”, Mm, n=4

Показник | До

лікування | Період лікування (доба) | Контроль

3 | 6 | 9

Еритроцити, Т/л | ***

5,93±0,2 | **

5,24±0,3 | *

5,15±0,3 |

4,38±0,3 |

4,26±0,2

Гемоглобін, г/л | ***

150,3±2,5 | ***

156,4±2,6 | *

140,2±3,4 |

135,4±2,4 |

132,4±2,6

Об’єм еритроцитів, л/л | 0,41±0,02 | 0,40±0,02 | 0,41±0,01 | 0,41±0,02 | 0,40±0,02

Кольоровий показник | **

1,27±0,04 | **

1,49±0,06 | *

1,36±0,05 |

1,55±0,04 |

1,55±0,03

Величина еритроциту, куб.?. | **

69,1±2,6 | **

76,3±2,9 | *

79,6±3,1 |

93,6±3,2 |

93,9±2,4

Вміст гемогл.у в еритроциті, пг | **

25,3±0,9 | **

29,8±1,2 | *

27,2±1,2 |

30,9±1,1 |

31,0±1,1

Концентрація гемоглобіну в

еритроциті, % | **

36,7±1,2 | **

39,1±1,3 | *

34,2±1,3 |

33,0±1,4 |

33,1±1,5

АсАТ, мкмоль/л | ***

1,68±0,04 | ***

1,54±0,05 | **

1,30±0,04 |

1,08±0,05 |

0,95±0,04

АлАТ, мкмоль/л | ***

0,50±0,01 | ***

0,54±0,02 | **

0,52±0,02 |

0,34±0,01 |

0,25±0,01

Коефіцієнт,

АсАТ/АлАТ | **

3,36±0,1 | **

2,85±0,1 | *

2,50±0,1 |

3,17±0,1 |

3,84±0,2

Білок загальний, г/л | **

69,0±2,4 | **

66,2±1,6 | **

68,4±1,8 |

75,4±1,6 |

76,4±2,6

Альбуміни, г/л | ***

28,7±0,9 | ***

28,8±0,7 | **

30,4±0,8 |

34,6±0,9 |

37,2±1,4

Глобуліни, г/л | **

40,3±1,4 | **

37,4±2,2 | **

38,0±2,4 |

40,8±2,5 |

39,2±1,6

Коефіцієнт, А/Г | ***

0,71±0,03 | ***

0,77±0,02 | **

0,80±0,02 |

0,85±0,03 |

0,95±0,03

Лейкоцити, Г/л | **

8,28±0,3 | **

8,46±0,4 | *

8,40±0,4 |

7,80±0,3 |

7,36±0,3

Встановлено, що при лікуванні овець маззю „Офлодерм” нормалізація морфологічних і біохімічних показників крові наставала на три доби, а відновлення ранового процесу – на 4 доби швидше, порівняно з вівцями, які лікували хлортетрацикліновою маззю.

висновки

Відповідно до поставленої мети та завдань уперше розроблено новий препарат – мазь „Офлодерм”, обґрунтовано оптимальний склад та технологію виготовлення цієї мазі. Вона містить: офлоксацину – 0,5 г, димексиду – 3 г, новокаїну – 6 г, ланоліну – до 100 г. Вивчено фармакологічні, токсикологічні властивості мазі „Офлодерм” та її основних складових частин – офлоксацину та димексиду. Вивчено ефективність лікування маззю „Офлодерм” у собак із спонтанними інфікованими ранами, телят із гнійним запаленням пуповини, овець із некробактеріальними ураженнями кінцівок.

1. У складі мазі „Офлодерм” інгредієнти (офлоксацин, димексид і новокаїн) проявляють синергічну дію в процесах лікування тварин з інфікованими ранами. Мазева основа – ланолін придає мазі стабільність при зберіганні та підвищує ефективність лікування препаратом.

2. Офлоксацин проявляє у 2-2,5 рази сильнішу антимікробну дію на стафілококи, стрептококи, протей та бактеріальні асоціації, виділених із вмісту ран за умов гнійно-некротичних уражень шкіри, порівняно зі стрептоміцином, хлортетрацикліном та гентаміцином.

3. Після підшкірної ін’єкції офлоксацин всмоктується через 20 хв і створює у крові максимальну терапевтичну концентрацію 0,43 мкг/мл, що утримується на терапевтичному рівні протягом 6 год, а через 16 год препарат повністю виводиться з організму.

4. Після підшкірної ін’єкції офлоксацину в дозі 10 мг/кг (лікувальна доза) через 30 хв він накопичується у внутрішніх органах щурів у таких кількостях: нирки – 2,6 мкг/г; печінка – 1,8; м’язи – 0,8; шкіра – 0,6 мкг/г. При сукупному введенні офлоксацину з димексидом кількість препарату у внутрішніх органах на 8-17% була більша.

5. За умов одноразової та тривалої (протягом 20 діб) внутрішньом’язової ін’єкції у лікувальній дозі (10 мг/кг) офлоксацину та димексиду (2 мг/кг) не встановлено змін морфологічних і біохімічних показників крові кролів.

6. За умов щоденної внутрішньом’язової ін’єкції кролям офлоксацину та димексиду у дозах, що у 10 разів перевищують лікувальну, на 30-у добу настає збільшення кількості еритроцитів на 22%, підвищується рівень гемоглобіну крові на 29%, зменшується рівень загального білка на 17%, альбумінів на 29% та підвищується активність ферментів (амінотрансфераз) у сироватці крові. Через 10 діб після припинення введення офлоксацину морфологічні і біохімічні показники крові нормалізувалися.

7. Офлоксацин належить до ІІІ класу токсичності (малотоксичні препарати), не проявляє гонадотоксичної та мутагенної дії.

8. Лікувальна доза офлоксацину при септичних гнійно-некротичних процесах внутрішньом’язово становить 10 мг/кг, сукупно з димексидом – 2 мг/кг.

9. Димексид підвищує антимікробну дію офлоксацину, сприяє швидшому всмоктуванню його та накопиченню у внутрішніх органах, забезпечує проникнення препарату у вогнище запального процесу.

10. Мазь „Офлодерм” не проявляє алергізуючої, подразнюючої та токсичної дії за умов