КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Аль-Рукібат Хайел М.С.

УДК: 327,79

ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІГИ АРАБСЬКИХ ДЕРЖАВ ПО ВРЕГУЛЮВАННЮ ПАЛЕСТИНСЬКОЇ ПРОБЛЕМИ

(80-І - ПЕРША ПОЛОВИНА 90-Х РОКІВ)

23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних

систем і глобального розвитку

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

КИЇВ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор

Гуменюк Борис Іванович,

Інститут міжнародних відносин Київського

університету імені Тараса Шевченка, завідувач

кафедри міжнародних організацій та

дипломатичної служби

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Хижняк Ігор Антонович

Національний педагогічний університет

ім.М.Драгоманова, професор

кандидат історичних наук, доцент,

Коппель Олена Арнольдівна,

Інститут міжнародних відносин Київського

університету імені Тараса Шевченка, кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики, доцент

Провідна установа - Інститут світової економіки і

міжнародних відносин НАН України

Захист відбудеться 20 жовтня 1999 р. о 14.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин за адресою: Київ, вул.Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: Київ, вул.Володимирська, 58.

Автореферат розісланий "17" вересня 1999р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради_____________________М.С.Каменецький

Актуальність теми. XX століття, що відходить в історію, було часом великих випробувань для людської цивілізації. Це й дві світові війни, і безліч регіональних конфліктів. В сучасному взаємозалежному світі загострення військово-політичної ситуації в будь-якому з регіонів планети загрожує непередбачуваними наслідками для всієї людської цивілізації. У зв'язку з цим в умовах формування нового світового порядку функції гарантування безпеки все частіше переходять до наднаціональних організацій. Таким чином, в цей час виявляються дві взаємопов'язані тенденції - з одного боку, до зниження ролі національних держав в урегулюванні конфліктів, з іншого -до посилення взаємозалежності держав і підвищення ролі міжнародних і регіональних організацій. Це стосується і регіону Близького Сходу, комплекс проблем якого займає особливе місце серед найбільш актуальних питань сучасних міжнародних відносин. Особливу роль відіграє палестинська проблема, в якій переплітаються інтереси не тільки арабських країн і Ізраїля, але й всіх арабських країн, об'єднаних в Лігу арабських держав (ЛАД), інших країн світу.

Закінчення "холодної війни" та руйнування біполярної структури світу об'єктивно призвело до появи суперечливих тенденцій в розвитку сучасної системи міжнародних відносин. Перша половина 90-х років характеризувалася зростанням конфліктного потенціалу близькосхідного регіону, що з всією очевидністю висвітлює необхідність вирішення палестинської проблеми.

Невирішеність палестинської проблеми, яка традиційно розглядається як серцевина проблеми близькосхідного врегулювання, постійно регенерує небезпеку розширення кордонів і рівнів конфронтації, загрожує міжнародному миру і безпеці. У зв'язку з цим вивчення позиції Ліги арабських держав з проблеми близькосхідного врегулювання, місця і ролі палестинської проблеми в діяльності цієї організації, еволюції позиції ЛАД

відносно шляхів її вирішення набуває особливої актуальності, політичного і наукового значення.

Зростання впливу палестинського чинника на вироблення конкретних напрямів і проведення певних акцій в діяльності ЛАД об'єктивно підводить до думки про необхідність розглянути в комплексі характер, специфіку та еволюцію позиції ЛАД з палестинської проблеми, основні напрями діяльності по її врегулюванню.

Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена: І/ виключною важливістю проблеми забезпечення міжнародної безпеки і відновлення миру на Близькому Сході; 2/ особливою роллю ЛАД в системі забезпечення регіональної безпеки; З/ значимістю впливу палестинського фактору на міжнародні і регіональні відносини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами

Тематика дисертації відображає один із напрямків науково-дослідницької роботи кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, зокрема, "Роль міжнародних організацій в розбудові України".

Наукова проблема, що вирішується в дисертації, полягає в дослідженні ролі регіональних організацій, зокрема ЛАД, в урегулюванні регіональних конфліктів, в подоланні кризових явищ в політично нестабільних районах планети. Досліджується еволюція позиції Ліги арабських держав з палестинської проблеми та її вплив на розвиток процесу близькосхідного врегулювання в період, що досліджується.

Об'єктом дослідження є розвиток системи міжнародних відносин на Близькому Сході в 80-ті - першій половині 90-х років.

Предмет дослідження - форми і методи здійснення миротворчої діяльності Ліги арабських держав по виробленню і впровадженню підходів до вирішення палестинської проблеми в концептуальному, структурному і функціональному аспектах.

Методологічна та науково-теоретична основа дисертації.

Виходячи з специфіки об'єкта дослідження і поставлених задач, автор обрав основними методами аналізу: системний, порівняльний і проблемно-історичний. Це дозволяє розглянути проблему в її часовій послідовності і динаміці, провести комплексне дослідження вибраного предмету (форми і методи здійснення миротворчої діяльності ЛАД по врегулюванню палестинської проблеми) як диференційованого, але взаємопов'язаного цілого в рамках більш широкої цілісної системи (діяльність ЛАД у всіх інших напрямах) в період, що досліджується, а також в контексті еволюції самої палестинської проблеми.

Мета та основні завдання дослідження - дослідити механізм формування підходів Ліги арабських держав до палестинської проблеми, прослідити його еволюцію під впливом чинників глобального і регіонального характеру, виявити міру його ефективності на різних етапах еволюції палестинської проблеми, показати можливі шляхи вдосконалення його функціонування, з'ясувати місце, роль і значення палестинської проблеми в діяльності ЛАД у вказаний період, проаналізувати чинники, що впливають на формування позиції цієї регіональної організації з вказаної проблеми.

Для реалізації мети дослідження автором ставилися наступні конкретні задачі:

- дати критичний аналіз концептуально-теоретичних побудов політологів з питань місця і ролі палестинської проблеми в діяльності Ліги арабських держав;

- визначити чинники формування позиції Ліги арабських держав з палестинської проблеми;

- виявити вплив центросилової динаміки в рамках близькосхідної регіональної системи на еволюцію позиції ЛАД з палестинської проблеми;

- освітити основні причини диференціації підходів арабських держав до палестинської проблеми і показати її вплив на вироблення загальноарабської позиції з вказаної проблеми;

- показати еволюцію позиції ЛАД з палестинської проблеми, встановити її періодизацію;

- дати оцінку ефективності ЛАД по врегулюванню конфлікту;

- проаналізувати можливі шляхи вирішення палестинської проблеми і можливості в цьому плані Ліги арабських держав.

- визначити необхідні напрями реформування ЛАД як фактора розвитку міжарабських відносин, збереження єдності арабського світу;

охарактеризувати роль, яку повинна грати ЛАД у забезпеченні загальноарабської безпеки.

Наукова новизна диссертаційного дослідження полягає, перш за все, у тому, що автор вперше в українській історіографії на основі нових, раніше не введених до наукового обігу джерел здійснив спробу грунтовно й детально дослідити проблему діяльності ЛАД, що спрямувала на врегулювання палестинської проблеми і, у більш широкому значенні, на формування всеохоплюючої системи загальноарабської безпеки, а також показати особливості концептуального забезпечення цієї діяльності і її динаміку.

На захист виносяться наступні наукові результати, які відображають конкретний особистий внесок дисертанта:

1. Проаналізовано місце і роль ЛАД у вирішенні палестинської проблеми;

2. Вивчено причини відмови ЛАД від політичного врегулювання палестинської проблеми в 1967-1982рр. і досліджено особливості діяльності організації по вирішенню кризи в ці роки;

3. Показано процес еволюції позиції ЛАД по палестинській проблемі в 80-і на початку 90-х років;

4. Вивчена ступінь ефективності механізмів забезпечення безпеки, які створені в рамках ЛАД;

5. Охарактеризовані фактори, які перешкоджали їх ефективному функціонуванню;

6. Визначені шляхи і подані конкретні рекомендації по реформуванню ЛАД як необхідної передумови для посилення її ролі в процесі забезпечення загальноарабської безпеки.

Практичне та теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона присвячена дослідженню важливої наукової проблеми і результати дослідження можуть бути використані як при подальшій розробці даної проблематики, так і в практичній діяльності органів зовнішніх зносин країн близькосхідного регіону. Окремі положення і висновки, що містяться в роботі, можуть бути корисними для уточнення позиції України з палестинської проблеми, питань її двосторонніх відносин з арабськими державами та Ізраїлем.

Матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні курсів і спецкурсів з проблем теорії та практики міжнародних міжурядових регіональних організацій країн Азії, Африки та Латинської Америки, по історії міжнародних відносин і зовнішньої політики, міжнародним відносинам на Близькому Сході, зовнішній політиці арабських країн.

Хронологічної межі, тобто період від вироблення ЛАД загальноарабської програми політичного врегулювання близькосхідного конфлікту та палестинської проблеми й зусиль по її реалізації. Прихід в середині 90-х років до влади в Ізраїлі нового керівництва створив перешкоди на шляху вирішення палестинської проблеми, але домінуючою залишається тенденція до її врегулювання.

Джерела і література:

Документальну базу роботи склали:

Документи Ліги арабських держав, документи і матеріали зовнішньополітичних відомств арабських країн, документи Палестинського Руху Опору (ПРО), Організації Визволення Палестини (ОВП), різних палестинських організацій; матеріали сесій Національної Ради Палестини; документи і матеріали арабських політичних партій і організацій; документи арабських субрегіональних організацій економічної і політичної співпраці; праці та виступи політичних діячів країн Близького Сходу; документи 00Н, міжнародних організацій і конференцій; урядові документи про країни Заходу. Автор вивчив і критично проаналізував дослідження українських і російських авторів з палестинської проблеми, передусім праці Є.Д. Дмитрієва, В. І. Кисельова, В. О. Копіна, Н. Д. Несука тощо. Автором використані дослідження, присвячені аналізу розвитку міжнародних відносин на Близькому Сході в 80-і - 90-і роки. Це праці А.П.Агаришева, Л.І.Медведко, Є.М.Примакова тощо. Потрібно відмітити, що для цих робіт, як і для політики СРСР на Близькому Сході загалом, характерний надто ідеологізований і односторонній підхід до оцінки палестинської проблеми та діяльності Ліги арабських держав, яка оцінювалася передусім з точки зору "антиімперіалістичної боротьби". Практичні аспекти діяльності ЛАД по врегулюванню палестинської проблеми розглядаються тільки в праці В.І. Кисельова, однак основна увага в ній приділяється першій половині 80-х років.

Значний фактичний матеріал міститься в дослідженнях по історії і зовнішній політиці арабських держав. Це передусім колективні монографії "Зовнішня політика країн Близького і Середнього Сходу", "Новітня історія арабських країн Азії", "Новітня історія арабських країн Африки", а також праці А.М. Васильєва, Л.В. Валькової, Е.С. Мелкумян, Р.В. Ланда, А.А. Шведова. Разом з тим, з точки зору автора, в них недостатньо уваги приділяється аналізу позиції цих країн з палестинської проблеми, особливо в період кінця 80-х - першій половині 90-х років.

Українська історична наука заклала міцний підмурівок вивчення проблем близькосхідного регіону. В Україні склалася школа сходознавців, що розробляє ті або інші аспекти даної проблеми. Особливий інтерес для автора представили роботи І.Ф.Черникова, В.К. Гури, О.А.Коппель, Н.Д. Несука та ін.

В Інституті міжнародних відносин, Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України підготовлені та захищені дисертації, в яких розглядалася проблема близькосхідного врегулювання, політика окремих арабських країн з проблеми близькосхідного врегулювання та місце і роль цієї проблеми в міжарабських відносинах. Це дисертації Джорджеса Ханни Аюба "Політика арабських країн з питання близькосхідного врегулювання в 70-і роки", Карба Абделгані "Палестинська проблема в зовнішній політиці Марокко", Гуцало С.Є. "Ліга арабських держав і проблеми близькосхідного врегулювання /1978-1989/", Аль Бакари Абдулли Ібрагима "Політичні відносини між Йорданією і Організацією Визволення Палестини /1964-1988гг/", Валіда Ібрагима Абдель-Кадера Тайема "Палестинська проблема в міжарабських відносинах в 80-і роки", що надали значну допомогу автору при роботі над темою.

Проблема близькосхідного врегулювання і її ключовий аспект -палестинська проблема - знаходяться в центрі уваги арабської історіографії. Їх вивчення сконцентроване в спеціальних науково-дослідних центрах, таких, як Центр палестинських досліджень в Бейруті, "Форум Арабської думки" в Аммані, в спеціальних центрах при університетах Єгипту, Кувейту, Іраку, ОАЕ, Лівану. Автор використав праці таких відомих арабських дослідників, як Мухамед Хейкал, Хасанін Тауфік Ібрагим, Сейф Ель-Дин Абдель Фаттах, Таха Муджубі тощо.

Автор критично використав і праці західних авторів з проблеми, що досліджується.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені в виступах на наукових конференціях, науково-практичних семінарах, що проводилися в Інституті міжнародних відносин, обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби та знайшли відображення в трьох наукових статтях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновку та списку документальних джерел і літератури. Загальний обсяг роботи 183 сторінки, в тому числі список використаних джерел займає 22 стор.

Зміст роботи.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, розкривається суть і стан наукової проблеми і її значення, необхідність проведення даного дослідження, його методи, формулюються цілі і задачі. Дане обгрунтування хронологічних меж роботи, визначені предмет і об'єкт дослідження, його наукова новизна, теоретична і практична значущість, дається історіографія питання.

У розділі першому - "Місце і роль палестинської проблеми в діяльності Ліги арабських держав" розглядається роль ЛАД у формуванні загальноарабської політики відносно Палестини з моменту створення цієї організації. Протягом всього періоду від створення ЛАД в березні 1945 року до 1982 року суть її позиції зводилася до відмови від політичного врегулювання близькосхідного конфлікту і палестинської проблеми. Найбільш повно дана позиція знайшла відображення в рішеннях 1967 року Хартумської наради глав держав і урядів арабських країн.

Автором визначені об'єктивні і суб'єктивні чинники, що впливали і продовжують впливати на формування позиції ЛАД з палестинської проблеми. Під внутрішніми чинниками розуміються такі обставини внутрішньополітичних відносин, які впливають на формування і проведення в життя політики даної організації з палестинської проблеми. Зовнішні чинники визначаються впливом структури сучасних міжнародних відносин на позицію ЛАД з вказаної проблеми.

У розділі другому - "Поворот в позиції Ліги арабських держав з палестинської проблеми в першій половині 80-х років" аналізується процес вироблення ЛАД загальнорабської програми політичного врегулювання близькосхідного конфлікту і розв'язання палестинської проблеми. Прийняття Фесського плану (1982 р.) - плану політичного врегулювання сталося революційною подією в історії ЛАД. Показані зусилля ЛАД по втіленню в життя загальноарабської програми політичного врегулювання близькосхідного конфлікту і палестинської проблеми. Разом з тим зазначається, що в подальший період ЛАД не змогла здійснити ефективні зусилля по його реалізації, що було зумовлено як чинниками зовнішнього характеру, так і ситуацією в арабському світі, де посилюються відцентрові тенденції.

Досліджується еволюція підходу ОВП до розв'язання палестинської проблеми в першій половині 80-х років і його оцінка Лігою арабських держав.

У розділі третьому показана еволюція палестинської проблеми в другій половині 80-х років, її вплив на позицію ЛАД. Особлива увага приділяється позиції арабських країн з палестинської проблеми на нарадах глав держав і урядів арабських країн в Аммані (1987 р.), Алжирі (1988 р.) і Касабланці (1989 р.). Автор приходить до висновку, що метою ЛАД з моменту її створення було досягнення арабської єдності і справедливе розв'язання палестинської проблеми, але по мірі розширення її складу все більш виявлялися розбіжності між її учасниками, передусім з палестинської проблеми. В основі цих розбіжностей лежать відмінності суспільно-політичного і державного устрою, ідеології, особливостей соціального розвитку, політичної орієнтації.

У даному контексті аналізується центросилова динаміка арабської підсистеми міжнародних відносин на рубежі 80-х - 90-х років і її вплив на позицію ЛАД з палестинської проблеми. Автор зазначає, що протягом періоду, що досліджується, завершується процес формування арабської підсистеми міжнародних відносин як певної політико-географічної цілісності з іманентними їй принципами функціонування та взаємодії із зовнішнім світом. Політика ЛАД на практиці визначалася ключовими частинами структури регіональної системи, зокрема, Єгиптом, Сірією, Іраком, Саудівською Аравією. У зв'язку з цим аналізуються чинники диференціації підходів цих країн до палестинської проблеми та їх вплив на її еволюцію.

У розділі четвертому - "Вплив глобальних і регіональних чинників на позицію ЛАД з палестинської проблеми в першій половині 90-х років" висвітлені нові тенденції в еволюції місця і ролі палестинської проблеми в діяльності ЛАД після кувейтської кризи 1990-1991 рр. ЛАД втратила ініціативу в справі близькосхідного врегулювання, що перейшла до окремих арабських держав і здійснювалася на рівні двосторонніх контактів Ізраїля з окремими арабськими країнами і ОВП.

У заключній частині роботи робляться основні висновки:

Загострення палестинської проблеми стало однією з причин активізації доцентрових тенденцій в арабському світі, що знайшло відображення в створенні Ліги арабських держав. З самого початку створення ЛАД палестинська проблема займала центральне місце в її діяльності.

Під розв'язанням палестинської проблеми до початку 80-х років Лігою арабських держав розумілося створення Палестинської держави на всій території Палестини зі столицею в Ієрусалимі і ліквідація Держави Ізраїль. Розв'язання палестинської проблеми повинне було знаходитися в рамках спільної компетенції арабських країн - членів Ліги арабських держав. Будь-які самостійні кроки в цьому напрямі зазнавали гострої критики.

На початку 80-х років спостерігається поступовий поворот ЛАД в діяльності з палестинської проблеми. Він передбачав не тільки перехід до політичних шляхів врегулювання, але і трансформацію підходу до самої суті розв'язання питання - визнання факту існування Держави Ізраїль і можливості створення Палестинської Держави на частині території Палестини.

На початку 90-х років на Близькому Сході склалася якісно нова політична обстановка, яка вплинула і продовжує впливати на подальшу еволюцію регіональних конфліктів і пошуки шляхів їх врегулювання. До числа найважливіших змін потрібно віднести нову розстановку сил в арабському світі внаслідок війни в Перській затоці і посилення там відцентрових тенденцій, що не могло не відбитися на ситуації в ЛАД, зміни в підході Ізраїля до проблеми близькосхідного врегулювання, мирні переговори на Близькому Сході, початок яким поклала міжнародна конференція в Мадриді, початок ізраїльсько-палестинского діалогу, і його перші практичні результати, нормалізацію відносин між Ізраїлем і Йорданією.

Прихід в середині 90-х років до влади в Ізраїлі нового керівництва, створив перешкоди на шляху її вирішення. Однак загалом домінуючою тенденцією є тенденція до врегулювання, значну роль в чому покликана зіграти Ліга арабських держав.

Необхідною умовою розв'язання палестинської проблеми є визнання не тільки палестинцями та окремими арабськими країнами, але і Лігою Арабських Держав, всіма арабськими країнами права Ізраїля на існування і визнання Ізраїлем законних національних прав палестинських арабів як нації, в тому числі і прав політичних. Таке взаємне визнання повинне бути гарантоване відповідним міжнародно-правовим актом, можливо, рішенням Ради Безпеки 00Н, що зобов'язує всі сторони. У цьому плані актуальним представляється подальша розробка механізму взаємодії між 00Н і ЛАД, ЛАД і арабськими субрегіональними організаціями - Радою Співробітництва арабських держав Перської затоки і Союзом Арабського Магрібу в справі розв'язання палестинської проблеми.

Посилення доцентрових тенденцій в міжарабських відносинах призвело до активізації ролі національних держав, зокрема, в справі близькосхідного врегулювання. У цей час миротворчий процес розвивається в основному в рамках двосторонніх відносин між Ізраїлем і арабськими країнами та ізраїльсько-палестинских відносин.

Сучасні реалії ситуації на Близькому Сході, перші зрушення на шляху вирішення палестинської проблеми свідчать, що після стількох років конфронтації ще існують великі складності у виробленні конкретних практичних домовленостей з різних аспектів їх рішення. Дотримання власних національних інтересів (передусім палестинців і Ізраїля) не може бути збитковим національним інтересам партнерів по переговорах. Отже, необхідна розробка взаємоприйнятних принципів, якими повинні керуватися учасники переговорного процесу, значну роль в чому покликана зіграти Ліга арабських держав. До числа цих принципів, з точки зору автора, потрібно віднести визнання того факту, що прямі переговори сторін в конфлікті, зокрема, палестинців і Ізраїля, не можуть розглядатися як загроза або перешкода на шляху розвитку мирного процесу, відмова від тези про те, що ключ на шляху врегулювання палестинської проблеми лежить тільки на шляху переговорів між Ізраїлем і Лігою арабських держав. Разом з тим це не означає недооцінки ролі і можливостей Ліги арабських держав в справі врегулювання палестинської проблеми, відмови від її використання в переговорному процесі. Форсування переговорного процесу, зокрема між Ізраїлем і ОВП, між Ізраїлем і окремими арабськими країнами, має важливе, але проміжне значення. ЛАД могла б зіграти велику роль в процесі створення системи колективної безпеки на Близькому Сході, в переговорах по таким комплексним, що представляють взаємний інтерес для Ізраїля і арабських країн питанням, як контроль над озброєнням, недопущення поширення в регіоні зброї масового знищення і проблема біженців, проблема водних ресурсів тощо. Максимальне розширення порядку денного переговорного процесу, розгляд всіх близькосхідних проблем в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, передбачає активізацію ролі Ліги арабських держав.

Необхідною умовою підвищення значення ЛАД в міжнародних і регіональних відносинах, активізації її діяльності по врегулюванню регіональних конфліктів, зокрема палестинської проблеми, є приведення її Статуту у відповідність з потребами сьогоднішнього дня, внесення в нього відповідних змін, які передбачають уточнення формулювань, що стосуються її цілей і задач, розширення компетенції її Генерального секретаря, зокрема з політичних питань, розгляд ряду процедурних питань. Разом з тим її рішення мали і продовжують мати велику політичну силу. Діяльність ЛАД є постійно діючим важливим чинником в регіональних міжнародних відносинах. У зв'язку з цим представляється перспективним розширення співпраці з Лігою арабських держав неарабських країн, зокрема України.

Основні положення дисертації викладені автором в наступних публікаціях:

1. Аль-Рукібат Хайел М.С. Еволюція позиції Ліги Арабських Держав по палестинській проблемі. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 2 (частина 1). К.: Київський університет, 1996. - 136с.

2. Аль-Рукібат Хайел М.С. Фактори формування позиції Ліги Арабських Держав по проблемі близькосхідного врегулювання. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 7 (частина 3). К.: Київський університет, 1997.

3. Аль-Рукібат Хайел М.С. Діяльність ЛАД по врегулюванню близькосхідного конфлікту. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 4. К.: Київський університет, 1998.

Аль Рукібат Хайел М.С. Діяльність Ліги арабських держав по врегулюванню палестинської проблеми (80-і - перша половина 90-х років) -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук з спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. Київ. 1999.

Робота присвячена актуальній проблемі розгляду в комплексі характеру, специфіки та еволюції позиції Ліги арабських держав з палестинської проблеми, основних напрямів діяльності по її врегулюванню, що зумовлено зростанням впливу палестинського чинника на вироблення конкретних напрямів і проведення певних акцій в діяльності ЛАД. Головна мета представленого до захисту рукопису - проаналізувати практичну діяльність ЛАД по вирішенню палестинської проблеми в 80-і - першій половині 90-х років, форми і методи здійснення миротворчої діяльності.

Ключові слова: Ліга арабських держав, палестинська проблема, близькосхідний конфлікт, Організація Визволення Палестини, регіональні організації.

Аль Рукибат Хайел М.С. Деятельность Лиги арабских государств по урегулированию палестинской проблемы (80-е - первая половина 90-х годов) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. Институт международных отношений Киевского университета имени Тараса Шевченко. Киев. 1999.

Работа посвящена актуальной проблеме рассмотрения в комплексе характера, специфики и эволюции позиции Лиги арабских государств по палестинской проблеме, основных направлений деятельности по ее урегулированию, что обусловлено ростом воздействия палестинского фактора на выработку конкретных направлений и проведение определенных акций в деятельности ЛАГ. Проведен детальный анализ развития системы международных отношений на Ближнем Востоке на протяжении исследуемого периода. Анализируется механизм формирования в рамках Лиги арабских государств коллективных подходов арабских стран к палестинской проблеме.

На базе обширного документального материала проанализирована практическая деятельность ЛАГ по решению палестинской проблемы в 80-е - первой половине 90-х годов, формы и методы осуществления ее миротворческой деятельности.

Основное внимание уделено исследованию механизма формирования подходов Лиги арабских государств к палестинской проблеме, его эволюции под воздействием факторов глобального и регионально характера. Выявлена степень его эффективности на различных этапах эволюции палестинской проблемы, показаны возможные пути усовершенствования его функционирования.

Автором определены место, роль и значение палестинской проблемы в деятельности ЛАГ в указанный период, проанализи-рованы факторы, воздействующие на формирование позиции этой региональной организации по палестинской проблеме.

Показано влияние центросиловой динамики в рамках ближневосточной региональной системы на эволюцию позиции ЛАГ по палестинской проблеме. Рассматривается роль ЛАГ в формировании общеарабской политики в отношении Палестины с момента создания этой организации. Автором отмечено, что до начала 80-х годов Лига арабских государств не предпринимала эффективных шагов в области политического урегулирования палестинской проблемы, остановившись на военном варианте ее решения. В диссертации показано, что изменение политической ситуации в арабском мире, вызванное подписанием Египтом кэмп-дэвидских соглашений (1978 г.) и Вашингтонского мирного договора (1979 г.), его временной изоляцией в арабском мире и приостановлении его членства в ЛАГ активизировало усилия консервативного крыла арабских государств, направленные на выработку в рамках этой организации общеарабской программы политического урегулирования палестинской проблемы и претворения ее в жизнь. Исследуется эволюция подхода ООП к решению палестинской проблемы в первой половине 80-х годов и его оценка Лигой Арабских Государств.

В диссертации показано, что события, связанные с кувейтским кризисом 1990-1991 годов и войной в Персидском заливе, выявили отсутствие единства среди арабских государств. В последующем миротворческий процесс фактически проходил без прямого участия ЛАГ, путем двусторонних переговоров Израиля с отдельными арабскими странами и израильско-палестинских переговоров. Автором проанализированы возможные пути решения палестинской проблемы и возможности в этом плане Лиги арабских государств. Показаны новые тенденции в эволюции места и роли палестинской проблемы в деятельности ЛАГ после кувейтского кризиса 1990-1991 гг. Акцентируется внимание на то, что необходимым условием решения палестинской проблемы является признание не только палестинцами и отдельными арабскими странами, но и Лигой Арабских Государств, всеми арабскими странами права Израиля на существование и признание Израилем законных национальных прав палестинских арабов как нации, в том числе и прав политических. Такое взаимное признание должно быть гарантировано соответствующим международно-правовым актом, возможно, решением Совета Безопасности ООН, обязывающим все стороны.

Ключевые слова: Лига арабских государств, палестинская проблема, ближневосточный конфликт, Организация Освобождения Палестины, региональные организации.

Hayel. M.S. Al. Ruqibat. Activities of the League of Arab States on the Settlement of the Palestenian problem in the 80-s and the first half of the 90-s -Manuscript.

Dissertation for a Candidate of Political Sciences degree Speciality 23.00.04 -Political problems of international systems and global development.

Institute of international relations Taras Shevchenko University. Kiev. 1999.

The dissertation is devoted to a topical problem which is viiewed by the author in terms of the nature, specific features and evolution of the LAS attitude towards the Palestenian conflict. The author outlines the main directions of LAS activities on the settlement of the conflict which are determined by the growing influence of Palestenian factor on the activity and policy of the League of Arab States. The purpose of the present paper is to analyse the practical activity of LAS on resolving the Palestenian problem in 80-s and the first half of the 90-s, as well as forms and methods of its implementing into peacemaking activities.

Key words: League of Arab States, Palestenian problem. Middle East conflict, Organization of Liberation of Palestine, regional organizations.